Розробка маркетингових заходів з формування позитивного іміджу на прикладі спортивного клубу "Хортинг"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ

КАФЕДРА МАРКЕТИНГУ

ДИПЛОМНА РОБОТА

Розробка маркетингових заходів з формування позитивного іміджу на прикладі спортивного клубу "Хортинг"

Студентка:

Васецька Катерина Анатоліївна

Спеціальність: Маркетинг

Керівник дипломної роботи:

Мішустіна Тетяна Сергіївна

Дніпропетровськ, 2012

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади формування іміджу як інструменту досягнення маркетингових цілей організації

1.1 Поняття та сутність іміджу

1.2 Значення іміджу для діяльності організації. Корпоративний імідж

1.3 Проблеми і можливі напрями розвитку Українського спорту

Розділ 2. Аналіз маркетингової діяльності української федерації хортингу

2.1 Аналіз господарської діяльності

2.2 Аналіз стану охорони праці Української Федерації Хортингу

2.3 Аналіз зовнішнього маркетингового середовища

2.4 Загальні засади управління іміджем спортклубу «Хортинг»

2.5 SWOT-аналіз

Розділ 3. Заходи щодо покращення іміджу спортивної організації «Українська федерація хортингу»

3.1 Моніторинг іміджу Української Федерації Хортингу у засобах масової інформації

3.2 Аналіз споживачів за результатами анкетування

3.3 PR-заходи для покращення іміджу Української Федерації Хортингу

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Хортинг - один з найпопулярніших видів бойових мистецтв в Україні. Адже спортсмен повинен не тільки вправно володіти прийомами, але і швидко бігати, високо стрибати, володіти своїм тілом, як акробат, бути витривалим, як марафонець.

За словами фахівців, нині ринок спортивних послуг переживає друге народження. При цьому тенденція, наближена до західної, диктує нові вимоги до власників такого бізнесу. Якщо раніше спортивні зали були рідкістю, то нині словами: «Я іду до спортивного центру» нікого не здивуєш. Походи по спортивних залах, як і салонах краси стали модними у наш час. При цьому значно змінилися вимоги клієнтів. Майбутні відвідувачі хочуть отримати весь спектр послуг максимально близько до дому, звертаючи увагу не лише на професіоналізм інструкторів, додаткові пропозиції, а й на загальну стилістику приміщення, а також внутрішню «клубну» атмосферу. З одного боку, це додатковий стимул для підприємців думати над покращенням власного бізнесу, а якщо йдеться про початок, то заздалегідь добре продумати концепцію власного бізнесу.

Імідж у спорті - поняття неоднозначне. З одного боку, репутація професійного спортивного клубу - це та ж сама репутація компанії, що працює в індустрії спорту і пропонує споживачам свій продукт - спортивне видовище.

З іншого боку, імідж у індустрії має свою специфіку, незрівняно відрізняється від інших областей. Але, як і в будь-який іншій сфері, клубні успіхи та спортивні досягнення нерозривно пов'язані з корпоративною репутацією і, по суті, неможливі без неї.

Формування іміджу - це вклад у майбутнє організації, який необхідний для досягнення серйозних довгострокових результатів. Лише позитивно сприйнята організація, в нашому випадку спортивний клуб «Хортинг», може отримати підтримку і домогтися істотних успіхів.

Мета роботи - визначення основних пріоритетних напрямів і пропорцій розвитку спортивної організації, з урахуванням матеріальних джерел його забезпечення і попиту ринку. Вивчення змісту іміджу Української Федерації Хортингу і умов його формування. Стратегія покращення іміджу має бути спрямована на оптимальне використання можливостей спортивної організації і запобігання помилкових дій, які можуть призвести до зниження ефективності діяльності спортивної організації.

Об'єкт дослідження - діяльність спортивної організації (на прикладі діяльності Української Федерації Хортингу).

Предмет дослідження - формування іміджу Української Федерації Хортингу.

Завдання дослідження:

1. Провести теоретичний аналіз іміджевих характеристик організації, виявити специфіку формування і стратегії просування іміджу спортивної організації.

2. Вивчити імідж Української Федерації Хортингу в дзеркалі регіональних ЗМІ; розглянути комплекс PR-заходів прес-служби Української Федерації Хортингу з формування її іміджу.

3. Розробити практичні рекомендації щодо поліпшення іміджевої політики Української Федерації Хортингу на основі виявлення і визначення її основних поточних характеристик.

Гіпотеза дослідження - припускаємо, що реалізований комплекс PR-заходів прес-служби Української Федерації Хортингу не відповідає сучасним вимогам до побудови позитивного іміджу спортивної організації.

Методи дослідження: теоретичний аналіз науково-методичної літератури, моніторинг ЗМІ, SWOT-аналіз, PEST-аналіз, методи математичної обробки даних.

При написанні даної дипломної роботи мною були взяті до уваги такі літературні джерела вітчизняних та закордонних авторів, публікації у періодичних виданнях, статистичні матеріали, звітність підприємств, та матеріали мережі Інтернет, які були використанні, як для написання теоретичного матеріалу, так і для аналізу практичної частини диплому.

Практичне значення роботи: полягає в тому, що впровадження запропонованих заходів та рекомендацій дасть змогу поліпшити якість надаваних послуг, сприятиме поліпшенню іміджу спортивної організації з виду спорту хортинг, заохоченню споживачів та як наслідок підвищення рівня прибутковості.

Розділ 1. Теоретичні засади формування іміджу як інструменту досягнення маркетингових цілей організації

1.1 Поняття та сутність іміджу

Поняття «імідж» доволі молоде в науці і активно вивчається, але єдиного визначення, яке б задовольнило усі погляди, й досі не має.

Слово "імідж" походить від англійського «image» і вживається в значенні "образ". У англомовній професійній літературі, присвяченій проблемам формування іміджу, термін "image" вживається в значенні, яке можна було б сформулювати в такий спосіб: "відображення в психіці людини у виді образу тих або інших характеристик об'єкта або явища". А це означає, що термін "image" професіоналами інтерпретується як "образ", що розуміється як сукупність не тільки "матеріальних" ("відчутних") характеристик об'єкта, але і "ідеальних" ("не відчутних") його характеристик.

Термін «імідж» у вітчизняній практиці почав активно використовуватися приблизно із середини 90-х років минулого століття, спочатку в основному у політологічній області в контексті «імідж політика». Сьогодні термін «імідж» використовується не тільки стосовно до політиків і людини взагалі, але і до інших об'єктів («імідж продукту», «імідж банку») і явищам («імідж освітньої системи»).

В даний час у вітчизняній літературі й у практиці іміджмейкінгу термін «імідж» інтерпретується настільки широко, що деякі форми його вживання, навіть фахівцями в області іміджелогії, нерідко суперечать один одному. Тому є необхідність більш докладно проаналізувати цей термін - центральний у іміджелогії. Для рішення цього питання були проаналізовані кілька видань.

Одні довідкові видання розкривають його зміст як „цілеспрямоване формування образу”, інші - як „емоційно привабливий образ, що склався у масовій свідомості і має характер стереотипу”.

В одному з останніх видань російськомовного «Словника іноземних мов» (1998) виявлена наступна інтерпретація терміна: «Імідж - спрямовано сформований образ будь якої особи, предмета, явища, мета якого - вплинути на кого-небудь, створити емоційну та психологічну взаємодію з ціллю реклами, популяризації і т. п.».

Серед спеціалізованих довідкових видань термін «імідж» визначається в російськомовному словнику «Психологія. Словник»: «сформований в масовій уяві і сформульований характер стереотипу емоційно-багатогранний образ будь-кого або будь-чого».

Короткий психологічний словник за редакцією А.В. Петровського й М.Г. Ярошевского визначає імідж як «стереотипизіроване враження конкретного об'єкта, що існує в масовій свідомості. Як правило, поняття іміджу має відношення до конкретної людини, але може також поширюватися на певний товар, організацію, професію і т. д.».

Фахівці із соціології права трактують цю категорію як «узагальнену, емоційно пофарбовану в суспільній і особистій свідомості форму відбиття правової дійсності у вигляді комплексу вистав про закони й методи соціально-правового впливу.

Фахівець в області соціології керування й іміджелогії В.М. Шепель дає таке визначення: «Імідж - індивідуальний вигляд або ореол, створюваний засобами масової інформації, соціальною групою або власними зусиллями особистості з метою залучення до себе уваги».

Фахівець в області менеджменту О.С. Виханський дає загальне визначення іміджу: «Імідж явища - це стійка уява про особливості, специфічні якості й риси, характернi для даного явища».

А.І. Альошина в книзі «Паблик рилейшнз для менеджерів» наводить наступне визначення: «Імідж - це образ (організації, товару, персони) в уяві груп громадськості».

В.Л. Музикант у книзі «Формування бренда силами PR і реклами» дає наступне визначення: «Iмідж - це образ фірми або товару; єдність вистав і емоційного сприйняття в цільової аудиторії, які зв'язуються з фірмою або товаром».

А.А. Беленкова вважає, що «імідж - це враження, яке формує в суспільній або індивідуальній свідомості емоційне ставлення до компанії (або до людини, предмета) і впливає на ухвалення рішення в момент вибору».

З погляду Є.В. Кондратьева, «імідж - це символічний образ об'єкта, заснований на результаті обробки інформації».

Основний недолік більшості визначень поняття «імідж» у тому, що вони поверхневі й абстрактні.

При аналізі визначень іміджу можна виділити кілька загальних підходів до їхнього розуміння:

1. У більшості випадків поняття імідж містить у собі термін враження, який може допомогти прояснити тлумачення іміджу. Насправді це універсальне теоретичне поняття багато в чому ускладнює інтерпретацію, дозволяючи представникам різних галузей знань і видів діяльності довільно вкладати в нього власне втримування: образ як усякий продукт відбиття дійсності, художній образ, образ як ідеальна модель. Деякі фахівці всерйоз переконані, що всі об'єкти, сприйняті людиною, наділені іміджем, оскільки у свідомості залишаються їхні образи.

2. Часто зустрічається переклад слова «image» як зображення, у даному випадку акцентується увага на наочності вираженого явища. При цьому важливо відзначити, що об'єкт іміджу має й не візуальні характеристики - соціальні й соціально-психологічні.

3. Багато відносять «імідж» до феномена впливу, його представляють як механізм керування свідомістю, як спосіб психологічного впливу на мотивацію поведінки людини.

4. Часто при визначенні поняття «імідж» акцентують увагу на його символічному характері. Безсумнівно, роль символізації в ході формування іміджу велика, але якщо подивитися з позиції символічного, вся соціальна поведінка людини заснована на проведенні й оперуванні символами.

Крім того, термін «імідж» широко інтерпретується авторами робіт в області іміджелогії. Зокрема, є визначення іміджу "як образу суб'єкту, створеного в інтерсуб'єктній взаємодії", що суперечить розумінню іміджу організації, предмета і т. п. Таке визначення могло бути припустимо тільки до одного виду іміджу - іміджу людини, і воно не може бути поширене на розуміння будь-якого виду іміджу.

Є визначення іміджу як відображення тільки зовнішніх характеристик, на основі чого будується "технологія особистісного шарму", технологія сприйняття зовнішності людини, що суперечить розумінню іміджу якого-небудь явища, що не має візуального образу (зовнішнього вигляду).

Імідж - штучний образ, формований у суспільній або індивідуальній свідомості засобами масової комунікації й психологічного впливу. Імідж створюється пропагандою, рекламою з метою формування в масовій свідомості певного відношення до об'єкта. Як правило, сполучаються як реальні властивості об'єкта, так і неіснуючі, приписувані. Можна навіть сказати, що в будь-якої організації існує імідж незалежно від того, хто над ним працює й чи працюють над ним взагалі. У випадку відпускання питання іміджу на самоплив він відкладеться в уяві споживачів стихійно, і немає ніякої гарантії, що він буде адекватним і сприятливим для фірми. Тому реально можна вибирати не в площині «прагну іміджу - не прагну іміджу», а між керованим і некерованим іміджем. І формування сприятливого іміджу для організації - процес більш вигідний і менш трудомісткий, чим виправлення спонтанно несприятливого образу, що сформувався.

Основоположник науки PR Є. Бернайз підкреслював, що ще на початку 20-х років на нього величезне враження зробили такі роботи, як «Суспільна думка» У. Липпмана, «Стадні інстинкти» У. Троттера, «Поведінка натовпу» Є. Мартіна, «Психологія натовпу» Г. Лебона. У них він як фахівець із питань паблік рілейшнз почерпнув для себе багато корисного й раціонального. Це стосувалося, насамперед, природи соціального стереотипу і його впливу на масову свідомість.

Поняття соціального стереотипу вперше було вжито в науковий зворот американським дослідником засобів масової інформації У. Липпманом для позначення розповсюджених у суспільній думці упереджених уявлень про членів різних національно-етнічних, соціально-політичних і професійних груп.

Згідно з положеннями У. Липпмана соціальні стереотипи являють собою основний розумовий матеріал, на якому будується масова свідомість. Липпман зводив мислення до простих реакцій на зовнішні стимули, роль яких виконують саме стереотипи - стійкі, емоційно пофарбовані, спрощені моделі об'єктивної реальності, що викликають у людини почуття симпатії або антипатії до явища, яке асоціюється з тим або іншим придбаним нею досвідом. Стереотипізація процесу мислення в психологічному плані пов'язана з установкою, що формується в процесі попередньої практики людей. Під установкою, що становить психологічний ґрунт стереотипу, мають на увазі готовність сприймати явище або предмет певним чином, у певному світлі, виходячи з попереднього досвіду сприйняття.

О.А. Петрова підкреслює, що іміджелогія як нова наукова область виникає на стику філософії, психології, соціології, культурології, економіки й інших дисциплін. Розвиток іміджелогії спрямований на розкриття загального, особливого і одиничного в онтології усіх видів іміджу, і не може бути звужена до уявлень про неї як науку про «феномен масової комунікації» (за Г.Г. Почепцовим) або науки «про шарм» (за В.М. Шепелем).

Висновок щодо основного поняття іміджелогії: визначень багато, деякі суперечать один одному або практиці іміджування, остаточного визначення немає. На сучасному етапі розвитку іміджелогії - науки що досліджує феномен іміджу - існує понад двадцять підходів до вивчення та формування іміджу. Базовими категоріями, на яких будується поняття „імідж”, А.Ю. Панасюк і А.Б. Зверінцев вважають думку, уяву і установку; В. М. Шепель - особистий шарм, В.І. Дерюгін - зовнішнє відображення, тілесно-естетичний образ в очах оточуючих.

О.Б. Перелигіна відштовхується від концепції символічного інтеракціонізму, вказуючи на символічну природу іміджу. Центральну роль символів у формуванні іміджу відзначають й інші вчені: І.А. Федоров, Г.Г. Почепцов, С.Є. Ананьєва.

Але спільним для усіх дослідників є те, що імідж, з одного боку, є способом психологічного впливу на індивідуальну, групову і масову свідомість, а з другого, виступає якимсь психічним образом або соціально-психологічним стереотипом. Іншими словами, імідж інтерпретується професіоналами як „образ”, що узагальнює сукупність не тільки „матеріальних” („видимих„) характеристик об'єкта, але й „ідеальних” („не видимих”).

Викладені положення дозволяють проаналізувати іміджелогію як науку з погляду необхідних її атрибутів, у першу чергу - визначити понятійний апарат. Для цього передбачається наступна схема аналізу: предмет і об'єкт вивчення, цілі, головні задачі, основні принципи, закони, функції, методи. Кожна цілком сформована наука в тому або іншому ступені має всі ці атрибути. Відсутність одного або декількох з цих складових не дає можливості повною мірою охарактеризувати дану науку, її місце в системі знань про визначену область діяльності.

Так як поняття, предмет і об'єкт у науковій літературі трактуються по-різному, проаналізуємо найбільш характерні формулювання.

В.М. Шепель вважає, що іміджелогія виступає теоретико-прикладною основою проектування і використання технології «личного обаяния», що робить необхідним визнати її самостійною науково-технологічною дисципліною.

А.Ю. Панасюк трактує іміджелогію як вчення про шляхи і засоби формування іміджу (насамперед іміджу людини, іміджу організації).

За О.А. Петровою іміджелогія перш за все вивчає закономірності формування, функціонування і керування іміджем людини, організації, торговельної марки, предмета і послуги.

Г.Г. Почепцов вважає іміджелогію наукою про феномен масової комунікації.

А.В. Косов акцентує на тому, що іміджелогія припускає вивчення суспільної психіки людей, зв'язку і відносин між різними феноменами, що дозволяє визначити зміст іміджу, з'ясувати його залежність від здатності сприйняття різними соціальними групами.

Наведені визначення іміджелогії як науки в сукупності відбивають її призначення.

Як видно з наведених визначень об'єкта досліджень іміджелогії, провідні вчені не мають принципових розходжень у тлумаченні цієї категорії. На цій підставі сформулюємо, що є об'єктом досліджень у іміджелогії, використовуючи їхні дефініції:

- це весь предметний простір і області соціального спілкування, конкретне поле різних видів іміджу в індивідуальній, груповій і масовій свідомості.

Виходячи з вищезазначеного, можна виділити три основні різновиди іміджу:

1) Імідж людини - це думка про цю людину, що склалася в групі людей внаслідок сформованого в їхній психіці образу цієї людини, завдяки прямому контакту з цією людиною або після отриманої про неї інформації від інших людей.

2) Імідж підприємства - це думка про дану організацію, що склалася в групі людей на підставі сформованого в них образу цієї організації, завдяки прямому контакту з цією організацією або в результаті отриманої про неї інформації від інших людей.

3) Імідж товару - це думка про даний товар, що склалася в групі людей на підставі сформованого образу даного товару, що виник при покупці чи використанні цього товару особисто або на підставі думки про цей товар інших людей.

1.2 Значення іміджу для діяльності організації. Корпоративний імідж

У сучасних умовах жорсткої конкуренції імідж компанії - одне зі складових її успіху. І як би багато не існувало визначень слову «імідж», трактування цього поняття в кожного керівника своє. У цілому, прийнято вважати, що складовими елементами такого об'ємного поняття як імідж, є не тільки зовнішній вигляд компанії й її історія, але й характер відносин із суспільством, внутрішня культура, філософія.

До цього великого поняття можна віднести й такий елемент як «система комунікативних коштів», тобто комплекс усіх тих деталей, що відображають індивідуальність компанії, що й забезпечують зв'язок із суспільством. Сюди входять і назва компанії, і певні знаки, символи, логотипи, певні колірні комбінації, ритуали - загалом, усе те, що так чи інакше буде відображати структуру, місію, діяльність і рівень організації.

Немаловажною умовою є й те, що імідж компанії повинен розроблятися відповідно до існуючого етапу розвитку суспільства, у якому дана компанія існує. Це припускає те, що стратегія розробки іміджу повинна бути орієнтована на існуючі цінності суспільства. Більше того, сам план формування іміджу повинен дотримуватися принципу гнучкості, тобто міг би передбачати трансформації й зміни умов ринку, а, найголовніше, він повинен мати здатність адаптуватися до них. Із цією метою усередині компанії повинна вестися безперервна робота відповідно до поточних і потенційних змін ринкових умов.

Гнучкість процесу формування іміджу повинна дозволяти вплітати в себе нові елементи, не змінюючи базової основи. Це обумовлене тим, що постійні клієнти компанії повинні мати можливість звикнути до нововведень, але не до принципових змін. Для нових же клієнтів організації гнучкість процесу формування іміджу припускає можливість оцінки інновацій компанії, її націленості на майбутнє. Жодна організація не може успішно існувати в постійно мінливому середовищі на умовах постійної й статичної іміджевої політики. Кожному етапу існування організації повинен відповідати адаптований до зовнішніх змін план іміджевої політики. Причому він повинен ураховувати трансформації, що відбуваються не тільки в зовнішньому середовищі, але й у внутрішньому.

При конструюванні визначення поняття «імідж», зокрема імідж організації, пропоную враховувати наступні взаємно протилежні категорії:

1. Об'єктивне - суб'єктивне. Імідж може розумітися не тільки як певне втримування масової або індивідуальної свідомості, але і як набір атрибутів підприємства, його товарів і послуг, рекламної продукції й т.п. (наприклад, логотип, слоган, відмінні риси ділової етики). При розробці поняття іміджу організації повиненно бути вирішено питання про розрізнення цих двох значень і в термінологічному плані.

2. Природне - штучне. Є дві полярні уяви про те, як створюється імідж організації. Перша: iмідж складається в достатньому ступені стихійно, як «природний» результат діяльності організації, як оцінка реальних характеристик процесів і продуктів цієї діяльності в соціальнім середовищі. Друга: Організація цілеспрямовано створює вигідний для себе імідж, використовуючи спеціальні соціо-і психотехнічні засоби. Такий імідж може мати мало загального з реальним станом справ в організації (найяскравіший приклад тут - діяльність горезвісної «МММ»). Для позначення природної й штучної складових іміджу доцільно використовувати різні терміни.

3. Когнітивне - емоційне. В іміджі (як суб'єктивному утворі) можуть виділятися когнітивні елементи (вербальні поняття, слухові, зорові й ін. образи) і емоційні елементи (почуття, переживання, афекти й т.д.). Із цього методологічного посилання випливає, що імідж є не тільки суб'єктивне, що залежить винятково від індивідуальної або групової свідомості, не тільки штучно створене (за допомогою іміджмейкерів, ЗМІ або реклами), не тільки емоційне, почуттєве (але ж саме так і випливає з більшості визначень іміджу, що зустрічаються у вітчизняній літературі). Імідж формується, виходячи й з об'єктивних характеристик діяльності організації або окремої особи, він може складатися природнім шляхом, у ході «еволюційного» розвитку організації або індивіда, і нести в собі значний обсяг раціонального. Звідси ясно, як непросто дати задовольняюче всім цим критеріям визначення.

У даній роботі нам цікаво розглянути поняття корпоративний імідж. Більшість авторів вважають, що поняття «корпоративний імідж» і «організаційний імідж» є синонімами.

Корпоративний або організаційний імідж - це образ організації в уявленні груп громадськості. Корпоративний імідж складається на основі восьми компонентів:

1) Імідж товару (послуги). Імідж товару становлять уявлення людей щодо унікальних характеристик, які, на їхню думку, має товар. Функціональна цінність товару - основна вигода або послуга, яку забезпечує товар. Додаткові послуги (атрибути) - те, що забезпечує товару відмінні властивості.

2) Імідж споживачів товару. Для товарів широкого вжитку імідж користувачів товару включає уявлення про стиль життя, суспільний статус й характер споживачів.

3) Внутрішній імідж організації. Під внутрішнім іміджем організації розуміють уявлення співробітників про свою організацію.

4) Імідж керівників. Імідж засновника й основних керівників організації включає уявлення про наміри, мотиви, здатності, установки, ціннісні орієнтаціїі психологічних характеристик засновників (керівників) на основі сприйняття відкритих для спостереження характеристик, таких як зовнішність, соціально-демографічна приналежність, особливості вербальної й невербальної поведінки, вчинки й параметри неосновної діяльності, або, точніше, контекст, у якому діють засновники (керівники) організації.

5) Імідж персоналу - збірний узагальнений образ персоналу, що розкриває найбільш характерні для нього риси.

6) Візуальний імідж організації - уявлення про організацію, субстратом яких є зорові відчуття, що фіксують інформацію про інтер'єр і фасад офісу, торговельні й демонстраційні зали, зовнішній вигляд персоналу, а також фірмову символіку.

7) Соціальний імідж - уявлення широкої громадськості про соціальні цілі та ролі організації в економічному, соціальному і культурному житті суспільства. Соціальний імідж організації може бути виражений за допомогою місії, філософії, спеціальних соціальних і екологічних програм.

8) Бізнес-імідж організації - уявлення про організацію як суб'єкт певної діяльності. У якості основних детермінант бізнес-іміджу підприємницьких організацій виступають ділова репутація, або сумлінність/ несумлінність у здійсненні підприємницької діяльності, а також ділова активність організації, індикатором якої є обсяги продажів, відносна частка ринку; іноваційність технології й ступінь її засвоєння, патентний захист; різноманітність товарів; гнучкість цінової політики, доступ до збутових мереж.

А.Н. Чумиков у модель іміджу корпорації включає:

1) корпоративну філософію;

2) історію;

3) зовнішній вигляд;

4) міфологічних мешканців і персонал;

5) оточення;

6) відношення із суспільством;

7) загальний фон.

Імідж організації для окремих груп громадськості різний, тому у організації може бути кілька іміджів. Причому, загальне уявлення про організацію різних груп громадськості створює більш загальне уявлення про компанію. Інакше кажучи, одна й та сама організація може по-різному сприйматися (або прагнути до специфічного сприйняття) інвесторами, держструктурами, місцевою і міжнародною громадськістю (рис. 1.1). Тому важливо знати свою цільову аудиторію й працювати з нею.

Таким чином, на основі теоретичних аспектів можна відзначити, що корпоративний імідж - це цілісний образ компанії, в уявленні груп громадськості, що виникає в результаті сприйняття громадськістю комплексу комунікаційних повідомлень, що генеруються організацією.

Рис. 1.1 - Корпоративний імідж (образ фірми):

План по створенню іміджу складається з 4 основних частин:

- створення фундаменту;

- зовнішнього іміджу;

- внутрішнього іміджу;

- невловимого іміджу.

Відчутний імідж. Те, що клієнт може побачити, понюхати, почути, поторкати й спробувати, тобто, по суті справи товар або продукція компанії.

Невловимий імідж. Відповідна реакція клієнта на відчутне, на обслуговування й відношення до нього співробітників компанії, сервіс.

Внутрішній імідж. Атмосфера всередині компанії, позитивне й негативне відношення співробітників до керівників і політики компанії, яке виражається, насамперед у ступені відданості співробітників своїй організації. Зовнішній імідж. Вплив перших трьох факторів плюс суспільна думка про кампанію, формоване рекламною кампанією, якістю продукції, зв'язками із засобами масової інформації й суспільною роботою.

Кожна із частин спрямована на досягнення 3 головних завдань:

1. Досягнення високого рівня компетенції й ефективна робота з клієнтом.

2. Підтримка іміджу успішної компанії, який змушує покупця повірити у вас.

3. Установлення емоційного зв'язку з клієнтом і суспільством.

Для кожного елемента плану по створенню іміджу можна виділити свої ключові моменти. От як, наприклад, робить це Бобби Джи:

1. Побудова основи фундаменту.

2. Зовнішній імідж - якість продукту.

3. Відчутний імідж - вплив на п'ять почуттів:

- реклама;

- суспільна діяльність;

- зв'язки із засобами масової інформації;

- зв'язки з інвесторами;

- відношення персоналу до роботи і його зовнішній вигляд.

4. Внутрішній імідж:

- фінансове планування;

- кадрова політика компанії;

- орієнтація й тренінгу співробітників;

- програма заохочення співробітників.

5. Невловимий імідж:

- вплив на «Я» покупця;

- самоімідж покупця.

Деякі з елементів такого плану досить очевидні, наприклад, відчутний імідж компанії або товару: назва, девіз і знак. Однак не менш важливі інші фактори, які часто упускаються з виду. Приміром, розробка філософії компанії. Існує думка, що філософія й політика компанії прийдуть ніби самі собою протягом часу. Але дане твердження наврядчи працює в сучасних умовах.

Сьогодні ж необхідно в першу чергу приділяти увагу розробці політики поведінки компанії на ринку, створювати й підтримувати місію свого підприємства. Більше того, це необхідно робити не тільки тому, що імідж випливає із принципів внутрішньоорганізаційної культури й філософії, але й тому що від останньої залежать такі життєво важливі процеси розвитку компанії як стратегія, напрямки розвитку й удосконалювання. Отже, філософія й девіз, який народжується з неї, є основою побудови плану формування іміджу.

До важливих частин плану по створенню іміджу мають відношення елементи внутрішнього іміджу і насамперед, поведінка персоналу і його відношення до роботи. Виконання даної частини плану іміджу повинно передбачати підвищення морального настрою співробітників. При створенні внутрішнього іміджу компанії немає дріб'язковості, суттєво важливо все, починаючи від можливостей кар'єрного зростання співробітників і закінчуючи програмами їх заохочення.

Першим кроком у виконанні плану по створенню іміджу є закладка його фундаменту: визначення цінностей, цілей, принципів і філософії компанії, на яких буде грунтуватися весь будинок плану. Без підтримки міцними балками, закріпленими в надійному фундаменті, план приречений на невдачу. Без фундаменту все інше не має змісту. Щоб будинок витримав сильний землетрус, він має становити нерозривне ціле з міцним фундаментом. Щоб вижити в найважчих ситуаціях, компанія, бізнес, корпорація, країна повинні стояти на надійній підставі. Так само як для фундаменту будинку існують свої специфічні вимоги, так і для побудови фундаменту успішної організації потрібні особливі інгредієнти:

1. Принципи.

2. Положення про мету створення компанії.

3. Корпоративна філософія.

4. Довгострокові цілі компанії.

5. Стандарти.

Зневага цими складовими веде до «катастрофи». Щоб побудувати позитивний імідж компанії, необхідно усвідомити властивості будівельних матеріалів, використовуваних при закладці фундаменту, розвинути їх, використовувати й зберігати їм вірність, хоча можна згодом їх трохи модифікувати.

Якщо проаналізувати причини катастроф найбільших компаній, можна виявити, що вони криються в етичних і моральних помилках. Важливо чітко визначити, до чого прагне компанія, які завдання перед собою ставить, на які принципи опирається.

Наприклад, принципами можуть бути:

- орієнтація, насамперед на вітчизняного виробника;

- повна чесність у стосунках із клієнтом;

- прозорість фінансів для державних податкових органів;

- турбота, насамперед про якість продукції й ін.

Положення про мету визначає обов'язок компанії, орієнтує на виконання обіцяних послуг, на виконання певного завдання або доручення. Положення про мету - внутрішня сила.

Корпоративну філософію варто розробляти, виходячи з перших двох елементів фундаменту - принципів і положення про цілi створення компанії. Варто розуміти, чому філософія компанії відрізняється від них. Узагальнення начебто «Ми опікуємося про вас» або «Покупець насамперед» рідко надихають співробітників організації. Вони прагнуть, і їм необхідно знати, що відрізняє їх компанію від усіх інших. Приміром, фраза «Прогрес - наша традиція» може стати непоганим рекламним гаслом, але ніяк не корпоративною філософією. Порівняєте її з девізом Уолта Дiснея «Ми робимо людей щасливими». Він чітко пояснює співробітникам компанії, у чому полягає їхня робота з погляду корпоративного іміджу.

На жаль, часто навіть вищі керівники корпорацій не мають уяви про те, яка філософія їх компанії. Саме для того, щоб усвідомити, якими цінностями керується компанія й чого вона прагне дотягтися, необхідна розробка філософії фірми. Якщо ви дотримуєтеся філософії «Ми будуємо тільки краще», ви зобов'язані купувати тільки кращі будівельні матеріали, а якщо ні, то ваш імідж руйнується зсередини. «Ми будуємо тільки краще» не тільки чудове мотивування для співробітників компанії, але й відмінне рекламне гасло.

Серед цілей компанії можна виділити:

- мiцне бажання i закріпитися на своєму сегменті ринку;

- усталити зв'язки з постійними клієнтами;

- прагнення до вдосконалювання асортиментів і різноманітності надаваних послуг;

- вивчати смаки споживачів і випливати на них.

Письмовий виклад прийнятих у компанії стандартів - остання цегла у фундаменті іміджу. Стандарти точно визначають дії, що відповідають філософії кампанії, її цілям і принципам. Стандарти - інструменти в руках співробітників, якими вони підтримують імідж компанії в очах суспільства.

Визначаючи стандарти, важливо розглянути всі питання поведінки співробітників і їх зовнішнього вигляду, які можуть вплинути на імідж.

Якщо співробітники в неробочий час носять уніформу компанії, емблеми або значки з її назвою або девізом, їх поведінка повинна відповідати встановленим стандартам. Дійсний професіонал упізнається потому, як він поводиться поза стінами компанії, думаючи, що його ніхто не бачить.

Після того як був закладений фундамент для плану іміджу, необхідна підготовка до зведення перших поверхів - зовнішнього іміджу.

Функції корпоративного іміджу.

Питання значимості корпоративного іміджу в загальному успіху компанії було розглянуто у роботах А. Дейяна, Скотта, Н. Девиса, Є.О. Блажнова. Аналізуючи їхні дослідження, можна визначити функції, що виконуються корпоративним іміджем фірми у сучасних умовах:

1. Інформативна: інформує оточення фірми, суспільство про існування фірми, її діяльність і виробничі можливості, ролі в суспільстві і фінансових колах, забезпечує освідомлення про фірму потенційних партнерів по бізнесу і покупців, запам'ятовування її в галузі.

2. Комерційна: за рахунок створення лояльності до фірми і її продуктів забезпечується можливість запиту більш високої ціни за пропонований товар, і, отже, одержання більшої норми прибутку; знижуються ризикові показники, маркетингові витрати.

3. Захисна: створюючи високу конкурентноздатність фірми на ринку захищає її від нападок конкурентів, а також знижує ризик прояву негативного відношення з боку громадськості у випадку здійснення помилок.

4. Ресурсна: полегшує залучення усіх видів ресурсів, у тому числі допомагає знайти нових працівників, акціонерів, залучити зацікавлених інвесторів, забезпечити суспільну і державну підтримку.

5. Репутаційна: уселяє довіру до організації, підкреслюючи її високу репутацію, підвищує престиж співробітництва з даною конкретною організацією.

1.3 Проблеми і можливі напрямки розвитку Українського спорту

Результати аналізу та узагальнення літературних першоджерел, а також перших практичних кроків вітчизняних фізкультурно-спортивних організацій в управлінні маркетингом, аналіз ринкових можливостей передбачає вивчення та оцінку зовнішнього і внутрішнього середовища організації, а саме:

- аналіз способу і стилю життя населення, вивчення потреб і потреб різних категорій і груп населення в заняттях фізичними вправами і спортом, виявлення реальних і потенційних клієнтів фізкультурно-спортивної організації;

- сегментування ринку, представленого реальними і потенційними клієнтами спорторганізацій, вибір ринкових сегментів, які організація може обслужити найкраще і на яких вона зосередить свої основні зусилля;

- аналіз внутрішнього середовища спортивної організації: оцінка фінансових, матеріально-технічних, кадрових та інших можливостей, професійної готовності колективу організації до роботи з цільовими групами клієнтів;

- вивчення конкурентного середовища: аналіз стану, потенціалу та перспектив розвитку найближчих конкурентів - фізкультурно-спортивних організацій та споруд з точки зору їх фінансових, матеріально-технічних, технологічних, кадрових та інших можливостей, асортименту та якості пропонованих ними фізкультурно-спортивних, додаткових і супутніх послуг, характеристик обслуговуваних клієнтів;

- зіставлення (позиціонування) можливостей і ресурсів власної організації, параметрів її послуг з аналогічними характеристиками організацій і послуг конкурентів у першу чергу з потрібних сегментам ринку;

- аналіз можливостей співпраці з конкурентами на предмет виконання їх (розміщення у них своїх) замовлень, об'єднання рекламних зусиль, підвищення рівня маркетингової підготовки співробітників та ін.;

- вивчення можливостей залучення додаткових бюджетних та позабюджетних коштів за рахунок програмно-цільового фінансування фізкультурно-спортивної роботи з населенням з державних, муніципальних бюджетів, державних позабюджетних фондів і недержавних джерел фінансування, отримання безвідсоткових та пільгових кредитів, пільгового оподаткування та ін.

Після того як було проведено вивчення зовнішнього (в першу чергу ринкового) і внутрішнього середовища фізкультурно-спортивної організації, відбулася оцінка ринкової ситуації та її перспектив, настає етап формулювання місії і маркетингових цілей організації.

Як відомо, місія визначає основну мету організації - чітко виражену причину її існування і містить відповідь на питання про те, чого організація хоче досягти в самому широкому сенсі. Формулювання місії повинно відображати позицію фізкультурно-спортивної організації по відношенню до зовнішнього середовища (фізкультурному руху, потенційним і реальним клієнтам, конкурентам, суспільству, державі та інші), містити завдання її фізкультурно-спортивної та ринкової діяльності, відображати і демонструвати рівень культури та робочої атмосфери організації.

Незважаючи на те що питання розробки місії для фізкультурно-спортивних організацій до цих пір залишається відкритим і чекає на своїх дослідників, очевидно, що кінцевою метою маркетингу як комерційних, так і некомерційних спорторганізацій має бути визнано прагнення до найбільш повного задоволення потреб людини у фізичному вдосконаленні, заняттях фізичними вправами і спортом.

Місія організації повинна мати розворот у докладному переліку цілей і завдань. Враховуючи відсутність у спеціальній літературі відомостей про маркетинговi цілi фізкультурно-спортивних організацій, ми провели власні дослідження, покликані заповнити цю прогалину. У результаті було встановлено, що вся сукупність виявлених цілей розбивається на сім груп, що відображають основні стратегічні напрями маркетингової діяльності спорторганізацій:

- цілі обсягу послуг - збільшення (або утримання) питомої ваги послуг організації, а також мети збуту (отримання замовлень), реалізуються за допомогою пошуку нових сегментів ринку;

- цілі підвищення конкурентоспроможності основних (фізкультурно-оздоровчих, спортивних) і супутніх послуг, запропонованих організацією;

- мети комунікацій - досягнення необхідного ступеня популярності організації за рахунок реклами і формування (поліпшення) іміджу;

- мети збуту організації та вдосконалення розповсюдження (продаж) послуг спортивної організації;

- досягнення (підвищення) рентабельності фізкультурно-оздоровчихі спортивних послуг;

- кадровий розвиток організації;

- цілі цінової політики.

Реалізація цільової функції передбачає також вибір моделі ринкової поведінки спорторганізацій, про яку можна судити за характером цілей маркетингу. Нами було відмічено, що чим більша організація і чим вище категорія фізкультурно-спортивної споруди, нею орендованої, тим вищий рівень її домагань, що виражається в кількості, різноманітності, ступеню агресивності і чіткості формулювань маркетингових цілей, тим вище ступінь наступальності, масштабності та наукової обґрунтованості застосовуваних моделей ринкової поведінки.

Так, організації, що функціонують на базі фізкультурно-спортивних споруд вищих (першої та другої) категорій, ставлять перед собою широкий спектр ринкових цілей; їхня стратегія маркетингу комбінується з декількох стратегій (реалізуються відносно конкурентів, різних типів послуг, ринкових сегментів, спортивних майданчиків, елементів маркетингу - мікс тощо) і носить характер вираженої експансії. Ці організації ведуть політику витіснення конкурентів за рахунок відвоювання (підвищення і утримання) своєї ринкової частки, підвищення рентабельності і конкурентоспроможності своїх послуг, розширення охоплення потенційних клієнтів рекламою.

Набагато скромніше претензії фізкультурно-спортивних організацій, які обрали в якості бази споруди третьої категорії, їх стратегія також представляє собою комбінацію, але вже з меншого числа стратегій, і носить оборонний характер. Враховуючи обмеженість своїх ресурсів, вони вважають за краще слідувати за ринковими лідерами, за параметрами основних (фізкультурно-оздоровчих і спортивних) послуг та напрямів маркетингу. Вони прагнуть лише до утримання наявної ринкової частки, досягнення рентабельності, проявляючи найбільшу активність у напрямку вдосконалення основних та супутніх послуг. Розвиток пропозиції додаткових послуг, розгорнута реклама та маркетингова підготовка персоналу їм не під силу.

Стратегія фізкультурно-спортивних організацій, що базуються на спорудах четвертої категорії, може бути позначена, як прагнення вижити. Вони прагнуть зберегти свої позиції по всіх напрямах і роблять активні дії лише щодо залучення нових клієнтів і вдосконалення пропозиції фізкультурно-спортивних послуг.

Залежність між величиною, категорією і вибором моделі стратегій маркетингу ілюструє таблиця 1.1, в якій наведено так звані "крайні" варіанти моделей ринкової поведінки, застосовувані умовними "слабкими" і "сильними" фізкультурно-спортивними організаціями.

Таблиця 1.1 - Приклади моделей ринкової поведінки, що реалізуються умовними «слабкими» і «сильними» фізкультурно-спортивними організаціями:

«Сильна» організація	«Слабка» організація
Стратегія сталого розвитку	Стратегія виживання; стратегія скорочення або «останній засіб»
Наступ	Стискувана оборона
Експлерентна стратегія (орієнтація на радикальні інновації)	Генерики (копіювання продуктів провідних спорторганізацій)
Віолентна (силова) стратегія -«видавлювання» конкурентів	Симбіозу (кооперування з більш сильними партнерами)
Диференціації (унікальної послуги)	Масового маркетингу
Інтенсивного маркетингу	Пасивного маркетингу
Планова стратегія; матричні моделі стратегії	Навчання на досвіді (проб і помилок)

Наступний елемент управління маркетинговою діяльністю - змістовне формування стратегії маркетингу, яка вимагає послідовного вирішення трьох завдань:

- встановлення спектру маркетингових проблем, з якими доводиться стикатися організації, діючи в руслі вибраної моделі ринкової поведінки;

- визначення конкретних способів вирішення даних проблем;

- прийняття рішення про засоби (критерії) відбору варіантів, найбільш прийнятних для конкретної організації й її клієнтів.

Суть пропонованого підходу полягає у виборі варіантів і прийняття рішень, трактованих як вибір оптимального варіанта з декількох професійних ситуацій. В кінцевому підсумку ця робота зводиться до вибору конкретних видів (асортименту і характеристик) фізкультурно-спортивних, додаткових і супутніх послуг, цін, комунікацій, просування послуг, а також персоналу, тобто основних компонентів маркетингового комплексу.

Стратегія із формування позитивного іміджу повинна здійснюватися поступово, проходити різні стадії у своєму розвитку. Причому проходити послідовно й усвідомлено. Серед ключових щаблів розвитку іміджу можна виділити наступні:

1. Дослідження поточного стану. На цьому етапі проводиться докладний ситуаційний аналіз поточного стану репутації спортивного клубу, вивчаються всі компоненти іміджу - внутрішній і зовнішній. Досліджуються думки співробітників клубу, партнерів і вболівальників щодо образу спортивного клубу. Аналізується інформаційне поле (обсяг інформації про клуб у ЗМІ) і оцінюється відношення ЗМІ до спортивної організації. Визначаються основні аспекти сприйняття клубу як організації й виявляються напрямки для вдосконалення й розвитку клубної репутації.

2. Формування стратегії розвитку іміджу. На цій стадії, на підставі проведених досліджень виробляються заходи щодо вдосконалення клубної репутації по кожному з певних напрямків. Виходячи з наявного потенціалу, ставляться основні цілі й завдання, а також розробляються основні етапи реалізації цих завдань.

3. Реалізація й контроль стратегії розвитку іміджу. Діяльність по реалізації стратегії ведеться у двох напрямках. З одного боку, поетапно здійснюються намічені заходи щодо реалізації стратегії, з іншого боку, ведеться регулярний моніторинг поточного стану іміджу як у публікаціях ЗМІ, так і в очах співробітників, партнерів, споживачів. Це дозволяє вчасно оцінювати розвиток ситуації, ухвалювати тактичні розв'язки по формуванню іміджу.

Результати дозволять не тільки встановити характер і обсяг проблем, що визначать політику фізкультурно-спортивних організацій щодо формування пакету і характеристик послуг, цін, комунікацій, збуту (продажів) і персоналу, а й визначать практичні варіанти їх вирішення. Отримані дані були зведені в єдину матрицю; загальна схема побудови такої матриці наведена у формі табл. 1.2.

Таблиця 1.2 - Загальна схема побудови матриці стратегії маркетингу фізкультурно-спортивних організацій:

Маркетингові проблеми	Основні шляхи вирішення маркетингових проблем
I. Проблеми формування пакета послуг
1.1 Тип послуг	1. Освітні
	2. Фізкультурно-оздоровчі, спортивні
	3. Супутні основному замовлення
	4. Додаткові послуги
1.2 Рівень якості послуг	1. За наданим документам
	2. За ступенем відповідності очікуванням клієнтів
1.3 Обсяг і режим надання послуг	1. За широтою
	2. По повнотою
	3. За глибиною
	4. За ступенем відповідності запитам споживачів
	5. Вузький за більшістю аспектів
	6. Вузький iз усіх аспектів
1.4 Пріоритети щодо цільових споживачів (займаються)	1. Юридичнi введення обмежень по ряду критеріїв
	2. Фактичне введення обмежень по ряду критеріїв
	3. Відсутність обмежуючих умов
1.5 Обсяг і режим надання послуг	1. Обсяг послуг (тривалість програми занять)
	2. Готовність організації до початку занять
	3. Ступінь регулярності надання послуг
	4. Графік надання послуг: кількість занять (уроків, сеансів) на тиждень; тривалість одиниці послуг
II. Блок проблем цінової політики
2.1 Ціни на послуги	1. Рівень цін
	2. Умови і форми оплати
	3. Адаптація цін - знижки
	4. Адаптація цін - націнки
III. Блок комунікаційних проблем
3.1 Проблеми комунікативної діяльності	1. Адресати реклами, інших засобів комунікації та просування послуг
	2. Канали розповсюдження інформації (реклами)
	3. Види реклами
IV. Проблеми організації просування і продажів послуг фізкультурно-спортивної організації
4.1 Проблеми організації просування і продажів	1. Посередники просування послуг
	2. Організація просування і продажів
	3. Стимулювання продажів послуг фізичної культури і спорту
V. Комплекс проблем кадрової політики
5.1 Пріоритети щодо персоналу	1. Професійні пріоритети
	2. Пріоритети щодо особи персоналу

Сформована матриця - рішення, задачі структурного і змістовного формування стратегії маркетингу. Спираючись на ці дані, фізкультурно-спортивна організація може вибрати і прийняти оптимальне рішення для формування власної стратегії. Особливе значення це має для знову створюваних і особливо невеликих організацій, які не мають власної маркетингової служби та не в змозі заплатити за проведення подібної роботи маркетинговим фірмам або агенціям.

Після того як встановлено основні проблеми маркетингової діяльності та визначені можливі способи їх вирішення, настає етап прийняття рішення про вибір найбільш прийнятних варіантів. У рамках даної процедури необхідно насамперед виключити завідомо нездійсненні варіанти. Основними критеріями відсіву можуть служити явна суперечність розглянутих варіантів і відсутність ресурсів (матеріальних, технологічних, кадрових, часових і т. п.) для їх реалізації.

Однак навіть після виключення завідомо неприйнятних варіантів перелік рішень маркетингових проблем, як правило, залишається занадто великий. Це означає необхідність залучення інших критеріїв відбору.

З точки зору маркетингу основним з них буде відбір варіантів за критерієм відповідності характеристикам потреб і попиту реальних і потенційних клієнтів спортивних організацій.

Безумовно, всі пропозиції клієнтів не можуть бути механічно затверджені як основні положеня маркетингової стратегії, оскільки в деяких аспектах можуть виявитися суперечливими, неприйнятними або практично нездійсненними. Особливо при значному розходженні між вимогами високої якості і великого асортименту основних, супутніх і додаткових послуг, з одного боку, та пропозиціями низької ціни на придбані послуги - з іншого. Разом з тим позиції цільової аудиторії дуже цікаві й повчальні, оскільки здебільшого базуються на попередньому досвіді та сьогоденні споживання фізкультурно-спортивних послуг, у тому числі організацій - конкурентів. Але якщо спортивна організація хоче розробити або оптимізувати маркетингову стратегію і одночасно краще зрозуміти своїх клієнтів, завоювати їхню симпатію до себе, отримати перевагу споживачів у порівнянні з організаціями-конкурентами, то участь у цій роботі представників реальних і потенційних клієнтів буде дуже плідною і перспективною.

Наступний критерій відбору найкращих рішень - порівняльна оцінка економічної ефективності (в тому числі в залежності від бюджету маркетингу) наявних альтернативних варіантів. Однак, як показують дослідження останніх років у найважливіших галузях соціального комплексу: освіті, охороні здоров'я, загальній культурі суспільства та її частини - культури фізичної - ринкові відносини мають свою специфіку, пов'язану з активним державним втручанням у процес виробництва і споживання відповідних послуг. У цих галузях критерій економічної ефективності втрачає свою провідну роль, а принцип "витрати -прибуток" поступається місцем принципу "витрати - соціальні пріоритети". Це означає, що на перший план тут виходять потреби тих, хто займається, а також показники соціального і пов'язаного з ним педагогічного ефектів.

Після прийняття рішень про вибір найбільш прийнятних варіантів вирішення кожної конкретної проблеми проводиться докладний, деталізований опис варіантів по всіх компонентах маркетингового комплексу.

Крім того, остаточне формування стратегії може вимагати коригування поставлених цілей, амбіцій, місії організації. Завершується ця робота розробкою програми і бюджету дій.

Наступний елемент керування маркетингом - практична реалізація маркетингових заходів та контроль їх результатів. Результативність маркетингових заходів оцінюється за фактом отримання менеджеріальної (економіко-управлінського) і соціально-педагогічного ефектів. Основними показниками ефективності тут виступають:

1. Успішна реалізація місії та досягнення цілей організації.

2. Позитивна динаміка нормативного фінансування організації; зростання частки позабюджетного фінансування.

3. Підвищення рівня матеріально-технічної оснащеності фізкультурно-спортивної організації, введення нових приміщень, споруд, обладнання, інвентарю, оптимізація завантаженості спортивних споруд.

...