Ідеальна держава Платона

Пояснення Платона причин виникнення тиранії, її критика. Його бачення ідеальної держави. Встановлення в ідеальній державі суворої цензури над думками людей. Необхідність знищення приватної власності. Принципова спорідненість платонізму з тоталітаризмом.

Рубрика Философия
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 05.03.2015
Размер файла 22,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ідеальна держава Платона

Платон - віртуозний давньогрецький констуктор базових ідей майбутнього тоталітаризму. На противагу реалісту Сократу, грецький мислитель Платон (427-347 pp. до н. є.) розвинув у своїй філософії таку політичну надбудову, виникнення якого ознаменувало початковий рух політичної теорії у напрямку, м'яко кажучи, далекому і від людської свободи, і від реально втілюваних можливостей державної влади. Сказане, звичайно, не означає, що творчу ідейно-політичну спадщину Платона слід оцінювати однозначно і то лише суто негативно. Зовсім ні. У ній міститься багато значних ідей із галузі гносеології (теорії пізнання), мистецтва, сфери культури тощо. Та й у теорії політики він залишив для нащадків щедрий ужинок аналітичного матеріалу, осмислення якого протягом століть і тисячоліть мало повчальне значення. Тим більше в галузі держави і права, політики. платон ідеальний держава

Не випадково двома найбільшими творами Платона стали книги, назви яких говорять самі за себе - «Держава» і «Закони». Політико-правова тематика досліджується і в інших численних платонівських діалогах, таких, як «Апологія Сократа», «Політик», «Крітій», «Протагор» та інші-усіх цих праць їх автор постає перед нами як великий філософ держави, права і політики. До його позитивних політико-правових здобутків слід зарахувати: характеристику тогочасних (полісних) форм держави, їх розгорнутий аналіз і класифікацію; високе поцінування Платоном ролі політичних знань у державному правлінні; похвала помірності і середньому достатку громадян; розвінчання хижацької природи міжполісних війн, їхньої агресивної спрямованості тощо. До цього ряду належить Платонова полеміка з софістами, розвінчування ним спекулятивних тлумачень державного правління, політичних софізмів.

Продовжуючи сократівські традиції, Платон ставився до демократії, до «принципу жеребкування» підозріло, він гостро засуджував «владу натовпу». Згідно з його думкою, натовп, який рветься у політику, неодмінно блукатиме там у пітьмі псевдоідей. Це завжди призводить до суцільної втрати моральних орієнтирів, до згубної переоцінки цінностей: «невігластво натовп називає освіченістю, розгнузданість - свободою, розпусту - прекрасним благодіянням, безсоромність - мужністю» («Держава», 561). Софісти ж, лукаві демагоги, потураючи забаганкам натовпу, посилюють ці ґанджі, одночасно перетворюючи його у «величезного і сильного звіра» («Держава», 493 в). Загалом же для людей, які живуть в умовах порочного державного ладу, стає характерним хибний вибір цінностей, ненаситне прагнення до псевдоблаженства: у полісах, де встановилася тимократія (влада честолюбців), це проявляється у нестримній пристрасті до воєнних успіхів, в олігархії- до багатства, в демократії- до безмежної свободи. Саме це, за Платоном, губить даний устрій. Таким чином, кожна негативна форма держави гине через внутрішні суперечності, властиві її власному принципу, через зловживання цим принципом.

Особливо вдале у Платонових текстах пояснення причин виникнення тиранії, її критика. Як випливає із міркувань мислителя, тиранія є завершальною формою, кінцевою стадією падіння «п'яної демократії», тобто такого демократичного устрою за якого люди, котрі його встановили, «сп'яніли від свободи». З такої rope-демократії і виростає тиранія - надмірна свобода перетворюється у надмірне рабство. Тиран, пише Платон добивається влади як «висуванець народу» («Держава», 565 я). Тиранія - найгірший тип державного правління, де панує буйне беззаконня, стають нормою вбивства розумних людей, тих, хто заявляє про себе як потенційний противник режиму, де насаджується безперервне і жорстоке насильство. Тиранія - царина найгіршого правителя, оточеного юрбою мерзотників. Підсумовуючи цю частину викладу, підкреслимо, що розвінчання Платоном злодіянь тиранії, яке дано у безсмертній восьмій книзі «Держави», вважається одним з найкращих і найбільш виразних зразків критики тиранічного правління у всій світовій літературі!

«Тиранія виростає із демократії, інакше кажучи, із крайньої свободи виникає найбільше і найжорстокіше рабство». Платон.

І все ж таки загальна концепція політичного вчення Платона принесла йому вельми сумну славу. З певних позицій можна говорити навіть про велику інтелектуальну трагедію Платона як політичного мислителя. Недарма з перших десятиліть XX віку політична концепція Платона стала розглядатись рядом видатних спеціалістів-державознавців, мислителів - П. Новгородцевим, К. Поппером та ін.- як ідейна попередниця казармено-тоталітарного режиму.

Справа у тому, що в цій концепції провідне місце належить проекту (утопії) ідеальної держави, який був сконструйований самим Платоном. Створивши нормативну ідеальну модель «абсолютно досконалої держави» (у книзі «Держава» це був аристократичний устрій, а в «Законах» - з'єднано воєдино два начала: монархію і демократію), він прагнув перетворити цю теоретичну конструкцію в основу для здійснення «єдино правильної» політики.' Якими ж були компоненти цієї моделі?

1. В ідеальній державі Платона ПОЛІТИЧНА ВЛАДА Є ПЕРВИННОЮ ЩОДО ІСНУЮЧИХ У СУСПІЛЬСТВІ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН. Влада держави має, по суті, божественний, а тому всеохоплюючий характер. У ній закони, норми, правила життя людей надаються згори, осягаються - як божественний дар - винятково мудрими філософами («з тонкою душею»), котрі, згідно з Платоном, повинні бути одночасно і державними правителями. Найвищим органом влади у платонівському проекті є НАДЗВИЧАЙНИЙ ОРГАН - так звані «Нічні Збори» із 10-ти найбільш мудрих і поважних віком стражів. Вони причетні до космічних і політичних знань.

2. Платон прискіпливо вибудовує у своїй утопії розгалужену систему підпорядкування всіх членів суспільства заданим законом державного правління. ВІН НЕСТРИМНИЙ РЕГЛАМЕНТАТОР: у своїх творах Платон до такої міри впорядковує людське життя, що зобов'язує «служителів закону» брати під свій контроль навіть побутові дрібниці, такі, наприклад, як розпорядок дня і ночі (скажімо, домогосподарок, на його переконання, слід піднімати серед ночі і зобов'язувати їх виконувати різні кухонні справи тощо). Державна влада має поділяти все населення на групи та різні (привілейовані і безправні) верстви, вона тримається на збройній силі.

3. Платон встановлює в ідеальній державі СУВОРУ ЦЕНЗУРУ НАД ДУМКАМИ ЛЮДЕЙ. Свою філософію він проголошує єдино істинною, єдино рятівною. їй, а не будь-якій іншій філософії, повинні навчатися майбутні громадяни, вона повинна лежати в основі державного ладу, як одкровення з неба, як абсолютна і повна істина. Отже, всі інші системи приречені на заборони і кари: незалежний пошук істини, таким чином, припиняється.

4. НЕТЕРПИМІСТЬ ЗВОДИТЬСЯ У ПРИНЦИП. Платонова держава слугує повсюдному запровадженню цього принципу у життя, спираючись на силу закону і примус. За різнодумство та інші непослухи передбачаються жорстокі покарання: смертна кара, побиття, різного роду обезчещення і приниження, таврування і т. д. Чи не правда, моторошним холодом віє від усієї цієї ідейної споруди давньогрецького архітектора людського щастя?

5. Це відчуття тільки посилюється, коли, читаючи платонівські праці, з'ясовуємо, що у цьому ідеальному суспільному устрої ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН - і в ранньому дитинстві, і в юності, і в зрілому та похилому віці - перебуває ПІД НЕОСЛАБНИМ НАГЛЯДОМ ДЕРЖАВИ. Остання контролює і спрямовує їхні помисли і дії, лінію поведінки індивіда, одне слово, перетворює його на службове обличчя цілого, він, по суті, повністю втрачає світоглядну і всяку іншу автономію.

6. Увесь спосіб життя людей визначається державними законами - таким уявляє собі автор «Держави» і «Законів» ідеальне людське співжиття. Але як цього досягти? Філософ пропонує ось який захід: щоб зробити громадян відданими державі, необхідно відняти у них все своє, все, що знаходиться у приватному обігу, і зробити його спільним. У цьому - кульмінація комунізму Платона.

Інакше кажучи, Платон вважає за необхідне ЗНИЩИТИ ПРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ з тим, щоб задля досягнення блаженного стану людського співжиття, УСУСПІЛЬНИТИ II, передати у повну і безстрокову державну власність. Як бачимо, навіть великий розум не застрахований від трагічних (особливо, якщо вони вперто переносяться в політичну сферу суспільного життя!) інтелектуальних помилок. Хто сьогодні стане заперечувати, що сама історія, увесь багатовіковий досвід людства винесли справедливий і, здається, остаточний присуд цій давній політичній ідеї? Хто не знає тепер, до чого веде на практиці суцільне знищення приватної власності? Характерно, що Платон був настільки одержимим ідеєю усуспільнення людського життя і професій, що своїми ідеальними законами забороняв мешканцям поліса займатися кількома ремеслами: за порушення і тут передбачалося жорстоке покарання.

Усі компоненти платонівської моделі ідеальної держави, насамперед названі вище, дали поштовх розвитку ідей, котрі в різні історичні періоди і в різних країнах тисячоліттями отруювали людську свідомість, логіка комуністичного світобачення нівечила політичний кругозір державних діячів. Філософські засади авторитетного античного автора, з віками набравши «багатокольорового» концептуального забарвлення, розбурхували ниці людські поривання. І зливались воєдино небезпечні політичні устремління благородних простаків і політичних фанатиків, революційних авантюристів і кримінальних злочинців! Аж доки не виник злочинно-терористичний державний устрій, який у XX столітті назвали тоталітарним режимом («закритим суспільством»).

У чому ж полягає принципова спорідненість платонізму з тоталітаризмом? Оскільки кінцевий стан історичного розвитку людського суспільства видається відомим, суспільство має бути економічно, політично та ідеологічно організоване таким чином, щоб максимально полегшити досягнення цього стану. При цьому все (свобода, гідність особи) приноситься в жертву утопічному майбутньому. Створюється такий тип суспільного устрою, коли держава привласнює собі функції управління не тільки у політичній, але й в економічній і духовній сферах, насильницьки регулює їх у дусі пануючої, орієнтованої на ідеальне майбутнє, ідеології.

Спільність (усуспільненість), рівність і колективізм - основні принципи людського співжиття у платонівській утопії. За такою ж, чи майже за такою, схемою утверджувались усі тоталітарні режими XX століття.

Ясна річ, Стародавня Греція не знала таких сучасних понять, як «відкрите суспільство», «закрите суспільство», «тоталітарний режим». Але глянути в далеку минувшину крізь призму самих цих категорій дуже слушно. По-перше, тому, що йдеться про одне й те ж саме суспільне явище, яке було і є в центрі політики, суспільно-політичного життя як античності, так і сучасності,- про людську свободу. Зауважимо, що сам Платон, вихований на грецькій свободі, владно накладає на неї руку, запропонувавши грекам суворо-деспотичний ідеал державного устрою. В цій парадоксальній обставині віддзеркалюється одна із духовних суперечностей сильних натур - вимагаючи свободи для себе, вони не визнають свободи для інших. Такі натури дуже небезпечні тим, що їх найчастіше приваблює саме сфера політики. Так було в усі часи, так і сьогодні.

Цікавий факт. Платон, як виявляється, не обмежувався чисто філософськими розумуваннями щодо ідеальної держави. Він вирішив здійснити «божественний задум» на практиці - надумав реалізувати план всеохоплюючої перебудови суспільного життя в одному із полісів. З цим філософ і приїхав у Сіракузи. Місцевого тирана цей план, схоже, неабияк зацікавив. Обидва вони вже ось-ось мали розпочати побудову «ідеальної» держави... Та чи прийнятним був цей план-проект для самих сіракузців, які довідались про приїзд Платона і його мету? Чи могло їм, скажімо, сподобатись те, що на початку втілення в життя платонового проекту передбачалось попередньо очистити державу від «непідходящих» людей, стративши або вигнавши їх? Не важко здогадатися, яке враження на греків міг справити Платонів задум.

Але сіракузці не розгубилися. Напередодні того, як цей експеримент мав розпочатися, вони дружно... здійснили двірцевий переворот! Владу захопив брат тирана, який уже зовсім інакше поставився до цього політичного проекту, до його автора. Платона було продано в рабство на один із середземноморських островів. І тільки чудо врятувало філософа: на невільницькому ринку невдаху випадково уздрів один із його давніх приятелів. Врешті-решт, друзі Платона викупили його із рабства, допомігши таким чином повернутися rope-політику до філософських занять. Як бачимо, питання політичної свободи і рабства Платон пізнавав і теоретично, і на практиці. Хоча в давньогрецькій мові ці категорії, зрозуміло, позначались іншими словами.

По-друге, вживаючи в ході узагальнень сучасну термінологію, ми маємо змогу краще зрозуміти та й активізувати довічну політичну проблему - держава і загальнолюдське благо. Платон-теоретик до потворного перебільшував можливості держави у розвитку суспільства, ЗВОДИВ ЇХ У АБСОЛЮТ. У цьому теж була його інтелектуальна драма. Знайомлячись із наступними темами, ми зрозуміємо, чому діяння політиків, спрямовані на створення за допомогою держави «раю на Землі», зводили суспільство до всеспопеляючої деспотії.

Висновок

Спільність (усуспільненість), рівність і колективізм - основні принципи людського співжиття у платонівській утопії. За такою ж, чи майже за такою, схемою утверджувались усі тоталітарні режими XX століття.

Ясна річ, Стародавня Греція не знала таких сучасних понять, як «відкрите суспільство», «закрите суспільство», «тоталітарний режим». Але глянути в далеку минувшину крізь призму самих цих категорій дуже слушно. По-перше, тому, що йдеться про одне й те ж саме суспільне явище, яке було і є в центрі політики, суспільно-політичного життя як античності, так і сучасності,- про людську свободу. Зауважимо, що сам Платон, вихований на грецькій свободі, владно накладає на неї руку, запропонувавши грекам суворо-деспотичний ідеал державного устрою. В цій парадоксальній обставині віддзеркалюється одна із духовних суперечностей сильних натур - вимагаючи свободи для себе, вони не визнають свободи для інших. Такі натури дуже небезпечні тим, що їх найчастіше приваблює саме сфера політики. Так було в усі часи, так і сьогодні.

Використана література

1.Вебер М. Избранные произведения. -М., 2000.

2.История политических и правовых учений. Древний мир. -М.,1988.

3.Мала енциклопедія етнодержавства. -К., 1996.

4.Політологічний енциклопедичний словник. -К..1997.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Модель ідеальної держави Платона та її компоненти. Справедливість на прикладі держави. Аргументи "проти" ідеальної держави Платона. Особливості процесу навчання в утопічній праці філософа. Контроль населення у державі. Критика Платонівської держави.

    реферат [24,0 K], добавлен 25.11.2010

  • Загальна характеристика уявлень про "ідеальну державу" Давньої Греції. Творчість Платона. Біографія Платона. Вчення Платона про суспільство і державу. Творчість Арістотеля. Життєвий шлях Арістотеля. Політико-правові погляди на державу в "Політиці" Арісто

    курсовая работа [45,0 K], добавлен 22.02.2005

  • Життєвий шлях Платона, передумови формування його політичної філософії. Погляди Платона в період розпаду грецького класичного полісу. Періоди творчості та основні роботи. Філософія держави, права та політики. Трагедія життя та філософської думки Платона.

    реферат [65,8 K], добавлен 04.07.2010

  • Платон – один из великих мыслителей античности. Формирование философских взглядов Платона. Учение о бытии и небытии. Гносеология Платона. Социальные взгляды Платона. Идеалистическая диалектика Платона.

    контрольная работа [29,5 K], добавлен 23.04.2007

  • Труды Аристотеля как важнейший источник наших знаний в области доаристотелевской философии. Биография и труды Платона. Люди, оказавшие влияние на Платона. Биография и труды Аристотеля. Критика теории идей Платона. Аристотелевская классификация наук.

    реферат [29,4 K], добавлен 06.11.2013

  • Анализ теории Аристотеля с точки зрения демонстрации сходства и различия взглядов мыслителя с миропониманием его учителя Платона. Сущность расхождения Платона и Аристотеля в вопросах онтологии: учение об идеях и бытии, их познание, взаимосвязь и сущность.

    статья [26,6 K], добавлен 21.04.2014

  • Життя Платона та зрілий період його творчості. Космологічні погляди Платона (душа, Бог, світ та причини його створення) та вплив піфагорійської школи. Структура та аналіз композиції діалогу "Тімей". Космологічне вчення діалогу та проблеми інтерпретації.

    курсовая работа [44,9 K], добавлен 21.09.2015

  • Роль и место концепций "идеального государства", его типы и формы согласно учению великого философа Платона. Критика концепции "идеального государства" К. Поппера и Аристотеля, особенности ее отражения в научных трудах данных мыслителей и значение.

    контрольная работа [31,8 K], добавлен 26.10.2014

  • Жизнь и сочинения Платона. Его социально-философские взгляды. Онтология Платона: учение об идеях. Основные периоды философской деятельности Платона: ученичество, путешествия и преподавание. Центральные понятия его идеализма. Формы правления государства.

    контрольная работа [25,2 K], добавлен 15.05.2010

  • Біографічні відомості про дитинство та навчання Арістокла - афінського філософа Платона. Його ідеальний світ, що протистоїть звичайному світові. Суть теорії пізнання Платона. Найголовніше у методі анамнезу - методу сходження до ідей, до загального.

    презентация [959,3 K], добавлен 17.09.2019

  • Жизненный путь древнегреческого писателя-философа Платона и формирование его философских взглядов. Периодизация жизни и особенности творчества Платона. Учение философа об эйдосах. Трансцендентализм. Этика Платона, как отражение его внутреннего мира.

    контрольная работа [26,4 K], добавлен 10.09.2016

  • Исторические и экономические предпосылки создания Платоном его теории государства. Типы греческих полисов. Экономические основы "идеального" государства Платона, его устройство. Казарменный характер социализма Платона. Политические позиции Платона.

    курсовая работа [41,7 K], добавлен 11.12.2009

  • Учение Платона о мире идей и мире вещей. Многогранность дарования Платона удивительна. Большой интерес представляет социальная философия Платона. Гносеологическая теория анамнезиса. Учение о человеке и воспитании. Социальная утопия Платона и государство.

    контрольная работа [65,2 K], добавлен 10.04.2009

  • Краткие биографии Платона и Аристотеля. Социальная обстановка во времена жизни Платона и Аристотеля и их философские позиции. Воззрения Платона и Аристотеля на устройство государства. Альтернативные сообщества как аналог школ Платона и Аристотеля.

    реферат [50,0 K], добавлен 19.12.2011

  • Особливості становлення концепції любові у Платона. Тематика поту стороннього спасіння душі в контексті ідей орфічних релігійних містерій. Підстави аскези Сократа згідно Платона. Діалог Платона "Федр". Синтетичне розуміння любові як з'єднуючої сили.

    курсовая работа [34,0 K], добавлен 02.01.2014

  • Основа философии Платона. Краткая биография философа. Элементы учения Платона. Учение об идеях и существовании двух миров - мира идей и мира вещей. Основные части человеческой души. Тема любовного влечения (эроса) в учении Платона, его идеи о любви.

    реферат [32,1 K], добавлен 25.07.2010

  • Мысль Платона об идее блага как о высшей идее. Первоначальный тип общежития как идеальный тип в мировоззрении Платона. Переход от тимократии к олигархии-господству. Осуществление разумного устройства совершенного государства на его потребностях.

    реферат [21,2 K], добавлен 30.12.2010

  • Формирование философских и политико-социальных взглядов Карла Поппера в рамках критического рационализма. Раскрытие проблемы Платона в труде "Открытое общество и его враги". Рассмотрение диалектики историцизма и коллективистского начала у Платона.

    статья [24,2 K], добавлен 12.05.2014

  • Краткие биографические сведения о древнегреческом философе Платоне - ученике Сократа, учителе Аристотеля. "Модель мира" Платона. Тройственность души человека согласно теории философа. Сущность учения о познании Платона, его модель идеального государства.

    реферат [27,8 K], добавлен 05.12.2009

  • Исторические условия формирования взглядов Платонана воспитание. Система воспитания Платона. Взгляды Платона на воспитание не представляют из себя нечто замкнутое и оторванное от действительной жизни.

    дипломная работа [70,2 K], добавлен 16.12.2002

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.