"Злочин" та "покарання" у філософсько-правовому вимірі

Дослідження "злочину" та "покарання" у філософсько-правовому вимірі. Абстрактні законодавчі системи, що взаємодіють із "середовищем" на інформаційному рівні. Механізм кореляції, корелятивні зв'язки та комунікативні властивості правових категорій.

Рубрика Философия
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 20.07.2015
Размер файла 227,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет внутрішніх справ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Спеціальність: 12.00.12 - Філософія права

"Злочин" та "покарання" у філософсько-правовому вимірі

Мельничук Наталія Юріївна

Львів 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Грищук Віктор Климович, Львівський державний університет внутрішніх справ, перший проректор з навчальної та методичної роботи.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Козловський Антон Антонович, Національний авіаційний університет, завідувач кафедрою повітряного, космічного та екологічного права; доктор юридичних наук, професор Колб Олександр Григорович, Київський національний університет внутрішніх справ, декан Інституту заочного та дистанційного навчання; доктор філософських наук, професор Ларіонова Вікторія Костянтинівна, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедрою філософії.

Захист відбудеться «_23_» вересня 2010 р. о _10.00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.725.02 у Львівському державному університеті внутрішніх справ за адресою: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного університету внутрішніх справ за адресою: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.

Автореферат розісланий «_19_» _серпня_ 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Красницький

1. Загальна характеристика роботи

злочин покарання правовий філософський

Актуальність теми дослідження. Головним пріоритетом сьогодення є формування консолідованого українського суспільства, створення єдиного гуманітарного простору, утвердження демократичного порядку в країні. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває пошук шляхів знівелювання у сфері наукових та соціальних взаємодій комунікативних "розривів" як таких, що перешкоджають досягненню широкого загальнонаціонального консенсусу, необхідного для утвердження демократичного порядку в країні та убезпечення національного розвитку від внутрішніх і зовнішніх загроз.

Нині у сфері наукових міжгалузевих та соціальних комунікативних стосунків одним з найбільш відчутних став комунікативний "розрив", який виник на тлі апелювання до категорій "злочин" та "покарання" не лише у юридичному просторі, а й поза ним. Тоді як юристи, звертаючись до термінів "злочин" та "покарання", оперують ними як такими, що позначають поняття, зміст яких розкривається у Кримінальному кодексі чи у визначеннях, сформульованих у координатах науки кримінального права, то представники інших спеціальностей нерідко апелюють до категорій "злочин" та "покарання" як таких, що не "прив'язані" ані до Кримінального кодексу, ані до теоретичних визначень, сформульованих у парадигмі кримінального права.

Проблемна ситуація полягає у тому, що позірна відсутність у полі інтерпретаційного дисонансу консенсусної площини перешкоджає повноцінній правовій комуніктивній діяльності, гармонізації простору наукових та соціальних взаємодій, а відтак консолідації суспільства й утвердженню демократичного порядку в країні.

Окреслена ситуація спонукає до розв'язання проблеми філософсько-правової кореляції категорій "злочин" та "покарання" як таких, що функціонують у полінауковому просторі. Вирішення сформульованої проблеми пов'язане з виконанням важливого завдання, скерованого на усунення комунікативних "розривів" у полі правової комунікації. Це завдання, своєю чергою, підпорядковане стратегії розробки неконфронтаційних моделей наукових та соціальних взаємодій, необхідних для консолідації сучасного суспільства, збереження соціокультурної ідентичності та самобутності нації, убезпечення національного розвитку держави від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Комунікативна скерованість проблеми, на розв'язання якої спрямовано науковий пошук, спонукає до осмислення "злочину" та "покарання" у філософсько-правовому вимірі - в діапазоні філософсько-правових дослідницьких напрямів, що охоплюють питання, пов'язані з методологічними інноваціями та дослідженням права як комунікації. Авторська методологічна інновація полягає у тому, що вперше категорії розглядаються як абстрактні системи, що взаємодіють зі "середовищем" на інформаційному рівні. Комунікативний аспект виявляється в дослідженні "злочину" та "покарання" крізь призму комунікативної концепції права.

На потребі пошуку корелятивних зв'язків категорій "злочин" та "покарання" як таких, що функціонують у полінауковому просторі, наголошували Л. Петражицький, П. Сорокін, М. Ансель. До питань так чи інакше пов'язаних з цією проблематикою зверталися В. Бачинін, А. Козловський, М. Коржанський, В. Ларіонова, М. Панов, К. Переда, Е. Поздняков С. Сливка, Л. Спиридонов, В. Тихонов, Д. Фейнберг. Однак проблема кореляції категорій "злочин" та "покарання" як таких, що функціонують у полінауковому просторі не розв'язувалась. Натомість у філософсько-правових дослідженнях "злочин" та "покарання" розглядалися в контексті деонтологічної системи природного права, осмислювався соціальний зміст поняття "злочин", простежувалась еволюція категорій "злочин" та "покарання" у процесі духовно-практичної життєдіяльності людства тощо. До цих питань зверталися Д. Біндер, Д. Боман, П. Грейф, Н. Гуторова, Г. Єпур, Е. Левінас, М. Лоський, П. Манан, В. Махінчук, О. Микитчик, Т. Оноре, К. Переда, А. Потребчук, Д. Прокопов, Д. Райдугін, П. Рікер, Дж. Ролз, Я. Соловій, Ф. Тьоніс, Л. Фуллер, Б.-Е. Харкорт, Т. Хернл, Р. Циппеліус, О. Яремко та ін.

У рамках науки кримінального права досліджувалися ознаки злочину, поняття складу злочину, еволюція понять "злочин" та "покарання", функції, мета покарання і т.ін. (А. Бернер, Л. Бєлогриц-Котляревський, С. Будзинський, К. Граффон, Л. Владимиров, О. Кістяківський, О. Лохвицький, П. Мінц, П. Пусторослєв, М. Сергеєвський, В. Спасович, М. Таганцев; А. Алакаєв, Л. Багрій-Шахматов, М. Бажанов, У.-А. Бедо, М. Беляєв, Ю. Бишевський, Я. Брайнін, Ф. Бурчак, І. Васильєв, В. Владимиров, І. Гальперін, Р. Гарбер, А. Герцензон, І. Гонтарь, І. Горелик, Х-М. Готі, М. Готтфредсон, П. Гришаєв, В. Грищук, Т. Денисова, В. Діаконов, М. Дурманов, І. Карпець, М. Карпушин, У. Кларк, М. Ковальов, А. Козлов, О. Колб, В. Комісаров, М. Коржанський, В. Кудрявцев, Н. Кузнєцова, Б. Курінов, Ф. Левассер, П. Лейленд, Ю. Ляпунов, Д.-Д. Маббот, В. Меркулова, Г. Моріс, Г. Мюллер, В. Навроцький, М. Нейш, Й. Ной, К. Оконкво, А. Піонтковський, Т. Понятовська, Д. Раппапорт, О. Сахаров, Г. Стефані, В. Трубников, Б. Утевський, Є. Фесенко, Дж. Флетчер, С. Фрайк, П. Фріс, М. Хавронюк, Б.-Е. Харкорт, Х.-Л.-А. Харт, Ж. Хемптон, Дж. Холл, М. Шаргородський В. Швидкий та ін.). У параметрах кримінології вивчалася природа злочинних діянь, "злочин" осмислювався як особлива категорія людської поведінки тощо (А. Герцензон, Т. Герші, М. Готтфредсон, І. Даньшин, І. Карпець, Л. Кондратюк, В. Кудрявцев, В. Лунєєв, В. Чубарєв, М. Шейман та ін.).

У рамках історії та теорії держави і права "злочин" та "покарання" розглядалися крізь призму вчень про державу і право, в контексті актуальних проблем юридичної науки (М. Арсанукаєва, С. Білостоцький, О. Бикова, Я. Брайнін, Е. Георгієвський, Б. Головкін, Л. Гривняк, В. Грищук, Г. Грозев, І. Грозовський, В. Демченко, М. Елон, Г. Кельзен, С. Кечекьян, Д. Каюк, А. Козаченко, П. Колосовський, М. Костицький, С. Кудін, О. Лейст, О. Лопухін, О. Луговий, Д. Любченко, В. Макарчук, В. Нерсесянц, А. Остроух, П. Рабінович, А. Резніков, Ф. Решетніков, Ю. Сеньків, Т. Слуцька, Л. Сюкіяйнен, І. Терлюк, Є. Шаломєєва, Х. Шейнін, О. Шинальський, І. Шутак та ін.).

У працях філософів "злочин" та "покарання" осмислювалися в контексті глобальної проблематики взаємовідносин людини і суспільства (Х. Арендт, М. Бердяєв, Г. Гейден, А. Камю, М. Клейн, А. Козінг, Д.-А. Крокер, Д. Кросбі, Е. Левінас, П. Манан, Ж-П. Сартр, Ф. Тьоніс, Д. Федорика, М. Фуко та ін.). З позицій історії філософії досліджувалися погляди на "злочин" та "покарання" мислителів Античності, Середньовіччя, Відродження. Цим питанням були присвячені праці Ф. Асмуса, Б. Биховського, К. Державіна, А. Карася, М. Кашуби, Ф. Кессіді, В. Ларіонової, В. Лисого, В. Литвинова, Н. Мотрошилової, Е. Михайлової, В. Нічика, А. Пашука, Г. Стрельцової, П. Тепляшина, Дж. Томсона, А. Чанишева та інших дослідників. У рамках етики "злочин" та "покарання" розглядалися в контексті історії етичної думки (В. Бичков, Х.-М. Готі, А. Гусейнов, Г. Гефдінг, Г. Ірлітц, Г. Майоров, С. Франк, О. Лосєв, М. Лоський, М. Юсіма та ін.).

У соціології "злочин" досліджувався як соціальне явище, "покарання" розглядалося у площині соціальної практики (В. Бачинін, А. Герцензон, Л. Петражицький, П. Сорокін Л. Спиридонов та ін.). У психології "злочин" та "покарання" осмислювалися в контексті теорії особистості та у полі проблематики міжособистісних взаємин (А. Адлер, А. Бандура, Д. Зіглер, Дж. Капрара, К. Роджерс, Д. Сервон, З. Фрейд, Л. Хьелл); психологічний зміст категорій досліджували Л. Казміренко, О. Мартенко, Б. Скінер.

У релігієзнавстві та науці церковного права "злочин" і "покарання" розглядалися у рамках дослідження монотеїстичних релігій та релігійних систем (Е. Бутру, С. Головащенко, П. Дмитрієв, Л. Кушинська, М. Лубська, М. Яворський, М.-Х. Закзук, В. Ципін та ін.). З культурологічних позицій вивчалася специфіка об'єктивації уявлень про "злочин" та "покарання" у виразотворчій сфері культури (Г. Башляр, О. Блаватська, О. Гудзенко, М. Еліаде, В. Євсюков, В. Личковах, О. Лосєв, М. Попович та ін.). У мовознавстві, юридичній лінгвістиці досліджувався історичний аспект лексики на позначення понять "злочин" та "покарання" (О. Андрійчук, О. Чмир). У межах літературознавства аналізувалось потрактування "злочину" та "покарання" в художній кримінографії (А. Швець, А. Новиков, І. Денисюк, О. Дудоров, К. Львов).

Зусиллями філософів, фахівців у галузі кримінального права, філософії права, теорії та історії держави і права, етики, релігієзнавства, науки церковного права, соціології, психології, культурології, мовознавства створено розмаїтий масив досліджень, присвячених "злочину" та "покаранню". Однак пошук міждисциплінарної консенсусної "території" не здійснювався, корелятивні категорійні зв'язки не вивчалися. Ця обставина спонукає до того, аби вдатися до дослідження "злочину" та "покарання" у філософсько-правовому вимірі, зосередившись на розв'язанні проблеми філософсько-правової кореляції категорій "злочин" та "покарання" як таких, що функціонують у полінауковому просторі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження здійснене на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 649-р "Про затвердження Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі органів внутрішніх справ" (щодо використання сучасних інформаційно-психологічних технологій у діяльності ОВС і проведення міжгалузевих досліджень на стику юридичних та інших наукових галузей знань), відповідно до "Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України, на період 2004-2009 років", затверджених Наказом МВС України від 05. 08. 2004 р. № 755, у контексті наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямами : "Методологія вивчення державно-правових явищ філософії права; стану і перспектив розвитку ОВС України" (державний реєстраційний номер 0106U003648); "Актуальні проблеми вдосконалення українського законодавства та практики протидії злочинності (державний реєстраційний номер 0106U00364); "Філософсько-правові та теоретично-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні (державний реєстраційний номер 0109U007855).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є наукова розробка та обгрунтування філософсько-правової комунікативної концепції кореляції категорій "злочин" та "покарання" як таких, що функціонують у полінауковому просторі. Для досягнення мети необхідно виконати наступні завдання:

- виявити інформаційний вміст категорій "злочин" та "покарання";

- виокремити у категоріях "злочин" та "покарання" внутрішньосистемні інваріанти;

- описати механізм еволюції категорій "злочин" та "покарання";

- виявити адаптативні механізми у категоріях "злочин" та "покарання";

- здійснити демаркацію категорій "злочин" та "покарання" за атрибутивними системними параметрами;

- сформулювати пропозиції щодо практичного застосування результатів, отриманих внаслідок дослідження категорій "злочин" та "покарання" як інформаційних систем.

Об'єктом дослідження є "злочин" та "покарання" як явища, загальні властивості яких представлені когнітивно.

Предметом дослідження є філософсько-правові корелятивні зв'язки та комунікативні властивості "злочину" та "покарання" як категорій, що функціонують у полінауковому просторі.

Методи дослідження. У дослідженні дисертант ґрунтується на загальній теорії систем, зокрема на системній концепції Л.фон Берталанфі. Пріоритет надається методології системного аналізу. У ролі базової виступає складна система "парна категорія злочин-покарання", яка у контексті методологічних установок, викладених Г. Ніколісом та І. Пригожиним, розглядається як самоорганізована відкрита система. Потрактування взаємозв'язків між досліджуваною системою та "середовищем" відбувається в дусі синергетичних ідей Г. Хакена, з орієнтуванням на описані ним процеси інформаційного взаємообміну між "середовищем" та системою. "Середовище" осмислюється з позицій тоталогії. Внутрішньосистемні елементи категорій досліджуються крізь призму феноменологічних установок Е. Гуссерля та концепту базової конституції інтенціональності М. Хайдеггера. Проникнення в інформаційний простір системи здійснюється на засадах положення теорії зв'язку К. Шеннона.

Для вивчення архетипної підсистеми інформаційних потоків, інтерпретаційних зсувів та світоглядних переінтерпретацій застосовується герменевтичний підхід (р.3, п.2., п.3; р.4, п.2). Історія проблеми та інформаційні потоки досліджуються з позицій діалектики (р.1, р.4). У процесі встановлення взаємозв'язків між поліфункціональними категоріями автор вдається до кореляційного методу (р.5, п.1., п.2). Виокремлення інформаційних "вузлів" та формалізація абстрактних систем здійснюються за допомогою методу моделювання (р.4; р.5, п.1).

Вибір інструментарію та ієрархія використовуваних прийомів з опертям на загальну теорію систем, феноменологію, теорію зв'язку та принципи синергетики зумовлені міждисциплінарним характером та комунікативною специфікою цільової задачі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше розв'язано проблему філософсько-правової кореляції категорій "злочин" та "покарання" й запропоновано філософсько-правову комунікативну концепцію категорійної кореляції у полінауковому просторі. Найбільш вагомими з числа теоретичних положень, висновків і пропозицій, сформульованих у дисертації, є наступні:

уперше:

- на основі застосування методологічної інновації, яка полягає в дослідженні парної категорії "злочин-покарання" як складної відкритої абстрактної системи, що на інформаційному рівні взаємодіє зі "середовищем", виявлено інформаційні трансдисциплінарні інваріанти, котрі уможливлюють кореляцію категорій "злочин" та "покарання" у полінауковому просторі та являють собою інформаційні консенсусні площини, спільні для правників та представників неюридичних спеціальностей;

- механізм еволюції категорій "злочин" та "покарання" потрактовано як такий, що полягає у здатності релевантних інформаційних полів внутрішньосистемних ядер категорій змінюватися залежно від інформації, отриманої на "входах" у систему;

- категорії "злочин" та "покарання" представлено як системи, що адаптуються у просторі різних дисциплінарних матриць завдяки адаптативним властивостям інформаційних полів інваріантних ядер. Зберігаючи інваріантні комплекси, категорії у тому чи іншому дисциплінарному "середовищі" здатні проявляти той чи той варіант свого існування через варіативні зміни, що відбуваються у релевантних інформаційних полях інваріантних ядер у зв'язку з отриманою на "входах" у систему інформації;

- здійснено демаркацію категорій за атрибутивними системними параметрами. Визначено, що категорії "злочин" та "покарання" являють собою:

динамічні системи, в яких, незважаючи на різноманітні обмінні процеси, існують інваріанти, які не зазнають змін;

варіативні системи, котрі у тому чи іншому "середовищі" здатні проявляти той чи той варіант свого існування;

адаптативні системи, які реагують на "середовище" в такий спосіб, що в результаті отримують сприятливі для свого функціонування наслідки;

незавершені системи, які поповнюються новою інформацією;

- запропоновано філософсько-правову комунікативну концепцію кореляції категорій "злочин" та "покарання", що являє собою систему поглядів на механізм кореляції, специфіку корелятивних зв'язків та комунікативні властивості категорій. Механізм кореляції задекларовано як трансдисциплінарне узгодження категорій як таких, що, зберігаючи сталий інваріант, проявляють у тому чи іншому дисциплінарному "середовищі" певний варіант свого існування завдяки варіативним та адаптативним властивостям інформаційних полів інваріантних ядер. Категорійні кореляційні зв'язки представлено як такі, що здійснюються через трансдисциплінарні інваріанти. Комунікативні властивості категорій проявляються у тому, що їх внутрішньосистемні інваріанти взмозі виконувати роль інформаційних консенсусних "платформ", які здатні сприяти усуненню комунікативних "розривів" у полі наукових та соціальних взаємодій;

удосконалено:

- методологію дослідження категорій "злочин" та "покарання". Запропоновано інноваційний підхід, який полягає в їх осмисленні як абстрактних систем, що взаємодіють зі "середовищем" на інформаційному рівні;

- систему методів усунення комунікативних "розривів" у сфері наукових та соціальних взаємодій: обґрунтовано доцільність знівелювання комунікативних "розривів", що виникають на тлі оперування поліфункціональними категоріями, шляхом виокремлення категорійного трансдисциплінарного інваріанта як інформаційної консенсусної "платформи", спільної для представників різних спеціальностей;

набули подальшого розвитку:

- філософсько-правова концепція дослідження "злочину" та "покарання" в універсальних світоглядних вимірах культурно-історичного цивілізаційного процесу: категорії "злочин" та "покарання" запропоновано розглядати як динамічні системи з інваріантами універсального характеру;

- концепції щодо еволюції категорій "злочин" та "покарання" у процесі духовно-практичної діяльності людства: механізм еволюції категорій представлено як такий, що полягає у здатності інформаційних полів внутрішньосистемних ядер змінюватися залежно від інформації, отриманої на "входах" у систему.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки та сформульовані пропозиції можуть бути використані:

- у науково-дослідній ділянці: розв'язання методологічної проблеми проникнення в інформаційний простір категорій як абстрактних систем та вирішення проблеми філософсько-правової кореляції категорій "злочин" та "покарання" уможливлює виявлення (за аналогією) інваріантів та кореляційних зв'язків й інших категорій, здатних функціонувати у полінауковому просторі;

- у правотворчій діяльності - при формулюванні законодавчих визначень понять з врахуванням їх інформаційного вмісту;

- у правороз'яснювальній та інформаційній сферах - у ділянці забезпечення зрозумілості для громадян норм поведінки, закріплених у нормативно-правових актах;

- у навчальному процесі - при викладанні навчальних дисциплін "Філософія права", "Філософія", "Юридична деонтологія", "Етика та естетика".

- у системі професійної підготовки та підвищення кваліфікації. На користь практичного значення викладених у дослідженні висновків і пропозицій свідчить те, що вони використовуються під час проведення службової підготовки у процесі підвищення кваліфікаційного рівня особового складу Личаківського сектору карного розшуку ЛМУГУ МВСУ у Львівській області, Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України у Львівській області та Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області, що засвідчено відповідними актами впровадження.

Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблено автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації пройшли апробацію на науково-методичному семінарі кафедри філософії та політології, міжкафедральному семінарі кафедри філософії та політології і кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ. Результати дисертаційного дослідження були апробовані на низці наукових та науково-практичних конференцій: VІ-й Всеукраїнській науково-практичній конференції "Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні" (м. Острог, 28-29 квітня 2005 р.); ХІХ-й Міжнародній науково-практичній конференції "Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості (м. Донецьк, 19 травня 2006 р); на засіданні Другого всеукраїнського "круглого столу" під егідою Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України "Антропологія права: філософський та юридичний виміри" (м. Львів, 1-2 грудня 2006 р.); Першій звітній науковій конференції факультету економічної безпеки Львівського державного університету внутрішніх справ (м. Львів, 2 березня 2007 р.); на науково-практичному семінарі "Протидія транснаціональній організованій злочинності як реалізація євроатлантичної стратегії України: іторія, політика, право (м. Львів, 4 травня 2007р.); Міжнародній науковій конференції "Сучасні аспекти співвідношення філософії і науки" (м. Львів, 8-9 лютого 2008 р.); Міжнародній науковій конференції "Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії" (м. Харків, 16 - 18 квітня 2008 р.); на Міжнародній науково-теоретичній конференції "Філософія освіти в контексті історико-філософського знання" (м. Дніпропетровськ, 15-16 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Культура і економіка" (м. Донецьк, 20-21 березня 2008 р.); Другій звітній науковій конференції факультету економічної безпеки Львівського державного університету внутрішніх справ (м. Львів, 2008 р.); ХХІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Україна та Польща у вимірі незалежності: 1918-2008 (м. Львів, 23-24 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Минуле європейської філософії та культури: онтологія та аксіологія" (м. Львів, 6-7 червня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Гуманізм. Людина. Глобалізація" (м. Дрогобич, 10-11 жовтня 2008 р.); ХХІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості (м. Донецьк, 16 травня 2008 р); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Інтелект. Особистість. Економіка" (м. Донецьк, 30 січня 2009 р.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Порівняльне правознавство: теоретична та галузева приналежність" (м. Львів, 22 травня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції "Гуманізм. Людина. Інформація" (м. Дрогобич, 9-10 жовтня 2009 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 63 праці, у тому числі дві індивідуальні монографії, 24 публікації у фахових виданнях з юридичних наук, 20 публікацій у фахових виданнях з філософських наук та 17 публікацій в інших виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, п'яти розділів, що включають 19 підрозділів, додатків (на 100 сторінках), висновків та списку використаних джерел (на 100 сторінках, 925 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 469 сторінок, з них обсяг основного тексту роботи - 369 с.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, з'ясовано ситуацію, що породила проблему, на розв'язання якої спрямовується науковий пошук, зазначено зв'язок роботи з науковими планами, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, його наукову новизну та положення, що виносяться на захист.

Розділ 1 "Генеза проблеми філософсько-правової кореляції категорій "злочин" та "покарання" містить три підрозділи, у яких вперше розглядаються ті грані проблеми, що заявляли про себе як домінуючі у певні історичні періоди. Окреслено витоки проблеми, етапи, які вона пройшла у своєму історичному розвитку, виявлено чинники її трансформації та специфіку проявів у різних іпостасях, однією з яких є й та, що заявила про себе в сучасних умовах як найбільш актуальна.

У підрозділі 1.1. "Витоки проблеми" зазначено, що проблема кореляції категорії "злочин" та категорії "покарання" сягає своїми коренями доби Античності, у якій вона у зародковому стані проявилася на тлі співвіднесення змінюваних людських законовстановлень з незмінними законами богів. У Середньовіччі ця тема отримала розвиток у співставленні "людського закону" та Божого права. У добу Ренесансу та у філософії права ХVІІ ст. увагу зосереджено на людських законовстановленнях як таких, що не відповідають досконалому природному праву. У ХVІІІ ст. проблемний характер питання проявився в акцентації на релятивності законодавчого права.

Здійснюваний мислителями Просвітництва наголос на відносному характері законовстановлень розцінюється дисертантом як такий, що в теоретичній площині сигналізував про втрату класичною філософською парадигмою своїх позицій, а в практичній сфері негативно впливав на правосвідомість громадян. Цей момент потрактовано автором як чинник скерування уваги тогочасних мислителів у напрямі пошуку універсальних констант у царині права, що в теоретичному просторі спричинилося до появи кореляційних тенденцій, які з розвитком вчень про злочин та покарання заявили про себе й у категорійній площині.

У підрозділі 1.2. "Специфіка постановки проблеми у ХІХ столітті" наголошено на тому, що в цей період питання щодо виявлення універсальних правових площин набуло кореляційно-категорійного характеру. Хоча проблема кореляції ще не формулювалась, однак пошук у просторі категорій "злочин" та "покарання" констант, які б залишались незмінними у "просторі й часі" засвідчував прагнення знайти відповідь на питання, яке перебувало у площині кореляції категорій.

У підрозділі 1.3. "Новий ракурс проблеми у ХХ - на початку ХХІ ст." зазначено, що у другій половині ХХ ст. кореляційний аспект проявився по-новому. Дисертант пов'язує це зі змінами у потрактуванні типології категорій. Якщо у першій половині ХХ ст. йшлось про категорії як форми лише філософського пізнання, то пізніше здійснено важливий крок, який полягав у визнанні того, що спеціальні науки також мають свої категорії. У цьому контексті заявила про себе тенденція до визнання за базовими поняттями спеціальних наук категоріального статусу, що стосувалося й понять "злочин" та "покарання". Однак, коли у юридичних науках поняття "злочин" та "покарання" отримали статус категорій, виникло питання щодо того, яким чином узгодити між собою позначені спільними термінами категорії, здатні проявляти себе по-різному в юридичній та позаюридичній площинах. На цьому тлі проблема кореляції категорій "злочин" та "покарання" набула міждисциплінарного характеру, а на початку ХХ ст., коли в умовах формування консолідованого українського суспільства та створення єдиного гуманітарного простору виникла потреба усунення комунікативних "розривів", кореляційний аспект проблеми набув комунікативної скерованості.

Розділ 2 "Методика розв'язання цільової задачі" містить два підрозділи, у яких викладено послідовність вирішення проблеми, систему теоретичних принципів, методологічних установок та методів, якими дисертант керується у процесі наукового пошуку.

У підрозділі 2.1. "Концептуальний каркас та регулятиви розв'язання задачі" виокремлено ті ключові моменти, що мали вплив на вибір дослідницького інструментарію. Чільною названо обставину, яка полягає у тому, що проблема філософсько-правової кореляції категорій "злочин" та "покарання" щільно пов'язана з питаннями міждисциплінарних взаємодій. У зв'язку з цим з-посеред домінантних у теоретичному підґрунті концептуального каркасу - базові положення загальної теорії систем та синергетики. У контексті системного бачення та синергетичного принципу "відкритості" йдеться про установку на потрактування різних галузей науки як відкритих систем, а відтак - про акцентацію на трансузгодженні наукових "мов" різних дисциплін через виявлення трансдисциплінарних інваріантів.

У підрозділі 2.2. Методологічна база дослідження зазначено, що пріоритет надається методології системного аналізу та методологічним установкам, які є результатом осмислення теоретичних принципів синергетики. Заакцентовано на тому, що синергетична позиція не означає відмови від діалектичного підходу. Передусім йдеться про діалектичне розуміння проблеми та розгляд інформаційних потоків на засадах принципів діалектики. Окреслено послідовність вирішення проблеми: перший етап полягає у виявленні інформаційних "вузлів" за результатами системного аналізу інформаційних потоків, другий - у проникненні в інформаційний простір категорій з використанням виокремлених інформаційних "вузлів".

Розділ 3 "Архетипи злочину та покарання" складається з шести підрозділів, у яких вперше здійснено системний аналіз міфологічної підсистеми інформаційних потоків як такої, що містить архетипічну інформацію про "злочин" та "покарання".

У підрозділі 3.1. "Світоглядний підтекст "злочину" та "покарання" у міфології доби архаїки" виокремлено архетипічну інформацію щодо "злочину" як дії, небезпечної для спільноти людей та "покарання" як кари (відплати).

У підрозділі 3.2. "Злочин" та "покарання" у контексті реактуалізації архетипічного космогонічного акту" вперше здійснено декодування пов'язаних зі "злочином" та "покаранням" міфосимволів героїчної доби і зчитано інформацію щодо міфозлочину як вчинку, небезпечного для макро- та соціокосму й "покарання" як засобу відновлення упорядкованості мікро- та макрокому через реактуалізацію космологічного акту.

У підрозділі 3.3. "Проблема злочину та покарання в добу занепаду героїчної міфології" наголошено на тому, що у міфопросторі "злочин" виступає як небезпечний для людського роду, а "покарання" як відплата, засіб відновлення справедливості та запобігання іншим злочинам.

У підрозділі 3.4. "Злочин" та "покарання" у контексті проблематики антиномії" виявлено, що "злочин", попри те, що у міфопросторі представлений у параметрах антиномії, в архетипічному розумінні постає як переступ закону, небезпечний для спільноти людей.

У підрозділі 3.5. "Проблема злочину та покарання крізь призму уявлень про фатум" доведено, що у контексті проблематики співвіднесення Фатуму та свобідної волі, на тлі потрактування Долі як іманентної духу людини та її характеру, "злочин" виступає як вчинок, котрий є наслідком власного вибору людини, її особистого рішення.

Підрозділ 3.6. "Експлікація архетипів злочину та покарання" присвячено семіотиці переступу "межі" як знаку, який, символізуючи недоторканність макрокосмічної "межі", інтегрувався у правничий простір в іпостасі ознаки недоторканності "межі", закладеної законом, переступ якої, будучи співвіднесеним з переступом "межі" макрокосму, містив у світоглядному підтексті інформацію щодо злочину як переступу закону та космонебезпечного вчинку.

Розділ 4 "Злочин" та "покарання" у філософсько-правовій підсистемі інформаційних потоків" складається зі семи підрозділів. Уперше здійснено системний аналіз філософсько-правової підсистеми інформаційних потоків на предмет виокремлення інформаційних " вузлів".

У підрозділі 4.1. "Злочин" та "покарання" в античному сегменті інформаційних потоків" здійснено аналіз внутрішньосистемних елементів античної підсистеми інформаційних потоків як упорядкованої множини інформаційних відомостей, зафіксованих наукових результатів. На основі отриманої інформації побудовано модель з виокремленням інформаційних "вузлів":

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Модель, в якій відображено виокремлення інформаційних "вузлів": А - упорядкована множина інформаційних відомостей 1. Архетипний ресурс: а) міфологічна архаїка; б) героїчна міфологія; в) епоха занепаду героїчної міфології; г) доба "самозаперечення" міфології. Інформація про погляди: 2. Анаксимандра; 3. Аристотеля; 4. Вергілія; 5. Геллія; 6. Геракліта; 7. Демокріта; 8. Демосфена; 9. Еврипіда; 10. Епікура; 11. Есхіла; 12. Каллістата; 13. Квінтіліана; 14. Марка Аврелія Антоніна; 15. Марциамна Юлія; 16. Овідія; 17. Павла; 18. Піфагора; 19. Платона; 20. Протагора; 21. Сенеки; 22. Сократа; 23. Солона; 24. Софокла; 25. Ульпіана; 26. Хрісіппа; 27. Цицерона

В. Площина інформаційних "вузлів":

І. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо суспільної небезпечності злочину;

ІІ. Інформаційний "вузол", який містить інформацію стосовно того, що злочин являє собою діяння особи;

ІІІ. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо злочину як акту волевиявлення особи;

IV. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо злочину як протиправного і караного вчинку;

V. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як кари;

VI. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як відновлення справедливості й такого, що має на меті виправлення злочинця.

VII. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як такого, що має на меті попередження нових злочинів.

У підрозділі 4.2. "Злочин" та "покарання" в контексті філософсько-правової екзегези середньовічних джерел" розпредмечуються дані щодо "злочину" та "покарання", котрі містяться у внутрішньосистемних елементах Середньовічної підсистеми інформаційних потоків та у базових релігійних джерелах:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Модель, в якій відображено виокремлення "вузлів": А -множина відомостей: 1. Абу аль-Хасан Алі ібн Мухаммад ібн аль-Маварді; 2. Абу Хамід аль-Газалі; 3. Августина Блаженного; 4. Амброзія; 5. Алі ібн Абі-Таліба; 6. Аристида; 7. Боеція; 8. Бомандуара Ф.; 9. Брактона Г.; 10. Вальсамона; 11. Варнави; 12. Василія Великого; 13. Володимира Великого; 14. Володимира Мономаха; 15. Еріугени; 16. Єзніка Кохбаці; 17. Іларіона; 18. Іоана Дамаскіна; 19. Ібн-Теймія; Моше бен Маймона; 20. Оригена; 21. Св. Амвросія; 22. Св. Григорія Ниського; 23. Св. Григорія Неокесарійского; 24. Св. Златоуста; 25. Св. Кипріана Карфагенського; 26. Кирила Туровського; 27. Согабе Сідзуо ; 28. Тертулліана; 29. Томи Аквінського; 30. Філіпа Пустельника. Інформація, що міститься у: 31. Біблії; 32. Великій хартії вольностей; 33. Галицько-Волинському Літописі; 34. Еклозі; 35. Законах Ману; 36. Законнику Лека Дукаг'їні; 37. Київському Патерику; 38. Конституції Сьотоку; 39. Корані; 40. Правді Руській; 41. Правді Руській ; 42. Правилах Святого Вселенского 1 Собору, Нікейского; 43. Правилах Святого Вселенского 7 Собору, Нікейского; 44. Правилах Святого Вселенского 6 Собор; 45. Законах Кнута; 46. Саксонському зерцалі; 47. Сказанні про Бориса і Гліба; 48. Тосефті; 49. Уставі князя Ярослава

В. Площина інформаційних "вузлів":

І. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо суспільної небезпечності злочину;

ІІ. Інформаційний "вузол", який містить інформацію стосовно того, що злочин являє собою діяння особи;

ІІІ. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо злочину як акту волевиявлення особи;

IV. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо злочину як протиправного і караного вчинку;

V. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як кари;

VI. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як виправлення злочинця.

VII. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як такого, що має на меті попередження нових злочинів.

У підрозділі 4.3. "Злочин" та "покарання" у ренесансній та реформаційній підсистемах інформаційних потоків" здійснено аналіз внутрішньосистемних елементів ренесансної та реформаційної підсистем інформаційних потоків. На основі отриманої інформації побудовано модель з виокремленням інформаційних "вузлів":

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3 Модель, в якій відображено виокремлення інформаційних "вузлів": А - упорядкована множина інформаційних відомостей: Інформація про погляди: 1. Абраванеля І.; 2. Альберті Л.; 3. Аретіно Л.; 4. Бекона Ф.; 5. Боессі Е.; 6. Больсека І.; 7. Бруно Дж.; 8. Будного Ш.; 9. Валла Л.; 10. Вишенського І.; 11. Гроція Г.; 12. Джона Фортеск'ю; 13. Кампанелла; 14. Креля Я.; 15. Макіавеллі; 16. Могили П.; 17. Моджевського А.; 18. Монтеня М.; 19. Мора Т.; 20. Оріховського С.; 21. Пальмієрі М.; 22. Пшепковського С.; 23. Ринуччіні А.; 24. Скорини Ф.; 25. Фічіно М. Інформація, що міститься у: 26. "Кароліні"; 27. Статутах Великого Князівства Литовського; 28. Судебнику 1468 р. (Статут Казимира); 29. Судебнику 1497 р.; 30. Судебнику 1550 р.

В. Площина інформаційних "вузлів":

І. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо суспільної небезпечності злочину;

ІІ. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо того, що злочин являє собою діяння;

ІІІ. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо злочину як акту волевиявлення особи;

IV. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо злочину як протиправного і караного вчинку;

V. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як кари;

VI. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як виправлення злочинця.

VII. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як такого, що має на меті попередження нових злочинів.

У підрозділі 4.4. "Злочин" та "покарання" у новочасному сегменті інформаційних потоків" здійснено аналіз внутрішньосистемних елементів інформаційних потоків ХУІІ-ХУІІІ століть та побудовано модель з виокремленням інформаційних "вузлів":

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4 Модель, в якій відображено виокремлення інформаційних "вузлів" А - упорядкована множина інформаційних відомостей: Інформація про погляди: 1. Беккаріа Ч.; 2. Блекстоуна У.; 3. Бріссо Ж.-П.; 4. Віко Д.; 5. Вольтера Ф.-М.; 6. Гассенді П.; 7. Гельвеція К.; 8. Гоббса Т.; 9. Гольбаха П.; 10. Десницького С.; 11. Козельського Я.; 12. Коллінза А.; 13. Коллонтая Г.; 14. Кониського Г.; 15. Куніцина О.; 16. Ламетрі Ж.; 17. Локка Дж.; 18. Марата Ж.-П.; 19. Монтеск'є Ш.; 20. Мухаммад-Рафі Ансарі; 21. Радіщева О.; 22. Руссо Ж.-Ж.; 23. Сельдена Д.; 24. Сковороди Г.; 25. Спінози Б.; 26. Сташица С.; 27. Томазія Христіана; 28. Уїнстенлі Дж.; 29. Уолленса Р.; 30. Філанджері Г.; 31. Юма Д.; 32. Інформація, що міститься в: Артикулі Військовому Часів Петра І (1715р.); 33. Архіві Коша Нової Січі; 34. Декларації прав людини і громадянина 1789 р.; 35. Декларації прав людини і громадянина, запропонованій Максиміліаном Робесп'єром; 36. Кодексі поліції муніципальної і поліції виправної (19 липня 1791 р).; 37. Кодексі про злочинні діяння і покарання 3 брюмера ІV року (25 жовтня 1795 р.); 38. Кримінальному кодексі 1768 р. ("Терезіана"); 39. Кримінальному кодексі 1791 р.; 40. Наказі Катерини ІІ; 41. Правах, за якими судиться малоросійській народ (1743 р); 42. Універсалах Богдана Хмельницького; 43. Екстракті з книги Статуту прав малоросійських (1767 р)

В. Площина інформаційних "вузлів":

І. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо суспільної небезпечності злочину;

ІІ. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо того, що злочин являє собою діяння особи;

ІІІ. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо злочину як акту волевиявлення особи;

IV. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо злочину як протиправного і караного вчинку;

V. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як кари;

VI. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як виправлення злочинця.

VII. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як такого, що має на меті попередження нових злочинів.

У підрозділі 4.5. Філософсько-правова та кримінально-правова підсистеми інформаційних потоків" здійснено системний аналіз внутрішньосистемних елементів інформаційних потоків ХІХ ст. На основі отриманих результатів побудовано модель:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5 Модель: А -множина відомостей: 1. Абегга Р.; 2. Багера Г.; 3. Белінга Е.; 4. Бентама І.; 5. Бернера А.; 6. Біндінга К.; 7. Будзинського С.; 8. Васильченка С.; 9. Велькера; 10. Вірта; 11. Владимирова Л.; 12. Гарро Р.; 13. Гегеля Г-В-Ф; 14. Генке; 15. Гоголя М.; 16. Госа; 17. Грольмана К.; 18. Достоєвського Ф.; 19. Дюркгейма Е.; 20. Ієрінга Р.; 21. Канта І.; 22. Кестліна К.; 23. Кістяківського О.; 24. Кобилянської О.; 25. Кониського О.; 26. Коркунова М.; 27. Костомарова М.; 28. Коцюбинського М.; 29. Лейстнера; 30. Ліста Ф.; 31. Макаревича Ю.; 32. Меркеля; 33. Мілаша; 34. Ніцше Ф.; 35. Ортолана Ж.; 36. Пусторослєва П.; 37. Редера А.; 38. Россі П.; 39. Сергеєвського М.; 40. Солнцева Г. ; 41. Спасовича В.; 42. Спенсера Г.; 43. Сперанського М.; 44. Старицького М.; 45. Таганцева М.; 46. Федьковича Ю.; 47. Фейербаха А.; 48. Феррі Е.; 49. Фіхте І.; 50. Франка І.; 51. Цахаріе К.; 52. Шевченка Т.; 53. Шопенгауера А.; 54. Шталя Г.; 55. Штельцера Х.; 56. Юркевича П.; 57. Янка 58. Французькому кодексі 1810 року; 59. Кримінальному кодексі королівства Баварія 1813 року; 60. Зводі законів (1832); 61. Укладенні про покарання кримінальні та виправні в редакції 1845 року

В - Площина інформаційних "вузлів":

І - інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо суспільної небезпечності злочину;

ІІ - інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо того, що злочин являє собою діяння особи;

ІІІ - інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо злочину як результату акту волевиявлення; винного діяння;

ІV - інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо злочину як протиправного і караного вчинку;

V - інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як кари;

VІ - інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як виправлення злочинця;

VІІ - інформаційний "вузол", який містить інформацію стосовно покарання як такого, що має на меті запобігання вчиненню нових злочинів.

У підрозділі 4.6. "Дискурс "злочину" та "покарання" ХХ - поч. ХХІ ст." проаналізовано внутрішньосистемні елементи інформаційних потоків ХХ - поч. ХХІ ст. та побудовано модель з виокремлення інформаційних "вузлів":

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6 Модель, в якій відображено виокремлення інформаційних "вузлів" А - упорядкована множина інформаційних відомостей: Інформація про погляди: 1. Анселя М.; 2. Арендт Х.; 3. Бажанова М., Бишевського Ю., Брайніна Я., Васильєва І., Гончара Т., Демченка В., Денисової Т., Єфимова М., Курінова Б., Ломако В., Марцева А., Ноя Й., Саркісової Е., Скибицького В., Тельнова П., Трубникова В., Фесенка Є., Шаргородського М., Швидкого В., Шестакова Д.; 4. Гришаєва П., Кадникова М., Кириченка В., Ковальова М., Комісарова О., Кривоченка Л., Лановенка І., Наумова А., Осипова П., Шем'якова О., Шишова О.; 5. Глистина В. К., Гонтаря І., Даньшина І., Карпушина М., Кузнєцової Н., Курляндського В.; 6. Готі Х.-М., Флетчера Д.-П.; 7. Лейленда П., Мецгера Е., Мінца П., Понятовської Т.; 8. Діаконова В., Комісарова В.; 9. Горелика І., Миколенка О.; 10. Коржанського М., Титова М., Хряпінського П., Шульги О.; 11. Бурчака Ф., Сахарова О.; 12. Гарро Р. (R. Garraud), Ру Ж.-А. (J.A. Roux); 13. Багрій-Шахматова Л.; 14. Бачиніна А.; 15. Бедо Г.-А. ( H.-A. Bedau); 16. Більялобоса І. (І. Villalobos); 17. Вітю А. (A. Vitu); 18. Владимирова В.; 19. Гальперіна І.; 20. Ганді Махатми; 21. Гарбера Р. (R.Garber); 22. Герцензона А.; 23. Граматики Ф.; 24. Грищука В.; 25. Гура Х. (H. Gour ); 26. Денисової Т.; 27. Джонса П. (P. Jones); 28. Дурманова М.; 29. Єшека Г.; 30. Закзук Махмуд Хамді; 31. Камю А.; 32. Карпеця І.; 33. Кельзена Г.; 34. Кларка У.; 35. Коста е Сільви; 36. Кросса Р.; 37. Кудрявцева В.; 38. Лоського М.; 39. Маббота Д.-Д.; 40. Маканені П. (P. McAnany); 41. Маморіа (Mamoria); 42. Манана П.; 43. Маршала У.; 44. Мерля Р. (R. Merle); 45. Митрофанова І.; 46. Морріса Г.; 47. Мюллера Г. (G. Mualler); 48. Нейша М. (M. Naish); 49. Оконкво K.; 50. Переди К.; 51. Перкінса; 52. Піонтковського А.; 53. Познишева С.; 54. Кавави Р.; 55. Риттлера Т.; 56. Рікера П.; 57. Ролза Дж.; Ругимбана О.; 58. Сана Ю; 59. Сартра Ж.-П.; 60. Сміта Д. (J. Smith); 61. Соловйова Вл.; 62. Сорокіна П.; 63. Стефані Г.; 64. Трайніна А.; 65. Трофимова; 66. Утевського Б.; 67. Фейнберга Д.; 68. Фіцжеральда П.; 69. Фрайка С. (Fricke); 70. Хавронюка М.; 71. Харкорта Б.-Е.; 72. Харта Х.-Л.-А; 73. Хелсбері І. (I. Halsbury); 74. Хемптона Ж. (G. Hampton); 75. Хогана Б.; 76. Холла Дж.; 77. Хохлової І.; 78. Ципіна В

Інформація, що міститься у: 79. Керівних началах по кримінальному праву РРФСР (1919 р.); 80. Кримінальному кодексі РРФСР (1922 р.); 81. Основах Кримінального законодавства союзу РСР і союзних республік; 82. КК Австрійської Республіки; 83. КК Азербайджанської Республіки; 84. КК Республіки Білорусь; 85. КК Королівства Бельгія; 86. КК Республіки Болгарія; 87. КК Республіки Вірменія; 88. КК Королівства Нідерландів; 89. КК Республіки Грузія; 90. КК Королівства Данія; 91. КК Естонської Республіки; 92. КК Федеративної Демократичної Республіки Ефіопія; 93. КК Королівства Іспанія; 94. КК Італійської Республіки; 95. КК Республіки Казахстан; 96. КК Республіки Камерун; 97. КК Киргизької Республіки; 98. КК Китайської Народної Республіки; 99. КК Латвійської Республіки; 100. КК Литовської Республіки; 101. КК Королівства Марокко аль-Мамлямка аль-Магрібії; 102. КК Республіки Молдова; 103. КК Монголії; 104. КК Федеративної Республіки Нігерія; 105. КК Республіки Польща; 106. КК Російської Федерації; 107. КК Республіки Сан-Маріно; 108. КК Сомалійської Демократичної Республіки; 109. КК Республіки Судан; 110. КК штатів: а) Нью-Йорк, б) Канзас, в) Каліфорнія, г) Айдахо; 111. КК Республіки Таджикистан; 112. КК Турецької Республіки; 113. КК Узбекистану; 114. КК України; 115. КК Французької Республіки; 116. Кримінально-процесуальному кодексі Французької Республіки; 117. КК ФРН станом на 7.07.1986 р.; 118. КК ФРН станом на 15.05.2003 р. 119. КК Швейцарської Конфедерації; 120. КК Королівства Швеція.

В. Площина інформаційних "вузлів":

І. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо суспільної небезпечності злочину;

ІІ. Інформаційний "вузол", який містить інформацію стосовно того, що злочин являє собою діяння особи;

ІІІ. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо злочину як акту волевиявлення особи; винного діяння;

IV. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо злочину як протиправного діяння;

V. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо злочину як караного діяння;

VI. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як кари;

VIІ. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як відновлення справедливості;

VIIІ. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як виправлення злочинця;

ІХ. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як такого, що передбачає ресоціалізацію особи;

Х. Інформаційний "вузол", який містить інформацію щодо покарання як такого, що має на меті попередження нових злочинів.

Розділ 5 "Категорії "злочин" та "покарання" як інформаційні системи" складається з двох підрозділів, у яких вперше виокремлюються трансдисциплінарні інваріанти категорій "злочин" та "покарання" й описуються механізми їх функціонування як інформаційних систем.

У підрозділі 5.1. "Трансдисциплінарні інваріанти категорій "злочин" та "покарання" автор зазначає, що для виявлення інформації, яка міститься у внутрішньосистемних елементах категорій, застосовується метод моделювання за допомогою "чорних скринь": елементи розміщуються у "скринях", що слугують позначенням об'єкту, вміст якого невідомий.

Згідно з положенням теорії зв'язку, якщо категорія виступатиме як "приймач", то в ролі "передавача" фігуруватиме "середовище", а якщо категорія трактуватиметься як "передавач", то місце "приймача" займе "середовище". Якщо "середовище" фігуруватиме як "приймач", то, за тоталогічного бачення та холістського підходу (з акцентацією на ідеї цілісності "середовища"), в цій іпостасі виступатимуть і всі його підсистеми. Це означає, що, зчитуючи інформацію з інформаційних "вузлів" як системних елементів, в яких відбувається класифікація потоків даних, зчитаних з інформаційних потоків, джерелом яких є така підсистема "середовища" як інтелектуальний ресурс, певною мірою можна дізнатися про інформацію, яка надійшла в "середовище" (трактоване як "приймач") від "передавача" (категорії), тобто фактично зчитати інформацію з внутрішньосистемних елементів, що містяться в "чорних скринях", які в цьому випадку також виступатимуть у ролі "передавача". За цих обставин, якщо взяти до уваги, що інформаційний макровузол І містить у собі інформацію щодо суспільної небезпечності злочину, то, опираючись на тоталогічні установки, концепт теорії зв'язку та синергетичний принцип інформаційного взаємообміну між системою і "середовищем", можна передбачити наявність адекватної інформації в одному з тих внутрішньосистемних елементів, що містяться в "чорній скрині". Якщо зважити на існування множини підтекстів "суспільної небезпечності", то зазначений внутрішньосистемний елемент доцільно трактувати як оточене інформаційним полем ядро, що містить у собі інформацію стосовно суспільної небезпечності злочину. Якщо це інформаційне поле розглянути як систему, то остання при декомпозиції дасть підсистеми з інформацією щодо підтекстів суспільної небезпечності відповідно до специфіки епохи, світоглядних, релігійних, політичних установок, особливостей націопсихології, етноментальності тощо. За аналогією зчитується інформація й з інших внутрішньосистемних елементів категорій. Після декодування "чорних скринь" уможливлюється побудова наступної моделі:

Рис. 5.1 Декодовані "чорні скрині": І - підсистема "категорія злочин" з "чорною скринею", що є формальним позначенням об'єму, вміст якого невідомий; ІІ - підсистема "категорія покарання" з "чорною скринею", що є формальним позначенням об'єму, вміст якого невідомий 1. Ядро внутрішньосистемного елементу, що містить сталу інформацію стосовно суспільної небезпечності злочину; 1.1. Інформаційне поле ядра, яке, будучи представлене як система, при декомпозиції дає підсистеми щодо підтекстів суспільної небезпечності; 2. Ядро внутрішньосистемного елементу, що містить інформацію стосовно того, що злочин являє собою діяння. 2.1. Інформаційне поле ядра і т. д. і т. п

...

Подобные документы

  • Основні сучасні концепції філософсько-економічної галузі соціальних досліджень, їх напрямки. Неолібералізм, концепція постіндустріального суспільства, філософія глобальних проблем та комунікативна парадигма філософування. Філософсько-економічні категорії.

    реферат [17,3 K], добавлен 09.09.2009

  • Історичні типи філософії права. Філософсько-правові вчення у Західній Європі у XV–XVIII ст. Філософсько-правові думки в період Відродження та Реформації: Н. Макіавеллі, М. Лютер, Ж. Боден. Ідеї Нового Часу та епохи Просвітництва: Г. Гроцій, Т. Гоббс.

    контрольная работа [28,4 K], добавлен 20.05.2014

  • Загальний огляд філософсько-теологічного вчення святого Томи Аквінського: метафізика, природа, картина світу, проблеми пізнання, етико-соціальна доктрина. Неотомізм як напрям релігійної філософії XX століття. Інтегральний гуманізм Жака Марітена.

    реферат [42,1 K], добавлен 20.10.2012

  • Виникнення перших форм філософського мислення. Проблеми буття і людини у філософії давнього світу, зародження ідей права. Особливості античної правової культури. Космоцентричне обґрунтування права. Особливості філософсько-правової думки Середньовіччя.

    реферат [35,9 K], добавлен 20.01.2011

  • Філософсько-соціологічний аналіз нерівності жінок за книгою Сімони де Бовуар "Друга стать". Започаткування центральних напрямів феміністичної критики. Зацікавлення проблемами чоловічої та жіночої статі. Функціонування жіночої статі, "Біблія фемінізму".

    курсовая работа [43,0 K], добавлен 08.12.2009

Работа, которую точно примут
Сколько стоит?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.