Cамостійна робота учнів на уроках англійської мови та в позаурочний час

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ
Розділ 1. Теоретичне обґрунтування питання самостійної роботи на уроках іноземної мови
1.1 Компетентнісний підхід у вивченні іноземних мов
1.2 Комунікативна компетенція як мета навчання іноземної мови
Розділ 2. Організації самостійної роботи учнів ПТНЗ на уроках іноземної мови як розвиток комунікативної компетенції
2.1 Види і форми самостійної роботи учнів на уроках іноземної мови
2.2 Практичне застосування методів активізації самостійної роботи учнів на уроках іноземної мови
Висновок
Список використаних джерел …………………………………………….



Вступ

Формування самостійної, ініціативної і творчої особистості завжди розглядалося як одне з основних завдань освіти. Таку соціальну задачу ставили перед освітою передові педагоги і громадські діячі вже більше ста років тому. Сьогодні можливість учнів часто буває обмежена наслідуванням, дублюванням правил, алгоритмів, що пред'являються вчителем і відтворенням їх за його вказівкою. Запорукою успішного виконання навчальної роботи зазвичай є її точна відповідність пред'явленим зразкам.

У той же час не можна не вирізнити прагнення багатьох вчителів надати учням свободу, наприклад, у тих випадках навчальної та позанавчальної роботи, коли неправильність або неточність виконання завдання не впливатимуть на загальну картину успішності (засвоєння, результативності). Це різні творчі завдання з предмету на завершальному етапі вивчення теми, позакласні заходи на навчальному матеріалі і т.д. Можна сказати, що вчитель має в розпорядженні можливості і може створити умови для цілеспрямованого розвитку самостійності учня. Психологічний дискомфорт (хто-небудь не впорається, з'явиться занадто багато способів вирішення, і діти не опанують основним навчальним змістом ...) і недостатня розробленість питання на загальнометодичному рівні не дозволяють зробити процес формування цієї здатності складником процесу навчання.

Сучасні навчальні програми з загальноосвітніх предметів, у тому числі і з іноземної мови, містять вимогу виховувати навчальну самостійність і формувати вміння вчитися (тобто «вчити себе»). Учень, який не набув цих якостей, не справляється зі зростаючими вимогами до самостійності, об'ємом навчального матеріалу, збільшеним навантаженням. Він втрачає інтерес до навчання, вчиться значно нижче своїх можливостей, а ставши випускником, не в змозі без сторонньої допомоги творчо виконувати свою роботу, обов'язки громадянина.

Актуальність роботи зумовлена тим, що самостійність необхідна і в навчальному закладі, і в побуті для того, щоб диференціювати інформацію, виділяти найбільш значиму, щоб надалі не відчувати труднощі при узагальненні та систематизації знань і умінь і легко звертатися до власного досвіду (як до навчального, так і до житейського).

Об'єктом дослідження є самостійна робота учнів на уроках англійської мови та в позаурочній роботі.

Проблемою дослідження форми і методи організації самостійної роботи учнів на уроках англійської мови.

Мета роботи: проаналізувати методичну і теоретичну літературу з проблеми дослідження, виявити основні особливості організації самостійної роботи школярів на уроках іноземної мови та передумови її розвитку.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- Проаналізувати методичну і теоретичну літературу з проблеми дослідження.

- Розкрити сутність самостійної роботи учнів у сучасній педагогічній науці.

- Розглянути види та форми самостійної роботи учнів на уроках англійської мови та в позайрочній роботі.

- Виявити особливості організації самостійної роботи учнів на уроках англійської мови та в позайрочній роботі.

Теоретична значимість дослідження полягає в тому, що уточнена сутність комунікативної компетенції підлітків, виявлено можливості уроків іноземної мови для її формування, побудована теоретична модель формування комунікативної компетентності підлітків.

Практична значимість дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані не тільки вчителями іноземної мови середньої школи, а й викладачами інших загальноосвітніх дисциплін.

Структура роботи: робота складається з вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел.

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування питання самостійної роботи на уроках іноземної мови

1.1 Компетентнісний підхід у вивченні іноземних мов

У XX столітті значно зросла освітня значимість вивчення іноземних мов, їх професійна функція на ринку праці в цілому, що спричинило за собою посилення мотивації в їх вивченні.

Впровадження у практику вивчення іноземних мов в умовах реалізації комунікативно-орієнтованого підходу було зроблено з метою збереження і множення багатого мовного та культурного спадщини різних народів, для інтенсивного обміну технічною та науковою інформацією, досягненнями в галузі культури, ідеями, робочою силою, для підвищення мобільності людей. Ключовим принципом цього підходу є орієнтація на оволодіння мовою як засобом спілкування в реальних життєвих ситуаціях, актуальних для учнів.

Комунікативна компетенція не розглядається як особистісна характеристика тієї чи іншої людини; її сформованість проявляється в процесі спілкування.

Виділяються такі компоненти комунікативної компетенції:

- Граматична або формальна (grammatical competence) або лінгвістична (linguistic) компетенція - систематичне знання граматичних правил, словникових одиниць і фонології, які перетворять лексичні одиниці в осмислене висловлювання;

- Соціолінгвістична компетенція (sociolonguistic competence) - здатність вибирати і використовувати адекватні мовні форми і засоби залежно від мети і ситуації спілкування, від соціальних ролей учасників комунікації, тобто від того, хто є партнером по спілкуванню;

- Дискурсивна компетенція (discourse competence) - здатність побудови цілісних, зв'язкових і логічних висловлювань різних функціональних стилів в усній і письмовій мові на основі розуміння різних видів текстів при читанні і аудіюванні; передбачає вибір лінгвістичних засобів залежно від типу висловлювання;

- Соціокультурна компетенція (sociocultural competence) - знання культурних особливостей носія мови, їх звичок традицій, норм поведінки й етикету і вміння розуміти і адекватно використовувати їх у процесі спілкування, залишаючись при цьому носієм іншої культури; формування соціокультурної компетенції припускає інтеграцію особистості в системі світової та національної культур. [Коломієць, Васильєва, 2004. с.107].

Дана концепція стала провідною у галузі вивчання іноземних мов і послужила платформою для створення навчальних програм, навчальних посібників і методик навчання.

1.2 Комунікативна компетенція як мета навчання іноземної мови

Сучасна парадигма освіти передбачає філософське переосмислення завдань всієї системи освіти: як загальної середньої, так і професійної. Як справедливо зазначає О.Н. Соловова, «без цього будь-які реформи та інновації свідомо безсистемні, локальні і фрагментарні» [Соловова - 2005: 49].

Як підкреслює О.Н. Соловова, модель освіти вже давно перестала задовольняти реальні потреби розвитку суспільства і особистості.

Характерною особливістю сучасного етапу розвитку освіти є вимога інтеграції різних складових цілей освіти для досягнення базових компетенцій, які можна сформувати тільки спільними зусиллями всіх викладачів-предметників та самих учнів.

Формування комунікативної компетенції виступає в якості лідера при вивченні іноземних мов, оскільки мова є найважливішим засобом спілкування, без якого неможливе існування і розвиток людського суспільства.

Сьогоденні зміни в суспільних відносинах, засобах комунікації вимагають підвищення комунікативної компетенції учнів, вдосконалення їх філологічної підготовки. Все це підвищує статус англійської мови як загальноосвітньої навчальної дисципліни. Згідно з новими державними стандартами з іноземних мов основним призначенням предмета «Іноземна мова» є формування комунікативної компетенції, тобто здатності і готовності здійснювати іншомовне міжособистісне і міжкультурне спілкування з носіями мови.

Успіх будь-якої діяльності залежить від того, зазначає К.М. Левітан, чи володіє її суб'єкт комунікативною компетентністю, яка включає, на його думку, здатність слухати і почути, дивитися і побачити, читати і вичитувати і у всіх випадках адекватно зрозуміти сприйманий текст [Левітан, 2001. с.89-91].

На думку Кабардова М.К., комунікативна компетенція - це засвоєння етно - і соціально-психологічних еталонів, стандартів, стереотипів поведінки, оволодіння технікою спілкування [Кабарда, 1989. с.103-104]. Схожу з М.К. Кабардова позицію щодо визначення комунікативної компетенції висловлює І.А.Зимова, яка визначає її як оволодіння складними комунікативними навичками та вміннями, формування адекватних умінь в нових соціальних структурах, знання культурних норм і обмежень в спілкуванні, знання звичаїв, традицій, етикету в сфері спілкування, дотримання пристойності, вихованості; орієнтацію в комунікативних засобах, властивих національному, становому менталітету, освоєння рольового репертуару в рамках певної професії [Зимова, 2004. с.13-14].

Як бачимо, вчені включають до складу комунікативної компетенції деяку сукупність знань і умінь, що забезпечують ефективне протікання комунікативного процесу. Якщо ж говорити про комунікативну компетентність, то вона, як вважає К.М. Левітан, передбачає такий рівень взаємодії з іншими учасниками спілкування, який необхідний йому для нормального виконання комунікативних функцій в рамках своїх здібностей і соціального статусу.

Як вже говорилося, комунікативна компетенція є однією з ключових компетенцій та її формування має забезпечуватися всіма предметними областями освіти, в тому числі і засобами предмета іноземну мову raquo ;. Формування іншомовної комунікативної компетенції є інтегративної метою на всіх етапах навчання іноземним мовам [Бім, 1999. с.88].

Слід сказати, що зміна освітньої парадигми зі знанням на компетентнісний підхід спонукала багатьох дослідників до пошуків реалізації цієї проблеми в рамках конкретних предметних областей (рідної мови, математики, фізики, біології, іноземної мови та ін.) як в Росії, так і за кордоном. Мова йде не тільки про розуміння цього феномену, а й про його компонентному складі.

Вивчення наукової літератури показує, що теорій і варіантів про склад комунікативної компетенції досить багато. Це дослідження вітчизняних вчених: І.Л. Бім, І.А. Зимової, Г.І. Ібрагімова, В.А. Кельн, А.М. Новикова, М.В. Пожарською, Р.П. Мильруд, С.Є. Шишова, А.В. Хутірського та ін. Пошуки виділення компонентного складу комунікативної компетенції в зарубіжній дидактиці та методиці пов'язані з іменами таких вчених, як Д. Хаймз, А. Холлідей, Ван Ек та ін. Зокрема Д. Хаймз (D.Hymes, 1992) об'єднував поняттям комунікативна компетенція граматичну компетенцію (правила мови), соціолінгвістичну (правила діалектної мови), дискурсивну (правила побудови сенсу висловленого) і стратегічну (правила підтримки контакту з співрозмовником).

Під лінгвістичною (мовною) компетенцією розуміється здатність конструювати граматично правильні форми і синтаксичні побудови, а також розуміти смислові відрізки в мові, організовані згідно з існуючими нормами іноземної мови, і використовувати їх у тому призначенні, в якому вони вживаються носіями мови в ізольованій позиції. Лінгвістична компетенція є основним компонентом комунікативної компетенції. Без знання слів і правил утворення граматичних форм, структурування осмислених фраз неможлива ніяка вербальна комунікація.

Соціолінгвістична компетенція полягає в умінні вибрати потрібну лінгвістичну форму, спосіб вираження, залежно від умов комунікативного акту: ситуації, комунікативної мети і наміри мовця, соціальної та функціональної ролі комунікантів, взаємовідносин між ними і т.п.

Під дискурсивною (текстовою) компетенцією розуміється здатність використовувати певну стратегію для конструювання та інтерпретації тексту. У складі дискурсивної компетенції розглядається специфікація письмових та усних типів текстів і тактик мовної поведінки. При цьому розрізняються типи текстів, які учень здатний продукувати і ті, які він повинен інтерпретувати.

Соціокультурна компетенція передбачає знайомство з національно-культурною специфікою мовної поведінки носіїв мови, з тими елементами соціокультурного контексту, які релевантні для проходження і сприйняття мовлення з точки зору носіїв мови: звичаї, правила, норми, соціальні умовності, ритуали, країнознавчих знання і т.д.

Соціальна компетенція проявляється у бажанні та вмінні вступати в комунікативний контакт з іншими людьми. Бажання вступити в контакт обумовлюється наявністю потреб, мотивів, певного ставлення до співрозмовника, а також власною самооцінкою. Уміння ж вступати в комунікативний контакт вимагає від людини здатності орієнтуватися в соціальній ситуації і керувати нею.

Стратегічна компетенція дозволяє компенсувати особливими засобами недостатність знання мови, а також мовного і соціального досвіду спілкування в іншомовному середовищі.

Уваги заслуговує діяльнісна форма подання комунікативної компетенції А.В. Хутірського. Вчений підкреслює, щоб перейти до навчання, необхідно задати компетенції в діяльнісній формі. У цьому випадку сама назва компетенції визначатиме суть відповідного методу навчання. Автор наводить такі приклади формулювань комунікативної компетенції в діяльнісній формі:

- вміти представити себе усно і письмово, написати анкету, заяву, резюме, лист, привітання;

- вміти представляти свою групу, навчальний заклад, країну в ситуаціях міжкультурного спілкування, в режимі діалогу культур, використовувати для цього знання іноземної мови;

- володіти способами взаємодії з оточуючими і віддаленими людьми і подіями; виступати з усним повідомленням, вміти поставити запитання, коректно вести навчальний діалог;

- володіти різними видами мовленнєвої діяльності (монолог, діалог, читання, письмо), лінгвістичної та мовної компетенціями;

- володіти способами спільної діяльності в групі, прийомами дій у ситуаціях спілкування; вміннями шукати і знаходити компроміси;

- мати позитивні навички спілкування в полікультурному, поліетнічному і багатоконфесійному суспільстві, засновані на знанні історичних коренів і традицій різних національних спільнот і соціальних груп

Отож, можна сказати, що метою навчання іноземної мови є формування комунікативної компетенції учнів, яка реалізується в здатності до мовного спілкування. Запорукою успішної мовної активності учнів є також і нетрадиційні форми уроків англійської мови, в ході яких учні долучаються до культури країн досліджуваної мови, а також розширюють знання про культурну спадщину рідної країни, що дозволяє учням брати активну участь у діалозі культур.



Розділ 2. Організації самостійної роботи учнів ПТНЗ на уроках іноземної мови як розвиток комунікативної компетенції

2.1 Види і форми самостійної роботи учнів на уроках іноземної мови

Необхідно відзначити значимість науково обгрунтованої класифікації самостійних робіт, так як без орієнтування на неї неможливо побудувати ефективну систему самостійних робіт учнів. Потрібно сказати, що сьогодні існують різні класифікації самостійних робіт. Одні дослідники класифікують їх по цілях, інші - за характером навчальних завдань, що виконуються учнями в ході самостійних робіт, треті беруть за основу класифікації характер навчальної діяльності в процесі вирішення різних завдань, у роботах четверте зроблені спроби створити таку класифікацію самостійних робіт, яка враховувала б найбільш узагальнені підстави.

На наш погляд, найбільш повно відображає дидактичну сутність та роль самостійних робіт у навчально-виховному процесі класифікація Хакунової Ф.П., підставою якої є сучасні трактування дидактичних цілей, суті пізнавальних завдань і специфіки навчально-пізнавальної діяльності. У цій класифікації виділено чотири типи самостійних робіт.

До першого типу самостійних робіт віднесені ті, дидактична мета яких - формування в учнів умінь виявляти у зовнішньому плані те, що від них вимагається, на основі даного їм алгоритму діяльності. Пізнавальна діяльність учнів при цьому повинна полягати у визначенні об'єктів даної галузі знань при повторному сприйнятті інформації про них або повторних діях з ними. Дидактична мета самостійних робіт другого типу полягає у формуванні знань і вмінь, що дозволяють відтворювати по пам'яті засвоєну інформацію і вирішувати типові завдання [Хакунова Ф. П. 2003: 70]. Пізнавальна діяльність учнів в цьому випадку полягає в чіткому відтворенні, перетворенні структури та змісту засвоєної раніше інформації. Дидактичною метою самостійних робіт третього типу є формування в учнів знань і вмінь, що лежать в основі рішення нетипових завдань. Дидактична мета самостійних робіт четвертого типу - створення передумов для творчої діяльності. Пізнавальна діяльність учнів тут полягає в глибокому проникненні в сутність розглянутих об'єктів, встановленні зв'язків і відносин, необхідних для знаходження нових зв'язків і відносин, невідомих раніше ідей і принципів рішень, генерування нової інформації. Це вимагає того, щоб на кожному етапі роботи замислюватися над сутністю нових дій, над характером тієї інформації, яку слід створювати.

Знання обліку показаних характерних особливостей самостійних робіт кожного типу повинні лежати в основі своєчасного і послідовного включення їх у навчальний процес. Якщо таке включення організується і з урахуванням дидактичних цілей етапів навчання, то тоді можна говорити про те, що самостійна робота учнів реалізується в якості органічного елемента цілісної системи навчання і виховання. [Паршина І.В. , 1987]

Велике значення для підвищення ефективності самостійних робіт учнів має своєчасно і правильно сформована мотивація навчальної праці.

Формуючи в учнів мотиви виконання завдань для самостійної роботи, потрібно враховувати, на думку Жарової Л. В., що, хоча мотиваційна сфера навчальної діяльності і характеризується великою сукупністю мотивів, визначальними в цьому випадку можуть виступати три їхні групи. [Жарова Л. В., 1993. ]

До першої групи відносять соціальні мотиви. Вони можуть включати усвідомлення учнями життєвих потреб, розуміння суспільної значущості хорошої підготовки і т.п. Посилювати мотиви цієї групи викладач може шляхом показу прикладного характеру засвоюваной навчальної інформації.

До другої групи відносять мотиви, спрямовані на розвиток пізнавальних інтересів до навчального предмета та науки, яку він представляє.

До третьої групи мотивів відносять реакції учнів на ряд зовнішніх факторів, які організовують навчальну діяльність. Для посилення мотивів цієї групи викладач повинен чітко проводити заходи, необхідні для організації роботи учнів по пропонованих завданнях (вчасно видавати завдання, консультувати, контролювати, оцінювати і т.п.), а також намагатися показати учням престижність їх гарної роботи.

Головне, що слід мати на увазі, організовуючи самостійну роботу учнів за виданими завданням, - це необхідність попередньо навчити їх методам організації пізнавальної діяльності, озброїти їх методикою складання описів, пояснень та приписів - обов'язкових процедур будь-якого виду індивідуального пізнання.

Таким чином, вже в рамках навчальних занять з англійської мови (їх підготовки та проведення) слід створювати певні умови, що забезпечують ефективну самостійну роботу учнів для формування комунікативної компетенції.

Відомо, що форма організації праці впливає на її результат. Педагогічна цінність самостійної роботи залежить також і від того, яким чином організована діяльність учнів. Форма організації - це певна розстановка учасників навчального процесу, способи взаємодії вчителя та учнів, самих школярів між собою. Самостійно учень може працювати один, разом з невеликою групою одногрупників, з ким-небудь одним з товаришів або ж брати участь у загальногруповій роботі. Тому форми організації самостійної діяльності мають важливе виховне значення. Але досягаються позитивні результати, якщо педагог знає можливості кожної форми, її специфіку та педагогічні умови використання. Розглянемо їх.

Фронтальні самостійні роботи. Урочна система, як відомо, передбачає організацію пізнавальної діяльності одночасно з усіма учнями. Це може бути і фронтальна бесіда, і самостійна робота, виконувана в класі під безпосереднім наглядом і керівництвом вчителя. Особливості фронтальної форми організації самостійної діяльності учнів полягають у наступному:

Ш всі учні виконують спільне для всіх завдання;

Ш учитель дає загальний інструктаж до виконання завдання;

Ш використовуються загальні прийоми організацій та керівництва діями учнів.

Головна перевага фронтальних робіт полягає в тому, що тут можливі колективні досягнення спільної мети, рішення єдиних завдань, що спонукають учнів до співпраці. Проміжні та кінцеві результати самостійної діяльності можуть успішно обговорюватися всіма учнями, піддаватися взаємному контролю. Це робить істотний вплив на якість знань і умінь, стимулює пізнавальний інтерес і активність учнів.

При правильному педагогічному підході фронтальні самостійні роботи мають велике виховне значення. Якщо вся група працює над одним завданням, пізнавальний процес буде результатом колективної діяльності. При обговоренні результатів такої роботи швидше виробляється загальна думка, єдина позиція по відношенню до досліджуваного матеріалу, що створює основу для колективних переживань, для формування поглядів і переконань школярів.

Фронтальна форма організації самостійної діяльності найбільш доцільна тоді, коли учні приступають до вивчення теми, коли важливо створити певний настрій, викликати інтерес до нової теми. Також важлива і корисна вона на початковому етапі формування умінь, коли учні опановують способом виконання завдання за зразком. [Жарова Л. В., 1993: 149-151]

Індивідуальна самостійна робота - робота, яка передбачає виконання індивідуальних завдань і виключає співпрацю учнів. Однак вона відкриває величезні можливості для співпраці учня з учителем. Обов'язки вчителя при цьому не менш складні і відповідальні, ніж учня. Необхідний ретельний аналіз змісту навчального матеріалу, на основі якого педагог може виділити ті питання, які доступні окремим учням для самостійного опрацювання і важливі для розвитку пізнавального інтересу.

Організація індивідуальної самостійної роботи в умовах урочної системи викликає серйозні ускладнення в педагогів. Нелегко виявити при існуючій наповнюваності груп індивідуальні особливості кожного, багато часу забирає попередня розробка завдань.

У структуру уроку легко включаються невеликі за обсягом роботи, які вчитель пропонує окремим учням або групам (2-4 людини). Завдання виконуються в той час, коли в групі проводиться фронтальна робота. Перевіряються вони тут же або після уроку.

Кожен учень заздалегідь оформляє на картці завдання, яке приносить на урок. Групі, таким чином, пропонуються індивідуальні завдання, складені учителем, а самими учнями. Перевіряють і коректують виконану роботу та учні, і вчитель. Це - цікавий прийом співробітництва хлопців і педагога.

Виконання поточних індивідуальних домашніх завдань, запропонованих учителем, але обираних учнем на альтернативній основі.

Підготовка до уроку випереджальних завдань, що вимагають пошукової діяльності: повідомлень, доповідей, дослідів. На уроках для них виділяється 5-10 хвилин в процесі вивчення нового матеріалу.

Підготовка і проведення учнями ІІ-ІІІ курсів окремих уроків з учнями І курсу. самостійний робота іноземний мова

Тривала індивідуальна робота творчого характеру, виконувана тими учнями, у яких сформувався пізнавальний або професійний інтерес в процесі вивчення того чи іншого предмета.

Позаурочна робота, пов'язана з самоосвітньою діяльністю учнів, спрямованої на задоволення їхніх інтересів і пізнавальної потреби.

В останні роки помітне поширення в навчальних закладах отримала групова форма організації самостійної роботи. Вона відрізняється сприятливими умовами для співпраці самих учнів, для колективної взаємодії.

Найбільш проста і доступна на уроці форма співпраці учнів - робота в парах постійного складу. Такими парами постійного складу є два учні, які сидять за однією партою. Тому взаємодія налагоджується без особливих організаційних труднощів і витрат часу. На виконання одиничних завдань учні витрачають 5-10 хвилин, на роботу з листами взаємоконтролю, що включають матеріал цілої теми, - значно більше. Встановлено, що більш ефективною парна робота є там, де співпрацюють учні різної успішності, де ролі партнерів постійно змінюються.

Самостійне опрацювання матеріалу групою виправдане тоді, коли цей матеріал має широкі зв'язки з раніше вивченим. Основні положення програмного матеріалу може пояснити сам учитель, а групи продовжують роботу, підбираючи факти, приклади, деталізують ці положення і обговорюючи їх. Можлива і самостійна робота учнів з підручником, яка починається після інструктажу вчителя і здійснюється індивідуально кожним учнем, але передбачає при виникненні необхідності можливість спілкування в групі. Учні можуть звернутися за допомогою до товаришів, з'ясувати незрозуміле, нарешті, перевірити один одного.

Застосування варіантів групової роботи не тільки породжує різні способи і механізми співпраці учнів, вимагає самоорганізації, а й впливає на мотиваційну сферу вчення. Однак комплексне рішення навчально-виховних завдань досягається за тієї умови, якщо поєднуються в навчанні індивідуальна, групова і фронтальна форми організації самостійної роботи.

Варіанти цього поєднання можуть бути різними.

Педагог може запропонувати учням наступні завдання для самостійної роботи з текстом, лекційними матеріалами і матеріалами за усною темі:

Ш Ознайомтеся з опорним матеріалом по темі (наприклад, матеріалом підручника); складіть анотацію, реферат; випишіть визначення основних наукових понять; законспектуйте основний зміст; складіть план змісту; випишіть ключові слова.

Ш Виконайте завдання-орієнтири в процесі читання рекомендованого матеріалу або прослуховування усного повідомлення:

- дайте відповідь на заздалегідь поставлені питання за змістом;

- знайдіть відповіді на проблемні питання;

- виберіть правильну відповідь з ряду даних;

- виберіть з тексту положення, що розкривають сенс даних тез;

- упорядкуйте пункти плану відповідно до логіки викладеного матеріалу;

- проілюструйте тези прикладами з тексту;

- складіть питання за змістом;

- виправте невірні твердження;

- модифікуйте, доповніть заздалегідь дані визначення;

- виконайте словниковий аналіз понять (кола понять).

Ш При роботі над темою виконайте наступні завдання:

- складіть глосарій основних наукових понять з теми;

- складіть план-конспект з теми;

- підберіть матеріали з додаткових джерел до пунктів плану теми;

- розгорніть пропоновані тези на основі читання джерел (трансформація опорного конспекту в розгорнутий, плану - в конспект);

- підберіть визначення наукових понять до вихідних даних;

- прочитайте текст з комунікативною метою (для повідомлення, розповіді, дискусії);

- виконайте завдання теми;

- напишіть реферат;

- проведіть співбесіду або консультацію за темами для самостійного вивчення;

- вивчіть матеріал по темі з метою виходу в рольову, ділову, ситуаційну гру;

- прочитайте матеріал, систематизуйте його для подальшого пред'явлення в професійно-педагогічних цілях;

- зробіть аналітичну вибірку нової наукової інформації на додаток до вже відомої (багатоступеневе, концентричне читання);

- складіть бібліографію та анотацію по темі (розділу теми);

- самостійно складіть запитальник і завдання з основних питань теми;

- підготуйте власні пропозиції для вирішення завдань навчання (як краще подати, викласти матеріал, як організувати роботу з його вивчення, як практично в майбутньої педагогічної діяльності використовувати теоретичні знання).

2.2 Практичне застосування методів активізації самостійної роботи учнів на уроках іноземної мови

Використання сучасних методів навчання є основою при організації самостійної роботи учнів на уроці. Одним з таких методів можна вважати проблемний метод навчання.

Сьогодні під проблемним методом навчання розуміється така організація навчальних занять, яка припускає створення під керівництвом учителя проблемних ситуацій і активну самостійну діяльність учнів по їх вирішенню, в результаті чого і відбувається творче оволодіння знаннями, вміннями та навичками і розвиток розумових здібностей. самостійний комунікативний урок мову

Для проблемного методу навчання характерно те, що знання і способи діяльності не підносяться в готовому вигляді, не пропонуються правила та інструкції, дотримуючись яких учень міг б висловитися гарантовано правильно. Весь сенс методу полягає в стимулюванні пошукової діяльності учня. Подібний підхід обумовлений сучасної орієнтацією освіти на виховання творчої особистості та на закономірності розвитку цієї особистості, що формується саме в проблемних ситуаціях.

Активізація пізнавальної діяльності учнів, розвиток інтересу до предмета, формування самостійності, творчого ставлення до досліджуваного відбувається успішніше, якщо вчитель постійно міркує, розмірковує, залучає учнів в активний процес доказів, обгрунтування, якщо запропоновані завдання вимагають пошукової діяльності [Арстанов М.Ж., Підкасістийп.І., Хайдаров Ж.С., 1980].

Проблемне навчання засноване на створенні особливого виду мотивації - проблемної, тому вимагає адекватного конструювання дидактичного змісту матеріалу, який повинен бути представлений як ланцюг проблемних ситуацій.

Слід сказати, що проблемні методи - це методи, засновані на створенні проблемних ситуацій, активної самостійної пізнавальної діяльності учнів, що складається в пошуку і вирішенні складних питань.

Необхідно згадати, що цей метод, не дивлячись на свою ефективність, як і будь-який інший, не можна вважати єдино прийнятним для навчання, так як ефективність навчання залежить від вмілого поєднання різних методів. Вчителю слід пам'ятати, що не можна в кожному найпростішому питанні бачити проблему. Також не можна висувати занадто складні завдання перед учнями, так як вони вимагають спеціальної підготовки і особливих знань. Проблемне навчання полягає в тому, щоб пропонувати учням для вирішення посильні завдання, які вели б їх до власних «відкриттів».

Важливим моментом є підведення підсумків обговорення проблеми. Для цього вчитель може використовувати різні способи заохочення учнів. Також вчителю необхідно проявити терпимість до помилок учнів і виправляти ці помилки тоді, коли учневі потрібна допомога.

Метод проектів на уроках іноземної мови

Метод проектів виник ще на початку століття і був спрямований на те, щоб знайти способи, шляхи розвитку активного самостійного мислення дитини, щоб навчити його не просто запам'ятовувати і відтворювати знання, а вміти застосовувати їх на практиці.

Метод проектів знайшов широке застосування в багатьох країнах світу головним чином тому, що він дозволяє органічно інтегрувати знання учнів їх різних областей при вирішенні однієї проблеми, дає можливість застосувати отримані знання на практиці, генеруючи при цьому нові ідеї. Було доведено, що проект цінний саме тим, що в ході його виконання учні вчаться працювати самостійно, набувають досвіду пізнавальної діяльності. Найважливіше, що саме учень визначає зміст проекту, в якій формі пройде його презентація. Цей метод допомагає оптимізувати процес навчання, розвивати навички самостійної роботи учнів.

Метод проектів пропонує використання широкого спектру проблемних, дослідницьких, пошукових методів, орієнтованих на чіткий результат, значущий для кожного учня, що брав участь у розробці проекту.

Потрібно пам'ятати, що на всіх етапах уроку вчитель повинен ініціювати самостійну пошукову, творчу діяльність учня, направляти на визначення проблеми, складової основу проекту та пошук шляхів її вирішення [Полат Е.С., 2000: 3-10].

Спочатку вчителю необхідно розробити план проектної роботи і продумати систему комунікативних вправ. Учні повинні вільно володіти активної лексикою і граматикою в рамках навчальної теми, перед тим як переходити до обговорення певних питань.

Робота над проектом зазвичай займає кілька уроків, а для захисту раціонально виділити здвоєний урок. Організовуючи роботу над проектом, важливо дотримати наступні умови:

- відповідність тематики проекту

- учні повинні бути зорієнтовані на залучення фактів з суміжних областей знань

- учнів необхідно зорієнтувати на зіставлення і порівняння подій, фактів з життя людей різних національностей і різних країн, підходів до вирішення тих чи інших проблем

Наприклад, можна запропонувати наступні теми проектів:

§ Сучасна королівська сім'я

§ Іноземна мова в моєму житті

§ Захист прав дитини в нашій країні і країні досліджуваної мови

§ Проблеми молоді

§ Знамениті люди нашої країни і країни, що вивчається

§ Проблеми освіти в нашій країні і в країні досліджуваної мови

Учень повинен мати здатність узагальнювати прочитаний матеріал, робити самостійні висновки, спираючись на свій досвід, ерудицію, творчість. Він повинен вміти аналізувати опрацьований матеріал, порівнювати різні фактори, прогнозувати хід захисту проекту.

Метод проектів чітко орієнтований на реальний практичний результат, значущий для учнів. Розширюється їх освітній кругозір, зростає стійкий пізнавальний інтерес, природним стає участь у діалозі культур. В учнів є можливості показати свої організаторські таланти, а також уміння самостійно здобувати знання, що є дуже суттєвим моментом для організації процесу навчання в сучасній школі [Корнєва Л. П., 2006: 19 - 22.].

Основне завдання методу проектів - підтримати прагнення учнів за допомогою завдань комунікативного характеру. Шлях до таких завдань лежить через вправи, які можна виконувати вже на етапі освоєння мовного матеріалу.

Наведемо приклади цих вправ з теми «Мистецтво. Театр. Кіно».

Починаємо роботу з ознайомлення учнів з деякими розмовними кліше

- позитивна реакція: That sa good idea - гарна думка; I mall for it - Я за; That suits me very well - це мене цілком влаштовує і т.д .;

- негативна реакція: I'm afraid I can't - Боюся, що не зможу; I object to it - я заперечую; Why should I go there? - навіщо мені йти туди ?; It sout of the question - про це не може бути й мови і т. д.).

Потім виконується вправа, в процесі якої учні не тільки вживають нові мовні кліше, але і додають свої репліки - пояснення, доповнення і т. д.:

Give replies to the proposals, adding a few words to the formulas of agreement or disagreement: We are free tonight. What about going to the cinema?; That's a good idea. I've not been there for several weeks ; I'd love to. Let's meet at 5 p. m .; I'm all for it. Let's choose seats not far from the screen. My eyesight is rather poor, you know .; Why should I go there? I've got plenty of video films at home .; I'm afraid I can't. I'm busy tonight.

Іншою вправою, в процесі якої відбувається поступовий перехід мовної ініціативи від вчителя до учня, є завдання «Find the pair». Кожному учневі дається картка, на якій написана репліка (або перша, або друга). Завдання учня - знайти свою пару, тобто учня з відповідною реплікою.

Ще одна вправа, що розвиває ініціативну мову учнів - розповідь по картинці з ускладненою ситуацією (головним в даному випадку є не зображене, а внутрішня наочність, власний домисел, фантазія, а також мовні можливості кожного учня). Наприклад, вчитель показує картинку, на якій зображені три учні, що сидять в кріслах кінотеатру. Вправа може виконуватися в наступних рамках:

а) розповідь від імені одного з зображених на картинці хлопців;

б) розповідь від третьої особи;

в) розповідь по ланцюжку;

г) розповідь вчителя із зупинкою для уточнення додаткової інформації.

Таким чином, ознайомлюючи учнів з новим мовним матеріалом, намагаємося поступово ускладнювати завдання, які допомагають розвивати мову учнів.

У той же час досвід показує, що чим активніше протікає процес говоріння, тим краще освоюється, закріплюється і активізується основний мовний матеріал.

Мотиваційна готовність учнів є одним з найважливіших аспектів проблеми самостійної роботи. Використання в роботі актуального матеріалу, включення в процес пізнання різних аудіовізуальних засобів, опор, ключів, пізнавальних ігор, створення навчальних ситуацій спілкування з особистісною спрямованістю стимулюють самостійну роботу в учнів, підтримують інтерес до вивчення іноземної мови. Особливі труднощі викликає в учнів самостійна робота над читанням. Тому велику увагу необхідно приділяти вихованню культури, цілеспрямованому плануванню самостійної роботи учнів, ширше використовувати картки для читання; індивідуальну роботу з учнями.

В учнів в процесі групової форми роботи з'являється відповідальність за доручену справу, виникає почуття взаємодопомоги. Працюючи в групах, учні навчаються аргументувати свою точку зору, логічно будувати висловлювання. Поступово зникає боязнь говорити у тих, які раніше відчували боязкість, непевність у собі, сором'язливість. А головне - групова робота вчить дітей самостійності.

Учні легко і невимушено освоюють матеріал, який їм доступний, коли прийоми і види роботи при цьому цікаві для них. У своїй роботі слід широко використовувати ігри, у тому числі рольові. Так, в ігровій формі учні легко і з цікавістю виконують такі завдання, як керований діалог, обов'язково з творчим підходом. Візьмемо найпростіший приклад:\

- Excuse me.

- Yes.

- Can you tell me the time, please?

- Certainly. It is four o'clock.

- Thanks.

- Not at all.

Один і той же діалог можна розіграти і представити по-різному. Якщо діти здатні до творчості і фантазування, вони самі придумують багато оригінальних варіантів. Далі роботу над цим діалогом можна продовжити. Завдання учням: розширити діалог, додавши п'ять-шість своїх реплік, в залежності від ситуації.

На ІІ-ІІІ курсах, при проведенні творчих вправ, важливо, щоб учні використовували реальні факти з життя ліцею, групи, висловлювали своє ставлення, свою думку з того чи іншого питання.

Отже, всі описані прийоми навчання і види роботи допомагають підвищити ефективність уроку, залучити учнів до активної мовленнєвої діяльності, розвинути в них самостійність, зробити процес оволодіння іноземною мовою цікавим для учнів.

Актуальність самостійної роботи учнів у навчально-виховному процесі зросла в останні роки. Науково-технічна революція зажадала від людини пристосування до постійно вдосконалююваних умовам виробництва (технологій). Сучасному працівникові будь-якої галузі виробництва треба вміти орієнтуватися в наростаючому (і часто суперечливому) потоці інформації. При формуванні знань і умінь в учнів сьогодні вже недостатня ефективність стереотипного, в основному, вербального способу навчання.

Безсумнівно, що роль самостійної роботи учнів буде збільшуватися і надалі. Це пов'язано з впровадженням у навчальний процес техніки (у тому числі ЕОМ). Учитель буде вільний від багатьох непродуктивних видів роботи і зможе більше уваги приділяти виховної та творчій стороні своєї діяльності.

Вважається, що в початкових класах частка самостійної роботи повинна становити не менше 20% навчального часу (в середніх класах - не менше 50%, а в старших класах - не менше 70%). Насправді ж на самостійну роботу відводиться значно менше навчального часу. Організація самостійної роботи учнів немислима в такому обсязі, якщо немає відповідних умов. Умови для цього може і повинен створити вчитель. На основі сказаного вище, можна прийти до висновку, що робота над формування в учнів навичок самостійної діяльності повинна бути спрямована на поглиблене оволодіння ними іноземною мовою. Зазначені цілі можуть бути досягнуті за умови раціональної організації навчальних занять, за допомогою додаткових за обсягом і індивідуалізованих за своїм характером завдань для самостійного опрацювання, а також використання сучасних методів навчання, спрямованих на розвиток самостійності і творчості учнів.



Висновок

Обсяг інформації, досліджуваної на уроках англійської мови, зріс, розширилася джерельна база, підручники знайомлять з різними варіантами, діалектами мови. У зв'язку з цим педагоги шукають шляхи і способи підвищення ефективності процесу навчання іноземним мовам.

Метою навчання в кінцевому результаті є не пристосування індивіда до зовнішньої доцільності, а його саморозвиток як особистості. Урок іноземної мови - один з небагатьох, де учні здобувають навички спілкування, де відносно легко виникає атмосфера творчості та пошуку. Питання полягає в тому, якими способами реалізувати його освітньо-розвиваючий і виховний потенціал.

Застосуванням однієї-єдиної технології багато чого не доб'єшся. Пропозиції зосередитися, наприклад, тільки на роботі з підручником однобічні. Не можна забувати і про живе слово вчителя, яскраве емоційне оповіданні, залучення підручника, робочого зошита, використання всього навчально-методичного комплексу.

Очевидно, що потрібно враховувати й індивідуальні відмінності дітей. Одним з можливих шляхів є організація самостійної роботи учнів, застосування таких форм групової та індивідуальних робіт, які дають можливість диференційовано підійти до учнів, індивідуалізувати процес навчання.

Відзначимо головні переваги самостійної роботи на уроках.

По-перше, забезпечується система організації самостійності учнів, охоплюються всі етапи процесу навчання.

По-друге, передбачається всебічна діагностика навчальної діяльності, що дає можливість здійснювати індивідуально-диференційований підхід до учнів при відборі завдань, корекції дій і оцінці результатів.

По-третє, реалізується ідея співпраці учасників навчального процесу, гуманізація їх ділових і міжособистісних відносин. Це в першу чергу, сприяє формуванню стійких мотивів самостійної діяльності учнів.

По-четверте, прискорюється процес утворення комплексу умінь, в якому важливу роль відіграє саморегуляція учнів. Цілеспрямоване проведення взаємоконтролю та самоконтролю не тільки активізує вчення, а й стимулює відповідальність учнів. Останнє проявляється навіть у таких випадках, коли педагог не ставив перед собою таке завдання.

Аналіз передового педагогічного досвіду дозволяє констатувати, що раціонально організована самостійна робота учнів сприяє оволодінню ними глибокими і міцними знаннями, розвитку пізнавальних здібностей до тривалої інтелектуальної діяльності, навчанню учнів раціональним прийомам самостійної роботи.



Список використаних джерел

1. Бабинський Л.М. Опорні схеми для навчання англійській мові.// Іноземні мови в школі.- 2000. - №2.

2. Горчев А.Ю. Самостійна роботи школярів з іноземної мови; умови ефективності.// Іноземні мови в школі.- 1988. - №4.

3. Гурневская К.П. Що таке мовна лабораторія.// Іноземні мови в школі.- 1995. - №5.

4. Жарова Л. В. Вчити самостійності.- М .: Просвещение, 1993.

5. Маслико Е.А. Бабинская Г.К. Настільна книга викладачів іноземної мови. Довідковий посібник.- 9-е изд., Стереотип.- Мн .: Висшая школа, 2004.

6. Паршина І.В. Самостійна робота учнів з іноземної мови.// Іноземні мови в школі.- 1987. - №2.

7. Решетнікова З.Б. Як я підтримую інтерес школяра у навчанні англійської мови./Іноземні мови в школі.- 2003. - №2.

8. Рухин Е. М. Позакласна робота з іноземної мови в школі.- Київ: Радяньска школа », 1985.

9. Савіна С.Н. Виховання учнів старших класах на позайрочній роботі.// Іноземні мови в школі.- 1987. - №1

10. Савіна С.Н. Позакласна робота з іноземних мов у середній школі.- М .: просвітництво, 1991.

11. Тупічкіна Е.А., Крючкова І.В. Види самостійних робіт в умовах розвиваючого навчання//Початкова школа.- 1996.- № 5.- С. 10.

12. Хакунова Ф.П. Особливості організації самостійної роботи учнів//Початкова школа.- 2003.- № 1.- С. 70.

13. Що таке навчальна самостійність і як її розвивати?//Початкова школа.- 2007.- №22.- С. 3.

14. Шамаєв В.К. Завдання додому скасовуються//Вечірня середня школа.- 1995.- № 6.- С. 16.

15. Шепелєва В.І. Принципи організації позакласної роботи.// Іноземні мови в школі.- 1975. - №5

16. Якушина Л.З. Зв'язок уроку і позаурочної роботи з іноземної мови.// Іноземні мови в школі.- 1975. - №5.

17. Ямалтдінова Д.Г. Організація самостійної діяльності учнів//Початкова школа.- 2008.- № 2.- С. 8.

Размещено на Allbest.ru

...