Забезпечення ефективності діяльності державних установ на засадах демократичного врядування
Аналіз соціологічної, юридичної та організаційної діяльності державних установ, вдосконалення системи управління ними. Визначення основних показників надання послуг населенню у певній кількості та якості, підвищення рівню їх конкурентоспроможності.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.08.2015 |
| Размер файла | 46,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
21
Размещено на http://allbest.ru
Одеський регіональний інститут державного управління
Національної академії державного управління при Президентові України
УДК 35.072.3:659.4 (477)
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ УСТАНОВ НА ЗАСАДАХ ДЕМОКРАТИЧНОГО ВРЯДУВАННЯ
25.00.02 - механізми державного управління
Задорін Юрій Миколайович
Одеса - 2011
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент ІЖА Микола Михайлович, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, директор.
Офіційні опоненти:
доктор наук з державного управління, доцент ПАХОМОВА Тетяна Іванівна, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри державного управління та місцевого самоврядування;
доктор наук з державного управління БАЛАШОВ Анатолій Миколайович, Голова наглядової ради Міжнародного Благодійного Фонду «Інше життя».
Захист відбудеться 27 квітня 2011 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.863.01 в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 22, к. 212.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 22).
Автореферат розісланий 26 березня 2011 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої радиТ. М. Безверхнюк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Побудова незалежної, демократичної, правової України зумовлює інтенсивні соціальні, державно-правові перетворення, інтеграційні процеси, які відбуваються нині в країні. Мова йде про одночасне вирішення двох взаємопов'язаних завдань: розбудову основ незалежної демократичної держави та кардинальне реформування соціально-економічної та політичної сфер. Відповідно, істотно змінюється роль держави, її функцій, що потребує удосконалення системи державного управління і означає перехід до принципово нових механізмів управління державними установами. Головне полягає в тому, що зовнішнє середовище, в якому діють державні установи, стає якісно іншим: підвищується ступінь невизначеності, з'являються нові фактори ризику, знижується рейтинг інституцій державної влади.
Діяльність кожної організації пов'язана з виконанням конкретних завдань, які стоять перед нею. Це повною мірою стосується органів публічної влади і державних установ. Адже саме від рівня ефективності їхньої діяльності залежить компетентність осіб, які приймають рішення на всіх рівнях управління, що безпосередньо впливає на розвиток соціально-економічної ситуації як в конкретному регіоні, так і в державі в цілому. Перехід до умов ринкової економіки висуває на перше місце три головних чинника успіху організації («якість», «ціна», «час») і потребує нових підходів до управління, які нададуть можливість досягти конкурентних переваг в якості надання послуг. В сучасних економічних умовах більшість державних установ виявилися неспроможними вести ефективну конкурентну боротьбу на ринку. Основна проблема полягає в тому, що бракує методології трансформування діяльності державних установ у напрямку надання якісних послуг. Водночас орієнтація на клієнта-споживача державних, громадських послуг та наближення управління до нього є одним із пріоритетів сучасної парадигми державного управління.
З огляду на це, одним із головних завдань реформування системи державного управління визначається забезпечення ефективності діяльності державних установ, наближення їх діяльності до населення, реалізація та захист інтересів людини як основної домінанти державних послуг. А це, в свою чергу, сприятиме створенню умов для виробництва товарів і послуг, необхідних для населення, задоволенню їх потреб та інтересів та потребує відповідно підготовлених для цього кадрів на всіх рівнях управлінської ієрархії.
Віддаючи належне зробленому в теоретичному осмисленні та розробці - механізмів підвищення, забезпечення ефективності діяльності державних інституцій, зокрема таких дієвих інструментів, як управління за результатами, методологія процесного підходу та запровадження системи управління якістю в державних органах та установах - вітчизняними і зарубіжними вченими В.Авер'яновим, Г.Атаманчуком, А.Ахламовим, З.Балабаєвою, А.Балашовим, Т.Безверхнюк, Е.Ведунгом, Л.Віткіним, В.Дзюндзюком, М.Іжою, В.Козбаненком, Т.Конті, Т.Маматовою, В.Мартиненком, П.Надолішнім, Н.Нижник, Т.Пахомовою, Л.Приходченко, В.Сороко, В.Тертичкою, В.Токовенко, К.Худом, В.Цвєтковим та іншими - розробленість проблемних питань забезпечення ефективності діяльності державних установ, а саме удосконалення організаційних та інституційних механізмів в умовах демократизації, залишилась поза увагою науковців.
Не зважаючи на значний науковий інтерес до окресленої проблеми, питання пошуку внутрішніх зв'язків між державними установами та органами виконавчої влади, встановлення як загального, так і часткового, показ розмаїття властивостей та особливостей саме державних установ розглядається лише в поодиноких випадках і ще не знайшло належного відображення у наукових працях. На наш погляд, це пов'язано з тим, що застосування моделей вдосконалення управління державними установами лише в останні роки стало предметом досліджень у сфері державного управління.
Тому дана дисертація є спробою дослідження й узагальнення певного кола питань, а саме: осмислення теоретичних і практичних аспектів забезпечення ефективності діяльності державних установ та їх функціонування в умовах демократизації врядування на теренах сучасної України. Така постановка актуальності наукового завдання та його вирішення надасть можливість чітко визначити особливості діяльності державних установ в організаційному вимірі і обґрунтувати шляхи запровадження ринкових інструментів для покращення їх функціонування в процесі надання якісних послуг населенню.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах науково-дослідної теми Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України «Розроблення моделі управління сталим регіональним розвитком на засадах демократичного врядування» (№ ДР 0110U002557), у межах якої автором проведено аналіз особливостей функціонування державних установ в умовах демократизації врядування на основі вивчення різноманітних аналітичних матеріалів.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу вітчизняних та зарубіжних здобутків теорії і практики державного управління науково обґрунтувати інструменти та механізми забезпечення ефективності діяльності державних установ на засадах демократичного врядування.
Для досягнення цієї мети були визначені такі завдання:
· дослідити основні теоретико-методологічні підходи щодо забезпечення ефективності діяльності державних установ на засадах демократичного врядування;
· уточнити сутнісні характеристики й основні поняття «ефективність», «державна установа», «механізм забезпечення ефективності діяльності», «організаційна здатність»;
· виявити особливості управління державними установами як системними утвореннями та визначити специфіку їх діяльності в організаційному вимірі;
· визначити нормативно-правові засади діяльності державних установ у визначеному контексті дослідження;
· з'ясувати шляхи запровадження ринкових інструментів для підвищення ефективності діяльності державних установ;
· дослідити формування організаційної здатності як нематеріального ресурсу державної установи;
· запропонувати інституційний та організаційний механізми забезпечення ефективності діяльності державної установи.
Об'єкт дослідження - діяльність державних установ в сучасних умовах соціально-економічних реформ.
Предмет дослідження - забезпечення ефективності діяльності державних установ на засадах демократичного врядування.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що забезпечення ефективності діяльності державних установ шляхом запровадження ринкових інструментів надасть змогу збільшити ймовірність підвищення рівня задоволення споживачів наданими послугами, а також сприятиме їх конкурентоспроможності в умовах становлення демократичного врядування.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі проведення дисертаційного дослідження використано комплекс методів:
· на основі системно-аналітичного - здійснено теоретико-методологічне узагальнення наукових концепцій, розробок і пропозицій провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячених забезпеченню ефективності діяльності державних установ;
· функціонально-структурний аналіз дав змогу визначити функціональну складову діяльності та специфічні особливості управління державними установами як системними утвореннями;
· з позиції системного підходу, що в сукупності взаємопов'язаних аспектів передбачав вивчення особливостей функціонування державних установ, включених у більш широкий комплекс зв'язків і відносин (як підсистема в межах системи державного управління), здійснено деталізацію і розкриття системи управління якістю як механізму самовдосконалення державних установ;
· компаративний та логіко-семантичний методи надали змогу дослідити категорійно-понятійний апарат обраного предмета дослідження, розкрити інституційний механізм забезпечення ефективності діяльності;
· процесний підхід було використано при розкритті організаційного механізму трансформування діяльності державних установ у напрямку надання якісних послуг населенню;
· логічне узагальнення і метод порівняльного аналізу широко застосовувалися на різних стадіях роботи (при визначенні місця державної установи серед державних органів, аналізі сучасних інструментів і технологій забезпечення ефективності діяльності, обґрунтуванні висновків тощо).
Інформаційну базу досліджень становлять законодавчі та інші нормативно-правові акти, ухвалені відповідними органами державної влади України, аналітичні матеріали і звіти, розробки вітчизняних і закордонних вчених з управління державними установами, особисті дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що системно досліджено процес забезпечення ефективності діяльності державних установ в умовах становлення демократичного врядування, обґрунтовано шляхи запровадження ринкових інструментів, застосування яких надає змогу надавати якісні послуги населенню та створювати умови для прозорого, відкритого функціонування:
уперше:
· з урахуванням принципів демократичного врядування та на основі аналізу нормативно-правового регулювання діяльності державних установ в організаційному середовищі виявлено особливості їх функціонування та запропоновано нові ринкові інструменти забезпечення ефективності діяльності державних установ;
· визначено, що реалізація державних заходів щодо забезпечення ефективності діяльності державних установ є системою, що складається з чотирьох взаємодіючих, але відносно самостійних підсистем: керуючої; функціональної; цільової; забезпечуючої;
удосконалено:
· методичні положення щодо концептуалізації термінологічного апарату: уточнено сутнісні характеристики й основні поняття «ефективність», «державна установа», «механізм забезпечення ефективності діяльності», «організаційна здатність»;
· підходи до розкриття сутності функціональної відмінності між державними установами (засоби врегулювання суспільних відносин) та визначення факторів дієвості державних установ (рівень конкурентоспроможності ресурсів);
дістало подальшого розвитку:
· запровадження концепції процесного підходу в управління державними установами задля покращення якості надання адміністративних послуг населенню;
· методичні засади щодо управління державними установами як системними утвореннями та визначення специфіки їх діяльності в організаційному вимірі.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що низка методологічних та теоретичних положень і висновків створює основу для забезпечення ефективності діяльності державних установ і може використовуватися у подальшій науковій розробці проблем підвищення конкурентоспроможності державних установ, їх практичній діяльності, стратегічною метою якої є підвищення рівня задоволення населення в отриманні державних послуг.
Окремі положення дисертації використовуються в навчальному процесі Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при підготовці магістрів державного управління та підвищенні кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій. А також при впровадженні та функціонуванні системи управління якістю із надання послуг у вищому навчальному закладі.
Висновки й запропоновані концептуальні положення можуть бути використані в діяльності державних установ, в органах Держстандарту, при викладанні низки відповідних навчальних дисциплін у Національній академії державного управління при Президентові України та її регіональних інститутах, при підготовці навчальних курсів магістерських програм та програм підвищення кваліфікації кадрів системи державного управління.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення дисертації і результати наукового дослідження доповідались автором і були схвалені на науково-комунікативних заходах: науково-практичних конференціях за міжнародною участю: «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2008, 2009 рр.); «Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби» (м. Одеса, 2010); ІV науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державного управління на сучасному етапі державотворення» (м. Луцьк, 2010 р.).
Результати дослідження обговорювались на теоретико-методологічних семінарах Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України і на засіданнях кафедри державного управління і місцевого самоврядування.
Публікації. Основні положення дисертації викладено автором у восьми публікаціях, чотири з яких - у наукових фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основного змісту дисертації - 162 сторінки, список використаних джерел містить 195 найменувань, з яких 24 іноземними мовами.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження і її значущість, встановлено зв'язок із науковими програмами; розкрито мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення; визначено особистий внесок здобувача, наведено відомості про апробацію результатів дослідження, структуру дисертації та її обсяг.
У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади забезпечення ефективності діяльності державних установ» - проаналізовано стан теоретичного дослідження визначеної проблеми та визначено методологічні засади; досліджено державні установи як складову політики держави: а саме з точки зору управління як системними утвореннями та особливості їх функціонування в організаційному вимірі; розкрито теоретичні аспекти забезпечення ефективності діяльності державних установ в умовах демократизації врядування.
Аналітичний огляд теоретико-методологічних засад управління державними установами в умовах демократизації врядування, надав можливість розподілити джерелознавчу літературу на таку, що:
· стосується особливостей і загальних проблем ефективності системи державного управління (В.Авер'янов, Г.Атаманчук, В.Бакуменко, В.Князєв, В.Козбаненко, В.Мартиненко, Н.Нижник, Л.Сморгунов, В.Цвєтков);
· визначає суть, характер і особливості управління державними установами в умовах демократизації врядування ((Г. Алмонд, Г. О'Доннелл, С. Ліпсет, Д. Растоу, Р. Інглехарт, Ф. Шміттер, Л. Уайтхед, Дж. Ді Палма, З.Балабаєва, А.Балашов, Дж.Медісон, П.Надолішній, Л.Приходченко);
· становить теоретичне підґрунтя для осмислення державного управління, управління державними установами, їх правового і організаційного поля (Ю.П.Битяка, Р.А.Калюжного, Л.В.Коваля, Ю.М.Козлова, Л.Л.Попова, М.Г.Шульги, В.З.Ярчука), обґрунтовано застосування процесного підходу до оптимізації управління державними установами на основі моделі, побудованої за принципом управління якістю (А.М. Балашов);
· обґрунтовує актуальність досліджень інструментів і технологій, створення таких умов для їх функціонування, які б забезпечували ефективність їх діяльності (Д.Алексєєв, Т.Безверхнюк, Л.Віткін, О.Головінов, В.Долечек, О.Карпенко).
А також політико-правові документи, що сформували та обумовлюють існування політичного режиму, політичної системи, державної політики, а відтак і відповідної діяльності державних установ.
На основі аналізу першоджерел було зроблено висновок, що маємо достатньо спеціалізованих наукових, теоретичних праць і розробок, що стосуються особливостей і загальних проблем управління суспільними процесами та визначають суть, характер і особливості державної політики та системи державного управління. Однак разом з тим бракує наукових досліджень, робіт узагальнюючого, комплексно-системного характеру, які б обґрунтовували специфіку і особливості управління державними установами, розглядали питання забезпечення ефективності їх діяльності саме в умовах демократизації врядування. Не вирішують вказаних завдань і окремі публікації фахівців, які досліджували правове та організаційне поле функціонування державних установ.
Державна установа як вид організації виробничо-обслуговуючого характеру, створена для практичної реалізації державної політики з адміністративно-політичних чи соціально-культурних завдань, з метою створення соціальних цінностей в тій чи іншій галузі, з наявним певним штатом службовців та адміністрації. Вона має ряд обов'язкових якісних ознак: діючи від імені і за дорученням держави, надаючи послуги населенню, державна установа наділяється відповідною компетенцією; управлінська діяльність властива лише адміністрації державної установи і вона має внутрішній характер; властивими трудовими відносинами особистого складу, кожний член якої включається у складну сітку (мережу) запрограмованих організаційних зв'язків.
Проведене дослідження державних установ показало, що особливості їх діяльності в організаційному вимірі обумовлені: директивним, державним регулюванням; порядком створення; виконанням зовнішніх та внутрішніх функцій держави; галузевим спрямуванням; єдиноначальністю, можливістю створення допоміжно-колегіальних організацій з дорадчими правами, консультативними функціями; перебуванням майна в господарському віданні або оперативному управлінні. Відповідно, діяльність державних установ безпосередньо пов'язана з державою та її інститутами. У взаємовідносинах з органами виконавчої влади (від місцевого рівня до центральних органів виконавчої влади) та місцевого самоврядування вони практично вирішують всі питання - від створення, здійснення своєї діяльності та до її припинення.
Зазначається, що адміністрація державної установи перебуває у «потрійному підпорядкуванні»: з однієї сторони - адміністрації вищого рівня галузевого спрямування, з іншого - загальних зборів (рад) трудового колективу, чиї рішення (за умови прийняття на основі діючого законодавства з дотриманням власних повноважень) є для адміністрації обов'язковими та органами виконавчої влади.
Розгляд державних установ у контексті ключових положень теорії систем, надав змогу визначити специфічні особливості їх функціонування як системних утворень. Зокрема, державні установи відносяться до відкритих систем, які постійно відшкодовують свої витрати за рахунок зовнішнього оточення з метою досягнення динамічної рівноваги. Для них, як ієрархічних систем, є характерним: послідовне вертикальне розташування підсистем, що складають певну систему (вертикальна декомпозиція); пріоритет дій або право втручання підсистеми верхнього рівня; залежність дій підсистем верхнього рівня від фактичного виконання нижчими рівнями своїх функцій.
На підставі чого зроблено висновок, що державна установа - це певна структура, основу якої складає колектив людей, поєднаних прагненням досягнення спільної мети та відповідними взаємовідносинами, що має майно (власне чи надане у користування) власний орган управління. Адміністрація (орган управління) організації може мати одноосібний характер (директор), колегіальний (правління) чи поєднувати риси колегіального і одноосібного (генеральний директор і правління). В різних організаціях структура внутрішнього управління має свої особливості. Щодо структури управління державною установою, то під нею ми будемо розуміти упорядковану сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться між собою в сталих відносинах, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. конкурентоспроможность послуга управління державний
Основними напрямками державної політики у сфері саме управління державними установами встановлено: визначення основних цілей, завдань та принципів функціонування державної установи; забезпечення ефективної роботи всіх державних організацій відповідно до їх компетенції (галузевої спрямованості). Відповідно, підвищення ефективності системи державного управління потребує принципово нових підходів до функціонування державних установ та підприємств, головним напрямком діяльності яких стає надання державних послуг населення.
Велике значення в управлінні державними установами має оптимальне співвідношення централізації та децентралізації. При децентралізації в управлінні наголошується на зміні правил управління, а не зміні управлінців, тому вона передбачає вертикальну децентралізацію - право приймати рішення передається вниз по рівнях управління та горизонтальну децентралізацію - право приймати рішення передається підлеглим, які не є керівниками.
Акцентовано увагу на тому, що забезпечення ефективності діяльності державних установ відбувається на двох рівнях: внутрішньо організаційному та зовнішньо організаційному. А це означає, що при пошуку інструментів та технологій, здатних покращити якість діяльності, кожний із вказаних рівнів справляє свій вплив на функціонування державних установ. Зазвичай, їх ефективна діяльність забезпечується наявністю принципу єдиноначальства, оплачуваного службового апарату, спеціалістів, адміністративного розпорядку, призначеністю. У зв'язку з цим, аргументовано необхідність у дослідженні ефективності управлінського процесу, спрямованого на досягнення чітко визначеної цілі, що надає змогу конкретизувати результати діяльності, що потребує більш деталізованого вивчення єдиного ланцюжка «вхідні ресурси - ефективність (продуктивність)», який складається з множини взаємозалежних елементів та врахування специфіки діяльності
Демократичне врядування, як базовий принцип і дієвий фактор ефективності, на основі якої ґрунтуватиметься подальший процес трансформації держави, потребує: використання в управлінській практиці наукових форм, методів і засобів оволодіння об'єктивної дійсності суспільного буття; координації зусиль влади, щонайперше, на створенні умов для формування та розвитку інститутів громадянського суспільства. Відтак. демократизація врядування зумовлює принципові зміни в діяльності державних організацій.
Насамперед всього, до державних установ - засновуватися і функціонувати на основі суворого і неухильного виконання правових норм. Кожний орган держави, кожна державна установа повинні мати стільки повноважень, скільки необхідно, щоб створити умови для реалізації прав людини, їх охорони і захисту. Законність має тісно поєднуватися з гласністю, відкритістю та прозорістю діяльності установ, безпосередньо процесу надання послуг населенню, а також дотримання принципів концепції демократичного врядування.
Зважаючи на нинішню ситуацію в Україні у сфері державного управління, варто вказати на необхідність принципової зміни усієї системи управління, організаційної роботи державних установ, яка б гнучко поєднувала методи ринкового регулювання, що ґрунтується на зворотних зв'язках з державним регулюванням соціальних та економічних процесів.
У другому розділі - «Інституційні засади забезпечення ефективності державних установ» - здійснено комплексний аналіз стану та діяльності держаних установ в Україні, визначено їх функції та роль у системі державних організацій, проаналізовано відповідні норми міжнародного права і українського законодавства, ресурсне забезпечення, узагальнено досвід проведення державної політики в зарубіжних країнах щодо таких організацій.
Як засвідчив аналіз, існуюча наразі система державних установ була сформована, коли країна знаходилася в інших соціально-економічних умовах, і сьогодні функціонує у відриві від сучасних підходів до розвитку державного управління і місцевого самоврядування: органи публічної влади утримують її незалежно від об'єму і якості послуг, що надаються установами.
Одним з найвагоміших чинників, який перешкоджає ефективній діяльності державних установ є законодавство щодо проблеми співвідношення держави та державних установ, а також можливість притягнення першої до відповідальності за дії останніх. Так, зокрема, власник майна, тобто фактично компетентний орган державної влади має право вилучити майно у підвідомчої йому державної установи та передати його на баланс новоствореного державного підприємства. Крім того, державна установа не має права самостійно створювати державне підприємство та передавати йому на баланс майно, оскільки право на вчинення таких дій у будь-якому разі має лише власник майна.
Аналіз зарубіжного досвіду показав, що, у термінології законодавства країн з ринковою економікою щодо державних утворень також існують проблеми щодо узгодженості в його розумінні та визначенні. Доволі суперечливими залишаються і терміни, які використовуються для його позначення в різних мовах, що робить знаходження адекватного українського еквіваленту ще більш проблематичним.
Корисним у цьому аспекті є досвід російського законодавця, де важливим кроком в рішенні аналогічної проблеми стало ухвалення Федерального закону від 8 травня 2010 р. № 83-ФЗ «Про внесення змін до окремих законодавчих актів у зв'язку з вдосконаленням правового положення державних (муніципальних) установ». Новий закон направлений на підвищення ефективності надання державних і муніципальних послуг за умови збереження або зниження темпів зростання витрат бюджетів всіх рівнів на їх надання.
Проте, як показав порівняльний аналіз, загалом документи і концепції щодо державних установ, вироблені ООН та іншими законодавцями, наразі не є достатньою мірою запитуваними державними структурами України, що також впливає на стан установ, що досліджуються. Сьогодні у державних установ в Україні відсутні стимули до підвищення ефективності своєї діяльності, що обумовлено в першу чергу кошторисним фінансуванням від витрат, що фактично склалися.
Встановлено, що необхідною передумовою ефективної діяльності державної установи є її належне ресурсне забезпечення. Проте реалії сьогодення - обмеженість державних матеріально-фінансових ресурсів - обумовили виникнення проблеми неефективної діяльності державних установ. Навпаки, організаційні та людські ресурси - це резерв ефективності управління, що потребує свого розвитку.
В результаті дослідження доведено, що вирішення проблеми належного ресурсного забезпечення діяльності державних установ потребує чіткої ідентифікації змісту ключового поняття «ресурс». У контексті запропонованого автором підходу вживається термін «ресурси, що забезпечують діяльність державної установи», під яким розуміються реальні можливості суб'єкта (суб'єктів) управління щодо доцільного та раціонального використання елементів системи, в якій функціонує державна установа, для досягнення її цілей і завдань. Узагальнюючи аналіз сучасних концепцій ресурсного забезпечення, дисертант розвиває думку попередніх дослідників і, спираючись на власні дослідження, розглядає ресурси діяльності державної установи як реальні можливості, які є в розпорядженні у суб'єктів управління для:
- забезпечення ефективності процесу управління, як діяльності державної установи з надання різноманітних послуг (влада, право, демократія, управлінські повноваження, персонал);
- досягнення цілей управління - якісні та своєчасні послуги (час, організація, знання, інформація, компетентність, кадри, фінанси).
Аналіз показав, що здатність державної установи виконувати свої функції базується на праві володіння і розпорядження ресурсами та організаційних здібностях суб'єктів управління. Здібності - це ексклюзивний організаційний ресурс - складна зв'язка індивідуальних навичок та акумульованих знань - комбінація знань і дій (навичок і технологій), що існує в колективній пам'яті персоналу й робить унікальною здатність організації у використанні основних ресурсів. Організаційні здібності, а не доступність фізичних чи нематеріальних ресурсів стають визначаючою умовою ефективності діяльності державної установи та її конкурентоспроможності.
Встановлено, що механізмом забезпечення діяльності державної установи є режим взаємодії всіх суб'єктів управління державною установою в процесі виробництва та надання суспільних послуг, що реалізується через регламентування та взаємозв'язок окремих дій згідно з компетенцією державної установи. У режимі на перший план виноситься регламентація порядку діяльності, що забезпечує облік і контроль дотримання правових норм. В залежності від того, які засоби домінують у режимі, він може бути або стимулюючим (створює сприятливі умови для задоволення конкретної групи інтересів), або обмежуючим (комплексне стримування задоволення інтересів)
Визначено, що роль законотворця і головного арбітра, який слідкує за виконанням суб'єктами управління державною установою встановлених «правил гри» в процесі вироблення та надання суспільних послуг, завжди виконувала і виконує держава. Відтак, доведено, що ефективність діяльності державної установи залежить від тих, хто їх створює і контролює їхнє дотримання, тобто від суб'єктів, які знаходяться при владі й задіяні в системі державного управління. Від того, наскільки вміло, шляхом введення інституційних обмежень і впровадження ефективних механізмів їх дотримання, влада зможе забезпечити ефективність діяльності державних установ, залежить, врешті-решт, ефективність всієї системи державного управління.
У третьому розділі - «Шляхи запровадження ринкових інструментів забезпечення ефективності діяльності державних установ» - проаналізовано конкурентні ринкові механізми забезпечення ефективності діяльності у приватному секторі та можливість їх адаптації до процесу надання послуг державними установами; досліджено проблему формування організаційної здатності як нематеріального ресурсу державної установи; запропоновано організаційний механізм трансформування діяльності державних установ у напряму надання якісних послуг (на прикладі Вищого навчального закладу).
Основною проблемою ефективного функціонування державних установ в Україні є те, що нові завдання в процесі суспільної трансформації намагаються вирішувати старими засобами, оскільки нові демократичні та ринкові спроможності в уряді та суспільстві ще не закріплені в публічних інституціях. Аби виконати нові завдання, які постали перед державними установами в умовах демократизації врядування, необхідно змінити філософію управління змінами та засоби розробки, ухвалення й впровадження реформ таким чином, щоб відбулося «притирання» різних груп інтересів.
Нові моделі державного управління допомогли урядам розпочати надання широкого кола інноваційних суспільних та адміністративних послуг, які виявилися вкрай важливими для підтримки приватного сектора та сприяння зростанню продуктивності та інновацій у ньому. У результаті, швидкий розвиток інноваційних концепцій державного управління та методів врядування докорінно змінив роль сучасної держави та спонукав державні установи до запровадження нових процедур та видів надання суспільних послуг із максимальною віддачею від використаних державних коштів.
Доведено, що залучення приватного сектора до надання державних послуг має бути логічною частиною загальної концепції реформування державного управління та повинно ґрунтуватися на зваженій оцінці спроможності підвищити ефективність врядування внаслідок передачі функцій від державного до приватного сектора.
Активне партнерство та співробітництво між приватним та державним секторами втілюється в багатьох способах надання суспільних послуг, що впроваджують ринкові елементи в контрольовану державою комерційну та адміністративну діяльність. Рушійною силою все ширшого застосування такої практики у сфері державного управління є її потенційний вплив на вартість та якість надання суспільних послуг. Вдало розроблені ринкові механізми можуть забезпечити значне зростання ефективності завдяки зменшенню вартості та підвищенню якості суспільних послуг, а також сприяти суттєвій економії обмежених бюджетних коштів.
Найпоширенішими ринковими механізмами залучення приватного сектора до виконання функцій державних установ є: використання приватних підрядників (аутсорсинг); ваучерні схеми; механізм державно-приватного партнерства тощо.
Обґрунтовано, що теоретико-методологічним підґрунтям реалізації цього стратегічного завдання має стати концепція розвитку організаційної здатності як нематеріального ресурсу державних установ як суб'єктів управління. Організаційна здатність - це складна зв'язка індивідуальних здібностей, ресурсів і акумульованих знань, які дозволяють суб'єкту управління координувати діяльність і використовувати ресурси. Це ресурс на основі комбінації знання і дії, що існує в колективній пам'яті персоналу. Здатність відрізняється від інших ресурсів тим, що вона розвивається в процесі використання. З огляду на це, даний ресурс має використовуватися і розвиватися як сталий елемент управління, а не використовуватися «час від часу». Режим відтворення і розвитку організаційної здатності повинний мати стимулюючий характер.
Розвиток організаційної здатності державних установ має відбуватися у двох паралельних, але взаємопов'язаних напрямах:
- організаційне навчання та підвищення управлінської і професійної компетентності персоналу через запровадження системи менеджменту знань з метою розвитку організаційного знання;
- модернізація організаційних рутин через запровадження процесного підходу до управління з метою ефективного використання ресурсів.
Якість послуг, що надаються державними установами визначається дією багатьох як об'єктивних, так і випадкових, місцевих, суб'єктивних факторів. Для попередження впливу цих факторів на рівень якості потрібні не окремі розрізнені й епізодичні зусилля, а сукупність заходів постійного впливу на процес - необхідна система управління якістю. У цьому сенсі актуальним для України, поряд з введенням загальноєвропейської системи вдосконалення діяльності державних установ, є розробка та запровадження систем управління якістю відповідно до вимог міжнародного стандарту серії ISO 9000.
Дієвість організаційного механізму запровадження системи управління якістю в державних установах безпосередньо залежить від чіткого визначення ролі і місця кожного співробітника організації в системі якості. Ефективний організаційний механізм припускає, що реальне управління кожним з процесів делегується окремому співробітникові, який одночасно є простим учасником інших процесів. Істотною характеристикою СУЯ в державній установі є те, що система мотивації персоналу не може обмежуватися жорсткими методами, вона має стимулювати процеси самомотивації персоналу. У запропонованому організаційному механізмі ця проблема розв'язується шляхом формування структури, де кожен співробітник є менеджером довіреного йому процесу і простим учасником інших процесів.
ВИСНОВКИ
Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження підтвердило покладене в його основу гіпотезу, що забезпечення ефективності діяльності державних установ шляхом запровадження ринкових інструментів надасть змогу збільшити ймовірність підвищення рівня задоволення споживачів наданими послугами, а також сприятиме їх конкурентоспроможності в умовах демократизації врядування.
Це пов'язано з тим, що в умовах глибоких соціальних, політичних трансформацій українського суспільства, коли формується принципово нова політична система, нові ринкові відносини, відбувається демократизація врядування на всіх рівнях управління, змінюються та утверджуються практично інші духовні цінності громадян, внутрішні механізми розвитку державного управління.
Тому вкрай необхідним є процес пошуку таких інструментів і технологій, запровадження яких забезпечувало б ефективність діяльності державних установ. Без здійснення таких кроків неможливо сповна і більш результативно реалізувати державну політику, об'єднати зусилля усіх суб'єктів державотворення на шляху прогресивного поступу та вдосконалення суспільних відносин.
Узагальнення результатів дослідження дозволяє сформулювати низку висновків, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Аналіз наукової літератури за напрямком проведеного дослідження надає можливість зробити висновок, що маємо достатньо спеціалізованих наукових, теоретичних праць і розробок, які стосуються особливостей і загальних проблем управління суспільними процесами та визначають суть, характер і особливості державної політики та системи державного управління, однак разом з тим бракує наукових досліджень, робіт узагальнюючого, комплексно-системного характеру, які б обґрунтовували специфіку і особливості управління державними установами, розглядали питання забезпечення ефективності їх діяльності. Не вирішують вказаних завдань і окремі публікації фахівців, які досліджували правове та організаційне поле функціонування державних установ. Відповідно, забезпечення ефективності діяльності державних установ потребує наступних методологічних засад:
· дотримання базових, фундаментальних принципів, які забезпечують демократизацію врядування всієї системи публічного управління;
· використання (вивчення та запровадження) інструментів і технологій концепцій управління за результатами, нового публічного управління (NPM);
· створення конкурентного середовища, реальної змагальності між відповідальними за надання конкретних продуктів (наданих послуг) та порівняння, що сприятиме постійному вдосконаленню якісного рівня (відбувається в процесі запровадження системи управління якістю).
2. Державна установа, як вид організації виробничо-обслуговуючого характеру, створена для практичної реалізації державної політики з адміністративно-політичних чи соціально-культурних завдань, з метою створення соціальних цінностей в тій чи іншій галузі, з наявним певним штатом службовців та адміністрації. Вона має ряд обов'язкових якісних ознак: діючи від імені і за дорученням держави, надаючи послуги населенню, державна установа наділяється відповідною компетенцією; управлінська діяльність властива лише адміністрації державної установи і вона має внутрішній характер; властивими трудовими відносинами особистого складу, кожний член якої включається у складну сітку (мережу) запрограмованих організаційних зв'язків.
3. Дослідження державних установ з точки зору існуючих підходів (до характеристики державних органів) показало, що особливості їх діяльності в організаційному вимірі обумовлені функціональною, соціологічною, юридичною та організаційною специфікою. Зокрема: директивним, державним регулюванням, яке здійснюється не лише на рівні законів, але і шляхом видання наказів, розпоряджень; порядком створення (утворюються державою і належать тільки їй, однак засновники не мають права втручатися в оперативну, поточну, творчу роботу), що впливає на поширення масштабу діяльності; специфічністю діяльності, яка обумовлена виконанням зовнішніх та внутрішніх функцій держави; єдиноначальністю, можливістю створення допоміжно-колегіальних органів з дорадчо-консультативними функціями; галузевим спрямуванням щодо відповідних органів виконавчої влади за ознаками виробничої єдності, незалежно від їх розташування; перебуванням майна в господарському віданні або оперативному управлінні.
4. Основним напрямком діяльності державного управління, де державні установи безпосередньо пов'язані з державою та її інститутами є виконавча влада (від місцевого рівня до центральних органів виконавчої влади) та місцеве самоврядування, у взаємовідносинах з якими вони практично вирішують всі питання - від створення, здійснення своєї діяльності та до її припинення. На сьогодні систему державних органів як остаточно сформовану охарактеризувати не можна, тому кожний рік діяльності державних установ надає можливість виявляти проблеми їх функціонування, забезпечувати ефективність їх діяльності шляхом запровадження фундаментальних, основоположних принципів державного управління у органічному поєднанні із принципами концепції демократичного врядування.
5. Забезпечення ефективності діяльності державних установ належить розглядати як один із магістральних напрямків практичної реалізації державної політики. Державні установи забезпечують в межах окремих територіальних одиниць реалізацію чинного законодавства, підтримання певних стандартів життя, надання державних послуг, а відтак, рівень ефективності їхньої діяльності впливає на розвиток соціально-економічної ситуації як в конкретному регіоні, так і в державі в цілому. Тому для досягнення мети - задоволення споживачів якісним наданням послуг - державна установа, поряд з іншими аспектами управління, повинна впроваджувати ринкові механізми для покращення ефективності діяльності.
6. В Україні уже створено певні передумови (правові, організаційні, інші) для впровадження міжнародно-правових підходів, що забезпечують становлення і розвиток системи державних установ. Визначення, за результатами порівняльного аналізу, основних проблем щодо забезпечення ефективності діяльності даної мережі потребують внесення змін щодо нормативно-правового забезпечення державних установ, здатних функціонувати на основі ринкових принципів без їх перетворення в інші організаційно-правові форми і створення стимулів для скорочення внутрішніх витрат і підвищення ефективності діяльності. Зокрема, необхідно:
· змінити механізми фінансового забезпечення бюджетних установ з розширеним обсягом прав, переклавши їх з кошторисного фінансування на субсидії в рамках виконання державного або муніципального завдання;
· надати право державним установам займатися діяльністю, що приносить дохід, з його надходженням в розпорядження цих установ;
· усунути субсидіарну відповідальність держави за зобов'язаннями державних установ з розширеним обсягом прав;
· розширити права державних установ по розпорядженню будь-яким закріпленим за установою рухомим майном, за винятком того, що має історичну , культурну чи будь-яку іншу цінність, особливо цінного рухомого майна, перелік якого встановлює орган публічної влади -засновник відповідної установи.
Приведення українського законодавства у відповідність з міжнародним не повинно призводити до заниження або необґрунтованого руйнування прийнятих у суспільстві стандартів і має здійснюватися з урахуванням загальнонаціональних інтересів та місцевих традицій.
7. Підвищення результативності та ефективності виконання державними установами завдань і функцій держави можливе за умови систематичного, постійного аналізу діяльності, який включатиме функціональне обстеження та дослідження щодо:
· змісту повноважень, завдань і функцій державної установи, а також технологічних процедур розроблення, затвердження та реалізації діяльності, які матимуть реальний вимір;
· функціональної та організаційної структур відповідно до цілей функціонування державної установи;
· визначення системи основних показників надання послуг у певній кількості та якості;
· запровадження системи моніторингу з приводу задоволення населення рівнем надання послуг конкретною установою.
8. Головним критерієм, що визначає функціональну відмінність між державними установами є покладені в їх сутність засоби врегулювання суспільних відносин - певна сукупність належних/доступних державній установі ресурсів, якими забезпечуються спеціальні дії щодо упорядкування відносин між органами влади, особами, організаціями, соціальними групами. Відмінності в можливостях державних установ основані на внутрішній структурі належних їм ресурсів, тобто різних формах їх комбінативності: соціальні, політичні економічні.
9. Головним фактором, що визначає дієвість державної установи є рівень конкурентоспроможності тих ресурсів, які використовує інституція для реалізації своїх функцій. Конкурентоспроможні ресурси формують компетенцію інституції, що виявляється в її здатності ефективно діяти й адаптуватися до змін зовнішнього та внутрішнього середовища, а також проявляти ділову активність і здібність до інновацій з метою реалізації своєї місії. При цьому використання державною установою конкурентноздатного ресурсу є фактором формування конкурентних переваг інституції та обумовлює можливість надання якісних та своєчасних послуг.
10. Реалізація державних заходів щодо забезпечення ефективності діяльності державних установ є системою, що складається з чотирьох взаємодіючих, але відносно самостійних підсистем: керуючої - розмежування функцій адміністрування, регулювання, фінансування за рівнями суб'єктів управління, що регулюють діяльність державної установи; функціональної - вертикальний та горизонтальний перерозподіл ресурсів шляхом розподілу наявних засобів між державними установами з урахуванням різних видів їх діяльності та компетенції через механізми вирівнювання, стимулювання, інвестування, регулювання тощо; цільової - формування ієрархії цілей; забезпечуючої - створення умов перетворення управлінських рішень в суспільні послуги через фінансове, інформаційне та кадрове забезпечення взаємопов'язаних дій окремих елементів системи.
11. Поліпшення якості діяльності державної установи можливе через розвиток двох напрямів. По-перше, створення умов для прозорої, відкритої роботи державної установи та забезпечення права громадян на поінформованість, вибір і контроль за ними. По-друге, підвищення компетентності та вимог до моральних якостей людей, що працюють в державних установах. Впровадження систем якості на основі стандартів ISO серії 9000 в державних установах можна вважати досить ефективним засобом, який сприятиме підсиленню та удосконаленню цих підходів і згаданих якостей та допоможе цим інституціям повернутися обличчям до свого споживача, як це зробило багато установ громадського сектора в різних країнах світу.
Проведене дисертаційне дослідження виявило малоаспектність розробки питань забезпечення ефективності діяльності державних установ вітчизняними та зарубіжними науковцями саме в умовах становлення демократичного врядування, а тому кожний із висновків цілком може слугувати початком нового дослідження.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Задорін Ю.М., Іжа М.М. Організаційний механізм запровадження системи управління якістю в органах публічної влади / М. Іжа, Ю. Задорін // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 2 (34). - С. 86-91.
2. Задорін Ю. Моделі вдосконалення управління державними установами / Ю. Задорін // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. - Вип. 1 (37). - С. 53-56.
3. Задорін Ю. Вдосконалення організаційно-правового механізму діяльності державних установ / Ю. Задорін // Державне будівництво [Електронне видання]. - 2010. - № 2. - Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua
4. Задорін Ю. Процесний підхід як складова механізму відтворення організаційної здатності органів публічної влади / Ю. Задорін // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2010. - Вип. 1 (41). - С. 197-200.
5. Задорін Ю.М. Алгоритм впровадження системи управління якістю в державній інституції / Ю. Задорін // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : пленарне засід., рек. та матеріали підсумк. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 31 жовт. 2008 р. / [редкол. : М. М. Іжа та ін.] : тези доп. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. - С. 138-140.
6. Задорін Ю.М. Організаційна здатність як нематеріальний ресурс суб'єктів управління / Ю. Задорін // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : підсумк. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 30 жовт. 2009 р. / У 2-х томах : тези доп. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. - Т. 1. - С. 246-247.
7. Задорін Ю.М. Напрями удосконалення державної системи управління якістю споживчого ринку / Ю. Задорін // Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби : підсумк. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 23 вересня 2010 р. : тези доп. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2010. - С. 67-68.
8. Задорін Ю. Демократизація суспільства та ефективність діяльності державних установ: умови забезпечення / Ю. Задорін // Актуальні проблеми державного управління на сучасному етапі державотворення : ІV науково-практична конференція, 16-17 грудня 2010 р. : тези доп. - Луцьк : Волиньполіграф, 2010. - С. 48-50.
АНОТАЦІЯ
Задорін Ю.М. Забезпечення ефективності діяльності державних установ на засадах демократичного врядування. - Рукопис.
...Подобные документы
Характеристика системи планування фірмою. Аналіз управління в організації. Підвищення якості надання туристичних послуг. Активізація маркетингового забезпечення розвитку підприємства. Використання світового досвіду у підвищенні ефективності управління.
дипломная работа [148,6 K], добавлен 15.09.2014Економічна сутність та зміст ефективності управління підприємством. Підвищення якості надання туристичних послуг фірмою ТОВ "Янтра". Активізація маркетингового забезпечення розвитку організації. Аналіз небезпечних і шкідливих факторів умов праці.
дипломная работа [225,2 K], добавлен 16.09.2014Принципи, методи та цілі планування в організації. Фактори, що впливають на результативність процесу визначення цілей. Планування та оцінка ефективності діяльності працівників державних установ, моделювання і оперативне календарне планування ресурсів.
дипломная работа [301,9 K], добавлен 16.06.2011Сутність, фактори та напрями формування якості на підприємстві, критерії та система показників оцінювання. Методичні підходи до управління якістю діяльності торговельного підприємства. Розробка напрямків вдосконалення системи забезпечення якості.
дипломная работа [1,2 M], добавлен 15.04.2013Розвиток та сучасний стан системи державних закупівель. Формування й організація діяльності тендерного комітету. Стисла характеристика та аналіз системи державних закупівель в Україні. Особливості систем державних закупівель країн Європи, Азії та Америки.
дипломная работа [3,2 M], добавлен 28.12.2013Вивчення процесу управління мотивацією діяльності спеціальних категорій державних службовців, організацій, груп. Огляд діяльності, обов’язків та повноважень сучасного керівника. Аналіз вирішення проблем в колективі, налагодження системи збору інформації.
реферат [22,5 K], добавлен 08.05.2011Оптимізація організаційної структури як фактор підвищення ефективності управлінської діяльності підприємства. Систематичний аналіз функціонування організації і її середовища. Напрямки оптимізації організаційної структури в сучасних умовах господарювання.
курсовая работа [175,8 K], добавлен 07.08.2012Сутність організаційної структури управління. Системний аналіз діяльності та організаційної структури управління на прикладі ТОВ "Контракт-М". Моделювання організаційних структур. Модель економічних показників ефективності організаційної структури.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 01.07.2011Дослідження концепції ощадливого виробництва як способу підвищення операційної ефективності на підприємстві. Характеристика системи управління операційною діяльністю. Порівняльний аналіз організації операційної діяльності з виробництва товарів та послуг.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 20.05.2015Основні теоретичні положення управління персоналом ВАТ "Карпатське УГР". Методика оцінювання якості управління персоналом. Аналіз організаційної структури, ефективності використання кадрового потенціалу. Вдосконалення системи управління персоналом.
курсовая работа [404,2 K], добавлен 01.02.2011Сутність і значення системи якості для підприємства. Системне управління та методи контролю. Динаміка розвитку якості надання послуг мобільного зв’язку в Україні. Аналіз економічних показників розвитку компанії "Київстар". Оцінка стандартів якості.
дипломная работа [1,7 M], добавлен 25.08.2010Поняття продуктивності та результативності операційної діяльності. Порівняльний аналіз організації операційної діяльності з виробництва товарів та послуг. Методика аналізу продуктивності та способи підвищення ефективності операційної діяльності.
курсовая работа [569,1 K], добавлен 02.06.2015Проблема якості в умовах господарювання. Сучасна концепція управління якістю. Методологічні підходи до забезпечення якості діяльності організації підприємств. Особливості інтегрованої системи управління якістю діяльності торговельного підприємства.
научная работа [566,8 K], добавлен 26.01.2014Характеристика діяльності ВАТ "Новотроїцьке рудоуправління", особливості організаційної структури управління. Аналіз основних фінансово-господарських показників. Пропозиції щодо вдосконалення організації праці персоналу, використання АРМ "Кадри".
отчет по практике [61,7 K], добавлен 14.12.2011Поняття, значення, зміст категорії якості в сучасних умовах, вітчизняний та міжнародний досвід розвитку управління нею. Організаційно-управлінський стан підприємства та аналіз його виробничо-господарської діяльності. Напрямки підвищення якості послуг.
дипломная работа [1,4 M], добавлен 09.02.2012Управління якістю як фактор конкурентоспроможності підприємства. Розвиток українського ринку послуг Інтернет зв'язку. Аналіз управління якістю послуг на прикладі надання послуг інтернет зв'язку інтернет-провайдера Рeople.net, та шляхи його вдосконалення.
дипломная работа [745,6 K], добавлен 21.08.2010Аналіз зовнішнього середовища дитячого оздоровчого табору, специфічні риси надаваних послуг. Особливості розрахунку калькуляції собівартості послуг, рентабельності, основних показників господарської діяльності, визначення точки беззбитковості табору.
курсовая работа [369,1 K], добавлен 08.09.2012Удосконалення системи управління стратегією й підвищення рівня ефективності функціонування на прикладі ТОВ "Комунтехсервіс". Основи стратегічного управління диверсифікованими підприємствами, методи їх аналізу. Аналіз господарської діяльності підприємства.
дипломная работа [668,4 K], добавлен 08.11.2011Сутність та особливості структури управління організацією. Методи і принципи побудови організаційних структур. Аналіз організаційної структури та фінансової діяльності Лозівської районної державної адміністрації. Шляхи вдосконалення структури управління.
дипломная работа [156,6 K], добавлен 16.06.2011Організаційна структура управління ВАТ ГК "Братислава". Аналіз цінової політики та конкурентоспроможності підприємства серед готельних установ м. Києва. Вплив впровадження інновацій на рівень витрат та підвищення рентабельності готельного комплексу.
отчет по практике [107,0 K], добавлен 21.10.2014
