Нова версія про причини фігурування І. Мазепи у судовій справі про зраду О. Загоровською свого чоловіка

У ХVIII - ХІХ століттях з легкої руки Вольтера Небелюк М. Мазепа в оцінці Вольтера // Український історик. 1987. №1-4. С.72. в Європі набула поширення як найвірогідніша скандально-романтична легенда, пов'язана з подробицями особистого життя гетьмана.

«Потім була викрита одна інтрижка, яку він (Мазепа. - Авт.) мав з дружиною якогось польського шляхтича, - писав автор «Історії про Карла ХІІ» [VOLTAIRE]. Histoire de Charles XII. Roi de Suede, par Mr. de V***. A Basle. Christophe Revis. 1731. 2 vols. у 1731 р. Цей чоловік наказав його повністю голого прив'язати до спини дикого коня й пустив його скакати в такому стані. Кінь, що походив з України, туди й повернувся та привіз туди Мазепу, напівмертвого від втоми та голоду. Кілька селян його врятували. Він довгий час залишався в них і відзначився в багатьох походах на татар» Voltaire. Histoire de Charles XII, roi de Suede. P.: De l'imprimerie et de la fonderie stereotypes de Pierre DIDOT Paine, et de Firmin DIDOT, 1802. Р. 162-163; З українознавчого доробку Вольтера /Опис України та повідомлення про Мазепу в «Історії Карла ХІІ» Вольтера // Луняк Є. Козацька Україна XV! - XVm ст. очима французьких сучасників: хрестоматія. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2013. С.278 - 279..

Ця фабула стала основою або поштовхом для написання літературних творів Андрі Констан д'Орвілем («Спогади Аземи, що містять різні анекдоти правління Петра Першого, імператора Росії, та імператриці Катерини, його дружини», 1764 [Andre Constant Dorville]. Memoire d'Azema, diverses Anecdotes des Regnes de Pierre le Grand, Empereur de Russie, & de l'Imperatrice Catherine son Epouse. Amsterdam, 1764. [перевиданння 1766, 1773, переклади німецькою та російською 1773, 1784 - 1796]) Marciuk Ch. Mazeppa: ein Thema der franzosischen Romantik; Malerei und Graphik 1823 -1827.Munchen; Wien: Profil, 1991. S.21., Джорджем Байроном («Мазепа», 1819), Леопольдом і Кювельє («Мазепа, або Татарський кінь», 1825), Юзефом-Богданом Залеським («Дума Мазепи», 1824), Генрі Мільнером («Мазепа, або дикий кінь Татарії», 1828), Віктором Гюго («Мазепа», 1829), Жолем Ресегіє («Мазепа», 1829), Джоном Пейном («Мазепа або дикий кінь Тартарії», 1833), Юліушем Словацьким («Мазепа», 1839), Антоніо Кортезі («Танці Мазепи», 1847), Джеймсом Раймером («Мазепа, або Дикий кінь України», 1850), Томасом Лейсі («Мазепа», 1850), Щоганом?] Мейером («Мазепа», 1832), Густавом Нієратом («Мазепа, історія», 1842), Г[уставом?] Штебніцом («Мазепа», 1844), Андреасом Меєм («Король степів»,1849), Карлом Штарком («Битва під Полтавою», 1855), Адольфом Мютцельбургом («Мазепа»,1860), Рудольфом Готшалем («Мазепа», 1860, 1865), Георге Асакі («Мазепа в Молдові», 1859), Генрі Вільямсом (Мазепа, або дикий кінь», 1890), Ван Леентом («Мазепа, лев степів»», 1875), Альбертом Ейкеном («Індійський Мазепа», 1878), Де Воге, віконтом Е. Мельхіором («Справжня історія Мазепи, 1884),Фредом Уїшоу «Мазепа» (1902), Бертольдом Брехтом («Балада про Мазепу», 1923) та ін Дубицький В. Мазепа в західньоевропейських літературах /Тризуб (Париж). 1937. Ч.40-41. С.15-18; Господин А. Мазепа у світовій літературі. Вінніпег, 1987; Алексєєнко Л. Гетьман Іван Мазепа в літературі: літературно-історичний коментар // Історія України. 2000. № 33. С. 4; Наливайко Д. Мазепа в європейській літературі ХІХ ст.: історія та міф // Слово і час. 2002. №8. С. 39-48; №9. С. 3-17; Лупак Н.М. Роль синтезу мистецтв і компаративного дискурсу в літературній рецепції образу Мазепи. Тернопіль: Монографія. Міжнаціональні горизонти і компаративістичний дискурс сучасних літературознавчих студій, 2005; Коломієць В. Образ Івана Мазепи у фольклорі та літературі // Дивослово. 2006. № 1. С. 8-13; Лавренчук В. Проблеми рецепції постаті Івана Мазепи в світовому письменстві // Зарубіжна література 2007. №12. С. 10-15; Лавренчук В. Постать Івана Мазепи в у світовому письменстві (Художньо-естетичне освоєння життя й діяльності гетьмана в українській літературі ХІХ ст.) // Дивослово. 2008. №1. С. 39-43; Латна С. Образ гетьмана Івана Мазепи в історії та літературі // Вершини майстерності. Збірник праць, опублікованих у наукових та періодичних виданнях у 2011 році / укл.: С.С. Лапіна, Л.В. Лук`янченко, 2012. Вип. 1. С.94; Коновалова М.М., Грачова Г.М. Гетьман Мазепа у фольклорі і літературі: монографія. Донецьк: Ноулідж, 2013. 157 с.; Берегова Д.А. Образ гетьмана Мазепи в українській та світовій літературі: типологічні паралелі // Науковий вісник МНУ імені В.О. Сухомлинського. Філологічні науки (літературознавство). 2015. №2. С. 20-23.. В Англії в ХІХ ст. з'явилося під впливом Байрона 6 подібних творів, в Німеччині - 13 перекладів та 13 переспівів, в Італії - 6 перекладів, у Чехії -2 Сидорук І. Мазепа в чужій літературі // Календар свободи на мазепинський рік 1959. Нью Йорк: Видання Українського народного союзу, 1959. С.81.. Чимало повістей, драм, романів, поем на цю тему видали аноніми A Modern Mazeppa. Pall Mall Gazette 22 Aug. 1884, 10; Mazeppa: A Burlesque Extravaganza in One Act. London: printed by Thomas Scott, [1864-?]; Mazeppa or Bound to Win («A ridiculous one-horse burlesque in Three Hacks»). London: Francis Cowley Burnand, 1885; Mazeppa; or the Wild Horse of the Ukraine. London: E. Lloyd, 1850; Ocean Mazeppa or Found at Last. London: General Publishing (Union Jack Library, № 12), 1889.. Популярний сюжет про «кошмарний галоп» Voss Т. Mazeppa-Maseppa: migration of a Romantic motif // Tydskrif vir letterkunde. 2012. Vol.49 (2). S.111., розтиражований у багатьох національних літературах, став предметом для детального вивчення як зарубіжних Babinski H.The Mazeppa Legend in European Romanticism. New York/London: Columbia University Press, 1974; Sadowska-Guillon І. Mazeppa, heros romantique. Le theme dans les litteratures anglaise, franjaise, polonaise et russe // Les Lettres Romanes, 1982. Bd. 36. №. 2. S. 125-147; №. 3. S. 235-249; №. 4. S. 317-341;Tarnavsky L.C. Historicity versus Literary Imagination: Hetman Ivan Mazepa as Protagonist in German Literature. The University of Michigan, 1985; Пеленська Х. Польська легенда про Мазепу // Віднова. 1985. Ч.3. C. 79-86; Grob T. Der innere Orient. Mazeppas Ritt durch die Steppe als Passage zum Anderen Europas // Wiener Slawistischer Almanach. 2005. № 56. S. 33-86; Sibora B. Le Cheval de Mazeppa: Voltaire, Byron, Hugo, un cas d'intertextualite franco-anglaise. Paris: Harmattan, 2006; Woldan A. Ivan Mazepa in der deutschsprachigen Literatur // Wiener slavistisches Jahrbuch. Wien, 2010. Band 56. S. 141-160; Mende J. Mazepa als literarische Figur der Romantik: Byron, Hugo, Slowackrn.Wien, 2012; Prymak T. Voltaire on Mazepa and Early Eighteenth Century Ukraine // Canadian Journal of History / Annales canadiennes d'histoire. 2012. Vol. 47. № 2. S.259-283; Prymak T. The Cossack Hetman: Ivan Mazepa in History // The Historian. 2014. Vol. 76. Issue 2. P. 237-277., так і вітчизняних Матвіїшин В. Гетьман Іван Мазепа - романтичний герой у західноєвропейському письменстві. Український літературний європеїзм: [монографія]. К.: Академія. 2009; Луняк Є. Козацька Україна XVI - XVIII ст. у французьких історичних дослідженнях. К. Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2012. С.175-177; Романтична драма у присмерках Гетьманщини // Луняк Є. Минуле України в романтичних історіях. Ніжин: «Міланік», 2007. С.90 - 99; Лавренчук В. Інтерпретація образу Івана Мазепи у світовій літературі першої половини XIX століття // Нова педагогічна думка. 2012. №4. С. 69 - 75. літературознавців та істориків.

Літературна легенда про Мазепу, прив'язаного до коня, захопила й художників багатьох країн Mouilleseaux J.-P. Mazeppa. Varialions sur un themeromantique. Museedes Beaux Artsde Rouen. Rouen, 1978 [Ausstellungs katalog]; Bailbe J-M. Mazeppa et les artistes romantiques // Annales de la Faculte des letires et sciences humaines d'Aix.1966. Т. XL. P. 13 - 40; Marciuk Ch. Mazeppa: ein Thema der franzosischen Romantik; Malerei und Graphik 1823 - 1827. Munchen; Wien: Profil, 1991; Ostrowski J. Mazepa pomidzy romantyczn legenda polityk // Przegld Wschodni. 1992/93. T. II. Z. 2(6). S.359 - 389; Marest N. Les representations de Mazeppa dans les arts du XIX siecle. Le Perray-en-Yvelines, 1993. 203 p.; Ковалевська О. Романтичний герой європейського живопису // Гетьман. Осмислення / Ковалевська О. (упоряд.). Київ: Темпора, 2009. Т.2. С. 218 - 229; Ritz G. Mazepa alsromantische Figurdes Anderen //Polonica. Rossica. Cvclica. Professoru R. Figuni k 60-letiju. M., 2001. Р.58 -73; Пеленська X. Образ Мазепи у французькому мистецтві романтизму. Львів: Апріорі, 2018..

Така популярність образу Мазепи у мистецтві, літературі викликана не стільки інтригуючими обставинами його молодості, як парадоксом долі гетьмана: після нищівного падіння він усупереч усьому стає керманичем країни.

Романтиків приваблював сюжет зневаження, осуду, розправи над героєм, який, попри це, не занепав духом, а здолав негативний імідж, здобув авторитет у суспільстві і навіть отримав булаву.

«Падеш... ось край... ще раз зібрав ти свої сили, Встаєш, ти - володар!», - такими словами закінчив свою поему «Мазепа» Віктор Гюго.

Д. Байрон співчутливо описує гетьмана, виправдовує його вчинки, душевні поривання. Поет вірить у щирість кохання юного Мазепи і Терези. Їхня любов подається як світле почуття, яке стоїть вище тогочасної лицемірної моралі, продажних шлюбів.

Чи ж справді реальний І. Мазепа у молодості зазнав нещасливого кохання і був жорстоко покараний за нього?

Відомості про згаданий вище інцидент поширилися завдяки недоброзичливцю І. Мазепи Яну Пасеку, з яким покоєвий мав конфлікт при дворі Яна Казимира. Хоча вони на вимогу короля «помирилися» у 1662 р., все ж неприємний осад від того зіткнення в обох залишився. Саме він дав поштовх уяві талановитого літератора- мемуариста, який, як видно, познущався над своїм кривдником у гротескній формі.

Військова кар'єра у Я. Пасека не склалася. Провівши молодість у походах, будучи в 1662 - 1664 рр. при дворі Яна Казимира, зрештою з 1667 р. він осів у своїй маєтності та став відомим в окрузі як непримиренний скандаліст, учасник 18 судових процесів, при цьому 5 разів отримував вирок у формі баніції (позбавлення прав, вигнання) та 1 раз присуджений до інфамії Кайтох В. Заметки о том, как Ян Xризостом Пасек с Москвой воевал // Studia polonoslavica: К 90-летию со дня рождения Е.З. Цыбенко / Под ред. М.М. Громова, О.В. Розинская, О.В. Розинская и др. М.: Издательство Московского университета, 2014. С. 22.. Попри такі реалії співжиття із сусідами, життєві негаразди, шляхтич час від часу писав нотатки про участь у військових кампаніях, сеймах, судах, дипломатичних місіях, про зустрічі з відомими діячами Речі Посполитої, ділився різними думками, повчаннями для молоді, додавав у спогади документи, реляції, промови. Крім того, у тексті його мемуарів натрапляємо на оди деяким діячам, спостереження за погодою, скарги на життя Софронова Л.А. «Записки» Яна Хризостема Пасека: дневник, роман, энциклопедия. М.: Институт славяноведения РАН, 2014. С.13.. Завершував він укладати цей збірник, в якому «фрагменти слабо з'єднані між собою» Там само. С. 45., правдоподібно в 1690 - 1696 рр Кайтох В. Заметки о том, как Ян Хризостом Пасек с Москвой воевал. С. 22..

Пасек, який поєднував у своїх спогадах правду з фантастичними вигадками, плітками, і був, за висновком польського літературознавця Олександра Брюкнера, «неймовірним брехуном» Marciuk Ch. Mazeppa: ein Thema der franzosischen Romantik; Malerei und Graphik 1823 - 1827. Munchen; Wien: Profil, 1991. S.20., вирішив погамувати свою образу на колишнього покоєвого - «з ніг до голови козака» (у Варшаві це звучало зневажливо), який вибився у гетьмани, вдаючись до літературної помсти. Під його пером народилася зневажлива оповідка про любовну пригоду І. Мазепи з дружиною польського шляхтича Фальбовського. Автор не шкодував сатиричних фарб, аби знеславити свого давнього кривдника. За версією Пасека, І. Мазепа мав на Волині село, з якого потай вчащав до дружини сусіда Pasek J. Ch. Pami^tniki. Wst^p i objasnienia: Wladyslaw Czaplinski; przedmowa: Janusz Tazbir.Warszawa: Iskry, 2009. S.361; Мазепа (из записок Яна Хризостома Пассека) // Русский архив. 1878. Кн. 3. С.346 - 347.. Слуги пана Фальбовського розповіли йому про таємну кореспонденцію, яку носили між коханцями Pasek J. Pami^tniki.Warszawa: Fundac? Nowoczesna Polska, 2011. S.123. . Шляхтич вирішив викрити амурні стосунки дружини-зрадниці. Він перехопив від неї слугу-посланця, який ніс повідомлення І. Мазепі, що чоловік виїхав з дому. Фальбовський змусив вістуна виконувати доручення дружини, а сам дочекався приїзду таємного гостя віддалік від села. Зустрівшись несподівано із молодим шляхтичем, Фальбовський після діалогу з ним зрештою вихопив у нього приховану записку-послання: «А це що за лист?» Ibid. Мазепа намагався викрутитися: мовляв, їде перший раз. Але слуга повідомив, що гість панни був у неї стільки ж раз, скільки він має на голові волосся. Розлючений пан наказав зв'язати Мазепу. У дорозі він лякнув його: «Вибирай смерть!» Ibid. Нажаханий коханець почав проситися, аби його не позбавляли життя. Утішений знущаннями та приниженнями, Фальбовський наказав роздягнути свого кривдника «догола, посадив його лицем до хвоста, а задом до конячої голови на його власного коня, знявши з того кульбаку» Ibid.. «Руки зв'язали ззаду, а ноги підв'язали під черево коня, - далі не шкодував словесних фарб Я. Пасек. - На бахмата, з природи доволі прудкого, нагукали, вдарили його канчуками та ще й, зірвавши йому з голови ковпак, стрілили над ним кілька разів. Бахмат скочив додому як скажений. А треба було їхати через густі хащі: глід, ліщину, грущину, терни, не просторим шляхом, але стежками.

Кінь пам'ятав цю дорогу додому, бо часто тудою ходив, як звичайно буває, коли їздять потай манівцями, а не гостинцем. І треба було по дорозі часто прихилятися, тримаючи віжки в руках, обминати небезпечні, густі місця. Та й тоді, бувало, гілка вдарить часом по голові і одежину роздере. Отже, можна уявити собі, скільки залишилось поранень на голому, сидячому задом до конячої голови тілі, після того, як прудкий і переляканий кінь від страху і болю летів наосліп, куди його ноги несли, аж перебіг ті хащі. (Фальбовський) затримав тих його двох чи трьох прибічних, що їхали (з Мазепою), щоб не було кому його рятувати. (Добравшися додому, Мазепа) ввесь змерзлий припав до воріт і гукнув: «Сторожу!» Сторож, пізнавши голос, відчинив (ворота), але, побачивши опудало, знов зачинив їх і втік. Мазепа викликав усіх із двору. (Люди) заглядали через ворота, хрестилися. Він заявив, що це справді їхній пан. Вони не вірили. Ледве його пустили, коли вже, пошмаганий і змерзлий, майже не міг говорити» Ibid.S.124;Pasek J. Ch. Pami^tniki. Warszawa, 2009. S.362..

Те, що Пасек користувався якоюсь пліткою або, як вважає Х. Пеленська, найвірогідніше сам «створив свій власний мотив Іполіта», «образ людини, покараної за допомогою коня» Пеленська Х. Образ Мазепи у французькому мистецтві романтизму. Львів: Апріорі, 2018. С.34 - 35., не підлягає сумніву. Саме тоді у Польщі між 1687 і 1693 рр. Станіслав Морштин зробив перший переклад польською мовою «Іполіта» Сенеки, а в 1696 р. Алан Бардзінський видав польською мовою всі трагедії Сенеки Там само. С. 36.. Головний герой цього твору звинувачений у перелюбстві і покараний прив'язанням до наляканих коней. У Польщі й до 1687 р. були поширені твори Сенеки, і Пасек міг читати їх в латиномовному оригіналі.

Дослідниця творчості Я. Пасека Л. Сафронова у своїй монографії вважає, що мемуарист часто вдавався до переказу пліток, опирався на художній вимисел: «Уявні діалоги Мазепи з посланцем від пані Фальбовської і з самим Фальбовським він розписує на голоси, тобто наділяє їх словом» Софронова Л.А. «Записки» Яна Хризостема Пасека: дневник, роман, энциклопедия. С.67., при цьому «сам Пасек не фігурує тут ні як очевидець, ні як учасник події» Там само. С.93.. Вивчаючи сюжети оповідача, дослідниця прийшла до висновку, що роздягати ворогів після бою у тодішніх реаліях «було справою звичною»: «Роздягання, відсутність одягу означало покарання» Там само. С.240..

Наприкінці ХІХ ст. історик І. Каманін знайшов в архівах своєрідне часткове підтвердження викладеної вище гротесної версії інциденту з життя гетьмана. Це судова справа №753 1674 р. Володимир-Волинського суду володимирського земського судді Яна Загоровського та його молодої чарівної дружини Олени Каманин И. Мазепа и его «прекрасная Елена» // Киевская старина. 1886. Т.ХІ. С.522 - 535., до якої вчащав І. Мазепа. За свідченнями пані Щепанівської, яка жила при дворі Загоровських і отримувала подарунки за приховування подробиць таємних спілкувань, усе починалося з його невинних регулярних візитів до маєтку Там само. С.529.. І. Мазепа гуляв з Оленою у саду, розмовляючи з нею на різні теми, навіть танцював Там само.. Зрештою вони почали усамітнюватися у лісі (щоправда, із утриманкою родини Щепанівською). Гість Загоровських обдаровував Олену - вона отримала від нього срібну з позолотою посудину з бальзамом, діамантову каблучку і кілька турецьких хустин Там само. С.530..

І. Мазепа, за матеріалами суду, настільки захопився чарівною Загоровською, що навіть вирішив убити ненависного їй «мурмула»-чоловіка, закликавши його на поїздку в село Реушки Там само. (Ревушки. - Авт). Однак про ці заміри вже свідчила явно зацікавлена утриманка Загоровських Щепанівська, перебування якої при дворі залежало тепер від волі володимирського судді. Він, мовляв, перехопив слугу-посланця з листом І. Мазепи і таким чином викрив зраду дружини та злочинні наміри проти нього. Я. Загоровський як суддя, дбаючи, аби у результаті судового процесу дружина не отримала нічого, забезпечував собі відповідні свідчення про її невірність, чародійство, намагання згубити його. З них виходило, що Загоровська для вбивства свого чоловіка наймала також жовніра Третяка, пана Сурина, знайомого матері Три- польського та інших Там само. С.531 - 532.. Крім цього, Олена вдавалася до знахарів, чародіїв.

Оскільки згаданий судовий процес проходив у варшавській римо-католицькій консисторії в 1670-их рр. Там само. С.527., це означає, що позивач і відповідачка були католиками, а отже, не мали права розірвати шлюб. Тридентський собор Римської католицької церкви у 1563 р. заборонив розлучення: «Того, що з'єднав Господь, не може роз'єднати людина!» Бойко І.Й. Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин у Галичині в складі польського королівства (1349 - 1569) // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». 2007.Том 20 (59). №2. С.30. Згідно з римо-католицькими церковними канонами, шлюб вважався припиненим лише після смерті чоловіка або дружини. У випадку подружньої зради однієї зі сторін згідно з нормами римо-католицької віри духовним судом присуджувалася сепарація, тобто встановлення режиму окремого проживання, припинення особистих та майнових відносин із забороною вступати у повторний шлюб Онишко О.Б. Розірвання шлюбу за шлюбно-сімейним законодавством Другої Речі Посполитої (1918 - 1939 рр.) // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2008. №3. С.2 - 3.. Ця процедура щодо Загоровських була дотримана: Олена у лютому 1675 р. проживала окремо, вона стала сепараткою Каманин И. Мазепа и его «прекрасная Елена». С.527.. Трагедія панянки та її чоловіка була у тому, що релігійні обмеження не давали їм можливості розлучитись, почати життя у новому шлюбі. Бездітна Олена могла зустрічатися зі своєю симпатією, та вже не могла вийти за неї заміж, поки жив Я. Загоровський. Важко сказати, чи вона з ненависті до нього, чи з відчаю, чи з запаморочливого кохання справді шукала всіляких способів позбавити його життя. Річ у тому, що володимирський суддя теж вживав доступних йому засобів для позбавлення запідозреної у невірності дружини майна. Чим більше було аргументів щодо її зради, тим менше у неї залишалося шансів отримати якусь компенсацію за посаг. Згідно з діючим тоді законодавством, «а якби жону винною визнали, тоді внесення і оправу (віно. - Авт.) свою втрачає» Артикул 20. Про розлучення подружжя перед судом духовним // Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. Т.ІІІ. Статут Великого князівства Литовського 1588 року. Кн.2. / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. Одеса: Юридична література, 2004. С.206..

Як видно із матеріалів судової справи, на І. Мазепу, який у 1674 р. вже мав родину і потрапив у полон до лівобережних козаків, «вішалось» протиправне діяння як головного призвідця розладу шлюбу. Тип паче, він не міг можливості щось сказати у виправдання. Його лист з компрометуючим змістом (прагнення вбити суддю) фігурував лише у зізнанні свідка, але, що важливо, ним не козиряли як найважливішим документом-доказом, хоча за вміщену в ньому погрозу та намір винуватця могли судити. Водночас ревнивий та покривджений Я. Загоровський «для повноти картини» звинувачував свою дружину у таємних зносинах із Убишем (посилав їй каблучку у листі), белзьким воєводою Дмитром Вишневецьким (той щедро обдаровував-підкуплював втаємничених придворних золотими червінцями) Каманин И. Мазепа и его «прекрасная Елена». С.529.. Особа останнього у цьому сюжеті інтригуюча та визначальна. Ця людина була помітною у політичному житті Речі Посполитої. Учасник битв із повсталим козацтвом, турецькими, шведськими військами, підрозділами семигородського князя Юрія ІІ Ракоці 1 березня 1668 р. став у віці 36 років польним гетьманом Лисенко С. Білоцерківський староста Дмитро-Юрій-Януш Корибут князь Вишневецький (1631-(1663-1682)-1682) // Правобережний щорічник. 2002. №1. С.48., а в 1676 р. - великим коронним гетьманом Там само. С.50.. Йому важко було приховати свої переміщення регіонами - адже звик до шику, прислуги, почту. Навряд чи він міг собі дозволити самому їхати конем якимись лісними хащами у невідомість, аби потрапити на випадкову зустріч із панянкою, яку десь вподобав на балу чи якихось урочистостях. Проте він мав чимало у своєму почті шляхтичів, які залюбки виконували його примхи (скажімо, той же Убиш).

Зазначимо, що І. Мазепа та Д. Вишневецький хоч і належали до різних суспільних прошарків, але водночас добре знали одне одного. Їх пов'язували свого часу спільними клопотами Біла Церква та Степан-Адам Мазепа. Найголовніше те, що І. Мазепа учився коштом білоцерківського старости Д. Вишневецького. У цьому зв'язку не виключаємо, що швидше всього колишній покоєвий забезпечував таємні зустрічі свого покровителя після 1668 р. (того року померла його дружина Маріанна Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od konca czternastego wieku. Warszawa, 1895. S. 573., до 10 травня 1671 р. він був у статусі вдівця) з чарівною Оленою, передавав від нього листи, коштовні подарунки.

У всякому разі дуже малоймовірно, що вчорашній придворний Яна Казимира мав у Володимирському повіті при собі достатньо коштовних цінностей, аби ними щедро обдаровувати утриманку Щепанівську (соболева шапка, червоні злоті Каманин И. Мазепа и его «прекрасная Елена» . С.530.) та О. Загоровську (золоті прикраси). Так, станом на 1668 р. у володіння І. Мазепи перейшла батьківська спадщина (Мазепинці, Триліси). Проте в умовах руїни навряд чи ці села давали прибуток. Це була документально підтверджена власність у неспокійно-бунтівливому регіоні. Зрозуміло, колишній покоєвий мав якісь заощадження і міг ними у такий спосіб розпоряджатися, витрачаючи останнє на любов.

Поблизу Загорова були у власності села Загоровських (Хорев, Кути, Кремеш), Радогоських (Радовичі), Порицьких-Збаразьких (Риковичі, Колона, Топилище, Порицьк, Старий Порицьк), Собєських (Дорогинич), Глємбоцьких (Конюхи), Козик (За- мличі, Жашковичі), Заславських (Козлов, Старосілля, Локачі, Заячиці, Крухиничі, Луковичі) Баранович О. Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст. К.: Комісія історично-географічна Всеукраїнської академії наук, 1930. С.78 - 88.. Мазепа міг проживати у Курцевичів, пов'язаних з ним одним гербом, у Ягідному (69 км від Загорова), Дулібах (75 км), Туричанах (77,4 км). Зрештою з ним пов'язують Маковичі, які були за 35 км від місця проживання Загоровських. Але це все дуже далекувато та втомливо, аби часто їздити конем на побачення.

Водночас його благодійник щось прикупляв, щось продавав, щось отримував у спадок. Лише у Володимирському повіті Вишневецькі мали 6 населених пунктів Там само. С.79., зокрема Яковичі за 11 - 15 км (в залежності яким шляхом добиратися) від Загорівського монастиря. Одруження Д. Вишневецького 10 травня 1671 р. з Теофілою Заславською Лисенко С. Білоцерківський староста Дмитро-Юрій-Януш Корибут князь Вишневецький (1631-(1663-1682)-1682) // Правобережний щорічник. 2002. №1. С.52., батько якої помер ще 1656 р. Wladyslaw Dominik Zaslawski-Ostrogski., дало йому можливість бувати у численних маєтках юної дружини та її брата Олексанра-Януша. Ці маєтності стояли впритул до сіл Загоровських. Магнат не дуже притримувався суспільної моралі. Так, король Я. Собєський повідомляв своїй дружині, що Д. Вишневецький «забавлявся» у панни Конкордії Даневская И. Чем развлечься галицкому шляхтичу перед воостанием Хмельницкого . Напевне, під час продовження навчання у вищих зарубіжних закладах І. Мазепа повертався на літо до одного з найбагатших землевласників Речі Посполитої, спонсора-магната, якийсь час був у нього ад'ютантом, виконуючи делікатні доручення. Швидше за все, саме у такій ролі він з'явився на Волині, бо зачарувати Олену своєю красномовністю, добрими манерами він міг, але дати їй високий статус, престижне становище, зробити володаркою великих країв тоді у нього не стачило ні засобів, ні сили, ні можливостей.

Тому зовні для слуг Мазепа «засвітився» як палкий коханець, управний танцюрист-спокусник, хоча, на нашу думку, він сумлінно виконував доручення, наприклад, передаючи кореспонденції свого благодійника, облаштовуючи таємні зустрічі у лісі патрона та його улюблениці. Таке могло бути. Як міг бути і варіант закоханості посланця.

Але, як би там не було, І.Мазепа та князь Д.Вишневецький сюжетно «зустрілися», так би мовити, поблизу знаменитого Загорівського монастиря не випадково за якимось дивним збігом на прощі чи молінні. Білоцерківський староста добре знав батька свого підопічного, довіряв першому в свою відсутність займатися справами Білоцерківського староства, послав його сина на навчання. Вони не могли між собою «ділити» Олену Загоровську або «передавати» її один одному. У судовій справі обидва фігурують як рівноправні коханці. Проте з матеріалів випливає, що «участь» Д. Вишневецького намагався пом'якшити навіть підстароста Загоровського Каманин И. Мазепа и его «прекрасная Елена». С.529.. Отже, з одного боку, Я. Загоровський хотів якнайдошкульніше допекти своїй дружині-зрадниці, позбавивши її майна, маєтностей та фінансових компенсацій. А з другого боку, йому було не вигідно роздмухувати конфлікт із впливовим урядовцем та магнатом Речі Посполитої. Адже останній міг нашкодити більше.

Ще така деталь. Згідно із судовою справою, О. Загоровська мала переконати поїхати Я. Загоровського до Ревушків (за 35 км від Загорова), а в дорозі на нього повинні були напасти. Зазначимо, що цей шлях пролягав через маєтності Д. Вишневецького (Яковичі, Хоростів), тому, як мовиться, стає зрозумілим, хто міг всі ці крайнощі передбачати та планувати.

Ф. Уманець сумнівався, що цей загалом типовий «нормальний шлюборозлучний процес» ліг в основу спогадів Я. Пасека, бо, мовляв, випадок, про який він писав, «очевидно, був скандалом на всю Польщу» Уманец Ф.Гетман Мазепа: историческая монография. С.-Петербург: Тип. М. Меркушева, 1897. С.22.. Зауважимо на це, що гіперболізовану скандальність інцидентові все ж таки надало перо недруга Мазепи. Пасек, як мовиться, з мухи зробив слона. Дізнавшись з третіх чи четвертих вуст про якісь вторинні відомості, плітки про розлучну справу, він дав волю своїй уяві.

На спільність же фабульної основи фантазії Пасека і реального судового процесу вказує зізнання свідка з боку Загоровського про перейнятий лист від Мазепи. Перехоплює листування закоханих і пасеківський Фальбовський. Така спільна об'єднуюча деталь малоймовірна в інтимному житті одного й того ж героя.

Схоже, Я. Пасек, дізнавшись про цей давній інцидент, не знаючи справжнього кривдника-роздягача Мазепи, вирішив у щоденнику «поквитатися» не тільки з колишнім покоєвим, але й з реальним Фальбовським, звівши їх «докупи».

Станіслав Фальбовський згадується у джерелах у 1662 р. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego, S.J. Powik s zony dodatkami z pozniejszy chautorowrko pismow, dowodow, urz^dowy chiwy dany przez Jana Nep. Bobrowicza. W Lipsku, 1839. Т.ІУ. С.12; Volumina legium. Petersburg, 1860. Т.ІУ. S.407., 1674 р Suffragia woiewodztw... // Volumina legium. Petersburg, 1860. T.V. S.154.. як волинський зем'янин Mazepa. Noty historyczne // Bibliteka Warszawska. Warszawa,1855. T.I. S. 343.. Як і Я. Пасек, він славився скандальною харизмою, «не завжди був у згоді з правом», його правопорушення навіть розглядалися на сеймі Там само..

Автор мемуарів відносить цей любовний інцидент «по пам'яті» до 1663 р. Проте 14 травня 1669 р. І. Мазепа вносив у володимирські гродські книги підтвердження надання Яном Казимиром його батьку і нащадкам села Мазепинці у власність Руліковський Е. Мазепинці / Малознані дослідницькі роботи (підготовка до друку і передмова С. Павленка, переклад з польської М. Данилюка) // Сіверянський літопис. 2006. №3.С.86.. Ми поділяємо думку Ф. Уманця про те, що «всі ці стосунки почалися і кінчилися в тому ж 1669 році», бо вони «за властивістю своєю, не можуть довго продовжуватися» Уманец Ф. Гетман Мазепа: историческая монография. С.23.. Це ж збігається і з роками початку холостякування Д. Вишневецького.

Плітка про І. Мазепу як невдалого коханця, очевидно, поширилася завдяки Я. Пасеку у 1687 - 1690-их рр. у польських верхах, коли колишній покоєвий та чернігівський підчаший став гетьманом. Якби цю резонансну історію знали в Україні, то вона б проявилася у численних доносах на гетьмана, оскільки такі пікантні подробиці колишнього буття керманича його знеславлювали, були б причиною насмішок. Зрештою ні В. Кочубей, ні опозиційні старшини, які брали участь у походах на терени польських воєводств, не скористалися такою сенсаційною викривальною інформацією. А це означає, що легенда мала дуже локальне поширення навіть у часи правління І. Мазепи. Нею навіть не скористалася московська дипломатія у Варшаві після переходу гетьмана із своїми однодумцями на бік Карла ХІІ. Тобто російський резидент у Польщі Олексій Дашков, який знав усі місцеві плітки, міркування, настрої польських діячів, слав у листопаді 1708 р. царським урядовцям поради, як знеславити керманича України «для его (Мазепи. - Авт.) оболгания» Письмо Дашкова Г.Головкину (20 ноября 1708 г.) // Письма и бумаги императора Петра Великого. М.: Изд-во Академии наук СССР, 1951. Т. 8. Вьіп.ІІ. С.877., не мав у своєму розпорядженні пасеківського компромату. Адже він міг би бути виграшним в агітаційно-маніфестній війні для російського фронту.

Тим часом французький посол при дворі Станіслава Лещинського в 1707 - 1710 рр. маркіз Жан-Луї д'Юссон де Боннак (1672 - 1738) був одним із перших фіксаторів цієї пасеківської байки Луняк Є. Козацька Україна ХУІ - ХУІІІ ст. у французьких історичних дослідженнях. К. - Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2012. С.174.. Наприклад, у мемуарах він зазначив: «Мазепа упадав біля однієї дами високого походження. Чоловік цієї дами, помітивши їхні стосунки, попередив Мазепу, щоб той припинив свої візити, але Мазепа не зважав на його попередження, і ревнивець помстився за свою ганьбу. Він звелів роздягнути Мазепу догола, намастити його медом та обсипати пір'ям. Потім його прив'язали до коня і відпустили на волю. Сором, якого зазнав Мазепа, не дозволив йому повернутися додому й показатися перед своїми друзями. Він поспішив на Україну» Єнсен А. Мазепа / Переклад зі шведської Н. Іваничук; наукова редакція, передмова та примітки Б. Якимовича. К.: Український письменник, 1992. С. 97; Bonnac J.-L. d'Usson, marquis de. Memoire historique sur l'ambassade de France a Constantinople par le Marquis de Bonnac. - P.: Ernest Leroux, 1894. 370 p..

До нас дійшло кілька версій інциденту 1669 р. у різних інтерпретаціях оповідачів. Словацький учасник походу Карла ХІІ, пастор Д. Крман писав у своєму щоденнику: «Згадаю при цьому подію, про яку я згодом довідався з різних джерел і від різних людей. Іван Мазепа у своїй молодості служив при дворі польського короля у якогось визначного королівського міністра, який його застукав при перелюбстві з його дружиною. За це його вкинули у велику бочку, наповнену текучою смолою. Коли його витягли, вкинули до пір'я, яке цупко обліпило все його тіло. Потім його, оберненого обличчям до хвоста, посадили на коня, зв'язавши ноги під кінським черевом. Так він, подібний до огидної потвори, промчав на коні дев'ять миль, аж поки його не занесло до якогось знайомого йому шляхтича. В нього він випросив одежу і, зганьблений, поїхав не до Польщі, в якій родився, а до Козакії, яка прославлена істориками як пристановище злочинців, злодіїв і найстрашніших розбійників. Але тому, що він був шляхетського духа, Царська Величність, після смерті його попередника, призначила його воєводою козаків» Крман Д. Подорожній щоденник (!tinerarium 1708 - 1709) / Пер. зі словацької: О. Булах, Г Булах; впорядкування й прим. М. Неврлого. К.: Вид. центр «Просвіта»; Видавництво ім. Олени Теліги, 1999. С.35..

Дещо інші подробиці зафіксував польський мемуарист-хронікер Еразм ІІ Отвіновський (між 1696 - 1728 рр.): «а Мазепа вчащав у Белзькому воєводстві до сусідової дружини», за що його роздягнули, вимазали липкою смолою, обсипали пір'ям і прив'язали повернутим головою до хвоста степового коня, який привіз коханця аж на ярмарок в Україну Otwinowski E. Dzieje Polski Pod Panowaniem Augusta II. Od Roku 1696 - 1728. Krakow, 1849.S.169.. Як видно, частково у цій плітці залишився й слід від белзького воєводи, який після смерті 28 липня 1682 р. Лисенко С. Білоцерківський староста Дмитро-Юрій-Януш Корибут князь Вишневецький (1631-(1663-1682)-1682). С.52. став менш резонансною постаттю, ніж його підлеглий І.Мазепа.

Фольклорний переказ про вищезгаданий інцидент не пізніше 1760 р. записала від шляхтича Якубовського польська мемуаристка Саломея Пільштин-Русецька Набитович І. Плітки, поголоски, пересуди та перекази XVIII ст. як елемент історії повсякденности: образи українських гетьманів у романі Саломеї Пільштин-Русєцької Авантуры майго жыцця // Studia Bialorutenistyczne. 2015. №9. С.136.: «...Мазепа кохав одну заможну шляхтянку, яка жила неподалік, півмилі від нього, а був той Мазепа молодим чоловіком, зграбним, мужнім і ученим, бо у школу ходив, [...] і часто там у тої пані бував. Довідався про це чоловік тієї шляхтянки і підслідкував, коли він роздягнеться і зброю зніме. Після того цей чоловік напав на нього зі своїми прислужниками, роздягнув його догола й люто побив батогами; потім обмастив медом, викачав у гусячому пір'ї й на коня задом наперед посадив, руки назад зв'язав, а ноги - під конем. Коня він наказав вивести на дорогу. Ось так він (Мазепа. - Авт.) серед білого дня у своє село приїхав... І був той Мазепа гарним на вигляд, розумний, освічений, при цьому знав кілька мов [,..]» Pilsztynowa S. Awantury majhozyccia, pierakl. M. Chaustowicz. Minsk: Mastackaja litaratura, 1993. S. 155-156.

Амурна походенька сановитого владця Речі Посполитої чудово вписалася у життєпис іншого гетьмана. Незважаючи на те, що він, швидше всього, був у тій ситуації утаємниченим пішаком, постраждалим за інтереси магната-благодійника, у подальшому вона додала його біографії блиску, нестандартності, своєрідності, карколомної популярності, як мало кому із вождів.

мазепа любовний легенда осуд

References

1. [VOLTAIRE]. (1731). Histoire de Charles XII. Roi de Suede, par Mr. de V***. A Basle. Christophe Revis. 2 vols.

2. [Andre Constant Dorville]. (1764). Memoire d'Azema, diverses Anecdotes des Reg- nes de Pierre le Grand, Empereur de Russie, & de l'Imperatrice Catherine son Epouse. Amsterdam.

3. Aleksieienko L. (2000). Hetman Ivan Mazepa v literaturi: literaturno-istorychnyi komentar. Istoriia Ukrainy, 33, p.4.

4. Babinski H. (1974). The Mazeppa Legend in European Romanticism. New York/ London: Columbia University Press.

5. Bailbe J-M. (1966). Mazeppa et les artistes romantiques. Annales de la Faculte des letires et sciences humaines d'Aix.T. XL, p. 13 - 40.

6. Baranovych O. (1930). Zaliudnennia Volynskoho voievodstva v pershii polovyni XVII st. Kyiv, Ukraine: Komisiia istorychno-heohrafichna Vseukrainskoi akademii nauk.

7. Berehova D.A. (2015). Obraz hetmana Mazepy v ukrainskii ta svitovii literaturi: typolohichni paraleli. Naukovyi visnyk MNU imeni V.O.Sukhomlynskoho. Filolohichni nauky (literaturoznavstvo), 2, p. 20 - 23.

8. Boiko I.I. (2007). Pravove rehuliuvannia shliubno-simeinykh vidnosyn u Halychyni v skladi polskoho korolivstva (1349-1569). Uchenуe zapysky Tavrycheskoho natsyonalnoho unyversyteta ym. V.Y. Vernadskoho. Seryia «Iurydycheskye nauky». Tom 20(59), 2, p.30.

9. Bonnac J.-L. (1894). d'Usson, marquis de. Memoire historique sur l'ambassade de France a Constantinople par le Marquis de Bonnac. P.: Ernest Leroux.

10. Danevskaia Y. (2018). Chem razvlechsia halytskomu shliakhtychu pered voostanyem Khmelnytskoho.

11. Dubytskyi V. (1937). Mazepa v zakhidnoevropeiskykh literaturakh. Tryzub (Paryzh), ch.40-41, p.15 - 18.

12. Grob T (2005). Der innere Orient. Mazeppas Ritt durch die Steppe als Passage zum Anderen Europas. Wiener Slawistischer Almanach., 56, s. 33-86.

13. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego, S. J. Powi^kszony dodatkami z pozniejszych autorow r^kopismow, dowodow, urz^dowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza. (1839). T.IV.W Lipsku.

14. Hospodyn A. (1987). Mazepau svitovii literaturi. Vinnipeh, Kanada.

15. Kaitokh V. (2014). Zametky o tom, kak Yan Khryzostom Pasek s Moskvoi voeval. Studia polonoslavica: K 90-letyiu so dnia rozhdenyia E. Z. Tsуbenko. Moskva, Rossyia: Yzdatelstvo Moskovskoho unyversyteta.

16. Kamanyn Y. (1886). Mazepa і eho «prekrasnaia Elena». Kyevskaia staryna.T. ХІ, p. 522-535.

17. Kolomiiets V.(2006). Obraz Ivana Mazepy u folklori ta literaturi. Dyvoslovo, 1, p. 8 - 13.

18. Konovalova M.M., Hrachova G.M. (2013). Hetman Mazepa u folklori i literaturi: monohrafiia. Donetsk,Ukraine: Noulidzh.

19. Kovalevska O. (2009). Romantychnyi heroi yevropeiskoho zhyvopysu. Hetman. Osmyslennia T.2. Kyiv,Ukraine: Tempora.

20. Krman D. (1999). Podorozhnii shchodennyk (Itinerarium 1708 - 1709). Kyiv, Ukraine: Vyd. tsentr «Prosvita»; Vydavnytstvo im. Oleny Telihy.

21. Lavrenchuk V. (2012). Interpretatsiia obrazu Ivana Mazepy u svitovii literaturi pershoi polovyny ХІХ stolittia. Nova pedahohichna dumka, 4, p.69 - 75.

22. Lavrenchuk V. (2007.) Problemy retseptsii postati Ivana Mazepy v svitovomu pysmenstvi. Zarubizhna literatura, 12, p. 10 - 15.

23. Lavrenchuk V. (2008). Postat Ivana Mazepy u svitovomu pysmenstvi (Khudozhno-estetychne osvoiennia zhyttia y diialnosti hetmana v ukrainskii literaturi ХІХ st.). Dyvoslovo, 1, p. 39 - 43.

24. Luniak Ye. (2007). Mynule Ukrainy v romantychnykh istoriiakh. Nizhyn, Ukraine: «Milanik».

25. Luniak Ye. (2012). Kozatska Ukraina XVI - XVIII st. u frantsuzkykh istorychnykh doslidzhenniakh. K. - Nizhyn,Ukraine: Vydavets PP Lysenko M.M.

26. Lupak N.M. (2005).Rol syntezu mystetstv i komparatyvnoho dyskursu v literaturnii retseptsii obrazu Mazepy. Ternopil, Ukraine: Mizhnatsionalni horyzonty i komparatyvistychnyi dyskurs suchasnykh literaturoznavchykh studii.

27. Lysenko S. (2002). Bilotserkivskyi starosta Dmytro-Yurii-Yanush Korybut kniaz Vyshnevetskyi (1631 - (1663-1682) - 1682). Pravoberezhnyi shchorichnyk,1, p.48.

28. Marciuk Ch. (1991). Mazeppa: ein Thema der franzosischen Romantik; Malerei und Graphik 1823 - 1827. Munchen; Wien: Profil.

29. Marest N. (1993). Les representations de Mazeppa dans les arts du XIX siecle. Le Perray-en-Yvelines.

30. Matviishyn V. (2009) Hetman Ivan Mazepa - romantychnyi heroi u zakhidnoievropeiskomu pysmenstvi. Ukrainskyi literaturnyi yevropeizm. Kyiv, Ukraine: Akademiia.

31. Mazepa (yz zapysok Yana Khryzostoma Passeka) (1878). Russkyi arkhyv. Kn. 3, p.346-347.

32. Mazepa. Noty historyczne (1855). Bibliteka Warszawska. T.I. Warszawa.

33. Mende J. (2012). Mazepa als literarische Figur der Romantik: Byron, Hugo, Slowackiju. Wien.

34. Mouilleseaux J.-P. (1978). Mazeppa. Varialions sur un themeromantique. Museedes Beaux Artsde Rouen. Rouen, [Ausstellungs katalog].

35. Nabytovych I. (2015). Plitky, poholosky, peresudy ta perekazy XVIII ct. yak element istorii povsiakdennosty: obrazy ukrainskykh hetmaniv u romani Salomei Pilshtyn- Rusietskoi Avantury maiho zhyttya. Studia Bialorutenistyczne, 9, p.136.

36. Nalyvaiko D. (2002). Mazepa v yevropeiskii literaturi XIX st.: istoriia ta mif. Slovo i chas, 8, 39 - 48; 9, p. 3 - 17.

37. Nebeliuk M. (1987). Mazepa v otsintsi Voltera. Ukrainskyi istoryk, 1-4, p.72.

38. Onyshko O.B. (2008). Rozirvannia shliubu za shliubno-simeinym zakonodavstvom Druhoi Rechi Pospolytoi (1918-1939 rr.). Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav, 3, p. 2-3.

39. Ostrowski J. (1992/93). Mazepa pomidzy romantycznq legendq a politykq. Przeglqd Wschodni. T.II. Z, 2(6), s.359 - 389.

40. Otwinowski E. (1849). Dzieje Polski Pod Panowaniem Augusta II. Od Roku 1696 - 1728. Krakow.

41. Pasek J. Pamitniki. Warszawa: Fundac? Nowoczesna Polska, 2011.

42. Pelenska Kh. (1985). Polska lehenda pro Mazepu. Vidnova, ch.3, p.79-86.

43. Pelenska Kh. (2018). Obraz Mazepyu frantsuzkomu mystetstvi romantyzmu. Lviv, Ukraine: Apriori.

44. Pilsztynowa S. (1993). Awantury majho zyccia, pierakl. M. Chaustowicz. Minsk: Mastackaja litaratura.

45. Prymak T. (2012). Voltaire on Mazepa and Early Eighteenth Century Ukraine / Canadian Journal of History/Annales canadiennes d'histoire. Vol.47, 2, s. 259-283.

46. Prymak T (2014). The Cossack Hetman: Ivan Mazepa in History. The Historian. Vol. 76. Issue 2,p. 237-277.

47. Pysma y bumahy ymperatora Petra Velykoho (1951).T. 8.Vyp. II. Moskva, Rossyia: Yzd-vo Akademyy nauk SSSR.

48. Ritz G. (2001). Mazepa als romantische Figurdes Anderen. Polonica. Rossica. Cvclica. Professoru R. Figuni k 60-letiju. Moskow, p. 58 - 73.

49. Rulikovskyi E. (2006). Mazepyntsi / Maloznani doslidnytski roboty (pidhotovka do druku i peredmova S.Pavlenka, pereklad z polskoi M.Danyliuka). Siverianskyi litopys, 3, p.86.

50. Sadowska-Guillon І. (1982). Mazeppa, heros romantique. Le theme dans les litteratures anglaise, franaise, polonaise et russe. Les Lettres Romanes. Bd. 36, 2, s. 125-147; 3, s. 235 - 249; 4, s.317 - 341.

51. Sibora B. (2006). Le Cheval de Mazeppa: Voltaire, Byron, Hugo, un cas d'intertextualite franco-anglaise. Paris: Harmattan.

52. Sofronova L.A. (2014). «Zapysky» Yana Khryzostema Paseka: dnevnyk, roman, entsyklopedyia. Moskva, Rossyia: Ynstytut slavianovedenyia RAN.

53. Statut Velykoho kniazivstva Lytovskoho (2004). T.III. Statut Velykoho kniazivstva Lytovskoho 1588 roku. Kn.2. Odesa, Ukraine: Yurydychna literatura.

54. Suffragia woiewodztw...(1860). T.V. Volumina legium. Petersburg.

55. Sydoruk I. (1959). Mazepa v chuzhii literaturi. Kalendar svobody na mazepynskyi rik 1959. Niu York, SShA:Vydannia Ukrainskoho narodnoho soiuzu.

56. Tarnavsky L.C. (1985). Historicity versus Literary Imagination: Hetman Ivan Mazepa as Protagonist in German Literature. The University of Michigan.

57. Umanets F. (1897). Hetman Mazepa: ystorycheskaia monohrafyia. S.-Peterburh, Rossyia: Typ. M. Merkusheva.

58. Voltaire. (1802). Histoire de Charles XII, roi de Suede. P.: De l'imprimerie et de la fonderie stereotypes de Pierre DIDOT l'aine, et de Firmin DI DOT.

59. Volumina legium. Petersburg, 1860. T.IV.

60. Voss Т (2012). Mazeppa-Maseppa: migration of a Romantic motif. Tydskrifvirlet- terkunde. Vol. 49 (2), s.111.

61. Wladyslaw Dominik Zaslawski-Ostrogski.

62. Woldan A. (2010). Ivan Mazepa in der deutschs prachigen Literatur. Wiener slavistisches Jahrbuch. Wien, Band 56, s.141-160.

63. Wolff J. (1895). Kniaziowie litewsko-ruscy od konca czternastego wieku. Warszawa.

64. Yensen A. (1992). Mazepa. Kyiv, Ukraine:Ukrainskyi pysmennyk.

65. Z ukrainoznavchoho dorobku Voltera /Opys Ukrainy ta povidomlennia pro Mazepu v «Istorii Karla XII» Voltera. Luniak Ye. (2013) Kozatska Ukraina XVI - XVIII st. ochyma frantsuzkykh suchasnykiv: khrestomatiia. Nizhyn,Ukraine: NDU im. M. Hoholia.

Размещено на Allbest.ru