Сорбційна терапія у комплексному лікуванні хворих на гострі гнійно-запальні процеси порожнини рота

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКРАЇНИ

„УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА

АКАДЕМІЯ"

СОРБЦІЙНА ТЕРАПІЯ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ГОСТРІ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНІ ПРОЦЕСИ ПОРОЖНИНИ РОТА

14.01.22-стоматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

СТОРОЖЕВА Марина Вікторівна

Полтава-2009

АНОТАЦІЯ

Сторожева М.В. Сорбційна терапія у комплексному лікуванні хворих на гострі гнійно-запальні процеси порожнини рота.--Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 -- стоматологія. -- Вищий державний навчальний заклад України „Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України.--Полтава, 2009.

У роботі наводяться результати використання ентеросорбента „Ентеросгель” в комплексному лікуванні обмежених гнійних процесів порожнини рота. Ефективність проведеного лікування контролювалась даними клініко-лабораторних, біофізичних, біохімічних, цитологічних і цитохімічних досліджень. Було виявлено найбільш інформативні показники оцінки перебігу запального процесу, які можна використовувати для прогнозування і корекції лікувальних заходів.

Результати спостережень на 3-ю добу лікування показали більш позитивні результати у пацієнтів, у лікуванні яких була застосована сорбційна терапія. Виявлено зниження показників загальної і локальної термометрії, поліпшення показників імунітету, нормалізацію коефіцієнта Гаркаві порівняно з аналогічними показниками з групою хворих, в якій використовували антибіотикотерапію.

Ключові слова: гострий періостит, діагностика, лікування, сорбент, антибіотики.

АННОТАЦИЯ

Сторожева М.В. Сорбционная терапия в комплексном лечении больных с острыми гнойно-воспалительными процессами полости рта.--Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22-стоматология.--Высшее государственное учебное заведение Украины „Украинская медицинская стоматологическая академия» МЗ Украины.--Полтава, 2009.

Диссертация посвящена одной из актуальных проблем хирургической стоматологии--лечению больных с острыми гнойно-воспалительными процессами полости рта. Работа основана на результатах обследования 110 больных с острыми одонтогенными гнойными периоститами. В зависимости от назначаемой медикаментозной терапии больных объединили в две группы. Формирование групп проводилось слепым нерандомизированным методом.

В первую группу вошли 54 человека, у которых проводилось хирургическое вмешательство, состоящее из удаления «причинного зуба», вскрытия и дренирования очага воспаления. Больным назначали энтерально сорбент „Энтеросгель”, препараты „Лоратидин”, „Солпадеин” по общепринятой схеме. Для местной обработки операционной раны после вскрытия гнойного очага в полости рта больные использовали водную суспензию сорбента «Энтеросгель», оральный антисептик „Стоматидин” и 4% раствор натрия гидрокарбоната.

Вторую группу составили 56 человек, которым так же проводили аналогичное хирургическое вмешательство. Пациенты применяли выше указанные средства без использования сорбента. Так же больным назначался антибактериальный препарат широкого спектра действия „Норфлоксацин” и противогрибковый антибиотик „Нистатин” по общепринятой схеме. Для местной обработки операционной раны больным назначались препараты, применявшиеся в первой группе.

Результаты наблюдений на 3-и сутки лечения показали более позитивные результаты у тех пациентов, в медикаментозном лечении которых применялась сорбционая терапия. В частности, у больных в первой группе исследования быстрее сокращались сроки наличия коллатерального отека мягких тканей

лица, ускорялись сроки очищения операционной раны в полости рта и скорость ее контракции, нормализовались показатели термометрии, улучшались показатели лабораторных исследований, сокращались сроки временной нетрудоспособности по сравнению с аналогичными показателями у пациентов второй группы.

На 3-и сутки лечения из операционных ран у пациентов первой группы были выделены микроорганизмы в количестве от 10 ² до 10 ³ КОЕ/мл, в 7,7 % случаев исследований роста патогенной микрофлоры не обнаруживалось. У пациентов второй группы так же регистрировалось снижение уровня микробной обсемененности операционных ран после вскрытия очагов воспаления в полости рта. Однако у больных второй группы, по сравнению с результатами дооперационного периода, увеличивалось число посевов с дрожжеподобными грибами рода Candida и число антибиотикорезистентных штаммов S. aureus, S. haemoliticum.

Положительную динамику состояния здоровья пациентов первой группы на 3-и сутки лечения подтверждало повышение уровня гемоглобина на 1,89% и снижение коэффициента Гаркави на 6,7% по сравнению с результатами исследований в дооперационном периоде.

При комплексном использовании сорбента „Энтеросгель” на 3-и сутки лечения уровень содержания SIgA в ротовой жидкости повышался на 62,4% (р<0,02), что было сопоставимо уровнем у здоровых людей. Это свидетельствовало о участии сорбента „Энтеросгель” в стимулировании специфического иммунного ответа организма.

На фоне комбинированного применения сорбционной терапии у пациентов первой группы на 3-и сутки лечения происходило повышение показателей НСТ-теста на 48%, фагоцитоза на 12,7% и завершенности фагоцитоза на 4,8 %.

Так же на 3-и сутки лечения у больных первой группы происходило снижение показателей люминолзависимой хемилюминесценции ротовой жидкости на 68,1% по сравнению с результатами дооперационного периода.

Проведенные клинические наблюдения клинико-лабораторные, иммунологические, цитологические, цитохимические, биологические и биохимические исследования показали высокую эффективность комплексного использования сорбента „Энтеросгель” в лечении больных с острыми одонтогенными гнойными периоститами. Предложенный метод лечения обеспечивал оптимизацию очищения раневой поверхности, детоксикацию и нормализацию местного и общего иммунного статуса пациентов, не вызывал токсических и аллергических осложнений.

Разработанная и примененная в клинике методика лечения острых гнойно-воспалительных процессов полости рта с комплексным использованием сорбционной терапии позволила повысить качество лечения больных с не отягощенным соматическим анамнезом.

Ключевые слова: острый периостит, диагностика, лечение, сорбент, антибиотики.

SUMMARY

Storozheva M.V. Sorption therapy in complex treatment of patients with the sharp pyoinflammatory processes of oral cavity.--A manuscript.

Thesis competing for the scientific degree of Candidate of Medical Sciences in the speciality 14.01.22.--Stomatology.--Higher state education institution of Ukraine „Ukrainian Medical Dental Academy” Ministry of Health of Ukraine.--Poltava, 2009.

The thesis presents the results of using absorbent „Sorbogel” in the complex treatment of localized purulent processes of the oral cavity. The efficacy of the treatment was controlled by the data of clinical and laboratory, biophysical, biochemical, cytological and cytochemical investigations. Most informative indices of assessing the development of the process, which can be used to prognosticate and correct the treatment were obtained.

The observation of the patients on the 3^rd day of the treatment demonstrated more positive results in the patients with complex application of the sorption therapy than those in the patients taking antibiotics. Decreased indices of systemic and local

thermometry, improved indices of immunity, normalized Garcavi quotient compared with those of the second group were determined.

Key words: acute periostitis, diagnostics, treatment, absorbent, antibiotics.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з основних проблем хірургічної стоматології на даний час є профілактика та лікування запальних захворювань щелепно-лицьової ділянки (Н.Н. Бажанов, 1998; С.Г. Безруков, 2000; С.К. Суржанський, 2000; В.Д. Ахмеров, 2005). Питання лікування гострих гнійно-запальних процесів порожнини рота продовжує викликати науковий інтерес як практичного, так і теоретичного значення. Перебіг запальних захворювань супроводжується порушенням загального стану організму із-за розвитку синдрому ендогенної інтоксикації. Вивчення ступеню прояву ендогенної інтоксикації необхідно для прогнозування перебігу запального процесу та можливого розвитку ускладнень.

На поліклінічному стоматологічному прийомі найбільш часто зустрічаються наступні гострі гнійно-запальні процеси порожнини рота: періостит, перікоронарит, абсцедуючий пародонтит (К.Е. Печковський, 1998; Т.Г. Робустова, 2000; І.В. Майбородін, 2003; В.В. Богатов, 2004; І.Я. Піекалнтіс, 2006).

Причиною розвитку запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки в 80-95% випадків є різноманітна мікрофлора, яка вегетує у порожнині рота (Е.В. Горшевікова, 2000; С.О. Білоконь, 2002; А.С. Барило, 2006; А.А. Лабазнов, 2008; Л.А. Василевська, 2009). Особливістю одонтогенної інфекції є її висока вірулентність та токсичність. Мікроорганізми в процесі життєдіяльності продукують різноманітні токсини та патогенні ферменти, які лізують білкові структури клітин нервової системи, печінки, міокарду (М.А. Губін, 1998; Ю.В. Дяченко, 1999; Г.П. Лобода, 2000; Ю.М. Казакова, 2005). Перебіг запальних захворювань, окрім наявності гнійного вогнища, характеризується порушенням загального стану організму через розвиток синдрому ендогенної інтоксикації, вивчення ступеня якого необхідно для прогнозування перебігу запального процесу та можливого розвитку ускладнень (Л.В. Львова, 2002; Х.Ю. Ешбадалов, 2005; М.П. Комський, 2005; А.А. Чеснокова, 2005).

Традиційно в комплексному лікуванні гострих гнійно-запальних процесів порожнини рота після розтину і дренування вогнища запалення присутні два напрями: загальна та місцева протизапальна терапія (Н.Н. Бажанов, 1992; В.В. Бойко, 2001; С.О. Білоконь, 2002; А.С. Барило, 2006). Методи лікування, які в даний час застосовуються, не завжди є достатньо ефективними та безпечними. Пояснюється це видовою різноманітністю мікрофлори, що викликає розвиток запального процесу одонтогенного характеру. Найбільші труднощі викликає вибір місцевої та загальної протизапальної терапії при відсутності можливості визначення в ургентному порядку чутливості мікроорганізмів до антибіотиків та антисептиків (Л.В. Богун, 2005; Е.А. Дурново, 2005; Дж. Кевел, 2005).

Необхідно звернути увагу на такий факт, що при не адекватному виборі антибіотиків підвищується ризик порушення імунного статусу пацієнтів (Н.Н. Бажанов, 1992; Г.П. Лобода, 2000; О.З. Масна-Чала, 2004; Л.Ф. Сідельнікова, 2008) та виникнення полірезистентних штамів мікроорганізмів (В.Ю. Ганчо, 2000; С.М. Григоров, 2004; М.П. Комський, 2005). Враховуючи всі вищенаведені факти, ми підійшли до пошуку можливостей підвищення ефективності лікування гострих гнійно-запальних процесів порожнини рота.

У групі способів локального лікування інфікованих ран особливе місце посідають препарати, що мають адсорбуючі властивості, сорбенти (Н.Б. Кузняк, 1999; А.А. Лабазнов, 2008). Під час проведення аплікаційної сорбції відбувається витягання токсичних метаболітів і продуктів некролізу при прямому контакті з ураженою поверхнею. Одночасно для усунення явищ ендогенної інтоксикації організму необхідне застосування ентеральних сорбентів (І.К. Деденко, 1998; О.В. Комаревська, 1999; Л.В. Усенко, 2000). У зв'язку з тим, що можливості загальної і місцевої сорбційної терапії при лікуванні гнійних процесів у порожнині рота вивчені недостатньо, дослідження в цьому напрямку є актуальними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі хірургічної стоматології та щелепно-лицьової хірургії Харківського національного медичного університету. Вибраний напрямок дослідження зв`язан з планом наукових досліджень Харківського національного медичного університету та є фрагментом теми НДР кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицьової хірургії «Профілактика, діагностика, лікування основних стоматологічних захворювань» (номер державної реєстрації 0102U01822). Автором в рамках НДР виконувався фрагмент, зв`язаний з вивченням впливу сорбента «Ентеросгель» (поліметилксилоксан) на процеси загоєння в порожнині рота.

Мета дослідження -- підвищення ефективності лікування хворих на гострі одонтогенні гнійно-запальні захворювання порожнини рота з використанням сорбційного препарату «Ентеросгель».

Завдання дослідження:

1.Вивчити характер мікрофлори в операційних ранах після розтину гнійних вогнищ у порожнини рота та її чутливість до антибіотиків і антисептиків.

2.Оцінити ступінь інформативності і достовірності оцінки загоєння операційних ран після розтину гнійних вогнищ в порожнині рота (клінічний, термометричний, цитологічний, цитохімічний, планіметричний методи).

3.Провести порівняльне вивчення регенерації операційних ран після розтину гнійних вогнищ у порожнині рота з комплексним використанням сорбенту «Ентеросгель» та на фоні антибіотикотерапії.

4.Вивчити рівень ендотоксикозу та показники імунітету в динаміці лікування у хворих з гострими одонтогенними гнійними періоститами.

Об'єкт дослідження: інформативність клінічних, термометричних, цитологічних, цитохімічних, планіметричних характеристик для оцінки загоєння операційних ран після розтину гнійних вогнищ у порожнині рота.

Предмет дослідження: характер і терміни загоєння операційної рани після розтину гнійних вогнищ в порожнині рота у хворих з гострими одонтогенними гнійними періоститами при використанні для лікування кремнійорганічного сорбенту «Ентеросгель» і його вплив на стан місцевої неспецифічної резистентності організму.

Методи дослідження: для досягнення поставленої в дисертаційній роботі мети використовувались наступні методи дослідження : клінічні -- для оцінки стану хворих, яким проводилося лікування гострих одонтогенних гнійних періоститів; термометричний, планіметричний, цитологічний, цитохімічний -- для оцінки процесу репарації операційних ран після розтину гнійних вогнищ у порожнині рота; лабораторні, імунологічні -- для оцінки процесу реконвалістенції хворих; мікробіологічні -- для оцінки змін складу мікрофлори операційних ран після розкриття гнійних вогнищ порожнини рота в процесі лікування. Для оцінки достовірності отриманих результатів досліджень використовувався статистичний метод.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше запропонован та патогенетично обгрунтован метод лікування гострих одонтогенних гнійних періоститів у пацієнтів з необтяженим соматичним анамнезом, який грунтується на комплексному застосуванні ентерального сорбенту «Ентеросгель».

Уперше на підставі порівняльної оцінки виявлено і встановлено найбільшу інформативність термометричного, цитологічного, цитохімічного, біофізичного методів дослідження, що свідчать про динаміку перебігу запального процесу у хворих з гострими одонтогенними гнійними періоститами.

Уперше проведено порівняльне об'єктивне оцінювання результатів лікування хворих з гострими одонтогенними гнійними періоститами при використанні сорбційної терапії та із застосуванням традиційного методу антибактеріального лікування.

Уперше знайдено можливість виявлення ступеня ендогенної інтоксикації у хворих з гострими одонтогенними гнійними періоститами при використанні методу люмінолзалежної хемілюмінесценції (ЛЗ ХЛ).

Розроблено схему лікування препаратом «Ентеросгель» гострих одонтогенних гнійних періоститів.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі проведенних досліджень розроблен метод, який дозволяє проводити ефективний контроль за перебігом запального процесу та очищенням операційної рани після розкриття осередка запалення при гострому одонтогенному гнійному періоститі.

Вдосконалено метод комплексного лікування гострого одонтогенного гнійного періостита з аплікаційним та ентеральним використанням сорбентного препарату «Ентеросгель».

Отримана більш докладна інформація про морфологію ранового процесу у хворих з гострими одонтогенними гнійними періоститами при використанні окрасу цитограм амідом чорним, що дозволяє підвищити якість діагностики та прогнозування перебігу запального процесу.

Запропановано використання метода підрахунку лейкоцитів у ротовій рідині, коефіцієнту Гаркаві та люмінолзалежної хемілюмінесценції для висвітлення динаміки перебігу реконвалесценції у хворих з гострими одонтогенними гнійними періоститами та розвитку можливих ускладнень запального характеру.

Розроблений метод впроваджен в клінічну практику лікування гострих одонтогенних гнійних періоститів. Метод легко досяжний та може бути використаний в амбулаторних умовах.

Результати досліджень були впроваджені в практичну роботу стоматологічного відділення Дорожної клінічної лікарні станції Харків, стоматологічного відділення Харківської обласної клінічної лікарні, університетської стоматологічної клініки Харківського національного медичного університету, в навчальний процес і лікувальну роботу кафедри хірургічної стоматології і щелепно-лицьової хірургії Харківського національного медичного університету, кафедри стоматології Харківського національного медичного університету, кафедри хірургічної стоматології і щелепно-лицьової хірургії Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, кафедри хірургічної стоматології і щелепно-лицьової хірургії Донецького національного медичного університету ім. М. Горького, кафедри хірургічної стоматології і щелепно-лицьової хірургії Дніпропетровської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено аналіз наукової літератури та інформаційно-патентний пошук з використанням баз даних мережі «Інтернет». Спільно з науковим керівником були сформульовані мета та завдання дослідження, тактика проведення клінічних досліджень при лікуванні хворих з гострими гнійними одонтогенними періоститами. Дисертант самостійно провів обстеження та лікування хворих з досліджуваною патологією. Автор виконав систематизацію та узагальнення отриманих результатів, а також їх статистичну обробку та оформлення у вигляді таблиць, діаграм та графіків. Автором самостійно написані всі розділи дисертації, під керівництвом наукового керівника були обгрунтовані і сформульовані висновки та практичні рекомендації.

Фрагменти роботи виконані на базах Дорожної клінічної лікарні станції Харків; бактеріологічної лабораторії Державного наукового центру лікарських засобів, м. Харків; імунологічної лабораторії діагностичного центру 13-ої міської клінічної поліклініки, м. Харків; на кафедрі патологічної анатомії ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава; у відділі клініко-епідеміологічних досліджень Харківського НДІ гігієни праці і профзахворювань Харківського національного медичного університету.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на обласній науково-практичній конференції «Сучасні питання стоматології» (Харків, 2006); науково-практичній конференції молодих вчених «Працюємо, творимо, презентуємо» (Івано-Франківськ, 2006); міжнародній конференції щелепно-лицьових хірургів і стоматологів (С.-Петербург, 2005, 2007, 2008); науково-практичній конференції молодих вчених «Медицина третього тисячоліття» (Харків, 2008); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Медична наука--2008" (Полтава, 2008).

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 11 наукових роботах, з них 5 статей опубліковано у виданнях, ліцензованих ВАК України, 6--в тезах конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, опису об'єктів та методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, який містить 274 джерела, з яких 205 кирилицею і 69 латиницею. Дисертаційна робота викладена на 191 сторінці комп'ютерного тексту, ілюстрована 33 таблицями, 20 рисунками.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкти і методи досліджень. Вивчення особливостей клінічного перебігу гострого одонтогенного гнійного періоститу (ГОГП) проводилося у 110 хворих без соматичних захворювань, що проявили себе.

Для обгрунтування вибору препаратів медикаментозної терапії були проведені дослідження з вивчення мікрофлори з операційних ран, утворених після розтину гнійних вогнищ при ГОГП, до найчастіше застосованих у стоматологічній практиці антибіотиків та антисептиків.

Залежно від медикаментозної терапії, що призначалася при лікуванні ГОГП, всіх хворих об'єднали в дві групи. Формування груп проводилося сліпим нерандомізованим методом.

До першої групи було залучено 54 особи (29 чоловіків і 25 жінок), яким проводилося хірургічне втручання, що складалося з видалення «причинового зуба», розтину і дренування вогнища запалення. Хворим призначали ентеральний сорбент „Ентеросгель” (виробник--ЗАТ „Екологоохранная фирма „КРЕОМА--ФАРМ”) по 1 столовій ложці тричи на день, протягом 7-ми діб; антигістамінний препарат „Лоратидин” (фірма--виробник „Гексал АГ”, Німеччина) по 1 пігулці 1 раз на день, протягом 3-ох діб; нестероїдний протизапальний препарат „Солпадеїн” (фірма-виробник „Глаксосмітклайн Дангарван Лімітед”, Ірландія) по 2 пігулки при болях, протягом 3-ох діб. Для місцевої обробки операційної рани після розтину гнійного вогнища в порожнині рота хворі цієї групи використовували водну суспензію сорбенту „Ентеросгель” (згідно з рекомендаціями виробника 1 столову ложку препарату необхідно розчинити в 3 столових ложках води) у вигляді аплікацій. Після місцевого використання сорбенту застосовувалися полоскання порожнини рота оральним антисептиком „Стоматидин” (фірма--виробник „Bosnaligek ”, Боснія і Герцеговина) і 4% розчин натрію гідрокарбонату упродовж 5 діб.

Другу групу склали 56 осіб (34 чоловіки і 22 жінки), яким так само проводили аналогічне хірургічне втручання, застосовували вище зазначені засоби без використання сорбенту, але їм додатково призначались антибактеріальний засіб широкого спектру дії „Норфлоксацин” (фірма виробник--ТОВ „Фармацевтична компанія „Здоров'я”, Україна) по 400 мг. двічі на день, протягом 8 діб та антифунгіцидний препарат „Ністатин” (фірма-виробник--ЗАТ НПЦ „Борщаговський хіміко--фармацевтичний завод”, Україна) по 500 000 ОД тричі на добу, протягом 10 діб. Для місцевої обробки операційної рани після розтину гнійного вогнища в порожнині рота хворим призначався оральний антисептик „Стоматидин” і 4% розчин натрію гідрокарбонату у вигляді полоскань, протягом 5 діб.

Ефективність проведеного лікування контролювали шляхом комплексного обстеження, яке включало вивчення анамнезу захворювання, даних клінічних спостережень, клініко-лабораторних, цитологічних, цитохімічних, біофізичних і біохімічних досліджень.

Клінічна оцінка відображала динаміку загального стану хворих, показники температури тіла, терміни зменшення болю, набряклості м'яких тканин в ураженій ділянці, очищення операційних ран у порожнині рота від некротичних мас.

Визначення чутливості мікрофлори з операційних ран після розтину гнійних вогнищ при ГОГП до антибіотиків та антисептиків проводили загальноприйнятим методом радіальної дифузії в агар з використанням паперових дисків (Беркало Л.В. и др., 2003).

Матеріал для бактеріологічних, цитологічних і цитохімічних досліджень брали з операційної рани у момент розкриття вогнища запалення та на 3-ю добу лікування.

З метою вивчення стану загальної і місцевої резистентності організму проводилися імунологічні дослідження за визначенням вмісту SIgА (Маnchini, 1964), активності лізоциму в ротовій рідині (Беркало Л.В. и др., 2003).

Кров та ротову рідину для проведення клініко-лабораторних, біофізичних та біохімічних досліджень у хворих з ГОГП брали при зверненні в поліклініку і на 3-ю добу лікування. У здорових людей (контрольна група з 14 осіб) кров і ротову рідину брали вранці, натщесерце в поліклініці.

Оцінку неспецифічної резистентності організму визначали за допомогою клінічних лабораторних методів при дослідженні капілярної крові. Загальноприйнятими лабораторними методами вивчався рівень активності фагоцитозу і продукції активних форм кисню нейтрофілами за результатами виміру спонтанного НСТ-тесту, досліджувалась клінічна картина крові (Беркало Л.В. и др., 2003), а також рівень адаптативних можливостей організму з використанням коефіцієнта Гаркаві (Гаркави Л.Х., 1990).

Для оцінки ступеня інтенсивності запальних явищ і динаміки перебігу процесу запалення і регенерації рани проводився вимір локальної температури слизової оболонки порожнини рота (СОПР) у ділянці вогнища запалення та інтактній ділянці.

Для вивчення швидкості загоєння операційної рани і зміни її розмірів на 2-у і 3-ю добу після хірургічного втручання проводили вимір її лінійних розмірів за методом Л.І. Попової (1942).

Для об`єктивізації контролю за перебігом процесу репарації використовували цитологічне вивчення мазків-відбитків ранової поверхні за методом М.П. Покровської і М.С. Макарова в модифікації А.Д Штейнберга.

Для отримання докладної інформації про морфологію ранового процесу використовувалося забарвлення цитограм нітросинім тетразолієм та амідом чорним (Ліллі Р., 1969). Після цього проводилося вивчення кількісної характеристики різних морфофункциональних станів нейтрофільних лейкоцитів у мазках-відбитках, отриманих у 1-у та 3-ю добу лікування (Пигаревський В.Е., 1984).

Для визначення ступеня ендогенної інтоксикації у пацієнтів на ГОГП досліджували кількість молекул середньої маси (МСМ) у ротовій рідині методом спектрографії (Габриэлян Н.И. и др., 1983).

За допомогою методу ЛЗ ХЛ оцінювалася оксидантна рівновага між процесами інтенсивності перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та антиокси-дантного захисту в ротовій рідині (Ревезова Ю.А. и др., 2006).

Кожним пацієнтом, якому проводилося дослідження, був підписаний добровільний дозвіл на підставі акту біоетичної експертизи, який затверджений ректором ХНМУ (наказ № 32 від 20.02.2007 р.).

Статичну обробку отриманих результатів проводили на персональному компьтері ІВМ РС Реntium IV з використанням програм "Statistica for Windows. Version 5.0", і "Microsoft Excel 2003". Результати проведених досліджень оброблялись з розрахунком середніх (М), їх помилок (m) та розрахунків вірогідності за допомогою крітерія Стьюдента (р).

Результати дослідження і їх обговорення. На підготовчому етапі дисертаційної роботи були проведені дослідження по вивченню характеру мікрофлори операційних ран після розтину гнійних вогнищ порожнини рота у хворих з ГОГП. Результати дослідів виявили найбільшу чутливість мікроорганизмів до антибіотичних препаратів широкого спектру дії в такій послідовності: амікацин (75 %), левоміцетин (67 %), норфлоксацин (63%), цефазолін (60 %).

При проведенні доклінічних досліджень було встановлено, що найбільш раціональним методом лікування операційної рани після розтину гнійних вогнищ у порожнині рота у хворих з ГОГП є місцева протизапальна терапія. Для видалення з ранової поверхні продуктів некротичного розпаду та медіаторів запалення найефективнішими є локальне застосування сорбенту „Ентеросгель” з послідуючим використанням орального антисептика „Стоматидин”.

У доопераційному періоді у хворих з ГОГП були виявлені характерні показники стану м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки. Було встановлено, що у 95,5% пацієнтів з досліджуваною патологією спостерігався сильно виражений набряк м'яких тканин лиця, який поширювався за межі ураженої анатомічної ділянки. Також ці хворі скаржилися на виражений біль пульсуючого характеру з іррадіацією по ходу гілок трійчастого нерва. У 4,5% пацієнтів було виявлено набряк м'яких тканин, який поширювався тільки на межі ураженої щелепно-лицевої ділянки. Ці хворі скаржилися на болі середньої інтенсивності ниючого або пульсуючого характеру, без іррадіації в сусідні анатомічні ділянки.

Найчастіше у вогнищах запального процесу при ГОГП до початку лікувальних заходів зустрічалися культури S. epidеrmitis (48,4%), S. aureus (16,1%) та дріжджоподібних грибів роду Candida (12,9%) у кількості від 10⁵ до 10⁷ КОУ/мл. В обох групах спостереження характер, патогенні властивості і чутливість до антимікробних препаратів мікрофлори суттево не відрізнялись від тих результатів, що були отримані на підготовчому етапі досліджень.

Кількість лейкоцитів ротової рідині у хворих з ГОГП до початку лікування на 151,0 % перевищувала показники у здорових людей (р<0,001).

Підвищення кількості лейкоцитів периферичної крові хворих складало 9,6% у порівнянні з аналогічним показником у групі контролю. Рівень ШОЕ у хворих на ГОГП на цей період становив 10,9±1,44 мм/г, тоді як у здорових осіб він дорівнював 3,1± 0,23 мм/г (р<0,001). Це свідчило про розвиток запальної реакції не лише місцевого значення, але й на рівні організму в цілому. Також у досліджуваних групах хворих було зареєстровано зниження рівня гемоглобіну у чоловіків на 14,2%, у жінок--на 5,7%.

Також у пацієнтів з ГОГП до початку лікування було відмічено підвищення рівня коефіцієнта Гаркаві на 12,9% у порівнянні з результатами досліджень у здорових осіб.

На фоні розвитку ГОГП у пацієнтів відбувалося одночасне зниження в ротовій рідині рівня SIgА на 26,6% (р<0,01) та лізоциму на 12,6% (р>0,05), порівняно з аналогічними показниками у здорових людей . В досліджуваних групах хворих з ГОГП до початку лікування було зареєстровано зниження показника НСТ-теста на 62,6% (р<0,001). Водночас спостерігалося зменшення показників фагоцитарної активності лейкоцитів: фагоцитарного числа на 20,9%, фагоцитарного індексу на 28,8 %, завершеності фагоцитозу на 26% (р<0,001). Зниження рівня досліджуваних показників у обстежених пацієнтів свідчило про пригнічення активності неспецифічного захисту організму при розвитку запального процесу в порожнині рота.

Показник загальної термометрії у здорових осіб становив 36,26±0,10°С, локальної термометрії СОПР 35,76±0,26°С. У пацієнтів з ГОГП до початку лікування результат загальної термометрії дорівнював 36,84±0,04°С, локальної термометрії в інтактній ділянці СОПР--36,66±0,04°С, у вогнищі запалення--36,83±0,04°С (р<0,001, відповідно).

Під час проведення цитологічних досліджень до початку медикаментозного лікування в цитограмах операційних ран хворих з ГОГП були виявлені ознаки гострого неспецифічного запального процесу. В мазках-відбитках спостерігалося дифузне скупчення нейтрофільних лейкоцитів у стадії адгезії (42,9%), гнійних тілець (97,3%). У значно меншій кількості при цитологічних дослідженнях виявляли одиничні нейтрофільні лейкоцити в стадії адгезії (5,2%) і дифузні скупчення цих клітин у стадії спокою (17,9%) і фагоцитозу (10,2%). Цитограми хворих з ГГОП в 100% спостережень відповідали дегенеративно-запальному типові.

До початку лікування у пацієнтів з ГОГП показники ЛЗ ХЛ ротової ридини підвищувалися на 2184,2% (р<0,001) від норми. Водночас рівень МСМ при довжині хвилі 254 нм і 280 нм і також підвищувався, порівняно із здоровими людьми, відповідно на 122,8% і 153,3% (р<0,001).

Результати спостережень на 3-ю добу лікування показали більш позитивні зрушення у пацієнтів з ГОГП при комплексному застосуванні сорбентної терапії, ніж у тих пацієнтів, що приймали антибактеріальні та протигрибковий препарати.

Зокрема, у хворих першої групи дослідження на 3-ю добу лікування переважав помірний набряк м`яких тканин, який локалізувався в зоні біля рани, спостерігалися незначні больові відчуття. При клінічній оцінці стану операційної рани після розтину гнійного вогнища в порожнині рота було встановлено, що гіперемія та інфільтрація тканин СОПР у ділянці вогнища запалення слабко виражені. Відмічалась не значна місцева больова реакція. Краї операційної рани були не набряклі, слабко інфільтровані, з операційної рани виділялася незначна кількість геморагічного ексудату, в глибині рани виявлися грануляції.

Терміни повного очищення ранової поверхні і появи грануляцій у пацієнтів першої групи становили 2,3±0,2 діб. Ознаки початку краєвої епітелізації ранової поверхні спостерігалися на 3,3±0,1 добу. Регіонарний лімфаденіт зберігався протягом 3-4 діб від початку лікувальних заходів. Тимчасова непрацездатність пацієнтів першої групи становила 2,93±0,03 діб.

На 3-ю добу лікування з операційних ран у пацієнтів першої групи були виділені переважно S. aureus, S. еpidеrmitis, дріжджоподібні гриби роду Candida в кількості від 10² до 10³ КОУ/мл. В 7,7% випадків досліджень патогенної мікрофлори не виявлялося.

На фоні комбінованого застосування сорбційної терапії у хворих з ГОГП на 3-ю добу лікувальних заходів відбувалося підвищення на 62,3% рівня SIgА (р<0,002) і на 7,1% лізоциму ротової рідини (р>0,05).

У цей же період під час аналізу клініко-лабораторних досліджень у хворих першої групи було встановлено статистично достовірне зниження кількості лейкоцитів у ротовій рідині (на 52,3%), у периферичній крові (на 14,8%). Водночас позитивну динаміку поліпшення стану здоров'я пацієнтів цієї групи підтверджувало підвищення рівня гемоглобину на 1,9% (р<0,01) та зниження коефіцієнту Гаркаві на 6,7%.

Також у хворих першої групи на 3-ю добу лікування було зареєстровано підвищення показників НСТ-тесту на 48%, фагоцитозу на 12,7% та завершеності фагоцитозу на 4,8%.

Порівняно з доопераційним періодом у пацієнтів першої групи на 3-ю добу лікування спостерігалося зниження показників загальної температури тіла на 0,38±0,04°С. Зменшення показників локальної термометрії спостерігалося не лише в ділянці операційної рани, але й в інтактній симетричній ділянці СОПР, відповідно на 0,24±0,04°С і 0,32±0,03°С.

Проведення планіметричних досліджень в першій групі хворих дозволило зробити висновок про те, що на 3-ю добу лікування скорочення лінійного розміру операційної рани після розтину гнійного вогнища становило 4,2% (р<0,01).

На 3-ю добу лікування хворих першої групи було встановлено, що 75% цитограм мали ознаки регенераторно-запального типу. При вивченні результатів цитохімічного дослідження було виявлено зменшення в мазках-відбитках кількості як одиночно (54,5%), так і дифузно розташованих (45,5%) гнійних тілець. Також на 37,4% і 11,4%, відповідно, сталося зниження

кількості локально (13,6%) і дифузно розташованих (5,7%) лейкоцитів у стадії адгезії. У цей час кількість спостережень одиничних і множинних лейкоцитів у стадії спокою підвищилася на 30,6% і 10,3%, відповідно. У 17 % випадків спостережень було зареєстровано відсутність гнійних тілець у цитограммах. Вищезазначені результати розподілу структурно-функціональних фаз лейкоцитарної активності підтверджували той факт, що сорбент „Ентеросгель” дифузно адсорбував рановий ексудат із зруйнованими лейкоцитами .

На 3-ю добу лікування зменшення інтенсивності запального процесу у пацієнтів першої групи було зареєстроване у вигляді зниження показників ЛЗ ХЛ ротової ридини на 68,1%, МСМ на 15,6%. Це свідчило про позитивну тенденцію урівноваження процесів ПОЛ і стану антиоксидантної системи клітинних мембран.

У пацієнтів другої групи на 3-ю добу лікування зберігалися ознаки вираженого набряку м`яких тканин лиця та больові відчуття в ураженій ділянці. Крім того, 9 пацієнтів (16,0%) відзначали наявність побічних явищ при прийомі норфлоксацину та ністатину: блювання, головний біль, диспепсичні явища, тому 6 осіб (10,7%) цієї групи самостійно відмовилися від прийому медікаментів.

При подальших клінічних спостереженнях було виявлено, що явища набряку м`яких тканин лиця і больові відчуття реєструвалися в деяких пацієнтів цієї групи до 4-5 доби. Регіонарний лімфаденіт зберігався до 5-ої доби від початку проведення лікувальних заходів. Краї операційної рани у хворих другої групи на 3-ю добу лікуваня були набряклі, інфільтровані, визначався брудно-сірий наліт з фібрину, з рани виділявся гнійно-геморагічний ексудат. Терміни повного очищення ранової поверхні від детриту склали 3,4±0,2 діб, ознаки інфільтрації зберігалися до 4,5±0,2 діб, поява грануляції спостерігалася на 3,7±0,2 добу лікування. Ознаки початку краєвої епітелізації ранової поверхні визначалися на 5,5±0,1 добу лікування. Тривалість тимчасової непрацездатності у пацієнтів другої групи становила 3,25±0,12 діб.

Також у пацієнтів другої групи на 3 добу лікування було зареєстровано зниження кількості мікроорганизмів на поверхні операційних ран після розтину вогнищ запалення в кількості від 10² до 10³ КОУ/мл. Але, порівняно з результатами доопераційного періоду, зростала кількість антибіотикорезистентних штамів S. aureus, S. haemoliticum та збільшувалася кількість посівів з дріжджоподібними грибами роду Саndida. Таке спостереження дозволяло зробити висновок про збільшення випадків розвитку дисбактеріозу порожни рота у пацієнтів цієї групи.

На 3-ю добу лікування у хворих другої групи відбувалося зниження кількості лейкоцитів у ротовій рідині на 25%, підвищення рівня лейкоцитів у периферичній крові на 3,7 % та зростання показника ШОЕ на 20,7% (р<0,01). Також спостерігалося зниження рівня гемоглобіну на 7,0% та підвищення на 19,4% коефіцієнта Гаркаві. У той же час у пацієнтів першої групи було виявлено статистично достовірне зниження кількості лейкоцитів (на 52,3%) у ротовій рідині і в периферичній крові (на 14,8%). Одночасно позитивну динаміку поліпшення стану здоров'я у пацієнтів першої групи підтверджувало підвищення рівня гемоглобіну на 1,9% і зниження коефіцієнта Гаркаві на 6,7% (р<0,01 та р>0,05, відповідно).

Результати імунологічних досліджень у пацієнтів другої групи на 3-ю добу лікування суттєво не змінилися. У цей період відбувалося незначне статистично недостовірне підвищення у ротовій ридині рівня SigА на 1,6% та лізоциму на 8,5%, порівняно з доопераційним періодом. У той же час у хворих першої групи відбувалося значне і статистично достовірне підвищення на 62,3% рівня SigА та на 7,1% лізоциму ротової рідини, що підтверджувало поліпшення показників імунітету при використанні сорбційної терапії.

На 3-ю добу лікування у пацієнтів другої групи рівень НСТ-теста знижувався на 31,8%, підвищувався рівень показників фагоцитозу на 3,8%, фагоцитарного індексу на 0,1%, завершеності фагоцитозу на 8,1%. Цей факт можна було розцінювати як негативний, оскільки збільшення кількості нейтрофільних лейкоцитів з ушкодженою клітинною мембраною викликало активацію процесів внутрішньоклітинного фагоцитозу та приводило до збільшення кількості загиблих нейтрофілів у вогнищі запалення. На відміну від цього, у пацієнтів першої групи на 3-ю добу лікування відбувалося підвищення показників НСТ-теста на 48%, фагоцитозу на 12,7% та завершеності фагоцитозу на 4,8%. Тенденція до підвищення рівня цих показників свідчила про посилення активності бактерицидної системи нейтрофілів крові. Водночас зниження показників фагоцитарного числа (на 13%) і фагоцитарного індексу лейкоцитів (на 3,4%) у хворих ціеї групи підтверджувало зниження активності процесів перекисного окиснення ліпідів мембран цитоплазми клітин.

При аналізі результатів термометричного дослідження було виявлено, що у хворих другої групи на 3-ю добу лікування відбувалося зниження загальної температури тіла на 0,35±0,04°С від рівня в доопераційному періоді. Також у пацієнтів цієї групи спостерігалося статистично достовірне зменшення показників локальної термометрії не лише в ділянці операційної рани, але й в інтактній симетричній ділянці СОПР (відповідно на 0,25±0,05°С і 0,17±0,04°С). У той же час у пацієнтів першої групи було зареєстровано більш значне зменшення показників локальної термометрії в ділянці операційної рани на 0,24±0,04°С, в інтактній симетричній ділянці СОПР на 0,32±0,03°С (р<0,001).

На 3-ю добу лікування скорочення лінійного розміру ранової поверхні у пацієнтів другої групи 3,7% (р<0,001), водночас у пацієнтів першої групи він становив 4,2 % (р<0,001).

За результатами цитологічних досліджень мазків-відбитків операційних ран на 3-ю добу лікування було виявлено, що процес біологічного очищення ранової поверхні у пацієнтів другої групи був ще незавершений, тому що переважав дегенеративно-запальний тип цитограм (84%). У той час у

пацієнтів першої групи 75 % вивчених цитограм належали до регенераторно-запального типу. На 3-ю добу лікування в мазках-відбитках хворих другої групи найчастіше зустрічалися дифузні скупчення лейкоцитів у стадії адгезії (29,1%) та у стадії спокою (19,6%). У меншій кількості випадків у цитограммах виявлялися одиничні лейкоцити в стадії спокою і в стадії адгезії, 10,8% і 5,6%, відповідно. Кількість випадків виявлення лейкоцитів у стадії фагоцитозу зменшувалася на 7% порівняно з результатами попереднього періоду спостереження. Проте слід зазначити, що у хворих другої групи кількість як одиничних, так і множинно розташованих гнійних тілець у мазках-відбитках на цей період дослідження не зменшувалося. Дані проведеного цитохімічного дослідження вказували на незначне зниження на 3-ю добу лікування кількості активованих нейтрофільних лейкоцитів та лейкоцитів з явищами деструкції. Цей факт дозволив виявити, що використана медикаментозна терапія у хворих другої групи приводила до ушкодження клітинних мембран нейтрофільних лейкоцитів. Отримані результати дослідження дали підставу з`ясувати наслідки клінічних спостережень на 3-ю добу лікування, коли у хворих другої групи спостерігалися явища гнійної ексудації і некрозу тканин у ділянці рани, у той же час у пацієнтів першої групи з операційної рани виділялася незначна кількість геморагичного ексудату.

У хворих другої групи на 3-ю добу лікування було зарєестровано зменшення рівня показників ЛЗ ХЛ ротової рідини на 50%, рівень МСМ підвищувався на 12,7% від рівня доопераційного періоду. У цей же час у пацієнтів першої групи рівень зниження ЛЗ ХЛ становив 68,1%, рівень МСМ ротової рідини складав 15,6%. Отже, у пацієнтів другої групи в цей період спостереження підвищувалася інтенсивність процесів ендогенної інтоксикації у зв`язку масивною загибеллю мікроорганізмів, фагоцитів і цитотоксичною дією призначених медикаментів.

Проведені клінічні, клінічно-лабораторні, біохімічні, біофізичні, цитологічні, цитохімічні спостереження показали ефективність комбінованого застосування сорбенту „Ентеросгель” у комплексному лікуванні гострих одонтогенних гнійних періоститов у пацієнтів з необтяженим соматичним анамнезом. Запропонований метод лікування дозволяє підвищити якість лікування хворих.

ВИСНОВКИ

У дисертації подано результати клініко-лабораторних досліджень і запропоновано нове рішення науково-практичної задачі-підвищення ефективності лікування гострих гнійно-запальних процесів порожнини рота методом сорбційної терапії в комплексному лікуванні, що дозволяє поліпшити його якість та забезпечити оптимальні умови для загоєння операційної рани в порожнині рота.

1. На підставі мікробіологічних досліджень з операційної рани після розтину гнійних вогнищ у порожнині рота у хворих з гострими одонтогенними гнійними періоститами найчастіше висівалися: стрептококи (19,3%), стафілококи (17,3%), дріжджоподібні гриби роду Сandida (16,6%). Антибактеріальна дія була найбільш ефективною в орального антисептика „Стоматидин” і таких антибіотиків широкого спектру дії: цефазоліну, амікацину, норфлоксацину, левоміцетину.

2. Найбільш інформативним і достовірним при оцінці процесу репарації операційної рани після розтину гнійних вогнищ у порожнині рота у хворих з гострими одонтогенними гнійними періоститами були: локальна термометрія слизової оболонки порожнини рота, цитологічні, цитохімічні методи дослідження.

3. На підставі порівняльного вивчення процесу регенерації операційної рани після розтину гнійних вогнищ у порожнині рота у хворих з гострими одонтогенними гнійними періоститами встановлено, що явища гранулювання та епітелізації на фоні комбінованого застосування сорбційної терапії скорочуються на 1,1±0,21 та 2,2±0,1 діб, відповідно, порівняно з аналогічними показниками при використанні антибіотикотерапії. Статистично достовірне зниження результатів локальної термометрії в ділянці операційної рани на 3-ю добу лікування у пацієнтів першої групи становило 0,38±0,04°С, одночасно у пацієнтів другої групи дорівнювало 0,35±0,04°С. При застосуванні сорбційної терапії в більшості випадків спостерігалися цитограми регенераторно-запального характеру (75%), а при використанні антибіотикотерапії дегенеративно-запального типу (84%).

4. Виявлено, що комбіноване використання сорбенту „Ентеросгель” при лікуванні хворих з гострими одонтогенними гнійними періоститами супроводжувалося позитивною динамікою показників ендотоксикозу: зниженням у ротовій рідині рівня ЛЗ ХЛ на 68,1% та МСМ на 15,6% порівняно з початковим рівнем доопераційного періоду. Застосування антибіотикотерапії при лікуванні гострих одонтогенних гнійних періоститів призводило до зниження на 50,4% і підвищенню на 1,9% показників, що вивчалися.

5. Виявлено позитивні зміни рівня загального та місцевого імунітету на фоні комплексного застосування сорбційної терапії при лікуванні хворих з гострими одонтогенними гнійними періоститами. На 3-ю добу лікування рівень SIgА і лізоциму ротової рідини у пацієнтів першої групи підвищувався на 62,3% і 7,5%, відповідно, порівняно з початковим рівнем. На фоні антибіотикотерапії аналогічні показники у пацієнтів другої групи становили 1,6% та 3,8%. У периферичній крові у хворих, пролікованих із застосуванням сорбенту, відбувалося підвищення рівня НСТ-теста на 32,5%, а при антибіотикотерапії, навпаки, спостерігалося його зниження на 31,8%, при незмінних цифрах фагоцитарної активності нейтрофілів в обох групах.

6. Розроблена методика лікування гострого одонтогенного гнійного періоститу, що включає в комплекс медикаментозної терапії комбіноване застосування сорбенту „Ентеросгель”, що дозволяє підвищити якість лікування, понизити прояв інтенсивності запальних явищ, зокрема явищ ендогенної інтоксикації.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.При гострому одонтогенному гнійному періоститі пацієнтам після хірургічного розкриття і дренування операційної рани призначається медикаментозне лікування: ентеральний сорбент „Ентеросгель” (виробник--ЗАТ „Екологоохранная фирма „КРЕОМА--ФАРМ”) по 1 столовій ложці тричі на день, протягом 7-ми діб, антигістамінний препарат „Лоратидин” (фірма--виробник „Гексал АГ”, Німеччина) по 1 пігулці 1 раз на день, протягом 3-ох діб; нестероїдний протизапальний препарат „Солпадеїн” (фірма--виробник „Глаксосмітклайн Дангарван Лімітед”, Ірландія) по 2 пігулки при болях, протягом 3-ох діб. Для місцевої обробки загоєння операційної рани після розтину гнійного вогнища в порожнині рота рекомендується використовували водну суспензію сорбенту „Ентеросгель” (згідно з рекомендаціями виробника 1 столову ложку препарату необхідно розчинити в 3-ох столових ложках води), у вигляді аплікацій. Після місцевого використання сорбенту необхідно застосовувати полоскання порожнини рота оральним антисептиком „Стоматидин” (фірма--виробник „Bosnaligek”, Боснія і Герцеговина) і 4% розчином натрію гідрокарбонату протягом 5-ти діб.

2.3 метою оцінки перебігу запального процесу в операційних ранах після розтину вогнищ запалення в порожнині рота рекомендується використовувати дані локальної термометрії в ділянці вогнища запалення і симетричної ділянки слизової оболонки порожнини рота. За відсутності динаміки між даними локальної термометрії вогнища запалення в 1-у і в 2-у добу від початку лікувальних заходів необхідний контроль можливого розвитку ускладнень.

3.Застосування забарвлення цитограм амідом чорним, отриманих у хворих з гострими одонтогенними гнійними періоститами дозволяє отримати докладнішу інформацію про морфологію ранового процесу, підвищити якість діагностики і прогнозування перебігу запального процесу.

4.Найбільш доцільне застосування запропонованого методу аплікаційної та ентеральної сорбційної терапії у пацієнтів з необтяженим соматичним анамнезом.

мікрофлора гнійний ентеросорбент рот

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Сторожева М.В. Структура острых гнойно-воспалительных заболеваний полости рта по материалам амбулаторного хирургического приема стоматологического отделения Дорожной клинической больницы ст. Харков за 10 лет (1997-2006 г.г.) / М.В. Сторожева // Український стоматологічний альманах.--2007.--№3.--С.43--46.

2.Сторожева М.В. Динамика некоторых цитохимических показателей при остром гнойном периостите / М.В. Сторожева // Актуальні проблеми сучасної

медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії.--2008.--

Т. 8, Вип. 4.--С.52.

3.Сторожева М.В. Сорбционная терапия в комплексном лечении больных с острыми гнойно-воспалительными процессами полости рта / М.В. Сторожева // Вісник стоматології.--2008.--№1.--С. 157.

4.Сторожева М.В. Клинико-лабораторная оценка эффективности использования антибиотиков и антисептиков в комплексном лечении острых гнойно-воспалительных заболеваний полости рта / М.В. Сторожева, Г.П. Рузин, В.П. Зиньковская // Медицина сьогодні і завтра.--2007.--№2.--С.151--155. Здобувач взяв участь у проведенні клінічних досліджень та аналізі результатів лабораторних досліджень, написанні статті.

5.Сторожева М.В. Характер микрофлоры при острых гнойно-воспалительных процессах полости рта / М.В. Сторожева, Г.П. Рузин, В.П. Зиньковская // Український стоматологічний альманах.--2007.--№3.--С.47--50. Особистий внесок здобувача полягає у проведенні клінічних досліджень, написанні статті.

6.Сторожева М.В. Использование сорбционного препарата „Энтеросгель" в комплексном лечении острых гнойно-воспалительных заболеваний полости рта / М.В. Сторожева, А.Е. Бобейко, И.Ю. Рыбалка, В.Г. Семенов // Український стоматологічний альманах.--2007.--№6.--С.19--24. Участь здобувача полягає в проведенні досліджень, статистичній обробці даних, написанні статті.

7.Сторожева М.В. Перспективы использования сорбентных композиций при комплексном лечении острых гнойно-воспалительных заболеваний полости рта / М.В. Сторожева // XI междунар. конф. челюстно-лицевых хирургов и стоматологов „Новые технологиии в стоматологии”, 24-26 мая 2006 г.: матер. конф.--Россия, СПб., 2006.--С. 183--184.

8.Сторожева М.В. Эффективность использования антисептиков в комплексном лечении локальных гнойно-воспалительных процессов полости рта // XII междунар. конф. челюстно-лицевых хирургов и стоматологов „Новые технологиии в стоматологии”, 22-24 мая 2007 г.: матер. конф.--Россия, СПб., 2007.--С. 203--204.

9.Сторожева М.В. Порівняльна оцінка використання антибіотиків та антисептиків при лікуванні гострих гнійно-запальних процесів у порожнині рота / М.В. Сторожева, К.Г. Жемерова, О.Г. Шермухамедова // 76-та міжвузівська наук. конф. студентів та молодих вчених з міжнародною участю „Працюємо, творимо, презентуємо”, 26-27 квітня 2007 р.: тези доп.--Івано-Франківськ, 2007.--С. 186.

...