Діагностична інформативність комп’ютерної, магнітно-резонансної томографії і дистанційної інфрачервоної термографії при новоутвореннях ЛОР-органів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, ОНКОЛОГІЇ І РАДІОБІОЛОГІЇ ім. Р.Є. КАВЕЦЬКОГО

Колотилов Микола Миколайович

УДК 616 (714.3+714.216)-006.03/04-07

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

Діагностична інформативність комп'ютерної, магнітно-резонансної томографії і дистанційної інфрачервоної термографії при новоутвореннях ЛОР-органів

14.01.07 - онкологія

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка АМН України.

Наукові консультанти: член-кореспондент НАН України, академік АМН України, доктор медичних наук, професор Розенфельд Леонід Георгійович, завідувач рентгенрадіологічним відділом Інституту отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка АМН України;

академік НАН України, доктор медичних наук, професор Чехун Василь Федорович, директор Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, завідувач відділу механізмів протипухлинної терапії.

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Орел Валерій Еммануїлович, завідувач відділу медичної біофізики та біоінженерії Інституту онкології АМН України;

доктор медичних наук, професор Дикан Ірина Миколаївна, директор Науково-практичного центру променевої діагностики АМН України;

доктор медичних наук, професор Галайчук Ігор Йосипович, завідувач кафедри онкології, променевої діагностики і терапії та радіаційної медицини Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України.

Захист дисертації відбудеться 19 грудня 2007 р. о 13 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.155.01 в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 45)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ІЕПОР ім. Р.Є. Кавецького НАН України (м. Київ, вул. Васильківська, 45)

Автореферат розісланий „18” листопада 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат біологічних наук Л. М. Шлапацька.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аналіз основних представницьких публікацій по використанню комп'ютерної томографії (КТ) і магнітно-резонансної томографії (МРТ) в діагностиці пухлин ЛОР-органів з погляду доказової медицини й реального знання технологій медичної візуалізації свідчить про досить лімітовану інформативність інтерпретації й опису їх КТ і МРТ зображень: обмеженість опису винятково топографо-анатомічним аспектом; використання мізерного набору якісних майже ідентичних і для КТ, і для МРТ елементів семіотики, що недостатньо відображає біофізичні властивості пухлинної тканини: денсність (КТ), інтенсивність (МРТ) структури, чіткість-нечіткість контурів, гетерогенність-гомогенність структури, наявність включень; зміни елементів семіотики після контрастування; суб'єктивний фактор інтерпретації через відсутність чітких дефініцій елементів семіотики; об'єктивні кількісні елементи семіотики представлені рентгенівською щільністю (КТ), лінійними розмірами (КТ, МРТ); незначна еволюція характеру й обсягу опису та інтерпретації зображень за час застосування технологій у світовій і вітчизняній медицині (А.А. Сперанская, В.М. Черемисин, 2005; D.D. Stark, W.G. Bradley, 1999; S.K. Mukherji et al., 2000; W.R. Nemzek et al.; 2000; W.W. Orison, 2000; H.R. Harnsberger et al., 2002). Клініцисти перебувають у необізнаності щодо реального обсягу клінічної потенційно корисної інформації, що знаходиться в діагностичних зображеннях (Л.Д. Линденбратен,1999; А.Н. Гуржиев и соавт., 2003).

Візуалізація ЛОР-органів у процесі КТ і МРТ діагностики їх запальних і пухлинних уражень (особливо в сагітальній і фронтальній площинах) завжди супроводжується візуалізацією структур і порожнин головного мозку (A.G. Osborne et al., 2002), лінійні розміри яких ніколи не використовують як джерело додаткових клінічно важливих відомостей, хоча їхня інформативність відносно добре розкрита в неврології й нейрогеріатрії (H. Oguro et al., 1998). Відомий принцип надмірності інформативності будь-якого зображення (Г.Г. Автандилов, 1996) зобов'язує до проведення системного аналізу томограм ЛОР-органів і головного мозку хворих з урахуванням впливу осередкової патології ЛОР-органів на старіння головного мозку, стану головного мозку, артерій головного мозку та шиї.

Дистанційна інфрачервона термографія (ДІТ) використовувалась для обстеження хворих зі злоякісними пухлинами деяких локалізацій (молочна залоза, шкірні покриви, нирки, ЛОР-органи та ін.) протягом 1980-1990 р.р. за час практично повної відсутності КТ і МРТ в Україні (А.Ф. Возианов и соавт., 1993). Інтерес до ДІТ значно зменшився у зв'язку з поширенням в останнє десятиліття КТ і МРТ, а також через відсутність в Україні виробника термографів.

Створення в Росії термографів III покоління з матрицею не менше 100х100 фотоприймачів і чутливістю 0,02-0,03 ⁰С (для порівняння: термограф II покоління “Радуга МТ” мав один фотоприймач і чутливість 0,1⁰С) відкрило нові перспективи фундаментальних досліджень термосеміотики й клінічно інформативної діагностики захворювань (Б. Вайнер, 1999).

Температура тіла, термотопографія шкірних покривів, термореактивність організму, обумовлені рівнем метаболізму й ступенем васкулярізації органів і тканин, є невід'ємними елементами фону дії будь-якого лікарського засобу. ДІТ становить інтерес як технологія візуалізації й визначення системної термосеміотики організму - пухлиноносія, інформативність якої була позначена в окремих роботах ( Т.П. Рябых и соавт., 1994), але прагматичність якої вивчена лише частково.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках планових науково-дослідних робіт інституту отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка АМН України: “Розробити способи термографічної оцінки клінічної ефективності лікарських препаратів і пошуку нових фармакологічних засобів” (1994-1996 рр., № держреєстрації 0194U015995); “Розробити методи лікування хворих поліпозним риносинуситом з використанням нових препаратів: антиоксиданти, нейропептиди й деяких фізичних факторів” (1998-2000 рр., № держреєстрації 0198U007514); “Вивчити КТ і МРТ критерії проростання й проникнення навколоносових пазух у порожнину черепа” (2000-2002 рр., № держреєстрації 0100U003095); “Вивчити можливості магнітно-резонансної спектроскопії в діагностиці доброякісних і злоякісних пухлин ЛОР-органів” (2001-2003 рр., № держреєстрації 0101U000899); “Вивчити можливості КТ і МРТ у диференціальній діагностиці захворювань скроневої кістки” (2004-2006 рр., № держреєстрації 0104U003598).

Мета дослідження - підвищення інформативності КТ, МРТ та термографічних досліджень хворих з пухлинами ЛОР-органів шляхом постобробки зображень, опису суміжних з ЛОР-органами анатомічних структур.

Задачі дослідження.

1. Розробити систему кількісних і якісних показників семіотики піксельної структури КТ і МРТ зображень пухлин ЛОР-органів.

2. Вивчити КТ і МРТ семіотику пухлинного поля злоякісних новоутворень ЛОР-органів.

3. Розробити спосіб ідентифікації різних нозологічних форм доброякісних і злоякісних пухлин ЛОР-органів на основі кольорового картування КТ, МРТ зображень новоутворень.

4. Розробити способи диференційної діагностики доброякісних і злоякісних пухлин ЛОР-органів.

5. Вивчити патологічний стан головного мозку, артерій головного мозку і шиї у хворих з пухлинами ЛОР-органів.

6. Вивчити асоційовані із старінням характеристики головного мозку, артерій головного мозку і шиї у хворих з пухлинами ЛОР-органів.

7. Визначити можливість прогнозування регресії злоякісних пухлин при променевій терапії на основі аналізу їх КТ зображень.

8. Вивчити інформативність системних показників термосеміотики в прогнозуванні ефективності променевої терапії хворих зі злоякісними пухлинами, в ранній діагностиці рецидивування у хворих в період ремісії.

9. Розробити опис нозологічних форм пухлин ЛОР-органів на основі інтегральної сукупності їх КТ, МРТ і термографічної семіотики.

Об'єкт дослідження: історії хвороб пацієнтів і діагностичні зображення хворих із запальними й пухлинними захворюваннями ЛОР-органів.

Предмет дослідження: інформативність локальної КТ, МРТ семіотики пухлин ЛОР-органів, системної термосеміотики організма- пухлиноносія.

Методи дослідження: КТ, МРТ, ДІТ, гістографічний аналіз зображень, інформаційний аналіз, морфометричний метод, статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Запропоновані інформаційні критерії ідентифікації доброякісних і злоякісних пухлин ЛОР-органів за гістограмами їх КТ зображення: середня власна інформація 1 пікселя, коефіцієнт відносної ентропії, надмірність.

2. Кольорове картування КТ/МРТ зображень новоутворень за шкалою кольорів і рентгенівської щільності/інтенсивності у відповідності з показниками їх гістограм візуалізує текстуру зображень пухлин та дозволяє діагностувати різні нозологічні форми доброякісних і злоякісних пухлин.

3. Визначені кількісні критерії ідентифікації доброякісних і злоякісних пухлин ЛОР-органів на КТ зображеннях: фрактальна розмірність контуру і компактність новоутворення.

4. Доведено, що внутрішньовенне введення даларгіна збільшує/зменшує відповідно інтенсивність Т₁ -/Т₂-зважених зображень злоякісних пухлин та не впливає на інтенсивність зображень доброякісних пухлин.

5. У хворих із злоякісними пухлинами ЛОР-органів виявлені асоційовані із старінням зміни головного мозку та артерій головного мозку і шиї: збільшення ширини III шлуночка, міжпівкульної щілини, сільвієвої і постцентральної борозен, висока частота кальцифікатів епіфізу і судинних сплетінь бокових шлуночків (СС БШ), патологічна деформація сонних артерій і розімкненого артеріального кола.

6. Вперше виявлена гіпоперфузія сірої та білої речовини головного мозку у хворих із плоскоклітинним раком гортані і верхньощелепної пазухи.

7. Вперше встановлено, що у хворих із злоякісними пухлинами навколоносових пазух з несприятливим перебігом захворювання спостерігається гіподенсність правої скроневої ділянки.

8. Характерне для практично здорових осіб збільшення об'єму бокових шлуночків головного мозку після гіперглікемічної проби із глюкозою не спостерігається у хворих із злоякісними пухлинами верхньощелепної пазухи.

9. Вперше показано, що використання нейропептида даларгіна для підсилення антибластомного ефекту променевої терапії хворих на рак гортані ефективне тільки у хворих з адекватним і редукованим типом термореактивності організму на охолодження.

10. Встановлено, що підвищення рентгенівської щільності центральних субоб'ємів пухлини після рентгеноконтрастування більш ніж на 20 од.Х - критерій прогнозу повної регресії раку верхньощелепної пазухи після застосування променевої терапії і відносно більшої тривалості виживання хворих без рецидивування і реґіонарного метастазування.

11. Вперше розроблено опис нозологічних форм пухлин ЛОР-органів на основі інтегральної сукупності їх КТ, МРТ, термографічної семіотики.

Практичне значення одержавних результатів. Розроблено спосіб топічної діагностики раку навколоносових пазух з тенденцією до інтракраніального поширення, спосіб визначення радіочутливості рака верхньощелепної пазухи, спосіб діагностики проростання або проникнення пухлин навколоносових пазух у порожнину черепа, спосіб диференціальної діагностики доброякісних і злоякісних пухлин, спосіб диференціальної діагностики нейрогеріатрічних захворювань, спосіб визначення зони пухлинного поля злоякісної пухлини голови й шиї, спосіб визначення довжини пухлинного поля злоякісних пухлин верхніх дихальних шляхів.

Результати роботи впроваджені в практику інституту отоларингології ім.О.С.Коломійченка АМН України, науково-діагностичного центра АМН України “Здоров'я людей літнього віку”, відділення променевої діагностики Центральної міської клінічної лікарні м.Києва, клінік кафедр отоларингології й променевої діагностики Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провів інформаційний пошук, аналіз літератури по темі дисертаційної роботи, визначив напрямок, мету й завдання роботи, вибрав методи дослідження, провів аналіз діагностичних зображень, що зберігаються в архіві науково-діагностичного центру АМН України, і історій хвороб пацієнтів, вивчив і теоретично узагальнив результати проведених досліджень, обґрунтував висновки.

Автор ініціював організацію й планування досліджень клінічної цінності розроблених варіантів інтерпретації й опису КТ, МРТ, термографічної семіотики пухлин, взяв участь у їхній реалізації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційнoї роботи були представлені на: науково-практичній конференції “Променева діагностика захворювань голови та шиї” (Одеса, 20-22 вересня 1994р.), I Українському конгресі радіологів (Київ, 15-18 травня 1995р.), VIII з'їзді оториноларингологів України (Київ, 5-10 червня 1995р.), 2-у з'їзді онкологів країн СНД за участю вчених Європи, Америки, Азії (Київ, 23-28 травня 2000р.), III Національному конгресі геронтологів і геріатрів (Київ, 2000р.), IX з'їзді оториноларингологів України (5-8 вересня 2000р.), щорічних традиційних весняних (2003, 2004, 2005 рр.) і осінніх (2002, 2004, 2006 рр.) конференціях наукового зібрання оториноларингологів України.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 59 наукові роботи, з них 36 у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, серед яких 6 без співавторів. Отримано 7 деклараційних патентів України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 6 розділів, обговорення результатів, висновків, списку літератури й додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи - 253 сторінок друкованого тексту, ілюстрованого 115 малюнками й 57 таблицями. Список літературних джерел містить 345 найменування, з них 192 роботи українською та російською мовами та 147 - іноземних дослідників.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Матеріали дослідження ґрунтуються на результатах верифікації й порівняльного аналізу КТ і МРТ діагностичних зображень та історій хвороб 990 пацієнтів, які проходили обстеження в Науково-діагностичному центрі АМН України і лікування в інституті отоларингології ім. О.С. Коломійченка АМН України в період з 1999р. по 2005р., а також на результатах термографічних досліджень 163 хворих, виконаних в інституті в період з 1995р. по 1998р.

Контрольну групу склали 173 практично або відносно здорові особи у віці 22-74 років без яких-небудь захворювань ЛОР-органів, голови й шиї. Обстежувані контрольної групи проходили КТ і МРТ обстеження в Науково-діагностичному центрі АМН України.

Відбір пацієнтів на КТ, МРТ і ДІТ обстеження проводився оториноларингологами, а обстеження та лікування хворих здійснювали радіологи за стандартними протоколами. Добровольці й хворі були ознайомлені зі змістом діагностичних процедур і підписали форму “Інформованої згоди” у якості випробуваних. Програми досліджень були схвалені комісіями з біоетики інституту отоларингології ім. О.С.Коломійченка АМН України й Науково-діагностичного центру АМН України.

Виконуючи дослідження, здобувач працював винятково з історіями хвороб і КТ, МРТ, термографічними зображеннями, дотримуючись принципу конфіденційності при викладі результатів.

КТ обстеження пацієнтів проводили за допомогою томографа “Somatom Plus 4” (“Siemens”, Німеччина). Візуалізацію судин голови й шиї, перфузії головного мозку виконували на мультиспіральному рентгенівському томографі “Somatom Volume Zoom (“Siemens”, Німеччина). При проведенні мультиспіральної комп'ютерної томографії (МСКТ) використовувались наступні програми: CARE Bolus; Perfusion СТ; CT Angio. МРТ дослідження хворих здійснювали на томографі “Magnetom Vision” (“Siemens”, Німеччина).

Робота з діагностичними зображеннями проводилася у форматі єдиного уніфікованого стандарту для передачі, зберігання та обробки зображень DІCОM 3.0 (Digital Imaging and Communications in Medicine). Набір функцій складав: вибір кількості зображень, що переглядають одночасно, серій та масштабування зображень (Zoom, Magnify); настроювання яскравості й контрастності зображень; зміна орієнтації зображення (Flip, Rotate); вибір форми зони інтересу (круглої, прямокутної, довільної) з виміром її площі; вимір лінійних і кутових розмірів анатомічних структур (Measure distance, Angle); гістографічний аналіз зони інтересу за рентгенівською щільністю (КТ) або інтенсивністю (МРТ) - Evaluate ROI (region of interest); вимір рентгенівської щільності піксела в од. Х (Pixel lens).

Термографічні дослідження щодо визначення типу термореактивності організму на охолодження виконані на інфрачервоному термографі “Радуга” ТВЦ-01. Статистична обробка кількісних показників проводилася за допомогою методів варіаційної статистики (С.Н. Лапач і співавт., 2000) на персональному комп'ютері 1ВМ РС “Pentium” з пакетом програм “Statgraphics” версії 3.0 (США) і “Microsoft Excel” версії 5.0 (CША) з використанням критеріїв Мана-Уітні, Вілкоксона та Спірмена.

Надійність й обґрунтованість (тобто адекватність) способів діагностики визначалася наступними загальноприйнятими класичними показниками (Р. Флетчер і співавт., 1998): чутливість (Ч), специфічність (З), прогностичність (П).

Результати досліджень та їх обговорення

Рентгенівська комп'ютерна томографія й магнітно-резонансна томографічна семіотика новоутворень ЛОР-органів. Рентгенівська комп'ютерна томографічна семіотика пухлин. Гістографічний аналіз КТ зображень проводили за наступними правилами: вимірювання виконували тільки на аксіальних зрізах, що проходять через центральну ділянку новоутворення; зону інтересу окреслювали на ділянці зображення, що немає яких-небудь включень (кальцифікатів, некрозів, крововиливів); форма зони інтересу - квадрат відповідно до форми пікселя; площина квадрата - 0,5 см²±10% (похибка обумовлена мануальним кресленням зони).

Визначені основні кількісні показники гістограм структури КТ зображень доброякісних і злоякісних пухлин навколоносових пазух, гортані, глотки, скроневої кістки й мосто-мозочкового кута до і після рентгеноконтрастування: середньоарифметичної рентгенівської щільності (Щса), стандартного відхилення (СВ), мінімальної щільності (Щмін), максимальної щільності (Щмакс).

Ідентифікація новоутворень за кількісними показниками гістограм нативних зображень можлива тільки для досить обмеженої кількості нозологічних форм захворювань навколоносових пазух із гіперденсною структурою: остеома, цементуюча фіброма, фіброзна дисплазія. Розходження по Щса цих новоутворень достовірні (Р<0,01).

Максимальне збільшення Щса зображення пухлини після рентгеноконтрастування спостерігається у хворих на анапластичний рак (+34,2 од. Х), естезіонейробластому (+31,4 од.Х), гемангіоендотеліому (+52,9 од.Х) порожнини носа й навколоносових пазух, менінготеліальну менінгіому (+30,1 од.Х) мосто-мозочкового кута, хемодектому (+74,8 од.Х) каротидного простору шиї. Розходження між щільністю нативних і рентгеноконтрастованих зображень достовірні (Р<0,01). Вірогідне (Р<0,05) збільшення Щca пухлин після рентгеноконтрастування встановлено при гемангіоперицитомі (+19,8од. Х), хордомі (+26,8 од.Х), перехідноклітинному раку (+21,0 од.Х), плоскоклітинному нероговіючому (+20,2 од.Х) і роговіючому (+27,6 од.Х) раку порожнини носа та навколоносових пазух, плоскоклітинному нероговіючому (+20,4 од.Х) і роговіючому (+21,8 од.Х) раку гортані, плоскоклітинному нероговіючому раку (+21,4 од.Х) ротового відділу глотки, невріномі (+22,5 од.Х) слухового нерва, анапластичній (+27,8 од.Х) і псамоматозній (+28,3 од.Х) менінгіомі мосто-мозочкового кута.

Система інформаційних показників структури рентгенівських комп'ютерних томографічних зображень пухлин. В матриці КТ зображення (стандарт - 512х512 пікселей) об'єкта зафіксована деяка кількість інформації, що може бути описана лише трьома кількісними показниками: ентропією, відносною ентропією, надмірністю.

Ентропія 1 пікселя КТ зображень доброякісних пухлин (5 нозологічних форм) лежить в інтервалі від 1,21 до 1,52 біта, а злоякісних пухлин (16 нозологічних форм) - 1,65 - 2,55 біта. Згідно цих даних існує істотна відмінність між доброякісними й злоякісними пухлинами (Р<0,01). Рентгеноконтрастування зменшує ентропію пікселя зображень доброякісних пухлин (розходження достовірні тільки для лімфангіоми - Р<0,05), збільшує ентропію пікселя зображень злоякісних пухлин (розходження достовірні для 15 нозологічних форм, Р<0,05, за винятком гемангіоперицитоми). Відносна ентропія 1 пікселя зображень доброякісних новоутворень становить 0,36-0,46, а злоякісних пухлин - 0,49-0,77. Рентгеноконтрастування зменшує цей показник у 4 нозологічних формах доброякісних новоутворень (Р<0,05) та збільшує у злоякісних новоутвореннях, однак розходження достовірні тільки для анапластичної менінгіоми, плоскоклітинного нероговіючого рака ротового відділу глотки, лімфобластної лімфоми ( Р<0,05). Надмірність 1 пікселя зображень доброякісних пухлин становить 54,0 - 64,4%, а злоякісних новоутворень - 23,0 - 50,5%. Рентгеноконтрастування збільшує надмірність пікселя зображень 4 нозологічних форм доброякісних пухлин (Р<0,05, за винятком невріноми), зменшує надмірність пікселя зображень 15 нозологічних форм злоякісних пухлин (Р<0,05, крім гемангіоперицитоми).

Кольорове картування рентгенівських комп'ютерних томографічних зображень пухлин за шкалою рентгенівської щільності й даними гістограм. Кольорове картування структури КТ зображень новоутворень виконане за їх гістограмами, що реально зображує частоту значень рентгенівської щільності тканин в інтервалі від Щмін до Щмакс за шкалою кольорів.

Кольорове картування виконувалося в кілька етапів.

1. У форматі DICOM 3.0 на КТ зображенні пухлини виділяли квадратну зону інтересу площиною 1,0 см² й одержували гістограму рентгенівської щільності пікселей, які є її складовими.

2. Перезапис діагностичного зображення з гістограмою формату DICOM 3.0 виконували у форматі BMP.

3. Переміщення діагностичного зображення формату BMP у математичне середовище MATLAB і проведення кольорового картування відповідно до показників даної гістограми й інформаційного заголовка за заданою шкалою кольорів.

Частота досліджених кольорокартованих типових текстур новоутворень становила: меланома - 100% спостережень, плоскоклітинний нероговіючий рак - 100% спостережень, плоскоклітинний роговіючий рак - 82,6% спостережень, ангіофіброма - 80% спостережень.

З ряду об'єктивних причин (потенційно можливе різноманіття варіантів шкал рентгенівської щільності й шкал кольорів, емпіричний підхід у їхньому виборі, відсутність теоретично обґрунтованих і діагностично ефективних варіантів, пов'язаних із практично повною відсутністю будь-яких проблемно-орієнтованих методологічних робіт з кольорового картування) дослідження обмежені тільки одним варіантом шкали рентгенівської щільності й одним варіантом шкали кольорів.

Кольорове картування дозволяє розрізнювати різні нозологічні форми пухлин, які на чорно-білому зображенні виглядають практично ідентичними та мають однакові показники рентгенівської щільності.

Кольорова текстура рентгенівських комп'ютерних томографічних зображень пухлин та її зміни після рентгеноконтрастування. Для двох нозологічних форм доброякісних і шести нозологічних форм злоякісних пухлин ЛОР-органів виконане кольорове картування зон інтересу нативних і рентгеноконтрастних КТ зображень новоутворень. Установлено частоту типових нативних кольорокартованих текстур пухлин: неврінома 1 типу - 67,7% спостережень, неврінома 2 типу - 32,3%, хемодектома - 100%, гемангіоперицитома 1 типу - 46,1%; гемангіоперицитома 2 типу - 53,9%, лімфоцитарна лімфома - 100%, лімфосаркома - 100%, цистаденокарцинома - 86,7%, хордома - 100%, плоскоклітинний роговіючий рак - 85,7 %.

Кольорове картування структури магнітно-резонансних томографічних зображень пухлин за шкалою їхньої інтенсивності та даними гістограм. Кольорове картування структури МРТ зображень пухлин виконане по їх гістограмам (аналогічно колірному картуванню КТ зображень), що відображає частоту значень інтенсивності (Імін, Іса, Імакс) пікселей структури в інтервалі від 0 до 1000 умов. од. за шкалою кольорів. Етапи кольорового картування МРТ зображень відповідали таким при картуванні КТ зображень.

Виконано кольорокартування МРТ зображень мікотичного вогнища, тканини поліпа, фіброзної дисплазії, цементуючої фіброми, цистаденокарциноми, гемангіоперицитоми, хондросаркоми, гемангіоендотеліоми, плоскоклітинного роговіючого рака, перехідноклітинного рака, невріноми. Кольорокартовані типові текстури відзначені при поліпах у 83,3% спостережень, фіброзної дисплазії - у 100%, цементуючої фіброми - у 100%, цистаденокарциномі - у 91,7%, гемангіоперицитомі - в 84,6%, хондросаркомі - в 100%, гемангіоендотеліомі - у 100%, перехідноклітинному раку - у 90%, невріномі - у 66,7%.

Спосіб диференційної діагностики доброякісних і злоякісних пухлин носового відділу глотки. Дослідження змін МРТ семіотики зображень новоутворень ЛОР-органів після введення нейропептида даларгіну (ЗАТ “Біолек”, Україна) проведені у 18 пацієнтів. Після першого МРТ обстеження пацієнтові вводили внутрішньовенно препарат у дозі 0,03-0,05 мг/кг у 2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Повторне МРТ обстеження виконували через 10 хв після ін'єкції. Потім проводили порівняльний аналіз інтенсивності структури новоутворення на 4-х центральних томограмах до та після проби з нейропептидом.

Зменшення (збільшення) інтенсивності структури зображення визначали шляхом її гістографічного аналізу стосовно характерного для даної пухлини Іса. Встановлено, що нейропептид даларгін не впливає на інтенсивність МРТ структури доброякісних пухлин, але змінює інтенсивність структури злоякісних пухлин: на Т₁ЗЗ - інтенсивність збільшувалася на 79,1 ±0,8 у.о., на Т₂ЗЗ - зменшувалася на 91,6 ±0,9 у.о.(Р<0,01). Таким чином, проба з даларгіном дозволяє проводити диференціювання доброякісних і злоякісних пухлин.

Рентгенівська комп'ютерна томографічна й магнітно-резонансна томографічна семіотика пухлинного поля. Компактність рентгенівських комп'ютерних томографічних зображень доброякісних і злоякісних пухлин. Для кола, квадрата, рівнобічних трикутників та інших багатокутників відношення периметра до квадратного кореня охоплюваної ними площини

К =

не залежить від розміру багатокутника. Відношення К називається компактністю, величина якої є однаковою для кожного сімейства замкнутих кривих однієї форми (Е.Федер,1991).

Вимір компактності зображення пухлин здійснювали таким способом: виділення на КТ зображенні пухлини в аксіальній площині ділянки контуру новоутворення, вимірювання периметра пухлини по ламаній послідовності його складових пікселей з рентгенівською щільністю не менш 0,68 Щса, вимірювання площини виділеного зображення пухлини на центральному зрізі, розрахунок показника К.

Компактність доброякісних пухлин лежить в інтервалі від 3,85 до 4,96, злоякісних - від 7,13 до 11,86. Розходження між компактністю доброякісних і злоякісних новоутворень статистично достовірні (Р<0,01).

Фрактальна розмірність контурів доброякісних і злоякісних пухлин. Дослідження інформативності опису контурів пухлин виконували на КТ зображенні 12 нозологічних форм доброякісних і злоякісних пухлин гортані, вуха, носового й гортанного відділів глотки, слухового нерва, навколоносових пазух. Аналіз здійснюється в такий спосіб: виділення на зображенні пухлини в аксіальній площині при максимальному полі огляду ділянки контуру; вимір довжини ділянки l між його початком і кінцем по прямій лінії; вимір довжини ділянки L по ламаній послідовності його складових пікселів з рентгенівською щільністю не менш 0,68 Щса пухлини; розрахунок фрактальної розмірності (ФР) по формулі: ФР = lg l/lgL.

В аналізі цифрових зображень використали програмне забезпечення КТ “Somatom Plus 4”: опції “Distance”, “Evaluate R01”, “Pixel lens”.

При класичному візуальному аналізі й характеристиці контурів у пухлин із ФР<1,3 визначаються переважно чіткі контури, у пухлин із ФР >1,6 - нечіткі контури. Розходження ФР доброякісних і злоякісних пухлин статистично істотні (Р<0,01). Розходження між окремими нозологічними формами злоякісних новоутворень неістотні (Р >0,01).

Способи визначення пухлинного поля на КТ і МРТ зображеннях новоутворень. Визначення довжини пухлинного поля новоутворення гортані виконується таким способом: на КТ зображенні уздовж вихідної із центру пухлини прямій проводять гістографічний аналіз апертури (площина 0,5 см²) структури новоутворення, пухлинного поля та нормальних тканин, що прилягають до новоутворення. Довжину пухлинного поля визначають по мінімальній відстані між центрами апертур з гістограмами, характерними для новоутворення та нормальної тканини.

Враховуючи результати цих досліджень, виконане планування оперативного втручання та зроблена екстирпація гортані у 11 хворих на рак гортані T_2-3N₀M₀. Протягом 1-го року після операції рецидивування та регіонарне метастазування не спостерігалося у жодного хворого. 3-річна виживаність без рецидивів і метастазів відзначена у 8 пацієнтів (72,7%). У 12 хворих контрольної групи на рак гортані T₃N₀M₀ екстирпація гортані була виконана на основі тільки даних рутинного КТ дослідження. На першому році спостережень після операції рецидиви виникли у 2 хворих (16,7%). 3-річна виживаність без рецидивування та регіонарного метастазування зареєстрована у 5 хворих (41,6%).

Розвиток і поширення пухлин відбувається шляхом проникнення або проростання новоутворень у суміжні тканини та анатомічні структури. Проблема розрізнення цих двох процесів - проникнення й проростання - обумовлена необхідністю планування й вибору адекватного доступу та обсягу хірургічного втручання у хворих з розповсюдженими злоякісними пухлинами навколоносових пазух з інтракраніальним та інтраорбітальним ростом (Т.М.Бабкина,1999). Розрізнення процесів проникнення та проростання згідно розробленого нами способу діагностики здійснюється в такий спосіб: на не менш ніж 3 томограмах, що проходять через центр пухлини в аксіальній площині, проводять гістографічний аналіз апертури (площина 0,5 см²) структури уздовж пухлини, що йде із центральної області, в інтракраніальному (інтраорбітальному) напрямку та лінії, що перетинає кісткові стінки. При визначенні мультимодальної гістограми із Щмін і Щмакс 0 та +130 од. Х констатують проникнення, а при Щмін і Щмакс 0 та +450 од. Х - проростання новоутворення. Проведення діагностики за описаним способом та інтраопераційна верифікація даних у 90 пацієнтів дозволили визначити показники його діагностичної ефективності: Ч = 98,0%, С = 95,6%, Т = 97,2%.

На МРТ і КТ зображеннях центральних зрізів пухлини курсором опції “Evaluate RO1” окреслюють візуально ідентифіковані контури пухлин. Проводять суперпозицію МРТ і КТ зображень з використанням повітрявміщуючих порожнин як анатомічних орієнтирів. Пухлинне поле ідентифікують як зону між МРТ і КТ контурами. Лінійні розміри пухлинного поля в тих або інших точках периметру вимірюють за допомогою опції “Distance”.

Залежно від гістологічної структури плоскоклітинного раку вестибулярного відділу гортані зона між зовнішнім (стосовно КТ контуру) МРТ контуром і внутрішнім (стосовно МРТ контуру) КТ контуром пухлини має довжину від 2,2 мм до 10,4 мм.

Підвищення рентгенівської щільності структури злоякісної пухлини після рентгеноконтрастування - прогностичний показник результату променевої терапії хворих на рак верхньощелепної пазухи. КТ дослідження 29 хворих у віці від 36 до 57 років на плоскоклітинний нероговіючий рак верхньощелепної пазухи (Т₂N₀M₀) проведені до взяття біопсії та патогістологічного дослідження біоптата. Аналіз діагностичних КТ зображень, отриманих до й після рентгеноконтрастування виконували за наступними правилами: використання функції “Evaluate ROI”; аналіз не менше трьох томограм, виконаних в аксіальній площині, що проходить через максимальний діаметр пухлини; вибір однорідної зони для аналізу в центрі пухлини; мануальні креслення зони інтересу квадратної форми площиною 0,5 см² ± 5%; виконання вимірів Щмін, Щса, Щмакс не менше трьох разів; повторення аналізу томограм після рентгеноконтрастування.

Використання для оцінки ступеня васкуляризації гістографічного аналізу КТ зображення пухлини більш адекватно, ніж денситометричного аналізу точок за допомогою функції “Pixel Values”: статистична оцінка рентгенівської щільності 250-350 пікселів у зоні інтересу площиною 0,5 см² дає більш достовірну характеристику ступеня васкуляризації в порівнянні з визначенням рентгенівської щільності 1, 4, 8 або навіть 16 пікселів.

Основною ознакою пухлинного ураження на КТ зображеннях є наявність у просвіті верхньощелепної пазухи м'якотканинного новоутворення з наступними денситометричними характеристиками: Щмін = 28± 0,3 од.Х; Щса = 45,1± 3,8 од.Х; Щмакс = 56 ± 0,4 од.Х. За характером зміни рентгенівської щільності пухлини після введення рентгеноконтрастного засобу хворі ретроспективно були розділені на 2 групи: перша - 15 хворих, для яких характерно достовірне підвищення рентгенівської щільності на 20 од.Х і більше на всіх томограмах (високий ступінь васкуляризації новоутворення); друга - 14 хворих, у яких відсутні зміни рентгенівської щільності або визначено її незначне підвищення не більш ніж на (5-15) од.Х (слабий ступінь васкуляризації новоутворення). Після взяття біопсії та проведення патогістологічного дослідження хворі пройшли розщеплений курс дистанційної гама- терапії.

Без рецидивів і метастазів 1-й рік прожило 12 пацієнтів (80%) 1 групи й 8 пацієнтів (57%) 2 групи, 2-й рік - 9 (60%) і 5 (35,7%) відповідно, 3-й рік - 7 (46,7%) і 4 (28,6%) відповідно. 5 пацієнтів 1-ї групи прожили без рецидивів і метастазів більше 4 років. У всіх 4 пацієнтів 2-ї групи протягом 4 років (від 1-го до 4-го року) спостерігалося рецидивування та метастазування. На основі ретроспективно верифікованих діагностичних висновків визначені показники діагностичної ефективності способу прогнозування результату променевої терапії хворих на рак верхньощелепної пазухи: Ч - 80%; С - 78,6%; П - 80%.

Рентгенівські комп'ютерні і магнітно-резонансні томографічні діагностичні зображення: стан головного мозку, судин головного мозку і шиї у хворих з пухлинами ЛОР-органів. Асиметрія рентгенівської щільності скроневих часток головного мозку - “предиктор” несприятливого результату захворювання у хворих із злоякісними пухлинами навколоносових пазух. Дослідження проведено на основі ретроспективного аналізу діагностичних зображень та історій хвороб 61 пацієнта з розповсюдженими злоякісними пухлинами навколоносових пазух у віці від 22 до 68 років. Контрольну групу склали 20 чоловіків у віці від 36 до 55 років, що проходили обстеження з приводу гострого гнійного гаймориту й загострення хронічного гнійного гаймороетмоїдиту.

Вимір рентгенівської щільності (Щмін, Щса±СВ; Щмакс) полюсів правої і лівої скроневих часток проводили на томограмах, виконаних на рівні орбіт і базальних відділів головного мозку відповідно до рекомендацій В.А.Концевого і співавт. (1985). Аналіз результатів вимірів виявив наступні закономірності: ліві й праві скроневі долі хворих на гострий гнійний гайморит і з загостренням хронічного гнійного гаймороетмоїдита симетричні за величиною Щса, а розходження між

групами недостовірні (Р>0,05); у хворих зі злоякісними пухлинами навколоносових пазух при сприятливому перебігу захворювання ліва та права скроневі долі симетричні за величиною Щса; асиметрія рентгенівської щільності (Щса) лівої і правої скроневих доль спостерігається у хворих зі злоякісними пухлинами навколоносових пазух при несприятливому перебігу захворювання. При цьому Щса правої скроневої долі вірогідно (Р<0,05) нижче Щса лівої скроневої долі.

Гіподенсність тканини правої скроневої долі у пацієнтів з несприятливим перебігом захворювання відзначається задовго до летального кінця.

Вплив гіперглікемічної проби на об'єм бічних шлуночків головного мозку здорових добровольців і хворих з пухлинами носового відділу глотки й верхньощелепної пазухи. За допомогою МРТ (Т_1-ЗЗ; 1.0 Т) виявлені зміни обсягу бічних шлуночків головного мозку трьох здорових чоловіків і трьох жінок у віці від 26 до 39 років після гіперглікемічної проби (B.K. Puri і співавт., 1999).

МРТ дослідження об'єму бічних шлуночків головного мозку проведені у 8 практично здорових осіб, 3 хворих з юнацькою ангіофібромою носового відділу глотки, 2 хворих на цистаденокарциному верхньощелепної пазухи, 3 хворих на плоскоклітинний нероговіючий рак верхньощелепної пазухи й 2 хворих на плоскоклітинний роговіючий рак верхньощелепної пазухи до і після гіперглекімічної проби (пероральний прийом 50 мл глюкози й 300 мл води протягом 30 хвилин). Площу бічних шлуночків визначали на Т₁-зважених зображеннях за допомогою функції “Evaluate of ROI”. Об'єм бічних шлуночків розраховували як суму бічних зрізів фіксованої товщини, помножену на площу бічних шлуночків на кожному зрізі.

Після гіперглікемічної проби збільшення об'єму бічних шлуночків відзначено у всіх 8 здорових осіб (+4,1%, +4,9%, +5,2%, +5,8%, +6,4%, +7,9%, +9,1%, +12,6%) і у 3 хворих з ангіофібромою носового відділу глотки (+5,1%, + 6,8%, +8,3%). В 7 хворих зі злоякісними пухлинами зміни об'єму після гіперглікемічної проби були різнонаправленними й відносно незначними (-1,2%, -0,7%, -0,5%, -0,3%, +0,4%, +0,6%, +0,9%).

Наші дослідження підтвердили збільшення обсягу бічних шлуночків головного мозку здорових осіб після 60 хвилин з моменту початку 30-хвилинної гіперглікемічної проби. У хворих із злоякісними пухлинами верхньощелепної пазухи виявлено відсутність цього феномена.

Мозковий кровотік. У 10 осіб контрольних груп і у 27 хворих із новоутвореннями носового відділу глотки, гортані (T₃N₀M₀), верхньощелепної пазухи (T₂N₀M₀) проведені дослідження перфузії сірої й білої речовин головного мозку.

Розходження у величині кровотоку обстежених 1-ї й 2-ї контрольних груп статистично не достовірні (Р>0,01).

Кровотік у сірій та білій речовині головного мозку хворих із злоякісними пухлинами носового відділу глотки, гортані, верхньощелепної пазухи складає 45,48±1,20 та 33,66±1,28 мл/100г/хв. відповідно, у здорових осіб - 82,90±1,26 та 48,65±1,35 мл/100г/хв. відповідно (Р<0,01).

Відношення кровотоку СР/БР для осіб 1-ї контрольної групи становить 1,71±0,05, для осіб 2-ї контрольної групи - 1,70±0,05, для хворих з ангіофібромою - 1,54±0,03, для хворих зі злоякісними пухлинами гортані й верхньощелепних пазух - 1,34±0,03. Таким чином, у хворих зі злоякісними пухлинами гортані й верхньощелепних пазух виявлена гіпоперфузія тканин головного мозку.

Патологічні деформації артерій голови і шиї у хворих на злоякісні пухлини гортані й навколоносових пазух. Проведено аналіз мультиспіральних комп'ютерних і магнітно-резонансних ангіографічних зображень артерій голови й шиї у 178 хворих віком від 22 до 74 років, які були розподілені на чотири групи: 1 група - 71 пацієнт з підозрами на початкові прояви недостатності мозкового кровообігу або на об'ємний процес ЛОР-органів, головного мозку (ретроспективно всі ці пацієнти виявилися відносно здоровими); 2 група - 48 хворих на плоскоклітинний рак гортані (Т₃N₀М₀); 3 група - 28 хворих на плоскоклітинний рак гортані з метастазами в регіонарні лімфатичні вузли шиї (Т₃N_1-2М₀); 4 група - 31 хворий на злоякісні пухлини навколоносових пазух.

Патологічні деформації сонних артерій спостерігали у 25,35% хворих 1-ї групи, в 43,75% - 2-ї, в 57,14% - 3-ї і в 51,61% - 4-ї. Розходження у частоті деформацій між 1-ю й 2-ю групами, 1-ю й 3-ю, 1-ю й 4-ю статистично достовірні (Р<0,05). Слід зазначити істотно (Р<0,05) високу кількість хворих з кінкінгом сонних артерій в 2-й групі (10,42%), в 3-й (10,71%) та в 4-й (19,35%) у порівнянні з кількістю таких самих хворих 1 групи (4,23%). У хворих з патологічними деформаціями сонних артерій 1-ї групи відзначається збільшення частоти патологічних деформацій з віком. Для хворих 2-ї, 3-ї та 4-ї груп така закономірність не визначається.

Важливою характеристикою нормальної анатомії кругового артеріального анастомозу артеріального (Віллізієва) кола великого мозку є його замкнутість. Замкнуте артеріальне коло за законами гідродинаміки забезпечує досить швидкий перетік крові із зони з підвищеним артеріальним тиском у зони з його більш низьким рівнем, наприклад, при стенозі або патологічній деформації однієї або декількох артерій.

При загальному підвищенні артеріального тиску артеріальне коло сприяє вирівнюванню кровообігу (A.G. Osborn, 1999). Залежно від діаметра й ступеня розвитку сполучних артерій визначають і розімкнуте неповне Вілізієво коло. Розімкнення кола в ангіології умовна дефініція, пов'язана з неможливістю візуалізації тієї або іншої сполучної артерії даним способом через її малий діаметр (P.M. Som, H.D. Curtin, 1996). При розімкнутому артеріальному колі своєчасне вирівнювання кровотоку перешкоджено, що сприяє розвитку гіпоперфузії. При патологічних деформаціях сонних артерій у хворих із злоякісними пухлинами гортані та навколоносових пазух вірогідно (Р<0,05) частіше спостерігається розімкнуте Віллізієве коло.

Поєднання розімкнутого Віллізієва кола і патологічних деформацій сонних артерій виявлено у 61,90% хворих на рак гортані T₃N₀M₀, 62,50% хворих на рак гортані Т₃N_1-2M₀, 68,75% хворих із злоякісними пухлинами навколоносових пазух та 38,89% практично здорових осіб (Р<0,01).

Кальцифікати головного мозку. Утворення кальцифікатів у настільки функціонально важливих органах як епіфіз і СС БШ не може бути фізіологічним. Виконано аналіз КТ зображень головного мозку й ЛОР-органів 424 обстежених осіб, що склали 4 групи:

1 - 72 обстежених, у тому числі 50 практично здорових осіб віком від 22 до 60 років без яких-небудь хронічних захворювань голови та шиї, а також оперативних втручань в анамнезі; 22 - віком від 61 до 74 років з нормальним старінням організму; 2 - 235 пацієнтів віком від 22 до 74 років з кістами верхньощелепних пазух;

3 - 61 пацієнт віком від 28 до 71 року з невріномами слухового нерва;

4 - 56 пацієнтів віком від 14 до 74 років з доброякісними й злоякісними пухлинами гортані, носового відділу глотки й навколоносових пазух.

Кальцифікат визначали як такий по типовому розташуванню й при наявності не менш, ніж 1 пікселя з рентгенівською щільністю ? 130 од.Х.

Одночасне сполучення кальцифікатів епіфіза й двобічних кальцифікатів СС БШ виявлене у 23,6% добровольців 1-ї групи, 33,3% хворих 2-ї, 54,1% - 3-ї, та 76,8% - 4-ї. Розходження між частотою кальцифікатів в 1-й й 3-й групах, в 1-й та 4-й групах виявилися статистично достовірними (Р<0,05).

Одночасна візуалізація кальцифікатів усіх 3-х локалізацій залежала від симетричності укладки пацієнта та попадання їх у зріз томографування.

Класична семіотика кальцифікату епіфіза або СС БШ: гомогенна гіперденсна структура неправильної форми із чіткими контурами. Кожний кальцифікат має свою максимальну рентгенівську щільність, що лежить в інтервалі від +130 од. Х до +935 од. Х. Рентгенівська щільність кальцифікату максимальна в його центральній частині й зменшується із наближенням до його меж. Гістографічний аналіз показує значну гетерогенність структури кальцифікату. пухлина лор нозологічний

Зворотність кальцифікації. У 9 хворих зі злоякісними пухлинами навколоносових пазух, яких спостерігали протягом 2-3 років після комбінованого лікування, незважаючи на методичні труднощі (симетричність укладання, відтворюваність тієї ж площини томографування, що й при 1-му обстеженні) оцінка динаміки об'єму невеликих кальцифікатів (421±15мм³) показала їхнє достовірне зменшення (294±12мм³).

Об`єм кальцифікатів - “предиктор” важкого перебігу захворювання і несприятливого результату. Після комбінованого лікування з 8 однократно обстежених хворих зі злоякісними пухлинами гортані (Т_2-3N₀M₀) та навколоносових пазух і з кальцифікатами відносно більших об'ємів (675±19 мм³) у 4 хворих зареєстрована тривалість безрецидивного періоду не перевищувала 7-10 місяців, у 4-х - протягом 10-12 місяців після лікування наступив летальний кінець.

Ознаки старіння головного мозку при запальних і пухлинних захворювань верхньощелепної пазухи, гортані і глотки. Виконана постобробка КТ зображень ЛОР-органів і головного мозку 123 пацієнтів: 30 практично здорових осіб; 37 хворих з гострими й хронічними гайморитами; 10 хворих з ангіофібромою носового відділу глотки; 36 хворих зі злоякісними пухлинами навколоносових пазух, гортані і глотки.

На основі аналізу ряду досліджень (Н.П.Волошин,1997; С.Е.Coffey та співав.,1998), присвячених інформативності лінійних розмірів головного мозку як маркерів старіння цього органа, а також з міркувань простоти й відтворюваності, нами обрані наступні показники: ширина III-го шлуночка; ширина міжпівкулевої щілини (МПЩ); ширина сильвієвої (латеральної) борозни (СБ); ширина постцентральної борозни (ПБ).

З огляду на залежність лінійних розмірів порожнин і борозен головного мозку від статі (С.М.Блинов, И.И.Глезер,1964; H.Oguro та співав.,1998), в дослідження були відібрані лише чоловіки. Вимір лінійних розмірів виконувався з урахуванням анатомічних орієнтирів за допомогою функції “Measure distance”. Порівняння обмірюваних лінійних розмірів у чоловіків 1-ї й 2-ї контрольних груп підтверджує відому закономірність: у процесі природного старіння спостерігається збільшення ширини III-го шлуночка, МПЩ, СБ і ПБ (С.К.Терновой, И.В.Дамулин,1991; В.А.Концевой и соавт., 1985). Різниця досліджуваних показників 18 осіб 1-ї контрольної групи і 25 хворих із хронічними гаймороетмоідитами, 18 осіб 1-ї контрольної групи і 36 хворих із злоякісними пухлинами глотки, гортані та навколоносових пазух статистично достовірні (Р<0,05).

Ширина III-го шлуночка, СБ, ПБ, МПЩ (4 класичних маркери старіння головного мозку людини) у хворих із хронічними гаймороетмоїдитами (у віці 24-49 років), хворих з ангіофібромами носового відділу глотки (у віці 9-20 років), хворих зі злоякісними пухлинами навколоносових пазух (у віці 28-47 років), носового й ротового відділів глотки (у віці 32-55 років), гортані (у віці 39-57 років) відповідає або перевищує відповідні показники відносно здорових осіб (у віці 61-74 років).

Інформативність визначення показників системної термосеміотики у хворих на рак гортані, ротового й гортанного відділів глотки на різних етапах діагностико-лікувального алгоритму. Роль типу термореактивності організму хворих на рак гортані на охолодження в посиленні антибластомного ефекту променевої терапії лікарськими препаратами. Використання лікарських засобів для посилення антибластомного ефекту іонізуючого випромінювання - істотний резерв збільшення кількості хворих з повною регресією пухлини й великої тривалості періоду ремісії. Відбір хворих, у яких променева терапія буде заздалегідь максимально ефективна, серед осіб з “однаковими” нозологічними формами за яким-небудь інтегральним фізіологічним або біохімічним показником давно є актуальною проблемою клінічної онкології й радіології (С.П. Яременко і співавт., 1976; А.В. Важенін, 1997).

124 хворих на плоскоклітинний роговіючий рак (T₃N₀M₀) вестибулярного відділу гортані віком від 36 до 60 років відповідно до схем лікування склали 5 груп:

1 - 54 хворих, які отримували розщеплений курс променевої терапії дрібним фракціонуванням по 2 Гр 5 разів на тиждень із 2-тижневою перервою після досягнення дози 38-40 Гр. Сумарна осередкова доза (СОД) складала 60-70 Гр;

2 - 15 хворих, які отримували розщеплений курс променевої терапії за схемою 1-ї групи та бластен (імуномодулятор, ДП “Ензім”, Україна) внутрішньом'язово (2 мг препарату на 1,0 - 1,5мл ізотонічного розчину натрію хлориду) безпосередньо за 1,5 - 2 год. до першого сеансу опромінення. Наступні 4 введення препарату - кожні 5 - 7 діб перед сеансом опромінення;

3 - 15 хворих, які разом з розщепленим курсом променевої терапії за схемою 1-ї групи; приймали 2 рази в день амізон (неопіоїдний анальгетик з протизапальною, жарознижуючою та інтерферогенною активністю, ВАТ “Фармак”, Україна) по 0,25 г вранці перед сеансом опромінення та вдень;

4 - 20 хворих, які отримували розщеплений курс променевої терапії за схемою 1-ї групи. Крім того, за 30 - 60 хв до взяття біопсії пацієнтам виконували першу внутрішньом'язову ін'єкцію даларгіну. Наступні ін'єкції препарату робили щодня до початку променевої терапії й протягом перших 10 сеансів. Повторне введення даларгіну проводили в період 2-тижневої перерви (10 ін'єкцій);

5 - 20 хворих, у яких алгоритм лікування відповідає алгоритму лікування хворих 4-ї групи; всі ін'єкції даларгіну робили внутрішньовенно.

На основі аналізу результатів можна зробити наступні висновки:

1. Ступінь регресії злоякісної пухлини після курсу променевої терапії деякою мірою залежить від типу термореактивності на охолодження організму.

2. Повна регресія пухлини після проведення променевої терапії за рутинним протоколом спостерігалася у 55% хворих з адекватним типом термореактивності, 31,25% хворих з надмірним типом, 16,7% хворих з інертним типом. У хворих із редукованим типом термореактивності повної регресії не визначено в жодному із спостережень. Без поділу хворих по типах термореактивності цей висновок був би наступний: повна регресія спостерігалася у 33,33% хворих на плоскоклітинний роговіючий рак гортані (T₃N₀M₀).

...