Молекулярний профіль раку шлунка як підгрунтя для індивідуалізації терапії та прогнозу перебігу захворювання

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, ОНКОЛОГІЇ І

РАДІОБІОЛОГІЇ ім. Р.Є. КАВЕЦЬКОГО

14.01.07 - Онкологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Молекулярний профіль раку шлунка як підгрунтя для індивідуалізації терапії та прогнозу перебігу захворювання

Базась Володимир Миколайович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі онкології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, м.Київ та в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України.

Наукові керівники - доктор медичних наук, професор

Мясоєдов Станіслав Дмитрович,

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри онкологіі;

- доктор медичних наук

Потебня Григорій Платонович,

Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, завідувач відділу конструювання засобів біотерапії раку.

Офіційні опоненти: - доктор медичних наук

Налєскіна Леся Анатоліївна,

Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, провідний науковий співробітник відділу механізмів протипухлинної терапії;

доктор медичних наук, професор

Ковальов Олексій Олексійович,

Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри онкології.

Захист дисертації відбудеться 9 грудня 2009 року о 1330 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.155.01 в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 45).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ІЕПОР ім. Р.Є. Кавецького НАН України.

Автореферат розісланий « » листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат біологічних наук Л.М. Шлапацька

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Рак шлунка (РШ) залишається одним з найбільш поширених онкологічних захворювань. За даними ВООЗ, РШ посідає шосте місце в Європі за частотою виникнення і смертності хворих серед усіх злоякісних новоутворень людини (Catalano V. et al., 2009).

Високий рівень смертності пов'язаний з тим, що РШ зазвичай виявляється вже на пізніх (ІІІ-ІV) стадіях хвороби, внаслідок чого спостерігається висока смертність хворих протягом першого року після встановлення діагнозу, відзначається також низька чутливість пухлин до хіміо- і променевої терапії (Catalano V. et al., 2009; Dicken B.J. et al., 2005). У зв'язку з цим, першочерговим завданням дослідників має бути розробка та впровадження нових методів лікування, серед яких провідне місце повинно належати методам імунотерапії (Mosolits S. et al., 2005; Chui SY. et al., 2005).

Сучасна імунотерапія включає кілька напрямків: використання iмуномодуляторiв, моноклональних антитiл та кон'югатiв на їх основі, а також протиракових вакцин, дiя яких ґрунтується на специфічній індукції протипухлинних реакцій організму за допомогою пухлино-асоцiйованих антигенів (ПАА) та ад'ювантів (Armstrong A.C., Hawkins R.E. 2001; Berzofsky J.A. et al., 2004).

Відомо, що у хворих, які мають пухлини однакової гістологічної будови і стадію поширення хвороби, результати лікування варіюють у широких межах, а агресивність перебігу пухлинного процесу при окремих формах злоякісних новоутворень корелює зі змінами рівня експресії деяких онкопротеїнів (Scartozzi M. et al., 2004).

Важливу роль у виникненні та подальшому розвитку пухлин відіграють порушення процесів апоптозу та активація внутрішньоклітинних сигнальних каскадів (Yasui W. et al., 2005). Білок р53 за нормальних умов приймає участь в регуляції процесів проліферації, апоптозу та ангіогенезу. Мутації в гені р53, які спостерігаються більше ніж у 50% злоякісних пухлин людини, призводять до порушення цих процесів (Sigal A., et al., 2000). Поряд з цим, у сигнальному шляху індукції апоптозу особлива роль належить білку Bcl-2. Цей протеїн поряд з іншими (наприклад, Bcl-xL, Mcl та інш.) виконує функцію захисту клітин від апоптозу шляхом інактивації проапоптичних білків (Thomenius M.J. et al., 2003; Michael C. et al., 2006). Чисельні клінічні спостереження останніх років переконливо доводять, що експресія білків р53 та Bcl-2 корелює з прогнозом перебігу захворювання.

Серед рецепторів, які активують внутрішньоклітинні сигнальні шляхи, важливе місце посідають рецептори з тирозинкіназною активністю родини ErbB, а саме - рецептор епідермального фактора росту (EGFR) та Her-2/neu (Lin W. et al., 2000; Arnold D. et al., 2006; Hirata A. et al., 2005). Сигнал з активованих рецепторів опосередковує активацію фосфатидил-інозитол-3-кінази (РІ3К) та фосфоліпази С, які регулюють процеси апоптозу, поділу, рухливості клітин, секреції білків, а також диференціювання клітин (Ross J.S., McKenna B.J., 2001).

Поряд з цим, за даними сучасної літератури (Conacci-Sorrell M. et al., 2002; Concolino P. et al., 2004), важливою ланкою у розвитку і прогресії РШ є порушення експресії компонентів системи міжклітинної адгезії (кадгерин-катеніновий комплекс: Е-кадгерин, б- та в-катеніни). Відсутність експресії хоча б одного з білків, які формують даний комплекс, асоціюється з несприятливим перебігом захворювання, ризиком ураження регіонарних лімфатичних вузлів та розвитком віддалених метастазів (Weis W.I., Nelson W.J., 2006).

Відомо, що агресивність перебігу захворювання при деяких злоякісних новоутвореннях корелює також зі змінами рівня експресії факторів росту, які стимулюють розвиток нових судин у пухлині. Ключовим регулятором неоангіогенезу є фактор росту ендотелію судин (VEGF) - білок, який індукує активний ріст клітин ендотелію та формування нових капілярів (Lieto E. et al., 2008). В той же час, VEGF має не лише проангіогенну активність, але й бере участь у регуляції проліферації клітин пухлини, активації протеїнкінази В та антиапоптичних білків родини Bcl-2 (Fondevila C. et al., 2004).

Cлід зазначити, що на даний час накопичені клінічні результати, які свідчать про ефективність профілактики рецидивів і метастазів у хворих на РШ шляхом застосування аутовакцин (Mosolits S. et al., 2005; Akiyoshi T. et al., 1984; Чорний В.О., Потебня Г.П. та співавт., 2003; 2005), але зв'язки між ефективністю вакцинотерапії та молекулярно-біологічними особливостями пухлин залишаються не з'ясованими.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана згідно з комплексним планом наукових досліджень кафедрі онкології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України “Сучасні методи діагностики та лікування злоякісних пухлин” (2004-2008 рр., № державної реєстрації 0103U008728) та у відділі конструювання засобів біотерапії раку Iнституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України у відповідності з планами науково-дослідних робіт Інституту як фрагмент теми 2.2.5.249 “Фундаментальне обґрунтування нових підходів по удосконаленню протипухлинних аутовакцин, виготовлених за допомогою Bac. subtilis B-7025” (2004-2006 рр., № державної реєстрації 0104U000590) та теми 2.2.5.303 “Розробка технології імунотерапії пухлин з використанням оригінальних протипухлинних вакцин, цитокінів та ад'ювантів” (2007-2011 рр., № державної реєстрації 0107U002243).

Мета дослідження. Обгрунтувати доцільність застосування у схемах лікування хворих на РШ протипухлинної аутовакцини (ПАВ) на підставі визначення молекулярних маркерів біологічної активності пухлини.

Задачі дослідження.

Визначити зв'язок між експресією молекулярних маркерів апоптозу (білки р53 та Bcl-2), ангіогенезу (VEGF), міжклітинної адгезії (Е-кадгерин, б- та в-катеніни), рецепторів з тирозинкіназною активністю (EGFR та Her-2/neu) у пухлинах хворих на РШ та стадією захворювання за класифікацією TNM.

Вивчити залежність експресії р53, Bcl-2, VEGF, Е-кадгерину, б- та в-катенінів, EGFR та Her-2/neu у пухлинних клітинах від ступеня диференціювання та гістологічного типу РШ.

Провести кореляційний аналіз наявності експресії досліджуваних молекулярних маркерів у пухлинних клітинах з виживаністю хворих на РШ.

Проаналізувати клінічні показники ефективності застосування ПАВ у хворих на РШ.

Провести порівняльне дослідження фенотипових особливостей пухлин хворих на РШ, які під час лікування отримували ПАВ, та пацієнтів лише з оперативним втручанням.

Об'єкт дослідження: хворі на РШ, парафінові зрізи пухлинної тканини хворих на РШ.

Предмет дослідження: клінічні показники ефективності використання вакцини у хворих на РШ; експресія молекулярних маркерів апоптозу (білки р53 та Bcl-2), ангіогенезу (фактор росту ендотелію судин), міжклітинної адгезії (Е-кадгерин, б- та в -катеніни), рецепторів з тирозинкіназною активністю (EGFR та Her-2/neu) в пухлинних клітинах хворих на РШ.

Методи дослідження: клінічні, морфологічний, імуногістохімічний, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі аналізу даних клінічного, морфологічного та імуногістохімічного дослідження визначено комплекс молекулярних маркерів, які асоціюються з перебігом РШ, та обгрунтовано доцільність застосування у схемах лікування хворих на РШ ПАВ з урахуванням молекулярних маркерів біологічної активності пухлин.

Вперше у хворих на РШ ІІ-ІV стадії за прогностичною значимістю систематизовані молекулярні маркери пухлинного процесу та біологічної активності пухлин шляхом зіставлення рівня їх експресії з клініко-морфологічними показниками захворювання. Встановлено кореляцію між експресією р53, Bcl-2, Е-кадгерину, Her2/neu та VEGF у пухлинних клітинах шлунка та стадією захворювання за класифікацією TNM. Вперше за показниками виживаності хворих на РШ доведена правомірність використання р53, Bcl-2, Е-кадгерину, б-катеніну та VEGF як критеріїв прогнозу захворювання. Встановлено, що застосування ПАВ у хворих на РШ III-IV стадії вірогідно підвищує загальну 3-річну виживаність, і найбільший ефект визначається при пухлинах Т3-4 з ураженням регіонарних лімфатичних вузлів (N1_2) та при низькодиференційованих формах РШ. Показано, що призначення ПАВ хворим на РШ, в пухлинах яких була встановлена експресія р53, в-катеніну, EGFR та HER-2, підвищує шанси збільшити тривалість їх життя порівняно з пацієнтами, для лікування яких використовували лише оперативне втручання. Вперше доведено, що ефективність застосування ПАВ у хворих на РШ залежить від наявності у пухлинних клітинах комплексу молекулярних маркерів, оптимальним варіантом якого є експресія білків р53, EGFR, Her-2/neu, в-катеніну, VEGF та Bcl-2. маркер пухлинний рак шлунок

Практичне значення отриманих результатів. Визначення у пухлинах хворих на РШ експресії молекулярних маркерів апоптозу (р53 та Bcl-2), ангіогенезу (VEGF), міжклітинної адгезії (Е-кадгерин, б- та в-катеніни) та рецепторів з тирозинкіназною активністю (EGFR та Her-2/neu) дозволяє передбачити перебіг захворювання. Доведено, що використання ПАВ у схемах лікування сприяє значному підвищенню показників виживаності хворих на РШ. Обґрунтована доцільність імуногістохімічного визначення експресії р53, EGFR, Her-2/neu в-катеніну, VEGF та Bcl-2 для прогнозування ефективності використання ПАВ у хворих на РШ. Запропоновано алгоритм передбачення перебігу захворювання та ефективності використання ПАВ у хворих на РШ. Отримані дані можуть бути використані при розробці нових підходів до індивідуалізації комплексного лікування хворих на РШ. Результати дисертаційної роботи впроваджено у Рівненському обласному онкологічному диспансері.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто зібрана та проаналізована література за темою дисертації, сформульовано мету, поставлено конкретні задачі і розроблено методологію дослідження; самостійно сформовано групи хворих, включених у дослідження, викладено результати клінічних спостережень, проведено аналіз отриманих даних та сформульовані основні положення та висновки роботи. Автором особисто проаналізовані результати ефективності використаня ПАВ у хворих на РШ. Здобувач приймав безпосередню участь у проведенні імуногістохімічних досліджень та в математичній обробці отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації були представлені та обговорені на: ІХ Міжнародній конференції молодих онкологів “Сучасні проблеми експериментальної та клінічної онкології” (Київ, 2008), науково-практичній конференції «Сучасні можливості лікування місцеворозповсюдженого та метастатичного раку шлунково-кишкового тракту та яєчників» (Львів, 2009), Російській науково-практичній конференції з міжнародною участю, присвяченій 30-річчю НДІ онкології СВ РАМН «Сучасна онкологія: досягнення та перспективи розвитку» (Томськ, 2009), ІХ Всеукраїнській науковій конференції студентів та молодих науковців «Біологічні дослідження молодих учених в Україні» (Київ, 2009).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць, з яких 5 статтей, опублікованих у провідних фахових виданнях ВАК України, та 3 тез доповідей, представлених на вітчизняних і міжнародних з'їздах та конференціях, отримано 1 патент.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 133 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, огляду літератури, розділів матеріалів і методів дослідження, власних досліджень та їх обговорення, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків та списку використаної літератури, який включає 151 посилання, у тому числі 137 зарубіжних авторів. Дисертаційна робота ілюстрована 25 рисунками та 16 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Проведено аналіз історій хвороб та підібрані і використані для імуногістохімічних досліджень парафінові блоки пухлин 150 хворих на РШ ІI-ІV стадії, які перебували на стаціонарному лікуванні в Інституті онкології АМН України (у теперішній час - Національний інститут раку) у період з 2000 по 2004 рр. Хворі обстежені за стандартними методами. Жоден з пацієнтів не отримував ні неоад'ювантної, ні ад'ювантної радіо- або хіміотерапії. Кожен хворий дав письмову згоду на проведення запланованої схеми лікування та досліджень. Після встановлення діагнозу та його верифікації усім хворим виконували оперативне втручання відповідного ступеня складності залежно від розповсюдженості пухлини - субтотальну резекцію шлунка (СРШ) або гастректомію (ГЕ). Стадія пухлинного процесу визначена у відповідності із класифікацією пухлин за системою TNM (6 видання, 2002), гістологічний тип пухлин веріфіковано, згідно класифікації ВООЗ (2001) та Lauren (Laurйn P, 1965).

Згідно проведеного лікування, всі хворі були розподілени на 2 групи: I група - 86 хворих на РШ, які після операції (СРШ або ГЕ) отримували ПАВ; II група - 64 хворих, яких лікували лише шляхом оперативного втручання (ОВ). Слід зазначити, що при усередненні віку хворих у групах різниці між ними за цим показником не визначено: середній вік у І групі складав 56,6±11,3 років, у ІІ - 57,0±8,4 років (р>0,05).

В обох групах була вірогідна перевага хворих у віковій категорії від 51 до 60 років і осіб чоловічої статі (р<0,05), що узгоджується з даними літератури про більшу розповсюдженість цієї патології серед чоловіків. Клінічна характеристика хворих на РШ у досліджених групах представлена у табл. 1.

ПAВ готували з аутологічних пухлинних клітин за допомогою продуктів синтезу Bacillus subtilis B-7025 за методикою (Потебня Г.П. та співавт., 2003). Вакцина відповідає вимогам державних та міжнародних стандартів і дозволена для медичного застосування в Україні (Сертифікат про державну реєстрацію імунобіологічного препарату № 411/03-300200000 від 9 грудня 2003 р.).

ПАВ розпочинали вводити на 10-14 добу після операції; вакцинацію проводили триразово, з тижневим інтервалом, підшкірним введенням 3 мл ПАВ (9,0-12,0 мг за білком); ревакцинацію повторювали через 1 та 6 місяців шляхом введення аналогічної дози препарату.

Виявлення експресії білків р53, Bcl-2, EGFR, Her-2/neu, E-кадгерину, б- та в-катенінів проводили за допомогою імуногістохімічного методу на парафінових зрізах тканини РШ. В якості первинних антитіл використовували моноклональні антитіла (МКАТ), специфічні до білків-регуляторів апоптозу (р53, Bcl-2 - клони DO-7 та 124, відповідно, Dako Cytomation, Denmark), рецепторів з тирозинкіназною активністю (EGFR та Her-2/neu - клони 3B5 та E30, відровідно, Dako Cytomation, Denmark), білків, які входять до складу кадгерин-катенінового комплексу (E-кадгерин, б- та в-катенін), та фактора росту ендотелію судин (відповідно, клони NCH-38, a-catenin-1, в-catenin-1 та VG1, Dako Cytomation, Denmark).

Таблиця 1

Клінічна характеристика хворих на РШ з урахуванням методу лікування

Для візуалізації реакції використовували набір реактивів Envision+ та 3,3-диамінобензидин (Dako Cytomation, Denmark), після чого зрізи фарбували гематоксиліном. Пухлини вважали р53-позитивними, якщо кількість клітин, у ядрах яких виявлявся білок р53, була більшою за 5%, і позитивними за іншими досліджуваними маркерами, якщо цитоплазматична реакція була присутня більше ніж у 20% клітин. Підраховували кількість клітин з різною інтенсивністю забарвлення на 1000 пухлинних клітин при збільшенні мікроскопа х200, х400. Результати імуногістохімічної реакції оцінювали за наступними критеріями: низька експресія - 20-40% позитивних клітин; середня експресія - 40-60% позитивних клітин; висока експресія - 60% та вище позитивних клітин.

Статистична обробка результатів досліджень проведена за допомогою програми STATISTICA 6.0. Значимість відмінностей між групами оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента. Кореляційний аналіз проведено з використанням коефіцієнта асоціації Пірсона для ознак, які мали дві градації (наявність віддалених метастазів та метастазів в регіонарних лімфатичних вузлах, гістологічний тип пухлини). Для ознак, які мали більше двох градацій (глибина ураження стінки шлунка та регіонарних лімфатичних вузлів, стадія хвороби за класифікацією TNM, тривалість життя), застосовано коефіцієнт взаємної спряженості Чупрова (К). Значимість цих коефіцієнтів оцінена за допомогою критерію хі-квадрат (ч2). Виживаність хворих аналізували за методом Каплана-Майєра. Порівняння кривих виживаності хворих проведено за допомогою Log-rank-тесту. Прогностичне значення молекулярно-біологічних маркерів визначали за допомогою регресійної моделі за Коксом.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Аналіз зв'язків між експресією молекулярних маркерів апоптозу, ангіогенезу, міжклітинної адгезії, рецепторів з тирозинкіназною активністю в пухлинних клітинах шлунка та стадією захворювання (класифікація TNM). Відомо, що серед прогностичних ознак, які впливають на особливості клінічного перебігу РШ, є стадія хвороби за класифікацією TNM. При аналізі експресії білків-регуляторів апоптозу в залежності від стадії хвороби (табл. 2) встановлено, що найвищий відсоток р53-позитивних пухлин (75,4%) спостерігався у хворих на РШ IV стадії (проти 24,1% та 31,5% хворих на ІІ та ІІІ стадії, відповідно), тоді як експресія антиапоптичного протеїну Bcl-2 визначалась переважно у хворих із II стадією (72,4% проти 14,8% та 15,8% хворих ІІІ та IV стадії, відповідно). Слід зазначити, що максимальна експресія р53 та Bcl-2 (70-80% та 60-70%, відповідно) спостерігалась в пухлинних клітинах хворих з IV та II стадією захворювання, відповідно. Вірогідно, що у пухлинній тканині блокування процесів апоптозу відбувається на одному з ранніх етапів росту пухлини, коли активується антиапоптичний білок Bcl-2, або на пізніх стадіях, коли виникають мутації в гені р53, що призводить до втрати функціональних властивостей білка, який він кодує. Підтвердженням цього є дані літератури щодо зміни апоптотичного індексу на пізніх стадіях РШ порівняно з ранніми (Kasagi N., et al., 1994). Найбільш висока експресія молекул міжклітинної адгезії визначалась переважно у хворих із ранніми клінічними ознаками РШ. Так, експресія Е-кадгерину встановлена в 79,3% пухлин хворих ІІ стадії (70-75% позитивних клітин), що на 38,6% більше (р<0,01), ніж у хворих ІІІ стадії, та на 42,5% більше (p<0,01) за даний показник у групі хворих із ІV стадією (табл. 2.). Експресія б-катеніну, за отриманими нами даними, спостерігалась у 51,7% пухлин хворих ІІ стадії, що на 20,3 % та 21,9 % більше (р<0,05) за даний показник для хворих ІІІ і IV стадії, відповідно. Відсоток в-катенін-позитивних пухлин суттєво зменшувався залежно від стадії хвороби і складав 37,9 % у хворих із ІІ стадією та 27,7% і 24,5% - у хворих ІІІ та ІV стадій. Аналіз експресії рецепторів із тирозинкіназною активністю ErbB (EGFR та Her-2/neu) показав, що кількість пухлин, позитивних за експресією Her-2/neu, складає 17,2%, 27,7% та 49,1% у групах хворих ІІ, III та IV стадії, відповідно (табл. 2). Посилення експресії Her-2/neu на пізніх стадіях РШ може бути пов'язано з тим, що у цей період відбувається ампліфікація гену c-erbB2, який кодує рецептор Her-2/neu (Garcнa I. et al., 2003). Існують також дані про те, що Her-2/neu виявляється в пухлинних клітинах хворих переважно на пізніх стадіях захворювання, для яких характерна наявність значних метастатичних уражень лімфатичних вузлів за рахунок здатності Her-2/neu опосередкувати фосфорилювання білка адгезії в-катеніну (Schroeder J. et al., 2002, Shankaran H. et al., 2008). Експресія фактора росту ендотелію судин переважно спостерігалась в пухлинах хворих на РШ, що знаходились на пізніх стадіях захворювання (71,9 % позитивних пухлин хворих з ІV стадією проти 24,1 % з ІІ, та 29,6 % з ІІІ стадіями, відповідно) (табл. 2.).

На підставі розрахунків значень коефіцієнта взаємної спряженості Чупрова (К) було встановлено існування кореляційних зв'язків між експресією у пухлинах білків р53 (К=0,34), Bcl-2 (К=0,32), Е-кадгерину (К=0,31), Неr-2/neu (К=0,25) і VEGF (К=0,34) та стадією РШ (табл. 2.).

Таблиця 2

Показники кореляційного зв'язку між експресією молекулярних маркерів у пухлинах хворих на РШ та розповсюдженістю пухлинного процесу

Дослідження зв'язку між наявністю експресії білків-регуляторів апоптозу та клініко-морфологічними характеристиками, на яких базується класифікація TNM, показало тенденцію щодо збільшення відсотку Bcl-2-позитивних пухлин при ураженні м'язевого шару стінки шлунка (до 39,6% при T4) (табл.3).

Крім цього, спостерігалась тенденція до збільшення кількості р53-позитивних пухлин при зростанні ступеня метастатичного ураження регіонарних лімфатичних вузлів (з 41,3% при N0 до 50,0% при N2). Слід зазначити, що ми не отримали достовірних результатів щодо існування зв'язку між наявністю віддалених метастазів та експресією даних білків, що, вірогідно, можна пояснити недостатнім розміром вибірки. Нами також не знайдено залежності між ступенем ураження стінки шлунка (“Т”) та метастатичним ураженням регіонарних лімфатичних вузлів (“N”) у хворих на РШ з експресією досліджених рецепторних тирозинкіназ EGFR та Her-2/neu. Вірогідно, такий результат може бути пов'язаний з тим, що дані білки безпосередньо не залучені до процесів інвазії та розвитку метастазів (Garcнa I. et al., 2003). На противагу цьому, нами було встановлено існування кореляційної залежності між наявністю експресії маркерів міжклітинної адгезії і ангіогенезу в пухлинних клітинах шлунка зі ступенем ураження лімфатичних вузлів та наявністю метастазів в останніх (рис. 1А,Б). Найвищий відсоток Е-кадгерин-позитивних пухлин відмічено у хворих з відсутністю метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах (74,6%), тоді як при наявності метастазів у лімфатичних вузлах (N1 та N2) кількість хворих зменшувалась до 26,6% та 16,6%, відповідно (рис. 1Б).

Таблиця 3

Кореляційні зв'язки між експресією білків-регуляторів апоптозу та критеріями розповсюдженості пухлинного процесу за класифікацією TNM

Примітки: *р<0.01. 1Значення коефіцієнта взаємної спряженості Чупрова між експресією дослідженого маркера та наявністю метастатичного ураження лімфатичних вузлів та життєво важливих органів за класифікацією TNM. 2Значення коефіцієнта асоціації Пірсона з урахуванням поправки Йєтса між наявністю дослідженого маркера та ступенем ураження лімфатичних вузлів.

Високий відсоток б-катенін-позитивних пухлин спостерігався серед хворих без метастазів у регіонарні лімфатичні вузли (61,9%), що у 5,6 рази вище за даний показник у групі хворих зі ступенем ураження N1 та у 3,24 рази вище, ніж у групі хворих з метастатичним ураженням N2. Нами також встановлена тенденція до зменшення відсотку пухлин, позитивних за в-катеніном, у хворих, які мали значний ступінь ураження лімфатичних вузлів (N2), порівняно з хворими зі ступенем ураження лімфатичних вузлів N1 та N0 (16,6% проти 31,1% та 34,9%, відповідно (рис. 1Б). Поряд з цим, нами показано, що експресія в-катеніну спостерігається в 43,8% карцином, які не давали віддалених метастазів, а кількість хворих з віддаленими метастазами і позитивними за даним маркером пухлинами, була на 15,3% нижчою.

Експресія VEGF спостерігалась переважно у пухлинах хворих зі значним ступенем ураження стінок шлунка (27,2%, 30,0% та 68,9 % позитивних пухлин у групах хворих зі ступенем ураження стінки шлунка Т2, Т3 та Т4, відповідно) (рис. 1А), а також у пухлинах хворих з метастазами в регіонарні лімфатичні вузли (53,3% - зі ступенем ураження лімфатичних вузлів N1 та 50,0% - у випадку ураження лімфатичних вузлів N2 проти 34,9 % у хворих без метастазів у регіонарні лімфатичні вузли)

Таким чином, встановлена кореляція між експресією р53, Bcl-2, Е-кадгерину, Her2/neu та VEGF у пухлинних клітинах шлунка та стадією хвороби за класифікацією TNM. Показано, що в групі хворих на РШ зі значним ураженням стінки шлунка (Т4) спостерігається тенденція до збільшення відсотку Bcl-2- та VEGF -позитивних пухлин. З'ясовано, що наявність експресії Е-кадгерину у карциномах шлунка корелює з відсутністю метастазів в регіонарні лімфатичні вузли та, як правило, спостерігається у хворих на ранніх стадіях захворювання. Експресія в-катеніну характерна для пухлин хворих, у яких відсутні віддалені метастази, тоді як експресія VEGF спостерігається у пацієнтів з метастазами у реґіонарні лімфатичні вузли і корелює зі ступенем ураження стінки шлунка.

Зв'язок експресії молекулярних маркерів апоптозу, ангіогенезу, міжклітинної адгезії та рецепторів з тирозинкіназною активністю в пухлинних клітинах з гістологічним типом РШ. Відомо, що однією з найбільш вагомих складових діагностики новоутворень будь-якої локалізації, у тому числі і РШ, яка дає змогу визначати низку важливих клініко-морфологічних ознак, є гістологічне дослідження новоутворення. На сьогодні в клінічній практиці часто використовується гістологічна класифікація РШ за Laurйn (Laurйn, 1965). Згідно з нею, розрізняють два типи карцином шлунка, які суттєво відрізняються за особливостями клінічного перебігу та морфогенезом: кишковий і дифузний (Василенко И.В. и соавт., 2001). Згідно з отриманими нами даними, наявність експресії мутантного р53 (r=0,48) була більш характерною для РШ дифузного типу (табл.4), що співпадає з даними літератури щодо зниження активності процесів апоптозу при дифузному типі РШ (Stoicov C. et al., 2004).

Експресія білка Bcl-2 достовірно не відрізнялась у пухлинах дифузного (46,1%) і кишкового (54,5%) типів (табл. 4). Експресія Е-кадгерину та в-катеніну визначалась у 2,3 та 3,4 рази частіше, відповідно, у РШ кишкового типу, а експресія б-катеніну була присутня як в карциномах кишкового типу (42,4%), так і в карциномах дифузного типу (31,6%), і показники вірогідно не відрізнялись (табл.4). Більша кількість VEGF-позитивних пухлин, за отриманими даними, спостерігалась у пухлинах дифузного типу (63,6%) (табл.4), що співпадає з даними літератури (Ferrara N., 2005, Lieto E. et al., 2008), згідно з якими характерною особливістю дифузного РШ є агресивний перебіг захворювання та ранній розвиток метастазів. Аналіз експресії рецепторів з тирозинкіназною активністю в залежності від гістологічного типу пухлин показав, що для більшості РШ кишкового типу, який вважається більш чутливим до хіміопрепаратів, характерна наявність експресії EGFR та Her2/neu в 60-70% клітин. Дослідження кореляційних зв'язків між експресією цих маркерів та гістологічним типом пухлин підтвердило ці дані (rA=0,42 для EGFR та rA=0,50 для Her-2/neu). Таким чином, нами встановлена достовірно вища кількість позитивних пухлин кишкового типу порівняно із дифузним за експресією Е-кадгерину, в-катеніну, EGFR та Her2/neu. У хворих із дифузним типом РШ у більшій кількості пухлин визначалась експресія р53 та VEGF порівняно з пухлинами кишкового типу.

Таблиця 4

Показники кореляційного зв'язку між експресією молекулярних маркерів у пухлинах хворих на РШ та гістологічним типом пухлини

При дослідженні залежності експресії молекулярних маркерів від ступеня диференціювання РШ нами встановлено, що у групі хворих з високодиференційованими пухлинами переважно визначається експресія Е-кадгерину, в-катеніну, EGFR та Her-2/neu і відсутність експресії VEGF, що співпадає з даними літератури та свідчить про сприятливий перебіг захворювання.

Вивчення прогностичного значення наявності експресії молекулярних маркерів апоптозу, ангіогенезу, міжклітинної адгезії, рецепторів з тирозинкіназною активністю за показниками тривалості життя. Одним з основних критеріїв ефективності лікування хворих на злоякісні новоутворення є тривалість їх життя. Враховуючи це, хворі на РШ з морфологічно верифікованим діагнозом були розподілені на три групи з урахуванням термінів виживаності. До першої групи віднесено 77 хворих, які прожили менше 1 року від початку лікування, до другої та третьої груп - хворих, тривалість життя яких складала 1-3 роки (45 хворих) та понад 3 роки (28 хворих), відповідно. У цих же групах ми зіставили показники експресії досліджуваних молекулярних маркерів у пухлинах з результатами виживаності хворих (табл. 5).

Згідно даних, наведених в таблиці 5, у хворих 1 групи (тривалість життя менше 1 року) спостерігається висока експресія VEGF (60-70%) і низька експресія Е-кадгерину та б-катеніну (20-25%). У хворих 2 групи встановлено підвищення відсотку пухлин, позитивних за Е-кадгерином (66,6%) і б-катеніном (31,1%), а також зниження відсотку VEGF-позитивних пухлин (24,5%) порівняно з 1 групою хворих. Характерною ознакою для хворих 3 групи, які прожили більше 3 років, було підвищення відсотку пухлин з високою експресією Е-кадгерину (60-75% позитивних клітин) і б-катеніну (60-70% позитивних клітин). Низька та середня експресія в-катеніну (від 30 до 55%) спостерігалась в пухлинах хворих всіх трьох досліджених груп з тенденцією до зменшення в-катенін-позитивних пухлин у групі хворих, які прожили понад 3 роки, у порівнянні з 1 та 2 групою хворих (21,4%, 24,4% та 33,7%, відповідно).

Таблиця 5

Кореляційні зв'язки між експресією молекулярних маркерів у пухлинах та виживаністю хворих на РШ

Нами також встановлено, що у 67,5% та 41,5% пухлин хворих, які прожили менше 1 року, спостерігається експресія білка p53 і Bcl-2, відповідно, а число хворих, які прожили більше трьох років, з р53 та Bcl-2- позитивними пухлинами становило 28,5 та 14,2%, відповідно. Крім того, нами показано, що в 40,2% пухлин хворих на РШ, які прожили менше 1 року, виявлялась експресія EGFR, а в 41,5% пухлин - експресія Her-2/neu, але кореляційні зв'язки між експресією цих білків та тривалістю життя були слабкими і недостовірними (К=0,15 для Her-2/neu та К=0,17 для EGFR).

Для уточнення зв'язку між експресією досліджених маркерів у пухлинних клітинах та тривалістю життя хворих на РШ нами було побудовано криві виживаності хворих за методом Каплана-Майєра для групи осіб, у пухлинах яких реєстрували експресію відповідного білка, та групи хворих, у пухлинах яких експресія даного білка була відсутньою. На підставі результатів аналізу кривих виживаності нами встановлено, що наявність експресії у пухлинах хворих на РШ Е-кадгерину та б-катеніну та відсутність експресії білків р53 та Bcl-2 і VEGF корелюють з більшою тривалістю життя цих хворих. В той же час, ми не спостерігали достовірних відмінностей між кривими виживаності у групах хворих з EGFR - та Her-2/neu-позитивними пухлинами та групою хворих, у пухлинах яких ці білки не експресувались. На нашу думку, це свідчить про відсутність кореляційного зв'язку між експресією білка EGFR і Her2/neu та тривалістю життя хворих на РШ.

З метою виявлення потенційної можливості використання досліджених білків в якості незалежних прогностичних маркерів виживаності хворих на РШ застосовано метод багатофакторного аналізу (регресійний аналіз за Коксом). В результаті проведеної роботи з високим ступенем вірогідності доведено, що експресія білків р53, Bcl-2, Е-кадгерину, б-катеніну та VEGF може слугувати в якості незалежних факторів прогнозу виживаності хворих на РШ (табл. 6). Зокрема, наявність експресії Е-кадгерину, б-катеніну та відсутність експресії р53, Bcl-2 та VEGF в пухлинних клітинах шлунка свідчить про сприятливий перебіг захворювання та корелює з довшою тривалістю життя.

Таблиця 6

Багатофакторний аналіз за Коксом

Клінічна оцінка ефективності застосування ПАВ у хворих на РШ з урахуванням фенотипових особливостей пухлин. Аналіз ефективності застосування ПАВ за показниками загальної виживаності хворих на РШ в залежності від стадії захворювання показав, що призначення ПАВ сприяє підвищенню 3-річної виживаності хворих на РШ III стадії на 30%, хворих на РШ IV стадії - на 14% порівняно з хворими, яким було виконано лише ОВ (табл.7). Слід зазначити, що пухлини хворих на РШ IV стадії мали високий рівень експресії р53.

Таблиця 7

Ефективність застосування ПАВ за показниками загальної виживаності хворих на РШ з урахуванням критеріїв розповсюдженості пухлинного процесу

Примітка: *- p<0,05 при порівнянні показників між групами.

У групі хворих ОВ+ПАВ з ураженими регіонарними лімфатичними вузлами ми спостерігали підвищення рівня 3-річної виживаності на 31,2 % при високій експресії в пухлинах р53 та відсутності експресії б-катеніну. Наші дані підтверджують результати інших дослідників щодо ефективності застосування ПАВ у хворих на рак прямої кишки (Колесник Е.А. и соавт, 1999) та легені (Потебня Г.П. и соавт., 2000). Власними дослідженнями доведено, що вакцинотерапія сприяє суттєвому підвищенню ефективності лікування хворих на РШ не на початку захворювання, а при ІІІ стадії та у випадках ураження лімфатичних вузлів. Поряд з цим, у хворих на РШ, які отримували ПАВ, ми зареєстрували підвищення рівня 3-річної загальної виживаності із ступенем ураження стінок шлунка Т3 (на 22%) та Т4 (на 41,7 %). Аналіз результатів імуногістохімічного дослідження показав, що характерною особливістю пухлин цієї групи хворих є висока експресія -катеніну та низька експресія р53 і VEGF, що позначилось на сприятливому перебігу захворювання. Натомість, ми не спостерігали достовірних відмінностей між групами хворих ОВ+ПАВ та ОВ за експресією досліджуваних маркерів в залежності від ступеня диференціювання пухлин. В той же час, використання ПАВ збільшувало 3-річну виживаність хворих при високодиференційованих формах раку на 21,8%; низькодиференційованих - на 27,2%

Таблиця 8

Загальна виживаність хворих на РШ, які отримували ПАВ

Примітка: *- p<0,05 при порівнянні показників між групами.

При порівнянні показників загальної виживаності хворих залежно від методу лікування ми спостерігали достовірні відмінності між групою хворих, які отримували ПАВ, та групою, якій проводили тільки ОВ (табл. 8). Аналіз фенотипових особливостей пухлин у хворих цих груп показав наявність існуючих між ними відмінностей.

Зокрема, було встановлено, що використання ПАВ для лікування хворих, пухлини яких характеризувались наявністю мутантної форми р53, в-катеніну, EGFR та HER-2, підвищує їх шанси прожити більше одного року у порівнянні з хворими, для лікування яких використовували тільки ОВ. Отже, найбільший ефект при застосуванні ПАВ спостерігається у хворих на РШ з пухлинами, в яких виявляється експресія р53, EGFR, HER-2, в-катеніну, VEGF та Bcl-2 незалежно від експресії Е-кадгерину та б-катеніну.

За результатами аналізу та оцінки отриманих даних запропоновано алгоритм прогнозування перебігу захворювання та ефективності застосування ПАВ у схемах лікування хворих на РШ

ВИСНОВКИ

На підставі аналізу даних клінічного, морфологічного та імуногістохімічного дослідження визначено комплекс молекулярних маркерів, які асоціюються з перебігом РШ, та обгрунтовано доцільність застосування у схемах лікування хворих на РШ ПАВ з урахуванням молекулярних маркерів біологічної активності пухлин.

1. Встановлено кореляційний зв'язок між експресією у пухлинах хворих на РШ р53, Bcl-2, Е-кадгерину, Her2/neu та VEGF та стадією хвороби за класифікацією TNM. Показано, що найвищий відсоток позитивних пухлин за експресією р53, Her-2/neu таVEGF спостерігається у хворих на РШ IV стадії, тоді як характерною особливістю для осіб із II стадією захворювання є великий відсоток Bcl-2 - та Е-кадгерин - позитивних пухлин.

2. У хворих на РШ зі значним ураженням стінки шлунка (Т4) спостерігається тенденція до збільшення відсотку Bcl-2- та VEGF-позитивних пухлин. Поряд з цим показано, що експресія Е-кадгерину корелює з відсутністю метастазів в регіонарних лімфатичних вузлах та спостерігається в пухлинах хворих на РШ II стадії. Експресія в-катеніну більш характерна для пухлин хворих на РШ без віддалених метастазів, а експресія VEGF корелює зі ступенем ураження стінки шлунка та наявністю метастазів в реґіонарних лімфатичних вузлах.

3. Експресія певних молекулярних маркерів пов'язана з гістологічним типом та ступенем диференціювання пухлин у хворих на РШ. У високодиференційованих пухлинах переважно визначається експресія Е-кадгерину, в-катеніну, EGFR та Her-2/neu. Встановлено достовірно вищу кількість пухлин кишкового типу, позитивних за експресією Е-кадгерину, б-катеніну, EGFR та Her2/neu, у порівнянні із кількістю пухлин дифузного типу, для яких у більшості спостережень була притаманна експресія р53 та VEGF.

4. Доведено, що наявність експресії білків р53, Bcl-2, Е-кадгерину, б-катеніну та VEGF може слугувати в якості незалежних факторів прогнозу виживаності хворих на РШ: висока експресія Е-кадгерину, б-катеніну та відсутність експресії р53, Bcl-2 і VEGF в пухлинних клітинах шлунка свідчить про сприятливий перебіг захворювання та корелює з довшою тривалістю життя.

5. Встановлено, що застосування ПАВ сприяє підвищенню 3-річної виживаності хворих на РШ III (на 30%) та IV стадії (на 14%); зі ступенем ураження стінок шлунка Т3 (на 22%) та Т4 (на 41,7%); з наявністю ураження реґіонарних лімфатичних вузлів (на 31,2%), а також з низько- (27,2 %) та високодиференційованими пухлинами (21,8%).

6. Показано, що використання ПАВ для лікування хворих, в пухлинах яких була встановлена експресія р53, в-катеніну, EGFR та HER-2, підвищує шанси збільшити тривалість їх життя порівняно з пацієнтами, для лікування яких використовували лише оперативне втручання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Antitumor efficacy of autovaccines prepared from chemoresistant tumor cells with the use of lectin of B. subtilis B-7025 / G. Potebnya, N. Cheremshenko, G. Lisovenko, I. Voyekova, V. Bazas, I. Todor, V. Chekhun // Exp. Oncol. - 2007. - V. 29, No. 4. - P. 277-281. (Особистий внесок здобувача: брав участь у плануванні досліджень та в обробці отриманих результатів).

Relation between cell-to-cell adhesion and angiogenesis and clinico-morphological prognostic factors in patients with gastric cancer / V.M. Bazas', N.Yu. Lukyanova , D.V. Demash, K.O. Galakhin, D.V. Myasoedov // Exp. Oncol. - 2008. - V. 30, No. 3. - P. 235-240. (Особистий внесок здобувача: брав участь в аналізі результатів клінічних спостережень, приймав участь у проведенні імуногістохімічних досліджень).

Підвищення ефективності протипухлинної вакцини пробіотичним препаратом субалін / Г.П. Потебня, І.М. Воєйкова, Н.Л. Черемшенко, Г.С. Лісовенко, Н.В. Трохименко, В.Н. Базась, Л.П. Дідівська, О.М. Караман, З.Д. Савцова // Онкологія. - 2008. - т.10, №2. - С. 246-251. (Особистий внесок здобувача: брав участь в аналізі даних літератури, обробці отриманих результатів та написанні статті).

Лук'янова Н.Ю. Особливості експресії білків p53, Bcl-2 та рецепторних тирозинкіназ у пухлинах хворих на рак шлунка / Н.Ю. Лук'янова, В.М. Базась, К.О. Галахін // Онкологія. - 2009. - т.11, №1. - С. 35-38. (Особистий внесок здобувача: брав участь в аналізі результатів клінічних спостережень, приймав участь у проведенні імуногістохімічних досліджень та у написанні статті)

Postoperative autovaccinotherapy for patients with gastric cancer and expression of some proteins in tumor tissue / V.M. Bazas, N.Yu. Lukyanova, G.S. Lisovenko, D.O. Rozumiy, G.P. Potebnya // Exp. Oncol. - 2009. - V. 31, No. 3. - P. 182-185. (Особистий внесок здобувача: брав участь в аналізі результатів клінічних досліджень, приймав участь у проведенні імуногістохімічних досліджень та у написанні статті).

Пат. на корисну модель. u200809284 Україна, МПК (2006) А61В 10/00. Спосіб прогнозування перебігу захворювання на рак шлунка / Базась В.М., Лук'янова Н.Ю., Демаш Д.В., Галахін К.О., М'ясоєдов Д.В. Заявники і патентовласники: ІЕПОР ім. Р.Є. Кавецького НАН України, ДУ «Національний Інститут раку». - № 37073; заявл. 16.07.08; опубл. 10.11.2008, Бюл. № 21. (Особистий внесок здобувача: брав участь в аналізі результатів клінічних спостережень, приймав участь у проведенні імуногістохімічних дослідженнях та у написанні патенту)

Прогностичні молекулярні маркери злоякісних пухлин шлунку / В.М. Базась, Д.В.Демаш, Н.Ю Лук'янова, К.О.Галахін, Д.В.М'ясоєдов // Тези IX-ї міжнародної конференції молодих онкологів «Сучасні проблеми експериментальної і клінічної онкології». - 23-24 квітня 2008. - Україна, Київ, 2008. - С. 14.

Базась В.М. Молекулярные маркеры протекания заболевания и эффективности вакцинотерапии у больных раком желудка / В.Н. Базась, Н.Ю. Лукьянова, В.Ф. Чехун // Российская научно-практическая конференция с международным участием, посвященная 30-летию НИИ онкологии СО РАМН «Современная онкология: достижения и перспективы развития». - 10-11 сентября 2009. - Россия, Томск, 2009. - С. 22-23.

Базась В. М. Прогностическое значение молекулярно-биологических маркеров рака желудка / В.Н. Базась, Н.Ю. Лукьянова, Г.П.Потебня// IX Всеукраїнська наукова конференція студентів та молодих науковців «Біологічні дослідження молодих учених в Україні»- 28-29 жовтня 2009. - Україна, Київ, 2009. - С. 90.

АНОТАЦІЯ

Базась В.М. Молекулярний профіль раку шлунка як підґрунтя для індивідуалізації вакцинотерапії та прогнозу перебігу захворювання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.07 - онкологія. - Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню прогностичного значення наявності експресії молекулярних маркерів апоптозу, ангіогенезу, міжклітинної адгезії і рецепторів з тирозинкіназною активністю в пухлинних клітинах шлунка та обгрунтуванню доцільності застосування у схемах лікування хворих на РШ протипухлинної аутовакцини (ПАВ) на підставі визначення експресії цих білків.

Встановлено чіткий кореляційний зв'язок між експресією білків-регуляторів апоптозу, міжклітинної адгезії, ангіогенезу та рецепторів з тирозинкіназною активністю в пухлинних клітинах хворих на РШ та стадією розповсюдженості пухлинного процесу і гістологічним типом пухлини.

Доведено, що найбільшу інформацію для оцінки ефективності лікування хворих на РШ та прогнозу захворювання можна отримати на підставі імуногістохімічного визначення експресії комплексу молекулярно-біологічних маркерів, зокрема, Е-кадгерину, б-катеніну, VEGF, р53, Bcl-2 та Her-2/neu.

Показано, що призначення ПАВ хворим з фенотипом пухлин р53+, в-катенін+, EGFR+ та Her-2+ підвищує їх шанси прожити більше одного року у порівнянні з пацієнтами, для лікування яких застосовували лише оперативне втручання.

Ключові слова: рак шлунка людини, імуногістохімія, р53, Bcl-2, Е-кадгерин, б-та -катеніни, EGFR, Her-2/neu, VEGF, аутовакцинотерапія, прогноз перебігу захворювання.

АННОТАЦИЯ

Базась В.Н. Молекулярный профиль рака желудка как основа для индивидуализации вакцинотерапии и прогноза течения заболевания. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.07 - онкология. - Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им. Р.Е. Кавецкого НАН Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена изучению прогностического значения экспрессии молекулярных маркеров апоптоза, ангиогенеза, межклеточной адгезии и рецепторов с тирозинкиназной активностью в опухолях больных раком желудка (РЖ) и обоснованию целесообразности применения в схемах лечения противоопухолевой аутовакцины (ПАВ) на основании результатов исследования этих белков.

Работа основана на анализе историй болезни 150 больных II-IV стадии и результатах иммуногистохимического исследования экспрессии молекулярных маркеров апоптоза (белок р53 и Bcl-2), ангиогенеза (VEGF), межклеточной адгезии (Е-кадгерин, и -катенины), рецепторов с тирозинкиназной активностью (EGFR и Her-2/neu), выполненных на парафиновых срезах опухолей этих пациентов.

Поскольку целью научной разработки является обоснование целесообразности использования в схемах лечения больных РЖ ПАВ по характеристикам молекулярного профиля опухолей пациентов с различной распространенностью процесса, исследование носит сравнительный характер. Изучены две группы больных РЖ: 86 пациентов, получавших послеоперационную терапию ПАВ, и 64 пациента, лечение которых ограничивалось только хирургическим вмешательством.

В результате проведенных сопоставлений установлены четкие корреляционные связи между показателями экспрессии изученных в опухолевых клетках молекулярных маркеров и стадией заболевания, а также гистологическим типом опухоли. Показано, что у большего числа больных РЖ, которые находятся на ранних стадиях заболевания, определяется экспрессия белка Bcl-2 и молекул межклеточной адгезии, в то время как в группе пациентов ...