Основні вроджені захворювання опорно-рухової системи у новонароджених і немовлят

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні вроджені захворювання опорно-рухової системи у новонароджених і немовлят

Вроджені захворювання опорно-рухової системи представляють практичний інтерес не лише для лікаря - неонатолога, педіатра, дитячого хірурга чи ортопеда, а також для терапевтів, які мають відношення до виявлення і лікування наслідків вроджених захворювань у підлітковому, юнацькому і дорослому віці.

Серед захворювань дитячого віку все більшу увагу привертають різні патологічні стани, пов'язані з вродженими вадами розвитку окремих органів або систем організму. Численні обстеження новонароджених дітей показують, що вроджені аномалії (вади) розвитку зустрічаються з частотою від 0,3% до 12-13% (3,4).

За даними М.В. Волкова є більше 1500 тільки спадкових захворювань, причому, половина з них - це вроджені захворювання кістково-суглобової і нервово-м'язової систем [1]. Серед етіологічних чинників вроджених захворювань прийнято виділяти три основні групи: екзогенні, ендогенні і генетичні.

При цьому слід пам'ятати, що генетичні чинники можуть бути наслідком зовнішніх дій або носити спадковий характер (спадкоємство за рецесивним і домінантним типом). Вроджені захворювання опорно - рухової системи у дітей складають близько 50% усієї патології опорно-рухової системи дитячого віку [2,5].

Серед вроджених захворювань опорно-рухової системи у новонароджених і немовлят домінують: дисплазія кульшового суглобу і вроджений вивих стегна (від 30% до 70% усіх дітей, що перебувають на обліку з патологією опорно-рухової системи), кривошия (10-30%) і клишоногість (1,3-34,4%).

Мета дослідження - на основі власного клінічного досвіду визначити основні діагностичні критерії і лікувальну тактику при вроджених вадах розвитку опорно-рухової системи у новонароджених і немовлят для покращення надання медичної допомоги дітям з вищевказаною патологією та профілактики можливих ускладнень.

Клінічний матеріал представлений результатами спостереження 427 новонароджених і немовлят з патологією опорного-рухової системи, які були оглянуті в Консультативній поліклініці та відділенні патології новонароджених Київської міської дитячої клінічної лікарні №1 у 2010-2013 роках. З них 212 (49,65%) дітей мали вроджену патологію: 108 (50,94%) - дисплазію кульшових суглобів, 12 (5,66%) - вроджений вивих стегна, 59 (27,83%) - кривошию, 33 (15,57%) - клишоногість.

Методами дослідження, що використосову - вались при обстеженні цих пацієнтів, були: збір анамнестичних даних, включаючи акушерський анамнез та наявність супутньої патології, клінічний огляд та фізикальне обстеження дітей, УЗД кульшових суглобів, УЗД грудино-ключично-сосцевидного м'язу, рентгенологічне дослідження кульшових суглобів.

Дисплазія кульшового суглоба, вроджений вивих (підвивих) стегна

Вроджений вивих стегна був виявлений у 12 з 212 новонароджених, що склало 5,66%. Складніше було визначити частоту дисплазії кульшового суглобу, бо це пов'язано з рівнем організації первинного виявлення патології опорно-рухової системи. Цю патологію слід розглядати як один з проявів неправильного формування кульшового суглоба, яке виникає на ранніх стадіях внутріш - ньоутробного розвитку плода.

Анатомічні й функціональні зміни в суглобі при усіх формах вродженої патології з віком прогресують. Тому ефективним є лікування, розпочате в перші дні або тижні життя дитини. Проте, раннє лікування можливо лише за умови ранньої діагностики, а рання діагностика можлива при правильній організації огляду новонароджених в пологових будинках, відділеннях патології новонароджених та в консультативних поліклініках. Слід зазначити, що особливу увагу лікаря повинні привертати діти, що народилися в сідничному пе - редлежанні. У цій групі пацієнтів дисплазія кульшового суглобу зустрічається значно частіше.

З усіх відомих симптомів патології кульшових суглобів у дітей, які знаходились під нашим спостереженням, частіше відмічалися:

- асиметрія шкірних (аддукторних, сідничних) складок (98,6%);

- обмеження відведення ніжок (58%);

- укорочення однієї з кінцівок (4,6%);

- зовнішня ротація нижньої кінцівки (46%);

- гіпермобільність у кульшових суглобах (39%).

Ці симптоми були характерними для диспла - зії кульшових суглобів, підвивиху і вивиху стегна у всіх досліджуваних нами дітей.

За нашими спостереженнями достовірними симптомами, які вказують на те, що у новонародженого є підвивих або вивих в кульшовому суглобі являються:

- симптом Маркса-Ортолані (зісковзування або «клацання»): цей симптом перевіряється при відведенні й приведенні ніг, зігнутих у колінних і кульшових суглобах. При наявному позитивному симптомі Маркса-Ортолані при відведенні ніжок голівка стегна вправляється у вертлужну впадину, при приведенні - вивихується з неї. І в першому і в другому випадку відчувалось «клацання» у 10 (83,33%) з 12 пацієнтів з вродженим вивихом стегна;

- симптом Дюпюітрена (симптом «поршня»): перевіряється шляхом тяги нижньої кінцівки по осі однієї рукою, при цьому іншою рукою лікар фіксує таз малюка. Якщо є рухливість, то симптом вважається позитивним. Серед досліджуваної групи дітей цей симптом був позитивним у 71,4% випадків.

Додатковим методом обстеження є ультразвукове дослідження кульшових суглобів.

Рентгенографію ми застосовували лише з 3-х місячного віку. Ранніми рентгенівськими ознаками дисплазії кульшового суглобу і вродженого вивиху стегна є тріада Путі - недорозвинення або аплазія ядра окостеніння голівки стегна, скошеність даху вертлужної впадини, високе стояння і латеропозиція проксимального кінця стегнової кістки. Оцінка рентгенограми тримісячної дитини складна і вимагає значних навичок. У цьому відношенні певна допомога забезпечується використанням спеціальних схем на рентгенограмі (наприклад, схема Хильгенрайнера).

Ефективність лікування дисплазії і вродженого вивиху стегна багато в чому визначається віком пацієнта. Чим раніше розпочато лікування, тим кращим є прогноз. Новонародженим призначали: ЛФК, широке сповивання, спеціальні конверти для новонародженого з клином, стремена Павлика, подушку Фрейка, профілактичні штанці. Дітям з 3-х місяців також призначали функціональне лікування, проте використовували 74 жорсткішу фіксацію ніг відвідними апаратами за типом Гневковського, а також ЛФК, масаж, фізіотерапевтичне лікування.

У більш старшому віці (від 9 місяців і старше), як правило, доводилося мати справу з контрактурами, ригідністю м'язів і розраховувати на цен - трацію голівки у вертлужній впадині простим відведенням ніжок було неможливо. У цьому віці ми застосовували попереднє витяжіння за спеціальними методиками з подальшим вправленням стегна і фіксацією його у відведеному положенні з внутрішньою ротацією у гіпсовій пов'язці. Проте, при цьому методі можливе ускладнення - асептичний некроз голівки стегна, тому відноситися до нього треба з великою обережністю. На щастя, в нас таких ускладнень не було. Терміни лікування в цьому віці різні і коливаються в межах від 4 до 6-7 місяців.

У дітей старше за півтора роки прибігали до відкритого вправлення вродженого вивиху стегна, яке часто доводилося поєднувати з деротаційно - варизируючими остеотоміями стегна, а також з остеотомією тазу (2 випадки). Ці операції травматичні для хворого і не завжди досягають очікуваного ефекту. Ось чому так важливо раннє виявлення патології кульшового суглобу і своєчасне лікування.

Вроджена м'язова кривошия

Вроджена м'язова кривошия є однією з найбільш поширених аномалій опорно-рухової системи. У наших спостереженнях вона складала 27,83%. Існує три основні теорії: травматична, запальна і диспластична. При м'язовій (істинній) кривошиї має місце деформація й укорочення m. sternokleidomastoideus, що призводить до нахилу голови у бік зміненого м'язу і повороту - в протилежну сторону. При тривало існуючій, неліко - ваній патології окрім асиметрії черепа, виникає вторинна деформація тулуба, асиметрія надпліч і сколіотична статура, яка може стати початком сколіотичної хвороби.

Діагностика не складна. Кривошия, як правило, виявляється при огляді і пальпації шиї новонародженого. Додатковим методом дослідження є ультразвукове порівняльне дослідження м'язів.

Лікування: на ранніх етапах - ЛФК, фіксуючі пов'язки, ортопедичні подушки, режимні заходи і різні фізіотерапевтичні методи.

При пізньому виявленні, а також при неефективності лікування до 1,5 років, проводиться оперативне лікування. Нами проводиться операція Т.С. Зацепина з резекцією стернальної і ключичної ніжок грудинноключично-сосцевидного м'язу і розтином фасцій шиї.

Вроджена клишоногість

Вроджена клишоногість мала місце у 15,57% досліджуваних нами дітей, спостерігалась частіше у хлопчиків, причому вона буває двосторонньою приблизно у 40% хворих. Консервативні методи лікування вродженої клишоногості були розроблені В.О. Орловим (1874) і Н.Ф. Гагманом (1878).

Рання діагностика не складна. Слід орієнтуватися на наступні симптоми:

- згинальна контрактура (еквінус) стопи;

- приведення переднього відділу (аддукция) стопи;

- варус (супінація) п'яти;

Лікування включало наступні терапевтичні заходи: перші два тижні - ЛФК і бинтування стопи по Финку-Эттингену, після цього - етапні гіпсові пов'язки з послідовним усуненням перелічених вище деформацій стопи зі зміною гіпсових пов'язок через кожні два тижні. Успіх при своєчасному ранньому лікуванні сягає майже 89%.

При неефективності консервативного лікування (у 4 новонароджених) ми застосовували операції на капсульно-зв'язковому апараті (операції капсуло-фасцио-лигаментотомії за Зацепиним - Штурмом). На кістках стопи операції проводяться при пізньому виявленні патології і, як правило, після 14 років здійснюється серповидна резекція стопи за Кусликом, трьохсуглобовий артродез та інші.

Висновки

1. Серед вроджених захворювань опорно-рухової системи найчастіше зустрічаються: дисплазія кульшових суглобів, кривошия і клишоногість. За нашими спостереженнями вони складають 50,94%, 27,83%, 15,57% відповідно серед загального контингенту пацієнтів з патологією опорно - рухової системи.

2. Виявлення вродженої патології опорно-рухового апарату в пологовому будинку лікарем-неонатологом дозволяє відразу передати дитину під спостереження лікаря-ортопеда, ще до планового огляду дітей вузькими спеціалістами (як правило у віці 1 місяця).

Ранній початок лікування дітей з вродженою патологією опорно-рухової системи приводить до одужання дитини в коротші терміни, із застосуванням тільки консервативних методів лікування і сприяє уникненню складних оперативних втручань.

Література

опорний руховий новонароджений дисплазія

1. Волков М.В. Ортопедия и травматология детского возраста / М.В. Волков, Г.М. Тер-Егиазаров. - М.: Медицина, 1983. - С. 159-176.

2. Волошин С.Ю. Комплексное функциональное лечение врожденного вывиха бедра у детей грудного возраста: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. мед. наук. - СПб., 2005. - 25 с.

3. Котельников Г.П. Травматология и ортопедия / Г.П. Котельников, С.П. Миронов, В.Ф. Мирошниченко. - М., 2006. - 398 с.

4. Lequesne M. The false profile view of the hip: role, interest, economic considerations / M. Lequesne // J. Bone Joint Spine. - 2002. - Vol. 69, №2. - Р. 109-113.

5. Yoshitaka T. Long-term follow-up of congenital subluxation of the hip / T. Yoshitaka, S. Mitani, K. Aori // J. Pediatr. Orthop. - 2001. - Vol. 21, №4. - Р. 474-480.

Размещено на Allbest.ru