Етнографічні дослідження Поділля у 20–30-х роках ХХ ст.

2

Размещено на http://www.allbest.ru//

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Спеціальність 07.00.05 - Етнологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Етнографічні дослідження Поділля у 20 - 30-х роках ХХ ст.

Божко Лариса Миколаївна

Київ - 2010

2

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент

Борисенко Мирослав Володимирович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, доцент кафедри етнології та краєзнавства

Офіційні опоненти: доктор історичних наук,

Бевз Тетяна Анатоліївна,

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень

імені І.Ф. Кураса НАН України, головний науковий

співробітник відділу соціально-політичної історії

кандидат історичних наук,

Батирєва Ірина Миколаївна,

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського, старший викладач

кафедри етнології Інституту історії етнології і права

Захист відбудеться «11» жовтня 2010 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул.. Володимирська 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитись в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул.. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий «09» 09.2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук Г. М. Казакевич

Размещено на http://www.allbest.ru//

Загальна характеристика роботи.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, а також списку використаних джерел та літератури (49 сторінок, 493 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 213 сторінок, з них основного тексту - 164 сторінок.

Вступ. Актуальність теми. Зі здобуттям Україною незалежності назріла гостра потреба у становленні етнологічної науки не тільки з огляду на досі існуючий науково-пізнавальний вакуум, але й через її вагоме суспільне значення. Для її подальшого розвитку є необхідні складові: накопичення фактичного матеріалу і пізнання процесу осмислення, узагальнення фактичного матеріалу. Етнологія як наука здатна давати цілісне уявлення про механізм формування національних цінностей, духовний потенціал народу, шляхи досягнення міжетнічної злагоди, передбачати хід і наслідки етнокультурних та етнонаціональних процесів.

У 1920 - 1930-х роках серед гуманітарних дисциплін етнологія була однією з пріоритетних галузей науки. За цей період не тільки сформувалися різні школи, течії в етнологічній науці, але й продовжувався активний період фіксації етнографічного матеріалу. Саме в цей час українські вчені-народознавці одними з перших розробили етнографічні програми зі збирання польового матеріалу, щоб зафіксувати традиційну культуру, звичаї, обряди. На жаль, ця робота була перервана репресіями тоталітарного режиму, а напрацювання вчених того часу не лише забуті, але й також були згодом сховані у спеціальних фондах. З вказаного періоду історія української етнології регіонального виміру досліджена мало. Тому одним із пріоритетних напрямів сучасної вітчизняної етнологічної науки є вивчення регіонів України, зокрема Поділля. Дослідження значного доробку подільських народознавців з вивчення традиційної культури Поділля у 1920-х - 1930-х років є необхідним для висвітлення історії етнології України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідної теми «Історія української державності нової та новітньої доби», (державний реєстраційний номер № 06 БФ 046-01), яка включена до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та пов'язана з дослідженнями кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження є процес вивчення традиційної культури Поділля українськими та зарубіжними вченими у 20 - 30-х роках ХХ ст.

Предметом дослідження є культурологічна, збирацька, наукова, просвітницька діяльність етнографічних центрів Поділля, погляди вчених на традиційну культуру подолян та наукові підходи й методи.

Мета дисертаційного дослідження - розкрити історію, погляди, методи та підходи науковців до етнографічного вивчення Поділля, виявити на основі комплексного аналізу опублікованих та архівних документів, наукових досліджень і матеріалів періодичної преси недостатньо вивчені питання, показати різні аспекти наукової й просвітницької діяльності етнографічних осередків Поділля у 20 - 30-х роках ХХ ст.

Реалізація вказаної мети досягається шляхом розв'язання таких дослідницьких завдань:

проаналізувати стан історіографії та джерельної бази роботи;

визначити регіональні особливості основних етапів розвитку етнології Поділля;

дослідити напрями діяльності та формування етнографічних осередків на Поділлі; етнологія поділля регіон

розглянути форми та методи у розгортанні етнографічних досліджень регіону окресленого періоду;

з'ясувати, які явища етнокультури знайшли найбільше висвітлення в тогочасних періодичних виданнях;

виявити фактори, що спричинили зміни у напрямах дослідження подільської етнографії 20-х - 30-х років ХХ ст.;

охарактеризувати діяльність та етнографічну спадщину подільських вчених.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період розгортання етнологічної діяльності, пов'язаний із створенням етнографічних центрів, Комісій, товариств, у яких на громадських засадах брали участь широкі кола української інтелігенції. Верхня межа окреслена періодом згортання політики українізації й етнологічного просвітництва, репресіями вчених, нищення наукових осередків.

Географічні межі дисертації охоплюють територію етнографічного Поділля. До нього за сучасним адміністративним поділом входять Вінницька, Хмельницька (без північних районів), окремі райони Тернопільської області, Любарський, Бердичівський райони Житомирської, Балтський район Одеської, а також прилеглі населені пункти Черкаської та Чернівецької (Хотин) областей Поділля. Історико-етнографічне дослідження. // Л.Ф. Артюх, В.Г. Балушок, З.Є. Болтарович та ін. - К., 1994. - С. 9..

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять принципи системності та історизму, які зумовлюють вивчення й узагальнення інформації на основі науково-критичного, порівняльно-історичного, системного та реконструктивного аналізу всього комплексу джерел та літератури стосовно предмету дослідження. В роботі використані методи історіографічного та джерелознавчого аналізу й синтезу, типологічного аналізу (класифікація, періодизація), а також системно-структурний, проблемно-хронологічний і порівняльно-історичний методи, тощо.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в українській історичній науці здійснено спробу комплексного дослідження теми, яка досі не отримала достатньо об'єктивного і всебічного висвітлення у вітчизняній та зарубіжній історіографії. У науковий обіг було залучено ряд невідомих документальних публікацій і матеріалів широкому загалу українських вчених. На основі аналітично систематизованої історіографічної та джерельної бази, у тому числі оригінальних архівних матеріалів, запропонований власний погляд на регіональні особливості основних етапів розвитку етнології Поділля. У роботі здійснено ґрунтовний аналіз етнографічної спадщини дослідників традиційної культури Поділля 20 - 30-х років ХХ ст. Вперше детально досліджено специфіку формування та напрями діяльності етнографічних осередків Поділля, обґрунтовано координуючу роль місцевих подільських етнологічних центрів у розгортанні народознавчих досліджень краю.

Все це дозволило автору сформулювати узагальнюючі висновки та практичні рекомендації, визначити особливості становлення та основні етапи розвитку етнологічної науки на Поділлі.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження визначається їх відповідністю потребам сучасного культурно-інформаційного та суспільного розвитку. Фактичні матеріали, теоретичні узагальнення, оцінки й висновки дисертації можуть бути використані для подальшої наукової розробки проблем української етнології, традиційної культури українців, а також при написанні праць-узагальнень, спеціалізованих досліджень, науково-популярних видань з історії України, етнології української культури, народознавства, українознавства, краєзнавства тощо. Зібрана й проаналізована в роботі інформація буде корисною для працівників закладів культури та освіти, керівників студій українського народознавства.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження були оприлюднені у доповідях на наукових зібраннях: ІІ Міжнародному конгресі “Українська освіта у світовому часопросторі” (Київ, 2007 р.); ХІІ Подільській історико-краєзнавчій конференції (Кам'янець-Подільський, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток етнокультури в умовах трансформаційних та глобалізаційних процесів (Київ, 2008 р.); Міжнародній науковій конференції «Українське народознавство на початку ХХІ ст. (теорія, методи та тенденції розвитку)» (Київ, 2008 р.)

Публікації. Результати, більша частина положень і матеріалів дисертаційної роботи викладені у 8 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України та збірниках матеріалів наукових конференцій.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, хронологічні межі та методологічні засади дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення дисертації.

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» розглянуто стан наукової розробки проблеми і здійснено огляд джерел з даної теми.

У підрозділі 1.1. «Історіографія проблеми» аналіз праць вчених подається за хронологічним принципом. Історіографія теми започаткована істориками ВУАН в 20-х роках ХХ століття. Цінними в цьому плані є праці визначних українських науковців М. Грушевського Грушевський М. Береження і дослідження побутового і фольклорного матеріалу як відповідальне державне завдання / М. Грушевський // Україна. - 1924. - № 4. - С. 90-94; Грушевський М. Історичні установи ВУАН в 1928 - 1929 роках / Михайло Грушевський // Україна. - К., 1929. - № 2. - С. 18-31; , Н. Заглади Заглада Н. Систематичні досліди над процесом змін в народному побуті / Н. Заглада // Побут. - 1928. - № 1. - С. 6-7., Є. Кагарова Кагаров Є. Завдання та методи етнографії / Є. Кагаров // ЕВ. - К., 1928. - Кн. 7. - С. 3-43., К. Копержинського Копержинський К. Питання про наукову постановку справи вивчення побуту / К. Копержинський // Черв. шлях. - 1925. - № 5. - С. 103. , Б. Крижанівського Крижанівський Б. Вивчення народного мистецтва в етнологічних дослідах / Б. Крижанівський // ЕВ. - К., 1927. - № 6. - С. 74-84., з яких довідуємося про організацію вивчення народної культури в академічних установах та важливість регіональних етнографічних досліджень. Загальний діапазон і масштабність етнографічних досліджень, що здійснювалися під науковим керівництвом ВУАН проаналізовані в працях академіка А. Лободи Лобода А.М. Сучасний стан і чергові завдання української етнографії / А.М. Лобода // ЕВ. - К., 1925. - № 1. - С. 3-11 ; Його ж. Судьбы этнографии на Украине за 1917 - 1925 гг. / А.М. Лобода // Этнография. - К., 1925. - № 1-2. - С. 15-18., але узагальнення досвіду студій етнорегіонального спрямування, зокрема з вивчення Поділля, залишилося поза його увагою.

Основні засади, методичні вказівки і програми накопичення та систематизації відомостей про край щодо організації досліджень народної культури Поділля розробив В. Отамановський Отамановський В. Краєзнавство на Поділлю, найближчі його завдання та потреби й роля в краєзнавчій праці Кабінету виучування Поділля / В. Отамановський. - Вінниця, 1926. - 15 с.. Попередній підсумок діяльності наукових інституцій щодо етнографічного вивчення Поділля впродовж 1914 - 1924 роках зробив подільський вчений Ю. Сіцінський, який зосередився на фіксації здійсненої роботи.

В. Січинський Січинський В. Видання мистецько-промислової школи у Кам'янці / В. Січинський // Укр. книга. - Л., 1937. - № 1. - С. 20-23. започаткував дослідження книговидавничої продукції Кам'янець-Подільської художньо-промислової школи, де вперше в літературі підсумовувався досвід роботи школи, подавалася характеристика близько десяти книжкових видань.

У 30-х роках ХХ століття розпочала свою роботу з фундаментальної історії Академії наук України відомий вчений-історик Н. Полонська-Василенко Полонська-Василенко Н. Українська Академія наук: нарис історії / Н. Полонська-Василенко. - К. : Наук. думка, 1993. - 420 с.. Автор була безпосереднім свідком та учасником описуваних подій і стала, по суті, першим історіографом Української Академії наук, детально відтворивши діяльність комісії ВУАН з 1918 по 1941 роки, а також діяльність тих науковців ВУАН, які стали жертвами політичних репресій 1930-х років.

Наукова інформація та оцінки щодо діяльності етнографічних центрів, Комісії у системі ВУАН містяться в окремих статтях К. Гуслистого Гуслистий К.Г. Стан і завдання розвитку етнографічної науки в Українській РСР / К.Г. Гуслистий // НТЕ. - 1958. - № 4. - С. 9-15., І. Березовського Березовський І.П. Українська радянська фольклористика: етапи розвитку і проблематика / І.П. Березовський. - К. : Наук. думка, 1968. - 343 с., Г. Стельмаха Стельмах Г. Розвиток української етнографії за роки радянської влади / Г. Стельмах // НТЕ. - 1958. - № 2. - С. 4-17..

Особливої уваги заслуговують етноісторіографічні праці С. Музиченко Музиченко С. До 45-річчя «Етнографічного вісника» / С. Музиченко // НТЕ. - К., 1970. - № 6. - С. 84-88 ; Його ж. Андрій Лобода (100-річчя з дня народження) / С. Музиченко // НТЕ. - 1971. - № 3. - С. 74-78 ; Його ж. До 50-ти річчя заснування Етнографічної комісії Всеукраїнської Академії наук / С. Музиченко // Укр. іст. журн. - 1971. - № 6 - С. 128-130 ; Його ж. Новим життям народжений (Про бюлетень Етнографічної Комісії ВУАН) / С. Музиченко // НТЕ. - 1971. - № 5. - С. 38-41 ; Його ж. Біля витоків української радянської етнографії (діяльність Етнографічної Комісії ВУАН) / С. Музиченко // НТЕ. - 1986. - № 4. - С. 21-28., який впродовж тривалого часу систематично знайомив наукову спільноту з діяльністю академічних етнографічних центрів, зокрема Етнографічної комісії ВУАН. Останню, неопубліковану за життя, статтю С. Музиченко Музиченко С. Етнографічна Комісія ВУАН (1921 - 1933) / Степан Музиченко // Нариси з історії української етнології 1920 - 1930-х років. - К., 2002. - С. 73-80. завершив у 1993 році. У ній подано аналіз діяльності та підсумок усього зробленого однією з найвпливовіших організацій у галузі етнології, від початку її заснування до припинення діяльності. Публікації певною мірою розкривають історію етнології в означений період, але Поділля на цьому тлі згадується тільки у справі організації кореспондентської мережі та експедицій. Зі статті довідуємося про активного кореспондента з Поділля Г. Танцюру та співробітника Етнографічної комісії з Вінниці В. Камінського.

Зрозуміло, що К. Гуслистий, Г. Стельмах, І. Березовський, С. Музиченко, виходячи з тогочасних ідеологічних установ, змушені були особливо критично оцінювати весь доробок учених 1920 - 1930-х років.

Процес становлення і розвитку етнографічних музеїв і колекцій України 20 - 30-х років розкрито в монографії І. Скрипник Скрипник Г.А. Етнографічні музеї України: Становлення і розвиток / Г.А. Скрипник. - К. : Наук. думка, 1989. - 304 с., де показана роль наукової інтелігенції в розвитку етнології, збереженні самобутньої національної культури. Аналізуючи становлення і розвиток цих закладів, авторка подала об'ємний інформаційний матеріал про науково-дослідницьку, збирацьку роботу Етнографічної комісії, Кабінету-музею антропології та етнології ім. Ф. Вовка, біографічні дані про вчених, працівників музеїв, етнологів-аматорів, зокрема з Поділля, які багато зробили для збереження самобутності традиційної культури.

Особливий інтерес представляє фундаментальна праця колективу вчених Інституту мистецтвознавства, фольклористики і етнології імені Максима Рильського «Поділля: історико-етнографічне дослідження» Поділля: іст.-етногр. дослідж. / Артюх Л.Ф., Балушок В.Г., Болтарович З.Є. та ін. - К. : Доля, 1994. - 504 с.. У книзі не тільки глибоко проаналізовано стан історико-етнографічного вивчення краю упродовж ХVІІІ - ХХ ст., але і дано оцінку досягненням місцевих дослідників. Однак при всій важливості й цінності зосередженого у виданні етнологічного матеріалу варто зауважити, що період 20 - 30-х років ХХ ст. висвітлений фрагментарно. Тому суттєво заповнили фактографічним матеріалом прогалини цього видання об'ємна хрестоматія «Народознавство Поділля» Струманський В.П. Народознавство Поділля : хрестоматія / В.П.Струманський. - К. : Поділля, 1995 - 448с. та навчальний посібник «Нариси народно-побутового життя Поділля» Струманський В.П. Нариси народно-побутового життя Поділля : навч. посібник. - Хмельницький, 1994. - 100 с. відомого ученого етнографа і дослідника народної педагогіки В.П. Струманського.

Нові підходи до народознавчих досліджень, зокрема 1920-х років, на Поділлі знайшли відображення у доповідях Л. Кароєвої Кароєва Л.Р. Етнографи Поділля / Л.Р. Кароєва // Етнографія Поділля : тези наук. конф. / редкол. : Д.М. Загнітко, Л.Р. Кароєва, В.А. Косаківський. - Вінниця, 1992. - Ч. І. - С. 3-13., Н. Стаценко Стаценко Н.С. Етапи етнографічного вивчення Поділля / Н.С. Стаценко // Проблеми етнографії, фольклору і соціальної географії Поділля : наук. зб. / редкол. : Л.В. Баженов, І.С. Винокур, О.М. Завальнюк, М.Г. Кукурудзняк. - Кам'янець-Поділ., 1992. - С. 5-9., Г. Скрипник Скрипник Г.А. Етнографічне вивчення Поділля установами Української Академії наук у 20-і роки ХХ ст. / Г.А. Скрипник // Там само. - С. 9-11..

Окремі форми і напрями діяльності установ ВУАН в галузі вивчення Поділля досліджували у своїх працях О. Нестуля Нестуля О. Александрович про стан охорони культових пам'яток Поділля на початку 20-х років ХХ ст. / О. Нестуля // Поділля і Волинь у контексті історії українського національного відродження : наук. зб. - Хмельницький, 1995. - С. 156-157. та В. Нестеренко Нестеренко В.А. Діяльність науково-дослідної кафедри історії та економіки Поділля у справі українського національного відродження (1920-ті рр.) / В.А. Нестеренко // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського : зб. наук. пр. - Вінниця, 2007. - С. 249-253 - (Історія ; вип. XII / за заг. ред. проф. П.С. Григорчука; Його ж. Українська науково-освітня інтелігенція Кам'янець-Подільського у 1930-ті роки / В.А. Нестеренко // Там само. - Вінниця, 2004. - Вип. VIII. - С. 180-185.. Вони аналізували основні проблеми збереження на Поділлі історико-культурної спадщини культового призначення, висвітлювали роль державних пам'яткоохоронних органів, музеїв, центрів ВУАН та громадськості у вирішенні цих проблем.

Наприкінці минулого сторіччя та на початку нинішнього з'явилася низка статей про діяльність таких етнографів Поділля як І. Зборовського, В. Отамановського, В. Камінського, В. Гагенмейстера, Ю. Сіцінського Кот С. Іполит Зборовський - музеєзнавець і дослідник української старовини / С. Кот // Київська старовина - 1996 - № 6 (314) - С. 82-86 ; Його ж. Дослідник народної культури Поділля / С. Кот // НТЕ - 1993 - № 1 - С. 48-53 ; Прокопчук В.С. Творець Кабінету виучування Поділля / В.С. Прокопчук // Наук. пр. Кам'янець-Поділ. держ. пед. ун-ту. - Кам'янець-Поділ., 2003. - Т.11. - С. 262-269. - (Історичні науки) ; Грановський Б.В. В'ячеслав Арсенович Камінський на Поділлі / Грабовський Б.В., Соломонова Т.Р. // Вінниччина: минуле та сьогодення : краєзн. дослідж. : матеріали ХХ Вінниц. наук. іст.-краєзн. конф. 27 - 28 жовтня 2005 р. - Вінниця, 2005 - С. 166-171 ; Трембіцька Л.А. Подільський краєзнавець Володимир Гагенмейстер / Л.А. Трембіцька // Історичне краєзнавство в системі освіти України: здобутки, проблеми, перспективи. - Кам'янець-Поділ., 2002 - С. 347-350 ; Її ж. Подільський фольклор у дослідженнях українського історика та етнографа Є. Сіцінського / А. Трембіцька // Іван Франко і Буковина : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 150-річчю від дня народження І. Франка. - Чернівці, 2006. - С. 337-344. та стаття С. Білоконя С. Білокінь «Білі круки» подільського друкарства / Сергій Білокінь // Пам'ятки України : Історія та культура. - 2000. - № 3-4. - С. 33-45. про видавничу діяльність Кам'янець-Подільської художньо-промислової школи, в якій, зокрема, на основі невідомих раніше друкованих та архівних джерел проаналізована діяльність цієї школи.

Про Сіцінського як етнографа, мистецтвознавця та організатора історико-краєзнавчого руху на Поділлі дізнаємося з збірника наукових праць Всеукраїнської науково-практичної конференції «Юхим Сіцінський в історії та культурі Поділля» Юхим Сіцінський в історії тв культурі Поділля : збірник наук. праць за підсумками Всеукр. наук.-практ. конференції . - Кам'янець-Поділ., 2004. - 175 с..

До наукової спадщини 20 - 30-х років ХХ ст. зверталися автори монографічного дослідження «Бубнівська кераміка». В книзі дано оцінку досягненням місцевих дослідників та охарактеризовано польові експедиції (впродовж 1925 - 1926 рр.), в яких брали участь Є. Спаська та Л. Шульгина Мельничук Л. Бубнівська кераміка / Л. Мельничук, І. Мельничук, М. Вдовцов. - Вінниця: «Вінниця», 1999. - 80 с..

Фрагментарна інформація та оцінки щодо діяльності етнографічних центрів та Комісій у системі ВУАН на Поділлі містяться в працях О. Сапеляк Сапеляк О. Етнографічні студії в науковому товаристві ім. Т. Шевченка (1898 - 1939 рр.) / О. Сапеляк. - Л., 2000. - 208 с., М. Парахіної Парахіна М. Етнографічні дослідження у виданнях ВУАН 20 - 30-х років ХХ ст. / Марія Парахіна // Бібл. вісн. - 2002. - № 5. - С. 40-49 ; Її ж. Внесок наукових товариств при ВУАН у розвиток етнологічних досліджень у 20-ті - на початку 30-х рр. ХХ ст. / М.Б. Парахіна // Укр. іст. журн. - 2002. - № 6. - С. 32-41; Її ж. Діяльність Українського Комітету краєзнавства та його роль у розвитку етнографічної науки в 20 - 30 ті роки ХХ ст. / М. Парахіна // Наук. пр. Нац. б-ки ім. Вернадського. - 2002. - № 8. - С. 475-489. та в книзі О. Гуржій та М. Парахіної Гуржій О. Етнографічні осередки України в 20-х на початку 30-х років ХХ ст. : нарис діяльності / О. Гуржій, М. Парахіна. - К. : Інститут історії України НАН України, 2004. - 248 с..

Питання організації етнографічних досліджень в 20 - 30-х роках ХХ ст. побіжно згадувалися у низці кандидатських дисертацій, а саме Ю. Крикун, А. Теодоровича Крикун Ю.С. Звичаєве право українців у наукових дослідженнях 1920-х - на початку 1930-х років : автореф. дис. ... канд. іст. наук : спец. 07.00.05 «Етнологія» / Ю.С. Крикун. - К., 2009. - 20 с. ; Теодорович А.Ю. Історико-краєзнавча діяльність установ історичного профілю ВУАН в 20 - 30-х рр. ХХ століття: автореф. дис. … канд. іст. наук : спец. 07.00.01 / А.Ю. Теодорович. - Донецьк, 2002. - 22 с.. Автори аналізують діяльність етнографічних центрів ВУАН, їх культурологічну, збирацьку, експедиційну роботу в галузі матеріальної та духовної культури, не торкаючись конкретно Поділля.

Вагомим внеском у студіювання досліджуваної проблеми стали праці Л. Мельничук Мельничук Л. Народні промисли Поділля в дослідженнях наукових осередків краю 20-х років ХХ ст. / Лідія Мельничук // Етнічна історія народів Європи. - 2003. - Вип.14. - С. 72-76; Мельничук Л. Діяльність установ Української Академії наук по вивченні гончарних промислів Поділля (20-і рр. ХХ ст.) / Л. Мельничук // Історія України. Маловідомі імена, події, факти : зб. статей. - К. ; Донецьк, 2001. - Вип.16. - С. 283-289 ; Мельничук Л. Гончарство Поділля в матеріалах етнографічних експедицій 20-х рр. ХХ ст. / Л.С. Мельничук // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. - К., 2001 - С. 68-71. - (Історія ; вип.55); Мельничук Л. Гончарство Поділля в другій половині ХІХ - ХХ століття: іст.-етногр. дослідж. / Л. Мельничук. - К. : Унісерв, 2004. - 400 с., у яких на величезному фактичному матеріалі проаналізовано соціально-економічні умови розвитку гончарних промислів Поділля, показано вагоме місце гончарства в господарській діяльності населення регіону, узагальнила досвід попередніх науковців, які зверталися до вивчення даної проблеми. У своїх працях вчена зверталася до численного масиву інформації статистичного, етнографічного, етнолінгвістичного характеру і вперше ввела цей масив до наукового обігу.

Проблему вивчення історіографії етнології власне подільського регіону піднімали сучасні українські дослідники Л. Баженов Баженов Л.В. Alma mater подільського краєзнавства (Місто Кам'янець-Подільський - центр історичної регіоналістики ХІХ - початку ХХІ століття) / Л.В. Баженов. - Кам'янець-Поділ., 2005. - 416 с. ; Його ж. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ - ХХ ст. - Кам'янець-Поділ., 1993. - 480 с. та В. Прокопчук Прокопчук В.С. Інституціоналізація краєзнавчого руху Правобережної України 20-х років ХХ - початку ХХІ ст. / В.С. Прокопчук ; наук.ред. П.Г. Тронько ; М-во освіти і науки України, Кам'янець-Поділ. нац. ун-т. - Кам'янець-Поділ. : Оіюм, 2009. - 600 с. ; Його ж. Краєзнавство на Поділлі : історія і сучасність / В.С. Прокопчук. - К. : Рідн. край, 1995. - 240 с., але оскільки етнологія розглядалася авторами у контексті краєзнавства і не була предметом їхнього спеціального вивчення, тому роботи цікаві зібраним емпіричним матеріалом, який став у нагоді для подальшого дослідження.

У науковому збірнику «Репресоване краєзнавство» оцінюється внесок у розвиток етнології та краєзнавства подолян Ю. Сіцінського, В. Отамановського, В. Гериновича Винокур І.С. Визначний літописець Поділля / І.С. Винокур, В.В. Корнілов // Репресоване краєзнавство - К., 1991 - С. 93-101; Кот С.І. Честі своєї не зрадив / С.І. Кот // Репресоване краєзнавство - К., 1991 - С. 133-142; Завальнюк О.М. «Винним себе визнав …» (В.О. Геринович) / О.М. Завальнюк, М.Б. Петров // Репресоване краєзнавство - К., 1991 - С. 178-184..

Використання широкої документальної бази, комплексним підходом до вивчення розробки проблеми слід відзначити праці В. Борисенко Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні / В.К. Борисенко. - К: Наукова думка - 1988. - 192 с. Борисенко В.К. Весільна обрядовість. / В.К. Борисенко // Українці. Історико-етнографічна монографія. - Т.1. - Опішне, 1999. - С. 433-455. Борисенко В. Традиції і життєдіяльність етносу : на матеріалах святково-обрядової культури українців. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Валентина Борисенко. - К. : Унісерв, 2000. - 191с. . Дослідниця проаналізувала і узагальнила величезний матеріал, зібраний особисто в численних експедиціях впродовж багатьох років, використала чимало дописів кореспондентів з Поділля, що публікувалися і збиралися у досліджуваний період. Окремо слід виділити працю В. Борисенко «Нариси з історії української етнології 1920 - 1930-х років». У книзі переважно на архівних матеріалах розкриваються дослідження в галузі етнокультурології українців, трагічна доля репресованих учених і руйнування наукової школи етнологів. Під пильне око науковця потрапили наукові центри та осередки з вивчення української традиційної культури у 20 - 30-х роках ХХ ст., введено в науковий обіг кілька десятків забутих імен дослідників, збирачів, які вивчали Поділля. Зокрема, вперше в науковій літературі авторка описала етнографічну діяльність П. Коваліва, який займався дослідженням різних галузей матеріальної і духовної культури Поділля у 20 - 30 роках ХХ ст. та актуалізувала науковий доробок Є. Спаської та Л. Шульгиної Борисенко В. // Нариси з історії української етнології 1920 - 1930-х років / Валентина Борисенко. - К. : Унісерв, 2002. - С. 92., які неодноразово відвідували Поділля в досліджуваний період.

Таким чином, зазначені праці становлять певний історіографічний доробок, покладений в основу опрацювання теми. Значна їх частина потребує доповнення та уточнення фактів і явищ з огляду на сучасний розвиток історичної та історико-етнологічної думки. Труднощі збільшує відсутність сучасних аналогічних досліджень щодо інших регіонів України. Неабияку проблему складає брак синтетичних праць з історії Поділля, його економічного, громадсько-політичного та культурного життя.

У підрозділі 1.2 «Джерельна база дослідження» показано, що її склали різноманітні архівні, рукописні та друковані джерела, які різняться своєю інформативною базою.

У дисертаційному дослідженні активно використовувалися матеріали фондів Інституту рукопису та Інституту архівознавства Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, зібрані кореспондентами-збирачами етнографічного матеріалу, істориками та етнографами.

Інформація про роль академічних установ у розгортанні етнографічної зацікавленості широких верств населення зберігаються у фонді «Архів ВУАН» (Ф. Х.) Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (ІР НБУВ). Автором проаналізовано матеріали декількох десятків одиниць цього фонду, що значно доповнило картину етнографічного дослідження Поділля установами ВУАН у 1920 - 1930-х роках (Спр. 12203, Спр. 15230, Спр. 17013-17015, Спр. 17019), співпрацю ВУАН з окремими дослідниками краю (Спр. 11632, Спр. 35041, Спр. 17446-17447, Спр. 17839-17840, Спр. 17815, Спр. 5369), етнографічну діяльність окремих академічних структурних підрозділів в регіоні, зокрема Кабінету примітивної культури, Кам'янець-Подільського наукового товариства при ВУАН, науково-дослідної кафедри історії та економіки Поділля, Кабінету виучування Поділля (Спр. 18954, Спр. 18116, Спр. 11916-11930). Винятковий інтерес для усвідомлення розмаїття етнографічного вивчення регіону 20 - 30-х років ХХ ст. становлять праці як відомих дослідників краю В. Гагенмейстера «Вишивка низзю на Поділлі», історико-етнографічний нарис Л. Юркевича «Подільські кацапи» (Спр. 16989), Ю. Сіцінського «Нариси з історичної топографії м. Кам'янець-Подільський та його околиць», «Оборонні замки Західного Поділля ХІV - ХVІІ ст.» (Спр. 18119-18120), В. Отамановського «Вінницька міщанська громада ХІV - ХVІІ ст.» (Спр. 31469) та Карачківського М. «До історії міст на Поділлі в кінці ХVІІ ст.» (Спр. 11632), так і аматорів К. Куценко (Спр. 15115), К. Кулєцькою (Спр. 15177).

Низка особових фондів ІР НБУВ дозволяє здійснювати наукові розвідки, зокрема щодо особистого внеску окремих дослідників у етнографічне подільського регіону (Ф. 56 - Спр. 207, 221; Ф. 78 - Спр. 103; Ф. 50 - Спр. 1760).

У фондах Інституту архівознавства Національної бібліотеки України ім. Вернадського (ІА НБУВ) важливими для розкриття теми дослідження є матеріали та документи фонду «Кабінет виучування Поділля» (Ф. 257), громадської організації, що об'єднувала дослідників краю.

В особовому фонді (Ф. 354) ІА НБУВ ученого Клименка П.В. в галузі історії та архівознавства зберігаються наукові праці та робочі матеріали дослідника з обстеження Поділля 20-х - 30-х років ХХ ст.

Серед етнографічного матеріалу, що міститься у Наукових архівних фондах рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України (Фонди ІМФЕ) цінними для нашого дослідження є рукописні матеріали, що зберігаються у фондах «Етнографічна комісія ВУАН» (Ф. 1), «Кабінет Музичної етнографії» (Ф. 6), «Кабінет антропології та етнології імені Ф. Вовка» (Ф. 43), «Етнографічне товариство в м. Києві» (Ф. 33) та фонд Гната Танцюри (Ф. 31), з яких автором було використано 62 одиниці збереження. Оглянутий архівний матеріал - це здебільшого результати польових досліджень, що свідчать про основні напрями вивчення Поділля у досліджуваний період, які допомагають з'ясовувати географію досліджень. Найбільшим фактографічним насиченням цікавий фонд «Етнографічна комісія ВУАН» (Ф. 1), де зберігається зібраний етнографічний матеріал з Поділля і надісланий громадськими кореспондентами до Етнографічної комісії ВУАН. Це казки, приказки, звичаї, пісні, голосіння, народний календар, повір'я записані на Поділлі в 1920-х - 1930-х роках ХХ ст., що представляють майже весь регіон. Польові матеріали, що знаходяться у фонді «Кабінет антропології та етнології ім. Ф. Вовка» (Ф. 43) дають уявлення про традиційний світогляд та культуру подолян. Цінним для нашого дослідження є матеріали фонду «Етнографічне товариство у Києві» (Ф. 33), які засвідчують зв'язок Етнографічного товариства у Києві з етнографічними осередками Поділля та їх співпрацю.

Для вивчення музичного фольклору Поділля корисними є матеріали етнографічного характеру (Ф. 6), зібрані співробітниками Кабінету музичної етнографії, зокрема В. Харковим і М. Гайдаєм.

В процесі дисертаційного дослідження були опрацьовані також документи Державного архіву Вінницької області (ДАВО). Значною складовою джерельної бази є матеріали ДАВО про розвиток етнографічного руху на Поділлі, створення й організацію діяльності Вінницької філії Всенародної бібліотеки ВУАН, етнологічних осередків Поділля, діяльність Кабінету виучування Поділля, підготовку й видання серії окремих етнографічних праць, співпрацю подолян з Українським комітетом краєзнавства й віддзеркалення його організаційно-методичних зусиль, плідну працю вінничан і кам'янчан з дослідження матеріальної та духовної культури краю, їх своєрідне суперництво за кращі результати в цій галузі. Фонд «Подольская губернская инспектура народного образования» (Ф. Р-254), крім численних циркулярів, містить відомості про діяльність місцевих установ культури, особливо музеїв, які у досліджуваний період доклали чимало зусиль для етнологічного вивчення краю, об'єднання та координації напрямів досліджень численних ентузіастів. «Вінницька окружна філія професійної спілки робітників освіти (РОБОС)» (Ф. 552) ДАВО зберіг листування з приводу проведення Першої всеукраїнської конференції, свідчення взаємодії оргбюро з підготовки конференції з відділеннями Секції наукових робітників у питанні добору делегатів, погодження порядку денного, підготовки виступаючих від Поділля, популяризація рішень конференції - засвідчує давні і плідні традиції вінничан у галузі етнографічних досліджень. У фонді «Могилев-Подольский окружной исполнительный комитет Совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов (окрисполком) г. Могилев-Подольский» (Ф. 489) знаходимо документи про зв'язок ВУАН з подільським ученим Ю. Сіцінським з проведення етнографічних і археологічних розвідок.

Значний інтерес для нашого дослідження становлять особові фонди подільських фольклористів Рябого М.В. (Ф. 5321) та Присяжнюк Н.А. (Ф. 5105). Документи фонду Рябого М.В. засвідчують його активну співпрацю з Етнографічною Комісією ВУАН та етнографічним товариством у Києві (Спр. 1, 12, 19). В особовому фонді Присяжнюк Н.А. зібрані етнографічні матеріали дослідниці про весілля (Спр. 46) та харчування селян (Спр. 77) с. Погребища Вінницької області досліджуваного періоду.

Важливим для розкриття теми дослідження є матеріали та документи, що зберігаються у фондах Державного архіву Хмельницької області. З поміж них найбільш інформативним постає фонд «Кам'янець-Подільська художньо-промислова школа ім. Г. Сковороди» (Ф.Р-1492), який містить справи з інформацією про організацію, становище, звіти, програми, робочі плани школи з 1919 по 1930 роки. Автором частково використані і документи ДАХО особового фонду Сіцінського Ю.Й. (Ф. 333), де знаходиться авторський рукопис «Брацлавський замок» (Спр. 10) та біографії науковців-етнографів м. Кам'янця-Подільського (Спр. 33).

Окрему значущу групу джерел досліджуваного періоду складають опубліковані матеріали, особливо інформаційного характеру. Змістовним джерелом для дослідження є звіти ВУАН, які безпосередньо займалися етнографічною збирацькою діяльністю. Відомості про організаційну, культурологічну діяльність в справі збирання етнографічних матеріалів знаходимо в щорічних «Звідомленнях» ВУАН. В них детально висвітлена праця членів Етнографічної комісії, Історичної секції, Всеукраїнського археологічного комітету з громадськими кореспондентами, дописувачами, збирачами фольклорно-етнографічного матеріалу.

Джерелом при вивченні теми стали надходження етнографічних матеріалів від кореспондентів, які частково оприлюднювалися в «Етнографічному віснику» (за ред. А. Лободи і В. Петрова, 1925 - 1932) Етнографічний вісник : друк. орган Етногр. комісії ВУАН. - К., 1925-1932. - № 1-10.. В окремих статтях відображено основні форми діяльності Етнографічної Комісії, подано інформацію про нові надходження матеріалів з традицій, звичаїв, обрядів, записи легенд та пісень, вивчення народного життя, дані про етнографічні екскурсії Поділля.

Кращі записи етнографічних досліджень регулярно друкувалися у «Бюлетені Етнографічної Комісії» Бюлетень Етнографічної Комісії Української Академії наук. - К. : Вид-во УАН, 1926-1930. - № 1-16.. Певну інформацію щодо стану дослідження Поділля у 1920 - поч. 1930-х років знаходимо в профільних наукових періодичних виданнях «Україна», «Первісне громадянство та його пережитки на Україні», «Матеріали до етнології», «Побут» та інших.

Таким чином, дисертаційна робота включає в себе значну кількість опрацьованих архівних документів. Під час наукового пошуку було знайдено і вперше проаналізовано чимало документальних фактів та матеріалів, які осмислювались крізь призму розкриття теми дослідження.

У другому розділі дисертації «Дослідження народної культури Поділля установами ВУАН» проаналізована і узагальнена діяльність центрів ВУАН з вивчення традиційної культури Поділля.

У підрозділі 2.1. «Етнографія Поділля в системі ВУАН у 20 - 30-х роках ХХ ст.» проаналізована організація вивчення етнографії Поділля провідними осередками етнологічної науки у 1920 - 1930 рр. В цей час спостерігається значне зростання інтересу до власної культури, розгортання масового народознавчого руху та активності національної наукової еліти у дослідженні й збереженні культурно-історичної спадщини. Організаторами та координаторами цього піднесення, провідними осередками етнологічної науки стали установи Української Академії наук, які за короткий час розгорнули багатогранну етнографічно-дослідницьку діяльність і на Поділлі.

Тільки впродовж 1920-х років у цьому регіоні працювали близько тридцяти різноманітних експедицій науковців, які зібрали значний фактичний матеріал з етнографії та фольклору краю. Об'єктом польових досліджень стали культурно-побутові особливості населення, звичаї, обряди, народне мистецтво.

Улітку 1924 року розпочала свою роботу в краї експедиція Етнографічного відділу Російського Музею у складі Б. Крижанівського, О. Зарембського, М. Фріде та інш. Це була перша етнографічна експедиція в історії народознавства Поділля, метою якої було спеціальне дослідження вченими народної культури регіону. При вивченні Поділля експедиція досліджувала топографію сіл і садиб, одяг, народні промисли, стінні розписи хат. Значний інтерес викликали вірування і обряди. У цілому в ході обстеження регіону Подільською експедицією Російського Музею було зібрано й опрацьовано 344 предмети народного вжитку, виготовлено 326 кальок з розписів осель та зроблено 303 фото Крыжановский Б. Подольская экспедиция / Б. Крыжановский // Этнографические экспедиции 1924 и 1925 гг. - Ленинград, 1926. - С. 35.. Серед досліджень опублікованих за матеріалами експедицій, найбільш ґрунтовними є праці М. Фріде «Форма й орнаменти посуду з Поділля» та О. Зарембського «Народне мистецтво подільських українців».

Широке експедиційне вивчення Поділля проводили Етнографічна комісія ВУАН (ЕК) та Кабінет антропології та етнології ім. Ф. Вовка. Тільки впродовж 1926 року відбулося сім етнографічних екскурсій на Поділля. Досліджували традиційну культуру Поділля члени ЕК О. Курило, В. Білий, В. Петров, В. Камінський, Ю. Александрович, Л. Шульгина, Є. Спаська. В результаті обстежено шість районів Поділля. Вчені поєднували безпосередньо експедиційне обстеження подільських сіл із залученням до народознавчих студій численного загону місцевих краєзнавців та наукових сил. Помітний внесок у збирання й дослідження зразків традиційно-побутової культури, фольклору, музичної творчості Поділля, які тісно співпрацювали з ЕК, зробили місцеві дослідники М. Рябий та Н. Присяжнюк.

У підрозділі 2.2. «Внесок наукових товариств при ВУАН у розвиток етнологічних досліджень Поділля» простежується розвиток допоміжних центрів при ВУАН та їхня діяльність в галузі народознавства.

Активну участь у вивченні народної культури Поділля відіграло Етнографічне товариство, створене при Кабінеті антропології та етнології ім. Ф. Вовка. Товариство об'єднувало народознавчі гуртки з різних областей. Найбільш активно співпрацювали з Етнографічним товариством етнографічні гуртки з Поділля - озаринецький (Вінниччина) та балинський (Кам'янець-Подільська округа). Чимало цінної народознавчої інформації Поділля вводила до наукового обігу Археологічна комісія ВУАН, опублікувавши збірник документів «Цехова книга бондарів, стельмахів, столярів міста Кам'янця-Подільського», яка є джерелом для вивчення історії кам'янецького ремесла.

У контексті вивчення процесу фіксацій культурно-побутових явищ, узагальнення набутого досвіду велике значення має діяльність Комісій, Кабінетів при ВУАН, адже вони брали активну участь не тільки в організації збору матеріалів, а й в розповсюдженні та популяризації наукових знань серед населення.

У підрозділі 2.3. «Вивчення музичного фольклору Поділля» висвітлена музично-фольклорна робота Кабінету музичної етнографії у дослідженнях народнопісенної творчості Поділля. В Кабінеті працювали М. Гайдай, В. Харків, О. Курило, які неодноразово виїжджали на Поділля, де досліджували й фіксували старовинні історичні пісні, думи, музичний фольклор не лише українського, а й інших народів. Провадилася культурно-просвітна робота, зокрема проводилися масові музично-етнографічні вечірки, виставки етнографічних експонатів, прослуховування народних пісень, зібраних під час експедиції.

У третьому розділі дисертації «Етнографія Поділля в дослідженнях наукових осередків краю» показано особливості організацій етнографічних досліджень Поділля місцевими науковими осередками та висвітлено етнологічну спадщину подільських вчених.

У підрозділі 3.1. «Кам'янець-Подільський як центр розгортання науково-етнографічного вивчення Поділля» проаналізовано дослідницьку, організаторську, збирацьку діяльність наукових інституцій Кам'янець-Подільського та активізацію вивчення матеріальної культури та побуту подолян у 20 - 30-х рр. ХХ ст.

Місто Кам'янець-Подільський у 20 - 30-ті роки ХХ ст. було окружним центром етнографічно-краєзнавчого руху, науки, регіональних досліджень усього подільського краю, зосередженням творчої інтелігенції.

Осередками регіонального дослідження були місцеві Інститут Народної Освіти та Сільськогосподарський Інститут, і в їх складі кафедра природи, економіки й історії Поділля, Кам'янець-Подільське наукове товариство при ВУАН, історичний музей, відділення окружного бюро краєзнавства. В основі науково-етнографічної діяльності були археологічні розвідки і розкопки, збір та опис архівних матеріалів, вивчення фауни і флори, наукові екскурсії по Кам'янеччині. Результати планової науково-дослідної роботи у вигляді доповідей заслуховувалися і обговорювалися на загальних засіданнях, доступних широкому загалу.

У підрозділі 3.2. «Декоративно-прикладне мистецтво Поділля у виданнях школи Гагенмейстера» висвітлюється діяльність етнографічно-мистецької наукової школи В. Гагенмейстера, яка об'єдналася навколо художньо-промислової школи ім. Г. Сковороди та її літографічної майстерні.

Основою художньо-промислової школи були художні класи. Під впливом директора В. Гагенмейстера і відомого поділлєзнавця Ю. Сіцінського і в зв'язку з профілюванням навчального процесу та виробничої практики на вивчення народних традицій культури, а також за завданнями наукового при ВУАН товариства, школа проводила етнографічну роботу. Екскурсії до визначних осередків народного мистецтва Поділля стали невід'ємною частиною фахової підготовки. В період літніх та зимових канікул установа організувала творчі групи, етнографічні експедиції з викладачів і учнів й направляла їх у села Кам'янеччини та інші місця Поділля. Вони виконували зарисовки селянських садиб, будинків, їх інтер'єру, збирали зразки подільських вишивок, народного одягу, виробів народних промислів й інші матеріали і обробляли їх для потреб навчання, шкільного і міського музеїв, а головне - використовували їх для відповідних літографічних видань.

У підрозділі 3.3. «Етнографічні дослідження Кабінету вивчення Поділля» висвітлені форми і напрями діяльності в галузі етнографічних знань Кабінету, який всіляко сприяв збереженню етнографічних експонатів, фольклорно-етнографічних пам'яток.

Кабінет виучування Поділля був створений на початку 1924 р. при Вінницькій філії Всенародної бібліотеки України при ВУАН. Його завданням передбачалося гуртування місцевих дослідників, збирання і популяризація регіональних знань, тобто основними напрямками діяльності були бібліотечно-бібліографічний, пам'ятникоохоронний, видавничий та політосвітній.

До складу Кабінету входило близько 30 фахівців з різних галузей знань. Очолював його В. Отамановський. Кабінет здійснив широкомасштабне наукове вивчення регіону, наслідком якого стали 26 окремих випусків праць. Наукові видання, випущені протягом 1924 - 1929 років, у комплексі мали становити своєрідну енциклопедію поділлєзнавства.

Методологічне значення має програмна розвідка В. Отамановського, яка висвітлює його погляди щодо ролі та місця краєзнавства у комплексному вирішенні проблем народознавства, «Краєзнавство на Поділлі, найближчі його завдання та потреби й ролі в краєзнавчій праці Кабінету виучування Поділля», основні положення якої актуальні для української регіоналістики і, безумовно, мають значний прикладний інтерес.

У підрозділі 3.4. «Етнологічна спадщина подільських науковців» показано внесок вчених-подолян у вивчення традиційної культури краю. В роботі виокремлено подільських дослідників традиційної культури населення краю (В. Отамановський, В. Храневич, М. Білінський, О. Іванов, І. Зборовський, Ю. Александрович, О. Кривицький, Г. Брилінг). Їхня спадщина характеризується великою кількістю публікацій у періодиці, аналітичними працями з окремих аспектів традиційної культури подолян.

Процес пошуково-збирацької роботи сприяв згуртуванню навколо подільських науковців великої кількості сільської інтелігенції. Зрозуміло в підрозділі подільських митців могло бути і більше. Зокрема тих, хто звертався до збирання, дослідження етнографічної спадщини паралельно з основною своєю діяльністю.

У Висновках сформовано загальні підсумки дослідження та викладено основні положення дисертаційної роботи, які виносяться на захист:

Проаналізувавши історіографію досліджуваної проблеми, було з'ясовано, що у вітчизняній науці немає узагальнюючих праць з історії етнології Поділля 20-х - 30-х років ХХ ст. Вітчизняними дослідниками були опубліковані лише окремі етнологічні розвідки галузевого, вузько-хронологічного чи фрагментарного характеру, оскільки історія розвитку етнології цього періоду на Поділлі не була темою їхніх спеціальних досліджень. В процесі дослідження вдалося зібрати, систематизувати та узагальнити значний обсяг історіографічного матеріалу, залучити нові різнотипні джерела й літературу. Завдяки аналізу численного масиву інформації статистичного, етнографічного, мистецтвознавчого характеру були розкриті різні аспекти наукової творчості поділлєзнавців 20-х - 30-х років ХХ ст.

Вивчення опублікованих і неопублікованих джерел та літератури дозволило визначити регіональні особливості розвитку етнологічної думки на Поділлі, які пояснюються соціально-економічним та політичним становищем краю, а також виділити основні етапи в етнографічному вивченні традиційної культури подолян 20-х - 30-х років ХХ ст. Перша половина 1920-х років - початок і поступове розгортання етнографічних досліджень Поділля, створення осередків з метою збирання фольклорно-етнографічних матеріалів. Друга половина 1920-х років - активізація збирацької роботи за участю широкої кореспондентської мережі та організації експедиції, етнографічних екскурсій формування етнологічних координаційних центрів, проведення роботи з підготовки наукових кадрів у галузі етнології. В цілому, етнологи вважають 20-ті роки ХХ ст. найбільш плідним періодом в становленні етнології на Поділлі, коли продовжувався активний період фіксації етнографічного матеріалу, створення етнографічних музеїв, розробляються проблеми наукової термінології, багато уваги приділяється просвітництву, розвивається видавнича діяльність подолян-етнологів, з'являються перші узагальнюючі спеціальні наукові розвідки з традиційної культури населення регіону. Кінець 1920-х - початок 1930-х років - згортання політики українізації та збирання етнографічних матеріалів, масові репресії дослідників.