"Краткое описание о народе остяцком" Г.І. Новицького

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Запорізька політехніка», м. Запоріжжя

Кафедра українознавства та загальної мовної підготовки

«Краткое описание о народе остяцком» Г.І. Новицького

Бровко Борис Аркадійович

кандидат історичних наук, доцент

Миронюк Ліна Віталіїна

старший викладач кафедри

Анотація

Регіональну, імперську та світову етнографічну літературу першої половини XVIII ст. не можна розглядати без «Краткого описання о народе остяцком» Г.І. Новицького. Це історико-етнографічне оповідання про народи ханте і мансі, стало ледве не однією з найперших у світовій літературі етнографічних монографій. Його автор - безпосередній учасник згаданих у рукописі подій, детально осписав хрещення жителів півночі, їх побут та звичаї. Через своє походження Новицький одразу потрапив до української козацької еліти. Він отримав блискучу освіту у Києво-Могилянській академії. Через примхи політичного буття Московії, Григорій Ілліч опинився у засланні в далекому, холодному Сибіру. Тут у важкій боротьбі за виживання власне і родини, невільник з України зумів проявити себе як етнограф-науковець. В його «Кратком описаним о народе остяцком» одночасно співіснують дві стилістико-тематичні тенденції, які надають даному літературному пам'ятнику жанрову особливість: церковно-ідеалізуюча, що відноситься до традицій апостольської агіографії та науково-описуюча, яка цілком пов⁵язана із поглядами людини XVIII ст. Твір у більшості повторив долю свого автора. В Європі він став відомий у вигляді списку, зробленого з оригіналу полоненим капітаном шведської армії И.Б. Мюллером. У 1884 р в російській імперії «Краткое описание» вперше надрукував Л.М. Майков невеликим накладом. Напередодні німецько-радянської війни працю Г.І. Новицького видали вдруге. Російські науковці приділяють певну увагу даному етнографічному дослідженню, але при цьому часто замовчують, що його автор був невільником з козацької України.

Ключові слова: Києво-Могилянська академія, хрещення, остяки, вогули, «Краткое описание о народе остяцком», церковно-ідеалізуюча та науково-описуюча тенденції, список, етнографічна монографія.

Brovko Boris Arkadiyovych Candidate of historical sciences, associate professor, associate professor of the department of Ukrainian studies and general language training, National university "Zaporiziiziiya polytechnic", Zaporizlizliya

Myroniuk Lina Vitaliina Senior lecturer of the department of Ukrainian studies and general language training, National university "Zaporiziiziiya polytechnic", Zaporizhzhya

“Brief description of Ostyak people” of H.I. Novytskiy

Abstract

Regional, imperial and world ethnographic literature of the first part of XVIII century cannot be studied without "Brief description of Ostyak people” of H.I. Novytskiy. This historic and ethnographic work about Khanty and Mansi people became the first one in the world literature of ethnographic monograph. Its author - the participator of events mentioned in manuscript has described in details christening of North inhabitants, their mode of life and customs. Due to his origin Novytskiy immediately entered the Ukrainian Cossack elite. He got brilliant education in Kyiv-Mohyla Academy. Because of intrigues of political life in Moscow Hryhoriy was exiled in far and cold Siberia. There, in difficult struggle for his own life and life of his family the prisoner from Ukraine showed himself as ethnographer-scientist. In his "Brief description of Ostyak people⁵⁵ simultaneously coexist two stylistic and thematic trends which give the genre special feature to the present literature work: Ecclesiastic and idealizing feature which belongs to traditions of apostolic hagiography and scientific-describing feature which is fully connected with attitudes of the person in XVIII century. The work mainly repeated the fate of its author. In Europe it became known in form of list made from original by J.B. Muller, the captive Capitan of Swedish army. In 1884 in the Russian Empire “Brief description” at first was printed by L.M. Maikov in small quantity of copies. Aliead of the German-Soviet war the work of H.I Novytskiy was published for the second time. Russian scientists pay special attention to this ethnographic research work but often keep in secret that its author was the prisoner from Cossack Ukraine.

Keywords: Kyiv-Mohyla Academy,christening, Ostyak people, Voguls, "Brief description of Ostyak people⁵⁵, ecclesiastic - idealizing and scientific-describing trends, list, ethnographic monograph.

Постановка проблеми

новицький народ етнографічний монографія

У першій чверті XVIII ст. побачило світ у рукописному вигляді «Краткое описание о народе остяцком» колишнього охочекомонного полковника, спеціального посланця гетьмана І.С. Мазепи при великому коронному гетьманові А.М. Сенявському - Г.І. Новицького. Цей твір, написаний людиною, яка брала безпосередню участь у хрещенні народів ханте і мансі, є унікальним. «Краткое описание» стало однією з найбільш ранніх у світовій літературі етнографічних монографій. Водночас, не з усіма поглядами дослідників твору можна беззаперечно погодитись. Цим і пояснюється наше звернення до зазначеної теми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Серед праць, опублікованих на цю тему, зауважимо два видання «Краткого описання о народе остяком» Г.І. Новицького з передмовами. Названі джерела суттєво доповнюють «История литературьі Урала. Конец XIV--XVIII в.», монографія В.Ф. Горленка, В.І. Наулка «Українське народознавство» та ін.

Мета статті - полягає у висвітленні деяких спірних моментів, пов'язаних із твором Г.І. Новицького «Краткое описание о народе остяцком», та надання своїх версій щодо їх пояснення.

Виклад основного матеріалу дослідження

Відомі українські етнографи-науковці В.Ф. Горленко і В.І. Наулко вважають: «Краткое описание о народе остяцком» «є однією з найбільш ранніх у світовій літературі етнографічних монографій» [1, с. 47]. Автори ж «Истории литературьі Урала. Конец XIV - XVIII в.» вказують на те, що: «В сочинении Новицкого ... сочетаются две стилистико-тематические тенденции: церковно-идеализирующая, некоторьіе топосьі которой находят явньїе соответствия в традиции русской апостольской агиографии, и научно-описательная, которая уже целиком связана с мировозрением человека XVIII столетия. Зтот «гибридньїй» характер жанрово-позтической организации текста сообщает памятнику несомненное своеобразие» [2, с. 351].

Що підштовхнуло Новицького, який не мав фахової підготовки етнографа-дослідника, взятися за написання своєї праці? Відповідь на це питання дав сам Григорій Ілліч. «Списано же за повелением его Княжеской светлости Губернатора Себерьі нижайшим его рабом Григорием Новицким» [3, с. Тит. л.]. Легко уявити становище людини, яка добровільно назвала себе «нижайшим рабом», якщо навіть урахувати особливості епістолярного стилю того часу.

С. Павленко в статті «Представники таємної та прозорої дипломатії за гетьманства І. Мазепи (1687-1709 рр.)» припускає, що «одним із натхненників його (Г. Новицького - Б.А. Бровко, Л.В. Миронюк) праці був митрополит Тобольський і Сибірський, поет та філософ І. Максимович, який фактично теж потрапив з Чернігова за рідних-мазепинців до Сибіру» [4]. Цей же автор наполягає, що «Разом з ним (І. Максимовичем - Б.А. Бровко, Л.В. Миронюк) Г. Новицький їздив проповідувати православ'я, займався місіонерською діяльністю» [4]. Така теза викликає в нас певний сумнів. Посада митрополита (правлячого архієрея) вимагала координації дій усіх священнослужителів на великому сибірському просторі. Хрещенню остяків і вогулів приділялась велика увага, але цим діяльність митрополита не обмежувалась. І. Максимович, безперечно, здійснював загальне керівництво на цьому відповідальному напрямку духовного служіння, але він фізично не міг би займатись місіонерством і керувати митрополією, особливо, якщо врахувати масштабність території Сибіру та наявні тоді засоби пересування.

У 1715 р. Ф. Лещинський, якому виповнилось 65 років, вдруге отримав сан митрополита. Саме в цей час Г.І. Новицький почав працювати над текстом твору «Краткое описание о народе остяцком иже в пределах полношньїх царства сиберского обретается а найпаче и житии, обьічаях и пребьівании сего остяцкого народа, тоже их преждном злочестии кумирослужения, о обращении в православную благочестивую христианскую веру, еже Господу поспешествующую … проповедью трудолюбнаго благочестия проповедника и учителя преосвященного архиерея Феодора схимонаха собьісться ...» [З, с. Тит. л.]. «История литературы Урала» зазначає, що: «... Новицкий создает концептуальное произведение. Крещение остяков (ханты) и вогулов (манси) вписано автором как в сибирскую обласную, так и в национальную историю» [2, с. 351]. Цей твір став ледве не єдиним джерелом, у якому безпосередній учасник тих подій розповів про місіонерську діяльність Ф. Лещинського.

Що ж являє собою цей твір? На перших аркушах автор розташував присвяту князю М.П. Гагаріну. Після десятивірша на честь герба Гагаріна Григорій Ілліч розхвалює губернатора Сибіру за навернення остяків і вогулів у християнську віру. Далі автор «Краткого описання» звертається до читача, пояснюючи завдання свого твору й ті умови, за яких його було написано.

«Неволя ми смерть, се єсть воскреснуть желаю.

Живо тело гроб ми єсть, всегда умираю.

Скорб и печаль тяжцы умерщвляют,

В живом теле смертельним прахом покривают.

Но содержай сердце в руцех своих, Боже,

Еже елико хощет, створити може.

Перклони к сей полезной странным благостине

От плачевной глубиньї здешной палестине.

Возвести нас, плачевних странников бедственных,

Аки воскресит з мертвых скорбми умерщвленних» [3, с. 12].

Ця передмова у віршах певною мірою стала пророчою для самого автора.

У першому розділі монографії надані географічні та історичні відомості про Сибір, його природні багатства; народи, що населяли цю землю; старовинних татарських правителів Сибіру й загарбання його Єрмаком. Усі ці повідомлення взяті Новицьким із літопису Сави Єсипова: «Вводная часть «Краткого описання» содержит обширный фрагмент из Есиповской летописи, в котором рассказывается о географии, этнографии Сибири и о том, как зта земля была завоевана Ермаком. Все зти данные естественным образом задают исторический масштаб для деяний русских миссионеров, словно продолжающих дело, начатое во Бремена Йвана Грозного» [2, с. 351]. Далі розповідається про сам остяцький народ і його історію. Автор звертає увагу на схожість деяких місцевих слів з латинськими, пояснює походження назви «остяки».

З другого розділу починається етнографічна характеристика північного народу. Засланець не тільки описує фізичний вигляд остяків, але й знайомить читача з їх звичаями. Особливу увагу до себе привертають сторінки праці, що містять розповіді про суспільний лад остяків, «існування місцевих володарів», збори з населення ясака, про пагубні звички представників цього народу.

Третій розділ Новицький присвятив цікавим релігійним поглядам остяків. Описуючи поважне ставлення до ведмедя і деяких інших тварин, Григорій Ілліч звернув увагу на «нецеремонное отношение остяков к домашним божкам» [5, с. 202].

У наступних п'яти розділах охочекомонний полковник у подробицях розповідає про місіонерську діяльність митрополита Ф. Лещинського, свідком і співучасником якої він був. Невільнийлітописець сибірського краю наводить багато цікавих фактів і подробиць хрещення остяків і вогулів.

Г.І. Новицький залишив по собі маловідоме, упродовж багатьох років, на території Російської імперії «Краткое описание о народе остяцком». Доля цієї праці здебільшого повторила долю її автора. Побачивши світ у рукописному вигляді, вона залишалась незакінченою.

Коли український засланець припинив роботу над своїм твором? Певний інтерес викликає цитата з «Краткого описання» щодо призначення вдруге Ф. Лещинського правлячим архієреєм Сибірської митрополії: «В то время и на престол Сибирской митрополии его же Всероссийского императора, повелением Киевския чудотворньїя лаврьі зконом избран, преосвященний Филофей» [6, с. 62-63]. Нагадаємо, що Петро І проголосив Росію імперією в 1721 р., у той час, відповідно до загальноприйнятої думки науковців, роботу над основним текстом «Краткого описання» вже було завершено. З цього погляду, великий інтерес викликає певна суперечність наведеного цитування. Логічним поясненням такої ситуації є лише те, що робота над «Кратким описаним о народе остяком» продовжувалась автором і в 1721 р., можливо навіть пізніше. Водночас зауважимо, що П. Гордон, який тривалий час служив московським правителям, у своєму щоденнику [7] також неодноразово називав Петра І імператором, задовго до офіційного проголошення Московії Російською імперією. Зокрема, у копії розпорядження, наданого сину Джону в січні 1692 р. у Москві щодо землі Охлухрис у Шотландії, П. Гордон називає свою посаду «Генерал над Выборными региментами Его Императорского Величества Всероссийского ...» [8, с. 154].

Більшість дослідників історії Сибіру погоджуються з думкою Л.М. Майкова, що з 98 аркушів 92 написані рукою Г. Новицького, а 6 - чужою південно-руською, тобто українською рукою. Водночас, навіть поверхневе знайомство з останніми сторінками рукопису надає підстави стверджувати, що людина, яка їх написала, не тільки добре знала засланого полковника, але й була з ним під час багатьох подорожей. Можливо, ця людина прагнула завершити науковий доробок «невільника Петра І» вже після смерті його автора.

У Європі свідчення про невідомий північний народ, зібрані Г.І. Новицьким, з'явились у 1720 р., хоч ім'я автора праці не згадувалось. А поширював ці відомості (не ним зібрані) про остяків колишній капітан шведської армії И. (І.) Б. Мюллер. Перебуваючи як полонений у Тобольську, він мав можливість ознайомитись із працею Г. Новицького. Значно скоротивши цей твір, Мюллер переписав його, доповнюючи деякими зауваженнями, і в такому вигляді в Берліні видав зі своїм тлумаченням роботу нікому невідомого українця під назвою «Das Leben und die Gewohnheiten der Ostjaken» («Життя та звичаї остяків»), А через рік, у 1721, ця робота вийшла як додаток до Гамбургського видання Ф.X. Вебера «Das veranderte Rassland» («Змінена Росія») [5] під тією ж назвою.

У Російській імперії більше ста років про рукопис Г.І. Новицького, що зберігався в бібліотеці Тобольського кафедрального собору Святої Софії, ніхто не знав до тих пір, поки він випадково не потрапив до рук вчителя історії та географії Тобольського повітового училища М.О. Абрамова, який підготував два його списки. Перший список у 1840 р. тобольський учитель надіслав департаменту народної освіти. У 1874 р. археографічна комісія міністерства народної освіти передала його до рук Російського географічного товариства. Другий список був підготовлений у 1854 р. і надійшов безпосередньо до Російського географічного товариства, але там його втратили.

Хоча Абрамову й не вдалося надрукувати «Краткое описание о народе остяцком», його зусилля виявились не марними: вони підштовхнули на цю дуже потрібну справу першого видавця Г.І. Новицького - Л.М. Майкова, у руках якого й опинився пертттий список. У ньому М.О. Абрамов зробив цілу низку помилок, пов'язаних із читанням деяких незрозумілих слів, тому, за пропозицією Майкова, Російське географічне товариство звернулось до Тобольського консисторського архіву з проханням вислати рукопис для підготовки його до видання. Роботу над текстом було завершено і в 1884 р. «Краткое описание о народе остяцком» побачило світ в «Памятниках древней письменности и искусства» [3].

Тираж видання був дуже малим - всього 625 примірників. Не вдалося першому видавцеві уникнути й значних прорахунків. Рукопис надрукували в тому вигляді, у якому він існував, тобто з великою кількістю більш пізніх доповнень і змін тексту, зроблених дослідниками під час їх ознайомлення з оригіналом.

З виданням «Краткого описання» Російське географічне товариство повернуло рукопис його господарю - Софійсько-Успенському кафедральному собору в місті Тобольську.

Після жовтневого перевороту 1917 р. рукопис колишнього мазепинського полковника ледве не потрапив за кордон. У 1919 р., відходячи на схід разом з військами О.В. Колчака, духовенство Тобольська забрало з собою цінні речі й деякі документи. Залишається невідомим, як частина цих документів потрапила до рук томської надзвичайної комісії, серед яких було й «Краткое описание о народе остяцком» Г. Новицького. Працівники НК передали його до Томського університету як історичну цінність, де у рукописному фонді Музею історії матеріальної культури робота українського засланця зберігалась до початку німецько-радянської війни 1941-1945 рр.

Напередодні війни «Краткое описание о народе остяцком» отримало друге видання, яке стало не тільки більшим за кількістю примірників, але й уникло колишніх помилок [6].

У різні роки з історико-етнографічною працею засланого українця знайомились такі дослідники Сибіру, як И. (І.) Б. Мюллер, Ілля Черепанов (автор «Новой Сибирской летописи»), М.О. Абрамов, який зробив першу спробу розповісти про Г.І. Новицького в статті, присвяченій сибірському митрополиту й надрукованій у двадцятій книзі «Временника Общества истории и древностей при Московском университете», П.А. Словцов [9, с. IX] та інші. Не втратив цей твір свого історико-етнографічного значення і в наші дні.

Великий інтерес викликає зауваження, зроблене Л.М. Майковим у передмові до першого видання праці Г.І. Новицького, де говориться, що відомості з історії Сибіру в № 6-9 глави першої «Краткого описання» свідчать про використання засланим полковником літопису С. Єсипова. «Любопытно, что существует один список Есипова, первоначальной редакции, писанньїй южнорусским почерком и с яркими признаками малороссийской речи» [3, с. V]. Таким чином, є підстави припустити, що цей список міг бути зроблений рукою Г.І. Новицького. Викликає інтерес і те, що С. Єсипов звернув свою увагу на захоплення Сибіру Єрмаком. Відповідно, колишній охочекомонний полковник міг зацікавитись літописом з точки зору отримання корисної для себе, як для військового, інформації.

Фіксація фольклору обських угрів розпочалась ще у XIV-XV ст., але саме Г.І. Новицький був першим дослідником, який встановив наявність пісень у остяків і вогулів. Він також висвітлив обряд жертвоприношення і молитов, з яким вогули звертались до божества, описав свято ведмедя, що супроводжувалось ігрищами, танцями та піснями, повідомив про існування героїчного епосу. Цікаво, що обрядовий фольклор у ханте і мансі частково зберігся до наших днів завдяки його використанню на святах, пов'язаних із ведмедем.

Григорій Ілліч під час написання свого твору використовував дані церковної археології (не слід плутати зі спеціальною історичною дисципліною) та лінгвістики. Він вважав, що автохтонними в Сибіру були чудські племена або «чудь», які за твердженням автора «Краткого описання о народе остяцком», зникли внаслідок масових самовбивств та знищення татарами, а на заміну їм прийшли остяки. Самі ж остяки, за Новицьким, походили з комі-пермяків, тікали від процесу християнізації за Урал.

Висновки

Таким чином, цінність «Краткого описання о народе остяцком» полягає в тому, що це одне із перших історико-етнографічних оповідань про північні народи ханте і мансі. Його автор був безпосереднім учасником згаданих в рукописі подій, детально описав хрещення цих народів, їх побут та звичаї. «Писательская позиция Новицкого ... всецело способствует вторжению идеологического начала» [2, с. 352].

Література

1. Горленко В.Ф., Наулко В.І. Українське народознавство: зародження, розвиток, перспективи // Культура і побут населення України. - К.: «Либідь», 1993. - 284 с.

2. История литературы Урала. Конец XIV -- XVIII в. / Гл. 679 ед.: В.В. Блажес, Е.К. Созина. - М.: Языки славянской культури, 2012. - 608 с.

3. Новицкий Г.И. Краткое описание о народе остяцком, сочиненное Гр. Новицким в 1715 г. / Изд. (и снабдил примечаниями) Л. Майков. - С.-Пб.: Сиб. Общество любителей древней письменности, 1884. - 116 с.

4. Павленко С. Представники таємної та прозорої дипломатії за гетьманства І. Мазепи (1687-1709 рр.) / http://www.mazepa.name/predstavnyky-tayemnoyi-ta-prozoroyi-dyplomatiyi-za-hetmanstva-i-mazepy-1687-1709-rr/3/.

5. Weber F.Ch. Das Veranderte Russland. Frankfurt, 1721.

6. Новицкий Г.И. Краткое описание о народе остяцком. 1715 .

7. Г.И. Новицкий. - Новосибирск: Новосибгиз, 1941. - 108 с.

8. Гордон П. Дневник. 1677-1678 / Ред. М.Р. Рыженков. - М.: Наука, 2005.- 236 с.; Гордон П. Дневник. 1684-1689 /Ред. М. Р. Рьіженков. - М.: Наука, 2009. - 342 с.

9. Гордон П. Дневник. 1690-1695 / Ред. М.Р. Рыженков. -М.: Наука, 2014. - 624 с.

10. Словцов П.А. Историческое обозрение Сибири. -- С.-Пб.: Тип. И.Н. Скороходова, 1886. - 23 с.

References

1. Horlenko V.F., & Naulko V.I. (1993) Ukrainske narodoznavstvo: zarodzhennia, rozvytok, perspektyvy [Ukrainian ethnology: formation, development, perspectives. Culture and mode of life of Ukrainian people]. Kyiv: ^ccLybid^,7 [in Ukrainian].

2. Blazhes V.V. & Sozina E.K. (2012) Istoria literatury Urala. Konets XIV-XVIII v. [History of Ural literature. End of XIV-XVIII century]. Moscow: Languages of Slavic culture [in Russian].

3. Novytskiy H.I. (1884) Kratkoe opisanie o narode ostiatskom, sochinennoe Hr. Novytskym v 1715 h Izd (i snabdil primechaniami) L. Maikov. [Brief description of Ostyak people made up by H. Novytskiy in 1715 /Ed (and provided with remarks) L. Maikov]. Saint-Petersburg: Sib. Union of the Society of Lovers of the Ancient Writing [in Russian].

4. Pavlenko S. (2007) Representatives of secret and transparent diplomacy during Hetmanate ofl. Mazepa (1687-1709). Retrieved from http://www.mazepa.name/predstavnyky-tayemnoyi-ta-prozoroyi-dyplomatiyi-za-hetmanstva-i-mazepy-1687-1709-rr/3/ [in Ukrainian].

5. Weber F.Ch. (1721) Changed Russia [in Germany].

6. Novytskiy H.I. (1941) Kratkoe opisanie o narode ostiatskom. 1715. [Brief description of Ostyakpeople. 1715]. Novosibirsk: Novosibgiz [in Russian].

7. Hordon P. (2005) Dnevnik. 1677--1678. Red. M.R. Ryzhenkov [Diary. 1677 - 1678/Ed. M.R. Ryzhenkov]. Moscow: Nauka [in Russian]; Hordon P. (2009) Dnevnik. 1684-1689. Red. M.R. Ryzhenkov [Diary. 1684 - 1689/Ed. M.R. Ryzhenkov]. Moscow: Nauka [in Russian].

8. Hordon P. (2014) Dnevnik. 1690-1695/Red. M.R. Ryzhenkov [Diary. 1690 - 1695/Ed. M.R. Ryzhenkov]. Moscow: Nauka [in Russian].

9. Slovtsov P.A. (1886) Istoricheskoe obozrenie Sibiri [Historical review of Siberia]. Saint-Petersburg: Type. I.N. Skorokhodova [in Russian].

Размещено на Allbest.ru