Паломництво до святих місць України (на матеріалах Кримського регіону)

Поняття "священне" як основний елемент релігійного комплексу і проблеми сакралізації людиною оточуючого її середовища. Феномен появи і шанування "святих місць", підрозділяючи їх на природні та рукотворні. Праксеологічне значення феномена паломництва.

Рубрика Краеведение и этнография
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 24.07.2014
Размер файла 43,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 291.37(477.75)

ПАЛОМНИЦТВО ДО СВЯТИХ МІСЦЬ УКРАЇНИ (НА МАТЕРІАЛАХ КРИМСЬКОГО РЕГІОНУ)

cпеціальність 09.00.12 - українознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Крюкова Наталія Василівна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі українознавства і всесвітньої культури Севастопольського військово-морського інституту ім. П. С. Нахімова

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор ГЛУШАК Анатолій Степанович, Севастопольський військово-морський інститут ім. П. С. Нахімова, професор кафедри українознавства і всесвітньої культури.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Лозко Галина Сергіївна, Київський міський педагогічний університет ім. Б. Д. Грінченка, завідуюча кафедри теорії та історії культури;

кандидат філософських наук Котлярова Тетяна Олександрівна, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, доцент кафедри культурології.

Захист відбудеться 26 червня 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано „21“ травня 2008 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Г. Конотоп

релігійний сакралізація праксеологічний паломництво

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Актуальність дослідження проблеми осмислення сакральності простору взагалі й Кримського півострова зокрема обумовлена, по-перше, зростанням інтересу до проблеми „релігія - цивільне суспільство“ і, по-друге, загостренням у сучасності міжконфесійних відносин у такому унікальному регіоні, яким є Крим з огляду на співіснування тут багатьох народів, етносів, конфесій.

Проблема співвідношення понять „релігія“ і „суспільство“ є однією з багатьох аспектів усієї системи сучасних процесів модернізації, що здійснюються під гаслами демократизації і глобалізації. „Ущільнення“ світового простору, посилення урбанізації, інформатизації сприяють зміцненню контактів між народами, конфесіями, політичними системами, цивілізаціями. Динаміку модернізаційних процесів доцільно простежити у певній системі, що дозволяє охопити зв'язок природи, суспільства і людину. Міцним вузлом модернізації зв'язані об'єкти нерозривної тріади „релігія - суспільство - природа“, що з філософської точки зору, становить глибинний пласт людського буття. В цей час відбувається вироблення особливого уявлення про релігію як про фундаментальний вимір людського буття, що визначає світорозуміння людей, як про базову, висхідну передумову всіх інших культурних форм і явищ. Будь-яка людська спільнота містить у собі деякий релігійний вимір, пов'язаний, насамперед, з питанням про виявлений у Бутті Абсолют або про Святиню. Поняття про святиню, так чи інакше, утворює верхівку ціннісної шкали кожного - не тільки секуляризованого, але, навіть, і антирелігійного - суспільства. Одночасно демократичне суспільство стає гуманним і по-справжньому цивілізованим лише за умови наповнення специфічними моральними цінностями. Трансформація суспільства підсилює залежність суспільства від природи, що включає ландшафт, який виконує функції просторово-операційного базису, сприятливого середовища і сфери реалізації біологічних можливостей самої людини. В умовах суспільних трансформацій, соціальної, економічної і політичної нестабільності різко зростає цінність екзистенціальної безпеки. Вона стає найвищою цінністю, критерієм стійкого розвитку. При сприйнятті перспективи виживання як такої, що не є гарантованою, акцент у ціннісних системах людей переноситься на значущість передбачуваності подій, авторитет вищої влади, абсолютних правил. Цим характеристикам цілком відповідають релігійні норми. Догмати релігії, що виражають абсолютну божественну істину, не піддаються спростуванню людським розумом, а, отже, можуть гарантувати людині орієнтацію у світі, який змінюється. У цьому контексті осмислення сакральності навколишнього простору, що ґрунтується на певних традиціях, які мають глибоке духовне коріння, набуває особливого значення. Водночас Крим у конфесійному відношенні є найбільш „мозаїчним“ регіоном України. Зі стародавніх часів цей регіон населяли представники багатьох народів і релігій. У цьому зв'язку питання міжконфесійних відносин і взаєморозуміння відіграють найважливішу роль у формуванні духовно-культурного клімату на півострові. Дослідження проблеми єдності й відмінностей духовних джерел взагалій, як прояву цього виникнення та вшановування „святих місць“ зокрема, набуває в сучасних умовах особливої актуальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація здійснена відповідно до досліджень кафедри українознавства і всесвітньої культури Севастопольського військово-морського інституту з вивчення релігійного феномена як чинника духовного життя України в контексті планової теми “Шляхи удосконалення філософсько-світоглядних засад освіти та педагогічної майстерності науково-педагогічних працівників” (0104U010154).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є здійснення комплексного філософсько-релігієзнавчого аналізу поняття „священного“, феномена сакралізації простору, специфіки, структури та функцій релігійного паломництва як частини духовно-релігійної культури й визначення, з точки зору українознавства, особливої ролі Кримського півострова в формуванні етнокультури України, а також обґрунтування специфіки та особливостей місць поклоніння Криму, як унікальної території співіснування різних народів і конфесій.

Мета дисертації конкретизується в таких дослідницьких завданнях:

- дослідити поняття „священне“ як основний елемент релігійного комплексу і проблему сакралізації людиною оточуючого її середовища;

- проаналізувати феномен появи і шанування „святих місць“, підрозділяючи їх на природні та рукотворні;

- з'ясувати праксеологічне значення феномена паломництва до „святих місць“ як ритуальної дії, яка має чітко виражене сакральне забарвлення;

- визначити значення Кримського півострову як регіону, через який відбувалися впливи еллінської та візантійської філософії, культури і релігії на формування етнокультури Русі;

- показати внутрішні причини деяких конфліктів, що склалися в Кримському регіоні, акцентувавши увагу на тому, що Крим є особливою територією історичного співіснування релігій і етносів України;

- дати характеристику християнських і мусульманських святинь Криму, вказуючи при цьому на наявність „святих місць“ загальноконфесійного значення;

охарактеризувати стан, причини і особливості сучасного паломництва до „святих місць“ Кримського півострова.

Об'єктом дослідження є місця поклоніння Криму, що мають християнське, мусульманське і загальноконфесійне значення.

Предметом дослідження є феномен появи і шанування „святих місць“, релігійне паломництво як спосіб поклоніння „святим місцям“.

Методи дослідження. В основу дослідження місць поклоніння Криму покладені сучасні досягнення в галузі методології гуманітарного знання, зокрема, українознавства, релігієзнавства, філософії та психології.

У дисертації використані загальні методологічні принципи позаконфесійності та світоглядного плюралізму, що додає більшої об'єктивності дослідженню. Всебічний аналіз цього явища ґрунтується на звертанні до праць як вітчизняних, так і закордонних учених. В процесі дослідження феномену „святих місць“ Криму, автор спирався на сучасні досягнення в галузі філософії, психології, релігієзнавства, історії, археології й краєзнавства.

У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові методи: аналізу і синтези, узагальнення й аналогії, що сприяли всебічному вивченню цієї проблеми.

Використана методологія дала можливість визначити специфіку й особливості місць поклоніння Криму, а також всебічно дослідити феномен паломництва до „святих місць“.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали праці іноземних і сучасних вітчизняних учених: Р. Отто, У. Джеймса, К.-Г. Юнга, М. Шелера, Ф. Хайлера, М. Еліаде, Т. Горбаченко, М. Заковича, Л. Конотоп, А. Колодного, В. Лубського, І. Мозкового, О. Предко, О. Сагана, Л. Філіпович, А. Глушака, В. Долі, В. Павлюка, П. Кралюка, В. Клімова, М. Бабія, В. Борейко, М. Лінецького, Б. Куценок.

Наукова новизна дисертаційного дослідження. Проведене дослідження є першою науковою працею, в якій аналізуються проблеми паломництва до „святих місць“ Кримського регіону, що здійснено на стику українознавства і релігієзнавства. Філософське обгрунтування феномена паломництва дозволило ввести в українознавчі дослідження святині Криму як об'єкти загальноукраїнського паломництва.

У проведеному згідно з поставленими науковими завданнями дослідженні отримано низку результатів, які відзначаються науковою новизною:

- доведено, що категорія „священне“ як одна з головних складових релігійного комплексу є складним багаторівневим поняттям і постає основою вираження сутності феноменів сакралізації простору, поклоніння „святим місцям“, однією з форм якого є паломництво;

- з'ясовано, що паломництво є культовим актом, який має праксеологічне значення і уособлює собою процес втілення певних релігійних вірувань та настанов. Паломництвом є будь-яка подорож з метою прилучення до Абсолюту через поклоніння святині, що відбувається в координатах сакрального часу і простору, і яка реалізує духовну „вертикаль“ взаємин людини зі світом;

- встановлено, що паломництво як особливий релігійний ритуал має властиву йому змістовну складову (ідеї, що мають для суспільства сакральне значення) і спосіб вираження (символічні мови, за допомогою яких реалізуються ці ідеї); паломницький ритуал у свою чергу має свою структуру і визначені функції;

- паломництво як культова дія в її праксеологічному вимірі досліджено з науково-психологічної точки зору, в результаті чого був описаний механізм виникнення у свідомості віруючої людини ідеї відвідування „святого місця“ і визначені результати цієї культової дії;

- встановлено, що джерела української релігії та філософії знаходяться в праглибинах етногенези багатьох цивілізацій і культур, як матеріальних, так і духовних. Формування української етнокультури є наслідком перехресних потоків, а саме етнонаціональних, індоєвропейських, північних, центральноєвропейських, еллінських та візантійських. Саме Крим є регіоном, у якому відбувалися впливи еллінської та візантійської філософії, культури і релігії на формування етнокультури Русі. Кримський півострів відіграв особливу роль в християнізації Русі,

- в результаті аналізу етно-конфесійної ситуації Кримського півострова встановлено, що на території цього регіону історично склалися умови для співіснування різних етносів і релігій, що є основою для виникнення численних об'єктів шанування, які мають особливе значення для представників різних конфесій. Для християнського населення України паломництво до „святих місць“ - частина духовно-культурної традиції, особливо святі місця, котрі пов'язані з хрещенням Русі. Територія півострова також багата об'єктами, що мають культове значення для мусульман, кримчаків, караїмів та інших етно-культурних спільнот, однак відвідування їх не є паломництвом, але допомагає задовольняти духовні потреби цієї частини населення;

- виокремлено специфічні риси шанування „святих“ місць у Криму. По-перше, це стародавня історія поклоніння цим місцям, яка має язичницьке коріння. По-друге, як наслідок цього - спільне шанування „святих“ місць представниками різних конфесій, зокрема, мусульманами та християнами;

- обґрунтовано, що сучасні світоглядні зміни в українському суспільстві обумовлюють прагнення людини до екзистенційної захищеності, наслідком чого є звернення до трансцендентного, потойбічного. Під таким кутом зору досліджено стан сучасного паломництва в Криму як культової діяльності віруючих людей з метою відвідування сакральних об'єктів регіону.

Теоретичне і практичне значення дослідження. Теоретичне значення проведеного дослідження полягає, насамперед, у тому, що дозволяє по-новому, на стику українознавчої та філософсько-релігієзнавчої позицій, проаналізувати роль Кримського півострову у формуванні етнокультури Русі, а також феномен виникнення і шанування „святих місць“ на території Криму. Результати дослідження створюють основу для подальшого осмислення тісного взаємозв'язку етносів, культур і релігій, що знаходяться в цьому регіоні України.

Практичне значення полягає в тому, що за результатами дослідження можна запропонувати рекомендації щодо вирішення наступних проблем:

- визначення шляхів вирішення міжрелігійних і міжконфесійних конфліктів;

- природоохоронна діяльність, у процесі якої є можливість залучати місцеві релігійні традиції;

- взаємовплив традицій шанування „святих місць“ представниками різних народів і конфесій, що населяють Кримський півострів.

Матеріали дослідження можуть бути використані у викладанні курсів українознавства, філософії, психології релігії, соціології, релігієзнавства.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки й положення, що мають наукову новизну, одержані автором на основі результатів, які отримані автором в процесі дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації викладені в авторських публікаціях і наукових виданнях, апробовані у виступах на наукових конференціях, зокрема на Міжнародній науковій конференції „Історія релігій в Україні“ (Львів, 2004), Міжнародній науковій конференції „Релігія і соціальні зміни в сучасному суспільстві“ (Чернівці, 2005), Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених „Ломоносовські читання - 2007”(Чорноморський філіал МДУ, Севастополь, 2007) й ін.

Публікації. Результати дослідження опубліковані у семи статтях у фахових наукових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації. Структура дисертації обумовлена специфікою об'єкта аналізу і логікою дослідження, яка випливає з поставленої мети і визначених основних задач, вирішення яких необхідне для досягнення мети. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури. В першому розділі зроблено аналіз стану дослідження теми в сучасній літературі, акцентована увага на авторитетних ідеях вітчизняних і закордонних дослідників з проблеми сакралізації простору, появи „святих місць“ і паломництва до них. У другому розділі аналізується поняття „священне“ як складне багаторівневе явище і феномен паломництва як складової частини духовно-релігійної культури. Це явище розглядається з різних точок зору - релігійної й науково-психологічної. У третьому розділі в якості об'єкту дослідження виступають „святі місця“ Кримського півострова, розкривається їх сакральне і культове значення для представників різних конфесій, що населяють Крим, досліджуються традиції й особливості шанування цих місць. У висновках підбиваються підсумки дослідження.

Список використаних джерел і літератури складає 242 позиції. Повний обсяг дисертації складає 215 сторінок, з них 196 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовані цілі та завдання, визначено наукову новизну основних положень, що виносяться на захист, розкриваються методологічні засади, окреслено теоретичну і практичну значимість дослідження, представлено структуру дисертації.

Перший розділ дисертаційного дослідження „Святі місця Криму як об'єкт філософсько - релігієзнавчого дослідження“ присвячений теоретико-методологічному аналізу цієї проблематики в історичних, філософських, українознавчих, релігієзнавчих і теологічних працях. Останнім часом в Україні, а в її складі й в Криму, спостерігається процес бурхливого відродження релігії, сплеск релігійної самосвідомості, і в цьому зв'язку відродження старих і будівництво нових культових споруд. Завдяки історичній ситуації, яка склалась, Кримський півострів є територією, через яку відбувалися впливи еллінсько-візантійській філософії і культури на формування етнокультур. Більш того, з Кримським регіоном нерозривно пов'язана християнізація Русі. Крим завжди був у конфесійному відношенні найбільш мозаїчним регіоном України. Одночасно із загальним процесом відродження православ'я, новим фактором стала реконструкція ісламу в Криму, що пов'язана з поверненням на батьківщину раніше депортованих кримських татар. Деякі аналітики роблять висновок про традиційний для Криму паралельний розвиток християнства й ісламу. Таким чином, питання формування на території півострова толерантних міжконфесійних відносин набуває особливої гостроти. Саме це обумовлює вагомість стають наукових досліджень із проблем релігієзнавства, вивчення історії виникнення і розвитку в Криму християнства, ісламу, караїмізму, еволюції міжконфесійних відносин, відтворення процесів, що відбуваються в релігійному середовищі в цей час задля вироблення довгострокових прогнозів і рекомендацій.

Проблема сакралізації простору взагалі й кримського зокрема, описування шанованих різними конфесіями природних і рукотворних об'єктів, пошук причин, за якими об'єкт вшановується як „святий“, дослідження і характеристика храму як рукотворного „святого“ об'єкта, - усе це розглядається в сучасній науці з різних позицій. До вивчення окресленого кола проблем долучились історики, археологи, екологи, філософи, релігієзнавці. Таким чином, літературу і дослідження, які присвячені цій тематиці, можна умовно розподілити таким чином: філософсько-релігієзнавчі, історико-археологічні, психологічні, філософсько-екологічні, культурологічні, краєзнавчі, релігійні та ін.

Основну наукову значущість мають дослідження В. Джеймса. Філософ подав дефініції і роз'яснення таких понять, як: „релігія“, „божественність“, „святість“, „перетворення“, „аскетизм“, „релігійний досвід“, „релігійний фанатизм“, „містицизм“, „релігійна свідомість“. Для роз'яснення психологічних аспектів проблеми сакралізації простору і поклоніння, паломництва до „святих місць“ особливо значущими видаються ідеї К. Г. Юнга, а саме, ідея “колективного несвідомого“. Сакралізація навколишнього простору, визнання певного об'єкта священним, поклоніння і шанування його, подолання важкого шляху задля досягнення мети - паломництво до „святого місця“, - усе це, з психологічної точки зору, можна пояснити наявністю цього феномена - “колективного несвідомого“.Феноменологічний опис універсальної, сутнісної структури релігійного досвіду був зроблений німецьким ученим Р. Отто. У його книзі „Das Heilige“ детально розроблено категорію „священне“. „Священне“, вважає Р. Отто, необхідно розуміти як складну структурну категорію. Р. Отто не тільки висвітлив ірраціональний аспект „священного“, але й здійснив цілісний аналіз цієї категорії, а також розглянув співвідношення ірраціонального і раціонального моментів. „Нумінозне“, що, по своїй суті, є ірраціональним, все ж в процесі релігійної історії зазнає раціоналізації. При цьому, на думку Р.Отто, гармонійне поєднання ірраціонального і раціонального моментів необхідно вважати ознакою вищого розвитку релігії. Послідовником Р. Отто варто вважати М. Шелера, який підкреслює, що будь-якому вченню про релігійний акт і релігійну свідомість повинно відповідати і, навіть, передувати вчення про божественне. Природу божественного М. Шелер розкриває за допомогою двох сутнісних визначень: воно абсолютно суще, воно священне. Божественне знаходить і виявляє себе в речах і подіях природного світу, у людській свідомості, у соціальній й історичній реальності. Усе це варто віднести до природного одкровення, якому відповідає природна релігія. Якщо ж божественне знаходить і виявляє себе за допомогою особистостей (homines religiosi) і слова, то йдется про позитивне одкровення, якому відповідає позитивна релігія. Визначення й інтерпретацію понять „священне“, „святість“, „мирське“ ми знаходимо в дослідженнях М. Еліаде. Автор підкреслює, що через протиставлення „священного“ „мирському“, можна показати, наскільки біднішим став світ у результаті секуляризації релігійного культу. М. Еліаде розкриває феномен „священного“ у всій його складності й повноті. „Священне“, згідно М. Еліаде, - це те, що протистоїть мирському. Для пояснення того, як виявляється „священне“, учений використовує поняття „ієрофанія“, тобто щось „священне“, що з'являється перед нами, наприклад, священний камінь, священне дерево. Проблема сакралізації простору розглядається в науці з різних позицій. У працях деяких вчених проводиться аналіз сакралізації об'єктів природи з геоекологічої, природоохоронної точки зору. У цьому зв'язку можна назвати дослідження В. Л. Огудіна, В. Е. Борейко, І. М. Коваленко.

Науково-психологічний підхід до визначення понять „святість“, „священний“, „священні місця“ ми знаходимо в М. Л. Лінецького, Б. М. Куценок, Ю. Е. Арнаутової.

Проблеми сакралізації простору в ісламі, питання культу святих у мусульманстві і шанування священних місць піднімаються в дослідженнях С. М. Прозорова, М. Б. Піотровського, Ш. М. Шукурова, О. Г. Большакова, С. Н. Абашина і В. О. Бобровнікова.

З історико-філософської точки зору розглядаються проблеми кримського релігійного простору в книзі „Боги Тавриды“ (Історія релігій народів Криму) під загальною редакцією Глушака А. С. і Артюха П. І. У ній на великому археологічному, історичному та етнокультурному матеріалі викладається історія релігій народів, що населяють Кримський півострів. Досліджувана проблема представлена в роботах учених, що розглядають її з археологічної й історичної точки зору. Це дослідження й описування священних об'єктів Криму, виконані П. Палласом, Дюбуа де Монпере, П. Кеппеном, Д. Струковим, А.Л. Бертьє-Делагардом; сучасні роботи А. Г. Герцена, Ю. М. Могаричева, М. Я. Чорефа, С. В. Харитонова, Е. В. Горланя. Певний інтерес представляє розробка цієї теми в краєзнавчій літературі. Це описи Криму М. Броневського, В. Х. Кондаракі, Е. Л, Маркова, М. Сосногорової, С. Я. Єлпатьєвського.

Ця тема представлена й у церковно-релігійній літературі, до якої відносяться описування кримських монастирів, святих джерел, церков. Найбільш докладним з них є опис православних святинь Криму в праці Н. В. Проскуріної. Кримські пам'ятники і „святі місця“ у контексті середземноморської культури розглянуті Т. М. Фадєєвою.

До універсальних явищ, що синтезують у собі певні культурні процеси, які відбуваються в суспільстві, відноситься феномен паломництва. Паломництво залишається одним із культурних явищ, що найбільш активно розвиваються. Поряд з іншими видами подорожей, паломництво співвідноситься з різними сферами економічного, соціального і культурного життя суспільства, і ці зв'язки самі по собі заслуговують на увагу вчених. Вимагають наукового осмислення і механізми об'єднання в сучасному паломництві глибоких історичних традицій з культурними тенденціями сьогодення. Паломництво як культурне явище стає предметом наукових досліджень тількі в другій половині XX ст. До цього періоду переважна частина робіт являє собою емпіричні спостереження і свідчення про паломницькі подорожі минулого і сьогодення, або присвячується описуванням різних святинь. Сьогодні дослідження паломницьких подорожей починається в різних аспектах.

Історія паломництва розглядається А. Ю. Александровою, М. Б. Біржаковим, П. Гіро, Р. Г. Саакянцем, М. В. Соколовою, дияконом А. Мусіним. Оскільки традиції паломництва сягають коренями в давнину, особливий інтерес виявляє розгляд культових проявів у стародавньому Єгипті. Існують численні дослідження з цієї теми. У цьому зв'язку необхідно звернутися до робіт найбільш відомого дослідника культури й історії Древнього Єгипту М. А. Коростовцева. Окремі ритуали, що здійснюються в ході поклоніння тому або іншому божеству, можна визначити поняттям „паломництво“, тому що вони відповідають цьому поняттю за сутністю і структурою. Свідченням того, що явище паломництва має стародавню історію, є факти, що містяться в творах античних авторів. У цьому зв'язку варто згадати одного із найбільш цитованих авторів античності Павсанія (II століття н.е.) і його працю „Описування Еллади“. Традиції й особливості православних паломництв розкриває у своїх працях Х. В. Поплавська. Православній паломницькій традиції присвячені й деякі роботи И. В. Моклецової. Тему паломництва аналізує Калужнікова К.А. у дисертаційному дослідженні „Паломництво як ритуал: сутність і культурно-історичні типи“. У цій роботі паломництво розглядається як ритуал із властивими йому планами змісту (ідеї, що мають для соціуму сакральне значення) і планами вираження (символічні мови, за допомогою яких ці ідеї експлікуються). У дослідженні виявлені структура і функції паломницького ритуалу, позначена система мов дійства, а також виявлені й проаналізовані культурно-історичні типи паломництва. Особливої уваги заслуговує проблема відвідування „святих“ місць на території України. У цьому зв'язку необхідно відзначити дослідження П. Кралюка. Так, наприклад, у роботі „Почаїв - місце святості. Славна обитель віри на Тернопільській землі“ він дає докладне описування історії цього монастиря, що став для віруючих важливим місцем святості наприкінці XVIII - початку XIX століть.

Найбільш докладно явище паломництва до „святих місць“ досліджене в книзі Т. Т. Христова „Релігійний туризм“. Дж. Тардже у своїй книзі „Світ паломництва“ висвітлив історію цього явища у світовому масштабі.

Другий розділ дисертаційного дослідження „Сакралізація простору як складова духовно-релігійної культури“ присвячений аналізу таких понять, як „сакральне“, „священне“, „святі місця“, роз'ясненню принципів сакралізації, наділення того або іншого об'єкта священними якостями, а також докладному аналізу феномена шанування „святих місць“, що виражається у відвідуванні їх, паломництві до них.

Сакральним вважається все те, що протистоїть світському, профанному, мирському, що має відношення до культу і поклоніння особливо значущим, ціннісним ідеалам. „Святим місцем“ можна вважати об'єкт місцевості або споруду, які, відповідно до релігійних джерел, зв'язані з життєписом засновника або окремих святих тієї чи іншої релігії, різними чудесами, і є місцем, до якого віруючі здійснюють паломництва. Об'єкти, що потрапляють під це визначення, досить різноманітні. Це можуть бути елементи ландшафту (гори, ріки, гаї, окремі дерева, каміння), а також споруди, зведені, як правило, поруч з ними (храм і навіть місто). „Святі місця“, володіючи просторово-структурною організацією Священного світу і його реальністю, дозволяють віруючій людині безпосередньо прилучитися до цілісного буття у всій повноті живого досвіду. Це визначає зміст і мету існування „святих місць“, а також пояснює їх притягючу силу, шанування і поклоніння. Статус „святих місць“ чітко закріплюється за допомогою канонізації, паломництва, орієнтації. Відносно „святих місць“ в історії релігій існує чітко виражена тенденція „наступності“. Іншими словами, об'єкти тривалої культурної пам'яті стають перманентно „святими“, незалежно від того, яка конфесія визнає їх „святими“ на цей момент. У цій главі приведені численні приклади наступності „святих місць“ у світовому масштабі. Стверджується, що священні місця в будь-якій релігійній традиції мають особливе значення як об'єкти, що виконують найважливішу соціокультурну функцію забезпечення стійкості та непорушності соціальних зв'язків, утвердження морально-етичних абсолютів, без наявності яких не можливе існування жодної релігії.

У цій главі проаналізовані роль і значення храму як одного з об'єктів розлогого списку „святих місць“, як рукотворного об'єкту. Вибір місця будівництва храму завжди пов'язувався з тим, що це місце завдяки певним обставинам повинне бути „святим“, або, точніше, „освяченим“. В якості об'єктів аналізу були обрані християнський православний храм і мусульманська мечеть, оскільки саме ці культові споруди переважають на території Кримського півострова. Усю сукупність літератури, в якій аналізується поняття „храм“ можна умовно розділити на філософську, теологічну, мистецтвознавчу, краєзнавчу. Відповідно, дослідники вказують на світоглядне значення храму, наявність філософсько-естетичних аспектів храмового феномена, особливу архітектурність його, принцип духовності в образному відтворенні божественного. В процесі аналізу ролі ісламської культової споруди - мечеті, - зазначається, що вона є центром єднання мусульман. Весь вигляд мечеті як місця поклоніння формується в уяві мусульманина в гармонії зі змістом і призначенням намазу, що є найважливішим проявом покірності та поклоніння віруючого Аллаху. У мечеті знаходить вияв внутрішній світ людини, що представляє собою мікрокосм, подібний до макрокосму, тобто всесвітньої сутності. Мечеть з погляду ісламського поняття єдності має наступні параметри:

· Мечеть - місце збору мусульман і центр їх єднання щодо здійснення обрядів поклоніння, вирішення соціальних, політичних, культурних питань;

· Орієнтування мечеті та її міхрабу здійснено відносно єдиного центру, а саме Кааби, як символу того, що вектор волі та устремління однієї людини збігаються з вектором волі світу. У нашому Кримському регіоні всі мечеті спрямовані на південь;

· Мечеть - об'єкт гармонійної єдності ісламу і мистецтва - архітектурного, художньо-прикладного, каліграфічного; усе повинне прикрасити мечеть і надати їй урочистості та величі.

У цій главі автором докладно описані історія і проаналізоване значення феномена паломництва до „святих місць“, як способу поклоніння. Традиції цього явища сягають своїм корінням стародавніх часів. Елементи паломництва зустрічаються в культових дійствах стародавніх єгиптян, що докладно описано в працях М. А. Коростовцева. Паломництвам у Древній Греції присвячені твори античних авторів, і, зокрема, Павсанія. Дослідники його творчості розглядають його роботу „Описування Еллади“ як джерело з паломництва і туризму в Римській імперії, а деякі вчені вважають, що Павсаній вивчав не тільки деталі різних пам'яток релігії, але й більш абстрактні філософські поняття і принципи. Історія християнського паломництва бере свій початок із I-го століття після Різдва Христового і дотепер відіграє роль невід'ємного елементу релігійного життя. Розквітом християнських паломництв можна вважати добу Середньовіччя, коли це явище мало яскраве духовне забарвлення, хоча й було обтяжене значними труднощами. До кінця XIV ст. релігійні паломництва втратили свій високий духовний лад. Однак до кінця XIX ст. відбулося відродження цього явища. Окрім традиційних загальнохристиянських, виникають нові об'єкти паломництва, найчастіше, місцевого значення. Паломництво в мусульманстві - це один зі стовпів віри, дія, що за законом зобов'язаний зробити хоч раз у житті кожен правовірний мусульманин. Об'єктом відвідування є священні міста Мекка і Медина, де знаходяться головні мусульманські святині. Ісламське паломництво (хадж) є строго регламентованою культовою дією, яка відбувається лише у визначений час - місяць зу-ль-хіджжа мусульманського місячного календаря. На відміну від християнства, де відвідування місцевих святинь є малим паломництвом, відвідування місцевих святинь, азісів в ісламі не вважається паломництвом. Поклоніння місцевим святиням в ісламі має регіональне значення, воно в більшій мірі задовольняє емоційні потреби населення в безпосередньому зв'язку з надприродними силами. З метою окреслення загальної картини такого багаторівневого феномена релігійного життя, яким є паломництво, здійснено описування цього явища в буддизмі й індуїзмі. Паломництва відіграють у житті суспільства визначну роль - духовно-просвітительську, загальноосвітню, благодійну. Мета прочан - вклонитися об'єктам, що мають статус сакральних - святим мощам, чудотворним іконам. Вони сподіваються одержати допомогу, зцілення, відчути зв'язок з Богом, доторкнутися до благодатної сили.

Релігійно-психологічне значення цього явища полягає у тому, що віра у святість певних об'єктів, їх шанування, віра в їх чудотворну цілющу силу - усе це є для релігійної людини настільки ж переконливим, як і безпосередній чуттєвий досвід, що викликає в неї більшу довіру, ніж знання, здобуті логічним шляхом. Психологи стверджують, що думки і цілі, що перебувають у свідомості людини у відносній незалежності одна від одної, можуть перелаштуватися під впливом і в підпорядкуванні щодо однієї домінуючої мети - наприклад - фізичне зцілення, моральне, душевне заспокоєння в кризовій ситуації. Людина починає діяти згідно реалізації цієї мети (відвідування певного географічного об'єкта, що має сакральне значення, сподівання на зцілення від цієї недуги, дотримання послідовності ритуальних дій - молитва, дотик до ікони і святих мощів, купання в чудотворному джерелі). Медицина доводить, що особлива роль при досягненні результату належить навіюванню, суггестії, міцно пов'язаних із уявою. І визнання певних об'єктів святими, шанування і поклоніння їм, паломництво до них розглядається як результат навіювання (або самонавіювання) людей, наділених емоційно-багатою уявою. Передумовами, що підвищують суггестивність суб'єкта, слугують психологічна установка і конформність. Психологічна стійкість, втілена у вірі, може проявитися емоцією очикування (чекання зцілення від купання в „святому“ джерелі, дотику до мощів). Конформність виявляється в несвідомому наслідуванні соціальному мікросередовищу, у копіюванні дій. У періоди масового релігійного натхнення, коли віруючі сповнені фанатичним очікуванням чуда, спрагою божественних одкровень, можливе охоплення загальними галюцинаціями при виникненні в кого-небудь одного або декількох осіб. Саме тому є відомості про зцілення тисячі прочан до того або іншого об'єкта поклоніння. Можна вказати навіть язичницькі джерела культових і ритуальних дій у цьому сенсі. Парадоксально, що й у середньовічному суспільстві, й в сучасному світі з його досить високим рівнем пізнання взагалі і медицини зокрема, потік прочан до „святих“ місць не зменшується. Як правило, звертаються за зціленням люди, що страждають захворюваннями як невротичного, так і органічного походження. Лікувальний ефект досягається, як пояснює наука, за рахунок підвищення активності захисних можливостей організму. Організм відгукується на навіювання мобілізацією захисних засобів, підвищується імунобіологічна активність, зменшується кровопостачання уражених тканин, приводяться в дію компенсаторні здібності.

Третій розділ „Сакральні місця Криму як невід'ємна частина духовної культури українського народу“ присвячена описуванню й аналізу об'єктів Кримського півострова, що мають статус „святих“. Крим - унікальне місце співіснування етносів і релігій, зосередження багатьох культур і народностей. Така ситуація склалася історично, і етно-конфесійні відносини й дотепер залишаються складними та неоднозначними.

В історії культури Криму можна виділити три періоди: греко-візантійський, ісламський і російсько-православний. На зміну божествам грецького пантеону приходило і затверджувалося християнство. З приходом у Крим монголо-татар і формуванням на території півострова особливого етносу „кримські татари“ на зміну християнству прийшов іслам. З приєднанням Криму до Російської імперії вплив ісламу значно зменшився, реанімувалися християнські святині. Кримській півострів відіграє важливу роль в формуванні етнонаціональної культури Русі, в процесі її християнізації, в формуванні окремих рис національного характеру і етнічної ментальності українців.

У цій главі зроблено докладне описування існуючих раніше й функціонуючих дотепер об'єктів шанування християн на території Кримського півострова. Найбільш стародавні християнські святині розташовані на узбережжі Криму: у Євпаторії, Феодосії, Керчі, Севастополі, Судаку. Це пояснюється тим, що саме тут були перші грецькі колонії. Найбільш стародавнім храмом півострова в числі нині існуючих є храм Святого Іоанна Предтечі в Керчі, спорудження якого датується VIII - IX століттями. Особливий інтерес представляють печерні монастирі Криму. Серед шанованих природних об'єктів є священні гори, печери, джерела, дерева. Їх сакральний статус відбито у топоніміці - джерела Ай-Андріт, Ай-Анастасі, мис Ай-Тодор, гора Ай-Петрі.

Ісламські сакральні об'єкти в Криму можна підрозділити на дві категорії - культові споруди (мечеті, дюрбе) і об'єкти природи, що шановані в народі (азіси, які представляють собою за переказами, в більшості випадків, могили святих). Ісламізованою у монгольський час частиною півострова був степовий і передгірний Крим, а пізніше - і частина прибережної території, де розташовувалася Кафа (сучасна Феодосія). У роботі перераховані і докладно описані усі відомі на півострові азіси. Варто підкреслити, що багато з них були шановані як мусульманами, так і християнами, які мали відповідну легенду про походження. Причини паломництва мусульман до вшанованих святих місць є традиційними: звертання до вищих сил з метою поліпшення здоров'я, порятунок від безплідності, забезпечення приплоду домашніх тварин, покращення добробуту, знаходження підтримки в задуманій справі, захист від життєвих незгод, нагромадження „духовних заслуг“. З ісламізацією Криму пов'язана і поява на півострові культових споруд - мечетей. Сюди ж можна віднести мавзолеї шанованих людей - дюрбе. У роботі зроблено докладне описування найбільш стародавніх знаменних для віруючих культових споруд.

Особливість шанування „святих місць“ у Криму складають ті риси культової діяльності стосовно сакральних об'єктів, що властиві духовній культурі Кримського півострова. По-перше, це язичницькі корені наділення сакральним змістом тих або інших об'єктів. Адже анімістичний характер вірувань племен, що населяли Крим у давнину, породив культ шанування гір, джерел, печер, дерев. У процесі християнізації місце, що мало сакральне значення, необхідно було оголосити християнською святинею, тому що народну пам'ять і традицію вшановування цього місця неможливо винищити насильно. На місці язичницьких храмів зводилися християнські; згодом у процесі ісламізації створювалися відповідні мусульманські легенди для шанування певного об'єкта. Усе це і вказує на єдиний контекст духовного життя людей, що населяли півострів раніше і проживають у Криму тепер. По-друге, що логічно випливає з вищезазначенного, з'являються об'єкти спільного шанування представників різних конфесій. У цій главі описуються місця, у яких розташовані поряд сакральні об'єкти мусульман, християн і навіть караїмів. До таких місць, наприклад, належить частина Бахчисарая, де розташовуються в безпосередній близькості один від одного православний печерний монастир, мусульманські шановані могили-азіси, караїмський цвинтар, а також біля фортеці, що знаходиться поруч - Чуфут-Кале - священні караїмські місця, зокрема, священний дубовий гай Балта-Тіймез.

У роботі описані паломницькі маршрути на території півострова, що існують нині. Сьогодні спостерігається сплеск інтересу до цього феномена культової діяльності. Паломництво до кримських святинь, знайомство з історією і духовним досвідом цього унікального місця благотворно впливає на душевний стан людини і допомагає віруючим людям зміцнитися у вірі, а деяким - віднайти свою дорогу до вищих духовних цінностей.

У висновку підбиті підсумки дисертаційного дослідження, сформульовані основні теоретичні положення, визначені практичні висновки.

· Дослідження, проведене в дисертації, дало можливість вперше у вітчизняній філософській науці розглянути проблему паломництва до „святих місць“ Криму і України з позиції українознавства і з філософсько-релігієзнавчої позиції.

· Аналіз сучасних філософських і релігієзнавчих джерел дозволив детально і всебічно вивчити „священне“ як одну з головних складових релігійного комплексу і встановити, що це поняття є складною багаторівневою категорією і складає основу феномена сакралізації простору.

· В результаті дослідження встановлено праксеологічне значення явища паломництва як культового акту, що є формою шанування „святого місця“. Суть паломництва складає присутній в його змістовному і функціональному аспектах сакральний початок. До функцій цього ритуалу відносяться світоглядна, соціальна і психологічна. Традиція відвідин сакральних об'єктів властива більшості існуючих релігій.

· Дослідження феномена паломництва з науково-психологічної точки зору дозволяє встановити, що основними чинниками, що примушують людини здійснити цей ритуал і сприяти отриманню результату, є імпульси “сублімінальної свідомості“ (Д. Узнадзе) віруючого, конформність як несвідоме наслідування діям мікросередовища, суггестія і аутогенне навіювання.

· В результаті дослідження сучасних українознавчих, релігієзнавчих і філософських праць було встановлено, що формування української етнокультури відбувалося під впливом різних потоків, зокрема еллінських і візантійських. Кримський півострів є регіоном, через який відбувався вплив грецької й візантійської культури а також філософії на формування етнокультури Русі. Особлива роль належить Криму в процесі християнізації Русі. З території Кримського півострова відбувалися скіфський і тюркський впливи на формування рис етнічної ментальності і національного характеру, що виразилося в культурі, побуті й традиціях українського козацтва.

· Аналіз етно-конфесійної ситуації Криму дозволив встановити, що на території півострова історично склався складний і поліконфесіональний конгломерат народів, націй, культур. Внаслідок цього існує безліч священних місць, вшанованих представниками різних конфесій. До них відносяться об'єкти природи (гори, печери, джерела) і рукотворні об'єкти (храми, мечеті, монастирі). Християнське населення здійснює “малі паломництва“, але ж відвідини сакральних об'єктів мусульманами і караїмами не є паломництвом в строгому сенсі. Феномен паломництва до кримських святинь розглядається в контексті загальноукраїнської духовно-культурної традиції.

· В результаті вивчення українознавчих і краєзнавчих джерел були виділені основні риси шанування „святих місць“ в Криму, до яких відносяться по-перше, язичницьке коріння цієї традиції, і по-друге, наявність на території півострова сакральних об'єктів, вшанованих одночасно представниками різних конфесій.

· У дослідженні обґрунтовано, що світоглядні зміни в суспільстві обумовлюють прагнення людини до стану екзистенціальної безпеки, наслідком чого є звернення до трансцендентного. З цієї точки зору проаналізовано сучасне паломництво в Криму як культова діяльність не тільки мешканців цього регіону, але і паломників з усієї території України та країн зарубіжжя.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1) Крюкова Н. В. Святі місця Криму - від давнини до наших днів. // Історія релігій в Україні, науковий щорічник, книга II. - Львів: Логос, 2004. - С.16-20.

2) Крюкова Н. В. Святині Криму як об'єкт малого паломництва. // Філософські пошуки. Феномен наукової школи в історії культури: форми та способи передавання знань і традицій, вип. XVI. - Львів - Одеса: Cogito - Центр Європи, 2004. - С.249-258.

3) Крюкова Н. В. Місця поклоніння Криму - традиції та особливості. // Науковій вісник Чернівецького університету. - Чернiвцi, 2005. - №6. - С.47-51.

4) Крюкова Н. В. Поклоніння „святим місцям“ - як елемент духовно-релігійної культури.// Вісник НУ „Львівська політехніка”. Серія „Філософія“. - Львів, 2007.- №578. - С. 89-93.

5) Крюкова Н. В. Сакральные объекты Крыма - их возникновение и почитание. // Материалы Научной конференции „Ломоносовские чтения“ 2007 года и Международной научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых „Ломоносов-2007“. - Севастополь: НПЦ „ЭКОСИ-Гидрофизика“, 2007. - С.423-426.

6) Крюкова Н. В. Мусульманські святині Криму як об'єкт релігійного поклоніння. // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України та Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка. - Київ-Полтава, 2007. - Вип. 18. - С.212-227.

7) Крюкова Н. В. Сакральные объекты Крыма - их появление, классификация, особенности почитания. // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, 2007. - № 114. - С. 106-110

АНОТАЦІЇ

Крюкова Н. В. Паломництво до святих місць України (на матеріалах Кримського регіону). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.12 - українознавство. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Києв, 2008.

Дисертація є дослідженням феномена сакралізації простору, появи і шанування „святих місць“ на території Кримського півострова, а також явища паломництва як форми шанування сакральних об'єктів, виконаним на стику українознавства і релігієзнавства. У дослідженні всебічно вивчається поняття „священного“, принципи сакралізації простору, феномен появи „святих місць“. Представлена дисертація є глибоким дослідженням як християнських, так і мусульманських сакральних об'єктів Криму, в роботі дана їх класифікація і докладне описування.

У дисертації проведено аналіз феномена паломництва до „святих місць“ як форми їх шанування, представлена історія цього явища, його основні принципи і особливості, які є характерними для різних конфесій. Феномен паломництва вперше аналізується також і з психологічної точки зору, в основу аналізу покладена ідея “колективного несвідомого“, теорія установки, навіювання, конформності.

Дослідження в дисертації традицій шанування священних об'єктів Криму, виявлення загальних рис і відмінностей є актуальним в сучасних етно-конфесійних умовах, що історично склалися в Криму, як регіоні, у якому мешкали представники різних національностей і віросповідань. Крим виявляється таким регіоном, який відіграв особливу роль у процесі християнізації Русі, формуванні етнонаціональної культури. Ці дослідження мають певний інтерес для різноманітних галузей філософської, українознавчої, релігієзнавчої, соціологічної і культурологічної науки.

Ключові слова: священне, сакралізація простору, „святі місця“, храм, мечеть, священні об'єкти природи, паломництво.

АННОТАЦИЯ

Крюкова Н. В.Паломничество к святым местам Украины (по материалам Крымского региона). - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.12 - украиноведение. Киевский национальный университет имени Т.Г.Шевченко, Киев, 2008.

Диссертация является исследованием феномена сакрализации пространства, появления и почитания „святых мест“ на территории Крымского полуострова, а также явления паломничества как формы почитания сакральных объектов.

В исследовании всесторонне изучается понятие „священного“ как основной составной части религиозного комплекса. Это явление предстаёт как сложный и многогранный феномен, имеющий многообразные формы выражения. На этой теоретической основе в диссертации подробно рассматриваются принципы сакрализации пространства, феномен появления „святых мест“. В работе дана их классификация: „святые места“ подразделяются на природные (священные горы, источники, деревья, камни) и рукотворные (храм, мечеть, кенасса). Представленная диссертация является глубоким исследованием как христианских, так и мусульманских сакральных объектов Крыма, в работе дано их подробное описание.

В данной диссертации проведен анализ феномена паломничества к „святым местам“, которое является особой формой их почитания и имеет праксеологическое значение. В работе представлена история этого явления, его основные принципы и особенности, характерные для различных конфессий. Феномен паломничества впервые анализируется также и с психологической точки зрения, в основу анализа положена идея коллективного бессознательного, теория установки, внушения, конформности.

Исследование в данной диссертации традиций почитания священных объектов Крыма, выявление общих черт и различий, является актуальным в современных этно-конфессиональных условиях. В работе доказано, что в ходе исторического развития в Крыму сложилась особая ситуация, поскольку Крым является территорией, издавна населенной представителями различных национальностей и вероисповеданий.

Диссертационное исследование выполнено на стыке религиоведения и украиноведения, что представляется актуальным в современной философской науке. Крымский полуостров предстаёт как регион, через который проходило влияние греко-византийской философии и религии на формирование этнонациональной культуры Руси, Крым является регионом, имеющим особое значение в процессе христианизации Руси. „Святые места“ Крыма рассмотрены как объекты общеукраинского паломничества. Данные исследования представляют интерес для разнообразных отраслей философской, украиноведческой, религиоведческой, социологической и культурологической наук.

Ключевые слова: священное, сакрализация пространства, „святые места“, храм, мечеть, священные объекты природы, паломничество.

ANNOTATION

Kryukova Natalia. Pilgrimage to the sainted places of Ukraine (on materials of the Crimean region). - Manuscript. Dissertation for receiving a scientific degree of the candidate of philosophical sciences on speciality 09.00.12 -Ukraine studies. Kiev national university named after T. Shevchenko, Kiev, 2008.

The dissertation is historical and religious research of the phenomenon of sacralization of the environment, appearring and honouring of “sainted places” on territory of the Crimean peninsula, and also phenomena of pilgrimage as forms of honouring of sacred objects.

A concept “sacred”, principles of sacralization of the environment, phenomenon of appearring of “sainted” places, is comprehensively studied in the research. The presented dissertation is deep research of both Christian and Moslem sacred objects of the a Crimea, their classification and detailed description is given in work.

In this dissertation the analysis of the phenomenon of pilgrimage to the “sainted places” as forms of their honouring is conducted, history of this phenomenon, its basic principles and features, characteristic for different confessions are presented. The phenomenon of pilgrimage is first also analysed from the psychological point of view, the idea of collective unconscious, theory of setting, suggestion, is fixed in basis of the analysis.

...

Подобные документы

  • Політика радянської влади зі знищення церков, особливості закриття церков на Рівненщині, їх руйнування у 1950-1960-х рр. Руйнування комуністами святих місць, ікон, придорожніх хрестів. Поширення опору населення закриттю ти нищенню церков на Рівненщині.

    творческая работа [1,6 M], добавлен 08.06.2012

  • Характеристика болгарського жіночого одягового комплексу, його художні особливості на Півдні України в ХІХ - на початку ХХ ст. Особливості модифікації крою, форми, оздоблення, зміни матеріалів та тканин залежно від часу, впливу оточуючого середовища.

    статья [33,8 K], добавлен 18.08.2017

  • Ознайомлення із становленням та розвитком православ'я у Ніжині. Розгляд духовних святинь та святих, доля яких пов’язана з даним містом. Історія спорудження Благовіщенського, Ветхоріздвяного Георгіївського, Свято–Введенського монастирів та ряду соборів.

    презентация [3,3 M], добавлен 10.04.2014

  • Поняття, сутність та значення патріотичного виховання для формування особистості. Умови використання меморіальних комплексів України. Пропозиції щодо туристичних маршрутів по меморіальним комплексам України з метою формування патріотичної свідомості.

    курсовая работа [594,4 K], добавлен 29.12.2013

  • Поняття міста як місця складної концентрації - демографічної, соціальної, економічної, матеріально-технічної і інформаційної. Виділення категорій середніх міст. Фактори які впливають на утворення міста. Суспільно-географічна характеристика міста Лозова.

    курсовая работа [43,9 K], добавлен 20.08.2010

  • Колористична специфіка карпатської сорочки як елементу традиційного костюму. Аналіз дифузійних культурних впливів та відмінностей у колористиці сорочок різних областей. Конструктивний елемент народного одягу та його оздоблення вишивкою та орнаментами.

    статья [21,7 K], добавлен 24.04.2018

  • Області України, що входять у склад Поліського регіону. Архаїчність поліського строю, відображена в особливостях одягу та жіночих головних уборах. Типовий силует поліського одягу, домінуючи мотиви вишивок та тканих узорів. Атрибути весільного одягу.

    презентация [3,5 M], добавлен 21.03.2013

  • Славута - північна красуня Хмельниччини, місто обласного значення. Географічне положення міста, його природні об’єкти. Сучасні археологічні дослідження місцевості. Фауна і флора Славутчини. Історії та легенди, які розповідають про заснування Славути.

    реферат [50,7 K], добавлен 01.01.2011

  • Становлення української етнографії як окремої наукової дисципліни. Загальне поняття про етнографію та етнографічне районування. Основоположні принципи історико-етнографічного поділу України та етапи формування історико-етнографічних регіонів держави.

    курсовая работа [25,0 K], добавлен 09.01.2014

  • Поселення та житло. Народний одяг, харчування. Побут і звичаї, сім’я. Феномен українського народу, що живе на перекресті шляхів в центрі Європи і впливає на політичні події на всьому континенті.

    реферат [15,6 K], добавлен 23.04.2002

  • Символічно-оберегове значення українського вінка. Символіка давньослов’янського вінка. Його композиційний склад: квіти та інші матеріали. Послідовність вплітання стрічок у віночку, їх значення по кольорам. Символіка вінка, його різновиди та значення.

    презентация [11,3 M], добавлен 26.10.2015

  • Геологічні та історичні пам’ятки, розташовані на території Вінницької області: Гайдамацький Яр, державний історико-культурний заповідник "Буша", Немирівське городище скіфських часів, архітектурний комплекс "Мури", садиба Комара, їх значення для України.

    реферат [20,0 K], добавлен 20.08.2009

  • Знайомство зі старовинними замками Львівщини, вивчення їх основних архітектурних рис та особливостей інтер’єру. Історія спорудження та легенди Золочівського, Олеського і Підгорецького замків. Значення визначних скарбів давньої культури княжого Галича.

    курсовая работа [1,1 M], добавлен 30.01.2014

  • Поняття світогляду як самооцінка людини, розуміння себе в світі та аналіз довкілля. Релігійне спрямування українського бачення, роль у ньому уявлень і вірувань. Доля і душа людини, значення сновидінь. Стародавні повір'я про походження "нечистої сили".

    контрольная работа [33,5 K], добавлен 10.03.2011

  • Коротка історія та колекція рослин Устимівського дендрологічного парку. Хомутецький та Качанівський парк - пам'ятки садового паркового мистецтва загальнодержавного значення. Парк Феофанія у Києві - затишне місце для відпочинку та історична пам'ятка.

    реферат [886,1 K], добавлен 29.09.2010

  • Особливості поняття етнос і народ. Історія формування та національний склад Одеської, Миколаївської, Херсонської областей та АР Крим. Етнічні конфлікти на території Причорноморського району у сучасний час. Проблема консолідації українського суспільства.

    курсовая работа [1,4 M], добавлен 28.04.2014

  • Поняття та зміст народного українського календаря, його вплив на життя та побут селян. Етапи формування такого календаря, його принципи та функціональні особливості. Зв'язок народного календаря з обрядовими діями. Значення поділу календаря на пори року.

    реферат [16,9 K], добавлен 17.04.2011

  • Характеристика найбільш відомих пам`яток садово-паркового мистецтва, їх роль у розвитку нових напрямків екології, значення у житті та вихованні особистості. Місце садово-паркових територій як об'єктів з особливим статусом охорони та їх значення.

    курсовая работа [54,9 K], добавлен 21.09.2010

  • Туристичне краєзнавство України: основні поняття та теоретико-методологічні засади. З історії галицького туристичного краєзнавства (друга половина XVIII ст.–1945 р.). Розвиток краєзнавства в Українській РСР у 1920-1940-х та повоєнних роках XX ст.

    реферат [162,8 K], добавлен 25.12.2008

  • Бердичів як місто обласного значення, розташоване на березі річки Гнилоп'ять, притоки Тетерева, історія та напрямки вивчення даної місцевості та її значення. Аналіз перших згадок про Бердичів, його місце в історії світової культури, пам'ятки та храми.

    презентация [4,9 M], добавлен 25.03.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.