Тактика ортодонтичного лікування скупченості зубів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ім акад. О.О. Богомольця

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

14.01.22 - Стоматологiя

Тактика ортодонтичного лікувания скупченості зубів

Джарбує Махмуд

Київ - 2000

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

лікування скупченість зуб аномалія

Актуальність теми. Скупченість зубів є найбільш поширеною аномалією зубощелепного апарату і за даними епідеміологічних обстежень складає від 1,1 до 19,7 % (Р.М.Зволінська, 1966; Е.Г.Гонцова, 1972; А.В.Веліханов, Н.А.Аскаров, 1976; Д.А.Калвеліс та співавт., 1982; Д.Л.Демнер, 1985; С.І.Дорошенко, 1991 та інш.).

Скупченість зубів породжує естетичні порушення, створює несприятливі умови формування зубних дуг, прикусу та інших органів і тканин порожнини рота. Вона сприяє виникненню апроксимального карієсу, а також захворювань тканин пародонту (Х.А.Каламкаров, 1978; Т.Ф.Виноградова, О.П.Максимова, 1978; Н.Ф.Данилевський, Г.Н.Вишняк, А.М.Політун, 1981; Е.Г.Гонцова та співавт., 1988; Л.Н.Мірчук, 1981; К.С.Трістень, Л.Я.Зарембовська, 1982 та інш.).

Скупченість може бути обумовлена невідповідністю розмірів зубів та щелеп, як наслідок філогенетичної редукції (Д.А.Калвеліс, 1964; Г.К.Спатарь, 1968), недорозвитком та звуженням щелеп; раннім видаленням тимчасових зубів; наявністю понадкомплектних зубів та інш. Скупченість може бути як сама по собі, тобто з нейтральним співвідношенням зубних рядів так і супроводжувати різні аномалії прикусу (С.І.Дорошенко, 1991; Т.В.Шарова, Г.І.Рогожніков, 1991; С.И.Тріль, 1992; 1984 та інш.). Багато фахівців тісне розташування тимчасових зубів відносять до факторів ризику виникнення зубощелепних деформацій у постійному періоді прикусу. У 80,0 - 90,0 % випадків тісне розташування зубів з періоду змінного прикусу переходить у постійний (З.П.Ширака,1981; Г.І.Сабліна, 1986).

Різноманітність клінічних проявів скупченостi розташування зубів значно утруднює вибір методу ортодонтичного лікування і обумовлює необхідність використання об'єктивних кількісних показників, які дозволяють визначити дефіцит місця у зубному ряду. Розроблені способи, які дозволяють розрахувати величину недостатнього місця у зубному ряду, описані методики використання розрахункової величини постійних зубів для вибору методу ортодонтичного лікування в залежності від мезіодистальних розмірів зубів, величини апікального базису щелеп на діагностичних моделях (Н.Г.Снагіна, О.В.Лобзін, 1972; Н.Г.Снагіна та співавт., 1982; М.З.Міргазізов та співавт., 1998 та інш.), а також даних рентгенологічних досліджень (Т.А.Рибакова, 1982; Ф.Я.Хорошілкіна, 1982 та інш.). Разом з тим, навіть маючи свої безперечні переваги, всі вищеперераховані методи та засоби вимагають подальшої розробки та удосконалення. Мало уваги приділено морфологічним особливостям міжоклюзійних взаємовідношень у осіб зі скупченістю зубів з різними видами прикусу.

Недостатньо вивчені питання тактики ортодонтичного лікування скупченості зубів у віковому аспекті, не в повному обсязi розкриті можливості розширення зубних та альвеолярних дуг, а також перспективи раціонального використання при цьому сучасної брекет-системи.

Не викликає сумніву необхідність раннього ортодонтичного втручання уже при тісному положенні зубів, особливо при їх скупченості, але до клініки частіше звертаються пацієнти з більш виразним порушенням формування зубних дуг та прикусу. Багато фахівців при лікуванні зубощелепних аномалій і деформацій широко використовують різні методи стимуляції: хирургічні (К.Т.Тюкалов, 1964; В.Н.Ралло, 1969, 1970, 1980; Є.І.Гаврилов та співавт., 1970; В.Н.Неспрядько, 1972; Г.З.Аржанцев, В.А.Сукачов, 1974; Є.Н.Зайцев, 1977; А.Т.Титова та співавт., 1978; Ф.Я.Хорошілкіна, 1982 та інш.), а також фізіотерапевтичні (А.Д.Осадчій, 1979; Л.В.Сорокіна, 1974, 1975; І.Аль-Хаірі, 1977, 1979; В.І.Кулаженко та співавт., 1978; С.І.Кріштаб та співавт., 1981; Г.І.Лютік, 1987; С.І.Дорошенко, 1991; Н.В.Ращенко, 1994 та інш.). Всі вони спрямовані головним чином на декальцінацію кісткової тканини та зміну її пластичності, а також стимуляцію репаративних процесів в тканинах пародонту.

Все вищевикладене свідчить про те, що питання тактики ортодонтичного лікування при скупченості зубів є достатньо серйозна медико-соціальна проблема, в якій біологічні, технічні та клінічні аспекти повинні вирішуватися комплексно.

Рішення вищевикладених питань є актуальним для ортодонтії.

Зв'язок теми дослiдження з планом науково-дослiдних робiт. Дисертацiйна робота виконана у вiдповiдностi з планом науково-дослiдних робiт кафедри ортодонтiї та пропедевтики ортопедичної стоматологiї по комплекснiй темi: “Пiдвищення iндиферентностi до тканин порожнини рота ортодонтичних апаратiв i зубних протезiв”. Державний реєстрацiйний номер 0198 007750.

Мета дослiдження - розробка тактики ефективного ортодонтичного лiкування скупчення зубiв

Завдання дослідження:

1. Вивчити частоту поширення скупченості зубів у різні вікові періоди.

2. Вивчити взаємозв'язок процесу прорізування третіх молярів з появою дефіциту місця у зубному ряду на завершальному етапі формування жувального апарату.

3. На підставі об'єктивних методів дослідження виявити найбільш характерні порушення у формуванні зубних дуг та прикусу в осіб зі скупченістю зубів.

4. Розробити пристрій для одночасного розширення передньої ділянки эубних дуг на обох щелепах.

5. Запропонувати та експериментально перевірити механіко-математичну модель процесу розширення зубних дуг під час лікування скупченості фронтальних зубів.

6. Розробити тактику ортодонтичного лікування скупченостi зубів з урахуванням виду прикусу та вікових особливостей зубощелепного апарату.

Наукове та практичне значення отриманих результатів. Вперше в ортодонтіі застосовано метод механіко-математичного моделювання процесу розширення зубних дуг при лікуванні скупченості зубів. Запропоновано ортодонтичний пристрій для одночасного розширення передньої ділянки зубних дуг на обох щелепах. Виявлено найбільш характерні морфологічні порушення зубощелепного апарату у осіб зі скупченістю зубів у різні вікові періоди. Визначено характер морфологічних порушень в формуванні зубних дуг та прикусу при скупченості зубів. Встановлена частота поширення скупченості зубів у різні вікові періоди становлення жувального апарату. Прiорiтетнiсть дисертацiйного дослiдження пiдтверджена 2 позитивними рішеннями на видачу патентiв: “Пристрій для лікування скупченості зубів”(заявка №98063324 від 23.03.1999р.) та "Пристрій для визначення довжини зубної дуги та її хорди" (заявка № 99042490 від 30.04.1999 р.). Клінічно та експериментально доведена ефективність використання запропонованого ортодонтичного пристрою для одночасного розширення передніх зубів на обох щелепах. Розроблена тактика ортодонтичного лікування скупченості зубів у віковому аспекті. Обгрунтована ефективність проведення попередньої апаратурної підготовки зубних рядів та прикусу до накладання брекет-систем на завершальному етапі ортодонтичного лікування скупченості зубів. Матерiали дисертацiї використовуються у практичнiй роботi стоматполiклiнiки МОЗ України при НМУ; в учбовому процесi кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології та ортодонтії Нацiонального медичного унiверситенту iм О.О.Богомольця; кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології та ортодонтії Полтавської стоматологiчної академiї; а також кафедри дитячої стоматології Львiвського державного медичного унiверситету ім Д.Галицького.

Особистий внесок здобувача у розробку наукових результатів. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Одержані результати клінічних і лабораторних досліджень проаналізовані і науково інтерпретовані особисто автором. Дисертант особисто проводив патентний пошук, аналiз наукової лiтератури з обраної проблеми, набiр основних та контрольної групи дiтей, здiйснював обстеження тематичних пацiєнтiв, брав безпосередню участь у проведеннi бiометричного аналiзу дiагностичних моделей щелеп, рентгенографiчних дослiджень, розробцi пристрою для лiкування скупченостi переднiх зубiв, а також особисто здiйснював статистичну обробку, аналiз та наукове узагальнення отриманих даних i разом із науковим керівником сформулював висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації та їх опублікованість. Основні положення дисертацiї доповiдалися та обговорювалися на I Республіканській конференції (м. Київ, 15-16 сiчня І998 р.) та VIII з'їздi асоцiацiї стоматологiв України (м. Київ, 30 листопада - 2 грудня І999 р.). За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 6 наукових робіт, з них 3 - у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України. Одержано 2 позитивних рішення на видачу патентів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 131 сторінках залікового машинописного тексту і складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 4 розділів результатів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку використаної літератури, який містить 180 джерел вітчизняних та 26 - іноземних авторів. Робота ілюстрована 10 таблицями і 35 рисунками, є 7 додатків.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Скупченість зубів, згідно класифікації ВОЗ, зарахована до аномалій положення зубів. Питанню лікування скупченого положення зубів фахівцями приділено багато уваги. Але скупченість зубів часто супроводжує різні аномалії прикусу, обтяжуючи їх та створюючи значні складності під час проведення ортодонтичного лікування.

Різноманітність клінічних проявів скупченості зубів значно ускладнює вибір методу ортодонтичного лікування. Складання плану лікування хворих з тісним положенням зубів залежить від їх віку, ступеня складності патології та потребує проведення старанної диференційованої діагностики, яка грунтується на даних клінічного обстеження, біометричного аналізу діагностичних моделей щелеп, рентгенографічного дослідження. Разом з тим питання тактики ортодонтичного лікування при скупченості зубів у віковому аспекті ще вивчені недостатньо, не цілком розкриті можливості розширення зубних та альвеолярних дуг. Залишається суперечливим питання про вплив процесу прорізування постійних молярів, особливо третіх, на виникнення дефіциту місця у зубному ряду та можливість виникнення рецидиву скупченості після проведення ортодонтичного лікування. Поставлені питання вирішувалися нами обробкою методами математачної статистики та теорії імовірностей матеріалів, що були зібрані під час епідеміологічного обстеження дітей та підлітків у віці від 4 до 17 років у організованих дитячих колективах м.Києва, проведеного. співробітниками кафедри ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології Національного медичного університету ім. акад. О.О.Богомольця.

Статистичний аналіз містив розрахунки: математичного очікування (середнього); дисперсію, як показника, що характеризує ступінь розкидання окремих значень відносного середнього та ступеня достовірності його використання; надійного інтервалу, в межах якого з 95% ступенем надійності можуть варіювати значення; умовну вірогіднiсть появи події (поява певного виду деформації або аномалії) у випадку наявності певної ознаки. Кореляційний аналіз дозволяв здійснити перевірку наявності взаємозв'язку в імовірній формі між окремими ознаками. Регресивний аналіз дозволив виявити форму зв'язку між окремими ознаками. Розрахунки виконувалися з допомогою персональних електронно-обчислювальних машин (ПЕОМ), які сумісні з комп'ютером ІВМ.

Враховуючи той факт, що формування зубощелепного апарату продовжується після 17 років і завершується із прорізуванням третіх молярів, нами проведено у 1998 році додаткове обстеження 140 чоловік у віці від 18 до 25 років. Крім того, нами обстежено й прийнято на лікування до клініки кафедри ортодонтіі та пропедевтики ортопедичноі стоматологіі НМУ 120 пацієнтів зі скупченістю зубів віком від 7 до 25 років.

Клінічне обстеження хворих здійснювали за загальновживаною методикою. Під час об'єктивного дослідження вивчали тип обличчя, профіль хворого, висоту нижньої частини обличчя, виразність підборідної та носогубної складок. Поряд з цим визначали: тип жування та ковтання; форму, колір, стійкість та положення окремих зубів, а також наявність для них місця у зубному ряду; форму зубних дуг на обох щелепах; характер перекривання зубів на фронтальній ділянці; величину сагітального та вертикального зазору. На бокових ділянках вивчали взаємозв'язки між зубами та зубними рядами у трьох взаємно перпендикулярних напрямках: сагiтальному, трансверзальному та вертикальному.

Особливу увагу приділяли визначенню дефіциту місця у зубному ряду при скупченості зубів. З цією метою проводили антропометричні вимірювання у порожнині роту та на діагностичних моделях. Враховуючи той факт, що скупченість уражує головним чином фронтальні ділянки зубних дуг нами була розроблена методика визначення дефіциту місця у зубному ряду для передньої групи зубів. За найбільшим параметром 4-х різців та 2-х ікол встановювали пошукову (Sоl) довжину переднього відрізку зубної дуги, тобто ту довжину, яка повинна бути за нормою, якщо зуби у зубному ряду розташовані правильно. Після чого визначали дійсну (Ist) довжину зубного ряду, тобто ту, яка є при наявності скупченості. Всього було досліджено 55 пар контрольних моделей. Здійснено 1979 антропометричних вимірів. Для полегшення вимірювань та підвищення їх точності нами був запропонований ”Пристрій для визначення довжини зубної дуги та її хорди”), одержано позитивне рішення на видачу патента № 99042490 від 30.04.І999р.).

Після біометрії діагностичних моделей приступали до рентгенологічних досдіджень, які складалися з вивчення ортопантомограм та телерентгенограм. Під час проведення ортопантомографії використовували металеву координатно-міліметрову сітку, запропоновану С.І.Дорошенко та співавт., 1991. Всього одержано 70 ортопантомограм та 40 телерентгенограм.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Використання нами вищеперерахованих методів та засобів математичної статистики та теорії імовірностей дозволило одержати наступні результати. Із 4683 обстежених дітей та підлітків у віці від 4 до 17 років аномалії прикусу виявлено у 1115 (23,8 %) чоловік, аномалії окремих зубів у 1960 (41,9 %) осіб. Варіанти фізіологічного прикусу складали 71,6 % (3353 чол.), з них: ортогнатичний прикус - 69,8 % (3270 чол.), прямий - 1,4 % (67 чол.), бімаксимальна протрузія або біпрогнатія -0,2 % (8 чол.), опістогнатія - 0,2 % (8 чол.).

Найбільшу поширеність серед обстежених мають аномалії положення зубів, з них: вестибулярне - 7,5 %, діастеми - 7,8 %, скупченість - 5,2 % та інш. Скупченість зубів у даних дослідженнях наведена у так званому "чистому вигляді", тобто без врахування її поєднання з аномаліями прикусу.

Скупченість зубів створює ряд труднощів для правильного формування зубощелепного апарату і є головною ознакою відставання росту щелеп. Приймаючи до уваги той факт, шо зростання щелеп у постнатальному періоді здебільшого залежить та взаємопов'язане з процесом прорізування зубів, задачею нашого дослідження було вивчення динаміки утворення дефіциту місця у зубному ряду на етапах становлення жувального апарату. Враховуючи вищевикладене, поряд зі скупченістю зубів ми вивчали поширення діаметрально протилежних за проявом зубощелепних аномалій - діастем та трем у різні вікові періоди.

Проведені дослідження показали, що скупченість зубів починає себе проявляти вже у віці 6-7 років, тобто у період прорізування постійних передніх різців та перших молярів. Поширеність даної аномалії у цьому віці складає відповідно 1,3-1,5 %, а потім йде її збільшення до 9,7 %, яке досягає максимуму у віці 11 років. Цей перший пік скупченості зубів супроводжується значним дефіцитом місця у зубному ряду і припадає на період прорізування перших постійних молярів. Потім у 12 років настає спад скупченості. Такий факт пояснюється, на наш погляд, тим, що цьому періоду відповідає більш iнтенсивний рiст щелеп, який нівелює дефіцит місця у зубному ряду і створює більш сприятливі умови для розміщення зубів головним чином на фронтальній ділянці. Починаючи з 13 -річного віку скупченість зубів зростає до 7,3 % і у 14 років досягае 9,9 %, що відповідає другому піку поширення даної аномалії. Цей факт можна розглядати з позиції взаємозв'язку з процесом прорізування ікол та других постійних молярів. У віці 15-16 років скупченість зубів знижується до 5,7%. На цей час повністю завершується формування постійного прикусу, не рахуючи прорізування третіх молярів, які можуть прорізатися потім або їх може не бути зовсім через адентію. Таким чином, дефіцит місця особливо відчутний у віці від 10 до 11 років та з 13 до 14 років. Ці відомості є важливими для планування ортодонтичного лікування та вибору раціональної конструкції апарату.

Результати вивчення поширення скупченості зубів у осіб старших 17 років показали, що дана зубощелепна аномалія не піддається саморегуляції, незважаючи на подальше зростання щелеп. Більше того, після прорізування третіх молярів дефіцит місця у зубному ряду зростає. Так, із числа 140 обстежених осіб у віці від 18 до 25 років скупченість зубів виявлена у 66 чоловік, що становить 47,1 %. Причому, якщо скупченість з третими молярами, що не прорізались, до числа обстежених становить 10,0 % (І4 чол.) або 21,2 % - до числа виявлених випадків (66 чол.) то скупченiсть з третими молярами, якi прорiзалися - 37,1 % та 78,8 % відповідно. Ці показники свідчать про те, що з прорізуванням зубів мудрості скупченість зубів збільшується більш ніж у три рази.

Скупченість зубів як в естетичному, так і в функціональному відношенні є найбільш несприятлива зубощелепна аномалія, яка негативно впливає на психо-емоційний стан хворого. Скупченість зубів наявна при різних видах прикусу. При цьому розміри і форма зубних дуг мають свої характерні особливості. Так найменша мінливість була серед ширини переднього відрізку верхньої дуги у осіб з глибоким та нейтральним прикусами. Різниця в Іst та Sоl їх значень становить 4,2 і 4,8 мм. відповідно. Найбільше відхилення від шуканої ширини даного параметру спостерігається при поєднаних зубощелепних аномаліях (8,0 мм), косому (6,7 мм) та дистальному (6,6 мм) прикусах. Змінення показників ширини передньої ділянки нижньої зубної дуги були незначними і лише при дистальному прикусі вони становили 2,6 мм, глибокому - 2,0 мм і при нейтральному - 1,4 мм. На бокових ділянках верхньої щелепи виявлені більш суттєві відхилення в ширині зубної дуги: при поєднаних аномаліях прикусу - на 6,0 мм, при дистальному - на 4,0 мм, при косому - на 3,6 мм. На нижній щелепі не виявлено будь-якої різниці в Іst та Sol значенні ширини зубних дуг. Вищеприведені дані вказують на те, що верхня зубна дуга виявляла суттєву тенденцію до звуження, особливо в премолярній ділянці. Найбільш виразна компресія зубної дуги спостерігається при косому та дистальному прикусах, як в передній, так і в бокових ділянках обох щелеп.

Антропометричні вимірювання довжини зубного ряду за методикою Коrkhaus не виявили значних відхилень, а також відмінностей у вивчаємих параметрах і їх залежностей від виду прикусу. Так довжина переднього відрізку зубних дуг варіювала від 16,0 мм до 17,3 мм - на верхній щелепі і від 23,1 до 27,8 мм на ніжній щелепі. Це підтвердила незначна різниця між Іst та Sоl значеннях даного параметру, яка була від 0,7 до 1,6 мм - на верхній щелепі і від 0,8 до 2,5 мм на нижній щелепі. Разом з тим дійсна довжина передньої ділянки верхньої зубної дуги превалювала над нижньою при усіх видах прикусу, хоч і була все ж меншою від шуканоі. Даний факт, на наш погляд, свідчить про дефіцит місця у зубному ряду. Більш несприятливі умови для правильного розміщення зубів у зубному ряду спостерігалися на фронтальній ділянці нижньої зубної дуги при мезіальному, дистальному та відкритому прикусах, що проявилося більш виразною скупченiстю зубів. На бокових ділянках верхній зубний ряд також превалював над нижнім, за винятком випадків мезіального прикусу.

Найбільш інформативною в цьому плані, на нашу думку, є методика визначення довжини зубних дуг за Н.Г.Снагіного з урахуванням наших доповнень та уточнень. При цьому визначається довжина зубної дуги за найбільшим її параметром, тобто дійсна довжина, яка співставляється із шуканою, що є сумою ширини всіх зубів фронтальної та бокової ділянок зубного ряду. Антропометричні вимірювання діагностичних моделей за даною методикою дозволили виявити наступні відхилення у розвитку зубних дуг. Незважаючи на загальне превалювання верхньої зубної дуги над нижньою, як у фронтальній так і в бокових ділянках, дефіцит місця в зубному ряду на верхній щелепі був більш виразним у осіб з дистальним прикусом в передній ділянці до 6,2 мм, і в боковій - 6,07 мм; а також при поєднаних аномаліях - 5,19 та 7,8 мм, відповідно. ІІа нижній щелепі дефіцит місця також був більш відчутним при дистальному прикусі, як у фронтальній (4,2І мм), так і в боковій (6,78 мм) ділянках. При поєднанних аномаліях прикусу ці показники мали найменше значення (1,75 та 2,4 мм відповідно). При мезіальному прикусі дефіцит місця в зубному ряду частіше спостерігається на верхній щелепі, в цілому на 10,15 мм (4,25 мм - на фронтальній ділянці і 5,9 мм - на боковій ділянці), в той час як на нижній він не перевищував 3,5 та 3,4 мм, відповідно. Даний факт підтверджується менш виразною скупченістю зубів на нижній щелепі у осіб з мезіальним прикусом. Звертає на себе увагу значний дефіцит місця на верхній зубній дузі як на передній так і на боковій ділянках у осіб з відкритим (5,3 - 6,7 мм) та косим (5,2 - 6,4 мм) прикусами, в той же час як на нижній зубній дузі ці параметри мали найменше відхилення. Дещо меншу мінливість довжини проявили зубні дуги при глибокому прикусі. Дефіцит місця у зубному ряду на верхній щелепі на фронтальній ділянці становив 4,2 мм, а на боковій - 3,12 мм, а на нижній - 2,5 та 3,8 мм, відповідно. В цілому дефіцит місця у зубному ряду у осіб зі скупченістю зубів, без врахування виду прикусу, становив на верхній щелепі на фронтальній ділянці 4,86 мм, на боковій - 5,77 мм; а на нижній щелепі 2,74 і 3,57 мм відповідно. Наведені дані свідчать про те, що скупченість зубів більш виразна на верхній щелепі в порівнянні до нижньої. Цей факт підтверджує наявність естетичних та функціональних порушень з боку зубощелепного апарату у осіб зі скупченістю зубів.

У випадках виразної скупченості зубів і зі значним дефіцитом місця для них у зубному ряду багато хто з фахівців, в залежності від віку, удаються до серійного видалення зубів, або до видалення окремих зубів, як тимчасових, так і постійних. Але видалення зубів є вельми травматичною процедурою. Окрім того, якщо оперативне втручання здійснено в ранньому дитинстві, то видалення зубів тягне за собою в подальшому розвиток рубцевих змін в тканинах та недорозвинення щелеп. Та найголовніший недолік такого підходу до лікування скупченості - це втрата самого зубу, яка неминуче позначиться на функшіональній та естетичній повноцінності зубощелепного апарату.

Враховуючи вищевикладене, ми поставили перед собою задачу розробити такий пристрій, який дозволив би усунути скупченість зубів на обох щелепах з перважаючим впливом на їх фронтальну ділянку. До основи пристрою, який ми розробляли, була покладена конструкція Андрезена-Гойпля, оснащеного пружним елементом - пружиною Коффіна. Відмінною особливістю запропонованого нами пристрою є те, що всі конструктивні елементи його визначалися не емпірично, а на підставі розробленої методики. На наш "Пристрій для лікування скупченості передніх зубів" одержано позитивне рішення про видачу патенту (заявка №98063324 від 23.03.1990р.).

Запропонована механіко-математична модель роботи апарату є багатопараметричною, тобто характер поведінки її напружено-деформованого стану під дією навантаження залежить від довжини консолі L, радіусу кільця R, діаметру дроту d, кута обхвату б. Проведені розрахунки та їх аналіз дають можливість вибрати раціональні параметри механічної системи, що дозволить реалізувати створення ефективних апаратів для усунення скупченості зубів і забезпечити оптимальні умови лікування різних варіантів аномалійного положення зубів.

Пристрій працює таким чином: обстежують хворого зі скупченістю зубів, одержують відбитки упеном або іншою альгінатною масою з верхньої та нижньої щелеп, а також конструктивний прикус за допомогою воскових шаблонів. Потім виливають робочі та діагностичні моделі з гіпсу. На діагностичних моделях визначають ступінь скупченості передніх зубів, згідно із запропонованою нами методикою, а також премолярну ширину зубного ряду (за Pont) для розрахунку параметрів розширення зубної дуги.

Далі переходять до виготовлення активно діючої частини пристрою, тобто омегоподібної петлі. Для виготовлення петлі беруть відрізок ортодонтичного дроту (d = 1,2 мм, довжиною 70-80 мм) і роблять круглий вигин необхідного розміру (радіусом 15 мм). Кінці петлі загинають назовні, залишаючи фіксуючі відростки. Залишки дроту відтинають, а кінці петлі розводять на відстань 5 мм, тобто на задану величину розширення зубної дуги впродовж периметру на фронтальній ділянці.

Перед пакуванням пластмаси розведені кінці петлі зав'язують ниткою. Омегоподібну петлю фіксують на робочій моделі липким воском у середній третині твердого піднебіння, роз'ємом, повернутим до центральної різцевої лінії таким чином, щоб сила, яка діє на зуби, шо переміщуються, знаходилася в площині петлі. Фіксуючі відростки розташовуються впродовж схилу альвеолярного відростку. Для попередження можливої травми слизової оболонки частину твердого піднебіння на ділянці розташування петлі ізолюють фольгою або шаром гіпсу. Моделювання каркасу ортодонтичного апарату та процес полімерізації пластмаси здійснюється за загальновизнаною методикою. Після перевірки фіксації пристрою в порожнині рота його розпилюють разом з фіксуючою ниткою. При цьому сегменти розводять радіально на задану величину. Перший тиждень хворий носить апарат тільки вночі, а потім додатково по 2-3 години удень. Ця умова забезпечує переривчастість дії “ортодонтичної сили”, яка використовується у пристрої, а також раціональну тканеву перебудову. Через 10-12 днів з'являються проміжки між центральними різцями, а потім і іншими зубами.

Показанням до застосування “Пристрою для лікування скупченості передніх зубів” є необхідність одночасного розширення зубних дуг на фронтальній ділянці на обох щелепах з метою створення місця для аномалійно розташованих зубів.

Переваги розробленого пристрою полягають в тому, що застосування його дозволяє:

- Скорочується термін ортодонтичного лікування;

Провести цілеспрямоване розширення зубної дуги на фронтальній ділянці на обох щелепах;

- Забезпечити раціональну тканеву перебудову пародонту;

- Максимально реалізувати біологічну потенцію росту зубо-альвео-лярної частини щелеп;

- Раціонально дозувати “ортодонтичне зусилля”;

- Уникнути видалення зубів при дефiцитi мiсця до 11-14 мм;

- Забезпечити достатньо високий естетичний ефект.

Клінічні дослідження показали, що найбільш ефективно застосовувати запропонований пристрій перед прорізуванням постійних ікол та других молярів.

Слід зауважити, що кожний хворий потребував індивідуального підходу, тому апарат видозмінювався та пристосовувався у кожному конкретному випадку. Так, при необхідності розширення зубної дуги на бокових ділянках через компресію щелеп в апараті Андрезена-Гойпля замість пружної омегоподібної петлі вварювали ортодонтичний гвинт з двома або трьома напрямними в залежності від показань. Такий апарат в подальшому використовували як ретенційний.

У осіб з прогнатичним співвідношенням зубних рядів при виготовлені запропонованого нами пристрою враховували необхідність переміщення нижньої щелепи допереду на підставі клінічних діагностачних проб за Ейшлером-Бітнером та даних телерентгенографічних досліджень. Необхідне співвідношення між зубними рядами, тобто конструктивний прикус фіксували за допомогою гіпсоблоків або воскових валиків. При прогнатичному співвідношенні зубних дуг, обумовленому дистальним положенням нижньої щелепи, при фіксації конструктивного прикусу нижню щелепу зміщували мезіально до правильного перекриття різців під контролем естетики профілю обличчя. У випадках поєднання дистального прикусу з глибоким на бокових ділянках створювали вільний міжоклюзійний простір для забезпечення зубо-альвеолярного видовження з метою досягнення під час апаратурного лікування максимального контакту між зубними рядами обох щелеп. При ретрузії нижніх різців до апарату вварювали з боку присінка роту на рівні екваторної лінії нижніх зубів металеву дугу типу Енгля.

Тактика ортодонтичного лікування скупченості зубів при мезіальному, а також косому прикусах, в усіх випадках де є зворотнє перекриття зубів була направлена одночасно на разблокування зубів (одно- або двобічне - в залежності від показань). При однобічному блоці оклюзійні пластмасові накладки розташовували зі здорового боку, створюючи міжоклюзійний простір на аномалійній ділянці з метою усунення перешкод для переміщення заблокованих зубів. В деяких випадках у запропонованому нами пристрої зішліфовували або відсікали пластмасовий лінгвальний пелот на зацікавленому боці з метою розширення верхньої зубної дуги на даній ділянці.

Поряд із запропонованим нами пристроєм, усунення скупченості зубів проводили за допомогою і інших ортодонтичних апаратів. До видалення окремих зубів удавалися тоді, коли дефіцит місця на фронтальній ділянці зубного ряду був більшим 10 мм: при прогнатичному або дистальному прикусі на верхній щелепі; при прогенічному або мезіальному - на нижній щелепі. Видалення зубів у осіб зі скупченiстю зубів застосовувалося переважно у старшому віці, тобто у другій та третій вікових групах головним чином при використанні брекет-системи.

Тактика лікування скупченості зубів при використанні брекет-системи мала свої особливості. Лікування хворих здійснювалося поетапно: 1 етап - апаратурне підготування зубних рядів; 2 етап - корекція міжоклюзійних взаємовідношень за допомогою брекет-системи; 3 етап - ретенційний період. Показанням до використання брекет-системи були: повороти передніх зубів навколо довгої осі, несприятливий нахил коронкової частини зуба відносно кореня, супра- або інфраоклюзія окремих зубів, які важко усувалися з допомогою традиційних ортодонтичних апаратів в старшому віці, тобто коли вже завершено формування зубощелепного апарату. 3 метою стимуляції апаратурного лікування нами була застосована вакуум-терапія та вібраційний вплив.

Свої особливості мала тактика ведення ретенційного періоду. Після досягнення необхідного морфологічного, функціонального та естетичного оптімуму приступали до фіксації досягнутих результатів апаратурного лікування. 3 цією метою виготовляли ретенційні апарати, або використовували останній із лікувальних, закривши лінії розпилу швидкотвердіючою пластмасою, додержуючись при цьому необхідного режиму її полімерізації у автоклаві. Термін ретенційного періоду складає від 1 до 3 років.

Використання методів стимуляції репаративних процесів в тканинах парадонту дозволило ефективно реалізувати біологічну потенцію росту щелеп на самих відповідальних етапах становлення жувального апарату, попередити рецидив скупченості зубів після проведеного апаратурного лікування в зв'язку з раннім припиненням ретенційного періоду, а також пов'язаного з процесом прорізування третіх молярів.

Клінічні спостереження показали, що скупченість зубів не піддається саморегуляції. 3 кожним новим прорізуванням зубів вона зростає, аж до прорізування зубів мудрості. Прорізування третіх молярів виявилося найбільш несприятливим періодом, під час якого збільшується дефіцит місця в зубному ряду при вже наявній скупченості зубів.

Дослідженнями встановлено, що усунення скупченості зубних рядів до прорізування третіх молярів дозволяє уникнути рецидиву даної аномалії на завершальному етапі формування зубощелепного апарату. Після чого прорізування останніх не потягло за собою рецидиву даної аномалії. Віддалені результати лікування підтвердили ефективність запропонованої нами тактики лікування скупченості зубів.

ВИСНОВКИ

На підставі проведеного клініко-експериментального дослідження рекомендуємо:

I. Дітей з тісним положенням та скупченістю тимчасових та постійних зубів потрібно ставити на диспансерний облік; своєчасно проводити лікування зубів, компенсацію дефектів зубів та зубних рядів, а також ранню апаратурну корекцію з метою усунення дефіциту місця у зубній дузі для зубів, що аномалійно прорізуються.

2. Ортодонтичне лікування проводити своєчасно з урахуванням періодів становлення зубощелепного апарату і прорізуванням постійних зубів.

3. Лікування скупченості зубів з використанням брекет-системи проводити поетапно, а саме: I - попередня апаратурна підготовка зубних рядів з метою створення проміжків між зубами для кращої фіксації брекетів, забезпечуючи перебудову міотатичного рефлексу і (за необхідності) елементів скроне-нижньощелепних суглобів; II - корекція оклюзійних взаємовідношень між зубними рядами за допомогою брекет-системи, III - фіксація результатів з допомогою ретенційної апаратури.

4. Для усунення скупченості зубів на фронтальній ділянці використовувати розроблений нами “Пристрій для лікування скупченості передніх зубів”. Даний пристрій дозволяє за заданими параметрами ефективно здійснювати розширення фронтальної ділянки зубних дуг одночасно на обох шелепах, а також оптимально дозувати ортодонтичну силу і тим самим вилучити можливі ускладнення з боку зубощелепного апарату.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ

Григоренко А.Я., Джарбуе Махмуд, Дорошенко С.И., Тормахов Н.Н, Флис П.С. Моделирование процесса расширения зубных дуг на основе ортодонтического устройства, оснащенного упругим элементом // Доповіді національної академії наук України.- Київ.- 1999.- №2, - с.74-79.

2. Джарбує Махмуд. Тактика ортодонтичного лікування при скупченості зубів // Український науково-медичний молодiжний журнал.- Київ.-1998.- №2-3.-с.133-134.

3. Дорошенко С.І., Фліс П.С., Бабаскін Ю.I., Ращенко Н.В., Тріль С.I., Джарбує Махмуд, Канюра О.А.Тактика зубного протезування в осіб із природженою відсутністю зубів // Тези доповідей VIII з'їзду асоцiацiї стоматологiв України. К., 1999, с. 444.

4. Фліс П.С., Григоренко О.Я., Джарбує Махмуд, Дорошенко С.І., Тормахов М.М. Механіко-математичне моделювання процесу апаратурного розширення зубних дуг // Вісник стоматології.- Одеса.- №4.- 1998.- с.53-55.

5. Флис П.С., Дорошенко С.И., Джарбуе Махмуд, Канюра А.А. Использование брекет-системи при скученности зубов // Современная стоматология и челюстно-лицевая хирургия. Сборник тезисов І Республиканской конференции.- г. Киев: PrintXpress.- 1998.- с. 276-277.

6. Фліс П.С., Джарбує Махмуд, Дорошенко С.І., Тріль С.I., Канюра О.А., Бабаскін Ю.I., Чиж А.В. Поширеність скупченості зубів у різні вікові періоди становлення зубощелепного апарату // Тези доповідей VIII з'їзду асоцiацiї стоматологiв України. К., 1999, с. 462.

Размещено на Allbest.ru