Соціальні механізми формування цінностей молоді в перехідний період: соціально-філософський аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук

СОЦІАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ЦІННОСТЕЙ МОЛОДІ В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність: Соціальна філософія та філософія історії

МОРОЗОВА ЛЮДМИЛА ПЕТРІВНА

Київ, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та ступень розробки теми. Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, торкаються усіх сфер життєдіяльності людини, проникають у її свідомість, змінюють систему переконань, моральні принципи, ідеали, інтереси, негативно впливають на систему соціальних механізмів формування цінностей молоді. Існуюча десятиріччями ціннісна система зруйнувалась, суперечливо та повільно формується нова. Особливістю трансформаційного процесу є те, що відтворюється він у зовні чітко окреслених рамках ціннісних орієнтирів. Їх відсутність визначена розмитістю моральних принципів.

Життєдіяльність особистості, роль яку вона відігравала в ефективному функціонуванні цієї системи, завжди була предметом уваги з боку суспільства. А це пов'язано із впливом суспільної системи на процес розвитку індивіда, становлення його особистості.

У наслідок трансформаційних процесів в Україні відбулися суттєві зміни в соціальній структурі суспільства, у стосунках між людьми, державою і ідеологією, у формах власності. Але досі залишаються невизначеними орієнтири майбутнього устрою держави, не розроблені критерії і норми суспільних відносин, дезорієнтована масова свідомість.

Духовне відродження народу України вимагає особливої уваги до світу цінностей молоді як майбутнього країни, гаранту суспільного прогресу.

В умовах глибокої кризи економіки, культури, ідеології, моралі, освіти і виховання наша молодь усе більше втрачає духовно-світоглядні орієнтири, не відчуває твердого ґрунту при формуванні життєвих планів, плутається в загальнолюдських цінностях.

Погіршується матеріальне становище значних верств молоді, а це штовхає частину молоді на протиправні, злочинні дії. Неробство стає звичним способом життя частини молоді. Сьогодні спостерігається стрімке падіння загального рівня культури молоді, девальвація моральних цінностей. Значно зменшився потяг молодих до отримання знань, до науки. Це вже стає „не модно”. Необхідність рішучого повороту до реальних, практичних завдань будівництва правової, демократичної держави, вирішення цілого комплексу політичних, соціально-економічних проблем, що виникають у зв'язку з цим, передбачає переосмислення всіх суспільних та індивідуально-особистих цінностей, формування на цій основі нової системи світоглядних орієнтацій. Проблема цінностей є центральною в сучасній філософії, соціології і психології. Вона є основою формування молодого покоління. Одним з аспектів цієї проблеми є становлення системи ціннісних орієнтацій - сучасної молоді як перспективної частини суспільства, пошуку чинників їх формування. Ціннісні орієнтації, на нашу думку, виступають своєрідним соціально-психологічним механізмом, який спрямовує діяльність людини, визначає цілі її діяльності і поведінку. В період становлення нових соціальних відносин в Україні закономірним є розгляд проблеми включення молоді в економічні, політичні, соціальні, духовні перетворення. Від глибини, масштабності, строків реалізації цих процесів залежить у цілому успіх реформування українського суспільства.

Наше суспільство повинне створити нову систему цінностей, яка б відповідала статусу незалежної, демократичної, суверенної держави. І від того, як швидко буде створена і запроваджена в життя нова система цінностей, залежатиме майбутнє нашої держави.

Соціальне значення вирішення даної проблеми, різноаспектність її дослідження, вимагає, системного аналізу як самих феноменів “цінність”, “ціннісні орієнтації”, їх природи, сутності, взаємозв'язків усієї системи цінностей, так і тих соціокультурних трансформаційних процесів, які відбуваються у нашому суспільстві. Для цього необхідно розглянути і проаналізувати цю проблему на понятійно-категоріальній основі. Осмислити взаємозв'язок впливу системи цінностей на формування духовної культури індивіда, його потреби та інтереси, прослідкувати їх з позиції сучасного буття. Проблема цінностей - одна з найбільш складних та суперечливих проблем філософії. Від дослідження поставленої проблеми безпосередньо залежить ефективність державної молодіжної політики, яка сприяє цілеспрямованій підготовці молодих людей до оволодіння нормами демократичного, високорозвиненого суспільства та їх включення у соціальні відносини, характерні для цього суспільства. Теоретичне вивчення і практичне застосування механізмів формування цінностей молоді, поряд з виховними та педагогічними, робить суспільні процеси більш керованими.

Наукове осмислення ціннісних проблем пройшло певні етапи становлення. Ціннісна проблематика активізувалась в кінці XIX століття. Французький філософ П. Лапі та німецький М. Гартман започаткували аксіологію. В зарубіжній філософії аксіологічні проблеми і поняття „цінність” розглядалися у різноманітних аспектах: натуралізм (А. Мейнонг, Р. Перрі, Дж. Дьюї), психологізм (Дж. Александер, Т. Парсонс та ін.), трансценденталізм (В. Віндельбанд, Г. Ріккерт), персоналістичний онтологізм (М. Шелер, М. Гартман та ін.), соціологізм (М. Вебер, Т. Парсонс, та ін.), історичний матеріалізм (К. Маркс, Ф. Енгельс).

Представники цих напрямків по-різному розглядали поняття “цінність”, її сутність, природу, буття - то як біопсихологічну потребу людини, то як певні стандартизовані якості поряд з первинними (матеріальними) і вторинними (духовними), то як ідеальне буття, яке співвідноситься з трансцендентальною свідомістю, коли цінність “ідеальних” предметів не залежить від людських бажань і потреб.

Українські вчені: В. Андрущенко, В. Баранівській, В. Бех, Л. Губерській, М. Лукашевич, М. Михальченко, М. Мокляк, І. Надольний, М. Попович, А. Ручка, І. Радіонова, В. Танчер намагалися проникнути в сутність “цінності” як соціально-філософської категорії, пізнати природу цінності, особливості її прояву в різних сферах буття. Цінність розглядалася філософами як позитивна або негативна значущість або явище, а також як нормативна, оцінна сторона суспільної свідомості. Цю проблему вивчали російські вчені: М. Дьомін, О. Дробницький, О. Здравомислов. Окремі вчені доводили нерозривний зв'язок між цінністю і пізнавальними компонентами свідомості. Функції категорії “цінність” розширились з дослідженням проблем етики вченими Л. Столовичем, В. Тугаріновим.

Незважаючи на велику кількість робіт, присвячених цій проблематиці, методологічна база і понятійний апарат теорій “цінностей” та “ціннісних орієнтацій” виявилися недостатніми для того, щоб пояснити і передбачити механізм формування цінностей молоді у трансформаційний період. Потреби в теоретичних розробках, які б дозволили аналізувати динаміку формування ціннісних орієнтацій соціального суб'єкта та впливу елементів соціального середовища на формування його свідомості, особливо відчутними стають у наші дні в умовах пошуку причин неефективності проведення реформ.

У той же час визначається чисельність факторів впливу на соціальні механізми формування цінностей та ціннісних орієнтацій, але аналіз обмежений щодо їх якісних і кількісних рис. З'явилося багато підходів до вивчення соціальних механізмів формування цінностей, які по - різному висвітлюють детермінаційне поле формування цінностей особистості. На жаль, у вітчизняній та зарубіжній літературі не дається чітких визначень соціального механізму. Дисертантка пропонує власне визначення цього надзвичайно актуального поняття. Соціальний механізм - це органічний взаємозв'язок інтересів, потреб, мотивів, норм, орієнтацій, традицій - загалом усього того, що спонукає особистість або соціальні групи (молодь як соціальна група) до різноманітних форм суспільної діяльності. Зазначені вище структурні компоненти соціального механізму виступають окремо як чинники або детермінанти будь-якої форми людської діяльності. Соціальний механізм набуває статусу наукового поняття лише тоді, коли людська діяльність органічно пов'язується, з одного боку, з внутрішньою мотивацією поведінки людей (потреби, інтереси, мотиви), а з іншого боку, коли ця діяльність розглядається в якості соціального явища або соціального процесу. Розгляд актуальності та ступеня розробки теми дисертаційного дослідження, здійснений на фундаменті аналізу робіт вітчизняних та закордонних філософів, психологів, соціологів, що присвячені як соціальному пізнанню, так і особливостям емпіричних процесів досліджень філософії і психології.

Проблематика формування цінностей та ціннісних орієнтацій молоді увійшла в коло інтересів світової науки і розглянута у працях філософів, психологів, соціологів, які дійшли до висновку, що на формування цінностей та ціннісних орієнтацій молодої людини впливають умови соціального середовища, особливості розвитку соціуму.

У вітчизняній літературі, на превеликий жаль, недостатньо праць, присвячених спеціальному розгляду динаміки формування цінностей та ціннісних орієнтацій молоді в період трансформаційних процесів в Україні, у якій власне відбуваються суттєві зміни в соціальній структурі суспільства, у стосунках між людьми. За винятком дисертаційних досліджень, проведених українськими науковцями такими, як: В. Баранівським, А. Решетніченко.

Саме суспільство не виробило чітких критеріїв оцінки того, що відбувається, не запропонувало орієнтирів матеріальних і духовних цінностей. Подальше перебування у такій ситуації може ще більше поглибити кризові явища не тільки в системі цінностей, ціннісних орієнтацій особистості, але й в інших загальних суспільних сферах. Усе це зумовлює актуальність вивчення факторів впливу на процес формування ціннісних орієнтацій у сучасних трансформаційних умовах та шляхів оптимізації формування духовних орієнтацій молоді. У зв'язку з недостатньою розробленістю концепцій формування цінностей та ціннісних орієнтацій молоді в перехідний період за допомогою соціальних механізмів, у теоретико-методологічному та методичному планах виникає необхідність зосередитися на вирішенні концептуальних основ цієї проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Обраний напрямок дослідження безпосередньо пов'язаний з дослідженням відділу соціальних проблем та виховання студентської молоді Інституту вищої освіти АПН України „Модернізація системи вищої освіти: соціальна цінність і вартість для України” (шифр 0103U000959), в якому автор бере безпосередню участь.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування системи соціальних механізмів впливу на формування цінностей та ціннісних орієнтацій молоді в перехідний період, їх тенденцій, об'єктивних та суб'єктивних чинників формування, основою яких виступає мотиваційне ядро поведінки особистості.

Досягнення цієї мети вимагає вирішення таких завдань:

- визначити поняття соціального механізму;

- розкрити взаємозв'язок і взаємовплив соціальних механізмів і соціальних інститутів, що виконують організаційні, регулятивні та виховні функції в суспільстві;

- окреслити теоретико-методологічні засади дослідження цінностей та ціннісних орієнтацій молоді;

- проаналізувати „цінності” та „ціннісні орієнтації” через розкриття їх структурно-функціонального виміру;

- виявити сутнісні характеристики ціннісних орієнтацій молоді у сфері духовної культури в період соціальних трансформацій;

- визначити соціальне значення молоді як носія цінностей, як явища культури, як суб'єкта і об'єкта процесу спадковості та зміни поколінь;

- уточнити статус молоді як суб'єкта життєдіяльності;

- розкрити зміст соціального конфлікту цінностей як причини зміни ціннісних орієнтацій;

- показати вплив соціальних механізмів: держави, освіти, культури на формування цінностей молоді.

Об'єкт дисертаційного дослідження. Формування цінностей і ціннісних орієнтацій молоді.

Предмет дослідження - соціальні механізми формування цінностей та ціннісних орієнтацій молоді як засобів стабілізації демократичного розвитку суспільства в сучасних умовах.

Теоретико-методологічні засади та емпірична база досліджень. Основним джерелом дисертації виступає теоретико-методологічна спадщина видатних представників вітчизняної та світової філософської і соціологічної думки. Використано також матеріали теоретично-прикладних та емпіричних досліджень сучасних вітчизняних і закордонних суспільствознавців, що сприяють більш глибокому і всебічному підходові до вивчення піднятої проблеми. Головна увага зосереджена на методологічних підходах, які застосовуються для аналізу детермінант суспільних трансформацій, аналізу соціальної структури суспільства, визначення місця і ролі особи в системі соціальних стосунків, проблем становлення молоді, філософські та соціологічні праці, присвячені проблемам розвитку людини, формуванню її цінностей, моральних якостей, загальної культури.

В якості базових у дисертаційному дослідженні використані діалектичний, конкретно-історичний, структурно-функціональний, системний, порівняльний, описовий, вибірковий, кореляційний, прогностичний та інші загальні та спеціальні наукові методи пізнання. Спираючись переважно на метод порівняльного аналізу документальних джерел інформації, ми також використали матеріали різноманітних соціологічних і соціально-психологічних опитувань.

Оскільки підходи до вивчення особи, її поведінки, активності, морально-етичних якостей у соціальній філософії відзначаються концептуальною різноманітністю, то слід визначити, що у дисертації теоретичні узагальнення і аналіз емпіричних даних проводилися переважно з позицій структурно-функціонального, системного і синергетичного підходів, тобто через окреслення можливостей здійснення соціалізації, активізації особи, включення її в соціально-економічне, політичне життя суспільства та усвідомлення залежності, насамперед, від явних або структурних характеристик суспільства і особи.

Дисертантка використовувала також конкретно-історичні методологічні підходи сформовані вченими в останнє десятиріччя в системі соціальної філософії: логіко-гносеологічний, логіко-методологічний, соціологічний, культурологічний. Емпіричною основою дисертації є дослідження, які проводилися провідними соціологічними установами України, аналіз матеріалів у наукових збірниках, журналах, пресі, у виступах на Науково-практичних конференціях (2000-2005 рр.)

Дисертаційне дослідження виконано у світі вимог діючої Конституції України, законів України “Про освіту” (1996 р.), “Про соціальну підтримку молоді” (2000 р.), інших законодавчих нормативів України, що регулюють життєдіяльність молоді.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше у вітчизняній філософії на основі комплексного підходу до вимог розробки концепції формування цінностей і ціннісних орієнтацій людини, запропонована пізнавальна концепція аналізу, сутності, структури, функцій сучасних цінностей молоді в Україні та вивчення динаміки формування соціокультурних орієнтацій української молоді. Обґрунтовуються соціальні механізми та напрями формування ціннісних орієнтацій молоді в умовах модернізації політичних, економічних та управлінських відносин, узагальнюється переструктуризація організаційних форм впливу держави на процес формування нових цінностей молоді.

Результати дисертаційного дослідження, що становлять наукову новизну і висунуті автором на захист, представлені в таких тезах…

Представлено соціальні механізми як систему засобів впливу на формування цінностей та ціннісних орієнтацій молоді, гармонізацію процесів життєдіяльності суспільства. Поняття соціального механізму є системоформуючим в пізнанні і використанні соціальних регуляторів: освіти і виховання молоді. Структурні компоненти соціального механізму виступають окремо як детермінанти будь-якої форми людської діяльності.

Проаналізовано методологічні, гносеологічні детермінанти логічних складових соціальних механізмів впливу на формування цінностей молоді. Структурні компоненти соціального механізму: інтереси, потреби, мотиви, норми, цінності, традиції виступають окремо як чинники або детермінанти будь-якої форми людської діяльності. Соціальний механізм набуває статусу наукового поняття лише тоді, коли людська діяльність органічно пов'язується, з одного боку, з внутрішньою мотивацією поведінки людей (потреби, інтереси, мотиви), а з іншого боку, коли ця діяльність розглядається в якості соціального явища або соціального процесу.

Удосконалена системна соціально-філософська модель динаміки формування цінностей молоді на основі критеріїв сучасної модернізації та послідовності розвитку окремих її елементів, як основних параметрів цілеспрямованого формування стратегій виховання молоді в умовах перехідного періоду.

Обґрунтовано статус та зміст ключових понять “цінності”, “ціннісні орієнтації”, “ціннісна система” в категоріальній сітці соціальної філософії та аксіологічній теорії особистості і показано, що вони є методологічними орієнтирами аксіологічного підходу в суспільствознавстві. Побудована теоретична модель системи цінностей особистості, визначено принципи їх ранжирування і зв'язку.

Детально проаналізовано процес формування цінностей, який є соціальний за своєю природою, пов'язаний з характером діяльності, опосередкований спілкуванням індивіда з індивідуумами та відображає життєву активність особистості.

Обґрунтовано ідеологічні, політичні та економічні рушії мотиваційної сфери формування цінностей і ціннісних орієнтацій, визначено, що кожне суспільство має певну історично визначену систему цінностей, притаманну йому на даному етапі розвитку, яка є значимою, впливає на формування свідомості, базується на сучасних достатньо конфліктних в Україні суспільних відносинах, на потребах і інтересах ідеологічно і політично орієнтованих соціальних верств і груп.

Розкрито залежність динаміки формування цінностей і ціннісних орієнтацій від стратегічних і тактичних інтересів суб'єкта, об'єкта, мети, завдання його діяльності, факторів впливу: виховання, освіти, культури. В якості провідних інтересів діяльності запропоновано розглянути працю, навчання, створення сім'ї. В сучасній Україні тактичні інтереси - зарплата, відпочинок, побутові відносини - поки що грають більшу роль, ніж стратегічні - освіта, державотворення тощо.

Здійснено аналіз теоретичних та емпіричних результатів у вивченні ролі і місця молоді в системі соціальних зв'язків. Визначено специфіку української молоді, що пов'язана із здатністю молоді до соціального вибуху і підвищенням активності в формуванні структур суспільства. Молодь не просто є об'єктом, спадкоємцем матеріальних і духовних благ суспільства, але є й суб'єктом перетворення суспільних відносин, творцем нового суспільства. В той же час сучасна українська молодь значною мірою деполітизована, що знижує її творчі потенції.

Розроблено та обґрунтовано соціально-філософську концепцію системи цінностей та ціннісних орієнтацій молоді, визначено, що потреби та інтереси визначають її суть, логіку формування розвитку, основні якісні параметри, як об'єкта цілеспрямованого формування і управління в умовах перехідного періоду. Визначено, що цінності в сучасній Україні багато в чому не носять системний характер.

Їх системність порушується загальною соціальною напругою в суспільстві, протистоянням різних соціальних і політичних сил. Розкрито неоднозначний зв'язок між цінностями, інтересами і потребами. Багатогранність потреб і інтересів є основою багатогранності світу цінностей, але гармонізація потреб та інтересів соціальних суб'єктів в Україні виступає ще на рівні мрії. Проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні засади формування, розвитку і функціонування системи цінностей молоді, основні протиріччя еволюції процесу реалізації цінностей у системі життєдіяльності молоді і обґрунтовані шляхи їх розв'язання. Доведено, що соціальний розвиток молоді - це об'єктивний, регульований процес взаємодії кількісних і якісних змін. Протиріччя розвитку нашого суспільства виявляються у тому, що повільно і непослідовно створюються соціальні механізми. Обґрунтовано, що потреби та інтереси молоді в навчанні, праці, у створенні сім'ї, які виникають в процесі її цілеспрямованої соціальної діяльності, обумовлюють структуру переконання, органічно зв'язують в єдину систему всі елементи свідомості, надають певного змісту та спрямованості практичній діяльності. Власне потреби та інтереси є визначальними структурними елементами будь-якого соціального механізму.

Обґрунтовано напрямки, засоби і фактори формування ціннісних орієнтацій молоді в перехідний період. Ціннісні орієнтації лежать в основі світогляду людини, її моральних, політичних, естетичних переконань, визначають її поведінку, інтереси і потреби. Основними чинниками впливу на формування орієнтації молоді є соціальні механізми і соціальні умови. Критично проаналізовано концептуальні напрями державної молодіжної політики як соціального механізму формування цінностей молоді, демократичних засад та створення необхідних соціальних умов для розвитку молоді посередництвом державної і суспільної діяльності, соціального захисту молоді, формування її свідомості, творчої активності, навичок, а також стимулів до самореалізації. Показано, що системної державної молодіжної політики не існує через протистояння законодавчої і виконавчої влади, крім того ця політика не має під собою достатньої матеріальної бази.

Практичне значення одержаних результатів. У роботі упорядкована категоріально-понятійна система досліджень ціннісного світу людини, запропоновані нові підходи соціально-філософського дослідження соціальних механізмів формування цінностей та ціннісних орієнтацій молоді в перехідний період. Основні положення і висновки дисертації розширюють наукові уявлення про суперечливі процеси трансформації і модернізації суспільства, та дозволяють глибше і повніше зрозуміти історію розвитку аксіології, формування цінностей та ціннісних орієнтацій, моральної свідомості молоді. Цінність роботи полягає також в тому, що вона дає уточнене розуміння соціокультурних орієнтацій молоді та дозволяє розглянути їх у динаміці, зміні пріоритетів у відповідності до історичного часу та створення необхідних умов соціалізації, використання всієї сукупності регулюючих заходів виховної практики, висвітлення і розкриття ролі молоді в системі соціальних зв'язків.

Зроблені висновки в повній мірі можуть сприяти дальшому розвитку досліджень з проблем формування всебічно розвинутої особи, удосконалення управління процесом формування моральних цінностей особи, її свідомості в умовах становлення державності, розширення демократизації суспільного життя. Одержані результати можуть бути використані при вивченні тем соціальної філософії та соціології та розробки методичних рекомендацій з практики виховання молоді, а також можуть слугувати теоретичною базою для наукових розробок у різних галузях гуманітарного знання, соціально-психологічного, етичного, педагогічного, правового, політичного тощо.

Апробація результатів дисертації. Принципові ідеї, теоретичні положення, висновки автора викладені на конференціях: “Неформальні організації в ціннісній нормотворчості” (Житомир, 2000), “Ідеал в системі орієнтацій студентської молоді” (Вінниця, 2000), “Громадянське суспільство, економічні цінності особистості” (Київ, 1998), “Роль та значення освіти у формуванні цінностей молоді” (Київ, 2001), “Проблема ціннісних орієнтацій поколінь” (Вінниця, 2002), “Актуальные проблемы молодежного предпринимательства” (Вінниця, 2002), “Морально-раціональний вибір” (Вінниця, 2003), “Система ціннісних орієнтацій та духовний світ української молоді” (Донецьк, 2003), “Формування та виховання моральності молоді” (Одеса, 2003), “Проблеми формування етносоціальної культури молоді” (Вінниця, 2003), “Модернізація вищої освіти України” (Вінниця, 2002), “Формування та розвиток етносоціальної культури молоді” (Вінниця, 2004).

Публікації.

За темою дисертації опубліковано монографію, 20 одноосібних статей у фахових виданнях з філософії, 11 доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою й основними завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, поділених на підрозділи, висновків і списку використаних джерел (475 найменувань), основна частина дисертації - 378 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі окреслюється актуальність дисертаційного дослідження, подається аналіз стану наукової розробки досліджуваної проблеми, обґрунтовується мета і завдання, визначається предмет та об'єкт дослідження, наукова новизна роботи, теоретичне і практичне значення дисертації, подається інформація про апробацію і публікації результатів дослідження.

У першому розділі „Філософсько-методологічні підходи дослідження цінностей” - аналізується проблема цінностей, сутність ціннісних відносин. Здійснено аналіз основних методологічних підходів, завдяки яким уточнюються поняття та структура ціннісних орієнтацій молоді.

Дослідження починається з аналізу, пізнавальних засобів аксіологічної теорії цінностей. Доведена соціальна значущість даної проблеми, різноаспектність її досліджуваності, зростання інтересу до аксіологічного аспекту суспільного розвитку і все це вимагає системного аналізу як самих феноменів „цінність” і „ціннісні орієнтації”, так і взаємозв'язків системи цінностей і ціннісних орієнтацій індивіда, суспільства і всіх трансформаційних процесів, що відбуваються у нашій країні.

Зроблено аналіз ретроспективного погляду на проблему цінностей на понятійно - категоріальній основі, що дало можливість оглянути взаємовплив системи цінностей, ціннісних орієнтацій, інтересів, потреб, сенсу життя, культури індивіда і суспільства, прослідкувати її позиції сучасного буття.

Незважаючи на те, що з кінця ХІХ століття увага до аксіологічних проблем активізувалася з боку філософських вчень і галузей науки, однак у визначенні понять „цінність”, „ціннісні орієнтації” та інших аксіологічних категорій суперечності не зникли. У дисертації проведено аналіз джерел різних теорій цінностей. Представники психологічної теорії цінності прирівнювали цінність до психологічних явищ, які виникають у процесі ціннісного ставлення людини до навколишнього середовища. Через відповідний інтерес визначав сутність цінності американський філософ Р. Перрі, а інший американський філософ Дж. Дьюї намагався психологічно довести суб'єктивний характер цінності.

В зарубіжній філософії поняття „цінність” розглядалося в найрізноманітніших варіантах і згідно з типологізацією виділені такі типи аксіологічних вчень: натуралізм, психологізм, трансценденталізм, персоналістичний онтологізм, культурно-історичний релятивізм, соціологізм, історичний матеріалізм. Українські вчені розглядають цінність у контексті системного аналізу людської діяльності, у контексті культури як компоненти механізму соціального регулювання, за допомогою якої суспільство направляє і координує соціальну поведінку своїх членів.

У дисертації цінність розглядається як позитивна чи негативна значущість предмета чи явища навколишнього світу, як нормативна, оціночна сторона суспільної свідомості (суб'єктні цінності або цінності свідомості), ціннісне ставлення до навколишнього світу розглядалося як єдність об'єктивного і суб'єктивного (цінність) і суб'єктивного (оцінка).

У дисертації значне місце відведено розгляду цінності з позицій діяльнісного аспекту і визначено їх як структурний елемент діяльності людини, як об'єктивну значимість явищ речей, що зумовлена потребами і інтересами соціального суб'єкта.

Підкреслюється соціальність цінностей - їх об'єктивна значущість. Доведено, що критерії ціннісного вибору є завжди відносними.

У дисертації розкривається проблема класифікації цінностей, її важливе значення для аксіології. Зроблено аналіз концепцій цінностей, що існують у світовій філософії, під різними кутами зору, на різних рівнях абстракції, у різних взаємозв'язках, з іншими явищами дійсності. Підкреслено, що філософське осмислення цінностей активно ведеться у таких напрямках:

- логіко-гносеологічному, ціннісна проблематика якого аналізується в контексті взаємовідносин суб'єкта та дійсності;

- логіко-методологічному: проблема цінностей аналізується в загальному контексті наукового пізнання;

- соціологічному аспекті цінностей, аналізується здатність впливу цінностей на формування соціологічного знання;

- культурологічному аспекті, визначається зв'язок аксіологічних чинників як іманентних характеристик культурного життя особистості і соціальних груп.

Існують численні праці, які присвячені проблемам цінностей та їх специфіки в різних галузях знання: політиці, економіки, праві, моралі, естетиці.

У процесі виявлення якісної своєрідності соціальної характеристики цінностей у філософії склалось декілька підходів та шкіл, які вивчають цю проблему:

- поняття цінності як сукупності матеріальних та духовних благ, здатних задовольнити потреби, бажання, інтереси;

- визначення, які характеризують цінності як ідеали суспільної і особистої діяльності;

- визначення, які зводять цінності до специфічного явища свідомості, до образів їх поведінки.

Кожний із визначених підходів має право на самостійне існування, тому що фіксує той чи інший момент (рису, сторону) цінності як суспільного феномена.

У дисертації розкривається поняття цінності. Підкреслюється її системний характер, визначається, що людська діяльність і потреби існують лише в складній системній упорядкованості.

Аналіз класифікації цінностей дає можливість детально уявити процес формування цінностей, розглянути цінності в єдності з практичною діяльністю людини, її ідеалами.

У дисертації досліджено та зроблено порівняльний аналіз таким категоріям, як оцінка і цінність. Оцінка являє собою розумовий акт, що виступає результатом оцінного ставлення до предмета. Оцінка може бути як позитивною, так і негативною. Доведено, що оцінка безпосередньо пов'язана з відбором предметів корисних для людини та суспільства. З оцінкою взаємопов'язані такі гносеологічні категорії, як мета, ідеал, що мають велике значення для морального розвитку людини. Оскільки оцінка пов'язана з відбором того, що необхідно людині, можна визначити такі види оцінок: наукову, політичну, практично - етичну, естетичну, техніко-економічну. Вони визначають практичну направленість людини на перетворення світу. В кожній з оцінок присутня ціннісна оцінка, що сприяє формуванню ціннісних мотивів, орієнтацій, установок.

У дисертації досліджено структуру функцій цінностей та механізм їх впливу на поведінку людини. Виявлення функціональних властивостей цінностей та ціннісних орієнтацій розглядалося у зв'язку з розкриттям суті і природи їх існування, взаємовпливу ціннісних орієнтацій та інших чинників суспільного розвитку. З'ясовано значну роль цінностей у становленні особистості, а також у формуванні певного соціуму з його суспільно-політичним та економічним устроєм. Доведено, що цінностям притаманна регулююча, формуюча та нормуюча функція. Система цінностей виступає соціальною регуляцією, адже в ній зафіксовані ті критерії соціально-визнаного, на основі яких розгортаються конкретні системи нормативного контролю, відповідні цілеспрямованій дії людей.

Доведено, що цінності здатні регулювати реальну поведінку особистості і зв'язувати її з системою соціальних значень, з нормативною функцією цінностей. Значенням цього дослідження є встановлення важливої ролі ціннісної свідомості в соціальній організації.

У дисертації значне місце відведено проблемі природи ціннісних відносин, способу її буття і функціонування, сутності і направленості. Проаналізовано різні точки зору зарубіжних та вітчизняних вчених на природу цінності, характер її прояву, роль у визначеності самої цінності.

Аналіз джерел і різноманітних теорій, концепцій природи цінностей дає можливість по-новому інтерпретувати поняття цінності, розкрити і визначити її місце в суспільстві, в соціальному житті, в системі соціальних зв'язків, а також дає можливість уточнити положення теорії виникнення і буття цінностей. З'ясовано, що цінності не можуть існувати незалежно від людини і суспільства, вони існують лише по відношенню до них. Цінності не постійні, вони суперечливі і відносні, безперервно змінюються. Цінності об'єктивні за своєю природою, існують об'єктивно як властивість предмета, задовольняють потреби людини. Доведено, що цінності, виступаючи як інструмент соціального регулювання в суспільстві, є проміжною ланкою, яка пов'язує поведінку людини з соціальними інститутами, з їх ідеалами і вимогами. Інструментальну функцію цінностей у процесі соціального регулювання виконують соціальні норми. Соціальна норма є головною функціональною одиницею нормативної регуляції. Подвійна співвіднесеність соціальних цінностей і норм до суспільства і до особистості - обумовлює важливість цього питання у процесі формування людини, засвоєння нею цінностей і норм суспільства.

Соціальні цінності і норми завжди пов'язані з потребами і інтересами. Вони є компонентами соціального механізму і спонукають особистість до різноманітних форм суспільної діяльності. Проблема ціннісно-нормативної регуляції поведінки людини є найважливішою частиною загальної проблеми регулювання і керування в суспільстві. У дисертації підкреслюється, що формування системи ціннісних орієнтацій - є процесом становлення особистості визначеного соціального типу. Оновлення суспільних відносин неможливе без ефективного виховного впливу на особистість, збагачення практики виховання, включення в неї концепції цінностей.

У дисертації аналізується сутність, природа, складові елементи і властивості культури, їх взаємозв'язок та взаємовплив на цінності та ціннісні орієнтації. Акцентується увага на роль, місце та значення культури як об'єкта соціальних досліджень. Культура є полуфункціональним явищем. Тому аналіз її сутності дав можливість розкрити основні функції культури в суспільному житті людини. Культура - це соціальна система утворена за допомогою норм і цінностей, що закріплені в суспільній практиці і свідомості суспільства. Культура - це особистісна система усвідомлення індивідом цінностей, це історичний феномен, що виник на базі територіальної, етнічної, мовної спільності. Культура - це складова людських сутнісних сил. Людина виступає одночасно суб'єктом культури і об'єктом її впливу. Стверджується, що культура є показником розвитку практичного втілення людського потенціалу і результатом становлення особистості.

Авторка дисертації підкреслює, що культура більш чітко реагує на суспільні колізії ніж економічні і соціальні структури. Культурна криза проявляється в порушенні абсолютного панування єдиної інтегральної системи цінностей, у зміні культурно-ціннісних установок. У періоди глибинних соціальних потрясінь сьогодення відбуваються значні зміни, порушується традиційна культурна стратифікація, значно виростає культурна мобільність, що призводить до формування плюралізму ціннісних систем.

Дисертантом доведено, що базовим, вихідним поняттям культури є цінності. Система цінностей утворює внутрішній стрижень культури, духовну квінтесенцію потреб та інтересів індивідів, соціальних спільностей і справляє зворотній вплив на соціальні інтереси та потреби, виступаючи мотиватором соціальної дії поведінки індивіда її соціальним механізмом. Варто підкреслити, що кожна цінність і система цінностей має двояку основу: в індивіді як в самоцінному суб'єкті та в суспільстві як соціокультурній системі.

У другому розділі „ Ціннісні аспекти соціалізації молоді в умовах „гострого конфлікту цінностей” аналізується процес соціалізації особи. Розкривається суть методології теорії, обґрунтовується теорія соціалізації особи в сучасному суспільстві, її особливості, механізми, визначається поняття соціалізації, її ознаки, характеристики, елементи і механізми здійснення, фактори впливу на соціалізацію особи. Розкривається соціальна адаптація і інтеріоризація.

Аналіз процесу соціалізації дав можливість визначити, що людина - соціальна істота, суб'єкт соціальних відносин. Людина своєю діяльністю регулює і контролює обмін речовин між собою і природою.

Авторка підкреслює, що в процесі соціалізації формуються соціальні якості, цінності, знання, навички, уміння особи і вона стає дієздатним учасником суспільних відносин. Основними факторами соціалізації особи виступають: елементи соціального середовища з якими взаємодіє людина. Це сукупність ролей і статусів, які суспільство пропонує людині, сукупність соціальних інститутів і громадських організацій, в межах яких індивід реалізує визначені соціальні ролі і набуває бажаних соціальних статусів, сукупність цінностей, норм, знань, умінь, якостей, яких набуває людина.

Звертається увага на формування особистості, а саме: трудову діяльність, суспільний характер праці, її предметний зміст, суспільну значимість результатів, самостійність, творчість, ініціативність.

Підкреслюється, що процес з'єднання факторів соціального середовища з факторами особистості представляє механізм соціалізації. При цьому виділяють дві моделі політичної соціалізації: модель підпорядкування і модель інтересу. Вони характеризують різноманітні механізми включення людини в політичну, соціально-економічну сферу життя. Розглядається теорія і практика соціалізації особи, соціологічна типологізація особи, її особливості, механізми, визначаються елементи, ознаки, характеристики, фактори, що впливають на соціалізацію особи.

Детально аналізується процес соціалізації особи, який має дві форми: соціальну адаптацію і інтеріоризацію. Підкреслюється, що в процесі адаптації індивід узгоджує самооцінку зі своїми можливостями і реальностями соціального середовища. А в процесі інтеріоризації формується внутрішня структура людської психіки за допомогою засвоєння соціальних норм, цінностей і інших компонентів соціального середовища.

Висвітлюються соціальні інтереси в політиці, підкреслюється, що соціальні інтереси людей нерозривно пов'язані з потребами, які становлять передумову спрямованих дій людини. Соціальна діяльність людини визначає характер її взаємодії з зовнішнім середовищем.

Праця складає основу соціального буття людини, тому що в праці вона виражає себе як суспільний індивід. Процес становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства теж пов'язаний з трудовою діяльністю. Підкреслюється значна роль виховання як форми соціалізації, що здійснюється суспільством з ціллю забезпечення надійності, гарантованості процесу, включення особистості в соціальні зв'язки. В сучасному цивілізованому суспільстві виховання набуває постійного характеру і здійснюється шляхом діяльності соціальних інститутів, сім'ї, освіти, засобів масової інформації. В сучасних умовах реформування політичного, економічного, соціального і духовного життя України більшість молодих людей активно включаються в подолання труднощів і перешкод, що виникають в суспільстві.

Значне місце приділяється висвітленню такого феномена як соціальна зрілість, якісного показника розвиненості, життєрозуміння молодої людини. Соціальна зрілість передбачає властивість давати оцінку всім суспільним явищам, бачити цілісну картину світу, розуміти соціальні цінності. Саме практична діяльність, активна участь в оновленні суспільства - є головним критерієм соціальної зрілості молоді.

У дисертації розглядаються проблеми молоді, її роль в суспільних відносинах, механізми соціалізації. Розкривається положення трактування і визначення ролі молоді в суспільних відносинах. Дається поняття молоді. Розкрито суть положення „молодь”, її соціальна спільність, активність та зрілість, а також специфіка молодіжної свідомості та поведінки.

Проаналізовані аспекти формування ціннісного світу молоді в системі суспільного відтворення, визначено статус молоді як особливої соціальної групи. Молодь класифікована не тільки за віковими категоріями, але як група, що знаходиться у стадії соціокультурної еволюції поколінь, як якісно нову інтегруючу силу, без якої немає суб'єкта історичної діяльності. Доведено, що в сутнісній визначеності молоді вік не відіграє основну роль. Авторкою обґрунтовано, що молодь це історична спільність людей, яка характеризується типовими для неї життєвими умовами, соціально-психологічними рисами. Розгляд категорії “молодь” як суб'єкта і об'єкта суспільних перетворень, як носія психофізичних якостей молодості, як феномена культури, дає змогу розглядати молодь не як одномірне кількісне соціальне поняття, а як багатофакторну модель.

Доведено, що у результаті послідовності зміни поколінь відбувається процес відтворення соціальної структури, розвиток матеріальних і духовних багатств культури нації, народу, а також всієї системи соціальних відносин, передача досвіду від одного покоління іншому. Соціалізація молоді в Україні відбувається в несприятливих умовах перехідного періоду, викликаних поглибленням системної кризи у суспільстві. Це негативно впливає на становлення і формування молоді, ускладнює та гальмує процес соціалізації, ставить перед молодою людиною важливі завдання пошуку свого місця у суспільстві. Соціальні негаразди надають проблемам соціалізації молоді небувалої гостроти, підвищують соціальну напругу у молодіжному середовищі і викликають зміни в ціннісних орієнтаціях молоді.

Обґрунтовано, що процес демократизації матиме успіх в умовах всебічного зв'язку між суспільством і особистістю, що формується, тому, що саме молодь впливає на суспільство і викликає соціальні зміни, які визначають зміст життєдіяльності.

У третьому розділі „Основні напрями та фактори формування цінностей та ціннісних орієнтацій молоді” аналізується складний і суперечливий процес зміни ціннісних орієнтацій молоді. Розглядається процес формування етносоціальної, національної та екологічної культури особистості. Доведено значення ролі освіти та виховання на формування ціннісних орієнтацій молоді.

Акцентується увага, що система освіти відіграє роль головного чинника у підготовці молоді як до праці, так і до життя взагалі, тому освіта є тим соціальним механізмом, що спонукає молодь до діяльності. Безперервність етногенезу, як процесу культуротворення, забезпечується передаванням із покоління в покоління досвіду, інформації, традиції, звичаїв. В зв'язку з цим, в дисертації стверджується, що в умовах відродження української державності важливо враховувати культурологічний контекст етногенезу, розуміння культури як багатовимірної реальності людського існування стосовно кожного її суб'єкта-певного етносу, соціальної групи, окремої особи. Доведено, що суперечливий процес глибокого перетворення національних та міжнаціональних відносин, зростання ролі соціально-етнічних спільностей, етнічної індивідуальності обумовлює необхідність пошуку, переосмислення ефективних шляхів утвердження нового змісту і зрілих форм взаємовідносин між молоддю різних національностей, високої етносоціальної культури. Формування та розвиток етносоціальної культури юнаків та дівчат в сучасних умовах є надзвичайно важливим чинником становлення гуманістичної світоглядної орієнтації молоді. Етносоціальна культура неможлива як без цінностей конкретної національної культури, так і без загальнонаціональних цінностей, вироблених людством. Зазначається, що ціннісний зміст етносоціальної культури може виступати рушійною силою суспільного прогресу лише тоді, коли творчий потенціал такої культури ґрунтується на загальній системі цінностей, вироблених людством упродовж своєї історії.

Авторкою обґрунтовано, що формування етносоціальної культури передбачає глибоке знання суб'єктом не тільки закономірностей і тенденцій суспільного розвитку етносоціального буття, а й різноманітність процесів у сферах життєдіяльності суспільства, які справляють вплив на молодь, її етнічну індивідуальність. Завдання, таким чином, полягає у тому, щоб максимально повно враховувати у свідомому регулюванні і саморегулюванні об'єктивні та суб'єктивні умови, які визначають формування культури юнаків та дівчат, а також активно впливати на них з тим, щоб ефективно й оптимально здійснювати процес її функціонування.

Практика свідчить: найефективніший процес формування етносоціальної культури можливий тоді, коли він органічно включає у себе механізми внутрішнього саморегулювання, які ґрунтуються на таких видах самовідношення етнічної індивідуальності, як самопізнання, самоконтроль, творчість, спрямовані на створення цінностей, що становлять сутність такої культури. Доведено, що розвиток молоддю цінностей етносоціальної культури методом мотивації пробуджує ініціативу, творчість кожного суб'єкта процесу саморегуляції як на рівні соціально-етнічної спільності, так і на рівні етнічної індивідуальності.

Підвищення ефективності цілеспрямованого процесу формування етносоціальної культури неможливе без опори на резерви внутрішньої активності молодої людини, бо вона, визнаючи вибір методів виховного впливу, посилює чи гальмує досягнення ними своєї мети. З'ясовано, що саморегуляція етнічною індивідуальністю етносоціальної культури шляхом ціннісної мотивації сприяє виробленню у неї самостійності думок, суджень, здатності до самооцінки і самоконтролю.

Досліджено, що стабілізація і гармонізація національних та міжнаціональних відносин неможливі без утвердження цінностей етносоціальної культури, зокрема на особистісному рівні, що дозволяє реалізувати потенціал унікальності, неповторності етнічної індивідуальності, її духовності. Суттєву роль у цілеспрямованому формуванні етносоціальної культури покликані відігравати молодіжні організації. Здійснення цих завдань полягає в об'єднанні всіх молодіжних спілок, організацій різних політичних орієнтацій. Обґрунтовано, що освіта є найважливішою підставою і свідченням рівня розвитку економіки, політики, духовності, культури, моральності як найбільш загальний, інтегральний показник розвитку будь-якого суспільства. Який рівень освіти - така і країна, її громадяни. Зазначено, що в Україні існує багаторівнева система освіти. Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності. Не стала винятком і освіта, особливо вища школа. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітні простори Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, дедалі наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу, своєрідного руху освітніх національних систем до єдиних критеріїв і стандартів, які утверджуються у європейському просторі. Головна мета Болонського процесу полягає в консолідації зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для істотного підвищення конкурентноздатності європейської вищої освіти і науки у світовому вимірі, а також для підвищення ролі цієї системи у соціальних перетвореннях.

Цей процес - добровільний, полісуб'єктний, багатоваріантний, гнучкий, відкритий, поступовий. Він ґрунтується на цінностях європейської освіти і культури й не має на меті руйнації національних особливостей освітніх систем різних країн Європи, від того, з якими внутрішніми перетвореннями ми "ввійдемо" в Болонський процес, і від чого відмовимося й що приймемо в національну систему освіти від європейських стандартів, багато в чому буде залежати рівень нашої науки і освіти й ставлення до нас з боку європейської спільноти. Доведено, що реформа освіти в сучасній Україні припускає, як обов'язкову умову трансформацію гуманітарної освіти. Оскільки навчання і виховання - процеси тісно взаємозалежні, роль гуманітарних дисциплін у становленні особистості важко переоцінити.

Гуманітарна наука формує духовний світ особистості, її світогляд, ціннісні орієнтації. Гуманітарна освіта спрямовується на формування в суспільстві атмосфери духовної єдності поколінь, націй і народностей. Вона навчає людину любити, знати і шанувати своє і одночасно виховує повагу до всього, що не суперечить високим критеріям гуманізму, моралі й людяності.

Зазначається, що найважливішою задачею школи, а також навчальних закладів є не стільки навчання, скільки формування творчої, діяльної особистості, спроможної до самовдосконалення і самореалізації. Детально аналізується процес виховання екологічної культури особистості. Звертається увага на те, що для українського суспільства екологічна проблема набуває все більшої значимості. Розвиток державотворчого процесу в Україні відбувається під тиском екологічних реалій. Сьогодні більшість соціально-економічних, культурних, духовних проблем української політики найтіснішим чином пов'язані з екологічними. Феноменом українського буття стає активне формування екологічних цінностей та екологічної культури.

Підкреслюється, що у формуванні екологічної культури соціуму можуть бути виявлені духовні цінності трьох основних типів…

По-перше, традиційні загальнолюдські моральні норми, що являють собою своєрідні алгоритми, які регламентують діяльність людей, а також виконують функцію стабілізаторів суспільства.

По-друге, динамічні цінності, мобільність яких задана мінливим соціокультурним середовищем.

По-третє, цінності - інновації, виникнення яких пов'язано з появою нових соціокультурних і екологічних ситуацій - „почуття глобальності”, „вітальна цінність” та інші.

Доведено, що в розвитку соціуму подібні ціннісні установки визначають рівень екологічної культури.

Звертається увага на те, що екологічна культура сама по собі не виникає, вона формується як стихійно, в процесі виробничої діяльності людей, так і свідомо, в процесі цілеспрямованого виховання. Формування екологічної культури обумовлено екологічною потребою, яка є життєвою необхідністю у сприятливому середовищі існування і соціального буття людини. Екологічний інтерес, з нашого погляду, є усвідомлена екологічна потреба, природно-соціальна причина, яка змушує соціальний суб'єкт (від індивіду до людства) до екологічної діяльності, спрямованої на засвоєння, збереження і споживання природного середовища. Важливу роль у формуванні й розвитку екологічного інтересу відіграє свідома цілеспрямована діяльність з виховання екологічної культури особистості. Доведено, що виховання екологічної культури має виходити з принципу єдності екологічної свідомості і практичної діяльності людини. Основним фактором формування екологічних цінностей та екологічної культури особистості є створення єдиної системи освіти та виховання, орієнтованої на пріоритет екологічних цінностей, розвинену екологічну свідомість, мораль та активно-діяльне ставлення людини до природного оточення.

У четвертому розділі „Модернізація суспільства в умовах „гострого” конфлікту цінностей” дисертації розглядається проблематика соціального конфлікту, з'ясовується його суть, причини виникнення, прояв, методи розв'язання і досягнення соціальної злагоди. Значне місце приділяється висвітленню філософського осмислення соціального конфлікту. Розкрито джерела виникнення конфліктів, здійснено їх класифікацію, що сприяє розкриттю їх суті, усвідомленню ролі та значимості.