Матеріали археологічних досліджень В.Б. Антоновича на сторінках ЧІТНЛ

Размещено на http://www.allbest.ru/

МАТЕРІАЛИ АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В.Б. АНТОНОВИЧА НА СТОРІНКАХ ЧІТНЛ

Анастасія Горькова

аспірант, Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК

У статті висвітлено основні результати археологічних досліджень В.Б. Антоновича, що опубліковані на сторінках «Читань Історичного товариства Нестора-літописця». Проаналізовано внесок В. Б. Антоновича як голови та члена Історичного товариства Нестора-літописця в охорону та збереження археологічних пам'яток.

Ключові слова: Історичне товариство Нестора-літописця, археологічні розкопки, пам'ятки археології.

археологічний товариство дослідження антонович

Діяльність Історичного товариства Нестора-літописця стала темою наукових досліджень як самих членів цього товариства, так і інших науковців, дослідників пізнішого часу. Серед робіт присвячених становленню та функціонуванню ІТНЛ варто відмітити статті М. Дашкевича «Историческое общество Нестора-летописца» 1884 р., «Общий очерк основания и деятельности Исторического общества Нестора-летописца за истекшие 25 лет его существования» 1889 р. Робота В.Базилевича: «Историческое Общество Нестора Летописца (1919-1921 гг.), стаття І. Житецького «Заходи коло організації історичного товариства в Києві».

М. Колесник ґрунтовно дослідив діяльність установи, розглянувши основні етапи роботи Київського товариства, уклав бібліографічний довідник, що розкриває тематику студій ІТНЛ, згодом науковець видав дисертаційне дослідження під назвою «Историческое Общество Нестора-летописца 1872-1931 гг. (Историографический очерк) 1990 р. Відоме також, дисертаційне дослідження Л.Б. Круглової на тему «Публікація джерел з історії України на сторінках Наукового часопису «Чтения в Историческом Обществе Нестора-летописца» (18791914 рр.) 2009 р.

Варто відмітити праці присвячені окремим науковцям, що працювали при товаристві: І.Н. Войцехівська «Академік Володимир Іконников: життєпис та бібліографія» 1998 р., М.І. Марченко, Л.К. Полухін «Видатний історик України О.М. Лазаревський» 1958 р., А.І. Чуткий «М.П. Дашкевич: спроба ідентифікації особистості» 1999 р. та ін.

Археологічна діяльність історичного товариства або інформація про публікацію археологічних досліджень, експедицій, майже не висвітлена у науковій літературі. У роботі О.З. Жмудського зазначено, що товариство Нестора сприяло розвитку археологічної науки, на сторінках «Читань» часто зустрічаютьсязвідомлення про археологічні розвідки. Але конкретних прикладів або висвітлення цієї сторони діяльності не зустрічаються на сторінках видання.

Джерельна база дослідження розпорошена по архівним установам Києва, оскільки архів у повному вигляді не зберігся до сьогодні. Фонд Комісаріату народної освіти (ф. 166) ЦДАВО України зберігає документи про діяльність окремих членів ІТНЛ, так само як і особові архівні фонди ЦДІАК України: фонд В. Базилевича (ф. 833), Данилевича (ф. 843), В. Іконникова (ф. 849) та безпосередньо фонд рукописної колекції документів ІТНЛ (ф. 222). Документи Київського університету(ф. 8), що зберігаються в Інституті Рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського: проекти документів, програми, статути, а також епістолярна спадщина В. Ляскоронського (ф. 90), В. Антоновича (ф. 164), С. Маслова (ф. 33) також доповнюють історію функціонування товариства в Києві. Найбільшу історичну цінність має часопис ІТНЛ -- «Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца», перша книга видана -- 1879 р., остання -- 1914 р., в якому розмішені матеріали звітів та повідомлень, історичні довідки про склад і діяльність товариства, а також безпосередньо тексти рефератів і доповідей членів ІТНЛ.

Київське Історичне товариство Нестора-літописця (далі -- ІТНЛ) стало першою громадською установою, яка почала систематично займатись вивченням та охороною пам'яток Наддніпрянської України¹.

Згідно статуту Київське товариство мало на меті об'єднати наукові сили в цілях поширення наукового знання серед населення та сприяння розвитку історії і сумісних дисциплін Федорова Л.Д. З історії пам'яткоохоронної та музейної справи у Наддніпрянській Україні. 1870-1910-і рр. /Л.Д. Федорова; Відп. ред С.І. Кот. -- НАН України. Інститут історії України. -- К.: Інститут історії України, 2013. -- С. 25. ЦДІАК. -- Ф. 858. -- Оп. 1. -- Д. 11. -- Л. 19. Уставы Киевского юридического общества, Устав исторического общества Нестора Летописца при Киевском Университете. Начато 1894 г. -- кончено 1895. -- Л. 2.. Саме тому у стінах ІТНЛ було об'єднано відомих істориків, етнографів, археологів, діячів культури і мистецтва: Г.Г. Павлуцького, В.Б. Антоновича, Ю.А. Кулаковського, М.І. Петрова, В.З. Завітневича, О.І. Левиць- кого, М.Ф. Біляшівського, В.Т. Георгієвського, М.В. Довнар-Запольского, В.І. Щербина та ін. Проведення спільних засідань з обговоренням матеріалів історичних досліджень, статей, а також видавництво наукових матеріалів -- стали домінуючим напрямом діяльності ІТНЛ. Відповідно товариство ставило перед собою ряд особливих функцій: 1) організовувати закриті та публічні засідання; 2) у випадку необхідності споряджати екскурсії для дослідження пам'яток, по мірі фінансових можливостей; 3) співпрацювати з російськими та закордонними науковими установами для популяризації даних з археології, палеографії, етнології; 4) збирати та видавати за визначенням Редакційного Комітету звіти засідань, наукові праці і матеріали окремими книгами друкованого органу установи -- «Чтениях» або інших збірках, монографіях, тощо. Товариство було вповноважене відкрити особисту бібліотеку або музей, тобто мало можливість складати свої наукові колекції, які розміщались у стінах Київського університету.Діяльність Київського історичного товариства була спрямована на проведення публічних і закритих наукових засідань, а також видавничу роботу, що дало показовий результат. Протягом 1873-1914 рр. у товаристві відбулося 500 протокольних засідань, на яких викладено приблизно 1000 рефератів, доповідей, результатів досліджень з різних галузей знань: історії, літератури, мистецтва і фольклору, історичного краєзнавства, а також археології. Археологічна наука висвітлювала ряд питань пов'язаних з: антропологією, давньою історією та археологією побуту слов'ян, давньою історією придунайських земель Чорномор'я, київською та іншою південно-руською старовиною, церковною археологією, стародавнім літописом, давньоруською історією, рукописним зібранням, історію церковно-слов'янської і російської мови, писемністю, історією побуту, тощо. З матеріалами прочитаних повідомлень у колах наукового товариства, а також з текстами протоколів засідань (наукових засідань проходило 4-17 на рік, на кожному зачитано близько 20-ти і більше наукових рефератів), відомостями про його склад та діяльність можна ознайомитись на сторінках видавничого органу ІТНЛ -- «Чтениях», протягом функціонування яких видано 24 томи.

Серед наукових матеріалів викладених на сторінках видавничого органу ІТНЛ особливе місце займають результати досліджень В.Б. Антоновича, видатного археолога, історика та етнографа, почесного голови ІТНЛ (11 жовтня 1881 р. -- 1 листопада 1887 р.; 5 жовтня 1896 р. -- 17 жовтня 1899 р.), а також співробітника інших наукових установ Російської імперії. Проведені науковцем археологічні роботи, результати яких висвітлені майже у кожному зібранні, представляють джерело, що розкриває історію археологічних досліджень не тільки Київського товариства, але й інших наукових установ, громадських та державних інституцій Російської імперії у період функціонування ІТНЛ. Такі дані дозволяють не тільки визначити вклад відомого науковця у розвиток археологічних досліджень кінця ХІХ -- початку ХХ ст., але й охарактеризувати розвиток археологічного знання цього часу комплексно.

Початок діяльності ІТНЛ співпав із фундаментальними змінами у царині археології південно-західного краю, пов'язані з організацією археологічних з'їздів. Проведення ІІІ-го Археологічного з'їзду у Києві у серпні 1874 року стало початком активних археологічних досліджень на території України, які до цього не мали систематичного характеру.

Яскравим прикладом розгортання археологічного напрямку досліджень слугує доповідь В.Б. Антоновича, зачитана 31 жовтня 1876 р. на засіданні ІТНЛ, присвячена результатам археологічних розкопок, що відбулись протягом 1876 р. на території Києва і Київської губернії Сведения о заседаниях исторического общества летописцы Нестора в 1873-1877 // ЧИОНЛ. -- К., 1879. -- Кн.1. -- С. 282-302.. Матеріали цієї доповіді у повному вигляді редакцією товариства вирішено помістити у першому томі «Читань» за 1873-1877 звітні роки. Серед п'яти випадкових знахідок Антонович В.Б. Археологические находки и раскопки в Киеве и в Киевской губернии в течении 1876 года / В. Б. Антонович // ЧИОНЛ. -- К., 1879. -- Кн. 1. -- С. 250-256. і шести проведенихз науковими цілями археологічних експедицій, висвітлено результати розкопок В.Б. Антоновича. У березні 1876 р. науковець разом з А.С. Роговичем дослідили групу печер у Кирилівського монастиря, печери із залишками кісток тварин, черепків бурої та червоної глини, та фрагментів кам'яних знарядь, представляли собою житлові споруди населення первісної культури Дніпровського поріччя. За ініціативою В.Б. Антоновича проведено підрахунки та зібрано інформацію про 45 печер, що простягались від Межигір'я до с. Монастирка у напрямку течії Дніпра, також наведено їх кількісні показники: у Межигір'ї -- 1 печера, у Кирилівського монастиря -- 20, у Аскольдовій могилі -- 1, у с. Скитка -- 1, у с. Козина -- 1, тощо. Деякі з археологічних знахідок були представлені під час доповіді для наочного ознайомлення з матеріалом та подальшим оформленням у фонди університетського музею.

Не дивлячись на складні фінансові умови, за даними багаторічного секретаря ІТНЛ літературознавця, історика М.П. Дашкевича, історичне товариство до 1898 року спорядило одну археологічну екскурсію у Білогородку, Київського повіту. За письмовими звітами перед початком досліджень члени товариства звертались до Київської Археографічної Комісії з проханням профінансувати розкопки у Білогородці на суму у 50 карбованців, саме таку суму влада виділяла для Комісії на проведення археологічних робіт. З 13 жовтня 1877 р. І.П. Хрущов разом з В.Б. Антоновичем почали археологічну роботу. Під час розкопок науковцями було знято план білгородського городища княжої епохи, а також порівняно місцеві пам'ятки із іншими знахідками городищ Київського князівства, що дало можливість виокремити їх особливі риси: городища мали не прямолінійні, а округлі обриси і всередині зовнішнього валу знаходився не один, а декілька дитинців (від 2 до 5). Членами ІТНЛ проведено розкопки в шести місцях городища, нажаль лише у трьох були зафіксовані сліди споруди, а також знахідки кольорових кахлів з слов'янськими написами (XVII ст.). На думку вчених, неподалік від церкви, на місці проведених траншей, де були знайдені поховання, раніше розташовувалась давня будівля кам'яної церкви, що в літописі згадувалась у ХІІ-ХШ ст. як церков св. Апостолів. Результати розвідки через два роки І.П. Хрущовим були опублікуванні на сторінках друкованого органу ІТНЛ, найдений археологічний матеріал продемонстрований на зібранні членів товариства та розміщений у фонди музею університету св. Володимира.

Не маючи достатньої фінансової підтримки на заплановані археологічні розвідки, члени ІТНЛ по-можливості намагались першими прибути на місця випадкових знахідок та детально ознайомитись з ними. Приклад щодо проведення такої роботи викладено у доповіді І.П. Хрущова «Белогородка и найденный в ней змеевик» прочитаної 11 вересня 1877 р., в якій описано археологічну знахідку біля р. Ірпінь. По крутому берегу Ірпеня на околиці гори була виявлена добре збережена золота медаль з вушком, під місцем знахідки виявлено уламки цегли, можливі залишки міської стіни. Знайдена медаль на аверсі мала зображення Пресвятої Богородиці з немовлям на правій руці, легенда іздавньогрецьким написом, на реверсі зображено голову у шлемі Хрущов І.П. Белогородка и найденный в ней змеевик / І.П. Хрущов // ЧИОНЛ. -- К., 1879. -- Кн. 1. -- С. 262-264.. Результати пошукової діяльності І.П. Хрущова через два роки були опубліковані у збірнику Київського товариства, разом з ними люстрації медалі та узорів кахлів знайдених у тому ж місці у вигляді додатків (рис. 1).

Засідання 29 січня 1878 р. відкрито рефератом В.Б. Антоновича «О монетных кладах, найденных в Киеве и его окрестностях». У своїй доповіді історик проаналізував 29 знахідок скарбів та умовно поділив їх на чотири групи за хронологією: 1) перша пол. XVII -- початку ХІХ ст. (12 скарбів, виключно руські монети); 2) XV -- друга половина XVII ст. (6 скарбів, домінування польських монет); 3) до XV ст. (5 скарбів, гривні київського та новгородського типів); 4) ІХ-Х ст. (6 скарбів, саманідські, аббасидські та візантійські) Сведения о заседаниях Исторического Общества летописцы Нестора в 1878-1887 // ЧИОНЛ. -- К., 1888. -- Кн. 2. -- С. 6-285.. У висновку археолог підкреслив, що скарби за умовою точних відомостей про їх місце знахідки, дають можливість судити про політичні та торгівельні зв'язки дослідженої місцевості.

17 вересня цього ж року В.Б. Антоновичем висвітлено результати розкопок за сумісництвом О.С. Уварова у Муромському повіті, Володимирської губернії. Під час археологічних розкопок в околицях Мурома було досліджено 3 місцевості, що відносились до різних періодів: 1) палеолітичні знахідки у Карачарові, 2) неоліт -- від Мурома до пристані Сапун, 3) залізний вік -- с. Максимовка Сведения о заседаниях Исторического Общества летописцы Нестора в 1878-1887. -- С. 6-285. Сведения о заседаниях Исторического Общества летописцы Нестора в 1888 // ЧИОНЛ. -- К., 1889. -- Кн. 3. -- С. 1-49..

З результатами розвідок у басейні р. Ірпеня і р. Тетерева В.Б. Антонович ознайомив членів товариства 12 листопада 1878 р. Науковець представив добуті предмети із поховань та виклав гіпотезу про поділ курганів залізної епохи на три періоди: 1) ранні кургани із спільним знаходженням бронзи і заліза; 2) кургани середнього періоду з виключно залізною зброєю, бронза тільки на прикрасах; 3) ближчий до християнського часу -- розмаїття металевих предметів, повне озброєння вершників.

У звітах про засідання за 1888 рік представлені дві доповіді Б.В. Антоновича. 31 січня прочитана перша, що розкриває результати розкопок 215 курганів, найбільша частина з яких розташовувалась в околицях Ходорківа. За словами археолога, древлянські кургани бідні на археологічні знахідки, тому у них відмічена повна відсутність посуду, лише по деяких зустрічаються зброя або прикраси із бронзи та срібла. Проведені роботи послугували В.Б. Антоновичу для визначення кордонів розселення Древлян, які він окреслив течіями річок: Ірпінь, Унаки, Кам'янки та Растовиці⁸⁷.

3 квітня представлена друга доповідь археолога під назвою «Городища докняжеского и удельно-вечевого периода, находящиеся в западной части деревни киевской земли» відкриває зміст екскурсій по 24-м городищам, які умовно поділено на 2 групи: по р. Раставиці та по р. Тетереву. За хронологією городища віднесено археологом до докнязівського та князівського часів, спираючись на піднятий археологічний матеріал з городища і прилеглих курганів (виділялись значною кількістю пряслиць). На основі своєї доповіді В.Б. Антоно-вич підняв важливі питання щодо датування городищ, для чого запропонував створити їх класифікацію, відповідно планів городищ та літописних даних.

На засіданні товариства 25 вересня 1888 р. В.Б. Антоновичем зачитано реферат про малодосліджені городища-майдани. Нажаль, проведені археологічні роботи по лінії Золотоноша-Кременчук не дали очікувані результати для виявлення особливостей і призначення цих курганів у давнину, референта підтримав В.З. Завітневич, який навів історичну довідку про археологічні дослідження городищ-майданів Д.О. Шеппінгом і графом О.О. Бобринським Сведения о заседаниях Исторического Общества летописцы Нестора в 1888. -- С. 1-49..

Не залишились поза увагою українського дослідника й музеєзнавча робота, В.Б. Антонович був знавцем не тільки вітчизняної музейної діяльності, але й цікавився закордонними музейними установами. Звіт про огляд археологічних музеїв у західнослов'янських землях: Львові, Кракові, Празі, Відні, Белграді та ін. В.Б. Антонович представив на засіданні 17 березня 1891 року Сведения о заседаниях Исторического Общества Нестора-летописца в 1891 // ЧИОНЛ. -- К., 1892. -- Кн. 6. -- С. 1-26. Сведения о заседаниях Исторического Общества Нестора-летописца с 27-го октября 1894 г. по 27-е октября 1895 г. // ЧИОНЛ. -- К., 1896. -- Кн. 10. -- С. 3-47..

Повідомлення В.Б. Антоновича про розкопки «в бывшей земле Радимичей» в околицях Гомеля, Могильовської губернії зачитано 17 жовтня 1893 р. Референтом розкопані 9 могильників і 115 курганів, що мали звичайні ознаки слов'янських курганів: розташовані групами із залишками глиняного посуду, невеликими ножами, жіночі поховання представлені срібними прикрасами.

З циклу останніх повідомлень В.Б. Антоновича надрукованих у збірниках ЧІТНЛ варто відмітити, що статті і повідомлення набувають більш теоретичного характеру. Науковець аналізує події у світі історії та археології: цікавиться археологічними експедиціями, науковими розкопками та видавництвом книг, присвячених розвитку історії та археології інших відомих вчених.

20 листопада 1894 р. В.Б. Антонович представив реферат на тему «Труды графа А.А. Бобринского по археологии Киевской губернии и вообще Южного края» у якому коротко, за допомогою характеристики 2-ох томів книги: «Курганы, случайные находки близ м. Смелы» та «Дневники раскопа 1887-1888 гг.» описує археологічні експедиції О. О. Бобринського, його спроби хронологічно класифікувати кургани, виділити форми скіфського посуду за орнаментом¹¹⁹.

Стаття за авторством В.Б. Антоновича «По вопросу об уничтожении Ярослава вала» розмішена у ІІ-му розділі десятої книги «Читань» розкриває з критичного боку зміст наукової роботи історика Т. Кибальчича. В.Б. Антонович звернув увагу на статтю Т. Кибальчича присвячену руйнуванню історичної пам'ятки -- так званого «Ярослава валу», яка вже стала предметом обговорення Московського Археологічного Товариства, що висловило своє непорозуміння бездіян- ням місцевих товариств щодо збереження пам'яток старовини. Саме тому В.Б. Антонович вирішив особисто зайнятись справою, виявити чи дійсно зруйновано археологічну пам'ятку. Але за історичними даними, картами міста, а також аналізом описаних знахідок науковець спростував думку Т. Кибальчичапро місцезнаходження валу збудованого за наказом князя Ярослава у теперішній садибі Рокачевського, а головне заспокоїв і пояснив представникам наукового кола, що знайдені речі не становлять такий науковий інтерес, як описано Т. Кибальчичем¹²¹⁰.

22 лютого 1898 р. зачитано реферат «О раскопках г. В.В. Хвойки в окрестностях м. Триполья». На засіданні голова товариства (В.Б. Антонович) ознайомив присутніх з археологічними дослідженнями В.В. Хвойки в околицях с. Жуківці, Верем'я, Черняхів Антонович В.Б. По вопросу об уничтожении Ярослава вала / В.Б. Антонович // ЧИОНЛ. -- К., 1896. -- Кн. 10. -- С. 52-70. Сведения о заседаниях Исторического Общества Нестора-летописца с 27-го октября 1897 г. по 27-е октября 1898 г. // ЧИОНЛ. -- К., 1899. -- Кн. 13. -- С. 99-126..

У відомостях про засідання ІТНЛ за січень-березень 1900 р. розмішено повідомлення В.Б. Антоновича у вигляді рецензії до археологічної збірки «Свято- вит» Еразма Маєвського. За словами доповідача збірник поділявся на 6 розділів: 1) оригінальні статті, щоденники розкопок; 2) огляд всіх відкриттів по археології у європейській літературі, розгляд найкращих творів з археології; 3) рецензії на археологічні праці; 4) відомості про найбільш важливі музеї Європи; 5) кореспонденція, матеріали для археологічних карт, нові наукові дані з археології; 6) бібліографія і література. Охарактеризувавши коротко видання, археолог підкреслив важливість подібних публікацій для археологічної науки, наголосивши на необхідності продовження цієї роботи Сведения о заседаниях Исторического Общества Нестора-летописца за апрель- октябрь 1900 г. // ЧИОНЛ. -- К., 1990. -- Кн.14. -- С. 63-87.. На наступних засіданнях за квітень-жовтень 1900 р. В.Б. Антонович також зробив подібну доповідь присвячену книзі Ю.Д. Талько-Гринцевича «Антропологія українських курганів», видану у Кракові 1899 р.

Резюмуючи археологічну діяльність В.Б. Антоновича, а також його членство в Історичному товаристві Нестора, варто відмітити, що від початку головування В.Б. Антоновича, не дивлячись на скрутні часи та тимчасове закриття університету (1884 р.), припинення зібрань товариства на вісім з половиною місяців, члени ІТНЛ продовжували популяризацію історичної науки, в тому числі розширювали коло своєї наукової діяльності. Саме завдяки активній археологічній роботі В.Б. Антоновича визначне місце у роботі товариства зайняла «...еще новая отрасль изучения древностей -- археология доисторического и вообще дохристіанского времени нашого юга» Дашкевич Н.П. Общий очерк основания и деятельности исторического общества Нестора-летописца за истекшие 25 лет его существования / Н.П. Дашкевич // ЧИОНЛ. -- К., 1899. -- Кн. 12. -- С. 1-16.. Крім того науковець активно займався підготовкою та участю археологічних з'їздів як на території України, так і поза її межами, всебічно підтримуючи ініціативи від інших членів ІТНЛ, щодо участі у подібних наукових зібраннях.

Размещено на Allbest.ru