Причины и проявления кризисного развития личности в педагогической деятельности

Размещено на http://www.allbest.ru/

Музично-образна семантика хорових обробок М. Леонтовича у проекції на параметри сучасної педагогічної практики

Бакало Л.К.

Київський національний університет культури і мистецтв

У статті висвітлюються образно-семантичні аспекти музично-хорової творчості видатного українського композитора М.Д. Леонтовича (1877-1921), аналізовані у проекції на параметри сучасної педагогічної практики у площині навчальних вимог диригентсько-хормейстерського класу. Проведений у статті аналіз одного з найвідоміших творів митця - хорової обробки «Пряля» дає підстави стверджувати наявність у художньому задумі твору М. Леонтовича складної музично-образної семантики, котра розподіляється на декілька взаємопов'язаних сюжетних ліній. Їх висвітлення обумовлює необхідність з'ясування підходів і принципів, на яких має ґрунтуватися робота над творами композитора у класі диригування та у репетиційно-хормейстерській діяльності. У зв'язку з цим, чималої уваги у статті надано розгляду питань, пов'язаних з проблемою інтерпретації хорової сюжетики М. Леонтовича як основи музично-образної архітектоніки творчості митця. Наприкінці статті вміщено висновки, у яких узагальнено результати про-веденого дослідження та окреслено перспективи їх застосування у сучасній музично-педагогічній та виконавсько-хормейстерській практиці. леонтович музичний семантика

Ключові слова: творча спадщина М. Леонтовича, хорові обробки, музично-образна семантика, навчально- репетиційні параметри диригентсько-хормейстерського класу, музично-педагогічна практика.

У статье освещаются образно-семантические аспекты музыкально-хорового творчества выдающегося украинского композитора Н.Д. Леонтовича (1877-1921), анализируемые в проекции на параметры современной педагогической практики в плоскости учебных требований дирижерско-хормейстерского класса. Проведенный в статье анализ одного из известнейших произведений композитора - хоровой обработки «Пряля» дает основания говорить о присутствии в художественном замысле произведения Н. Леонтовича сложной музыкально-образной семантики, которая разделяется на несколько взаимосвязанных сюжетных линий. Их освещение обуславливает необходимость выяснения подходов и принципов, на которых должна основываться работа над произведениями композитора в классе дирижирования и в репетиционно-хормейстерской деятельности. В святи с этим, большое внимание в статье уделено рассмотрению вопросов, связанных с проблемой интерпретации хоровой сюжетики Н. Леон- товича как основы музыкально-образной архитектоники творчества композитора. Вконце статьи помещены выводы, в которых обобщены результаты проведеного исследования и очерчены перспективы их применения в современной музикально-педагогической и исполнительско-хормейстерской практике. Ключевые слова: творческое наследие Н. Леонтовича, хорове обработки, музыкально-образная семантика, учебно-репетиционные параметры дирижерско-хормейстерского класса, музикально-педагоги- ческая практика.

In this article is clarified figuratively semantic aspects of music and choral works of the outstanding Ukrainian composer M.D. Leontovych (1877-1921), analyzed in the projection of the parameters of modern pedagogical practice in the plane of the educational requirements of the conductor-choir class. The analysis, one of the most famous works of the master “Praylia” (choral processing), is carried out in this article, gives us ground to assert the presence in the artistic conception of Leontovych's work of complex musical-shaped semantics, which is divided into several interrelated plot lines. Their coverage makes it necessary to find out the approaches and principles on which work should be based on of the composer's works in the conducting class and in the rehearsal and chorister's activities. Due to that, considerable attention in the article is granted to the consideration of issues related to the problem of the interpretation of M. Leontovich's choral plot as the basis of the musical-figurative architectonics creativity of the artist. There are some conclusions at the end of the article, summarizing the results of the conducted research and outlining the prospects for their application in modern musical-pedagogical and performance-chorister's practice.

Keywords: M. Leontovich's creative heritage, choral processing, musical-visual semantics, educational and rehearsal parameters of the conductor-choirmaster class, musical and pedagogical practice.

Постановка проблеми. Специфіка сучасного вітчизняного мистецько-освітнього середовища, значною мірою обумовлена складними і суперечливими процесами інтеграції української культури у систему загальноєвропейського культурного простору, що вказує на необхідність ґрунтовного переосмислення вітчизняних мистецьких надбань з позиції сучасних наукових підходів і методів. У цьому контексті, особливий інтерес становлять наукові напрацю- вання, які розкривають методологічні параметри переосмислення музичних творів видатних українських композиторів крізь призму їх функціонального застосування у процесі вдосконалення фахової підготовки диригентів-хормейсте- рів. Адже проблема вивчення хорової творчості українських композиторів у процесі вдоскона-лення фахової підготовки студентів вузів куль-тури порушує цілу низку важливих музично-теоретичних питань. Одним з них є розгляд різноманітних аспектів застосування музично- образної семантики хорової творчості М. Леон- товича у навчально-репетиційній роботі хорового класу. Висвітленню цього питання й присвячено дану публікацію.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Протягом останнього часу вивченню творчості Миколи Леонтовича були присвячені різні наукові дослідження, зокрема: А.Ф. Завальнюка [4], Н. Королюк, Н. Костюк, С. Орфеєва [11], Л. Пархоменко, публікацій у збірнику під ред. В. Золочевського та ін., а також розглядається в контексті огляду історії української музичної культури (М. Гордій- чук [3], В. Довженко, Л. Кияновська [8], Л. Корній [5], О. Шреєр-Ткаченко [16] та ін.). У переважній більшості вони висвітлюють питання, пов'язані з музикознавчо-композиційним аналізом творчості композитора, з'ясовують жанрово-стильову специфіку його творчого методу.

Виділення невирішених раніше частин за-гальної проблеми. Утім, до цього часу недо-статньо дослідженими залишаються питання, пов'язані з висвітленням аспектів застосування музично-образної семантики хорової творчості М. Леонтовича та її застосування у контексті су-часної музично-педагогічної практики, і зокрема у площині підготовки диригентів-хормейстерів. Це переконує у необхідності досліджень, здатних надолужити вказану прогалину.

Мета статті. Мета дослідження обумовлена прагненням з'ясувати фундаментальні засади музично-образної семантики хорової творчості М. Леонтовича (1877--1921), (на прикладі аналізу хорових обробок і зокрема твору «Пряля»), роз-глянувши їх крізь призму музично-педагогічної практики у площині підготовки диригентів-хор- мейстерів. Досягнення поставленої мети потре-бує вирішення таких завдань як:

* з'ясування сутнісних засад музично-об-разної семантики хорових обробок М. Леонтовича;

* поглиблене вивчення творчих народно-пісенних обробок, які розглядаються з погляду поглиблення уявлення про особливості творчого процесу М. Леонтовича, його мислення;

* творчого засвоєння студентами засобів виразності хорового стилю а сарреііа.

Методологія дослідження. У процесі висвіт-лення досліджуваної проблематики було застосо-вано: комплекс теоретичних методів дослідження: індукція, дедукція, аналіз, синтез, компаративний аналіз, систематизації, узагальнення.

Виклад основного матеріалу. Хорова спад-щина М.Д. Леонтовича вже давно традиційно вважається найдовершенішим взірцем вокально-хорового мистецтва, яке протягом декількох поколінь постає досконалим інструментом му-зичного виховання молоді. Рівень виконання його творів на сучасному етапі є мірилом художнього смаку та майстерності хорового виконання. Це й не дивно, адже творчість М. Леонтовича набула всесвітнього визнання, стала невичерпним джерелом для різноманітних наукових досліджень. Його доробку присвячені роботи та дослі-дження в таких важливих аспектах, як гармонія, поліфонія, форма, загальні засади композиції, літературні першоджерела, ідейно-художня об-разність та ін. Непересічним є також значення спадщини М. Леонтовича для виховання дири-гентів у навчальних закладах, зокрема, для ди-ригентсько-хорової практики студентів, творчого засвоєння ними засобів виразності хорового сти-лю а сарреііа та поглибленого вивчення багатств народнопісенної творчості. У процесі аналізу його творів на заняттях з диригування, читання хорових партитур і практичної роботи з хором важливим є наголошення на підході М. Леонто- вича до фактури як до сукупності засобів, перш за все. вокально-хорового викладу. Композитор зріс на акапельному співі та спостереженнях над конкретно озвученим інтонаційним матеріалом -- хоровим багатоголоссям, найціннішим здобуттям музичної культури України.

Зосереджуючи особливу увагу на горизон-тально-мелодичній стороні, Леонтович розширює можливості використання регістрів та нов- ноцінного розкриття тембру людських голосів. Він наділяє кожний елемент форми конструк-тивною функцією, розкриває його певні темброві якості відповідно до контексту, що спричинило багатогранний розвиток мелодики, гармонії та «хорової інструментовки». На основі народної теми композитор створював хорові твори, де художньо-філософські узагальнення, ідеї та об-рази знаходять свою структурну і смислову ви-разність.

Визначальна функція тембру у Леонтовича знайшла своє вираження при створенні рельєф-них індивідуальних мелодичних утворень, які виконують різну роль у фактурі, спираючись своєю структурою на характерні можливості голосу та пов'язані з ними прийоми виконання. Прагнучи до образної виразності ліній багатого-лосного малюнка, він створює конкретні тембро- колористичні звучання, що надають тій чи іншій темі певного художньо-образного смислу.

У гармонії цей розвиток виявляється в по-силенні фонізму шляхом витриманих співзвуч, поміщених у певні регістри або відповідне ла- дофункціональне оточення, застосуванні дис-онансів, утворених внаслідок самостійного мелодичного руху тощо, в області хорової орке-стровки -- в підкресленому виокремленні харак-терних простих тембрів і створенні мішаних.

Виразним прикладом цього є відома обробка М.Д. Леонтовича «Пряля». У цьому хоровому творі куплетно-варіаційної форми, створеному М. Леонтовичем на основі народної пісні, автор знайшов вірне співвідношення між тонким відчуттям мелодико-інтонаційної варіантності та текстовою драматургією. Виявляючи невичерпні скарби, втілені у кожному пісенному ме-лодичному звороті та поетичному образі, компо-зитор, як «драматург-психолог», розкрив гірку долю молодої жінки, змореної тяжкою працею, яка мусить терпіти знущання в сім'ї.

Особливості сюжетної драматургії в поетич-ному тексті пісні визначили архітектоніку твору та послідовність в ньому музичних характерис-тик. Перехід від одного проведення теми до на-ступного збігається з показом дійових осіб.?

Починається хор «Пряля» невеликим (чотири такти) вступом без слів, в якому автор розкриває пригнічений внутрішній стан жінки.

Композитор вводить верхній тетрахорд мело-дичного мі-мінору, який експонується як тема, що має особисту лінію розвитку. Про це свідчить її тематичний розвиток (у 16-17 тактах вона створює синкопу, у 18-19, 21-22 тактах змінює ритмічну одиницю). С. Орфєєв назвав її темою «страждання», яка з'являється у тих місцях, де композитор підкреслює глибину драматизму. Сила художнього втілення виявляється тут в ор-ганізації засобів хорової «оркестровки», спрямо-ваних на розкриття художнього змісту: альти експонують тему у супроводі чоловічих голосів, утворюючи збільшений тризвук, з метою досяг-нення характерних фонічних властивостей акор-ду рекомендується співати терцевий та квін- товий тон «гостро» вгору. Значно поліпшиться чистота інтонації, якщо в полі зору диригента VI і VII ступені гармонійного мінору у висхідному напрямку будуть подаватись з тенденцією за-гостреного підтягування вгору.

«Болюче-вишукано-томне» (вираз К. Пігрова) звучання тризвуку у нижньому регістрі правдиво виражає внутрішній стан прялі -- страждання як «вихідну точку». В ній -- зерно ідеї композитора, який неначе ставить питання: чому їй болить, і далі дає відповідь у музичному розвитку образів: їх протиставленні га взаємозв'язку.

У першій частині композитор узагальнив образ ніжної жінки -- трудівниці із щирим по-чуттям. Це підкреслено ліричним звучанням пі-сенної теми в партії сопрано, а, так звану, тему «страждання» в колоритному звучанні альтів, він відводить на другий план, перетворюючи посту-пово зовсім на тло, але її висхідний рух уперто нагадує про своє існування -- посилює смуток пригніченої жінки. Таку рису прялі, як ласка-вість, композитор виокремлює відповідно до слів «постілоньку», «голівоньку» прозорим звучанням однорідного жіночого двоголосся в терцію. Сфор-цандо на першому складі в словах «ой, склоню я голівоньку» влучно підкреслює стан невістки в чужій родині, яка не має права ні на спокійний сон, ні на перепочинок. Відповідно до змісту ди-наміка першої частини заснована на нюансах від «р» до «рр».

Драматургічна лінія розвитку висуває у дру-гій частині на перший план образи деспотичних свекора та свекрухи. З метою посилення ролі ви-разу, що несе емоційно-смислове навантаження підкреслення типового зла, Леонтович викорис-товує октавне зведення голосів. Пісенна тема інтонована унісоном чотирьохголосного хору на форте з акцентами та звучить могутньо як «емоційний вибух», створюючи жахливу картину загрози. Музична думка поступово набуває ще динамічного розвитку особливо з 20-го такту, у зв'язку із застосуванням подвійно рухомого контрапункту октави, що здійснює напрям руху голосів, розширює діапазон всього хору та змінює темброве забарвлення початкового з'єднання.

Тема проходить у басовій партії до кінця без змін. Специфічна темброва густота і міць, яку бас здатний розвинути в даному регістрі, до «дзво- ноподібної» (вираз Єгорова) звучності в контексті змісту твору надали звучанню пісенної теми протилежних художньо виразних якостей. Ак-центуючись на форте, звуки пісенної теми з вуст басової партії асоціюються зі зловісними окри-ками свекора. Лаконічно композитор виокрем-лює основну рису свекора -- деспотизм. Для ньо-го невістка -- просто рабиня. Відповідно до слів «дрімливая, до роботи лінивая» композитор ви-окремлює з теми поспівку і проводить її у альтів у зміненому вигляді, а в 21 такті її імітують тенори. За допомогою цього прийому, композитор неначе фіксує докори свекора іншими голосами.

У розподіленні хорових засобів, за допомогою яких Леонтович створює портретну «характе-ристику» свекрухи, що «як змія гуде», теж ви-являється логіка, що виражає особливості темб- рово-драматургійного розвитку.

Тема «страждання» проводиться у цій частині твору втретє і витікає з основної пісенної теми (16-17 такти) -- тепер характеристики свекора, що цілком логічно, оскільки ці два образи в сукупності і становлять «корінь зла». Трансформація у високому регістрі чоловічих голосів та метро- ритмічна видозміна теми «страждання» надають звучанню загострено-схвильованого характеру. У 21-му такті тема з'являється у сопрано, сек- вентно повторюючись та змінюючи ритмічну одиницю вчетверо (на слабких долях такту). Завдяки силі та блиску, притаманних сопрано у високому регістрі та динаміці форте на верхньому нестійкому звуці, вона набуває найсильнішого емоційного розмаху. Звучання її зловісно-погрозливе, що в контексті музичного твору сприймається як погроза розлюченої свекрухи. Сягнувши апогею, вона розкриває істинне нутро образу свекрухи в дії -- блискавично змінює свій напрям руху, по-вертаючись до тенора (символічно, як середини хорової тканини), щоб остаточно, подібно до змії-ної спритності вжалити своїми деспотичними сло-вами прямо в серце прялі.

Відтак, розвиток теми «страждання» у висхід-ному русі, що наближається здалеку, зовнішньо стримано, та різка зміна у низхідному напрямку у кульмінаційній зоні -- це не примітивна ілю-страція, а логічне поєднання двох суперечливих елементів. Розвиток їх дає поглиблене розкриття художнього образу в пісні, створеній народом.

Мішаний тип фактури у другій частині твору обумовлює різні методи досягнення ансамблю. У 15-му такті, відповідно до октавного унісону мішаного чотириголосного хору, злагодженість звучання передбачає злиття голосів у всіх аспек-тах; метроритмічному, інтонаційному, тембраль-но-регістровому, темповому, динамічному та ін. У тактах 17-24, де кожна хорова партія має осо-бисту лінію мелодичного розвитку, досягнення ансамблю передбачає прослуховування кожної хорової партії в одночасному звучанні.

Третя частина хору «Пряля» за характером музичного розвитку контрастно протиставлена попередній. Засобами хорового мистецтва Леон- тович тонко підкреслив найзаповітніше почуття лірики. Цей фрагмент виконують жіночі голоси в терцію на піано. Характерно, що у ньому зовсім зникає тема «страждання». Фальцетне звучання партії тенорів ніби створює м'яку тканину, яка служить тлом для звучання жіночих голосів. Перед слухачем постає образ її милого, який щиро співчуває дружні, прагне зігріти її серцем та розрадити чуйною, душевною розмовою, по-дібно до воркування голубів.

І знову М. Леонтович, як справжній вина-хідник, засобами хорової «оркестровки» створює умови для розкриття тембру людських голосів. Суть тембрового мислення композитора базується на принципах поліфонічного письма. У 28-30 тактах кожний з трьох голосів виконує свою функцію; сопрано -- мелодійну, альт -- гар-монійну (подібно до органного пункту: витри-маний звук на тоніці), а тенор -- контрапунктує до основної теми. Внаслідок, розвиненого голо-соведіння у 29 такті утворюється секунда -- го-стро дисонуючий інтервал. Однак в умовах коло-ристичного оточення її звучання сприймається як зворушливе, за умови, якщо тенорове «ре» (29 такт) буде подаватись високо, «до» -- тупо (низько), а «сі» у наступному такті -- із загостре-ним тяжінням вгору.

Висновки. Вказані спостереження перекону-ють у тому, що, розкриваючи музичні образи, М. Леонтович ретельно враховував закономірності музичного інтонування, глибоке знання яких принципово важливі для диригентсько-хорової практики студентів, адже у своїй повсякденній роботі хормейстери є справжніми творцями во-кально-хорової звучності, приділяючи даному аспекту виконавсько-хормейстерської діяльності значну частку репетиційного часу. З метою гли-бокого розуміння морально-естетичної суті ро-зучуваного твору доцільно акцентувати увагу на такій важливій стороні спадщини великого укра-їнського композитора, як народність.

Поняття народності М. Леонтовича, яке, на жаль, інколи зводиться до цитування народних мелодій та їх жанрових ознак, не вирішує проблеми. На наш погляд, аналіз поняття «народність» у художньо-образній характеристиці творів М. Леонтовича передбачає;

-- розкриття «психологічної глибини» мелодії та поетичного тексту народного оригіналу у ху-дожньо-досконалій і доступній для сприймання формі. Націлюючи студента у процесі аналізу на розкриття емоційної глибини пісні, ми спрямову-ємо його творчу уяву на звернення до почуттів, а через них до думки, до осмислення естетичних ідеалів, закладених у народній пісні;

-- спів а'сареііа, що є невід'ємною ознакою українського народного виконавства, методом художнього висловлювання Леонтовича; у співі без супроводу найбільше виявляються якості людського голосу; тембро-інтонаційні відтінки, живі інтонації мови, щирість почуття. Все це до-сягається не силою звуку, а внутрішньою енергі-єю та виразністю, що і є однією з основних вимог вокального виховання;

-- використання підголосків у хоровій пар-титурі Леонтовича, що сягають корінням до на-родних традицій імпровізації, принципи якої викристалізувались багатовіковою практикою підголоскового співу без супроводу.

Враховуючи специфіку хорової сюжетики тво-ру у всій її образній різноманітності, можна зро-бити висновок, що розкрити музичну драматургію хору «Пряля» неможливо без володіння такими ресурсами вокально-хорового мистецтва, як;

* контрастне співставлення динаміки та способів звуковедення (легато, маркато, нон легато);

* емоційно-виразне подання словесного тексту;

* уміння виразно інтонувати в умовах нетем- перованого строю;

* ансамблеве чуття.

Список літератури

1. Арановский М. Сознательное и бессознательное в творческом процессе композитора / М. Арановский // Вопросы музыкального стиля. - Ленинград, 1978. - С. 140-156.

2. Бобровский В. П. Тематизм как фактор музыкального мышления : очерки / В. П. Бобровский. - Москва : Музыка, 1989. - 268.

3. Гордійчук М. М. Микола Леонтович (1877-1921) / М. М. Гордійчук. - 2-е вид. - Київ. : Муз. Україна, 1974. - 62 с. : іл. - (Творчі портрети українських композиторів).

4. Завальнюк А. Ф. Микола Леонтович : дослідження, документи, листи: До 125-ї річниці від дня народження /

А. Ф. Завальнюк. - Вінниця : Поділля-2000, 2002. - 255 с. : а-іл.

5. Корній Л. П. Історія української музики : підруч. для вищ. муз. навч. закл. Ч.3 : (ХІХ ст.) / Л. П. Корній; М-во культури і мистецтв України; Нац. муз. академія України. - Київ ; Нью-Йорк : М. П. Коць, 2001. - 479 с. : нот.

6. Куницына И. Некоторые особенности подголосочной полифонии С. Прокофьева / И. Куницына // Полифония : сб. ст. - Москва : Музыка, 1975. - С. 249-272.

7. Мазель Л. О типах творческого замысла / Л. Мазель // Сов. музыка. - 1976. - № 5. - С. 19-31.

8. Медушевский В. О закономерностях и средствах художественного воздействия музыки / В. О. Медушев- ский. - Москва : Музыка, 1976. - 254 с.

9. Михайленко А. О принципах строения фуг Танеева / А. Михайленко // Вопросы музыкальной формы : сб. ст. - Москва, 1997. - Вып. 3. - С. 27-52.

10. Назайкинский Е. В. Логика музыкальной композиции / Е. В. Назайкинский. - Москва : Музыка, 1982. - 320 с.

11. Орфєєв С. Д. М. Леонтович і українська народна пісня / С. Д. Орфєєв. - Київ : Муз. Україна, 1981. - 75 с.

12. Пігров К. К. Керування хором / К. К. Пігров ; заг. ред. О. З. Міньківського. - Вид. 2-ге, випр. і допов. - Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1962. - 204 с. : іл., ноти. - (Бібліотечка художньої самодіяльності; № 5)

13. Соколов А. Музыкальная композиция XX века. Диалектика творчества / А. Соколов. - Москва : Музыка, 1992. - 230 с.

14. Фомин В. Способ существования музыкального произведения и методология сравнительного анализа // Му-зыкальное искусство и наука : сб. ст. - Москва, 1973. - Вып. 2. - С. 99-134.

15. Холопов Ю. Принцип классификации музыкальных форм / Ю. Холопов // Теоретические проблемы музыкальных форм и жанров : сб. ст. - Москва, 1971. - С. 65-94.

16. Шреєр-Ткаченко О. Я. Історія української музики. Ч. 1 : Розвиток укр. муз. культури від найдавніших часів до серед. ХІХ ст. / О. Я. Шреєр-Ткаченко. - Київ : Муз. Україна, 1980. - 198 с.

17. Южак К. О природе и специфике полифонического мышления / К. Южак // Полифония : сб. ст. - Москва, 1975. - С. 6-62.?

Размещено на Allbest.ru