Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

УДК: 618.11-008.65-037-079.4-0.8

Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Cиндром рефрактерних яєчників: прогнозування, диференційна діагностика та лікування

14.01.01 - акушерство і гінекологія

Шахазізян Аліна Левонівна

Київ, 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Венцківська Ірина Борисівна, професор кафедри акушерства та гінекології №1 Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця МОЗ України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук Дубчак Алла Єфремівна, «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології» АМН України, головний науковий співробітник відділення реабілітації репродуктивної функції жінок ДУ;

доктор медичних наук, професор Юзько Олександр Михайлович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри акушерства і гінекології №1 Українського державного інституту репродуктології.

Захист відбудеться 18.03.2010 року о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.03 при Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця МОЗ України (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка,17)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 3)

Автореферат розісланий 16.02.2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук, доцент Я. М. Вітовський.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Україна переживає стан, який деякі фахівці характеризують як «глибоку демографічну кризу» (Н.Г.Гойда, 2004). На тлі несприятливої демографічної ситуації надзвичайного значення набувають питання збереження та зміцнення репродуктивного здоров'я. Ця проблема прирівнюється до глобальних, вирішення яких обумовлює факт подальшого існування нації. Формування репродуктивного здоров'я - процес тривалий і складний, значною мірою він визначається умовами розвитку жінки ще від народження. Синдром рефрактерних яєчників (СРЯ), або ж «відпочиваючих», паралізованих, нечутливих, «німих» яєчників - специфічний, фолікулярний тип недостатності останніх - вперше був описаний в 1969 р. G. S. Jones, M. Mоraes-Ruchsen (И.А.Гилязутдинов, 2006). Інша назва - синдром резистентних яєчників або Савадж-синдром - за іменем однієї з трьох пацієнток (Т. Laml, 2000). При цьому синдромі яєчники не змінені, але резистентні до дії гонадотропінів. Частота реєстрації СРЯ серед всіх форм аменореї коливається від 1,9 до 10% і характеризується гіпергонадотропною формою аменореї та безплідністю у жінок до 35-річного віку. У таких пацієнток епізодично бувають «приливи» при помірній естрогенній недостатності яєчників та високому рівні гонадотропінів, а також при жіночому гено- та фенотипі та нормальному розвитку яєчників. СРЯ розвивається в пубертатному віці, призводить до гіпоестрогенії та статевого інфантилізму. У більшості випадків причини захворювання невизначені. Найбільш частими причинами, які призводять до формування яєчникової недостатності, вважають стресові ситуації, генетичні аберації, які стосуються Х-хромосоми або ж аутосоми (Van Y.M. Kasteren, 1999), аутоімунне ураження яєчників (N.Andrew, 2000; И.А.Гилязутдинов, 2006), ятрогенні фактори після хірургічного, радіотерапевтичного або хіміотерапевтичного втручання, чинники навколишнього середовища, наприклад вірусні інфекції і токсини, для яких не відомо чітких механізмів дії. Розвитку рефрактерних яєчників може сприяти враження тканини яєчника при туберкульозі, паротиті, саркоідозі.

За діагностичного обстеження важливим є пошук супутніх аутоімунних порушень і каріотипування, особливо при ранніх проявах захворювання (И.А.Гилязутдинов, 2006). Більшість авторів вважають, що діагноз рефрактерних яєчників можна встановити тільки після лапароскопії та біопсії яєчників з наступним гістологічним дослідженням, під час якого можна виявити примордіальні та преантральні фолікули (Т.А.Назаренко; Н.Г.Мишиева; Н.Д. Фанченко, 2005).

На сьогоднішній день немає чітких уявлень щодо етіології та патогенезу цієї патології, відсутні критерії діагностики, немає ефективних методів лікування. Саме тому прогнозування розвитку СРЯ у жінок з порушеннями менструального циклу в активному репродуктивному віці та розробка принципів гормонокорегуючої терапії є основою для проведення наукових досліджень у даному напрямі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом наукової роботи кафедри акушерства та гінекології № 1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця «Збереження та відновлення репродуктивного здоров'я при акушерській та гінекологічній патології». Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради I-го медичного факультету НМУ ім. О.О.Богомольця, протокол №10 від 24.05.2007 р.

Мета дослідження. Підвищення ефективності діагностики та лікування синдрому рефрактерних яєчників у жінок на основі поглибленого вивчення гормонально-імунологічного гомеостазу і оцінки оваріального резерву, створення алгоритму прогнозування порушень та відновлення функції репродуктивної системи.

Завдання дослідження:

1. Вивчити анамнез у пацієнток з метою виявлення причин розвитку СРЯ.

2. Вивчити стан ендокринної системи у пацієнток із СРЯ.

3. Дослідити стан імунної системи у пацієнток із СРЯ.

4. Визначити специфічні клініко-діагностичні критерії, що характеризують СРЯ.

5. Дослідити за допомогою УЗД стан фолікулярного апарату та ендометрія у пацієнток із СРЯ.

6. Розробити алгоритм прогнозування розвитку СРЯ у жінок з порушеннями менструального циклу в активному репродуктивному віці.

7. Розробити профілактичні заходи щодо попередження розвитку СРЯ і принципи його гормонокорегуючої терапії.

Об'єкт дослідження: Синдром рефрактерних яєчників у жінок активного репродуктивного віку.

Предмет дослідження: імунологічний стан, баланс центральних та периферичних статевих гормонів та гормонів щитовидної залози, оваріальний резерв.

Методи дослідження: клініко-лабораторні, інструментальні, біохімічні, імунологічні, імуноферментні, математично-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено генетично зумовлене успадкування розвитку СРЯ на основі анамнестичних даних перебігу вагітності та настання менопаузи у матерів обстежених жінок. Вперше науково обґрунтована необхідність прогнозування розвитку СРЯ у жінок активного репродуктивного віку на підставі вивчення в них стану ендокринної, імунної систем та оваріального резерву.

Вперше сформульовані критерії ранньої диференційної діагностики СРЯ та синдрому виснажених яєчників (СВЯ), а також запропоновано новий спосіб лікування СРЯ у жінок із безплідністю.

На основі комплексного динамічного клініко-параклінічного обстеження даного контингенту жінок відзначено основні чинники, що характеризують СРЯ та відзначено прогностичні аспекти даної патології, які негативно впливають на стан репродуктивної системи. Застосування сучасних методів дослідження визначило не тільки анатомичні та функціональні зміни в органах репродуктивної системи, але й шляхи подолання даної патології з метою відновлення репродуктивної функції.

Доведено, що комплексний підхід до діагностики яєчникового резерву при СРЯ та диференційований підхід до визначення подальшої тактики сприяють своєчасній реалізації репродуктивної функції у даного контингенту хворих.

Розроблено та апробовано диференційований, патогенетично обгрунтований комплексний підхід до діагностики, лікування та прогнозування порушень репродуктивної функції у жінок із СРЯ та доведена їх клінічна єфективність.

Практичне значення отриманих результатів.

Науково обґрунтована необхідність прогнозування виникнення СРЯ з метою попередження порушень репродуктивного здоров'я жінок. Визначено критерії ранньої диференційної діагностики СРЯ та запропоновано спосіб лікування жінок із безплідністю як наслідок СРЯ. Комплексний підхід до розв'язання проблем репродуктивного здоров'я, пов'язаний із СРЯ, дозволить уникнути такого ускладнення, як безплідність.

Доведено, що у жінок із СРЯ, які не реалізували свою репродуктивну функцію, необхідно своєчасно оцінювати наявний у них яєчниковий резерв та своєчасно застосовувати лікувальну тактику, оскільки невірно підібрана гормональна терапія або стимуляція яєчників, може призвести до полної втрати яєчникового резерву.

Створений алгоритм прогнозування репродуктивної функції у даного контингенту жінок є основою для формування груп підвищеного ризику щодо повної втрати репродуктивної функції для своєчасного призначення гормонокорегуючої та імуномоделюючої терапії або застосування сучасних репродуктивних технологій, що допоможе відновити репродуктивну функцію у більшої частини жінок із СРЯ.

Розроблена методика впроваджена в лікувальну практику жіночих консультацій, гінекологічних відділень, центрів відновлення репродуктивного здоров'я м. Києва та Київської області.

Особистий внесок здобувача. Планування та проведення всіх досліджень виконано за період з 2006 по 2009 рр. Автором разом із науковим керівником обрано тему, визначено мету та напрямки проведення досліджень. Дисертантом проаналізовані наукові літературні джерела з даної проблеми, здійснено інформаційний пошук. Самостійно проведено забір і підготовку біологічного матеріалу. Усі лабораторні та функціональні методи дослідження виконані безпосередньо автором або за його участю. Власноруч здійснено набір і обробку фактичного матеріалу, сформульовано основні наукові положення та висновки. Науково обґрунтовано та підготовлено до друку наукові роботи та виступи. Статистична обробка одержаних результатів здійснена дисертантом самостійно.

Апробація результатів роботи. Основні положення та результати дисертаційної роботи були викладені та обговорені у виступах на конференціях «Актуальні питання сучасного акушерства» (Тернопіль, 2009); «Актуальные вопросы акушерства, гинекологии и перинатологии» (Судак, 2009); «Досягнення та перспективи репродуктивних технологій в лікуванні безпліддя» (Київ, 2009); «International Scientific Interdisciplinary Congres» (Харків, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових праць (у тому числі 4 у журналах, затверджених ВАК України, 3 - у матеріалах конференцій) та два патенти на корисну модель.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 128 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, розділу, що висвітлює матеріали і методи досліджень, 4 розділів власних досліджень, наукового аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел, який нараховує 202 найменування (з них 128 - іноземних). Роботу ілюстровано 18 таблицями та 19 рисунками.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети дослідження нами на першому етапі проведено клінічно-статистичний аналіз медичної документації 96 жінок основної групи з порушеннями менструального циклу, які в подальшому були розподілені на дві групи: І група - 63 жінки з діагнозом «синдром рефрактерних яєчників», ІІ - 33 жінки з діагнозом «синдром виснажених яєчників». До групи контролю увійшли 30 соматично здорових жінок із нормальною репродуктивною функцією.

Вік жінок, включених у дослідження, коливався від 20 до 44 років, у середньому (31,50 ± 2,61) років, й вірогідно не відрізнявся між сформованими групами хворих.

Оцінивши стан захворюваності в дитячому й підлітковому віці (скарлатина, краснуха, кір, епідемічний паротит, вітряна віспа), ми виявили, що кожна п'ята жінка основної групи мала супутню соматичну патологію та часте поєднання 2-4 інфекційних захворювань впродовж короткого періоду (до 6 місяців). рефрактерний яєчник репродуктивний

При аналізі даних анамнезу та перебігу вагітності у матерів обстежених встановлено, що у 34 жінок основної групи (40,02%) була загроза переривання вагітності, у 18 (18,75%) - плацентарна недостатність, у 27 (28,12%) - гестоз першої половини вагітності, у 16 (16,67%) - гестоз другої половини вагітності, у 10 (10,42%) - аномалії пологової діяльності, у 5 (5,2%)- передчасні пологи та у 19 (19,78%) - анемії; тільки у 31 (32,29%) пацієнтки маса дитини при народженні становила більше 3200 г. Також нам вдалося виявити, що у 36 (37,5%) пацієнток основної групи менопауза у матерів настала у віці 33-41 років, що, безумовно, може свідчити про генетично зумовлене успадкування розвитку СРЯ.

У 76 (79,2%) обстежених жінок виявлені соматичні екстрагенітальні захворювання.

Звертає на себе увагу, що в хворих основної групи, порівняно із жінками контрольної групи, в 1,7 рази частіше зустрічалася вегето?судинна дистонія, в 1,9 рази - ожиріння, в 1,9 рази - синдром подразненого кишечника та в 1,8 рази - хронічний пієлонефрит.

У частини обстежених пацієнток основної групи була безплідність, тривалість якої в шлюбі коливалася від 2,5 до 6,6 років і, в середньому, становила (4,5±1,4) років. Первинна безплідність частіше діагностувалась у жінок із СВЯ (57,6%), ніж у хворих із СРЯ (44,4%).

Вивчення менструальної функції показало, що менархе у жінок основної групи розпочиналось, в середньому, у (11,3±0,86) років, що відповідало віковій нормі регіону і вірогідно не відрізнялось від часу появи менархе у жінок контрольної групи.

Регулярний ритм менструацій у жінок основної групи встановився, в середньому, через (4,4±0,7) міс. з моменту менархе (р<0,05 порівняно з контрольною групою).

Детальний аналіз анамнезу та скарг у пацієнток обох груп показав, що на момент звернення в клініку жодна хвора основної групи не мала регулярного менструального циклу, що вже було свідченням порушеного гормонального фону в яєчниках, а 14,58% із них мали скарги тільки на безплідність. Звертає на себе увагу, що серед порушень менструальної функції у хворих основної групи найчастіше зустрічалась аменорея (34,37%) та опсоменорея (23,95%). У 6 (6,25%) жінок цієї групи діагностовано синдром хронічного тазового болю. Серед обстежених жінок контрольної групи порушення менструальної функції не спостерігались.

З метою ранньої діагностики настання СРЯ ми користувались необхідним алгоритмом.

У результаті детального вивчення анамнезу життя жінок основної групи нами було виявлено, що 23 (23,95%) з них мали емоційний стрес в анамнезі (смерть близьких родичів, розлучення, утрата роботи тощо), що істотно вплинуло на виникнення порушень менструального циклу, а згодом саме цим пацієнткам був вперше встановлений діагноз СРЯ. Серед усіх пацієнток основної групи 82 (85,4%) переживали хронічну емоційну напругу, пов'язану з підвищенням фізичних навантажень на роботі, відсутністю належного мікроклімату в родині (багато в чому зумовленого неможливістю завагітніти і народити дитину, дисгармонією сексуального життя), і тільки 14 (22,22 %) не відзначали жодних стресових навантажень або психоемоційного дискомфорту ні в анамнезі, ні на момент обстеження. Тобто, можна вважати, що саме стресові ситуації та хронічний стрес, який розвинувся у пацієнток основної групи, є найбільш ймовірними та головними пошкоджуючими чинниками, які негативно вплинули на ендокринні залози жіночих статевих органів.

Відомо, що захист організму здійснюється трьома його складовими ланками - клітинним, гуморальним імунітетом та реалізованою фагоцитарною системою (Б.А.Никулин, 2008), кожна з яких, існуючи окремо, залежить одна від одної та взаємодіють між собою.

Ми провели порівняльну характеристику деяких показників імунного статусу у жінок із СРЯ (І група), СВЯ (ІІ група) та у жінок без вказаної гінекологічної патології (контрольна група). У пацієнток І та ІІ клінічних груп стан імунної системи за рядом показників мав виражені розходження у порівнянні з показниками у здорових жінок (табл. 1).

Таблиця 1 Стан гуморальної ланки імунітету в обстежених групах жінок (М±m)

Показники	Контроль (n=30)	I група (n=63)	II друга (n=33)
аутоімунні лімфоцитотоксичні антитіла, %	12,58±1,05	13,96±1,22	16,481,30*
загальні ЦІК, ум.од.	91,9±3,2	108,7±3,04* **	126,84,1*
дрібномолекулярні ЦІК, ум. од.	53,09±2,9	58,741,7	68,9±2,4*
крупномолекулярні ЦІК, ум.од.	40,57±1,9	48,5±2,3*	52,7±2,7*
константа, §	1,27±0,02	1,2	1,2
С3-компонент комплементу	46,78±0,07	25,86±0,9*	26,65±0,8*
IgA, г/л	1,83±0,06	1,87±0,05	2,89±0,14* **
IgM, г/л	1,09±0,32	1,19±0,12	1,56±0,11*
IgG, г/л	13,49±0,56	11,04±0,89	10,28±0,75*
ІГІ (G/M), г/л	12,37±0,28	9,27±0,20*	6,58±0,12* **

Примітки: * - різниця вірогідна у порівнянні з контрольною групою, (p<0,05); ** - різниця вірогідна у порівнянні між I та II групою, (p<0,05)

Найбільшим коливанням піддається вміст IgG, що був знижений у всіх жінок І та ІІ, груп у порівнянні з контролем, на 20,0-30,0%. Причому, максимальне зниження концентрації IgG відзначено у жінок при СВЯ до (10,28±0,75) г/л. Саме за рахунок зменшення концентрації IgG у жінок при СВЯ у 1,8 рази знижувався ІГІ.

Таким чином, найбільш інформативними показниками для діагностики СРЯ та СВЯ є концентрація IgG та індекс його співвідношення з IgM, основних сироваткових блокуючих факторів.

Зменшення концентрації IgG у жінок із СРЯ та СВЯ може бути обумовлено процесом утворення імунних комплексів і підвищенням рівня ЦІК в кровоносному руслі. Рівень ЦІК є одним із критеріїв оцінки імунного статусу організму, що, у свою чергу, свідчить про наявність аутоімунного процесу, корелює з тяжкістю захворювання і відображає стан ретикулоендотеліальної системи. Коли утворення ЦІК виходить з?під контролю і набуває прогресуючого характеру, виникає те чи інше аутоімунне захворювання. Крім того, комплекси антиген-антитіло також погіршують функцію Т?супресорів. Зіставляючи співвідношення IgG і ЦІК у жінок обох основних груп, ми зробили висновок, що підвищення ЦІК відбувається за рахунок включення в імунні комплекси переважно IgG (L.Pal, N.Santoro, 2002; Б.А.Никулин, 2008).

Отримані нами результати співпадають з дослідженнями окремих вчених і вказують на важливу роль імунологічних механізмів у виникненні й розвитку даної патології (И.А.Гилязутдинов; З.Ш.Гилязутдинов, 2006).

Дослідження функціонального стану моноцитарно?макрофагальної системи (МФС) здійснювали за фагоцитарною активністю нейтрофілів, що складається з поглинальної (фагоцитарний індекс - ФІ і фагоцитарне число - ФЧ) і переварювальної (індекс завершеності фагоцитозу) здатності в реакції відновлення нітросинього тетразолу (НСТ?тест).

У жінок із СРЯ та СВЯ аутоімунного генезу змінювалися деякі ключові параметри функціонального статусу клітин МФС у порівнянні з контролем. Хоча відносний вміст сегментноядерних нейтрофілів (СЯН) не підвищувався у всіх групах у порівнянні з контролем, їх абсолютна кількість була вищою в IІ групі (p<0,05). На цьому фоні знижувався функціональний статус фагоцитуючих клітин практично у всіх групах. Насамперед, знижувався відсоток фагоцитуючих клітин серед загальної популяції СЯН (ФІ), і, крім того, було зниження здатності кожного фагоцитуючого СЯН поглинати тест?частки (ФЧ).

Найбільш виражене зниження ФІ і ФЧ виявлено в групі жінок із СВЯ у порівнянні з контролем: (у ІI групи - (73,95±1,15)%, (2,56±0,17) ум. од., у контролі - (89,80±1,24)% і (3,64±0,27) ум. од., відповідно (р<0,05). Діагностуємо пригнічення переварювальної здатності нейтрофілів, обумовлене індексом завершеності фагоцитозу: у жінок із СВЯ він становив (0,69±0,01) ум. од., а у жінок із СРЯ - (0,89±0,01) ум. од. (p<0,05), що відповідало нижній межі показника контрольної групи - (0,94±0,02) ум. од.

У великій кількості ЦІК інгібують функцію фагоцитуючої мононуклеази, що підтверджується отриманими результатами. Утворюються власні антигенні структури, що трансформуються в аутоантигени при розпаді фагоцитів. Відбувається агравація аутоімунної патології з появою аутоантигенів. Активування аутореактивних Т-лімфоцитів стає потенційною причиною деструкції яєчника (В.С.Смирнова; И.С.Фрейдлина, 2000).

Таким чином, проведені дослідження оцінки стану імунної системи у жінок із СРЯ та СВЯ свідчать, що механізм імунних взаємодій досить складний. У нашому дослідженні виявлена дисфункція імунної системи і пригнічення активності факторів імунітету, підвищення процесів аутоагресії, що підтверджують наступні показники: збільшення кількості аутоімунних лімфоцитотоксичних антитіл пропорційно варіанту досліджуваної патології, підвищена концентрація ЦІК, прогресуюче зростання рівня ІgМ у сироватці крові.

Тобто, в значній мірі у жінок із СРЯ та СВЯ захворювання виникають саме завдяки імунопатологічним механізмам, що особливо характерно для жінок, фолікули яких не реагують на стимуляцію ФСГ (І група).

Функціональний стан репродуктивної системи у жінок із СРЯ та СВЯ оцінювали за даними концентрації в периферичній крові гонадотропних гормонів (ФСГ і ЛГ), пролактину і основних гормонів яєчника (естрадіолу, прогестерону, тестостерону), яку визначали на 2 (базовий рівень) та на 7 (±2) (фолікулінова фаза) добах менструального циклу.

Визначення концентрації гонадотропінів (ЛГ і ФСГ), естрадіолу і прогестерону на 2 добу менструального циклу вказувало на збереження їх динаміки. Разом з тим, при співставленні отриманих лабораторних даних у жінок із СРЯ та СВЯ з показниками фізіологічної норми в групі здорових жінок спостерігався ряд істотних кількісних відхилень, особливо рівня естрадіолу та ФСГ. Також відзначено відхилення у співвідношенні ЛГ і ФСГ (табл. 2).

У групі жінок з СРЯ (І група) рівень естрадіолу в плазмі крові був нижчим, ніж в контрольній групі (p<0,05) жінок, в яких спостерігався регулярний менструальний цикл. Аналогічні зміни рівня естрадіолу мали місце і у жінок ІІ групи СВЯ (р<0,01). Разом з тим, рівень естрадіолу при СВЯ був нижчим, ніж при СРЯ, що свідчить про активність стероїдогенезу у жінок І групи та, практично відсутність фолікулярного апарату в жінок ІІ групи.

Оцінка гормонального статусу пацієнток основних груп свідчить про підвищення рівня ФСГ в 1,5 рази при СРЯ та в 2,7 рази при СВЯ (р<0,05) порівняно з показниками у жінок контрольної групи. Слід відзначити, що рівень ФСГ у жінок ІІ групи був вищим в 1,7 рази, ніж у жінок І групи.

Одночасно спостерігалось підвищення рівня ЛГ у жінок І та ІІ групи порівняно із жінками контрольної групи (відповідно в 2,3 та 2,9 рази), у жінок ІІ групи він був в 1,3 рази вищим, ніж в І групі. Отже, можна зробити висновок, що в жінок основної групи виявлені зміни концентрації ЛГ можуть спричинити порушення фолікулогенезу, стероїдогенезу та відсутність повноцінної овуляції.

Таблиця 2 Концентрація гормонів в крові обстежених груп жінок (М±m)

Гормони	Контроль (n=30)	I група (n=63)	II група (n=33)
Естрадіол, пг/мл	186,67±0,57	127,6±22,1* **	67,6±18,4*
ФСГ, МО/л	8,93±0,64	13,52±0,57*	23,8±17,0*
ЛГ, МО/л	12,5±0,15	28,96±0,57* **	37,43±0,38 *
Тс, нмоль/л	1,04±0,02	1,18±0,02**	1,32±0,02*
Прл, мМО/л	326,15±0,27	284,47±14,16*	284,47±14,16*
Пг, нмоль/л	18,42±0,24	13,5±1,4*	11,2±1,4*
ТТГ, мМО/л	2,52±0,02	2,81±0,02	4,27±0,03*
Т3, нмоль/л	2,71±0,04	1,27±0,01*	1,16±0,05*
Т4, нмоль/л	110,82±1,07	108,71±1,07**	49,03±1,12*

Примітки: * - різниця вірогідна у порівнянні з контрольною групою, (p<0,05); ** - різниця вірогідна у порівнянні між I та II групою, (p<0,05).

Таким чином, у жінок основної групи спостерігалося підвищення в крові концентрації ФСГ і ЛГ, що, при зниженому рівні естрадіолу, може бути свідченням відсутності адекватної відповіді яєчників на стимулюючий вплив гіпофізарних гормонів, а основними відмінностями СВЯ та СРЯ можуть бути помірна естрогенна насиченість та помірно підвищений рівень ганодотропінів при СРЯ.

У жінок із СРЯ та СВЯ особливий інтерес представляє визначення індекса ЛГ/ФСГ, так як для даної патології можуть бути характерними три варіанти цього індексу: ЛГ/ФСГ=1, <1, >1. У обстежених нами хворих І групи із СРЯ індекс ЛГ/ФСГ=2:1, а при СВЯ становив 1,5:1. Отже, у жінок основної групи спостерігався дисбаланс між показниками ФСГ та ЛГ, що в результаті може сприяти порушенню репродуктивної функції.

Зниження значень показників прогестерону в жінок із СРЯ та СВЯ свідчить про зміну балансу стероїдних гормонів, який забезпечує реалізацію генеративної функції жінки.

Аналізуючи рівень пролактину в обох групах хворих жінок необхідно відзначити його зниження порівняно з величинами в контрольній групі. Отримані нами результати співпадають з даними (В.П.Сметник 1999, В.Н.Прилепської, 1989), що підвищення секреції гонадотропінів при гіпергонадотропній аменореї, що обумовлена яєчниковою недостатністю, супроводжується зниженням рівня пролактину.

У жінок при СРЯ відзначається зниження Т₃ до (1,27±0,01) нмоль/л, що свідчить про порушення функції щитовидної залози. Із представлених даних табл. 2 видно, що в групі жінок при СВЯ підвищується концентрація ТТГ на фоні зниження значень Т₃ і Т₄; причому, рівень Т₄ знижений в 2 рази порівняно з контролем (p<0,05), що вказує на порушення функції щитовидної залози у цієї групи жінок.

З метою визначення оваріального резерву (функціонального резерву яєчників, який визначає їх можливість до розвитку здорового фолікула та фізіологічного яєчникового циклу) в групах жінок із СРЯ та СВЯ ми дослідили рівні деяких пептидів, що виробляються в яєчниках, а саме, інгібіну В та антимюлерового гормону (АМГ). Для цього ми провели визначення даних показників, нормальні значення яких коливались в інтервалі 40-100 пг/мл для інгібіну В та 1,0-2,5 нг/мл - для АМГ. (табл.3)

Таблиця 3 Біохімічні маркери оваріального резерву в обстежених групах жінок, абс. (%)

Показник	Контроль (n=30)	I група (n=63)	II група (n=33)
Інгібін В пг/мл 40-100 <40	30 (100,0)	5 (7,94)	4 (12,12)
	0 (0)	58 (92,06)	29 (87,88)
АМГ, нг/мл 1,0-2,5 0,1-0,9 0,01-0,09	26 (86,66)	20 (31,7)*	0 (0)
	4 (13,34)	39 (61,9)*	20 (60,6)
	0 (0)	4 (6,3)*	13 (39,39)

Примітка: * - різниця вірогідна у порівнянні з контрольною групою (p<0,05).

Так, у 58 (92,06%) жінок І групи із СРЯ та у 29 (87,88%) пацієнток ІІ групи із СВЯ рівень інгібіну В коливається щодо норми. Звертає на себе увагу той факт, що у всіх жінок ІІ групи значення цього показника знаходилися за межами вказаного діапазону норми.

У той же час, рівень АМГ у 20 (31,7%) жінок І групи відповідав показникам нормального оваріальному резерву, а у жінок II групи такого стану не спостерігалось в жодному випадку. У 13 (39,39% ) жінок цієї групи отримані результати знаходились на дуже низькому рівні, що свідчило про згасання функції яєчників і підтверджує той факт, що рівень АМГ більш чітко відображає оваріальний резерв та функціональну спроможність яєчників у жінок з їх зниженою функцією та спровокованими порушеннями менструального циклу.

Загальноприйняті сьогодні показники гормонального профілю (такі, як рівні ФСГ, естрадіолу, інгібіну В та АМГ) дозволяють в певній мірі прогнозувати оваріальний резерв яєчників, а значення АМГ є більш точним показником репродуктивного потенціалу яєчників та відображає характер внутрішньояєчникових процесів.

УЗД є важливою ланкою в низці обстежень хворих із СРЯ, а також для встановлення клініко-морфологічної форми синдрому. Під час проведення першого УЗД (2-3 доба менструального циклу) звертали увагу на стан ендометрію, міометрію, порожнини матки, маткових труб, розмірів яєчників та фолікулярний апарат, що дало змогу спрогнозувати попередню оцінку оваріального резерву яєчників.

Під час УЗД визначали товщину ендометрію в максимально потовщеній частині серединного комплексу (ближче до дна) - від межі слизової з м'язевим шаром однієї стінки до аналогічної межі іншої стінки перпендикулярно поздовжній вісі тіла матки. Товщина ендометрію у жінок І групи дорівнювала (4,5±2,3) мм, ІІ групи - (2,4±2,6) мм та у контролі - (5,4±2,5) мм. В даному випадку отримані показники свідчать, що в порожнині матки відбуваються процеси інволюції, які зумовлені естрогеновою недостатністю. Також оцінювали ендометріально-матковий коефіцієнт (ЕМК) - відношення ширини серединного комплексу до передньо-заднього розміру тіла матки. У даному дослідженні ми отримали наступні показники: у пацієнток в І групи ЕМК становив 0,11±0,02, ІІ групи - 0,08±0,04, що, відповідно, було менше в 2,2 та в 3 рази, ніж у жінок контрольної групи ( 0,24±0,03).

Для кожного яєчника при скануванні в режимі двовимірної сірої шкали визначали наступні показники: об'єм яєчника, який вираховували за формулою 0,5236хLxWxT, де L - поздовжній, W - передньозадній, а T - поперечний розмір яєчника (функція Volume в режимі подвійного вікна); кількість антральних фолікулів діаметром 2-10 мм; середній діаметр найбільшого фолікула як половину суми його двох перпендикулярних размірів. Усі розміри яєчників у жінок основної групи були зменшені, порівняно з аналогічними в контролі.

Також проведено кольорове допплерівське картування, під час якого визначали індекс резистентності, пульсаційний індекс, повну систолічну швидкість (ПСШ) кровообігу в судинах строми яєчників.

Результати проведеного дослідження свідчать про циклічні зміни значень показників швидкості та периферичної резистентності інтраоваріального кровообігу в яєчнику в різні фази менструального циклу. Порівнюючи показники перифолікуляроного кровообігу на 6-8 добу менструального циклу в обстежених жінок, нами було виявлено, що ПСШ перифолікулярного кровообігу становила (8,4±0,1) см/с у жінок І групи, (7,8±0,3) см/с - ІІ та (16,8±0,2) см/с - контрольної (р<0,05). Оцінюючи значення індексу резистентності, ми виявили його підвищення у жінок із СРЯ у порівнянні із таким у здорових жінок (0,52±0,001 проти 0,48±0,002, р<0,05). Кровопостачання стінки домінуючого фолікула перед овуляцією в обстежених жінок не перевищувало 63% об'єму у порівнянні із показником жінок контрольної групи (75-100%). Значення показників кровообігу в судинах стінки фолікула виявили відсутність в них прискорення швидкості кровообігу перед овуляцією, а також високий судинний опір, що безперечно сповільнює процес овуляції та знижує ймовірність запліднення.

Ультразвукове та доплерометричне дослідження яєчників дозволили ґрунтовно підійти до оцінки оваріальної відповіді та корекції їх стимуляції. У жінок із СРЯ спостерігається недостатнє підвищення повної швидкості перифолікулярного кровообігу та діагностується високе значення індексу резистентності, що свідчить про недостатню васкуляризацію домінуючого фолікула в преовуляторному періоді.

Для оцінки функціонального стану репродуктивної системи та розробки патогенетично обґрунтованого лікування нами було розроблено діагностично-лікувальний алгоритм.

Враховуючи виявлені особливості функціонального стану репродуктивної та імунної систем жінок із СРЯ, фактори ризику його розвитку, а також наявність структурно-функціональних змін яєчників, нами було розроблено і апробовано комплексне лікування цієї патології з метою збереження репродуктивної функції. Пацієнткам із СРЯ ми призначали слідуючі препарати, які склали лікувальний комплекс: фемостон 2/10 в перші 14 діб 28-добового циклу щоденно по 1 таб. (до складу якої входить 2 мг естрадіолу), а решту 14 діб - щоденно по 1 таб. (до складу якої входить 2 мг естрадіолу та 10 мг дидрогестерону) протягом 3-6 міс.; дивігель по 1 г щодня втирали в ділянку живота впродовж 21 доби; вітамин Е - по 1 таб. (100 мг) двічі в день впродовж 21 доби; енгістол - по 1 таб. 3 рази на добу впродовж 21 доби (два курси з перервою 7 діб); фоліо - 1 таб. на добу впродовж 5 міс.

Для оцінки ефективності запропонованого лікувального комплексу І групу було розподілено на дві підгрупи - І А та І В. 33 пацієнтки підгрупи I А приймали запропонований нами вищезазначений лікувальний комплекс. 30 жінок підгрупи І В приймали комплекс традиційної гормонокорегуючої терапії: прогінова - по 1 таб/добу з 1-го дня менструального циклу впродовж 21 доби із інтервалом 7 діб протягом 6-9 міс.; прогестерон - 2,5% по 1 мл внутрішньом'язево з 11 доби менструального циклу до 25 доби протягом 6-9 міс. або дуфастон (10 мг дидрогестерону) по 1 таб. 2 рази на добу з 11 по 25 доби менструального циклу протягом 6-9 міс.

Позитивним результатом лікування СРЯ ми вважали відновлення менструальної функції та вагітність. Впровадження розробленого методу корекції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової дисфункції у жінок підгрупи І А, порівняно з жінками підгрупи І В, сприяло збільшенню частоти випадків відновлення менструальної функції в 1,4 рази. Так, в підгрупі І А менструальна функція нормалізувалася у 28 пацієнток з 33, тоді як у підгрупі порівняння лише у 20 з 30 (р<0,05).

У 17 (26,66%) із 63 обстежених жінок І групи діагностували овуляцію: у 10 (30,3%) жінок в підгрупі І А та у 7 (23,3%) в підгрупі І В. Настання вагітності діагностували у 9 (14,28%) паціенток І групи (з них у 6 (18,8%) жінок підгрупи І А) та у 3 (10,0%) обстежених жінок підгрупи І В, що, безумовно, свідчить про доцільність запропонованої комплексної терапії. Настання вагітності було майже в 2 рази частіше у жінок підгрупи І А, які отримували запропоновану нами терапію. Вищевказане свідчить про доцільність і необхідність корекції ендокринно-гормонально-імунного фону у жінок із зниженою функцією яєчників препаратами естрогенів у поєднанні з аналогом природного прогестерону для відновлення менструальної функції, підвищення відсотку настання вагітності та зниження частоти загрози переривання вагітності на ранніх термінах. Вважаємо за обов'язкове приєднання до гормонокорегуючої терапії антиоксидантної терапії із застосуванням вітаміну Е, корекції імунних порушень адаптогеном з імунокорегуючою здатністю (енгістолом) та корекції нестачі йоду препаратом Фоліо.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального науково-практичного завдання сучасної гінекології - підвищення ефективності лікування синдрому рефрактерних яєчників у жінок фертильного віку шляхом розробки алгоритму прогнозування його виникнення та ранньої диференційної діагностики синдрому рефрактерних яєчників, на основі урахування ехоструктурних особливостей яєчників та змін у гормональному та імунному гомеостазі.

1. Дані анамнезу у жінок із синдромом рефрактерних яєчників свідчать про обтяжений перебіг вагітності (у 40,02% жінок була загроза переривання вагітності, у 18,75% - плацентарна недостатність, у 28,12% - гестоз першої половини вагітності, у 16,67% - гестоз другої половини вагітності), пологів (у 10,42% - аномалії пологової діяльності, у 5,2% - передчасні пологи) та ранню менопаузу в їх матерів (у 37,5%), що, у свою чергу, свідчить про генетичну обумовленість захворювання.

2. У жінок із синдромом рефрактерних яєчників виявлено підвищення в крові концентрації ФСГ до (13,52±0,57) МО/л що є прогностично несприятливим показником щодо відновлення репродуктивної функції. Низкі рівні естрадіолу - (127±22,1) пг/мл та прогестерону - (13,5±1,4) нмоль/л свідчать про зміну балансу стероїдних гормонів, який забезпечує реалізацію репродуктивної функції жінки. Виявлено зниження Т₃ до (1,27±0,01) нмоль/л, що характерно для порушення функції щитовидної залози та дефіциту йоду.

3. Вивчення імунологічного статусу у жінок репродуктивного віку із синдромом рефрактерних яєчників виявило пригнічення імунної системи, підвищення активації процесів аутоагресії (про що свідчить висока літична активність СD 16+); збільшення кількості аутоімунних лімфоцитотоксичних антитіл, підвищення концентрації циркулюючих імунних комплексів, прогресуюче зростання рівня ІgМ та ІgА у сироватці крові, а також зменшення концентрації IgG, зниження вмісту Т?супресорів (СD8⁺?клітин).

4. У 92,06 % жінок із синдромом рефрактерних яєчників виявлено низький рівень інгібіну В, у 68,2% - низький рівень антимюлерового гормону, що відображає стан оваріального резерву та функціональну активність репродуктивної системи в цілому і є прогностично неблагоприємною ознакою відновлення менструальної та репродуктивної функції.

5. Ехоструктурними особливостями синдрому рефрактерних яєчників є зменшення усіх розмірів обох яєчників, про що свідчить зниження яєчниково-маткового індексу до (0,980,41) см² проти (1,710,09) см² у контролі та зменшення кількості антральних фолікулів (до 7). У жінок із синдромом рефрактерних яєчників спостерігається недостатнє підвищення повної швидкості перифолікулярного кровообігу та діагностується високе значення індексу резистентності, що свідчить про недостатню васкуляризацію домінуючого фолікула в преовуляторному періоді.

6. Дані анамнезу матерів про швидке настання менопаузи у жінок із порушеням менструальної функції: по типу гипоменореї - 19,79%, опсоменореї - 23,95%, олігоменореї - 21,87% та аменореї - 19,79%, в активному репродуктивному віці; підвишена концентрація ФСГ в крові, зниження рівня естрадіолу та прогестерону в крові, порушення функції щитовидної залози, пригнічення імунної системи та активації процесів аутоагресії, низькі рівні інгібіну В та антимюлерового гормону в крові в поєднанні із специфічними ехоструктурними ознаками. Ці дані можуть служити алгоритмом прогнозування розвитку синдрома рефрактерних яєчників у даного контингенту жінок.

7. Впровадження запропонованого комплексу діагностичних та лікувальних заходів у жінок із синдромом рефрактерних яєчників сприяло нормалізації функції репродуктивної системи, відновленню менструального циклу, підвищенню частоти настання овуляції в природному циклі у 17 (26,66%) жінок та настання вагітності у 9 (14,28%) пацієнток.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Венцківська І. Б. Комплексний підхід до оцінки гормонального гомеостазу у безплідних жінок при синдромі рефрактерних яєчників та їх виснаження / І. Б. Венцківська, А. Л. Шахазізян // Здоровье женщины. - 2008. - №4 (36). - С. 170-172. (автором проведено набір матеріалу, аналіз та оформлення даних).

2. Венцківська І. Б. Оцінка оваріального резерву в жінок із синдромом резистентних яєчників / І. Б. Венцківська, А. Л. Шахазізян // Здоровье женщины. - 2009. - №1 (37). - С. 170-172. (автором проведено набір матеріалу, аналіз та оформлення даних).

3. Венцківська І. Б. Стан імунного статусу в жінок із синдромом рефрактерних яєчників / І.Б. Венцківська, А.Л. Шахазізян // Здоровье женщины. - 2009. - №7 (43). - С. 126-128. (автором проведено набір матеріалу, аналіз та оформлення даних).

4. Шахазізян А. Л. Функція імунної системи при синдромі рефрактерних яєчників у жінок із безпліддям / А. Л. Шахазізян // Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології. - 2009. - №2 - С. 80-84.

5. Шахазізян А. Л. Синдром резистентних яєчників, як причина передчасного старіння / А. Л. Шахазізян // Зб. тез наук. конф. молодих вчених з міжнар. участю «Актуальні питання геронтології та геріатрії». - К., 2009. - С.125-126.

6. Шахазізян А. Л. Оцінка стану імунної системи при синдромі рефрактерних яєчників у жінок із безпліддям / А. Л. Шахазізян // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранении: труды крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского: матеріали конф. з міжнар. участю «Актуальні питання акушерства, гінекології та перинатології» - Симферополь, 2009. - Т. 145, ч. ІІІ. - С.340. (Автором проведено оцінку імунного статусу та проведено корегуючу терапію, підготовлено тези до друку).

7. Шахазізян А. Л Ультразвуковий моніторинг фолікулогенезу у жінок із синдромом рефрактерних яєчників / А. Л. Шахазізян / Матеріали VI Міжнародної наукової конференції студентів та молодих вчених «Сьогодення та майбутнє медицини». - Вінниця, 2009. - С. 25-26.

8. Пат. №41062 України, МПК (2009) А61К 35/16 Спосіб лікування синдрому рефрактерних яєчників у жінок із безпліддям / Шахазізян А. Л., Венцківська І. Б.; заявник та патентовласник НМУ імені О.О. Богомольця. - Заявл. 27.03.2009; опубл. 27.04.2009, Бюл. №8. ( Науковим керівником дано рекомендації для корисної моделі, автором проведено пошук та проаналізовано літературні джерела по даній темі, дослідження, обробка отриманих результатів та їх оцінка, підготовлено та подано заявку до друку).

9. Пат. №41945 України, МПК (2009) G01N 33/48 Спосіб прогнозування ризику розвитку синдрому рефрактерних яєчників у жінок / Шахазізян А. Л., Венцківська І. Б.; заявник та патентовласник НМУ імені О.О. Богомольця. - Заявл. 17.04.2009; опубл. 10.06.2009, Бюл. №11. ( Науковим керівником дано рекомендації для корисної моделі, рекомендації для оформлення даної роботи, автором проведено пошук та проаналізовано літературні джерела по даній темі, дослідження, обробка отриманих результатів та їх оцінка, підготовлено та подано заявку до друку)

Анотація

Шахазізян А. Л. Синдром рефрактерних яєчників, прогнозування, диференційна діагностика та лікування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство та гінекологія. - Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця МОЗ України, Київ, 2010.

Наукову роботу присвячено підвищенню ефективністи лікування синдрому рефрактерних яєчників шляхом розробки алгоритму прогнозування, критеріїв ранньої диференційної діагностики та впровадження комплексу патогенетичної терапії. Виявлено значні патологічні зміни в ієрархічній структурі регуляції менструальної та репродуктивної функцій та пригнічення імунної системи. Оцінено оваріальний резерв пацієнток, маркерами якого є регулярність менструального циклу, рівні ФСГ, АМГ, інгібін В, число антральних фолікулів в яєчниках. Встановлено, що призначення гормонокорегуючої терапії в поєднанні з гомеопатичним імуномодулятором усуває дисбаланс імунної системи та нормалізує імунологічну реактивність організму. Виявлено істотні статистично вірогідні зміни кількості Т-активних лімфоцитів та Т?лімфоцитів?хелперів/індукторів, що є свідченням позитивного впливу запропонованої терапії на клітинну ланку імунної відповіді. Розроблено діагностично-лікувальні алгоритми, що дозволяє оптимізувати подальшу тактику лікаря.

Ключові слова: синдром рефрактерних яєчників, гормонокорегуюча терапія, безпліддя, прогнозування, диференційна діагностика, лікування.

Аннотация

Шахазизян А. Л. Синдром рефрактерных яичников, прогнозирование, дифференциальная диагностика и лечение. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология. - Национального медицинского университета им. А. А. Богомольца, МЗ Украины, Киев, 2010.

Научная работа посвящена повышению эффективности лечения синдрома рефрактерных яичников путем разработки алгоритма прогнозирования, критериев ранней дифференциальной диагностики и внедрения комплекса патогенетической терапии. Выявлены значительные патологические изменения в иерархической структуре регуляции менструальной и репродуктивной функции и угнетения иммунной системы. Оценен овариальный резерв пациенток, маркерами которого, являются регулярность менструального цикла, уровни ФСГ, АМГ, ингибина В, число антральных фолликулов в яичниках.

Обследовали 96 женщин основной группы с нарушением менструальной функции, которые в дальнейшем были подразделены на две группы: І группа - 63 женщины с диагнозом «синдром рефрактерных яичников», ІІ группа - 33 женщины с диагнозом «синдром истощенных яичников». Группу контроля составили 30 соматически здоровых женщин с нормальной репродуктивной функцией.

Анализ структуры пациенток с синдромом рефрактерных яичников с учетом данных анамнеза, касающихся неблагоприятного течения беременности, родов и наступления менопаузы у их матерей показал, что это заболевание генетически детерминировано. У женщин с синдромом рефрактерных яичников наблюдались также нарушения менструального цикла: гипоменорея - у 19,79% пациенток, опсоменорея - у 23,95%, олигоменорея - у 21,87% та аменорея - у 19,79%.

Результаты исследования гормонального гомеостаза выявили повышение сывороточной концентрации ФСГ, ЛГ и снижение уровня эстрадиола по сравнению со значениями показателей у здоровых женщин, что является свидетельством значительных патологических изменений в иерархической структуре регуляции менструальной и репродуктивной функции. Снижение сывороточной концентрации прогестерона свидетельствует об изменении баланса стероидных гормонов, которые реализуют генеративную функцию женщины. Выявлено снижение Т₃, что характерно для нарушенной функции щитовидной железы и дефиците йода.

Изучение иммунологического статуса у женщин репродуктивного возраста с синдромом рефрактерных яичников свидетельствует об угнетении иммунной системы, а именно: увеличение количества аутоиммунных лимфоцитотоксических антител, повышение концентрации ЦИК, ІgА и ІgМ, а также снижение концентрации IgG и количества Т-супрессоров (СD8+-клеток).

У 92,06% женщин с синдромом рефрактерных яичников выявлено снижение уровня ингибина В и у 68,2% женщин - антимюллерового гормона, которые являются маркерами овариального резерва, а также функциональной активности репродуктивной системы в целом. Эхоструктурными особенностями синдрома рефрактерных яичников были уменьшение размеров обоих яичников, снижение яичнико-маточного индекса и уменьшение количества антральных фоликулов (к 7). У женщин с синдромом рефрактерных яичников наблюдается недостаточное повышение полной скорости перифолликулярного кровообращения и диагностируется высокое значение индекса резистентности, которое свидетельствует о недостаточной васкуляризации доминантного фолликула в преовуляторном периоде.

Разработан алгоритм прогнозирования и ранней дифференциальной диагностики синдрома рефрактерных яичников, что дало возможность оптимизировать и своевременно начинать патогенетическую терапию с целью сохранения репродуктивной функции.

Эффективность предложенного нами комплекса диагностических и лечебных мероприятий у женщин с синдромом рефрактерных яичников подтверждена нормализацией их функции, уменьшением проявлений аутоимунных реакций, устранением иммунных нарушений, что способствовала нормализации менструального цикла, повышению частоты наступления овуляции в естественном цикле (26,66%) и наступления беременности (14,28%).

Ключовые слова: синдром рефрактерных яичников, гормонокоррегирующая терапия, бесплодие, прогнозирование, дифференциальная диагностика, лечение.

Summary

A. L. Shakhazizyan. Refractory Ovary Syndrome: Prediction, Differential Diagnostics and Treatment. - Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Medical Science in speciality 14.01.01 - Obstetrics and Gynecology. - O. Bogomolets National Medical University, Ukrainian Ministry of Health, Kyiv, 2010.

The research paper deals with development of the criteria for early diagnostics of refractory ovaries syndrome, increasing the treatment efficiency by implementing a set of treatment and preventive measures. The authors have studied the hormonal and immunological status of women at reproductive age with refractory ovaries syndrome. Immune system suppression and significant pathological changes have been detected in the hierarchal structure of regulation of the menstrual and reproductive functions. The patients' ovarian reserves have been evaluated, which are marked by regular menstrual cycle, FSH, MIS, inhibin В, and the number of antral follicles in ovaries. It has been determined that hormone correction therapy combined with a homeopathic immune response modifier eliminates the immune system imbalance and normalizes the immune reactivity of the body. The authors have determined significant statistically probable changes in the quantity of T-active lymphocytes and T-helpers/inducers, which proves the positive effect of the suggested therapy on the cell component of the immune response. Diagnostic and treatment algorithms have been developed, which allow optimization of a doctor's further tactics.

Key words: refractory ovary syndrome, hormone correction therapy, prediction, differential diagnostics, treatment.

Перелік умовних скорочень

АМГ - антимюлеровий гормон

Е₂ - естрадіол

ЕМК - ендометріально-матковий коефіцієнт

ЛГ - лютеїнізуючий гормон

МФС - моноцитарно?макрофагальна система

Пр- прогестерон

Прл - пролактин

ПСШ - повна систолічна швидкість

рФСГ - рекомбінантний фолікулостимулюючий гормон

СВЯ - синдром виснажених яєчників

СРЯ - синдром рефрактерних яєчників

Тс - тестостерон

Т₃- трийодтиронін

Т₄- тироксин

ТТГ- тиреотропний гормон

ФІ- фагоцитарний індекс

ФСГ- фолікулостимулюючий гормон

ФЧ- фагоцитарне число

ЦІК- циркулюючі імунні комплекси

Размещено на Allbest.ru

...