Ґендерне виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку

Педагогічні умови ґендерного виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку. Ґендерний підхід в особистісно зорієнтованому вихованні. Зміст ґендерного виховання в процесі вивчення факультативного спецкурсу "Ґендерні стереотипи".

Рубрика Педагогика
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 18.10.2013
Размер файла 43,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Ґендерне виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку

13.00.07 - теорія і методика виховання

Вихор Світлана Теодозіївна

ТЕРНОПІЛЬ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України

КРАВЕЦЬ Володимир Петрович, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, ректор.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор

ГОВОРУН Тамара Василівна, головний науковий співробітник лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України; м. Київ;

кандидат педагогічних наук, доцент ГОЛОВАНОВА Тетяна Петрівна,

Запорізький національний університет, кафедра педагогіки і психології, доцент; м. Запоріжжя.

Провідна установа:

Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 31 березня 2006 р. о 12 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.053.01 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою:

46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2.

Автореферат розіслано 28 лютого 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Чайка В.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Утвердження України як незалежної демократичної держави, процеси демократизації та гуманізації суспільства сприяють створенню рівних можливостей для самореалізації особистості, незалежно від віку та статі. Проте дисбаланс представництва чоловіків і жінок у державотворчій та управлінській діяльності, збільшення різниці тривалості життя чоловіків і жінок, подвійна зайнятість жінок, брак самореалізації чоловіків у виховній та господарсько-побутовій функціях сім'ї, подвійні моральні стандарти свідчать про існування перешкод на цьому шляху, причинами яких є традиційні стереотипні погляди на місце і роль кожної статі у сімейній, професійній та суспільній сферах, що панують у масовій свідомості та спрямовують молодь на дотримання певних норм, цінностей, стандартів поведінки.

У процесі виховання індивід вчиться виконувати статеву роль згідно зі стандартизованими уявленнями про "чоловіче" і "жіноче", що гальмує або спотворює розвиток особистості, перешкоджає її самореалізації, оскільки не відповідає сучасному розвитку продуктивних сил, міжстатевому розподілу на ринку праці. З іншого боку, невизначеність процесу соціалізації, цінності, норми, очікування, які часто суперечать одне одному та продукуються ЗМІ, школою, сім'єю, усілякими організаціями, ускладнюють процес засвоєння чоловічих і жіночих ролей. На тлі змін у суспільстві та освіті виникла необхідність у корекції поглядів на соціально-психологічні відмінності, які існують між статями, та способів їх конструювання.

Соціально-психологічні та культурні відмінності між чоловіками і жінками відображає поняття "ґендер" (gender) - соціокультурна стать, біологічні відмінності - "стать" (sex). Двояке розуміння статі вимагає розвитку ґендерних уявлень у суспільній свідомості, розуміння ролі психолого-педагогічних дисциплін у наповненні освітнього простору інформацією про ґендер.

Методологічні проблеми ґендерної педагогіки вивчали В. Кравець, Л. Штильова; шкільної освіти з врахуванням ґендерної складової - Т. Говорун, О. Кікінежді, К. Корсак, Н. Лавриченко, особливості соціалізації дошкільників і молодших школярів різної статі - В. Абраменкова, А. Палій, О. Прозументик, Н. Радіна, підлітків - В. Москаленко, В. Романова; взаємодію педагогів з хлопцями і дівчатами підліткового віку - О. Антипова; виховання культури міжстатевих відносин - В. Коршунов, І. Мезеря; впровадження ґендерного підходу до виховання студентської молоді та її професійної підготовки - Т. Голованова, І. Мунтян, О. Цокур. Проте, результати теоретичних досліджень та виховної практики свідчать про недостатню увагу до ґендерного виховання старшокласників загальноосвітніх шкіл і переконують в необхідності застосування ґендерного підходу до організації навчально-виховного процесу.

Актуальність окресленої проблеми зумовлена наявністю суперечностей між:

· ґендерною стратегією в трансформації суспільних відносин і повільними змінами у масовій свідомості;

· консервативністю ґендерних стереотипів і новим змістом сучасних ґендерних ролей;

· виховним процесом і процесом статеворольової соціалізації;

· невідповідністю теоретичного вивчення проблеми та його практичного застосування у школі;

· професійним і громадянським самовизначенням учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку, з одного боку, і самовираженням в інтимно-особистісній сфері, з іншого.

Шляхи подолання вказаних вище суперечностей визначають ґендерна освіта й виховання. Таким чином, соціальна значущість і практична необхідність відповідного виховання, а також недостатнє теоретичне і методичне висвітлення проблеми визначили вибір теми дисертаційного дослідження: "Ґендерне виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках державного замовлення Міністерства освіти і науки України Тернопільському національному педагогічному університету імені Володимира Гнатюка на тему: "Ґендерна соціалізація дитини та виховання ґендерної рівності дітей та юнацтва" (державний реєстраційний номер №01034U003119). Тему дисертаційної роботи затверджено вченою радою Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протокол №7 від 3.03.2003 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №4 від 26.04.2005 р.).

Об'єктом дослідження є ґендерне виховання учнівської молоді в загальноосвітній школі.

Предмет дослідження - педагогічні умови ґендерного виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови ґендерного виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку.

Наше дослідження ґрунтується на припущенні, що ґендерне виховання буде ефективним за таких педагогічних умов:

· реалізації ґендерного підходу в організації особистісно зорієнтованого виховання;

· формування ґендерної чутливості вчителів, учнів, батьків;

· використання в освітній практиці результатів ґендерного аналізу змісту навчально-методичної літератури з метою пом'якшення впливу ґендерних стереотипів на суб'єктів навчально-виховного процесу;

· реалізації змісту ґендерного виховання в процесі вивчення факультативного спецкурсу "Ґендерні стереотипи".

ґендерне виховання педагогічний учень

Для досягнення мети дослідження і перевірки висунутої гіпотези визначено завдання дослідження:

1. На основі аналізу філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури та наукових праць з окресленої проблематики уточнити суть, методи, зміст ґендерного виховання, визначити та проаналізувати його основні фактори.

2. Обґрунтувати критерії і показники визначення рівнів сформованості ґендерної вихованості учнів 8-11 класів, здійснити їх діагностику.

3. Теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови ґендерного виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку.

4. Розробити педагогічні рекомендації щодо підвищення ефективності ґендерного виховання для вчителів, батьків та самовиховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: положення системного підходу як способу пізнання педагогічних фактів, явищ і процесів; філософське вчення про співвідношення свідомості і буття в контексті історико-педагогічних явищ і, відповідно, формування ціннісної позиції розвитку особистості; концептуальні положення гуманістичної психології і педагогіки щодо розвитку й формування особистості (А. Маслоу, К. Роджерс); концепція особистісно зорієнтованого виховання (І. Бех, А. Богуш, О. Сухомлинська, О. Савченко); положення ґендерної психології (Ш. Берн, Т. Говорун, О. Кікінежді, І. Кон, І. Кльоцина); ґендерні дослідження та їх інтеграція в освітній процес (В. Кравець, І. Сілласте, Л. Штильова); доробок науковців про виховання особистості (А. Макаренко, М. Стельмахович, В. Сухомлинський, К. Ушинський, М. Фіцула); концепція ґендерної стратифікації суспільства та ґендерної рівності як умови демократичного розвитку суспільства (Л. Лобанова, Л. Магдюк). У дослідженні використано основні підвалини розвитку освіти в Україні, закладені в Конституції України, законах України "Про освіту", "Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок", в "Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності", "Концепції національного виховання".

Для виконання поставлених завдань і перевірки гіпотези використовувалися методи дослідження: теоретичні - аналіз філософської, психолого-педагогічної та соціологічної літератури для зіставлення та порівняння поглядів учених на досліджувану проблему; синтез, порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення даних для визначення суті, принципів і методів ґендерного виховання та розробки педагогічних рекомендацій з метою підвищення його ефективності; емпіричні - анкетування, тестування, бесіди для вивчення компонентів ґендерної вихованості учнів; стандартизовані та нестандартизовані питальники з метою вияву впливу факторів ґендерного виховання; інтерактивні методи для урізноманітнення методів виховного впливу та підвищення його ефективності; спостереження, вивчення результатів та продуктів діяльності з метою перевірки гіпотези дослідження; кількісний та якісний аналіз емпіричних даних здійснювався за допомогою методів математичної статистики. Основним методом дисертаційного дослідження був педагогічний експеримент.

Дослідження тривало впродовж 1999-2005 рр.

На першому етапі (1999-2002 рр.) здійснено аналіз філософської, педагогічної, психологічної та соціологічної літератури, з'ясовано стан розв'язання проблеми у наукових працях з метою розробки концептуальних підходів до виконання дослідження, визначено об'єкт, предмет і гіпотезу, сформульовано мету й основні завдання дослідження; розроблено план і методику констатувального етапу експерименту; вивчено перспективний вітчизняний і зарубіжний досвід виховання дітей різної статі, проаналізовано фактори ґендерного виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку. Уточнено зміст понять "ґендерне виховання", "статеворольове виховання", "ґендерна вихованість"; обґрунтовано суть, зміст, принципи, методи та етапи ґендерного виховання

На другому етапі (2002 - 2004 рр.) проведено констатувальний експеримент; уточнено мету, шляхи та засоби впровадження ґендерного підходу в практику школи; здійснено ґендерний аналіз шкільних підручників для учнів 7-11 класів з метою пом'якшення впливу ґендерних стереотипів на всіх суб'єктів освітнього процесу. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови ґендерного виховання, враховано вплив інших факторів соціалізації.

На третьому етапі (2005 р.) проаналізовано й узагальнено проміжні та кінцеві результати експериментальної роботи, систематизовано дослідницькі матеріали; сформульовано й уточнено теоретичні висновки, оформлено тексти дисертації та автореферату, здійснено впровадження результатів дослідження у практику.

Експериментальна база дослідження. У педагогічному експерименті взяли участь 20 директорів шкіл, 18 заступників, 29 учителів географії, 24 вчителі математики, 25 учителів історії, 17 учителів англійської мови, 21 учитель німецької мови - усього 154 вчителі, які проходили курсову підготовку на базі Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти; 583 учні 8-11 класів та 92 батьків. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі середніх та старших класів загальноосвітніх шкіл №5, №6, №12, №16 м. Тернополя, ліцею "Голосіївський" №241 Голосіївського району м. Києва.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що:

вперше обґрунтовано педагогічні умови ґендерного виховання (реалізація ґендерного підходу в організації особистісно зорієнтованого виховання; формування ґендерної чутливості вчителів, учнів, батьків; використання в освітній практиці результатів ґендерного аналізу змісту навчально-методичної літератури з метою пом'якшення впливу ґендерних стереотипів на суб'єктів навчально-виховного процесу; реалізація змісту ґендерного виховання в процесі вивчення факультативного спецкурсу "Ґендерні стереотипи"); визначено критерії (когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий) та показники рівнів ґендерної вихованості (достатній, середній, низький);

визначено взаємозв'язок і взаємозалежність між поняттями "статеворольовий" і "ґендерний";

розширено й уточнено зміст понять "ґендерне виховання", "ґендерна вихованість"; конкретизовано принципи, методи (метод незалежних характеристик, незакінчених речень, рольові ігри, мозковий штурм, кейс-метод, побудова уявних і реальних педагогічних ситуацій, метод вільних асоціацій) й етапи реалізації ґендерного виховання, визначено його основні фактори (сім'я, школа, засоби культури);

набули подальшого розвитку положення про роль ґендерного підходу в процесі педагогічної взаємодії вчителів та учнів у контексті особистісно зорієнтованого виховання.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що сформульовані висновки та рекомендації щодо ґендерного виховання підлітків та юнацтва дають змогу поглиблювати й удосконалювати зміст, форми і методи їх виховання у сучасних соціальних умовах і можуть бути використані у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. Авторський факультативний спецкурс "Ґендерні стереотипи" може використовуватись шкільними психологами та вчителями загальноосвітніх шкіл. Одержані теоретичні та практичні результати доповнюють новими даними навчальний курс "Ґендерна педагогіка", який читається у Тернопільському національному педагогічному університеті ім. В. Гнатюка.

Матеріали дисертації можуть бути використані:

1) при розробці програм і посібників із проблем виховання підлітків та юнацтва;

2) у змісті спецкурсів для керівного складу загальноосвітніх шкіл та вчителів-предметників на курсах підвищення кваліфікації;

3) як доповнення до вдосконалення шляхів запровадження особистісно зорієнтованого підходу в школі;

4) при реалізації ґендерного підходу в закладах освіти.

Особистий внесок автора полягає у розробці цілісного погляду на проблему ґендерного виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку. У частині спільного дослідження використані результати експерименту автора.

Вірогідність результатів дослідження, основних висновків і рекомендацій забезпечується теоретичним і методологічним обґрунтуванням його вихідних положень, застосуванням комплексу засобів, форм і методів, адекватних об'єкту, предмету, меті і завданням дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів експериментальної роботи, репрезентативністю вибірки дослідження; використанням методів математичної статистики.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорено та схвалено на засіданнях кафедри педагогіки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Формування ґендерної культури молоді: проблеми та перспективи" (Тернопіль, 30-31 жовтня 2003 р.), у Міжнародній школі "Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві" (Одеса, 11-12 грудня 2003 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції "Теорія і практика ґендерного виховання студентської молоді: досвід, проблеми, перспективи" (Запоріжжя, 11-12 листопада 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Гендерні аспекти в методологіях гуманітарних наук" (Луцьк, 9-10 грудня 2004 р.), Всеукраїнській студентській конференції "Формування ґендерної культури майбутніх учителів" (Тернопіль, 25-26 березня 2005 р.), Міжнародному конгресі IV Слов'янські педагогічні читання "Розвиток особистості в полікультурному освітньому просторі" (Черкаси, 30 червня - 1 липня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Інтеграція ґендерного підходу в сучасну науку і освіту: результати та перспективи" (Одеса, 28 жовтня 2005 р.), науково-практичній конференції "Формування ґендерної культури молоді: проблеми та перспективи" (Тернопіль, 1-2 лютого 2006 р.).

Теоретичні положення та практичні рекомендації впроваджено у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи №12 м. Тернополя (довідка від 23.12.2004 р.), Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної освіти (довідка №01/520 від 29.12.2004 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка (довідка №148-33/03 від 20.02.2006 р.), гімназії імені В. Симоненка м. Львова (довідка від 20.02.2005 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць, з них 5 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, тези конференцій та 2 навчальних посібники.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (288 найменувань, із них 11 - іноземною мовою) та додатків. Робота містить 13 таблиць, 10 рисунків. Загальний обсяг дисертації становить 264 сторінки, основний зміст викладено на 180 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, об'єкт, предмет, гіпотезу і завдання дослідження, його методологічні основи та методи дослідно-експериментальної роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи й подано інформацію про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - "Ґендерне виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку як педагогічна проблема" - через аналіз історичних та соціально-економічних передумов, які сприяли змінам у наповненні змісту статевих ролей, обґрунтовано необхідність ґендерного виховання, висвітлено доцільність включення ґендерного підходу в освітній процес.

Концепція ґендерного підходу і ґендерного виховання в школі висвітлена у працях Т. Говорун, О. Кікінежді, В. Кравця, Л. Штильової; питання ґендерної соціалізації особистості з урахуванням вікових особливостей розглянуті у роботах І. Кльоциної, І. Кона, А. Мудрика. Широкий діапазон дисертаційних досліджень підтверджує актуальність даної проблеми: ґендерну соціалізацію вивчали Т. Говорун, М. Дорошенко, І. Ковальчук, В. Романова, О. Прозументик; ґендерний підхід в освіті - І. Мунтян, О. Цокур; питання підготовки вчителя до ґендерного виховання та перепідготовки психолого-педагогічних кадрів - С. Макаренко, С. Матюшкова, Н. Смірнова, Л. Шолохова, М. Полив'яна; ґендерне виховання студентів та концептуальні підходи до нього - Т. Голованова. Методичні рекомендації щодо впровадження ґендерної складової в освітній процес розробили Л. Бут, Л. Булатова, Ю. Градскова, І. Костикова, М. Котовская, О. Луценко, А. Митрофанова, Н. Туліна, А. Філіппова, Н. Шведова; актуальні проблеми ґендерної теорії розроблені С. Айвазовою, Т. Барчуновою, О. Вороніною, І. Жерьобкіною, О. Здравомисловою, Н. Пушкарьовою, О. Хасбулатовою, О. Ярською-Смірновою.

Проблема виховання учнів різної статі є достатньо складною та актуальною в педагогічній науці. Незважаючи на поширеність ґендерних досліджень, для окресленої проблеми характерна нечіткість, неузгодженість понять, їх різне трактування.

Теорія статевого виховання на сучасному етапі фактично розділилася між двома аспектами статі: біологічним (згідно з репродуктивним призначенням) та соціокультурним (згідно з роллю в суспільстві та сім'ї), що зумовило використання і появу термінів "сексуальне", "морально-статеве", "статеворольове", "ґендерне" виховання.

Зміни, які відбулися в другій половині ХХ ст. у розподілі статевих ролей у соціальній, сімейній та професійній сферах, ствердження позицій ґендерної теорії та позитивний ефект від її застосування в різних галузях суспільного знання зумовили використання ґендерного підходу в освітній сфері. Важлива роль застосування ґендерної теорії та її похідних у навчально-виховному процесі підкреслюється в дослідженнях Т. Говорун, В. Кравця, О. Кікінежді, І. Кльоциної, А. Мудрика, Л. Штильової.В. Татенко та І. Лебединська констатують, що початкове формулювання проблеми ґендеру в освіті полягає в тому, що викладачі освітніх закладів України в переважній більшості не визнають існування проблем виховання хлопців і дівчат, не сприяють подоланню стереотипних поглядів на роль і призначення статей.

У зв'язку з цим обґрунтування ґендерного виховання, усвідомлення його необхідності та розкриття сутності становлять теоретичне підґрунтя дисертації.

Зазначимо, що сутність ґендерного виховання полягає у відмові від сексизму, пом'якшенні ґендерних стереотипів, формуванні досвіду взаємодії між статями на засадах ґендерної рівності, недопустимості протиставлення за статевою ознакою в сім'ї, школі, будь-яких суспільних інститутах, створенні рівних умов і можливостей для розвитку, самовдосконалення і самореалізації кожної особистості. Ключовим у ґендерному вихованні є заперечення принципу "рівність у тотожності" та прийняття ідеї "рівність у відмінностях".

На основі узагальнених теоретичних даних уточнено зміст понять "статеворольовий" і "ґендерний", визначено їх взаємозв'язок і взаємозалежність. Наше бачення відмінностей між статеворольовим і ґендерним вихованням, їх взаємозв'язку зі статевим вихованням представлено на рис. 1.

Рис. 1. Взаємозв'язок між ґендерним і статеворольовим вихованням

Оскільки в науковій літературі недостатньо чітко визначено дефініцію "ґендерне виховання", то пропонуємо власне формулювання. Ґендерне виховання - цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття, поведінку вихованців з метою формування в них егалітарних цінностей, поваги до особистості, незалежно від статі, розвитку індивідуальних якостей і здібностей задля їх самореалізації, оволодіння навичками толерантної поведінки та з метою побудови громадянського суспільства. Завданнями ґендерного виховання є: реалізація ґендерного підходу в усіх ланках навчально-виховного процесу; усвідомлення проблем ґендерного паритету; оволодіння певним обсягом знань про упередження щодо кожної статі та їх усвідомлення; пом'якшення стереотипів щодо сімейних, професійних та суспільних ролей та корекція уявлень про норми маскулінності/фемінінності; збагачення емоційного світу, створення умов для розвитку індивідуальних здібностей з метою самореалізації особистості; накопичення та формування досвіду егалітарної поведінки. Засобом впровадження ґендерного виховання в навчально-виховну діяльність школи є включення в освітній процес ґендерної складової та застосування особистісно зорієнтованого підходу у взаємодії вчителів та учнів.

Ґендерні уявлення і стереотипи, які домінують у масовій свідомості, знаходять відображення в організації навчально-виховного процесу. Про це свідчать дослідження "критичної педагогіки", аналіз досвіду зарубіжних країн та результати досліджень М. Арутюнян, Л. Попової, Д. і М. Садкерів. Зміст поняття "ґендерний підхід до виховання" є складовою ґендерного підходу до навчально-виховного процесу в цілому. Саме через ґендерний підхід реалізується ґендерне виховання учнів.

У роботі акцентується увага на особливостях виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку. Показано, що цей вік є сензитивним періодом для формування вторинної ґендерної ідентичності (М. Кле, Я. Коломінський, І. Кон, І. Шилов), для усвідомлення молоддю і прищеплення їй навичок ґендерної культури та взаємодії на засадах ґендерної рівності (Е. Еріксон, І. Кльоцина, В. Коршунов, В. Кравець, І. Лунін, І. Мезеря). У старшому підлітковому віці учні цікавляться питаннями взаємовідносин між статями, в них, за висловом Г. Костюка, виникає "чуття статі", яке повинно бути предметом цілеспрямованого виховання. Криза підліткового віку, яка за даними дослідників (М. Кле, І. Кон, Г. Крайг), припадає на старший підлітковий вік, відображає суперечність між необхідністю наслідувати ґендерні стереотипи і бажанням відкинути прийняті норми і цінності, ствердити власні. Ранній юнацький вік, як новий етап рівня самосвідомості, формування стійкого образу Я, є сприятливим для усвідомлення й аналізу міжособистого спілкування, вибору життєвого шляху, професійного самовизначення, світогляду в цілому (О. Антипова, Ш. Берн, К. Журба, І. Ковальчук, В. Романова).

Вищевикладені теоретичні положення лягли в основу побудови емпіричного дослідження. Основним завданням констатувального експерименту було виявлення існуючого стану ґендерного виховання. Цей стан ми вивчали через аналіз основних факторів впливу: сім'ї, школи, культурного середовища. Результати анкетування засвідчують ґендерні відмінності у ставленні хлопців і дівчат до батька і матері, до виконання ними різних ролей у сім'ї. Хлопчики 13-14 рр. у 64% випадків відмовляються виконувати роботу, не характерну для їх статі. Дівчатка цього ж віку в 60% випадків погоджуються виконувати таку роботу. Ця тенденція також існує серед 11-класників. На запитання, "Чи часто ви відмовляєтесь виконувати роботу, яка не характерна для вашої статі? ", 29% дівчат відповіли позитивно, 35% - "ні", тоді як серед хлопців відповіли "так" 44%, "ні" - 41%. Використані методики і спостереження показали, що у сімейному вихованні хлопчиків і дівчаток існує асиметрія, яка полягає в тому, що хлопчика насамперед виховують як активного громадянина, а потім - як батька, чоловіка; дівчинку - як матір, дружину, а потім - члена суспільства.

Результати опитування батьків засвідчили, що значна їх частина має стереотипні погляди на зміст сімейних ролей, зокрема: 69% батьків вважають, що діти повинні залишатися з матір'ю після розлучення, 63% - що в разі необхідності дитина повинна звернутися за допомогою до матері, 44% батьків не можуть замінити один одного, 50% вважає, що чоловіки не повинні відкрито виявляти власні почуття.

Результати дослідження стану ґендерного виховання учнів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи свідчать про значний вплив на нього характеру педагогічної взаємодії, статі вчителя як взірця для наслідування ґендерної ролі, елементів "прихованого навчального плану", а саме: особливість соціальної побудови освітнього закладу, змісту предметів, стилю викладання. Так, виявилося, що переважна більшість учителів неоднаково опитує (5% вчителів-жінок, 20% учителів-чоловіків), оцінює (7% учителів-жінок, 8% учителів-чоловіків), карає хлопців і дівчат (43% вчителів-жінок, 68% вчителів-чоловіків); неусвідомлено впроваджує у шкільну практику ґендерні стереотипи; визнає, що шкільне виховання є недостатнім для формування повноцінної особистості; не готова до впровадження у шкільну практику особистісно зорієнтованого підходу (21% учителів-жінок, 44% учителів-чоловіків), зокрема його ґендерної складової. Близько половини вчителів визнають, що використовують фрази на зразок: "не будь бабою", "хлопцю це не личить"; існують опосередковані заборони на вияв експресивності хлопчиків: "будь справжнім мужчиною", "хлопчики не плачуть"; дівчаток орієнтують на материнство, домашню роботу: "ти ж будеш мамою", "для кухні цього не потрібно знати"; на фемінінність: "дівчатка так не роблять".

Аналіз відповідей учителів та учнів підтвердив припущення про те, що педагоги не однаково сприймають школярів різної статі, а також засвідчив ситуацію, за якої хлопці більше, ніж дівчата незатишно почуваються в школі, відчувають брак уваги, любові вчителів.

"Ґендер", як культурно-символічне визначення статі, відображає асиметричну структуру суспільства, у зв'язку з чим існує потреба в подоланні маскулінних цінностей, пом'якшенні ґендерних стереотипів. Результати опитування за анкетою "Приказки і прислів'я" засвідчили, що у дівчат із вступом у юнацький вік ставлення до стереотипів щодо розподілу ролей у сім'ї не змінюється і залишається приблизно вдвічі нижчим, ніж серед хлопців, у яких виражена тенденція до посилення стереотипізації.

Результати констатувального етапу експерименту, спостереження за роботою вчителів та результати анкетування, бесід засвідчують, що в теорії та практиці освітніх закладів проблема виховання учнів різної статі та подолання ґендерних стереотипів не є першочерговою. Складається суперечлива ситуація, коли, з одного боку, існує рівність вимог, незалежно від статевої належності, а з іншого - вимоги часто стереотипізовані, тобто "шкільна освіта переносить певний ґендерний код".

У другому розділі - "Педагогічні умови ґендерного виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку" - конкретизовано педагогічні умови успішного ґендерного виховання учнів, визначено мету і завдання формувального експерименту, описано його змістові та процесуальні аспекти, а також результати впровадження.

Ґендерне виховання як процес передбачає досягнення певного стану сформованості особистісних характеристик учнів, який ми називаємо ґендерною вихованістю. Отже, під ґендерною вихованістю розуміємо результат засвоєння учнями знань, цінностей і понять міжстатевої взаємодії, ґендерної культури суспільства, ґендерних стереотипів, їх осмислення, усвідомлення, оцінку та сформованість власного ставлення до них, що забезпечує взаємодію на засадах ґендерної рівності. Таке розуміння ґендерної вихованості дозволяє виділити в ній три компоненти: когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий. Залежно від сформованості кожного з компонентів ґендерної вихованості рівень ґендерного виховання буде різним. Якщо розглядати компоненти як критерії рівнів її сформованості, то можна виділити три основних рівні - достатній, середній, низький. Ми усвідомлюємо, що в реальному житті діапазон рівнів та індивідуальних відмінностей ґендерної вихованості набагато ширший, але диференціація саме за цими рівнями дозволяє врахувати основні відмінності та будувати стратегії поведінки щодо цих трьох груп учнів на основі особистісно зорієнтованого підходу. Виділення показників критеріїв ґендерної вихованості дозволяє показати взаємозв'язок між рівнями ґендерної вихованості та її компонентами, що представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Критерії та показники рівнів ґендерної вихованості учнів

Рівень ґендерної

вихованості

Критерії ґендерної вихованості

когнітивний

емоційно-ціннісний

поведінковий

Достатній

Ґрунтовна обізнаність із правилами міжстатевої взаємодії, чіткі уявлення про ґендерні стереотипи, власну гендерну роль у суспільстві, сім'ї, при виборі професії

Учні виявляють повагу до іншої статі, не принижуючи власну, мають позитивне ставлення до самих себе і до оточуючих, незалежно від статевої належності; орієнтовані на створення партнерських стосунків у майбутній сім'ї

Учням притаманні самоорганізація і саморегуляція поведінки, толерантність, прагнення до реалізації власних здібностей, включення в нетипові для статі види діяльності. У стосунках з іншою статтю виявляють повагу, тактовність, їх поведінка орієнтована на загальнолюдські цінності, а не на статевотипізовані якості

Середній

Недостатня обізнаність із правилами міжстатевої взаємодії. Недостатньо чіткі уявлення про ґендерні стереотипи, власну ґендерну роль у суспільстві, сім'ї, при виборі професії

У дівчат виявляється в спрямованості на фемінінність, у хлопців - на маскулінність. Існує ситуативне ставлення до оточення, залежно від статевої належності, немає чітких уявлень щодо стосунків у майбутній родині та розподілу сімейних обов'язків

Поведінка відзначається вибірковістю, ситуативністю, орієнтована на дотримання статевотипізованих якостей. Учні байдуже ставляться до налагодження взаємовідносин з іншою статтю, недостатньо вміють взаємодіяти на засадах взаємоповаги, взаєморозуміння, взаємозамінності

Низький

Поверхові, обмежені знання про міжстатеві та внутрішньостатеві відносини у сім'ї, школі, суспільстві, відсутній інтерес до соціально-психологічних аспектів статі

Учні виявляють неповагу до представників іншої статі, принижують їх, заперечують рівні можливості статей; існує орієнтація на домінаторний тип стосунків у майбутній сім'ї

Поведінка характеризується негативним досвідом взаємодії, відсутня її саморегуляція. Вияв таких якостей, як повага до іншої статі, позитивне ставлення до власної, має помірно стійкий характер і поширюється лише на окремих представників іншої статі, які є для них авторитетом

Узагальнення змісту психолого-педагогічної літератури, принципів ґендерної педагогіки та врахування вікових особливостей учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку, аналіз практики дозволили припустити, що ефективність ґендерного виховання визначається сукупністю таких педагогічних умов: реалізації ґендерного підходу в організації особистісно зорієнтованого виховання; формування ґендерної чутливості вчителів, учнів, батьків; використання в освітній практиці результатів ґендерного аналізу змісту навчально-методичної літератури з метою пом'якшення впливу ґендерних стереотипів на суб'єктів навчально-виховного процесу. Реалізація визначених умов ґендерного виховання є цілісним процесом навчально-виховної діяльності, яка передбачає ґендерний аналіз змісту підручників. З цією метою було використано чинні підручники з усіх предметів для учнів 7-11 класів, надруковані протягом 1999-2003 рр.

З метою підвищення ґендерної чутливості вчителів експериментальних шкіл складовою формувального експерименту стало їх ознайомлення з матеріалами спецкурсу "Ґендерний підхід в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами". У процесі вивчення курсу теоретичний матеріал було підкріплено та ілюструвано прикладами з педагогічної практики, зокрема прикладами з читання курсу "Ґендерні стереотипи" в школі, який проводився паралельно в рамках формувального експерименту. Використано інтерактивні методи навчання: проблемний виклад матеріалу, дискусії, аналіз педагогічних ситуацій, уроків, підручників, методичної літератури; анкетування; творчі завдання, рольові ігри. В основу взаємодії ми поклали переконання як метод формування свідомості. Зазначимо, що більшість педагогів відчуває "смисловий бар'єр" при обговоренні питань статі в цілому та ґендеру зокрема. Частина педагогів, заперечуючи ґендерний підхід, справедливо вважає, що виховання хлопців і дівчат неможливе без урахування ґендерних стереотипів. Оскільки ґендерні відмінності є соціально і культурно сконструйованими, то застосування означеного підходу до виховання дає змогу уникнути сексизму там, де підставою для утисків є біологічна стать. З іншого боку, наявність ґендерних відмінностей є засобом для корекції поведінки, можливостей, діяльності школярів.

З метою налагодження спільної діяльності сім'ї та школи у справі ґендерного виховання та підвищення ґендерної чутливості батьків проведено семінар, який включав теоретичну та практичну частини. Метою першої є формування ґендерної свідомості батьків через їх ознайомлення з основними засадами ґендерної теорії, корекція ґендерних стереотипів у вихованні, усвідомлення стилю взаємодії в сім'ї. Основними методами практичної роботи з батьками були: лекція, групова дискусія, переконання, аналіз ситуацій зі шкільної та сімейної практики.

Зміст багатьох підручників є засобом, за допомогою якого можна пом'якшити ґендерні стереотипи. Тому однією із педагогічних умов реалізації змісту ґендерного виховання обрано ґендерний аналіз навчально-методичної літератури за допомогою контент-аналізу та якісного аналізу текстів. Результати показали недостатнє насичення підручників змістом ґендерної спрямованості та підтвердили припущення про необхідність реалізації змісту ґендерного виховання через навчально-методичну літературу. Нами розроблено навчальний посібник з математики для 5-го класу з метою впровадждення у навчальний процес ґендерної складової через зміст задач. Наприклад, пропонується така задача: "Сім'я сіла лущити горіхи. Усього було 100 горіхів, тому їх вирішили розподілити так: дочці - найменшу частину, синові - удвічі більше горіхів, ніж дочці, матері - утричі більше, ніж дочці, батькові - удвічі більше горіхів, ніж синові. Скільки горіхів полущив кожен член сім'ї? " Через зміст задач здійснюється орієнтація учнів на партнерські стосунки в сім'ї, спільну діяльність та взаємозамінність.

Комплексна реалізація визначених нами педагогічних умов можлива при здійсненні цілеспрямованого виховного впливу на школярів, що знайшло вираження в авторському факультативному курсі "Ґендерні стереотипи" для учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку. Оскільки ефективному ґендерному вихованню заважають схвалені суспільством упередження щодо статусу, ролі кожної статі у суспільстві та сім'ї, то існує потреба в їх усвідомленні, пом'якшенні, у набутті знань про зміст чоловічих і жіночих ролей в історичній ретроспективі, умінні критично аналізувати фактори, які впливають на формування ґендерної ролі, поведінкових зразків міжстатевої взаємодії.

Зміст курсу включав теоретичну і практичну частини. Завданням теоретичної частини є збагачення знань про походження і природу ґендерних стереотипів, ознайомлення з їх основними групами та функціями з метою пом'якшення. Теоретичний аспект включав такі етапи: навчання основ ґендерної рівності, аналіз ситуацій та визначення пріоритетів, проведення бесід про ґендерні стереотипи, їх усвідомлення, розуміння та аналіз з метою пом'якшення в сім'ї, навчально-виховному процесі, суспільстві. Практична частина була спрямована на оволодіннями вміннями і навичками ґендерної культури, міжстатевого спілкування на засадах ґендерної рівності, взаємоповаги, толерантної поведінки, ґендерної чутливості, формування потреб та мотивів діяльності, оцінку та самооцінку, які дозволили б усвідомити суть упереджень щодо статі, зрозуміти її цінність, не применшуючи важливості іншої. В процесі експериментальної роботи використано комплекс методів виховання, зокрема, дискусії та проблемний виклад матеріалу, метод незалежних характеристик, незакінчених речень, інтерактивні методи (рольові ігри, мозковий штурм, кейс-метод, побудова уявних і реальних педагогічних ситуацій, метод вільних асоціацій тощо).

На заключному етапі формувального експерименту здійснено контрольне діагностування змін, які відбулися у ґендерному вихованні учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку. Дані формувального експерименту та аналіз його результатів довели ефективність педагогічних умов ґендерного виховання. Порівняльна характеристику результатів констатувального і формувального експериментів представлено в таблиці 2.

Кількісні зміни у рівнях сформованості ґендерної вихованості школярів засвідчили ефективність педагогічних умов ґендерного виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку: підвищився достатній рівень ґендерної вихованості у 8 кл. (в ЕГ - 60%, в КГ - 64%); в 11 кл. (в ЕГ - 14%, в КГ - 23%); понизився низький рівень ґендерної вихованості у 8 кл. (в ЕГ - 3%, в КГ - 13%); в 11 кл. (в ЕГ - 30%, в КГ - 43%).

Таблиця 2

Розподіл учнів експериментальних і контрольних груп за рівнями ґендерної вихованості на констатувальному та формувальному етапах експерименту (у %)

КГ/ЕГ

Рівень ґендерної вихованості, 8 кл.

низький

середній

достатній

конст.

форм.

конст.

форм.

конст.

форм.

КГ

17

13

27

27

56

60

ЕГ

13

3

30

33

57

64

Рівень ґендерної вихованості, 11 кл.

КГ

43

43

40

43

17

14

ЕГ

47

30

43

47

10

23

Здійснення виховної роботи дало змогу покращити значення рівнів ґендерної вихованості (чІекс=0,2; чІсп=2,1) учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку (чІекс=0,58; чІсп=1,58). Зміни є наближеними до статистично значущих, оскільки за короткий період впливу значних змін у свідомості учнів відбутися не могло. Водночас експериментальні дані засвідчили, що учні 8-го класу мають менш адекватну самооцінку, вони більше зорієнтовані на когнітивну та емоційно-ціннісну складові ґендерного виховання, недостатньо звертають увагу на прояви поведінкової складової. На відміну від восьмикласників, учні 11-го класу більш адекватно оцінюють власну особистість, рівною мірою зорієнтовані на когнітивний, емоційний та поведінковий компоненти ґендерного виховання. Одинадцятикласники більш стереотипізовані, лише п'ята їх частина на кінець експериментального дослідження перебувала на достатньому рівні ґендерної вихованості, тоді як серед учнів 8-го класу - 62%, що свідчить про необхідність розпочинати ґендерне виховання у старшому підлітковому віці, як більш сензитивному до зовнішніх впливів. Пом'якшення стереотипів, формування досвіду рівноправного співробітництва, створення умов для забезпечення ґендерної чутливості, послаблення традиційних культурних заборон щодо норм маскулінності-фемінінності є достатньо ефективними і в ранньому юнацькому віці, проте мотивація курсу повинна зосереджуватися на провідній діяльності, тобто наближатися до майбутнього життєвого вибору.

Зафіксовано зміни у ставленні до ґендерних стереотипів після завершення дослідно-експериментальної роботи серед учнів як старшого підліткового, так і раннього юнацького віку, що підтверджує доцільність її проведення. Відзначимо, що позитивні зміни помічено у ставленні до стереотипів маскулінності-фемінінності, розподілу сімейних ролей, зміни статусу жінки в суспільстві. Проте, упередження, які залишаються пануючими у масовій свідомості змінити практично не вдалось, продовжує існувати поділ на "чоловічі" і "жіночі" види діяльності, а вимоги до чоловічої ґендерної ролі жорсткіше регламентовані.

За результатами формувального експерименту сформульовано педагогічні рекомендації з ґендерного виховання для вчителів та батьків учнів 8-11 класів.

Проведене дослідження підтвердило висунуту гіпотезу та дозволило зробити загальні висновки.

Висновки

1. Подальший розвиток в Україні демократичних процесів та ґендерної рівності, як умови сталого розвитку суспільства, ставлять якісно нові вимоги до підготовки підростаючого покоління та виконання молоддю сімейних, професійних, соціальних ролей, які відображали б зміни в ґендерній стратифікації суспільства. Підвищення рівня знань вчителів, батьків та учнів щодо соціально-психологічних процесів, що відбуваються при становленні ґендерної ролі, є шляхом розв'язання суперечності між новим змістом ґендерних ролей та повільними змінами у свідомості.

2. Ґендерний підхід в освіті, як механізм досягнення ґендерної рівності та утвердження рівних можливостей для самореалізації кожної особистості передбачає: відсутність орієнтації на "особливе призначення" чоловіка чи жінки; заохочення видів діяльності, що відповідають інтересам особистості; пом'якшення ґендерних стереотипів; врахування соціально-статевих відмінностей. Ґендерний підхід є необхідною передумовою реалізації ґендерного виховання і виступає складовою особистісно зорієнтованого навчально-виховного процесу.

3. Сутність ґендерного виховання полягає у запереченні принципу "рівність у тотожності" та прийнятті ідеї "рівність у відмінностях". Визначено взаємозв'язок та взаємозалежність між категоріями "ґендерне" і "статеворольове" виховання як пов'язаними, проте не тотожніми аспектами статевого виховання. Конкретизовано методи реалізації ґендерного виховання (тестування, міні-лекція, відкрите і приховане педагогічне спостереження, дискусія, проблемний виклад матеріалу, метод незалежних характеристик, незакінчених речень, рольові ігри, мозковий штурм, кейс-метод, побудова уявних і реальних педагогічних ситуацій, метод вільних асоціацій); уточнено зміст понять "ґендерне виховання", "ґендерна вихованість"; визначено його основні фактори (сім'я, школа, засоби культури).

4. Метою ґендерного виховання є "ґендерна вихованість", яка включає когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінковий компоненти. Когнітивний компонент спрямований на формування уявлень про: себе як представника певної статі; зміст ґендерних ролей; усвідомлення ролей і функцій ґендерних стереотипів; те, що зміст сучасних ґендерних ролей ширший, ніж той, що випливає з біологічних відмінностей; чоловіки і жінки мають незначні психологічні відмінності, причому внутрішньостатеві відмінності переважають міжстатеві. Емоційно-ціннісний компонент включає усвідомлення "переваг та недоліків" статі, ціннісних орієнтацій, потреб та мотивів, які пов'язані з моральним розвитком особистості, зокрема: формування позитивного ставлення до власної статі та повагу до іншої; усвідомлення рівних можливостей для осіб різної статі; акцент на загальнолюдські цінності; орієнтацію на партнерські взаємини та егалітарний шлюб. Поведінковий компонент включає засвоєння моделей ґендерних ролей і реалізацію їх у житті, що знаходить вираження у: спільній діяльності на засадах ґендерної рівності, взаємоповаги, взаємозамінності; включенні в нетипові для статі види діяльності; відсутності в поведінці проявів неповаги до іншої статі, зокрема у спілкуванні.

5. Старший підлітковий та ранній юнацький вік є сприятливим для ґендерного виховання і характеризується: почуттям дорослості, "чуттям статі", суперечністю між необхідністю наслідувати ґендерні стереотипи і бажанням ствердити власні норми і цінності, виникненням потреби спілкуватись з однолітками протилежної статі, необхідністю самовизначення, вибору життєвого і професійного шляху, формуванням світогляду. Експериментально перевірено і доведено актуальність та ефективність спецкурсу з пом'якшення ґендерних стереотипів; виявлено й окреслено незначні відмінності при здійсненні ґендерного виховання в старшому підлітковому та ранньому юнацькому віці.

6. Аналіз факторів ґендерного виховання засвідчує, що воно є недостатнім для повноцінної реалізації особистості в суспільстві. При вихованні хлопчиків і дівчаток у сім'ї існує асиметрія, яка полягає в тому, що хлопчика насамперед виховують як активного громадянина, а потім - батька, чоловіка; дівчинку - як матір, дружину, а потім - члена суспільства. Підтверджено, що в сучасній школі мають місце елементи "прихованого навчального плану": вчителі неоднаково оцінюють, карають учнів різної статі, виявляють нерівноцінне ставлення до них, опосередковано пропагують ґендерні стереотипи; підручники зорієнтовані на маскулінний культурний ідеал. Проголошена зміна стратегії виховання на особистісно зорієнтовану реалізується в практиці школи недостатньо, оскільки більшість учителів, переважно жінок, взаємодіє з учнями на засадах навчально-дисциплінарного підходу, або не готова до педагогічної взаємодії на засадах особистісно зорієнтованого виховання. Ґендерна культура суспільства, як соціалізуючий фактор, через ЗМІ формує у школярів дихотомічні уявлення про статус, роль і призначення кожної статі, чим закріплює поширені у масовій свідомості погляди на ґендерні ролі.

6. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови ґендерного виховання: реалізація ґендерного підходу в організації особистісно зорієнтованого виховання; формування ґендерної чутливості вчителів, учнів, батьків; використання в освітній практиці результатів ґендерного аналізу змісту навчально-методичної літератури з метою пом'якшення впливу ґендерних стереотипів на суб'єктів навчально-виховного процесу; реалізації змісту ґендерного виховання в процесі вивчення факультативного спецкурсу "Ґендерні стереотипи".

7. Специфіка виховної роботи з ґендерного виховання полягає в комплексному поєднанні методів формування свідомості та поведінки з інтерактивними методами навчання і виховання, зокрема необхідністю моделювати реальну, емоційно насичену життєву ситуацію. Достатньо ефективним є використання засобів етнопедагогіки.

8. За результатами формувального експерименту сформульовано педагогічні рекомендації з ґендерного виховання для вчителів та батьків учнів 8-11 класів. Вони передбачають уміння аналізувати та пояснювати матеріали ЗМІ, навчально-методичну літературу на предмет наявності ґендерних стереотипів з метою їх пом'якшення; однаково залучати хлопців і дівчат до нетипових для статі видів діяльності для формування партнерства, взаємодії, взаємозамінності; однаково оцінювати, карати учнів та виявляти рівноцінне ставлення до них; уникати елементів сексизму в діяльності, спілкуванні; обговорювати з учнями старшого підліткового та раннього юнацького віку проблеми кожної статі (етичні, психологічні, соціальні), що стосуються рівності та взаємозамінності ролей у сім'ї та суспільстві.

Здійснене дослідження не претендує на остаточне вирішення проблеми ґендерного виховання учнів старшого підліткового та раннього юнацького віку. Виконана дисертаційна робота дозволила визначити ряд актуальних завдань для майбутнього дослідження проблеми ґендерного виховання. По-перше, вимагають подальшого вивчення всі вікові етапи і розробка специфіки ґендерного виховання для кожного з них; по-друге, розкриття факторів ґендерного виховання вимагає поглибленого вивчення, врахування впливу позашкільних установ, молодіжних організацій, субкультури тощо; по-третє, недослідженими залишаються відмінності між міською та сільською вибірками.

Література

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Вихор С.Т. Математика, 5 клас. Контрольні роботи з математики для 5 класу. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1999. - 64 с.

2. Вихор С.Т. Математика, 5 клас. Самостійні та контрольні роботи. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. - 96 с.

3. Вихор С. Виховання школярів різної статі та ґендерний підхід у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи // Педагогічний пошук. Науково-методичний вісник управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації та Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти. - 2005. - №1 (45). - С.6-9.

4. Вихор С. Теорія і практика ґендерного аналізу підручників з історії для середніх і старших класів // Вісник Запорізького національного університету. - 2005. - № 1. - С.18 - 23.

5. Вихор С.Т. Ґендерне виховання: паралелі крізь століття // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2003. - Том XLI. - С.82-90.

...

Подобные документы

Работа, которую точно примут
Сколько стоит?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.