Дисертацією є рукопис.

Науковий керівник - доктор медичних наук, доцент Зубкова Людмила Петрівна, Одеський державний медичний університет, завідувачка кафедри загальної стоматології.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Хоменко Лариса Олександрівна, Національний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця, МОЗ України, завідувачка кафедри дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань;

- доктор медичних наук, професор Дичко Євген Никифорович, Дніпропетровська державна медична академія, МОЗ України, завідувач кафедри дитячої стоматології.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології з курсом дитячої стоматології.

Захист відбудеться 27 грудня 2000 р. об 11 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.44.601.01 при Українській медичній стоматологічній академії МОЗ України (36024, Полтава, вул. Шевченка, 23).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української медичної стоматологічної академії МОЗ України (36024, Полтава, вул. Шевченка, 23).

Автореферат розісланий 22 листопада 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Петрушанко Т.О.

АНОТАЦІЯ

Mardashko O.A. The influence of dental-jaw system's anomalies to the development of gastrointestinal tract's pathology in childhood. - Manuscript.

Dissertation on completion of a scientific degree of the candidate of medical sciences on a speciality 14.01.22 - stomatology. - Ukrainian Medical Stomatological Academy of the Health Ministry of Ukraine. Poltava, 2000.

The dissertation is dedicated to study of dental-jaw anomalies' role in the development ofpathogenetical mechanisms of children's gastrointestinal diseases. The considerable reinforcement of kallikrein's and kaseinolitical activity and drop of carboxypepthidical activity in saliva takes place for patients with combination of several pathological stomatological signs, chronical gastritis and chronical gastroduodenitis with increased acidogenetical function of stomach. Rapid increase of kallikrein's activity and bradikinin's maintenance in the blood takes place on the background of antitriptical and carboxypepthidical activity's drop and the expression of those changes increases according to increase of pathological stomatological signs' level of gastro-duodenal pathology and children's age. Peloidinum, maalox, dimethilsulfoxidum vacuum-ultraphonophoresis improves the morphological and functional condition of gastrointestinal tract and leads to positive dynamics of kallikrein-kinin system's indices in patients' blood and saliva.

Key words: children, dental-jaw anomalies, chronical gastritis, chronical gastroduodenitis, kallikrein-kinin system.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стан зубощелепної системи визначає функціонування багатьох органів і тканин. Результати дослідження поширеності хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту (ШКТ) неінфекційної природи показують значну питому вагу їх у структурі захворю-вань дитячого віку (А.В. Мазурин, Л.Н. Галушкина, 1988; О.М. Циборовский й соавт., 1996). Серед них перше місце по частоті займає гастродуоденіт (А.М. Запруднов, 1985; А.В. Новик, 1993). Сполучне ураження прилеглих органів і систем організму визначає тяжкість гастродуо-деніта у дітей (Е.А. Жулев, 1989; Г.А. Ковалева й соавт., 1990; Е.В. Куликова, 1990). Однак наявні в літературі повідомлення про стоматологічні аспекти обговорюваної проблеми у дітей поодинокі (Т.Ф. Виноградова, 1992; В.А. Епишев, 1972; В.С. Иванов, 1989; Л.П. Зубкова й соавт., 1990; А.С. Юлдашева, 1990; М.Д. Ющенко, 1984; М.Д. Ющенко, 1985) і стосуються, переважно, карієсу і захворювань пародонту. Деякі автори розглядають поширеність зубощелепних аномалій (ЗЩА) при патології ШКТ (Р.Ф. Гайфулин, 1974; Р.Ф. Гайфулин, Р.Д. Зьірянова, 1976; Б.Д. Кабаков, Р.Ф. Гайфулин, 1976; Л.В. Шугля, 1994). Але ці дослідження спрямовані лише на визначення зміни кислотоутворюючої функції шлунка і функціональні розлади шлунково-кишкового тракту.

Відомо, що калікреїн-кінінова система крові бере активну участь у розвитку запального процесу, сповільнюючи кровообіг в ушкодженій тканині, порушуючи проникність плазматичних мембран клітин для іонів і води (А.Ш. Бышевский, О.А. Терсенов, 1994). Відсутні цілеспрямовані дослідження, присвячені вивченню взаємозв'язку стану шлунково-кишкового тракту у дітей із ЗЩА, з урахуванням активності калікреїн-кінінової системи. Немає повідомлень про вплив калікреїнів на шлунково-кишковий тракт при ЗЩА. Усе вищевикладене свідчить про актуальність проблеми і диктує необхідність подальших пошуків у цій області. Результати дослідження дозволять розкрити роль ЗЩА у дітей у функціонуванні калікреїн-кінінової системи в крові і слині, її вплив на формування патогенетичних механізмів розвитку хронічних гастритів (ХГ) і хронічних гастродуоденітів (ХГД). Знайдені закономірності між глибиною зубощелепної патології, зміною калікреїн-кінінової системи і тяжкістю ураження гастродуоденальної зони будуть сприяти більш ефективній діагностиці і розробці патогенетично обґрунтованих шляхів реабілітації дітей із ЗЩА та хронічними гастритами і хронічними гастродуоденітами.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Обраний напрямок досліджень є фрагментом науково-дослідної програми Одеського державного медичного університету “Вивчення порушень систем гомеостазу у дорослих та дітей, що зазнали впливу факторів аварії на ЧАЕС, і їх корекція з метою підвищення резистентності організму” (№ держреєстрації 0198и005241). Автором виявлена розповсюдженість та структура ЗЩА у дітей, які мешкають у регіонах, що зазнали впливу радіонуклідного забруднення.

Мета дослідження - обґрунтувати роль ЗЩА у патогенезі захворювань ШКТ у дітей та використати отримані результати для підвищення ефективності діагностики і розробки патогенетично обґрунтованих шляхів реабілітації дітей із ЗЩА і хронічними гастритами і хронічними гастродуоденітами.

Для досягнення обраної мети були визначені такі задачі дослідження:

1. Виявити розповсюдженність та структуру ЗЩА у дітей із різних регіонів України, що знаходилися на відпочинку в дитячому центрі “Молода гвардія”, м. Одеса;

2. Визначити функціональний стан калікреїн-кінінової системи в слині й у крові у здорових дітей і дітей з ЗЩА;

3. Встановити залежність глибини патології ШКТ від структури ЗЩА і зміни функції калікреїн-кінінової системи у ротовій рідині та крові.

4. Розробити патогенетично обґрунтовані принципи реабілітації дітей із ЗЩА і захворюваннями ШКТ.

Об'єкт дослідження - розвиток гастродуоденальної патології у дітей із ЗЩА та пошук патогенетично обґрунтованих шляхів для їх реабілітації.

Предмет дослідження - зміна показників калікреїн-кінінової системи у ротовій рідині та крові дітей з ЗЩА та патологією ШКТ і розробка реабілітаційних заходів, щодо хронічних гастритів і хронічних гастродуоденітів, шляхом корекції виявлених порушень.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і вирішення задач дослідження були використані методи об'єктивного огляду ротової порожнини та тести на виявлення стану функцій дихання, артикуляції, жування та мови. Стан гастродуоденальної системи досліджувався за допомогою комп'ютерної інтрагастральної рН-метрії шлункової рідини та езофагогастродуоденоскопії слизової оболонки антрального відділу шлунку. Активність та вміст компонентів калікреїн-кінінової системи виявлялися за допомогою спектрофотометричних та хроматографічних методів. Математична обробка отриманих результатів проводилася за допомогою статистичних методів з використанням комп'ютерних програм.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі вперше визначена активність калікреїн-кінінової системи у слині та крові дітей з ЗЩА при ХГ та ХГД, показана роль екологічних факторів (техногенного і радіонуклідного забруднення) у розповсюдженості та структурі ЗЩА у дітей з різних регіонів України. На великому клінічному матеріалі з використанням сучасних методів дослідження морфо-функціонального стану шлунку, дванадцятипалої кишки, зубощелепної системи та біохімічних показників визначений вплив стану жувального апарату на розвиток ХГ та ХГД у дітей. Встановлено, що одним з патогенетичних механізмів уражень ШКТ є активація калікреїн-кінінової системи у слині та крові дітей з ЗЩА та послаблення антитриптичної і карбоксипептидазної активності.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтована необхідність проведення у дітей з аномаліями та деформаціями зубощелепної системи комплексних досліджень для виявлення захворювань ШКТ. Показано, що одним зі шляхів підвищення ефективності терапії хронічних гастродуоденітів у дітей з ЗЩА є лікувальні заходи, спрямовані на зниження активності калікреїн-кінінової системи у слині та крові хворих.

Виявлені закономірності змін активності калікреїн-кінінової системи у слині дітей і вираженості ступеня ураження ШКТ дозволяють використовувати показники калікреїн-кінінової системи як об'єктивний критерій діагностики і лікування гастропатології. розроблений новий спосіб лікування дітей з ХГ та ХГД (позитивне рішення на видачу патенту №97010230 від 21.01.1997р.).

Запропоновані методи діагностики і лікування впроваджені в дитячому гастроентерологічному відділенні МКЛ № 2 міста Одеси, дитячому республіканському санаторії “Хаджибей”, республіканському клінічному санаторії ім. В.П. Чкалова, санаторії ім. М.І. Пірогова. Матеріали дисертації використовуються у педагогічному процесі на кафедрі загальної стоматології, сімейної медицини та загальної практики Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно зроблено інформаційний пошук та аналіз наукової літератури з проблеми, обґрунтовані напрямки дослідження, виконано клінічне обстеження хворих, проведені біохімічні дослідження, проведена статистична обробка матеріалів та науковий аналіз одержаних результатів, сформульовані та обґрунтовані висновки, розроблені практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались та обговорювались на спільному засіданні кафедри загальної стоматології Одеського державного медичного університету та університетської проблемної комісії “Стоматологія”., наукових конференціях молодих вчених Одеського медичного університету (1998 5 1999, 2000), III Конгресі патофізіологів України (Одеса, 2000), І Всесоюзній ортодонтичній конференції (Полтава, 1990), XIII з'їзді Українського фізіологічного товариства ім. І.П.Павлова (Київ, 1990), V з'їзді фізіотерапевтів і курортологів Українській РСР (Одеса, 1991), Всеукраїнській науково-практичній конференції з актуальних проблем ортопедичної стоматології та ортодонтії (Полтава, 2000).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 11 наукових робот, серед яких 5 статей у наукових фахових журналах, решта - у матеріалах конференцій, з'їздів, конгресу.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 142 сторінках машинописного тексту і складається з вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 4 розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку використаної літератури, що містить 233 джерела вітчизняних авторів і 49 -іноземних авторів. Робота містить 25 таблиць і 9 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Було обстежено 684 дитини з 22 областей України, що відпочивали в літній період у дитячому центрі “Молода гвардія” (м. Одеса). Клінічне спостереження і обстеження проведене у 99 дітей з ХГ і ХГД, що знаходилися на лікуванні у гастроентерологічному відділенні МКЛ №2 М.Одеси та у 16 практично здорових дітей. Оцінка стану зубощелепної системи у дітей проводилася на основі об'єктивного огляду та опитування за класифікацією Д.А. Калвеліса (С.И. Криштаб й соавт., 1987). Відмічалися не тільки ЗЩА, але й загальний стан порожнини рота: зубна формула, наявність карієсу та його ускладнень, враховувалися порушення функції дихання, ковтання, мови та жування. Розраховувалися відсоткові показники зниження жувальної ефективності по М.І. Агапову (А.И. Рыбаков й соавт., 1993). Терміном “патологічні стоматологічні ознаки” ми позначали наявність в обстежуваної дитини якої-небудь однієї аномалії зубощелепної системи. До ізольованих уражень відносили стан зубощелепної системи, обумовлений наявністю однієї патологічної стоматологічної ознаки, а до сполучених уражень зубощелепної системи відносили стан, обумовлений декількома патологічними стоматологічними ознаками.

Дослідження секреторної активності шлунку проводили натщесерце за допомогою двохолієвого рН-зонду фірми “Оlympus” з комп'ютерною програмою для вимірювання рН. Уявлення про кислотоутворюючу функцію шлунку отримували, порівнюючи показники у покої та після збудження ОД % розчином гістаміну підшкірне, досліджуючи базальну та стимульовану секрецію. Езофагогастродуоденоскопію з біопсією слизової антрального відділу шлунка проводили за допомогою фіброгастроскопу фірми “Оlympus” і оцінювали зміни за даними А.В. Мазуріна (1984). В залежності від кількості патологічних стоматологічних ознак, ступеня розвитку ХГ та ХГД, кислотоутворюючої функції слизової шлунку та віку, діти були розподілені на декілька груп.

Для біохімічних досліджень використовували нестимульовану ротову рідину, зібрану натщесерце, та венозну кров, отриману за допомогою одноразових шприців і розміщену у поліетиленові пробірки для попередження адсорбції брадикініну та можливої активації прекалікреїну. В ротовій ирідині виявляли активність калікреїну (А.П. Левицкий и соавт., 1973), казеінолітичну активність (А.П. Левицкий и соавт., 1977) і активність карбоксипептидази N (К.Н. Веремеенко, 1977). У сироватці крові виявляли активність калікреїну (К.Н. Веремеенко, 1977), вміст брадикініну (В.Н. Орехович й соавт., 1982), антитриптичну активність (Г.А. Карпович, 1974) та активність карбоксипептидази N (К.Н. Веремеенко, 1977).

Хворі під час лікування у дитячому гастроентерологічному відділенні МКЛ №2 м. Одеси отримували комплексне лікування, що охоплювало режим рухливості, раціональне харчування, медикаментозну терапію. Хворі отримували вакуум-ультрафонофорез лікарської суміші за розробленим нами способом (И.Л. Бабий и соавт., 1997), що містила маалокс (10-15 частин), пелоідин (10-15 частин), діметилсульфоксид 25 % (8-10 частин), ланолін та вазелін (по 30 частин). При лікуванні хворих на ХГ використовували вакуум-ультрафонофорез суміші на епігастаральну ділянку. Величина вакууму складала 100-200 мм рт. ст., а ультразвук частотою 880 кГц застосовували у імпульсному режимі 4-10 мс інтенсивністю 0,1-0,2 Вт/см², тривалістю від 2-3 хв. до 3-4 хв. При проведенні процедури використовували 2 зони впливу. На курс призначали 8-10 процедур. Хворим на ХГД проводили дію вакуум-ультрафонофореза на епігастральну ділянку в чередуванні через добу з вакуум-ультрафонофорезом на рефлекторно-сегментарні зони шийно-грудного відділу хребта з обох боків.

Статистичну обробку одержаних результатів проводили на РС Сеleron-433 МГц за допомогою програми “Ехсеl-7”.

Результати досліджень та їх обговорення. Досліджуючи зубощелепну патологію у дітей з різних регіонів України, що відпочивали в дитячому центрі “Молода гвардія”, встановили, що стать не впливає на розповсюдженість ЗЩА. Вона змінюється від (52,6±6,67) % у 3-6 річних до (48,2±3,39) % у 7-12 річних і до (38,1±2,40) % у 13-16 річних і цей показник достовірно відрізняється від показників перших двох груп. Серед виявлених ЗЩА найбільшу розповсюдженість мають аномалії прикусу: максимальна їх кількість у період молочного прикусу (40,4±6,55) % достовірно відрізняється від загального показника (23,8±1,58) %. У період змінного прикусу ця цифра знижується (30,7±3,13) % за рахунок з'явлення аномалій окремих зубів, але продовжує бути вище (р<0,05) загального показника. У третій віковій групі цей показник (17,8±1,89) % стає істотно нижчим (р<0,05) як за загального показника, так і за показники перших двох груп. Таким чином, серед аномалій прикусу превалюють глибокий (45,4 %) та дистальний (34,9 %) прикуси, а на останньому місці стоять мезіальний (5,5 %) та відкритий (5,5 %) прикуси. Глибокий прикус у період молочного прикусу зустрічається у 10 % дітей, але у змінному прикусі частота його різко зростає до 28,6 % і продовжує залишатися високою (26,3 %) у період постійного прикусу. Відкритий прикус у період молочного прикусу зустрічається частіше (13,3 %), ніж глибокий, однак після зміни різців його частота зменшується майже у 5 разів і досягає 2,8 %, а у постійному прикусі більш ніж у 10 разів у порівнянні з періодом молочного прикусу і складає 1,3 %.

З віком у дітей змінюється співвідношення між аномаліями прикусу і аномаліями зубних рядів від 4:1 у період молочного прикусу до 2:1 у період змінного і до 1:1 у період постійного прикусу. Розглядаючи розповсюдженість ЗЩА по регіонам України, було виявлено, що в областях, що мають низький промисловий потенціал (Волинська, Хмельницька, Чернігівська), мінімальна розповсюдженість ЗЩА (11-20%), а в промисловорозвинутих центрах (Київська, Донецька) вона досить значна (54-57 %), що підтверджує роль техногенного фактора у розвитку зубощелепної патології у дітей. Разом з тим, вивчаючи роль радіонуклідного забруднення у розповсюдженості ЗЩА, було встановлено, що лише серед дітей, що народилися у зоні жорсткого радіаційного контролю після аварії на ЧАЕС, показники частоти ЗЩА найбільш високі, що дозволяє зробити висновок про вплив факторів аварії на ЧАЕС на генетичний апарат людини і розвиток зубощелепної патології.

У 99 дітей хворих на ХГ (23 дитини) та ХГД (76 дітей) кількість патологічних ознак зубощелепної системи значно перевищує кількість дітей, тобто у багатьох дітей виявлено сполучення ЗЩА, а тривалість захворювань ШКТ коливалася від 1-3 до 6 і більше років. Найбільш вираженими синдромами при ХГ і ХГД у дітей були больовий та диспептичний. Характер шлункової секреції свідчить про значну кількість хворих з підвищеною кислотоутворюючою функцією, особливо у дітей 13-16 років. У хворих була виявлена залежність між кількістю патологічних стоматологічних ознак у однієї і тієї ж дитини і кислотоутворюючою функцією шлунку. Так, виявлення у дітей ізольованого глибокого чи дистального прикусів 5 аномалій зубних рядів завжди супроводжувалося, згідно показників інтрагастральної рН-метрії в умовах базальної і стимульованої секреції, нормальною кислотоутворюючою функцією шлунку. При ендоскопічному обстеженні у хворих цієї групи слизова оболонка шлунку в антральному відділі без гіперемії, складки виражені, розправляються, перистальтика жива, у порожнині - мутний секрет зі слизом, форма пілоруса звичайна. Сполучені ураження зубощелепної системи, за даними комп'ютерної інтрагастральної рН-метрії, завжди супроводжувалися підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунку. Ендоскопічні дослідження виявили зміни слизової шлунку, особливо в області антруму, слизова гіперемована, з вираженими набряклими складками і наявністю в порожнині мутного секрету зі слизом, а в деяких випадках і жовчі. При розповсюдженні патологічного процесу на дванадцятипалу кишку слизова в області луковиці гіперемована, з набряклими контурованими, інколи деформованими складками і наявністю в порожнині жовчі.

Як показали проведені дослідження, вік істотно не впливає на показники калікреїн-кінінової системи у ротовій рідині і в крові здорових дітей. Лише активність калікреїну достовірно збільшується в ротовій рідині дітей старшої вікової групи (від (25,088±1,570) нмоль/млхв у дітей 7-12 років до (31,042±1,905) нмоль/млхв у дітей 13-16 років), а в крові істотно зростає вміст брадикініну (від (6,259±0,465) мкмоль/л до (8,206±0,635) мкмоль/л відповідно). Наявність у дітей ізольованої зубощелепної патології не веде до значної зміни активності калікреїну, карбоксипептидази N і казеінолітичної активності у ротовій рідині. При цьому у крові також не виявляється істотних змін вивчаємих показників. Аномалії зубних рядів характеризуються збільшеною активністю калікреїну у ротовій рідині дітей обох вікових груп в середньому на 17 % (р<0,05), а у крові дітей із вказаною патологією не виявляється істотних змін активності калікреїну, карбоксипептидази N. антитриптичної активності і вмісту брадикініну не залежно від віку. Можна зробити висновок, що ізольовані ураження зубощелепної системи, виявляємі на фоні ХГ та ХГД з нормальною кислотоутворюючою функцією шлунку не супроводжуються значною зміною показників калікреїн-кінінової системи у дітей молодшої і старшої вікових груп.

Сполучення декількох патологічних стоматологічних ознак у однієї і тієї ж дитини серед дітей, що страждають на ХГ і ХГД з підвищеною кислотоутворюючою функцією, веде за собою значні зміни функціонування калікреїн-кінінової системи у ротовій рідині і у крові хворих. Загальною ознакою вказаних змін є істотне підвищення активності калікреїну і казеінолітичної активності і падіння карбоксипептидазної активності у ротовій рідині дітей, а у крові різке підвищення активності калікреїну і вмісту брадикініну відбувається на фоні падіння антитриптичної і карбоксипептидазної активності, причому вираженість цих змін зростає по мірі збільшення числа патологічних стоматологічних ознак у хворого, з чого можна зробити висновок про відповідність глибини порушень калікреїн-кінінової системи тяжкості зубощелепної патології. Слід підкреслити, що при сполучених ураженнях зубощелепної системи з'являється якісно новий характер змін показників калікреїн-кінінової системи у порівнянні з ізольованими ЗЩА. Сенс його полягає у тому, що у дітей з ізольованими ушкодженнями зубощелепної системи, поряд з деяким збільшенням активності калікреїну і казеінолітичної активності у ротовій рідині, активності калікреїну і вмісту брадикініну у крові дещо збільшувалась активність карбоксипептидази і зберігалося стійке співвідношення між цими показниками, яке практично не відрізнялося від співвідношення у здорових дітей, тоді як різноспрямовані зміни біохімічних показників у крові і у ротовій рідині дітей із сполученими ураженнями (активація калікреїну і брадикініну і придушення антитриптичної і карбоксипептидазної активності) приводять до значної зміни цього співвідношення у бік калікреїн-кінінів і свідчать про послаблення інгібіторної функції у ротовій рідині і у крові.

Оцінюючи отримані результати і враховуючи особливості функціонування калікреїн-кінінової системи у ротовій рідині і у крові, можна заключити, що у дітей із сполученими ураженнями зубощелепної системи активація калікреїну і підвищення вмісту брадикініну у крові знаходиться у прямій залежності від глибини змін зубощелепної системи і веде до більш виразних запальних змін структури слизової ШКТ і більш стійкому підвищенню кислотоутворюючої функції шлунку і відбувається це на фоні зниження антитриптичної і карбоксипептидазної активності крові, показники яких знаходяться у негативному корелятивному зв'язку як з показниками активності калікреїну і брадикініну, так і з показниками морфо-функціонального стану шлунку і дванадцятипалої кишки.

Ступінь підвищення активності калікреїну і казеінолітичної активності ротової рідини дітей із сполученими ураженнями зубощелепної системи також знаходиться у прямій залежності від кількості патологічних стоматологічних ознак та глибини морфо-функціональних змін слизової оболонки ШКТ, в той час як для активності карбоксипептидази простежується негативний корелятивний зв'язок як з показниками казеіно-літичної активності і активності калікреїну, так і з глибиною стоматологічної патології і вираженістю змін з боку ШКТ. Однак, враховуючи антисекреторний ефект калікреїну слинних залоз на функцію слизової оболонки шлунку (С.В. Вовчук и соавт., 1980; Ю.В. Коленда, 1983; В.А. Орлов, Г.А. Якунин, 1984), можна припустити, що активація калікреїн-кінінової системи ротової рідини дітей з ЗЩА і підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунку є компенсаторною реакцією, спрямованою на пригнічення секреторної функції шлунку.

Нами був розроблений спосіб лікування ХГ і ХГД, у якому вплив на головні механізми, що формують прояви цього захворювання (больовий та диспептичний синдроми, зміни морфо-функціонального стану шлунку і дванадцятипалої кишки), веде до тривалого безбольового періоду, ліквідації диспептичних проявів, нормалізації порушеної кислотоутворюючої функції шлунку, забезпеченню підвищення ефективності лікування, внаслідок чого істотно збільшується період клінічної ремісії, скорочується кількість рецидивів і загострень (рішення на видачу патенту на винахід № 97010230). Відбувається це внаслідок знеболюючого і кислотонормалізуючого ефекту маалоксу, посилення антиноцептивного сигналу і активації протибольових та вегетативно-трофічних сигналів головного мозку пелоідином (М.Д. Машковский, 1997; И.П. Шмакова и соавт., 1996), збільшення введення лікарських препаратів до патологічного осередку за рахунок специфічної дії локального вакууму і ультразвуку (И.П. Шмакова, 1997), сумації дії маалоксу та пелоідину на місцеві, сегментарні і центральні механізми відновлення функціонального стану органів гастродуоденальної системи (И.П. Шмакова, 1996; А.П. Пахомов, 1998). Діметилсульфоксид має не тільки місцеву, але й системну аналгезуючу та протизапальну дію, сприяє зниженню рівня простагландинів, поліпшенню мікроциркуляції (у цьому виступає як антагоніст брадикініну крові), що має велике значення для зменшення хронізації патологічного процесу (Г.Н. Пономаренко, 1999). Отримані результати інтрагастральної рН-метрії, ендоскопічні дослідження свідчать про високу терапевтичну ефективність розробленого комбінованого застосування комплексної терапії, що включає вакуум-ультрафонофорез пелоідину і маалоксу.

Введення лікарських препаратів нормалізує активність калікреїну і казеінолітичну активність ротової рідини у групах дітей із сполученням глибокого прикусу і аномалій зубних рядів, а також із сполученням дистального прикусу і аномалій зубних рядів, причому активність калікреїну знижується достовірно у порівнянні з початком лікування. Співвідношення між активністю калікреїну і карбоксипептидази N, а також між казеінолітичною активністю і активністю карбоксипептидази N у ротовій рідині дітей внаслідок проведеного лікування значно знижується (рис. 1).

Слід підкреслити, що вираженість змін біохімічних показників у більшій мірі проявляється у дітей молодшої вікової групи. У групах дітей, де виявлено сполучення дистального і глибокого прикусів з аномаліями зубних рядів, що реєструвалися на фоні підвищеної кислотоутворюючої функції шлунку, незважаючи на позитивну динаміку активності калікреїну, карбоксипептидази N та казеінолітичної активності ротової рідини, застосована терапія не приводить до нормалізації активності калікреїну і казеінолітичної активності, причому, знову простежується залежність ефективності лікування від віку дітей. Так, якщо у групі дітей 7-12 років після проведеного лікування у ротовій рідині достовірно змінилися всі показники у порівнянні з початком лікування, то у групі дітей 13-16 років тільки один.

У крові дітей із сполученням глибокого прикусу і аномалій зубних рядів на фоні підвищеної кислотоутворюючої функції шлунку дія застосованого лікування проявляється у вигляді достовірного зниження у порівнянні з початком лікування активності калікреїну і вмісту брадикініну, які тепер не відрізняються від показників у здорових дітей, і стабілізації активності антитрипсину і карбоксипептидази N. У групі дітей із сполученням дистального прикусу, аномалій зубних рядів і підвищеної кислотоутворюючої функції шлунку своєрідність дії застосованого лікування на біохімічні показники крові полягає не тільки у нормалізації значно підвищених до початку лікування активності калікреїну і вмісту брадикініну, але й у істотному підвищенні у порівнянні з початком лікування антитриптичної активності, причому активність антитрипсину у групі дітей 7-12 років стає навіть достовірно вище показників у здорових дітей (рис. 2).

Знову слід підкреслити більшу ефективність застосованої терапії у молодшій віковій групі. Вона полягає у більш виразному зниженні активності калікреїну і вмісту брадикініну і більш виразному підвищенні антитриптичної активності у порівнянні з початком лікування у крові дітей молодшої вікової групи.

Збільшення кількості патологічних стоматологічних ознак у дітей із ХГ і ХГД дещо знижує ефективність застосованої терапії. Це проявляється у тому., що у групах дітей із сполученням дистального і глибокого прикусів з аномаліями зубних рядів, а також відкритого і мезіального прикусів з аномаліями зубних рядів, незважаючи на істотне зниження активності калікреїну у крові у порівнянні з початком лікування, вона продовжує залишатися значно вищою від показників у здорових дітей. Другим проявом дії проведеного лікування на калікреїн-кінінову систему у крові дітей із сполученими ураженнями зубощелепної системи є достовірне, у порівнянні з початком лікування, зниження вмісту брадикініну у крові, однак, якщо у групі дітей із сполученням дистального і глибокого прикусів з аномаліями зубних рядів його вміст після лікування істотно не відрізнявся від здорових дітей, то у групі дітей із сполученням відкритого і мезіального прикусів з аномаліями зубних рядів цей показник залишається значно вищим, ніж у здорових дітей. Наступною характерною особливістю застосованої терапії є значна активація знижених до початку лікування антитриптичної активності і активності карбоксипептидази N у крові і тепер вони істотно не відрізняються від показників у здорових дітей. Виключенням є лише динаміка активності карбоксипептидази N у крові дітей 13-16 років із сполученням дистального і глибокого прикусів і аномалій зубних рядів, у яких проведене лікування не викликає достовірного підвищення активності карбоксипептидази N, що ще раз підкреслює резистентність патологічного процесу у дітей старшої вікової групи до проведеного лікування.

Таким чином, можна заключити, що запропоноване комплексне лікування веде до поліпшення морфо-функціонального стану ШКТ і позитивної динаміки показників калікреїн-кінінової системи у крові і у ротовій рідині дітей з ЗЩА, причому ступінь зміни активності показників калікреїн-кінінової системи ротової рідини і, особливо їх співвідношення, досить об'єктивно відображають глибину зубощелепної патології, ступінь ураження гастродуоденальної системи і ефективність проведеної терапії, виходячи з чого, є підстава стверджувати, що по зміні показників калікреїн-кінінової системи ротової рідини дітей можна судити про тяжкість ураження ШКТ при ЗЩА у дітей і ефективність проведеної терапії.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у встановленні залежності глибини патології ШКТ від структури зубощелепних аномалій і зміни функції калікреїн-кінінової системи у ротовій рідині та крові дітей. Доведено, що одним з патогенетичних механізмів уражень ШКТ є активація калікреїн-кінінової системи у ротовій рідині та крові дітей з зубощелепними аномаліями та послаблення антитриптичної і карбоксипептидазної активності. Отримані результати використані для підвищення ефективності діагностики і розробки патогенетичне обґрунтованих шляхів реабілітації цих дітей.

1. Одномоментне скрінінгове обстеження 684 дітей з різних регіонів України показало, що поширеність патології зубощелепної системи залежить від рівня техногенного забруднення середовища, віку дітей й істотно не залежить від статі обстежуваного контингенту. Радіонуклідне забруднення території значно впливає на поширеність зубощелепних аномалій у дітей, народжених після аварії на ЧАЕС.

2. Ізольовані ураження зубощелепної системи у дітей не супроводжуються глибокими порушеннями функції ШКТ і змінами показників калікреїн-кінінової системи у крові й у ротовій рідині дітей. Сполучені зубощелепні аномалії у дітей виявляються на фоні гастриту і гастродуоденіту з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунка, характеризуються активацією кініногеназної і інгібіруванням кініназної ланок калікреїн-кінінової системи, а виразність змін залежить від кількості патологічних стоматологічних ознак і віку дітей.

3. Однією з патогенетичних ланок розвитку гастродуоденальної патології у дітей із зубощелепними аномаліями є активація калікреїна і підвищення вмісту брадикініна поряд зі зниженням антитриптичної і карбоксипептидазної активності у крові, що приводить до розвитку запального процесу у шлунку і дванадцятипалій кишці і підвищенню кислото-утворюючої функції шлунка. Активація калікреїна у ротовій рідині є компенсаторною реакцією, спрямованою на зниження кислотоутворення в шлунку.

4. Уведення за допомогою вакуум-ультрафонофореза пелоїдіна, діметилсульфоксида і маалокса, що мають інгібіторний ефект на активність калікреїнів і вміст брадикініна в ротовій рідині й у крові і підвищують карбоксипептидазну й антитриптичну активність у біологічних рідинах, приводить до зниження виразності гастродуоденальної патології у дітей із зубощелепними аномаліями, причому ефективність реабілітаційних заходів залежить від кількості патологічних стоматологічних ознак і віку хворих.

5. Динаміка показників калікреїн-кінінової системи в крові й у ротовій рідині дітей із зубощелепними аномаліями може служити об'єктивним критерієм тяжкості супутньої патології ШКТ і патогенетичним обґрунтуванням ефективності реабілітаційних заходів, що виражається в співвідношенні кініногеназної і кініназної ланок цієї системи.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З огляду на тісний зв'язок зубощелепних аномалій з патологією шлунково-кишкового тракту, особливо, при сполученні патології прикусу й аномалій зубних рядів, доцільно у хворих із зубощелепними аномаліями вивчати функцію гастродуоденальної системи.

2. Активність калікреїн-кінінової системи у ротовій рідині й у крові дітей із зубощелепними аномаліями адекватно відбиває морфо-функціональний стан шлунково-кишкового тракту і тому дослідження показників калікреїн-кінінової системи дозволяє оцінити динаміку розвитку патології шлунково-кишкового тракту у цих дітей і ефективність проведеної терапії.

3. Комплексне лікування дітей із зубощелепними аномаліями і патологією шлунково-кишкового тракту, що включає вакуум-ультрафонофорез пелоідіна, діметилсульфоксида і маалокса, має протизапальну, кислотонормалізуючу дію, сприяє поліпшенню мікроциркуляції шляхом зниження активності калікреїн-кінінової системи крові, що приводить до зменшення запальних проявів у слизовій оболонці шлунка і дванадцятипалої кишки і кислотоутворюючої функції шлунка. При цьому спостерігається позитивна динаміка показників калікреїн-кінінової системи в ротовій рідині обстежених дітей.

4. Ефективність проведеної терапії залежить від віку дітей, тривалості захворювання і кращі результати досягаються в молодшому шкільному віці. Велике значення в лікуванні має кількість стоматологічних патологічних ознак і при сполучених ураженнях зубощелепної системи фізіотерапевтична і медикаментозна терапія повинна випереджати і проходити на фоні ортодонтичного лікування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Зубкова Л.П., Мардашко О.А. Кининогеназная и кининазная активность в слюне детей с зубочелюстными аномалиями и патологией желудочно-кишечного тракта // Вісник стоматології. - 2000. - № 2. - С. 29-32.

2. Мардашко О.О. Роль калікреїн-кінінової системи крові у розвитку патології шлунково-кишкового тракту при зубощелепних аномаліях у дітей // Одеський медичний журнал. - 2000. - № 2. - С. 81-83.

3. Зубкова Л.П., Мардашко О.О. Оцінка ефективності терапії хронічних гастритів та гастродуоденітів у дітей з зубощелепними аномаліями // Одеський медичний журнал. - 2000. - № 3. - С. 71-74.

4. Зубкова Л.П., Мардашко О.О. Роль екологічних та техногенних факторів у розповсюдженності зубощелепних аномалій у дітей з різних регіонів України // Вісник морської медицини. - 2000. - № 1. - С. 19-21.

5. Современные подходы к восстановительному лечению больных с заболеваниями гастродуоденальной системы / Бабий И.Л., Попик Г.С., Пахомов А.П., Шмакова И.П., Шишкина Н.В., Мардашко О.А. // Вест-ник физиотерапии и курортологии. - 1997. - № 1. - С. 35-37.

6. Мардашко О.О. Стан калікреїн-кінінової системи ротової рідини у дітей з зубощелепними аномаліями // Фізіологічний журнал. - 2000. - № 2. -С. 45.

7. Мардашко О.О. Вікові особливості калікреїн-кінінової системи слини у дітей з зубощелепними аномаліями // Тези доповідей ювілейної підсумкової наукової конференції “100 років Одеському державному медичному університету”. - Одеса. - 2000. - С. 132.

8. Зубкова Л.П., Бузиян Г.М., Мардашко О.А. Сочетанные нарушения в зубочелюстно-лицевой системе у больных с вертикальними аномалиями прикуса // Тезисы докладов І Всесоюзной ортодонтической конференции “Состояние ортодонтической помощи в СССР и перспективи ее развития”. - Полтава. - 1990. - С. 35-36.

9. Зубкова Л.П., Мардашко О.О., Переделкіна Т.Г. Вікові зміни фізіологічних показників функцій жувального апарату у дітей // Матеріали XIII з'їзду Українського Фізіологічного т-ва ім. І.П. Павлова “Розвиток фізіології в Українській РСР за 1986-1990 роки”. - Київ. - 1990. - Т. 1. - С. 120-121.

10. Зубкова Л.П., Мардашко О.А. Динамика изменений электротока в активних точках кожи у детей различного возраста // Тезисы докладов V съезда физиотерапевтов и курортологов Украинской ССР. - Одес-са. - 1991.-С. 62-63.

11. Зубкова Л.П., Мардашко О.А. Структура нарушений зубочелюстной системы у детей из разных регионов Украины // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми ортопедичної стоматології та ортодонтії”. - Полтава. - 2000. - С. 42-45.

Размещено на Allbest.ru