Когнітивні порушення у хворих в гострому періоді інфаркту мозку

15

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ імені П.Л. ШУПИКА

УДК: 616.831-005.8-036.11-06:616.8-009.83

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

КОГНІТИВНІ ПОРУШЕННЯ У ХВОРИХ В ГОСТРОМУ ПЕРІОДІ ІНФАРКТУ МОЗКУ

14.01.15 - нервові хвороби

СИЧ НАТАЛІЯ СЕРГІЇВНА

Київ-2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Боброва Валентина Іванівна, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра медицини невідкладних станів

Офіційні опоненти:

член-кореспондент Академії медичних наук України, доктор медичних наук, професор Мачерет Євгенія Леонідівна, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри неврології та рефлексотерапії

доктор медичних наук, професор Бучакчийська Наталія Михайлівна, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри нервових хвороб

Захист відбудеться “ 16 ” грудня 2010 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.01 у Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий “13 ” листопада 2010р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Слободін Т.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Цереброваскулярні захворювання залишаються основною причиною смертності та інвалідності населення планети [Головченко Ю.І. і співавт., 2007; Зозуля І.С., Боброва В.І. та ін., 2010; Міщенко Т.С., 2010]. В Україні мозкові інсульти займають друге місце в структурі загальної смертності і поступаються за частотою лише онкологічним захворюванням [Головченко Ю.І. і співавт., 2007; Міщенко Т.С., 2010]. У 2009 році, згідно офіційній статистиці Міністерства охорони здоров'я України, захворюваність інсультом становила 280,2 на 100 тис. населення. Біля однієї третини хворих - це особи працездатного віку, тільки 10-20% хворих повертаються до активного життя після перенесеного інсульту [Вінічук С.М., 2010; Міщенко Т.С., 2010,].

Інсульт залишає по собі тяжкі наслідки у вигляді рухових, мовних та когнітивних порушень, значно інвалідизуючи хворих [Парфенов К.А., 2006; Безруков В.В. і співавт., 2007; Усольцева Н.И., 2007; Зозуля І.С., Боброва В.І. та ін., 2010].

Розшифровано біохімічний каскад, що розвивається в гострому періоді інфаркту мозку, який складається із порушення енергетичного та нейромедіаторного обмінів, антиоксидантної системи [Astrup J. et al., 1981].

Порушення когнітивних та емоційних функцій в умовах гострої та хронічної церебральної патології протікає на фоні значних структурних змін тканин мозку за рахунок пригнічення біоенергетичних процесів, розвитку глутаматної екзайтотоксичності, гіперпродукції активних форм кисню, змін активності про- та антиоксидантних систем, які приводять до апоптозу, активація якого, за рахунок збільшення рівня прозапальних цитокінів та нейробілків, є першою причиною розвитку стійких порушень когнітивно-мнестичних функцій [Парфенов К.А., 2006; Черний В.И. и соавт., 2007; Беленичев И.Ф. и соавт., 2008; Левин О.С., 2010; Eames P.J., 2004; Keller J.N., 2005].

Більшість досліджень, які присвячені вивченню когнітивних порушень у хворих з інфарктом мозку, проводились в віддалений період захворювання [Боброва В.І, Демченко А.В., 2002; Дамулин И.В., 2005; Старчина Ю.А. и соавт., 2005; Бучакчийська Н.М., Томах Н.В., 2007; Мельник В.С., 2009; Головченко Ю.І. і співавт., 2009]. Це зумовлено тяжкістю стану хворих в гострому періоді інсульту, а також проблемою підбору нейропсихологічних тестів, за допомогою яких можливо швидко та достатньо повноцінно оцінити когнітивні функції в даному періоді. Когнітивні порушення є частим наслідком ішемії головного мозку та впливають на темпи відновлення порушених неврологічних функцій. Тому виявлення та корекція таких порушень є важливою ланкою реабілітаційних заходів у хворих з гострою ішемією головного мозку.

Проте, ще недостатньо вивчені когнітивні порушення, зміни окислювально-відновлювального процесу, стан нейроспецифічних білків, нейроамінокислот, структурні зміни речовини головного мозку у хворих в гострому періоді інфаркту мозку. Потребують удосконалення методи діагностики когнітивних порушень в гострому періоді інфаркту мозку та підвищення ефективності лікувальної тактики цієї категорії хворих. Усе наведене вище обумовлює актуальність запланованої наукової теми.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційна робота є самостійною темою “Когнітивні порушення у хворих в гострому періоді інфаркту мозку”, яка виконана на кафедрі медицини невідкладних станів Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України за номером державної реєстрації № “0110U000770”.

Мета дослідження. Удосконалення діагностики та оптимізація лікувальної тактики когнітивних порушень у хворих в гострому періоді інфаркту мозку на підставі комплексного аналізу клініко-параклінічних показників у динаміці лікування.

Завдання дослідження:

1. Встановити особливості когнітивних та емоційних розладів у хворих в гострому періоді інфаркту мозку.

2. Виявити особливості церебральної гемодинаміки у хворих з когнітивними порушеннями при інфаркті мозку в гострому періоді, в динаміці лікування.

3. З'ясувати роль нейромедіаторних амінокислот у хворих в гострому періоді інфаркту мозку.

4. Проаналізувати показники перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту, вмісту нейробілків (S-100, НСЕ) у хворих в гострому періоді інфаркту мозку.

5. Провести співставлення між об'ємом, локалізацією ішемічного вогнища (за даними МРТ), атрофією скроневих і лобних долей та вираженістю когнітивних порушень у хворих в гострому періоді інфаркту мозку.

6. Дослідити ефективність препарату корвітин в комплексній терапії у хворих в гострому періоді інфаркту мозку з когнітивними порушеннями та динаміку показників клініко-неврологічного, нейропсихологічного статусу, церебральної гемодинаміки, нейромедіаторних амінокислот, перекисного окислення ліпідів, нейробілків.

Об'єкт дослідження: когнітивні порушення в гострому періоді інфаркту мозку.

Предмет дослідження: показники нейропсихологічних тестів, церебральної гемодинаміки, рівня нейроамінокислот, стану перекисного окислення ліпідів, нейробілків у хворих в гострому періоді інфаркту мозку.

Методи дослідження: загальноклінічне та клініко-неврологічне дослідження, нейропсихологічні тести (шкала MMSE, батарея тестів на лобну дисфункцію (БТЛД), тест малювання годинника, тест тривоги Спілбергера, шкала депресії Бека), дослідження церебральної гемодинаміки методом транскраніальної ультразвукової доплерографії (ТКДГ), біохімічні дослідження крові (дослідження нейроамінокислотного пулу методом іонообмінної хроматографії, перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), нейробілків за допомогою імунологічних методів дослідження), нейровізуалізаційні методи: спіральна комп'ютерна томографія (СКТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ), статистичний метод.

Наукова новизна. Вперше проведено комплексне дослідження когнітивної функції у пацієнтів в гострому періоді інфаркту мозку (ІМ) з використанням клінічних, нейропсихологічних, біохімічних та інструментальних методів дослідження.

Встановлено, що більш виражені когнітивні порушення (КП) спостерігались у хворих, у яких ІМ розвинувся на тлі дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕ). Доведено, що виявлені КП у хворих в гострому періоді ІМ залежали від віку хворих, рівня освіти, етіологічного чинника, локалізації вогнища ішемії та не залежали від статі хворих.

Виявлено, що КП у хворих в гострому періоді ІМ проявлялись переважно зниженням пам'яті, що приводило до зниження швидкості мовлення, уповільненням мислення, розладом гнозису та праксису, появою патологічних хапальних рефлексів, що свідчило про можливу роль в їх розвитку лобної дисфункції та порушення лобно-субкортикальних зв'язків.

Вперше проведено дослідження вмісту нейроамінокислот, як збуджуючих, так і гальмівних, в крові хворих з КП в гострому періоді ІМ. Встановлено, що збільшення глутаматної екзайтотоксичності корелювало з прогресуванням КП.

Вперше було проведено дослідження вмісту в крові хворих нейробілків та визначено особливу роль білка S-100 та нейроспецифічної енолази (НСЕ) у хворих в гострому періоді ІМ з КП, в якості додаткових факторів ризику виникнення КП.

Встановлено, що в переважної більшості хворих з КП в гострому періоді ІМ за даними МРТ мали місце атрофічний процес кори скроневої та лобної долей, зменшення площини гіпокампу та лейкоареозис. Доведена доцільність застосування препарату корвітин у хворих в гострому періоді ІМ з метою покращення когнітивних та емоційних порушень, стану церебральної гемодинаміки, рівня нейроамінокислот, антиоксидантної системи та нейробілків.

Практичне значення роботи. В результаті проведеного комплексного дослідження було встановлено, що застосування клініко-неврологічного, нейропсихологічного, доплерографічного, біохімічного дослідження та магнітно-резонансної томографії покращує якість діагностики когнітивних функцій у хворих в гострому періоді ІМ. Для оцінки нейропсихологічного статусу пацієнтів найбільш зручною в практичному відношенні виявилась шкала MMSE в поєднанні з БТЛД, які в повній мірі відображають наявність або відсутність когнітивного дефіциту, що дозволяє вже в перші дні ІМ виявити групу хворих з наявними КП, а їх поєднання удосконалює ранню діагностику КП у хворих в гострому періоді ІМ. За результатами проведеного дослідження визначена оптимальна тактика комплексної діагностики КП у хворих в гострому періоді ІМ шляхом визначення вмісту нейроамінокислот, нейроспецифічних білків (НСБ), стану церебральної гемодинаміки, проведенням нейровізуалізаційного дослідження та нейропсихологічного тестування. Встановлено, що нейроспецифічні білки (S-100 та НСЕ) можуть бути додатковими маркерами при оцінці КП у хворих в гострому періоді ІМ. Динаміка вивчених показників (когнітивного та емоційного стану, церебральної гемодинаміки, нейроамінокислот, нейробілків) у хворих в гострому періоді ІМ дає змогу виявити пацієнтів з когнітивним дефіцитом.

Доведена доцільність введення нейропротекторного препарату корвітин в лікувальний комплекс для надання допомоги хворим з ІМ в його гострому періоді, що дозволяє відновити порушені функції нервової системи та розумову діяльність, церебральну гемодинаміку, починаючи з перших днів лікування.

Впровадження результатів роботи. Результати дисертаційної роботи впроваджені в лікувально-діагностичний процес нейрохірургічних відділень № 1, 2, 3 Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Києва, нейросудинне відділення Харьківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. А.І. Мещанинова, в навчальний процес кафедри медицини невідкладних станів Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, в навчальний процес кафедри медицини невідкладних станів та медицини катастроф Харьківської медичної академії післядипломної освіти, в лікувально-діагностичний процес неврологічного відділення міської клінічної лікарні №8 м. Києва, в лікувально-діагностичний процес неврологічного відділення міської клінічної лікарні №3 м. Києва.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Автором проведений інформаційний пошук, аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури по темі дисертаційної роботи. Спільно з науковим керівником визначена мета та завдання дослідження, розроблена програма дослідження. Автором самостійно проведено клінічне, неврологічне, нейропсихологічне дослідження хворих в гострому періоді ІМ, оцінка отриманих даних інструментальних методів дослідження та лабораторного обстеження, опрацьована первинна документація. Дослідження нейроамінокислот в сироватці крові методом іонообмінної хроматографії проведене в відділі інституту біохімії ім. А.В. Палладіна (зав. групою, головний спеціаліст М'ясніковa М. П.), аналіз результатів дослідження зроблений здобувачем. Автором самостійно сформована база даних, проведена статистична обробка результатів дослідження, написані всі розділи дисертаційної роботи, сформульовані висновки і розроблені практичні рекомендації, забезпечено їх впровадження в практику. Дисертантом самостійно підготовлені до друку публікації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на ІІ з'їзді ВГО “Всеукраїнської Асоціації працівників швидкої, невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф” (Київ, 2008), на науковій конференції молодих вчених “Науку молодих вчених - у практичну охорону здоров'я” (Київ, 2008), на науково-практичній конференції молодих вчених “Медицина ХХІ століття” (Харків, 2009), на науковому симпозіумі і пленумі науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України “Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології”, (Київ, 2009), на науковому симпозіумі “Проблемні питання медицини невідкладних станів” (Київ, 2010), на всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Сучасні аспекти інтенсивної терапії невідкладних станів” (Запоріжжя, 2010).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в 16 друкованих працях, у тому числі в 5 наукових статтях у фахових виданнях, які рекомендовані ВАК України, 7 тезах, опублікованих у матеріалах з'їздів та науково-практичних конференцій, з них 3 - одноосібні. Видані методичні рекомендації та інформаційний лист, отримані 2 патента на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 199 сторінках друкованого тексту, ілюстрована 48 таблицями, 34 рисунками. Складається із вступу, огляду літератури, 6 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури, що складає 50 сторінок і містить 288 джерел (з них 138 написаних кирилицею, 150 - латиницею).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. В роботі представлені результати обстеження 123 хворих в гострому періоді інфаркту мозку в віці від 27 до 65 років (середній вік- 52,59±0,52 років). Серед них було 75 (60,97%) чоловіків та 48 (39,03%) жінок. Більшість хворих основної групи (43,66%) мали середню освіту, 26,76% - середню спеціальну, вищу - 29,58%.

Критерії включення пацієнтів в дослідження: чоловіки та жінки в віці від 18 до 65 років; хворі з діагнозом гострий ІМ, без афатичних розладів та в свідомості; підтвердження діагнозу даними нейровізуалізації; час обстеження з моменту розвитку симптомів не більше, ніж 12 годин; хворі з оцінкою неврологічного дефіциту за шкалою NIHSS від 8 до 15 балів; згода на лікування пацієнта та/або законого представника.

Критерії невключення пацієнтів в дослідження: хворі з геморагічним інсультом за даними нейровізуалізації; артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.); брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв); пацієнти з оцінкою за шкалою NIHSS менше 8 та більше 15 балів; афазія, порушення свідомості, деменція (менше 20 балів за шкалою MMSE), пацієнти з декомпенсованим цукровим діабетом; наявність супутніх декомпенсованих захворювань; вагітність, лактація; зловживання алкоголем, наркотиками.

Контрольну групу склали 20 осіб з дисциркуляторною енцефалопатією (І-ІІ стадії) судинного ґенезу без ІМ в анамнезі віком від 37 до 65 років (середній вік 49,1±2,46 років). Серед них було чоловіків 7 (35%), жінок - 13 (65%). Серед пацієнтів контрольної групи 40% мали вищу освіту, середню спеціальну - 35%, середню -25%. Групи хворих були однаковими за віком, статтю, рівнем освіти.

Встановлення діагнозу ІМ проводили з урахуванням скарг, даних анамнезу, особливостей неврологічної клінічної картини, даних лабораторних методів дослідження (загальноклінічних аналізів крові та сечі, біохімічного дослідження крові, коагулограма, електролітів крові), доплерографії магістральних артерій голови та шиї, СКТ і МРТ. Проводили дослідження нейроамінокислот методом іонообмінної хроматографії, нейроспецифічних білків (S-100 та НСЕ) імуноферментним методом, дослідження про-та антиоксидантної системи.

При нейропсихологічному досліджені використовували коротку шкалу оцінки психічного статусу - MMSE, БТЛД, тест малювання годинника. Для виявлення емоційних розладів проводили тест Спілбергера. Для виявлення депресії- шкалу депресії Бека. Тяжкість неврологічного дефіциту оцінювали в динаміці за шкалою Національного інституту здоров'я США - NIHSS (National Institutes of Health, USA; Liden et al., 1994) на 1-, 6-, 11-, 21-у добу після виникнення ІМ. Рівень повсякденної активності та функціональні наслідки оцінювали за модифікованою шкалою Ренкіна (мШР) (Sulter G. Et al., 1999). Рівень соціальної адаптації оцінювали за допомогою індексу соціальної адаптації Бартеля (БІ).

Результати власних досліджень та їх обговорення. Когнітивні порушення є не тільки клінічними ознаками ІМ, а і проявом тяжкості процесу, тому дослідження нейропсихологічного статусу в цих хворих представляється актуальним та важливим при проведенні і оцінці терапевтичних заходів.

Нами вивчені особливості КП у 71 хворого в гострому періоді ІМ, основною причиною яких була артеріальна гіпертензія (АГ) у 81,33%, поєднання АГ та церебрального атеросклерозу (ЦА) - у 21,13% хворих, поєднання цукрового діабету (ЦД) - у 8,94%, ожиріння - у 31,70%. Хворі були розподілені таким чином: 25 хворих з ІМ без КП, 46 хворих з КП різного ступеню вираженості, з яких у 29 хворих ІМ виник на тлі ДЕ та у 17 хворих ІМ виник без ДЕ в преморбіді. В перші троє діб з моменту розвитку ІМ, за даними шкали MMSE КП (27 балів та менше) були виявлені у 46 із 71 обстежених хворих (64,78%). При цьому не було знайдено значущої різниці в ступені вираженості КП між чоловіками та жінками. На нашу думку, це пояснюється однаковим базовим рівнем освіти у обстежених чоловіків та жінок.

За даними шкали MMSE встановлено, що середній бал склав 23,26±0,39 бала у хворих, у яких ІМ розвинувся на тлі ДЕ, що відповідає деменції легкого ступеню, та був вірогідно нижчим (р<0,05), ніж у хворих, у яких ІМ розвинувся без ДЕ в преморбіді - 25,41±0,56 бала, що відповідає помірним КП (ПКП). За субтестами “запам'ятовування”, “увага та рахування”, “згадування”, “мовлення та праксис” отримане достовірне зниження показників у хворих, у яких ІМ розвинувся на тлі ДЕ, в порівнянні з пацієнтами, у яких ІМ розвинувся без попередньої ДЕ, р<0,05. За результатами БТЛД загальний бал у хворих, у яких ІМ розвинувся на тлі ДЕ, склав 13,35±0,36 бала, у хворих, у яких ІМ розвинувся без ДЕ - 14,13±0,45 бала. Найбільші КП виявлені в сфері концептуалізації, швидкості мовлення, ускладненій реакції вибору та в дослідженні хапальних рефлексів. Дані показники були нижчими у хворих, у яких ІМ розвинувся на тлі ДЕ в порівнянні з хворими без ДЕ в преморбіді, р<0,05.

Таким чином, результати проведеного комплексного нейропсихологічного дослідження хворих з ІМ свідчать про те, що КП виявлялися у хворих з ІМ без ДЕ в преморбіді та поглиблювалися у пацієнтів з ІМ, що розвинувся на тлі ДЕ та проявлялись переважно у вигляді уповільнення мислення, зниженні концентрації уваги та пам'яті, зниження швидкості мовлення, гнозису, праксису, зниженні хапальних рефлексів, що вказує на переважно лобно-підкіркову дисфункцію, яка лежить в основі формування КП.

В структурі КП превалювали ПКП у 26,76% хворих, у яких ІМ виник на тлі ДЕ та у 16,90% хворих, у яких ІМ виник без ДЕ в преморбіді, легкі КП (ЛКП) виявлені у 14,08% та у 4,23% хворих, відповідно. Когнітивні порушення, які відповідають деменції легкого ступеню, виявлені у 2,81% хворих, і тільки у тих, у яких ІМ виник на тлі ДЕ.

Встановлено достовірне зниження середнього балу за даними шкали MMSE у осіб похилого віку (23,13±0,39 бала) в порівнянні з особами молодого віку (25,65±0,43 бала). Наведені дані, можливо, свідчать про прогресування КП з віком, погіршення коркової нейродинаміки та необхідність своєчасних терапевтичних заходів. У хворих з вищою освітою був достовірно вищий бал за шкалою MMSE (24,67±0,58 бала) по відношенню до хворих з середнім рівнем освіти (22,87±0,49 бала), р<0,05 Також відмічено збільшення показників у хворих з середньою спеціальною освітою в порівнянні з хворими з середньою освітою, р<0,05. Виявлені достовірні відмінності середнього балу у хворих, у яких ІМ розвинувся на тлі поєднання АГ, ЦА, ЦД та ожиріння в преморбіді за даними шкали MMSE (21,63±0,38 бала); 11,67±0,88 бала за даними БТЛД; 3,6±0,23 бала за даними тесту малювання годинника в порівнянні з хворими, у яких ІМ розвинувся на тлі АГ (23,91± 0,46 бала, 13,62±0,43 бала, 5,87±0,46 бала, відповідно), р<0,05.

В групі хворих з ІМ в гострому періоді з ураженням правої півкулі середній бал склав 24,0±0,47 за шкалою MMSE та був достовірно вищий (р<0,05) від групи хворих з ураженням лівої півкулі (23,0±0,42 бала). Достовірні відмінності відмічались за наступними субтестами за даними шкали MMSE: запам'ятовування, увага та рахування, згадування. Середній бал за БТЛД був також достовірно вищим у хворих з ураженням правої півкулі (13,43±0,39 бала) в порівнянні з хворими з ураженням лівої півкулі (13,07±0,49 бала). Достовірні відмінності відмічались за наступними субтестами: концептуалізація, швидкість мовлення, ускладнена реакція вибору.

Таким чином, на вираженість КП в гострому періоді ІМ має вплив вік хворого, рівень освіти, етіологічний чинник, локалізація вогнища ІМ та наявність ДЕ в преморбіді та не впливає стать хворого.

Когнітивні порушення практично завжди поєднуються з емоційними розладами, оскільки в основі останніх лежить вторинна дисфункція лобних часток головного мозку. При дослідженні емоційної сфері нами встановлено, що у хворих у яких ІМ розвинувся на тлі ДЕ (11,61±1,16 бала) та без ДЕ в преморбіді ІМ (10,0±2,04 бала) середній бал за даними шкали депресії Бека був достовірно вищий, ніж в контрольній групі (6,75±1,13 бала), р<0,05. Крім того встановлений високий рівень тривожності, як за субтестом особистісної (ОТ) так і за субтестом ситуаційної тривоги (СТ) за даними тесту Спілбергера у хворих, у яких ІМ розвинувся на тлі ДЕ (ОТ - 46,3±2,93 бала, СТ - 48,71±1,39 бала), у хворих, у яких ІМ розвинувся без ДЕ в преморбіді (ОТ - 45,48±0,96 бала, СТ - 45,0±2,06 бала) в порівнянні з групою контролю (ОТ - 38,5±1,48 бала, СТ - 41,7±1,47 бала), р<0,05.

На наш погляд, гіпоперфузія, яка виникає при гострій мозковій катастрофі, може стати однією із причин виникнення КП. Відмічено, що у хворих з ІМ в каротидному басейні лінійна швидкість кровотоку (ЛШК) в руслі іпсилатеральної загальної сонної артерії (ЗСА) та в середній мозковій артерії (СМА) була значно меншою, ніж в контрольній групі, також відмічено зниження ЛШК по хребцевим артеріям (ХА), р<0,05. Таким чином, судинні зміни при ІМ в каротидному басейні відбуваються не тільки в зоні ураження, але й на віддаленні - в вертебрально-базилярному басейні (ВББ). По мірі прогресування когнітивного дефіциту відбувається зменшення ЛШК. У хворих з ПКП відмічено достовірне зниження ЛШК по правій та лівій передній мозковій артерії (ПМА), СМА, ХА, по правій ЗСА та базилярній артерії (БА) в порівнянні з хворими без КП, р<0,05. У хворих з ЛКП відмічено достовірне зниження ЛШК тільки в правій та лівій ПМА та задній мозковій артерії (ЗМА) в порівнянні з хворими без КП, р<0,05.

При аналізі показників церебральної гемодинаміки за даними ТКДГ у хворих з ІМ в ВББ встановлено достовірне зниження (р<0,05) показників ЛШК безпосередньо в судинах ВББ: правій ХА -37,88±2,66 см/с, лівій ХА - 36,23±1,60 см/с, БА - 35,78±1,80 см/с; в контрольній групі: 45,37±1,22 см/с в ХА та 35,78±1,80 см/с в БА. Таким чином, можна зробити висновок, що захисна система головного мозку швидше реагує на гіпоксію, яка розвинулась в стовбурі головного мозку, ніж в його півкулях. У хворих з ПКП відмічено достовірне зниження ЛШК в правій та лівій ЗСА, лівій ПМА, правій СМА, ХА та БА в порівнянні з хворими без КП, р<0,05. У хворих з ЛКП достовірне зниження ЛШК виявлено в правій та лівій СМА та правій ХА, в порівнянні з хворими без КП, р<0,05.

Проведені дослідження вмісту нейроамінокислот (НАК) виявили наявність дисбалансу між збуджуючими та гальмівними нейропередавачами, які полягали в достовірному (р<0,05) підвищенні збуджуючих (аспарагінової та глутамінової НАК) та зниженні гальмівних НАК (тауріну, проліну, гліцину), що можливо, пов'язано з порушенням процесів переамініровання та виходом амінокислот в кров із некротизованої ділянки. Відмічено зниження рівня гістидину та цистіну, що може опосередковано вказувати на оксидантний стрес, який розвинувся у даної категорії хворих. При дослідженні рівня НАК в залежності від когнітивної дисфункції встановлено, що при збільшенні рівня збуджуючих НАК, зменшенні гальмівних, а також гістидіну та цистіну погіршуються когнітивні функції. Так, у хворих з КП з ІМ без ДЕ в преморбіді достовірно був підвищений рівень глутамінової кислоти (0,998±0,07 мг) в порівнянні з хворими без КП (0,743±0,07 мг) та контрольною групою (0,548±0,11 мг), рівень проліну був достовірно нижчим (1,078±0,22 мг), ніж в контрольній групі (1,708±0,11 мг), р<0,05. У хворих без КП рівень гліцину (1,336±0,13 мг) був достовірно нижчим (р<0,05), ніж в контрольній групі (1,688±0,08 мг). Рівень збуджуючих НАК був вищим у хворих з КП з ІМ, що розвинувся на тлі ДЕ та знижений рівень тауріну в порівнянні з групою контролю, р<0,05. Так, при збільшенні глутаматної екзайтотоксичності когнітивна функція погіршувалась.

Для підтвердження наявності оксидантного стресу нами досліджено ПОЛ та антиоксидантна система. При цьому виявлено, що розвиток ІМ супроводжувався підсиленням вільнорадикальних процесів: достовірним підвищенням вмісту дієнових кон'югатів (ДК) та малонового діальдегіду (МДА) у 1,3 рази. У хворих з ПКП виявлено збільшення ДК (8,37±1,38 мкмоль/л), МДА (8,38±0,83 пкмоль/мгНb) та зменшення супероксиддисмутази (СОД) (0,033±0,005 у.о./мг) в порівнянні з хворими без КП - ДК - 7,69±0,67 мкмоль/л, МДА - 6,49±0,38 пкмоль/мгНb, СОД - 0,050±0,006 у.о./мг, р<0,05. На підставі отриманих результатів слід відмітити порушення компенсаторних механізмів антиоксидантної системи, що призводить до дисбалансу окислювального гомеостазу.

Результати імунологічного дослідження вмісту НСБ показали, що у хворих з ПКП мало місце достовірне підвищення рівня концентрації білка S-100 (62,81±3,18 нг/мл) в порівнянні з хворими без КП (23,31±5,19 нг/мл), р<0,05. В той же час, у хворих з ЛКП мало місце підвищення рівня концентрації білка S-100 (32,78±4,50 нг/мл) в порівнянні з хворими без КП, однак не достовірне, р>0,05. Також відмічена достовірна різниця вмісту білка S-100 між хворими з ЛКП та ПКП, в сторону збільшення останніх, р<0,05. По мірі прогресування КП виявлялось підвищення концентрації білка НСЕ в сироватці крові хворих в гострому періоді ІМ. У хворих з ПКП мав місце достовірно підвищений рівень концентрації білка НСЕ (8,79±1,66 мг/мл), в порівнянні з хворими без КП (4,65±0,46 мг/мл), р<0,05. У хворих з ЛКП мало місце підвищення концентрації білка НСЕ (5,68±0,72 мг/мл), в порівнянні з хворими без КП, р>0,05.

На наш погляд, встановлений кореляційний зв'язок між НСБ та ступенем когнітивних порушень може свідчити про пластичну перестройку нейрональних патернів, пов'язаних з формуванням мнестичної функції. Враховуючи значний вміст НСБ в зонах синаптичних контактів, можна припустити, що НСБ беруть участь в структурно-молекулярних перебудовах синапсів та змінах інтенсивності синаптичної передачі, модифікації морфології синапсів. Підвищення вмісту НСБ у хворих з ПКП може свідчити, що у даної категорії хворих відбуваються інтенсивні процеси пластичної перебудови синаптичних зв'язків.

За даними МРТ встановлено, що у хворих з КП, у яких ІМ розвинувся на тлі ДЕ, в 25,35% діагностовано переважно передній лейкоареозис, у 14,08% - боковий, у 9,85% - задній та у 15,49% - субкортикальний. Таким чином приведені дані свідчать, що у переважної більшості хворих з КП в гострому періоді ІМ мав місце лейкоареозис, з особливою вираженістю його в передніх відділах головного мозку. В нашому дослідженні середній бал за шкалою MMSE та БТЛД був достовірно нижчим у хворих з атрофією кори скроневої долі (23,54±0,90 бала та 11,94±0,69 бала відповідно) в порівнянні з хворими без атрофічного процесу в ній (відповідно 26,47±0,40 бала та 14,51±0,33 бала) та у хворих з атрофією кори лобної долі (23,86±0,74 бала та 11,79±0,51бала відповідно) в порівнянні з хворими без атрофічного процесу кори лобної долі (26,29±0,55 бала та 13,42±0,63 бала відповідно), р<0,05. Проведений аналіз площини гіпокампу показав, що середній бал його у хворих в гострому періоді ІМ без КП перевищував середній бал контрольної групи з ДЕ, однак не достовірно, р>0,05. Середній бал площини гіпокампу достовірно був вищим у хворих молодого віку (87,0±9,64 мм) в порівнянні з хворими середнього віку (85,39±1,64) та хворими похилого віку (78,47±2,69), р<0,05.

На сьогоднішній день розробляються фармакологічні препарати, метою яких, є вплив на всі ланцюги ішемічного каскаду, характерного для розвитку ІМ. Успішне використання внутрішньовенної форми інгибітора 5-ліпооксигенази (кверцитину) в експерименті та клініці при лікування хворих з гострою кардіальною патологією обумовило можливість використання даного препарату у хворих з ІМ.

В динаміці лікування нами обстежено 123 хворих в гострому періоді ІМ в віці від 27 до 65 років (середній вік 52,59±0,52 років). Всі хворі шляхом відкритої рандомізації були поділені на 2 групи. Хворим першої (основної групи) проводилось лікування ІМ базисною терапією та препаратом корвітин. Основна група була поділена на підгрупи: І, ІІ, ІІІ - де хворі отримували лікування базисною терапією та препаратом корвітин за однією із схем (в 1-шу добу корвітин вводився відразу після госпіталізації, потім через 2 години в дозі 0,5 г внутрішньовенно крапельно хворим, що приймали всі схеми лікування): І схема - базисна терапія та корвітин в курсовій дозі 4 г протягом 5 днів (ІІ-ІІІ доба по 0,5 г 1 раз на добу, ІV-V доба - по 0,25 г 1 раз на добу); ІІ схема - базисна терапія та корвітин в курсовій дозі 7 г протягом 10 днів (ІІ-ІІІ доба по 0,5 г через 12 годин, ІV -Х доба - по 0,5 г 1 раз на добу); ІІІ схема - базисна терапія та корвітин в курсовій дозі 10,5 г протягом 10 днів (ІІ- Х доба - по 0,5 г 2 рази на добу з інтервалом в 12 годин). Друга група хворих отримувала тільки базисну терапію, яка включала інфузійну терапію, антикоагулянтну, антиагрегантну, гіпотензивну терапію, периферичні вазодилятатори. За віком, статтю, тяжкістю стану на момент включення (за даними шкали NIHSS) і фоновим захворюванням між хворими всіх груп до лікування статистично значимої різниці не було. Статистично вірогідне покращення когнітивної функції на 10 та 21 добу (за загальним балом), в порівнянні з їх станом до лікування, відмічено у хворих, які отримували ІІ схему лікування (25,74±0,42 бала (?%+7,7); 26,95±0,30 бала (?%+12,7) відповідно) та ІІІ схему (25,13±0,60 бала (?%+5,3); 25,87±0,45 бала (?%+8,3) відповідно). Спостерігалось вірогідне покращення таких показників як пам'ять, увага, праксис, р<0,05. Після проведеного лікування відмічено також позитивний вплив на зменшення рівня депресії за шкалою Бека у хворих, які отримували ІІ та ІІІ схеми лікування (на 22,10% - для ІІ схеми та на 19,78%- для ІІІ схеми), р<0,05 на десятий день лікування. На 21 день лікування послаблення депресивного стану було статистично значимо для хворих всіх схем лікування, р<0,05. На десятий день лікування достовірно (р<0,05) зменшився рівень ОТ у хворих, які отримували ІІ схему лікування на 8,16%, на 21 день - на 9,18%; у хворих, які отримували ІІІ схему лікування даний показник достовірно (р<0,05) зменшився на 4,37% та на 4,90%, відповідно; показник СТ достовірно (р<0,05) зменшився на 21 день лікування на 7,52% - для хворих ІІ схеми та на 2,95% - для хворих ІІІ схеми. У хворих, що отримували І схему лікування та стандартну терапію, достовірно зменшився тільки показник ОТ - на 21 день лікування (на 5,56% та 6,60% відповідно), р<0,05.

На фоні лікування препаратом корвітин у хворих з ІІ та ІІІ схемами достовірний регрес неврологічного дефіциту за даними шкали NIHSS наступав, починаючи з 6 доби (середній бал - 5,96±0,34 бала для ІІ схеми та 5,72±0,29 бала - для ІІІ схеми) в порівнянні з першим днем (10,36±0,25 бала -для ІІ та 10,36±0,26 бала - для ІІІ схеми), р<0,05. Іншою була динаміка у хворих, що приймали стандартну терапію. У них достовірний (р<0,05) регрес симптоматики по відношенню до першого дня наступав на 11 день лікування (10,05±0,25 бала на першу добу та 4,98±0,30 бала на 11 добу); у хворих, які отримували І схему лікування, статистично достовірний (р<0,05) регрес неврологічного дефіциту відмічався лише на 21 день лікування (5,67±1,20 бала) в порівнянні з першою добою (11,23±0,91 бала), р<0,05. На фоні лікування препаратом корвітин середній бал за мШР статистично значимо зменшувався у хворих всіх схем лікування, починаючи з 11 доби, р<0,05. Однак, достовірної різниці між групами не виявлено ні на 11, ні на 21 добу. При аналізі рівня соціальної адаптації, за даними БІ, відмічено збільшення середнього балу даного показника тільки у хворих, які отримували ІІ та ІІІ схему лікування на 21 добу, р<0,05.

Встановлені позитивні зміни церебральної гемодинаміки у хворих в гострому періоді ІМ під впливом лікування препаратом корвітин. Для хворих, що отримували І схему лікування, відмічено збільшення ЛШК на 21 добу в правій та лівій ЗСА та БА, р<0,05. Для хворих, що отримували ІІ схему лікування, відмічено достовірне збільшення ЛШК вже на 10 добу майже по всім артеріям, крім правої та лівої ХА. Для хворих, що отримували ІІІ схему лікування, відмічено достовірне збільшення ЛШК в правій ЗСА на 10 добу та в лівій ЗСА на 21 добу, в правій ПМА на 10 добу, в лівій СМА на 10 та на 21 добу, в правій та лівій ЗМА на 21 добу, в лівій ХА на 10 та 21 добу та в БА на 21 добу, р<0,05. У хворих, які отримували стандартну терапію, спостерігалась наступна тенденція: збільшення ЛШК в правій та лівій ЗСА, в правій ПМА, в лівій СМА на 10 добу, в правій та лівій ЗМА на 21 добу, р<0,05.

Згідно з нашими даними у хворих, що отримували І схему лікування, рівень збуджуючих НАК достовірно (р<0,05) збільшувався на 10-й день лікування, рівень гліцина та тауріна достовірно збільшувався на 10-й та 21-й день лікування (р<0,05), амінокислота пролін мала тенденцію до збільшення на 21 день, р>0,05. В результаті лікування ІІ та ІІІ схемами відмічено достовірне збільшення збуджуючих НАК на 10 добу та зниження їх на 21 добу, р<0,05. Гальмівні НАК мали тенденцію до збільшення на 10 добу, потім виявлено незначне їх зниження на 21 добу, однак вони були більш вищими на 21 добу, ніж на першу. Пролін мав таку ж тенденцію, однак його показники були не достовірними при всіх схемах лікування. Рівень гліцину був достовірно вищим на 10 добу в порівнянні з першою у хворих, які отримували ІІ схему лікування та стандартну терапію. Рівень тауріну був достовірно вищим при ІІ та ІІІ схемах лікування на 10 добу в порівнянні першою, р<0,05. Нами встановлено, що на фоні лікування препаратом корвітин у хворих, які отримували ІІ схему лікування, відмічено достовірне збільшення рівня гістидіну та цистіну на 21 добу, р<0,05. У хворих, що отримували ІІІ схему лікування, відмічено збільшення рівня цистіну на 21 добу, р<0,05.

Статистичний аналіз динаміки дослідження ПОЛ не виявив значимих змін між групами хворих. Проте, у хворих з ІІ схемою лікування відмічена тенденція до стимулювання процесів антиоксидантного захисту на 21 добу лікування, в той же час у хворих зі стандартною схемою спостерігалось виснаження процесів антиоксидантного захисту.

Статистичний аналіз не виявив достовірних відмінностей показників НСБ між групами лікування, не дивлячись на значні покращення мнестичних функцій при нейропсихологічному дослідженні та відновлення неврологічного дефіциту.

Таким чином, проведене нами дослідження ефективності та переносимості корвітину демонструє доцільність введення даного препарату в лікувальний комплекс для надання допомоги хворим в гострому періоді ІМ, що дозволяє відновити порушенні функції нервової системи та розумову діяльність, починаючи з перших днів лікування. Даний препарат дає змогу впливати на різні ланки ішемічного каскаду, зменшуючи глутаматну екзайтотоксичність та покращуючи церебральну гемодинаміку. Наш досвід показав, що одним із перспективних напрямків нейропротекції є використання препарату Корвітину в гострому періоді інфаркту мозку по ІІ та ІІІ схемам лікування.

ВИСНОВКИ

гемодинаміка інфаркт мозок порушення

1. Наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової проблеми - удосконалення діагностики та оптимізація лікувальної тактики у хворих в гострому періоді інфаркту мозку з когнітивними порушеннями.

2. Результати проведених досліджень показали, що в перші три доби з моменту розвитку інфаркту мозку когнітивні порушення виявляються у більшості хворих (у 64,78% хворих за шкалою MMSE). У хворих, у яких інфаркт мозку виник на тлі дисциркуляторної енцефалопатії, помірні когнітивні порушення виявлені у 26,76% хворих, легкі - у 14,08% хворих, когнітивні порушення, які відповідають деменції легкого ступеню, виявлені у 2,81%; у хворих, у яких інфаркт мозку виник без дисциркуляторної енцефалопатії в преморбіді, помірні когнітивні порушення виявлені у 16,90% хворих, легкі - у 4,23% хворих. Емоційні розлади виявляються у 56,34% хворих, переважно з дисциркуляторною енцефалопатією та носять помірний депресивний характер.

3. Когнітивні порушення у хворих в гострому періоді інфаркту мозку, особливо у хворих, у яких інфаркт мозку розвинувся на тлі дисциркуляторної енцефалопатії, проявляються у вигляді уповільнення мислення, зниження концентрації уваги та пам'яті, гнозису, праксису, що вказує на переважно лобно-підкіркову дисфункцію, яка лежить в основі формування когнітивних порушень. Неблагоприємними факторами розвитку когнітивної дисфункції являються вік - старше 60 років, низький рівень освіти та наявність супутньої патології у поєднані АГ, ЦА, ЦД та ожиріння.

4. У хворих в гострому періоді інфаркту мозку в каротидному басейні має місце зниження ЛШК в обох басейнах кровопостачання головного мозку в порівнянні з контрольною групою, р<0,05. При інфаркті мозку в вертебрально-базилярному басейні має місце зниження ЛШК в ХА та БА, а також в ЗСА.

У хворих з інфарктом мозку в каротидному басейні з помірними когнітивними порушеннями відмічено зниження ЛШК по всім артеріям, крім правої, лівої ЗМА та лівої ЗСА в порівнянні з хворими без когнітивних порушень (р<0,05); при інфаркті мозку в вертебрально-базилярному басейні - зниження ЛШК в правій та лівій ЗСА, лівій ПМА, правій СМА, правій ХА, БА в порівнянні з хворими без когнітивних порушень, р<0,05. Когнітивні порушення прямолінійно пов'язані з порушенням церебральної гемодинаміки.

5. У хворих в гострому періоді інфаркту мозку спостерігаються зміни вмісту нейромедіаторних амінокислот: збільшення аспарагінової, глутамінової амінокислот, зниження гліцину, проліну та тауріну. Вираженість дисбалансу гальмуючих та збуджуючих нейромедіаторів відображає тяжкість клінічних проявів інсульту. При збільшенні рівня збуджуючих нейроамінокислот (аспарагінової та глутамінової) та зменшені гальмівних (проліну та гліцину) погіршуються когнітивні функції.

6. Виявлено підвищення перекисного окислення ліпідів у хворих в гострому періоді інфаркту мозку, що свідчить про стан оксидантного стресу з подальшим підвищенням вмісту показників антиоксидантної системи у обстежених хворих, який обумовлений дисбалансом анти- та прооксидантної системи та активацією ПОЛ. У хворих з помірними когнітивними порушеннями виявлено збільшення ДК (8,37±1,38 мкмоль/л), МДА (8,38±0,83 пкмоль/мгНb) та зменшення СОД (0,033±0,005 у.о./мг) в порівнянні з хворими без когнітивних порушень - ДК (7,69±0,67 мкмоль/л), МДА (6,49±0,38 пкмоль/мгНb), СОД (0,050±0,006 у.о./мг), р<0,05.

7. Проведене дослідження вмісту білка S-100 та нейронспецифічної енолази в крові хворих в гострому періоді інфаркту мозку з когнітивними порушеннями показало, що їх можна розглядати як додатковий біохімічний показник когнітивної дисфункції у цих хворих. Виявлено достовірне збільшення білка S-100 у хворих з помірними когнітивними порушеннями (62,81±3,18 нг/мл) в порівнянні з хворими без когнітивних порушень (23,31±5,19 нг/мл). 8. У хворих в гострому періоді інфаркту мозку з наявністю когнітивних порушень за даними МРТ виявляються переважно атрофічні зміни кори скроневої, лобної долей, зменшення площини гіпокампу (у хворих похилого віку), лейкоареозис, переважно передній, що вказує на наявність нейродегенеративного процесу та можливий змішаний характер когнітивних порушень.

9. Застосування препарату корвітин в комплексному лікуванні хворих в гострому періоді інфаркту мозку по ІІ і ІІІ схемам патогенетично обґрунтовано і здійснює суттєвий вплив на покращення неврологічного та психоемоційного стану, церебральної гемодинаміки, зменшення рівня нейроамінокислот, нейробілків та збільшення антиоксидантної системи.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Доцільно вже в гострішому періоді інфаркту мозку (перші 3 доби) у хворих без афатичних розладів, порушення свідомості проводити нейропсихологічне тестування когнітивних функцій, яке дозволяє виявити пацієнтів з ризиком розвитку когнітивних порушень, які призводять до збільшення ступеня інвалідизації після перенесеного інфаркту мозку.

2. Необхідне визначення нейроамінокислотного пулу, нейробілків (білка S-100 та НСЕ) в крові хворих в гострому періоді інфаркту мозку, як додаткових маркерів когнітивних порушень з метою їх корекції.

3. При нейровізуалізаційному обстеженні хворих з інфарктом мозку велике значення має виявлення атрофічного процесу кори скроневої та лобної долей головного мозку, гіпокампу, лейкоареозису, наявність яких вказує на високий ризик розвитку когнітивних порушень.

4. В лікуванні хворих в гострому періоді інфаркту мозку з когнітивними порушеннями доцільно застосовувати базисну терапію в поєднанні з препаратом корвітин за наступною схемою: ІІ схема - в 1-шу добу корвітин вводиться відразу після госпіталізації внутрішньовенно крапельно, потім через 2 години в дозі 0,5 г на ІІ-ІІІ добу по 0,5 г через 12 годин, на ІV -Х добу - по 0,5 г 1 раз на добу внутрішньовенно крапельно, з метою покращення когнітивних функцій, неврологічного дефіциту та церебральної гемодинаміки; ІІІ схема - в 1-шу добу корвітин вводиться відразу після госпіталізації, потім через 2 години в дозі 0,5 г, ІІ- Х доба - по 0,5 г 2 рази на добу з інтервалом в 12 годин.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Зозуля І.С. Нейропротективна терапія в гострому періоді інфаркту мозку //І.С. Зозуля, В.І. Боброва, Н.С. Сич та ін.-Методичні рекомендації.-2010.-33с. (Автор особисто здійснила огляд літератури, провела клініко-інструментальні дослідження, клінічні спостереження, статистичну обробку отриманих даних).

2. Зозуля И.С. Гиппокамп и когнитивные нарушения /И.С. Зозуля, В.И. Боброва, Н.С Сыч //Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л.Шупика.-Київ.-2008.-вип.17, кн.1-С.381-386. (Дисертант особисто провела збір клінічного матеріалу, огляд літератури).

3. Зозуля И.С. Когнитивные расстройства и нарушения обмена аминокислот /И.С. Зозуля, В.И. Боброва, Н.С Сыч //Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л.Шупика.-Київ.-2008.-вип.17, кн.2-С.726-731. (Автором особисто проведено збір клінічного матеріалу, проаналізовані результати біохімічного дослідження).

4. Зозуля І.С. Когнітивні та емоційні порушення у хворих в гострому періоді інфаркту мозку / І.С.Зозуля, Н.С. Сич, В.І.Боброва //Український неврологічний журнал.-2010.-№.2(15)-С.36-40. (Дисертант особисто провела нейропсихологічне обстеження хворих, опрацювала отримані результати, підготовила статтю до друку).

5. Сич Н.С. Особливості когнітивних порушень у хворих в гострому періоді інфаркту мозку /Н.С. Сич, В.І.Боброва, І.С.Зозуля //Український медичний часопис.-2010.-№3(77).-С.101-103. (Автор особисто здійснила клініко-нейропсихологічне дослідження, клінічні спостереження, статистичну обробку отриманих даних).

6. Сич Н.С. Клініко-нейровізуалізаційні особливості у хворих в гострому періоді інфаркту мозку з когнітивними порушеннями /Н.С. Сич //Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л.Шупика.-Київ.-2010.-вип.19 кн.2-С.545-552.

7. Патент України на корисну модель №701848, u201007848 Спосіб діагностики когнітивних порушень /Зозуля І.С., Боброва В.І., Сич Н.С., Заявл. 23.06.2010; Опубл. 10.08.2010. Бюл.№15.-С.5.13.

8. Патент України на корисну модель №701849, u201007849 Спосіб лікування когнітивних порушень /Зозуля І.С., Боброва В.І., Сич Н.С., Заявл. 23.06.2010; Опубл. 10.08.2010. Бюл.№15.-С.5.18.

9. Зозуля І.С. Нейропротективна терапія в гострому періоді інфаркту мозку //І.С. Зозуля, В.І. Боброва, Н.С. Сич.- Інформаційний Лист (Дисертантом особисто проведений збір клінічного матеріалу).

10. Зозуля І.С. Гиппокамп и кратковременная память /І.С. Зозуля, В.І. Боброва, Н.С. Сич //Матеріали ІІ з'їзду ВГО “Всеукраїнської Асоціації працівників швидкої, невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф”, Київ.-22-23 квітня 2008р.-С.56. (Дисертант особисто зробила огляд літератури, провела збір матеріалу).

11. Зозуля І.С. Лікування хворих з когнітивними порушеннями в гострому періоді інфаркту мозку /І.С.Зозуля, В.І.Боброва, Н.С. Сич //Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю “Сучасні аспекти діагностики та лікування когнітивних порушень при старінні” (28-29 січня 2009 р., Київ).-К., 2009.-С.29-30. (Автор особисто провела клініко-нейропсихологічне дослідження, обробку статистичного матеріалу).

12. Сич Н.С. Когнітивні порушення у хворих в гострому періоді інфаркту мозку: нейропсихологічний аналіз /Н.С. Сич //Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених “Медицина ХХІ століття” (26 листопада 2009 р., Харків).-Х.,2009.-С.105.

13. Сич Н.С. Когнітивні та нейроімунні порушення у хворих в гострому періоді інфаркту мозку /Н.С. Сич //Матеріали медико-фармацевтичної конференції студентів та молодих вчених (8-9 квітня 2010р., Чернівці).-Ч.-2010.-С.160.

14. Зозуля І.С. Можливості корекція когнітивних та емоційних порушень у хворих в гострому періоді інфаркту мозку препаратом корвітин /І.С.Зозуля, Н.С. Сич, В.І.Боброва //Матеріали наукового симпозіуму “Проблемні питання медицини невідкладних станів”, Київ.-20-21 травня 2010 р.-С.79-81. (Дисертант особисто провела нейропсихологічне дослідження, клінічні спостереження хворих, статистичну обробку отриманих даних).

15. Боброва В.І. Нейрохімічні та нейровізуалізаційні характеристики у хворих з когнітивними порушеннями в гострому періоді інфаркту мозку /В.І.Боброва, І.С.Зозуля, Н.С. Сич, М.П. М'яснікова //Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції “Сучасні аспекти інтенсивної терапії невідкладних станів”, Запоріжжя.-16-17 вересня 2010 р.-С.12-13. (Автор особисто провела клініко-нейропсихологічне дослідження, обробку статистичного матеріалу, аналіз лабораторних та нейровізуалізаційних методів дослідження).

16. Боброва В.І. Особливості церебральної гемодинаміки у хворих в гострому періоді інфаркту мозку з когнітивними порушеннями /В.І.Боброва, Н.С. Сич, І.С.Зозуля // Матеріали ХІІІ конгресу світової федерації українських лікарських товариств “100 років українському лікарському товариству”, Львів.-1-3 жовтня 2010 р.-С.326-327. (Дисертант особисто провела нейропсихологічне дослідження, аналіз результатів доплерографічного обстеження, статистичну обробку отриманих даних).

АНОТАЦІЇ

Сич Н.С. Когнітивні порушення у хворих в гострому періоді інфаркту мозку.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 - нервові хвороби. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2010.

Вивченні особливості когнітивних та емоційних порушень у 123 хворих в гострому періоді інфаркту мозку (ІМ), серед яких переважали хворі з дисциркуляторною енцефалопатією (ДЕ) судинного ґенезу І-ІІ стадії в преморбіді. Встановлено, що в перші три доби когнітивні порушення (КП) виявляються у більшості хворих - у 64,78% хворих за шкалою MMSE, емоційні розлади - у 56,34% хворих. Більш виражені КП спостерігаються у хворих, у яких ІМ виник на тлі ДЕ.

Доведено, що на вираженість КП в гострому періоді ІМ має вплив вік хворого (а саме більше 60 років), рівень освіти, етіологічний чинник (поєднання АГ, ЦА, ЦД та ожиріння), локалізація вогнища ІМ та наявність ДЕ в преморбіді і не впливає стать хворого.

Доведено, що КП прямолінійно пов'язані з порушенням церебральної гемодинаміки. При дослідження нейроамінокислот (НАК) встановлено, що при збільшені рівня збуджуючих НАК та зменшені гальмівних, а також гістидину, цистіну погіршуються когнітивні функції.

При дослідженні перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи доведено достовірне збільшення показників дієнових кон'югатів та малонового діальдегіду, зменшення супероксиддисмутази у хворих з помірними КП в порівнянні з хворими без КП.

Дослідження рівня білка S-100 та нейроспецифічної енолази показало, що їх можна розглядати як додатковий біохімічний показник когнітивної дисфункції у цієї категорії хворих. У хворих в гострому періоді ІМ з наявністю КП за даними МРТ виявляються атрофічні зміни переважно кори скроневої, лобної долей, зменшення площини гіпокампу (у хворих похилого віку), лейкоареозис, переважно передній, що вказує на наявність нейродегенеративного процесу та можливий змішаний характер КП. Доведена доцільність застосування препарату корвітин у хворих в гострому періоді ІМ з КП.

Ключові слова: інфаркт мозку, когнітивні порушення, церебральна гемодинаміка, нейроамінокислоти, перекисне окислення ліпідів, білок S-100, нейроспецифічна енолаза, корвітин.