Ефективність діагностики, лікування і профілактики кусаної рани у ділянці лопатко-плечового суглоба у собаки в умовах ветеринарної клініки "Зооветцентр"

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Дніпровський державний аграрно-економічний університет

Інститут біотехнології і здоров'я тварин

Кафедра хірургії і акушерства сільськогосподарських тварин

КУРСОВА РОБОТА

Тема «Ефективність діагностики, лікування і профілактики кусаної рани у ділянці лопатко-плечового суглоба у собаки в умовах ветеринарної клініки «Зооветцентр»»

Виконавець: Крутякова Т.В.

Дніпро _ 2021



План

Вступ

1. Огляд літератури

2. Аналіз результатів курації

2.1 Дані про хвору тварину

2.2 Визначення сутності хвороби

2.3 Етіологія

2.4 Патогенез

2.5 Клінічні ознаки і перебіг хвороби

2.6 Обґрунтування діагнозу

2.7 Прогноз

2.8 Обґрунтування лікувальних призначень та їх ефективність

Бібліографія

Додатки



Вступ

Актуальність обраної мною теми курсової спріється на те, що травматизм у тварин зустрічається досить часто і займає «левову частку» серед незаразних хвороб, приблизно 50%. Особливе місце посідають відкриті механічні пошкодження, особливо - рани. Адже вони впливають не тільки на опорно-рухову функцію кінцівок та тіла, але й на загальний стан організму. Кусані рани у тварини найбільш поширені, що пов'язано з особливістю поведінки м'ясоїдних щодо один одного та інших тварин.

Своєчасне діагностування та застосування ефективного лікування ран відіграє важливу роль. Тому що ускладнення, які виникають внаслідок застосування не правильних методів лікування або взагалі їх відсутність можуть призвести до ускладнень, а саме - гнійного запалення, некрозу м'язів та повного випадіння функції кінцівки.

Основна мета лікування ран кінцівок полягає у відновленні опорно-рухової функції та покращенні загального стану тварин. Тому хірургічна обробка рани з послідуючим накладанням швів один з найповніших методів лікування і його застосовують найпершим.

Лікуванню ран собак не завжди приділяли належну увагу, адже ще декілька років назад усі хірургічні втручання були направленні на продуктивних тварин. А сьогодні, виходячи з великої поширеності домашніх собак і котів, це змінилося. У ветеринарні клініки все частіше звертаються з кусаними та рваними ранами тварин, що ще раз підтверджує актуальність теми моєї курсової роботи. Також це сприяє і розвитку ветеринарної хірургії в даному напрямку.



1. Огляд літератури

Раною (vulnus) називається будь-яке механічне пошкодження організму, що супроводжується порушенням цілісності покривних тканин - шкіри або слизових оболонок. [1,7].

За наявності рани можливі ушкодження глибше розташованих тканин, внутрішніх органів (поранення мозку, печінки, шлунка й кишечнику, нирок та ін.) та тканин. Саме порушення цілісності покривних тканин відрізняє рану від інших видів ушкоджень (забою, розриву, розтягнення). Терміном рана позначають механічне пошкодження, яке наноситься рановим предметом [9]. кусаний рана тварина кровотеча

За даними Башкирова [1] основними клінічними ознаками рани є біль, кровотеча й зіяння. У кожному випадку їхня виразність залежить від локалізації рани, механізму ушкодження, об'єму та глибини ураження, а також загального стану тварини. В залежності від локалізації та виду рани ці ознаки можуть бути більш або менш вираженими. Рана складається з дна, стінок і країв. Краї представлені шкірою, стінки - фасціями, пухкою сполучною тканиною, м'язами та іншими тканинними структурами; дно рани залежно від локалізації може бути представлене м'якими тканинами або кістками. Для колотих і вогнепальних ран характерна наявність ранового каналу. [9]. За словами Плахотіна [7] нанесення рани супроводжується болем, розвитком відповідної патологічної реакції, місцевими або загальними функціональними розладами і токсикоінфекційними процесами. Виходячи з цього, виділяють поняття ранової хвороби.

За даними Башкирова [1] існує три основні види ран: операційні, випадкові та військові. Останні два види завжди інфіковані, адже забруднені мікробами і у більшості випадків мають велику кількість мертвих тканин. Операційні рани асептичні, їх наносять навмисне, з лікувальною або діагностичною метою, в особливих асептичних умовах, з мінімальною травматизацією тканин, в умовах знеболювання, з ретельним гемостазом, із з'єднанням швами розсічених анатомічних структур. Вони загоюються швидко, за первинним натягом, без нагноєння. Випадкові рани в залежності від характеру ранового предмета та механізму пошкодження поділяються на - колоті, різані, розчавлені, кусані, рублені, забиті, рвані,змішані і вогнепальні [3].

Кусана рана (vulnus morsum). Особливість кусаної рани у тому, що вона з'являється в результаті укусу свійських або диких тварини і є найбільш інфікованою, оскільки ротова порожнина тварини багата на умовно-патогенну мікрофлору. Такі рани часто ускладнюються розвитком інфекції, незважаючи на те, що зона ушкодження може бути не великою. Ступінь пошкодження тканин залежить від глибини входження зубів і руху щелеп. Кусанні рани характеризуються розривом, розчаленням, забиттям тканин. Собаки кусаючи, розривають шкіру та м'язи, залишаючи на шкірі колоті рани від ікл [10].

Етіологія. Основною причиною ран є травматизм, в тваринництві це явище часте і різноманітне. Травматизм класифікують як механічний, біологічний, технологічний, кормової, експлуатаційний, стресовий, операційний, транспортний, спортивний тощо. Такі патологічні процеси як рана відносять до відкритих механічних пошкоджень. Травма, або порушення цілості, і функціонального стану тканин або органів тварини виникає під дією якого-небудь фактора, що травмує: механічного, фізичного, хімічного, біологічного тощо. Рани відносять до механічних відкритих пошкоджень, які наносяться різного характеру рановими предметами. Кусана рана виникає внаслідок укусу тварин під час нападу один на одного [5].

Патогенез. Під впливом травмуючого фактора у тканинах і органах тварини виникає комплекс морфологічних і функціональних порушень тканинних структур, кровоносних і лімфатичних судин, нервових закінчень. У відповідь на пошкодження організм тварини відповідає відповідними виробленими в процесі еволюції загальної та місцевої захисно-пристосувальними реакціями. Перебіг і результат травми залежать від сили і тривалості травмуючого фактора. Від анатомічних і фізіологічних особливостей пошкоджених тканин і органів, функціонального стану нервової системи, видової реактивності і резистентності тварин, а також попередніх патологічних явищ в тканинах або у всьому організмі. [9].

Під час загоєння будь-якої інфікованої рани слід розрізняти:

1. Фазу гідратації, або самоочищення;

2. Фазу дегідратації, або грануляція;

3. Фазу рубцювання і епідермізації.

Між окремими фазами різкої межі не існує, - одна фаза переходить в іншу поступово. При наданні ветеринарної хірургічної допомоги з дотриманням правил асептики і антисептики загоєння рани йде стрімкіше, без особливих ускладнень. [7].

1. Перша фаза. Процес загоєння рани починається з моменту зупинки кровотечі. У першій фазі загоєння найбільш різко виражені біофізико-колоїдно-хімічні зміни. Вони характеризуються перш за все збільшенням вмісту калію і швидко наростаючим підвищенням кислотності ранового середовища. Підвищена кислотність у рані виникає внаслідок травм судин, застою крові, місцевої асфіксії, накопичення вуглекислоти, зменшення припливу кисню і зміни тканинного обміну. Неповне окислення продуктів розпаду тканинного білка і жирів у зоні ранового каналу і травматичного некрозу веде до утворення кислот - молочної, масляної, нуклеїнова, аденілфосфорної, амінокислот, різних жирних кислот і т.д. Підвищується в тканинах онкотичний і осмотичний тиск, розвивається гіперемія. Збільшується проникність судинних капілярів, що пов'язано з підвищенням концентрації водневих іонів в пошкоджених тканинах, зміною хімічного складу крові, а також з наявністю отруйних речовин, що виділяються мікробами, нейтрофільних розладів і різних токсичних продуктів розпаду тканинного білка, що утворюються в рані. [9].

Відбувається набрякання тканин, що пов'язане зі збільшенням осмотичного тиску, скупчення солей, недоокислених продуктів і зміни тонусу вегетативної нервової системи. Все це сприяє самоочищенню тканин. У результаті цих фізико-хімічних процесів і впливу ферментів мікрофлори на мертві тканини рана поступово звільняється від них і переходить в другу фазу - дегідратації.

2. Друга фаза характеризується розвитком відновних, регенеративних процесів, ущільненням, дегідратацією тканин, поступовим зникненням гострих запальних явищ. Відновлюються судини, нормалізується обмін речовин, різко зменшуються проникність судинних стінок і осмотичний тиск. Поліпшується відтік продуктів обміну.

3. Третя фаза характеризується утворенням здорової грануляційної тканини на місці дефекту, вона заповнює рівномірно рану, утворюючи стійкий рановий бар'єр. Клітини ретикуло-ендотеліальної системи знаходяться в стані високої фагоцитарної активності. Остаточне загоєння будь-якої грануляційної рани відбувається за допомогою рубцювання і епідермізації [7]. У м'ясоїдних процес очищення рани від мертвих тканин і забруднень протікає за гнійно-ферментативним типом. Характеризується гнійно-ексудативними явищами, що протікають при вираженій гідратації. Відбувається ферментативне розрідження мертвих тканин, придушення мікробів, виведення в зовнішнє середовище чужорідних предметів з гнійним ексудатом [8].

Клінічні ознаки. Основними клінічними ознаками рани є біль, зіяння і кровотеча. У кожному випадку їхня виразність залежить від локалізації рани, механізму ушкодження, об'єму та глибини ураження, а також загального стану пацієнта.

1. Біль (dolor). Виникає відразу після поранення і пов'язаний з пошкодженням чутливих нервових закінчень, сплетінь і стовбурів при пораненні. Інтенсивність і тривалість больової реакції залежить від локалізації рани, характеру пошкодження, видової та індивідуальної реактивності організму. Вважається, що собака дуже чутлива до болю і може загинути від шоку.

Виразність больового синдрому за рани визначається такими чинниками:

а) Локалізацією рани. Особливо болючі рани в місцях, де є велика кількість больових рецепторів (шкіра в ділянці кінчиків пальців, окістя, парієтальні листки очеревини, плевра). Пошкодження клітковини, м'язів та фасцій менше впливає на інтенсивність больового синдрому;

б) Пошкодженням великих нервових стовбурів;

в) Характером зброї, що спричинила поранення, та швидкістю нанесення рани. Чим гостріше зброя, тим менше пошкоджується рецепторів і менше біль, чим швидше відбувається вплив на тканини, тим менше больовий синдром.

Біль є захисною реакцією організму, але тривалі інтенсивні болі спричиняють виснаження центральної нервової системи, що несприятливо позначається на функції життєво важливих органів.

2. Зяяння (hіatus). Зяяння - розбіжність країв і стінок рани зумовлене скороченням еластичних волокон шкіри. Залежить від локалізації, напрямку, довжини і глибини, еластичності, здатності до скорочення рухливості пошкоджених тканин. Виразність розходження шкірних країв рани насамперед визначається відношенням її осі до ліній Лангера (основні напрями розташування грубоволокнистих структур шкіри).

3. Кровотеча (haemorrhagіa). Кровотеча - обов'язкова ознака рани, тому що ушкодження будь-якої тканини, починаючи зі шкіри й слизової оболонки, супроводжується порушенням цілісності судин. Виразність кровотечі може бути різною - від незначного капілярної до профузної артеріальної.

Інтенсивність кровотечі при пораненні залежить від:

1. Наявності ушкодження великих (або середнього калібру) судин: артерій або вен.

2. Локалізація рани. Найбільш виражена кровотеча при пораненні голови, шиї, кінцівок, де тканини мають найкраще кровопостачання.

3. Характеру знаряддя, що ранить: чим воно гостріше, тим більше виражена кровотеча. При розчавлених і забитих ранах кровотеча мінімальна.

4. Стану системної й місцевої гемодинаміки. При низькому артеріальному тиску або стисненні магістральної судини інтенсивність кровотечі знижується.

5. Стану системи згортання крові. При її порушеннях (гемофілія) ушкодження судин навіть невеликого калібру може призвести до істотної крововтрати і загибелі тварини. [7,3].

Прогноз. При виконанні належного лікування благополучний як щодо життя тварини, так і по відношенню до відновлення функції кінцівки.

Лікування. Лікування ранового процесу направлене на попередження переподразнення нервових центрів від болю, видалення з рани забруднень і мертвих тканин, профілактику розвитку інфекції, тим самим підвищуючи резистентність організму шляхом покращення умов утримання та годівлі. Після проведення туалету рани, дезінфекції поверхні і навколишніх тканин і накладання зближуючих краї рани вузлових швів, пошкоджені тканини значно швидко і без будь-яких ускладнень проходять три фази загоєння. При виконанні асептичних і антисептичних заходів обробки рани набагато краще і швидше розвиваються відновлювальні регенеруючи процеси.

Також поки не утворився стійкий захисний рановий бар'єр - здорова гранульована тканина, необхідно підтримувати рану у стані, близькому до стерильного. Для цього використовують 1% розчин діамантової зелені, білий стрептоцид, 3% розчин перекису водню тощо [5].

Профілактика травматизму в певних умовах утримання тварин ґрунтується на проведенні організаційно-господарських та ветеринарно-санітарних заходів [5].



2. Аналіз результатів курації

2.1 Дані про хвору тварину

Пес, безпородний, вік 5 років, масть сіро-чорна. Належить Гришко Д.В. м. Мирноград, Донецької області. Поступив на лікування 10 січня 2021 року. Пес утримуються у подвір'ї приватного будинку на прив'язі, конура дерев'яна утеплена.

Годування - сухий корм «Клуб 4 лапи Premium», напування не обмежене. Пес вакцинований комплексною вакциною «Bioveta Biocan DHPPi + LR» 15 липня 2020 року. Ввечері 09 січня господар вигулював собаку і на неї накинувся сусідський пес, зубами вчепився у передню праву кінцівку у ділянці плечового поясу. Після того як господар розійняв собак, він побачив, що грудна клітка і права кінцівка у ділянці плеча забруднені кров'ю. Пес скавчав, йшов обережно, кульгаючи (не спирався на праву передню кінцівку). Зранку 10 січня 2021 року господар звернувся до ветеринарної клініки «Зооветцентр» м. Мирноград. Після збору анамнезу, огляду, проведення клінічних та лабораторних досліджень був встановлений діагноз і призначене лікування.

2.2 Визначення сутності хвороби

Кусана рана в ділянці лопатко-плечового суглоба - Vulnus morsum. Кусана рана характеризується болем, зіянням і кровотечею, розривом, розчаленням, забиттям тканин. При клінічному огляді виявлено, що відкрите механічне пошкодження носить характер кусаної рани: дефект значного розміру, з якого стирчать шматками розірвані тканини.



2.3 Етіологія

Пес отримав механічне пошкодження під час прогулянки з господарем. На собаку напав сусідський пес і вкусив у ділянці лопатко-плечового суглоба. Внаслідок чого виникло відкрите механічне пошкодження - кусана рана.

2.4 Патогенез

Цей рановий процес супроводжується рядом загальних і місцевих захисних реакцій організму. Загальна реакція виражена у перші дні після травми, вона характеризується підвищенням загальної температури, обміну речовин, зниженням маси тіла собаки.

У цей період підвищується функція симпатоадреналової системи, що призводить до виділення адреналіну. Цей гормон викликає мобілізацію глікогену та прискорення його розпаду, стимулює гліколіз, підвищує в'язкість та швидкість згортання крові з наступним тромбоутворення. У другу стадію загальної реакції (4-10 доба) спостерігається посилений вплив парасимпатичної системи за допомогою таких гормонів та медіаторів: мінерало-кортикостероїд, альдостерон, ацетилхолін. Збільшується маса тіла тварини за рахунок нормалізації білкового обміну та процесів регенерації.

Місцеві реакції також направлені на захист внутрішнього середовища організму та ліквідацію наслідків травм. Набряк, який розвивається після поранення тканин викликає здавлювання судин і зупинку кровотечі; крім того, він здавлює лімфатичні протоки і тим самим знижує надходження через них в організм токсичних речовин.

Ексудація призводить до виведенню токсинів, розчинення некротичних елементів у рані і виведенню їх з неї. Згодом на місці рани з'являється сполучнотканинний рубець, який міцно скріплює краю пошкоджених тканин і добре захищає внутрішнє середовище від зовнішніх негативних впливів.

На всіх етапах ранового процесу провідне значення має система мікроциркуляції, яка в перші фази процесу сприяє очищенню рани, а в подальшому - регенерації сполучної тканини і утворення рубця.

Фази ранового процесу:

1. Фаза запалення - І стадія: запальний набряк, клітинна інфільтрація, бар'єризація і абседування. ІІ стадія: самоочищення або розсмоктування, регенарція та рубцювання.

2. Фаза проліферація - утворення і дозрівання грануляційної тканини.

3. Заживання - утворення рубцевої тканини і епітелізація рани.

У собаки очищення рани від мертвих тканин і забруднень протікало по гнійно-ферментативному типу. Який характеризується гнійно-ексудативним явищами, що протікають при вираженій гідратації. Відбувається ферментативне розрідження некротичних тканин, пригнічення росту і розмноження мікробів, виведення у зовнішнє середовище чужорідних предметів з гнійним ексудатом.

2.5 Клінічні ознаки і перебіг хвороби

Основними ознаками кусаної рани є біль, зіяння і кровотеча, наявність нерівних рваних країв рани. Біль виникає відразу після поранення і пов'язаний з пошкодженням чутливих нервових закінчень, сплетінь і стовбурів.

Власник тварини звернувся до ветлікарні приблизно через шість годин після травмування собаки. Загальний стан тварини був пригніченим, температура тіла 39.5 ° C, у ділянці лопатко-плечового суглоба правої кінцівки рана розміром близько 10х5 см2, краї рани неправильно зазубрені, стінки і дно рани нерівні, зіяння виражене, кровотеча незначне, спостерігається сильна больова реакція. Рана супроводжується неглибоким розривом м'язів. На поверхні рани виявила пухкі кров'яні згустки і плазму - так званий рановий секрет. У першу добу під впливом ферментів з ранового секрету випадає фібрин, який покриває всю поверхню рани у вигляді густої мережі найтонших ниток. З рановим секретом виводяться назовні сторонні предмети, бактерії, продукти їх життєдіяльності і продукти ранового розпаду.

11 січня 2021 року при повторному огляді клінічна картина прогресувала: краї рани припухли, з'явилася сильна болючість, гіперемія, місцева температура підвищена. З рани виділяється невелика кількість мутнуватої рожево-білої рідини - серозно-гнійного ексудату. При ходьбі собака сильно кульгає на хвору кінцівку.

14 січня 2021 року при повторному огляді рани я виявила на окремих ділянках рани, подібні від ексудату і некротизованої тканини, рожево-червоні дрібні вузлики - гранули: молода сполучна тканина. Рана виділяє невелику кількість мутного сірувато-білого гнійного ексудату. Він містить загиблі клітинні елементи тканин, сегментоядерні лейкоцити, мікроби тощо.

Грануляційна тканина розвивається на межі між некротичною і живою тканинами. Чим краще кровопостачання у пошкодженій тканині, тим швидше ростуть грануляції. Досягнувши рівня шкіри, грануляції зменшуються в об'ємі, стають блідіше і покриваються епітелієм, що розростається від периферії до центру рани. Рубець, що утворюється після загоєння рани, блідо-червоного кольору. Процес рубцювання і епідермізації протікає досить довго і може тривати від року і більше.

20 січня 2021 року під час повторного огляду я виявила, що рана покрилась рубцем блідо-червоного кольору. У тварини зникло занепокоєння, під час ходьби опирається на хвору кінцівку.

2.6 Обґрунтування діагнозу

Описані клінічні ознаки і зібраний анамнез дозволили зробити кінцевий правильний діагноз. Невеликі труднощі виникли при визначенні характеру рани, так як клінічні ознаки можуть вказувати на те, що рана рвана. Взагалі, рвана і кусана рани мають однакові клінічні ознаки, але можуть відрізнятися за етіологічним фактором. Так, виходячи з анамнестичних даних і клінічних ознак видно, що рана кусана, тому я маю право ставити діагноз: кусана рана у ділянці лопатко-плечового суглоба у собаки.

2.7 Прогноз

За виконання усіх рекомендацій і лікування сприятливий як у відношенні до життя тварини, так і до повного відновлення функції кінцівки.

2.8 Обґрунтування лікувальних призначень та їх ефективність

Хірургічна обробка рани, у цьому випадку один з найефективніших способів лікування, так як вона забезпечує очищення ураженої ділянки від некротичних мас, згустків крові, сторонніх тіл тощо. Сприяє швидкому загоєнню та одужанню тварини. Через декілька діб тварина вже почне спиратися на ушкоджену кінцівку та зменшиться кульгавість, що свідчить про одужання собаки.

Так як тварина надійшла у лікарню відразу після отримання травми (приблизно через 6-12 годин), то лікування ранового процесу було направлено на попередження переподразнення нервових центрів від болю, видалення з рани забруднень і мертвих тканин, профілактики розвитку інфекції, тим самим підвищуючи опірність організму.

Я провела туалет рани, дезінфекцію поверхні рани і навколишніх тканин. У першу чергу обробила навколораневу поверхню, вкриваючи рану стерильною марлевою серветкою. Видалила волосся навколо рани, а шкіру протерла тампоном, зволоженим 0,5 %-вим розчином нашатирного спирту і обробила розчином йоду.

Потім виконала місцеву анестезію 0,5 %-вим розчином новокаїну ( з додаванням пеніциліну 150 000 ОД на 10 мл розчину). Після цього пінцетом видалила згустки крові з порожнини рани, змочила її теплим розчином антисептика і провела хірургічну обробку - часткове висічення.

Скальпелем і ножицями видалила явно забруднені, позбавлені кровопостачання, розчавлені й змертвілі тканини. Рану освіжила на межі з неушкодженими тканинами. Розсікла життєздатні тканини, висікаючи некротизовані.

Операційне поле готувала згідно із загальними правилами. Рану змочила теплим розчином антисептика. Після розсічення шкіри і підшкірної клітковини ножицями обрізала шматки клітковини, фасцій тощо. Ушкоджену м'язову тканину зрізала ножицями, при цьому орієнтувалася на наявність судин, що кровоточать.

За наявності вільного доступу у глибину рани пінцетом обережно видалила сторонні тіла, одночасно ліквідувала кишені та відшарування тканин. По закінченню операції рану змочила розчином 3; осушила її тампонами, присипала порошком білого стрептоциду.

Після цього наклала на краї рани вузлуваті шви. Укол і викол голки робила на відстані 0,5-1,5 см від країв рани. Щоб полегшити уведення голки через щільну шкіру, захоплювала один край рани хірургічним пінцетом і робила укол голки перпендикулярно до шкіри. Після цього провела голку під дном рани і зробила викол на протилежному її боці. Голку поблизу вістря захопила голкотримачем і ривком, описуючи дугу, витягнула з тканин. Голка, як правило, легко проникає в тканини, якщо нанизувати їх на неї пінцетом. Після видалення голки стягнула краї рани кінцями ниток, допомагаючи двома пінцетами, до повного зіткнення їх між собою. Кожен стібок зав'язувала морським вузлом. Закривши всю рану швами, обрізала нитки ножицями з таким розрахунком, щоб їхні кінці були довжиною 0,5-1,0 см. Вузли знаходятся збоку від країв рани, поблизу уколу чи виколу, щоб уникнути розсовування ними країв рани, порушення кровообігу від тиску на них і болючості при знятті швів.

Пошкоджені тканини значно швидко і без будь-яких ускладнень проходять три фази загоєння. При виконанні асептичних і антисептичних заходів обробки рани набагато краще і швидше розвиваються відновлювальні регенеруючі процеси.

Також поки не утворився стійкий захисний рановий бар'єр - здорова гранульована тканина, необхідно підтримувати рану в стані, близькому до стерильного. Для цього використовувала 1% розчин діамантового зеленого, білий стрептоцид, 3% розчин перекису водню, розчин перманганату калію 1: 3000.



Бібліографія

1. Башкиров Б.О., Бєлов Д.О., Плахотин М.В., Колашник І.А. та ін. Загальна ветеринарна хірургія/ Москва, «Агропроміздат», 1990. - 592с.

2. Васильев В.К., Попов О.П., Цибикжапов А.Д., Загальна хірургія/ Санкт-Петербург/ «Лань», 2013. - 272 с.

3. Лебедев А.В., Лук'яновський Б.С., Семьонов Б.С. Загальна ветеринарна хірургія/ Москва, «Колос», 2000. - 448 с.

4. Лебедев А.В., Лук'яновський Б.С., Семьонов Б.С. Спеціальна ветеринарна хірургія/ Москва, «Колос», 2003. - 496 с.

5. Масліков С.М., Спіцина Т.Л., Практикум із загальної ветеринарної хірургії. Дніпропетровськ: РВВ ДДАУ, 2009.-132 с.

6. Мишнинькін П.Н., Неганова А.Ю, Загальна хірургія:конспект лекцій/ Москва, «Ескмо», 2005 - 368 с.

7. Плахотин М.В., Бєлов Д.О., Голиков О.М. та ін. Загальна ветеринарна хірургія/ Москва, «Колос», 1966. - 400 с.

8. Позябін С.В., Філіппов Ю.І., Козлов М.О. та ін., Загальна ветеринарна хірургія/ Москва, «Колос», 2020. - 752 с.

9. Рани і ранова інфекція / Під ред.. В.О. Карлова. - Москва, «Медицина», 2003. - 340 с.

10. Семьонов Б.С., Стекольников А.О., Суховольский О.К., Практикум із загальної хірургії/ Санкт-Петербург/ «Лань», 2013. - 368 с.



Додатки

Мал. 1. Виконання новокаїнової блокади.

Мал. 2. Накладання вузлуватих швів на рану.

Размещено на Allbest.ru

...