Моніторинг профілю безпеки каптоприлу у хворих на артеріальну гіпертензію

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ТОКСИКОЛОГІЇ»

УДК 616.12-008.333.1+615.717

МОНІТОРИНГ ПРОФІЛЮ БЕЗПЕКИ КАПТОПРИЛУ У ХВОРИХ

НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ

14.01.28 - клінічна фармакологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ПІДЛІСНА Вікторія Степанівна

Київ-2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Національному науковому центрі «Інститут кардіо-логії імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Вікторов Олексій Павлович Національний науковий центр “Інститут кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска” АМН України, завідувач відділом фармакології з лабораторією функціональної діагностики (м. Київ).

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Войтенко Георгій Миколайович Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, завідувач кафедри клінічної фармакології і фітотерапії (м. Київ);

доктор медичних наук, професор Яковлєва Ольга Олександрівна Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, завідуюча кафедри клінічної фармації і клінічної фармакології (м. Вінниця).

Захист відбудеться 19 травня 2010 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої Ради Д 26.550.01 при ДУ «Інститут фармакології та токсикології АМН України» (вул. Ежена Потьє 14, Київ, 03680).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ “Інститут фарма-кології та токсикології АМН України” (вул. Ежена Потьє 14, Київ, 03680).

Автореферат розіслано «_15__» квітня 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої ради Д 26.550.01

кандидат біологічних наук І.В. Данова



АНОТАЦІЯ

Підлісна B.C. Моніторинг профілю безпеки каптоприлу у хворих на артеріальну гіпертензію. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.28 - клінічна фармакологія, Державна установа «Інститут фармакології та токсикології АМН України», Київ, 2010.

Дисертація присвячена застосуванню методу моніторингу побічних реакцій (ПР) каптоприлу як методу фармакологічного нагляду, що дозволяє оцінювати розповсюдженість ПР більш об'єктивно, ніж реєстрація спонтанних повідомлень. Проведено амбулаторний та стаціонарний моніторинг ПР та ефективності каптоприлу для виявлення закономірностей у виникненні ПР, виділені групи ризику пацієнтів по їх розвитку, запропоновані заходи по максимально безпечному застосуванню цього лікарського засобу. Встановлено, що комплайєнтність до фармакотерапії серед пацієнтів стаціонару є значно вищою ніж у амбулаторних хворих. Виявлено чітку тенденцію до зниження ефективності та збільшення частоти ПР із збільшенням тривалості АГ. Ефективність та безпечність монофармакотерапії каптоприлом виявилась достовірно вищою проти комбінованої в групі стаціонарних хворих. Доведено значно вищий ризик розвитку ПР у осіб похилого віку. Встановлено, що призначення антигіпертензивної фармакотерапії в умовах стаціонару є більш ефективним і безпечним. При цьому більша вартість стаціонарного лікування компенсується позитивним впливом на комплайєнтність до фармакотерапії.

Ключові слова: каптоприл, побічна реакція, артеріальна гіпертензія.



АННОТАЦИЯ

Подлесная B.C. Мониторинг профиля безопасности каптоприла у больных артериальной гипертензией. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.28 - клиническая фармакология, Госу-дарственное учреждение «Институт фармакологии и токсикологии АМН Украины», Киев, 2010. артеріальний гіпертензія каптоприл

Диссертация посвящена применению метода мониторинга побочных реакций (ПР) каптоприла, как метода фармакологического надзора, который позволяет оценивать распространенность ПР более объективно, чем метод регистрации спонтанных сообщений путем установления при-чинно-следственной связи между клиническими проявлениями ПР и кли-нико-фармакологической характеристикой лекарственного средства (ЛС).

Проведен амбулаторный и госпитальный мониторинг ПР и эффектив-ности каптоприла для выявления закономерностей в возникновении ПР, выделения групп риска пациентов по развитию ПР, предложены меры по максимально безопасному использованию этого ЛС. С этой целью изу-чались особенности возникновения и клинических проявлений ПР капто-прила в зависимости от этапов лечения (стационарный, амбулаторный), состояния гемодинамики и толерантности больных с артериальной гипер-тензией (АГ) к физическим нагрузкам в условиях стационара и их влияние на комплайентность к фармакотерапии. Среди больных, которые прини-мали каптоприл в амбулаторных условиях, дополнительно проводилось анонимное анкетирование с последующей статистической обработкой материала. Назначение каптоприла в индивидуальных суточных дозах на протяжении 6 месяцев позволяет достичь целевого уровня АТ у 88,40% пациентов стационара и у 37,30% амбулаторных больных.

Не установлена достоверная зависимость эффективности каптоприла, а также частоты возникновения ПР от возраста больных, за исключением лиц преклонного возраста. Выявлена четкая тенденция к снижению эффективности и увеличению частоты возникновения ПР с увеличением длительности АГ.

Эффективность и безопасность монофармакотерапии каптоприлом достоверно выше, чем комбинированной в группе стационарных больных. Проанализированы результаты взаимодействия каптоприла с антигипер-тензивными ЛС первого и второго ряда и установлено, что комбинация каптоприла с фуросемидом увеличивает относительный риск возникно-вения ПР в 3,8 раза, с гипотиазидом - в 5,94 раз, комбинация с верапами-лом - в 4,3 раза, с нифедипином - в 6,15 раз. Взаимодействие каптоприла с адельфаном также увеличивает вероятность развития ПР. Установлено, что комплайентность к фармакотерапии каптоприлом среди пациентов стационара значительно выше, чем у амбулаторных больных (соответ-ственно 83,4% и 56,0%). Предполагаемые (по данным исследования) затраты на лечение осложнений неконтролируемой АГ, таких как острый инфаркт миокарда, острое нарушение мозгового кровообращения, сердеч-ная недостаточность, почти втрое выше в группе амбулаторных больных. При этом более высокая стоимость назначения антигипертензивного лечения в специализированном стационаре компенсируется положитель-ным влиянием на комплайентность к фармакотерапии (соответственно, улучшением прогноза как относительно качества, так и продолжитель-ности жизни), а также уменьшением затрат на ликвидацию ПР.

Ключевые слова: каптоприл, побочная реакция, артериальная гипертензия.



SUMMARY

Pidlisna V.S. Monitoring of the captopril safety profile in patients with arterial hypertension. - Manuscript.

This dissertation is submitted to earn the scientific degree of Candidate of the Medical Sciences in specialty 14.01.28 - clinical pharmacology, State institution «Institute of Pharmacology and Toxicology, Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kyiv, 2010.

The aim of this dissertation is to determine the incidence of drug side effects when patients are subject to pharmacological supervision. Such supervision permits a more objective estimation of the incidence of side effects compared to estimation based on spontaneous notifications.

We monitored ambulatory patients and in-patients to determine the side effects/efficiacy of Captopril. We monitored several patients groups that are at risk of developing side effects and took steps to insure our patients took their drugs in the safest possible environment. We discovered that in-patients are much more compliant with pharmacotherapy than ambulatory patients. In both patient groups, there was a clear tendency for the efficacy of Captopril to decrease and incidence of side effects to increase with the duration of hypertension. The efficacy and safety of Captopril monopharmacotherapy in in-patients were significantly higher than during combined pharmacotherapy. There is no confirmed correlation between efficacy of Captopril or frequency of its side effects and patient's age, except in the elderly group of patients. The main cause of inade-quate treatment is patient's inability to afford the medication. It was determined that mana-gement of hypertension in the inpatient setting is more effective and safer. The higher cost of the inpatient treatment is compensated by better patient's compliance with the pharmacotherapy.

Key words: Captopril, side effect, arterial hypertension.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Неконтрольована артеріальна гіпертензія (АГ) є головною причиною розвитку таких важких захворювань та невідкладних станів як ішемічна хвороба серця (ІХС), інфаркт міокарду (ІМ), інсульт, серцева та ниркова недостатність, ретинопатія та інші, що зумовлюють високі показники смертності (Свіщенко Є.П., Багрій А.У., 2009). Її пошире-ність серед дорослого населення складає близько 24% (Сіренко Ю.М., 2008). В теперішній час АГ залишається основною проблемою в більшості країн світу, в тому числі і в Україні і є одним із основних факторів ризику інвалідності та смертності від серцево-судинних захворювань населення працездатного віку, становлячи від 20% до 50% в структурі загальної смертності. Саме тому питанням фармакологічного контролю цього захворювання надається суттєве значення.

Серед широкого спектру фармакологічних груп лікарських засобів (ЛЗ), що застосовуються для лікування АГ, інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) займають більше 40% фармаколо-гічного ринку України. Вони належать до ЛЗ першого ряду, які рекомендовані для лікування АГ впровадженою в Україні з 1999 року Національною програмою профілактики і лікування АГ.

На тлі великої кількості препаратів цієї групи каптоприл продовжує широко призначатися лікарями для фармакотерапії АГ, завдяки достатній ефективності, відносно низькій вартості та досить тривалому терміну перебування на фармацевтичному ринку Рівненського регіону.

Специфічність Рівненської області полягає в тому, що більш ніж 2/3 її населення потерпіло від наслідків аварії на ЧАЕС, середній вік населення вищий від середнього по Україні, на території області проживає велика кількість пенсіонерів (у тому числі, внаслідок інвалідності), переважаюча кількість сільського населення, високі показники безробіття, низький рі-вень надання медичної допомоги в сільській місцевості, смертність значно перевищує середній показник в Україні (Коваленко В.М., Корнацький В.М., 2009). Ці показники спонукали до моніторингу профілю безпеки каптоприлу у хворих на АГ в різних умовах його медичного застосування.

За даними ДФЦ МОЗ України, каптоприл входить в ТОП-20 лідерів за частотою виникнення побічних реакцій (ПР) в Україні (Коваленко В.М., 2009). При медичному застосуванні даного ЛЗ в світі реєструються серйозні (ниркова недостатність і протеінурія, бронхоспазм, сухий кашель, гепатит, панкреатит, ангіоневротичний набряк, динамічні порушення мозкового крово-обігу, синкопальні стани, анемія, в т. ч. апластична і гемолітична, панцито-пенія), та несерйозні (гіпотензія, тахікардія, спотворений смак і інші) ПР. Вони впливають на ефективність лікування, особливості перебігу захворю-вання, якість життя пацієнтів в цілому, а також на витрати при лікуванні АГ та наслідків ПР антигіпертензивних ЛЗ, в тому числі і інгібіторів АПФ.

Дослідження з вивчення ускладнень фармакотерапії АГ в Україні почали проводитись лише в останні роки. Це обумовило актуальність дисертаційної роботи, визначило її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Результати досліджень, наведених у дисертаційній роботі, є фрагментом сумісної науково-дослідної роботи відділу клінічної фармакології ННЦ “Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска” АМН України та відділів фармакологічного нагляду та координації клінічних випробовувань ЛЗ ДФЦ МОЗ України «Вивчення клініко-фармакологічних особливостей побічної дії кардіоваскулярних лікарських засобів на життєдіяльність орга-нізму пацієнтів, на серцево-судинні захворювання щодо їх ефективного та безпечного застосування», номер держреєстрації - 0101U001993.

Мета дослідження: На підставі клінічного обстеження і анкетування госпітальних та амбулаторних хворих на АГ та з АГ на фоні ІХС провести моніторинг частоти та особливостей клінічних проявів ПР каптоприлу, виок-ремити групи ризику пацієнтів відносно розвитку ПР, запропонувати відпо-відні заходи для максимально ефективного та безпечного його застосування.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати залежність ефективності каптоприлу від вихідних значень АТ, віку хворих, тривалості АГ, ремоделювання лівого шлуночка, виду фармакотерапії та умов його клінічного застосування.

2. Вивчити особливості виникнення, розвитку та маніфестації клінічних проявів ПР каптоприлу в залежності: від етапів лікування (стаціонарний, ам-булаторний) та їх вплив на комплайєнтність хворих з АГ до фармакотерапії.

3. Визначити фактори прогнозу ризику виникнення ПР каптоприлу і відповідні підходи до його раціонального медичного застосування як в стаціонарі так і в амбулаторних умовах, з метою розробки заходів активної профілактики передбачуваних серйозних та несерйозних ПР.

4. На підставі проведених досліджень дати фармакоекономічну оцінку зв'язку між витратами на лікування інгібіторами АПФ та їх ефективністю і безпечністю при медичному застосуванні.

5. Встановити переваги методу моніторингу над методом спонтанних повідомлень.

Об'єкт дослідження - ПР каптоприлу при його медичному застосуванні у стаціонарних та амбулаторних хворих.

Предмет дослідження - ефективність та безпечність фармакотерапії АГ каптоприлом у стаціонарних та амбулаторних хворих.

Методи дослідження: загальноклінічні, інструментальні, лабораторні, фармакоепідеміологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Запропоновано метод моні-торингу ПР інгібіторів АПФ, який можна застосовувати для будь-яких регіо-нів України. На підставі впровадженого методу моніторингу вперше виявле-ні особливості виникнення, розвитку, маніфестації та клінічного перебігу ПР каптоприлу при його медичному застосуванні у стаціонарних та амбулатор-них хворих з АГ та АГ в поєднанні з ІХС та проведений їх аналіз в межах Рівненського регіону. Проаналізовані наслідки взаємодії каптоприлу з інши-ми антигіпертензивними ЛЗ першого та другого ряду та встановлено збіль-шення відносного ризику виникнення ПР в залежності від його комбінацій з фуросемідом, гіпотіазидом, верапамілом, ніфедипіном та адельфаном. Розроб-лені критерії прогнозу ризику виникнення ПР каптоприлу та рекомендації щодо раціонального його медичного застосування як в стаціонарі так і в амбулаторних умовах.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені та впро-ваджені в клінічну практику відповідні підходи до раціонального медичного застосування каптоприлу як в стаціонарі так і амбулаторних умовах, з метою активного упереджування передбачуваних серйозних та несерйозних ПР.

На основі матеріалів дисертації видано Інформаційний лист №46 від 14.XII.2004 р. «Фармакологічні принципи підбору антигіпертензивної терапії каптоприлом у пацієнтів з артеріальною гіпертензією» (регіональні особливості) та впроваджено в практику лікувально-профілактичних закладів м. Рівне, центральних районних лікарень області та в лікувальних закладах Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької, Дніпропетровської, Луганської , Запорізької областей.

Результати дисертаційних досліджень відображені у методичних рекомендаціях до семінарських занять з фармакології та клінічної фармакології для студентів медичних факультетів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації «Побічна дія лікарських засобів та фармакологічний нагляд за безпекою застосування ліків в Україні».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дос-лідженням, основна частина якої виконана персонально автором. Особисто автором проводився інформаційний пошук та аналіз наукової літератури за тематикою дисертації для обґрунтування актуальності дослідження, визна-чена мета та завдання дисертаційної роботи. Автор самостійно проводила клініко-функціональні дослідження, які включали аналіз анамнезу, клініч-ного перебігу захворювання, загальноклінічне обстеження хворих, реєстра-цію ЕКГ. За безпосередньою участю дисертанта проводилася велоергомет-рична проба (ВЕМ), ЕХОКС з доплерівським дослідженням внутрішньо-серцевої гемодинаміки на початку та на етапах обстеження хворих.

Автор розробила анкету для проведення анонімного опитування амбулаторних хворих, за допомогою якої проаналізувала результати фармакотерапії каптоприлом 500 пацієнтів з АГ та АГ в поєднанні з ІХС, а також встановила структуру та особливості виникнення, розвитку, клінічних проявів ПР вищезгаданого ЛЗ в поліклінічних умовах.

Самостійно вирахувала вартість лікування артеріальної гіпертензії різними інгібіторами АПФ і довела, що каптоприл, не поступаючись за ефективністю іншим інгібіторам АПФ, потребує значно менших витрат при проведенні лікування, що суттєво впливає на комплайєнтність хворих до терапії. Самостійно здобувачем була створена комп'ютерна база даних, сформовані групи хворих, відповідно до поставлених задач дисертації, проведена математична обробка результатів, підготовлені наукові дані до публікації, написані та оформлені розділи дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертації. Результати та положення дисертаційної роботи повідомлені та обговорені на:

нарадах-семінарах «Організація системи фармакологічного нагляду в Україні» (м. Рівне, 2001, м. Київ, 2002), науково-практичній конференції «Клінічна фармакологія метаболічних коректорів та взаємодія ліків в клінічній практиці» (м. Вінниця, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Нові напрямки в діагностиці, лікуванні та профілактиці артеріальної гіпертензії та її ускладнень» (м. Харків, 2002), науково-практичній конференції «Сучасні аспекти фармако-терапії захворювань серцево-судинної системи» (м. Вінниця, 2003), регіональній науково-практичній конференції «Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування» (м. Івано-Франківськ, 2005), Пленумі Правління Асоціації ревматологів України «Ревматичні хвороби з системними проявами: проблемні напрямки клініки, діагностики та вибір раціональної фармакотерапії» (м. Київ, 2006), X Національному конгресі кардіологів України (м. Київ, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 20 робіт, з них 4 статті у журналах та збірниках, рекомендованих ВАК України, 12 у матеріалах та тезах конференцій, матеріалах нарад-семінарів - 2, виданий Інформаційний лист №46 «Фармакологічні принципи підбору антигіпертензивної терапії каптоприлом у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (регіональні особли-вості)», методичні рекомендації до семінарських занять з фармакології та клінічної фармакології для студентів медичних факультетів вищих нав-чальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації «Побічна дія лікарських засобів та фармакологічний нагляд за безпекою застосування ліків в Україні».

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 170 сторінках машинопису і складається із вступу, огляду літератури, матеріалів і методів, п'яти розділів власних досліджень, аналізу і обговорення отриманих результатів, висновків, додатків та списку використаних джерел, що включає 87 кирилицею та 108 латиницею. Дисертація ілюстрована 50 таблицями та 15 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проходило в умовах стаціонарного (І група), та амбулаторного (ІІ група) моніторингу.

І групу склали 596 хворих з м'якою та помірною АГ та з АГ в поєднанні з ІХС, середній вік (53,64 + 9,34) роки, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні Рівненської обласної клінічної лікарні. За результатами обстежень з дослідження було виключено 96 хворих у зв'язку з наявністю відносних протипоказів до призначення каптоприлу. Отже, в дослідженні брали участь 500 стаціонарних хворих, з них: 261 (52,2%) - чоловіки, середній вік 54,12 + 9,15 р., 239 (48,8%) - жінки, середній вік 51,45 + 6,94 р. Всім пацієнтам були призначені наступні клініко-лабораторні та інструментальні дослідження: детальний анамнез, вимірювання систолічного АТ (САТ) та діастолічного АТ (ДАТ), визначення ЧСС, реєстрація ЕКГ, ехокардіографія, ВЕМ-тест, загальні аналізи крові, сечі, визначення рівня глюкози, загального холестерину, креатиніну, тригліцеридів, електролітів в сироватці крові, дослідження очного дна. Особлива увага приділялася вивченню алергологічного анамнезу хворих та наявності у них супутніх захворювань. Всім пацієнтам був призначений каптоприл по 12,5-25 мг 2 чи 3 рази на добу, поступово збільшуючи дозу до максимальної - 150 мг на добу (при необхідності). Протягом 2 тижнів здійснювали титрування дози - її поступово збільшували від 25 мг (мінімальної) до ефективної. Вибір дозового режиму проводився у відповідності до Інструкції про медичне застосування засобу. Ефективною вважали дозу, при введенні якої САТ знижувався на 10 мм рт. ст. і більше, ДАТ на 5 мм рт. ст. і більше.

В якості критерію оцінки антигіпертензивного ефекту каптоприлу використовувалась динаміка ДАТ: досягнення рівня 90 мм рт. ст. і нижче - «відмінна» динаміка, зниження ДАТ на 10 мм рт. ст. і більше, але не до 90 мм рт. ст. - «добра,» зниження ДАТ на 5-9 мм рт. ст. - «задовільна,» відсутність зниження ДАТ, чи його підвищення - «незадовільна.» Повторні вимірювання АТ та всі інші дослідження здійснювали через 3 і 6 місяців від початку лікування.

Одночасно проводилось анонімне анкетування хворих з АГ, жителів Рівненської області (ІІ група). Роздано 3000 розроблених анкет, повернуто 872 (29,06%). З них підлягали аналізу 499 (57,33%).

Таким чином, в дослідження було включено 499 хворих, середній вік 51,97 + 9,95 роки, які приймали каптоприл в амбулаторних умовах.

З метою об'єктивізації даних анкетування із загальної кількості амбулаторних хворих була виділена група, в якій проведений ретельний контроль всіх показників. В цю групу увійшли 150 хворих, жителів м. Рівне та Рівненського району, а саме 63 (42%) чоловіки та 87 (58%) жінок, середній вік 54,40 + 0,86 роки, яким було проведене амбулаторне обстеження, що включало в себе ті ж клініко-лабораторні та інструментальні дослідження, що і у пацієнтів спеціалізованого кардіологічного стаціонару. Всім амбулаторним пацієнтам був призначений каптоприл в середній добовій дозі 75 мг на добу. Повторне вимірювання САТ, ДАТ, реєстрацію ЕКГ проводили через 3 місяці. Всі інші дослідження здійснювались через 6 місяців.

Аналіз вихідної однорідності груп було виконано за наступними показниками: стать, вік, тривалість АГ, важкість АГ, добова доза, вид терапії, вихідні значення САТ та ДАТ.

Виходячи з мети та завдань дослідження та враховуючи механізми дії каптоприлу, були вибрані як позитивні, так і негативні критерії, згідно яких можна було б об'єктивно співставити ефективність та безпечність його клінічного застосування. Для контролю ефективності каптоприлу моніторувалась її залежність від умов призначення фармакотерапії, вікової категорії хворих, тривалості АГ, особливостей його взаємодії з іншими ЛЗ.

Безпечність лікування контролювали шляхом визначення впливу каптоприлу та його комбінацій з іншими антигіпертензивними ЛЗ на деякі основні лабораторні показники: гематологічні (еритроцити, лейкоцити, гемоглобін, ШОЕ), біохімічні (креатинін, глюкоза, холестерин) і вміст електролітів (натрій, калій) протягом 6 місяців та вивчення особливостей виникнення ПР при його медичному застосуванні, як в спеціалізованому стаціонарі, так і в амбулаторних умовах та їх вплив на комплайєнтність хворих до призначеної фармакотерапії.

В подальшому проводилась статистична обробка отриманих даних після створення бази даних у системі Microsoft Excel з використанням електронних таблиць. Рівень значимості становив 0,05 для усіх статистичних методів за винятком критерію Шапіро-Уілка, для якого він становив 0,01. Для розрахунків ви користовували програми MS Excel та SPSS 13.0.

Результати досліджень та їх обговорення. З метою вивчення фарма-котерапевтичної ефективності каптоприлу ми провели порівняльний аналіз результатів його застосування в амбулаторних умовах та кардіологічному стаціонарі.

Згідно з планом дослідження в аналіз ефективності було включено 150 пацієнтів амбулаторної групи і 500 стаціонарних хворих. Аналіз ефективності було виконано по наступним змінним: величини САТ та ДАТ, досягнення цільового рівня АТ.

Вихідний рівень САТ у хворих, що заходились в стаціонарі, складав від 160 до 186 мм рт. ст., в середньому 176,91 + 4,71 мм рт.ст.; ДАТ - від 90 до 114 мм рт. ст., в середньому - 104,05 + 6,26 мм рт. ст. Більшість пацієнтів до призначення каптоприлу, як правило, приймали інші антигіпертензивні засоби: адельфан, клофелін, бета-адреноблокатори, діуретики, блокатори кальцієвих каналів, більша половина - відносно регулярно, протягом тривалого часу (кількох місяців або років), однак задовільного клінічного ефекту не відмічали, АТ був нестабільним, самопочуття незадовільним. 89 (17,8%) хворих приймали інші інгібітори АПФ. Всі вони відмічали хороший антигіпертензивний ефект цих препаратів, але не застосовували їх постійно через високу вартість або відсутність рекомендацій лікаря.

Протягом 2 тижнів всім хворим був призначений каптоприл в дозі 75 мг на добу, однак через значне зниження АТ у 74 (14,8%) хворих добова доза препарату була зменшена до 50 мг, і в наступні 4 тижні вони приймали 50 мг каптоприлу та відмічали хороший терапевтичний ефект. 192 (38,4%) хворих продовжували приймати 75 мг препарату, у них стабільно підтримувався нормальний рівень АТ. У 112 (22,4%) хворих в зв'язку з недостатнім зниженням АТ дозу каптоприлу збільшили до 150 мг, в результаті чого був досягнутий задовільний рівень АТ, який підтримувався протягом всього періоду лікування.

У 75 (15,0%) хворих було призначене комбіноване з іншими антигіпертензивними засобами лікування через відсутність задовільного терапевтичного ефекту при монотерапії максимальними дозами: застосовувалися діуретики, бета-адреноблокатори та блокатори кальцієвих каналів у терапевтичних дозах за загальноприйнятими схемами. У 42 (8,4%) пацієнтів досягти задовільного рівня АТ не вдалось навіть при застосуванні максимальних доз каптоприлу в поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами.

Вихідний рівень САТ у амбулаторних хворих складав від 164 до 186 мм рт. ст., в середньому 176,92 ± 5,54 мм рт. ст.; ДАТ - від 96 до 114 мм.рт.ст., в середньому 105,76 ± 4,81 мм рт. ст.

В результаті контрастного аналізу для стаціонарної та амбулаторної груп хворих можна зробити висновок, що значення показників САТ і ДАТ статистично істотно зменшуються в обох групах під впливом терапії, що застосовується вже на момент часу 3 міс. в обох групах. Одночасно проведено аналіз ефективності за результатами досягнення цільового рівня АТ. Результати аналізу методами описової статистики ефективності терапії, яка визначалась, як досягнення цільових значень по певному показнику АТ (САТ або ДАТ)

Отже, ефективність терапії згідно з прийнятим критерієм (досягнення цільових значень показників АТ) в групі хворих, що лікувалися в стаціонарі, є доволі високою і сягає на момент 6 міс. 89,4% для САТ і 97,4% для ДАТ. В той же час у хворих, що лікувалися амбулаторно, ефективність на момент 6 міс. становила 40,0% для САТ і 81,3% для ДАТ. Ефективність лікування по досягненню цільових значень за САТ и ДАТ одночасно становила для стаціонарних хворих 88,4%, а для амбулаторних хворих лише 37,3%.

Під час лікування нами застосовувались методи моно- та комбінованої фармакотерапії.

Комбінована з іншими антигіпертензивними засобами терапія була зас-тосована у 75 стаціонарних пацієнтів. У 24 (32,0%) хворих нормалізувати АТ дозволило застосування 75 мг каптоприлу в поєднанні з 25 мг гіпотіазиду, у 12 (16,0%) хворих ефективне зниження АТ досягнуто при комбінації з атенололом, у 27 (36,0%) пацієнтів каптоприл комбінувався з блокаторами кальцієвих каналів (14 хворих приймали ніфедипін, 5 хворих - коринфар, 8 хворих - ділтіазем). Одночасне застосування 3-х антигіпертензивних засобів мало місце у 12 (16,0%) хворих. 5 пацієнтів отримували каптоприл в поєд-нанні з гіпотіазидом та атенололом, у 4-х мала місце комбінація каптоприлу з гіпотіазидом і ніфедипіном, 3 хворих приймали каптоприл одночасно з гіпотіазидом та коринфаром .

Серед 150 амбулаторних пацієнтів, комбінована терапія мала місце у 64 хворих. Каптоприл поєднувався з діуретиками в 34 (53,13%) випадках, (з них 22 (34,38%) хворих приймали гіпотіазид а 12 (18,75%) - фуросемід, 14 (21,88%) хворих отримували атенолол, 6 (9,38%) - ніфедипін. На відміну від стаціонарних хворих, у частини амбулаторних пацієнтів мало місце застосування в якості комбінованої терапії препаратів другого ряду - адельфану в 4 (6,25%) випадках та клофеліну в 6 (9,38%) випадках.

Слід відмітити, що всі ЛЗ, які застосовувались в якості комбінованого лікування, призначалися у терапевтичних дозах.

Достовірної залежності ефективності каптоприлу від віку в обох групах не простежується, за винятком пацієнтів, старших за 70 років. У цієї категорії хворих виявлено значно меншу ефективність призначеного ЛЗ. При цьому простежується більша ефективність схеми антигіпертензивної терапії в умо-вах стаціонару в порівнянні з анкетованими хворими у всіх вікових групах.

При аналізі ефективності каптоприлу в залежності від тривалості АГ виявлено її достовірне зниження з подовженням тривалості артеріальної гіпертензії: від ефективності 94,12% в І - групі та 89,13% в II - групі при тривалості до 3 - х років, до ефективності 68,55% та 54,54% (відповідно) при тривалості АГ більше 30 років.

Всім стаціонарним пацієнтам та 150 амбулаторним хворим проводилася ЕхоКГ, за результатами якої були виділені групи пацієнтів без ознак гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ), з помірною ГЛШ та з вираженою ГЛШ. Було досліджено вплив каптоприлу на параметри ЕхоКГ при різних ступенях вираженності ГЛШ в обох групах хворих.

Перевірку однорідності груп за ступенем ГЛШ було виконано за допо-могою критерію ч² Пірсона. За результатами перевірки групи статистично іс-тотно не розрізнялися (р=0,958), тобто були однорідними за цим показником.

Ґрунтуючись на результатах статистичного аналізу даних, можна зробити такі підсумки:

1. Зміна показників ЕхоКГ у як у стаціонарних, так і у амбулаторних хворих була статистично неістотною після 3 і 6 місяців терапії каптоприлом у пацієнтів без ГЛШ;

2. У пацієнтів з помірною і вираженою ГЛШ зміна показників ЕхоКГ як у стаціонарних, так і у амбулаторних хворих була статистично істотною у напрямку покращення після 3 і 6 місяців фармакотерапії (р < 0,001).

У частини хворих було виявлено порушення діастолічної функції лівого шлуночка, яке певною мірою залежало від ступеню вираженості ГЛШ.

Оцінка діастолічної функції ЛШ здійснювалася за показниками: Е, А та відношенням Е до А (Е/А). У стаціонарних хворих без ГЛШ діастолічна функція ЛШ була нормальною. Серед пацієнтів з помірною ГЛШ вона була порушена у 36,0%. В групі хворих з вираженою ГЛШ діастолічна функція серця була порушена у всіх випадках за рахунок зменшення швидкості Е, збільшення швидкості А та відношення Е/А. Через 3 місяці спостереження у хворих з помірною та вираженою ГЛШ достовірно збільшилась швидкість Е. В подальшому простежувалось достовірне збільшення швидкості Е при незначному зменшенні швидкості А. До кінця 6 місяця спостереження величина відношення Е/А достовірно збільшилась у хворих з помірною ГЛШ. У амбулаторних хворих показники були аналогічними.

Ґрунтуючись на результатах статистичного аналізу даних, можна зробити наступні підсумки:

1. Зміна показників діастолічної функції ЛШ як у стаціонарних, так і в амбулаторних хворих була статистично неістотною після 3 і 6 місяців терапії каптоприлом у пацієнтів без ГЛШ;

2. У пацієнтів з помірною і вираженою ГЛШ зміна показників діастоліч-ної функції ЛШ в обох групах була статистично істотною у напрямку покра-щення після 3 і 6 місяців терапії каптоприлом (для показника Е покращення після 3 місяців є істотним при р = 0,004, а для усіх інших р<0,001).

У частини хворих було виявлено порушення систолічної функції ЛШ, яке певною мірою залежало від ступеню вираженості ГЛШ.

Систолічна функція ЛШ була збережена у стаціонарних і амбулатор-них хворих без ГЛШ (ФВ не менше 55%). У 172 (53,92%) стаціонарних хворих з помірною ГЛШ спостерігалася нормальна систолічна функція ЛШ, у 147 (46,08%) стаціонарних хворих з помірною ГЛШ вона була порушеною (ФВ менша 55%). У 48 (52,17%) амбулаторних хворих з помірною ГЛШ була виявлена нормальна систолічна функція ЛШ і у 44 (47,83%) амбулаторних хворих з помірною ГЛШ вона була заниженою. В усіх стаціонарних і амбулаторних хворих з вираженою ГЛШ систолічна функція ЛШ була зниженою. До кінця періоду спостереження відмічена тенденція до покращення показників систолічної функції ЛШ.

Терапія каптоприлом протягом 6 міс. не призвела до статистично істотних змін рівнів лабораторних показників біохімічного аналізу крові, які спостерігалися до початку лікування як у пацієнтів кардіологічного стаціонару так і у амбулаторних хворих.

Не відмічено змін тривалості інтервалів PQ, QT,R-R, зміщення сегменту ST, змін зубців на ЕКГ.

Отримані дані щодо ефективності каптоприлу в цілому відображають існуючі у вітчизняній та зарубіжній літературі уявлення відносно результатів його застосування у відповідних груп хворих.

Використання методу моніторування дозволило зробити порівняльну оцінку фармакотерапевтичної ефективності цього ЛЗ у амбулаторних хворих та пацієнтів стаціонару, яка в останніх виявилась значно вищою.

Наступним етапом нашого дослідження було проведення аналізу даних щодо ПР каптоприлу, які виникають при клінічному застосуванні цього ЛЗ та впливають не тільки на ефективність лікування, перебіг захворювання, а й на якість життя пацієнтів, комплайєнтність до фармако-терапії та спричиняють додаткові витрати на лікування. З метою визначення причинно-наслідкового зв'язку при розвитку ПР каптоприлу та особливостей її перебігу на фоні медичного застосування цього ЛЗ, вивчення проблеми комплайєнсу, впливу наслідків ПР на якість життя хворих ми застосували метод моніторування за принципом випадок-контроль. Для отримання максимально об'єктивних результатів ми використовували шкалу С.Naranjo, яка була розроблена в 80-х роках XX сторіччя та дозволяє диференціювати ступінь достовірності за такими критеріями: встановлено, імовірно, можливо, сумнівно.

У 500 хворих, які були залучені до нашого дослідження, під час лікування в кардіологічному стаціонарі Рівненської обласної клінічної лікарні, нами спостерігались такі ПР каптоприлу як гіперемія шкіри - 1, серцебиття - 1, зниження апетиту та спотворений смак - 2, сухість в роті - 1, що відносяться до очікуваних несерйозних. Дані ПР не призвели до збільшення терміну перебування хворих на ліжку чи застосування додатко-вої терапії для їх усунення. Однак препарат цим пацієнтам було відмінено.

З метою отримання більш всебічної інформації одночасно проводи-лось анонімне анкетування 499 хворих, які приймали каптоприл в амбулаторних умовах. Аналіз анкет засвідчив, що у 72 (14,4%) анкетованих на фоні лікування виникли ПР.

У 8 (11,11%) пацієнтів з'явилася сухість в роті, 1 (1,38%) - спотво-рений смак, 3 (4,16%) - серцебиття, 4 (5,55%) - гіперемія шкіри, 5 (6,94%) відмітили появу висипки на тілі, 10 (13,9%) - запаморочення, 6 (8,33%) - головний біль. Вказані побічні ефекти каптоприлу розцінені нами, як очікувані несерйозні. Переважна більшість відмічених ПР не впливала на комплайєнтність хворих до лікування і не потребувала відміни препарату.

Частина респондентів на фоні прийому каптоприлу зазначила виник-нення наступних побічних реакцій: свербіння шкіри - 2 (2,27%) , гіпотензія - 3 (4,16%) особи, блювання - 2 (2,76%) , нудота - 8 (11,11%) , підйом АТ - 2 (2,76%) особи, набряки ніг - 1 (1,38%), виразки слизової оболонки ротової порожнини - 1 (1,38%) , 16 (22,22%) хворих скаржилися на непродуктивний сухий кашель. Це очікувані серйозні ПР, які потребували відміни препарату, або використання заходів прикриття, що, відповідно, призвело до подовження терміну непрацездатності цих хворих та збільшення витрат на лікування. Все це негативно вплинуло на комплайєнтність пацієнтів до терапії. В структурі виявлених нами ПР переважали очікувані екстракар-діальні прояви. Виникнення кардіальних ПР спостерігалося значно рідше.

Слід зазначити, що вищевказані результати були отримані нами за допомогою методу моніторингу. Водночас, користуючись методом спонтанних повідомлень, відділом фармакологічного нагляду ДФЦ МОЗ України в 2004 році зареєстровано 43 випадки ПР каптоприлу в Україні.

Наведені дані свідчать, що метод моніторингу, який ми використовуємо у своєму дослідженні, дозволяє навіть в межах одного регіону виявити й проаналізувати значно більшу кількість ПР при медичному застосуванні окремого ЛЗ, ніж по Україні в цілому, за допомогою методу реєстрації спонтанних повідомлень.

Достовірної залежності частоти ПР препарату від віку не простежується, за винятком пацієнтів старших за 70 років, у яких відмічено значно вищий ризик ПР. При аналізі безпечності каптоприлу в залежності від тривалості АГ виявлено достовірну спрямованість до збільшення частоти ПР, пов'язаної з подовженням тривалості АГ (від частоти ПР 9,78% при тривалості АГ до 3 років - до частоти ПР 36,37% при тривалості АГ більше 30 років).

Разом з тим, нами не виявлено достовірної залежності частоти виникнення ПР від дози каптоприлу. Найбільша кількість випадків ПР зареєстрована у 227 пацієнтів, які приймали каптоприл в добовій дозі 50 мг.

Цікавим, на наш погляд, є те, що 10 хворих, які застосовували препарат у максимальній добовій дозі 150 мг, ПР не відмічали, що суперечить загальноприйнятим даним про дозозалежний взаємозв'язок між маніфестацією ПР та дозовим режимом препарату.

Нами також проаналізовано вплив місця лікування та виду фармакотерапії каптоприлом на розвиток ПР.

У групі хворих, що лікувалися в стаціонарі, частка ПР склала 1% (95% ДІ: 0,13% - 1,87%), а у групі хворих, що лікувалися амбулаторно, частка ПР склала 14,43% (95% ДІ:11,35% - 17,51%).

В результаті аналізу ПР в залежності від виду терапії (моно або комбінована) було виявлено, що у пацієнтів, які застосовували монотерапію, частка таких, у яких виникли ПР склала 3,59% (95% ДІ: 2,21% - 4,97%), а у тих пацієнтів, котрі застосовували комбіновану терапію, частка з ПР склала 17,22% (95% ДІ: 12,96% - 21,48%). На підставі отриманих даних, можна констатувати, що шанси виникнення ПР у хворих, які лікуються амбула-торно дорівнюють 16,69 (95% ДІ: 6,68% - 41,71%) в порівнянні з хворими, що лікуються в стаціонарі. Крім того шанси розвитку ПР у хворих, що застосовують комбіновану терапію є значно вищими, а саме 5,59 (95% ДІ: 3,40 - 9,21%) в порівнянні з хворими, які лікуються лише одним каптоприлом.

Відомо, що взаємодія ЛЗ може бути одним із факторів, які впливають як на ефективність так і безпеку їх медичного застосування. В зв'язку з цим нами були проаналізовані наслідки взаємодії каптоприлу з антигіпертензивними ЛЗ першого та другого ряду та отримані наступні результати: комбінація капто-прилу з фуросемідом збільшує відносний ризик виникнення ПР у 3,814 рази (95% ДІ: 1,467% - 9,916%), комбінація з гіпотіазидом - у 5,939 разів (95% ДІ: 2,792% - 12,634%), комбінація з верапамілом - у 4,29 рази (95% ДІ: 1,065% - 17,287%), а комбінація каптоприлу з ніфедипіном збільшує відносний ризик розвитку ПР у 6,147 разів (95% ДІ: 2,510 - 15,056%). Місце лікування збільшує відносний ризик виникнення ПР у 11,758 разів (95% ДІ: 4,58% - 30,182%).

Треба також зазначити, що досить високу ймовірність збільшення ризику виникнення ПР має комбінація каптоприлу з адельфаном (р=0,053; ВР = 2,64; 95% ДІ: 0,986% - 7,067%).

Встановлено також, що при комбінованій терапії добова доза збільшує відносний ризик появи ПР на 2,3% (95% ДІ: 0,7% - 3,9%), а лікування в амбулаторних умовах - у 36,146 разів (95% ДІ: 4,768% - 274, 003%).

У хворих, які лікуються лише каптоприлом, відносний ризик виникнення ПР збільшується в залежності від віку на 4,9% (95% ДІ: 0,6% - 9,4%), у амбулаторних хворих - у 9,88 разів (95% ДІ: 3,3% - 29,5%).

З метою вивчення проблеми комплайєнсу ми застосували загально-прийняте клінічне спостереження за хворими, яким призначався каптоприл в спеціалізованому кардіологічному стаціонарі та метод анонімного опиту-вання амбулаторних пацієнтів з АГ. Як показав аналіз комплаєнтності хворих до фармакотерапії, частота відмови від лікування у пацієнтів стаціонару була значно нижчою, ніж у амбулаторних хворих.

Серед пацієнтів кардіологічного відділення ефективним препарат визнали 390 хворих. 122 (24,4%) пацієнтів відмовились від прийому каптоприлу з різних причин, а 5 хворих (4,1%) - через виникнення ПР.

Серед 150 амбулаторних хворих, які були виділені із загальної кількості анкетованих, 106 осіб вважають каптоприл ефективним. Однак у 66 (44,0%) хворих мала місце відмова від застосування цього ЛЗ. 27 пацієнтів (40,9%) відмітили виникнення ПР, в результаті чого припинили прийом препарату. При цьому альтернативні препарати постійно приймають 27,4% в групі стаціонарних хворих і лише 15,4% амбулаторно.

Ми також провели порівняльну оцінку вартості курсу лікування АГ різними інгібіторами АПФ, які найбільш широко представлені на фарма-цевтичному ринку Рівненської області. За даними нашого дослідження каптоприл, не поступаючись за ефективністю іншим інгібіторам АПФ, потребує значно менших витрат на лікування, що суттєво впливає на комплайєнтність хворих до терапії.



ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі вперше застосований метод моніторингу ПР каптоприлу, як метод фармакологічного нагляду, що дозволяє оцінювати розповсюдженість ПР більш об'єктивно, ніж реєстрація спонтанних повідомлень. Моніторинг дає більш об'єктивну картину окремих випадків ПР ЛЗ і особливостей їх клінічних проявів. Проведення моніторного дослідження в Рівненській області лише за 3 роки виявило 72 випадки ПР на 500 хворих, які отримували цей ЛЗ.

1. Каптоприл при застосуванні у лікарській формі таблетки по 25 мг протягом 6 місяців дозволяє досягти цільового рівня АТ у 88,40% пацієнтів стаціонару та у 37,30% амбулаторних хворих.

2. Ефективність монофармакотерапії каптоприлом виявилась достовірно вищою проти комбінованої в групі стаціонарних хворих. Частка пацієнтів стаціонару у яких досягнуто цільового рівня АТ при монотерапії становить 60,6%, а в амбулаторних хворих 43,5%.

3. Ефективність каптоприлу достовірно знижується з подовженням тривалості АГ від 94,12% в I-групі та 89,13% в II-групі при тривалості АГ до 3-х років до ефективності 68,55% та 54,54% (відповідно) при тривалості АГ більше 30 років. Частота ПР каптоприлу достовірно збільшується від 9,78% при тривалості АГ до 3-х років до 36,37% при тривалості АГ більше 30 років.

4. Частота ПР каптоприлу залежить від умов призначення, тривалості АГ, віку пацієнтів, особливостей його взаємодії з іншими антигіпертензивними ЛЗ.

5. В осіб похилого віку встановлено значно вищий ризик розвитку ПР, а саме 25,72%.

6. Комплайєнтність до фармакотерапії серед пацієнтів стаціонару є значно вищою, ніж у хворих в амбулаторних умовах (відповідно 83,4% та 56,0%).

Практичні рекомендації

1. Обгрунтовано та впроваджено в медичну практику лікувально-профілактичних закладів м. Рівне та області метод моніторингу ПР окремого ЛЗ, в результаті чого виявлені регіональні особливості виникнення ПР при медичному застосуванні каптоприлу та визначене їх співвідношення з даними ВООЗ та України. Пропонується використовувати даний метод при вивченні профілю безпеки кожного окремого ЛЗ у будь-якому регіоні України.

2. Рекомендовано проводити призначення антигіпертензивної фармакотерапії в умовах стаціонару, що є більш ефективним і безпечним. При цьому вища вартість стаціонарного лікування компенсується позитивним впливом на комплайєнтність до фармакотерапії (відповідно покращенням прогнозу як щодо якості, так і тривалості життя), а також зменшенням витрат на лікування та профілактику ПР).



СПИСОК РОБІТ, ЩО НАДРУКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Підлісна B.C. Економічні аспекти застосування інгібіторів ангіотензин-конвертуючого ферменту у хворих на артеріальну гіпертензію / Підлісна B.C., Вікторов О.П., Євтушенко О.В. // Ліки. - 2001. - № 5 - 6. - С. 14-15. Автором особисто проведено обстеження хворих, написання статті.

2. Підлісна В.С. Вплив взаємодії ІАПФ з діуретиками на ефективність, безпечність та вартість підтримання задовільного рівня AT у пацієнтів з АГ / В.С. Підлісна, О.В. Євтушенко. // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2002. - Т. 6, № 1. - С. 195-196. Автором проаналізовано матеріали дослідження, підготовлено матеріал до друку.

3. Підлісна В.С. Вивчення фармакотерапевтичної ефективності та особливостей побічної дії каптоприлу в різних умовах моніторингу / Підлісна В.С. // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2005. - Т. 9, № 1. - С. 30-34.

4. Підлісна В.С. Вивчення профілю безпеки каптоприлу при його медич-ному застосуванні у хворих на артеріальну гіпертензію / Підлісна В.С. // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2010. - № 1 - 2. - С. 90-96.

5. Фармакологія та клінічна фармакологія. Частина І. Побічна дія лікарських засобів та фармакологічний нагляд за безпекою застосування ліків в Україні: методичні рекомендації до семінарських занять з фармакології та клінічної фармакології для студентів медичних факультетів вищих навчальних закладів ІІІ - ІV рівнів акредитації / Чекман І.С., Вікторов О.П., Підлісна В.С. [та ін.] - Запоріжжя - Київ, 2007. Автор приймала участь у підготовці матеріалу до друку.

6. Підлісна B.C. Податливість до антигіпертензивної терапії каптоприлом за даними анонімного анкетування жителів Рівненської області / Євтушенко О.В., Підлісна B.C. // Нові напрямки профілактики і лікування ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії: мате-ріали об'єднаного пленуму правління Українського наукового товариства кардіологів та асоціації лікарів-інтерністів. - Київ, - 2001. - С. 165.

7. Підлісна B.C. Досвід вивчення особливостей побічної дії каптоприлу за даними анонімного анкетування пацієнтів з артеріальною гіпертензією / Підлісна B.C., Євтушенко О.В., Вікторов О.П. // Нові напрямки профілак-тики і лікування ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії: мате-ріали об'єднаного пленуму правління Українського наукового товариства кардіологів та асоціації лікарів-інтерністів. - Київ. - 2001. - С. 165-166.

8. Підлісна B.C. Досвід вивчення самооцінки ефективності та безпечності фармакотерапії каптоприлу хворих з артеріальною гіпертензією /Підлісна B.C., Євтушенко О.В. // Фармакологія 2001 - крок у майбутнє: матеріали II Національного з'їзду фармакологів України. - Дніпропетровськ. - 2001. - С. 195.

9. Підлісна B.C. Аналіз побічної дії каптоприлу у хворих з артеріальною гіпертензією за даними анонімного анкетування / Підлісна B.C. // Фармакологія 2001 - крок у майбутнє: Матеріали II Національного з'їзду фармакологів України. - Дніпропетровськ. - 2001. - С. 194.

10. Подлесная B.C. Опыт изучения самооценки эффективности и безопас-ности фармакотерапии больных с артериальной гипертензией / Подлесная B.C., Евтушенко A.B., Викторов А.П. // Человек и лекарство: IX россий-ский национальный конгресс. - Москва. - 2002. - С. 354.

11. Підлісна B.C. Оцінка впливу побічної дії каптоприлу на його фарма-котерапевтичну ефективність у хворих на артеріальну гіпертензію / Підлісна B.C., Вікторов О.П. // Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальої гіпертензії та її ускладнень: матеріали наукових праць Української нау-ково-практичної конференції з міжнародною участю. - Харків. - 2002. - С. 196.

12. Підлісна B.C. Вивчення фармакотерапевтичної ефективності та особливос-тей побічної дії каптоприлу в різних умовах моніторингу / Підлісна B.C., Євтушенко О.В. // Сучасні аспекти фармакотерапії захворювань серцево-судинної системи: матеріали науково-практичної конференції. - Вінниця, - 2003 // - Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2003. - Т. 7, № 1/1. - С. 136.

13. Підлісна B.C. Вивчення ефективності та безпечності застосування каптоприлу у хворих з артеріальною гіпертензією в Рівненській області / Підлісна B.C. // Збірка наукових праць І Національного Конгресу лікарів внутрішньої медицини. - Ліки України, додаток. - Київ. - 2005. - С. 75-76.

14. Підлісна B.C. Фармакоекономічні принципи підбору антигіпертензивної терапії у хворих з артеріальною гіпертензією / Підлісна B.C. // Арте-ріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування: матеріали регіональної науково-практичної конференції. - Івано - Франківськ. - 2005. - С. 96.

15. Підлісна В.С. Застосування каптоприлу у хворих з хронічною серцевою недостатністю / Пиж Г.В., Підлісна В.С. // Порушення ритму серця: сучасні підходи до лікування: матеріали Пленуму правління асоціації кардіологів України. - Київ. - 2005. - С. 64.

16. Підлісна В.С. Моніторинг побічної дії кардіоваскулярних лікарських засобів в Україні / Підлісна В.С., Вікторов О.П., Матвеєва О.В., Оголь А.Т. // Ревматичні хвороби з системними проявами: проблемні напрямки клініки, діагностики та вибір раціональної фармакотерапії: матеріали Пленуму правління асоціації ревматологів України. - Київ, - 2006. - C. 76.

17. Підлісна В.С. Побічні реакції при застосуванні деяких препаратів інгібіторів АПФ та бета-адреноблокаторів / Підлісна В.С., Вікторов О.П.,Биканова І.І., Оголь А.Т. // Ліки та життя: матеріали міжнародного медико-фармацевтичного конгресу. - Київ. - 2007. - С. 42.

18. Підлісна В.С. Побічні реакції при медичному застосуванні деяких кардіоваскулярних лікарських засобів в Україні / Підлісна В.С., Вікторов О.П., Биканова І.І., Оголь А.Ж. // Сучасні аспекти діагностики та лікування в кардіології і ревматології: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Вінниця. - 2007. - С. 13.

19. Підлісна В.С. Серцево-судинні лікарські засоби: безпечність при медичному зас-тосуванні в Україні / Вікторов О.П., Оголь А.Т., Підлісна В.С. // Матеріали Х На-ціонального конгресу кардіологів України. Тези доповідей. - Київ. - 2009. - С. 243.

20. Підлісна В.С. Вплив терапії каптоприлом на показники систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка при різних ступенях його гіпертрофії. / Підлісна В.С. // Внутрішня медицина в протоколах та стандартах: матеріали Подільської науково-практичної конференції. - Вінниця. - 2010. - С. 44-46.

Размещено на Allbest.ru

...