Локально поширений рак передміхурової залози скринінг та оцінка сучасних методів лікування

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Полтавський обласний клінічний онкологічний диспансер, м. Полтава

Локально поширений рак передміхурової залози скринінг та оцінка сучасних методів лікування

Скиба О.М.

Анотація

Мета даної роботи узагальнюючий аналіз даних літератури щодо проблем та методів лікування локально поширеного раку передміхурової залози. В статті розглянуті основні методи лікування локально поширеного раку простати та їх комбінації. Аналіз джерел інформації свідчить, що на даний час рак передміхурової залози є соціально-значимою проблемою у зв'язку з постійним зростанням кількості зареєстрованих випадків цієї патології з кожним роком по всьому світу. І якщо сучасні методи лікування дозволяють досягти довгострокового безрецидивного виживання у хворих з локалізованими формами, то лікування поширених форм раку простати на даний час є складною та не до кінця вирішеною проблемою. В даний час дослідники по всьому світу продовжують випробування різних варіантів комбінованого лікування локально поширеного раку передміхурової залози за для збільшення загальної та безрецидивної виживаності хворих та покращення якості їхнього життя, сповільнення появи метастазів та розвитку гормонорезистентності. Але, не дивлячись на різноманітність поточних клінічних досліджень та велику кількість пропонованих методик терапії, на сьогоднішній день залишається відкритим питання стосовно найбільш ефективної комбінованої схеми лікування локально поширеного раку передміхурової залози. лікування рак передміхуровий метастаз

Ключові слова : локально поширений рак передміхурової залози (РПЗ), гормонотерапія, радикальна простатектомія, променева терапія. Дана робота є фрагментом НДР «Обґрунтування вибору послідовності етапів комплексного і супровідного лікування онкологічних хворих на основі сучасних діагностичних технологій»; № державної реєстрації 0116U004794

Реферат

МЕСТНО-РАСПРОСТРАНЕННЫИ РАК ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЫ СКРИНИНГ И ОЦЕНКА СОВРЕМЕННЫХ МЕТОДОВ ЛЕЧЕНИЯ Скиба А. Н.

Ключевые слова: местно-распространенный рак предстательной железы, гормонотерапия, радикальная простатэктомия, лучевая терапия.

Цель данной работы общий анализ литературы, касающийся проблем и методов лечения местно-распространенного рака предстательной железы. В статье рассмотрены основные методы лечения местно-распространенного рака простаты и их комбинации. Анализ источников информации свидетельствует, что на данный момент рак предстательной железы является социально значимой проблемой в связи с постоянным ростом количества зарегистрированных случаев этой патологии с каждым годом. И, если современные методы лечения позволяют достичь длительного безрецидивного выживания у больных с локализованными формами, то лечение распространенных форм рака простаты представляет собой сложную и не до конца решенную проблему. В настоящее время продолжается исследование разных вариантов комбинированного лечения местно-распространенного рака предстательной железы с целью увеличения общей и безрецидивной выживаемости больных и улучшения качества их жизни, замедления появления метастазов и гормонорезистентности. Но, несмотря на разнообразие клинических исследований и большое количество предлагаемых методик терапии, на сегодняшний день остаётся открытым вопрос относительно наиболее эффективной комбинированной схемы лечения местно-распространенного рака предстательной железы.

Summary

LOCALLY-ADVANCED PROSTATE CANCER: SCREENING AND ASSESSMENT OF MODERN TREATMENT METHODS Skyba A. N.

Key words: locally-advanced prostate cancer, hormone therapy, radical prostatectomy, radiation therapy.

The purpose of this work is to provide a general analysis of the literature, concerning problems and methods of the treatment of local-advanced prostate cancer. The article describes main approaches in treating this cancer and their combinations. Analysis of the reports available has shown that at present prostate cancer is a significant social problem due to the continued increase in the number of reported cases of this pathology each year. And if the latest approaches enable doctors to achieve a long-term remission and to increase survival period in patients with localized forms, that treatment of advanced forms of prostate cancer is exceptionally complicated and not completely solved the problem. Currently different options of combined treatment of locally-advanced prostate cancer are being studied in order to increase overall and recurrencefree survival time of patients and improve their quality of life by slowing down the development of metastases and hormone resistance. But despite the variety of clinical studies and the large number of proposed options of therapy, to date, the question about the most effective combination regimens of treatment of locallyadvanced prostate cancer is still open.

Рак передміхурової залози (РПЗ) є однією з найбільш розповсюджених форм злоякісних новоутворень у чоловіків (за статистикою, кожен шостий новонароджений хлопчик за життя захворює на рак простати) [2,32,33].

Більшість епідеміологічних досліджень за останні десятиріччя вказують на збільшення частоти РПЗ та на його виникнення головним чином у високорозвинених індустріальних країнах. Так, у більшості розвинених країнах світу рак простати займає перше друге місце в структурі онкозахворюваності та друге або третє місце в структурі смертності від раку серед чоловіків (наприклад в структурі онкозахворювань європейських країн РПЗ займає друге третє місто, а в США вже вийшов на перше) [32,33,34].

Через високі темпи зростання захворюваності (по темпу росту показника захворюваності РПЗ значно випереджає пухлини інших локалізацій) в останній час спостерігається тенденція до виходу РПЗ на провідне місце серед онкологічних захворювань чоловічого населення світу (American Cancer Society et International Agency for Research of Cancer).

Рак передміхурової залози займає 3-тє місто в структурі онкологічної захворюваності та смертності чоловічого населення України (10,3 % та 7,8 % відповідно). Захворюваність на РПЗ в Україні знаходиться на рівні таких країн, як Білорусі, Польщі, Сербії (27,7 21,8 на 100 тис. населення) та значно нижче економічно розвинених країн світу (69,5 на 100 тис. населення). Згідно даних Національного канцер-реєстру, на обліку в Україні знаходиться 37,5 тис. хворих на РПЗ [1,2].

Характер розвитку онкоепідеміологічного процесу в Україні вказує на те, що протягом наступних 10-ти років рівень захворюваності на РПЗ збільшиться в 2-а рази, а смертності в 1,6 рази за 2003 2013 роки рівень захворюваності виріс на 56,4 % (кількість первинних хворих в 2013 р. склала більш ніж 8,0 тис. чоловік 40,5 на 100 тис. населення, 25,8 стандартизований показник), а показник смертності від цієї патології збільшився на 28,9 % і склав 17,4 на 100 тис. населення (5-ти річне виживання хворих на рак передміхурової залози в Україні складає 51,9 %, у Східній Європі 72,8 %, Центральній 89,3 %, Північній 84,3 %) [1,2].

На даний час, оцінка результатів лікування онкологічних захворювань складається з двох параметрів тривалості життя хворого та його якості. При цьому, Американське суспільство клінічної онкології (ASCO) та Національний інститут раку США (NCI) вважають, що більш економічне та соціальне значення має саме якість життя пацієнта [32,33].

Незважаючи на широке поширення в практичній медицині PSA діагностики та появу великої кількості більш інформативних (КТ, МРТ та інш.) інструментальних методів дослідження частка пацієнтів з локально поширеними формами раку простати залишається великою та складає 55 58 % [5,33].

Сучасні методи лікування дозволяють досягти довгострокового безрецедивного виживання у хворих з локалізованими формами РПЗ, а от лікування поширених форм раку простати на даний час є складною та не до кінця вирішеною проблемою [2,3,4,7].

Таким чином, високі темпи зростання захворюваності на рак передміхурової залози та рівень смертності від цієї онкопатології серед чоловіків стали поштовхом для пошуку та розвитку нових засобів та методів лікування, метою яких є ліквідація захворювання, довгострокова і вільна від метастазів виживаність та поліпшення якості життя.

Згідно сучасної класифікації, пухлина передміхурової залози стадії Т3 (локально поширена форма пухлини простати) складає дві підгрупи:

- Т3а має розповсюдження пухлини за межи капсули (одно або двостороннє проростання);

- Т3в пухлина інвазує у сім'яні бульбашки.

Хірургічне лікування раку простати (радикальна простатектомія) показане хворим, у яких пухлина обмежена передміхуровою залозою і які не мають метастазів перша та друга стадії процесу. При стадії Т3 радикальна простатектомія показана ретельно відібраним пацієнтам з ураженням лише однієї долі передміхурової залози, ПСА < 20 нг/мл та кількості балів за шкалою Глісона не більш ніж 8 (EAU, 2008 р.) [29,51,52,53].

Використання неоад'ювантної гормонотерапії перед радикальною простатектомією (РП) дає можливість забезпечити перехід пухлинного процесу від стадії Т3 до стадії Т2 (зменшити новоутворення та саму передміхурову залозу, що полегшує її видалення, знижує ризик хірургічних ускладнень та зменшує потенціал прогресування хвороби); консолідувати пухлинний очаг; редуцировати судинне русло; ліквідувати мікрометастази та таким чином попередити лімфогенне метастазування [7,55,56].

Незважаючи на це, у більшості хворих з локально поширеною формою РПЗ (стадія Т3) через 24 36 місяців після РП виникає рецидив захворювання. Також, сама по собі радикальна простатектомія це дуже об'ємна та агресивна операція, яка приводе до багатьох побічних ефектів, найбільш поширеними з яких є еректильна дисфункція та нетримання сечі, тому далеко не всі хворі на неї погоджуються, а багатьом пацієнтам вона може бути протипоказана у зв'язку з віком та /або загальним станом [30,31,54,56].

Серед гормонально залежних пухлин РПЗ є найбільш чутливим до гормональної терапії та з моменту встановлення гормональної залежності пухлини ендокринна терапія вважається одним з основних методів лікування раку простати (по зведеним статистичним даним гормонозалежні пухлини складають 80 % пухлин простати, а 15 20 % (по даним деяких авторів до 30 %) є первинно резистентними до гормонотерапії). Гормональна терапія (ГТ) призводить до зменшення рівня циркулюючих андрогенів та знищення їх стимулюючого ріст пухлини впливу [5,45]. Але, не дивлячись на позитивну відповідь від гормонального лікування, рано чи пізно в кожній пухлині розвивається резистентність до гормональної терапії (вторинна гормонорезистентність пухлини) та настає прогресування хвороби (в більшості випадків вторинна гормонорезистентність настає через 12 18 міс. після початку лікування, а середня тривалість життя цієї групи хворих становить від 6 до 18 місяців) [6,16,17,18,35,36].

Гормональне лікування може бути застосовано у вигляді монотерапії антиандрогенами, комбінованого лікування або інтермітуючої терапії [11,12,14,37].

Оскільки тестостерон виробляють і яєчки (95 %), і надниркові залози (5%), то після проведення хірургічної або медикаментозної кастрації надниркові залози продовжують виробляти андрогени, які перетворюються в тестостерон у периферичних тканинах та передміхурової залози. Враховуючи це, для усунення впливу андрогенів як тестикулярного, так і надниркового походження на даний час перевагу віддають проведенню комбінованої терапії хірургічна або медикаментозна кастрація та препарати групи антиандрогенів, яка, по даним чотирьох великих мультицентрових рандомизованих досліджень, показала значні переваги у збільшенні тривалості життя пацієнтів. Перевагою медикаментозної кастрації перед хірургічною є виключення операційних ризиків та обратимість хімічної кастрації [11,12,41,43,44,45].

Препаратами вибору для проведення медикаментозної кастрації (першої лінії гормонального лікування) являються аналоги природного лютеїнизуючого гонадотропін релізінг гормона (ЛГРГ) елігард, діферилін та ін., які мають гарну переносимість та відрізняються відсутністю протипоказань (за винятком підвищеної індивідуальної чутливості). Окрім аналогів ЛГРГ в складі комбінованої гормонотерапії використовується другий клас препаратів антиандрогенів нестероїдного типу (відрізняються більш легкою переносимістю та меншою кількістю побічних ефектів, а також можливістю селективного зв'язування з андрогенами в злоякісних та звичайних тканинах передміхурової залози, ніж антиандрогени стероїдного типу, які зв'язуються з рецепторами різних гормонів). Найбільш ефективним препаратом нестероїдного типа є бікалутамід (Casodex) може використовуватися без обмежень по дієті та вікових категоріях, не має протипоказань при нирковій недостатності чи інших порушеннях функцій нирок та має низьку гепатотоксичність в порівнянні з флутамідом за рахунок більш простішого метаболізму [9,10,12,39].

Використання препаратів першої лінії гормонотерапії дозволяє оцінити гормоночутливість пухлини позитивна відповідь на лікування (клінічна та біохімічна зниження рівня ПСА реакції) після трьох місяців прийому препаратів підтверджує гормональну чутливість пухлини (EAU, 2009 р.).

Також одним з основних методів лікування хворих з локально поширеними формами раку простати є дистанційна гама-терапія, яка твердо зайняла своє місце в лікуванні усіх стадій РПЗ ще з 70-років минулого століття, а розвиток медичної техніки та вдосконалення технологій лікувального процесу дозволили закріпити міцні позиції променевої терапії в лікуванні раку передміхурової залози. Сучасна променева терапія певною мірою конкурує з радикальною простатектомією при локалізованих формах пухлини, особливо у пацієнтів похилого віку та з тяжким соматичним статусом, а при локально поширених та диссемінованих формах раку передміхурової залози дистанційна променева терапія (ДПТ) застосовується по радикальній програмі та є приоритетним консервативним спецметодом лікування [5,20,21,31,46].

На даний час накопичений значний досвід по використанню цього методу лікування у пацієнтів з РПЗ та з'ясовано, що променева терапія не має пагубного впливу на серцево-судинну систему та систему згортання крові, як гормонотерапія, а місцеве лікування пухлини поліпшує прогноз захворювання. Однак ДПТ також має ряд ускладнень (як початкових, так і пізніх) і це вимагає багатопрофільного підходу до вирішення цього питання основними вимогами до проведення променевої терапії злоякісних пухлин, включаючи і РПЗ, є комфортність опромінення, підведення до пухлини максимально високих доз та мінімальне променеве навантаження на оточуючі органи та тканини [19,22]. А протипоказаннями за для проведення променевої терапії при онкопатології передміхурової залози вважаються загальний тяжкий стан хворого, ракова кахексія, тяжкі форми циститу та пієлонефриту, велика кількість залишкової сечі, хронічна ниркова недостатність та азотемія.

Численні дослідження показали, що найкращі результати лікування раку передміхурової залози від дистанційної променевої терапії досягаються при дозі 70 Гр та більше. Однак, великі дози опромінення також приводять до збільшення частоти та сили побічних токсичних ефектів з боку навколишніх органів та тканин (в першу чергу сечового міхура та прямої кишки) [22,47].

Де кілька рандомізованих досліджень, проведених Онкологічною групою променевої терапії (Radiation Therapy Oncology Group RTOG) та Європейською організацією по дослідженню та лікуванню рака (European Organization for Research and Treatment for Cancer EORTC) вивчали ефективність комбінованого лікування з застосуванням ДПТ та гормональної терапії. Таким чином, було доведено, що неоад'ювантна гормональна терапія (НГТ) перед дистанційною променевою терапією аналогами ЛГРГ та антиандрогенами має наступні переваги:

- зменшує об'єм передміхурової залози, що дозволяє підвести більш високу дозу до пухлини з меншим токсичним впливом на навколишні тканини після трьох місяців НГТ об'єм передміхурової залози зменшується на 37 %, а променеве навантаження на сечовий міхур та пряму кишку зменшується на 46 % та 18 % відповідно;

- зменшує кількість клітинних клонів, які повинні бути знищені під дією променевої терапії;

- збільшує індукцію апоптоза клітин пухлини простати за рахунок переміщення клітин у S фазу, що посилює цитотоксичну дію променевої терапії;

- редуцирує судинне русло та ліквідує мікрометастази, що дозволяє попередити лімфогенне метастазування [12,13,50].

А це все приводе до збільшення ефективності дистанційної променевої терапії у хворих з локально поширеною формою рака передміхурової залози (так як у цієї групи пацієнтів збільшена тенденція до виникнення диссеменації захворювання і метастазів) та зменшення частоти виникнення побічних ефектів [23,24,26,27,28,49].

В останні роки фахівці (лікарі та науковці) розглядають різні варіанти призначення гормональної терапії комбінацію препаратів та тривалість їх призначення перед опроміненням (неоад'ювантна гормональна терапія НГТ), під час та / або після його (ад'ювантна гормональна терапія АГ) так як її тривале використання призводить до негативних наслідків зі сторони серцево-судинної системи та системи крові, а також зниженню лібідо, імпотенції, приливам, збільшенню ваги, швидкий втомлюваності, зниження м'язової маси, погіршенню пам'яті і розумової діяльності та остеопорозу, що збільшує ризик переломів [8,15,25,38,40,42,48].

Також, не дивлячись на те, що променева терапія є одним з провідних методів консервативного лікування локально поширеного раку передміхурової залози і дає позитивні результати, у різних авторів існують суттєві відмінності щодо технології опромінення, об'єму променевого впливу та разових і сумарних вогнищевих доз.

Таким чином, лікування локально поширених форм раку передміхурової залози (РПЗ) на сьогоднішній день все ще залишається складною проблемою якщо для більшості форм РПЗ достатньо чітко визначені стандартизовані підходи лікування, то для стадії Т3 чіткі рекомендації відсутні, а тактика терапевтичного ведення таких хворих (тобто вибір адекватної та найбільш ефективної комбінованої терапії) викликає суттєві розбіжності серед лікарів та науковців. В даний час дослідники по всьому світу продовжують випробування різних варіантів комбінованого лікування локально поширеного раку передміхурової залози задля збільшення загальної та безрецидивної виживаності хворих, сповільненні появи метастазів та розвитку гормонорезистентності.

Висновки. Перспективи подальших досліджень

Враховуючи вищеперераховане, науковий і практичний інтерес має подальше дослідження по оптимізації методів лікування локально поширеного раку передміхурової залози та розробки єдиного (медично та економічно обґрунтованого) підходу до лікування з урахуванням переносимості застосування комбінованої протипухлинної терапії. Променева терапія в самостійному варіанті при локально поширеному раку передміхурової залози має локально-регіонарну дію та не дозволяє повністю вирішити проблему віддаленого метастазування пухлини в подальшому. Тому одним з раціональних підходів задля поліпшення результатів лікування можливо розглядати застосування системного протипухлинного впливу. Це перспективне направлення клінічних досліджень може відкрити нові можливості терапії цієї хвороби.

Література

1. Федоренко З. П. Рак в Україні 2013 2014 захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби / З. П. Федоренко, Ю. Й. Михайлович, Л. О. Гулак [та ін.] // Бюл. національного канцер реєстру України 2015. №15. С. 104.

2. Стаховский Э. А. Скрининг рака предстательной железы / Э. А. Стаховский, З. П. Федоренко, Ю. В. Витрук [и др.] // Клиническая онкология 2016. № 1 (21). С. 3 5.

3. Алексеев Б. Я. Правильно ли мы лечим рак предстательной железы / Б. Я. Алексеев, В. Б. Матвеев, М. И. Волкова // Онкоурология 2006. № 1. С. 48-57.

4. Карнаух П. А. Оценка эффективности современных методов лечения рака предстательной железы / П. А. Карнаух, А. В. Важенин // Проблемы клинической медицины 2006. № 2 (6). С.36 41.

5. Фадеев А. В. Рак предстательной железы: этиология, диагностика, лечение / А. В. Фадеев // Вестник РНЦРР Минздрава России. 2009. Т. 1, № 9. С. 1 -31.

6. Горбань Н. А. Факторы прогноза при раке предстательной железы / Н. А. Горбань, А. О. Карякин // Онкоурология 2010. № 6(4). С. 47 53.

7. Переверзев А. С. Лечение рака предстательной железы стадии Т3 / А. С. Переверзев // Здоров'я України 2008. № 17/1. С. 38 39.

8. Томкевич Б. А. Оптимизация лечения больных местнораспространенным раком предстательной железы в стадии T3N0M0 : автореф. дис. на соискание учёной степени доктора мед. наук : спец. 14.00.40 «Урология » / Б. А. Томкевич. Москва, 2005. 305 с.

9. Зіменковський А. Б. Фармакоекономічні особливості застосування протипухлинних лікарських засобів при раку передміхурової залози / А. Б. Зіменковський, М. М. Заяць, М. В. Криштопа // Клінічна онкологія. 2016. № 1(21). С. 92 95.

10. Стаховский Э. А. Современные аспекты использования агонистов лютеинизирующего гормона рилизинг гормона в лечении рака предстательной железы (обзор литературы) / Э. А. Стаховский, Ю. В. Витрук // Клиническая онкология. 2013. № 1(9). С. 9193.

11. Матвеев Б. П. Нужна ли максимальная андрогенная блокада в лечении РПЖ / Б. П. Матвеев, Б. В. Бухаркин // Урология. 2003. № 5. С. 6 10.

12. Матвеев Б. П. Роль трипторелина (Диферелин) в лечении рака предстательной железы // Б. П. Матвеев // Онкоурология. - № 4. С. 53 56.

13. Русаков И. Г. Неоадъювантная и адъювантная гормональная терапия рака предстательной железы / И. Г. Русаков, Р. В. Савков // Экспериментальная и клиническая урология. 2011. № 2 3. С. 61 64.

14. Бабаев Э. Р. Сравнительный анализ результатов постоянной и интермиттирующей гормонотерапии распространенного рака предстательной железы / Э. Р. Бабаев, В. Б. Матвеев, М. И. Волкова // Онкоурология. 2011. Т.7. № 1. С. 51 56.

15. Гафанов Р. А. Гормональная и химиотерапия у больных гормоночувствительным раком предстательной железы / Р. А. Гафанов // Онкоурология. 2016. Т. 12, № 1. С. 63 68.

16. Бабаев Э. Р.Факторы прогноза выживаемости больных распространенным раком предстательной железы, получающих гормонотерапію / Э. Р. Бабаев, В. Б. Матвеев, М. И. Волкова // Онкоурология. 2011. Т. 7, № 2. С. 78 83.

17. Ракул С. А. Гормональная рефрактерность при раке предстательной железы и ее развитие на фоне антиандрогенной терапии / С. А. Ракул, Р. Д. Галимов // Онкоурология. 2012. Т. 8, № 2. С. 87 91.

18. Аляев Ю. Г. Причины смерти больных местнораспространённым и диссеминированным РПЖ, получавших гормональное лечение / Ю. Г. Аляев Э. Г. Асламазов, Ю. В. Демидко // Андрология. 2003. № 3 4. С. 74 76

19. Акимов А. А. Апоптоз и лучевая терапия злокачественных новообразований / А. А. Акимов, С. Д. Иванов, К. П. Хансон // Вопросы онкологии. 2003. № 3. С. 261 269.

20. Ткачёв С. И. Конформная лучевая терапия рака предстательной железы / С. И. Ткачёв, В. Б. Матвеев, О. П. Трофимова [и др.] // Вопросы онкологии. 2010. № 2. С. 215 219.

21. Метелев B. B. Место лучевой терапии в комбинированном лечении больных раком предстательной железы : автореф. дис. на соискание учёной степени доктора мед. наук : спец. 14.00.19 « Лучевая диагностика, лучевая терапия » / В. В. Метелев. Санкт Петербург, 2005. 185 196 с.

22. Удатова Т. В. Порівняння дозового навантаження на сечовий міхур та пряму кишку при опроміненні раку передміхурової залоз із застосуванням сучасних методик дистанційної прменевої терапії / Т. В. Удатова, О. В. Сафронова, Я. В. Кметюк [и др.] // 13-ий з'їзд онкологів та радіологів України : мат. конф. УРЖ. Київ, 2016. С. 119.

23. Молчанов O. E. Динамика показателей гормонального профиля у больных с местнораспространенным и диссеминированным раком предстательной железы в процессе гормональнолучевой терапии :автореф. дис. на соискание учёной степени кандидата мед. наук : спец. 14.00.14. «Онкология», 14.00.19 «Лучевая диагностика, лучевая терапия» / О. Е. Молчанов. Санкт Петербург, 2004. 27 с.

24. Свиридова Т. В. Лечение больных локализованным и местнораспространённым раком предстательной железы комбинацией гормональной и дистанционной лучевой терапии / Т. В. Свиридова, Ю. В. Гуменецкая, А. О. Карякин // 3-ий конгресс Российского общества онкоурологов: мат. конф. Москва, 2008. С. 69.

25. Карякин А. О. Дистанционная лучевая терапия и длительная гормонотерапия у больных раком предстательной железы / А. О. Карякин, В. Б. Матвеев, Т. В. Свиридова [и др.] // Онкоурология. 2011. Т. 7, № 2. С. 73 77.

26. Карякин А. О. Гормональное и лучевое лечение больных раком предстательной железы с высоким и очень высоким риском / А. О. Карякин, Ю. В. Гуменецкая, Н. А. Горбань [и др.] // Онкоурология. 2012. Т. 8, № 4. С. 65 69.

27. Карякин А. О. Комбинированное лечение локализованного и местно-распространённого рака предстательной железы / А. О. Карякин, Т. В. Свиридова, Н. А. Горбань [и др.] // 4-ый конгресс Российского общества онкоурологов : мат. конф. Москва, С. 48.

28. Алексеев Б. Я. Комбинированное лечение рака предстательной железы : клинические наблюдения / Б. Я. Алексеев, К. М. Нюшко // Онкоурология. 2012. Т. 8, № 4. С. 77 82.

29. Григоренко В. М. Оптимізація відбору хворих клінічно місцево розповсюдженим РПЗ до проведення радикальної простатектомії / В. М. Григоренко, М. В. Вікарчук, Р. О. Данилець [та ін.] // 13-ий з'їзд онкологів та радіологів України : мат. конф. УРЖ. Київ, 2016. С. 111.

30. Велиев Е. И. Радикальная простатэктомия у пациентов старше 70 лет: анализ выживаемости / Е. И. Велиев, Е. А. Соколов, С. Б. Петров [и др.] // Онкоурология. 2013. Т. 9, № 4. С. 55 58.

31. Демешко П. Д. Сравнительный анализ отдаленных результатов радикальной простатэктомии и дистанционной лучевой терапии у пациентов страдающих раком предстательной железы с высоким онкологическим риском / П. Д. Демешко // Онкоурология. 2015. Т. 11, № 2. С. 61 68.

32. American Cancer Society [Електронний ресурс]. 2011. Режим доступу до ресурсу: https://cancerstatisticscenter.cancer.Org/#/.

33. World Cancer Report 2014 / eds. Bernard W. Stewart, Christopher P. Wild World Health Organization, 2014. 511 p.

34. Rebillard X. The epidemiology of prostate cancer / Х. Rebillard // Rev. Prat. 2003. V. 53, № 20. P. 2224 2228.

35. Loblaw D. A. American Society of Clinical Oncology recommendations for the initial hormonal management of androgen_sensitive metastatic, recurrent, or progressive prostate cancer / D. A. Loblaw, D. S. Mendelson, J. A. Talcott J. [et al.] // J Clin Oncol. 2004. V. 22, № 14. P. 2927 2941.

36. Oyama N. Monitoring of therapy in androgen dependent prostate tumor model by measuring tumor proliferation / N. Oyama // J. Nucl. Med. 2004. V. 45, № 3. P. 519 525.

37. Seidenfeld J. Single_therapy androgen suppression in men with advanced prostate cancer: a systematic review and meta analysis / J. Seidenfeld, D. J. Samson, V. Hasselblad [et al.] // Ann Intern Med. 2004. V. 132, № 7. P. 566 577.

38. Shahinian V. B. Risk of fracture after androgen deprivation for prostate cancer / V. B. Shahinian, Y. Kuo, J. L. Freeman // New Engl. J. Medic. 2005. V. 352, № 2. P. 154 164.

39. Berges R. Effect of a new leuprorelin formulation on testosterone levels in patients with advanced prostate cancer / R. Berges, U. Bello // Curr. Med. Res. Opin. 2006. № 22 (4). P. 649 655.

40. Schulman C. Expert opinion on 6-monthly luteinizing hormonereleasing hormone agonist treatment with the single-sphere depot system for prostate cancer / C. Schulman, A. Alcaraz, R. Berges [et al.] // BJU Int. July 2007. V.100, Issue Supplement s1. P. 1 5.

41. Anderson J. Management of advanced prostate cancer: can we improve on androgen deprivation therapy ? / J. Anderson, P. A. Abrahamsson, D. Crawford [et al.] // BJU Int. 2008. V. 101, Issue 12. P.1497 1501.

42. Bolla M. Duration of androgen suppression in the treatment of prostate cancer / M. Bolla, T. M. de Reijke, G. Van Tienhoven [et al.] // N. Engl. J. Med. 2009. V. 360, № 24. P. 2516 2527.

43. Novara G. Impact of surgical and medical castration on serum testosterone level in prostate cancer patients / G. Novara, A. Galfano, S. Secco [et al.] // Urol. Int. 2009. V. 82, № 3. P. 249 255.

44. Schulman C. C. Androgen deprivation therapy in prostate cancer : a European expert panel review / C. C. Schulman, J. Irani, J. Morote [et al.] // Eur. Urol. Supplements. 2010. V. 9, Issue 7. P. 675 691.

45. Pagliarulo V. Contemporary role of androgen deprivation therapy for prostate cancer / V. Pagliarulo, S. Bracarda, M. A. Eisenberger [et al.] // Eur. Urol. 2012. V. 61, Issue 6, P. 11 25.

46. Brahme A. Biologically optimized radiation therapy / A. Brahme, J. Nilsson, D. Belkic // Department of Medical Radiation Physics, Acta Oncol. 2001. V. 40, № 6, P. 725 734.

47. Lukka H. Controversies in prostacancer radiotherapy: consensus development / H. Lukka, P. Warde, T. Pickles [et al.] // Can. J. Urol. 2001. V. 8, № 4.1. P. 1314 1322.

48. Bolla M. External irradiation with or without long-term androgen suppression for prostate cancer with high metastatic risk : 10-year results of an EORTC randomized study / M. Bolla, G. Van Tienhoven, P. Warde [et al.] // The Lancet Oncol. 2010. V. 11, № 11. P. 1066 1073.

49. Pilepich M. V. Androgen suppression adjuvant to definitive radiotherapy in prostate carcinoma long-term results of phase III RTOG 85 31 / M. V. Pilepich, K. Winter, C. A. Lawton [et al.] // Int. J. Radiat. Oncol. Biol. Phys. 2005. V. 61, Issue 5. P. 1285 1290.

50. Roach M. Short term neoadjuvant androgen deprivation therapy and externalbeam radiotherapy for locally advanced prostate cancer : long-term results of rTOg 8610 / M. Roach, K. Bae, J. Speight [et al.] // J. Clin. Oncol. 2008. № 26. P. 585 591.

51. Huland H. Radical prostatectomy : options and issues / H. Huland // Eur. Urol.2001. V. 39, suppl. 1. P. 3 9.

52. Villers A. Surgery of prostate cancer / A. Villers // Rev. Prat. 2003. V. 53, № 20. P. 2246 2252.

53. Nelson J. B. Prostate cancer : radical prostatectomy / J. B. Nelson, H. Lepor // Urol. Clin. North. Amer. 2003. V. 30, № 4. P. 703 723.

54. Natsume O. The impact of radical prostatectomy on patient well being : a prospective urodynamic study focused on detrusor function / O. Natsume // Hinvokika Kivo. 2004. V. 50, № 1 P. 1 16.

55. Lepor H. Radical prostatectomy : status and opportunities for improving outcomes / H. Lepor // Cancer Investigation. 2004. V. 22, № 3. P. 435 444.

56. Hsu C. Y. Outcome of surgery for clinical unilateral T3a prostate cancer : a single institution experience / C. Y. Hsu, S. Joniau, R. Oyen [et al.] // Eur. Urol. 2007. V. 51(l). P. 121 128, discuss. 128 129

Размещено на Allbest.ru