Стан прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу, мікробіоценозу кишечнику у хворих на сальмонельоз при використанні альтану і хілаку-форте у комплексному лікуванні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність проблеми. Актуальність проблеми удосконалення терапії сальмонельозу зумовлена складністю патогенетичних механізмів розвитку захворювання. Важливу роль у патогенезі сальмонельозу відіграють процеси перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) (В.И. Покровский, Б.Л. Черкасский, 1995; М.А. Андрейчин, О.Л. Ивахив, 1998; E.J. Threlfall et al., 1997). Під впливом сальмонельозного ендотоксину відбувається активація ПОЛ, яка супроводжується утворенням великої кількості вільних радикалів у організмі хворого. При недостатності протирадикального захисту вільні радикали ушкоджують ліпідні компоненти мембран клітин, що викликає зміни їхньої проникності й структурно-функціональної цілісності (В.А. Барабой, Д.А. Сутковой, 1997). У зв'язку з цим викликає інтерес розробка лікарської корекції інтенсивних процесів ПОЛ. Одним з таких лікарських засобів є препарат “Альтан”, що вміщує елаготаніни, галотаніни та альнікортин, екстраговані із шишок вільхи клейкої та сірої (О.П. Хворост та співавт.,1992; А.Г. Сербин та співавт., 1994). На експериментальних моделях виразкового коліту та проктиту, токсичного гепатиту, міокардиту, гістамінового, корагенінового запалення виявлено антиоксидантну, мембранопротекторну, протизапальну, репаративну активність альтану (Л.В Яковлєва та співавт., 1993, 1998 - 2001). У спеціальній літературі відсутні дані про вивчення використання альтану при гострих кишкових інфекціях (ГКІ) і сальмонельозі.

Відомо, що сальмонельоз супроводжується розвитком дисбактеріозу різного ступеня тяжкості (А.Н. Бондаренко, 1996; П.Е. Бродов та співавт., 1997; Т.В. Журавлева, 1999; А.В. Бондаренко, 2002; I. Bovee-Oudenboven, Van der Meer., 1997). Приєднання дисбактеріозу спричиняє метаболічні, регуляторні, імунні та інші зрушення, котрі контролюються мікрофлорою за природних умов. Використані пробіотики, що містять бактерії, допомагають вирішувати цю проблему, але не можуть вважатися оптимальними засобами внаслідок їхнього невисокого приживлення (Л.Н. Земскова, 1996; О.Н. Мнушкин та співавт., 1999; R. Fuller, G. Gibson, 1997). В останні роки увагу дослідників привертають препарати, утворені на основі продуктів життєдіяльності облігатної мікрофлори кишечника, синтез якої значно порушується при розвитку дисбактеріозу. У зв'язку з цим викликає інтерес хілак-форте - препарат із метаболітів анаеробної та аеробної аутофлори кишечника (П.Я. Григор'єв та співавт., 1999; І.А. Зупанец та співавт., 2002). Аналіз вітчизняних та зарубіжних даних спеціальної літератури показав відсутність уявлень про вплив хілаку-форте на мікробіоценоз товстої кишки, процес ПОЛ і антиоксидантну систему (АОС) у хворих на сальмонельоз. Залишається не вивченим питання сполученого застосування альтану і хілаку-форте у комплексному лікуванні сальмонельозної інфекції.

Залишаються не дослідженими механізми взаємодії альтану з епітелієм кишечника і представниками нормофлори товстої кишки. В доступній нам літературі ми не знайшли даних, котрі відображують взаємозв'язок процесу елімінації патогенних мікроорганізмів з дією альтану і хілаку-форте у хворих на сальмонельоз.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - удосконалити лікування хворих на сальмонельоз з урахуванням стану перекисного окислення ліпідів, антиоксидантної системи крові й мікробіоценозу товстої кишки.

Для досягнення означеної мети сформульовано і вирішено такі основні завдання:

1. Здійснити порівняльну клінічну оцінку ефективності різних методів терапії хворих на сальмонельоз.

2. Оцінити інтенсивність процесів вільнорадикального окислення ліпідів і стан антирадикальної системи крові хворих на сальмонельоз залежно від виду терапії.

3. Визначити спектр мікробіологічних змін у товстій кишці хворих на сальмонельоз при використанні у комплексному лікуванні альтану, хілаку-форте та їх комбінації.

4. Дослідити механізми біологічної дії альтану на експериментальній моделі сальмонельозу.

5. Вивчити морфологічні та морфометричні особливості дії альтану на експериментальній моделі сальмонельозної інфекції.

1. Матеріали і методи дослідження

Дослідження за темою даної роботи проведені на кафедрі інфекційних хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, на базі Обласної клінічної інфекційної лікарні м. Харкова протягом 2000 - 2003 рр. Під нашим спостереженням знаходилось 143 хворі на сальмонельоз віком від 18 до 69 років. Більшість пацієнтів були молодого й середнього віку - 88,1%; чоловіків - 44,8%, жінок - 55,2%. Контрольну групу становили 20 здорових осіб (донори крові).

При бактеріологічному дослідженні випорожнень у 102 (83,0%) обстежених було виділено Salmonella enterica сировар Enteritidis, у 17 (13,8%) - серовар Typhimurium, у 2 (1,6%) - серовар Newport і у 2 (1,6%) - серовар Anatum. Серологічне підтвердження діагнозу у РНГА мало місце у 20 (14,0%) хворих.

У всіх обстежених перебіг хвороби мав гастроінтестинальну форму: гастроентеритичний варіант спостерігався у 56 (39,2%) хворих і гастроентероколітичний - у 87 (60,8%) пацієнтів.

Легкий перебіг хвороби відмічено у 37,1% випадків (53 хворих), середньотяжкий перебіг - 62,9% випадків (90 хворих).

Основна частина хворих (87,4%) була госпіталізована у перші дві доби від початку хвороби, 12,6% пацієнтів потрапили до стаціонара пізніше (через три доби з моменту прояву ознак хвороби).

67 (46,9%) хворих зв'язували свій стан із вживанням в їжу птахопродуктів, 38 (26,5%) - м'ясних продуктів, 10 (7,0%) - рибних, 6 (4,2%) - молочних, 6 (4,2%) - інших продуктів. У 16 (11,2%) хворих при зборі епіданамнезу не вдалось встановити причину хвороби.

Із супутніх захворювань 23 пацієнти мали хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи.

Згідно з метою дослідження ефективності альтану, хілаку-форте та сполученого використання цих препаратів всіх хворих (122 особи) було поділено на чотири групи методом випадкової вибірки. До I групи (група порівняння) увійшло 34 хворі які пройшли тільки комплексну терапію. Пацієнтам II групи (32 особи) в комплексну терапію при їхньому надходженні до стаціонару призначали альтан у добовій дозі 30 мг при легкому та 60 мг при середньотяжкому перебігу протягом 8 днів. У 29 хворих III групи при легкому і середньотяжкому перебігу комплексна терапія поєднувала вживання альтану у дозі 30 мг і 60 мг/ добу відповідно та хілаку-форте - 40 і 60 крапель 3 рази на добу протягом 8 днів відповідно. Хворим IV групи (27 осіб) до терапії включали хілак-форте у дозі 40 і 60 крапель 3 рази на добу протягом 8 днів при легкому і середньотяжкому перебігу хвороби.

Відповідно до завдань даної роботи біохімічні дослідження крові хворих на сальмонельоз проводили при їхньому надходженні до стаціонара і після проведеної терапії на базі біохімічного відділу ЦНДЛ ХДМУ МОЗ України (к. б. н. Т.В. Горбач). Стан процесів ПОЛ характеризували шляхом визначення рівня наявності дієнових кон'югатів (ДК) і малонового діальдегіду (МДА) у сироватці крові (Б.В. Гаврилова, М.И. Мишкорудная, 1983; Т.К. Федорова, 1983; А.Б. Косухин, Б.С. Ахметова, 1987); зміни в АОС спостерігали за допомогою вимірювання активності супероксиддисмутази (СОД) і каталази у динаміці захворювання (Е.Е. Дубинина та співавт., 1983; С. Чевари та співавт., 1991).

Вивчення стану мікрофлори товстої кишки при сальмонельозі, а також у здорових осіб проводили на базі бактеріологічного відділу лабораторії (завідувач А.Л Добродетська) Обласної клінічної інфекційної лікарні м. Харкова. Стан мікробіоценозу товстої кишки у хворих на сальмонельоз визначали при їхньому надходженні до стаціонару і після лікування, застосовуючи загальноприйняті методики (Р.В. Эпштейн-Литвак, Ф.Л. Вильшанская, 1977; В.А. Знаменский та співавт., 1986).

З метою вивчення ефективності використання альтану були проведені експериментальні дослідження на базі ЦНДЛ ХДМУ МОЗ України (завідувач ЦНДЛ, д. мед. н. О.В. Коробчанський). У роботі була використана модель сальмонельозу на 30 білих щурах лінії Вістар (Вальдман А.А., 1955). Білих щурів розділили на три групи по 10 тварин у кожній: контрольна група (здорові тварини), I (група порівняння) і II - основна. Всім тваринам I і II груп вводили культуру Salmonella typhimurium №13311 у концентрації 109 мікробних клітин/ мл у кількості 2 мл протягом 3 діб. Тваринам II групи після появи ознак інфекційного процесу (4 день експерименту) вводили альтан у дозі 1 мг/ кг маси тіла протягом 3 діб.

Для вияву системних структурно-функціональних змін у слизовій оболонці тонкої кишки, печінки і нирок ми застосовували сукупність світлооптичних методів дослідження з акцентом на вивчення стану епітеліальних клітин та ендотеліального остову мікроциркуляторного русла (О.В. Волков, 1982).

Посіви калу тварин на наявність сальмонел проводили на вісмут-сульфітний агар щоденно з другого по сьомий день експерименту (В.С. Рябинский, В.Е. Родоман, 1966), а бактеріологічні дослідження - на кафедрі клінічної імунології та мікробіології ХМАПО МОЗ України (к.б.н. Н.Ф. Дзюбан).

При статистичній обробці результатів дослідження залучали загальноприйняті статистичні методи (Лапач С.Н. и співавт., 2000). Для оцінки різниці між групами хворих використовували критерій Ст'юдента, коефіцієнт кореляції Пірсона.

2. Результати власних досліджень

Проведенні нами експериментальні дослідження дозволили достовірно встановити зниження обсіменіння сальмонелами тонкої кишки у 14 разів, кількості виділення збудників у зовнішнє середовище - у 18 разів у тварин II групи у порівнянні з показниками тварин I групи.

Результати гістологічних досліджень слизової оболонки тонкої кишки показали, що сальмонельозна інфекція викликає активацію, а в деяких випадках і дезорганізацію ендотеліоцитів, а також деструкцію тромбоцитів і нейтрофільних лейкоцитів. Водночас відмічались активація і взаємодія макрофагів, лімфоцитів з ентероцитами, які спричинили дезорганізацію різного ступеня. Для структурних змін слизової оболонки тонкої кишки типовими є такі морфометричні зрушення: 1) зменшення товщини слизової оболонки; 2) зниження висоти ворсинок; 3) зменшення глибини крипт; 4) зниження висоти щиточкової облямівки епітелію ворсинок; 5) зменшення кількості ентероцитів, що розмножуються мітотично.

У тварин II групи використання альтану при експериментальному сальмонельозі значно зменшило обсяг зрушення слизової оболонки тонкої кишки і нормалізувало її морфофункціональні показники. Про це свідчить кількість збережених і відновлених епітеліального покриву ворсинок, густина глікокаліксу на поверхні мікроворсинок, збільшення кількості бокалоподібних клітин з ШІК-позитивним муцином, зменшення обсягу макрофагально-лімфоцитарної інфільтрації власної пластинки слизової оболонки.

Дослідження структурних змін печінки при сальмонельозі встановили, що в печінці тварин I групи гепатоцити були набряклі, збільшені в об'ємі, просвіт синусоїд слабо спостерігався, кількість клітин Купфера в синусоїдній вистільці значно збільшувалась. Тріада була “замаскована” лімфо-макрофагальним інфільтратом, особливо навколо артерій. Найближчі до тріади гепатоцити були некротизовані, лімфо-макрофагальний інфільтрат з наружної сторони мав неправильний контур, тобто погранична пластинка була зруйнована. Кількість запасів глікогену в гепатоцитах різко знижена. Місцями були наявні невеликі накопичення макрофагів, котрі утилізували загиблі гепатоцити.

Використання альтану для лікування інфікованих тварин II групи позитивно вплинуло на морфофункціональний стан печінки: встановлено не тільки зменшення обсягу її зруйнування, але й підвищення її репаративних здібностей; явища бінуклеарності гепатоцитів і більш вираженої поліплоїдії, ніж у щурів I групи; гіперплазія ендотелію синусоїд, збільшення середнього діаметра ядер, що в результаті, виявлялося значним відновлюванням і накопиченням глікогену гепатоцитами.

Морфологічне дослідження тканини нирок свідчило про наявність більшого навантаження на них при моделюванні сальмонельозу. У частині нефронів мали місце морфологічні зміни, очевидно, токсичного пошкодження, тоді як у другій частині нефронів -- інтенсифікація сечоутворення. Морфофункціональний стан, а саме пошкодження канальцевого епітелію в проксимальних відділах канальців, найбільш демонстративно свідчив про патологічну дію сальмонельозної інфекції на нирки.

Введення альтану щурам II групи позитивно відобразилось на морфофункціональному стані нирок у вигляді не тільки зменшення об'єму пошкодження, а також підвищення репаративних якостей. Про це свідчать відсутність десквамованого епітелію і Хейл-позитивної аморфної маси в просвіті канальців, наявність більшої кількості великих пухких клубочків з вільною порожниною капсули Шумлянського-Боумена, осередкове ущільнення і потовщення базальної мембрани ендотелію клубочкових капілярів, нормалізація розмірів ядер канальцевого епітелію.

Таким чином, встановлена захисна дія альтану при сальмонельозній інфекції відносно ентероцитів, ендотеліоцитів, гепатоцитів і нефроцитів.

Для обгрунтування антиоксидантних властивостей альтану нами були проведені біохімічні дослідження крові лабораторних тварин. В крові інфікованих S. typhimurium та нелікованих особнів I групи спостерігався зріст інтенсивності ПОЛ (7-й день експерименту). Кореляційний аналіз виявив зворотний зв'язок між рівнем ДК і активністю СОД в крові тварин I групи (r= -0,69).

Введення альтану тваринам II групи довело до нормалізації вмісту ДК і МДА у крові. На 7-й день експерименту у щурів II групи вміст МДА в сироватці крові був в 2,1 раза нижче аналогічного рівня у тварин I групи і наближався до даних щурів контрольної групи. Результати дослідження АОС показали, що активність СОД і каталази у тварин I групи були достовірно знижені в 1,4 і 1,3 раза відповідно. У II групі щурів спостерігалась нормалізація активності СОД і каталази. Корекція альтаном процесів ПОЛ у крові позитивно вплинула на загальний стан експериментальних тварин.

Виходячи з приведених даних, можна дійти висновок, що альтан, блокуючи рушійні дії вільних радикалів, перешкоджає розвитку структурних змін у тонкій кишці, печінці, нирках.

Отримані результати експериментальних досліджень дії альтану стали обґрунтуванням для його клінічного використання у хворих на сальмонельоз.

Порівняння клінічної симптоматики хворих I групи з досліджуваними II, III і IV групами пацієнтів, які отримували альтан і хілак-форте, дозволило встановити регресію клінічних симптомів у останніх. Так, позитивна клінічна динаміка у II групі хворих, що одержали альтан, відмічалась вже з другої доби від початку терапії. Гастритичні прояви хвороби в цій групі пацієнтів зникли достовірно в більш ранній період. Тривалість нудоти і блювоти були в 1,3 раза коротшими [(1,7±0,13) і (1,5±0,11) відповідно], ніж у групі хворих, котрі отримували тільки базисну терапію [(2,3 ± 0,22) і (1,9 ± 0,23) дня]. Включення хілаку-форте в терапію хворих на сальмонельоз IV групи достовірно, порівняно з даними хворих, що отримували базисну терапію, скорочувало тривалість нудоти і блювоти [(1,8 ± 0,26) і (1,6 ± 0,21 дня відповідно). Сполучення альтану і хілаку-форте у пацієнтів III групи скорочувало тривалість блювоти в 1,4 раза, а нудоти в 1,9 раза [(1,3 ± 0,19) і (1,2 ± 0,12) дня відповідно] при порівнянні з даними I групи.

Тривалість діареї в II і IV групах була в 1,3 раза, в III групі в 1,4 раза коротшою порівняно з даними I групи. Необхідно відзначити, що скорочення тривалості болю у животі та спазму сигмоподібдної кишки у пацієнтів, що отримували альтан. Так, спазм сигмоподібдної кишки відмічався у хворих II групи протягом (3,6 ±0,21) дня; в III групі (2,5±0,15) дня, в IV - (3,3±0,19) дня, а в I групі (5,5±0,22) дня, p<0,05. Імовірно, що скорочення інтоксикаційного і діарейного синдромів у хворих II групи може бути поясненим антиоксидантними, цитопротекторними і в'яжучими властивостями препарату.

Порівняльний аналіз клінічної ефективності базисної терапії з використанням альтану і хілаку-форте виявив найкращі результати на тлі сполученого їх використання за такими показниками, як зникнення інтоксикації, больового синдрому, нормалізації випорожнення. Прискорювання купірування клінічних проявів сальмонельозу за допомогою альтану і хілаку-форте скорочували тривалість перебування хворих у стаціонарі. Середній ліжко-день у групі, яка отримувала базисну терапію, становить (10,7±0,39) дня, альтан - (8,7±0,24) дня (p<0,05), хілак-форте - (8,5±0,26) дня (p<0,05) і сполучено альтан і хілак-форте - (7,7±0,35) дня (p<0,05). Будь-яких побічних ефектів у хворих, що отримували альтан, не знайдено.

Результати досліджень стану прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу свідчать про те, що в гострому періоді захворювання загальний напрямок змін вільнорадикального окислення ліпідів крові характеризувався збільшенням рівня ДК і МДА у сироватці крові на тлі реактивного підвищення антиоксидантного потенціалу організму. Так, вміст МДА в сироватці крові обстежених хворих достовірно перевищував контрольні показники на 53% в I групі, на 51% у II групі, на 48% в III і IV групах, а рівень ДК - на 52% в I і IV групах, на 51% у II групі, на 53% в III групі хворих (p<0,05). У пацієнтів усіх груп встановлено достовірне підвищення вмісту СОД і тенденцію до зниження рівня каталази, що відображає зріст активності системи антирадикального захисту у відповідь на потік вільних радикалів (В.А. Барабой, 1992). При цьому встановлена залежність ступеня та характеру порушень від тяжкості перебігу і варіанту хвороби. Вміст ДК у сироватці крові в гострому періоді сальмонельозу достовірно збільшувався при середньотяжкому перебігу в порівнянні з легким. Ця закономірність підтверджується наявністю прямого кореляційного зв'язку між рівнем ДК та вмістом МДА в сироватці крові при середньотяжкому перебігу (r = 0,67; p<0,05).

Активність СОД крові виявилась максимально підвищеною при середньотяжкому перебігу, що відрізняється від аналогічного показника при легкому перебігу сальмонельозу на 29% у I і IV групах, на 27% - у II групі, на 33% - у III групі, (p<0,05). Активність каталази при середньотяжкому перебігу мала тенденцію до зниження порівняно з даними показниками при легкому перебігу захворювання.

Порівняльний аналіз показників ПОЛ крові з урахуванням варіантів перебігу сальмонельозу показав, що в гострому періоді в пацієнтів при гастроентероколітичному варіанті хвороби значення ДК крові були достовірно вище [(89,62±2,94) мкмоль/л] порівняно з аналогічними показниками у хворих з гастроентеритичним варіантом [(72,93±3,37) мкмоль/л, p<0,05]. Вміст МДА в сироватці крові хворих з гастроентероколітичним варіантом [(17,44±1,08) мкмоль/л] зростав у порівнянні з показниками у хворих з гастроентеритичним - [(14,86±0,74 мкмоль/л), p > 0,05].

Аналіз результатів дослідження активності каталази свідчить про її зменшення (p>0,05) у крові хворих двох груп в гострому періоді хвороби. У пацієнтів при гастроентероколітичному варіанті активність каталази в гострому періоді [(12,76±1,22) і (12,93±1,30) мкат/л відповідно] нижче, ніж у хворих при гастроентеритичному варіанті [(14,07±1,13) мкат/л, p>0,05]. Активність СОД у всіх обстежених хворих була вірогідно вище в порівнянні з фізіологічними показниками [(62,15±2,85) на 1 мл гемолізату]; найбільші показники СОД були у пацієнтів з гастроентероколітичним варіантом перебігу сальмонельозу [(74,15±1,75) на 1мл гемолізату, p<0,05].

Отримані дані про дисбаланс між процесами ПОЛ і АОС крові при сальмонельозній інфекції обстежених нами хворих співпадають з даними спеціальної літератури (О.Ш. Исматулаев, 1991; М.А. Андрейчин, О.Л. Ивахив, 1998; О.А. Журило, 1998). Висока продукція ДК і МДА у наших хворих при гастроентероколітичному варіанті і середньотяжкому перебігу сальмонельозу свідчить про вплив деструктивних процесів, особливо в біомембранах. Так, за даними В.А. Барабоя (1992, 1997), ступінь інтенсифікації вільнорадикального окислення ліпідів є показником порушення структури мембран клітин.

Період одужання при сальмонельозі характеризувався відновленням процесів вільнорадикального окислення ліпідів крові у реконвалесцентів II, III і IV груп. Вміст ДК і МДА достовірно знижувався в порівнянні з показниками у хворих в гострому періоді у II, III і IV групах: ДК - в 1,5, 1,7 і 1,4 раза, МДА - в 1,3, 1,6 і 1,2 раза відповідно. Однак у пацієнтів I групи спостерігалась лише тенденція до зниження ДК і МДА і до відновлення активності каталази і СОД.

Таким чином, введення альтану у схему лікування сальмонельозу сприяло відновленню прооксидантно-антиоксидантної рівноваги у крові й структурно-функціональної регенерації клітин.

Мікробіологічні дослідження випорожнень в перші дні сальмонельозу виявили порушення мікрофлори кишечнику у 100% хворих з гастроінтестинальною формою сальмонельозу. У пацієнтів при надходженні до стаціонару знайдено суттєве зниження рівня біфідобактерій, лактобацил, популяції ешеріхій з нормальною ферментативною здатністю. Як відповідна реакція відбулось збільшення кількості Е. соli з лактозонегативними властивостями, підвищення вмісту умовно-патогенних ентеробактерій роду Enterobacter spp., Proteus spp., Klebsiella spp.; зростання кокових форм у хворих всіх груп перевищував фізіологічні показники у 10 - 100 разів.

Розбалансованість екосистеми кишечника при сальмонельозі знайшла своє відображення у формуванні мікробних асоціацій. У 17,6 - 21,8% хворих вони були представлені двома видами мікроорганізмів. У пацієнтів з середньотяжким перебігом сальмонельозу формувалися асоціації з 3-4 представників УПМ з грампозитивними і грамнегативними бактеріями та дріжджеподібними грибами Candida. При середньотяжкому перебігу хвороби найчастіше зустрічалось сполучення гемолітичної кишкової палички, золотистого стафілокока, дріжджеподібних грибів з представниками сімейства ентеробактерій. Асоціації, що зустрічалися із 3 і 2 УПМ різноманітні за складом і були представлені такими видами мікроорганізмів: гемолізуючі і лактозонегативні штами E. coli, Candida spp., S. aureus, Proteus spp., Klebsiella spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp.

При порівнянні отриманих даних дослідження мікрофлори товстої кишки хворих з результатами ПОЛ і АОС крові в 96,7% випадках простежено пряму залежність між кількісним вмістом МДА, ДК у сироватці крові, тяжкістю хвороби, ступенем розвитку дисбактеріозу (r=0,58).

Результати проведёних мікробіологічних досліджень випорожнень хворих після лікування показали наявність біфідобактерій, лактобацил, Е. соli з недостатньо вираженими ферментативними властивостями, а також стафілококів і грибів роду Candida; при цьому нормалізація мікрофлори відбувалася тільки у 35,3% хворих I групи, що одержували базисну терапію.

При введенні препаратів альтану і хілаку-форте вдавалося досягти нормалізації мікробіоценозу кишечника у 72% реконвалесцентів II групи, у 86,2% пацієнтів - III і у 81,5% хворих - IV.

Після проведеного лікування виділення збудника було знайдено у 4 хворих I групі, у 2 - II і IV. У пацієнтів III групи сальмонела не виділена.

Ймовірно, нормальний мікробіоценоз забезпечує не тільки колонізаційну резистентність кишечника, але й нормалізує процеси ПОЛ і активність ферментів АОС крові (А.Н. Бондаренко, 1996; О.А. Журило, 1998). Отже, хілак-форте опосередковано сприяє відновленню прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу.

Таким чином, використання альтану і хілаку-форте у хворих на сальмонельоз позитивно впливає на мікрофлору кишечника, сприяє нормалізації рівня продуктів ПОЛ і активності ферментів, що характеризується швидкою регресією клінічної симптоматики і санації організму.

Висновки

1. У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове рішення удосконалення лікування хворих на сальмонельоз з урахуванням стану перекисного окислення ліпідів, антиоксидантної системи крові і мікробіоценозу товстої кишки.

2. Включення альтану і хілаку-форте в терапію хворих на сальмонельоз сприяє швидкій регресії клінічних симптомів хвороби, зменьшує ступінь інтоксикації і прояви гастроінтестинального синдрому (p<0,05). Сполучення альтану і хілаку-форте у пацієнтів є найбільш ефективною схемою лікування, про що свідчить швидкість регресії гастроінтестинального синдрому та зменшення терміну перебування хворих у стаціонарі.

3. При легкому и середньотяжкому перебігу сальмонельозу в гострому періоді хвороби відмічаються достовірно високі рівні малонового діальдегіду, дієнових кон'югатів, активності супероксиддисмутази і тенденція до зниження активності каталази крові всіх хворих. Суттєві зрушення у вільнорадикальному окисленні ліпідів і в системі антиоксидантного захисту спостерігаються у пацієнтів з гастроентероколітичним варіантом сальмонельозу.

4. Нормалізація рівнів дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду, активності супероксиддисмутази і каталази відбувається у пацієнтів, які отримали альтан і його комбінацію з хілаком-форте.

5. У гострому періоді сальмонельозу спостерігаються порушення мікробіоценозу товстої кишки у 100% обстежених хворих. Включення альтану, хілаку-форте у комплексну терапію пацієнтів сприяє зниженню кількості умовно-патогенної мікрофлори, відновленню кількості біфідобактерій, лактобактерій, ешеріхій з нормальною ферментативною здібністю у 72% і 81,5% реконвалесцентів відповідно. Комбіноване лікування альтаном і хілаком-форте хворих призводить до більш активної колонізації слизової оболонки кишечника резидентною мікрофлорою у 86,2% випадків.

6. Експериментальний сальмонельоз характеризувався ростом вмісту продуктів перекисного окислення ліпідів (ДК підвищується в 2,0 рази, МДА - в 2,8 раза) у нелікованих тварин і падінням активності ферментів антиоксидантної системи (СОД знижається в 1,4 раза, каталази - в 1,3 раза, p<0,05) на 7-й день експерименту. Введення альтану сприяє достовірній нормалізації процесів перекисного окислення ліпідів і відновленню активності ферментів антиоксидантної системи. Альтан зменшує рівень обсіменіння сальмонелами тонкої кишки в 14,0 разів (p<0,05) і їхньої елімінації у 18 разів (p<0,05).

7. Введення альтану експериментальним тваринам нормалізує морфометричні показники тонкої кишки: збільшення кількості збереженого і відновленого епітеліального покрову ворсинок, кількості бокалоподібних клітин з ШІК-позитивним муцином, наявність шару глікокаліксу на поверхні мікроворсинок, зменшення обсягу макрофагально-лімфоцитарної інфільтрації власної пластинки слизової оболонки, що свідчить про репаративну, мембраностабілізуючу, протизапальну дію препарату.

Практичні рекомендації.

1. При лікуванні гастроінтестинальної форми сальмонельозу доцільно використання альтану у комплексній терапії при легкому і середньотяжкому перебігу в дозі 30 - 60 мг/ добу (по 10 - 20 мг три рази на добу відповідно) протягом 8 днів.

2. Рекомендовано призначення альтану у сполученні з хілаком-форте в наступних дозах: альтан у дозі 30 - 60 мг/ добу і хілак-форте по 40 - 60 крапель 3 рази на добу протягом 8 днів при легкому і середньотяжкому перебігу сальмонельозу відповідно.

3. Вивчення динаміки кількісного вмісту ДК і МДА, активності СОД і каталази периферичної крові паралельно із клініко-мікробіологічним спостереженням дозволяє дати більш об'єктивну оцінку клінічної ефективності терапії.

морфометричний сальмонельозний альтан вільнорадикальний

Література

1. Ніколаєва Л.Г., Попова Т.М., Дзюбан Н.Ф. Экспериментальное изучение препарата “Альтан” при лечении сальмонеллеза // Нові технології в медицині: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної освіти м. Харків. - 2001. - С. 56.

2. Ніколаєва Л.Г., Губіна-Вакулік Г.І., Дзюбан Н.Ф., Попова Т.М. Вивчення ефективності препарату “Альтан” при експериментальному сальмонельозі // Інфекційні хвороби. - 2002.- №1. - С. 44-47.

3. Ніколаєва Л.Г., Губіна-Вакулік Г.І., Попова Т.М. Вплив альтану на патоморфологічні зміни в печінці і нирках у тварин з моделлю сальмонельозу // Інфекційні хвороби. - 2002. - №2. - С. 76-79.

4. Ніколаєва Л.Г., Дзюбан Н.Ф., Попова Т.М. Вплив альтану на стан мікропейзажу кишечнику хворих на сальмонельоз // Інфекційні хвороби. - 2002.- №4.- С. 46-50.

5. Попова Т.М. Вивчення перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної ативності альтану при сальмонельозі // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції інфекціоністів “Сучасна терапія хворих з інфекційною та паразитарною патологією на догоспітальному і госпітальному етапах, методи профілактики” м. Харків, 2002. - С.73-74.

6. Попова Т.М. Зміна мікропейзажу кишечника у хворих на сальмонельоз під впливом альтану і хілаку-форте // Нові технології в медицині: Матеріали наукової конференції молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної освіти м. Харків. - 2002. - С. 46-47.

Размещено на Allbest.ru