Ю.I. Вассиян як представник української філософської думки

Аналіз філософської спадщини Ю.І. Вассияна, українського філософа, публіциста 20-х - 50-х рр. ХХ ст. Основні змістовні складові його філософії - історіософія, в межах якої здійснюється філософське обґрунтування теорії нації, та теоретична філософія.

Рубрика Философия
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 27.07.2015
Размер файла 46,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

09.00.05 - історія філософії

Ю.І. ВАССИЯН ЯК ПРЕДСТАВНИК УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ

СТОЯН ДАР'Я ВЛАДИСЛАВІВНА

Київ-2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Для української філософської думки актуальною є спрямованість на розвиток потужної традиції філософствування, що дасть можливість усвідомити своє місце у розвитку світової філософської думки.

Одним з важливих кроків на цьому шляху є дослідження у галузі теорії нації, яка не набула особливого розвитку у межах традиційної української академічної філософії ХІХ століття. Обґрунтування теорії нації можливо, на нашу думку, в межах історіософії, оскільки вирішення проблеми нації потребує дослідження багатьох аспектів функціонування суспільно-політичних явищ. А історіософія є саме тією галуззю досліджень, яка взаємопов'язана з аналізом суспільно-політичних та культурно-історичних подій як конкретних емпіричних процесів.

Актуальним для історії філософії є звернення до тих персоналій, творчість яких являє собою поєднання теоретичної філософії з історіософськими студіями, що дає можливість виокремлення ефективного підходу до вирішення проблеми становлення національної філософії та формування автентичної історико-філософської традиції.

Саме тому за сучасних умов особливої актуальності набуває філософська спадщина Юліана Івановича Вассияна (1894 - 1953), українського філософа, політика, ідеолога, публіциста. Він був тим мислителем, який в своїй філософській творчості здійснив поєднання історіософської та теоретично-філософської проблематики, що дало йому можливість поставити питання про самовизначення української нації у співставленні з актуальними на той час філософськими проблемами.

Філософська спадщина мислителя не була досліджена як в період розвитку української філософської думки за кордоном, так і в період розвитку української філософії після проголошення Незалежності України, що змушує нас звернутися до творчості Ю.І. Вассияна, яка являє собою зразок високого рівня абстрагування та теоретизування в розумінні світоглядно-політичних, культурно-історичних та філософських проблем.

Історико-філософський аналіз спадщини Ю.І. Вассияна дає можливість під іншим кутом зору поглянути на актуальні в наш час питання розвитку української філософської думки та запропонувати оригінальне вирішення проблеми української ідентифікації в межах світової спільноти, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідницької тематики кафедри української філософії та культури філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, науково-дослідної роботи філософського факультету № 06БФ401 - 01 «Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання»

Метою дисертаційної роботи є теоретична реконструкція та критичний аналіз філософії Ю.І. Вассияна, з'ясування її значення для розвитку сучасної вітчизняної філософської думки.

Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження необхідно вирішити такі основні завдання:

· з'ясувати культурно-історичні передумови та світоглядно-теоретичні засади формування філософії Ю.І. Вассияна, виявити основні фактори, які в подальшому вплинули на формування філософських поглядів мислителя;

· здійснити теоретичну реконструкцію теорії історичного процесу в історіософській концепції Ю.І. Вассияна;

· проаналізувати становлення поняття «нація» в світовій та вітчизняній філософії, показати специфічність підходу Ю.І. Вассияна до проблеми філософського обґрунтування теорії нації;

· дослідити в межах теоретичної філософії Ю.І. Вассияна специфіку вирішення онтологічно-гносеологічних проблем;

· встановити основні положення філософсько-релігійної концепції Ю.І. Вассияна;

Об'єктом дисертаційного дослідження є філософська спадщина Ю.І. Вассияна.

Предметом дисертаційного дослідження виступає історіософія та теоретична філософія Ю.І. Вассияна в контексті розвитку української філософської думки ХХ століття.

Методи дослідження. Основою дисертаційного дослідження виступає методологічне розрізнення історико-філософського, за допомогою якого автор аналізує теоретично-філософські ідеї Ю.І. Вассияна на проблемно-категоріальному рівні, та історіософського, який надає можливість залучити до площини досліджень суспільно-політичні процеси в їхній емпіричній конкретиці.

Основними принципами в даній дисертаційної роботі виступають: принцип єдності логічного та історичного в історії філософії, принцип системності, принцип об'єктивності оцінки подій суспільного життя. Кожен із принципів конкретизується в комплексі методів. Серед основних методів слід виділити: біографічний (дозволив викласти інтелектуальну біографію мислителя, що має принципове значення для об'єктивної оцінки його філософської творчості), генетичний (надав можливість дослідити еволюцію використаних в дисертаційному дослідженні основних понять та категорій), компаративний (орієнтував на встановлення спільних і відмінних рис в динаміці розвитку світової та української філософської думки), метод соціально-історичного аналізу (реалізував можливість окреслити соціально-історичний та культурний контекст та визначити умови формування філософії Ю.І. Вассияна) та метод проблемно-категоріального аналізу (за допомогою якого була здійснена теоретична реконструкція основних змістовних положень історіософії та теоретичної філософії Ю.І. Вассияна)

Теоретичною основою роботи є, по-перше, роботи присвячені загальнотеоретичним та методологічним проблемам історико-філософської науки: (М.Булатова, Г.Гегеля, В.Горського, З.Каменського, Л.Карнаухова, Л.Купліна, Ю.Кушакова, П.Рікера, С.Руденка, В.Табачковського, В.Ярошовця та ін.); по-друге, роботи, які аналізують методологічні засади таких наук, як історіографія, історіософія, філософія історії (М.Блока, І.Бойченка, Л.Винара, Г.Гегеля, В.Керімова, К.Кислюка, К.Колесникова, Р.Коллінгвуда, Б.Кроче, В.Масненка, К.Маркса, О.Пріцака, Т.Ящук та ін.); по-третє, роботи вітчизняних та зарубіжних дослідників, присвячені аналізу історіософських проблем (П.Альтера, Д.Армстронга, А.Астаф'єва, Ю.Бачинського, О.Бочковського, М.Гроха, Д.Донцова, О.Забужко, Г.Касьянова, В.Кириленка, В.Липинського, І.Лисяка-Рудницького, В.Лісового, М.Міхновського, Дж.Пламенаца, С.Рудницького, Г.Сетон-Вотсона, В.Старосольського, В.Трощинського та ін.); по-четверте, роботи західноєвропейських та вітчизняних філософів другої половини ХІХ - початку ХХ століття, присвячені аналізу онтологічних, гносеологічних та філософсько-релігійних проблем (М.Бубера, C.Булгакова, В.Віндельбанда, В.Вундта, Г.Гегеля, Е.Гуссерля, Х.Дріша, І.Канта, А.Меня, М.Мюллера, Ф.Ніцше, Г.Ріккерта, А.Ріля, К.Тіле, А.Шопенгауера та ін..) по-п'яте, дослідження української філософської думки другої половини ХІХ - початку ХХ століть (І.Бичка, С.Бондара, І.Валявко, В.Горського, Н.Мозгової, І.Огородника, С.Руденка, М.Русина, М.Ткачук, Ю.Федіва, Д.Чижевського, та ін.); по-шосте, малочисельні праці, присвячені дослідженню життєвого шляху і творчості Ю.І. Вассияна (М.Антоновича, В.Артюха, О.Бойківа, М.Голянича, Б.Гошовського, Ю.Клинового, З.Книша, Т.Лапичака, В.Мартинця, П.Мірчука, Ю.Пундика, А.Свідзінського та ін..)

Джерельною базою дослідження є праці Ю.І. Вассияна. Основною роботою для дисертаційного дослідження виступає дисертація Ю.І. Вассияна на здобуття ступеня доктора філософських наук «Поєднання розуміння філософії у її відношенні до наук про основи гносеології та метафізики», написана чеською мовою, оригінал якої зберігається в архівах Карлового університету в м. Прага. Поряд з тим джерельною базою дослідження виступають друковані праці Ю.І. Вассияна, написані українською мовою. Значна кількість даних робіт міститься в збірниках, що були видані представниками української діаспори після смерті Ю.І. Вассияна: «Митець з землі зроджений», «Одиниця і суспільність», «Степовий Сфінкс. Суспільно-філософічні нариси», «Суспільно-філософічні нариси».

Наукова новизна дослідження В дисертації вперше здійснена теоретична реконструкція та критичний аналіз філософії Ю.І. Вассияна, виділено історіософію та теоретичну філософію в якості основних складових філософської концепції Ю.І. Вассияна

Наукова новизна розкривається в наступних положеннях, які виносяться на захист:

· виявлено, що на формування філософських поглядів Ю.І. Вассияна вплинула його безпосередня участь в українських націоналістичних рухах. Це надало Ю.І. Вассияну можливість ознайомитись з філософською думкою в емігрантських колах, з творами тогочасних світових та вітчизняних філософів, а також сформувати власну філософську позицію;

· здійснено теоретичну реконструкцію теорії історичного процесу в історіософській концепції Ю.І. Вассияна, встановлено, що в його розумінні історичний процес являє собою процес функціонування націй як самостійних історичних одиниць. Історичний процес має два рівні - емпіричний (фактичний, «зовнішній») та психологічно-ментальний (органічний, «внутрішній»). Останній і є сферою творення історії тоді, як перший є лише сферою фактичного здійснення історії як сукупності реалізованих можливостей;

· доведено, що Ю.І. Вассиян визначає націю виключно у часовому, а не просторовому чи просторово - часовому вимірі, що відрізняє його від інших дослідників теорії нації. Аналізуючи націю з точки зору її психологічно-ментальних особливостей, Ю.І. Вассиян вибудовує її структуру, яка відображається в поняттях «ідея-воля-мета», що дає можливість осмислення нації в якості цілісного утворення в контексті єдності минулого, теперішнього і майбутнього;

· з'ясовано, що основною категорією в теоретичній філософії Ю.І. Вассияна виступає «дійсність» як цілісність та проблематична даність, що повинна бути пізнана. Ю.І. Вассиян вказує на процес взаємодії людини зі світом як на специфічний інтенціональний акт, коли людина в своїй спрямованій вольовій активності, об'єктивації за власні межі, конституює для себе дійсність.

· встановлено, що філософсько-релігійна проблематика Ю.І. Вассияна являє собою доповнення його онтології та гносеології, що виражається в обгрунтуванні практичного аспекту принципу людської об'єктивації;

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно дає можливість осмислити значення філософської спадщини Ю.І. Вассияна для вітчизняної філософії. Сформульовані в дисертації основні теоретичні положення і висновки можуть бути використані як для філософських досліджень різних предметних галузей (історія філософії, історіософія, культурологія, націологія, політологія, філософія історії, філософія культури, та ін.), так і при методологічному аналізі категоріального апарату філософської науки України.

Практичне значення Одержані результати можуть бути використані при розробці нормативних курсів та спецкурсів з історії української філософії, історіософії, політології, націології, методологічних проблем історико-філософського та історіософського пізнання.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і висновки дослідження обговорювались на засіданнях кафедри української філософії та культури філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, аспірантських семінарах філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, були оприлюднені на міжнародних наукових конференціях філософського факультету «Дні науки» (М.Київ, 2007, 2008 рр.), міжнародній науковій конференції "ЛЮДИНА. СВІТ. СУСПІЛЬСТВО" (до 175-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Шевченка, 2009 р.), всеукраїнській науково-практичній інтернет - конференції „Простір і час сучасної науки" (2009 р.)

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у дев'яти наукових публікаціях: 5 статтях, які були вміщені у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 4 тезах, опублікованих у матеріалах конференцій.

Структура дисертаційної роботи відповідає меті дослідження і відображає послідовність розв'язання поставлених завдань. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації становить 186 сторінок. Список використаної літератури становить 17 cторінок і включає 182 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, формулюється мета та завдання роботи, об'єкт, предмет і методи дисертації, визначаються основні положення наукової новизни, окреслюються теоретичне і практичне значення роботи, наводяться дані про наукові публікації по темі дисертаційного дослідження та про апробацію отриманих результатів на наукових конференціях.

Перший розділ - «Теоретико-методологічна та джерельна база дослідження» присвячений визначенню методологічних засад дисертаційного дослідження, а також окресленню джерельної бази.

Встановлено, що філософська спадщина Юліана Івановича Вассияна, українського філософа, політика, ідеолога, публіциста 20-х - 50-х рр.. ХХ століття містить дві змістовних складові - історіософію, в межах якої здійснюється філософське обґрунтування теорії нації, та теоретичну філософію.

Основу даного дослідження становить історико-філософський підхід, сутність якого полягає у висвітленні основних проблемних вузлів авторської філософської системи в контексті історії постановки даної проблеми, що здійснюється шляхом опрацювання масиву авторських текстів та критичної літератури.

Виходячи із специфіки предмету дисертаційного дослідження, в межах історико-філософського підходу виділено історіософський підхід, який дозволяє аналізувати суспільно-політичні процеси в їхній емпіричній конкретиці. В процесі аналізу методологічних засад таких наук, як історіографія, філософія історії та історіософія визначено, що лише історіософія займається розвитком історичної науки та вченням про методи історичного дослідження, заглиблюючись у механізми суспільних рухів, досліджує питання, що торкаються загальної побудови історичного процесу в його конкретній реальності.

Прослідкувавши розвиток української історіософської традиції від «народницького» напрямку до сучасних історіософських досліджень, ми можемо відзначити поступову трансформацію її проблематики - від дискусії про історичну долю української нації до філософського обґрунтування історичного процесу, а також підвищення питання про сутність і роль нації на більш високий рівень філософської рефлексії.

Доведено, що історіософський підхід виявляється більш ефективним при аналізі суспільно-історичних явищ в їх багатоманітності в той час, як історико-філософський підхід використовується для окреслення загальнотеоретичного контексту, демонструє реалізацію принципу єдності логічного та історичного та дає можливість здійснювати логіко-поняттєвий аналіз.

Зроблене в даній дисертації методологічне розрізнення історико-філософського та історіософського підходів зумовлене проблемою взаємовідношення загального і конкретного та визначає розрізнення проблематичного поля - історико-філософський підхід дає можливість окреслити філософську систему автора в контексті світового історико-філософського процесу тоді, як історіософський підхід, в свою чергу, зосереджується на проблемі конкретно-історичного буття та сукупності пов'язаних з ним суспільно-політичних проблем.

Поряд з історико-філософським та історіософським підходом методологічною основою дисертаційного дослідження виступають: принцип єдності логічного та історичного, принцип системності принцип наукової об'єктивності в оцінці подій суспільного життя; серед методів слід виділити - біографічний, генетичний, компаративний, метод соціально-історичного аналізу, метод проблемно-категоріального аналізу.

Певна складність при формуванні бази першоджерел даного дисертаційного дослідження була пов'язана з тим, що більшість творів, написаних Ю.І. Вассияном, не були опубліковані з тієї причини, що частину свого творчого життя він провів за кордоном, де єдиною можливістю друкувати власні твори були періодичні видання української діаспори, які в більшості випадків діяли нелегальним чи напівлегальним чином.

Основною архівною роботою, яка використовується в даному дисертаційному дослідженні, є дисертація на здобуття Ю.І. Вассияном докторського ступеня «Поєднання розуміння філософії у її відношенні до наук про основи гносеології та метафізики», захищена ним в 1927 році на філософському факультеті Карлового університету в м. Прага. Дисертаційна робота Ю.І. Вассияна є єдиною відомою на наш час його академічною працею і відрізняється від інших виключно науковим стилем написання.

Всі друковані статті Ю.І. Вассияна характеризуються публіцистичним стилем. Певну кількість його статей можна знайти в друкованому органі Групи Української державницької молоді - «Національній думці», а згодом - в друкованому органі Організації Українських націоналістів - «Розбудова нації», який постав на базі «Національної думки». Крім того, Ю.І. Вассиян друкувався у виданнях української діаспори - «За самостійність», «Самостійна Україна», «Тризуб», «Українське слово».

В кінці 60-х - на початку 70-х рр.. ХХ ст.. зусиллями представників української діаспори були видані такі збірники: «Одиниця та суспільність», «Суспільно-філософічні нариси», «Степовий Сфінкс. Суспільно-філософічні нариси», що були пов'язані спільною тематикою. В 1972 р. був виданий твір «Митець із землі зроджений», присвячений аналізу творчості В.Стефаника.

В подальшому рукописні твори Ю.І. Вассияна не видавалися, лише після розпаду СРСР перевидавалися деякі його статті, які у таких збірниках, як: «Націоналізм. Антологія», «Хроніка - 2000», «Українська філософсько-історична думка (перша половина ХХ століття)», «ОУН: минуле й забуття».

Наукова спадщина Ю.І. Вассияна мало досліджена. Будучи невідомим на території Радянської України, він не міг розраховувати на ґрунтовний аналіз своєї спадщини з боку радянських філософів, отже в даному випадку ми маємо лише поодинокі дослідження, які почали з'являтися на території України вже після 90-х рр.. ХХ ст. Не дуже часто ім'я Ю.І. Вассияна згадувалося і в творчості представників української діаспори, що було пов'язано з відсутністю викладеної системним чином філософської концепції, а також із відсутністю тієї популярності, якою користувалися сучасні йому політики та ідеологи. В даному дослідженні виділено дві хвилі дослідження життя і творчості Ю.І. Вассияна:

- дослідження його сучасників (М.Антоновича, Б.Гошовського, З.Книша, Т.Лапичака, Ю.Пундика та ін..) біографічного та теоретичного характеру;

- дослідження представників сучасної української філософської, політичної та соціологічної думки (В.Артюха, А.Астаф'єва, М.Голянича, А.Свідзінського та ін.), які представлені у вигляді наукових статей та окремих пунктів дисертаційних досліджень.

На сьогоднішній день комплексного наукового дослідження спадщини Ю.І.Вассияна не існує.

У другому розділі - «Ідейні витоки творчості Ю.І. Вассияна» аналізуються соціально-політичні, культурно-історичні та теоретичні передумови формування філософських поглядів Ю.І. Вассияна, вперше подається інтелектуальна біографія мислителя, визначаються основні фактори, які вплинули на формування його філософських поглядів.

Виявлено, що період ХХ століття був періодом кризи раціоналістичного світогляду, яка призводить до актуалізації в світовій філософській думці ірраціональних тенденцій та переосмислення ролі людини в контексті її власної екзистенції. В суспільно-політичному житті домінування ірраціоналізму як світоглядної позиції призвело до активізації радикального націоналістичного руху - інтегрального націоналізму, який став змістовним запереченням попередньої форми націоналізму - ліберального руху «націоналізм рісорджіменто» (націоналізм відродження). В основу своєї ідеологічної програми інтегральний націоналізм поклав принцип примату національного над індивідуальним, вольового над розумним, ірраціонального над раціональним, мети над засобом, насильства над миролюбністю, влади меншості над більшістю.

Для українських земель початок ХХ століття був періодом бурхливих змін в суспільно-політичному та культурному житті, які проявилися спочатку в подіях Першої світової війни, а потім у національно-визвольних змаганнях, встановленні та втраті української державності.

Визначено, що суспільно-політичний та культурний розвиток українських земель здійснювався в межах загальних західноєвропейських тенденцій, проте мали місце змістовні відмінності. На території України, після проходження стадії народницького руху та консерватизму, націоналізм оформлюється в якості доктрини радикального націоналізму, основними ідеологами якого були Д.Донцов, М.Сціборський, Л.Ребет.

В даному дослідженні доведено належність Ю.І. Вассияна до філософії радикального націоналізму так, як він поділяв його основні орієнтири - розуміння нації з точки зору волюнтаризму та ідею про досягнення незалежності. Проте необхідно відзначити, що, на відміну від інших представників українського радикального націоналізму, він не підтримував ідею застосування винятково радикальних засобів.

Традиція академічного філософствування, яка сформувалася на території українських земель в період Російської та Австро-Угорської імперій, отримала своє продовження в осередках за кордоном - у Відні та Празі. Відсутність ідеологічної цензури та методологічної обмеженості сприяло популяризації питання української нації, ґрунтовному дослідженню української культури, дало можливість поставити питання про співвідношення української та світової філософії, а також здійснювати комплексні дослідження історії української філософської думки.

Аналізуючи праці біографів Ю.І. Вассияна (Б.Гошовського, З.Книша, Т.Лапичака, В.Мартинця) було встановлено, що Ю.І. Вассиян отримував філософську освіту в Празі, яку він завершив, здобувши ступінь доктора філософії в Карловому університеті. Було виявлено, що особисті вподобання та патріотична налаштованість стимулювали його зацікавленість феноменологією та філософсько-історичними розвідками, що безпосереднім чином вплинуло на формування філософських поглядів Ю.І. Вассияна.

Відмовившись від кар'єри академічного філософа, Ю.І. Вассиян все своє життя присвятив участі в націоналістичних організаціях, що і визначило його подальшу долю, яка подібна до долі багатьох учасників українського націоналістичного руху - нелегальне проживання на території українських земель, полон, довічна еміграція. Проте, зробивши свій життєвий вибір, Ю.І. Вассиян визначив для себе свою життєву мету - боротьба української нації за незалежність, яку він намагався реалізувати як в теоретичній, так і в практичній діяльності.

У третьому розділі - «Історіософія Ю.І.Вассияна» здійснюється аналіз основних положень теорії історичного процесу Ю.І.Вассияна.

В процесі встановлення основних значень історичного процесу в межах різних наук, було визначено, що історіософія в своєму розумінні історичного процесу є відмінною від таких наук, як історіографії та філософії історії. Історіографія осмислює історичний процес в межах позитивістської схеми «причина-наслідок», тобто як сукупність причинно-наслідкових зв'язків. Філософія історії, осмислюючи історичний процес як цілісність, намагається побудувати модель, яка буде відображати основні закономірності його функціонування. Аналіз основних філософсько-історичних моделей - лінійної та циклічної показав, що спільним для них є створення єдиної загальної схеми історичного процесу.

Історіософія, на відміну від історіографії та філософії історії, осмислює історичний процес як розкриття історії нації на фоні політичних та соціокультурних процесів. Саме тому історіософія як методологічна позиція виявилася найбільш прийнятною для Ю.І. Вассияна.

Ю.І.Вассиян відмовляється від створення єдиної схеми історичного процесу, визначаючи, що історичний процес являє собою відкритий проект, вільний від будь-яких телеологічних схем. Теоретичним обґрунтуванням історичного процесу в нього виступає принцип життя, запозичений у представників волюнтаризму, який він визначає як принцип об'єктивації та спрямованої вольової активності.

Спрямована вольова активність стає належною людині за наявності в свідомості людини ідеї національної єдності, що і визначає вольову активність як спрямованість до певної мети. Історичний процес постає таким, що формується активною волею особистості, яка в своїй спрямованості визначає історичну долю нації.

В теорії Ю.І. Вассияна історичний процес виступає як процес функціонування націй в якості його самостійних складових одиниць. Історичний процес неможливо визначити стадіально тому, що від процесу формування нації та її принципу дії членів залежить історична доля нації як основної складової історичного процесу.

Ю.І. Вассиян виділяє два рівні історичного процесу - емпіричний (фактичний, «зовнішній») та психологічно-ментальний (органічний, «внутрішній»). Якщо емпіричний рівень, що існує в просторі, постає як сукупність мінливих обставин і наслідків людської діяльності, то саме психологічно-ментальний, «внутрішній» рівень, що існує в часі, і визначається Ю.І. Вассияном як той, в межах якого здійснюється творення історії. Саме на рівні ментальних структур нації визначається специфіка функціонування історичного процесу, тобто фактична історія постає лише як набір реалізованих можливостей.

Логічним продовженням викладу теорії історичного процесу Ю.І. Вассияна є визначення основних положень його теорії нації, так як саме нація виступає основною одиницею історичного процесу. В процесі аналізу було встановлено, що жодна з запропонованих ознак, як емпіричних, так і теоретичних, не дає нам єдиного чітко визначення нації. Дискусійне питання про сутність нації в сучасній світовій філософській думці вирішується в межах двох основних напрямків - примордіалізму (П. ван дер Берг, Г.Кліфорд, Е.Шіллз та ін..), який вирішує дане питання на користь етнічних ознак, та модернізму (Б.Андерсон, Е.Геллнер, Г.Кон та ін..), який ототожнює поняття нації з епохою капіталістичних відносин. Разом з тим було виявлено наявність синтетичних теорій Е.Сміта, Дж. Армстронга, П.Брасса, які в процесі визначення поняття «нація» притримуються «золотої середини» між етнічними та політичними ознаками.

Згідно класифікацій Г.Гегеля та Г.Сетон-Вотсона українська нація належить до «неісторичних» та «нових» націй, що обумовлює для неї певну специфіку націостановлення. Ретроспективний аналіз українських теорій нації виявив, що теоретики української нації визначають її як таку, що за умов відсутності безперервного процесу націогенези, консолідується за духовним принципом єдності.

Автором проаналізована специфіка двох основних напрямків у визначенні нації, які виділяють в межах української філософської думки - консерватизм та радикальний націоналізм. Представники консерватизму - В.Липинський, С.Томашківський, Д.Кучабський роблять акцент на політичній природі нації, обґрунтовуючи необхідність створення політичної еліти та традиційної монархії.

Зовсім в іншому руслі визначають націю представники радикального націоналізму, а саме Д.Донцов, Л.Ребет, М.Сціборський. В межах даної доктрини визначальною характеристикою нації виступає ідея містичної єдності людей, яка присутня на біологічному рівні і спонукає людей до стихійних вольових вчинків. Теорія нації Ю.І. Вассияна має багато спільних рис з теоріями радикального націоналізму, а саме - визнання існування ідеї містичної єдності, яким виступає духовний принцип. Проте можна констатувати такі відмінності: невизнання усвідомлення ідеї нації на біологічному рівні, заперечення позитивного значення стихійної ірраціональності в процесі націогенези, відкидання теорії еліт, визнання примату «внутрішніх» (психологічно-ментальних) характеристик нації над «зовнішніми» (геополітичними).

Ю.І. Вассиян, аналізуючи природу нації, поділяє характерний для українського радикального націоналізму принцип містичної єдності, який тлумачиться ним як національна ідея. Проте структура нації, що існує в часі, визначається в нього зв'язкою понять «ідея - воля -мета» та виключає можливість здійснення ірраціональних вчинків.

Нація визначається мислителям як національний характер, а не як політична спільнота і саме в негативних рисах національного характеру мислитель вбачає причину тогочасної української бездержавності. Людина сама по собі є істотою соціальною, але усвідомити національну ідею можна лише «піднявшись» над соціумом, тобто реалізувавши свій творчий потенціал, що відбувається завдяки спрямованій вольовій активності як об'єктивації. Поняття «об'єктивація» в історіософії Ю.І. Вассияна означає вираження себе назовні і, як наслідок, займання активної позиції, позиціонування себе як суб'єкта історії.

Для визначення механізму формування національної ідеї Ю.І. Вассиян вводить поняття «національного генія» - представника нації, який в своїх ідеях випереджає свій час, виступає пророком, тим, хто постулює загальнонаціональні цінності, які потім будуть наслідувані нащадками. Таким «національним генієм» Ю.І. Вассиян називає Т.Г. Шевченка.

В четвертому розділі «Онтологія, гносеологія та філософія релігії Ю.І. Вассияна» аналізується теоретично-філософська проблематика в філософській творчості Ю.І. Вассияна.

Виокремлення даної складової філософії Ю.І. Вассияна здійснюється за допомогою окреслення найбільш детально розкритих проблемних вузлів в доступних нам першоджерелах, а саме комплексу онтологічних, гносеологічних та філософсько-релігійних проблем.

Показано, що ключовою категорією онтології та гносеології Ю.І. Вассияна виступає дійсність, яка постає передумовою будь-якого людського пізнання, але яка, водночас, повинна бути пізнана. Здійснений історико-філософський аналіз поняття дійсність показав, що вона постає як даність, що надає сенс людському пізнанню, що дало можливість обґрунтувати методологічну настанову Ю.І. Вассияна.

Дійсність розглядається ним в двох площинах - гносеологічній та метафізичній. В своїй дисертації «Поєднання розуміння філософії у її відношенні до наук про основи гносеології та метафізики» Ю.І. Вассиян визначає її як цілісність, яка повинна бути пізнана, тобто надає їй статусу гносеологічної категорії. В даному проблематичному полі мислителем вирішуються ключові питання теорії пізнання - проблема методології пізнання та проблема можливостей досвідного пізнання.

Вирішення проблеми методології пізнання здійснюється Ю.І. Вассияном шляхом аналізу існуючих на той час методологій, а саме на основі поділу на природничі (загальні) і гуманітарні (індивідуалізуючі) методи, здійснені В.Дільтеєм, В.Віндельбандом та Г.Ріккертом. Проаналізувавши обидві методологічні настанови, Ю.І. Вассиян робить висновок про необхідність подолання методологічного дуалізму, та про недосконалість кожної з методологій, які дають можливість або пізнати незначний фрагмент дійсності (індивідуалізуюча методологія), або висловити про неї лише загальне судження (загальна методологія). Отже, дійсність в її багатоманітті неможливо пізнати за допомогою цих методологій

В процесі вирішення проблем теорії пізнання Ю.І. Вассиян наслідує принципи критичної філософії І.Канта, а саме висловлює припущення про існування світу «речей в собі». Але на даному етапі він не зупиняється і ставить питання про походження «речей в собі».

З'ясовано, що вирішення питання про дійсність переноситься Ю.І. Вассияном в метафізичну площину, де дійсність набуває статусу онтологічної категорії і постає перед нами лише як даність. Дійсність неможливо пізнати, але вона, водночас, виступає передумовою будь-якого пізнання, тобто є проблематичною.

Він зазначає, що принципова непізнаваність дійсності обумовлена принциповою обмеженістю суб'єктивного досвіду. Проте саме дана обмеженість визначає природу суб'єкта - суб'єкт визначає себе завдяки активному прагненню вийти за межі власного пізнання, об'єктивації. В даному дисертаційному дослідженні обґрунтовано, що поняття «об'єктивація» в теоретичній філософії Ю.І. Вассияна виступає тотожнім поняттю «інтенціональність» дескриптивної феноменології Е.Гуссерля. Тут інтенціональність, як спрямованість на «щось», являє собою визначальну характеристику людської свідомості, як це мало місце і в межах феноменологічної традиції.

Доведено, що на відміну від трансцендентальної феноменології, ми не можемо говорити про інтенціональність як передумову здійснення будь-якого свідомого акту. Говорячи про інтенціональність, ми говоримо виключно про процес спрямованого вольового прагнення людини до виходу за межі своєї суб'єктивності, що дає можливість конституювати дійсність як проблематичну даність. Онтологічний статус суб'єкта стає можливим лише за умов інтенціональної спрямованості свідомості, що визначається ним як загальне прагнення об'єктивації.

Філософія релігії Ю.І. Вассияна являє собою доповнення його онтологічної та гносеологічної концепції. Сенс людської діяльності в процесі пізнання визначається спрямованою вольовою активністю, що обгрунтовує можливість існування людини в світі в якості ціннісно-духовної істоти. Питання про онтологічний статус людини вирішується в даній області шляхом осмислення питання про співвідношення людської віри та розуму, що в даній ситуації набуває діалектичного взаємозв'язку інтуїції та раціонального пізнання.

Питання прагнення людської об'єктивації отримує тут своє безпосереднє відображення тому, що саме в сфері філософсько-релігійної проблематики відбувається вирішення і оформлення проблеми меж і можливостей людського існування. В своїх філософсько-релігійних творах Ю.І. Вассиян намагається обгрунтувати єдину для людської духовності можливість пізнання.

Показано, що в філософії релігії Ю.І. Вассияна присутній безпосередній вплив філософії релігії І.Канта, який в своєму вислові «Я обмежив знання, щоб залишити місце вірі», дає зрозуміти, що ідея Бога як постулат практичного розуму визначає інший його постулат - постулат безсмертя душі. При здійсненні екстраполяції даного висновку на філософсько-релігійну теорію Ю.І. Вассияна, доведено, що якщо в науці людська діяльність визначається прагненням до абсолютного знання про дійсність, то реалізація даного прагнення, за Ю.І. Вассияном, можлива лише в межах релігії і здійснюється в формі віри.

ВИСНОВКИ

У висновках представлено підсумкові результати дисертаційного дослідження відповідно до мети і завдань:

Вперше здійснена теоретична реконструкція та критичний аналіз філософії Ю.І. Вассияна, проаналізовано та систематизовано його філософську спадщину, визначене її місце в історії української філософської думки.

Філософська спадщина Ю.І. Вассияна складається з історіософії, в межах якої здійснюється філософське обґрунтування теорії нації, та теоретичної філософії. Виділення двох змістовних складових філософії Ю.І. Вассияна обґрунтовує існування двох методологічних підходів - історико-філософського, за допомогою якого автор аналізує теоретично-філософські ідеї Ю.І. Вассияна на проблемно-категоріальному рівні із застосуванням відповідного категоріального апарату, та історіософського, який надає можливість залучити до площини досліджень суспільно-політичні процеси в їхній емпіричній конкретиці, що неможливо в межах історико-філософського підходу.

Безпосередня участь Ю.І. Вассияна в українських націоналістичних рухах надала йому можливість ознайомитись з філософською думкою в емігрантських колах, з творами тогочасних світових та вітчизняних філософів і сформувати власну філософську позицію. Визначальною точкою зору мислителя виступає прагнення обґрунтування права української нації на незалежність, що зумовлює його світоглядно-методологічну позицію - історіософію. В теоретично-філософських розвідках, критикуючи позитивізм, Ю.І. Вассиян надає перевагу волюнтаризму та феноменології, що пояснюється несумісністю його світоглядної позиції з використанням абстрактних, не пов'язаних з практикою людського життя, логічних конструкцій.

Здійснено теоретичну реконструкцію розуміння Ю.І. Вассияном історичного процесу, який являє собою процес функціонування націй як самостійних історичних одиниць. Історичний процес має два рівні - фактичний та психологічно-ментальний, при чому перший являє собою лише наслідок психологічно-ментальних особливостей розвитку нації.

Встановлено, що Ю.І. Вассиян визначає націю виключно у часовому, а не просторовому чи просторово - часовому вимірі, що відрізняє його від інших дослідників теорії нації. Ю.І. Вассиян вибудовує структуру нації, яка відображається в поняттях «ідея-воля-мета», що дає можливість осмислення нації в якості цілісного утворення в контексті єдності минулого, теперішнього і майбутнього;

З'ясовано, що основною категорією онтології та гносеології Ю.І. Вассияна виступає «дійсність» як цілісність та проблематична даність, що повинна бути пізнана. В теоретичній філософії Ю.І. Вассияна категорія «дійсність» аналізується в двох площинах: в гносеологічній, де вона виступає як об'єкт пізнання та в онтологічній, де вона виступає як принципово непізнавана, але, водночас, як проблематична даність. За Ю.І. Вассияном процес взаємодії людини зі світом є специфічним інтенціональним актом, коли людина в своїй спрямованій вольовій активності, об'єктивуванні за власні межі, конституює для себе дійсність як проблематичну даність, надаючи їй сенс та наповнюючи своє існування смисловими орієнтирами;

Філософсько-релігійна проблематика Ю.І. Вассияна являє собою доповнення його онтології та гносеології в тому сенсі, що, на думку Ю.І.Вассияна, лише в релігійній сфері відбувається реалізація принципу людської об'єктивації як реалізація прагнення вийти за межі власної суб'єктивності. Таким чином, Ю.І. Вассиян підкреслює необхідність наявності релігійної свідомості як невід'ємної характеристики людської суб'єктивності.

вассиян філософ публіцист нація

ЛІТЕРАТУРА

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Терлига Д.В. Досвід рефлексії щодо історичного процесу в історіософській концепції Ю.І. Вассияна/ Д.В. Терлига // Гуманітарні студії. Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 3. - C. 60-67.

2. Стоян Д.В. Творчість Т.Г. Шевченка в історіософській концепції Ю.І. Вассияна / Д.В. Стоян // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. - 2008. - Т. ХІХ.- С. 443-449.

3. Стоян Д.В. Людина та суспільство в історіософській концепції Ю.І. Вассияна. / Д.В. Стоян // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. - 2008 - Вип.75. - C. 58-68.

4. Стоян Д.В. Поняття «дійсність» у філософській концепції Ю.І. Вассияна/ Д. В. Стоян // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць - 2008 - вип. 76. - C. 120-131.

5. Стоян Д.В. Історія та нація в історіософії Ю.І. Вассияна/ Д.В. Стоян // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. праць - 2008 - вип. 22 - C.275-283.

6. Терлига Д.В. Деякі положення наукового доробку Ю.І. Вассияна/ Д.В. Терлига // Міжнар. наук. конф. [«Дні науки філософського факультету - 2007» ] (Київ, 18-19 квітня 2007 р.): матеріали доповідей та виступів / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2007. - Ч. ІV. - C. 35-36.

7.Стоян.В. Феномен Т.Г. Шевченка в творчості Ю.І. Вассияна / Д.В. Стоян // Міжнар. наук. конф. [«Дні науки філософського факультету - 2008»], (Київ, 16-17 квітня 2008 р.): матеріали доповідей та виступів / Київ. нац. ун-т ім.Тараса Шевченка. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2008. - Ч. VI. - С. 30-31.

8. Стоян Д.В. Теорія нації Ю.І. Вассияна в контексті теорії українського радикального націоналізму/ Д.В. Стоян // Міжнар. наук. конф. [«ЛЮДИНА.СВІТ.СУСПІЛЬСТВО» (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету - 2009], (Київ, 21-22 квітня 2009 р.). - К.: ВПЦ «Київський університет», 2009. - Ч. ІІ. - С. 40-42.

9. Стоян Д.В. Обгрунтування ессенціалістської методології в філософській концепції Ю.І. Вассияна/ Д.В. Стоян // Матеріали п'ятої всеукраїнської наук.-практ. інтернет - конференції [«Простір і час сучасної науки»], (Київ, 23-25 квітня 2009 р.). / Київ. Інститут наукового прогнозування, Кримський інститут економіки та господарського права (Севастопольська філія), ТОВ «ТК Меганом». - К., 2009. - Ч.3. - С. 55-56.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Розвиток філософської думки України. Становлення українського неоплатонізму XIX–XX ст. Академічна філософія України в XIX ст.: Куліш, Шевченко, Юркевич. Філософія обґрунтування нової картини світу: Ф. Бекон, Р. Декарт, Кант, Гегель, Гегель, Фейєрбах.

    дипломная работа [38,4 K], добавлен 18.12.2007

  • Навчання про "три світи" та "дві натури" в центрі філософії українського та російського просвітителя, філософа, поета та педагога Григорія Сковороди. Інтелектуальний шлях філософа. Особливості зв'язку філософської спадщини Г. Сковороди з сучасністю.

    курсовая работа [72,0 K], добавлен 18.03.2015

  • Історія та особливості становлення професійної філософії в Україні. Біографія Григорія Савича Сковороди, аналіз його впливу на розвиток української філософської думки та художньої літератури. Загальна характеристика основних концепцій філософії Сковороди.

    реферат [28,5 K], добавлен 12.11.2010

  • Умови і чинники формування давньоруської філософії. Філософські та духовні начала проукраїнської культури. Новий рівень філософської думки українського народу. Філософія під впливом християнської традиції. Онтологія та гносеологія філософії русичів.

    реферат [22,9 K], добавлен 19.10.2008

  • Основні ідеї теорії пізнання і моралі Джона Локка та їх вплив на формування філософської думки Нового часу. Філософське вчення про виховання, що послужило розвитку філософсько-педагогічної думки епохи Просвіти. Головна праця "Досвід про людський розум".

    реферат [27,8 K], добавлен 14.06.2009

Работа, которую точно примут
Сколько стоит?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.