Особливості стану здоров’я дітей із соціально дезадаптованих сімей та можливості його поліпшення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

14.01.10 - педіатрія

Особливості стану здоров'я дітей із соціально дезадаптованих сімей та можливості його поліпшення

Бєлих Наталія Анатоліївна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Волосовець Олександр Петрович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця завідувач кафедри педіатрії №2 з курсом медичної генетики та неонатології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Лукашук Віктор Дмитрович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії № 5;

доктор медичних наук, професор Абатуров Олександр Євгенович, Дніпропетровська державна медична академія, завідувач кафедри факультетської педіатрії та медичної генетики

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук, професор Кузьменко А.Я.

Анотація

вегетативний гомеостаз здоров'я діти

Бєлих Н.А. Особливості стану здоров'я дітей з соціально дезадаптованих сімей та можливості його поліпшення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10 - педіатрія. - Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ, 2008.

Дисертація присвячена питанням поліпшення стану здоров'я дітей з соціально дезадаптованих сімей шляхом обґрунтування та розробки практичних рекомендацій щодо корекції порушень адаптації на підставі аналізу умов проживання, особливостей стану здоров'я, фізичного розвитку, нервово-психічного стану, адаптаційних можливостей, вегетативного та нейромедіаторного забезпечення дітей із СДС.

Проведене комплексне вивчення впливу соціальних чинників на стан здоров'я дітей, які виховуються в соціально дезадаптованих умовах, показало негативні тенденції в стані здоров'я, фізичному розвитку, психоемоційному стані, вегетативному та нейромедіаторному забезпеченні дітей, що обумовлювало їх високу захворюваність та порушення адаптації.

Розроблений алгоритм діагностики розвитку дезадаптації дозволяє застосовувати диференційовану програму корекції порушень адаптації у дітей з соціально дезадаптованих сімей.

Ключові слова: діти з соціально дезадаптованих сімей, стан здоров'я, психоемоційний стан, адаптація, в-ендорфін, серотонін.

Аннотация

Белых Н.А. Особенности состояния здоровья детей из социально дезадаптированных семей и возможности его улучшения. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 - педиатрия. - Национальный медицинский университет им. О.О. Богомольца, Киев, 2008.

Диссертация посвящена вопросам улучшения состояния здоровья детей из социально дезадаптированных семей (СДС) путем обоснования и разработки практических рекомендаций коррекции нарушений адаптации на основании анализа условий проживания, особенностей состояния здоровья, физического развития, нервно-психического состояния, адаптационных возможностей, вегетативного и нейромедиаторного обеспечения детей, воспитывающихся в социально неблагоприятных условиях.

Проведено обследование 219 детей, воспитывающихся в СДС и 154 ребенка из социально адаптированных семей. Среди обследованных детей 40,6 % воспитывались в неполных семьях, 32,1 % проживали в социально неблагополучных семьях, 17,8 % детей были социальными сиротами, 9,1 % находились под опекой родственников; 68,0 % детей учились в общеобразовательной школе, 14,6 % находились в детском приюте, 15,5 % учились в школе-интернате. В 35,6 % случаев дети пострадали от жестокого обращения родителей в результате физических наказаний. У большинства обследованных детей было сформировано социально негативное поведение и распространены вредные привычки (бродяжничество, курение и т.д.).

Установлено, что проживание детей в СДС способствует развитию патологии со стороны разных органов и систем организма за счет несбалансированного рациона питания, нарушения теплового режима, не соблюдения санитарно-гигиенических норм, низкого материального уровня родителей.

Распространенность заболеваний в этой группе детей в 2,5 раза выше, чем в группе сравнения (р<0,05), показатели физического развития имеют стойкую тенденцию к снижению (p<0,05).

Для детей из СДС характерны особенности психоэмоционального статуса: 63,0 % детей имеют пассивные черты характера с депрессивными тенденциями, высокий уровень стрессового состояния и тревоги, сниженную работоспособность. Нарушения внимания и запоминания свидетельствуют о наличии астенического синдрома как признака дезадаптации: только у трети детей удовлетворительна концентрация внимания, 63,0 % имели снижение непосредственного запоминания, втрое чаще среди них регистрировалось снижение долговременного запоминания (84,5 %).

У детей, которые воспитываются в СДС, повышена активность симпатического отдела ВНС, преобладает нервный канал регуляции деятельности, что указывает на напряжение компенсаторных механизмов организма.

Содержание серотонина и в-эндорфина в сыворотке крови достоверно меньше, чем в группе сравнения (р<0,05), что свидетельствует об истощении стрес-лимитирующей системы в результате длительного пребывания в условиях хронического стресса, что обусловливало нарушение адаптации.

Разработанный алгоритм диагностики развития дезадаптации позволяет проводить дифференцированную программу коррекции нарушений психоэмоционального и вегетативного статуса у детей из социально дезадаптированных семей.

Ключевые слова: дети из социально дезадаптированных семей, состояние здоровья, психоэмоциональное развитие, адаптация, в-ендорфин, серотонин.

Annotation

Belikh N.A. Some features of health status in the children from socially disadaptated families and possibility fro its improvement. - Manuscript.

Dissertation for Medical Science Candidate's degree submition on specialty 14.01.10 - Pediatrics. The O.O. Bogomolets National Medical University, Kiev, 2008.

The dissertation is dedicated to the problem of the improvement of the state of health of children from asocial families by the development of practical recommendations for prophylaxis and correction of psycho-emotional violations. The practical recommendations are based on the analysis of terms of residence, on the characteristics of the state of the health, on the parameters of the physical development, psycho-emotional state, possibilities of adaptations, vegetative and neuro-mediator providing of children from asocial families.

The study of the impact of social factors is conducted on the state of health of children which are educated in asocial conditions, demonstrated negative tendencies in a state of health, physical development, psycho-emotional state, vegetative and neuro-mediator providing of the children which stipulated their high morbidity and violation of adaptation.

The created algorithm of risk of development of disadaptated allows conducting of the differentiated program of correction of violations of psycho-emotional and vegetative status for children from asocial families.

Keywords: children from asocial families, state of the health, psycho-emotional status, processes of adaptations, в-endorphin, serotonin.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Стан здоров'я дітей із соціально дезадаптованих сімей (СДС) є соціально значущою проблемою в зв'язку з суттєвими явищами сімейної, шкільної та соціальної дезадаптації в дитячому середовищі, а також тяжкістю її наслідків у вигляді підвищення захворюваності, виникнення хронічної патології та смертності.

Зростання кількості дітей в СДС вказує на ступінь дезорганізації родини і тенденції у сімейно-шлюбних відносинах, які є чутливими до суспільно-економічних процесів. Одним з критеріїв стану захисту прав дитини та її добробуту в державі є кількість дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування [Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2005 р.].

Діти, які проживають в СДС в Україні, - це не лише найбільш соціально незахищена частина населення, але й контингент, який характеризується низькими показниками здоров'я, деформацією особистості, неадекватною психосоціальною адаптацією. У більшості дітей, крім відставання в нервово-психічному розвитку, виявляються зміни в темпах біологічного дозрівання, спостерігаються дефіцитні та хронічні захворювання.

У зв'язку з цим актуальним є проведення комплексного епідеміологічного, клінічного та функціонального обстеження дітей із СДС для раннього виявлення відхилень в стані їх здоров'я, вчасної діагностики хвороб, лікування та профілактика їх, розробка заходів щодо їх корекції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках наукової тематики Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця згідно з планом науково-дослідних робіт. Дисертація є фрагментом комплексної планової науково-дослідної роботи кафедри педіатрії № 2 з курсами медичної генетики та неонатології НМУ на тему: “Розробка патогенетичного лікування дітей з алергічними захворюваннями” (№ держреєстрації: 0105U003276).

Мета дослідження. Науково обґрунтувати та розробити практичні рекомендації щодо корекції порушень адаптації у дітей із СДС на підставі аналізу умов проживання, особливостей стану здоров'я, фізичного розвитку, нервово-психічного стану, адаптаційних можливостей, вегетативного та нейромедіаторного забезпечення.

Завдання дослідження:

1. Вивчити особливості стану здоров'я, рівню фізичного розвитку дітей, які виховуються в соціально несприятливих умовах та проаналізувати взаємозв'язок виявлених порушень та умов проживання дітей із соціально дезадаптованих сімей.

2. Дослідити стан та визначити зміни вегетативного гомеостазу у дітей, які виховуються в соціально несприятливих умовах.

3. Проаналізувати взаємозв'язок вегетативних і психоемоційних розладів у дітей із соціально дезадаптованих сімей та показників стреслімітуючої системи, оцінити залежність їх змін від наявності фізичного насильства з боку батьків.

4. Розробити алгоритм діагностики ступеня дезадаптації у дітей, які виховуються в соціально несприятливих умовах, з урахуванням соціального, соматичного та психоемоційного чинників.

5. Розробити диференційовану схему реабілітаційних заходів у дітей із СДС в залежності від ступеня дезадаптації.

Об'єкт дослідження - діти з соціально дезадаптованих родин (діти з неповних сімей, соціальні сироти, діти, які перебували під опікою родичів, діти, які проживали в соціально неблагополучних сім'ях з батьками, які страждали на алкоголізм, наркоманію, були засуджені тощо).

Предмет дослідження - стан здоров'я, умови проживання, рівень фізичного розвитку, психоемоційний статус, стан вегетативної нервової системи, рівень в-ендорфіну та серотоніну крові, оцінка різних схем корекції нев-ротичних розладів та дезадаптації у дітей із СДС.

Методи дослідження - клінічні, інструментальні, імуноферментні, медико-психологічні, статистичні.

Наукова новизна. Отримані новітні дані про стан здоров'я, фізичний розвиток та психоемоційний стан дітей шкільного віку, які виховуються в різних соціально несприятливих умовах (в неповних сім'ях, в соціально неблагополучних, в державних інтернатних закладах, перебувають під опікою родичів).

Встановлені закономірності впливу оточуючого середовища на рівень і структуру розповсюдженості патології серед дітей, які виховуються в соціально несприятливих умовах.

Доведено, що в соціально дезадаптованих сім'ях складаються умови для формування стану хронічного стресу, який негативно впливає на стан здоров'я дітей і обумовлює формування психовегетативних розладів.

Встановлено, що у дітей, які виховуються в соціально дезадаптованих сім'ях, порушення вегетативного та психоемоційного статусу проявляються високою частотою вегетативної дисфункції, гетерономності, зниженням працездатності, високим рівнем стресового стану, високою частотою формування депресії, заниженою самооцінкою. Визначено, що у дітей із CДC має місце підвищення активності симпатичного відділу ВНС; нормальне функціонування організму забезпечується за рахунок більш високого, ніж в нормі, напруження регуляторних систем.

Вперше встановлено, що для дітей із СДС, які зазнали фізичного насильства, характерний дефіцит стрес-лімітуючих систем, що проявляється вірогідним зниженням вмісту в-ендорфіну та серотоніну.

Розроблено власний алгоритм діагностики порушень адаптації, який дозволяє на ранніх етапах виявити індикатори та ступінь дезадаптації у дітей, які виховуються в соціально дезадаптованих умовах, з метою забезпечення індивідуального вибору заходів щодо корекції виявлених порушень.

Розроблений комплекс диференційованих заходів корекції порушень адаптації із включенням медикаментозних, немедикаментозних заходів доз-воляє індивідуалізувати підхід до застосування реабілітаційних заходів у дітей із соціально дезадаптованих сімей, що призводить до підвищення їх адап-таційних можливостей, зменшення проявів психовегетативних розладів.

Практичне значення отриманих результатів. В роботі обґрунтована доцільність проведення комплексної оцінки показників соматичного здоров'я, фізичного розвитку, психоемоційного стану та вегетативного забезпечення дітей із соціально дезадаптованих сімей.

За оцінкою стану вегетативної нервової системи (кардіоінтервалографія) в поєднанні з даними дослідження стрес-лімітуючої системи та оцінкою соціальної недостатності, фізичного розвитку і психоемоційного стану створений та впроваджений в практику алгоритм діагностики порушень адаптації у дітей із СДС на донозологічній стадії.

За виявленими закономірностями між станом здоров'я, фізичним розвитком, станом вегетативної нервової системи, психоемоційними особливостями дітей із CДC створений комплекс заходів, направлених на відновлення порушень адаптації.

Особистий внесок здобувача. Автором даної дисертації самостійно здійснено аналіз вітчизняної та закордонної літератури, визначено мету та задачі роботи. Самостійно здійснювалося клінічне й динамічне спостереження дітей із соціально дезадаптованих сімей, а також обстеження дітей із соціально адаптованих сімей (групи порівняння). Самостійно провела клінічне та психологічне обстеження дітей, брала участь у проведенні лабораторних та інструментальних досліджень. Автором створено комп'ютерну базу даних результатів обстеження, проведено статистичний аналіз досліджень із застосуванням стандартних програм. Особисто обґрунтовано та розроблено алгоритм діагностики дезадаптації та комплекс реабілітаційних заходів корекції порушень адаптації у дітей із СДС. Особисто вперше запропоновано включати фолієву кислоту до реабілітаційного комплексу заходів корекції дітей із депресивними проявами. Доведено ефективність запропонованого комплексу реабілітаційних заходів корекції порушень адаптації, сформульовані висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що увійшли в дисертацію, доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Медико-психологічні та соціальні проблеми дітей групи соціального ризику, шляхи подолання» (м. Луганськ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання діагностики, лікування і профілактики дитячих захворювань» (Луганськ, 2005), ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання педіатрії» (Київ, 2007), засіданнях Луганської обласної асоціації педіатрів „Актуальні питання педіатрії” (2007 р., 2008 p.).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 11 друкованих праць, з них 5 - статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України (4 з них одноосібні), 3 тези матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 143 сторінках тексту і складається з вступу, огляду літератури, 5 розділів (у тому числі огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, 3 розділів власних досліджень), аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел, що налічує 260 найменувань (222 російсько- та українськомовних джерела та 38 закордонних джерел). Роботу ілюстровано 30 таблицями та 23 малюнками.

2. Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань проведено обстеження 219 дітей віком від 6 до 15 років, які виховувалися в соціально несприятливих умовах, і 154 дитини з соціально адаптованих сімей. Група дослідження розподілилася таким чином: виховувалися в неповних сім'ях 40,6 % дітей, проживали в соціально неблагополучних сім'ях (СНБС) 32,1 %, були соціальними сиротами 17,8 % дітей, перебували під опікою родичів 9,1 %. Серед обстежених дітей було 124 хлопчика (56,6 %) та 95 дівчат (43,4 %), з них 68,0 % навчалися в загальноосвітній школі, 14,6 % перебували в дитячому притулку, 15,5 % виховувалися в школі-інтернаті. З 66 дітей, які були вихованцями інтернатних закладів та дитячих притулків, 43,9 % мали одного або обох батьків, які спілкувалися з ними періодично.

В 35,6 % випадків діти зазнали жорстокого поводження з боку батьків внаслідок фізичного покарання.

Комплексне клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження проводилося за загальними методами. Основні та супутні діагнози віріфіковані за МКБ-Х.

Для визначення функціонального стану органів та систем проводили комплексне клініко-інструментальне і лабораторне обстеження, яке включало клінічний аналіз крові та сечі, аналіз калу на яйця гельмінтів, флюориметричне визначення серотоніну за реакцією з нінгідрином, радіоімунологічне визначення в-ендорфіну, електрокардіографію, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та щитоподібної залози, рентгенографічне обстеження за показаннями.

Стан вегетативної нервової системи оцінювали за допомогою кардіоінтервалографії за методом Р.М. Баєвского з проведенням кліноортостатичної проби [Баевский Р.М., 1997].

Психологічне обстеження дітей проводили з використанням восьмикольорового тесту Люшера із розрахунком інтерпретаційних коефіцієнтів [Амєнєв Г.А., 1982], емоційну стійкість оцінювали за результатами особистого опитувальника Г. Айзенка [Овчинніков Б.В. із співавт., 2005; Менделевич В.Д., 2005], для діагностики основних проявів невротичних розладів у дітей (депресії, астенії, порушення поведінки, вегетативних розладів, порушень сну та тривоги) використовували дитячий опитувальник неврозів (ДОН) [Сєднев В.В. із співавт., 1997]. Оцінка функції уваги проводилася за допомогою “Коректурної проби” А.Г. Іванова-Смоленського, методики “Таблиці Шульте”, проби на запам'ятовування 10 слів [Овчинніков Б.В. із співавт., 2005]. Математичне та статистичне опрацювання отриманих даних було проведене на комп'ютері ІВМ РС з використанням методів медичної статистики та розрахунком параметричних і непараметричних критеріїв за допомогою Microsoft Ekcel [Гублер Є.В., 1990, Лапач С.М., 2001].

Результати дослідження. За результатами оцінки економічної функції соціально дезадаптованих сімей, де виховувалися дослідженні діти, встановлено, що в більшості з них сукупний доход на 1 члена родини був на 65-87 % меншим за прожитковий мінімум. Постійну роботу в СНБС мали 45 % матерів та лише 14 % батьків; отримували соціальну допомогу 76 % неповних сімей та 27 % СНБС; 38,4 % дітей мали досвід заробітку грошей з 9-річного віку шляхом здавання склотари та металу до пунктів прийому, працювали в полі та ін.

В групі порівняння батьки мали постійну роботу в 100 %, матері - у 65 %, 11,7 % матерів перебували у відпустці з догляду за дитиною, 23,4 % займалися домогосподарством.

Серед дітей в СДС лише 7,3 % мали окрему кімнату, 76,2 % мешкали в разом з іншими дітьми, 11,9 % - в одній кімнаті з батьками або іншими старшими членами родини. Окреме ліжко мали 68,0 % дітей із CДC, в інших випадках діти спали в одному ліжку з братом чи сестрою, або з іншими членами родини. В половині випадків (49,1 %) діти не мали умов для виконання домашнього завдання, готуючи уроки на кухні, або в іншому місці. В групі порівняння в 100 % діти спали в окремому ліжку, у 27,2 % мали окрему кімнату.

Режиму дня не дотримувалися 86,4 % дітей із СДС, проти 10,4 % в групі порівняння (р_ц<0,05). Лише 12,6 % дітей із СДС мали зранку сніданок, 19,2 % отримували чотирьохразове харчування, гарячими обідами в школі були охоплені 85,8 % дітей.

Основними заходами виховання в соціально дезадаптованих cім'ях були сварки, а найбільш частою формою покарання - фізичне насильство із застосуванням ременю, лозини та інших предметів. При цьому в більшості випадків діти виправдовували батьків за покарання, в 24,4 % реакцією дитини на побиття була втеча з рідної домівки.

В групі порівняння як засіб покарання в 42,9 % батьки забороняли дітям гуляти на вулиці або грати в комп'ютерні ігри, 17,8 % дітей позбавлялися кишенькових грошей.

Перебування дітей в державних інтернатних закладах (ДІЗ) сприяє розвитку порушень з боку різних органів і систем організму за рахунок того, що майже в половині ДІЗ мають місце порушення теплового режиму та водопостачання, 48,2 % закладів не мають спортивних залів, у 65,3 % закладів розміри меблів не відповідають віку та зросту дітей.

Незбалансований раціон харчування дітей в ДІЗ призводить до перевищення добової калорійності за рахунок надмірного споживання вуглеводів і жирів та недостатнього отримання дітьми більшості біологічно цінних продуктів, кількість яких в раціоні значно нижча норми.

В більшості з досліджених дітей була сформованою соціально негативна поведінка та поширені шкідливі звички (у 22,4 % дітей - паління, 8,7 % вживали алкоголь) в результаті тривалого перебування на вулиці під впливом осіб, схильних до девіантної поведінки.

На підставі отриманих даних встановлено, що у більшості дітей має місце порушення вегетативного гомеостазу, що найчастіше проявлялося ознаками цереброастенічного синдрому (84,0 %), скаргами з боку органів кровообігу (52,1 %) та органів травлення (37,4 %).

При аналізі показників захворюваності встановлено, що поширеність хвороб в досліджуваній групі дітей в 2,5 рази перебільшує показник групи порівняння (5424,6/1000 проти 2136,4/1000, р<0,05). Відмінність встановлена за всіма класами захворювань, крім новоутворень і хвороб шкіри та підшкірної клітковини (р>0,05).

Аналіз показників поширеності хвороб в групі дітей із СДС показав, що найчастіше реєструвалися хвороби органів дихання (972,6 ‰), травлення (904,1 ‰), патологія ЛОР-органів (639,3 ‰), хвороби ендокринної (534,2 ‰) та нервової системи (369,8 ‰), органів кровообігу (365,3 ‰). Порушення психіки та поведінки реєструвалося в 39 разів частіше, ніж в групі порівняння (255,7‰ проти 6,5 ‰, р<0,001). В структурі цієї патології провідне місце займали енурез, астеноневротичний синдром, затримка розумового розвитку, мінімальна мозкова дисфункція.

На підставі отриманих антропометричних даних встановлено, що показники фізичного розвитку дітей із соціально дезадаптованих сімей мають стійку тенденцію до зниження - кожна третя дитина має низькі та нижче середніх показники росту та маси тіла.

Середні показники розвитку за зростом серед хлопчиків із СДС мали 43,5±4,4 % дітей, за масою тіла - 48,4±4,5 %, (в групі порівняння 71,2±5,3 % та 64,4±5,6 % відповідно, p_ц<0,05), 34,6±4,3 % мали низькі та нижче середніх показники за ростом та 34,7±4,3% - за масою тіла (серед хлопчиків групи порівняння такі показники за зростом мали 10,9±3,6 % дітей та 6,7±2,9 % - за масою тіла (p<0,05).

В групі дівчат із СДС середні показники розвитку за зростом мали 51,6±5,1 %, за масою тіла - 53,7±5,1 %, вірогідної різниці з показниками дівчат групи порівняння не встановлено (p_ц>0,05). В той час в досліджуваній групі серед дівчат вірогідно частіше реєструвалися низькі та нижче середніх показники за зростом (32,6±4,8 % ), за масою тіла - 37,9±4,9 % (серед дівчат групи порівняння 19,7±4,4 % та 9,9±3,3 % відповідно, p_ц<0,05).

Гармонійно розвиненими були лише 37,0±3,3 % дітей, а дисгармонійно - 63,0±3,3 %. Найбільшу кількість дітей з дисгармонійним розвитком спостерігали у препубертатному віці (71,9±7,9 %, p_ц<0,05).

Жорстоке поводження батьків також вірогідно впливало на формування дисгармонійності фізичного розвитку у дітей, які зазнали фізичного насильства. Серед них лише 37,2±5,5 % були гармонійно розвинені, в той час як серед дітей, які не зазнали жорстокого поводження, діти з гармонійним фізичним розвитком зустрічалися в 61,0±4,1 % (ч²=11,4, р<0,01).

Проведене комплексне психологічне обстеження показало, що серед дітей із СДС 63,0±,3 % мають пасивні риси характеру, схильні до спонтанної поведінки та залежності від оточення внаслідок того, що пасивність виступає захисною реакцією, яка дозволяє дитині частково пристосовуватися до існуючих умов життя; діти були більш ексцентричними.

Середній бал стресового стану у дітей, які виховувалися в СДС (8,34±0,63 бали), в 4 рази перевищував показник групи порівняння (р<0,05). При цьому існував прямий кореляційний зв'язок між рівнем стресу та депресії (r=0,34).

В групі дітей із СДС лише 13,7±6,2 % мали високу працездатність (р_ц<0,001), середній показник працездатності у них склав 16,93±0,25 бали (проти 19,24±0,25 бали в групі порівняння, р<0,05).

Діти, які виховувалися в соціально несприятливих умовах, були більш залежними від сторонньої думки, мали тенденцію до агресивності. Серед дітей із СДС була вірогідно більшою питома вага екстравертів (56,1±3,3 %), ніж в групі порівняння (37,5±3,9 %, р_ц<0,05), де переважали інтроверти (56,3±3,9 % проти 36,9±3,3 %, р_ц<0,05). Емоційно сталі діти вірогідно частіше реєструвалися в групі порівняння (57,8±3,9 %, проти 22,2±2,8 %, р_ц<0,001). Виражений нейротизм серед дітей із СДС реєструвався в 39,4±3,3 %, що було вірогідно частіше, ніж в групі порівняння (6,3±1,9 %, р_ц<0,001). Для них була характерною емоційна збудливість, схильність до дратівливості, агресивності.

Серед дітей, які виховувалися в соціально несприятливих умовах, була вірогідно вищою, ніж в групі порівняння частота, високого рівню депресії - 43,9±3,8 % (проти 10,7±2,3 %, р_ц<0,05), вегетативних розладів - 35,3±3,6 % (проти 7,1±2,0 %, р_ц<0,05), порушень сну (41,0±3,7 % проти 8,9±2,3 %, р_ц<0,05), та тривоги - 42,8±3,8 % (проти 14,3±2,7 %, р_ц<0,05).

Встановлено, що високий рівень невротичних розладів за шкалою депресії мали 53,9±5,6 % дітей, які страждали від систематичного фізичного насильства. Це було вірогідно більше, ніж серед дітей, які не зазнали жорстокого поводження (24,1±3,6 %, р_ц<0,001), та свідчило про деструктивний вплив фізичного насильства на формування депресивних розладів у дітей. Крім цього серед дітей, які зазнали жорстокого поводження 33,9±5,3 %, мали високий рівень астенії (проти 17,1±3,8 %, р_ц<0,05) та 35,5±5,4 % - високий рівень тривоги (проти 11,7±3,2 %, р_ц<0,05).

Для 64,7±10,7 % дітей, які перебували під опікою, були характерними високі показники за шкалою депресії (р_ц<0,025). Це, ймовірно, зумовлено зростанням психоемоційної напруги дитини, яка вже втратила батьківське піклування та намагалася адаптуватися в новому для неї оточенні.

Діти, які мали високі показники за шкалою депресії, характеризувалися подавленим настроєм, плаксивістю. Встановлено прямий кореляційний зв'язок між рівнем депресії та астенії (r=0,87), розвитком вегетативних розладів (r=0,68), тривожності (r=0,66), порушень поведінки (r=0,54), порушенням сну (r=0,68).

Тривожними розладами і схильністю до депресії можна пояснити високу частоту порушень сну. Серед дітей, які виховувалися в соціально несприятливих умовах, кожна четверта дитина (24,6±1,7 %) скаржилася на труднощі із засинанням, 21,2±2,7 % рано пробуджувалися з негативним психологічним настроєм в першій половині дня. Діти, які були схильні до депресії, проявляли зниження пам'яті, в співбесідах з психологом демонстрували занижену самооцінку, відсутність впевненості в собі, почуття провини, песимістичне бачення майбутнього, низьке прагнення до власної успішності та відсутність переживання з приводу власних невдач. Тобто у дітей формувався синдром «маленького невдахи». Дівчата були більш схильні до афективних та істеричних реакцій, демонстрували здатність до суїциду, асоціальних вчинків.

Поряд з цим у дітей із СДС виявлені порушення уваги та запам'ятовування, що свідчать про наявність астенічного синдрому як прояву дезадаптації: лише у третини дітей була задовільною концентрація уваги, 63,0±3,2 % мали зниження безпосереднього запам'ятовування, у 84,5±2,4 % виявлялося зниження довготривалого запам'ятовування.

Нами встановлено, що у дітей, які виховувалися в СДС, відбувається підвищення активності симпатичного відділу ВНС, переважання нервового каналу регуляції діяльності, що вказує на напруження компенсаторних механізмів організму та зумовлює клініку гіперкінетичного синдрому. Вірогідне збільшення показників АМ₀, ВПР та ІН₁ (р<0,05), переважання гіперсимпатикотонічної реактивності свідчили про вихід на новий рівень функціонування ВНС. У кожної третьої дитини ВР була асимпатикотонічною, що вказувало на недостатню реакцію симпатоадреналової системи.

Більшість дітей (54,3±4,6 %) із CДC мала вихідну симпатикотонію, що було вірогідно частіше, ніж в групі порівняння (р<0,05). Нормальне вегетативне забезпечення реєструвалося лише у 22,4±2,8 % дітей із СДС, у більшості з них (54,3±3,4 %) реєструвалося недостатнє вегетативне забезпечення (проти 35,7±3,2 % в групі порівняння, p_ц<0,05).

У дітей з високою тривожністю переважала вихідна симпатикотонія, а у дітей з низькою та середньою тривожністю - ейтонія. ВР характеризувалася як нормотонічна у низькотривожних дітей, в той час як серед високо- і середньотривожних переважала симпатикотонічна реакція.

Перебування дітей із CДC в стані хронічного стресу впливало також на взаємодію стрес-реалізуючої та стрес-лімітуючої систем, що забезпечує повноцінну адаптацію. Результати дослідження в-ендорфіну та серотоніну крові в групі дітей із CДС показали, що їх середні показники були вірогідно меншими, ніж в групі порівняння (р<0,05): зниження вмісту в-ендорфіну понад в два рази від норми було у 43,3 % дітей; вміст серотоніну був знижений у 73,3 % дітей.

У дітей, які зазнали жорстокого поводження, встановлено вірогідно нижчий рівень в-ендорфіну (8,8±0,48 пг/мл проти 14,3±0,54 пг/мл, р<0,05). Середній показник вмісту серотоніну в них склав 27,5±0,26 нг/мл проти 37,0±0,33 нг/мл в групі дітей, які не зазнали насильства (р<0,05). Зазначене свідчить про виснаження стрес-лімітуючих систем (опіоїд- та серотонінергічної) із-за гіперфункції стресреалізуючої симпатоадреналової системи внаслідок тривалого перебування в умовах хронічного стресу, що обумовлювало порушення адаптації.

Це підтверджувалося даними дослідження ВВТ: середній показник в-ендорфіну був вірогідно меншим у симпатикотоніків в порівнянні ваготоніками та ейтоніками (р<0,05). Суттєве зниження зазначених показників встановлено у дітей із проявами психосоматичної патології: найбільше при депресивних розладах - в-ендорфіну в 1,9 рази, серотоніну - в 2,1 рази; при наявності церебрастенічного синдрому рівень в-ендорфіну та серотоніну зменшувався в 1,9 рази. Встановлено зворотній кореляційний зв'язок між показником вмісту в-ендорфіну та вираженістю психоемоційних (r=-0,75) та церебральних (r=-0,68) проявів.

Аналіз отриманих в даних дозволив розробити алгоритм діагностики дезадаптації у дітей з визначенням соціальних, соматичних та психоемоційних чинників. Для кожного чинника обчислювали інформативний коефіцієнт (ІК) для кількісної його оцінки.

Найбільш високим був коефіцієнт інформативності у дітей, які виховувалися в соціально неблагополучних родинах (ІК=8,6), неповних сім'ях (ІК=8,2) та у соціальних сиріт (ІК=7,0), в той час як у дітей, які перебували під опікою, коефіцієнт інформативності був значно нижчим (ІК=5,6). Важливим фактором виявилася наявність шкідливих звичок у батьків, а саме алкоголізму (ІК=8,5), паління дітей (ІК=7,5).

Особливо інформативними були суб'єктивні прояви (скарги), з боку органів кровообігу (ІК=5,6), травлення (ІК=3,3), наявність цереброастенічного (ІК=1,9) синдрому, порушення вегетативного гомеостазу (вихідна симпатиконія - ІК=5,1), гіперсимпатикотонічна ВР (ІК=3,8) та асимпатикотонічна ВР (ІК=3,7), наявність хронічного захворювання (ІК=3,7).

Значущими для розвитку дезадаптації є низька продуктивність уваги (ІК=4,5), зниження безпосереднього (ІК=2,6) та довготривалого запам'ятовування (ІК=3,4), високий рівень стресу (ІК=2,3), пасивність (ІК=1,9) та зосередженість (ІК=1,5), зниження працездатності (ІК=1,7).

Рис. 1. Алгоритм діагностики дезадаптації у дітей із соціально дезадаптованих сімей

За сумою всіх ІК розраховано інтегральний критерій „Індекс дезадаптації” (ІД) та створено алгоритм діагностики дезадаптації (рис. 1).

За величинами ІД було виділено чотири інтервали: IД_н - нормальна адаптація (ІД < 10), ІД_вт - втомленість (10 < ІД > 30); IД_нап - напруження адап-тації (30 < ІД > 50); IД_зр - зрив адаптації (ІД > 50 балів).

Серед дітей із СДС показник індексу дезадаптації відповідав інтервалу «норма» лише у 9,7 %, у 25,1 % дітей - «зрив адаптації».

В групі дітей, які зазнали фізичного насильства, показники були більш кризовими: кількість дітей із показником ІД «норма» була вірогідно меншою, ніж в групі дітей, які не зазнали жорстокого поводження (р<0,05).

На підставі виявлених змін розроблено патогенетично обґрунтований комплекс реабілітаційних заходів, спрямованих на нормалізацію вегетативних та психоемоційних порушень з використанням немедикаментозних та медикаментозних засобів корекції.

З немедикаментозних засобів застосовувалися: оберігаючий режим, дієтотерапія, вітамінотерапія, санація хронічних вогнищ інфекції, ЛФК, масаж. Всім дітям надавали психологічну допомогу та психотерапію.

Дітям, ІД яких відповідав інтервалу «втомленість» призначався комплекс немедикаментозних заходів корекції з обов'язковим включенням психотерапії за допомогою психолога.

Дітей, ІД яких відповідав значенню «напруга адаптації», розподілили на 2 групи: основна (32 дитини), в якій діти, окрім базисної терапії, отримували препарат Гліцисед (по 1 таблетці двічі на добу сублінгвально протягом 4-х тижнів), та групу контролю (34 дитини), де діти отримували тільки базисне лікування.

Діти із індексом дезадаптації, що відповідав інтервалу «зрив адаптації», також були розподілені на 2 групи: в основній групі (28 дітям на фоні немедикаментозних засобів корекції та Гліциседу призначалася додатково фолієва кислота з метою активізації синтезу серотоніну (по 0,005 г 1 раз на добу протягом місяця); група контролю (27 дітей), де діти отримували препарат гліцисед на фоні немедикаментозних засобів корекції.

У ході терапії виявлених порушень в соматичному стані дітей був відзначений регрес клінічної симптоматики та скарг. В основній групі дітей із напругою та зривом адаптації частота цереброастенічного синдрому зменшилася майже втричі та різниця була вірогідною з контрольною групою; зменшилася частота скарг на втомлюваність та дратівливість (р_ц<0,05).

В основній групі дітей із зривом адаптації наприкінці лікування вірогідно покращився сон, зменшилася частота скарг з боку органів кровообігу (р_ц<0,05).

Під впливом проведеного лікування вдалося досягти позитивної динаміки 3-х інтерпретаційних коефіцієнтів тесту Люшера в основній групі дітей із напругою адаптації (стресового стану, гетерономності та працездатності) та 2-х коефіцієнтів в групі контролю (стресового стану та працездатності).

Так в основній групі дітей із напругою адаптації показник стресового стану зменшився в 1,9 разів (р<0,05), показник гетерономності став негативним (р<0,05), що свідчило про зростання автономності та ініціативності дітей із CДC на фоні проведеної терапії. З поліпшенням самопочуття та зменшенням рівню стресового стану в обох групах вірогідно зросла працездатність (р<0,05).

Серед дітей із зривом адаптації відбулися позитивні зміни 2-х коефіцієнтів в основній групі (зменшення стресового стану та зростання працездатності), в групі контролю збільшився коефіцієнт працездатності (р<0,05).

Існував прямий кореляційний зв'язок між показниками балансу ВНС та працездатності (r=0,87), а також особистісного балансу та працездатності (r=0,35). Негативні кореляційні зв'язки між показниками концентричності та працездатності (r=-0,48), між коефіцієнтом стресу та працездатності (r=-0,55) відображали тенденцію до підвищення працездатності при зменшенні рівню стресового стану та зростанні ексцентричності.

Проведені заходи корекції в основній групі дітей із напругою адаптації дозволили зменшити частоту високого ризику порушення сну (р<0,001).

В основній групі дітей із зривом адаптації позитивна динаміка відбулася за 4 шкалами (депресії, вегетативних розладів, порушення сну, тривоги), в групі контролю - лише за шкалою тривоги.

Протягом проведеного лікування в основній групі дітей із зривом адаптації відбулися вірогідні позитивні зміни вегетативного гомеостазу (зросла частота вихідної ейтонії в основній групі до 55,5±6,7 %, р<0,05).

На фоні проведеної диференційованої корекції збільшилися показники вмісту в-ендорфіну та серотоніну крові у дітей із CДC. При цьому в основній групі дітей із зривом адаптації, які поряд із психокорекцією та препаратами седативної дії отримували фолієву кислоту, відбулося вірогідне збільшення вмісту серотоніну (р<0,05).

Враховуючи зворотній кореляційний зв'язок між вмістом серотоніну крові та показником депресії (r=-0,33) й тривожності (r=-0,41), можна стверджувати про провідну роль серотоніну в формуванні цих розладів.

Таким чином, застосування розробленого реабілітаційного комплексу покращує адаптаційні можливості та показники стрес-лімітуючої системи у дітей, які перебувають в стані хронічного стресу соціально зумовленого.

Висновки

В дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової задачі сучасної педіатрії - покращання стану здоров'я та підвищення адаптаційних можливостей дітей, які виховуються в соціально дезадаптованих сім'ях, шляхом розробки комплексу методів ранньої діагностики та патогенетичної терапії порушень вегетативного гомеостазу та психоемоційного стану.

1. Виявлено, що для дітей із СДС характерне підвищення рівня поширеності хвороб (5 424,6/1000 проти 2 136,4/1000, р<0,05), висока частота патології органів дихання (97,6,6±3,3 %), травлення (90,4±1,9 %), ЛОР-органів (64,0±3,2 %), ендокринної (53,4±3,4 %) та нервової системи (37,0±3,3%), порушень психіки та поведінки (25,6±8,7), висока частота дисгармонійності фізичного розвитку (63,0±3,3 %), що перевищує дані показники дітей групи порівняння (p_ц<0,01). Основними провокуючими факторами виступають несприятливі умови проживання, нераціональне харчування, тривале перебування дітей поза домівкою без батьківського нагляду.

2. Визначено, що у дітей із CДC має місце підвищення активності симпатичного відділу ВНС; більшість дітей (54,3±4,6 %) мали вихідну симпатикотонію (проти 32,9±3,2 %, p_ц<0,03), 29,2±5,37 % мали вихідну ваготонію; вихідну ейтонію мали тільки 16,4±6,2 %, що було вірогідно менше, ніж в групі порівняння (55,7±7,9 %, p_ц<0,001). У більшості дітей із СДС нормальне функціонування організму забезпечувалося за рахунок більш високого, ніж в нормі, напруження регуляторних систем: у 54,3±3,4 % дітей реєструвалося недостатнє вегетативне забезпечення, 53,4±3,4 % мали напруження механізмів адаптації, стан незадовільної адаптації відмічався в 27,4±3,0 %, що було вірогідно частіше, ніж серед дітей групи порівняння (11,7±6,7 %, p_ц<0,001).

3. Порушення вегетативного та психоемоційного статусу у дітей із CДC проявляються високою частотою вегетативної дисфункції (26,1±2,9 %), гетерономності (63,0±3,3 %), зниженням працездатності (17,8±6,7 %), високим рівнем стресового стану (8,34±0,63 бали, проти 2,03±0,58 бали, р<0,05), високою частотою формування депресії (43,9±3,3 %), заниженою самооцінкою. При цьому існував прямий кореляційний зв'язок між систематичним фізичним насильством та ступенем психоемоційних розладів.

Для дітей із СДС характерно зниження вмісту в-ендорфіну та серотоніну крові (р<0,05) із тенденцією до максимально низьких рівнів при формуванні пароксизмальної вегетативної недостатності (переважно за рахунок в-ендорфіну), нейроциркуляторної дисфункції та депресії (переважно за рахунок серотоніну). Для дітей, які зазнали фізичного насильства, характерний дефіцит стрес-лімітуючих систем, що проявляється вірогідним зниженням вмісту в-ендорфіну та серотоніну.

4. Створений алгоритм діагностики порушень адаптації у дітей із CДC дозволяє на донозологічному етапі виявити індикатори та ступінь дезадаптації у дітей, які виховуються в соціально дезадаптованих умовах, з метою забезпечення індивідуального вибору заходів корекції виявлених порушень.

7. Проведення диференційованої корекції порушення адаптації дозволяє індивідуалізувати підхід до застосування реабілітаційних заходів у дітей із соціально дезадаптованих сімей, що призводить до підвищення їх адаптаційних можливостей (р<0,05), зменшення проявів психовегетативних розладів (р<0,05).

Практичні рекомендації

1. У дітей, які виховуються в соціально несприятливих умовах, доцільно проводити оцінку гармонійності фізичного розвитку, вегетативного та психоемоційного стану з метою своєчасної діагностики порушень адаптації та їх диференційованої корекції.

2. При проведенні скринінгових досліджень та в умовах медичного кабінету ДІЗ для оцінки психоемоційного стану доцільно використовувати метод кольорових виборів Люшера із розрахунком інтерпретаційних коефіцієнтів та дитячій опитувальник неврозів.

3. Дітям із соціально дезадаптованих сімей, які мають психовегетативні розлади, запропоновано проводити оцінку вмісту в-ендорфіну та серотоніну крові, як маркерів формування психоемоційних та ідєаторних розладів.

4. Запропоновано використовувати алгоритм діагностики порушень адаптації у дітей із соціально дезадаптованих сімей із визначенням його ступеня відповідно до інтервалу індексу дезадаптації (норма, втомленість, напруга адаптації, зрив адаптації) для застосування відповідних диференційованих заходів корекції.

4. З огляду на тяжкість розладів адаптації дітям із соціально дезадаптованих сімей пропонується включення до комплексу реабілітації наступних препаратів нейрометаболічної та седативної дії: дітям, які за ІД відповідають інтервалу «напруга адаптації», призначати препарат Гліцисед сублінгвально по 0,1 г 3 рази на день протягом 4-х тижнів; якщо ІД відповідає інтервалу «зрив адаптації», окрім гліциседу призначається фолієва кислота по 0,005 г 1 раз на добу протягом місяця.

Основою для постановки на диспансерний облік та диспансерне спостереження дітей, які виховуються в соціально дезадаптованих сім'ях, неврологом та психологом, проведення запропонованої програми немедикаментозної та медикаментозної корекції є дані алгоритму, які відповідають значенню «напруга адаптації» та «зрив адаптації».

Дітям, які мають показник індексу дезадаптації, що відповідає інтервалу «норма», доцільно проводити профілактичну психотерапію за індивідуальними та груповими методиками. Дітям, індекс дезадаптації яких відповідає інтервалу «втомленість» доцільно застосовувати немедикаментозні засоби корекції з обов'язковим застосуванням психотерапії.

Огляд дитини неврологом, психологом та лікарем педіатром доцільно проводити не рідше 1 разу на 6 місяців.

Перелік публікацій за темою дисертації

1. Резнікова А.Л. Резерви щодо подальшого зниження малюкової смертності в Луганській області / А.Л. Резнікова, В.В.Соннов, Н.А. Бєлих // Український медичний альманах. - 2004. - № 1 - С. 83-85. (Провела аналіз причин малюкової смертності за даними статистичної документації, статистично опрацювала отримані дані).

2. Резнікова А.Л. Клініко-діагностичні особливості стану здоров'я дітей з малозабепечених сімей/ А.Л. Резнікова, В.В. Соннов, Н.А. Бєлих // Український медичний альманах. - 2004. - № 1. - С. 85-86. (Проаналізувала поширеність хвороб та показники фізичного розвитку обстежених дітей за даними медичної документації, статистично опрацювала отримані дані).

3. Резнікова А.Л. Йоддефіцитні захворювання у дітей України та Луганської області / А.Л. Резнікова, В.В. Соннов, Н.А. Бєлих // Український медичний альманах. - 2004. - № 1. - С. 86-88. (Проаналізувала стан розповсюдженості йоддефіцитрних захворювань серед обстежених дітей із СДС за даними медичної документації, статистично опрацювала отримані дані).

4. Ершова И.Б. Состояние здоровья детей из социально дезадаптированных семей, проблемы их личностного развития / И.Б. Ершова, Н.А. Белых // Український медичний альманах. - 2005. - Т. 6. № 8. - С. 135-137. (Проаналізувала показники фізичного розвитку та поширеності хвороб серед обстежених дітей за даними медичної документації, статистично опрацювала отримані дані).

5. Бєлих Н.А. Особливості стану здоров'я дітей з соціально дезадаптованих сімей: медичні та соціальні проблеми / Н.А. Бєлих // Современная педиатрия. - 2005. - Т. 4. - № 13. - С. 16-18. (Робота виконана самостійно).

6. Бєлих Н.А. Особливості стану здоров'я дітей в соціально дезадаптованих сім'ях / Н.А. Бєлих // Матеріали науково-практичної конференції «Медико-соціальні проблеми дитячого віку». - Тернопіль. - 12-14 квітня 2007. - «Укрмедкнига» - С. 20-22. (Робота виконана самостійно).

7. Бєлих Н.А. Особливості фізичного розвитку та стану здоров'я дітей з соціально дезадаптованих сімей / Н.А. Бєлих // Матеріали ІV Конгресу педіатрів України. 17-19 жовтня 2007 року. - Київ. - ПАГ. - 2007. - № 4. - С. 8. Робота виконана самостійно.

8. Бєлих Н.А. Особливості психоемоційного статусу дітей, які виховуються в соціально дезадаптованих сім'ях / Н.А. Бєлих // Современная педиатрия. - 2008. - Т. 1. -№ 18. - С. 23-27. Робота виконана самостійно.

9. Бєлих Н.А. Особливості вегетативного та психоемоційного статусу дітей, які виховуються в соціально дезадаптованих сім'ях / Н.А. Бєлих // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Проблемні питання патології у дітей та підлітків». Тернопіль. - 3-4 квітня 2008. - Тернопіль. - «Укрмедкнига» - С. 86-88. (Робота виконана самостійно).

10. Бєлих Н.А. Особливості стану здоров'я дітей з соціально дезадаптованих сімей (огляд літератури) / Н.А. Бєлих // Современная педиатрия. - 2008. - Т. 2 № 19. - С. 174-177. (Робота виконана самостійно).

11. Єршова І.Б. Вплив екологічних факторів на адаптацію дітей та метаболізм гомоцистеіну / І.Б. Єршова, Т.В. Ширіна, О.М. Кунєгіна, Л.І. Гавриш, Н.А. Бєлих, Г.О. Мочалова // Здоровье ребенка. - 2007. - № 5 (8). - С. 55-57. (Проаналізувала поширеність хвороб серед дітей із CДС, статистично опрацювала отримані дані).

12. Бєлих Н.А. Оцінка соціально-психологічної адаптації та нейровегетативного забезпечення дітей, які виховуються в соціально дезадаптованих сім'ях / Н.А. Бєлих // Здоровье ребенка. - 2008. - Т. 3 № 12. - С. 46-50. Робота виконана самостійно.

Размещено на Allbest.ru

...