Клініко-психопатологічні особливості хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення та їх комплексне лікування

Апробація роботи. Основні матеріали дослідження доповідалися автором на конференції «Актуальні питання внутрішньої медицини в практиці сімейного лікаря» (Харків, 2006),на щорічному Вейлл Корнелл Семінарі (Weill Cornell Seminar) для психіатрів з країн Східної та Південно-Східної Європи (Зальцбург, 2006), на 2-му Едвенсд Модсли Форумі (Advanced Maudsly Forum) для молодих психіатрів Європи (Лондон, 2006), на 6-й Літній школі «Психіатрія як наука» (6^th Summer School “Psychiatry as a Science”, Берлін, 2006), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Медична наука - 2007» (Полтава, 2007), на ІІІ Національному Конгресі (ХІ з'їзді) неврологів, психіатрів та наркологів України «Профілактика та реабілітація в неврології, психіатрії та наркології» (Харків, 2007), на науково-практичній конференції психіатрів, психотерапевтів та наркологів «Профілактика аутоагресивної поведінки при психічних розладах» (Харків, 2008). Було зроблено співдоповіді на науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми впровадження засад доказової медицини в психіатричну, наркологічну, судово-психіатричну та психотерапевтичну практику» (Ялта, 2004), на науково-практичній конференції з міжнародною участю «Психосоматичні розлади. Психотерапія» (Чернівці, 2005), на конференції з Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації» на 2002 - 2011 роки - крок до реформування галузі» (Київ - Ужгород, 2006), на конференції «Депрешн: Брейн Козіз енд Боді Консіквенсіз» (“Depression: Brain Causes -Body Consequences”, Лондон, 2007). В останніх чотирьох доповідях здобувач робив огляд наукової літератури з даної тематики, описав етапи лікувально-реабілітаційного процесу у хворих на соматоформні розлади.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць: 6 статей у спеціалізованих фахових виданнях відповідно до „Переліку” ВАК України (в тому числі 4 -- самостійні); 5 -- у науково-практичних виданнях, періодичних збірках і в матеріалах конференцій та з'їздів, також надруковано два нововведення, дві методичні рекомендації та отримано один деклараційний патент на винахід.

Матеріали та методи дослідження. Відповідно до поставлених завдань нами було обстежено 122 хворих (67 жіночої статі та 55 - чоловічої, співвідношення 1,2:1) віком від 18 до 57 років (середній вік 37,5 19,5 років). Їх було поділено на три групи:

Основна група - 52 пацієнти з соматоформною вегетативною дисфункцією верхнього та нижнього відділу системи травлення, які отримували комплексне медикаментозне та психотерапевтичне лікування. (F 45.31 та F 45.32 за МКХ-10). Середній вік у групі 35,5 18,5 років, серед пацієнтів було 27 жінок та 25 чоловіків (співвідношення 1,08:1).

Група порівняння - 40 пацієнтів з соматоформною вегетативною дисфункцією верхнього та нижнього відділів системи травлення (F 45.31 та F 45.32 за МКХ-10), які отримували медикаментозне лікування. Середній вік у групі 38,45 16,55 років, серед пацієнтів - 21 жінка та 19 чоловіків (співвідношення 1,1:1).

Група зіставлення - 30 хворих на невротичні розлади (20 хворих на тривожні розлади - F 41 за МКХ-10; 10 пацієнтівз неврастенією - F 48.0 за МКХ-10). Серед них 19 жінок та 11 чоловіків (співвідношення 1,7:1), середній вік 33,0 13,5 роки.

Всіхворі дали інформовану згоду на участь у дослідженні.

Ретельне вивчення клініко-анамнестичних даних проводилося у всіх пацієнтів, які взяли участь у дослідженні. Захворювання шлунково-кишкового тракту маніфестувало практично у всіх хворих на соматоформні розлади,
90 (97,83 %) пацієнтів, після емоційно значущої для особистості гострої або хронічної психотравмуючої ситуації, яка часто мала нерозв'язний характер (смерть близької людини, розпад сімї, невиліковна хвороба дитини, конфліктна ситуація на роботі і таке інше). Вона відзначалася полімофністю, масивністю та залученням різних сфер діяльності пацієнта. У процесі порівняльного аналізу типів психотравм у пацієнтів із соматоформною патологією та хворих на невротичні розлади було з'ясовано, що, незважаючи на різницю у клінічній картині, хворі обох груп мають схожі за характером психотравмуючі ситуації. Немає жодної специфічної психотравми, яка могла б безпосередньо зумовити початок процесу соматизації.

Аналізуючи сімейний анамнез, можна було побачити різницю між двома групами - хворі на соматоформні розлади мали обтяжену спадковість із соматичних хвороб, особливо шлунково-кишкового тракту, а хворі на невротичні розлади мали в анамнезі більше родичів із психічним розладами. Так 67 пацієнтів (72,83 %) серед хворих на соматоформні розлади органів травлення мали родичів із гастроентерологічною патологією. Водночас у 14 хворих (46,66 %) на невротичні розлади сімейний анамнез був обтяжений нервово-психічними хворобами. Розрізнялися і стилі виховання в батьківських сім'ях - у хворих на соматоформні розлади спостерігалися такі явища, як «гіперопіка» та «культ їжі» (52,17 % хворих), тоді як в групі з невротичними розладами найпоширенішими були «емоційне відторгнення дитини»(36,66 % хворих) та «гіпопіка» (20,00 % хворих).

Первинною реакцією на стрес у всіх хворих на соматоформні розлади органів травлення було зниження настрою, на тлі якого почала формуватися функціональна соматична патологія. В афективному синдромокомплексі у обстежених можна було виділити п'ять різновидів: депресивно-іпохондричний, тривожно-депресивний, депресивно-фобічний, астено-депресивний та депресивно-тужливий.

Депресивно-іпохондричний синдром спостерігався у 25 (27,17 %) пацієнтів. У клінічній картині домінували іпохондричні скарги, які формувалися на депресивному тлі. Хворі вимагали проведення додаткових обстежень. У разі незадоволення результатами останніх пацієнти наполягали на їх повторені в інших клініках.

У 40 (43,47 %) пацієнтів відзначено тривожно-депресивний синдром. Тривога виникала спонтанно на короткий час; була пов'язана з будь-яким стресом. У разі подальшого розвитку хвороби навіть необхідність прийняття конкретного рішення або виконання повсякденних, але неприємних обов'язків могли спровокувати виникнення короткочасної тривоги та загострення гастроентерологічної симптоматики.

У 17 (18,47 %) пацієнтів депресивний синдром мав фобічний компонент. Захворювання починалося поступово. Клінічна картина захворювання набувалавигляду нозофобії. Інтереси хворих обмежувалися пошуками можливих причин їхньої недуги. В них водночас існувала готовність повірити у відсутність хвороби та занепокоєння з приводу її існування. Пацієнти даної групи також постійно потребували дедалі нових медичних обстежень, однак не вірили у їх результати.

Астено-депресивна симптоматика визначалася лише у 6 (6,52 %) пацієнтів. Захворювання могло починатися з надмірної збудливості та дратівливості, поряд з цим знижалася працездатність. Їхня афективна сфера відзначалася емоційною гіперестезією та лабільністю.

У 4 (4,34 %) пацієнтів мав місце депресивно-тужливий варіант афективних порушень. Пацієнти скаржилися найчастіше на зниження настрою, пригніченість, відсутність сил або енергії, зниження апетиту, запори. Цих хворих відзначало песимістичне ставлення до лікування, а також до свого майбутнього. Будь-які настанови на боротьбу з хворобою, прагнення змінити ситуацію були або відсутні, або формальними.

Усіх хворих було обстежено за допомогою HADS. Середній бал за субшкалою депресії складав у них 16,5 0,5 бала (р < 0,05), а за субшкалою тривоги-14,5 0,5 бала (р < 0,05). Було встановлено сильний негативний зв'язок показників депресії за шкалою HADS з болем в епігастрії, нудотою, проносом (r_s = - 0,82, б < 0,05). Порівняння показників HADS у хворих на соматоформні розлади органів травлення та невротичні розлади показало, щорівень депресії у двох групах статистично не відрізнявся (16,5 та 17,5 бала, відповідно, р > 0,01), тоді як тривога була набагато сильніша у хворих на невротичні розлади (19,5 бала проти 14,5 у хворих на соматоформні розлади, р<0,05).

Тяжкість стану, за даними візуальної аналогової шкали, до початку лікування хворі оцінювали як 7,5 0,5 бала (р < 0,01). Найгіршим своє самопочуття визнавали пацієнти з депресивно-фобічним синдромом
(9,5 0,5 бала), друге місце посідали хворі з депресивно-іпохондричним синдромом (8,5 1,0 бала). Показники за шкалою візуальних аналогів мали значну позитивну кореляцію з болем у епігастрії (r_s = + 0,81, б < 0,05).

Усі хворі на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення були обстежені за допомогою шкали TAS (середній показник - 70,98 3,02 бала, р < 0,01). За даними кореляційного аналізу рівень алекситимії мав помірну позитивну кореляцію з абдомінальним болем (r_s= + 0,56, б < 0,05). Порівнюючи показники алекситимії у пацієнтів з соматоформною вегетативною дисфункцією органів травлення та пацієнтів з невротичними розладами, можна побачити, що в першій групі рівень алекситимії значно вищий, ніж у другій групі (70,98 3,02та35,55 5,45 відповідно, р<0,05).

За даними ІТТ у 92 пацієнтів з соматоформними розладами органів травлення рівень особистісної тривожності переважав над ситуативною (7,7 ± 0,8 та 6,5 ± 1,1 стенів відповідно). При невротичних розладах (30 хворих) вони були практично однаковими (7,3 ± 1,3 та 7,7 ± 1,3 стенів відповідно). Требатакож відзначити нерівномірність розподілу показників різних шкал у хворих на соматоформні розлади (див. табл. 1).

Таблиця 1

Усереднені результатиІТТ у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення та на невротичні розлади

Негармонійна структура особистісної та ситуативної тривожності свідчила про можливості формування специфічних шляхів соматизації тривоги за допомогою іпохондричної фіксації. Високий загальний рівень особистісної тривожності вказував на наявність порушень у інтер- та інтраіндивідуальних відносинах. Було встановлено сильнийкореляційний зв'язок між загальними рівнями ситуативної тривожності і наявністю тривожно-депресивного синдрому (r_s = + 0,74, б < 0,05) та особистісної тривожності і депресивно-іпохондричного синдрому (r_s = + 0,76, б< 0,05). Сильний кореляційний зв'язок мали також астено-депресивний синдром та показники як особистісної так і ситуативної тривожності за шкалою «астенічний компонент» (r_s = + 0,81 та
r_s = + 0,82 відповідно, б < 0,05). Такий само зв'язок можна було простежити між показниками за шкалою «фобічний компонент» та депресивно-фобічним синдромом (r_s = + 0,74 та r_s = + 0,81 відповідно, б < 0,05).

Порівняння даних дослідження, проведеного за допомогою ДМВ у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення та хворих на невротичні розлади, показало, щов першій групі середнє значення актуального «Я» та ідеального «Я» нижче, ніж у другій групі (див.табл. 2). Це свідчить про меншу кількість виборів характеристик, а також про те, що хворі на соматоформні розлади органів травлення відчувають труднощі, описуючи свої відносини з оточуючим середовищем.

Таблиця 2

Середнє значення первинних чинників за методом ДМВ у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення та хворих на невротичні розлади

Примітка. р <0,05

Розбіжність концепцій актуального та ідеального «Я» між собою у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення та хворих на невротичні розлади мала як кількісний, так і якісний характер. Їхні структури не тільки не збігалися, а й в багатьох напрямках мали протилежні властивості. У пацієнтів із соматоформною патологією спостерігалися нижчий ступінь прийняття себе та наявність конфліктного відношення до себе. Подібна ситуація призводила до формування конфлікту, який було важко розв'язати, та до трансформування вегетативної нестабільності у соматичні симптоми.

Структура вегетативної дисфункції у 40 хворих на соматоформні розлади органів травлення, за даними аналізу ВСР, була неоднорідною та поділялася на три варіанти: з переважною гіперфункцією симпатичної ланки вегетативної нервової системи (у 37,50 % хворих), з переважною функцією парасимпатичної ланки (у 20,00 % пацієнтів) та зі збалансованою взаємодією всіх ланок вегетативної регуляції (у 42,50 % хворих). Найчастіше перевага симпатичної ланки спостерігалася при тривожно-депресивному синдромі, парасимпатичної - при депресивно-іпохондричному та депресивно-тужливому синдромах, а збалансований тип вегетативної регуляції - при астено-депресивному синдромі.

Порівняльний аналіз ВСР хворих на соматоформні розлади органів травлення показав більшу гетерогенність вегетативних порушень у порівнянні з хворими на невротичні розлади. Вегетативніпорушення у останніх можна було поділити на дві групи - група з переважанням симпатичної регуляції та група без явного домінування симпатичної регуляції (20 та 10 хворих відповідно). Здобуті дані також свідчать про значно більшу активацію симпатичної ланки вегетативної регуляції та більшу супресію парасимпатичної у хворих на невротичні розлади.

Передумовою успішного лікування соматоформної вегетативної дисфункції органів травлення є інтегративний терапевтичний план, у межах якого застосовувалися психофармакотерапія, психотерапія та соматична терапія. Остання призначалася лікарем-соматологом. Психофармакотерапія (антидепресанти, транквілізатори, тимостабілізатори, ноотропні і ГАМК-ергічні препарати, вегетостабілізатори) застосовувалася диференційовано, згідно з клініко-психопатологічними особливостями в кожному окремому випадку.

Психотерапія соматоформних розладів у наших пацієнтів була орієнтована на порівневу корекцію психофізіологічного статусу з руйнуванням патогенних стереотипів спілкування, формуванням адекватного психологічного захисту. Саме це обумовило вибір когнітивно-орієнтованої терапії.

Через синдромальну багатогранність захворювання було доцільне використовувати диференційовані схеми психотерапії, які враховували клінічну структуру, особистісні відмінності та характер порушення емоцій. Для визначення первинної психотерапевтичної тактики нами було запропоновано застосовувати показники ІТТ за різними компонентами у поєднанні з аналізом основної клініко-психопатологічної симптоматики. Це дозволило підвищити ефективність лікування завдяки спрощенню та об'єктивізації діагностики та використанню стандартизованих схем психотерапевтичної корекції.

У разі переваги у пацієнта «астенічного» компонента за ІТТ використовувалася модифікована методика пасивної м'язової релаксації, тривалість одного сеансу встановила 20 - 30 хвилин, частота - 2 рази на тиждень, 4 - 6 сеансів на курс лікування. За значної переваги у хворого «тривожно-фобічного» компонента застосовувалася методика систематичної десенситизації (тривалість сеансу - 20 - 30 хвилин, частота - 2 рази на тиждень, 10 - 15 сеансів на курс лікування). За вираженого «емоційно-депресивного» компонента запропоновано використовувати модифікований варіант когнітивної психотерапії за Беком (тривалість одного сеансу - 50 - 60 хвилин, частота - 2 рази на тиждень, 15 сеансів на курс лікування). У разіпереважання показників за шкалою «соціальний захист» ефективною була моделююча терапія (тривалість одного сеансу - 50 - 60 хвилин, частота - 2 рази на тиждень, 15 сеансів на курс лікування). В разі високого рівню тривожності за шкалою «тривожна оцінка перспективи» використовувалася техніка парадоксальної інтенції (тривалість одного сеансу - 20 - 30 хвилин, частота - 2 рази на тиждень, 10 - 15 сеансів на курс лікування). Розроблений комплексний метод терапії хворих на соматоформні розлади органів травлення довів свою ефективність у лікуванні. Результати застосування цього методу свідчать про його перевагу в порівнянні із використанням суто медикаментозної терапії.

Нами також було розроблено комплексну програму психопрофілактики, терапії та ранньої реабілітації соматоформної вегетативної дисфункції органів травлення, яка ґрунтується на принципах диференційованості, комплексності та поетапності заходів.

На першому етапі пацієнтам пояснювалася природа захворювання, тактика лікування. Проводилася індивідуальна психокорекційна робота з хворими та їх оточенням, вибір препаратів, що нормалізують роботу органів травлення, які дозволяли б уникати неприємних скарг гастроентерологічного характеру, та психофармакологічних лікарських засобів, що допомагають подолати афективне напруження, відновити сон.

Другий етап складався з активної психотерапії та психофармакотерапії, які були спрямовані на дезактуалізацію існуючих осьових психопатологічних симптомів. соматоформний вегетативний дисфункція травлення

На третьому етапі проводилася соціальна активація та оптимізація компенсаторно-пристосовчих механізмів із зміщенням акценту з особистісної психотерапії на психо- і соціотерапевтичну роботу з хворими та членами їх родин. Цей етап завершувався поверненням пацієнтів до професійної діяльностіабо навчання в умовах контролю та регулювання психічного стану.

Терапіяза розробленими нами схемами була проведена 52 хворим на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення. У 40 пацієнтів групи порівняння лікування обмежувалося стандартними схемами фармакотерапії. Для об'єктивізації позитивної динаміки під час лікування в кожній окремій групі використовувалися клінічно та статистично значущі зменшення вираженості гастроентерологічної симптоматики, показників за шкалами HADS, візуальних аналогів та ІТТ в процесі терапії.

В основній групі значне покращення спостерігалося у 29 пацієнтів
(55,8 %), помірне - у 18 (34,6 %). Суттєвої позитивної динаміки не було виявлено у 4 (7,7 %) хворих. У одного хворого стан погіршився внаслідок додаткової психотравмуючої ситуації, що виникла під час проведення лікування. В групі порівняння значне покращення спостерігалося у 11 (27,5 %) хворих, помірна позитивна динаміка - у 25 (62,5 %) хворих, суттєві зміни у клінічних проявах хвороби були відсутні у 3 (7,5 %) хворих і один хворий відзначив погіршання свого стану внаслідок посилення депресивної симптоматики. Застосування комплексної терапії соматоформної вегетативної дисфункції органів травлення дає змогу прискорити одужання хворих та значно покращує подальший перебіг захворювання. Упродовж одного року після завершення участі в дослідженні жоден з хворих основної групи не звернувся до стаціонару повторно, а 25 (62,50 %) хворих групи порівняння проходили повторні курси лікування в стаціонарах гастроентерологічного та психоневрологічного профілю. На другому році - 11 (21,15 %) хворих з основної групи та 28 (93,33 %) пацієнтів групи порівняння повторно пройшли курслікування.

Таким чином, використання розробленого нами комплексного методу терапії виявилось більш ефективним у порівнянні зі стандартним медикаментозним лікуванням. Його застосування дозволило значною мірою прискорити процес одужання хворого завдяки активації його адаптивно-компенсаторних механізмів.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування нового рішення завдань удосконалення та стандартизації процесу лікування соматоформної вегетативної дисфункції розладів органів травлення на основі структурного аналізу сучасного клінічного поліморфізму даної патології.

2. У хворих на соматоформні розлади органів травлення виявлено відносно високий рівень тривоги та депресії (за HADS середній бал за шкалою депресії становив16,5 0,5 бала, а за шкалою тривоги - 14,5 0,5 бала, р < 0,05), що свідчить про значну патогенетичну роль емоційних порушень у формуванні даних розладів.

3. Було виділено такі клініко-типологічні варіанти соматоформної вегетативної дисфункції органів травлення: тривожно-депресивний (у 43,48 % хворих), депресивно-іпохондричний (у 27,17 % хворих), депресивно-фобічний (у 18,47 % хворих), астено-депресивний (у 6,53 % хворих) та депресивно-тужливий (у 4,35 % хворих). Це свідчить про неоднорідність психопатологічної симптоматики у пацієнтів з соматоформними розладами, що треба враховувати, призначаючи їм лікування.

4. Результати дослідження у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення виявили високий рівень алекситимії. Найвищий він був у пацієнтів з депресивно-іпохондричним та депресивно-тужливим варіантами соматоформних розладів (74,45 1,58 та 73,51 1,53 бала відповідно, найнижчий - у хворих з тривожно-депресивною симптоматикою (66,25 2,25 бала). Це підтверджує значну роль алекситимії в патогенезі функціональної патології органів травлення.

5. Порівняльний аналіз даних, здобутих за допомогою шкали ІТТ у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення та пацієнтів з невротичними розладами, показав високий рівень тривожності в обох групах. Виявлено суттєву різницю між структурою ситуативної та особистісної тривожності у досліджених групах. У пацієнтів із соматоформними розладами ситуативна та особистісна тривожність складали 6,5 ± 1,1 стенів та 7,7 ± 0,8 стенів відповідно. У хворих на невротичні розлади особистісна тривожність мала значення 7,7 ± 1,3стенів, а ситуативна тривожність - 7,3 ± 1,3 стенів.

6. За методом ДМВ у хворих на соматоформні розлади органів травлення рівень ідеального «Я» дорівнював 49,50 ± 0,50 бала, а рівень реального «Я» -44,15 ± 0,35 бала. Паралельно з цим у них було виявлено виражену дисоціацію між структурою актуального та ідеального «Я» у порівнянні з хворими на невротичні розлади. Нерівномірний характер показників тривожності та дисоціація між актуальним та ідеальним «Я» у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення свідчать про наявність у них конфлікту, який не можна розв'язати. Тому у цих хворих високий рівень особистісної тривоги, яка внаслідок високого рівня алекситимії та вегетативної нестабільності трансформується у соматичні симптоми.

7. Структура вегетативної дисфункції у хворих на соматоформні розлади органів травлення має три варіанти: з переважною гіперфункцією симпатичної ланки вегетативної нервової системи (37,50 % пацієнтів), з переважною гцперфункцією парасимпатичної ланки (20,00 % пацієнтів) та зі збалансованою взаємодією всіх ланок вегетативної регуляції (42,50 % пацієнтів). Хворі на соматоформні розлади органів травлення мають більшу гетерогенність вегетативних порушень у порівнянні з хворими на невротичні розлади. Для останніх характерна більша активація симпатичної ланки вегетативної регуляції та більша супресія парасимпатики.

8. Особистісна тривожність, яка відіграє значну роль у патогенезі соматоформної вегетативної дисфункції органів травлення, найкраще підлягає психотерапевтичному лікуванню. За даними ІТТ, вона зменшилася з 7,56 ± 0,98 стенів до початку терапії до 4,15 0,67 стенів після півроку комплексного лікування. Водночас у хворих, у яких застосовувалася тільки психофармакотерапія, відповідний показник знизився з 7,74 ± 1,36 стенів тільки до 5,41 0,34 стенів. Підбір же самих психотерапевтичних тактик та методів лікування хворих на соматоформні розлади органів травлення утруднюється порушенням у них через алекситимію описання не лише свого емоційного стану, а й міжособистісних стосунків, взаємодії з оточуючим мікросередовищем.

9. Через значну синдромальну багатогранність захворювання найефективнішим, поряд з комплексною фармакотерапією, було застосування розроблених нами диференційованих схем когнітивно-орієнтованої психотерапії, які враховували клінічну структуру та характер перебігу захворювання, а також особливості порушення емоцій і особистісні відмінності у цих хворих. Запропонована система психотерапевтичних та психопрофілактичних заходів для лікування соматоформних розладів органів травлення дозволяє не тільки підвищити рівень медичної та соціальної реабілітації хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення, але й запобігти регоспіталізації та скоротити прибування в стаціонарів середньому на 4-5 діб.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Скринник О.В. Особливості вегетативної регуляції у хворих на соматоформні розлади органів травлення / О.В. Скринник // Психічне здоров'я. - 2007. - №2 (15). - С. 33 - 37.

2. Скринник О.В. Порівняльний аналіз клініко-анамнестичних даних у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення та невротичні розлади / О.В. Скринник // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. - 2007. - Т.7, вип. 4 (20). - С.146 - 149.

3. Скринник О.В. Клініко-психопатологічні особливості у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення / О.В. Скринник // Український вісник психоневрології. - 2007. - Т.15, вип. 3 (52). - С. 71 - 75.

4. Скринник О.В. Особливості тривожності та її психотерапія у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення / О.В. Скринник // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - 2008. - № 1 (18). - С. 66 - 72.

5. Підкоритов В.С. Організаційна модель амбулаторної допомоги хворим на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення / В.С. Підкоритов, О.В. Скринник // Архів психіатрії. - 2004. - Т. 10, № 2 (37). - С. 61 - 63. (Здобувачем особисто проведено інформаційний пошук, виконано аналіз отриманих даних, розроблена модель амбулаторної допомоги, робота написана та підготовлена до друку).

6. Подкорытов В.С. Современная терапия соматоформныхрасстройств органов пищеварения / В.С. Подкорытов, О.В. Скрынник // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - 2004. - № 3 (13). - С. 40 - 43. (Здобувачем особисто проведено інформаційний пошук, виконано аналіз отриманих даних, розроблена модель терапії соматоформної патології органів травлення, робота написана та підготовлена до друку).

7. Уніфіковані критерії диференційованої діагностики депресивних та соматоформних розладів в практиці лікарів-соматологів: [Методичні рекомендації] / [В.С. Підкоритов, І.І. Кутько, О.І. Сєрікова, Ю.Ю. Чайка, О.В. Скринник]. - Харків, 2007. - 22 с. (Здобувачем особисто проведено інформаційний пошук, виконано аналіз літературних джерел, розроблені критерії дифереційованої діагностики соматоформних розладів, робота підготовлена до друку).

8. Лікування соматизованих депресивних та соматоформних розладів в практиці лікарів-соматологів: [Методичні рекомендації] / [В.С. Підкоритов, І.І. Кутько, О.І. Сєрікова, Ю.Ю. Чайка, О.В. Скринник]. - Харків, 2007. - 16 с. (Здобувачем особисто виконано аналіз літературних джерел, розроблені схеми лікування соматоформних розладів, робота підготовлена до друку).

9. Пат. 29802 Україна, МКI А61 В 5/16 А61 Р 25/00. Процес діагностики та лікування соматоформної вегетативної дисфункції/ Скринник О.В.; заявник та патентовласник О.В. Скринник. - № u2007 11274; заявл. 11.10.07; надрук. 25.01.08; бюл. № 2. - 3 с.

10. Скринник О.В. Сучасна проблема соматоформної вегетативної дисфункції органів травлення: терапія та психопрофілактика / О.В. Скринник // Український вісник психоневрології. - 2007. - Т.15, вип. 1 (50) (додаток). - С. 237.

11. Підкоритов В.С. Диференціальна діагностика депресивних розладів у хворих, що лікуються у загальносоматичних стаціонарах / В.С. Підкоритов, О.І. Сєрікова, О.В. Скринник, О.Л. Кулик // Наукові засади міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації». Збірка наукових праць за редакцією А.М. Сердюка. - Вип. 1. - К.: Деркул, 2007. - С. 212 - 228. (Здобувачем особисто проведене клінічне обстеження частини пацієнтів, оброблено клінічний матеріал і виконано аналіз отриманих даних, робота написана та підготовлена до друку).

12. Підкоритов В.С. Основні принципи діагностики та терапії соматоформних розладів серцево-судинної системи та органів травлення в умовах загальної медичної практики / В.С. Підкоритов, О.І. Сєрікова, О.В. Скринник // Психосоматичні розлади. Психотерапія: матеріали науково-практичної конференції (Чернівці, 30 вересня - 1 жовтня 2005р.). - Чернівці, 2005. - С. 65 - 67. (Здобувачем особисто проведене клінічне обстеження частини пацієнтів, оброблено клінічний матеріал і виконано аналіз отриманих даних, робота написана та підготовлена до друку).

13. Підкоритов В.С. Основні підходи до лікування функціональної патології (соматоформних розладів) органів травлення в умовах сімейної медицини / В.С. Підкоритов, А.М. Черняк, О.В. Скринник // Актуальні питання внутрішньої медицини в практиці сімейного лікаря: матеріали конференції з міжнародною участю (Харків, 4 - 5 жовтня 2006 р.) - Харків, 2006. - С. 71. (Здобувачем особисто проведене клінічне обстеження всіх пацієнтів, оброблено клінічний матеріал і виконано аналіз отриманих даних, розроблено схему та алгоритм терапевтичного втручання, робота написана та підготовлена до друку).

14. Підкоритов В.С. Депресивні розлади у хворих, що лікуються в загально соматичних стаціонарах / В.С. Підкоритов, О.І. Сєрікова, Ю.Ю. Чайка, О.В. Скринник // Міжгалузева комплексна програма «Здоров'я нації» на 2002 - 2011 роки - крок до реформування галузі: матеріали конференції (Київ -Ужгород, 26 - 27 жовтня 2006 р.). - Київ - Ужгород, 2006. - С. 120 - 123. (Здобувачем особисто проведене клінічне обстеження частини пацієнтів, оброблено клінічний матеріал і виконано аналіз отриманих даних, робота написана та підготовлена до друку).

АНОТАЦІЯ

Скринник О.В. Клініко-психопатологічні особливості хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення та їх комплексне лікування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - психіатрія. Державна установа «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України». - Харків, 2008.

На основі аналізу клініко-психопатологічних особливостей 92 хворих на соматоформні розлади органів травлення виділено основні клінічні типи емоційних порушень, що характерні для даної групи пацієнтів. У процесі порівняння клініко-анамнестичних даних хворих на соматоформну патологію та невротичні розлади визначено чинники, що сприяють розвиткові соматизації. Проаналізовано особливості клініко-психопатологічної симптоматики, їх зв'язок з вегетативними порушеннями у обстежених пацієнтів. Розглянуто порушення у інтер- та інтраіндивідуальних відносинах, їхній зв'язок з алекситимією. Розроблено та опрацьовано комплексний диференційований підхід до терапії, який враховує клінічну структуру, особистісні відмінності та характер порушення емоцій. Досліджено можливості його використання в практиці у поєднанні з фармакотерапією. Доведено, що комплексний підхід виявився більш ефективним у порівнянні з медикаментозним лікуванням.

Ключові слова: соматоформна вегетативна дисфункція органів травлення, порушення емоцій, вегетативна нервова система, психотерапія.

Скрынник О.В. Клинико-психопатологические особенности больных с соматоформной вегетативной дисфункцией органов пищеварения и их комплексное лечение. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия. - Государственное учреждение «Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины». - Харьков, 2008.

На основании анализа клинико-психопатологических особенностей 92 больных с соматоформной вегетативной дисфункцией органов пищеварения выделено пять основных синдромов, характерных для данной группы пациентов: депрессивно-ипохондрический (у 27,17 % обследованных), тревожно-депрессивный (у 43.48 %), депрессивно-фобический (у 18,47 %), астено-депрессивный (у 6,53 %), депрессивно-тоскливый (у 4,35 %). С помощью сравнительного анализа клинико-анамнестических данных пациентов с соматоформной патологией органов пищеварения и с невротическими расстройствами определены основные факторы, которые способствуют развитию соматизации. Проанализированы особенности клинико-психопатологической симптоматики, определен характер их взаимоотношений с вегетативными нарушениями при данной патологии.

На основании спектрального анализа вариабельности сердечного ритма у 40 пациентов с соматоформной вегетативной дисфункцией органов пищеварения было выявлено и описано три типа вегетативной регуляции: с преобладанием симпатического звена (у 37,50 % обследованных), с преобладанием парасимпатического звена (у 20,00 %) и со сбалансированным взаимодействием различных звеньев вегетативной нервной системы (у 42,50 %). Доказано, что вегетативная регуляция играет роль модулятора, определяя степень выраженности, а иногда и наличие клинических проявлений заболевания. Психологические факторы могут изменять вегетативную регуляцию в каждом отдельном случае, усложняя и усиливая клинику соматоформной вегетативной дисфункции органов пищеварения.

Рассмотрены особенности интер- и интраиндивидуальных отношений у пациентов с соматоформной патологией органов пищеварения, их взаимосвязь с алекситимией. Неравномерный характер показателей тревожности и диссоциация между актуальным и идеальным «Я» у больных с соматоформной вегетативной дисфункцией органов пищеварения свидетельствуют о наличии у них неразрешимого личностного конфликта. Потому у этих пациентов усиливаются личностные реакции тревоги, которая из-за высокого уровня алекситимии и вегетативной нестабильности трансформируется в соматические симптомы.

Теоретически обоснована необходимость дифференцированного подхода к психотерапии пациентов с соматоформной вегетативной дисфункцией органов пищеварения. Впервые разработаны алгоритм и дифференцированные схемы лечения данной патологии, которые учитывают клиническую структуру, особенности личности и характер нарушения эмоций у больных с соматоформной вегетативной дисфункцией органов пищеварения. Психофармакотерапия назначалась дифференцированно, согласно клинико-психопатологическим особенностям в каждом отдельном случае. Для определения первичной психотерапевтической тактики было предложено применять показатели различных шкал интегративного теста тревожности. Было доказано, что использование комплексного подхода позволяет обеспечить адекватную терапевтическую тактику и способствует уменьшению длительности лечения благодаря активации адаптивно-компенсаторных механизмов пациента.

Ключевые слова: соматоформная вегетативная дисфункция органов пищеварения, нарушение эмоций, вегетативная нервная система, психотерапия.

Skrynnyk O. V. Clinical-psychopathological peculiarities of patients with gastrointestinal somatoform autonomic dysfunction and complex treatment of them. - A manuscript.

Dissertation for the candidate of medical science degree in specialty 14.01.16 - psychiatry. Public Institution «Institute of neurology, psychiatry and narcology AMS of Ukraine». - Kharkiv, 2008.

On basis of analysis of clinical peculiarities of 92 patients with gastrointestinal somatoform dysfunction it has been defined main clinical types of emotional dysfunction of this pathology. The factors that foster the somatization processes were determined while comparing clinic and anamnestic data in patients with gastrointestinal somatoform and neurotic disorders. The peculiarities of clinical-psychopathological symptomatic, their relations with autonomic disfunfunction on this pathology were analyzed. The disorders in inter- and intrapersonal relationships and their connection with alexithymia were considered. There was created and approved complex differentiated method of treatment of such patients that considers clinical structure, personal peculiarities and emotional disturbances. There were analyzed its potentialities in association with psychopharmacological treatment. It was proved that complex treatment is more effective than ordinary pharmacological management.