Оцінка ефективності комплексної програми фізичної терапії хворих зі стабільною стенокардією І-ІІ функціонального класу на поліклінічному етапі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка ефективності комплексної програми фізичної терапії хворих зі стабільною стенокардією І-ІІ функціонального класу на поліклінічному етапі

Олег Баскевич, Роман Герич, Богдан Лісовський, Світлана Наконечна

Вивчено та проаналізовано спеціальну літературу з проблеми застосування засобів фізичної терапії в осіб при стабільній стенокардії напруження (ССН) І-ІІ ФК. Розроблено програму фізичної терапії для хворих із ССН І-ІІ ФК на поліклінічному етапі, яка включає лікувальну гімнастику, лікувальний масаж, фізіотерапію і дієтотерапію. Особливістю цієї програми, яка відрізняла її від традиційної програми, було включення звукової гімнастики, розширення засобів фізіотерапії завдяки впровадженню надвенного лазерного опромінення крові та ультратону вздовж хребта і дотримання раціонального харчування.

За результатами аналізу показників функціонування серцево-судинної системи після закінчення програм фізичної терапії встановлено вірогідне зменшення показника ЧСС в групі порівняння до (78,4±1,6) уд/хв (t =3,32; р<0,01), водночас як в основній групі аналогічні показники мали лише тенденцію до зниження (t=1,88; p>0,01). При цьому зниження показників САТ і ДАТ було більш виразним в групі пацієнтів, які отримували розроблену нами програму фізичної терапії і становили, відповідно (145,4±2,2) і (84,0±2,1) мм рт. ст. Під впливом заходів проведеної авторської програми у пацієнтів суттєво зменшилась важкість проявів вегетативних і психосоматичних розладів, відбулось покращання загального стану, що підтверджується вірогідним (t = 2,32 при р<0,05) зниженням величини показника вегетативного статусу за індексом Кердо до рівня (1,03±0,02) балу.

Після поліклінічного етапу фізичної терапії толерантність хворих до навантажень збільшилась в кілька разів, число нападів стенокардії зменшилося в середньому з 9 до 2-3 на добу. Запропонована методика фізичної терапії хворих із ССНІ-IIФК безпечна, високоефективна і цілком прийнятна для такої категорії хворих.

Ключові слова: фізична терапія, серцево-судинна система, ішемічна хвороба.

Key words: physical therapy, cardiovascular system, ischemic disease.

терапія стенокардія серцево-судинний

Постановка проблеми й аналіз результатів останніх досліджень

Ішемічна хвороба серця (ІХС) це гостре і хронічне ураження серця, викликане зменшенням або зупинкою руху крові до міокарда та порушенням рівноваги між коронарним кровообігом і метаболічними потребами міокарда. Поняття “Ішемічна хвороба серця” узагальнює тільки ті патологічні процеси в міокарді, які обумовлені органічними ураженнями коронарних артерій (атеросклероз, тромбоз) або порушенням їх функціонального стану (спазм). Водночас ішемія міокарда може виникнути при ураженні вінцевих артерій серця від інших захворювань (ревматизм, інфекційний ендокардит, системний червоний вовчак і ін.), а також при вадах серця [1, 16].

ІХС є дуже поширене захворювання. Найчастіше вона зустрічається у чоловіків у віці 40-64 років. Після 60 років частота ІХС у чоловіків і жінок стає однаковою. Визначення реальної поширеності ІХС має певні труднощі через мультисимптомність захворювання.

Як правило, епідеміологічні дослідження ІХС базуються на виявленні стабільної стенокардії, як найбільш типової клінічної ознаки хвороби. Поширеність стенокардії суттєво зростає з віком незалежно від статі. У жінок показник поширеності складає 5 - 7% у віці 45-64 роки і 10-12% у віці 65-84 роки. У чоловіків - 4-7% у віці 45-64 роки та 12-14% у 65-84 роки. За офіційною статистикою 2018 р., поширеність усіх форм ІХС серед дорослого населення України становить 24%, в тому числі, серед осіб працездатного віку близько 10%. Захворюваність ~ 2% на рік [2, 4]. За даними світової статистики, ІХС дає найвищий відсоток інвалідності та смертності серед населення [1, 8]. Враховуючи високу актуальність такої проблеми вибору методу лікування, профілактики і відновної терапії хворим із ІХС на сьогодні надається значна увага. Треба відмітити, що реабілітація хворих із ІХС має свої специфічні особливості. Особливістю реабілітації при ІХС є її постійний і поетапний (фазовий) характер у зв'язку з необоротним хронічним процесом, яким є атеросклероз коронарних артерій. Зрозуміло, що тривале активне спостереження за такими хворими створює великі труднощі. Але воно необхідне. Зрозуміло, певним стадіям хвороби повинна відповідати своя методика фізичної терапії. Цю особливість реабілітації хворих із ІХС варто мати на увазі при плануванні обсягу реабілітаційної допомоги в тих або інших конкретних умовах [5, 9].

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з плану науково-дослідних робіт ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” та в межах комплексної наукової теми кафедри фізичної терапії, ерготерапії “Використання немедикаментозних засобів і природних факторів для покращення фізичного розвитку, функціональної і фізичної підготовленості організму”. Державний реєстраційний номер наукової теми O117U01745.

Мета дослідження - розробити та впровадити програму фізичної терапії і проаналізувати її результати у пацієнтів із ішемічною хворобою серця (стабільна стенокардія напруження І-ІІ ФК) на поліклінічному етапі медичної реабілітації для підвищення функціональних можливостей кардіо-респіраторної системи та фізичної підготовленості і працездатності.

Методи й організація дослідження

Первинне обстеження пацієнтів із ішемічною хворобою серця (стабільна стенокардія І-ІІ ФК) на поліклінічному етапі проводилось на 2-4 день після виписки зі стаціонару.

Для вирішення завдань дослідження застосовані наступні методи: аналіз наукової і спеціальної літератури, опитування (анкетування), функціональні проби для визначення стану серцево-судинної і дихальної систем, підготовленості та працездатності, методи математичної статистики.

Дослідження проводилося на базі міської поліклініки №2 м. Івано-Франківська. Всі обстежені перебували на амбулаторному лікуванні та спостереженні протягом 21 дня і проходили курс фізичної терапії. Всього обстежено 33 хворих із ІХС (стабільна стенокардія І-ІІ ФК). Всі обстежені були чоловіками. Основну групу (ОГ) склали 16 пацієнтів. Середній вік обстежуваних цієї групи склав (53,6±3,5) року. Пацієнти основної групи отримували комплекс засобів фізичної терапії, які були розроблені в реабілітаційному відділенні поліклініки, за методикою, запропоновану В.М. Мухіним [5, 15]. У групу порівняння (ГП) були відібрані 16 пацієнтів із стабільною стенокардією І-ІІ ФК, середній вік яких становив (54,2±4,8) року. Цим пацієнтам в подальшому проводився комплекс заходів фізичної терапії за авторською програмою, яка була узгоджена з лікарем-кардіологом (табл. 1).

Особливістю цієї програми, яка відрізняла її від традиційної програми, було включення звукової гімнастики, розширення засобів фізіотерапії завдяки впровадженню надвенного лазерного опромінення крові та ультратону вздовж хребта і дотримання раціонального харчування.

Виконання індивідуальної реабілітаційної програми нами чітко контролювалося нами і лікарем-кардіологом.

Залежно від термінів післягоспітального етапу нами запроваджувався щадний, щадно-тренувальний та тренувальний рухові режими. Фізичне навантаження на щадному, щадно-тренувальному та тренувальному рухових режимах дозувалось за складністю рухів, кількістю повторень, амплітудою та темпом виконання, особливістю масажу та дотриманням дієти. Принципами такої дієти виступали жорстко регламентована кількість калорій, дробне харчування (5-6 разів на день), обмеження в тваринних жирах, жорсткий контроль за споживанням простих вуглеводів і солі.

Таблиця 1. Індивідуальна реабілітаційна програма включала

Результати і дискусія

На першому етапі у пацієнтів обох досліджуваних груп було проведено дослідження стану серцево-судинної і дихальної систем. Як видно з даних, представлених у табл. 2, у пацієнтів обох груп відмічено збільшення ЧСС. В основній групі ЧСС склала (84,7±1,9) уд/хв, в групі порівняння - (86,4±1,8) уд/хв. У обстежених осіб досліджуваних груп встановлено підвищені величини як систолічного, так і діастолічного АТ, що вказувало на наявність м'якої і помірної артеріальної гіпертензії.

Таблиця 2. Параметри офісного артеріального тиску і ЧСС

Примітка: * р< 0,05 - 0,001 - достовірні зміни між нормативними показниками та показниками груп обстежених.

Так, середньогрупові значення артеріального тиску систолічного (АТс) в основній групі становили (142,2±2,5) мм рт. ст., діастолічного (АТд),- (85,0±2,3) мм рт. ст., а в групі порівняння, відповідно, (145,4±2,2) і (84,0±2,1) мм рт. ст. Тестування функціональних резервів серцево-судинної системи здійснювали з використанням проб Руф'є та Руф'є-Діксона (табл. 3).

Таблиця 3 Функціональний стан серцево-судинної системи в осіб із стабільною стенокардією І-ІІ ФК на початку реалізації програми фізичної терапії

Примітка:* p<0,05-0,001 - достовірні зміни між нормативними показниками та показниками груп обстежених.

Отримані результати обстеження пацієнтів свідчать про зниження функціональних показників серцево-судинної системи у пацієнтів із СС І-ІІ ФК у порівнянні з практично здоровими особами (табл. 2). Для прикладу, показник проби Руф'є у групі обстежуваних осіб становив (15,2±2,2) ум. од., що у 1,9 разу вірогідно більше, порівняно з контрольною групою осіб (t=2,37;p<0,05). Працездатність серця за показниками проби Руф'є-Діксона нами розцінюється як погана, оскільки середні показники проби на 61,12% вірогідно більші, ніж в групі контролю (t=8,88; p<0,001).

У табл. 4 приведені результати проб для оцінки функціональної спроможності вегетативної нервової системи.

Таблиця 4. Результати проб для оцінки вегетативного статусу у обстежених пацієнтів, (m±M)

Примітка:* p<0,05-0,001 - достовірні зміни між нормативними показниками та показниками груп обстежених.

У цілому, за значеннями індексу проби з ізометричним навантаженням і індексу Кердо констатовано значну перевагу активності симпатичної нервової системи у пацієнтів обох груп. У основній групі величина приросту ДАТ складала (23,9±1,7) мм рт. ст., в групі порівняння - (24,4±2,1) мм рт. ст. Вагомим аргументом на користь симпатико- тонії слугують також результати обчислення І. Кердо, який був значно більшим у осіб групи порівняння. Перевищення його значення, рівного 1, засвідчує суттєву перевагу тонусу симпатичної ланки ВНС у обстежених хворих.

Повторне обстеження реконвалесцентів з метою вивчення функціонування сер - цево-судинної системи і функціональної витривалості проводилось після впровадження програм фізичної терапії протягом 21 дня. Результати обстеження серцево-судинної системи пацієнтів із СС І-ІІ ФК після впровадження програм фізичної терапії наведені на рис.1.

За результатами аналізу показників функціонування серцево-судинної системи після закінчення програм фізичної терапії встановлено вірогідне зменшення показника ЧСС в групі порівняння до (78,4±1,6) уд/хв. (t =3,32; р<0,01), водночас як в основній групі аналогічні показники мали лише тенденцію до зниження (t=1,88; p>0,01). При цьому зниження показників САТ і ДАТ було більш виразним в групі пацієнтів, які отримували розроблену нами програму фізичної терапії і становили, відповідно (145,4±2,2) і (84,0±2,1) мм рт. ст. Під впливом заходів проведеної авторської реабілітаційної програми суттєво зменшилась важкість проявів вегетативних і психосоматичних розладів, відбулось покращання загального стану пацієнтів, що підтвер - джується вірогідним (t = 2,32 при р<0,05) зниженням величини показника вегетативного статусу за індексом Кердо до рівня (1,03±0,02) балу, який був статистично менший (t=1,8 при р <0,05), порівно з вихідними даними (табл. 4).

Подальші дослідження вегетативного статусу показали, що показник ДАТ після 3-хвилинного перебування у вертикальному положенні і стискання динамометра з силою 30% від максимальної (проба з ізометричним навантаженням) у хворих групи порівняння складав, у середньому, (16,01±1,9) мм рт. ст., що є вірогідно менше, ніж на початку дослідження (р<0,05). Такий результат проби оцінюється як добрий, оскільки значення показника знаходяться на верхній межі норми. У пацієнтів основної групи подібний показник встановлено на рівні (11,6±2,7) мм рт. ст., що вказує на порушення вегетативного статусу у подібної категорії пацієнтів.

Рис. 1. Результати обстеження серцево-судинної системи у пацієнтів із стабільною стенокардією І-ІІ ФК після впровадження програм фізичної терапії

За результатами дослідження, індекс Руф'є у групі порівняння наприкінці дослідження становив (8,2±1,4) ум. од., що у 1,87 разу є кращим, порівняно з вихідними даними (15,4±2,32) ум. од., (t=2,66; p<0,01) і майже досягнув показника контрольної групи - (8,8±1,4) ум. од., (t=0,4; p>0,1). У то й же час, середні значення показника Руф'є у основній групі наприкінці дослідження склали (12,8±1,4) ум. од., що вказує тільки на задовільне функціонування серця.

Отримані середні значення показника індексу Руф'є-Діксона у обстежуваних пацієнтів групи порівняння наприкінці дослідження становили (5,9±0,89) ум. од., що вказує на 13,24% покращення і відповідає середньому рівню працездатності, і є кращими, порівняно з показниками основної групи пацієнтів (6,8±1,02) ум. од., проте статистично недостовірними (t= 0,66; p>0,1).

Для об'єктивізації функціональної здатності дихальної та серцево-судинної системи був виконаний тест із 6-хвилинною ходьбою (6MWD) і Гарвардський степ-тест. Результати проведеного дослідження у хворих обох груп представлено в табл. 5.

Внаслідок реалізації розробленої нами програми відзначено підвищення толерантності до фізичного навантаження та перехід з низької ТФН до середньої, що стверджено на підставі результатів 6-хвилинної проби та Гарвардського степ-тесту. Після поліклінічного етапу толерантність хворих до навантажень збільшилась, число нападів стенокардії зменшилося в середньому з 9 до 2-3 на добу.

Таблиця 5 Показники функціональної витривалості пацієнтів у групах дослідження на початку та в наприкінці програм фізичної терапії

Примітки: 1.* - різниця показників вірогідна в порівнянні з контрольною групою (p<0,05). 2.^Л - показник вірогідності розходжень р<0,05- р<0,001в порівнянні з вихідними даними.

Для узагальнення результатів дослідження нами були вивчені окремі показники якості життя за опитувальником SF-36. Встановлено, що після курсу авторського варіанту фізичної терапії наступило збільшення параметру на рівні статистичної тенденції “сон/відпочинок” з (47,8±3,4) до (56,1±3,6) бала (t=1,68; р < 0,1), достовірне збільшення параметру “духовність” з (52,3±2,1) до (58,7±2,3) бала (t=2,05; р < 0,05), “фізична сфера” з (44,0±2,5) до (46,9±2,7) бала (t=0,79; р > 0,1), “психологічна сфера” з (50,9±2,0) до (52,5±2,1) бала (t=0,48; р > 0,1) і достовірне зниження параметру “залежність від ліків і медичної допомоги” з (43,9±0,9) до (40,8±0,8) бала (t=2,57; р < 0,05). Показник загального стану здоров'я (GF) змінився на 15,43% у сторону покращення з (31,10±3,70) до (35,90±4,30) бала (t=3,00; р < 0,01).

Запропонована методика фізичної терапії хворих із СС II ФК безпечна, високоефективна і цілком прийнятна для такої категорії хворих. Нам видається, що отримані результати необхідно враховувати при розробці програми реабілітаційних заходів, спрямованих на оптимізацію загального стану та функціонування серцево-судинної системи пацієнтів із стабільною стенокардією І-ІІ ФК.

Висновки

1. На початку дослідження для пацієнтів із стабільною стенокардією І-ІІ ФК характерними є збільшення частоти серцевих скорочень, величин артеріального тиску, симпатикотонічний тип функціонування вегетативної нервової системи, зниження показників проб Руф'є та Руф'є-Діксона, тесту 6-хвилинної ходи та Гарвардського степ-тесту.

2. Запропонована нами комплексна програма фізичної терапії, яка включала поєднання корекції психоемоційного стану, засобів лікувальної гімнастики, масажу, фізіотерапії та дієтотерапії, має загальнозміцнюючу дію на фізичний розвиток, функціональний стан основних систем організму і функціональну витривалість і працездатність у осіб із стабільною стенокардією напруження І-ІІ ФК.

3. Отримані результати дослідження можна враховувати як при діагностиці стабільної стенокардії напруження І-ІІ ФК, так і при розробці програми реабілітаційних заходів, спрямованих на покращення психоемоційного стану і оптимізацію функціонування серцево-судинної системи.

Перспективи подальших досліджень пов'язані з розробкою та науковим обґрунтуванням введення новітніх заходів до комплексної програми фізичної терапії осіб при стабільній стенокардії напруження.

Литература

1. Михайловська Н.С. Особливості ремоделювання міокарда у хворих на ішемічну хворобу серця залежно від функціонального стану щитоподібної залози. Патологія. 2015; 2(34): 17-21.

2. Олійник Т.В. Варіабельність серцевого ритму у хворих на ішемічну хворобу серця асоційовану з гіпофункцією щитоподібної залози. В: Смоланка В.В., укладач. Матеріали XII наук.-практ. конф. з міжнар. участю студентів та молодих вчених “Науковий потенціал молоді - прогрес медицини майбутнього”; 2014 квіт. 23-26; Ужгород, 2014: 210

3. Олійник Т.В. Вплив гормонів гіпофізарно-тиреоїдної системи на показники вегетативного забезпечення серцевої діяльності у хворих на ішемічну хворобу серця з супутньою гіпофункцією щито-подібної залози. В: Панасенко О.І., редактор. Зб. тез доп. Всеукр. наук.-практ. конф. студентів та молодих учених з міжнар. участю Сучасні аспекти медицини і фармації; 2014 трав. 15-16: м. Запоріжжя, 2014, с. 118.

4. Олейник Т.В. Особенности кардиогемодинамики у больных ишемической болезнью сердца, коморбидной с гипотиреозом. В: Кулага О.К., Барковский Е.В., редактор. Материалы 69-й науч.-практ. конф. студентов и молодых ученых с междунар. участием “Актуальные проблемы современной медицины и фармации”, 2015 апр. 15-17: Минск, 2015: 136.

5. Олійник Т.В. Структурно-функціональне ремоделювання міокарда у хворих на ішемічну хворобу серця, коморбідну з гіпотиреозом. В: Панасенко О.І., редактор. Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених та студентів з міжнар. участю “Сучасні аспекти медицини і фармації - 2015”, 2015 трав. 14-15: Запоріжжя, 2015: 103.

6. Олійник ТВ. Вплив супутнього гіпотиреозу на стан імунозапальної активації та ендотеліальної дисфункції у хворих на ішемічну хворобу серця. В: Панасенко О.І., редактор. Матеріали Всеукр. наук. - практ. конф. молодих вчених та студентів “Здобутки теоретичної медицини - в практику охорони здоров'я - 2016”, 2016 бер. 24-25: Запоріжжя, 2016: 38-39.

7. Олійник ТВ. Зміни показників імунного запалення та ендотеліальної дисфункції у хворих на ішемічну хворобу серця з супутнім гіпотиреозом під впливом базисної терапії з додаванням кверцетину. В: Панасенко О.І., редактор. Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених та студентів з міжнар. участю “Сучасні аспекти медицини і фармації - 2016”, 2016 трав. 12-13: Запоріжжя, 2016: 128.

8. Михайловська Н.С. Особливості клінічного перебігу ішемічної хвороби серця у хворих з супутньою гіпофункцією щитоподібної залози. В: Шульгай А.Г., редактор. Здобутки клінічної і експериментальної медицини. Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю “Актуальні питання діагностики, лікування, раціональної фармакотерапії, диспансеризації та реабілітації в практиці сімейного лікаря”, 2014 трав. 15-16: Тернопіль, 2014: 62.

9. Михайловська НС. Біологічні маркери прозапальної активації, дисфункції ендотелію та гіперкоагуляції у хворих на ішемічну хворобу серця та гіпотиреоз: взаємозв'язок з гормонами гіпофізарно-тиреоїдної ланки. Укр. кардіол. журн. Додаток 1: матеріали XVI Нац. конгресу кардіологів України, 2015 вер. 23-25: Київ, 2015: 99.

10. Михайловська Н.С. Взаимосвязь между гуморальными нарушениями и сруктурно-функциональными показателями сердца у больных аутоиммунным тиреоидитом с гипофункцией щитовидной железы . Укр. кардіол. журн. Укр. кардіол. журн. Додаток 1: матеріали XVI Нац. конгресу кардіологів України, 2015 вер. 23-25: Київ, 2015: 60.

11. Апанасенко Г.Л. Лечебная фізкультура при заболеваниях сердечно-сосудистой системы. Киев: Здоровье; 1987. 120 с.

12. Зотов В. Введение в оздоровительную реабилитацию. Киев: Медекол; 1995. 181 с.

13. Гасилин ВС. Поликлинический этап реабилитации больных инфарктом миокарда. Москва: Медицина; 1984. 174 с.

14. Готовцев П.И. Лечебная физкультура и массаж. М.: Медицина; 1987. 304 с.

15. Зайцев В.П. Физическая реабилитация больных, перенесших инфаркт миокарда. Харьков: ХГИФК; 1995. 147 с.

16. Комплексная реабилитация больных острым инфарктом миокарда. Курск: Б. И.; 1998. 48 с.

17. Нові аспекти лікування та реабілітації хворих на інфаркт міокарда. Київ: Укр. НДІ кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска; 1997. 34 с.

Размещено на Allbest.ru