Простір поза межами житла та "чужина" в традиційних уявленнях українців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Простір поза межами житла та «чужина» в традиційних уявленнях українців

Степан Андрущенко, Наталія Громова

В статті розглядається питання уявлень про простір поза межами житла і поняття «чужини» у традиційному світогляді українців. Ця тема недостатньо висвітлена у фаховій літературі, адже автори найчастіше зосереджуються або на висвітленні теми в глобальному чи регіональному (східноєвропейському) контекстах, або на розгляді окремих її аспектів. Світоглядна проблематика для традиційного світосприйняття має універсальний характер, однак окремі прояви її і вагомість в кожній культурі виступають в ролі національного маркера. Тож дана стаття базується на аналізі українського фольклору, передовсім ліричних і календарно-обрядових пісень, легенд і казок, а також описів обрядодій, зібраних етнографами та фольклористами у XIX на початку XX ст.

У ході дослідження автори з'ясували, що народні просторові уявлення базувалися, перш за все, на бінарних опозиціях, тобто на протиставленні найпростіших описових характеристик, зрозумілих людині: «близький-далекий», «великий-малий», «свій-чужий». Протиставлення «свого» і «чужого» в розмежуванні простору мало ключове значення: «своїм» уявлялось все зрозуміле, обжите, рідне, пов'язане із особистим досвідом; «чужим» далеке, незрозуміле, небезпечне. Для розуміння просторового розмежування, автори розглядають світоглядні уявлення в смислових парах «в хаті»/»надворі», «у дворі»/»за воротами», «у своєму селі»/»за селом», «свій край»/»чужина».

Окрема увага приділяється розгляду концепту «чужини» в українському світогляді, що демонструє світоглядні уявлення про далекий необжитий простір. Лексема «чужина» має велику кількість значень, що варіюються залежно від контексту використання вербального формулювання. «Чужиною» може бути простір за межами подвір'я, сусідня хата, сусіднє село, далекий край, інша держава тощо.

Важливим елементом теми є дослідження межової символіки, адже зонування простору зумовлює наявність символічних кордонів між окремими територіями з різною семантикою.

Роль цих кордонів часто виконували досить звичні для нас об'єкти, локуси чи архітектурні елементи. Наприклад, ворота, огорожі, елементи рельєфу. Всі ці межі мали символічне значення, були частиною картини світосприйняття і відігравали значну роль в обрядовості. Ключові слова: світогляд, свій-чужий, простір, чужина, межа, ворота

Space outside housing and «foreignness» in the traditional worldview of Ukrainians

Stepan Andrushchenko, Natalia Gromova

The article considers the issue of ideas about space outside the home and the concept of «foreignness» in the traditional worldview of Ukrainians. That topic is insufficiently covered in the professional literature, because authors often focus either on covering the topic in global or regional (Eastern European) contexts, or on considering certain aspects of it. Worldview issues for the traditional outlook are universal, but their individual manifestations and importance in each culture play the role of a national marker. Therefore, this article is based on the analysis of numerous examples of Ukrainian folklore, especially lyrical and calendar-ritual songs, legends and fairy tales, as well as descriptions of rituals collected by ethnographers and folklorists in the XIX early XX centuries.

In the course of the research, the authors find that spatial conseptions were based primarily on binary oppositions, that is the opposition of the simplest understood descriptive characteristics: «nearfar», «big-small», «domestic-foreign». The opposition of «domestic» and «foreign» in the delimitation of space was of key importance: «domestic» seemed everything clear, inhabited, native, related to personal experience; «foreign» distant, incomprehensible, dangerous. To understand the spatial delimitation, the authors consider worldviews in the semantic pairs «in the house»/»outside», «in the yard»/»beyond the gate», «in the own village»/»outside the village», «own land»/»foreignness».

Particular attention is paid to the concept of «foreignness» in the Ukrainian worldview, which demonstrates worldviews of distant uninhabited space. The token «foreignness» has a large number of meanings that vary depending on the context of using the verbal wording. A «foreignness» can be a space outside the yard, a neighbor's house, a neighboring village, a distant land, another state, and so on.

An important element of the topic is the study of boundary symbolism, because the zoning of space determines the presence of symbolic limits between individual territories with different semantics. These boundaries are often acted upon by objects, loci, or architectural elements that are quite familiar to us. For example, gates, fences, relief elements. All these boundaries were symbolic, were part of the worldview and played a significant role in rituals.

Keywords: worldview, domestic-foreign, space, foreignness, border, gate.

Питання уявлень про простір в традиційній культурі є невід'ємною частиною розуміння основ народного світогляду: закономірностей, які зумовлювали ті чи інші ритуальні та обрядові дії. Тема досить широка, тому в даній статті зупинимось лише на уявленнях про простір, що знаходився за межами помешкання: починаючи від власного двору і завершуючи віддаленими країнами. Варто зазначити, що в основі всіх уявлень про простір в народному світогляді лежить поняття бінарних опозицій, тобто протиставлень простих і зрозумілих людині з найдавніших часів описових характеристик: «близький-далекий», «великий-малий», «свій-чужий». Протиставлення «свого» і «чужого» в розмежуванні простору має ключове значення, що детально розглянемо нижче.

Комплексних досліджень, присвячених даній проблематиці, обмаль. Однак, тема просторових уявлень неодноразово порушувалася дослідниками традиційної культури: в контексті суміжних тем, у процесі дослідження обрядовості, фольклорних текстів тощо. Символічну і ритуальну роль традиційного житла та окремих архітектурних елементів поза його межами на матеріалах східноєвропейських народів описували переважно російські науковці А. Байбурін (1983), Т Цив'ян (2016), В. Красних (2002). Ці праці мають цінність і для розуміння аналогічної проблематики в українській традиції, адже світоглядні константи досить часто мають універсальний характер, тому можуть розглядатись і в надетнічному вимірі, і в глобальному. Зважаючи на це, також згадаємо про «Обряди переходу» А. ван Геннепа (1999), «Священне і мирське» М. Еліаде (1994), «Структурну антропологію» К. Леві-Строса (1997), «Пороговий завіт...» К. Трамбала (1896). Усі перелічені праці мають загальний характер та в різних аспектах (етнопсихологічному, філософському, лінгвістичному) розкривають тему символічних опозицій в етнокультурі в глобальному вимірі. Що ж до більш точного висвітлення теми саме українського народного світогляду і уявлень про простір варто згадати публікації Т Семашко (2014), О. Дубчак (2011), О. Селіванової (2005), Н. Іовхімчук (2015) та О. Юдіна (2008). Опозиції «свого-чужого» простору та концепту чужини тут розглядаються в лінгвістичному, філософському та етнологічному вимірі. Також звернемо увагу на праці С. Єрмоленко (1999) «Нариси з української словесності» та Н. Данилюк (2012) «Мова української народної пісні», в яких окреслюються окремі аспекти теми.

Автори цієї статті ставлять за мету доповнити наявні дослідження та розкрити тему символічного сприйняття простору поза межами житла людиною, що мислила в парадигмі традиційного світосприйняття. Наш розгляд базується на аналізі численних збірок пісенного фольклору, прозових текстів (записів легенд, казок, переказів), замовлянь, обрядових текстів і дійств (зафіксованих в описових працях етнографів XIX поч. XX ст.). Серед збірників прозових текстів «Малорусские народные предания и рассказы» М. Драгоманова (1876); «Колдовство: документы, процессы, исследования» В. Антоновича (1877); «Народные обряды и песни Лубенского уезда Полтавской губернии» В. Милорадовича (1897); «Материалы по этнографии Новороссийского края, собранные в Елисаветградском и Александрийском уездах Херсонской губернии» В. Ястрєбова (1894) та інші. Також зібранння текстів пісенного фольклору того ж періоду: «Сборник украинских песен издаваемый Михаилом Максимовичем» (Максимович 1849), «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край» (Чубинский 1872, 1877), «Народні українські пісні з голосом» О. ГулакаАртемовського (1868), «Женская доля по малороссийским песням» А. Боровиковського (1879); ХХ ст.: збірки Лесі Українки (1977) та Климента Квітки (2005). Важливі відомості містять і праці Ф. Вовка «Етнографічні особливості українського народу», В. Шухевича «Гуцульщина» та багато інших.

Світоглядні уявлення мають досить високий рівень стабільності, особливо для традиційного суспільства, тому упродовж тривалого часу зазнають мінімальних змін. В даному дослідженні зосередимо нашу увагу на періоді від середини XIX століття до початку Першої світової війни. Пізніший час для українського соціуму характеризувався активними соціально-політичними процесами і поступовим занепадом традиційного світогляду, а раніший відсутністю достатнього масиву зафіксованих фольклорних джерел. Тому зосередження саме на означеному часовому проміжку робить наш розгляд максимально об'єктивним.

Традиційні світоглядні уявлення українців про навколишній простір базувалися на умовних величинах і не мали ні числового вираження, ні географічної конкретизації в сучасному розумінні. Основними описовими характеристиками виступали бінарні опозиції (Цив'ян 2016, с. 10), передовсім протиставлення «свого» і «чужого» простору. «Свого», тобто зрозумілого, обжитого, рідного, пов'язаного з особистим досвідом, і «чужого», тобто незрозумілого, часто ворожого, віддаленого. Ці вірування були доволі універсальними, тому спробуємо встановити ієрархічний зв'язок.

Всередині хати основне символічне навантаження несли піч, покуть та стіл це маркери-локуси, що позначали найбільш зрозумілий і найбезпечніший простір для людини. Межі хати (стіни, вікна, двері) позначали кордон між цим простором і зовнішнім світом, який має іншу семантику. Водночас, двір також належав до «свого» світу, попри те, що існував за межами стін дому. За воротами починався «чужий» простір відносно садиби селянина, однак він не був чужим в смисловій парі «своє село / чуже село» і так далі. Тобто можемо простежити формування концентричних опозицій (кожна наступна включає в себе попередню), в які вкладалася різна символіка, однак вони діяли за тим самим принципом: «в хаті / надворі», «у дворі / за воротами», «у своєму селі / за селом», «свій край / чужина». Схожі ієрархічні моделі траплялися у фольклорних текстах, наприклад, у весільних:

Перша сторожа -- брат1къ въ воротяхъ,

Друга сторожа -- мати въ порога,

Третя сторожа -- батько у стола.

(Чубинский 1872, с. 407)

Наскільки далеко можна розвинути означену схему, напевне сказати складно, адже постає іще одна важлива проблема питання самоідентифікації українських селян у кін. XIX на поч. XX ст. Ця проблема потребує окремого розгляду, що мав би на меті відповісти чи людина із традиційним світоглядом асоціювала себе із соціальними чи національними групами, більшими за власну громаду, і чи сприймала середовище спільного існування за «свій» простір. Частково відповісти на це питання можна, проаналізувавши поняття «чужини» в народному світосприйнятті. «Чужина» вербальна формула; лінгвісти також застосовують термін «концепт». У даному разі використання його виправдане, адже в українській традиційній культурі лексема «чужина» мала багатофункціональний характер і набувала різних значень залежно від контексту вживання. Синонімічними до поняття «чужини» були також ширші мовні формули: «чужинонька», «чужая сторононька», «чужая стороночка», «чужая сторонушка» (тут і далі орфографія джерел збережена):

Налетилы та голубонькы изъ чужой сторононьки Взялы косу та рострипалы и золото обирвалы.

(Милорадович 1897, с. 130)

Не йидь, не йидь, брате, въ чужу сторононьку До дивчыны тай на розмовоньку,

Бо въ чужій сторонци горилкы напьесся Самъ молодій славы набересся.

(Милорадович 1897, с. 116)

Центром «свого» (обжитого, зрозумілого) простору для селянина завжди виступала його оселя: чим далі від неї знаходився простір, про який йшла мова, тим менше було про нього інформації і знань, і тим більш відстороненим і «чужим» він здавався. Саме тому поняття «чужина» мало багато значень і супроводжувалося переважно негативними конотаціями. Для нареченої, що виходила заміж і переїжджала до родини чоловіка, нове місце було «чужим» віддаленим від рідні. Правила нової родини також були новими, потребували звикання, а отже, викликали острах:

Не плач, Марисю, у матюнки, ще й наплачешся у свекрухи,

Через пороги ступаючи, чужі звичаї переймаючи.

(Леся Українка 1977, с. 19)

Ой вийду я за ворота на лебедя крикну.

Все чужая стороночка, тут я не привикну.

(Чубинский 1872, с. 172)

В даному випадку значення «чужини», як конкретного простору, досить розмите, адже практично не мало значення, чи житло нареченого розташоване на сусідній вулиці, чи в іншому кутку села, чи в іншому селі, у будь-якому разі це була «чужина». Протиставлення «свого» «чужого» відстежуємо і в межах більших територіальних одиниць: «своє» село це місце зрозуміле, пов'язане із особистим досвідом, функціонуванням громади, відвіданням громадських і сакральних місць. Натомість, «чуже» село, хоч і сусіднє, мало зовсім іншу просторову характеристику, сприймалось відсторонено. Це підтверджує навіть використання лексеми «чужий» щодо інших населених пунктів: «За нашов стодолов видно чуже село» (Пушик 1988, с. 15). Інше і віддалене у системі світосприйняття характеризувалося ознаками непритаманними «своєму» і «рідному»: «Що по чужихъ селахъ дощи йдуть, а въ насъ ричкы течуть» (Милорадович 1897, с. 89).

Семантика «чужини» в межах місцевості, краю, регіону означалась найбільш розмито, адже чітко провести межу між власним краєм і умовним «чужим» неможливо. Відповідно, «чужина»

це десь далеко, однак без конкретної локалізації. В наративі з'являлись додаткові лексеми для підкреслення небезпеки, яку несе зовнішній простір: «чужії люди», «вороги», «чужая сторононька без вітру шумить» (Милорадович 1897, с. 146) тощо.

Окреме місце займають уявлення про «чужину» як про закордон. Саме це значення згадує в першу чергу сучасна людина, однак до початку XX ст. це значення було лише одним з багатьох. Зрідка, але все ж траплялась у фольклорних текстах чітка локалізація, пов'язана із державною приналежністю тієї чи іншої території. Переважно, такою «чужиною» уявлялись сусідні держави: Польща, Литва, Туреччина, Німеччина, Угорщина, Крим, Московщина (Юдин 2008, с. 81):

Коню жъ мій, коню, продамъ я тебе Далеко одъ себе -- у чужу землю,

Турському королю; у чужу землю,

Турському королю, туркамъ па войну.

(Чубинський 1872, с. 308)

Держави, до складу яких впродовж тривалого часу входили українські землі, не втрачали значення «закордону» і однаково сприймались як далека «чужина». Розширення значення «закордону» поступово виникало наприкінці XIX початку XX ст. у зв'язку із активними міграційними процесами та репресивними діями імперської влади засланнями в Сибір, Казахстан та на Далекий Схід.

На завершення розгляду традиційних просторових уявлень українців, що стосувалися всіх явищ, людей і об'єктів, розташованих поза межами житла, зупинимось ще на одному важливому аспекті теми. Наявність зонування простору зумовлює існування меж чи кордонів між середовищами із різним семантичним навантаженням (Цив'ян 20і6, с. 10), а отже, ці кордони мали виражатись у конкретних об'єктах і набувати сакрального значення. Такими межами часто виступали конкретні локуси, архітектурні елементи. До прикладу ворота. Вони у традиційному світогляді вважались не лише архітектурною формою, а й мали чітко визначене символічне значення межі між «своїм» подвір'ям і «чужим» зовнішнім світом. Вийти за ворота означало покинути життєвий простір, долучитися до зовнішнього світу. Цим пояснюється прощання за воротами перед далекою дорогою і, навпаки, очікування повернення:

Та не журь мене, моя маты; бо я й такъ журюся А якъ выйду за ворота одъ вітру валюся.

(Гулак-Артемовський 1868, с. 47)

Тіло несуть, коня ведуть, кінь головку клонить,

Стоїть дівка на воротях, білі ручки ломить.

(Квітка 2005, с. 183)

Якщо перед дорогою кінь спіткнувся у воротях, це вважалося поганим знаком (Боровиковський, с. б1). Очікування із чужини зазвичай було марним не несло позитивного змісту і пов'язувалось зі смертю: «Злетвъ півень на ворота, да й сказавъ: кукурікv! Не сподівайсь, мати, сына съ походу уже довіку!» (Максимович, с. 110). Паралелі можна також провести між уявленнями про власний двір і своє село. Одна з них наявність воріт. В'їзд до села часто мав браму, однак вона могла бути й символічною: у вигляді куреня, де сидів «царинний дід», тобто сторож, що слідкував за тим, хто заїжджає і виїжджає із села (Вовк 2015, с. 132).

Отже, підсумуємо. Уявлення про простір поза межами власного житла в традиційному світосприйнятті українців у XIX на поч. XX ст. базувалися на протиставленні понять «свого» і «чужого». «Свій» простір, тобто освоєне середовище проживання, пов'язане із особистим досвідом, мав переважно позитивні характеристики і поставав однією із світоглядних цінностей. Натомість, «чужий» простір, тобто невідомий, віддалений, небезпечний, оцінювався негативно, набував ознак непритаманних «своєму». Уявлення про простір були відносними: для селянина все, що було за межами його хати, сприймалося як «чуже», однак відносно села в цілому подвір'я «своє»; відносно «чужого» села «своє» також є рідним і близьким і так далі. Тобто, чим менше людина мала інформації про віддалений простір, тим більш «чужим» він уявлявся. Цікавим саме для української традиції був концепт «чужини», тобто використання цієї лексеми і синонімічних їй. «Чужина», залежно від контексту, могла бути сусідньою хатою, в яку ішла заміж дівчина, покидаючи свою рідню, а могла бути і віддаленою країною за океаном, куди емігрували українці, скажімо, на початку XX ст. Також можемо стверджувати, що будьяке протиставлення «свого» і «чужого» формувало особливий комплекс межової символіки, в якому, здавалося б, звичні об'єкти (ворота, хвіртки, перелази, огорожі) отримували додаткове семантичне навантаження і виконували особливу функцію в традиційній культурі.

Тема має потенціал до подальшого вивчення і створення комплексної праці, яка б розкрила всі аспекти, пов'язані зі сприйняттям простору в світоглядних уявленнях українців, розумінням межової символіки, та її ролі в обрядовості.

простір житло чужина

Список джерел та літератури

АНТОНОВИЧ, В. Б., 1877, Колдовство: документы процессы исследования В. Б. Антоновича. Петербург: Тип. В. Киршбаума.

БАЙБУРИН, А. К., 1983, Жилище в обрядах и представлениях восточных славян. Л.: Наука. БЛОМКВИСТ, Е. Э., 1956, Крестьянские постройки русских, украинцев и белоруссов: поселения, жилища и хозяйственные строения. B: Восточнославянский этнографический сборник: Очерки народной материальной культуры русских, украинцев и белорусов в ХІХ начале ХХ в. М.: Изд-во АН СССР. 3-458. БОРОВИКОВСКИЙ, А., 1879, Женская доля по малороссшскимъ пЪснямъ. Очеркъ изъ малороссійской поэзш. СПб.: Типографія А. С. Суворина.

ВОВК, Ф., 2015, Студії з української етнографії та антропології. Харків: Видавець Савчук О. О.

ГЕННЕП, А., 1999, Обряды перехода. Систематическое изучение обрядов. М: Издательская фирма «Восточная литература» РАН.

ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ, О., 1868, Украінскі народни пісні з голосами. К.: Въ кньїгопечатні Е. Федорова. ДРАГОМАНОВ, М., 1876, Малорусские народные предания и рассказы. Киев: Тип. М. П. Фрица. ДАНИЛЮК, Н., 2012, Особливості порівнянь у мові української народної пісні. Волинь філологічна: текст і контекст.

ДРАГОМАНОВ, М., 1876, Малорусские народные предания и рассказы. Киев: Тип. М. П. Фрица. ДУБЧАК, О. П., 2011, Концептуальна опозиція «свій» «чужий» як базовий регуляторний фрагмент української мовної картини світу, Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 9: Сучасні тенденції розвитку мов. № 5. 92-99.

ЄРМОЛЕНКО, С. Я., 1999, Нариси з української словесності. К.: Довіра.

ІОВХІМЧУК, Н. В., 2015, Концепт «чужина» в українській народній пісні. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». Вип. 59. 81-83.

КВІТКА, К. В., 2005, Українські народні мелодії: збірник у 2 ч. / упоряд. та ред. А. І. Іваницький. К.: ІМФЕ. КРАСНЫХ, В. В., 2002, Этнопсихолингвистика и лингвокультурология. Москва: Гнозис.

ЛЕВІ-СТРОС, К., 1997, Структурна антропологія. Київ: Основи.

МИЛОРАДОВИЧ, В. П., 1897, Народные обряды и песни Лубенского уезда Полтавской губернии, записанные в 1888-1895 г. У: Сборник Харьковского историко-филологического общества. Харьков: Т 16. Тип. губерн. правления. 1-223.

ПУШИК, С. Г., 1988, Сміються, плачуть солов'ї: Збірник українських народних пісень про кохання., Упоряд. С. Г Пушик. К: Молодь.

Сборник украинских песен, издаваемый Михаилом Максимовичем, 1849, уклад., авт. передм. та приміт. М. О. Максимович. Ч. 1. К.: Тип. Феофила Глюксберга.

СЕЛІВАНОВА, О. О., 2005, Опозиція свій чужий в етносвідомості (на матеріалі українських паремій). Мовознавство, № 1. 26-34.

СЕМАШКО, Т Ф., 2014, Межі дихотомії «свій» «чужий» в аспекті етнічної стереотипізації. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мовознавство, № 2.237-241.

Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским Русским Географическим Обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования: (в 7 т.) / собрал П. П. Чубинский. Санкт-Петербург: (б. и.). 1872-1878.

УКРАЇНКА, Л., 1977, Зібрання творів: у 12 т. Т 9. Записи народної творчості, пісні, записані з голосу Лесі Українки. К.: Наук. думка.

ЦИВ'ЯН, Т В., 2016, Модель мира и ее лингвистические основы. Москва: Ленанд.

ШУХЕВИЧ, В., 2018, Гуцульщина. Харків: Видавець Олександр Савчук.

ЭЛИАДЕ, М., 1994, Священное и мирское / Пер. с фр., предисл. и коммент. Н. К. Гарбовского. М.: Изд-во МГУ. ЮДИН, А. В., 2008, Концепт чужбина/чужина в русском и украинском языке: сопоставительный анализ. Etnolingwistyka. Problemy j^zyka i kultury. № 20. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Sklodowskiej. 77-95. ЯСТРЕБОВ, В. Н., 1894, Материалы по этнографии Новороссийского края, собранные в Елисаветградском и Александрийском уездах Херсонской губернии В. Н. Ястребовым. Одесса: Тип. окр. штаба. TRUMBULL, H., 1896, Clay The Threshold Covenant or, The Beginning of Religious Rites. NY. Charles Scribner's Sons.

References

ANTONOVICH, V. B., 1877, Koldovstvo: dokumenty protsessy issledovania V. B. Antonovicha [Witchcraft: documents processes researches of V. B. Antonovich]. Peterburg: Tip. V. Kirshbauma. [In Russian]. BAIBURIN, A. K., 1983, Zhylishche v obriadakh i predstavleniiakh vostochnykh slavian [Dwelling in the rites and ideas of the Eastern Slavs]. L.: Nauka. [In Russian].

BLOMKVIST, E. Ye., 1956, Krestianskie postroiki russkikh, ukraintsev i belorussov: poseleniia, zhylyshcha i khoziaistvennye stroeniia [Peasant buildings of Russians, Ukrainians and Belarusians: settlements, dwellings and farm buildings.]. U: Vostochnoslavianskii etnohraficheskii sbornik: Ocherki narodnoi materialnoi kultury russkikh, ukraintsev i belorusov v ХІХ nachale ХХ v. M.: Izd-vo AN SSSR. 3-458. [In Russian]. BOROVIKOVSKII, A., 1879, Zhenskaia dolia po malorossiiskim pisniam. Ocherk iz malorossiiskoi poezii [Female fate in Ukrainian songs]. SPb.: Tipohrafiia A. S. Suvorina. [In Russian].

DANYLIUK, N., 2012, Osoblyvosti porivnian u movi ukrainskoi narodnoi pisni [Features of comparisons in the language of Ukrainian folk songs]. Volyn filolohichna: tekst i kontekst. [In Ukrainian].

DRAHOMANOV, M., 1876, Malorusskie narodnye predaniia i rasskazy [Little Russian folk tales and stories]. K: Typ. M. P. Frytsa. [In Russian].

DUBCHAK, O. P., 2011, Kontseptualna opozytsiia «svii» «chuzhyi» yak bazovyi rehuliatornyi frahment ukrainskoi movnoi kartyny svitu [Conceptual opposition domestic-foreign as a basic regulatory fragment of the Ukrainian language picture of the world]. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M. P. Drahomanova. Seriia 9: Suchasni tendentsii rozvytku mov.,i № 5, 92-99. [In Ukrainian].

ELIADE, M., 1994, Sviashchennoe i mirskoe [The sacred and the profane] / Per. s fr., predisl. i komment. N. K. Harbovskoho. M.: Izd-vo MHU. [In Russian].

GENNEP, A, 1999, Obriady perekhoda. Systematicheskoe izuchenie obriadov [The rites of the passage M: Izdatelskaia firma «Vostochnaia literatura» RAN. [In Russian].

HULAK-ARTEMOVSKYI, O., 1868, Ukrainski narodni pisni z holosamy [Ukranian folk songs with the voices]. K.: V knyhopechatni E. Fedorova. [In Ukrainian].

IOVKHIMCHUK, N. V., 2015, Kontsept «chuzhyna» v ukrainskii narodnii pisni [The concept of «foreign land» in the Ukrainian folk songs]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia «Filolohichna», Vyp. 59. 81-83. [In Ukrainian].

KRASNYKH, V. V., 2002, Etnopsikholinhvistika i linhvokulturolohiia [Ethnopsicholinguistics and linguoculture]. Moskva: Hnozis. [In Russian].

KVITKA, K. V., 2005, Ukrainski narodni melodii [Ukranian folk melodies]. K.: Naukove vydannia. [In Ukrainian]. LEVI-STROS, K., 1997, Strukturna antropolohiia [Structural anthropology]. Kyiv: Osnovy. [In Ukrainian]. MILORADOVICH, V. P., 1897, Narodnye obriady i pesni Lubenskoho uezda Poltavskoi hubernii, zapisannye v 1888-1895 [Folk rites and songs of the Lubensky district of the Poltava province, recorded in 1888-1895]. In: Sbornik Kharkovskoho istoriko-filolohicheskoho obshchestva. Kharkov: Tip. Hubern. Pravleniia. Vol. 16. 1-223. [In Russian].

PUSHYK, S. H., 1988, Smiiutsia, plachut solovi: Zbirnyk ukrainskykh narodnykh pisen pro kokhannia [Laughing, crying nightingales: A collection of Ukrainian folk songs about love]. Uporiad. S. H. Pushyk. K: Molod. [In Ukrainian]. Sbornik ukrainskikh pesen izdavaemyi Mykhailom Maksimovichem [Collection of Ukrainian songs, published by Mykhailo Maksimovich]. 1849. Uklad., avt. pepedm. ta prymit. M. O. Maksimovich. Ch. 1. K.: Tip. Feofila Hliuksberha. [In Russian].

SELIVANOVA, O. O., 2005, Opozytsiia svii chuzhyi v etnosvidomosti [Opposition domestic-foreign in ethnoconsciousness] (na materiali ukrainskykh paremii), Movoznavstvo, № 1.26-34. [In Ukrainian].

SEMASHKO, T F., 2014, Mezhi dykhotomii «svii» «chuzhyi» v aspekti etnichnoi stereotypizatsii [The boundaries of the dichotomy domestic-foreign in the aspect of ethnic stereotyping]. Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatiuka. Seriia: Movoznavstvo, № 2. 237-241. [In Ukrainian].

SHUKHEVYCH, V., 2018, Hutsulshchyna. Kharkiv: Vydavets Oleksandr Savchuk. [In Ukrainian].

Trudy etnohrafichesko-statisticheskoi ekspeditsii v Zapadno-Russkii krai, snariazhennoi Imperatorskim Russkim Geohraficheskim Obshchestvom. Yuho-Zapadnyi otdel. Materialy i issledovaniia [Studies of the ethnographic-statistical expedition to the West Russian Region], 1872-1878: In 7 vol. Sobral P. P. Chubinskii. Sankt-Peterburg. [In Russian].

TRUMBULL, H., 1896, Clay The Threshold Covenant or, The Beginning of Religious Rites. NY. Charles Scribner's Sons.

TSIVIAN, T V., 2016, Model mira i ee linhvisticheskie osnovy [Model of the world and its linguistic foundations]. Moskva: Lenand. [In Russian].

UKRAINKA, L., 1977, Zibrannia tvoriv: u 12 t. T 9. Zapysy narodnoi tvorchosti, pisni, zapysani z holosu Lesi Ukrainky. Kyiv: Nauk. dumka. [In Ukrainian].

VOVK, F., 2015, Studii z ukrainskoi etnohrafii ta antropolohii [Studies on Ukrainian Ethnography and Anthropology]. Kharkiv: Vydavets Savchuk O. O.

YASTREBOV, V. N., 1894, Materialy po etnohrafii Novorossyiskoho kraia, sobrannye v Elisavethradskom i Aleksandriiskom uezdakh Khersonskoi hubernii V. N. Yastrebovym [Materials on the ethnography of the Novorossiisk Territory in the Elisavetgrad and Alexandria counties of the Kherson province V.N. collected by V. N. Yastrebov]. Odessa: Typ. okr. shtaba. [In Russian].

ERMOLENKO, S. Y., 1999, Narysy z ukrainskoi slovesnosti [Essays on Ukrainian literature]. K.: Dovira. [In Ukrainian].

YUDIN, A. V., 2008, Kontsept chuzhbina/chuzhina v russkom i ukrainskom yazyke: sopostavytelnyi analiz [The Concept of a foreign land in Russian and Ukrainian: A Comparative Analysis]. Etnolingvistika. Problemy yazyka i kultury. № 20, Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Sklodowskiej. 77-95.

Размещено на Allbest.ru