Структурно-функціональні зміни щитоподібної залози під впливом хронічної гіпертермії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Харківський національний медичний університет

РИКОВА Юлія Олександрівна

УДК 611:591.147.1:591.044

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ ЩИТОподібНОЇ ЗАЛОЗИ

ПІД ВПЛИВОМ ХРОНІЧНОЇ ГІПЕРТЕРМІЇ

14.03.01 - нормальна анатомія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків - 2008

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана у Луганському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник:

заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії, доктор медичних наук, професор Ковешніков Володимир Георгійович, Луганський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри анатомії людини.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Калашнікова Світлана Миколаївна, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри анатомії людини;

доктор медичних наук, професор Пикалюк Василь Степанович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри анатомії людини.

Захист відбудеться 11 грудня 2008 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий 11 листопада 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

канд. мед. наук, доцент О.Ю. Степаненко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Останніми роками увагу фахівців різних галузей медицини знову звернено до вивчення впливу екзогенних факторів на біологічний організм (А.Н. Ажаев, 1979; Г.І. Мантак, 2000; З.А. Воронцова зі співавт., 2001; В.А. Пастухова, 2003; Н.В. Олексієнко зі співавт., 2004; А.Л. Сыркин с соавт., 2007). При цьому акцент досліджень змістився на вивчення реакцій на відповідь з боку інтегруючих вегетативних утворень і зокрема змін структури і функції щитоподібної залози (Ю.Н. Королев, 1991; В.Г. Селятицкая с соавт., 1998; М.П. Загородній зі співавт., 2002; І.В. Качур, 2003; О.Я. Ткаченко, 2003; Е.С. Болгова, 2004). Це пояснюється тим, що, згідно з новітніми даними наукових досліджень, щитоподібна залоза разом з вегетативними відділами центральної нервової системи бере безпосередню участь у координації регуляції гомеостазу, а в умовах екстремальних ситуацій на перших етапах - у її дезорганізації (Н.П. Федченко, 1986; В.Б. Шадлинский, 1998; О.К. Хмельницький, 1999; С.Н. Калашникова, 2002; Н.К. Зальцман, 2002). Імовірно також, що підвищений інтерес до механізмів деструкції щитоподібної залози пов'язаний з аварією на ЧАЕС (А.Ф. Цыб с соавт., 1993; В.Г. Неводник зі співавт., 1994; Н.І. Афанасьєва, 1998; С.И. Сычик с соавт., 1999; Е.Е. Карпеева с соавт., 2001; L.A. Buldakov еt al., 2002; О.О. Дмитренко, 2002; S.J. Mandel еt al., 2003).

Достатньо вивчені ушкоджуючі механізми впливу на організм лазерного і рентгенівського опромінення (И.Б. Воронецкий с соавт., 1990; Г.А. Герасимов, 1991; Ю.С. Бенимецкий, 1993; Е.Ф. Конопля с соавт., 1994; М.А. Корнев с соавт., 2000). Відмічено зміни у морфоструктурі щитоподібної залози під впливом температурного (охолодження) і рухового режимів (Н.К. Кормилицына, 1990; Н.С. Хоч с соавт., 1994; Я.І. Федонюк, 1997; Н.И. Петрова с соавт., 1998; Т.И. Вихрук с соавт., 2000). Перегрівання часто супроводжує діяльність людини. Його зазнають гірники, металурги, працівники скляних заводів, а також ті, кому доводиться працювати в умовах спекотного клімату. У наведених дослідженнях виявлені опосередковані довгострокові структурно-функціональні зміни, спричинені перегріванням, у результаті яких у ряді випадків розвиваються деструктивні процеси. В описаній групі досліджень акцент зроблено на деструктивних процесах, не пов'язаних з параметрами теплового впливу, а також з конкретними елементами деструкції, термінами їхнього виявлення, і практично немає лікувальних рекомендацій щодо усунення механізмів дезадаптації. У загальнобіологічному плані вивчена морфологічна дезорганізація структури щитоподібної залози відбита мозаїчністю її будови, тісно пов'язаною з нерівномірністю обмінних процесів, які в ряді досліджень пояснюються конкретними пусковими механізмами (Н.Ю. Бомаш, 1981; В.Г. Ковешников, 1990; В.И. Кандор, 1999; А.О. Вацеба зі співавт., 2002). У проаналізованих джерелах інформації опис порушень функції щитоподібної залози здебільшого зіставляється з віком досліджених тварин, набагато менше уваги приділено морфоструктурним змінам у них внаслідок екстремальних умов зовнішнього середовища і зокрема загального перегрівання. Саме з урахуванням цих чинників вивчення реакції зміненої щитоподібної залози у відповідь на застосування медикаментозних засобів анаболічного ряду, що відновлюють можливі зміни внутрішньоорганного обміну, і зокрема інозину.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідної теми кафедри анатомії людини Луганського державного медичного університету «Вплив хронічної гіпертермії і фізичного навантаження на морфогенез органів імунної, ендокринної і кісткової систем» (номер держреєстрації 0107U004485).

Мета дослідження - виявити особливості будови щитоподібної залози щурів при впливі хронічної гіпертермії, а також хронічної гіпертермії у поєднанні з фізичним навантаженням і нівелювання негативного впливу гіпертермії за допомогою обраного коректора (інозину).

Завдання дослідження:

1. Провести органометричне дослідження щитоподібної залози статевозрілих щурів під дією хронічної гіпертермії і порівняти одержані дані з контрольною групою.

2. Встановити гістоморфологічні особливості щитоподібної залози статевозрілих щурів під впливом хронічної гіпертермії.

3. Виявити ультрамікроскопічні особливості будови щитоподібної залози дослідних тварин в умовах хронічної гіпертермії, а також хронічної гіпертермії у поєднанні з фізичним навантаженням.

4. Встановити вплив хронічної гіпертермії у поєднанні з фізичним навантаженням на структуру щитоподібної залози.

5. Вивчити вплив інозину на реституцію виявлених морфологічних порушень у структурі щитоподібної залози.

6. За результатами досліджень підготувати практичні рекомендації щодо використання їх у навчальному процесі й клінічній роботі.

Об'єкт дослідження: особливості морфогенезу ендокринних органів під впливом різноманітних чинників.

Предмет дослідження: морфофункціональний стан щитоподібної залози щурів репродуктивного віку під впливом на їхній організм хронічної гіпертермії, а також хронічної гіпертермії у поєднанні з фізичним навантаженням і нівелювання негативних наслідків гіпертермії за допомогою обраного коректора (інозину).

Методи дослідження: органометрія - для вивчення морфологічних змін щитоподібної залози на органному рівні; світлова мікроскопія - для вивчення структури органа на тканинному рівні; гістоморфометрія - для вивчення морфометричних показників щитоподібної залози на клітинному рівні; електронна мікроскопія - для вивчення структур органа на субклітинному рівні; імуноферментний аналіз - для визначення рівня тиреоїдних гормонів у плазмі крові; варіаційно-статистичний аналіз - для виявлення вірогідності одержаних результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше на великому експериментальному матеріалі виявлено морфофункціональні зміни щитоподібної залози щурів репродуктивного віку під впливом на їхній організм хронічної гіпертермії різного ступеня прояву. Встановлено, що під впливом хронічної гіпертермії у щитоподібній залозі відбуваються морфофункціональні зміни на всіх рівнях структурної організації. Виявлено, що хронічна гіпертермія у поєднанні з фізичним навантаженням призводить до найбільш виражених змін у структурі і функції щитоподібної залози.

Уперше описані ультрамікроскопічні зміни щитоподібної залози при всіх досліджуваних видах впливу. Доведено доцільність використання інозину з метою нівелювання негативних наслідків хронічної гіпертермії на щитоподібну залозу. Визначено статистичну вірогідність умов експерименту, а також встановлено кореляційні залежності між досліджуваними параметрами.

Практичне значення одержаних результатів. Проведене дослідження дозволяє прогнозувати порушення морфогенезу щитоподібної залози внаслідок впливу на організм хронічної гіпертермії різних температурних режимів. Доведено ефективність використання інозину з метою нівелювання змін у щитоподібній залозі, спричинених хронічною гіпертермією. Одержані дані можуть бути використані для розроблення нових методів лікування і профілактики захворювань щитоподібної залози. Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі морфологічних і клінічних кафедр вищих навчальних закладів. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження упроваджені в навчальний процес і науково-дослідну роботу кафедр нормальної анатомії людини Луганського, Кримського ім. С.І. Георгієвського, Тернопільського і Буковинського державних медичних університетів, Донецького ім.. М. Горького і Вінницького ім.. М.І. Пирогова національних медичних університетів, Дніпропетровської державної медичної академії і Української медичної стоматологічної академії, а також кафедри нормальної анатомії з топографічною анатомією і оперативною хірургією медичного інституту Сумського державного університету і кафедри анатомії людини й гістології Ужгородського і Львівського національних університетів.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проаналізовані дані вітчизняної і зарубіжної літератури з теми дисертаційної роботи. Самостійно зроблений забір матеріалу дослідження. Особисто проведені виміри маси і об'єму щитоподібної залози, а також довжини, товщини й ширини частки досліджуваного органа. Проаналізовано одержані результати. Автором особисто виготовлені цифрові фотографії зрізів, проведений їхній комп'ютерний аналіз. Зроблено статистичний аналіз даних. Ультрамікроскопічне дослідження проведено разом зі співробітниками лабораторії електронної мікроскопії Харківського НДІ радіології ім. С.П. Григор'єва. Автором особисто на електронограмах залежно від характеру впливу описані зміни структури щитоподібної залози. Інтерпретація результатів дослідження, основні положення, що винесені на захист, і висновки дисертації сформульовані автором. Запозичення результатів досліджень інших авторів відсутнє.

Апробації результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися і обговорювалися на науково-практичній конференції «Досвід і проблеми застосування сучасних морфологічних методів дослідження органів і тканин у нормі та при діагностиці патологічних процесів» (Тернопіль, 2007); ІV Міжнародному конгресі з інтегративної антропології (Вінниця, 2007); VІІ науково-практичній конференції морфологів України «Актуальні проблеми сучасної морфології» (Житомир, 2007); на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні питання остеології» (Луганськ, 2007); Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні проблеми сучасної морфології» (Луганськ, 2008); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми біомінералогії» (Луганськ, 2008); засіданні наукового товариства анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України «Морфогенез органів і тканин під впливом екзогенних факторів» (Сімферополь-Алушта).

Публікації. Основний зміст роботи відображений у 8 наукових працях, в наукових профільних виданнях, рекомендованих ВАКом України, з яких 5 самостійних, 2 публікації у матеріалах і тезах конференцій, конгресів, з'їздів.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів й методів дослідження, 9 розділів власних досліджень, аналізу одержаних результатів, висновків і практичних рекомендацій. Дисертація викладена на 218 сторінках друкованого тексту. Список літератури містить 283 літературні джерела. Дисертація ілюстрована 113 рисунками і 25 таблицями.

Основний зміст дисертації

Матеріал і методи дослідження. Експериментальне дослідження проведено на 240 білих безпородних щурах-самцях з віварію Луганського державного медичного університету. Під час експерименту лабораторних тварин утримували відповідно до правил, прийнятих Європейською конвенцією із захисту хребетних тварин, яких використовували для експерименту і наукових завдань (Страсбург, 1986), принципів Гельсінської декларації, прийнятої Генеральною асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації (1964-2000), «Загальних етичних принципів експериментів над тваринами», затверджених І Національним конгресом з біоетики (Київ, 2001). Експеримент проводили в осінньо-зимовий період. В експеримент відбирали мінімально припустиму для статистичної обробки і одержання достовірних результатів загальноприйняту кількість тварин (6 у кожній групі). До і після експерименту щури перебували у приміщенні віварію при температурі повітря 20-25 °С, вологості не більше 50 %, світловому режимі день/ніч у стандартних пластикових клітках (не більше 6 особин у кожній), на стандартному раціоні. Доступ до води був вільним. У ході експерименту спостерігали за динамікою маси тіла, станом шерсті й рухової активності дослідних тварин кожні десять днів. При щоденному спостереженні за загальним станом і поведінкою тварин відхилень не виявлено.

Екзогенну гіпертермію створювали за допомогою термічної камери, сконструйованої співробітниками кафедри анестезіології і реаніматології Луганського державного медичного університету (а. с. 1452526 А1. Теплова токсикологічна камера. Г.О. Можаєв, В.С. Гридін, Е.О. Чолак та ін.). Камера була удосконалена співробітниками кафедри анатомії людини В.В. Овчаренко і Е.Ю. Бібик («Кліматична камера з телеконтролем і телекеруванням»).

В експерименті досліджувалися статевозрілі щури з вихідною масою 180-230 г (у віці 5-6 міс). Тварин підрозділяли на групи залежно від діючих на них агентів: 1-шу групу становили контрольні щури, які також перебували щодня в термокамері протягом 5 год при температурі 21°С; 2-гу - тварини, які зазнали помірної хронічної гіпертермії (39,6-40,9 °С); 3-тю - тварини, піддані хронічній гіпертермії середньої тяжкості (42,0-43,1°С); 4-ту - тварини, піддані екстремальній хронічній гіпертермії (44,1-45,3°С); 5-ту - тварини, піддані хронічній гіпертермії середнього ступеня на тлі фізичного навантаження; 6-ту - тварини, піддані екстремальній хронічній гіпертермії у поєднанні з фізичним навантаженням; 7-му - тварини, піддані хронічній гіпертермії середнього ступеня при введенні їм інозиту; 8-му - тварини, піддані хронічній гіпертермії екстремального ступеня при введенні їм інозиту. Тварини перебували під впливом хронічної гіпертермії протягом 60 днів, після чого для вивчення процесів реадаптації на 1-шу, 7-му, 15-ту, 30-ту й 60-ту добу їх виводили з експерименту.

Гіпертермію моделювали з 8-ї до 13-ї години (по 5 год щодня) протягом 60 днів. Фізичне навантаження - плавання в басейні протягом 15-20 хв щодня - моделювали в термічній камері.

Фармакологічну корекцію змін, що виникали внаслідок впливу підвищеної температури навколишнього середовища до екстремальної, здійснювали за допомогою синтетичного препарату метаболічної дії «Інозин» - аналога нуклеозиду пурину (таблетки, покриті оболонкою по 0,2 г) виробництва Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу. Інозин уводили у шлунок через зонд 1 раз на добу за 1 год до вміщення щурів у камеру протягом 60 діб. Дозу лікарського препарату розраховували з урахуванням рекомендацій Ю.Р. і Р.С. Риболовлевих (1979) за формулою

Доза для щура = rЧДоза для людини/R,

де r - коефіцієнт видової витривалості для щура, r = 3,62; R - коефіцієнт видової витривалості для людини, R = 0,57.

Тварин контрольної групи виводили з експерименту в аналогічний термін з експериментальними групами, підданими впливу гіпертермії.

Після сеансів гіпертемії на 1-шу, 7-му, 15-ту, 30-ту і 60-ту добу тварин декапітували під ефірним наркозом. Безпосередньо після декапітації щитоподібну залозу витягували разом із трахеогортанним комплексом, здійснювали її препарування, після чого зважували на аналітичних вагах ВЛА-200 з точністю до 1 мг. До програми органометрії щитоподібної залози входив вимір довжини, ширини і товщини кожної частки за допомогою штангенциркуля. Об'єм щитоподібної залози визначали за формулою

V=(AЧBЧCЧ/6) Ч100,

де V - об'єм частки залози; A - довжина; B - ширина; C - товщина кожної частки.

Морфофункціональний стан щитоподібної залози вивчали за допомогою анатомічних, гістоморфометричних і електронно-мікроскопічного методів дослідження. Результати морфологічного дослідження обробляли з використанням методів варіаційної статистики, при цьому вірогідність даних аналізували з підрахунком імовірності помилки р <0,05.

Для гістологічного дослідження використовували праву частку щитоподібної залози. Дослідження проводили в такій послідовності. Матеріал фіксували в 10%-ному розчині нейтрального формаліну протягом 24 год. Результати фіксували у протоколах забору матеріалу. Після фіксації препарати промивали у проточній воді протягом 1 год. Потім за оригінальною методикою за допомогою обробки ультразвуком потужністю 1,5 Вт/см² виготовляли гістологічні препарати, проводили і формували парафінові блоки. Потім виготовляли гістологічні зрізи товщиною 3-4 мкм із подальшим розміщенням у нагрітій до 42 °С воді і на предметному склі. Препарати забарвлювали гематоксилін-еозином, поміщали в канадський «Бальзам» і висушували на повітрі на теплій поверхні термостата. Готові гістологічні препарати досліджували і фотографували на цифровому морфометричному комплексі, до складу якого входять бінокулярний мікроскоп Olympus BX-41, цифровий фотоапарат Olympus C5050Z і персональний комп'ютер. За допомогою комплексу одержували якісні цифрові фотографії в декількох режимах збільшення: при об'єктиві 4Ч і 10Ч для дослідження макро-мікроструктури щитоподібної залози і при об'єктиві 40Ч для дослідження мікроструктури органа. Аналіз цифрових даних проводили за допомогою комп'ютерної програми для морфометричних досліджень «Morpholog» (А. с. 9604, В.В. Овчаренко, В.В. Маврич, 2004). Обробляли такі параметри: максимальний і мінімальний діаметри фолікулів, їхня площа і площа колоїду, висота і площа фолікулярного епітелію, кількість тироцитів у фолікулі, більший і менший радіуси, площа ядер тироцитів.

Для електронно-мікроскопічного дослідження шматочки щитоподібної залози розміром 1 мм³ спочатку фіксували у 2,5%-ному розчині глютарового альдегіду на 0,1 М фосфатному буфері рH 7,2, а потім в 1%-ному осмієвому фіксаторі за Паладе. Після дегідратації у розчинах етанолу наростаючої концентрації й абсолютному ацетоні матеріал заливали сумішшю епоксидних смол епон-аралдит. На ультрамікротомі УМТП-4 Сумського ПО «Електрон» (Україна) виготовляли напівтонкі зрізи товщиною 1-2 мкм і забарвлювали метиленовим синім. Спочатку вивчали зрізи на світлооптичному рівні, а потім після прицільного заточення блоку вже одержували ультратонкі зрізи, які контрастували уранілацетатом і цитратом свинцю за Рейнольдсом. Препарати переглядали під електронним мікроскопом ЕМ-125 того ж ПО при прискорювальній напрузі 75 кВ. Вивчений матеріал документували у вигляді негативних і позитивних фотовідбитків.

Також визначали рівень трийодтироніну і тироксину у плазмі крові тварин дослідних і контрольних груп методом твердофазного імуноферментного аналізу, що є одним із найбільш надійних і зручних скринінгових тестів для виявлення порушень функціонування щитоподібної залози. Для цього перед кожним забоєм брали кров з клубових судин щурів у пробірки з гепарином і поміщали в центрифугу на 15 хв при 25 с^-1 для одержання плазми. Отриману плазму поміщали у стерильні мікропробірки і негайно транспортували в лабораторію доктора медичних наук П.К. Бойченка, у якій визначали загальний рівень трийодтироніну і тироксину у плазмі крові імуноферментним методом за допомогою тесту «HUMAN ELISA».

Результати дослідження та їх обговорення. Вплив хронічної гіпертермії на морфометричні параметри щитоподібної залози щурів репродуктивного віку ми проводили у порівнянні з показниками контрольної групи, тому спочатку вивчили її структуру на всіх рівнях організації.

У контрольній серії тварин, які протягом 60 днів перебували в ідентичних умовах з експериментальними тваринами, але при температурі 21 °С, після чого на 1-шу, 7-му, 15-ту, 30-ту і 60-ту добу були виведені з експерименту шляхом декапітації, у ході морфологічного дослідження було виявлено достовірне збільшення маси щитоподібної залози, довжини, товщини, ширини і об'єму частки у порівнянні з показником у попередній термін спостереження. Маса збільшилася з (15,35±0,36) до (19,05±0,43) мг, довжина - з (4,12±0,18) до (4,53±0,07) мм, ширина - з (2,65±0,05) до (2,98±0,04) мм, товщина - з (1,57±0,04) до (2,08±0,05) мм, а об'єм - з (8,93±0,41) до (14,73±0,29) мм³ (табл. 1).

Таблиця 1. Органометричні показники щитоподібної залози щурів (М±m)

На гістологічних зрізах щитоподібної залози щурів репродуктивного віку у паренхімі визначаються дрібні і середні фолікули округлої форми. Їхня порожнина рівномірно заповнена гомогенним колоїдом рожевого кольору. У статевозрілих тварин структура паренхіми поділяється на центральну і периферичну зони за рахунок наявності в ній великих розтягнутих фолікулів з більшою кількістю колоїду. Секрет, що заповнює фолікули, рожевого кольору. Фолікули вистелені кубічним епітелієм. Тироцити кубічної форми, відмічається розмитість їхнього апікального краю, ядра округлої форми розташовані у центральній частині тироцитів. Інтерфолікулярні структури представлені у вигляді клітинних груп або тяжів (тироцити, які ще не утворили порожнину), на цих острівцях перебувають також парафолікулярні клітини. Навколо судин зустрічаються тучні клітини, лімфоцити. Судини нечітко помітні і визначаються за ходом сполучнотканинних тяжів.

З віком морфометричні показники фолікулів щитоподібної залози збільшуються (табл. 2). Так, більший діаметр фолікулів протягом всіх термінів спостереження збільшується з (46,35±0,20) до (61,28±0,22) мкм, а менший - з (21,34±0,19) до (26,40±0,18) мкм. Площа колоїду становить від (585,46±18,46) до (820,35±14,65) мкм², площа фолікулів - від (1275,12±20,11) до (830,35±20,52) мкм². Максимальне збільшення показників відповідає 60-й добі. Висота тиреоїдного епітелію становить від (5,64±0,22) до (7,5±0,2) мкм, а площа тиреоїдного епітелію - від (689,65±15,90) до (1373,25±10,63) мкм². Кількість тироцитів у фолікулі становить від (27,20±0,26) до (32,04±0,22) мкм.

Таблиця 2. Морфометричні показники фолікулів щитоподібної залози щурів (М±m)

щитоподібний залоза щур гіпертермія

Морфометричні показники ядер фолікулярного й інтерфолікулярного епітелію у статевозрілих щурів також збільшуються упродовж спостереження (табл. 3). Так, площа ядра за 60 днів збільшується з (11,36±0,17) до (14,20±0,45) мкм². Більший і менший радіуси становлять від (2,24±0,011) до (3,22±0,13) мкм і від (0,37±0,02) до (0,66±0,03) мкм відповідно. Для визначення активності щитоподібної залози ми розраховували фолікулярно-колоїдний індекс (ФКІ) та індекс нагромадження колоїду (ІНК). У статевозрілих тварин всіх термінів спостереження ФКІ був у межах від 1,18 до 1,67, а ІНК - від 2,92 до 3,20.

Таблиця 3. Морфометричні показники ядер тироцитів щитоподібної залози щурів (М±m)

На електронограмі щитоподібної залози спостерігаються фолікули, просвіт яких заповнений колоїдом високої електронної щільності. Стінка фолікулів утворена одним шаром епітеліальних клітин - тироцитами. Ці клітини мають циліндричну або кубічну форму. Вони щільно прилягають одна до одної, з'єднуючись в апікальній частині міжклітинними контактами. Ядра в них округлі, світлі, розташовані частіше за все у базальній частині, у ядрах спостерігаються ядерця, які розташовуються в центрі та по периферії ядра. З апікального боку тироцитів добре помітні мікроворсинки - виступи цитоплазматичної мембрани. Мікроворсинки мають вигадливу форму, але рівні контури. Тироцити мають базальну складчастість, що свідчить про їхній тісний зв'язок з капілярами. У цитоплазмі тироцитів виявлена гранулярна ендоплазматична мережа, яка складається з канальців і рибосом. Мітохондрії розташовані рівномірно трохи ближче до базальної поверхні клітини. Комплекс Гольджі добре видний при електронній мікроскопії у вигляді великих вакуолей і мікропухирців, звичайно розташований над ядром в апікальній частині, підковоподібної форми. Цистерни комплексу Гольджі звернені у бік ядра. Комплекс Гольджі оточений мітохондріями - постачальниками енергії. Ближче до апікального краю зустрічаються лізосоми і секреторні гранули.

Тварин 2-ї групи підлягали впливу помірної хронічної гіпертермії (39,6-40,9°С), по 5 год щодня протягом 60 днів. Органометричне дослідження тварин цієї групи показало збільшення маси щитоподібної залози відносно контролю в усі терміни спостереження - від 5,3 % на 1-шу добу до 1,78 % на 60-ту. Об'єм також збільшився - з 13,68 до 4,32 %.

При мікроскопічному дослідженні на світлооптичному рівні у щитоподібній залозі щурів репродуктивного віку під впливом помірної хронічної гіпертермії виявлені морфологічні зміни протягом усього експерименту. Щитоподібна залоза розділена на центральну і периферичну зони. Превалюють фолікули середніх і дрібних розмірів, які розташовані здебільшого у центральній зоні, великі фолікули спостерігаються ближче до периферії часток органа. На гістологічних зрізах тироцити кубічної або циліндричної форми. За формою фолікули круглі, овальні або неправильної форми. Фолікулярний колоїд у міру вакуолізований, блідо-рожевого кольору, також спостерігається колоїд, який активно резорбується. Спостерігаються інвагінати фолікулярної стінки, численні інтерфолікулярні острівці. Також відмічаються фолікули з ушкодженою стінкою, вивільненням колоїду й утворенням колоїдних «озер» у міжфолікулярних просторах. Спостерігаються скупчення мікрофолікулів.

Більший і менший діаметри фолікулів нижче контрольних значень протягом усього експерименту - на 5,27-2,26 і 6,75-2,49 % відповідно.

Площа фолікула і колоїду менше на 4,88-1,15 і 11,95-5,25 % відповідно. Висота, площа тиреоїдного епітелію і кількість тироцитів у фолікулі вище аналогічних контрольних показників. Максимальне збільшення припадає на 1-шу добу, а мінімальне - на 60-ту і відповідає 13,33-6,64; 1,12-1,29 і 3,52-1,83 % відповідно.

ФКІ підвищується на 14-7 %, а ІНК знижується на 17-8 %.

У щурів репродуктивного віку під впливом помірної хронічної гіпертермії відбувається збільшення всіх морфометричних показників ядер відносно показників контрольних груп, що свідчить про підвищення функціональної активності щитоподібної залози в усі терміни спостереження.

При ультрамікроскопічному дослідженні вплив помірної хронічної гіпертермії на тварин репродуктивного віку відмічається більшою активацією секреторних процесів. Тироцити циліндричної (високопризматичної) форми. У цитоплазмі відмічається велика кількість апікальних крапель, лізосом і фаголізосом. Розвинена шорстка ендоплазматична мережа, у петлях якої знаходяться мітохондрії, свідчить про посилення білково-синтетичної функції.

На апікальній мембрані є велика кількість мікроворсинок, занурених у колоїд. Базальна мембрана утворює складки для більш тісного стикання із судинами. Ядра світлі, овальної форми, розташовуються в базальній частині клітини.

При вивченні функціональної активності щитоподібної залози після впливу 60-денного впливу помірної гіпертермії спостерігається підвищення вмісту тиреоїдних гормонів у плазмі крові. Помітне збільшення спостерігається у бік Т3. Максимальний зсув у бік підвищення відмічається на 1-шу добу реадаптації.

Таким чином, органометричні, гістоморфометричні і ультрамікроскопічні показники щитоподібної залози статевозрілих щурів, підданих впливу помірної хронічної гіпертермії, свідчать про помітні зміни у морфологічній будові залози у порівнянні з контрольною групою протягом всіх термінів спостереження у бік підвищення функціональної активності.

За результатами нашого дослідження, органометричні показники щитоподібної залози щурів, підданих впливу середньої і екстремальної хронічної гіпертермії, змінюються відносно контролю у всі терміни спостереження. Максимальне відхилення від контролю припадає на ранні строки спостереження (1-шу, 7-му і 15-ту добу), на 30-ту і 60-ту добу значення наближаються до контрольних показників. Так, у 3-й групі маса нижче контрольних значень протягом всіх термінів спостереження - від 4,86 до 0,71 %, об'єм - від 13,32 до 5,49 %, а в 4-й групі - відповідно від 6,56 до 1,29 % і 15,13-4,87 %.

Таким чином, досліджувані органометричні показники статевозрілих щурів, такі як маса щитоподібної залози, довжина, ширина, товщина і об'єм частки щитоподібної залози під впливом хронічної гіпертермії нижче, ніж у інтактних тварин у всі терміни спостереження.

При мікроскопічному дослідженні щитоподібної залози щурів на світлооптичному рівні під впливом гіпертермії середнього ступеня і екстремальній хронічній гіпертермії також відбуваються аналогічні морфоструктурні зміни. Паренхіма залози диференційована на центральну і периферичну зони. Під капсулою є велика кількість ліпотканели. Відбувається стовщення стінок судин і розширення периваскулярних просторів. Фолікули збільшені. Великі фолікули розташовані на периферії, а дрібні й середні - ближче до центра. Кількість колоїду збільшується, спостерігаються ознаки підвищення його концентрації. Колоїд зустрічається у міжфолікулярному просторі за рахунок розриву стінок фолікула, також може зберігатися у вигляді смужки, що прилягає до епітелію. У колоїді зустрічається десквамійований безструктурний епітелій. Знижується кількість резорбційних вакуолей. Фолікулярний епітелій стає більш плоским. Відбувається розростання сполучнотканинних прошарків. Зустрічаються деформовані набряклі судини.

Більший і менший діаметри фолікулів у статевозрілих тварин вірогідно вище контрольних значень і досягають максимальних відхилень на 1-шу добу, а мінімальних - на 60-ту і відповідають у 3-й групі від 5,54 до 3,03 % - максимальний діаметр і від 6,59 до 4,58 % - мінімальний, а в 4-й групі максимальний діаметр більше на 6,45-4,14 %, а мінімальний - на 7,15-5,02 %. Площа фолікула й колоїду в 3-й групі вище контрольних показників у становить відповідно від 4,93 до 3,00 % і від 14,2 до 9,38 % В 4-й групі площа фолікула вище контролю на 5,93 -4,09 %, а площа колоїду - на 19,72-14,25 %. Висота тиреоїдного епітелію вірогідно нижче контрольних значеньна 15,49-11,42 % у 3-й групі і на 21,35-16,8 % - у 4-й. У динаміці показників площі тиреоїдного епітелію і кількості тироцитів у фолікулі достовірних відхилень не виявлено, але ці показники зменшені відносно контрольних значень в 3-й групі на 2,94-0,80 й 1,25-0,70 %, і в 4-й - на 5,78-1,98 і 2,36-0,49 % відповідно.

ФКІ знижується з 15,26 % на 1-шу добу до 8,98 % - на 60-ту у 3-й групі і з 21,19 до 13,77 % у 4-й групі. ІНК збільшується у 3-й групі з 25,33 % на 1-шу добу до 17,12 % - на 60-ту, у 4-й групі - з 35,67 до 25,68 %. Це свідчить про те, що процеси колоїдонакопичення переважають над процесами колоїдовиведення.

Ядра тироцитів у обох експериментальних групах менше контрольних значень: після гіпертермії середнього ступеня менше на 16,6-12,21 %, а після впливу екстремальної гіпертермії максимальний радіус ядер менше на 20,48-16,66 %.

Мінімальний радіус після хронічної гіпертермії середнього ступеня знижений відносно контрольних показників на 16,44-10,35 %, після екстремальної хронічної гіпертермії - на 20,09-14,39 %. Зниження площі ядер у 3-й групі дорівнює 15,22-11,77 %, в 4-й - 19,31-13,47 %.

На ультрамікроскопічному рівні тироцити низькопризматичні. Ядра їх темні, неправильної форми. На апікальній мембрані нечисленні темні мікроворсинки. Базальна складчастість згладжена. Гранулярна ендоплазматична мережа розширена і деструктурована. Комплекс Гольджі слабовиражений. Спостерігається невелика кількість секреторних гранул. Десквамійований епітелій у колоїді. У міжфолікулярному просторі - тучні клітини і велика кількість колагенових волокон. Стінка судини набрякла з лімфоцитами, утворюються сладжі.

З урахуванням органометричних, гістоморфометричних та ультраструктурних змін у щитоподібній залозі, виявлених під час експерименту, можна дійти висновку, що утримання тварин в екстремальних умовах зовнішньої гіпертермії і гіпертермії середнього ступеня супроводжується помітними змінами функції у бік зниження. При екстремальній гіпертермії зміни більш значні.

Вивчено морфофункціональний стан щитоподібної залози під впливом на організм тварин середньої і екстремальної хронічної гіпертермії у поєднанні з фізичним навантаженням. Результати органометрії показали, що маса й об'єм у цій серії тварин значно нижчі контрольних значень, що є одним з факторів, які вказують на зниження функціональної активності щитоподібної залози. Пік зниження показників припадає на 1-шу добу, на 60-ту добу зменшення показників незначне, що свідчить про високу регенерацію тканин органа.

Маса щитоподібної залози менше контрольних значень у 5-й групі на 7,97-2,93 %, у 6-й - на 9,31-3,00 %. Об'єм становить 20,91-7,54 % у 5-й групі, 25,32-9,28 % - у 6-й.

При мікроскопічному дослідженні на світлооптичному рівні у щитоподібній залозі щурів репродуктивного віку під впливом середньої і екстремальної хронічної гіпертермії у поєднанні з фізичним навантаженням відбуваються морфологічні зміни протягом усього експерименту. Спостерігаються міжчастковий і судинний набряки. Фолікули деформовані внаслідок густого, концентрованого колоїду, який заповнює всю фолікулярну порожнину. Фолікулярний епітелій низькокубічний, плоский, що свідчить про зниження функціональної активності. Переважають великі й середні фолікули. Зустрічаються порожні колабійовані фолікули з помітним капілярним кровопостачанням. Спостерігається колоїд у міжфолікулярному просторі внаслідок розриву стінок фолікулів. Колоїд яскраво-рожевого кольору. У колоїді відмічається десквамійований епітелій. Інтерфолікулярних острівців немає.

Таким чином, дані гістологічного дослідження щитоподібної залози щурів, що перебували під впливом хронічної гіпертермії: великі фолікули, густий, потрісканий колоїд, десквамійований епітелій, зниження фолікулярного епітелію, набряк судин - свідчать про морфологічні зміни залози у бік зниження її функціональної активності.

Більший і менший діаметри фолікулів у 5-й і 6-й групах вірогідно вище контрольних показників протягом всіх термінів спостереження. Максимальне збільшення припадає на 1-й день, а мінімальне - на 60-й. Більший діаметр у 5-й групі становить 7,50-5,49 %, менший - 7,07-6,00 %; у 6-й групі дані показники дорівнюють 8,55-6,44 і 8,90-7,06 % відповідно. Площа фолікула і колоїду становить відповідно 7,97-5,43 і 20,63-16,18 % у 5-й групі; 8,98-7,03 й 27,73-21,46 % - у 6-й. Висота тиреоїдного епітелію вірогідно нижче контролю у 5-й групі на 19,01-15,04 %, у 6-й - 26,58-22,58 %. Площа тиреоїдного епітелію і кількість тироцитів у фолікулі зменшені на 2,77-0,98 і 2,70-0,66 % відповідно у 5-й групі; на 5,89-2,13 і 3,58-1,51 % - у 6-й.

Таким чином, збільшення площі фолікулів і колоїду, більшого й меншого діаметрів фолікулів, а також зниження висоти тиреоїдного епітелію, зменшення площі тиреоїдного епітелію, зниження кількості тироцитів відносно контрольних показників є непрямим свідченням зниження функціональної активності щитоподібної залози.

ФКІ знижується у 5-й групі від 19,49 % на 1-й день до 14,37 % -- на 60-й, у 6-й групі -- від 26,27 до 19,16 %. Максимальне зниження цих показників припадає на 1-шу добу, далі в міру дорослішання ФКІ поступово збільшується, але залишається нижче контролю навіть на 60-ту добу. ІНК збільшується у 5-й групі з 32,67 до 24,31%, в 6-й -- з 48,00 до 37,67 %.

Ядра тироцитів темні, пікнотичні, зменшені у розмірах. Розміри ядер статистично вірогідно нижче контрольних значень протягом усього експерименту, досягають максимуму відхилень у групі з екстремальною гіпертермією у поєднанні з фізичним навантаженням.

На електронограмах щитоподібної залози щурів 5-ї і 6-ї груп після 60-денного впливу у клітинах наявні помітні зміни в усі терміни реабілітаційного періоду. Тироцити різко деформовані, зі зруйнованою оболонкою і розкиданими внутрішньоклітинними органелами. У деяких місцях цитоплазми тироцитів розташовані структурні елементи, які важко піддаються ідентифікації. Ядра тироцитів темні, деформовані, що є однією з ознак зниження функціональної активності. Спостерігаються морфологічні ознаки підвищення щільності колоїду, відмічається неоднорідність його структури, наявні залишки десквамійованого епітелію. Судини у прилеглій сполучній тканині зазнають змін, стінки їх потовщені внаслідок розвитку набряклості. Просвіт судин нерідко заповнений стовпчиками еритроцитів, що утворюють сладжі, які є ознакою порушення гемоциркуляції.

Таким чином, по встановлених ультраструктурних змінах, а саме: велика кількість «ажурних» тироцитів, темні ядра, зменшена кількість мікроворсинок на апікальній мембрані, відсутність складчастості базальної мембрани, розширення порожнини гранулярної ендоплазматичної мережі, деформовані органели, наявність у міжфолікулярних просторах набряклих судин з еритроцитами і ендотеліоцитами - можна зробити висновок про зміну функції тироцитів у бік зниження.

При вивченні функціональної активності щитоподібної залози даної групи досліджуваних тварин виявлено зниження рівня тиреоїдних гормонів у плазмі крові, що свідчить про зниження її функціональної активності. При цьому більш помітні зниження рівня тиреоїдних гормонів припадають на 1-шу добу реадаптаційного періоду.

Результати дослідження переконують у тому, що органометричні, гістоморфометричні, ультраструктурні зміни тироцитів щитоподібної залози, що виникають при хронічній гіпертермії і посиленому фізичному навантаженні, можуть бути причиною її гіпофункції, яка супроводжується вторинними порушеннями гомеостазу і соматичними порушеннями.

У даному дослідженні вивчений морфогенез щитоподібної залози під впливом гіпертермії середнього ступеня і екстремальної хронічної гіпертермії при введенні тваринам синтетичного препарату метаболічної дії «Інозин».

Показники маси і об'єму щитоподібної залози під впливом гіпертермії із застосуванням інозину на 1-шу й 7-му добу незначно нижче контролю, а на 15, 30 й 60-й день показники досягають контрольних значень і навіть трохи перевищують їх. Зміни органометричних параметрів були статистично недостовірними.

Маса і об'єм частки щитоподібної залози в 7-й групі на 1-шу добу нижче контролю на 1,47 %, на 60-ту - вище на 2,44 %, об'єм - на 1-шу добу нижче на 3,84 %, на 60-ту - вище на 1,60 %. У 8-й групі ці показники такі: маса - на 1-шу добу на 2,97 % нижче контролю, на 60-й день на 1,58 % вище контролю, а об'єм - на 4,79 % нижче контролю і на 1,84 % вище контролю відповідно на 1-шу і 60-ту добу.

При дослідженні гістологічних зрізів щитоподібної залози щурів репродуктивного віку, підданих впливу екстремальної хронічної гіпертермії із застосуванням інозину, виявлені менш інтенсивні морфологічні зміни, ніж у тварин, підданих екстремальній хронічній гіпертермії без інозину.

У центральній зоні спостерігаються середні і дрібні фолікули, великі розташовуються здебільшого на периферії, фолікули вистелені кубічним або сплощеним епітелієм. Усередині фолікулів міститься густий, потрісканий колоїд, у більшості випадків він не вакуолійований або має одну чи дві вакуолі, час...