Категоріальний апарат проблеми здоров'язбережувального виховання: тлумачення дефініції "здоров'я" у польській науковій літературі

Размещено на http://www.allbest.ru/

категоріальний апарат проблеми здоров'язбережувального виховання: тлумачення дефініції "здоров'я" у польській науковій літературі

Лариса Сливка

Стаття присвячена аналізу тлумачень поняття "здоров'я". Представлено моделі і концепції здоров'я, які найчастіше актуалізуються у працях польських дослідників. Зроблено висновок про багатогранність, різнобічність та дискусійність феномена здоров'я.

Ключові слова: здоров'я, категорія, Польща, благополуччя, холістичний підхід, концепції, моделі.

L. Slyvka. The categorical apparatus of health-preservation education's problem: the interpretation of the definition "health" in the polish scientific literature. The article is dedicated to analysis of interpretations of the concept of "health" We presented models and concepts of health that are updated most frequently in the scientific works of Polish researchers. We had made the conclusion about the diversity and versatility of health phenomenon, and also that the subject is very moot.

Keywords: health ,category, Poland, well-being, holistic approach, concepts, models.

Л. Сливка. Категориальный аппарат проблемы здоровьесберегающего воспитания: толкование дефиниции "здоровье" в польской научной литературе. Статья посвящена анализу толкований понятия "здоровье". Представлено модели и концепции здоровья, которые наиболее часто актуализируются в работах польских исследователей. Сделано вывод о многогранности, разносторонности и дискуссионно- сти феномена здоровья.

Ключевые слова: здоровье, категория, Польша, благополучие, холистический подход, концепции, модели.

Мета: визначити найтиповіші підходи до тлумачення категорії "здоров'я" у польській науковій літературі з метою увиразнення смислової структури дослідження проблеми здоров'язбережувального виховання.

Постановка проблеми в загальному вигляді

Безальтернативною стратегією виживання людства є здоров'яорієнтований імператив, який передбачає формування у кожного жителя Землі знань про здоров'я та уявлень про його цінність і на цій основі відповідної поведінки.

Вітчизняна здоров'язбережувальна педагогіка спрямована на об'єктивне вивчення позитивного зарубіжного досвіду у сфері промоції здоров'я через освіту з метою використання його в навчальних закладах сучасної України.

Важливим складником розв'язання проблеми оптимізації й модернізації здоров'язбережувальних виховних впливів у педагогічній теорії та практиці є поточнення (в ідеалі - уніфікація) визначення феномена "здоров'я", творчо-критичне осмислення його найважливіших ознак. У цьому контексті цікавими для аналізу бачаться оригінальні "версії" польських учених.

Аналіз досліджень і публікацій

Проблема дефінування "здоров'я" посідає важливе місце в дослідженнях вітчизняних науковців (О. Бєльорін-Еррера, Т Бойченко, В. Бобрицька, В. Оржеховська, Л. Лукаш, О. Міхеєнко). Між тим, праць, де цілісно і ґрунтовно висвітлювався б зарубіжний контент операціоналізації досліджуваної категорії, є вкрай обмаль. Навіть у перших, більш-менш ґрунтовних, спробах вивчення досвіду Республіки Польща щодо організації навчально-виховного процесу, спрямованого на формування, збереження та зміцнення здоров'я учнів (Т Єрмакова, В. Єфімова, І. Мордвінова), власне вивчення тлумачень здоров'я у польському науковому просторі є поверхневим і фрагментарним.

Виклад основного матеріалу

здоров'я виховний поняття польський

Вивчення категорії "здоров'я" відбувається у різних, часто-густо відмінних, площинах (натурфілософських, психосоматичих, антропологічних, соціокультурних, дуалістичних, інших). Феномен здоров'я визнано філософською категорією, яку аналізують за онтологічним, лінгвістичним, когнітивним, епістемологічним, феноменологічним, холістичним, детерміністським підходами (таблиця 1).

Логічно припустити, що характеристики здоров'я, представлені у працях польських дослідників, корелюються із загальними тенденціями світової наукової спільноти у цій сфері. Разом з тим здійснений аналіз праць учених Польщі засвідчив оригінальні аналітико-критичні дискусії щодо актуалізованих у науковій літературі концепцій здоров'я. Тому, основою структури статті є тези, у яких у загальних рисах представлено сутність парадигм здоров'я, найчастіше актуалізованих у наукових (зарубіжних та вітчизняних) розвідках. У межах цієї структури висвітлимо найбільш типові позиції польських вчених щодо кожної "тези".

Теза 1. Здоров'я є предметом рефлексії філософів, лікарів, соціологів, психологів та інших спеціалістів, розглядається з різних, іноді діаметрально протилежних позиціях [5,17]. Розуміння здоров'я залежить від розвитку наукових знань, доступних методів і технологій вивчення, кола досліджуваних проблем та соціально-культурного досвіду дослідника [3, 15]. Тож не дивно, що в науковому просторі існує близько 300 визначень дефініції "здоров'я" [4, 318], кожна з яких віддзеркалює багатогранність, неоднозначнсть та дискусійність означеного поняття [1, 41; 2, 71-73].

Таблиця 1

Філософські підходи та площини аналізу феномена здоров'я

За словами Б. Войнаровської (B.Woynarowska) та М. Соколовської (Maria Sokoowska), до сьогоднішнього дня не вдалося випрацювати дефініції, яка могла б задовольнити усіх [18,10]. Таку відсутність одного правильного "набору істинних знань" про здоров'я Я. Домарадський (J. Domaradski) називає "пануванням значеннєвого плюралізму" [8, 5]. У свою чергу, автори збірної праці "Тіло і здоров'я у суспільстві консумпції" (редактор З. Мєлосік (Z. Ме^Ж)) трудність у формулюванні єдиної остаточної дефініції пояснюють суб'єктивністю здоров'я та соціальними детермінантами його конструкції [7]. До розуміння специфічності проблеми операціоналізації категорії "здоров'я", пов'язаної із соціокультурними аспектами, наближає стаття Я. Домарадського "Про дефініції здоров'я і хвороби". З-посеред причин неможливості створення остаточного тлумачення здоров'я учений виокремлює відсутність універсального індикатора і наводить приклад постійної мінливості останнього, як-от: смертність, захворюваність, хронічні хвороби, якість життя, ін. [8,10]. Співзвучними в контексті не- універсальності здоров'я як певної норми для всіх людей вважаємо міркування М. Соколовської (Magdalena Sokolowska). Дослідниця зазначає, що здоров'я не є абстрактним, статичним та відірваним від певних умов феноменом: приміром, окреслення конкретною людиною свого стану як "здоров'я" залежить від особистого досвіду, віку, статі, професії, родинної ситуації, інше цієї людини; до того ж здоров'я є змінним, неоднаковим щодо його розуміння і трактування з позиції часових меж, географії та історії [17].

Теза 2. У процесі пошуків "одностайного" трактування здоров'я з'явилася класифікація різних його концепцій, яку в науковій літературі названо "моделі здоров'я" (див. таблицю 2).

Номінальним "примиренням" протистояння різних підходів вважають версію, задекларовану в статуті Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я, де здоров'я подається як стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки як відсутність захворювань чи фізичних дефектів. Додамо, що в сучасних документах ВООЗ наголошується на необхідності доповнити визначення здоров'я також духовним аспектом [12, 72-73], що наблизить "вооз- івську" модель до холістичної.

Ґрунтовне вивчення дефінувань та моделювання здоров'я надибуємо у пра- щх згаданого вище Я. Домарадського [8; 9]. На основі аналізу великої кількості наукових розвідок автор зробив висновок про те, що поняття здоров'я пройшло певні етапи розвитку (здоров'я як: відсутність хвороби, біопсихосоціальне благополуччя, стан рівноваги, функція, соціальна роль, здатність до адаптації, цінність, капітал) і стало прерогативою не лише медицини: у сучасних концепціях на розуміння здоров'я впливають великою мірою соціально-культурні та аксіологічні чинники [8, 6; 9, 417].

Таблиця 2

Моделі здоров'я

Сутність відмінностей між моделями здоров'я Я. Домарадський вбачає у протилежних концепціях представлення даної категорії. Так, "біомедичне" трактування здоров'я - відсутність хвороби - є негативним, оскільки, на думку науковця, окреслює його як "антитезу" хворобі [9, 409]. "Негативність" означеного вище визначення може бути пояснена ще й тим, що здоров'я тут інтерпретується як щось аморфне й осмислюється у смисловому ряді понять "нездужання" - "хвороба" - "лікування" - "медицина". На противагу цьому, у визначеннях біосоці- альної та холістичної моделей здоров'я узгоджується із смисловим рядом категорій "можливість" людини - її "здібність пристосуватися до оточуючого світу" - її "фізичні і психічні ресурси" - її "потенціал". "Позитивні" трактування здоров'я синонімізуються із термінами "благополуччя", "уміння давати собі раду" (із труднощами та змінами), "здатність" (адаптовуватися, пристосовуватися до умов середовища), "ефективність" (функціонування у суспільстві) [8,17; 9, 408].

Відмінності моделей здоров'я Я. До- марадський розглядає також крізь призму "статичності-динамічності": приміром, у біосоціальній та холістичній моделях феномен здоров'я постає як статичне ("стан"), у соціоекологічній - як динамічне ("процес") явище [8, 6; 9, 417].

Цивілізаційні зміни, які призвели до масового розповсюдження хронічних захворювань, психічних розладів, непов- носправності і, так званих цивілізаційних хвороб, актуалізували необхідність вип- рацювання нового трактування здоров'я, у якому ширше враховувалися б соціальна і середовищна перспективи. Це, за словами Я. Домарадського, сприяло започаткуванню соціоекологічної моделі здоров'я, у якій останнє асоціюється з потенціалом, гармонією між розумом, тілом і духом [9, 411].

Теза 3. Наявність "моделей" не розв'язує проблеми уніфікації визначення здоров'я, оскільки в кожній з концепцій є "своя" версія останнього. З цієї причини кожна модель, а точніше, викладена в ній версія здоров'я, час від часу, піддається критиці з боку теоретиків і практиків.

Так, критикуючи, приміром, біомедичну модель, Е. Коженьовська (E. Kozeniowska) вважає, що "звуження" здоров'я тільки до суб'єктивних відчуттів нездоров'я та органічних порушень є недопустимим, оскільки саме на цю концепцію здоров'я орієнтуються у своїй практичній діяльності лікарі [13, 469].

Цитуючи низку зарубіжних авторів (Daniel Callahan, Jozeph Balog, Rodolfo Saracci), Я. Домарадський не погоджується з тим, щоб послуговуватися терміном "здоров'я" як метафорою для щастя, доброго самопочуття чи здатності до продуктивного і щасливого життя (такі характеристики здоров'я присутні у ціннісно-соціальній моделі), ототожнювати їх. Учений вказує на те, що, приміром, добре життя не завжди є тим самим, що мають на увазі під добрим здоров'ям. Власне, хороше здоров'я, самопочуття, благополуччя і фізична ефективність, зазначає автор, є просто невеликим (і не завжди найважливішим) компонентом доброго життя. Більше того, наскільки хвороба може бути джерелом людського нещастя, настільки ж її відсутність (тобто здоров'я) не обов'язково зробить людину щасливою [9, 411].

Досить часто в наукових колах піддається критиці й одне з найбільш популярних трактувань - "воозівське". Так, Р. Ґіль (R. Gil), А. Джєджічко (A. Dziedziczko) і Т Кулік (T Kulik), критикуючи "статичність" здоров'я у цій концепції, зазначають, що останній бракує врахування динаміки процесу здоров'я, яку в новочасній літературі окреслюють "динамічною рівновагою" [11, 252; 15, 17].

З позицій потенційності й динамічності здоров'я виступає уже як щось "середнє" між станом оптимального благополуччя (якого апріорі неможливо досягти) і дискомфортом (станом хвороби із зривом адаптації, дисгармонією між фізіологічними, психологічними, соціокультурними, духовними і середовищ- ними чинниками). Подібне розуміння свого часу запропонував видатний соціолог медицини Аарон Антоновський [6], який, на противагу патологічній (біомедичній) моделі, обстоював версію пошуку джерел здоров'я. Питання "Чому люди хворіють?" радив замінювати іншим - "Чому попри низку патогенних чинників багато людей залишається у стані хорошого здоров'я?". Відкидаючи "статичне" розуміння здоров'я, вважав, що нормальним станом функціонування людини є стан "динамічної рівноваги" між здоров'ям і хворобою (цитовано за: [18]).

М. Ковальський (M. Kowalski) і А. Ґавел (A. Gawe?) зазначають, що в "динамічній" концепції здоров'я виступає уже не станом, а процесом, який змінюється, людина ж розглядається як система пов'язаних і взаємозалежних між собою частин, що знаходиться у межах більшої системи соціального та екологічного середовища [14, 23].

Критики "воозівського" тлумачення здоров'я вказують також на методологічні помилки цієї версії. Так, Р. Ду- бос (R. Dubos) вважає неприпустимим трактування одного "незрозумілого" поняття (здоров'я) через інше незрозуміле поняття (благополуччя) [10]. Співзвучними у цьому контексті є висновки Е. Коженьовської, яка піддає критиці поняття "біопсихосоціальне благополуччя". На думку дослідниці, воно є абстрактним, має теоретично-узагальнений характер визначення здоров'я і важко піддається конкретизації [13, 469].

У своєю чергу, П. Охман (P. Ochman) характеризує "воозівське" трактування ілюзорним та утопічним, оскільки самі терміни "фізичний", "психічний" і "соціальний", які у визначенні "виконують роль" складників здоров'я, мають досить загальне значення [16, 229]. Учений піддає також сумніву можливість операціоналізації концепції здоров'я, представленої у холістичній моделі (принагідно заначимо, що цією версією широко послуговуються у науковій, а надто педагогічній, літературі). П. Охман вважає, що доповнення досить складної багатовимірної "фізично-психічно-соціальної" структури здоров'я ще емоційним, інтелектуальним та духовним компонентами робить тлумачення і розуміння поняття здоров'я майже неможливим [16, 221].

Теза 4. У працях фізіологів, педагогів, лікарів, гігієністів одностайно превалює думка про безперспективність суто медичного підходу в розв'язанні проблеми оздоровлення людини. Власне, зміна способу життя є у багатьох випадках достатньою умовою, сприятливою для покращення здоров'я, адже людський організм розглядається як система, що здатна саморегулюватися і самовідновлюватися [5, 14].

Відтак широкої популярності набуває парадигма, у межах якої здоров'я детермінується низкою причин, з-посеред яких найбільше значення приписують стилю життя або біхевіоральній активності (поведінці), пов'язаній із здоров'ям. Характерною особливістю новочасних моделей здоров'я є, за словами Я. Домарадського, осуб'єктнення здоров'я, що пов'язане насамперед з актуалізацією особистої відповідальності людини за власне здоров'я [8, 6].

Висновки з дослідження та перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Підсумовуючи, можемо сказати, що, незважаючи на неповноту і незавершеність формулювань поняття "здоров'я" з позиції адекватності їх реаліям навколишнього життя, попри відсутність згоди щодо семантичних значень і онтологічного статусу, наявні концепції та дефініції здоров'я відображають конкретний поступ людства у формулюванні та розумінні наукових теорій і слугують організації й упорядкуванню існуючих знань про здоров'я. Важливим досягненням бачиться доповнення-збагачення уявлення про здоров'я психологічними і соціальними вимірами. Незаперечним є те, що всі версії здоров'я мають фундаментальне значення для проектування людиною своєї поведінки у смислі "для збереження здоров'я".

Існуючі в науковому просторі негативно-позитивні, об'єктивно-суб'єктивні, якісно-кількісні, функціонально-адаптаційні, інші підходи до здоров'я польські вчені трактують як увиразнення домінуючих у суспільстві ідей на тему "чим здоров'я повинно бути". Попри дискусійність визначення здоров'я, воно розглядається науковцями як феномен, що не є постійним і незмінним, як складний динамічний процес, який потребує постійної уваги і дотримання відповідного способу життя.

Перспективними напрямами для майбутніх наукових розвідок вважаємо вивчення превентивного підходу до здоров'я, який пов'язаний із необхідністю підтримувати певний рівень резерву адаптаційних можливостей, а також скороченням втрат здоров'я шляхом виключення факторів ризику. Аналіз категорії "здоров'я" з позиції його залежності від свідомої, належно спланованої оздоровчої діяльності індивіда сприятиме увиразненню смислової структури дослідження проблеми здоров'язбережувального виховання.

Література

1. Бельорін-Еррера О. М. Аналіз дефініції "здоров'я" в контексті взаємозв'язку людини з оточуючим середовищем / О. М. Бельорін-Еррера, Г. О. Позднякова // Педагогіка здоров'я: збірник наукових праць V Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 170-річчю з дня народження І. І. Мечн- ікова / [за заг. ред. акад. І. Ф. Прокопенка]. - ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2015. - С. 40-43.

2. Булич Е. Г. Валеологія. Теоретичні основи валеології: [навч. посіб.] / Булич Е. Г., Муравов І. В. - К. : ІЗМН, 1997. - 224 с.

3. Ващенко О. М. Формування умінь і навичок здорового способу життя учнів 1-4 класів шкіл-інтернатів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 "Теорія і методика виховання" / О. М. Ващенко. - К., 2007. - 21 с.

4. Енциклопедія освіти / [гол. ред. В. Г Кремень]. - К. : Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

5. Міхеєнко О. І. Валеологія: Основи індивідуального здоров'я людини: навчальний посібник / О. І. Міхеєнко. - 2- ге вид., перероб. і допов. - Суми : Університетська книга, 2010. - 448 с.

6. AntonovskiA. Rozwiklanie tajemnicy zdrowia - Jak radzic sobie ze stresem i nie zachorowac / Aaron Antonovski. - Warszawa : Fundacji Instytutu Psychiatrii i Neurologii, 2005. - 195 s.

7. Cialo i zdrowie w spoleczenstwie konsumpcji / Pr. zbior. pod red. Zbyszka Melosika. - Torun-Poznan : Edytor, 1999. 300 s.

8. Domaradzki Jan. O definicjach zdrowia i choroby / Jan Domaradzki // Folia Medica Lodziensia. - 2013. - 40/1. - SS. 5-29.

9. Domaradzki Jan. O skrytosci zdrowia. O problemach z konceptualizacjapoj ecia zdrowie // Hygeia Publik Health. - 2013. - 48(4). - SS. 408-419.

10. Dubos Rene. Miraze zdrowia. Utopie, postep i zmiany biologiczne / Rene Dubos. - Warszawa : Panstwowy Zaklad Wydawnictw Literackich, 1962. - 251 s.

11. Gil R. Pojecie swiadomosci zdrowotnej, zdrowia i choroby / R. Gil, A. Dziedziczko // Zdrowie Publiczne. - 2004. 114(2). - SS. 250-255.

12. Heszen Irena. Psychologia zdrowia / Irena Heszen, Helena Sek. - Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 2012. - 371 s.

13. Korzeniowska Elzbieta. O zdrowiu i jego definicjach / E. Korzeniowska // Zdrowie Publiczne. - 1988. - 99(9). - SS. 465-471.

14. Kowalski Miroslaw. Zdrowie - wartosc - edukacja / Miroslaw Kowalski, Anna Gawel. - Krakow : Impuls, 2007. - 239 s.

15. Kulik Tereza Bernadetta. Koncepcj e zdrowia w medycynie // Zdrowie w medycynie i naukach spolecznych / [red. Tereza Bernadetta Kulik, Irena Wronska]. - Stalowa Wola : Ofcyna Wydawnicza Fundacji Uniwersyteckiej, 2000. - SS. 15-38.

16. Ochman P. Socjologiczna interpretacja definicji zdrowia WHO: implikacje teoretyczne i praktyczne // Studia Socjologiczne. - 1986. -2(110). - SS. 217230.

17. SokolowskaMagdalena. Granice medycyny. - Warszawa : Omega, 1980. - (Seria wydawnictwa Wiedza Powszechna). 210 s.

18. Woynarowska Barbara. Koncepcja i zasady tworzenia szkoly promujacej zdrowie / Barbara Woynarowska, Maria Sokolowska // Edukacja zdrowotna i promocja zdrowotna w szkole. Wydanie cpecjalne. - Warszawa : Centrum Metodyczne Pomocy Psychologiczno- Pedagogicznej, 2006. - SS. 9-48.

Размещено на Allbest.ru