Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Феномен глобалізму: український контекст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

філософський глобалізм інтеграція український

Актуальність теми. Розвиток сучасного світу характеризується посиленням універсалізації всіх галузей життєдіяльності соціуму. Актуальність вивчення сутності українського контексту проблеми глобалізму зумовлена необхідністю перетворення досягнутого знання й світового досвіду на засіб гуманізації суспільного життя в Україні. Проблема глобалізму активізує увагу до цієї проблематики в галузях науки, де вивчається функціонування суспільства, при аналізі сучасних соціальних процесів. За останнє десятиріччя питання, пов'язані з таким явищем, як глобалізм, і з процесом глобалізації, викликають жвавий інтерес і гострі дискусії не тільки серед дослідників - членів наукового співтовариства (філософів, соціологів, економістів, політологів, істориків, культурологів), але й з боку представників широких кіл громадськості (політиків, духівництва, журналістів, діячів культури, активістів недержавних рухів та об'єднань). За період життя всього одного покоління виник новий, відкритий світ, у якому поступово зникають кордони, здійснюється уніфікація стилю життя й культурних стереотипів, світ, який просякнутий наскрізь новою глобальною культурою інформаційних технологій і який керується все більшою мірою наднаціональними інституціями.

На ідейному підґрунті глобалізму формуються сучасні політичні рухи й партії, ідеологічні комплекси та платформи, програми діяльності міжнародних організацій, національних урядів і місцевих органів самоврядування, тому постала нагальна потреба в осмисленні цього концепту. З'ясування ролі й статусу глобалізму і його взаємозв'язку з регіоналізмом як векторів розвитку українського соціуму, як креативів екзистенційності в системі життєдіяльності суспільства й людини є однією з найважливіших тем у системі соціально-філософського знання. Окремі концептуальні аспекти глобалізму досліджували як зарубіжні, так і вітчизняні представники різних наукових напрямів. Так, у західній філософській традиції проблема глобалізму та глобалістика як новітні міждисциплінарні сфери наукових досліджень спираються на ряд теоретичних концепцій, серед яких слід назвати праці З. Баумана, Д. Белла, З. Бжезинського, І. Валлерстайна, С. Гантінгтона, Е. Гідденса, М. Кастельса, К. Поппера, Р. Робертсона, Е. Тоффлера, Ф. Фукуями та ін. У наукових розробках таких російських та українських дослідників, як Н. Беломестнова, О. Білорус, Р. Виходець, В. Воронкова, В. Глазунов, В. Іноземцев, М. Клєєва, Е. Тюгашев, М. Шепєлєв, В. Шляпніков та інших, досліджено окремі аспекти глобалізму. Але проблема глобалізму як складного й суперечливого феномену та його українського контексту є недостатньо висвітленою, тому їх філософська рефлексія є слушною й доречною в сучасних умовах стратегічного реформування українського суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до науково-дослідної теми “Вдосконалення методології соціального пізнання, змісту та методики викладання філософії на гуманітарних факультетах ВНЗ” (номер державної реєстрації 0109У002518), затвердженої наказом МОН України № 1043 від 17.11.2008 р., і планів науково-дослідної роботи кафедри філософії Запорізького національного університету (довідка Запорізького національного університету від 11.01.2011 р.). Дисертантом розроблено тему “Сучасний світ: проблеми та тенденції його розвитку” з курсу “Філософія”.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення сутності глобалізму та його впливу на розвиток українського суспільства й життєдіяльність громадян.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

– з'ясувати стан наукового опрацювання проблеми глобалізму в суспільствознавчій літературі;

– визначити методологічні засади соціально-філософського аналізу глобалізму та його впливу на розвиток українського соціуму;

– з'ясувати основні поняття, що характеризують сутність глобалізму та його ґенезу, атрибути й модуси глобалізму;

– з'ясувати цінності глобалізму та основні ідеї антиглобалізму;

– охарактеризувати сутнісні риси українського соціуму та вплив глобалізму на його функціонування й розвиток;

– з'ясувати детермінанти оптимізації входження України в глобалізований світ.

Об'єкт дослідження - феномен глобалізму.

Предмет дослідження - з'ясування сутності глобалізму як складного й суперечливого феномену та його українського контексту.

Методи дослідження. У ході дослідження застосовано такі підходи та методи:

– порівняльно-критичний аналіз різних концептуалізацій феномену глобалізму в історико-філософському контексті;

– діалектичний метод у формі аналізу категорій і понять сутності, існування, елементів, структури, системи, а також принципів і законів діалектики при аналізі різних аспектів буття суспільства в контексті становлення й розвитку глобалізму;

– системний підхід у з'ясуванні факторів становлення феномену глобалізму;

– аксіологічний підхід для з'ясування цінностей глобалізму та антиглобалізму й засобів оптимізації входження трансформаційного українського суспільства в сучасний глобалізований світ;

– соціокультурний підхід для аналізу глибинних історично сформованих і стійких соціально-ціннісних структур, національних архетипів, що задають об'єктивні межі для трансформації українського суспільства та зумовлюють певну специфіку його входження в єдиний глобальний простір.

Інформаційною та джерельною базою дослідження виступає сукупність соціогуманітарних і філософських текстів, соціологічні, політологічні, економічні, а також міждисциплінарні ресурси, теоретичні й методологічні розробки вітчизняних і зарубіжних фахівців, статистичні матеріали України, інших країн і міжнародних об'єднань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у філософській рефлексії глобалізму та його українського контексту. Результати дослідження, що резюмують наукову новизну та винесені на захист, можуть бути сформульовані таким чином:

уперше:

– здійснено дослідження глобалізму як соціокультурного феномену, змістом якого в теоретичному аспекті є сукупність ідей (ідеологія) щодо створення уніфікованої цивілізації, а в практичному - практика формування єдиного соціокультурного простору (“універсалізація світу”);

– з'ясовано детермінанти оптимізації входження України в сучасний глобалізований світ, а саме: розробка та практична реалізація Стратегії входження України у світовий глобалізований простір; максимальне використання передового світового досвіду облаштування суспільства в усіх сферах життєдіяльності соціуму та людини; інтеграція у світові й регіональні політико-економічні об'єднання та активна участь у глобальних проектах; знаходження своєї “ніші” у світовому поділі праці та сфер впливу; формування позитивного іміджу країни у світі; формування конструктивних відносин широкого спектра з усіма світовими країнами-лідерами та супердержавами;

удосконалено:

– уявлення про становлення й розвиток теоретичних підходів до вивчення глобалізму та глобалізації, визначено рівень їх сучасної розробки й значущість з погляду науки і практики, які виявляються більш доречними для становлення глобалістики та розробки методологічних засад побудови відносин України з навколишнім соціальним простором;

– тлумачення сутності глобалізму як принципу формування, організації, функціонування та розвитку світу як цілісної політичної, економічної, соціокультурної суперсистеми; як стилю діяльності соціальних суб'єктів, за якої певне питання розглядається та вирішується в контексті загальнолюдських проблем, що потребують для свого розв'язання спільних зусиль; як системи, що дає змогу завдяки наднаціональнім інституціям та за допомогою новітніх технологій упорядковувати соціальне буття людства як цілісність; як ідеологія, що дає певну картину світу, логіку функціонування світової спільноти та шляхи подальшого розвитку соціуму й стратегію його реформування;

– уявлення про ідеї антиглобалізму: опір регулюванню світових процесів з єдиного центру, без урахування інтересів інших країн та народів; боротьба з фінансовими спекуляціями й за розвиток реальної економіки; збереження культурного розмаїття; захист малого та середнього бізнесу, врегулювання проблем “третього світу”;

набули подальшого розвитку:

– ідея про те, що онтологічним підґрунтям глобалізму є глобальна економіка й наднаціональне політичне регулювання з боку міжнародних інституцій, а аксіологічним - культура світових супердержав, у якій можна виокремити західну та східну складові;

– ідея про те, що цінностями глобалізму виступають: універсальність в організації соціального простору, принципи демократичного управління, свобода (у тому числі й світоглядна свобода) та права людини, глобальна держава, глобальний вільний ринок, інтеграція;

– ідея про те, що глобалізм зумовлює перехід соціуму від локального регіоналізму до глобального універсалізму, від відокремлених ідеологій і програм функціонування суспільства до загальнопланетарних стратегій розвитку, від індивіда, що локально мислить і діє, до “глобально вимірної людини”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони розширюють можливості щодо подальшого соціально-філософського осмислення глобалізму як основного виміру сучасності, а також наповнюють більш конкретним змістом цілий ряд соціально-філософських понять, а саме: “глобалізм”, глобалізація”, “глобалістика”, “антиглобалізм”. Розробка теоретико-методологічного підходу до аналізу глобалізму та одержані результати можуть слугувати підґрунтям для подальшого дослідження функціонування й розвитку світової спільноти та українського суспільства, а також виступають основою раціонального понятійного апарату для розуміння шляхів реформування сучасного соціуму через використання переваг глобалізаційних процесів, для формування соціально-конструктивних світоглядних орієнтирів, що сприятиме підвищенню соціальної ефективності процесів модернізації українського суспільства.

Основні положення дисертації можуть бути використані для подальших соціально-філософських, політологічних, соціологічних, економічних досліджень у сфері функціонування та розвитку суспільства, під час викладання дисциплін: “Філософія”, “Соціальна філософія”, “Філософія історії”, “Політологія”, “Соціологія”.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися та обговорювалося на Міжнародній науково-практичній конференції “Соціологія у постсучасності” (м. Харків, 2008 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегії розвитку України у глобальному середовищі” (м. Сімферополь, 2008 р.); ХХV Міжнародній науково-практичній конференції “Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості” (м. Донецьк, 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції “Україна наукова” (м. Київ, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції “Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку” (м. Київ, 2009 р.); Міжрегіональній науково-практичній конференції “Формування життєтворчої компетентності особистості засобами громадянської освіти” (м. Запоріжжя, 2008 р.); Обласному “круглому столі” “Актуальні проблеми культури сучасного студентства України” (м. Запоріжжя, 2002 р.); Науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених ЗДУ (м. Запоріжжя, 2004 р.); Науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених ЗНУ (м. Запоріжжя, 2008 р.); Науковій конференції студентів, аспірантів та викладачів ЗНУ (м. Запоріжжя, 2009 р.).

Публікації. Основні результати та висновки дисертації викладено в 16 наукових публікаціях, шість з яких - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатка. Обсяг дисертації - 186 сторінок. Список використаних джерел (293 найменування) займає 28 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано тему, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено його об'єкт і предмет, методологічну основу, розкрито наукову новизну, висвітлено практичне значення отриманих результатів.

Перший розділ - “Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми глобалізму” - складається з двох підрозділів.

Підрозділ 1.1. “Стан наукового опрацювання проблеми глобалізму та специфіки українського соціуму в сучасній соціально-гуманітарній думці” містить аналіз підходів до розуміння глобальних процесів у рамках окремих наук, насамперед соціальних і гуманітарних. Відзначено формування специфічного предметного поля глобальних досліджень. Усі вони виходять з об'єктивної передумови - існування глобальної світоцілісності як феномену сучасної дійсності.

Нагальною проблемою соціально-філософських досліджень сьогодення виступає аналіз специфіки сучасного соціального простору, атрибутів та модусів його існування, тенденцій подальшого розвитку, виокремлення больових точок його функціонування. Глобалізм - складний і суперечливий як у своїй реалізації, так і у своєму сприйнятті - стає “об'єктивною реальністю” в сучасному світі. У політичному, економічному та соціокультурному вимірах глобалізм набирає сили і є вже як аксіоматичним, так і безальтернативним. Культура наукового дослідження потребує, перш за все, з'ясування стану наукового опрацювання зазначеної проблеми. Засади вивчення феномену глобалізму закладено в працях Ж. Атталі, У. Бека, Д. Белла, З. Бжезинського, І. Валлерстайна, С. Гантінгтона, Дж. Гелбрейта, Е. Гідденса, М. Кастельса, Р. Робертсона, Дж. Стигліца, Е. Тоффлера, М. Уотерса, Ф. Фукуями та ін. Проаналізовано науковий доробок з проблеми глобалізації таких українських дослідників, як: В. Воронкова, Р. Додонов, С. Кримський, О. Крисенко, О. Мозговий, М. Шепєлєв, В. Ясинська та ін. Дослідженню процесів соціальної глобалізації та проблемам активного включення України до глобалізаційних процесів інтеграції присвячені праці Л. Алєксєєвої, В. Андрущенка, О. Білоруса, В. Кременя, Л. Кривеги, С. Кримського, Ф. Лазарева, В. Ліпкана, М. Михальченка, Ю. Пахомова, Д. Табачника, В. Тарана, В. Ткаченка та ін.

Науковці О. Білорус, С. Кримський, Ю. Пахомов основну увагу приділяють цивілізаційним моделям сучасності та новітньому глобальному соціальному порядку. Вплив глобалізаційних процесів на функціонування та подальший розвиток суспільства в цілому й українського зокрема визначено в працях Л. Вірвана, І. Гаріна, Ю. Яковця. Стосовно аналізу впливу глобалізації на трансформацію суспільства слід, передусім, виділити праці Е. Бажанова та Н. Бажанової, Т. Бутченка, А. Гальчинського та ін. Щодо стану наукової розробки проблеми власне глобалізму, то окремі аспекти досліджуваного питання розглянуто в наукових розвідках Н. Бєломестнової, Р. Виходця, В. Глазунова, А. Данілова, А. Капкова, В. Каширіна, І. Кефелі, А. Панаріна, Е. Тюгашева, В. Чорного, В. Шляпнікова та ін. У наукових розвідках дослідників проаналізовано соціально-філософські засади глобалізму (М. Клєєва), соціальну природу глобалізму (І. Кефелі), зміст поняття “глобалізм” та його співвідношення з поняттям “глобалізація” (Л. Карапетян).

Підкреслено, що ґрунтовний аналіз економічної системи глобалізму здійснено в працях О. Білоруса. Наукові розвідки М. Шепєлєва присвячено концептуалізації теоретико-методологічних засад політологічного аналізу глобалізації управління як мегатенденції сучасного світового розвитку.

Дослідження проблеми глобалізму здійснюється в сучасній літературі також з позиції з'ясування сутності антиглобалізму. Цьому присвячені праці С. Жижека, Ю. Кагарлицького, Л. Капиці, А. Кристофа, Л. Ларуша, О. Платонова, А. Суббето та ін. Феномен глокалізації, сутністю якого є міра взаємопроникнення соціокультурного універсалізму та локального контексту, розглядається в наукових розвідках О. Олійника.

Дослідження глобалізму є одним із магістральних напрямів сучасного суспільствознавства, але концептуально-методологічний рівень рефлексії феномену глобалізму й інституціональних змін, що відбуваються в контексті глобальної історичної динаміки у вітчизняній науці, залишається явно недостатнім. Це зумовлено, зокрема, тим, що в розвідках дослідників існує багато тлумачень природи, сутності та динаміки процесів глобалізації, у яких не відрізняють глобалізацію від глобалізму, пропонують різноманітні висновки щодо перспектив цього феномену. Підкреслено, що однією з концептуальних особливостей глобалістики є недостатня розвинутість базової теорії глобалізації та відсутність чіткого визначення понять “глобалізм” і “глобалізація”. У цілому проблема глобалізму та його українського контексту розроблена недостатньо, має розпорошений, міждисциплінарний характер і потребує соціально-філософського осмислення.

У підрозділі 1.2. “Принципи соціально-філософського аналізу глобалізму” обґрунтовано підхід, згідно з яким, дослідження глобалізму слід предметно обмежити трьома парадигмальними сторонами. Перша включає онтологічні параметри, які фіксують його соціально-просторові параметри та сутнісні характеристики. У зв'язку із цим зазначено, що глобалізм є складною системою, яку можна описати за допомогою такого категоріального ряду, як глобалізація, суспільство, трансформація соціуму, регіоналізація, діалог культур, людина тощо. Друга предметно-дослідна сторона включає гносеологічні параметри, що передбачає аналіз різних трактувань сутності глобалізму та глобалізації, дослідження їх специфіки сучасними науковцями. При вивченні концепту “глобалізм” простежено його ґенезу, починаючи від зародження й до сучасного стану та формування понятійної конструкції. Третій методологічний зріз аналізу феномену глобалізму - аксіологічний. Він передбачає дослідження функціонування глобалізму в діалогічному й толерантному просторі людського буття, у взаємодії культур та цивілізацій. Він базується, крім іншого, на методологічному посиланні, відповідно до якого визначається реальність буття глобалізму, а також його активний вплив на розвиток соціуму та життєдіяльність людини, на формування її світоглядних орієнтацій і напрями активності. При поясненні суті проблеми глобалізму і його впливу на функціонування українського суспільства треба відштовхуватись від принципу соціокультурного детермінізму, що дає можливість глибше зрозуміти сутність багатьох аспектів цього феномену. Результативним є використання системного, синергетичного та компаративістського підходів при вивченні досліджуваної проблеми. Соціально-філософський аналіз глобалізму передбачає:

– визначення понять, що характеризують сутність глобалізму та процес його ґенези й функціонування;

– дослідження феномену глобалізму як складової соціального розвитку, що зумовлює певні соціокультурні процеси в сучасному світі та спрямовує життєдіяльність людини;

– вивчення впливу глобалізму на розвиток матеріальної та духовної культури соціуму, на формування світоглядних орієнтацій особистості;

– дослідження сутнісних характеристик глобалізованного буття соціуму й людини та їх специфіки в українському суспільстві;

– аналіз змісту, цінностей, особливостей впливу глобалізаційних процесів на функціонування держави, суспільства й особистості;

– з'ясування об'єктивних і суб'єктивних чинників розгортання глобалізаційних процесів у сучасному світі;

– аналіз феномену антиглобалізму, його принципів та типових форм практичної реалізації;

– виявлення тенденцій розвитку українського суспільства в контексті соціально-культурних змін у сучасному світі.

Другий розділ - “Онтологічні та аксіологічні засади глобалізму” - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Сутність, атрибути, модуси глобалізму” зазначено, що головні труднощі соціально-філософського дискурсу проблеми глобалізму пов'язані, насамперед, з тим, що поняття “глобалізм” через ряд причин змішувалося з поняттям “глобалізація”, часто поглиналося ним, а існуючі в сучасній науковій думці теорії глобалізму засновані іноді на суперечливих методологічних принципах філософської реконструкції цього феномену. Проаналізовано зміст та співвідношення понять “глобалізація”, “глобалізм”, “регіоналізм”, “інтернаціоналізм”, “мондіалізм”; з'ясовано спільне та відмінне між ними. Так, спільними для понять “глобалізм” та “інтернаціоналізм” є ідея і практика об'єднання спільнот, але для інтернаціоналізму - робітничого класу, для глобалізму - світової спільноти в цілому. Об'єднувальним чинником в обох випадках є інтереси й вирішення проблем існування або певного класу, або людства взагалі. Підкреслено, що поняття “мондіалізм” позначає процес формування світового порядку, який пов'язаний зі створенням інститутів, норм і процедур глобального управління. Розглянуто специфіку конституційного, політичного, економічного, культурного видів регіоналізму. Подано характеристику атрибутивних рис глобалізму: становлення фінансово-економічної та політико-правової системи; наростання фінансових та інформаційних транскордонних потоків, непідвладних державному регулюванню й контролю; поступове послаблення національно-державного суверенітету; зростання взаємозалежності між внутрішніми та зовнішніми політичними, економічними, інформаційними, культурними й іншими процесами у функціонуванні суспільства.

Проаналізовано явища, що формують зміст глобалізму: феномени “подолання меж” і “економічного громадянства”; зростання обсягів, швидкості й інтенсивності міждержавних, транснаціональних потоків ресурсів, інформації, капіталів, послуг і людських ресурсів; уніфікація культурних стереотипів, посилення ролі поза-, над-, транс- і недержавних регуляторів соціальних процесів; імплантація в політичну тканину різних країн світу тієї або іншої моделі демократичного режиму; формування віртуального простору. Розглянуто соціокультурну зумовленість його модусів.

При з'ясуванні сутності глобалізму наголошено на тому, що глобалізм є принципом розвитку світу як цілісної соціокультурної планетарної системи; стилем діяльності соціальних суб'єктів, за якої певне питання розглядається й вирішується в контексті загальнолюдських проблем і потребує для цього спільних зусиль; системою, що дає змогу завдяки наднаціональним інституціям та за допомогою новітніх технологій упорядковувати соціальне буття людства як цілісності; ідеологією, що дає певну картину світу, логіку функціонування світової спільноти та шляхи подальшого розвитку соціуму. Підкреслено, що глобалізм зумовлений зростанням раціоналізму в суспільній свідомості та в організації всіх сфер суспільного життя.

Підрозділ 2.2. “Цінності глобалізму” ґрунтується на тому, що соціальний простір завжди є світом цінностей. Це породжує специфічну форму існування людського буття - культуру, тому неможливим видається існування будь-якого етапу розвитку соціуму без цінностей; є лише різні за змістом, якостями, рівнем організації, ієрархії соціальні цінності та різні способи їхньої інтерпретації. Виокремлено та проаналізовано такі цінності глобалізму, як універсальність в організації соціального простору, демократичне управління, свобода (у тому числі й світоглядна) та права людини, глобальне суспільство, глобальний вільний ринок, інтеграція.

Позитивним моментом у цінностях глобалізму є установка щодо полегшення доступу країн до глобального передового досвіду та ресурсів, створення більш сприятливих умов для зростання добробуту країн і людей, реалізації ними своїх сутнісних сил. Але глобалізм як вектор побудови нової соціальності є також загрозою для звичного способу життя певного кола людей, їх матеріального становища та соціокультурного оточення, він пропонує один варіант розвитку й послаблює національну культуру. Наголошено, що глобалізм створює сприятливі умови для формування універсальної цивілізації: безперервна освіта для всіх упродовж усього життя; етичні аспекти інформаційного співтовариства та діалогу між різними культурами; екологічні вимоги до розвитку техносфери тощо. Соціальна практика глобалізму приводить до встановлення нової економіки й тим самим нової форми соціальної організації, заснованої на знаннях.

У підрозділі 2.3. “Основні ідеї антиглобалізму” виокремлено та проаналізовано такі ідейні засади антиглобалізму, як:

– протидія домінуючому впливу, який постійно зростає, на національні соціокультурні системи глобалізаційної економіки та політико-правових рішень країн-лідерів (“Великої вісімки” та “Великої двадцятки”), транснаціональних компаній (ТНК), міжнародних інституцій;

– захист національно-державного суверенітету від руйнування з боку транснаціональних політико-економічних структур;

– перешкоджання різкому посиленню майнової й соціальної нерівності між людьми та країнами;

– протидія спекулятивному характер руху капіталу;

– збереження національного виробника;

– перешкоджання універсалізації духовно-світоглядних засад соціальності.

Зазначено, що на сучасному етапі глобалізм як принцип розвитку суспільства фактично призводить до ігнорування й заперечення локальних соціокультурних цінностей і традицій, історичної спадщини, національного менталітету, а також до загострення в периферійних країнах етнополітичних, соціальних і екологічних проблем, їх відокремлення, появи елементів конфронтації з країнами-лідерами, що зумовлює активність антиглобалістського руху. Антиглобалізм об'єктивно перешкоджає перетворенню світу на одновимірну, безальтернативну субстанцію, коли в людства віднімається право на різноманітність, на альтернативу розвитку та коли йому нав'язується певна модель, що сліпо копіює цінності, засади й устрій країн-супердержав або однієї цивілізації. Акцентовано увагу на:

причинах відсутності цілісної ідеології антиглобалізму;

строкатості соціальних суб'єктів цього руху;

різноманітті моделей облаштування антиглобалістського світу.

Зазначено, що серед антиглобалістів немало тих, хто, вважаючи процес глобалізації закономірним, об'єктивним явищем, протестує лише проти неоліберальної версії глобалізації й методів її проведення, прагне відшукати та реалізувати альтернативу нинішньої глобалізації - більш демократичну й “гуманістичну” глобалізацію або виступає за інший тип світових відносин (“іншу глобалізацію”).

Третій розділ - “Глобалізм як вектор розвитку сучасного українського суспільства” - складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Сутнісні риси українського соціуму в ХХІ столітті” розглянуто специфіку сучасного українського суспільства. Виокремлено та проаналізовано його характерні риси в політичній, економічній, соціальній і духовній сферах життєдіяльності. Підкреслено, що український соціум структурується як національними архетипами, так і глобальним універсалізмом. Трансформація українського суспільства впродовж останніх десятиріч сформувала нове обличчя країни: побудовано підґрунтя демократичної, правової, соціальної держави та громадянського суспільства, впроваджено ринкові засади господарської діяльності, створено атмосферу світоглядної свободи та забезпечено формування української національної ідентичності. Розглянуто “больові точки” розвитку українського соціуму (соціальна неефективність влади, незавершеність реформування державних інституцій та правових засад їх функціонування, повільне формування інноваційно-інвестиційної моделі економіки, низький рівень соціального захисту населення тощо), що перешкоджають його перетворенню на цивілізоване суспільство, реалізації національних амбіцій. Наявні серйозні соціально-економічні та соціогуманітарні суперечності: відсутність ефективного власника й національного інвестора; низька продуктивність суспільної праці; значні диспропорції в структурі промислового виробництва та регіональному розвитку; вузькість внутрішнього ринку та втрата індустріальної виробничої бази; висока дефіцитність державного бюджету, боргова залежність; глибока поляризація населення за рівнем доходів і майновим станом; демографічна криза. Подано аналіз таких рис українського суспільства, як: кризовий формат; відносне знецінення традиційних технологій та індустріальних комплексів, які все ще слугують основою промислового виробництва в Україні; поступова зміна технологічного укладу й утворення в інфраструктурі господарської діяльності і виробничих процесах новітніх наукоємних технологій та інформаційно-комунікаційних систем; ринкова самоорганізація сучасного соціуму, що робить нестабільним забезпечення нормального функціонування багатьох життєво важливих інститутів відтворення й сталого розвитку українського суспільства; значний обсяг трудової міграції; “атомізація” та “індивідуалізація” життєвих стратегій сучасного українця; майнове розшарування українського суспільства, виокремлення в ньому частини населення, що адаптована до процесів інформатизації, і такої, що залишилася за межами постіндустріального розвитку; формування в країні “нового типу робітника” з усвідомленням ним своєї ціни як товару на світовому ринку праці, зростанням його мобільності та посиленням вимог до соціально-правового захисту.

Зазначено, що глобалізм тлумачить відносини “Схід - Захід” і “Північ - Південь” з погляду домінування цінностей Заходу та Півночі. Акцентовано увагу на тому, що для збереження локальних культур у світовій спільноті та зменшення тиску руху антиглобалістів суб'єкти глобалізму мають враховувати принципи мультикультурної демократії, яка може забезпечити ефективний механізм доступу до влади різних культурних груп та не допустити ігнорування інтересів меншин, а також вплив на соціальні процеси різноманітних етногеографічних чинників.

У підрозділі 3.2. “Детермінанти оптимізації входження України в сучасний глобалізований світ” визначено місце та роль України в сучасному глобалізованому просторі, проаналізовано причини її перебування на периферії сучасних глобалізаційних процесів.

Виокремлено основні детермінанти посилення глобалізаційного вектора розвитку українського суспільства, а саме розробку ефективної реальної державної Стратегії входження України до світової глобалізованої спільноти; інтеграцію у світові та регіональні політико-економічні об'єднання та активну участь у значущих глобальних проектах; знаходження своєї “ніші” у світовому поділі праці та сфер впливу; формування позитивного іміджу країни у світовому соціальному просторі; формування конструктивних відносин широкого спектра з усіма світовими країнами-лідерами та супердержавами, а також з країнами-сусідами. Лише інтеріоризація європейської цивілізаційної спадщини, розумне поєднання всезагального й індивідуального в суспільстві та культурі, дотримання високих моральних аксіоматичних принципів дасть змогу українському суспільству не тільки зберегти власну автентичність, але й утвердитись у сучасному європейському глобалізованому світі. Така спрямованість має сприяти вимірам свободи та солідарності у власне українській версії європейського суспільного розвитку. Безальтернативність стратегії глобалізму обґрунтовано тезою про те, що саме вона є способом вирішення основної суперечності сучасної епохи - між зростанням потреби світу в єдності для вирішення глобальних проблем, рух до якої вважається ознакою прогресивності, та пануванням “відсталих” національно-державних форм суспільної організації.

Підґрунтям реформування українського суспільства мають бути визнані світові здобутки, у тому числі щодо таких важливих аспектів, як: прогнозування наслідків прийнятих рішень з урахуванням розгортання глобалізаційних процесів; оцінювання побудови вертикалі влади й зміни урядів з погляду спадкоємності в напрямах міжнародної активності; оцінювання ідеології суспільних трансформацій з погляду їх соціальної ефективності та відповідності світовим стандартам.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми визначення сутності глобалізму і його українського контексту. Основні результати дослідження можуть бути сформульовані таким чином:

1. Проблема глобалізму в суспільствознавчій літературі є малодослідженою, тематично розпорошеною в окремих галузях гуманітарного знання. Основну увагу науковці зосередили на з'ясуванні сутності та виявленні атрибутів глобалізації. Поза увагою фахівців залишилися питання щодо сутності, атрибутів, проявів глобалізму і його українського контексту.

2. Соціально-філософський аналіз глобалізму спрямований на: визначення понять, що характеризують сутність глобалізму та процес його ґенези й функціонування; дослідження феномену глобалізму як складової соціального розвитку; дослідження сутнісних характеристик глобалізованого буття соціуму та людини і їх специфіки в українському суспільстві; аналіз змісту, цінностей, особливостей впливу глобалізаційних процесів на функціонування держави, суспільства й особистості; з'ясування об'єктивних і суб'єктивних чинників розгортання глобалізаційних процесів у сучасному світі; аналіз феномену антиглобалізму, його принципів і типових форм практичної реалізації; виявлення тенденцій розвитку українського суспільства в контексті соціально-культурних змін у сучасному світі.

Соціально-філософське осмислення феномену глобалізму будується на дослідженні трьох парадигмальних сторін. Перша включає онтологічні параметри, які фіксують його соціально-просторові параметри та сутнісні характеристики. Глобалізм є складною системою, яку можна описати за допомогою такого категоріального ряду, як глобалізація, суспільство, трансформація соціуму, регіоналізація, діалог культур, людина тощо. Друга предметно-дослідна сторона включає гносеологічні параметри, що передбачають аналіз різних трактувань сутності глобалізму та глобалізації, дослідження їх специфіки сучасними науковцями. Третій методологічний зріз аналізу феномену глобалізму - аксіологічний, який спрямований на дослідження його цінностей, на функціонування глобалізму в діалогічному й толерантному просторі людського буття, у взаємодії культур і цивілізацій.

3. Глобалізм - це соціокультурний феномен, змістом якого в теоретичному аспекті є сукупність ідей (ідеологія) щодо створення уніфікованої цивілізації, а в практичному - формування єдиного соціокультурного простору (“універсалізація світу”). Онтологічним підґрунтям глобалізму виступає глобальна економіка та наднаціональне політичне регулювання з боку міжнародних інституцій (ООН, “Велика вісімка - G-8”, “Велика двадцятка - G-20”, ТНК тощо), а аксіологічним - культура світових супердержав, у якій можна виокремити західну та східну складові. Глобалізм виступає стилем соціальної (перш за все, політичної та економічної ) активності, за якої певне питання розглядається й вирішується в контексті загальнолюдських проблем і досвіду, що потребують для свого розв'язання спільних зусиль. Глобалізм є системою, що дає змогу завдяки застосуванню новітніх технологій контролювати майже всі сфери публічного та приватного життя світової спільноти й окремої людини.

4. Цінностями глобалізму виступають універсальність в організації соціального простору, принципи демократичного управління, свобода (у тому числі й світоглядна) та права людини, глобальна держава, глобальний вільний ринок, інтеграція. Позитивним моментом у цінностях глобалізму є установка щодо полегшення доступу країн до глобального передового досвіду та ресурсів, створення більш сприятливих умов для зростання добробуту країн і людей, реалізації ними своїх сутнісних сил. Глобалізм зумовлює перехід соціуму від локального регіоналізму до глобального універсалізму, від відокремлених ідеологій та програм функціонування суспільства до загальнопланетарних стратегій розвитку, від індивіда, що локально мислить і діє, до “глобально вимірної людини”. Глобалізм свідчить про наростання раціоналізму в суспільній свідомості й організації, а також про зростання рівня організованості різних сфер суспільного життя у світі. Ідеями антиглобалізму є: опір регулюванню світовими процесами з єдиного центру, без урахування інтересів інших країн та народів; мультикультурна демократія; боротьба з фінансовими спекуляціями і за домінування реального сектора економіки; збереження культурного розмаїття; захист малого та середнього бізнесу, врегулювання проблем “третього світу” тощо.

Аналіз складу та діяльності антиглобалістського руху не дає змоги говорити про існування цілісної ідеології антиглобалізму. У ньому представлені ті, хто виступає проти глобалізації в принципі; бореться з фінансовими спекуляціями, кого хвилюють соціальні проблеми Заходу та інших регіонів світу. Серед його учасників немало тих, хто, вважаючи процес глобалізації закономірним, об'єктивним явищем, протестує лише проти неоліберальної версії глобалізації й методів її проведення, прагне відшукати та реалізувати альтернативу нинішньої глобалізації - більш демократичної й людяної (“гуманістичної глобалізації”), стоїть за інший тип світових відносин (“іншу глобалізацію”).

Глобалізм як принцип побудови нової соціальності є деякою мірою загрозою для звичного способу життя певного кола людей, їх матеріального становища та соціокультурного оточення, він пропонує один варіант розвитку і послаблює національну культуру. Відносини “Схід - Захід” і “Північ - Південь” глобалізм розглядає з точки зору домінування цінностей Заходу та Півночі. Обґрунтовано думку, що для збереження локальних культур у світовій спільноті та зменшення натиску руху антиглобалізму суб'єкти глобалізму мають враховувати принципи мультикультурної демократії.

5. Україна перебуває на периферії сучасних глобалізаційних процесів, особливо в плані використання світового досвіду щодо формування ефективної системи державного регулювання й функціонування громадянського суспільства, створення інноваційно-інвестиційної економіки, облаштування повсякденного життя українців на гідному рівні та їх соціального захисту в кризових ситуаціях.

Сутнісними рисами сучасного українського суспільства виступають кризовий формат українського соціуму; демократична організація влади, розвинутість інституцій громадянського суспільства; ринкова самоорганізація суспільства зі значним адміністративним обмеженням, що робить нестабільним забезпечення нормального функціонування багатьох життєво важливих інститутів відтворення і сталого розвитку українського суспільства; традиційні технології та індустріальні комплекси як основа промислового й аграрного виробництва в Україні; низький рівень розвитку сервісного сектора суспільного виробництва; нестача новітніх наукоємних технологій та інформаційно-комунікаційних систем; незадовільний рівень розвитку соціальної інфраструктури та соціальних стандартів життя значної чистини населення; майнове розшарування українського суспільства, виокремлення в ньому частини населення, що адаптована до процесів інформатизації, і такої, що залишилася за межами постіндустріального розвитку; значний обсяг трудової міграції; формування “інтернет-покоління” із субкультурою постмодерну; “атомізація” та “індивідуалізація” життєвих стратегій сучасного українця.

6. Детермінантами оптимізації входження українського суспільства в сучасний глобалізований світ є: розробка і практична реалізація державної Стратегії входження України до світової глобалізованої спільноти; максимальне використання передового світового досвіду облаштування суспільства в усіх сферах життєдіяльності соціуму та людини; інтеграція у світові й регіональні політико-економічні об'єднання та активна участь у значущих глобальних проектах; знаходження своєї “ніші” у світовому поділі праці та сфер впливу; створення позитивного іміджу країни в світовому соціальному просторі; формування конструктивних відносин широкого спектра з усіма світовими країнами-лідерами та супердержавами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Фурса О.О. Глобалізм та регіоналізм в сучасному соціальному просторі / О.О. Фурса // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - Запоріжжя : Вид-во ЗДІА, 2008. - Вип. 34. - С. 229-237.

2. Фурса О.О. Сутність глобалізму як характеристики сучасного соціального простору / О.О. Фурса // Нова парадигма. - К. : Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2008. - Вип. 77. - С. 98-105.

3. Фурса О.О. Глобалізм як предмет соціально-філософської рефлексії / О.О. Фурса // Культурологічний вісник. - Запоріжжя : Просвіта, 2008. - Вип. 21. - С. 202-206.

4. Фурса О.О. Проблема глобалізму: основні концепти / О.О. Фурса // Культурологічний вісник. - Запоріжжя : Просвіта, 2008. - Вип. 22. - С. 206-210.

5. Фурса А.А. Ценности глобализма / А.А. Фурса // Гілея (науковий вісник) : зб. наук. пр. - К. : Вид-во УАН ТОВ “НВП “ВІР”, 2009. - Вип. 24. - С. 174-180.

6. Фурса А.А. Теории глобализма / А.А. Фурса // Гілея (науковий вісник) : зб. наук. пр. - К. : Вид-во УАН ТОВ “НВП “ВІР”, 2009. - Вип. 25. - С. 171-176.

Публікації в інших виданнях

7. Фурса О.О. Проблема молодежи - проблема “отчуждения” / О.О. Фурса // Актуальні проблеми культури сучасного студентства України : матер. обласного “круглого столу” (29 листопада 2002 р., м. Запоріжжя). - Запоріжжя : ЗДУ, 2003. - С. 10-12.

8. Фурса О.О. Роль самосвідомості в становленні майбутнього спеціаліста / О.О. Фурса // Збірник матеріалів наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (13-16 квітня 2004 р., м. Запоріжжя). - Запоріжжя : ЗДУ, 2004. - С. 212-219.

9. Фурса А.А. Философия глобализма: основные концепты / А.А. Фурса // Збірник тез наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (13-16 квітня 2008 р., м. Запоріжжя). - Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2008. - С. 246-250.

10. Фурса О.О. Наслідки глобалізму: соціально-філософський аспект феномену масових самогубств членів релігійних сект / О.О. Фурса // Соціологія у (пост)сучасності : зб. наук. тез учасників VI Міжнар. наук. конф. cтудентів та аспірантів (17-19 квітня 2008 р., м. Харків). - Х. : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2008. - С. 324-325.

11. Фурса О.О. Глобалізм: підходи до розуміння сутності / О.О. Фурса // Стратегии развития Украины в глобальной среде : матер. II Междунар. науч.-практ. конф. (7-9 ноября 2008 г., г. Симферополь). - Симферополь : ЦРОНИ, 2008. - Т. 1. - С. 46-47.

12. Фурса О.О. Громадянська освіта: ідеї глобалізму та регіоналізму / О.О. Фурса // Формування життєтворчої компетентності особистості засобами громадянської освіти : матер. міжрегіон. наук.-практ. конф. (23-24 грудня 2008 р., м. Запоріжжя). - Запоріжжя : Акцент, 2008. - С. 121-125.

13. Фурса О.О. Україна і глобалізація: проблеми та тенденції / О.О. Фурса // Україна наукова : матер. IV Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. (23-25 грудня 2008р., м. Київ). - К. : ТОВ “ТК Меганом”, 2009. - С. 55-57.

14. Фурса О.О. Глобалізм: релігійний дискурс / О.О. Фурса // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості : матер. ХХV Міжнар. наук.-практ. конф. (22 травня 2009 р., м. Донецьк). - Донецьк : ІПШІ “Наука і освіта”, 2009. - С. 305-307.

15. Фурса О.О. Глобалізм як ідеологія / О.О. Фурса // Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку : матер. V Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. (20-22 травня 2009 р., м. Київ). - К. : ТОВ “ТК Меганом”, 2009. - Ч. 4. - С. 50-51.

16. Фурса О.О. Глобалізм: український контекст / О.О. Фурса // Збірник тез наукової конференції студентів, аспірантів та викладачів ЗНУ (18-20 травня 2009 р., м. Запоріжжя). - Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2009. - С. 487-488.

Размещено на Allbest.ru