"...Серед скитів-чинбарів": підступи до символіки взуття у творчості Віктора Петрова-Домонтовича

Отже, наведені вище приклади дають змогу зробити висновок про те, що Віктор Домонтович створює в текстах певний смисловий рівень, користуючись «версифікаційним кодом» перебуває між мовчанням і криком: «...зауважимо, як 1924 року в доповіді про поезію та світосприйняття Максима Рильського В. Петров виставляє спрагу тиші наріжною умовою істинної поетичної творчості. Він навіть терміни вживає такі ж, як і Ско-ворода», йдеться про «ісіхію» [7, с. 48]. Раніше дослідники звертали увагу на мотив музики, ме-лосу, проте мотив віршування, як показано в статті, є не менш важливим.. На цьому рівні будь-який сюжетний елемент може бути перекодований у метаопис вірша, наприклад, як уже згадано, портретна характеристика героїнь у «Дівчині з ведмедиком» (верлібр, ямб), імовірно, вказує на полеміку між неокласиками та В. Поліщуком. У «Докторі Серафікусі», на мою думку, таке перекодування використовується у портретній характеристиці Вер, коли у її імені та занятті можна вичитати французьке слово «вірш» (vers): «Вер пов'язала голову хусточкою й пішла працювати на фабрику. Вона працювала коло верстату й перекладала Верлена. Працюючи коло верстату, вона не відчула себе робітницею» [12, с. 216]. Портретну характеристику Вер пере- кодовано знаками часу, які через фонетичну співзвучність стають просто означенням вірша, і тоді вже не дуже важливо, що саме з Верлена перекладала Вер - прозу чи поезію, головне, що вона перекладала Вер-лена, тобто по суті займалася поетичною творчістю, хоча за фонетичною логікою могла перекласти і Вер-харна.

Аналогічний прийом використано в повісті «Аліна та Костомаров», коли зближуються поняття «хода» та «віршування» («находка» - «хода»); смислове перенесення тут, імовірно, побудоване на багатозначності слова «стопа» (частина ноги та одиниця виміру та визначення віршового ритму). Цей приклад також може продемонструвати специфіку цитування джерел В. Петровим. У повісті версифікаційні особливості поезії М. Костомарова та П. Куліша підкріплюються мотивом «манери ходи». На відміну від П. Куліша, у образі Костомарова є щось вер- лібрне, причому ці сенси введено у текст через змінену цитату 33. Порівняймо уривки з повісті Віктора Домонтовича та листа Опанаса Марковича до Миколи Гулака (15 лютого 1846 р.) за публікацією Н. Стороженка в «Киевской старине» (1905), яку Віктор Петров наводить у власному перекладі українською.

Опанас Маркович: «...не столько благородства недостает слогу Костомарова, сколько вкуса: неприятное для слуха стечение в малороссийском языке деепричастий служит Костомарову и к облегчению версификации и вместе с тем тонами для звукоподражаний; ищите теперь музыки и гармонии, в особенности ищите ее у Кулиша и тогда удержите негодование Ваше на музыку в слоге Костомарова; у того гармониче- ски-мерная музыка, как находка его, которую я теперь живу вспоминаю; у Костомарова нету своей находки, нет ее и в его малороссийском слоге. Кулиш сыплет слова в чудных периодах, и тоны его языка невольно напоминают мне звонкий стук каменьев в быстром ручье» [51, с. 146].

Віктор Домонтович: «I не так шляхетности бракує складу Костомарова, як смаку. Неприємне для вуха скупчення в українській мові дієприкметників прислуговується Костомарову для того, щоб полегшити версифікацію вкупі з тим, як тони для звуконаслідування. Тепер шукайте музики й гармонії, шукайте її в Куліша й тоді сприймете обурення на брак музики у складі Костомарова. У першого гармонійно-мірна музика, як і хода його, котру я нині живо згадую: у Костомарова нема такту в ході, нема й у складі його українському. Куліш сипле слова в чудових періодах і звуки його мови мені мимоволі нагадують стук камінців у швидкому струмку» [11, с. 232].

Змінений синтаксис (інше членування речень), деякі вольності в перекладі можна пояснити некритичністю точного перекладу для художнього твору (кальки: «слог Костомарова» на «склад Костомарова»); деякі поняття, очевидно, осучаснено в контексті літературознавчих теорій 1920-х рр. (введено поняття «смак»). Проте одна заміна є смисловою: «находка» на «хода»; «нет своей находки» - «нет такту в ході», цей мотив у наступному абзаці підкріплюється портретною характеристикою Костомарова - описами особливостей його ходи 34: «Манера ходити в Костомарова така сама, як і мислити й писати: йому бракує почуття ритму й такту. Він постійно збивається з плину, порушує ритм. Він не здібний ходити в ногу. Він не зрівноважений і аритмічний. У його прихильності почувається ґримаса, в його простоті насум- рена невмисність; у бажанні бути натуральним - вигадка й штучність. Міра, гармонія й рівновага не належали до його чеснот» [11, с. 233] 35. Така манера ходи=думання=письма інтерпретується самим письменником у контексті гротескного стилю Гофмана (проте далі констатації цього факту не йду - адже гофманівський інтертекст залишився поза межами моєї розвідки). Те, що хода, стиль письма, мислення у повісті «Аліна і Костомаров» метонімічно пов'язані з мотивом чобіт або черевиків, виглядає цілком логічним, якщо згадати вже наведені приклади з інших повістей Домонтовича: «Несусвітні чоботи, що висовувалися з-під фалд учительського віцмундира, своєю навмисною величезністю підкреслювали вигадливу невідповідність обстави» [11, с. 190].

Як уже було показано, коли йшлося про образ Хоминського, диваки у творах В. Петрова часто не лише носять великі чоботи/черевики та є шевцями, а й пов'язані з темою «мужика» та «народу», не виняток і М. Костомаров. Наведемо деякі цитати на підтвердження тези: «Буде!.. Буде!.. Буде!.. 36 На зів'ялу блакитну квітку на- Цікаво, що портретна характеристика М. Костомарова нагадує Зину. Як уже неодноразово зазначали дослідники, по-дібні й любовні історії у «Дівчині з ведмедиком» та «Аліні й Костомарові»: «...обернути роман з 15-літньою дівчинкою в химерну неправдоподібність» [11, с. 186]. Наведемо ще кілька портретних характеристик: «Він (Костомаров) з своїм довгим розмаяним волоссям, неуважним, чудним, ніби невидющим поглядом з-під окулярів, з своєю то надто хапливою, то повільною ходою мимоволі викликав по-смішку Він ходив зігнувшись. Власне не ходив, а бігав, і його зігнута під гострим кутом постать здавалась особливо недолад-ною» [11, с. 188]. Потрійна формула «Буде, буде, буде...» може відсилати до літургійних формул: «Свят, свят, свят!». Можна порівняти з тим, як аналогічно вводяться в текст поезії Миколи Клюєва лі-тургійні формули: «Мужицкий лапоть свят, свят, свят!» [29, с. 226]. роднього життя спаде роса нового величного відродження» [11, с. 247], або «Себе він називав мужиком (мати його була проста селянка), говорив про свої мужицькі смаки, уподобання і звички, нападав на модні течії й теорії...» [11, с. 318].

Мотивний комплекс дивак - святий - мандрівник - злидар - чоботи/черевики (річ) - хода - віршування (ці мотиви можуть у різних текстах уточнюватися та змінюватися), імовірно, можна звести до образу Сковороди та сковородинських мотивів у творчості Віктора Петрова-Домонто- вича, проте ця тема перебувала поза межами завдань, окреслених у цій статті, відсилаю до спеціальної роботи 37. Однак, аналізуючи вказаний комплекс мотивів, неодмінно треба загадати також полемічні трактати Івана Вишенського, у яких представлений увесь реконструйований мною мотивний комплекс: грубий черевичище у Вишенського пов'язаний із п'ятою, боротьбою з демонами, каменем непорушним. У своїй «Книжці» (1600) Іван Вишенський прославляє чернече життя та пропонує символічне тлумачення образу «брудних черевиків», відтворюючи середньовічне тлумачення взуття та стопи-п'яти як мотив боротьби з демонічним («Бог же миру роздавить незабаром сатану під вашими ногами» (Рим. 16:20)): «Приступимо тепер до нечи- щених черевиків або чобіт. їх для того інок носить такі, щоб тебе, мирянина, від себе відігнати й мирним бути. Бо коли б щось гарне на собі носив, ти б на нього миленько позирав [...] А коли бачиш, що в болоті черевики, а твої очі не звикли до такої неохайності, тоді тікаєш од нього, гидуючи тим неоздобним строєм, через що він радий, бо вільно може богові молитися. І ще тому нехороше взуття носить, бо так безпечніше; на змію, скорпіона і на всю ворожу силу наступить, і гаспиду та василиску голову сокрушить. Бо коли б хороше взуття любив, то помислом би у мирі перебував, і тої сили наступити на змію і скорпіона і на всяку силу ворожу не дістав би, і зміг би перебувати з тобою, дворянином, в одній господі, щоб по-мирському мудрувати. А стій-но ти, кривоногий бачмажнику зі своєю кривоногою бачмагою: чи можеш нею так попрати силу ворожу, як той грубий череви- чище? Гадаю, що тебе омилить та надія. Тому, що сила ворожа в середині, внизу п'яти твоєї бачмаги сидить, і вона той стрій вимислила і з тебе завжди ясно сміється, коли ти ноги в бачма- ги всунеш. А трапиться тобі перед паном стояти, тоді сила ворожа не попускає тобі рівно на ногах триматись, але перечіплює тебе, щоб ти переплітав ногами [...]. Нечищене ж іноче черевичище не таке, бо коли стало на одному місці звечора перед богом на молитву, то стоїть, як камінь непорушний, аж доки день засвітить і бісів од тієї комірки, де молиться, далеко відганяє - ось яку силу має нехороше іноче обоув'я» («Книжка», глава 3 [9, с. 41]). Хвала брудним чоботям, які знищують демона, є ключовою для І. Вишенського, проте цей образ утворюється через метонімічне перенесення образу ноги, яка знищує демона, на взуття. Аналогічне метонімічне перенесення бачимо у Віктора Петрова-Домонтовича: символізація взуття як слова, поезії, імовірно, відбувається через те, що слово «стопа» має кілька значень, одне з яких пов'язане з віршуванням Важлива для такої семантизації образу черевиків також символізація стопи та ноги в модерному танці початку ХХ ст., наприклад у Айседори Дункан: «Раз мене запитала одна дама, чому я танцюю босоніж, я їй відповіла: “Це тому, що я відчуваю благоговіння перед красою людської ноги”» [14, с. 13]. З близь-ких до теоретиків ритму, модерного танцю та одночасно літера-турознавства початку ХХ ст. був Аким Волинський, про якого згадано в «Дівчині з ведмедиком» [12, с. 129]..

На початку статті я вже зазначала про важливість філософії речі, одягу/взуття в образному світі, науковій спадщині та мемуарній прозі В. Петрова-Домонтовича та розглядала її в контексті філософії одягу Т. Карлейля та Барбе д'Оревільї На думку Шевельова, тези про дендизм при тлумаченні «Аліни і Костомарова» є не дуже «історично слушними» [54, с. 17]; проте треба зазначити, що вони є наскрізними для самого Віктора Петрова-Домонтовича та мандрують із тексту в текст.. Текстуальний аналіз кількох творів Віктора Домонтовича продемонстрував, що в картині світу письменника існує комплекс мотивів дивак - святий - мандрівник - мужик - злидар - чоботи/черевики (річ) - хода - віршування, звісно, не завжди в кожному тексті актуалізуються без винятку всі мотиви, проте це закономірно (за Є. Фарино: «Художній твір, хоч і є певне замкнене ціле, однак він не завжди реалізує всю систему в цілому. Швидше, навпаки: частіше він реалізує лише деякі можливості системи або локалізується на якомусь одному з її полюсів...» [53, с. 279]). На прикладі творів «Дівчина з ведмедиком», «Доктор Серафікус», «Аліна та Костомаров» і статті «Петербургские повести» Гоголя» я намагалася показати, як відбувається реалізація цього комплексу мотивів у кожному конкретному творі. Споглядання за динамікою образності дало змогу також виявити важливий інтертекст: такий, як діалог із Жоржем Дюамелем (повість «Щоденник святого» та теоретичний трактат про верлібр), як достовірні можна розглядати інтертекстуальні зв'язки з повістю Оноре де Бальзака «Серафіта», з полемічними трактатами Івана Вишенського й трактатом

Барбе д'Оревільї про дендизм. Також було показано, як ці мотиви працюють у мемуарній прозі Віктора Петрова. У зазначеному комплексі мотивів одним із найважливіших стає мотив черевиків/чобіт, який актуалізує як філософію речі, так і мотив поета, верлібру, святості та мандрівника, а конструювання образності відбувається за допомогою метонімічних зсувів.

Список літератури

Аверинцев С. Софія-Логос. Словник. Київ : Дух і Літера, 1999. 464 с.

Бальзак Оноре де. Серафита / пер. с фр. Л. Гуревича. Москва : Энигма, 1996. 288 с.

Барбе д'Оревельи. Николай Гоголь / прим. М. П. Алексеева. Н. В. Гоголь: Материалы и исследования / АН СССР. Ин-т рус. лит. ; под ред. В. В. Гиппиуса; отв. ред. Ю. Г Оксман. Москва ; Ленинград, 1936. С. 257-281. URL: http://feb-web. ru/feb/gogol/critics/mi0/mi1/mi12257-.htm?cmd=p.

Барбэ д'Оревильи. Дэндизм и Джордж Брэммель / вступительная статья М. Кузьмина ; перевод М. А. Петровского. Москва : Альциона, 1912. 115 с.

Белецкий А. И. В мастерской художника слова. Белецкий А. Избранные труды по теории литературы / под общ. ред. Н. К. Гудзия. Москва : Просвещение, 1964. С. 51-233.

Брюховецький В. Засновок концепції «безґрунтовності» Віктора Петрова. Слово і Час. 2021. № 7. С. 3-17.

Брюховецький В. Знедійснення дійсности, або Via Dolorosa навспак. Петров Віктор. Розвідки : у 3 т. Т. 1. Київ : Темпо- ра, 2013. С. 6-91.

Вильдрак Ш., Дюамель Ж. Теория свободного стиха / пер. и прим. В. Шершеневича. Москва : Имажинисты, 1920. 48 с.

Вишенський І. Твори / з книжної української мови переклав В. Шевчук ; передм. і приміт. В. Шевчука. Київ : Дніпро, 1986. 247 с.

Гаспаров М. Из наблюдений над мотивной структурой романа М. Булгакова «Мастер и Маргарита». Гаспаров М. Литературные лейтмотивы. Очерки по русской литературе ХХвека. Москва : Наука, 1993. С. 28-82.

Домонтович В. Аліна й Костомаров. Домонтович В. Твори : в 3 т. / ред. та супровідна стаття Юрія Шевельова. Т. 1. Нью- Йорк : Сучасність, 1988. С. 183-358.

Домонтович В. Без ґрунту / ред. Валерій Шевчук ; вступ. ст. Юрія Шевельова ; післямова Романа Корогодського. Київ : Гелікон, 2000. 520 с.

Домонтович В. Болотяна Лукроза, II. Домонтович В. Твори : в 3 т. / ред. та супровідна стаття Юрія Шевельова. Т. 3. Нью- Йорк : Сучасність, 1988. С. 234-253.

Дункан А. Танец будущего. Айседора Дункан : [сборник] / сост. С. П. Снежко. Київ : Муза, 1994. С. 11-21.

Дюамель Ж. Дневник святого / авториз. пер. с фр. З. Львовского ; под ред. А. Н. Тихонова, с предисловием автора к наст. изд. Москва : Артель писателей Круг, 1927 (Новости иностранной литературы).

Дюамель Ж. Лист про аматорів / пер. В. Підмогильного. Життя й Революція. 1927. № 7-8. С. 81-90.

Дюамель Ж. Лист про вчених / пер. В. Підмогильного. Життя й Революція. 1927. № 6. С. 332-341.

Єфремов С. О. Щоденники (1923-1929). Київ, 1997. 848 с.

Забіла Оксана, Чернов Леонід. Другий лист до Т. Г. Шевченка. Чернов (Малошийченко) Леонід. Чудаки прикрашають світ / упор. Ярина Цимбал. Київ : Темпора, 2021. 688 с.

Заламбани М. Искусство в производстве: Авангард и революция в Советской России 20-х годов / пер. с итал. Н. Б. Кардановой. Москва : ИМЛМИ, Наследие, 2003. 240 с.

Зеров М. [Рец. на]: Іван Капустянський. Валеріян Поліщук. Спроба характеристики творчості з портретом, автографом і автобіографією поета та бібліографічним покажчиком. Українська критична бібліотека за редакцією Літературної й Етнографічної секції науково-дослідчої кафедри історії української культури в Харкові. № 1. Харків, 1925. Стор. 170. Ц. 1 карб. Зеров М. Українське письменство / упор. М. Сулима. Київ : Основи, 2002. С. 456-458.

Зерова С. Спогади про Миколу Зерова. Родинне вогнище Зерових / ред. В. Шевчук. Київ : Гелікон, 2004. С. 92-149.

Зустріч на перехресній станції: розмова трьох [збірник] / Михайль Семенко, Гео Шкурупій, Микола Бажан. Київ : Бумеранг, 1927. 49 с.

Калинович М. Поети «Абатства». Київські неокласики. Антологія / упор. Наталія Котенко. Київ : Смолоскип, 2015. С. 733-772.

Калинович М. Шляхи новітньої французької поезії. Київ : Слово, 1924. 115 с.

Карлейль Т Sartor Resartus. Жизнь и мысли Герр Тейфельс- дрека : в 3 кн. / пер. с англ. Н. Горбова. Москва, 1902.

Киселева Л. А. Есенин и Клюев: скрытый диалог (попытка частичной реконструкции). Николай Клюев: Исследования и материалы / ред.-сост. С. И. Субботин. Москва : Наследие, 1997. С. 183-198.

Киселева Л. А. На «Медном ките» к «Четвертому Риму» (заметки о логоцентричности художественного мира Н. А. Клюева). Русистика: сб. научных трудов. 2002. Вып. 2. С. 69-77.

Клюев Н. Сердце Единорога / сост., подг. текста и прим. В. П. Гарнина. Санкт-Петербург : РХГИ, 1999. 1072 с.

Костенко Н. В. Українське віршування ХХ століття : навчальний посібник. 2-ге вид., випр. та доп. Київ, 2006. 287 с.

Лакиза Ів. Переднє слово. Дюамель Ж. Грозова ніч / пер. Л. та М. Івченків. Київ : Культура, 1929. С. 5-8.

Літературні пародії: шаржі, епіграми, акростихи, фейлетони, гуморески, афоризми й карикатури: збірник / упор.

Атаманюк. Київ : Маса, 1927. 248 с.

Майфет Гр. [Рец.:]. Віктор Домонтович. Дівчина з ведмедиком. Неправдоподібні істини. Сяйво, Київ. Ст. 199. Ціна 1 крб. 50 к. Червоний шлях. 1929. № 7. С. 239-241.

Мандельштам О. [Рец.]: Gйorges Duhamel. Gйographie Cordiale de L'Europe. Мандельштам О. Э. Собрание сочинений : в 4 т. Москва : Арт-Бизнес-Центр, 1994. Т. 3. C. 368-370.

Мариенгоф А. Роман без вранья. Воспоминания о Есенине. Киев : Мыстецтво, 1990. 159 с.

Олесь Олександр. По дорозі в казку. Олександр Олесь. Твори : в 2 т. / упор., авт. прим. Р П. Радишевський. Київ : Дніпро, 1990. Т. 2 : Драматичні твори. Проза. Переклади.

6-29.

Панченко В. Повість про Миколу Зерова. Київ : Дух і Літера, 2018. С. 265-314.

Пелешенко Н. Постать Григорія Сковороди в інтелектуальній біографії Віктора Петрова. Віктор Петров. Мапування творчости письменника / ред. К. Ґлінянович, П. Крупа, Й. Маєвська. Краків : TAiWPN, 2020 . С. 167-185.

Пелешенко О. «Янголи й поети»: репрезентації середньовічної епістеми в романізованих біографіях Франсуа Війона та святого Франциска Ассізького Віктора Домонтовича. Віктор Петров. Мапування творчости письменника / ред. К. Ґлінянович, П. Крупа, Й. Маєвська. Краків : TAiWPN, 2020. C. 187-203.

Петров В. Микола Зеров та Іван Франко. Київські неокласики. Антологія / упор. Наталія Котенко. Київ : Смолоскип, 2015. С. 525-554.

Петров В. Петербурзькі повісті М. Гоголя. Петров Віктор. Розвідки / упор., передмова та прим. В. С. Брюховецького. Т. 1. Київ : Темпора, 2013. С. 433-476.

Петров В. [Поетична творчість М. Рильського]. Петров Віктор. Розвідки / упор., передмова та прим. В. С. Брюховець- кого. Т. 1. Київ : Темпора, 2013. С. 93-138.

Петров В. Спогади з молодих літ. Куліш П. Твори. Т 6: Спогади з молодих літ / за ред. О. Дорошкевича. Харків ; Київ : ДВОУ, Література і мистецтво, 1931. С. 235-281.

Поліщук В. Вибрані твори / упор. Олеся Омельчук. Київ : Смолоскип, 2014. 680 с. (Серія «Розстріляне відродження»).

Полонська-Василенко Н. Спогади / упор. В. Шевчук. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. 542 с.

Портнов Андрій. Віктор Петров і Софія Зерова: роман у листах. Віктор Петров. Листи до Софії Зерової / упор. Вікторія Сергієнко ; вступ. ст. Андрія Портнова. Київ : Дух і Літера, 2021. С. 4-26.

Рильський М. Лист до М. П. Алексеева. 12 червня 1913 р. Рильський М. Т Зібрання творів : у 20 т. / редкол. : Л. М. Новиченко (голова) та ін. Т. 19. Автобіографічні матеріали. Записні книжки. Листи (1907-1956) / упор.

Н. А. Підпала, Р. Я. Пилипчук, К. М. Сєкарєва. Київ : Наукова думка, 1988. С. 133-135, 490-491.

Рильський М. Лібрето опери «Євгеній Онєгін» / укр. переклад., реконструкція тексту і літературна редакція, адаптована до клавіру Максима Стріхи. Київ : К.І.С., 2017. 144 с.

Семенко М. Вибрані твори / упор. А. Біла. Київ : Смолоскип, 2010. 688 с. («Розстріляне відродження»).

Семенко М. Пан-футуризм (Искусство переходного периода). Семафор у майбутнє. 1922. № 1. Май. С. 10-11.

Стороженко Н. Кирилло-Мефодиевские заговорщики. Николай Иванович Гулак / подготовка текста Н. Стороженко. Киевская старина. 1905. Т. 92. Февраль. С. 135-152.

Топоров В. Н. Апология Плюшкина: вещь в антропоцентрической перспективе. Топоров В. Н. Миф. Ритуал. Символ. Образ. Исследования в области мифопоэтического: избранное. Москва, 1995. С. 7-111.

Фарино Єжи. Введение в литературоведение : учебное пособие. Санкт-Петербург, 2004. 639 с.

Шевельов Ю. Шостий у ґроні. В. Домонтович в історії української прози. Домонтович В. Без ґрунту / ред. Валерій Шевчук ; вступ. ст. Юрія Шевельова ; післямова Романа Корогодського. Київ : Гелікон, 2000. С. 8-38.

Шерех Ю. Не для дітей. Шерех Ю. Не для дітей. Літературно-критичні статті і есеї / вступ. стаття Юрія Шеве- льова. 1964. С. 358-375.

Якубський Б. В. Наука віршування. Київ : Слово, 1922. 122 с.

De Grиve (Claude). La Rйception de Gogol en France (18382009). lassiques Garnier, 2018. 628 p. (Comparative Perspectives, n. 52).

References

Atamaniuk, V. (Ed.). (1927). Literaturni parodii: sharzhi, epihramy, akrostykhy, feiletony, humoresky, aforyzmy y karykatury. Kyiv: Masa [in Ukrainian].

Averyntsev, S. (1996). Sofiia--Lohos. Slovnyk. Kyiv: Dukh i Litera [in Russian].

Balzak, Onore de. (1996). Serafita (L. Hurevicha, Trans.). Moskva: Jenigma [in Russian].

Barbe, d'Orevely. (1936). Nykolai Hohol. In V. V. Hippius (Ed.), N. V. Hohol: Materialy i issledovaniia. Moskva; Leningrad. Retrieved from http://feb-web.ru/feb/gogol/critics/mi0/mi1/ mi12257-.htm?cmd=p [in Russian].

Barbe, d'Orevili. (1912). Dendizm i Dzhordzh Bremmel (M. A. Petrovskij, Trans.). Moskva: Al'ciona[in Russian].

Beletskii, A. I. (1964). V masterskoi khudozhnika slova. In A. Be- letskii, Izbrannyie trudy po teorii literatury (pp. 51-233). Moskva: Prosveshhenie [in Russian].

Briukhovetskyi, V (2013). Znediisnennia diisnosty, abo Via Dolorosa navspak. In V. S. Briukhovetskyi (Ed.), Petrov Viktor. Roz- vidky (T. 1, pp. 6-91). Kyiv: Tempora [in Ukrainian].

Briukhovetskyi, V. (2021). Zasnovok kontseptsii “bezgruntovnosti” Viktora Petrova. Slovo i Chas, 7, 3-17 [in Ukrainian].

De Grиve (Claude). (2018). La Rйception de Gogol en France (1838-2009). Classiques Garnier (Comparative Perspectives, n. 52).

Diuamel, Zh. (1927). Dnevnik sviatogo (Z. L'vovskij, Trans.). Moskva: Artel' pisatelej Krug [in Russian].

Diuamel, Zh. (1927). Lyst pro amatoriv. Zhyttia y Revoliutsiia, 7-8, 81-90 [in Ukrainian].

Diuamel, Zh. (1927). Lyst pro vchenykh. Zhyttia y Revoliutsiia, 6, 332-341 [in Ukrainian].

Domontovych, V. (1988). Alina y Kostomarov. In V. Domontovych, Tvory (Vol. 1, pp. 183-358). New York: Suchasnist [in Ukrainian].

Domontovych, V. (1988). Bolotiana Lukroza, II. In V. Domon- tovych, Tvory (Vol. 3, pp. 234-253). New York: Suchasnist [in Ukrainian].

Domontovych, V. (2000). Bezgruntu. Kyiv: Helikon [in Ukrainian].

Dunkan, A. (1994). Tanets budushcheho. In S. P. Snezhko (Ed.), AisedoraDunkan (pp. 11-21). Kyiv: Muza [in Russian].

Faryno, Ye. (2004). Vvedenie v literaturovedenie. Sankt-Peterburg [in Russian].

Gasparov, M. (1993). Iz nabliudenii nad motivnoi strukturoi romana

M. Bulgakova “Master i Marharyta”. In M. Hasparov, Lite- raturnyie leitmotivy. Ocherky po russkoi literature XX veka (pp. 28-82). Moskva: Nauka [in Russian].

Iakubskyi, B. (1922). Nauka virshuvannia. Kyiv: Slovo [in Ukrainian].

Iefremov, S. O. (1997). Shchodennyky (1923-1929). Kyiv [in Ukrainian].

Kalynovych, M. (1924). Shliakhy novitnoi frantsuzkoi poezii. Kyiv: Slovo [in Ukrainian].

Kalynovych, M. (2015). Poety “Abatstva”. Kyivski neoklasyky. In Nataliia Kotenko (Ed.), Antolohiia (pp. 733-772). Kyiv: Smoloskyp [in Ukrainian].

Karleil, T. (1902). Sartor Resartus. Zhizn i mysli Herr Teifelsdreka

(N. Horbov, Trans.). Moskva [in Russian].

Kiseleva, L. (2002). Na “Mednom kite” k “Chetvertomu Rymu” (zametki o logotsentrychnosti khudozhestvennogo mira

N. A. Kliueva). Rusistika, 2, 69-77 [in Russian].

Kiseleva, L. Esenin i Kliuev: skrytyi dialoh (popytka chastichnoi rekonstruktsii). In S. Y. Subbotin (Ed.), Nikolai Kliuev: Issledo- vaniia i materialy (pp. 183-198). Moskva: Nasledie [in Russian].

Kliuev, N. (1999). Serdce Iedinoroga. Sankt-Peterburg: RHGI [in Russian].

Kostenko, N. (2006). Ukrainske virshuvannia XX stolittia. Kyiv [in Ukrainian].

Lakyza, Iv. (1929). Perednie slovo. In Zh. Diuamel, Hrozova nich (L. Ivchenko, M. Ivchenko, Trans.) (pp. 5-8). Kyiv: Kultura [in Ukrainian].

Maifet, Hr. (1929). [Rets.:]. Viktor Domontovych. Divchyna z ved- medykom. Nepravdopodibni istyny. Chervonyi shliakh, 7, 239-241 [in Ukrainian].

Mandelshtam, O. (1994). [Rets.]: Gйorges Duhamel. Gйographie Cordiale de L'Europe. In O. E. Mandelshtam, Sobranie so- chinenii (Vol. 3, pp. 368-370). Moskva: Art-Biznes-Centr [in Russian].

Mariengof, A. (1990). Roman bez vrania. Vospominaniia o Esenine. Kiev: Mystectvo [in Russian].

Oles, Oleksandr. (1990). Po dorozi v kazku. In Oleksandr Oles, Tvory (Vol. 2: Dramatychni tvory. Proza. Pereklady, pp. 6-29). Kyiv [in Ukrainian].

Panchenko, V. (2018). PovistproMykolu Zerova. Kyiv [in Ukrainian].

Peleshenko, N. (2020). Postat Hryhoriia Skovorody v intelektualnii biohrafii Viktora Petrova. In K. Glinianovych, P Krupa, Y Ma- ievska (Eds.), Viktor Petrov. Mapuvannia tvorchosty pysmen- nyka (pp. 167-185). Krakiv: TAiWPN [in Ukrainian].

Peleshenko, O. (2020). “Ianholy y poety”: reprezentatsii serednovi- chnoi epistemy v romanizovanykh biohrafiiakh Fransua Viiona ta sviatoho Frantsyska Assizkoho Viktora Domontovycha. In K. Glinianovych, P. Krupa, Y. Maievska (Eds.), Viktor Petrov. Mapuvannia tvorchosty pysmennyka (pp. 187-203). Krakiv: TAiWPN [in Ukrainian].

Petrov, V. (2012). Peterburzki povisti M. Hoholia. In Viktor Petrov, Rozvidky (Vol. 1, pp. 433-476). Kyiv: Tempora [in Ukrainian].

Petrov, V. (1931). Spohady z molodykh lit. In P. Kulish, Tvory (Vol. 6: Spohady z molodykh lit, pp. 235-281). Kharkiv; Kyiv: DVOU, Literatura i mystetstvo [in Ukrainian].

Petrov, V. (2013). [Poetychna tvorchist M. Rylskoho]. In Viktor Petrov, Rozvidky (Vol. 1, pp. 93-138). Kyiv: Tempora [in Ukrainian].

Petrov, V. (2015). Mykola Zerov ta Ivan Franko. In Nataliia Kotenko (Ed.), Kyivski neoklasyky. Antolohiia (pp. 525-554). Kyiv: Smoloskyp [in Ukrainian].

Polishchuk, V. (2014). Vybrani tvory. Kyiv: Smoloskyp [in Ukrainian].

Polonska-Vasylenko, N. (2011). Spohady. Kyiv: Vydavnychyi dim “Kyievo-Mohylianska akademiia” [in Ukrainian].

Portnov, Andrii. (2121). Viktor Petrov i Sofiia Zerova: roman u lys- takh. In Viktor Petrov, Lysty do Sofii Zerovoi (pp. 4-26). Kyiv: Dukh i Litera [in Ukrainian].

Rylskyi, M. (1988). Lyst do M. P. Alekseeva. 12 chervnia 1913 r. In M. T. Rylskyi, Zibrannia tvoriv (Vol. 19. Avtobiohrafichni ma- terialy. Zapysni knyzhky. Lysty (1907-1956), pp. 133-135, 490-491). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

Rylskyi, M. (2017). Libreto opery “Ievhenii Oniehin”. Kyiv: K.I.S. [in Ukrainian].

Semenko, M. (1922). Pan-futuryzm (Iskusstvo perekhodnoho peri- oda). Semafor u maibutnie, 1, 10-11 [in Russian].

Semenko, M. (2010). Vybrani tvory. Kyiv: Smoloskyp [in Ukrainian].

Semenko, Mykhail, Shkurupii, Heo, & Bazhan, Mykola. Zustrich na per- ekhresnii stantsii: rozmova trokh. Kyiv: Bumeranh [in Ukrainian].

Sherekh, Yu. (1964). Ne dlia ditei. In Yu. Sherekh, Ne dlia ditei. Literaturno-krytychni statti i esei (pp. 358-375) [in Ukrainian].

Shevelov, Yu. Shostyi u groni. V. Domontovych v istorii ukrainskoi prozy. In V. Domontovych, Bez gruntu (pp. 8-38). Kyiv: Helikon [in Ukrainian].

Storozhenko, N. (1905). Kyryllo-Mefodyevskye zahovorshchyky. Nykolai Yvanovych Hulak. Kyevskaia staryna, 92, 135-152 [in Russian].

Toporov, V. (1995). Apolohiia Pliushkina: veshch v antropotsen- tricheskoi perspective. In V. N. Toporov, Mif. Ritual. Simvol. Obraz. Issledovaniia v oblasty mifopoeticheskoho: izbrannoe (pp. 7-111). Moskva [in Russian].

Vildrak, Sh., & Diuamel, Zh. (1920). Teoriia svobodnoho stikha. Moskva: Imazhinisty [in Russian].

Vyshenskyi, I. (1986). Tvory (V. Shevchuk, Trans.). Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].

Zabila, O., & Chernov L. Druhyi lyst do T. H. Shevchenka. In Chernov (Maloshyichenko) Leonid, Chudaky prykrashaiut svit (pp. 570-582). Kyiv: Tempora [in Ukrainian].

Zalambani, M. (2003). Iskusstvo v proizvodstve: Avangard i revo- liutsiia v Sovetskoi Rossii 20-kh godov (N. B. Kardanova, Trans.). Moskva: IMLMI, Nasledie [in Russian].

Zerov, M. (2002). [Rets. na]: Ivan Kapustianskyi. Valeriian Polishchuk. Sproba kharakterystyky tvorchosti z portretom, avtohra- fom i avtobiohrafiieiu poeta ta bibliohrafichnym pokazh- chykom. Ukrainska krytychna biblioteka za redaktsiieiu Literaturnoi y Etnohrafichnoi sektsii naukovo-doslidchoi kafedry istorii ukrainskoi kultury v Kharkovi. № 1. Kharkiv, 1925. Stor. 170. Ts. 1 karb. In M. Zerov, Ukrainske pysmenstvo (pp. 456-458). Kyiv: Osnovy [in Ukrainian].

Zerova, S. (2004). Spohady pro Mykolu Zerova. In V. Shevchuk (Ed.), Rodynne vohnyshche Zerovykh (pp. 92-149). Kyiv: Helikon [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru