Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмільницька ЦРЛ

Пацієнту призначають суворий постільний режим: при струсі мозку першого ступеня на 10-14 днів, другого ступеня - до 21-го дня, при тяжкому струсі й забою мозку - місяць і більше. Сестра повинна слідкувати за дотриманням режиму, роз'яснювати, що при його порушенні можуть розвиватись ускладнення - запаморочення, головний біль, які можуть залишатися на все життя.

При збудженні або комі постіль потерпілого огороджують сіткою. Міхур з подрібненим льодом підвішують на лямках до спинки ліжка, щоб він менше тиснув на голову. Гіпотермію застосовують з перервами по 10-15 хв. Через кожні півгодини.

Потерпілим дають анальгін, димедрол, для запобігання набряку мозку внутрім'язово вводять 10 мл. 25% розчину сульфату магнію; внутрівенно 40% розчин глюкози - 20-40 мл., 10 мл 10% розчину натрію хлориду, кальцію хлориду, лазикс - 2-4 мл.

Під час судом під голову підкладають м'яку подушку, муж зубами вставляють кінець згорнутого рушника. При гіпертермії застосовують вологі обгортання, уводять жарознижуючі препарати. При ліквореї закапують ніс і вуха розчинами антибіотиків; промивати їх і механічно очищати від засохлої крові й ліквору категорично забороняється!

При довготривалій комі сечу випускають катетером до трьох раз на день або вводять постійний катетер. При затримці акту дефекації роблять очисну клізму.

У важких потерпілих проводять профілактику пролежнів. Потерпілі з травмою голови часто пасивні, безпомічні, тому сестра повинна їх вмивати, витирати шкіру водою зі спиртом, проводити догляд за порожниною рота. Годувати хворих потрібно не поспішаючи, нагадуючи про необхідність жувати й ковтати їжу.

Потерпілих в комі годують через зонд. Перед введенням їжі через зонд вводять одну столову ложку соляної кислоти з пепсином (пригнічена секреція шлунка).

Видаляють зонд не раніше ніж за півгодини після годування для запобігання блювання.

Сестра повинна слідкувати за пульсом, температурою тіла, шириною зіниць, артеріальним тиском на обох руках, глибиною й частотою дихання, станом свідомості і при всіх небезпечних змінах повідомляти лікаря.

Лікування:

- Строгий постільний режим 1-2 тижні.

- Холод на голову.

- Знеболюючі, нейролептики.

- Антигістамінні.

- Вітамінотерапія.

- 40% р-н глюкози 20 мл.

- Уротропін.

- 25% сірчанокисла магнезія 10 мл.

- 10% р-н хлористого кальцію.

- Сечогінні.

- безсольова дієта з обмеженням рідини.

- через 2-8 тижнів одужання.

Догляд за хворими з переломами хребта, таза, ушкодженнями спинного мозку

Середній і молодший медичний персонал повинен добре знати про ускладнення, що можуть бути від гіпсової пов'язки. Найчастішим із них є здавлювання кінцівки. Причиною цього ускладнення може бути зростання набряку м'яких тканин, запалення ран при відкритих переломах. Медичний персонал повинен ретельно стежити за станом кінцівки в гіпсовій пов'язці. Хворий має відчувати поступове зменшення болю в зоні ушкодження, пальці мають бути теплими й рухомими, шкіра кінцівки - нормального забарвлення, без порушення чутливості. Щоб можна було здійснювати такий контроль, під час накладання гіпсової пов'язки пальці лишають відкритими. При здавлюванні кінцівки пов'язкою хворий відчуває посилення болю в зоні ушкодження і в усій кінцівці, з'являється й зростає набряк периферійних відділів, ціаноз пальців, активні рухи пальців відсутні, порушується чутливість. З появою такої симптоматики введення знеболювальних препаратів без огляду кінцівки лікарем вважають помилковим. Здавлення прогресує дуже швидко й може призвести до незворотних змін у кінцівці. У разі здавлення кінцівки гіпсовою пов'язкою останню розсікають по всій довжині, а її краї розводять щипцями.

Під гіпсовою пов'язкою ймовірні утворення пролежнів унаслідок місцевого порушення кровообігу в тих ділянках кінцівки або тулуба, що зазнають постійного тиснення (мал. 20). Пролежні виникають унаслідок невмілого моделювання пов'язки (на кісткових випинаннях), унаслідок нерівностей на внутрішній поверхні пов'язки (натискання пальцями на незатверділу пов'язку, потрапляння під неї гіпсових решток тощо).

При утворенні пролежня з'являється біль або оніміння обмеженої ділянки кінцівки, на гіпсовій поверхні можливе виникнення бурої плями, іноді відчувається гнильний запах. Для перевірки чи утворився пролежень у циркулярній гіпсовій пов'язці над підозрілим місцем вирізують вікно, при лангетних пов'язках відкривають краї пов'язки, проводять ревізію кінцівки й усувають причини, що призвели до утворення пролежня. Тривалість лікування при пролежні, особливо глибокому, може значно бути довшою, аніж консолідація самої кістки. травма мозковий перелом

Не лише надмірно тісна, а й вільна пов'язка може зумовити певні ускладнення. Якщо гіпсова пов'язка нещільно прилягає по всій поверхні кінцівки, то внаслідок пересування пов'язки можуть утворитися потертості і пухирі з імовірним інфікуванням. Найхарактерніша скарга хворого при цьому ускладненні - відчуття печіння під пов'язкою.

Багатьох хворих із переломами лікують методами постійних витягнень (скелетне, клейове, лейкопластирне), застосовуючи їх переважно при переломах стегнової кістки, таза, гомілки, плеча й центральних вивихах стегна. У разі використання постійного витягнення репозиція кісткових фрагментів настає поступово, протягом кількох днів, унаслідок підвісного вантажу. Хворі, що їх лікують цим методом, нетранспортабельні й повинні весь час перебувати в стаціонарі, потребуючи постійного догляду. З усіх методів постійного витягання найчастіше застосовують скелетне, оскільки воно може забезпечити прикладання сили, достатньої для репозиції та подальшої фіксації фрагментів кістки в потрібному положенні один до одного. При цьому методі лікування металеві спиці просовують крізь кісткову тканину в певних місцях, закріплюючи на спеціальних скобах. Кінцівку хворого розміщують на спеціальних металевих шинах із блоками, через які проходять тяги від скоби до вантажу. Ножний кінець ліжка піднімають спеціальними підставками так, щоб запобігти сповзанню хворого. Застосування скелетного витягнення дає змогу застосовувати лікувальну фізкультуру й масаж кінцівки з перших днів, виключає ускладнення, характерні для гіпсових пов'язок, однак у разі застосування цього методу хворий тривалий час прикутий до ліжка і потребує постійного догляду. Окрім загально гігієнічних процедур (умивання, купання, зміна постільної білизни) персонал повинен постійно стежити за правильним положенням хворого, застосуванням сили витягнення, станом шкіри в ділянці просування металевої спиці крізь кістку. Шкіру навколо точки просування спиці необхідно обробляти антисептиками та ізолювати від прилеглої шкіри асептичними пов'язками. Хворих необхідно попереджувати про неприпустимість забруднення місць просування металевих спиць, а в разі випадкового забруднення пов'язки її одразу змінюють на чисту.

Особливу групу догляду становлять хворі з переломами хребта, таза, ушкодженнями спинного мозку.

При неускладнених переломах хребта лікування часто здійснюють за допомогою гіпсових корсетів. Корсет періодично знімають для протирання шкіри камфорним спиртом, виконання масажу й лікувальної фізкультури. Медичний персонал повинен дбайливо поводитися з корсетом, оскільки його потрібно берегти впродовж тривалого лікування.

Догляд за хворими з ускладненими переломами хребта становить певні труднощі. Таких хворих вкладають у ліжко обов'язково оснащене під матрацом щитом.

Унаслідок ушкодження спинного мозку й підвищеної схильності до утворення пролежнів доцільно користуватися гумовими матрацами й гумовими кругами (обов'язково з чохлом із тканини). Медичний персонал повинен дбайливо стежити за станом постільної білизни, оскільки найменші складки можуть призвести до утворення пролежнів. Щоб запобігти утворенню складок, простирадло доцільно фіксувати до ліжка. Під п'яти, сідниці й лопатки підкладати ватно-марлеві подушечки у вигляді бублика. Мокрі простирадла необхідно міняти негайно, постільну білизну - щодня. Профілактика пролежнів полягає в ретельному догляді за шкірою, щоденному протиранні її камфорним спиртом, виконанні масажу й ультрафіолетовому опроміненні. При цьому хворого обережно перевертають на живіт.

У хворого з ускладненими переломами хребта часто спостерігають рефлекторні розлади. Медичний персонал має відстежувати регулярність спорожнювання кишок і сечового міхура, дотримувати правил асептики за наявності постійного катетера або цистоми, адже частим ускладненням у хворих з ушкодженням спинного мозку є розвиток висхідної інфекції сечових шляхів. Сечовий міхур щодня зрошувати через цистому розчином антисептика (фурациліном, калію перманганатом, декаметоксином). Для запобігання утворенню калових завалів у кишках їх спорожнюють за допомогою очисної клізми, а при утворенні калового завалу його видаляють за допомогою пальця. Дані про те, коли у хворого були випорожнення, коли ставили клізму, має фіксувати медична сестра в температурному листку, щоб вчасно поставити очисну клізму і не допустити утворення калових завалів.

Досить частим ускладненням у хворих з ушкодженням спинного мозку (особливо на високому рівні) є розвиток пневмонії. Для її профілактики виконують спеціальну дихальну гімнастику, призначають інгаляції для полегшення відходження мокротиння, призначають гірчичники, банки.

Догляд за хворими з ушкодженнями таза

Принцип догляду тут той же, що і при догляді за хворими з переломами хребта.

Хворий повинен з перших днів виконувати гімнастичні вправи і дихальну гімнастику, йому показані загальний масаж і протирання шкіри. При наявності цистостоми для профілактики висхідної інфекції слід періодично промивати сечовий міхур слабкими розчинами антисептиків. Необхідно також суворо стежити за функцією кишечнику і сечовипусканням. Хворому підкладають судно три санітарки: дві обережно за гамак піднімають таз хворого, а третя в цей час підкладає судно з того боку, де на кінцівку накладено клейове витягування.

Догляд за дренажами

Для профілактики проникнення інфекції в рану через дренаж потрібно систематично замінювати на стерильну периферійну частину дренажної системи, у тому числі градуйовану посудину для збирання гною.

Дно посудини заливають антисептиком (фурацилін 1:5000, діоцид 1:100). За відсутності активної аспірації трубки нерідко заповнюються фібрином, змертвілими тканинами, згустками крові.

Тому час від часу потрібно перевіряти прохідність дренажу. Цей контроль здійснюється шляхом стиснення трубки або введенням невеликої кількості антисептика.

Шкіру навколо трубки щодня обробляють розчином антисептика.

Размещено на Allbest.ru