Розробка та клініко-експериментальне обґрунтування використання матеріалу "Стомафтор" у лікуванні хворих з гіперчутливістю твердих тканин зубів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Савєльєва Наталія Миколаївна

УДК:616.314.14-009.611-74

РОЗРОБКА ТА КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛУ «СТОМАФТОР» У ЛІКУВАННІ ХВОРИХ З ГІПЕРЧУТЛИВІСТЮ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ

14.01.22 - стоматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків - 2011

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Харківському національному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Рябоконь Євген Миколайович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри терапевтичної стоматології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Гризодуб Василь Іванович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри ортопедичної стоматології та ортодонтії дорослих

доктор медичних наук, професор Ніколішин Анатолій Карлович, Вищий державний навчальний заклад МОЗ України "Українська медична стоматологічна академія", завідувач кафедри терапевтичної стоматології

Захист відбудеться « 24 » березня 2011р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.02 при Харківському національному медичному університеті МОЗ України за адресою: 61022, м. Харків, проспект Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету МОЗ України за адресою: 61022, м. Харків, проспект Леніна, 4. тел. 707-73-27

Автореферат розісланий «21» лютого 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.мед.н., доцент А.І. Ягнюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Останнім часом у клініці терапевтичної стоматології відзначається зростання частоти випадків підвищеної чутливості (ПЧ) твердих тканин зуба (ТТЗ) (Луцька І.К. 1998; Улитовський С.Б., 2001; Ніколішін А.К., 2005; Белоклицкая Г.Ф., 2009; Копчак О.В., 2006; Іваницький І.О., 2010; Addy M. та співавт., 2002; Rцsing А.Р., 2010 та ін.). Зростання поширеності гіперестезії твердих тканин зубів (ГТТЗ) відзначається не тільки експертами ВООЗ. Горбуленко В.Б. і співавт. (2003) наводять такі дані: вивчення стоматологічного статусу показало, що за останні 20 років відвідування лікаря-стоматолога з приводу ГТТЗ зросло в країнах Західної Європи на 35 %, у США - на 42 %. У Росії 62,5 % населення віком 20-65 років страждає на різні форми ГТТЗ (Улитовський С.Б., 2001). Факт зростання ГТТЗ є безперечним. Поширеність ГТТЗ коливається від 48 % до 92 %, що робить нині цю проблему не тільки загальномедичною, а й соціально значущою (Федоров Ю.А., Дрожжина В.А., 1997; Гризодуб В.И., 1997; Іванов В.С., 1998; Данилевський Н.Ф., Борисенко А.В., 2001; Белоклицкая Г.Ф., 2006; Шварцнау В.І., 2007; Drisko C.H., 2002 та ін.).

За даними експертів ВООЗ, на захворювання пародонту страждає майже все доросле населення, близько 98 %. Зміни вікової структури населення України в бік старіння призводять до вікових змін у всьому організмі (Хоменко Л.О. та співавт., 1998), в тому числі в зубощелепному апараті. У цієї групи людей переважають захворювання пародонту та вікова ретракція ясен. Усе це призводить до оголення шийок і коренів зубів, що сприяє виникненню цервікальної гіперестезії (Белоклицкая Г.Ф., 2007; Копчак О.В., 2006; Brauman-Furmanek S., 2000; Waszkiel D., 2000; Addy M., 2002; Chaturvedi Р., 2010). Накопичення в цих ділянках зубного нальоту його кислотоутворюючої мікрофлори викликає порушення процесів ремінералізації та посилену демінералізацію ТТЗ.

Питання етіології, патогенезу, лікування та профілактики ГТТЗ, незважаючи на постійне їх вивчення, залишаються актуальною проблемою сучасної терапевтичної стоматології. Важливим моментом, до якого не слабшає зацікавленість дослідників, є морфофункціональний стан ТТЗ при гіперестезії. Недостатнє знання причин і механізмів розвитку ГТТЗ, як і труднощі, які трапляються під час проведення місцевої терапії, одного з основних видів лікування даного захворювання, обумовлюють необхідність подальшого наукового опрацювання цієї проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідної роботи ХНМУ з проблеми «Стоматологія» «Основні стоматологічні захворювання, а також їх лікування та профілактика» (державний реєстраційний номер 0110U001808). Здобувач є безпосереднім виконавцем фрагменту зазначеної теми.

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування хворих на гіперестезію твердих тканин зуба шляхом обґрунтування, розробки та впровадження гідрофільного фторетонійвмісного матеріалу «Стомафтор» та вивчення його терапевтичної дії.

Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. Розробити оптимальну рецептуру фторетонійвмісного матеріалу «Стомафтор» і вивчити його фізико-хімічні та фізико-механічні властивості.

2. Провести мікробіологічні дослідження антибактеріальної активності матеріалу «Стомафтор» і його складових in vitro на стандартних тестах-штамах мікроорганізмів та in vivo на зубному нальоті пацієнтів.

3. Дослідити морфологічні зміни твердих тканин зубів при застосуванні матеріалу «Стомафтор» при гіперестезії різної етіології.

4. Розробити схему застосування матеріалу «Стомафтор» при гіперчутливості твердих тканин зуба.

5. Вивчити результати лікування хворих з гіперчутливістю твердих тканин зуба гідрофільним фторетонійвмісним матеріалом «Стомафтор», оцінити його ефективність за клінічними, мікробіологічними, морфологічними та лабораторним показниками.

Об'єкт дослідження: підвищена чутливість твердих тканин зуба.

Предмет дослідження: тверді тканини зуба, гідрофільний фторетонійвмісний матеріал «Стомафтор».

Методи дослідження: клінічний, мікробіологічний, лабораторний, гістологічний, електронно-мікроскопічний, гістохімічний, морфометричний та статистичний.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в Україні розроблено новий фторетонійвмісний матеріал на гідрофільній основі «Стомафтор» (АТ «Стома», Україна) для лікування гіперчутливості твердих тканин зуба. Вивчено фізико-хімічні, фізико-механічні та мікробіологічні властивості матеріалу.

Визначено, що стосовно більшості мікроорганізмів виражену антибактеріальну активність має «Стомафтор» у порівнянні з його зарубіжним аналогом матеріалом «DMG» (Німеччина).

Оцінено морфофункціональні зміни твердих тканин зуба при гіперестезії різного походження, що розширюють існуючі уявлення про патогенез гіперчутливості твердих тканин зуба при підвищеній стертості та пародонтиті. Доведено, що до процесу формування підвищеної чутливості твердих тканин зуба залучено різнопланові етіологічні чинники.

Уперше вивчено морфологічні зміни твердих тканин зуба при застосуванні вітчизняного матеріалу «Стомафтор». Дослідження свідчать про досить щільне прилягання матеріалу до структур зуба, проникнення не лише у структуру емалі, але й дентинні канальці, що дозволяє його віднести до матеріалів ізоляторного типа, які забезпечують механічну обтурацію дентинних канальців.

Запропоновано та обґрунтовано доцільність використання схеми лікування гіперчутливості твердих тканин зуба з використанням матеріалу «Стомафтор».

Практична значущість отриманих результатів. Розроблено та вивчено вітчизняний матеріал «Стомафтор» для лікування ГТТЗ, який є гідрофільним і містить у своєму складі фтор та етоній. Проведено дослідження та оцінено лікувально-профілактичну ефективність застосування фторетонійвмісного гідрофільного матеріалу «Стомафтор», виробництва АТ «Стома» (Україна). Обґрунтовано практичне застосування матеріалу в комплексному лікуванні ГТТЗ різної етіології. Отримані результати дали можливість розробити практичні рекомендації для впровадження матеріалу на гідрофільній основі «Стомафтор» у практичну роботу лікаря-стоматолога. Розроблено та апробовано схему застосування матеріалу, який дозволяє підвищити ефективність лікування ГТТЗ.

Матеріали дослідження застосовуються у навчальному процесі кафедр терапевтичної стоматології Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Харківського національного медичного університету.

Результати роботи впроваджено в практику Харківської обласної стоматологічної поліклініки, місцевих стоматологічних поліклінік №№ 2, 4, 5 м. Харкова.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно зібрано матеріал, проведено науково-патентний пошук, систематизовано та проаналізовано наукову література. Дисертант самостійно розробив і впровадив у практичну охорону здоров'я патогенетично обґрунтовану схему лікування ГТТЗ, вивчив результати лікування хворих фторетонійвмісним матеріалом «Стомафтор». Автором оцінено ефективність матеріалу за клінічними, мікробіологічними, морфологічними та лабораторними показниками. Автором також проведено статистичне опрацювання матеріалу, аналіз та узагальнення отриманих результатів, які дозволили сформулювати наукові положення та зробити висновки. Автор спільно з АТ «Стома» брав участь у розробці вітчизняного матеріалу «Стомафтор». Були вивчені фізико-хімічні та фізико-механічні властивості матеріалу. Спільно з НДІ мікробіології та імунології імені І.І. Мечникова НАМН України проведено мікробіологічні дослідження антибактеріальної активності матеріалу «Стомафтор» й його складових in vitro та in vivo. Морфологічні дослідження проводилися спільно з кафедрою патоморфології ХНМУ та ДНУ НТК «Інститут монокристалів» НАН України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження доповідалися та були обговорені на міжвузівській конференції молодих вчених "Медицина третього тисячоліття" (Харків, 2008, 2010); Всеукраїнській науково-методичній конференції з міжнародною участю, присвяченій 30-річчю стоматологічного факультету ХНМУ (Харків, 2008); науково-практичній конференції «Демографія, здоров'я, медицина» (Харків, 2008); ХIII міжнародній конференції щелепно-лицевих хірургів і стоматологів «Новые технологии в стоматологии» (Санкт-Петербург, 2008); III (Х) з'їзді асоціації стоматологів України (Полтава, 2008); конференції Харківського відділення асоціації стоматологів України (Харків, 2009); семінарі керівників лікарів-інтернів ХНМУ (Харків, 2009, 2010); науково-практичній конференції «Інноваційні технології в стоматології та щелепно-лицьовій хірургії» (Харків, 2009); ХIII конгресі світової федерації українських лікарських товариств (Львів, 2010); науково-практичній конференції патологоанатомів України, присвяченій 120-річчю проф. Г.Л. Дермана (Харків, 2010); науково-практичній конференції, присвяченій 30-річчю з дня заснування ДУ "Інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України» (Харків, 2010), науково-практичній конференції «Сучасні методи діагностики, лікування та профілактики в терапевтичній стоматології» (Полтава, 2010).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових робіт: 6 статей, з них 5 - у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 9 - у матеріалах і тезах наукових конгресів, з'їздів і конференцій. Отримано патент на корисну модель №26320, Україна (2007).

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 194 сторінках комп'ютерного тексту. Складається зі вступу, огляду літератури, розділу „Матеріали та методи дослідження”, розділу власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, переліку літератури (що містить 212 найменувань, з них 113 - українською, російською та 99 - іноземними мовами) та додатків. Робота ілюстрована 47 таблицями, 21 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи дослідження. Обстежено 146 пацієнтів. З них у 131 відзначалася ПЧТТЗ різної етіології. Пацієнти були розподілені по групах залежно від патології та проведеного лікування. До групи А (31 особа, чоловіків - 10, жінок - 21) увійшли хворі в віці від 23 до 42 років (середній вік 35,5 ± 1,15 років) з ПЧТТЗ, яка виникла в результаті підвищеної стертості ТТЗ. Цим хворим проводилося лікування ГТТЗ з використанням матеріалу «Стомафтор». Група В складалася з 33 пацієнтів (чоловіків - 17, жінок - 16) у віці від 25 до 42 років (середній вік 34,8 ± 0,95 років) з ПЧТТЗ на тлі підвищеної стертості, яким під час лікуванні використовувався матеріал «DMG» (DMG, Німеччина), обраний на роль матеріалу порівняння. До групи С увійшли 37 пацієнтів (чоловіків - 12, жінок - 25) у віці від 29 до 53 років (середній вік 37,6 ± 0,93 років) з ГТТЗ на тлі генералізованого пародонтиту, яким лікування проводилося з використанням матеріалу «Стомафтор», а в групі D (30 осіб, чоловіків - 14, жінок - 16) у віці від 30 до 55 років (середній вік 42,5 ± 1,77 років) - з використанням матеріалу «DMG». У 15 пацієнтів ГТТЗ не спостерігалася, вони склали групу контролю Е.

Усім хворим було проведене комплексне обстеження. Для встановлення діагнозу використовували класифікацію ГТТЗ Федорова Ю.А. (1981), а захворювань пародонта - М.Ф. Данилевського (1994).

Проведено комплексне обстеження хворих з визначенням індексів розповсюдженості гіперестезії зубів (ІРГЗ), інтенсивності гіперестезії зубів (ІІГЗ) (Федоров Ю.А., Дрожжина В.А., 1997), гігієни за Грін-Вермільйоном (I.C. Green, J.P. Vermillion, 1964), РМА за Парма (1960).

Для характеристики ГТТЗ проведене детальне обстеження причинних зубів, визначення ступеня її шляхом дослідження реакції ТТЗ на дію хімічних (солодке, кисле), термічних (холодне, гаряче) та тактильних подразників.

Мікробіологічні дослідження передбачали виявлення антибактеріальної активності матеріалу «Стомафтор» та його складових на стандартних тест-штамах in vitro (Staphylococcus aureus АТСС 25923, Escherichia coli АТСС 25922, Streptococcus pyogenes 2432, Candida albicans 885/653 АТСС, S. aureus 4a, S. aureus 4б, S. aureus 6а, S. aureus 8а, S. pyogenes 5а, S. pyogenes 5в, S. pyogenes 7а) у порівнянні з матеріалом аналогом DMG. Також вивчався вплив матеріалів in vivo на мікрофлору зубного нальоту (видова ідентифікація, морфологічні властивості мікрофлори та мікробних колоній).

Для морфологічних досліджень використовувалися зуби, які видаляли за ортодонтичними показаннями. Вивчали морфологічну структуру матеріалів забарвлених гематоксиліном та еозином за ван Гізоном, застосовували гістохімічні методи для вивчення глікозамінгліканів (PAS-реакція). Проводили морфологічне визначення глибини проникнення матеріалу «Стомафтор». Світлову мікроскопію проводили за допомогою мікроскопа "Olympus ВХ-41" з подальшим опрацюванням у програмі "Olympus DP-soft version 3.1", за допомогою якої проводилося морфометричне дослідження. Скануючу електронну мікроскопію проводили на растровому мікроскопі JSM-6390LV.

Для обґрунтування якісного та кількісного складу матеріалу «Стомафтор» проведено підбір рецептури (вміст діючих речовин та їх співвідношення). Було взято такі варіанти рецептур зразків матеріалу: 5 зразків мали різні показники фтористого натрію та основи, при цьому постійним показником залишався етоній; 4 зразки були з різними показниками етонію та основи при постійному показникові фтористого натрію.

Вивчалися фізико-хімічні та фізико-механічні властивості матеріалу. Проведені лабораторні дослідження для визначення міграції іонів фтору й етонію з плівки зразків матеріалу «Стомафтор» з різним вмістом фториду натрію та етонію в модельне середовище (дистильовану воду) залежно від часу контакту з нею, а також фізико-хімічні дослідження: визначення консистенції, зовнішнього вигляду, час утворення плівки, наявність адгезії до ТТЗ і час адгезії.

Досліджування рівня зволоження (Т1), консистенції слини (Т2), природного рН (Т3), кількості слини при стимуляції (Т4), буферної здатності слини (Т5) здійснювалося за допомогою стандартної тест-системи «Saliva-Check Buffer» (GC, Японія).

Лікування пацієнтів на ГТТЗ проводили розробленою схемою застосування матеріалу «Стомафтор». Матеріал на ТТЗ наносили триразово з інтервалом в 1 добу впродовж 5 діб. За цією самою схемою наносили також матеріал порівняння «DMG» (DMG, Німеччина).

Оцінювання ефективності лікування здійснювали порівняльним аналізом отриманих показників, які визначались до лікування, через 1, 7 діб та 1 місяць.

Статистичне опрацювання результатів проводилося на персональному комп'ютері з використанням програмної системи “Biostat” з визначенням критерію достовірності відмінностей за t-критерієм Ст'юдента.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведено лабораторні дослідження для визначення міграції іонів фтору й етонію з плівки зразків матеріалу "Стомафтор" з різним змістом фториду натрію й етонію в модельне середовище (дистильовану воду) залежно від часу контакту з нею, а також фізико-хімічні дослідження: визначення консистенції, зовнішнього вигляду, час утворення плівки, наявність адгезії до ТТЗ зуба і час адгезії. У результаті проведених досліджень розроблена рецептура вітчизняного матеріалу «Стомафтор» для лікування ГТТЗ спільно зі співробітниками АТ «Стома» (патент на корисну модель № 26320 Україна, 2007), що має гідрофільні властивості. Рецептура розробленого складу така: фторид натрію - 2,0 ± 0,05 %; етоній - 0,5 %; розчин сополімеру бутилметакрилату, стиролу, монометакрилату етилгліколя, метакрилової кислоти в бутилацетаті - 57,5 ± 5 %; етилацетат - 40 ± 5 %.

Як аналог для дослідження обрано матеріал DMG виробництва Німеччини. У таблиці 1 наведена порівняльна характеристика деяких показників матеріалів «Стомафтор» і «DMG».

Таблиця 1

№	Найменування показника	Зразки
		Матеріал «Стомафтор»	Матеріал «DMG»
1	Зовнішній вигляд	Прозора в'язка рідина з осадом	Прозора в'язка рідина з осадом
2	Час утворення плівки (с)	20 с	19 с
3	Вміст іонів фтору (г)	2,0	1,8
4	Вміст етонію (г)	0,5
5	Адгезія плівки до тканин зуба (мПа)	0,31	0,2
6	Индекс токсичності (N = 60-120 %)	106 %	108 %

При вивченні антибактеріальної активності матеріалу «Стомафтор» і його компонентів in vitro, виявили, що введення до складу етонію стало успішним рішенням, оскільки він показав найбільш виражену антибактеріальну активність щодо всіх тест-мікробів (Staphylococcus aureus АТСС 25923, Escherichia coli АТСС 25922, Streptococcus pyogenes 2432, Candida albicans 885/653 АТСС, S. aureus 4a, S. aureus 4б, S. aureus 6а, S. aureus 8а, S. pyogenes 5а, S. pyogenes 5в, S. pyogenes 7а). Діаметр зон затримки росту в середньому дорівнював 16,53 мм, що вказує на його виражену протимікробну активність (табл. 2). Серед інших компонентів слід виокремити фторид натрію, у якого діаметр зони затримки росту складає в середньому 16,07 мм. Полімерна основа матеріалу також була перевірена на антибактеріальну активність і лише до S. aureus 4a та S. pyogenes 5а виявилася не активною. У середньому діаметр зон затримки росту дорівнює 15,15 мм. Антибактеріальна активність компонентів матеріалу дала можливість визначити її для всіх компонентів разом, тобто самого матеріалу «Стомафтор» в цілому. Визначено, що в середньому діаметр зони затримки росту мікроорганізмів дорівнює 15,56 мм, що є позитивним показником.

При зіставленні антибактеріальної активності матеріалу «Стомафтор» і його зарубіжного аналога «DMG» (Німеччина) in vitro з використанням стандартних тест-штамів мікроорганізмів, виявлено, що стосовно більшості мікроорганізмів виражену антибактеріальну активність має «Стомафтор», що обумовлено введенням етонію. Дані наведені в таблиці 3.

Результати мікробіологічних досліджень показують, що матеріал «Стомафтор» здійснює антибактеріальну дію, надаючи бактеріостатичний ефект.

Таблиця 2. Антибактеріальна активність складових компонентів і матеріалу «Стомафтор»

Тест-мікроорганізми	Діаметри зон затримки зростання в мм
	Натрія фторид + основа	Етоній + основа	Основа	Стомафтор
Staphylococcus aureus АТСС 25923	15,16	16,17	14,17	14,16
Escherichia coli АТСС 25922	12,14	12,14	15,15	16,13
Streptococcus pyogenes 2432	15,16	14,16	15,15	16,17
Candida albicans АТСС 885/653	12,14	13,13	14,15	15,15
S. aureus 4a	15,15	16,17	рост	рост
S. aureus 4б	18,16	17,17	14,15	14,16
S. aureus 6а	16,17	18,17	15,14	16,17
S. aureus 8а	20,21	20,20	16,15	17,19
S. pyogenes 5а	15,14	15,15	рост	14,16
S. pyogenes 5в	17,17	18,20	16,15	15,16
S. pyogenes 7а	20,20	21,20	16,15	17,18

Таблиця 3. Вивчення антибактеріальної активності матеріалу «Стомафтор», його складових і матеріалу DMG методом дифузії в агар

Мікроорганізми	Діаметри зон затримки зростання в мм
	натрія фторид	етоній	основа	Стомафтор	DMG
S.aureus ATCC 25923	15,5±0,4	16,5±0,5	15,4±0,3	15,7±0,6	15,3±0,5
E. coli ATCC 25922	14,3±0,4	14,2±0,3	15,6±0,6	15,8±0,6	13,6±0,6
Streptococcus pyogenes ATCC 2432	15,4±0,2	15,1±0,3	15,3±0,4	16,2±0,3	14,4±0,4
Candida albicans 885/653 ATCC	12,3±0,4	12,7±0,5	13,2±0,4	12,2±0,3	12,1±0,2
S. aureus 4 a	11,5±0,3	12,6±0,5	х	х	13,5±0,5
S. aureus 4 б	х	15,6±0,7	13,2±0,3	14,6±0,7	х
S. aureus 6 а	16,5±0,3	17,2±0,4	14,5±0,3	15,2±0,5	12,6±0,7
S. aureus 8 а	19,9±0,7	19,5±0,6	15,7±0,4	17,4±0,5	13,7±0,6
S. pyogenes 5 a	14,3±0,4	х	х	14,4±0,3	14,5±0,3
S. pyogenes 5 в	17,8±0,6	18,7±0,6	14,5±0,7	17,4±0,5	х
S. pyogenes 7 а	19,8±0,8	19,6±0,6	15,6±0,4	17,8±0,6	12,8±0,3

фторетонійвмісний матеріал стомафтор гіперестезія

У результаті бактеріологічних досліджень зубного нальоту було визначено, що домінуючими представниками є стафілококи і стрептококи. S. аureus було виділено у 55 % обстежених, а різні види стрептокока у 62 %. Представники інших видів стафілококів складали 11 %, серед яких в основному виділяли S. epidermidis. У 32 % обстежених реєстрували S. pyogenes, S. аgalactia - в 9 %, Enterococcus sp. - 8 %, S. mutans - у 11 %. Дріжджоподібні гриби роду Candida виділялися у 40 % хворих. Гемофільна паличка виявлена всього у 1 %. Незначний відсоток (від 4 до 12 %) складали представники кишкової групи (E. coli, Klebsiella sp., Enterobacter sp.). Сапрофітні стафілококи, стрептококи негемолітичні, коринебактерії, нейсерії, які є нормальною аутофлорою слизових оболонок здорової людини, виділяли у 13-21 % пацієнтів в асоціаціях з патогенною флорою. Лактобактерії були виявлені у 22 % пацієнтів.

Аналіз мікробного пейзажу показав, що у обстежених мікрофлора була виділена в асоціаціях і лише у 10 % в монокультурі. Результати нашого дослідження вказують на сприятливий вплив на асоціації мікроорганізмів практично в усіх сполученнях при порівнянні їх наявності до обробки, через годину та через 24 години (Рис. 1).



Рис. 1. Частота виявлення різних мікроорганізмів в зубному нальоті при ПЧТТЗ до і після обробки «Стомафтором» (%).

Отримані дані свідчать, що до обробки зубів матеріалом лідируюче положення мали асоціації, які були представлені стафілококами та стрептококами, головне місце серед яких посідають патогенні стафілококи та стрептококи, а також дріжджоподібні гриби. У сукупності їх відсоток становив понад 62 %. Друге місце за вагомістю серед асоціацій посідала кокова флора з представниками кишкової групи й аутофлори. Відмінною особливістю застосування «Стомафтору» стало збільшення кількості нормальної мікрофлори і зниження патогенної після обробки протягом нетривалого періоду часу. У кілька разів знижується кількість патогенних стафілококів, стрептококів, повністю ліквідуються представники грамнегативної кишкової групи.

При цьому збільшується різноманітна кількість сапрофітних мікроорганізмів: лактобактерій, непатогених стафілококів і стрептококів, нейсерій, коринебактерій. Патогенний стафілокок реєстрували у 55 %, у той час, як після обробки (через 1 добу) - у 32 %, що вказує на ефективність матеріалу. Використання «Стомафтора» сприяло зниженню кількісного та якісного складу представників кишкової групи після 1 години і особливо після 24 годин. Ці показники знижувалися в 2-3 рази. Застосування матеріалу дозволило знизити присутність дріжджоподібних грибів. До обробки вони мали місце у 40 % хворих, тоді як після - у 20 %.

При гістологічному дослідженні ТТЗ при гіперестезії, що розвинулася на тлі підвищеної стертості, виявлено відміну будови емалі та плащового дентину. Вивчення емалі показало збільшення площі ділянок безпризматичної структури в порівнянні з нормою. Крім зони безпризменної емалі, що розміщується вздовж емалево-дентинного кордону, при ГТТЗ спостерігається виражений поверхневий безпризматичний пласт. Дані зміни підтверджуються і морфометричними дослідженнями, які свідчать про збільшення відносного обсягу безпризматичної емалі при ГТТЗ на тлі підвищеної стертості зубів на 9,1 ± 3,2 %. Досить суттєвим у цій групі є скорочення довжини ламелі, практично, у півтора рази (41,3 ± 4,7%), що в поєднанні з потовщенням діаметра дентинних трубочок також можна розглядати як один з факторів, що сприяє розвитку ГТТЗ.

При вивченні морфофункціональної будови ТТЗ при гіперестезії на тлі пародонтиту нами виявлено зміни в будові плащового дентину. У будові емалі зміни стосуються в пришийковій ділянці, де відзначається збільшення площі ділянок безпрізматичної структури емалі. У цій же локалізації відзначається наявність достатньо великих поверхневих безпризматичних пластів, що підтверджується і морфометричним аналізом, який вказує на збільшення відносного обсягу безпрізматичної емалі.

При проведенні електронно-мікроскопічного дослідження ТТЗ при гіперестезії на тлі підвищеної стертості виявлено комплекс змін у будові емалі та дентину. Слід зазначити варіабельність малюнка на різних анатомічних ділянках. Крім цього виявляються безструктурні гомогенізовані ділянки, що можна вважати особливістю даної групи. Поверхня емалі на СЕМ має фенестрований вигляд, що свідчить про її гіпомінералізацію.

При проведенні електронно-мікроскопічного дослідження ТТЗ при гіперестезії на тлі генералізованого пародонтиту більша увага приділялася будові плащового дентину, в якому виявлено комплекс змін. Характер цих змін був досить варіабельний на різних анатомічних ділянках. У ділянці емалево-цементної межі край емалі був переривчастим, підритим, з наявністю численних мікросколів, подряпин, розширеними межпризменими просторами, порушенням форми емалевих призм. У той же час ступінь деформації призм відрізняється в різних зубах і навіть на різних ділянках одного й того ж зуба. У цілому структурна організація емалі збережена, значних за розмірами дефектів не виявлено. Особливий інтерес являє собою межа між обробленою і необробленою матеріалом поверхнею. Аналіз сканограм поперечних сколів коронкової частини визначив, що десенситайзер прилягає до поверхні обробленої емалі на різних рівнях поверхні зуба неоднаково, хоча досить рівномірно. Матеріал проникає в ТТЗ у вигляді білих хвилястих утворень. Дослідження маргінального контакту матеріалу показує, що лінія змикання протягом всієї поверхні однорідна й рівномірна. Матеріал і поверхня розташовуються на одному рівні. На сканограмах спостерігається щільне з'єднання матеріалу і поверхні мікробугорків, які свідчать про повну його адгезію. Ультраструктурний аналіз адгезивних якостей матеріалу доводить, що в ТТЗ на всій глибині дентиних канальців кожного зразка матеріал проникає практично у всю товщу ураженої ділянки. Складний комплекс специфічних морфофункціональних порушень пояснює клінічні особливості ГТТЗ різної етіології та визначає напрямки її лікування та профілактики.

Отримані дані морфологічного дослідження свідчать про досить щільне прилягання матеріалу «Стомафтор» до структур зуба, проникненням не лише в структури емалі, але й дентинні канальці, що дозволяє його віднести до матеріалів ізоляторного типу, які забезпечують механічну обтурацію дентинних канальців.

Проведені клінічні дослідження показали терапевтичну ефективність місцевого застосування матеріалу «Стомафтор», що підтверджується позитивною динамікою змін показників, які досліджувалися. Для оцінювання клінічної ефективності десенситизуючих властивостей матеріалу «Стомафтор» при ГТТЗ на тлі підвищеної стертості отримано такі результати.

У групі А («Стомафтор») індекс гігієни вірогідно знижувався з 1,31 ± 0,12 (до лікування) до 0,89 ± 0,05 через 1 місяць після нього (Р < 0,001), а в групі В (DMG) - з 1,6 ± 0,09 (до лікування) до 1,06 ± 0,04 (Р < 0,001) відповідно. Відмінності між групами були достовірними (Р < 0,01), що вказує на кращий гігієнічний стан у пацієнтів, де використовувався фторетонійвмісний «Стомафтор».

Динаміка зміни ІРГЗ показала, що цей індекс вірогідно знизився (Р < 0,001) з 10,95 ± 0,65 % (до лікування) до 7,16 ± 0,57 % через 1 місяць в групі А, а в групі В - з 11,7 ± 0,83 % до 8,95 ± 0,62 % відповідно. Між групами виявлені достовірні відмінності (Р < 0,05), що вказує на краще зниження поширення ГТТЗ при застосуванні «Стомафтора».

ІІГЗ достовірно зменшувався (Р < 0,001) з 1,83 ± 0,1 (до лікування) до 1,15 ± 0,07 через 1 місяць в групі А, а в групі В - з 1,82 ± 0,08 (до лікування) до 1,38 ± 0,07 відповідно. Відмінності середніх показників між групами були достовірними (Р < 0,05), що вказує на більше зниження інтенсивності ГТТЗ у групі А («Стомафтор»).

Спостерігалися такі зміни показників індексів стану слини. Результати першого тесту (Т1) показали, що кількість хворих у групі А з низьким рівнем зволоження через 1 місяць складало 2 пацієнти (6,5 %), а до лікування воно було - у 5 (16,1 %), а в групі В - у 2 хворих (6,1 %) та 5 пацієнтів (15,2 %) відповідно.

Підвищена в'язкість слини (Т2) діагностована в групі А через 1 місяць після лікування у 10 хворих (32,3 %), а до лікування вона спостерігалася у 16 хворих (51,6 %), у групі В - у 12 хворих (36,4 %) та 17 (51,5 %) відповідно.

Динаміка змін рН (Т3) в групі А до лікування й через 1 місяць після нього показала, що цей показник змінився з 6,68 ± 0,11 (до лікування) до 6,79±0,04, що не мало достовірної різниці (Р > 0,05). У групі В середній показник рН слини також недостовірно збільшився з 6,88±0,07 (до лікування) до 6,94±0,07 (Р > 0,05). Між показниками в групах не було достовірної різниці (Р > 0,05).

Зміна кількості слини (Т4) при стимуляції в групі А достовірно не відрізнялася (Р > 0,05) через 1 місяць після лікування (4,86 ± 0,11 мл) порівняно з цим показником до лікування - 4,8 ± 0,12 мл. Кількість слини в групі В до лікування (4,89 ± 0,05 мл) також достовірно не відрізнялася (Р > 0,05) через 1 місяць після лікування (4,92 ± 0,04 мл). Між показниками в групах не було вірогідної різниці (Р > 0,05).

Середній показник буферної здатності слини (Т5) в групі А через 1 місяць (9,58 ± 0,29) достовірно був вище (Р < 0,05) від показника до лікування (8,23 ± 0,54). У групі В цей показник через 1 місяць (8,88 ± 0,27) також достовірно був вище (Р < 0,05), ніж до лікування - 9,7 ± 0,2. Між показниками в групах не було достовірної різниці (Р > 0,05).

При лікуванні пацієнтів з ПЧТТЗ на тлі генералізованого пародонтиту були такі зміни показників, що вивчалися. У групі С («Стомафтор») гігієнічний індекс Грін-Вермілліона вірогідно знижувався (Р < 0,001) з 1,7 ± 0,1 (до лікування) до 1,08 ± 0,03 через 1 місяць після нього, а в групі Д (DMG) - з 1,76 ± 0,1 до 1,2 ± 0,04 відповідно (Р < 0,001). Відмінності між групами були достовірними (Р < 0,05), що вказує на кращий гігієнічний стан у пацієнтів, де використовувався фторетонійвмісний «Стомафтор».

Зменшення середнього значення ІРГЗ у групі С до лікування (14,14 ± 0,82 %) мало достовірну відмінність (Р < 0,001) через 1 місяць (8,67 ± 0,37 %), а в групі Д також спостерігалося достовірне зниження (Р < 0,001) ІРГЗ з 14,14 ± 1,1 % до 9,98 ± 0,54 % відповідно. Між групами виявлені вірогідні відмінності (Р < 0,05), що вказує на краще зниження поширення ГТТЗ при застосуванні «Стомафтора».

Відбувалося достовірне зменшення (Р < 0,001) ІІГЗ в групі С - з 1,93 ± 0,08 (до лікування) до 0,98 ± 0,12 (через 1 місяць), а в групі Д - з 1,91 ± 0,12 до 1,32 ± 0,1 відповідно. Відмінності середніх показників між групами були достовірними (Р < 0,05), що вказує на більше зниження інтенсивності ГТТЗ у групі С («Стомафтор»).

Індекс РМА через 1 місяць після лікування в групі С достовірно знизився (Р < 0,001) і в середньому склав 14,19 ± 0,82 %, а в групі Д - 20,39 ± 0,89 %. Відмінності середніх показників між групами були вірогідними (Р < 0,001), що вказує на зменшення запальних явищ у яснах при застосуванні «Стомафтора».

Зміни показників індексів стану слини після проведення обробки зубів матеріалами, які порівнюються, були такі. Перший тест (Т1, візуальна оцінка рівня зволоження) показав, що низький рівень зволоження через 1 місяць в групі С зберігався у 2 пацієнтів, що склало 5,4 %, а до лікування - у 4 хворих (10,8 %). У групі Д низький рівень зволоження виявлений у 2 пацієнтів (6,7 %), а до лікування - у 4 хворих (13,3 %).

У групі С підвищена в'язкість слини (Т2) була у 4 чоловік (10,8 %), а до лікування - у 7 (18,9 %). У групі Д кількість хворих з підвищеною в'язкістю слини через 1 місяць склала 5 пацієнтів (16,7 %), а до лікування - 6 пацієнтів (20 %).

Аналіз динаміки зміни середнього показника рН слини (Т3) у хворих в групі С показав, що він недостовірно (Р > 0,05) збільшився з 6,83 ± 0,07 (до лікування) до 6,88 ± 0,05 через 1 місяць після нього. Зміна середніх значень рН слини у хворих групи Д до лікування (6,9±0,07) та через 1 місяць після нього (6,89±0,06) не мала достовірних відмінностей (Р > 0,05).

Аналіз динаміки зміни стимульованої слини (Т4) у групі С показав, що її кількість до лікування (4,94 ± 0,04 мл) достовірно не змінювалася через 1 місяць після лікування - 4,92 ± 0,04 мл (Р > 0,05). Динаміка зміни кількості слини в групі Д була вірогідною (Р < 0,001), а зниження її кількості було з 4,95±0,02 мл (до лікування) до 4,45 ± 0,08 мл через 1 місяць після нього, що відповідало низькій кількості слини. При цьому показники в двох групах достовірно відрізнялися (Р < 0,001).

Середній показник буферної здатності слини (Т5) у групі С достовірно не змінювався (Р > 0,05) при аналізі його динаміки до лікування (9,7 ± 0,28) та через 1 місяць (9,65 ± 0,25) після нього. У групі Д цей показник також достовірно не змінився (Р > 0,05) до лікування 10,37 ± 0,24 і через 1 місяць після нього (10,33 ± 0,19). Між групами виявлені достовірні відмінності (Р < 0,05).

Середня кількість зубів з ГТТЗ на тлі підвищеної стертості зменшувалася на 23,5 % через 1 добу, на 43,1 % - через тиждень та на 39,2 % - через 1 місяць, а після використання матеріалу «DMG» - на 20,4 %, 35,8 %, 30,7 % відповідно. При генералізованому пародонтиті середня кількість зубів з ГТТЗ при використанні «Стомафтор» зменшувалася - на 18,4 %, 52,5 %, 47,5 %, а при застосуванні «DMG» - на 19 %, 40,5 %, 33,6 % відповідно.

Порівняльний аналіз результатів застосування матеріалів «Стомафтор» (Україна) та «DMG» (Німеччина) показує, що розроблений матеріал дає достовірно стійкіший ефект за результатами таких показників як гігієнічний індекс за Грін-Вермілліоном, ІРГЗ, ІІРЗ, РМА після проведеного лікування. Це може бути пояснено терапевтичним ефектом етонію у складі розробленого матеріалу.

Таким чином, матеріал «Стомафтор» слід віднести до матеріалів ізоляторного типу, у яких зниження чутливості відбувається за рахунок механічної обтурації. Проведені клінічні випробування десенситайзера «Стомафтор» (АТ «Стома», Україна) показують його ефективність і дозволяють рекомендувати його при лікуванні гіперестезії на тлі підвищеної стертості ТТЗ і генералізованого пародонтиту.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове розв'язання наукового та практичного завдання - підвищення ефективності лікування хворих на ПЧТТЗ шляхом розробки нового фторетонійвмісного матеріалу «Стомафтор» і вивчення його терапевтичної дії.

1. Встановлено оптимальне співвідношення складових компонентів та розроблена рецептура фторетонійвмісного матеріалу «Стомафтор»: фторид натрію - 2 %, етоній - 0,5 %, матриця на гідрофільній полімерній основі - 97,5 % (розчин сополімеру бутилметакрилату, стиролу, монометакрилату етилгліколя, метакрилової кислоти в бутилацетаті - 57,5 ± 5 %, етилацетат - 40 ± 5 %). Вивчено його фізико-хімічні та фізико-механічні властивості.

2. Встановлено, що матеріал «Стомафтор» має виражену антибактеріальну активність стосовно більшості мікроорганізмів як in vitro на стандартних тест-штамах мікроорганізмів, так і in vivo на зубному нальоті пацієнтів, що обумовлено введенням до його складу етонію.

3. Дані морфологічного дослідження свідчать про досить щільне прилягання матеріалу «Стомафтор» до структур зуба, проникнення не лише в структури емалі, але й дентинні канальці, що дозволяє віднести його до матеріалів ізоляторного типу, які забезпечують механічну обтурацію дентинних канальців. Лінія зімкнення матеріалу протягом усієї поверхні однорідна, рівномірна, спостерігається щільне з'єднання десенситайзера з поверхнею, що свідчить про повну адгезію матеріалу. Високий відсоток заповнювання канальців матеріалом є одним з чинників, що знижує ГТТЗ при використанні даного десенситайзера.

4. Розроблено схему застосування матеріалу «Стомафтор» при лікуванні ГТТЗ. Матеріал треба наносили на поверхню зуба триразово з інтервалом в 1 добу впродовж 5 діб.

5. У хворих, яким для лікування застосовувався «Стомафтор» відзначалася більш позитивна динаміка показників клінічних індексів. Середній показник ІРГЗ при ГТТЗ на тлі підвищеної стертості при застосуванні «Стомафтор» зменшувався з 10,95 ± 0,65 % (до лікування) до: 7,78 ± 0,75 % через добу; 5,3 ± 0,56 % через тиждень; 7,16 ± 0,57 % через 1 місяць, а після використання матеріалу «DMG» - з 11,7 ± 0,83 % (до лікування) до: 8,02 ± 0,66 %; 7,28 ±0,61 %; 8,95 ± 0,62 % відповідно. При генералізованому пародонтиті ІРГЗ при використанні «Стомафтор» зменшувався з 14,14 ± 0,82 % (до лікування) до: 11,11 ± 0,82 %, 6,09 ± 0,95 %, 8,67 ± 0,37 % відповідно, а після використання матеріалу «DMG» - з 14,14 ± 1,1 % (до лікування) до: 12,1 ± 0,96 %; 8,26 ± 0,59 %; 9,98 ± 0,54 % відповідно.

Середній показник ІІГЗ при ГТТЗ на тлі підвищеної стертості при застосуванні «Стомафтор» зменшувався з 1,83 ± 0,1 (до лікування) до: 1,25 ± 0,07; 1,13 ± 0,08; 1,15 ± 0,07, а в групі порівняння - з 1,82 ± 0,08 (до лікування) до: 1,34 ± 0,07; 1,31 ±0,08; 1,38 ± 0,07 відповідно. При генералізованому пародонтиті ІІГЗ при використанні «Стомафтор» зменшувався з 1,93 ± 0,08 (лікування) до: 1,33 ± 0,05; 0,92 ± 0,11; 0,98 ± 0,12 відповідно, , а в групі порівняння з 1,91 ± 0,12 (до лікування) до: 1,39 ± 0,09; 1,14 ± 0,11, 1,32 ± 0,1 відповідно.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Розроблений вітчизняний матеріал «Стомафтор» (виробляється АТ «Стома», Україна), який містить фторид натрію та етоній, рекомендується застосовувати для лікування ГТТЗ.

2. При лікуванні ГТТЗ фторетонійвмісний матеріал «Стомафтор» застосовують за такою схемою. Матеріал наносять на поверхню зуба триразово з інтервалом в 1 добу впродовж 5 діб.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Рябоконь Е.Н. Современные подходы к коррекции гиперчувствительности твердых тканей зубов / Е.Н. Рябоконь, Баглик Т.В., Н.Н. Савельева // Український медичний альманах. - 2007. - Т.5. - №2. - С.112.

(здобувач проаналізував дані сучасної літератури щодо цього питання, підготував матеріал до публікації).

Рябоконь Е.Н. Антибактериальные свойства отечественного корневого герметика «Стомафтор» in vitro / Е.Н. Рябоконь, Н.Н. Савельева, Л.В. Воропаева, Т.В. Томилина, М.Б. Худякова // Вісник стоматології. - 2008. - №1. - С.44.

(здобувач визначив ідею роботи, узагальнив отримані результати, здійснив їх опрацювання та аналіз, підготував матеріал до публікації).

Рябоконь Е.Н. Состав микрофлоры зубного налета у больных с гиперестезией твердых тканей зуба /Е.Н. Рябоконь, Н.Н. Савельева, Т.П. Осолодченко //Медицина сьогодні і завтра. - 2008. - №2. - С.42-44.

(здобувач здійснив аналіз даних сучасної літератури щодо цього питання, зробив забір матеріалу-м'якого зубного нальоту, опрацював та проаналізував отримані результати).

Рябоконь Е.Н.Особенности морфо-функционального состояния твердых тканей зуба при повышенной стираемости /Е.Н. Рябоконь, Н.Н. Савельева, В.В. Гаргин, Р.С. Назарян // Український медичний альмонах. - 2009. - Т.7, №1. - С.82-84.

(здобувач провів дослідження та опис морфологічного стану зубів за наявністю гіперестезії, здійснив аналіз даних сучасної літератури стосовно цього питання, підготував матеріали до публікації).

Рябоконь Е.Н. Морфофункциональное состояние твердых тканей зуба при повышенной чувствительности на фоне повышенной стираемости /Е.Н. Рябоконь, Н.Н. Савельева, В.В. Гаргин, Р.С. Назарян // Медицина сьогодні і завтра. - 2009. - №9-4. - С.28-30.

(здобувач провів дослідження та опис морфологічного стану зубів за наявністю гіперестезії, здійснив підбір пацієнтів для формування репрезентативних груп, провів клінічно-анатомічне порівняння отриманих результатів).

Пат. 26320 Україна, МПК (2006) А61С17/00. Лак швидковисихаючий фторвмісний «Стомафтор» /Савєльєва Н.М., Рябоконь Є.М., Довгопол Ю.І., Волков В.Г., Томіліна Т.В.; Заяв.: ХДМУ. - № u200705826; заявл. 25.05.07; опубл. 10.09.07, Бюл. № 14.

Рябоконь Е.Н. Материал «Стомафтор» для лечения гиперестезии твердых тканей зуба / Е.Н. Рябоконь, Н.Н. Савельева, Л.В. Воропаева, С.В. Черняев, Ю.И. Довгопол// Стоматолог. - 2008. - №11. - С.8-11.

(здобувач провів обстеження хворих, здійснив аналіз даних сучасної літератури щодо цього питання, опрацював та проаналізував отримані результати, здійснив статистичне опрацювання даних).

Савєльєва Н.М. Досвід лікування гіперестезії дентину кореня зуба з використанням «Seal and protect» / Н.М. Савєльєва, Т.В. Томіліна // 76 міжвузівська наукова конференція студентів та молодих вчених з міжнародною участю «Працюємо, творимо, презентуємо». - Івано-Франківськ, 2007. - С.181-182.

(здобувач здійснив набір клінічних груп пацієнтів для дослідження цієї проблеми, провів опрацювання та аналіз отриманих результатів, статистичне опрацювання даних).

Рябоконь Е.Н. Использование корневого герметика «Стомафтор» в практике терапевтической стоматологии / Е.Н. Рябоконь, Н.Н. Савельева, Т.В. Томилина, Ю.И. Довгопол // XIII Международная конференция челюстно-лицевых хирургов и стоматологов «Новые технологии в стоматологии». - Санкт-Петербург, 2008. - С. 200.

(здобувач здійснив аналіз даних сучасної літератури щодо цього питання, провів обстеження хворих, опрацював та проаналізував отримані результати, підготував матеріали до публікації).

Рябоконь Е.Н. Микробиологические исследования корневого герметика «Стомафтор» / Е.Н. Рябоконь, Н.Н. Савельева // Всеукраїнська науково-методична конференція з міжнародною участю «Досягнення стоматології та їх впровадження в учбовий процес». - Харків, 2008. - С.79-80.

(здобувач здійснив аналіз даних сучасної літератури щодо цього питання, провів забір матеріалу, опрацював та проаналізував отримані результати).

Рябоконь Е.Н. Сравнительная оценка антибактериальной активности корневого герметика «Стомафтор» (Украина) и герметика DMG (Германия) in vitro / Е.Н. Рябоконь, Н.Н. Савельева, Л.В. Воропаева, Т.В. Томилина //Матеріали III(X) з'їзду асоціації стоматологів України «Інноваційні технології - в стоматологічну практику». - Полтава: Дивосвіт, 2008. - С. 241.

(здобувач здійснив аналіз даних сучасної літератури щодо цього питання, провів забір матеріалу, опрацював та проаналізував отримані результати).

Черняев С.В. Лабораторное обоснование внедрения отечественного фторсодержащего корневого герметика «Стомафтор» в клинику терапевтической стоматологии / С.В. Черняев, Ю.И. Довгопол, Н.Н. Савельева // Матеріали III(X) з'їзду асоціації стоматологів України «Інноваційні технології - в стоматологічну практику». - Полтава: Дивосвіт, 2008. - С. 268-269.

(здобувач узагальнив дані сучасної літератури, підготував матеріал до публікації).

Савєльєва Н.М. Підвищення якості надання стоматологічної допомоги вагітним з використанням «Стомафтор» /Н.М. Савєльєва // Матеріали науково практичної міжвузівської конференції «Демографія, здоров'я, медицина». - Харків, 2008. - С.68-69.

(здобувач здійснив аналіз даних сучасної літератури щодо цього питання, підготував матеріали до публікації).

Рябоконь Е.Н. Особенности морфологического статуса твердых тканей зуба при повышенной чувствительности на фоне генерализованного пародонтита /Е.Н. Рябоконь, Н.Н. Савельева, В.В. Гаргин, Р.С. Назарян, Т.И. Ефименко // Збірник матеріалів науково-практичної конференції патологоанатомів України «Актуальні проблеми сучасної патоморфології»- Харків, 2010. - С.86-87.

(здійснено дослідження та опис морфологічного стану зубів за наявності гіперестезії, проведено підбір пацієнтів для формування репрезентативних груп та клінічно-анатомічне порівняння отриманих результатів).

Рябоконь Є.М. Клінічне обґрунтування використання матеріалу «Стомафтор» при лікуванні гіперестезії / Є.М. Рябоконь, Н.М. Савельєва, В.В. Гаргін, Р.С. Назарян// Матеріали XIII конгресу світової федерації українських лікарських товариств 30 вересня - 3 жовтня 2010року. Львів, 2010. - С.569-570.

(здобувачем проведено дослідження та опис морфологічного стану зубів за наявністю гіперестезії, здійснено підбір пацієнтів для формування репрезентативних груп, проведено клінічно-анатомічне порівняння отриманих результатів).

Рябоконь Е.Н. Использование десенситайзера «Стомафтор» при повышенной чувствительности на фоне повышенной стираемости/ Е.Н. Рябоконь, Н.Н. Савельева, В.В. Гаргин, Р.С. Назарян // «Щорічні терапевтичні читання, присвячені 30-річчю з дня заснування ДУ «Інститут терапії імені Л.Т. Малої АМН України». Матеріали науково-практичної конференції. - Харків, 2010. - С. 196.

(здобувач здійснив аналіз даних сучасної літератури щодо цього питання, провів обстеження хворих, опрацював та проаналізував отримані результати, підготував матеріали до публікації).

АНОТАЦІЯ

Савєльєва Н.М. Розробка та клініко-експериментальне обґрунтування використання матеріалу «Стомафтор» у лікуванні хворих з гіперчутливістю твердих тканин зубів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22-стоматологія. Харківський національний медичний університет МОЗ України, Харьков, 2011.

Дисертація присвячена вирішенню проблеми підвищення ефективності лікування та профілактики гіперестезії твердих тканин зуба шляхом обґрунтування розробки та впровадження гідрофільного фторетонійвмісного матеріалу «Стомафтор». Були досліджені фізико-хімічні та фізико-механічні властивості матеріалу. Проведені мікробіологічні дослідження антибактеріальної активності матеріалу «Стомафтор» і його складових in vitro та in vivo. Розроблена та впроваджена в практичну охорону здоров'я патогенетично обґрунтована схема лікування гіперестезії ТТЗ, вивчені результати лікування хворих. Оцінено ефективність матеріалу «Стомафтор» за клінічними, мікробіологічними, морфологічними та лабораторними показниками. Порівняння результатів лікування пацієнтів матеріалом «Стомафтор» (Україна) та матеріалом-аналогом «DMG» (Німеччина) засвідчили, що під час лабораторно-клінічних досліджень саме «Стомафтор» дозволяє отримати досить виражений стійкий ефект, який дозволяє рекомендувати його для впровадження до стоматологічної практики для підвищення ефективності лікування.

Ключові слова: гіперестезія зубів, лікування, пародонтит, стертість, Стомафтор.

АННОТАЦИЯ

Савельева Н.Н. Разработка и клинико-экспериментальное обоснование использования материала «Стомафтор» в лечении больных с гиперчувствительностью твердых тканей зубов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22-стоматология. Харьковский национальный медицинский университет МЗ Украины, Харьков, 2011.

Диссертация посвящена поиску методов повышения эффективности лечения больных с гиперестезией твердых тканей зубов путем разработки и внедрения гидрофильного фторэтонийсодержащего материала «Стомафтор» и изучению его терапевтического действия.

В результате лабораторных исследований разработана рецептура отечественного фторэтонийсодержащего гидрофильного материала «Стомафтор» для лечения гиперчувствительности твердых тканей зубов. Рецептура предложенного состава следующая: фторид натрия - 2,0 ± 0,05 %; этоний - 0,5 %; раствор сополимера бутилметакрилата, стирола, монометакрилата этилгликоля, метакриловой кислоты в бутилацетате - 57,5 ± 5 %; этилацетат - 40 ± 5 %. Исследование физико-химических и физико-механических свойств материала позволило установить, что время образования пленки составляет 20 секунд; адгезия пленки к твердым тканям зуба - 0,31 мПа; индекс токсичности - 106 %. Это свидетельствует о быстрой полимеризации, высокой адгезии и отсутствии токсического воздействия на твердые ткани зуба.

Разработана схема лечения гиперестезии твердых тканей зубов, изучены результаты лечения больных. Оценена эффективность материала «Стомафтор» по клиническим, микробиологическим, морфологическим и лабораторным показателям.

В процессе микробиологического исследования установлено, что введение в состав материала «Стомафтор» этония стало удачным решением, поскольку он продемонстрировал наиболее выраженную антибактериальную активность в отношении тест-микробов in vitro. Бактериологическое исследование зубного налета показало, что использование «Стомафтора» способствовало изменению количественного и качественного состава представителей кишечной группы после одного и особенно после 24 часов после нанесения материала: показатели снижались в 2-3 раза. Применение материала позволило уменьшить число дрожжеподобных грибов. До обработки они имели место у 40 % больных, тогда как после - у 20% пациентов. Отличительной особенностью применения «Стомафтора» стало увеличение количества нормальной микрофлоры и снижение патогенной после обработки.

Данные морфологического исследования свидетельствуют о довольно плотном прилегании материала «Стомафтор» к структурам зуба, проникновении не только в компоненты эмали, но и в дентинные канальцы, что позволяет его отнести к материалам изоляторного типа, обеспечивающим механическую обтурацию дентинных канальцев.

В клинических исследованиях все пациенты (131 человек) были разделены на 4 группы в зависимости от этиологии гиперестезии и проводимого лечения. В группу А (31 человек) вошли больные с гиперестезией, которая возникла в результате повышенной стираемости тканей зубов. Этим пациентам проводилось лечение с использованием материала «Стомафтор». У больных группы В (33 человека) с гиперестезией на фоне повышенной стираемости для лечения использовался материал «DMG» (DMG, Германия), избранный в качестве материала сравнения. В группе С (37 пациентов) с гиперестезией на фоне генерализованного пародонтита лечение проводилось с использованием материала «Стомафтор», а в группе D (30 человек) - с использованием материала «DMG».

...