Медіа-насилля в суспільстві споживання: світоглядно-комунікативний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 101.1:316

Медіа-насилля в суспільстві споживання: світоглядно-комунікативний аспект

Заєць В.М., аспірантка кафедри філософії, Житомирський державний університет ім. Івана Франка (Україна, Житомир)

Порушено актуальну проблему медіа-впливу на особистісний світогляд, оскільки у суспільстві споживання медіа-засоби виступають основним джерелом отримання індивідом інформації. Особливу увагу акцентовано на функціях і ролі медіа--засобів у суспільстві споживання, особливостях створення й кодування медіа-послань, способах подачі інформації споживачеві та небезпеці, яку приховує інформаційна революція. Крім того досліджено явища «самоампутації» й «нарцисичного трансу», які здатен переживати індивід внаслідок контакту із медіа--засобами; розвінчено міфи суспільства споживання; аналізовано механізми знищення межі між реальним та віртуальним світами й створення гіперреальності медіа-засобами, зокрема телебаченням; вказано на основні причини необхідності встановлення інформаційних блоків та описано способи протидії негативному медіа- впливові. Ключові слова: інформація, медіа-насилля, «само ампутація», «нарцисичний транс», симулякр.

In the article the actual problem of media influence on the personal world outlook is raised, since media consumption in the society is the main source of information for the individual. Particular attention is paid to the functions and role of media in consumer society, the peculiarities of creating and coding media messages, ways of providing information to the consumer and the danger hidden by the information revolution. In addition, the phenomena of «self-amputation» and «narcissistic trance» are investigated, 'which can be experienced by the individual as a result of contact with media-media; dissolved the myths of the consumer society; the mechanisms of elimination of the boundary between real and virtual worlds and creation of hyper--reality by means of media, in particular television, are analyzed.

Keywords: computerism, information, media violence, «self-amputation», «narcissistic trance», simulacrum.

У сучасному глобалізованому суспільстві ідеологія конс'юмеризму поступово стає домінуючою, а споживацтво виходить за межі побутового життя й стає складовою культури. З розвитком засобів масової інформації з'являється універсальна публіка з однаковими вподобаннями та інтересами, яка споживає ідентичну інформацію. Основними засобами отримання індивідом інформації стають інтернет і телебачення, котрі, не зважаючи на свій прогресивний характер, здатні докорінно змінювати світоглядні особистісні імперативи.

Медіа-засоби, володіючи надзвичайно широким спектром можливостей, не лише відкривають перед індивідом нові горизонти пізнання, але й повністю підкорюють його чуттєву сферу. За умови відсутності інформаційного блокування, медіа-повідомлення здатні на підсвідомому рівні руйнувати особистісну систему цінностей і нав'язувати індивідові нові ідеали та життєві переконання. Систематичний та регулярний вплив медіа-засобів сприяє стиранню межі між реальним та віртуальним світами, створює навколо індивіда соціальний вакуум, який, в свою чергу, може стати причиною формування фанатичної свідомості. Таким чином, наслідком негативного впливу медіа- засобів на свідомість особистості є формування масової людини зокрема та «змасовування» суспільства загалом. Проблема впливу медіа-засобів на формування світоглядних імперативів надзвичайно актуалізувалася в епоху глобалізації. Особливо актуальним є дослідження даної проблеми в контексті аналізу суспільства споживання, у якому засоби масової інформації стали основним джерелом отримання інформації.

Метою даної статті є дослідження специфіки впливу медіа-засобів на особистісний світогляд у контексті аналізу сучасного суспільства споживання. медіа світогляд суспільство споживання

Особливості впливу медіа-засобів на світогляд особистості в умовах сучасності були предметом дослідження багатьох науковців, зокрема М. Лозинського, Б. Потятиника, І. Мащенка, Д. Журбова, Ю. Пачковського, Д. Мандера, С. Кара-Мурза,Е. Ланкіна, М. Садовського, А. Глискова, М. Рокешо, С. Болл та інших. Так, М. Лозинський та Б. Потятиник займалися співставленням позитивних та негативних особливостей медіа-впливу, Д. Журбов у своїх наукових дослідженнях акцентував увагу на перетворюючих можливостях телебачення, І. Мащенко здійснив дослідження медіа- впливу в контексті аналізу основних характеристик сучасного суспільства. Тлумаченням концепту «суспільство споживання» та дослідженням його ознак і принципів займалися А. Боровська, О. Є. Висоцька, Н. Доній, Л. П. Заславська, Н. О. Зінченко, Я. В. Зоська, Ш. Костек, В. Ю. Осипова, К. Пляжик, О. Б. Сінькевич, А. С. Соловйова, Н. В. Спиця, В. Н. Фурс, Б. Шор, Т. Яковенко. Аналізуючи ідеї Ж. Бодріяра, вітчизняні науковці намагалися співставити ознаки «суспільства споживання», які виокремлює французький мислитель, з визначальними рисами сучасного українського суспільства.

Глобалізаційні процеси в сучасному суспільстві характеризуються системністю та охоплюють усі сфери суспільного життя. В умовах глобалізації суттєвих змін зазнав зміст різноманітних соціальних явищ, серед яких особливе місце належить насиллю.

Сучасне суспільство пережило безліч трансформацій та продовжує змінюватися. Звернення до матеріального, неповага до історичного минулого, нехтування справжніми людськими цінностями на користь штучних, продукованих рекламою, надмірна прихильність до здобуття матеріальних благ, «тріумфальне ствердження збирацького фетишизму» [7, с. 159] - такою є тенденція визначення концепту «суспільства споживання». Однак, аналіз концепції розвитку суспільства відомого французького філософа та соціолога Жана Бодріяра змушує внести суттєві корективи в трактування концепту «суспільство споживання» загалом та поняття «споживання» зокрема.

У своїй науковій праці «Суспільство споживання» Ж. Бодріяр розвінчує усталений міф про те, що «споживання» є надмірним задоволенням потреб, натомість наголошуючи, що дане поняття має значно ширше значення і тлумачиться як своєрідний економічний обов'язок сучасної людини. Так, за Ж. Бодріяром, у «суспільстві споживання» панує безперервний процес виробництва речей, які, у свою чергу, зобов'язана придбати людина. Таким чином процес споживання є стилем та способом життя сучасного індивіда. При цьому потреби не є результатом виробництва, натомість система потреб виступає продуктом системи виробництва [2, с. 103]. Терміни «консюмеризм», «споживацтво» і «надспоживання» є взаємозамінними, адже вони мають на увазі одне і те ж явище, а саме ідеологію, яка ставить рівень особистого щастя у пряму залежність від рівня споживання [8, с. 107].

У суспільстві споживання кожен товар та кожна послуга оцінюється не з боку їх функціональних можливостей та характеристик, а залежно від їх додаткового соціального значення. Саме це додаткове соціальне значення товарів та послуг є тим, до чого прагне кожен представник суспільства, у якому ідеологія конс'юмеризму є панівною. Товари та послуги перестають бути результатом виробництва, натомість вони стають знакам споживачі, у свою чергу, отримують не речі, а ідеї речей. «Споживання, у тій мірі, в якій це слово взагалі має сенс, є діяльність систематичного маніпулювання знаками» [2, с. 34], а продукти споживання становлять ідеалістичний словник знаків. Так, на думку О. Ільїна, знаки та символи становлять культуру споживання, де майже усі товари набувають символічного забарвлення, або навіть самі стають символами. Філософ наголошує, що такий символізм носить постматеріальний характер споживацької цінності. Цей символізм не можна назвати матеріальним або навпаки антиматеріальним, адже він включає в себе як матеріальний, так і нематеріальний компоненти. Постматеріальний символізм - це сам товар з його вартістю і надбудова товару, яка вказує на відношення до товару та його власника. Надбудова надає кожному товарові додаткового соціального значення, диктує його додаткову соціальну цінність. Саме вона визначає статус власника того чи іншого товару у суспільстві [3, с. 8]. Суспільство споживання, на думку Ж. Бодрійяра, основане на симуляції дійсності. Симуляція в інтерпретації філософа тлумачиться як набуття знаками та символами, самодостатньої реальності та розповсюджується на усі сфери людського життя. Яскравим прикладом симулякрів у сучасному суспільстві є продукція компанії Apple. Переважна більшість користувачів гаджетами, які виробляє компанія, не ознайомлені з їх функціональними характеристиками. При цьому стимулом для придбання техніки стає її додаткове соціальне значення. У кожній сфері панує своя система симулякрів: Швейцарські годинники, голландський сир, їжа з Макдональдсу, Діснейленд тощо.

Однією з основних рис суспільства споживання є ілюзія щастя. Метою сучасного споживача є досягнення задоволення шляхом придбання товарів та послуг з додатковим соціальним значенням: «місце етики протестантського аскетизму зайняв гедонізм» [11, с. 9]. Однак це не означає, що в суспільстві споживання панує безмірне накопичення товарів заради задоволення та насолоди.

У своїй праці «Суспільство споживання» Ж. Бодрійяр зазначав, що «існує дещо більше в цьому накопиченні, масі предметів і товарів, ніж просто сукупність продуктів: магічне й остаточне знищення бідності, образ дару, невичерпного і яскравого свята» [2, с. 7]. Іншими словами, суспільство споживання з його безміром товарів-симулякрів сприймається індивідом як гіперреальність. Цю гіперреальність творять медіа- засоби у своїй сукупності.

У суспільстві споживання культура також стає продуктом для споживання. Основна проблема полягає в тому, що культура перестає бути продуктом для довготривалого споживання, а, натомість, існує у циклічному ритмі, заданому потребами суспільства, яке постійно проходить культурну перепідготовку, тим самим засвідчуючи циклічність не лише моди, а й науки. Щоб бути частиною соціуму і «не переривати бігу» [2, с. 92] кожен індивід має вчасно адаптуватися до окремих етапів безперервного прогресу знань. Адже у суспільстві споживання все підпорядковується принципу актуальності. Відповідно до цього принципу будується і масова культура. Усі, хто має відношення до цієї культури, проходять культурну перепідготовку, що передбачає щомісячне та щорічне обновлення свого культурного арсеналу [2, с. 93].

Масова культура динамічна та рухлива. Подібно моді, вона здійснює тиск на індивіда. Ж. Бодріяр наголошував, що масова культура є абсолютно протилежною за своєю сутністю культурі, яка розуміється як «спадкове надбання праць, думок, традицій; безперервна практика теоретичних та критичних роздумів - критична трансценденція й символічна функція» [2, с. 93]. Масова культура потребує споживачів з однаковими смаками, ідеалами та потребами й посередника у передачі необхідної інформації. Цим посередником у суспільстві споживання виступають засоби масової інформації.

В умовах глобалізації медіа-культура здійснює вагомий вплив на формування ідеалів, символів та стереотипів і певною мірою визначає модель поведінки індивіда. Основна проблема полягає в тому, що, на перший погляд, прогресивні технології можуть здійснювати прихований негативний вплив на особистість, її світогляд та поведінку. Так, засоби медіа можуть повністю змінити світогляд індивіда, знищити межу між реальним та віртуальним світами, сформувати агресивну поведінку та викликати звикання на підсвідомому рівні. Спираючись на ресурси масової культури, суспільство споживання утверджує свої цінності та ідеологами, в основі яких віра у досягнення щастя шляхом споживання. Демонстративне споживання, на думку його суб'єкта, допомагає досягти соціокультурних переваг, а речі-симуляри повністю визначають соціальний статус, місце та роль індивіда в суспільстві. Насправді цю ілюзію щастя продукують та пропагують медіа-засоби, занурюючи індивіда в ірреальний світ знаків [1, с. 213].

Найчастіше рівень соціального значення товару у суспільстві споживання визначає реклама, яка займає особливе місце серед телепродукції. Творці реклами будують відеоряд таким чином, щоб глядач, він же споживач, ідентифікував темпоральність з причинно- наслідковим процесом. Засобами телебачення твориться гіперреальність, в якій пропагується певний спосіб життя, основою якого є споживання. Створення телеобразів - складний процес, який відбувається за чітко продуманою схемою. Так як основною функцією телебачення є темпоральність, правильна побудова телевізійних образів, накладання на відеоряд відповідних звуків та необхідна швидкість зміни телекартин використовуються з метою досягнення «пасивності сприйняття» [6]. Людський мозок не встигає реагувати на зміну образів, стаючи жертвою медіа-насилля. При цьому індивід переживає стан «нарцисичного трансу», піддаючи свою центральну нервову систему масивним розширенням. Він не відчуває стирання межі між реальністю та надреальністю.

Для тлумачення явища «нарцисичного трансу» звернемося до наукової праці «Розуміння медіа: зовнішні розширення людини» відомого канадського філософа й автора комунікативної теорії Маршала Маклюена. Наголошуючи на перетворюючій функції медіа- засобів, філософ застерігає, що усі без винятку засоби комунікації здатні нав'язувати індивідові нові цінності, впливаючи на його чуттєву сферу [5, с. 10]. Однак в умовах інформаційної революції, індивід перестає усвідомлювати свою залежність від засобів медіа, при цьому втрачаючи здатність критично мислити. Взаємодію засобів масової комунікації М. Маклюен називає громадянською війною, яка панує в суспільстві, а разом з тим і в людських душах [5, с. 28]. Аби пояснити процес впливу засобів медіа на особистісний світогляд М. Маклюен подає власну інтерпретацію відомого міфу про самозакоханого юнака Нарциса. На противагу відомому трактуванню давньогрецького міфу, філософ не погоджується з тим, що хлопець був закоханий в самого себе. На думку М. Маклюена, Нарцис пережив стан «самоампутації» [5, с. 25] або винесення власного образу назовні. Як наслідок, Нарцис перестав пізнавати самого себе, сприймаючи реальність в спотвореному вигляді. Стан «самоампутації» та оціпеніння філософ порівнює зі станом, який переживає індивід в результаті медіа-впливу. Таким чином, «послухати радіо чи прочитати друковану сторінку означає прийняти розширення нас самих в нашу особистісну систему і зазнати замикання» [5, с. 27]. Саме в той час, коли індивід добровільно ставить під удар свою центральну нервову систему, засоби медіа можуть впливати на його особистісний світогляд, коригуючи або кардинально змінюючи сформовані світоглядні імперативи.

Сьогодні весь світ включений в єдину інформаційну систему, причому вона працює, фактично, в режимі реального часу [4, с. 6]. Індивід опиняється серед нестримного потоку інформації, яку не встигає перероблювати. Сам того не усвідомлюючи, він добровільно піддає центральну нервову систему масивним розширенням. Таким чином замість того, аби заглибитися у власну сутність, індивід не знає, в якій сфері шукати її пізнання [9, с. 7]. Небезпека інформаційної революції полягає в тому, що потік інформації, в якому щоденно опиняється індивід, потребує інформаційного блокування. Однак, масштаби та спосіб подачі інформації, яку пропонують медіа- засоби, не дозволяють індивіду встановити інформаційні блоки. А за їх відсутності засоби медіа можуть вносити корективи в систему особистісних ціннісних орієнтацій. Індивід може стати жертвою медіа-насилля.

«Поняття «насилля» трактується у філософських науках, по-перше, як невиправдане, несправедливе використання сили для вирішення певних соціальних завдань, що зазвичай призводить до перекручення поставлених (навіть благородних) цілей і мети, а, по-друге, як примус (дія), до якого вдаються особа, група, держава для досягнення поставлених цілей; це використання сили пов'язане з прямим заподіянням фізичного, психічного чи морального збитку іншій особі або державі чи загрозою такого заподіяння» [10, с. 17]. Термін «насилля в медіа» в сучасній комунікативістиці вживається на позначення дедалі зростаючого числа насильницьких сцен (документальних чи зіграних акторами). При цьому особливу увагу науковці акцентують на підсвідомому формуванні агресії та руйнуванні моральних цінностей індивіда медіа-засобами. Уперше системний аналіз медіа-насилля здійснив науковець Джордж Гербнер, який займався вивченням ефекту культивації. Перед ним було поставлено завдання - закодовувати зміст телепередач, при цьому основною метою телекодування було визначення особливостей здійснення актів насилля, вивчення психопортретів злочинця й жертви, підрахунок кількості насильницьких актів. Отримана інформація підлягала обробці, після чого науковцем створювалися профілі насильства кожної з досліджуваних ними телепередач. Описана технологія стала провідним методом дослідження медіа-насилля.

Основою здійснення медіа-насилля є спосіб подачі будь-якої інформації індивідові. Для досягнення ефекту споживання необхідно здійснити «поділ подій та світу завдяки технічним засобам на послідовні, несуперечливі послання - на знаки, поставлені поруч і скомбіновані з іншими знаками в абстрактному вимірі передачі» [2, с. 109]. За умови правильного загодовування інформації, індивід, отримавши медіа-послання із звуків та знаків, опиняється в полоні інформації, яку не завжди може критично сприймати й аналізувати.

Медіа-засоби ставлять на меті відсилання споживача від одного посилання до іншого, тим самим поміщаючи його в штучно створений медіа-простір закодованих знаків та символів, які в усій своїй сукупності створюють особливу картину світу. Тобто основна функція засобів медіа приховати реальний зміст послання, закодувати його таким чином, аби воно виступало конотативним у відношенні до медіального.

Отже, у суспільстві споживання роль медіа- засобів неоднозначна. З одного боку вони виконують просвітницьку функцію, а з іншого боку утверджують ідеологію конс'юмеризму як панівну. Вони створюють нову гіперреальність, засновану на симулякрах. За умови відсутності інформаційного блокування, медіа- засоби здатні підкорювати чуттєву сферу, призводити до переосмислення індивідом ціннісних орієнтацій та навіть до формування фанатичної свідомості.

Список використаних джерел

1. Бодрийяр Ж. В тени молчаливого большинства, или конец социального / Жан Бодрийяр. Екатеринбург: Издательство уральского университета, 2000. - 96 с.

2. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры / Жан Бодрийяр; [пер. с фр., послесл. и примем. Е. А. Самарской]. - М.: Республика; Культурная революция, 2006. - 269 с. - (Мыслители XX века).

3. Ильин А. Культура, стремящаяся в никуда: критический анализ потребительских тенденций. - Омск: ОмГПУ, 2012. - 266 с.

4. Іванов В. Ф. Передмова від видавця / Валерій Іванов // Публіцистика: Масова комунікація: Медіа-енциклопедія / за заг. ред. В. Ф. Іванова. - К.: Академія Української Преси, Центр Вільної Преси, 2007.-С.6-46.

5. Маклюэн М. Понимание медиа: Внешние расширения человека / Маршал Маклюэн. - М.: Канон-Пресс-Ц: Кучково поле: Жуковский, 2003. - 464 с.

6. Манипуляция сознанием [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.kara-murza.ru

7. Осипова В. Ю. Чарівна аура колекцій / Осипова В. Ю. // Гілея: науковий вісник. 36. наук, праць. - 2013. - №77 (№10). - С.151-162.

8. Сінькевич О. Ідеологія суспільства споживання та масова культура: філософсько-культурологічний аналіз Материалы международной научно-практической конференции «Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании'2012». - Одесса: Куприенко, 2012. -Вып.4, Т.39. - С.102-109.

9. Саух П. Ю. XX століття. Підсумок. - Вид. 2-ге, доповн. і переробл. / Петро Саух. - К.: «МП Леся», 2009. - 284 с.

10. Слюсар В. Насилля в епоху глобалізації: соціально- філософський аспект / Вадим Слюсар // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2010. - №54. - С.17-21.

11. Borowska A. Spoleczenstwo konsumpcyjne - charakterystyka // Zeszyty naukowe politechniki bialostockiej. Ekonomia і Zarz^dzanie. - 2009.-Z.14.-S.7-17.

12. Plazyk K. Dekonsumpcja і zrownowazona konsumpcja jako przeciwwaga dla konsumpcjonizmu // Materialy Krakowskiej Konferencji Mlodych Uczonych. Akademia Gorniczo-Hutnicza im. Stanislawa Staszicaw Krakowie. -Krakow, 2011. - S.989-998.

1. Bodriijar Zh. V teni molchalivogo bol'shinstva, ili konec social'nogo /ZhanBodrijjar; [perevod s fr. N. V. Suslova]. - Ekaterinburg: Izdatel'stvo ural'skogo universiteta, 2000. - 96 s.

2. Bodrijjar Zh. Obshhestvo potreblenija. Ego mity і struktury / Zhan Bodriijar; [per. s fr., poslesl. і primech. E. A. Samarskoj]. - M.: Respublika; Kul'turnaja revoljucija, 2006. - 269 s. - (Mysliteli XX veka).

3. Il'in A. Kul'tura, stremjashhajasja v nikuda: kriticheskij analiz potrebitel'skih tendencij. - Omsk: OmGPU, 2012. - 266 s.

4. Ivanov V. F. Peredmova vid vydavcja / Valerij Ivanov // Publicystyka: Masova komunikacija: Media-encyklopedija / za zag. red. V. F. Ivanova. -K.: Akademija Ukrai'ns'koi'Presy, Centr Vil'noi'Presy, 2007. - S.6-46.

5. Makljujen M. Ponimanie media: Vneshnie rasshirenija cheloveka / Marshal Makljujen. -M.: Kanon-Press-C: Kuchkovopole: Zhukovskij, 2003. - 464 s.

6. Manipuljacija soznaniem [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: www.kara-murza.ru

7. Osypova V. Ju. Charivna aura kolekcij / Osypova V. Ju. // Gileja: naukovyj visnyk. Zb. nauk. prac'. - 2013. - №77 (№10). - S.151-162.

8. Sin'kevych O. Ideologija suspil'stva spozhyvannja ta masova kul'tura: filosofs'ko-kul'turologichnyj analiz // Sbornik nauchnyh trudov Sworld. Materialy mezhdunarodnoj nauchno-prakticheskoj konferencii «Sovremennye problemy і puti ih reshenija v nauke, transporte, proizvodstve і obrazovanii'2012». - Odessa: Kuprienko, 2012. - Vyp.4, T.39.-S.102-109.

9. Sauh P. Ju. XX stolittja. Pidsumok. - Vyd. 2-ge, dopovn. і pererobl. I Petro Sauh. - K.: «MPLesja», 2009. - 284 s.

10. Sljusar V. Nasyllja v epohu globalizacii': social'no-filosofs'kyj aspekt / Vadym Sljusar // Visnyk Zhytomyrs'kogo derzhavnogo univer- sytetu imeni Ivana Franka. -2010.- №54. - S.17-21.

11. Borowska A. Spoleczenstwo konsumpcyjne - charakterystyka // Zeszyty naukowe politechniki bialostockiej. Ekonomia і Zarz^dzanie. - 2009.-Z.14.-S.7-17.

12. Plazyk K. Dekonsumpcja і zrownowazona konsumpcja jako przeciwwaga dla konsumpcjonizmu // Materialy Krakowskiej Konferencji Mlodych Uczonych. Akademia Gorniczo-Hutnicza im. Stanislawa Staszica w Krakowie. -Krakow, 2011. - S.989-998.

Размещено на Allbest.ru