Морфологічні та топографічні особливості артерій нирки людини (рентгеноанатомічне та ультразвукове дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

УДК: 611. 136. 7 : 616 - 073. 75 - 073. 48

МОРФОЛОГІЧНІ ТА ТОПОГРАФІЧНІ

ОСОБЛИВОСТІ АРТЕРІЙ НИРКИ ЛЮДИНИ

(РЕНТГЕНОАНАТОМІЧНЕ ТА УЛЬТРАЗВУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

14.03.01 - нормальна анатомія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Вільхова Ірина Володимирівна

Київ - 2002

АНОТАЦІЯ

Вільхова І.В. Морфологічні та топографічні особливості артерій нирки людини (Рентгеноанатомічне та ультразвукове дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 - нормальна анатомія. - Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено питанню морфології та топографії артерій нирки людини в рентгеноанатомічному та ультразвуковому зображеннях. В дисертації подано топографічну характеристику ниркових артерій, їх рівня та кутів відходження від аорти відносно основних анатомічних площин, взаємо-розташування гирл, описано рентгенологічні та ультразвукові варіанти ходу і напрямку ниркових артерій, варіанти рівня поділу, кількості та типів галуження первинних гілок ниркових артерій в залежності від статі, сторони тіла та конституційного типу, визначено варіанти первинних гілок ниркових артерій, зони кровопостачання нирки первинними гілками ниркових артерій та їх рівень в залежності від зон кровопостачання, розроблено рентгеноанатомічну класи-фікацію ниркових артерій та їх гілок, проведено морфометричний аналіз артеріального русла нирки, виконано рентгено-анатомо-ультразвукове спів-ставлення топографічних та морфологічних характеристик артеріального русла нирок. Основні результати праці впроваджені у навчальний процес кафедр нормальної анатомії та знайшли практичне застосування у віділеннях ангіо-графії та рентгеноендоваскулярної хірургії, серцево-судинної хірургії, функціо-нальної діагностики при діагностиці та лікуванні стенозуючих уражень ниркових артерій.

Ключові слова: нирка, артерії, топографія, морфологія, рентгеноанатомія, ультразвукове дослідження.

АННОТАЦИЯ

Вильховая И.В. Морфологические и топографические особенности артерий почек человека (Рентгеноанатомическое и ультразвуковое исследо-вание). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 - нормальная анатомия. - Национальный медицинский университет им. О.О. Богомольца МОЗ Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена вопросу морфологии и топографии артерий почек человека в рентгеноанатомическом и ультразвуковом изображениях. Рентгено-анатомическое исследование проведено на органокомплексах почек трупов людей, умерших в результате травм, несовместимых с жизнью. Артериальное русло почек изучено также у живих людей ультразвуковыми и ангио-графическими методами. Использованы комплекс морфологических методов исследования (соматометрия, органометрия, морфометрия, инъекция артери-ального русла, рентгенография, препарирование), а также методы цветного дуплексного сканирования и прижизненной брюшной аортографии с по-следующей селективной почечной ангиографией.

Среди рентгенологических вариантов направления и хода почечных артерий установлено восходящее, нисходящее и горизонтальное направление, а также прямолинейный, провисающий и S-образный ход. Справа пре-имущественно встречаются горизонтальное и нисходящее направление почеч-ной артерии, слева - горизонтальное и восходящее. Установлено, что устья правой и левой почечных артерий имеют разные варианты взаимо-расположения.

Определены варианты уровня и характера деления почечных артерий, а также типы ветвления первичных ветвей. Латеральный и средний уровень деления почечных артерий встречается в 42,3% случаев при каждом варианте. В половине случаев определяется бифуркационный характер деления при котором доминирует магистральный тип ветвления первичных ветвей (76,9%). При три- и квадрифуркационном делении преимущесвенно встречается рассыпной тип (67,4%). Основной ствол множественных почечных артерий в большинстве случаев имеет латеральный уровень деления на три первичные ветви по рассыпному типу. Установлено, что уровень деления почечной артерии зависит от пола, конституционного типа и стороны тела, а характер деления только от конституционного типа.

При бифуркационном делении почечной артерии определяются передняя и задняя первичные ветви, или верхняя и нижняя. При трифуркационном делении - передняя, задняя, нижняя; передняя, задняя, верхняя; верхняя, нижняя, передняя; верхняя, нижняя, задняя. При квадрифуркационном делении почечной артерии определяются передняя, задняя, верхняя и нижняя первичные ветви. При бифуркационном ветвлении чаще встречаются передняя и задняя первичные ветви, при трифуркационном - верхняя, нижняя и задняя. Основной ствол множетвенных почечных артерий в 60% случаев делится на верхнюю и нижнюю ветви при бифуркационном делении и в таком же проценте случаев на переднюю, заднюю и нижнюю ветви при трифуркационном делении почечной артерии.

Первичные ветви кровоснабжают разные зоны паренхимы почки и включают определенные территории, в зависимости от которых первичные ветви обозначено как наддолевые, долевые, субдолевые, сегментные, суб-сегментные, междолевые. Установлено частоту встречаемости первичных ветвей разного уровня. Расширено и дополнено рентгеноанатомическую клас-сификацию первичных ветвей почечной артерии, а также множественных почечных артерий. Определено значения внутренних диаметров почечных артерий и их ветвей разного уровня. Установлено, что артерио-почечный индекс больший слева и у почек, которые кровоснабжаются множественными почечными артериями.

При ультразвуковом исследовании артериального русла почки определены прямолинейный и дугообразный ход почечных артерий, латеральный и средний уровень, а также би- и трифуркационный характер деления почечных артерий. В воротах почки изучены ветви почечной артерии разных калибров, которые соответствуют сосудам долевого, субдолевого, сегментного и субсегментного уровней.

Основные результаты работы внедрены в учебный процесс морфологических кафедр. На основе полученных данных разработаны практические рекомендации для выполнения ангиографического и ультразвукового исследования артериального русла почек, а также для проведения рентгеноэндо-васкулярной коррекции патологий почечных артерий.

Ключевые слова: почка, артерии, топография, морфология, рентгено-анатомия, ультразвуковое исследование.

нирка рентген артерія кровопостачання

ANNOTATION

Vilchova I.V. Morphology and topography particularies of renal arteries (The rentgenoanatomical and ultrasound research). - Manuscript.

The thesis for achieving of Candidate of Medical Sciences Degree on speciality 14.03.01 - normal anatomy. - National Medical University, Kiev, 2002.

The dissertation was devoted to the question of morphology and topography of man renal artery in rentgenoanatomycal and ultra sound pictures. The dissertation consist's of topography characteristic of renal arteries, their levels and lead out corners according to the main anatomy surfaces, the possition of their banks, the rentgenological and ultra sound variants of rate and dirrection of renal arteries were discribed, variants of divade level, number and type of primary branched renal arteries depending upon the male, side of body and constitutional type. Variants of primary branches of renal arteries, zones of getting blood of kidney by primary branches of renal arteries and their level depending of the zone of getting blood zones were found. The rentgenoanatomycal classification of renal arteries and their branches was eleborated. Morphometrical analysis of renal arterial circulation was made. The rentgeno-ultra sound confront with topography, morphology, morpho-metry characteristic's of renal arterial circulation was made. Main results of work found their inroduction in stydy process of the chair of normal anatomy, practical use in angiography dpt. and rentgenovascular surgery, heart-vessel surgery, functional diagnostic in diagnosting and treating stenosis affections of renal arteries.

Key words: kidney, artery, topography, morphology, rentgenoanatomy, ultrasound research.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному медичному університеті імені Данила Галицького Міністерства охорони здоров'я України.

Наукові керівники: кандидат медичних наук, професор Нетлюх Михайло Андрійович Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького, завідувач кафедри нормальної анатомії;

кандидат медичних наук, доцент Кривко Юрій Ярославович, Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького, завідувач кафедри нормальної анатомії.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Черкасов Віктор Гаврилович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, професор кафедри анатомії людини;

доктор медичних наук, професор Шутка Богдан Васильович, Івано-Франківська державна медична академія, завідувач кафедри анатомії людини.

Провідна установа: Харківський державний медичний університет, кафедра анатомії людини, МОЗ України (м.Харків).

Захист відбудеться 05.12.2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.06 в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 34)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університеу ім. О.О. Богомольця (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1)

Автореферат розісланий 03.11.2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук Грабовий О. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед проблем сучасної медицини важливе місце посідає діагностика та лікування вазоренальної гіпертензії (ВРГ), що виявляється у 10-14% хворих гіпертонічною хворобою (Л.Ф.Нікішин та співавт., 1996). Застосування рентгеноендоваскулярної дилятації та протезуван-ня ниркових артерій у лікуванні ВРГ дозволяє отримати високоефективні результати. В наш час відомо понад 20 видів патологічних змін ниркових артерій, що призводять до порушення їх прохідності та виникнення ВРГ. Черевна аортографія з наступною селективною нирковою артеріографією і на сьогодні залишається “золотим стандартом“ в діагностиці цієї патології (Ph.Brun et al., 1997). Проте, інвазивність методу обмежує його широке застосування і тому, для скринінгових досліджень широко використовується метод ультразвукової доплерографії, який є високоінформативним при ви-явленні гемодинамічно значних стенозів ниркових артерій (М.М.Гаджиев та співавт., 1992).

Оскільки артеріальне русло нирки має значну варіабельність морфо-логічних форм, досконале знання анатомічних, рентгенологічних та ультра-звукових варіантів норми є необхідним для правильної інтерпретації при-життєвих методів дослідження ниркових судин. Протягом останніх десятиріч морфологія та топографія артерій нирок людини вивчалась багатьма дослід-никами (М.П.Бурих, 1968; В.Г.Волков та співавт., 1981; А.А.Крилов, 1982; Л.Н.Верещагіна, 1987; В.З.Богуславский, 1989,1990). Глибоко дослідженими є вікові особливості архітектоніки ниркових артерій (В.В.Соколов та співавт., 1991; О.А.Каплунова, 1988). Детально вивченими є структурні компоненти мікроциркуляторного русла нирки (Б.В.Шутка та співавт., 1985, 1996). В останні роки з метою вивчення анатомії нирок та їх судинного русла широко застосовуються ультразвукові методи дослідження (І.І.Бобрик та співавт., 1991). На даний час вивчені якісні та кількісні характеристики спектрограм основного стовбура ниркових артерій людини, їх сегментних, міжчасткових та дугових гілок (Г.В.Харлап та співавт., 1995; Ю.М.Нікітін, 1998; Г.Н.Кунцевич, 1999; Г.В.Лелюк та співавт., 1999).

Серед морфологічних робіт з рентгеноанатомії ниркових судин зустріча-ються поодинокі дані про рентгенологічні варіанти зображення ходу та напрямку ниркових артерій в нормі, знання яких є необхідними при від-читуванні прижиттєвих ангіограм (В.Ф.Вільховий та співавт., 1995). Не-достатньо дослідженими є морфологічні особливості ниркових артерій в залежності від сторони тіла, статі та конституційних типів людини. Вимагає розв?язання питання ідентифікації гілок ниркових артерій різного рівня в ділянці воріт та ниркового синуса при ультразвуковому дослідженні (УЗД). Відсутні роботи, в яких би були співставлені результати анатомічного, рентгенологічного та ультразвукового досліджень будови та топографії артерій нирок людини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з планом наукових досліджень ЛДМУ ім. Данила Галицького і є частиною науково-дослідної теми кафедри нормальної анатомії “Структурно-функціональна організація ряду органів, їх кровоносного русла, взаємовідношення їх структурних компонентів в нормі, онтогенезі, при порушеннях кровопостачання, травмах, коригуючих впливах і відновних операціях“ (номер Держреєстрації 0195V006511). Автором самостійно ви-конаний фрагмент дослідження, присвячений особливостям топографії та морфології артерій нирок людини в нормі.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є визначення особливостей артеріального русла нирки людини в рентгеноанатомічному та ультра-звуковому зображеннях. Відповідно до мети дослідження були поставлені такі задачі:

1.Подати топографічну характеристику ниркових артерій з урахуванням їх рівня і кутів відходження від аорти відносно основних анатомічних площин, взаєморозташування гирл та варіантів ходу і напрямку ниркових артерій.

2.Описати варіанти рівнів поділу основного стовбура ниркових артерій, кількості та типів галужень первинних гілок в залежності від сторони тіла, статі та конституційного типу.

3.Встановити ділянки кровопостачання нирки первинними гілками ниркових артерій. нирки рентген артерія кровопостачання

4.Визначити варіанти первинних гілок ниркових артерій, їхній рівень в залежності від зони кровопостачання та частоту зустрічності.

5.Розробити рентгеноанатомічну класифікацію ниркових артерій та їхніх гілок, провести морфометричний аналіз артеріального русла нирки.

6.Виконати рентгено-анатомо-ультразвукове співставлення топографічних та морфологічних характеристик артеріального русла нирок.

Об'єкт дослідження. Артеріальне русло нирки людини.

Предмет дослідження. Рентгеноанатомічні та ультразвукові особливості топографії та морфології артеріального русла нирки людини.

Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети і завдань до-слідження, використані як прижиттєві, так і посмертні методики вивчення артеріального русла нирки людини. На основі анатомічних методів пре-парування, соматометрії, органометрії, морфометрії та рентгенографії визначені конституційні типи померлих, описана морфологія екстра- та інтраорганного артеріального русла нирок, зони кровопостачання нирок первинними гілками ниркових артерій, встановлені морфометричні характеристики артерій нирок різного рівня, а також розроблена рентгеноанатомічна класифікація ниркових артерій та їх гілок.

На основі даних, отриманих методом прижиттєвої аортографії з наступною селективною нирковою артеріографією, встановлені топографічні особливості ниркових артерій у фронтальній площині рентгенівського зображення у живих людей, а також рентгенологічні варіанти їх ходу та напрямку.

Методика ультразвукового дослідження артерій нирок дозволила встановити топографічні особливості ниркових артерій у горизонтальній площині ультразвукового зображення, ультразвукові варіанти ходу ниркових артерій, а також встановити ультразвукові морфологічні, морфометричні та функціональні характеристики артеріального русла нирок на різних його рівнях.

Порівняння даних прижиттєвих методик (прижиттєвої ангіографії та УЗД) дозволило встановити топографічні особливості ниркових артерій відносно основних анатомічних площин. Порівняння даних прижиттєвих та посмертних методик (рентгеноанатомічного методу та УЗД) дозволило виконати співставлення морфологічних та морфометричних характеристик артеріального русла нирки.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі здійснено комплексне рентгеноанатомічне та ультразвукове дослідження артеріального русла нирки людини, яке дозволило одержати нові дані про особливості будови ниркових артерій та їх гілок в нормі. Описано рентгенотопографію ниркових артерій при різних варіантах кровопостачання нирок. Вперше встановлено рентгенологічні та ультразвукові варіанти зображення ходу і напрямку ниркових артерій. Виявлено ряд відмінностей у будові екстраорганного артеріального русла правої та лівої нирки, а також у осіб різної статі та конституційного типу. Встановлені зони кровопостачання первинними гілками ниркових артерій при різних варіантах кровопостачання нирок. В залежності від зон кровопостачання визначено рівні первинних гілок ниркових артерій. Запропоновано розширену рентгеноанатомічну класифікацію ниркових артерій та їх гілок, в тому числі і множинних ниркових артерій. Встановлені рентгеноанатомічні та ультразвукові морфометричні параметри екстра- та інтраорганного артеріального русла нирки в нормі. Вперше проведено порівняльний аналіз даних рентгеноанатомічного та ультразвукового дослідження артеріального русла нирок. Виконане рентгено-анатомо-ультразвукове співставлення морфологічних та морфометричних характеристик ниркових артерій та їх гілок дозволило вдосконалити інтер-претацію даних ультразвукового дослідження судинного русла нирок.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані дані рент-геноанатомічного та ультразвукового досліджень артеріального русла нирок поглиблюють уяву про морфологію екстра- та інтраорганних артерій нирок людини і можуть бути важливим доповненням для розуміння зв?язку між морфологічними особливостями ниркових артерій у людей різних кон-ституційних типів і статі та розвитком патологічних змін у нирках. За-пропоноване рентгено-анатомо-ультразвукове співставлення топографічних, морфологічних та морфометричних характеристик артеріального русла нирок розширюють можливість здійснення правильної інтерпретації даних цих методів дослідження, що значно підвищує якість діагностики ВРГ. Одержані морфологічні та морфометричні дані можуть бути успішно використані як вихідна норма при ангіографічній та ультразвуковій діагностиці стенозуючих уражень ниркових артерій, а також у лікуванні цієї патології хірургічними та ендоваскулярними методами. Встановлені варіанти ділянок кровопостачання нирок первинними гілками ниркових артерій та множинними нирковими артеріями повинні враховуватись при виконанні органозберігаючих операцій нирок. Удосконалена класифікація ниркових артерій та їх гілок є зручною в практичному застосуванні.

Отримані дані можуть знайти практичне застосуваня як в лікувальних, так і в діагностичних відділеннях медичних установ, а саме, у відділеннях судинної хірургії, урології, інтервенційної радіології, променевої діагностики, ультра-сонографії. Результати досліджень також можуть бути використані у нав-чальному процесі вищих навчальних медичних та біологічних закладах та на факультетах удосконалення лікарів.

Результати дослідження впроваджені в навчальний процес Вінницького, Харківського, Луганського, Запорізького, Львівського, Ужгородського медич-них університетів та Івано-Франківської, Тернопільської, Української медичної стоматологічної академій, а також у практичну роботу відділень серцево-судинної хірургії 1120 ЦВКГ Зах ОК, рентгенангіохірургії ОКЛ м.Львова, функціональної та ультразвукової діагностики Львівського обласного клініко-діагностичного центру.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконані посмертні рентгеноанатомічні, прижиттєві ангіографічні та ультразвукові дослідження артеріального русла нирок людини, морфологічний та морфометричний аналіз, статистична обробка, інтерпретація отриманих результатів, їх узагальнення та висновки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації до-повідались і обговорювались на 58-ій загальноуніверситетській студентській науковій конференції (Львів, 1997), VІІІ Конгресі світової федерації українсь-ких лікарських товариств (Львів-Трускавець, 2000), 3-ій конференції студент-ських анатомічних наукових кіл (Люблін, 2001), ІІ міжнародній конференції медичних студентів та молодих вчених (Львів, 2001), спільній науково-практичній конференції кафедр нормальної анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії, гістології та ембріології, патологічної анатомії ЛДМУ ім. Данила Галицького (Львів, 2001).

Публікації. Всього за матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць: 5 статей у журналах та збірках наукових праць, 3 статті у матеріалах конференцій, серед них 1 - з міжнародною участю, 3 тез доповідей наукових конференцій, серед них 2 - з міжнародною участю.

Структура та обcяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, розділу, який характеризує матеріали і методи дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків та списку використаної літератури, що містить 174 джерела, серед яких 136 українських та російських авторів і 38 - іноземних. Основний текст дисертації викладено на 145 сторінках. Робота містить 48 таблиць і проілюстрована 66 рисунками, в т.ч. 10 кольоровими фотознимками та 20 комп?ютерними графічними рисунками-схемами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Матеріалом анатомічного дослідження були 110 одно- та двосторонніх органокомплексів нирок осіб різних кон-ституційних типів та статі віком від 16 до 79 років, що померли в результаті травм, несумісних з життям та не мали патології нирок та серцево-судинної системи. У 78 випадках нирки кровопостачались однією нирковою артерією, у 32 - множинними нирковими артеріями (таблиця 1).

Таблиця 1

Розподіл матеріалу анатомічного дослідження в залежності від статі, сторони тіла та конституційного типу.

Методом черевної аортографії з наступною селективною нирковою артеріографією досліджено артеріальне русло 35 пацієнтів віком від 17 до 62 років, у яких не виявлено ангіографічних ознак уражень ниркових артерій (таблиця 2).

Таблиця 2

Розподіл матеріалу ангіографічного дослідження по групам в залежності від сторони тіла та статі.

Методом ультразвукового кольорового дуплексного сканування досліджено артеріальне русло 60 пацієнтів віком від 17 до 60 років, які не мали в анамнезі захворювань серцево-судинної системи та нирок. Виконано 110 ультрасонограм артеріального русла нирок (таблиця 3).

Таблиця 3

Розподіл матеріалу ультразвукового дослідження по групам в залежності від сторони тіла та статі.

Відповідно до мети та задач дослідження були використані наступні методи дослідження: препарування, соматометричний, органометричний, морфометричний, рентгенографічний методи дослідження, а також прижиттєві методи черевної аортографії з наступною селективною нирковою артеріо-графією та кольорового дуплексного сканування.

Препарування ниркової ніжки використали для відділення та підготовки судин до ін'єкції контрастною сумішшю та рентгенографії, а також для ви-вчення екстраорганного артеріального русла нирки. До кожного відпрепарова-ного органокомплекса нирки були виконані рисунки із детальним зображенням галуження ниркової артерії, місць проникнення в паренхіму чи ворота нирки гілок ниркової артерії, взаєморозташування елементів ниркової ніжки.

Для проведення рентгенографії артеріального русла нирки використо-вували рентгеноконтрастну речовину - суміш залізного сурика, вазелінової олії і скипідару та суміш масляних свинцевих білил і скипідару - в кількості 15-35 мл на кожну нирку. Ін'єкований рентгеноконтрастною речовиною пре-парат вкладали на спеціальну підставку для дослідження та виконували рент-генографію в прямій проекції.

Конституційні типи померлих встановлювали соматометричним методом за В.Н.Шевкуненко, А.М.Геселевич (1935). Органометрія використовувалась для визначення площі нирок (Г.Г.Автанділов, І.Б.Зукакова, 1975). Для про-ведення морфометричного аналізу артеріального русла нирок здійснювали виміри внутрішніх діаметрів ниркових артерій та їхніх гілок різного рівня за допомогою окулярної мірної лінійки. Для визначення артеріо-ниркового індекса використовували рекомендації В.В.Соколова, О.А.Каплунової, А.В.Соковцової (1991).

Дослідження ниркових артерій у пацієнтів проводили методом черевної аортографії з наступною селективною нирковою артеріографією. Для кон-трастування аорти і ниркових судин виконували методику черезшкірної трансфеморальної катетеризації аорти за Сельдінгером. Ін'єкцію здійснювали автоматичним шприцем TUR DZ12 Drezden та Simetrac. Контрастна речовина - тріомбраст (60% або 76%). Рентгенівське дослідження проводили рентгенапаратом SIREMOBIL 2000, TRIDOROS, OPTIMATIC, ANGIOSCOP (Siemens) під телевізійним контролем. Дослідження виконували в прямій проекції.

Обстеження артеріального русла нирок пацієнтів методом дуплекного сканування з кольоровим доплерівським картуванням виконано на апараті LOGIC - 500 МD-MR3 (фірма “GE”, Японія). Частота датчика 3,0-4,0 МГц. Для ультразвукового дослідження ниркових артерій використовували передній та боковий доступи.

Статистичний аналіз результатів дослідження проводили пакетом Excel 97 на комп'ютері PENTIUM 430 VX 256. Графічні рисунки-схеми виконані з допомогою пакетів Paint, Imaging, iPhoto Plus.

Результати дослідження та їх аналіз.

Рентгеноанатомія артеріального русла нирки. Отримані результати про топографічні особливості ниркових артерій знаходяться в певній відповідності з даними низки дослідників (В.З. Богуславский, 1989, А.А. Крилов, 1982). Встановлено, що гирло правої ниркової артерії найчастіше розташовується на рівні нижнього краю першого поперекового хребця та міжхребцевого диску між першим та другим поперековими хребцями (79%), а гирло лівої ниркової артерії - на рівні міжхребцевого диску між першим та другим поперековими хребцями та верхнього краю другого поперекового хребця (64%). Верхній стовбур множинних ниркових артерій переважно відходив на рівні верхнього краю першого поперекового хребця (40%), нижній - на рівні верхнього краю другого поперекового хребця (50%). Виявлено, що гирло правої ниркової артерії не завжди розташовується вище від гирла лівої ниркової артерії. Гирло правої ниркової артерії розташовується вище від гирла лівої ниркової артерії у 42%, нижче - у 23%, на одному рівні - у 35%. Рівень відходження ниркових артерій безпосередньо корелює з взаєморозташуванням гирл ниркових артерій. Встановлено, що кути відходження правих ниркових артерій у фронтальній площині рентгенологічного зображення становлять 66,4?3,58?, кути від-ходження лівих ниркових артерій становлять 78,6?2,84?. Верхній стовбур множинних ниркових артерій відходить від аорти у більшості випадків під гострим кутом (81,8?5,7?), нижній стовбур - під тупим кутом (101,5?7,3?). Кут відходження ниркових артерій від аорти в горизонтальній площині ультра-звукового зображення наближуються до прямого.

Описано наступні рентгенологічні варіанти напрямку та ходу ниркових артерій: висхідний, горизонтальний та низхідний напрямок, прямолінійний, провисаючий та S-подібний хід. Встановлено переважання горизонтального напрямку (49%) та провисаючого ходу (44%) ниркових артерій. Справа у більшості випадків зустрічається низхідний (45%) та горизонтальний (41%) напрямок ниркових артерій, а зліва - горизонтальний (57%) та висхідний (43%) напрямок. Ниркові артерії в горизонтальній площині ультразвукового зображення мають прямолінійний та дугоподібний хід. Справа переважає їх дугоподібний хід (70%), а зліва - прямолінійний (84%).

Відмінності кутів відходження та варіантів ходу і напрямку правої та лівої ниркових артерій зумовлені топографоанатомічними особливостями розташу-вання правої та лівої нирки і їх судин. Оскільки права нирка розташована нижче лівої, а гирло правої ниркової артерії у більшості випадків розташо-вується вище гирла лівої ниркової артерії, відповідно, кути відходження ниркових артерій у фронтальній площині справа є меншими, ніж зліва, а напрямок ниркових артерій переважно є низхідним справа та висхідним зліва. Переважання дугоподібного ходу ниркових артерій в горизонтальній площині ультразвукового зображення справа зумовлюється тим, що вони, проходячи від аорти до воріт нирки, огинають хребтовий стовп. Переважання прямолінійного ходу лівих ниркових артерій в горизонтальній площині ультразвукового зображення зумовлюється тим, що вони відходять від аорти і одразу прямують до воріт нирки, не огинаючи хребтовий стовп.

Серед рентгенологічніх варіантів множинних ниркових артерій встанов-лено наступні: подвійний перехрест подвійних артерій, сходження подвійних артерій з нашаруванням їх тіней біля воріт, паралельний хід подвійних артерій, висхідний хід додаткової нижньої полюсної артерії, паралельний хід додаткової нижньої полюсної артерії із завиткоподібним ходом основної артерії, висхідний хід перфоруючої верхньої полюсної артерії, паралельний хід перфоруючої верхньої полюсної артерії, низхідний хід перфоруючої верхньої полюсної артерії.

Ниркові артерії поділяються в медіальній, середній та латеральній третині відстані між аортою та воротами нирки. Латеральний та середній поділ ниркових артерій зустрічається з однаковою частотою - у 42% в кожному випадку, медіальний - у 15,4%. Латеральний поділ зустрічається з однаковою частотою справа (42%) і зліва (43%), у доліхо- та мезоморфів (57% та 53% відповідно), частіше у чоловіків (50%). Середній поділ ниркових артерій частіше зустрічається зліва (50%), у жінок (63%) та осіб брахіморфного типу (50%). Медіальний поділ ниркових артерій частіше зустрічається справа (25%), у чоловіків (17%) та осіб брахіморфного типу (50%). Перфоруючі артерії входять в паренхіму нирки не поділяючись. Додаткові ниркові артерії мають лише латеральний поділ (41,1%), або не поділяються до входу в ворота нирки. Основний стовбур множинних ниркових артерій частіше поділяється в латеральній та середній третині віддалі між аортою та воротами нирки (у 50% та 41% відповідно), рідше - в медіальній (9%) третині.

За нашими спостереженнями ниркові артерії поділяються частіше на дві первинні гілки (50%), рідше - на три (35%) та чотири (15%). Частота поділу на дві, три та чотири первинні гілки як у чоловіків, так і у жінок відповідає загальній частоті зустріваності цих варіантів поділу. Поділ на дві первинні гілки ниркових артерій у більшості випадків зустрічається справа (58%) та у осіб брахіморфного типу (67%). Поділ ниркових артерій на три первинні гілки у більшості випадків спостерігається у осіб мезоморфного типу (46%). Квадри-фуркаційний поділ ниркових артерій у більшості випадків зустрічається зліва (21%) та у осіб доліхоморфного типу (29%). Додаткові ниркові артерії у всіх випадках поділялись на дві первинні гілки. Оновний стовбур множинних ниркових артерій поділяється в більшості випадків на три первинні гілки - в 2 рази частіше, ніж на дві первинні гілки.

При біфуркаційному поділі ниркових артерій первинні гілки розгалужу-ються за магістральним типом в 3,3 рази частіше, ніж за розсипним. При поділі на передню та задню гілки магістральний тип галуження зустрічається в 4 рази частіше, ніж розсипний, а при поділі на верхню та нижню гілки - в 2 рази частіше. Зліва магістральний тип галуження первинних гілок ниркових артерій зустрічається у 91,7%, справа - у 64,3%. Відмінностей у частоті варіантів типів галуження первинних гілок ниркових артерій в залежності від статі не ви-явлено. У брахіморфів за магістральним типом первинні гілки поділялись у 100%, у мезоморфів - у 80%, а у доліхоморфів лише у 50%. При три- та квадрифуркаційному поділі ниркових артерій переважає розсипний тип галуження первинних гілок, за винятком задньої гілки. При біфуркаційному поділі основного стовбура множинних ниркових артерій їх первинні гілки галузяться з однаковою частотою за магістральним та розсипним типом, а при три- та квадрифуркаційному поділі - в 2,4 рази частіше за розсипним типом.

За даними літератури в нирках з розсипним типом галуження ниркових артерій частіше виникають патологічні процеси, тому можна вважати, що три- та квадрифуркаційний поділ ниркових артерій, а також множинність ниркових артерій є несприятливим фактором щодо розвитку патологічних процесів в нирці, оскільки їх первинні гілки мають переважно розсипний тип галуження. При біфуркаційному поділі ниркових артерій на верхню та нижню гілки, а також у правих нирках та у осіб доліхоморфного типу спостерігається збіль-шення відсотка випадків розсипного типу галуження, що може впливати на розвиток патологічних процесів в нирках.

Визначено наступні варіанти первинних гілок ниркових артерій. При бі-фуркаційному поділі ниркових артерій зустрічаються передня та задня або верхня та нижня первинні гілки. Передня та задня гілки виявляються в 3,3 рази частіше, ніж верхня та нижня. При трифуркаційному поділі ниркові артерії поділяються на передню, задню та верхню первинні гілки, передню, задню та нижню первинні гілки, верхню, нижню та передню первинні гілки, верхню, нижню та задню первинні гілки. Найчастіше виявлені верхня, нижня та задня гілки (44,4%). При квадрифуркаційному поділі ниркові артерії поділяються на передню, задню, верхню та нижню первинні гілки. Серед усіх первинніх гілок ниркових артерій найбільш постійною є задня гілка, найрідше зустрічається верхня гілка. При біфуркаційному поділі основного стовбура множинних ниркових артерій найчастіше виявлено поділ на верхню та нижню первинні гілки. При трифуркаційному поділі найчастіше зустрівся поділ на передню, задню та верхню первинні гілки.

Дослідження показали, що зони кровопостачання нирки первинними гілками є різні і в залежності від ділянки кровопостачання ми класифікували первинні гілки ниркових артерій наступним чином: надчасткові - це такі судини, що кровопостачають більшу половину паренхіми нирки; часткові - ті, що кровопостачають половину паренхіми нирки; субчасткові - ті, що кровопостачають меншу половину паренхіми нирки, але більше одного артеріального сегмента; сегментні - ті, що кровопостачають один артеріальний сегмент, субсегментні - ті, що кровопостачають частину артеріального сегмента, міжчасткові - ті, що кровопостачають ниркову частку. Встановлено, що первинні гілки ниркових артерій можуть бути надчасткового, часткового, субчасткового, сегментного та субсегментного рівнів. Найчастіше зустрічають-ся субчасткові гілки (31%). Дещо рідше, з однаковою частотою, зустрічаються часткові (26%) та сегментні (26%) первинні гілки ниркових артерій. Рідко траплялись первинні гілки надчасткового (11%) та субсегментного (7%) рівнів. Первинні гілки основного стовбура множинних ниркових артерійнайчастіше є субчасткового (49%) та сегментного (41%) рівнів, рідко - субсегментного (7%), часткового (2%) та міжчасткового (1%) рівнів.

Методом аортографії з наступною селективною нирковою артеріографією множинні ниркові артерії виявлено у 25,7% обстежуваних, частіше у жінок (27,2%) та з правої сторони (17,1%). Методом посмертної ангіографії множинні ниркові артерії встановлено у 29%, частіше у жінок (33,3%), зліва (31,1%) та осіб брахіморфного типу (40%). Серед виявлених варіантів множинних ниркових артерій подвійні ниркові артерії зустрілись у 14%, потрійні - у 5%, нижні полюсні додаткові - у 51%, верхні полюсні додаткові - у 7%, верхні полюсні перфоруючі - у 23%.

Щодо класифікації множинних ниркових артерій, то дані літератури з цього питання різнобіжні. В основі нашої класифікації множинних ниркових артерій ми виходили також з принципу зон їхнього кровопостачання, а також враховували місце проникнення в паренхіму нирки. Виділені подвійні, потрій-ні, додаткові (верхні та нижні полюсні) та перфоруючі (верхні та нижні полюсні) множинні ниркові артерії. Подвійні ниркові артерії - це рівноцінні за діаметром та зонами кровопостачання судини, які входять у ворота нирки. В таких випадках головні стовбури кровопостачають судинні частки нирки. Потрійні ниркові артерії - це судини, які входять у ворота нирки, дві з них за діаметром є рівноцінними, а третя - дещо меншого діаметру, що кровопостачає верхній або нижній полюсний сегмент нирки. В таких випадках два стовбури є субчасткового рівня, а один - сегментного. Потрійну ниркову артерію можна розглядати як поєднання подвійної ниркової артерії з нижньою або верхньою полюсною додатковою артерією. Додаткові ниркові артерії - це судини, які входять у ворота нирки і кровопостачають верхній або нижній полюсний сегмент нирки. Ці судини є сегментного рівня. В таких випадках основний стовбур множинної ниркової артерії за діаметром наближується до діаметра єдиної ниркової артерії і кровопостачає всю ниркову паренхіму, за вийнятком одного сегмента (верхнього або нижнього сегмента). Така судина є над-часткового рівня. Перфоруючі ниркові артерії - це судини, які проникають в паренхіму нирки за межами воріт і кровопостачають лише частину верхнього або нижнього полюсного сегмента нирки. Ці судини є субсегментного або міжчасткового рівня. У таких випадках основна артерія за діаметром наближується до діаметра єдиної ниркової артерії і кровопостачає всю ниркову паренхіму, за винятком частини одного сегмента (частини верхнього полюс-ного або частини нижнього полюсного сегмента нирки). Така судина є над-часткового рівня.

Зони кровопостачання первинними гілками ниркових артерій варіабельні. Верхній сегмент нирки кровопостачався з передньої, задньої, верхньої або нижньої первинних гілок. Нам зустрілись випадки кровопостачання верхнього сегмента одночасно з передньої та задньої первинних гілок, верхньої та нижньої первинних гілок, верхньої та задньої первинних гілок, передньої та верхньої первинних гілок, а також ізольоване кровопостачання верхнього сегмента передньою, задньою або верхньою первинними гілками. Нижній сегмент кровопостався з передньої, задньої, верхньої або нижньої первинних гілок. Виявлено випадки кровопостачання нижнього сегмента одночасно з передньої та задньої первинних гілок, верхньої та нижньої первинних гілок, нижньої та задньої первинних гілок. Ізольоване кровопостачання нижнього сегмента, за нашими спостереженнями, здійснюється передньою, задньою, верхньою або нижньою первинними гілками. Передні сегменти крово-постачались, як правило, з одного джерела, а саме - з передньої, верхньої або нижньої первинними гілками. Кровопостачання переднього верхнього та переднього нижнього сегментів різними первинними гілками ниркових артерій ми не виявили. Задній сегмент кровопостачався з задньої, верхньої або нижньої первинних гілок. Одночасне кровопостачання заднього сегмента кількома первинними артеріями ми не виявилили, проте часто спостерігали те, що судина, яка кровопостачає задній сегмент (задня, верхня або нижня гілки) кровопостачає ще частину інших сегментів (одного або двох) або цілий сегмент. Слід зауважити, що один сегмент нирки може одночасно крово-постачатись різними первинними гілками, а одна первинна гілка ниркової артерії може бути джерелом для кровопостачаня кількох артеріальних сегментів.

Морфометрична характеристика артеріального русла нирки. Згідно доповненої та розширеної рентгеноанатомічної класифікації, внутрішні діаметри ниркових артерій та їх гілок різного рівня складають наступні значення: основний стовбур ниркових артерій - 5,89±0,53 мм, надчасткові артерії - 5,86±0,42 мм, часткові артерії - 4,52±0,58 мм, субчасткові артерії - 4,14±0,41 мм, артерії верхнього сегмента - 3,75±0,31 мм, артерії переднього верхнього сегмента - 3,9±0,57 мм, артерії переднього нижнього сегмента - 3,9?0,52 мм, артерії нижнього сегмента - 3,63±0,28 мм, артерії заднього сегмента - 3,9±0,46 мм, субсегментні артерії - 2,44±0,38 мм, міжчасткові артерії - 1,27±0,07 мм, дугові артерії - 0,74±0,02 мм, міжчасточкові артерії - 0,43±0,02 мм, гілки міжчасточкових артерій І порядку - 0,26±0,02 мм, гілки міжчасточкових артерій ІІ порядку - 0,14±0,01 мм. Значення внутрішніх діаметрів екстра- та інтраорганних гілок множинних ниркових артерій не відрізняються від значень внутрішніх діаметрів гілок ниркових артерій. Внутрішні діаметри основного стовбура множинних ниркових артерій при наявності перфоруючої чи додаткової судини складають 5,25±0,4 мм, основних стовбурів подвійної ниркової артерій - 5,125±0,12 мм, верхніх полюсних додаткових артерій та нижніх полюсних додаткових артерій - 4,06±0,3 мм і 4,14±0,36 мм відповідно, верхніх полюсних перфоруючих артерій - 2,5 мм та 1,25 мм.

Значеня площі нирок та їх артеріо-ниркового індексу мають значні коливання. Площа лівої нирки у кожному конкретному випадку є більшою, ніж площа правої нирки, як при кровопостачанні нирок однією нирковою артерією, так і при їх двосторонньому кровопостачанні множинними нирковими артеріями. У випадках кровопостачання нирок множинними нирковими артеріями з одного боку, їх площа є більшою, ніж площа контрлатеральних нирок, що кровопостачаються однією нирковою артерією. Артеріо-нирковий індекс лівої нирки у кожному конкретному випадку є більшим, ніж артеріо-нирковий індекс правої нирки, як при кровопостачанні нирок однією нирковою артерією, так і при їх двосторонньому кровопостачанні множинними нирко-вими артеріями. У випадках кровопостачання нирок множинними нирковими артеріями з однієї сторони, артеріо-нирковий індекс є більшим у нирках з множинними нирковими артеріями, ніж артеріо-нирковий індекс контр-латеральних нирок, що кровопостачаються однією нирковою артерією. Дані досліджень свідчать про те, що ліві нирки та нирки, що кровопостачаються множинними нирковими артеріями мають краще кровозабезпечення в по-рівнянні з правими нирками та нирками, що кровопостачаються однією нирковою артерією.

Артеріальне русло нирки в ультразвуковому зображенні. Ультразвуковим методом встановлено рівень поділу ниркових артерій на первинні гілки та їх кількість. Простежуючи хід ниркових артерій на всьому протязі виявлено їх поділ в середній третині відстані між аортою та воротами нирки (35%), біля воріт (40%) або відсутність поділу ниркових артерій на всьому протязі (25%). Поділ ниркових артерій в медіальній третині артерії не виявлено. Поділ ниркових артерій на дві та три первинні гілки спостерігали в 50% та 25% відповідно. Чотири первинні гілки ниркових артерій не виявлено. Слід зауважити, що візуалізація ниркових артерій ультразвуковим методом є доволі складною. В ряді випадків при їх звивистому ході в площину ультразвукового зрізу потрапляє лише певний відрізок судини. Оскільки первинні гілки ниркових артерій знаходяться в різних площинах, то для їхньої візуалізації потрібно змінювати напрямок ультразвукового променя з метою пошуку площини, в якій вони знаходяться. Тому, не у всіх випадках є можливим виявлення рівня та характеру поділу ниркових артерій. Цим можна пояснити відмінність одержаних результатів ультразвукового та рентгеноанатомічного дослідження. Методом кольорового дуплексного картування візуалізовано інтраорганне артеріальне русло нирки. В ділянці воріт та в нирковому синусі виявлено судини різного калібру, які, з огляду на рентгеноанатомічні дані, є судинами часткового, субчасткового, сегментного та субсегментного рівнів.

Встановлено діаметри та максимальні швидкості кровоплину головного стовбура ниркових артерій на всьому протязі та його гілок. Встановлено, що біля воріт нирки головний стовбур ниркових артерій у більшості випадків має менший діаметр, ніж в місці відходження від аорти та в середній частині. Враховуючи рентгеноанатомічні дані, ми вважаємо, що зменшення діаметру ниркових артерій біля воріт свідчить про те, що проксимальніше обстежуваної ділянки є розгалуження ниркової артерії, і обстежувана артерія є судиною часткового або субчасткового рівнів. Важливим є той факт, що при меншому діаметрі обстежуваної ниркової артерії біля воріт швидкість кровоплину в ній не була більшою, ніж швидкість в місці відходження від аорти та в середній частині.

Значення діаметрів та швидкостей кровоплину головного стовбура нирко-вих артерій складають наступні значення: в місці відходження від аорти: D - 5,45±0,57 мм, Vmax - 0,65±0,15 м/с; в середній частині: D - 5,40±0,55 мм, Vmax - 0,64±0,12 м/с; біля воріт: D - 4,71±0,46 мм, Vmax - 0,60±0,11 м/с. В літературних джерелах ми не знайшли опису та характеристики судин проміжного рівня між головним стовбуром ниркових артерій та сегментними артеріями. В ділянці воріт та ниркового синуса ми дослідили артерії різного діаметру. У 8 випадках зустрілись судини, діаметр яких становив від 4,5 мм до 4,6 мм, у 24 випадках - від 4,0 мм до 4,3 мм, у 29 випадках - від 3,3 мм до 3,5 мм, у 19 випадках - від 2,0 мм до 2,6 мм. Судини, візуалізовані біля воріт та в нирковому синусі, враховуючи їхні діаметри та рентгеноанатомічні дані, ми поділили на наступні групи: 1 - артерії з діаметром 4,5-4,6 мм - часткові; 2 - артерії з діаметром 4,0-4,3 мм - субчасткові; 3 - артерії з діаметром 3,1-3,5 мм - сегментні; 4 - артерії з діаметром 2,0-2,6 мм - субсегментні. Значення діаметрів та швидкостей кровоплину цих судин є наступні: часткові артерії: D - 4,55±0,42 мм, Vmax - 0,58±0,10 м/с; субчасткові артерії:D - 4,18±0,36 мм, Vmax - 0,55±0,08 м/с; сегментні артерії: D - 3,35±0,41мм, Vmax - 0,48±0,06 м/с; субсегментні артерії: D - 2,40±0,38 мм, Vmax - 0,42±0,10 м/с. Діаметри міжчасткових артерій скадали від 1,15 мм до 1,3 мм, дугових - від 0,75 мм до 1,00 мм, середні значення становили: міжчасткові артерії: D - 1,22±0,11 мм, Vmax - 0,32±0,03 м/с; дугові артерії: D - 0,86±0,09 мм, Vmax - 0,25±0,03 м/с.

ВИСНОВКИ

1.У дисертації запропоновано нове вирішення важливої наукової задачі - особливостей морфології та топографії артерій нирки людини в нормі, яке здійснене на основі визначення рентгеноанатомічними, ультразвуковими та морфометричними дослідженнями варіантів ходу і напрямку ниркових артерій, їх рівня і кутів відходження від аорти відносно основних площин та взаєморозташування гирл, варіантів рівня та характеру поділу ниркових артерій, розгалужень та зон кровопостачання первинних гілок ниркових артерій.

2.Гирла правої і лівої ниркових артерій відходять на одному рівні у 35%, гирло правої ниркової артерії відходить вище гирла лівої ниркової артерії у 42%, нижче - у 23%. У фронтальній площині кути відходження ниркових артерій людини від аорти справа становлять 66,4±3,58°, зліва - 78,6±2,84°. В горизонтальній площині ультразвукового зображення кути відходження ниркових артерій від аорти наближуються до прямих.

3.Встановлено рентгенологічні варіанти горизонтального, висхідного, низхід-ного напрямку та прямолінійного, S-подібного, провисаючого ходу нирко-вих артерій. Для ультразвукової картини зображення ниркових артерій людини визначено прямолінійний та дугоподібний хід. Справа переважають рентгенологічні варіанти низхідного і горизонтального напрямку та ультра-звукові варіанти дугоподібного ходу ниркових артерій. Зліва переважають рентгенологічні варіанти висхідного і горизонтального напрямку та ультра-звукові варіанти прямолінійного ходу ниркових артерій.

4.Латеральний та середній рівень поділу ниркових артерій виявлено у 42,3% випадків при кожному варіанті. У половині випадків спостерігається біфуркаційний характер поділу ниркових артерій, при якому домінує магістральний тип галуження первинних гілок (76,9%). При три- та квадрифуркаційному поділі переважає розсипний тип (67,4%). Основний стовбур множинних ниркових артерій поділяється у більшості випадків в латеральній третині (50%) на три первинні гілки (62,5%) за розсипним типом.

5.Латеральний рівень поділу ниркових артерій переважає у чоловіків, середній - вдвічі частіше зустрічається у жінок і переважає зліва, медіальний - переважає справа та з однаковою частотою зустрічається у чоловіків і жінок. У брахіморфів переважає медіальний і середній рівень поділу. Характер поділу не залежить від сторони тіла та статі. У доліхоморфів та брахіморфів переважає біфуркаційний характер поділу ниркових артерій, у мезоморфів - трифуркаційний.

6.Зони кровопостачання нирки первинними гілками ниркових артерій людини варіабельні і складають певні ділянки - судинну частку і частину або цілий сегмент, одну судинну частку, частину судинної частки (більше одного сегмента), сегмент, частину сегмента, ниркову частку. Вони кровопостача-ються первинними гілками відповідного рівня - надчастковими, частковими, субчастковими, сегментними, субсегментними та міжчастковими, які включено до рентгеноанатомічної класифікації.

7.Частіше зустрічаються субчасткові (30,9%), потім - часткові (25,6%) та сегментні (25,6%), надчасткові (11,1%) та субсегментні (6,8%) первинні гілки ниркових артерій людини. Серед первинних гілок основного стовбура множинних ниркових артерій переважають гілки субчасткового (48,9%) та сегментного (40,9%) рівнів, рідше зустрічаються гілки субсегментного (6,8%), часткового (2,3%) та міжчасткового (1,1%) рівнів. Основний стовбур множинних ниркових артерій в переважній більшості випадків є над-часткового рівня, рідко - часткового. Додаткові множинні ниркові артерії є судинами сегментного рівня. Перфоруючі множинні ниркові артерії є судинами міжчасткового та субсегментного рівнів.

8.Варіанти первинних гілок залежать від характеру поділу ниркових артерій людини. При біфуркаційному поділі ниркових артерій домінує передня та задня гілки (77%), рідше зустрічається верхня та нижня гілки (23%), на відміну від основного стовбура множинних ниркових артерій, де пере-важають верхня та нижня гілки (60%). При трифуркаційному поділі ниркових артерій та основного стовбура множинних ниркових артерій частіше виявлені відповідно верхня, нижня та задня гілки (44,4%) та передня, задня та верхня гілки (60%).