Відображення категорії часу в іранських народних чарівних казках

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІДОБРАЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ ЧАСУ В ІРАНСЬКИХ НАРОДНИХ ЧАРІВНИХ КАЗКАХ

Стельмах М.Ю., кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри сходознавства імені професора Ярослава Дашкевича Львівського національного університету імені Івана Франка

Робота присвячена аналізу способів реалізації хронотопу (зокрема, категорії часу) в тексті перських народних чарівних казок. У просторово-часових уявленнях кожного етносу відображено ідеї суспільства і його місця у світі. Тому просторово-часова картина світу має яскраво виражену національну специфіку. На основі сучасних підходів до просторово-часових зв'язків можна простежити і виокремити співіснуючі хронотопи в різних наукових об'єктах, зокрема в народній казці. Актуальність цього дослідження зумовлена посиленням інтересу до перських народних чарівних казок, потребою у всебічному вивченні їхніх особливостей, зокрема просторової організації казки, що дає змогу глибше зрозуміти філософію і ментальність іранської нації. У жанрі казки сформувалося своєрідне ставлення до дійсності, відтак - особливість хронотопу (часово-просторових зв'язків). Казковий хронотоп є важливим компонентом структурної організації казки, він пов'язаний з побудовою сюжету і образною системою жанру. Ця категорія функціонує за певними законами. Основними жанровими орієнтирами казкового часу є його невизначеність, неточність, узагальненість, випадковість. В основі зображення часу у чарівних казках лежить не сам час, а ті події, що його заповнюють; час - це завжди час чого-небудь, якого-небудь явища; подій, які повторяються і проходять у відповідні моменти життя людини і природи. Час і простір у казці є умовними величинами. Тут ніколи не подається детальних описів природи, житла, оточення, не вказується скільки часу пройшло від певної події. Час у казці тісно поєднаний з сюжетом. Послідовність подій і є художнім часом казки. Важливим аспектом категорії часу є відображення в ньому емоційно-ціннісного ставлення людини до життя і природи. Нерозривний зв'язок іранця з природою виявився і в народному розумінні часу, в наповненні його явищами і подіями, які відбуваються відповідно до циклів відновлення життя природи-матері. Категорія часу в іранських народних казках характеризується хронотопною невизначеністю її меж, кожен момент у казці, пов'язаний із вираженням часу, має глибоке символічне підґрунтя.

Ключові слова: чарівна казка, час, хронотоп, часові формули, хронотопна невизначеність.

Representation of the categry of time in iranian folk magic tales

The work is deal with the analysis of ways of implementing the chronotope (in particular, time categories) in the text of Persian folk fairy tales. The ideas of society and its place in the world are reflected in the spatio-temporal representations of each ethnic group. In the fairy tale genre, a peculiar attitude to reality was formed, hence the peculiarity of the chronotope (time-space connections). Therefore, the spatio-temporal picture of the world has a pronounced national specificity. On the basis of modern approaches to spatio-temporal relations, it is possible to trace and single out coexisting chronotopes in various scientific objects, in particular in folk tales. The fairy tale chronotope is an important component of the structural organization of the tale, it is connected with the construction of the plot and the figurative system of the genre. This category operates according to certain laws. The main genre guidelines of fairy-tale time are its uncertainty, inaccuracy, generalization, and randomness. The basis of the depiction of time in fairy tales is not time itself, but the events that fill it; time is always the time of something, of some phenomenon; events that are repeated and take place at the appropriate moments in the life of man and nature. Time and space in a fairy tale are conditional values. Detailed descriptions of nature, housing, and surroundings are never given here, nor is it indicated how much time has passed since a certain event. Time in a fairy tale is closely connected with the plot. The sequence of events is the artistic time of a fairy tale. An important aspect of the category of time is the reflection in it of a person's emotional and value attitude towards life and nature. The inseparable connection of the Iranian with nature was also revealed in the popular understanding of time, in its filling with phenomena and events that occur in accordance with the cycles of renewal of the life of Mother Nature. The category of time in Iranian folk tales is characterized by the chronotopic uncertainty of its boundaries, each moment in the tale related to the expression of time has a deep symbolic basis.

Key words: magical fairy tale, time, chronotope, time formulas, chronotope uncertainty.

Постановка проблеми

У просторово-часових уявленнях кожного етносу відображено ідеї суспільства і його місця в світі, його зовнішніх взаємовідносин з навколишнім середовищем. Процес осмислення часу та простору передбачав як реальне пізнання світу, так і фантастичні, суб'єктивні образи і ідеї. Тому просторово-часова картина світу має яскраво виражену національну специфіку.

На основі сучасних підходів до просторово-часових зв'язків можна простежити і виокремити співіснуючі хронотопи в різних наукових об'єктах, зокрема в народній казці. Людина завжди прагнула до створення оптимальної системи передання досвіду - життєвого та естетичного - від старшого покоління до молодшого. До такої системи можна віднести національні традиції, мову, сакральне мистецтво, фольклор - ті традиційні механізми культурної трансляції та кодування, які побутують в усній формі, живуть у пам'яті народу, передаються від покоління до покоління, крізь призму яких реалізуються духовні й художні цінності вітчизняного етносу, формується соціально-культурна ідентичність, зберігається код нації.

Народна художня культура протягом тисячоліть була чи не єдиним засобом узагальнення життєвого досвіду, втіленням мудрості, світогляду, ідеалів іранського народу. Духовна спадщина іранців, як результат суспільних зусиль, накопичених протягом багатьох століть, і нині становить філософію іранської нації, містить у собі різноманітні форми соціального керування і не може існувати поза часовими і просторовими відношеннями. Особлива роль тут належить чарівним казкам, адже саме у них відображено найфантастичніші уявлення, найдивніші перевтілення, відбито ще дорелігійний анімізм та оптимістичну віру в те, що добро завжди перемагає зло. Перські казки на сьогодні, незважаючи на свою популярність, ще мало досліджені.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В літературознавчому обігу поняття часу і простору об'єднують, оскільки вони формують тло сюжету твору, закладають основи композиції. А тому на позначення художнього часу і простору прийнято вживати термін хронотоп. Вперше цей термін вжив 1975 року відомий російський літературознавець М. Бахтін у своїй статті “Форми часу і хронотопу в романі”, запозичивши його з природознавчих наук. Стосовно етимології терміну, то він є поєднанням двох грецьких слів: chronos (час) і topos (місце). Ці два поняття є нерозривними, оскільки будь-який простір має протяжність, тривалість, що не відбувається поза часом. Під поняттям хронотоп М.Бахтін розуміє певну форму відчуття часу й певне його відношення до просторового світу [1, с. 355]. Пріоритетним в хронотопі М. Бахтін вважає саме час [1, с. 122]. Хронотоп також значною мірою визначає образ людини в літературі. Помістивши свого героя в рамки хронотопу, автор таким чином розвиває його, показує як змінюється людина під впливом часу і простору, в якому перебуває. Певні зіткнення репрезентують героєву внутрішність, виказують суттєві зміни, що з нею відбуваються.

Літературознавчий словник визначає хронотоп як “істотний взаємозв'язок часових та просторових зв'язків, художньо освоєних літературою”, за допомогою яких визначається жанр та жанрові різновиди, “образ людини в літературі” [7, с. 564].

Учені характеризують поняття хронотопу як визначальний взаємозв'язок тимчасових і просторових відношень, художньо освоєних в літературі: “...усякий вступ у сферу змістів відбувається тільки через ворота хронотопу” [1, с. 406]. Дійсно, дослідники підкреслюють, що “провідним початком у хронотопі є час”, оскільки він - це “переважна реалізація часу в просторі” [4].

Дослідники підкреслюють, що будь-який художній образ хронотопічний. Істотно хронотопічна сама мова, що є початковим і невичерпним матеріалом образів. Також хронотопічна внутрішня форма слова, тобто та опосередкована ознака, за допомогою якої первинні просторові значення переносяться на тимчасові відношення.

С. Кримський, піднімаючи проблему аксіологічного засвоєння “зв'язку часів”, зазначав, що на порозі ІІІ тисячоліття з особливою силою постає соціальна вимога освоєння історії, присвоєння життєвих цінностей минулого, теперішнього і майбутнього [2, с. 20]. Сутнісне прагнення людини щодо теоретичних узагальнень своєї історії, осягнення її логіко-цілісної картини у перспективі культурно-історичного процесу, творення національних образів художнього антропокосмосу, потреба пошуку як традиційних уявлень про буття, так і нових інтелектуальних конструкцій, серед яких категоріям “традиційна народна культура”, “народна художня культура”, “дитячий фольклор”, “народна казка” та ін. сьогодні ще не надано належних прерогатив, зумовлює звернення до проблем становлення, функціонування та розвитку зазначених категорій, спричиняє їх залучення до культурологічного аспекту аналізу з позицій хронотопу.

Постановка завдання

Метою нашого дослідження є визначити особливості хронотопу (зокрема,часу) іранських народних чарівних казок.

Виклад основного матеріалу. Перські народні казки, незважаючи на їхні спільні риси з усіма казками (протиборство Добра і Зла, яка завершується перемогою добрих сил, певна статичність героїв, які не розвиваються морально та психологічно, щасливий фінал і т.д.), містять і низку самобутніх особливостей: головний герой вирушає в подорож шукати власне кохану, а не щастя-долю, як у інших народів; фантастичні істоти, що не притаманні іншим народам - диви, пері, шайтани; незвичні для європейця чарівні речі - перстень Сулеймана, кінська волосина, які здійснюють бажання, гранати, з яких виходять чарівні дівчата; магічні цифри - 3, 7 і 40, які пов'язані з сакральними уявленнями мусульман; дивовижне зачаття головної героїні (з горошини, граната) тощо.

Категорії часу та простору (хронотоп казки) функціонують за певними законами. Основними жанровими орієнтирами казкового часу є його невизначеність, неточність, узагальненість, випадковість.

Час як такий майже не вказується - не повідомляється, скільки часу пройшло між вказаними подіями. Часові періоди часто підміняють один одного. Час традиційної казки переважно представлений стійкими словесними формулами (ініціальними, фінальними, медіальними), які виконують функцію часових орієнтирів, здебільшого минулого [8].

Час у казці поняття умовне: ні вік, ні часові періоди не простежуються. Герой - сталого віку, це - або дитина, або юнак (хлопець, парубок), або доросла людина (чоловік), або старець. Зміна у віці відбувається не через перебіг років. Це швидше перехід з одного вікового стану в інший. Герой проводить у дорозі 3, 5, 7, 9, 12 років, але ніколи не вказується, що він змінюється, навпаки - він повертається додому таким, яким покинув свою оселю. Час відлічується лише дією героя, і ніколи не переривається, а тому безперервно пов'язаний з простором.

Д. Лихачов обґрунтовує думку про замкнену темпоральну систему казки, стверджуючи, що «казковий час не виходить за межі казки. Він повністю замкнений у сюжеті. Його ніби нема до початку казки і нема поза її закінченням [4].

Саме тому у перських чарівних казках категорія часу відображена досить специфічно, як і у більшості народних казок (не лише іранських) час описаних подій чітко не визначений.

[rnzi az ruzha derwis-e donyadide-ye amad be sahr]

`Якось до міста прибув всевідаючий дервіш'

[8, с. 37]..

Це свідчить про те, що дані події відбувались дуже давно, коли люди не мали особливих турбот та насущних потреб. Так, у казках вказано, що герої хочуть їсти чи пити, але переважно вони отримують бажане за допомогою інших людей чи чарівних предметів. Дана невизначеність часу створює особливий настрій для слухання казки. Та незважаючи на нечіткість дефініції часу у чарівних казках, фразеологічні вирази для його відображення використовують різноманітні:

jjjj j jjj^ljJ [ruzi bud wa ruzgari bud] - `якось, якогось дня';

jMj^J[yeki bud yeki nabud] - `чи

було, чи не було';

^Jj U jMj^J [qeyr az хoda hie kasi

nabud] - `не було нікого, крім Бога';

¦j j-j ^ [dar zaman-e hadim] - `давно предавно'.

Майже усі перські казки починаються з цих чотирьох формул. Вони в даному випадку відображають зав'язку казкового сюжету, основною ознакою якого є невизначеність, адже кожна з поданих формул репрезентує поняття “якось” - як вже було сказано, у казку можна вірити, але не сприймати її як істинний твір (особливо чарівну), адже у ній зображені надзвичайні події, які мали місце лише в фантазії іранського народу.

Незважаючи на хронотопну невизначеність меж казки, категорія часу в ній репрезентована і надалі:

ms^j ^Ijjulj mJj ^“juljj jjusjls j Jj jjJ^<^ j ^^j<^ jJljJ

[tuli nakasid fahmid karban-e pedar-e sahrbanu hesabi-ye rubahre ast wa dar zandegi kam o kasri nadarad]

`Невдовзі (Моллабаджі) вивідала, що батько Шягрбану - чоловік заможний і всього в нього є доволі' [8, с. 99].

jjj<^ lj Jjjsl` Jjj<^^ Jj<^lJ<^Js lfJ us ^°j

[ruzi az ruzha derwis-e donyadide-ye amad be sahr]

`Якось до міста прибув всевідаючий дервіш' [8, с. 37].

^>ls lj ^sj jj^<^ ^s l^j ^mj jl ^>j<^J` ^m^: Ujj^j lj jl m^Ij^j!

[8, c. 97].

[sah-e an sahr vaqti ke in xabar ra senid goft: berawid an garibe ra beyarid]

`Коли падишах міста дізнався про цю подію, він звелів привести до нього того чужинця' [8, с. 99].

У цих прикладах відображена систематичність часу у просторі, адже однією з характерних рис казок усього світу є логічна послідовність: у жодній народній казці не буде спочатку кінцівки, а потім - розвитку дії. Це свідчить про те, що давні люди чітко сприймали і дефініціювали час.

Ще однією характерною рисою перських чарівних казок є часовий відлік після щасливого кінця, адже після одруження життя триває, закінчується лише казка, тому подальше життя героїв народ зображує одним-двома реченнями (в українських казках - жили вони довго і щасливо):

<^ljsl <^lj SfS ms ^ju^ j jj^(^ ^jJjJ

[salha sal hame be хubi va хо§і zandegi kardand]

`Довгі роки прожили вони у щасті та злагоді' [8, с. 136]

Іноді щасливий кінець відображено й іншим зворотом us fjlj jJ j^^Jj [be marad-e del rasidan] - `досягати своїх бажань':

_t 01 'к'З ^juljs jjj ^^j ^J^^ljJ j SfS us fjlj jJ^lj

j^^JjJ. m^j [b'ad haft sabaneruz jasn gereftand va hame be marad-e del-san rasidand]

`А потім сім днів та сім ночей бенкетували, і всі досягли своїх бажань' [8, с. 34].

Ще одним способом репрезентації часу в перських чарівних казках є примовки, які використовують вже після щасливого фіналу. У них зображено факти життя іранського народу, адже під час слухання казок люди відкладали усю свою роботу, забували про негаразди і починали мріяти. Тому в цей момент сприймання казки категорія реального часу відходила на задній план, й слухачі знаходились у казковому просторі. Прикладом можна назвати таке прислів'я на позначення закінчення казки

j^s fl us ^IJ j^^JS Ј_JlЈs us Јjjs l^ jj^^J.

[qesse-ye ma be sar rasid, qoloqe be хune-as narasid] [8, с. 67]

`Казка наша до кінця добігла, Ворона до свого гнізда не долетіла.'

Проте слід підкреслити, що казковий час вимірюється не числами, днями і роками, а діями героя. Тільки стосовно цих дій час існує як реальний фактор оповіді, а сам по собі ніякої ролі не відіграє [6, с. 313].

Важливим аспектом категорії часу є відображення в ньому емоційно-цінніснного ставлення людини до життя і природи. Нерозривний зв'язок іранця з природою виявився і в народному розумінні часу, в наповненні його явищами і подіями, які відбуваються відповідно до циклів відновлення життя природи-матері. Зображення часу, основні прийоми його відображення побудовані на розумінні не самого часу взагалі, а тих подій, що його заповнюють; час - це завжди час чого-небудь, якого-небудь явища; подій, які повторяються і проходять у відповідні моменти життя людини і природи. Ідея не лінійності, а циклічності часу дуже давня і базується теж на ще дорелігійних віруваннях (домусульманських), коли лік часу залежав від повторюваних подій погодної, робочої та побутової сфери, від життя птахів, тварин, землі [5, с. 36]. Цей рахунок виявився дуже зручним для регулювання людиною своєї діяльності, прогнозування нею майбутнього. Тому логічно очікувати в народних хронотопах, формулах, які зображують час, і звертання до фактів язичницьких уявлень, і до господарського досвіду селян, і до містерії пізніших нашарувань ісламу.

Крім виділення метафоричних більш-менш тривалих періодів у іранських народних казках можуть міститися власні назви місяців. Ці місяці називають відповідно до найважливіших під час них подій - свята, явища трудової діяльності, особливості життя природи. Дуже часто ці назви і залишаються у загальномовному лексиконі: лютий - місяць, коли сніг і мороз найбільше дошкуляють, Рамадан - місяць, коли мусульмани святкують рамадан. Набагато менше метафоризації піддають назви днів тижня, адже забуто давній зв'язок днів тижня з тим чи іншим божеством. Окрім того, у іранських народних казках дуже добре виділені часові події доби - відповідно до небесних світил, птахів і тварин, вигаданих міфологічних явищах, подіях господарської діяльності.

Висновки

Отже, категорія часу в іранських народних казках характеризується хронотопною невизначеністю її меж, кожен момент у казці, пов'язаний із вираженням часу, має глибоке символічне підґрунтя.

час перський казка етнос

Список використаних джерел:

1. Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе : очерки по исторической поэтике. Вопросы литературы и эстетики. М., 1975. С. 234-407.

2. Кримський C. Ранкові роздуми. К., 2009.

3. Лихачев Д. Поэтика древнерусской литературы. Л., 1967.

4. Коркішко В.О. Часопростір як формотворча категорія художнього тексту Актуальні проблеми слов'янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. 2010. Вип. XXIII. С. 388-395.

5. Маслова В.А. Лингвокультурология: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. М., 2001.

6. Пропп В. Морфология сказки. Л., 1983.

7. Хронотоп. Літературознавчий словник-довідник. К., 1997.

Размещено на Allbest.ru