Філософські засновки американського трансценденталізму

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (Україна, Київ)

Філософські засновки американського трансценденталізму

Соболєвський Я.А., кандидат філософських наук,

асистент кафедри історії філософії,

yasobolevsky@gmail.com

Анотація

трансценденталізм американський філософський свобода

Досліджуються філософські засновки американського трансценденталізму. Демонструється зв'язок американського трансценденталізму з американським романтизмом як унікальним культурно-історичним явищем. Визначаються основні ідеї та погляди, які стали основою трансценденталізму як філософського напрямку, та основні діячі цього руху. Зазначається зв'язок американського трансценденталізму з таким напрямками американської філософії як пуританізм та Просвітництво, демонструється ідеалістичних характер напрямку. Американський романтизм визначається як спроба заповнення порожнечі в духовній історії Америки сакральною традицією, прагнення встановлення зв'язків з традиціями світових культур, спроба повернення до романтичного погляду на людину та її природу. Беззаперечними є впливи англійського та німецького романтизмів, німецького ідеалізму, античної філософії та літератури, східних філософій.

Ключові слова: американська філософія, американський трансценденталізм, американський романтизм.

Annotation

Sobolievskyi Ya. A., PhD. in Philosophy, Assistant Professor, Department of Philosophy History, Kyiv National University Taras Shevchenko (Ukraine, Kyiv), yasobolevsky@gmail.com

The philosophical foundation of American transcendentalism

Philosophical premises of American transcendentalism in the article are investigated. The connection between American transcendentalism and American romanticism (a unique cultural and historical phenomenon) is demonstrated. The basic ideas and views that formed the basis of transcendentalism, as a philosophical trend, and the main figures of this movement are determined. The connection of American transcendentalism with such branches of American philosophy as Puritanism and Enlightenment is noted; the idealistic character of this philosophy is demonstrated. American romanticism is an attempt to fiU the void in the spiritual history of America with a sacred tradition, an attempt to establish links with the traditions of world cultures, an attempt to return to a romantic view of man and his nature. Undeniably there is influence of English and German Romantidsm, German idealism, ancient philosophy and literature, Eastern philosophy.

Keywords: American philosophy, American transcendentalism, American romanticism.

Філософія американського трансценденталізму стала закономірним явищем американського романтизму, який виник у XIX ст. як своєрідна парадигма філософських, культурних та наукових поглядів. Історики філософії зазначають, що дане унікальне явище у світовій культурі мало вагомий вплив на етичні, естетичні, політичні, релігійні та філософські ідеї другої половини XIX - початку XX ст. Основними представниками американського романтизму називають Вашингтона Ірвінга (Washington Irving, 1783-1859 рр.), Джеймса Фенімора Купера (James Fennimore Cooper, 17891851 рр.), Натаніеля Готорна (Nathaniel Hawthorne, 1804-1864 рр.), Маргарет Фуллер (SarahMargaretFuller Ossoli, 1810-1850 рр.), Едгара Аллана По {Edgar Allan Poe, 1809-1849 рр.), Германа Мелвілля (HermanMelville, 1819 -1891 рр.), а також Волта Вітмена (Walter Whitman, 1819-1892 рр.), Генрі Девіда Торо (HenryDavid Thoreau, 1817-1862 рр.) та ідейного натхненника американського трансценденталізму Ральфа Волдо Емерсона (Ralph WaldoEmerson, 1803-1882).

Дослідник американської філософії професор Рассел Б. Гудман (Russell В. Goodman), автор таких праць як «Американська філософія до прагматизму» («American Philosophy before Pragmatism», 2015 p.), «Американська філософія та романтична традиція» («American Philosophy and the Romantic Tradition», 1990 p.) вважає, що на становлення американського трансценденталізму вплинули «англійський та німецький романтизм, біблійна критика Погана Готфріда Гердера та Фрідріха Шлейермахера, скептицизм Давида Юма» [7, р. 2017]. Беззаперечним є вплив німецького трансценденталізму та філософії Іммануїла Канта (Immanuel Kant, 17241804 рр.),атакожтексів східної філософії. Американський трансценденталізм виникає як своєрідне розчарування просвітницькими ідеалами розуму та раціональності, верховенством емпіричних наук над мистецтвом, цивілізації над людиною. Натомість трансценденталізм пропонує звернення до інтуїції, проголошує абсолютну свободу особистості, та віру у власні сили. Соціальні експерименти філософів, практика усамітнення та споглядання природи були покликані відновити єдність людського єства з природою, яка поставала в поглядах трансценденталістів за аналогією з трансцендентальним методом, природа поставала цілокупністю ідей, а не відчуженою об'єктивною реальністю.

Професор Чарльз МарТрейв Тейлор (Charles Margrave Taylor) у роботі «Джерела себе: творення нової ідентичності» («Sources of the Self: The Making of Modern Identity», 1989 p.) в 2 та 4 розділах зазначає впливи формування американського трансценденталізму. Філософ пише, що Бенджамін Франклін (Benjamin Franklin, 1706-1790 рр.) та Томас Джефферсон (Thomas Jefferson, 1743-1826 рр.) в своїх роботах продемонстрували відірваність Просвітництва від релігії, а також від концепції внутрішнього порядку світу. Продовжуючи цю тезу, він згадує ще одного відомого представника американської філософії, та зазначає, що: «Емерсон, як Джонатан Едвардс, намагався відновити такий світ, але, на відміну від Едвардса, він думав про це відродження як про творчий результат його власної божественності» [10, р. 161]. Отже, пуританська філософія, яка була покликана відповісти на питання шляхом вивчення слова Божого, не задовольняла інтелектуальних потреб мислителів нової релігійної свідомості.

Американський трансценденталізм виник і був тісно пов'язаний з релігійним рухом унітаріанства (від лат. unitas «єдність, єдність», та від unus «один») в протестантизмі, який заперечував триєдність Бога. Вчення цієї ліберальної християнської течії акцентувало увагу на свободі совісті та цінності інтелектуального розуму, що допустило розвиток не контр-руху, а логічного продовження ідей у філософському ключі, яким став трансценденталізм. Витоки унітаріанства прослідковуються ще з давніх часів в аріанстві, значно пізніше участь в розвитку унітаріанства в Англії брав філософ, священик Джозеф Прістлі (Joseph Priestley, 1733-1804 рр.), який у 1794 році переїхав до Сполучених Штатів, де організував першу унітаріанську церкву. Ідеї унітаріанських пасторів, у тому числі Вільяма Еллері Чаннінга (William Ellery Channing, 1780-1842 рр.), надихнули американських філософів на розбудову трансцендентального руху.

Як цілісний рух американський трансценденталізм маніфестував себе разом зі створенням інтелігентами Нової Англії трансцендентального клубу в Кембриджі (Cambridge), штат Массачусетс (Massachusetts), 8 вересня 1836 року. Біля витоків цього клубу стояли Р. В. Емерсон й Фредерік Генрі Гедж (Frederic Henry Hedge, 1805-1890 рр.). Ідейним ядром товариства став журнал «Діал» («The Dial»), який було засновано у 1840 році. Так, у своїй книзі «Американський Блумсбері» («American Bloomsbury», 2006 р.) Сьюзен Хейвер (Susan Cheever) досліджує історію літературно-філософського руху Нової Англії, проводячи паралель з групою «Блумсбері» в Англії, та стверджує, що на початку діяльності клуб називався «Клубом Геджа» [4, р. 33]. Подорож до Німеччини та знання німецької мови допомогли Ф. Г. Геджу стати знавцем німецької філософії, зокрема філософії І. Канта. Ф. Г. Гедж опублікував такі праці: «Проза письменників Німеччини, витяги та біографічні нариси» («The Prose Writers of Germany, extracts and biographical sketches», 1848 p.), «Розум в релігії» («Reason in Religion», 1865 p.), «Години з німецькою класикою» («Hours with German Classics», 1886 p.) та інші. Ще у Гарварді майбутній унітарний міністр познайомився з ідейним другом Р. В. Емерсоном, а у 1836 році вони разом з Джорджем Патнемом (George Putnam, 1807-1878 рр.) та Джорджем Ріплі (George Ripley, 1802-1880 рр.) зустрілися в Кембриджі, щоб обговорити формування нового клубу. Декілька днів потому Дж. Ріплі провів першу офіційну зустріч майбутнього Трансцендентального клубу у своєму будинку 18 вересня 1836 року. На першій офіційній зустрічі були присутні Амос Бронсон Алкотт (Amos Bronson Alcott, 1799-1888 рр.), Орест Браунсон (Orestes Augustus Brownson, 1803-1876 рр.), Джеймс Фріман Кларк (James Freeman Clarke, 1810-1888 pp.), Ф. Г. Хедж, P. В. Емерсон та Дж. Ріплі. У майбутньому до них долучаються Г. Д. Торо, Вільям Генрі Ченнінг (William Henry (Channing, 1810-1884 рр.), Крістофер Пірс Кранч (Christopher Pearse (Branch, 1813-1892 рр.) та інші [8, р. 7-8].

У статті «Філософія і здоровий глузд» («Philosophy and common sense») філософ О. Браунсон оптимістично зазначає, що: «настає світанок дня для філософської дискусії на нашій землі» [11, р. 3]. На думку трансценденталіста, філософія не може ототожнюватися зі знаннями, оскільки це завжди вміння аналізувати знання. Аби бути філософом, треба не лише бути обізнаним в філософії, але й вміти аргументувати власну думку. В Сполучених Штатах «.. .не існує великої любові до німецької літератури та філософії. Ми не знаємо жодної людини в цій країні, яка б вважала себе учнем того, що називається трансцендентною філософією» [11, р. 3], але ці слова не є демонстрацією необізнаності, радше - прагненням до осягнення філософії. Так само як і відомі слова Р. В. Емерсона в «Обранцях людства»: «Нам потрібна динамічна філософія». Разом з тим, О. Браунсон доводить інтерес американських мислителів до європейської філософії завдяки порівнянню поглядів європейських мислителів: «Гоббс, який народився раніше за Лока, набагато перевершує його стилем та мовою, так само як і Кедворта. Лок прозорий; іноді буває важко зрозуміти його: він дифузний, багатослівний, цілеспрямований, але йому не вистачає елегантності, точності і бадьорості. Гоббс, настільки ж прозорий як Лок, нескінченно перевершує його за силою, точністю й компактністю, здатен розповісти вам більше в декількох коротких фразах, ніж Лок у довгій промові» [11, р. 4]. Прагнення трансценденталістів до легкої, небагатослівної та чистої мови філософії помістило їхню інтелектуальну творчість на межі літератури та спекулятивної філософії. Зрештою філософ дає оцінку трансцендентальному руху: «наша філософія, незважаючи на певну аристократичність, не позбавлена демократичних тенденцій. Її мета - не корисність, а встановлення істини, і вона не для багатьох, а для небагатьох; проте встановлена істина завжди приносить користь світу ... філософія, хоч і не є здоровим глуздом, знаходиться в ідеальній гармонії з ним» [11,р.4].

Дослідниця американського романтизму Марія Нестерова Боброва в книзі «Романтизм в американській літературі XIX століття» («Романтизм в американской литературе XIX века», 1972 р.) зазначає, що романтизм, в дусі якого розвивався американський трансценденталізм, визначався особливим типом розуміння дійсності,

пов'язаним з конкретним соціально-історичним тлом. Всі романтичні погляди звеличували «індивідуалістичний ідеал людського розвитку», який не пов'язаний з розвитком соціуму. Відмінність романтизму від реалізму полягає у тому, що: «випрацьовується такий метод бачення світу, коли людина, немов би з вершини споглядає світ та бачить далеко, втім нечітко. Історична обмеженість світогляду заважає їй зрозуміти головне: що сама людська індивідуальність - попри всю виключність та неповторність - породжена тією ж самою «низькою» дійсністю, що лежить у основі «вершини»» [1, с. 7]. На відміну від інших чисельних представників американського романтизму, мабуть, єдиною ідейною течією, яка сформувалася у філософський напрямок - став трансценденталізм, який так само як романтизм прагнув відповісти на одвічні питання про сенс життя та волю, про місце людини в історії та її віру у власні сили.

Так, наприклад, під романтизмом професор Норман Форстер (Norman Foerster) має на увазі «романтичний ідеалізм» як єдність між «зовнішнім світом та людським духом» [6, р. 111]. На його думку, результатом романтичного руху є індивідуалістична реакція, яка полягала не у пануванні розуму, як це було у Б. Франкліна або Т. Джефферсона, а у величі людського серця, людських почуттів та сили уяви. На перший погляд, може здатися, що професор Н. Форстер визнає американських романтистів ідеалістами, відкидаючи, на думку М. Н. Бобрової, їхні погляди, які раніше б визначили як матеріалістичні. Але варто зазначити, що Р. В. Емерсон в маніфесті «Трансценденталіст» («Transcendentalist», 1841 р.), який прозвучав як лекція в січні 1841 року в Бостоні, визначив трансценденталізм як ідеалізм: «Те, що зазвичай називають Трансценденталізмом для нас є Ідеалізмом; Ідеалізмом, як він є у 1841 році. Мислителі, людство взагалі, завжди ділилися на два типи (sects): матеріалістів та ідеалістів; перші спираються на досвід, другі - на свідомість; перший тип розпочинає процес мислення з даних почуттів, другий тип вважає, що почуття не є остаточними, і стверджує, що почуття дають нам уявлення про речі, але якими речі є самі по собі, вони не можуть сказати» [5, р. 319].

Філософські погляди американських трансценденталістів найбільш яскраво та чітко були виражені в інтелектуальній літературі Р. В. Емерсона. Його перша робота була опублікована в 1822 році під назвою «Думки щодо релігії у Середні віки» («Thoughts on the Religion of the Middle Ages», 1822 p.), у якій проявився особливий погляд мислителя на одвічні проблеми. Серед його робіт варто назвати такі як «Природа» («Nature», 1836 р.), «Досліди» («Essays: First Series», 1841; «Essays: Second Series», 1844 pp.), «Обранці людства» («Representative Men», 1850 p.), «Життєве напрямок» («The Conduct of Life», I860 p.). Ці та інші роботи стосуються філософської проблематики і мають форму філософських трактатів, діалогів, есе або окремих записів. Кілька років Р. В. Емерсон був церковним служителем, але врешті він вирішив, що найкраще відчуває красу світу поза будь-якою церквою, як наприклад у лісах Конкорду (Concord), штат Массачусетс (Massachusetts), та в інтелектуальному ландшафті унітарного християнства, грецької та римської класики, таємничості індуїзму та конфуціанства, Платона, І. Канта та інших.

Особливий вплив на американську філософську традицію здійснив Г. Д. Торо такими роботами як «Тиждень на річках Конкорд і Мерримак» («А Week on the Concord and Merrimack Rivers», 1849 p.), «Уолден, або життя в лісі» («Walden; or, Life in the Woods», 1854 p.), «Журнал Генрі Торо» («Journal of Henry David Thoreau», 1906 p.). Також в книзі В. Вітмана «Листя трави» («Leaves of Grass», 1855-1891 рр.) звеличено близькість людини з продою, яка не видається йому гріховною, радше прекрасною: «Себе я оспівую, себе я славлю, і що прийнятне для мене, приймете й ви, бо кожний атом, що належить мені, і вам належить» [3, с. 17].

Висновки

По-перше, у своїх політичних поглядах трансценденталісти слідом за європейськими філософами проголошували свободу особистості та схилялися до аболіціонізму, адже держава як спадок культури, викликала недовіру. По-друге, у культурному плані трансценденталісти балансували на межі літератури та філософії й на противагу пуританізму з замкненою конгрегацією обіймали поглядом безмежний фронтір за аналогією з європейським безмежним полем. По-третє, на філософію трансценденталістів значний вплив мала європейська філософська традиція (німецькі трансценденталісти, британські емпіристи, романтисти та штюрмери). По-четверте, скептицизм унітаріанства вплинув на погляди на християнство, редукуючи його до сукупності моральних ідеалів, позбавлених в необхідності інституалізації. Розум, безумовно відігравав важливу роль в світогляді трансценденталістів, але з позицій романтизма він був підданий критиці за просвітницький сенсуалізм. Позитивні науки хоча і дають корисне знання, але потребують філософського осмислення, а містичний символізм природи потребує від людини інтуїтивного осягнення. По-п'яте, людина в поглядах трансценденталістів поставала гармонічною єдністю духу та тіла, що прагне єднання з природою, яка також наділялася ознакою нескінченної духовної сили. Опозиція природа-культура у гіршому її цивілізаційному прояві розглядалася як небезпека, що загрожує життю людини та її духовному самовдосконаленню.

Список використаних джерел

1. Боброва М. Н. Романтизм в американской литературе XIX века. - М.: Наука, 1972. - 288 с. П Bobrova М. N. Romantyzm v amerykanskoi lyterature XIX veka. - M.: Nauka, 1972. - 288 s.

2. Уїтмен У. Поезії. - К.: Дніпро, 1984. - 126 с. // Uitmen U. Poezii. - К.: Dnipro, 1984. - 126 s.

3. Готорн H. Молодий Гудмен Браун / H. Готорн // Колір зла, за ред. Девід Гартвелл. пер. А. Яремчук. - Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2016. - С.209-224. И Hotorn N. Molodyi Gudmen Braun / N. Hotorn П Kolir zla, za red. Devid Hartvell. per. A. Yaremchuk. - Kharkiv: 2016. - S.209

4. Cheever S. American Bloomsbury: Louisa May Alcott, Ralph Waldo Emerson, Margaret Fuller, Nathaniel Hawthorne, and Henry David Thoreau; Their Lives, Their Loves, Their Work. - Detroit: Thorndike Press, 2006. - 223 p.

5. Emerson R. W. Nature; Addresses, and Lectures. - Boston, Cambridge: James Munroe and Company, 1849. - 383 p.

6. Foerster N. Image of America. - Notre Dame, Indiana: University ofNotre Dame Press, 1962. - 152 p.

7. Goodman R. Transcendentalism. The Stanford Encyclopedia of Philosophy. URL: https://plato.stanford.edu/archives/sum2017/entries/ transcendentalism/ (viewed on April 19, 2018). - Title from the screen.

8. Gura P. F. American Transcendentalism: A History. - New York: Hill and Wang, 2007. - 400 p.

9. Miller P. The Transcendentalists: An Anthology. - Cambridge: Harvard University Press, 1950. -521 p.

10. Taylor Ch. Sources of the Self The Making of the Modern Identity. - Cambridge: Harvard University Press, 1989. -601p.

11. The Works of Orestes Brownson in 20 vols. Collected and arranged by Henry F. Brownson. - Detroit: Thorndike Nourse, Publishes, 1882. - 560 p.

Размещено на Allbest.ru