Руховий режим і лікувальна фізична культура після оперативних втручань (щадний, тренувальний період)

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Вступ

Лікувальна фізкультура (ЛФК) - природно-біологічний метод лікування, основою якого є рух. Лікувальна фізкультура має ряд особливостей, які дають право використовувати її в комплексному лікуванні, часом, як основний метод, а нерідко - як єдиний метод лікування. До них відносяться: природність, загальнодоступність, безкоштовність, універсальність впливу (загальнозміцнюючий та місцевий). ЛФК підвищує реактивність організму, потенціює дію лікарських засобів; не має побічної дії, травматичного впливу (при правильно підібраних засобах лікувальної фізкультури та режимі рухової активності), непереносимості, не викликає алергічних реакцій; легко дозується та вивчається реакція організму на навантаження; має мало протипоказань, її можна (і потрібно) застосовувати тривалий час з позитивним ефектом, попереджує рецидиви захворювання та негативний вплив факторів навколишнього середовища; залучає хворого до активної участі в процесі видужання, створює позитивний емоційний вплив.

Завдання лікувальної фізкультури

1. Зберегти та підтримати хворий організм у якнайкращому функціональному стані.

2. Попередити ускладнення, які можуть бути викликані як основним захворюванням, так і вимушеною тривалою гіподинамією.

3. Сприяти покращенню дії медикаментозних засобів, скоротити терміни лікування.

4. Залучити хворого до активної участі у процесі одужання.

5. Стимулювати потенційні можливості хворого у боротьбі із захворюванням.

6. Прискорити ліквідацію місцевих проявів хвороби.

7. Попередити негативний вплив факторів навколишнього середовища.

8. Якнайшвидше відновити функціональну повноцінність людини, скоротити різницю між клінічним і функціональним видужанням.

Показання до призначення лікувальної фізкультури надзвичайно широкі. Постійних протипоказань для лікувальної фізкультури мало, найчастіше протипоказання носять тимчасовий характер.

Метою даної реферативної роботи є дізнатися, які потрібно обирати рухові режими та вправи лікувальної фізкультури після основних можливих оперативних втручань під час щадного та тренувального періоду. Це дає змогу мені знати основні вправи після амбулаторного лікування.



2. Основна частина

2.1 Засоби реабілітації пацієнта після оперативних втручань

Процес відновлення здоров'я і працездатності хворих носить назву медичної реабілітації. За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) прийнято розрізняти два періоди реабілітації - лікарняний і післялікарняний. Лікувальна фізична культура широко використовується в медичній реабілітації, та її застосування умовно поділяється на відповідні періоди, що характеризують анатомо-функціональний стан пошкодженого органа і всього організму в цілому. У лікувальній фізичній культурі розрізняють три періоди лікувальної фізичної культури (таблиця 1):

Таблиця 1

Взаємозв'язок періодів реабілітації, періодів лікувальної фізичної культури і режимів рухової активності

Періоди медичної реабілітації (за ВООЗ)	Режими рухової активності (за Ст. Н. Мошкова)	Періоди лікувальної фізичної культури	Відношення загальнорозвиваючих і дихальних вправ до спеціальних вправ, %
Лікарняний (стаціонар)	1. Постільний: а) строгий; б) полегшений.	Перший (початковий)	75-25
	2. Напівпостільний. 3. Вільний.	Другий (основний)	50-50
Післялікарняний (санаторно-курортне лікування, відділення реабілітації, поліклініка, домашні умови)	1. Щадний. 2. Тренувальний.	Третій (заключний)	25-75



Таблиця 2

Характеристика фізіологічних кривих навантаження

Характеристика фізіологічної кривої заняття лікувальною гімнастикою	Час основної частини заняття	Темп вправ	Співвідношення дихальних вправ до спеціальних	Характеристика вихідного положення
Одновершинна	1/3	Повільний	1:1	Лежачи
Двох-трьохвершинна	Ѕ	Повільний, середній і швидкий (обмежено)	1:2	Лежачи, сидячи, стоячи
Багатовершинна	2/3	Повільний, середній, швидкий	1:3-4	Всілякі (по самопочуттю)

Перший період (початковий)- гострий період вимушеного положення, або іммобілізації. Він характеризується тим, що анатомічний і функціональний стан органа і всього організму в цілому порушено. Наприклад, при переломі кісток передпліччя є анатомічні порушення цілісності кісток і порушення функції пошкодженої кінцівки.

У цьому періоді фізіологічна крива навантаження, як правило, одновершинна (таблиця 2), з максимальним підйомом в середині основної частини заняття. Відношення дихальних вправ до загальнорозвиваючих і спеціальних - 1:1. Темп виконання повільний і середній. В заняття включається 25% спеціальних і 75% загальнорозвиваючих і дихальних вправ. Час основної частини заняття становить близько 1/3 часу всього заняття.

Другий період (основний) - функціональний, період відновлення функцій. Він характеризується тим, що анатомічно орган в основному відновлений, а функція раніше різко порушена. Наприклад, при переломі іммобілізація знята, кісткова мозоль утворена, але рухи в суглобах обмежені.

У цьому періоді фізіологічна крива навантаження двох-трьохвершинна (таблиця 2), вихідні положення різні. Відношення дихальних вправ до загальнорозвиваючих і спеціальних - 1:2. Темп виконання середній. В заняття включається 50% спеціальних вправ і 50% загальнорозвиваючих і дихальних. Час основної частини заняття становить близько 1/2 всього часу заняття.

Третій період (заключний) - тренувальний, період остаточного відновлення функцій не тільки потерпілого органу, але і всього організму в цілому. Наприклад, після перелому кісток передпліччя настало повне відновлення: кісткова мозоль зміцніла, рухливість в суглобах наблизилася до норми. Однак великі фізичні навантаження (упори, підняття тягарів) хворому ще непосильні. Необхідно поступово відновити здатність виконувати ці вправи.

У третьому періоді є багатовершинна фізіологічна крива навантаження (таблиця 2), вихідні положення всілякі. Темп повільний, швидкий і середній. Відношення дихальних вправ до загальнорозвиваючих і спеціальних - 1:3-4. В заняття включається 75% спеціальних вправ і 25% загальнорозвиваючих та дихальних. Час основної частини заняття збільшується і становить близько 2/3 часу всього заняття.

2.2 Режими рухової активності після оперативних втручань

З метою правильного дозування фізичного навантаження розроблені режими рухової активності для умов стаціонарного, санаторного, амбулаторно-поліклінічного лікування (Таблиця 2).

Таблиця 2

Режими рухової активності

Режим	Вихідне положення	Кіль-кість вправ	Кіль-кість повто-рень	Темп	Амплі-туда	Наванта-ження на м'язові групи	Зміни пульсу
Ліжковий	Лежачи	8	4-6	Повільний	Обмеже-на	Дрібні	+8
Напівліжковий	Лежачи, сидячи	16	6	Середній	Середня	Дрібні, середні	+16
Щадний	Лежачи, сидячи, стоячи	24	8	Середній і швидкий	Повна	Всі	+24
Тренувальний	Лежачи, сидячи, стоячи	>24	8	Середній і швидкий	Повна	Всі	До 180 мінус вік

У стаціонарах призначають суворий ліжковий, розширений ліжковий, напівліжковий (палатний) і вільний (загальнолікарняний) режими рухової активності. У санаторіях і під час амбулаторно-поліклінічного лікування хворих використовують щадний, тренуючий режим, а останнім часом - також інтенсивно-тренуючий режим.

У разі призначення суворого ліжкового режиму забороняється самостійний перехід у положення сидячи. Туалет і харчування здійснюються за допомогою персоналу, ЛФК, як правило, не призначають. Після призначення розширеного ліжкового режиму хворому дозволяється переходити у положення сидячи, потім стоячи, ходити біля ліжка з допомогою персоналу. Із форм ЛФК застосовують лікувальну гімнастику, можна призначати масаж (за показаннями).

При напівліжковому режимі хворий може ходити в межах палати та відділення. Перебування в ліжку - 50% денного часу. Із форм ЛФК призначають ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику.

При вільному режимі дозволяється помірна рухова активність, яка можлива в умовах стаціонару. Із форм ЛФК використовують лікувальну гімнастику, ранкову гігієнічну гімнастику, дозовану ходьбу, піднімання по сходах, заняття на тренажерах.

У разі призначення щадного режиму фізичне навантаження може досягати 30% аеробних можливостей, тренуючого - 60%, інтенсивно-тренуючого - 75% аеробних можливостей. Допустима частота серцевих скорочень залежить від статі, віку, клінічних проявів захворювання, режиму рухової активності і не повинна перевищувати відповідно 104-107, 111-112, 131-148, 145-167 за 1 хвилину.

2.3 Лікувальна фізкультура під час щадного та тренувального режиму

Ведучим фактором профілактики можливих ускладнень і найшвидшої ліквідації наслідків перенесеної операції є ЛФК. Методики ЛФК розробляються з урахуванням патогенезу захворювань, клінічної картини, віку, статті, стану тренованості й поставлених лікувальних завдань, та має відповідати руховому режиму.

Кожне заняття ЛФК складається з трьох розділів, це вступний (підготовчий), основний та заключний.

При проведені занять ЛФК важливим є індивідуальний підхід до кожного хворого, з обліком його рухових можливостей, характером та ступенем порушення функцій, пристосовністю до фізичних вправ та навантажень.

Для досягнення поставлених завдань перед заняттями ЛФК, необхідно дотримуватися наступних принципів: поступове збільшення навантажень та інтенсивності вправ протягом усього курсу лікування, системність та послідовність виконання вправ, дотримання циклічності в чергуванні вправ, застосування доступних вправ для кожного хворого.

Щадний період

У цьому періоді симпато-адреналова активність нормалізується, інтенсивність білково-жирового катаболізму знижується. У більшості хворих припиняються болі, показники гемодинаміки стають стійкими, нормалізується робота травного тракту, тобто мова йде про перехідну стадію постагресивної реакції, що настає в середньому через 3-7 днів і буває чітко виражена в період видужання хворого.

Завдання ЛФК в щадному періоді: відновлення життєво важливих функцій організму (кровообігу, дихання, травлення, обміну речовин), стимуляція процесів регенерації в області хірургічного втручання, зміцнення м'язів черевного преса, адаптація серцево-судинної системи й органів дихання до зростаючого фізичного навантаження.

Руховий режим палатний: у заняттях ЛГ використовуються активні для всіх суглобів і м'язових груп, дихальні вправи (статичного і динамічного характеру) і вправи для м'язів тулуба, що хворий виконує в в. п. лежачи і сидячи. Тривалість заняття складає від 10 до 15 хвилин, проводиться 2-3 рази в день індивідуальним чи мало груповим методом. Рекомендовано дозовані прогулянки, елементи трудотерапії, малорухомі ігри.

Руховий режим вільний. Заняття ЛГ проводяться в гімнастичному залі мало груповим чи груповим методом протягом 20-30 хвилин. Широко використовуються фізичні вправи динамічного і статичного характеру для всіх груп м'язів і суглобів тулуба; вправи з гімнастичними знаряддями, з обтяженням і опором, у гімнастичної стінки. Різноманітяться вихідні положення при виконанні вправ: лежачи, сидячи та стоячи. Рекомендується дозована ходьба в середньому темпі в межах 2-3 поверхів, малорухомі ігри, трудотерапія. Можливі водяні процедури: обтирання, обливання і сонячні ванни (від 5 до 10 хвилин).

Тренувальний період

Видужуючий організм переходить на новий функціональний рівень, що характеризується мобілізацією ендокринно-вегетативних механізмів, спрямованих на стимуляцію процесів синтезу, глікогену, білків, з переважною активацією парасимпатичної вегетативної нервової системи і гіперпродукцією анаболітичних гормонів.

Завдання ЛФК: тренування серцево-судинної системи й органів дихання до зростаючого фізичного навантаження, повне відновлення працездатності хворого. Після виписки хворого зі стаціонару варто продовжувати регулярні заняття в умовах поліклініки чи санаторію. У заняттях ЛГ використовуються фізичні вправи, що мають загальнотонізуючий вплив на різні системи організму, вправи для зміцнення м'язів черевного преса (з метою профілактики рецидиву післяопераційної грижі), коригуючі вправи для вироблення правильної постави, вправи для рівноваги, на координацію рухів, включаються дозована ходьба на різні дистанції, теренкур, елементи спортивних ігор, ходьба на лижах, плавання й ін.

2.4 Особливості методики лікувальної фізкультури в залежності від характеру захворювання

При апендициті особливості лікувальної фізкультури залежать від характеру запалення червоподібного відростка. При катаральному апендициті дихальні вправи, вправи для рук і лівої ноги призначають вже з першої годинник після операції: повороти на бік - у першу добу, уставання з ліжка - на 2-3-й день. При гангренозному апендициті в перші 3-4 дня призначають тільки дихальні вправи, елементарні вправи для верхніх кінцівок, а для нижніх - рухи тільки в дистальних відділах. Руховий режим розширюють при стиханні явищ роздратування очеревини і поліпшенні загального стану хворого. При перфоративному апендициті, часто ускладненому гнійним перитонітом, лікувальну фізкультуру застосовують лише після стихання гострих перитонеальних явищ, починаючи з вправ для грудного подиху, вправ, зв'язаних із самообслуговуванням, розширюють їхнє застосування при сприятливому плині захворювання. У цей же період призначають лікувальний масаж (поглажування, розминання нижніх кінцівок).

Після грижесічення застосовують звичайну методику лікувальної фізкультури, у ранній післяопераційний період уникають вправ, що підвищують внутрішньочеревний тиск і натяг тканин в області проведеної операції. Поворот на бік дозволяють на 2 - 3-ю добу, сідати - на 4-5-й (дітям на 3-4-й) день, уставати - на 8-9-й (дітям на 5-6-й) день після операції. Перші 7-10 днів уникають вправ, що вимагають напруги м'язів живота, різких видихів. Цим прагнуть зменшити небезпеку рецидиву грижі.

Після резекції кишок лікувальну фізкультуру призначають трохи пізніше, у тому числі сидіння - з 5-6-го дня, уставання і ходьбу - з 8-10-го дня. Перші 2 - 3 тижні варто утримуватися від застосування вправ, що вимагають напруги м'язів передньої черевної стінки.

Після операції на жовчних протоках з 2-го дня застосовують вправи для грудного подиху, руху по самообслуговуванню. З 3-го дня включають повороти тулуба спочатку на правий бік (місце операції), а потім - на лівий. З 3-4-го дня призначають черевний подих, з 5-6-го дня - сидіння, з 7-8-го - уставання з ліжка, з 10-12-го дня - ходьбу. У перші 7 - 8 днів після видалення жовчного міхура уникають вправ, зв'язаних з інтенсивною напругою м'язів черевної стінки. Дітям перших місяців життя вже в першу добу після операції призначають масаж грудної клітки і кінцівок (поглажування), з 2-3-го дня - пасивні вправи для кінцівок, рефлекторні вправи і легкий масаж живота, з 5-6-го дня використовують усі вихідні положення (В.П.) і вправи, що відповідають стану і рівню розвитку дитини. У випадку застосування при операції великих розрізів м'язів і апоневрозів, залишення дренажів і тампонів протягом раннього післяопераційного періоду уникають призначення рухів, зв'язаних з різкою напругою м'язів передньої черевної стінки, здатних викликати зсув і перегин дренажів. Крім того, корисно фізичні вправи проводити при фіксації черевної стінки чи бинтуванням бандажем. Частіше активні повороти на бік дозволяють з 6 - 7-го дня, сидіння з 8-10-го дня, уставання і ходьбу - з 10-12 дня. До утворення міцного зрощення (2-3 тижня) уникають призначати вправи, зв'язані з різкою напругою і розтяганням м'язів черевної стінки, значним підвищенням внутрішньочеревного тиску з метою попередження можливої розбіжності чи прорізування швів. З перших днів можна використовувати масаж (поглажування і легке розминання) грудної клітки і кінцівок. Число прийомів масажу збільшують поступово з 3-4-го дня. Широке застосування прийомів класичного лікувального масажу передньої черевної стінки припустимо лише після міцного зрощення тканин.

У ранній післяопераційний період при операціях на нирках, сечоводах і сечовому міхурі застосовують ту ж методику, що і після операцій на кишечнику. Поглиблений подих черевного типу в перші дні після операції рекомендують виконувати обережно. При наявності дренажних трубок виключають нахили вперед і руху, що можуть сприяти їхньому зсуву, чи перегину утрудненню відтоку по них сечі. Тому доцільні в.п. лежачи на оперованому боці і перехід у положення сидячи зі звішеними ногами. При перекладі хворого в положення стоячи доцільно фіксувати черевну стінку широкою підтримуючою пов'язкою.

У пізньому і віддаленому післяопераційному періодах засобами лікувальної фізкультури прагнуть відновити повноцінні рухи в поперековому відділі хребта, нормальну поставу, адаптацію органів черевної порожнини до переміщень і струсів, що зустрічається в побутовій і виробничій обстановці, зміцнити м'яза черевного преса.

ЛФК при хірургічних втручаннях з приводу вад серця ставить перед собою такі основні завдання: профілактика ускладнень (пневмонії, ателектазу, плевральних, плеврокардіальних спайок, флебітів, атонії кишечника, тромбозів, емболії та ін); полегшення роботи серця за рахунок мобілізації екстракардіальних факторів кровообігу; профілактика порушень постави, тугоподвіжності в лівому плечовому суглобі; адаптація серця до нових умов гемодинаміки; нормалізація діяльності основних систем організму. Протипоказання до призначення ЛФК: важкий стан хворого, кровотеча або його небезпека; стан гострої серцевої недостатності, аритмія.

Методика ЛФК після оперативних втручань на серці тісно пов'язана із захворюваннями, з приводу якого проведена операція, станом хворого в перед-і післяопераційному періодах. При операціях на серці з приводу вроджених і набутих вад серця методика лікувальної гімнастики ділиться на 3 періоди з 5 руховими режимами: І А; І Б; ІІ А; ІІ Б і ІІІ. Розглянемо лише режими, пов'язані з щадним та тренувальним періодами.

Період ІІ А. Хворий виконує вправи сидячи на стільці, включаючи руху, що охоплюють велику кількість груп м'язів, вставання. Заняття проводять індивідуально або малогрупових методом у палаті; комплекс включає 12 - 15 вправ. Протягом всієї процедури рекомендується стежити за правильною поставою хворого як у спокої, так і в русі.

Період ІІ Б. заняття проводять активніше, малогрупових методом. Хворому дозволяється вставати і з допомогою медперсоналу 2 - 3 рази на день проходити відстань 15 - 20 м.

Період ІІІ - тренувальний. Процедури проводять, об'єднуючи хворих у групи спочатку по 3 - 5, а в подальшому, перед випискою - по 8 - 10 чоловік. Заняття проводять у вихідному положенні сидячи на стільці і стоячи, тривалість їх 20 - 25 хв 1 раз на день. Допускаються вправи з невеликим напругою, обтяженням (гантелі 0,5 - 1 кг). Широко застосовуються коригуючі вправи, які зміцнюють м'язи-розгиначі корпусу, переважно у вихідному положенні стоячи і під час ходьби. Коригуючий вплив вправ посилює застосування снарядів (гімнастичні палиці, м'ячі та ін.) в заняття включають присідання, тримаючись за опору, а також вправи на розвиток координації з поступовим ускладненням узгодженості рухів. Темп вправ різний: повільний і середній, для вправ з невеликими м'язовими групами - швидкий. Ходьба в повільному, середньому і швидкому темпі з короткочасним прискоренням і уповільненням.

Заключний період занять з хворим за 3 - 5 днів перед випискою складається з вправ, які ведуть до профілактики порушень постави, підвищення функціональних можливостей дихальної, серцево-судинної системи, зміцнення всіх груп м'язів, підготовці хворого до обслуговування себе вдома. Велика увага приділяється ходьбі по коридору і сходами.

Час переведення хворих з одного на інший руховий режим після операції заздрості від виду природженого або набутого пороку; від успішності операції та стану хворого після операції. Так, наприклад, після усунення дефекту міжпередсердної або міжшлуночкової перегородки хворого через 10 днів переводять на ІІІ режим, а після протезування клапанів - на 22 - 23-й день.

При виписці із стаціонару хворим з метою закріплення результатів лікування видається «Пам'ятка» з рекомендаціями щодо застосування фізичних вправ протягом 1 року після операції.

ЛФК застосовується при оперативних втручаннях на легенях, пов'язаних з травмами, захворюваннями органів грудної порожнини та їх ускладнення. Основним завданням лікувальної фізичної культури є профілактика ускладнень (пневмонія, тромбоз, емболія, атонія кишечнику); активація резервних можливостей частки, що залишилася легені; нормалізація діяльності ССС; профілактика міжплевральних спайок; профілактика тугорухомості в плечовому суглобі. У ранньому післяопераційному періоді застосовують постільний (1 - 3 доби) і палатний (4 - 7 діб) рухові режими, зміна яких залежить від обсягу оперативного втручання і стану хворого. ЛГ призначають через 2 - 4 год після операції. З метою санування бронхіального дерева хворого спонукають до відкашлюванню мокротиння. Щоб зробити відкашлювання менш болючим, методист фіксує руками область післяопераційного шва. У заняття ЛГ включають статичні і динамічні дихальні вправи (переважно в перші дні - діафрагмальний тип дихання); для поліпшення діяльності ССС - вправи для дистальних відділів кінцівки. Для попередження розвитку тугоподвижности плечового суглоба вже на 2-й день додають активні рухи рук в плечових суглобах.

Для поліпшення вентиляційної функції оперованого легкого хворим рекомендують 4 - 5 разів на день лягати на здоровий бік, надувати гумові іграшки, балони. Дуже ефективний масаж спини та грудної клітини (легке погладжування, вібрація, биття), що сприяє відходженню мокротиння, підвищенню тонусу дихальної мускулатури. Легке биття і вібрацію проводять на вдиху і в момент покашлювання. З 2 - 3-го дня хворому дозволяють повертатися на хвору сторону для активації дихання у здоровому легкого, підтягувати ноги до живота (по черзі), «ходити» у ліжку.

При відсутності ускладнень на 4 - 5-й день хворий виконує вправи сидячи на стільці, а на 6 - 7-а доба встає і ходить по палаті, коридору. Тривалість занять залежно від часу після операції від 5 до 20 хв. Заняття індивідуальні чи малогрупових. Завдання ЛФК в пізній післяопераційний період (режим: палатний, вільний): поліпшення функціонального стану серцево-судинної та дихальної системи; стимуляції трофічних процесів; відновлення правильної постави і повного обсягу рухів в плечовому суглобі; зміцнення м'язів плечового пояса, тулуба і кінцівок; адаптація до фізичних навантажень. Крім вправ раннього післяопераційного періоду в заняття включають вправи на координацію, грудний тип дихання; загально-розвиваючі вправи без і з гімнастичними предметами, біля гімнастичної стінки. Хворому можна пересуватися в межах відділення, спускатися і підніматися по сходах, гуляти по території лікарні.

Заняття проводять в гімнастичному залі малогрупових і груповим методами протягом 20 хв.

Завдання ЛФК у віддалений післяопераційний період: підвищення функціональних можливостей різних систем організму, адаптація до трудової діяльності. У заняттях ЛГ збільшують час, кількість і складність вправ. Застосовується дозована ходьба, теренкур, біг підтюпцем, морські купання (температура води не нижче 20 о С). Рекомендують рухливі і спортивні ігри за спрощеними правилами (волейбол, настільний теніс, бадмінтон).

Порушені функції зазвичай відновлюються через 6 - 8 місяців.

Під впливом занять ЛФК прискорюється крово- та лімфоток, ліквідуються застійні явища в легенях і паренхіматозних органах, завдяки цьому поліпшуються трофічні процеси в м'язах, підвищується м'язовий тонус, прискорюються регенеративні процеси



2.5 Основні вправи під час щадного і тренувального періоду

1. В.П. - сидячи в ліжку, руки на колінах.

1 - Нахили голови вправо;

2 - В.П.;

3 - Вліво;

4 - В.П.;

5 - Вперед;

6 - В.П.;

7 - назад,

8 - В.П.

Виконувати 3-4 рази, темп повільний, дихання довільне.

2. В.П. - сидячи в ліжку, руки на колінах.

1 - оберти голови 4 рази вліво;

2 - В.П.;

3 - оберти голови 4 рази вправо;

4 - В.П.

Виконувати 3-4 рази, темп повільний, дихання довільне

3. В.П.- сидячи в ліжку, руки на колінах.

1 - Потягнутися за руками вгору, встати з ліжка - вдих;

2 - В.П. - видих.

Виконувати 6-8 разів.

4. В.П. - сидячи на краю стільця.

1 - Притулитися до спинки стільця, розвести руки і ноги в сторони - вдих;

2 - В.П. - видих.

Повторювати 6-8 разів.

5. В.П. - стоячи, руки на поясі. Кругові оберти тазом.

1 - 4 рази вліво;

2 - В.П;

3 - 4 рази вправо;

4 - В.П.

Повторювати 10-20 разів в довільному темпі.

6. В.П. - стоячи, ноги на ширині плечей, руки до плечей.

1 - Обертання плечових суглобів вперед - 4 рази;

2 - Обертання плечових суглобів назад - 4 рази.

Повторювати 10-15 разів, дихання довільне.

7. -В.П. - стоячи, руки вздовж тулуба.

1 - нахил вліво, праву руку уздовж тулуба ;

2 - В.П.

3 - нахил вправо, ліву руку уздовж тулуба;

4 - В.П.

Повторювати 8-10 разів.

8. В.П. - стоячи, руки на поясі.

1 - поворот вліво, ліву руку в сторону - вдих;

2 - В.П. - видих;

3 - поворот вправо, праву руку в сторону - вдих;

4 - В.П. - видих.

Повторювати 8-10 разів.

9. В.П. - стоячи, руки вздовж тулуба.

1 - руки за голову, праву ногу зігнути в коліні;

2 - В.П.

3 - руки за голову, ліву ногу зігнути в коліні.

4 - В.П.

Повторювати 6-8 разів.

10. В.П. - стоячи, ліва рука на животі, права на грудях.

1 - зробити носом вдих, живіт вперед ;

2 - прибрати живіт - видих.

Темп повільний. Виконувати 6-8 разів.

11. Гра з м'ячем - кидки об підлогу і стіну і ловля його (5-6 хв у середньому темпі).

12. На бічній поверхні грудної клітини пацієнта мішечок з піском (1,5 - 2 кг). Сидячи, підняти руку вгору, прагнучи якомога глибше вдихнути і максимально підняти мішечок з піском. На видиху, опускаючи руку на грудну клітку, повільно видихнути.

13. В.П. - ноги прямі, між стопами лежить легкий м'яч. Відведення прямих ніг на 10-20 см. від кушетки, утримуючи стопами м'яч; повернення в В.П.

14. В.П. - ноги прямі, між стопами лежить легкий м'яч. Злегка піднявши голову і плечі (напівсидячи); зігнути ноги, відриваючи стопи від кушетки, утримувати стопами м'яч; розлучити коліна і взяти м'яч у руки; ноги випрямити й опустити на кушетку. Повторити те ж у зворотній послідовності.

15. В.П. - лежачи на спині. Колоподібні рухи прямою ногою (по черзі правою і лівою), змінюючи напрямок руху.

16. В.П. - ноги прямі, між стопами лежить м'яч. Відведення прямих ніг, утримуючи стопами м'яч, відведення їх вліво й опускання на кушетку; повернення в В.П.; те ж - вправо.



Висновки

фізичний культура оперативний тренувальний

В процесі реабілітації важливе значення має правильне поєднання різних засобів фізичної реабілітаці. Вони повинні доповнювати, підсилювати, продовжувати дію один одного. Важливу роль в цьому процесі відіграє послідовність призначення масажу, фізіотерапевтичних процедур, лікувальної фізичної культури. Метод поєднанная фізичних факторів залежить від клінічного діагнозу, гостроти, періоду захворювання, індивідуальних особливостей хворого та фізіологічної дії, глибини, тривалості, інтенсивності впливу різних фактрів, іх сумісності.

Лікувальна фізична культура у хірургічній практиці на ранніх етапах після операцій використовують як органічну складову комплексного лікування, а не як доповнення до симптоматичних засобів лікування в умовах зниження рухової активності хворих і спричинених цим післяопераційних ускладнень у легенях, атонії шлунка, кишок. лікувальна. Особливе значення своєчасне використання ЛФК має у ході проведення великих і складних операцій на органах грудної та черевної порожнин, серці та магістральних судинах.



Список літератури

1. Добровольский В.К. Лікувальна фізична культура в хірургії. М, 1976. 132 с.

2. Пархотік І. І. Фізична реабілітація при захворюваннях органов черевної порожнини. К.: Олімпійська література. 2003. С. 136-139, 163-169

3. Генш Н.А. Справочник по реабилитации. Ростов на Дону.: Фенікс, 2008. С. 61-72.

4. Дмитрієв А.Е., Маринченко А.Л. Лікувальна фізкультура при операціях на органах травлення. М., 1990. С. 108-126.

5. Заликіна Л. С. Загальний догляд за хворими. М.: Медицина, 1984 р. 222 с.

6. Козлюк В. М., Яремчук А. Д., Следзевская И. К. Организация восстановительного лечения. Киев: Здоровье, 1977. 36 с.

7. Киливник В. С., Голяченко А. М., Компанец В. С., Щербатый В. К. Организация и медико-технические аспекты реабилитации в центральной районной больнице: методические рекомендации. Винница, 1984. 35 с.

8. Руководство по кинезетерапии /Под ред. Л. Бонева. София; Медицина и физкультура, 1979. 355 с.

9. В.А. Епифанова. ЛФК (справочник). М., “Медицина”, 1987.

Размещено на Allbest.ru

...