Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ НЕВІДКЛАДНОЇ І ВІДНОВНОЇ ХІРУРГІЇ ІМ. В.К.ГУСАКА

АМН УКРАЇНИ»

УДК 616.681 - 07 - 036 - 089 - 053.2/.66 - 092.9

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ДІАГНОСТИКА ТА ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ КРИПТОРХІЗМУ У ДІТЕЙ (клініко-експериментальне дослідження)

14.01.09 - дитяча хірургія

Байбаков Володимир Михайлович

Донецьк - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Топка Ельвіра Григорівна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри хірургічних хвороб, оперативної та топографічної анатомії.

Офіційні опоненти:

Головний дитячий хірург МОЗ України, доктор медичних наук, професор Горбатюк Ольга Михайлівна, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри дитячої хірургії.

доктор медичних наук, професор Веселий Сергій Володимирович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, професор кафедри дитячої хірургії, анестезіології та інтенсивної терапії.

Захист відбудеться «03» червня 2009 року о 14°° годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 11.559.01 у ДУ «Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України» (83045, м. Донецьк, пр. Ленінський, 47).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ «Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України (83045, м. Донецьк, пр. Ленінський, 47).

Автореферат розісланий «30» квітня 2009 року.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради, д.мед н. О.А. Штутін

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНОТАЦІЯ

Байбаков В.М. Діагностика та хірургічне лікування крипторхізму у дітей. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.09 - дитяча хірургія. - ДУ «Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К.Гусака АМН України», 2009.

Дисертація присвячена удосконаленню діагностики та підвищенню ефективності хірургічного лікування дітей із крипторхізмом шляхом розробки нових способів лікування, вивченню кровообігу в яєчку при перетині піхвового відростка очеревини у тварин і у дітей із крипторхізмом під час оперативного втручання.

У проведеній науковій роботі встановлені факти порушення кровопостачання яєчок у передопераційному та післяопераційному періоді при крипторхізмі за допомогою доплерографії тестикулярних судин. Вперше, в експерименті на щурах, отримані дані, які свідчать про динаміку морфофункціональних змін в яєчках при перетині піхвового відростку очеревини. В експерименті та клініці доведена й науково обґрунтована роль збереження судинних анастомозів між піхвовим відростком очеревини та сім'яним канатиком в покращенні тестикулярного кровообігу в ході оперативного лікування крипторхізму. Запропоновано новий метод поетапної хірургічної корекції крипторхізму у дітей, який дозволяє запобігти недозованої тракції тестикулярних судин під час втручання, максимально зберегти судинні колатералі між піхвовим відростком очеревини та сім'яним канатиком. Доведено, що новий спосіб поетапного хірургічного лікування крипторхізму дозволяє зменшити тракцію судин яєчка, зберегти судинні колатералі між тестикулярними судинами та судинами піхвового відростку очеревини, сприяє зниженню ризику атрофії яєчка. Пріоритет підтверджено патентом України на корисну модель № 18280 (Спосіб поетапного оперативного лікування крипторхізму у дітей, 2006).

Ключові слова: діти, крипторхізм, діагностика, операція, експеримент.

АННОТАЦИЯ

Байбаков В.М. Диагностика и хирургическое лечение крипторхизма у детей. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.09 - детская хирургия. - ГУ «Институт неотложной и восстановительной хирургии им. В.К. Гусака АМН Украины», 2009.

Диссертация посвящена усовершенствованию диагностики и повышению эффективности хирургического лечения детей с крипторхизмом путём разработки новых способов лечения, изучению кровообращения в яичке при пересечении влагалищного отростка брюшины у животных и детей с крипторхизмом во время оперативного вмешательства.

В проведенной научной работе установлены факты нарушения кровоснабжения яичек в предоперационном и послеоперационном периоде при крипторхизме с помощью ультразвукового исследования, допплерографии тестикулярных сосудов. Впервые, в эксперименте на крысах, доказана динамика морфофункциональных изменений в яичках при пересечении влагалищного отростка брюшины. Принципиально, в эксперименте и клинике, доказана и обоснована роль сосудистых анастомозов между влагалищным отростком брюшины и семенным канатиком, разработаны пути улучшения кровоснабжения яичек в ходе оперативного лечения крипторхизма. Предложен новый способ поэтапной хирургической коррекции крипторхизма у детей, который позволил предотвратить недозированную тракцию тестикулярных сосудов во время оперативного вмешательства, максимально сохранить сосудистые коллатерали между влагалищным отростком брюшины и семенным канатиком. При выполнении предложенного метода поэтапной хирургической коррекции крипторхизма у детей первый этап оперативного вмешательства начинали с традиционного доступа в паховой области. Послойно рассекали переднюю брюшную стенку до апоневроза наружной косой мышцы живота. Переднюю стенку пахового канала раскрывали таким образом, чтобы в рану показался край внутренней косой мышцы живота и было видно глубокое паховое кольцо. В дальнейшем выполняли мобилизацию яичка и семенного канатика в области глубокого пахового кольца. Крючками Фарабефа поднимали вверх свободный край внутренней косой мышцы живота и поперечной мышцы живота. Продолжали мобилизацию семенного канатика на уровне глубокого пахового кольца тупферами. На зонде Кохера пересекали заднюю стенку пахового канала так, чтобы оголились неповрежденные нижние эпигастральные артерия и вена. Через расширенное глубокое паховое кольцо проводили забрюшинную мобилизацию структур семенного канатика. Выделение семенного канатика с пересечением фиксирующей связки между ней и мочевым пузырем проводили при обзоре операционного поля под углом 90°. При этом, размеры операционного поля разрешали свободно провести мобилизацию семенного канатика к шейке мочевого пузыря. Данным этапом оперативного вмешательства достигался сдвиг хода семенного канатика ближе к лобковому бугорку за счет уменьшения радиуса и периметра забрюшинной части ее петли. Отслаивали брюшину от яичковых сосудов. Яичковые сосуды от окружающих тканей освобождали тупо с помощью указательного пальца, что давало возможность сместить их медиально и выпрямить ход последних к яичку по кратчайшему пути. Изменение пути семенного канатика и яичковых сосудов приводило к их новому расположению относительно нижней эпигастральной артерии и вены. Разворачивался угол вершины треугольника Девиса - удлинялась не связанная с брюшиной часть яичковых сосудов. Дополнительно мобилизацию крипторхированного яичка на первом этапе осуществляли в зависимости от длины тестикулярных сосудов без фиксации яичка и семенного канатика к окружающего тканям, влагалищный отросток брюшины раскрывали по передней поверхности семенного канатика к глубокому паховому кольцу в продольном направлении без его пересечения поперек, сохраняя небольшую площадку. Ликвидировали вход в брюшную полость наложением внутреннего кисетного шва за оболочки брюшины на уровне глубокого пахового кольца. Мобилизованное таким образом яичко оставляли на том уровне, до которого его удалось низвести (чаще на уровне верхней трети мошонки), заднюю стенку пахового канала ушивали, пластику апоневроза наружной косой мышцы живота выполняли по Боброву, послойно ушивали рану передней брюшной стенки. Низведение яичка в мошонку на втором этапе осуществляли через 14-16 месяцев и фиксировали его к tunіca dartos в оболочках, непосредственно под кожей со стороны вмешательства.

Итак, предложенная методика поэтапного оперативного лечения крипторхизма характеризуется уменьшением тракции сосудов, отсутствием травмирования сосудистых анастомозов между влагалищным отростком брюшины и другими элементами семенного канатика, что приводит к снижению риска атрофии яичка в послеоперационном периоде. Этапность в лечении брюшных форм крипторхизма позволяет низведённому яичку постепенно адаптироваться к новым для него условиям.

Доказано, что новый способ поэтапного хирургического лечения крипторхизма у детей способствует снижению риска атрофии яичка и упрощению вмешательства при использовании. Приоритет подтверждён патентом Украины на полезную модель № 18280 (Способ поэтапного оперативного лечения крипторхизма у детей, 2006).

Ключевые слова: дети, крипторхизм, диагностика, операция, эксперимент.

SUMMARY

Baybakov V.M. Diagnostics and surgical treatment of children with cryptorchism. - Manuscript.

The thesis for a scientific degree of Candidate of Medical Sciences on the speciality 14.01.09 - Pediatric Surgery. State University «Institute Urgent and Reconstructive Surgery by V.K.Gusak AMS of Ukraine», Donetsk, 2009.

The thesis is devoted to improvement of diagnostics and to increase of surgical treatment efficiency of children with cryptorchism by development of new ways, to investigations of blood circulation in testes during operational intervention at Nuck's diverticulum transection of animals and children with cryptorchism.

This scientific work considers the extent of blood supply disorders in testes with cryptorchism during pre- and post-operative periods studied with ultrasonography and Doppler sonography of testicular vessels. For the first time, dynamics of morphological and functional changes in testes at transection of Nuck's diverticulum is proved in experiments with rats. In principle, the role of vascular anastomoses between Nuck's diverticulum and the testicular cord has been proved and based in experiments and in clinic; some ways for blood supply improvement in testes under operative treatment of cryptorchism have been developed. A new stage-by-stage mode for a surgical correction of infantile cryptorchism has been offered that allows preventing undosed traction of testicular vessels during the operative intervention and protecting vascular collaterals between Nuck's diverticulum and the testicular cord as much as possible. This new way of stage-by-stage surgical treatment of cryptorchism decreasing the testis atrophy risk, and simplifying an intervention during the application. The priority has been confirmed by the patent of declaration for an invention № 18280.

Key words: children, cryptorchism, diagnostics, operation, experiment.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Крипторхізм є однією з найбільш поширених аномалій розвитку яєчок в дитячому віці. Так, за даними різних авторів, розповсюдженість цієї патології серед новонароджених хлопчиків складає від 2-3 % у Великобританії до 10-12 % в країнах СНД. У новонароджених хлопчиків крипторхізм виявляється в 30 %, у віці до 1 року - у 2-4 %, від 1 року до підліткового віку - лише у 1,8-2 % (Коренєв М.М., 2002; Amin A., 2006; Andersson A.M., 2006).

Ендокринна та гермінативна функції яєчок дуже важливі у визначенні загального стану організму чоловіка, пов'язані з багатьма параметрами гомеостазу, чинять різноманітний вплив на внутрішній світ людини (Muller J., 1997; O'Hali, 1997). Атрофічні процеси в яєчку, що не опустилося, прямим шляхом ведуть до порушень інкреторної функції, що виражається у розвитку євнухоїдизму, фемінізації. Зміни сперматогенного епітелію при крипторхізмі зумовлюють розвиток чоловічої неплідності, імпотенції та злоякісних пухлин - семіноми, тератобластоми (Горбатюк О.М., 2000).

Крипторхізм має гетерогенну клініко-морфологічну картину, високе поєднання із супутніми вадами розвитку та хромосомними захворюваннями, тому усі ці фактори створюють багаточисельність його варіантів та потребують від хірурга знання всього спектру методів хірургічного лікування цієї патології (Горбатюк О.М., 2000). Низведення яєчка у калитку за багатьма відомими способами призводить до пошкодження тестикулярних судин, кремастерного м'язу, анастомозів між тестикулярними судинами та піхвовим відростком очеревини (ПВО), що зумовлює високу імовірність розвитку порушень його кровообігу (Лопатки Н.А., 1986). Наведені чинники у подальшому значно підвищують ризик атрофії низведеного яєчка.

Отже, актуальність теми обумовлена наявністю та значним поширенням соціальних та медичних проблем, що створюють крипторхізм та наслідки його оперативної корекції у дитячому віці. Причиною цього є невирішеність питань покращення умов кровопостачання яєчок при оперативному лікуванні крипторхізму та відсутність таких методів діагностики та лікування крипторхізму, які б значно зменшували відсоток неплідності в репродуктивному періоді та підвищували якість життя.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація являється фрагментом планової науково-дослідної роботи Дніпропетровської державної медичної академії “Морфологічний стан судинно-тканинних відношень в структурі органів і тканин та розробка органозберігаючих операцій з використанням лазерної техніки” (№ держреєстрації 0104U010388). Дисертант в комплексній темі виконував окремі фрагменти, присвячені покращенню кровопостачання яєчка при хірургічній корекції крипторхізму.

Мета: підвищення ефективності лікування дітей з крипторхізмом на підставі оптимізації ультразвукової діагностики, доплерографії тестикулярних судин та удосконалення методики хірургічного лікування.

Задачі дослідження:

1. Оцінити інформативність ультрасонографічного дослідження у визначені стану яєчка при крипторхізмі у дітей перед та після оперативного втручання.

2. Вивчити та обґрунтувати застосування відеолапароскопічної методики в діагностиці крипторхізму у дітей.

3.Обґрунтувати в експерименті на щурах роль судинних анастомозів між оболонками яєчка та сім'яним канатиком.

4. Розробити новий спосіб поетапної хірургічної корекції крипторхізму у дітей.

5. Оцінити ефективність запропонованого способу хірургічної корекції крипторхізму у дітей.

Об'єкт дослідження - крипторхізм у дітей.

Предмет дослідження - модель патологічного процесу під час виключення функції судинних анастомозів між піхвовим відростком очеревини та іншими елементами сім'яного канатику у щурів, засоби діагностики кровообігу в яєчку при перетині піхвового відростку очеревини у дітей із крипторхізмом та оцінка ефективності нового способу хірургічного лікування.

Методи дослідження - клінічний (дослідження клінічних критеріїв діагностики та лікування крипторхізму), інструментальний (ультразвукове дослідження та доплерографія дають змогу оцінити ефективність нового способу хірургічного лікування крипторхізму у дітей; за допомогою лапароскопії оцінювалися наступні показники: стан глибокого пахового кільця та піхвового відростка очеревини (наявність або відсутність його облітерації), наявність, розміщення та розміри яєчка, ступінь розвитку придатку та його взаємовідносини з яєчком, наявність, ступінь розвитку, розташування яєчкових судин та сім'явивідного протоку), експериментальний (моделювання патологічного процесу полягало у виключенні функції судинних анастомозів між піхвовим відростком очеревини та іншими елементами сім'яного канатику і розробці нового методу хірургічного лікування крипторхізму), морфологічний (дослідження морфологічних змін у сіменниках щурів при перетині піхвового відростку очеревини з використанням гістологічних методик). Статистичні методи застосовували при розподілі хворих по групах, а також при аналізі результатів лікування.

Наукова новизна отриманих результатів

У проведеній науковій роботі встановлені факти порушення кровопостачання яєчок у передопераційному та післяопераційному періоді при крипторхізмі за допомогою доплерографії тестикулярних судин. Вперше, в експерименті на щурах, отримані дані, які свідчать про динаміку морфофункціональних змін в яєчках при перетині піхвового відростку очеревини. В експерименті та клініці доведена й науково обґрунтована роль збереження судинних анастомозів між піхвовим відростком очеревини та сім'яним канатиком в покращенні тестикулярного кровообігу в ході оперативного лікування крипторхізму. Запропоновано новий метод поетапної хірургічної корекції крипторхізму у дітей, який дозволяє запобігти недозованої тракції тестикулярних судин під час втручання, максимально зберегти судинні колатералі між піхвовим відростком очеревини та сім'яним канатиком. Доведено, що новий спосіб поетапного хірургічного лікування крипторхізму дозволяє зменшити тракцію судин яєчка, зберегти судинні колатералі між тестикулярними судинами та судинами піхвового відростку очеревини, сприяє зниженню ризику атрофії яєчка. Пріоритет підтверджено Деклараційним патентом України на винахід № 18280 (Спосіб поетапного оперативного лікування крипторхізму у дітей, 2006).

Практичне значення отриманих результатів

Результати проведеної роботи обґрунтовують використання запропонованого методу поетапного хірургічного лікування крипторхізму у дітей. Збереження судинних колатералей між піхвовим відростком очеревини та сім'яним канатиком сприяє зниженню ризику атрофії в низведеному яєчку у післяопераційному періоді та є шляхом додаткового кровопостачання яєчка при крипторхізмі. Розроблений метод хірургічної корекції крипторхізму дозволяє підвищити результати лікування цієї патології, що сприяє його впровадженню для використання в дитячій хірургії та урології. Через 24 місяці після проведення двоетапної орхіопексії за власною методикою під час проведення доплерографії судин яєчка спостерігалось поліпшення показників тестикулярного кровообігу в порівнянні зі станом до операції: зниження індексу резистентності (0,607-0,600), підвищення пікової систолічної швидкості кровообігу (11,0-13,0 см/с) та кінцевої діастолічної швидкості кровообігу (4,2-5,3 см/с). Результати дослідження впроваджено в практичну діяльність урологічного відділення Обласної дитячої клінічної лікарні м. Дніпропетровська, урологічного відділення Обласної дитячої клінічної лікарні м. Донецька, урологічного відділення Обласної дитячої клінічної лікарні м. Харкова, хірургічного відділення 1-ї дитячої міської клінічної лікарні м. Києва, науково-педагогічну діяльність кафедр оперативної хірургії та топографічної анатомії медичних ВУЗів м. Києва, м. Вінниці, м. Ужгорода, м. Запоріжжя, м. Чернівці, м. Івано-Франківська, м. Луганська, м. Дніпропетровська та рекомендуються для широкого застосування в спеціалізованих медичних закладах України.

Особистий внесок здобувача

Дисертація представляє собою власне дослідження автора, який виконав пошук літератури за темою дослідження, визначив практичні напрямки, мету та завдання дослідження. Всі експериментальні та клінічні дослідження проведені особисто та за участю дисертанта, відпрацьовані методики обстеження до, під час та після операції, самостійно прооперовано 56 дітей, хворих на крипторхізм. Отримані результати систематизовані, проаналізовані, узагальнені та статистично оброблені. У наукових публікаціях за темою дисертації наукові ідеї та клінічний матеріал інших авторів не використовувалися. Участь співавторів публікацій полягала в консультативній допомозі та лікувальному процесі.

Апробація результатів дисертації

Основні положення наукового дослідження доповідались і обговорювались на IV-й міжнародній конференції студентів та молодих вчених (Дніпропетровськ, 2003); V-й міжнародній конференції студентів та молодих вчених (Дніпропетровськ, 2004); IX-му міжнародному конгресі студентів і молодих вчених (Тернопіль, 2005); I-му Всеукраїнському конгресі дитячих хірургів (Хмільник, 2007); на засіданнях асоціації дитячих хірургів Дніпропетровської області (2002 - 2009).

Публікації

Матеріали дисертації відображені у 8 наукових працях, у тому числі 6 статей у провідних наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 навчальний посібник для студентів медичних ВУЗів, 1 патент України на корисну модель.

Структура й обсяг дисертації

Дисертація викладена на 138 сторінках машинопису. Дисертаційна робота містить вступ, огляд літератури, чотири розділи власних досліджень, висновки, практичні рекомендації, список використаних джерел, який нараховує 412 літературних джерел (в тому числі 171 - кирилицею, 241 - латиницею). Дисертація ілюстрована 11 таблицями та 16 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали й методи дослідження. Наукова праця поєднує в собі експериментальну та клінічну частини. Експеримент, відповідно до поставленої мети та завдань, проводився на щурах і включав дві серії досліджень (через добу після операції, через 30 діб після операції) та контрольну групу без операції. Моделювання патологічного процесу полягало у виключенні функції судинних анастомозів між піхвовим відростком очеревини та іншими елементами сім'яного канатику і розробці нового методу хірургічного лікування крипторхізму. Під час проведення експериментальних досліджень на щурах були отримані позитивні результати, які лягли в основу нового методу хірургічної корекції крипторхізму у дітей.

Експериментальна частина була виконана на базі кафедри хірургічних хвороб, оперативної хірургії та топографічної анатомії Дніпропетровської державної медичної академії. Експериментальні тварини були представлені 30 білими статевозрілими щурами - самцями лінії Вістар масою 180-250 гр. Тварини перед введенням в експеримент відбиралися у карантинні умови та знаходилися не менше 7 діб під наглядом робітника віварію медичної академії. Дослідні тварини були розподілені на 2 серії експериментів. Контролем слугували органи неоперованих щурів. Догляд тварин та маніпуляції з ними проводили у відповідності до вимог Додатку 4 до "Правил проведення робіт з використанням експериментальних тварин", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я № 755 від 12.08.1997 р. "Про заходи щодо подальшого удосконалення організаційних форм роботи з використанням експериментальних тварин" та положень "Загальних етичних принципів експериментів на тваринах, ухвалених Першим Національним конгресом з біоетики" (Київ, 2001). Утримували тварин в умовах віварію, на звичному харчовому раціоні. Тварин дослідних і контрольної груп утримували в ідентичних умовах, а матеріал, узятий для дослідження, вивчали паралельно.

Для І серії експериментів, метою яких було вивчення впливу виключення анастомозів між піхвовим відростком очеревини та іншими елементами сім'яного канатику на кровопостачання яєчка шляхом повного перетину піхвового відростку очеревини, використано 10 статевозрілих самців. Аналіз результатів проводився в “гострому” періоді - через 1 добу після операції. Підготовка операційного поля - епіляція шкіри, обробка тричі розчином первомуру, 5 % розчином йоду та 96 % етиловим спиртом. Під загальним ефірним наркозом з поперечного доступу в одній із пахових ділянок пошарово розтинали шкіру і м'які тканини до апоневрозу зовнішнього косого м'язу живота. В ділянці зовнішнього пахового отвору брали на турнікет сім'яний канатик, виконували повний перетин піхвового відростка очеревини впоперек. Після цього рану пошарово зашивали наглухо.

Експерименти ІІ серії мали за мету вивчення наслідків повного перетину піхвового відростку очеревини через 30 діб після операції. Було використано 10 статевозрілих щурів - самців. Контрольна група включала в себе 10 статевозрілих щурів - самців, у яких відбирались яєчка без виконання будь-яких операцій на піхвовому відростку очеревини.

Евтаназію тварин здійснювали шляхом передозуванням ефіру для наркозу і забирали сім'яники, відповідно до термінів проведення експерименту. Для гістологічних досліджень із кожного забраного яєчка відбирали по 2 шматочки тканин вільного краю, розміром 1 см, які протягом 2 тижнів фіксували в розчині Буена при кімнатній температурі. Фіксований матеріал промивали в проточній воді і зневоднювали в спиртах зростаючої концентрації. Після цього шматочки тканини заливали в парафін. В якості проміжного середовища використовували хлороформ. Для виготовлення постійних препаратів за допомогою мікротома з парафінових блоків отримували зрізи товщиною 5-7 мкм. Із кожного блоку отримували 2 скельця, із 4-5 зрізами кожний. Отримані зрізи фарбували гематоксилін-еозином та реактивом Шифф-йодна кислота з дофарбовуванням гематоксиліном Ерліха і заключали в полістирол.

При вивченні отриманих мікропрепаратів яєчка під мікроскопом оцінювали стан власної оболонки звивистих сім'яних канальців, сустеноцитів (клітин Сертолі), клітин сперматогенного епітелію, інтерстиціальної тканини і клітин Лейдіга, стінки кровоносних судин.

У ході дослідження у кожній з виділених груп визначали:

діаметр звивистих сім'яних канальців яєчка та їх кількість на 1 см²;

товщину власної оболонки звивистих сім'яних канальців яєчка;

ступінь пошкодження клітин сперматогенного епітелію в звивистих сім'яних канальцях яєчка;

число клітин сперматогенного епітелію, які зустрічаються на VII стадії циклу сперматогенного епітелію: сперматогоній, сперматоцитів, сперматид;

об'єм ядер клітин Лейдіга;

товщину стінки і діаметр просвіту кровоносних судин.

Підрахунки і вимірювання проводили за допомогою мікроскопа "Біолам" при збільшенні 100Ч400. Рух водію препарату проводили таким чином, щоб уникнути дворазового попадання в поле зору одних і тих же об'єктів. Вимірювання проводили за допомогою гвинтового окуляр-мікрометра АМ-2 (МОФ-1-15^Х).

Для визначення діаметра звивистих сім'яних канальців за допомогою окулярного мікрометра вимірювали відстань між двома діаметрально протилежними точками, що лежать на межі між внутрішньою частиною базальної мембрани і клітинами сперматогенного епітелію. Кількість звивистих сім'яних канальців на 1 мм препарату визначали за допомогою вмонтованої в окуляр сітки. Висоту епітелію сім'явиносної протоки визначали окулярним мікрометром, вимірюючи відстань від точки, що лежить на межі між базальною мембраною і епітелієм протоки, до точки що лежить на межі між епітеліальними клітинами і просвітом протоки, по прямій лінії, що перпендикулярна до базальної мембрани. Товщину власної оболонки сім'яних трубочок визначали шляхом вимірювання окулярним мікрометром найкоротшої відстані між точками, розташованими на її зовнішній і внутрішній поверхні.

Для оцінки функціональної активності клітин Лейдіга визначали об'єм їх ядер за допомогою гвинтового окуляр-мікрометра АМ-2, при імерсійному об'єктиві і збільшенні Ч900. У кожному яєчку вимірювали 2 діаметри (мінімальний і максимальний) 50 ядер клітин Лейдіга. Об'єм ядер розраховували за формулою еліпса:

V = n/6 Ч LB²

де V - об'єм ядра, L - максимальний діаметр, В - мінімальний діаметр. Отримані значення об'єму виражали в кубічних мікрометрах.

В експериментальному матеріалі підрахунки в звивистих сім'яних канальцях білих лабораторних щурів проводили на VII стадії циклу сперматогенного епітелію, клітинний склад якої представлений сперматогоніями типу А, сперматоцитами 1 порядку на стадії прелептотени, сперматоцитами на стадії пахітени, а також сперматидами 7 і 16 етапів розвитку епітелію.

В клінічній частині роботи виконувалось впровадження у практику нового методу хірургічного лікування абдомінального крипторхізму у дітей, при якому додатково мобілізацію ретенційованого яєчка на першому етапі здійснювали в залежності від довжини тестикулярних судин без фіксації яєчка чи сім'яного канатика до оточуючих тканин, розкривали піхвовий відросток очеревини вздовж по передній поверхні сім'яного канатику до глибокого пахового кільця (ГПК) у подовжньому напрямку без його перетину упоперек, ліквідували вхід у черевинну порожнину накладанням внутрішнього кисетного шва за оболонки парієтальної очеревини на рівні ГПК, а низведення яєчка у калитку на другому етапі здійснювали через 14-16 місяців, фіксували його в оболонках до tunica dartos та дна калитки безпосередньо під шкірою з боку втручання (патент на корисну модель № 18280). Оцінку ефективності проводили у порівнянні з результатами хірургічного лікування крипторхізму з повним перетином піхвового відростку очеревини.

В клінічній частині роботи було представлено 109 хлопчиків з крипторхізмом, переважно у віці до 7 років - 75,2 %. Діти знаходились на лікуванні в обласній дитячій клінічній лікарні м. Дніпропетровська в період з 2002 по 2006 рік з приводу крипторхізму. Контрольна група була представлена 60 практично здоровими хлопчиками, що мешкали у Дніпропетровській області (по 15 у кожній віковій групі).

Методи обстеження пацієнтів включали такі сучасні діагностичні технології, як ультразвукове дослідження (УЗД) та доплерографія тестикулярних судин, лапароскопія. Термін спостереження в експерименті тривав 30 діб, в клініці після операції - від 3 місяців до 2 років.

Результати досліджень фіксувалися у медичних картах стаціонарних хворих і містили скарги, анамнез, клінічні дані, УЗД з доплерографією тестикулярних судин, метод оперативного втручання. Діагноз уточнювали за допомогою даних УЗД, діагностичної лапароскопії та інтраопераційно, в залежності від місця знаходження яєчка (черевна порожнина чи пахова ділянка). Всього було прооперовано 109 хлопчиків.

При аналізі результатів лікування всі діти були розподілені на дві групи за способом оперативного втручання - за методикою, розробленою авторами (55 пацієнтів), і з використанням традиційного методу, коли виконувалося перетинання кремастерного м'язу у проксимальному відділі нижче внутрішнього косого м'язу живота у поперечному напрямі, видалення піхвового відростку очеревини на всьому протягу з повним його перетином - двоетапне низведення без фіксації яєчка до навколишніх тканин на першому етапі. За цими методиками прооперовано 54 хворих, в тому числі при паховому розташуванні яєчка (ПК) - 4, при черевних формах крипторхізму (ЧК) - 50.

З використанням запропонованого нами способу поетапного хірургічного лікування крипторхізму на базі обласної дитячої клінічної лікарні м. Дніпропетровська було прооперовано 55 хлопчиків за період з 2002 по 2006 рік.

Кількість малюків до 5 років, прооперованих нами за власною методикою 29 (52,7 %), була вищою, ніж при традиційних підходах 12 (22,2 %) до оперативного втручання. З використанням власного методу прооперовано 45 (81,8 %) хлопчиків з приводу ЧК та 10 (18,2 %) - при ПК. У всіх випадках пахової ретенції яєчка знаходилися у глибокого пахового кільця на межі з черевною порожниною, та корекція пороку одним етапом була неможлива без повного перетину кремастерного м'язу та піхвового відростку очеревини.

Основним методом дослідження, який дозволив визначити об'єм яєчок, тестикулярний кровообіг в нормі та в умовах ішемії, стало ультразвукове сканування яєчок та імпульсно-хвильова доплерографія яєчкових судин.

Дослідження тестикулярного кровообігу проводили на апараті Siemens acuson CV 70, на ультразвуковому сканері при використанні лінійного датчика частотою 7,5 МГц в режимі сірошкальної ехографії, кольорових доплерографічних режимів (кольорове доплерівське ангіокартирування та енергетична доплерографія) і режимів імпульсно-хвильової доплерографії.

Стан тестикулярних судин оцінювали у хворих на крипторхізм дітей та в нормі при імпульсно-хвильовій доплерографії. В артеріальних судинах визначали пікову систолічну швидкість кровотоку (Ps, см/с), кінцеву діастолиічну швидкість кровотоку (Md, см/с) та індекс резистентності (RI).

За період 2002 - 2009 років нами було виконано 23 діагностичних лапароскопії з приводу синдрому яєчка, що не пальпується, однобічного у всіх випадках. За віком діти розподілились на наступні групи: від 3 до 5 років - 9 дітей, 5 - 7 років - 12 дітей, 7 - 12 років - 1 дитина, старше 12 років - 1 хлопчик. У 22 дітей яєчка розміщались в черевній порожнині біля глибокого пахового кільця, у одного пацієнта яєчко було розташовано у верхній третині пахового каналу (пахова ретенція). Усім дітям з діагностичною метою проводили лапароскопію за стандартною методикою під тотальною внутрішньовенною анестезією з штучною вентиляцією легень ендотрахеальним методом (рекофол в дозі 8-10 мг/кг/час). Втручання починали в положенні хворого на спині. Перший 5 - міліметровий тупокінцевий троакар вводили в черевну порожнину для накладання пневмоперитонеуму (8-10 мм рт. ст.), виконували огляд черевної порожнини за допомогою лапароскопу (5 мм, 30є). При необхідності (в нашому дослідженні у 5 випадках) у ліву половину черевної порожнини вводили додатковий 3-5 міліметровий троакар для зонду - пальпатору. Для більш зручного проведення ревізії черевної порожнини пацієнта поміщали в положення Тренделенбурга з нахилом в ту чи іншу сторону до 30є.

При діагностичній лапароскопії оцінювалися наступні показники: стан глибокого пахового кільця та піхвового відростка очеревини (наявність або відсутність його облітерації), наявність, розміщення та розміри яєчка, ступінь розвитку придатку та його взаємовідносини з яєчком, наявність, ступень розвитку, розташування яєчкових судин та сім'явивідного протоку. У всіх випадках абдомінального крипторхізму яєчка були розміщені в черевній порожнині біля глибокого пахового кільця. Також мала місце гіпоплазія яєчок, недостатня довжина тестикулярних судин. Двоетапна орхіопексія при різних варіантах розташування яєчок в черевній порожнині була виконана у 21 хлопчика. Низведення яєчок у цих випадках виконувалося поетапно. На першому етапі, під час проведення діагностичної лапароскопії, виконували обробку судинного пучка крипторхірованого яєчка за Fowler-Stephens - операція “довгої петлі протоки”, котра включала в себе перетин тестикулярних судин з максимальним щадінням колатералей між яєчковою артерією та артеріями протоки і м'яза, що підіймає яєчко.

Статистична обробка матеріалів досліджень проводилась з використанням методів варіаційної статистики, реалізованих стандартними пакетами програм статистичного аналізу EXCEL-2003, STATISTICA 5.5. Визначали середні величини (М), похибку середньої величини (m), середньоквадратичне відхилення (), інтенсивні та екстенсивні показники (%). Оцінка вірогідності відмінностей середніх величин виконувалася за критеріями Стьюдента і Мана-Уітні; відносних показників - за критеріями Х-квадрат (²), кутового перетворення Фішера та критерієм Стьюдента з поправкою Йєйтса на безперервність. Різницю між порівнювальними величинами вважали достовірною при р < 0,05.

Результати власних досліджень та їх обговорення.

Для з'ясування патогенетичних механізмів негативних наслідків оперативних втручань при крипторхізмі та обґрунтування нових можливостей їх усунення, було проведено експериментальне дослідження впливу перетину піхвового відростку очеревини на морфофункціональний стан сім'яного канатика та яєчка, що дозволило створити анатомо-експериментальну модель патологічного процесу при повному перетині піхвового відростку очеревини. Відповідно до поставленого завдання виконана серія експериментів з виключенням функції піхвового відростку очеревини шляхом повного його поперечного перетину. Щурів оперували без премедикації під загальним ефірним наркозом. При виведені з експерименту та розтині щурів через 1 добу (І серія - 10 щурів) констатовано, що краї перетятого піхвового відростку очеревини розійшлися в протилежних напрямках на 1,5-2,0 см, повністю оголюючи інші структури канатика. Кровоносні судини та сім'яна протока були покриті фібрином і невеликою кількістю крові, оточуючі тканини були гіперемовані. В дистальній частині, навколо яєчка, мало місце накопичення невеликої кількості набрякової рідини. Яєчко за своїм об'ємом не перевищувало контрлатеральне (p<0,05).

За даними електронної мікроскопії, діаметр звивистих сім'яних канальців через 1 добу після втручання достовірно підвищився до 200,91±0,52 мкм, в той час як об'єм ядер клітин Лейдига збільшився незначно (p<0,05) (табл. 1). Через 30 діб у щурів структура сім'яного канатика в повному об'ємі не відновилась. Сполучна тканина в апоневрозі зовнішнього косого м'яза живота та в проміжку між кінцями перетятого піхвового відростку очеревини щільно зросталася з усіма структурами сім'яного канатика, важко відділялася і деформувала їх. Сім'явивідна протока в цьому місці утворювала надмірний вигиб у вигляді петлі, що фіксована до апоневрозу.

Таблиця 1

Діаметр звивистих сім'яних канальців і об'єм ядер клітин Лейдига в яєчку щурів в динаміці експерименту (M±m)

Експериментальні групи	n	Діаметр сім'яних канальців (мкм)	Об'єм ядер клітин Лейдига (мкм3)
Контрольна група	10	194,98±0,69	84,65±0,76
Через 1 добу	10	200,91±0,52*	86,46±0,27*
Через 30 діб	10	180,21±0,77*	76,78±0,37*

Примітки: 1. * - p<0,05 в порівнянні з контрольною групою.

Спостерігалось зменшення діаметру звивистих сім'яних канальців до 180,21±0,77 мкм та об'єму ядер клітин Лейдига до 76,78±0,37 мкм³ (p < 0,05).

Під час мікроскопічного дослідження яєчок з боку операції і в порівнянні з контрлатеральними та контрольними сім'яниками вже через добу виявлені значні порушення гемо- та лімфодинаміки. Спостерігалося повнокров'я застійного характеру, лімфостаз та периваскулярний набряк як в ділянці судинної оболонки капсули, так і в стромі яєчка. Кровонаповнення артеріол, капілярів було помітно меншим, ніж у групі контролю та в контрлатеральних яєчках. В їх просвіті місцями клітинних елементів крові взагалі не визначалось. Значне набухання ендотеліоцитів та збільшення запасної звивистості стінки дрібних артерій та артеріол свідчило про рефлекторний спазм.

Волокнистий шар сім'явивідних протоків був помірно потовщений за рахунок набряку клітин. Явища зернистої дистрофії мали місце у клітинах Сертолі. Спостерігались сперматогонії з підсиленням мітотичної активності (поява багатоядерних клітин), які десквамуються у просвіт канальця. Вміст канальців був різним: нитчастим, гомогенним еозинофільним. Контури канальців були чіткими.

Через 30 діб після операції у щурів переважали регенеративні процеси. Сім'яні канальці відновлювали свої розміри та структуру. Але зустрічались канальці з ознаками атрофії. Волокнистий шар представлений рядом клітин, які мали форму веретена. Перший шар (базальний) був представлений клітинами Сертолі, другий - сперматогоніями з гіперхромними ядрами, місцями розповсюджуючись на третій ряд, доволі крупних розмірів. У четвертому і п'ятому рядах визначались сперматоцити різного ступеня дозрівання, які вільно лежали з більш світлим ядром ніж сперматогонії. Проміж сперматоцитами та у просвіті канальця знаходились сперматозоїди. Мітотична активність клітин звитих канальців доволі низка. Помірно виражена десквамація 3-4 рядів клітин. Мали місце склеротичні зміни. Навколо таких змінених канальців формувався склероз з облітерацією судин мікроциркуляторного русла.

Таким чином, виконаний на тваринах експеримент з повним перетином упоперек піхвового відростку очеревини показав його негативний вплив на структуру та функцію яєчка. У всіх експериментальних щурів після моделювання патологічного процесу (перетин піхвового відростку очеревини) виникали значні порушення тестикулярного кровообігу з розвитком гіпоксії. Мали місце і незворотні процеси - склероз та атрофічні явища. Венозне повнокров'я та стаз обумовлювали лімфостаз з розвитком вогнищевого і дифузного набряку строми яєчка. На протязі всього терміну експерименту спостерігався розвиток склеротичних змін в стромі сім'яного канатика, що призводило до його деформації.

Наведені чинники, у подальшому, можуть призводити до атрофії низведеного яєчка, розвитку порушень гормональної функції та фертильності у репродуктивному періоді. Проте, як свідчать результати проведеного нами експериментального дослідження, при виконанні операцій з повним перетином піхвового відростку очеревини в значній мірі страждає кровопостачання яєчок. Поліпшення післяопераційних результатів можливо при удосконаленні способів мобілізації елементів сім'яного канатика, збереженні судинних анастомозів з піхвовим відростком очеревини, що сприятиме покращенню кровопостачання низведеного яєчка.

Отримані результати свідчать про важливу роль судинних анастомозів між піхвовим відростком очеревини та іншими елементами сім'яного канатика в кровопостачанні яєчка та про необхідність розробки нових способів оперативного лікування крипторхізму, які забезпечили б збереження основних судинних анастомозів та дали змогу покращити тестикулярний кровообіг в післяопераційному періоді.

Нами розроблено спосіб поетапного хірургічного лікування крипторхізму (патент України на корисну модель № 18280, 2006 рік), суть якого полягає у наступному. Починали перший етап оперативного втручання з традиційного доступу в паховій ділянці. Пошарово розтинали передню черевну стінку до апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота. Передню стінку пахового каналу розтинали таким чином, щоб у рану оголився вільний край внутрішнього косого м'язу живота та повністю було видно глибоке пахове кільце. В подальшому проводили мобілізацію яєчка та сім'яного канатика з тканин пахового каналу чи черевної порожнини біля глибокого пахового кільця.

Гачками Фарабефа піднімали вгору вільний край внутрішнього косого м'язу живота та поперечного м'язу живота. Продовжували мобілізацію сім'яного канатика на рівні глибокого пахового кільця тупферами. На зонді Кохера перетинали задню стінку пахового каналу так, щоб оголились неушкоджені нижні надчеревні артерія та вена. Через розширене глибоке пахове кільце проводили позаочеревинну мобілізацію структур сім'яного канатика. Виділення сім'яної протоки з перетином фіксуючої зв'язки між нею та сечовим міхуром проводили при огляді операційного поля під кутом 90°. При цьому розміри операційного поля дозволяли вільно провести мобілізацію сім'яної протоки до шийки сечового міхура. Даним етапом оперативного втручання досягалося зміщення ходу сім'явивідної протоки ближче до лобкового горбика за рахунок зменшення радіусу та периметру позаочеревинної частини її петлі. Відшаровували очеревину від яєчкових судин. Яєчкові ж судини від оточуючих тканин звільнювали тупо за допомогою вказівного пальця, що давало змогу змістити їх медіально та випрямити хід останніх до яєчка по найкоротшому шляху. Зміна шляху сім'явивідної протоки і яєчкових судин призводила до їх нового розташування по відношенню до нижньої надчеревної артерії та вени. Розгортався кут вершини трикутника Девіса - подовжувалася не зв'язана з очеревиною частина яєчкових судин.

Додатково мобілізацію крипторхірованого яєчка на першому етапі здійснювали в залежності від довжини тестикулярних судин без фіксації яєчка чи сім'яного канатика до оточуючих тканин, піхвовий відросток очеревини розкривали по передній поверхні сім'яного канатика до глибокого пахового кільця у подовжньому напрямку без його перетину упоперек, зберегаючи невеличку площадку. Ліквідували вхід в очеревинну порожнину накладанням внутрішнього кисетного шва за оболонки очеревини на рівні глибокого пахового кільця.

Мобілізоване таким чином яєчко залишали на тому рівні, до якого його вдалося низвести (частіше в ділянці верхньої третини калитки), задню стінку пахового каналу ушивали, пластику апоневроза зовнішнього косого м'яза живота виконували за Бобровим, пошарово ушивали рану передньої черевної стінки. Низведення яєчка у калитку на другому етапі здійснювали через 14-16 місяців та фіксували його до tunica dartos в оболонках, безпосередньо під шкірою з боку втручання. Отже, запропонована методика оперативного лікування крипторхізму характеризується зменшенням тракції судин, відсутністю травмування судинних анастомозів між піхвовим відростком очеревини та іншими елементами сім'яного канатика, може сприяти зниженню ризику атрофії яєчка в післяопераційному періоді. Етапність в лікуванні черевних форм крипторхізму дозволяє низведеному яєчку поступово адаптуватися до нових для нього умов.

Власний метод поетапної хірургічної корекції крипторхізму пропонується для застосування у дітей з 3 років, а також в тих випадках, коли корекція пороку одним етапом неможлива без повного перетину кремастерного м'язу та піхвового відростку очеревини. Ефективність використання способу мобілізації ретенційованого яєчка, при якому зберігаються судинні анастомози піхвового відростку очеревини з іншими елементами сім'яного канатика, визначалась на основі аналізу динаміки анатомічних та фізіологічних змін низведеного яєчка в порівнянні з контрлатеральним і вихідним станом, а саме: місця розташування, розмірів, консистенції та кровопостачання яєчок. Вказані параметри визначали під час багаторазових обстежень пацієнтів із застосуванням методик: опитування, огляду, пальпації, ультразвукової діагностики з доплерографією тестикулярних судин. Окрім результатів безпосереднього обстеження (під час перебування в стаціонарі) вказані параметри відслідковувались у віддалені терміни спостереження - від 3 місяців до 2 років після операції.

Доволі частим й простим прийомом, яким користуються практикуючі лікарі при обстеженні хворих на крипторхізм є пальпація яєчок. За нашими даними, нормальна консистенція паренхіми відмічалась у 51 (92,8 %) хворого після оперативного втручання за власною методикою проти 24 (44,4 %) пацієнтів, прооперованих традиційним способом (p<0,05). Пом'якшення паренхіми низведених яєчок відмічено після хірургічної корекції за власною методикою у 3 (5,4 %) пацієнтів, за традиційною - в 24 випадках (44,4 %), р<0,05. крипторхізм хірургічний піхвовий

Ущільнення паренхіми яєчок через 6 місяців після застосування власної методики низведення яєчка виявлено лише при ЧК у 1 пацієнта, в той час як при традиційному підході - у 5 (9,3 %). Слід відзначити, що при абдомінальних формах крипторхізму нормальна консистенція яєчок відмічалась у 42 (76,4 %) пацієнтів, прооперованих за власною методикою, в той час як лише у 24 (44,4 %) хворих з ЧК після традиційно виконаної операції яєчко було нормальної консистенції (p<0,05).

Ультразвукове дослідження оперованих яєчок, проведене в динаміці перед та після операції, дозволило оцінити наявність патологічних змін в стані ехогенності, структури, об'єму сім'яника і його придатка.

Ми спостерігали достовірно вищий відсоток підвищення ехогенності (72,7%), неоднорідності структури яєчка (48,1%), збільшення розмірів придатка (68,5%) при оперованому традиційним методом, ніж при застосуванні методики, запропонованої авторами - 25,5%, 16,3% і 12,8% відповідно(p<0,05).

Таблиця 2

Ультразвукові характеристики яєчок через 6 місяців після їх низведення

Показники	Традиційна методика	Власна методика
	Всього (n=54)	ПК (n=4)	ЧК (n=50)	Всього (n=55)	ПК (n=10)	ЧК (n=45)
	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%	Абс.	%
Підвищення ехогенності	39	72,7	3	5,5	36	66,7	14	25,5	3	5,5 *	11	20
Неоднорідність структури	26	48,1	2	3,7	24	44,4	9	16,3	1	1,8 *	8	14,5 *
Збільшення придатка в об'ємі	37	68,5	3	5,5	34	63	7	12,8 *	1	1,8 *	6	11 *

Примітка. * - p < 0,05 між методиками з відповідною формою крипторхізму

В капсулярній яєчковій артерії, незалежно від методу хірургічної корекції крипторхізму, в ранньому післяопераційному періоді спостерігалось різке зниження пікової систолічної швидкості кровотоку (V max) та підвищення індексу резистентності. Такі зміни стану кровотоку безпосередньо після операції можна пояснити операційною травмою, компенсаторним збільшенням кровотоку в умовах перебудови судинного русла у випадках суттєвого зменшення кількості судин, міжсудинних анастомозів, сітки мікроциркуляторного русла сім'яного канатика, розвитком циркуляторної гіпоксії у переміщеному яєчку.

В тестикулярній артерії при різних методиках хірургічного лікування крипторхізму через 6 та 24 місяці після операції спостерігалось поліпшення показників кровотоку в порівнянні зі станом до операції: зниження індексу резистентності, підвищення пікової систолічної швидкості кровотоку та кінцевої діастолічної швидкості кровотоку (таблиці 3, 4). Причому при проведенні двоетапної орхіопексії за власною методикою всі зміни показників були суттєвими (p<0,05) і значення параметрів наближались до відповідних рівнів у здорових дітей.

Таблиця 3

Показники тестикулярного кровотоку через 6 місяців після операції (M±m, см/с)

Вікові групи	Традиційна методика (n=54)	Власна методика (n=55)
	n	RI	Ps	Md	n	RI	Ps	Md
Від 3 до 5 років	12	0,646±0,036 р<0,05	7,3±0,3 р<0,05	3,0±0,6 р<0,05	29	0,608±0,033 р>0,05	10,0±0,3 р<0,05	4,1±0,4 р<0,05
Від 5 до 7 років	23	0,660±0,016 р<0,05	8,0±0,6 р<0,05	3,0±0,6 р<0,05	24	0,605±0,016 р<0,05	11,3±0,3 р<0,05	5,0±0, р<0,05 6
Від 7 до 12 років	11	0,668±0,036 р<0,05	8,3±0,7 р<0,05	3,3±0,7 р<0,05	1	0,610±0,016 р<0,05	13,0±0,3 р<0,05	5,5±0,6 р<0,05
12 років і старше	8	0,689±0,030 р<0,05	8,7±0,3 р<0,05	3,1±0,6 р<0,05	1	0,600±0,015 р<0,05	13,0±0,4 р<0,05	5,8±0,4 р<0,05

Примітки: р<0,05 - достовірність різниці до і після лікування.

Таблиця 4

Показники тестикулярного кровотоку через 24 місяці після операції (M±m, см/с)

Вікові групи	Традиційна методика	Власна методика
	n	RI	Ps	Md	n	RI	Ps	Md
Від 3 до 5 років	12	0,636±0,035 р<0,05	7,2±0,3 р < 0,05	3,0±0,6 р<0,05	29	0,607±0,033 р<0,05	11,0±0,3 р<0,05	4,2±0,4 р<0,05
Від 5 до 7 років	23	0,659±0,016 р<0,05	7,9±0,6 р<0,05	3,0±0,6 р<0,05	24	0,601±0,016 р < 0,05	12,3±0,3 р<0,05	5,0±0,6 р<0,05
Від 7 до 12 років	11	0,662±0,036 р<0,05	8,1±0,7 р<0,05	3,3±0,7 р<0,05	1	0,608±0,014 р < 0,05	13,0±0,3 р<0,05	6,3±0,4 р<0,05
12 років і старше	8	0,679±0,030 р<0,05	8,4±0,3 р< 0,05	3,1±0,6 р<0,05	1	0,600±0,015 р < 0,05	13,0±0,3 р<0,05	6,3±0,5 р<0,05
Всього	54				55

Примітки: р<0,05 - достовірність різниці до і після лікування.

Через 24 місяці після проведення двоетапної орхіопексії за власною методикою спостерігалось поліпшення показників кровотоку в порівнянні зі станом до операції: зниження індексу резистентності (0,607-0,600), підвищення пікової систолічної швидкості кровотоку (11,0-13,0 см/с) та кінцевої діастолічної швидкості кровотоку (4,2-5,3 см/с).

Приклад конкретного використання запропонованої методики поетапного оперативного процесу лікування крипторхізму у дітей свідчить, що її користь полягає, насамперед, у високій патогенетичній дії, яка підтверджується покращенням індексу резистентності та пікової систолічної швидкість кровотоку у тестикулярній артерії за даними звичайної ультразвукової діагностики і доплерографії судин яєчка.

...