Спокуса злом суспільства споживання у філософії Ж. Бодріяра: етичний рудимент

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Спокуса злом суспільства споживання у філософії ж. Бодріяра: етичний рудимент

Савонова Г.І.

кандидат філософських наук, старший викладач кафедри управління освітою, Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (Сєвєродонецьк, Україна)

Проводиться аналіз та розкривається специфіка визначення ролі зла в суспільстві споживання французького філософа Ж. Бодріяра на тлі християнських цінностей та стереотипних суджень щодо метафізики добра і зла. Актуальність дослідження полягає у визначенні проблеми зрізування християнських моральних чеснот європейськими системами споживання та пережовування історичної, культурної, духовної спадщини та нарощування матеріального спрямовування розвитку суспільства, як у межах Європейського Союзу, так і поза ним. В такому аспекти особливого значення набуватиме переосмислення ролі Добра і Зла, а також їх образів споглядання та визначення в синтезі християнських та атеїстичних філософських суджень. Базою дослідження визначені твори Ж. Бодріяра, а також роботи вітчизняних дослідників, таких як: О. О. Грицанов, М. С. Редько, О. О. Добжинські, О. Г. Дугін. Відповідно до проблеми дослідження, мета роботи покладається у здійсненні аналізу принципів Зла та спокуси Злом у філософії Ж. Бодріяра та визначення сутності рудименту Зла стосовно Добра суспільства споживання.

У процесі дослідження філософії Ж. Бодріяра робиться висновок щодо штучної рудиментації Зла суспільством споживання задля створення утопічного бачення європейських цінностей, як нормованих для розвиту добробуту держав. Така омана призводить до емоційної вихолощеності сучасного суспільства, а само Зло стає більш химерним, та черпає власні сили з Добра.

Ключові слова: Зло, Добро, рудимент, споживання, спокуса, Люцифер, матриця, свободи людини.

зло добро рудимент споживання

The article analyzes and reveals the specifics of the definition of the role of evil in the society of consumption of the French philosopher J. Baudrillard against the background of Christian values and stereotypical judgments about the metaphysics of good and evil. The urgency of the study is to determine the problem of cutting off Christian moral virtues by European systems of consumption and chewing of the historical, cultural, spiritual heritage and increasing the material orientation of the development of society, within and outside the European Union. In this aspect, the rethinking of the role of Good and Evil, as well as their images of contemplation and determination in the synthesis of Christian and atheistic philosophical judgments will become of particular significance. The basis of the research is the work ofJ. Baudrillard, as well as the work of domestic researchers such as: O. Grytsanov, M. S. Redko, O. O. Dobzhinsky, O. G. Dugin. According to the research problem, the purpose of the work is to carry out an analysis of the principles of Evil and the temptation of Evil in the philosophy of J. Baudrillard and to define the essence of the rudiment of Evil in relation to the Good Society of Consumption.

In the process of studying the philosophy of J. Baudrillard, it is concluded that artificial consumption of rudiments of the Evil Society is for the sake of creating a utopian vision of European values as normalized for the welfare of the states. Such misconduct leads to the emotional exhaustion of modern society, and Evil itself becomes more bizarre, but draws its own forces from Good.

Keywords: Evil, Goodness, Rudiment, Consumption, Temptation, Lucifer, Matrix, Human Freedom.

Постановка проблематики. Сучасне суспільство осмислюється філософами другої половини ХХ століття, як суспільство постмодерну, суспільство споживання, що вже не використовує накопичені цінності (і це не тільки матеріальні), скільки споживає, пережовує по колу навіть те, що було спожите до них. Такими пережованими цінностями суспільства споживання стають і морально-етичні цінності, релігійно-етичні рудименти з символізацією, симуляцією, міфоло- гізацією образів Добра і Зла. Християнська церква в Західній Європі симулює твердиню віри, а віряни симулюють етичні чесноти, розплющують їх базисами культури та релігії споживання. Тобто сьогодні відбувається не переосмислення цінностей, адже це гламурне поняття приховує тільки дійсність симулякру спокус для розвинених країн, та країн, що розвиваються в напрямку демократичної асиміляції європейського контенту цінностей, а здійснюється пережовування, спльовування, повторне споживання спожитих загальнолюдських цінностей, серед яких неодмінно ключову ланку посідає цінність Добра та відрізання цінності Зла як абсолюту та рудименту одночасно.

Отже, дослідження цього процесу є важливою складовою сучасної філософської думки, що сприятиме визначенню векторів розвитку суспільства постмодерну та поширенню ціннісної площини суспільства на весь світ. Особливе значення для дослідження подібного роду представляють праці французького філософа Жана Бодріяра, який значну увагу приділив саме етико-моральній проблемі формування суспільства споживання, визначив аспекти Зла та співвідношення Зла з Добром.

Тож теоретичний базис наукової статті складатимуть у першу чергу твори цього видатного філософа-постмодерніста, а саме: «Суспільство споживання» [2] «Фатальні стратегії» [8], «Спокуса» [7], «Прозорість зла» [3], «Система речей» [6] та інші. Окрім праць філософа звернемося й до дослідницької бази. Серед вітчизняних дослідників варто зупинитися на сумісному аналізі філософії Ж. Бодріяра О. О. Грицановим та М. Л. Кацуком [9], в якій була розкрита концепція філософа щодо сучасних суспільних реалій і векторів розвитку європейської та американської цивілізації. Проблему симулякру аналізують О. Г. Дугін [11], М. С. Редько [12], О. О. Осетрова [12]. Не менш цікавим є наукова стаття О. О. Добжиньского щодо спроби рецепції Зла Ж. Бодріяром в онтологічних та феноменологічних характеристиках стосунків між людьми, побудованих на принципах заперечення Зла та заперечення запереченню Зла [10].

Разом з тим існує проблема визначення онтологічно-християнізованої міфологізації суспільства споживання та впливу християнської алегоричності на філософське мислення Ж. Бодріяра.

Мета статті - аналіз принципів абсолютного Зла та спокуси Злом суспільством споживання як рудиментом християнської алегоричності європейської культури у філософії Ж. Бодріяра.

Основна частина. В одному з інтерв'ю французький мислитель чітко представив власне розуміння ролі Зла в розвитку суспільства, та загроз, що постають перед сучасним суспільством, яке виходить на позиції стосовно Зла не як абсолюту, а як рудимента процесу капіталістичного розвитку. «З точки зору моралі ми вважаємо, що, чим більше у світі добра, тим менше зла. Але це вводить в оману, насправді, чим більше добра, тим більше і зла. Це навіть не суперечність, це проблема, і проблема практично нерозв'язна. Більш того, якщо знищити все зло, то зникне і добро. Адже знищення зла: хвороб, нещасть, смерті - це якраз завдання, яке ставить перед собою людська цивілізація. Насправді, коли ми знищуємо зло, ми знищуємо ту енергію, внаслідок якої розвиваємося. Мені здається, що там, де немає ні добра, ні зла, там - пекло» [1, с. 200]. Саме завдяки Злу відбувається розвиток цивілізацій, які одночасно біжать від Зла, і біжать до нього, як Аліса в книзі Л. Керролла. Фактично, це невизначеність бажання знищити Зло, як таке, побудувати рай на землі, як у Радянському Союзі майже століття будували комунізм, ховатися від Зла, удовати, що деякі його прояви на планеті (тероризм, війни, голод, революції) усього лише рудименти, але й бажання спокушатися Злом, відчувати непереборне бажання долучитися до Зла, милуватися його проявами. Жахливі події, оспівані мас-медіа, притягують людей до екранів сильніше, ніж якісь позитивні явища, тобто, як казав Ж. Бодріяр «Виходить, що до добра людина відчуває лише прагнення, а до пороку - тягу, яку можна порівняти з сексуальним почуттям» [1, с. 199-200].

Варто зазначити, що розмежування Добра і Зла для людини будується поза межами її буттєвої самообмеженості, ззовні приходить інформація до людини щодо сегрегації дій, морально-етичного оцінювання та розрізає людину навпіл спокусою дії, відмежуванням від спокуси. Ще батьки повідомляють дитині про існування Добра і Зла, уводять їх в буття дитини, і вона ділить з ними власне тіло й свободу духа. Батьки самі були розрізані етичними категоріями в дитинстві. І ці категорії закладалися в основу синтезу усіх розрізаних в суспільстві без свободи власного бачення та мислення. Ця свобода відрізана ще з пуповиною задля можливості припасти до спільної лактози, до процесу смоктання та пережовування, заради можливості долучення до апарату симулятивного з'єднання суспільства споживання.

На думку Ж. Бодріяра, суспільство споживання породжує та споживає власні міфи, серед яких не останнє місце займають саме морально- етичні цінності: рівність прав, достаток ресурсів для гідного життя кожної людини, гуманізм та підтримка Інших (переважно країн третього світу), віра в будування виключно щасливого царства добра для всіх, визнання та захист свободи людини.

Проте все це лише симулякри віртуальності реального буття. Свобода замінюється правами, які вже стають певним зобов'язанням кожної людини, тобто жодна людина не має свободи не мати прав, всі права записані, регламентовані державними департаментами та взяті на особливій міждержавно-відомчий контроль. «Можна казати про право на здоров'я, на простір, про право на красоту, на відпустку, про права на знання, на культуру. І в міру того, як виступають ці нові права, народжуються одночасно міністерства: здоров'язбереження, відпочинку; а чому не красоти, не чистого повітря? Все те, що ніби виражає суспільний, індивідуальний і колективний прогрес, що могло б санкціонувати право на соціальний інститут, має подвійний смисл, так що можна в певному роді зрозуміти його навпаки: існує право на простір тільки з певного моменту, коли нема більше простору для усіх, і коли простір і тиша стають привілеєм деяких в збиток іншим» [2, с. 83]. Взагалі й самі права стали симулякром прав, тому що минули часи, коли філософи вірили в природне право кожної людини та добровільну відмову від деяких прав заради створення держави. Природні права людини зникли під симулякром цінності та рівності кожного. Рівність усіх відсутня, і це не тільки перед буквою закону, але й стосовно споживання матеріальних і духовних цінностей. Привілейований клас завжди матиме недосяжний для середнього та бідного класу запас можливостей споживання, навіть, якщо певні можливості стають доступними й для бідних (техніка, харчування, побутові речі), все це стає доступним з великою затримкою у часі, тим паче, що завжди будуть розриви у можливостях споживати елітарну культуру, або на забавку розбити Lamborghini Veneno Roadster під час стріт-рейсінгу (демонстративне споживання). Навіть індивідуальний прогрес - це міф, тому що, у суспільстві споживання, як в стаді косуль, споживання відбувається в колективі. Жодна реклама не звертається індивідуально, вона тільки спокушає індивідуальністю: «Купи Samsung Galaxy і ти будеш неперевершений».

Духовно-моральні цінності є також частиною колективно-штучного творення. Своєрідний розріз Добра і Зла зробили християни, коли, згідно з Ж. Бодріяром, створили образи Бога та диявола, визначили споконвічну гріховність людини, розробили правила поводження заради порятунку від пекла. Апостолів і «батьків церкви» можна назвати найкращими менеджерами з продажу Добра, тому що обіцяне ними блаженство віряни могли отримати тільки у потойбічному житті, тож ніхто не міг перевірити, чи справді індульгенція дозволить пройти у Царство Небесне, проте за таку оманливу можливість у цьому житті необхідно було поводитися відповідно до морально-етичних правил, і, звісно, витрачатися на підтримання інституту Церкви. Це також означало визнання за колективом прав арбітражного суду аналізувати особисті дії кожної людини, оцінювати та виносити вирок. Економічний маркетинг суспільства споживання після християнських піар-компаній Бога вже сіявся на готовий ґрунт.

Люди суспільства споживання простерилізовані християнськими моральними цінностями, вони, навіть стерилізують речі та домашніх тварин, які усвідомлюються як «живі речі», «рухливі забавки». «Ми більше не приносимо їх у жертву, ми більше їх не караємо, і ми цим пишаємося, але ми їх просто одомашнили, гірше: ми створили для них світ, що нижче расистського, навіть більш гідний нашої справедливості, нашої любові й соціального милосердя, навіть більш гідний покарання та смерті, але світ експериментування й знищення, немов м'ясо для бойні» [5, с. 173]. Акцент суспільства споживання на домашних тваринах тільки підтверджує нездатність людини мати стосунки з іншими людьми, домашні тварини грають для свого господаря регулятивну роль стосовно страху кастрації [6, с. І00-101]. Хоча християнська мораль символічно каструвала людей, як Папи Римські кастрували пам'ятки культури доби Відродження, визнав статеві стосунки порочними та необхідними тільки для розмноження роду людського, а не як заради насолоди біологічної чи естетичної. Кастрація доволі алогічна у християнському вченні, адже, якщо врахувати концепцію очікування кінця світу та страшного суду, тож навіщо, через збільшення населення планети подовжувати муку очікування? І цей алогізм стає перепоною визначення безапеляційного авторитету християнської моралі.

Християнські моральні цінності, що були акумульовані в права суспільства споживання ігнорують свободу вибору людини. Якщо цінності перебувають за межами Добра і Зла, а точніше, не розділяють їх, то права чітко визначають Добро - базовою потребою кожної людини, на яку вона не тільки має право, але й зобов'язана мати. Що таке право на життя, коли відсутнє право на смерть (передусім на самогубство, яке випадає за межі кримінально-процесуального кодексу з позиції можливості покарати того, кому дія вдалась), що таке право жінки на народження дитини, коли в багатьох країнах право на аборт підпадає, якщо не під закон, то принаймні під суспільний осуд? Суттєвою, на думку Ж. Бодріяра, перепоною став психоаналіз З. Фрейда, який заради пояснення певних явищ увів поняття Танатосу, принципу смерті, що протистоїть Еросу. Ж. Бодріяр уважає, що таким чином З. Фрейд повертається до маніхейського дуалістичного бачення світу, яке заперечувала християнська церква, що поклала багато зусиль на утвердження принципу Бога - як абсолюту Добра та приниження Люцифера - як прояву Зла (останнього навіть не можна вважати абсолютом Зла, тому що ця незначна поступка Сатані підірве головний принцип християнства щодо світового монотеїзму та провини людей стосовно появі Зла у світі). «І все одно церква день і ніч одержима кошмаром відокремлення Архангела Зла - Люцифера (у всіх його формах - від народних єресей та забубонів, завжди схильних розуміти у буквальному сенсі існування принципу зла, і певна річ, відправляти йому культ, та аж до чорної магії та теорії янсенізму, не кажучи вже о катарах)» [4, с. 268].

Монотеїзм веде до визнання існування тільки одного боку медалі. Бог як абсолют Добра і

Люцифер - рудимент Зла в християнстві, а надалі в мисленні європейського суспільства споживання пережовуються грудкою разом. Такий Бог виглядає вульгарно, однобоко, так, ніби у Бога обличчя Добра і відрізний зад Зла, що був переданий на збереження Люциферу. Християнство каструвало Бога, зрізало Добром, а потім вбило. Фр. Ніцше тільки підтвердив цей давно скоєний факт. Ця убога гіпотеза християнства про існування єдиного Бога, затиснутого межами Добра відмовилась від випадковості. «Наш раціональний і раціоналістичний Бог, вочевидь, неспроможний впорядкувати перебіг речей. Сенс його існування полягає в тому, щоб підтримувати та освячувати причинові зв'язки, що дадуть йому змогу принести у світ Страшний суд, розвіяти в кількох пунктах імлу, що закриває його світлове сприймання хаосу, аби змогла постати мінімальна відмінність між Добром і Злом, - а Диявол щомиті збурює цей упорядкований лад, а зваба безперестану скаламучує відмінність між Добром і Злом; не диво, що цей Бог помер, лишивши по собі цілковито вільний і непевний світ, заповівши порядкувати речами сліпій божниці, що зветься Випадковістю» [8, с. 150]. Сучасна людина привчена в усіх подіях шукати причино-наслідкові зв'язки, дітей до цього привчають ще в дитячих заклала освіти, тому будь-які безпричинні події прив'язуються до певних причин, або, якщо, взагалі, не можливо підігнати одяг причини під подію, то вона замовчується, стирається з пам'яті. Так відбувається з природними катастрофами, терористичними актами, маніяками - все це підтягується під причини, нездорове відхилення від норми Добра, а тому усі сили суспільства кидаються на особистісному, державному, міждержавних рівнях на усунення причин, на приведення усього в норму, взяття під контроль. У цьому й полягає глибина пережовування Добра і Зла людством.

Суспільство, держава не визнає те, що не може контролювати, якщо Добро можна давати дозованими порціями, то зі Злом - є проблема. Звісно державні керівники намагаються дозувати навіть рудименти Зла, запобігати насильству та замінювати його симулякрами насильства, проте це не дає омріяний ефект. Прагнення до Зла в людини занадто сильне, це як бажання з'їсти солоне, після того, як переїв солодощів. Прояви Зла, його аморальні принципи спокушають сильніше, ніж Добро. Більш цікаво дивитися сцени насильства по телебаченню, одночасно, відчуваючи безпеку власних сідниць завдяки зручному дивану від відомого виробника, ніж переглядати інформацію про вдало проведену операцію для якоїсь дитини. Бойовики, гангстерські фільми, фільми-жахи мають більший попит кіно трансляції, ніж мелодрами, історичні та документальні фільми (якщо, в них, певна річ, не має сцен жорстокості). Насильство перетворилось на продукцію, яку пропонують ЗМІ. Люди споживають насильство з екранів телебачення, вони насолоджуються жахливим, огидним і гіпертрофованим review. ЗМІ намагаються взяти під контроль спокусу Злом так, що вже вони, а не людина, визначають бажання людини та починають пропагувати їй моду бажань з урахуванням потреб безпеки. При чому й сама потреба безпеки, визначена науковцями як базовий інстинкт людини нав'язується суспільству споживання як їх право, а потім симулякр безпеки продається за високу ціну обмеження прав і свобод людини державою. Чого тільки коштують платникам податків різних країн, утримання військ, служб безпеки, поліції, державних посадовців, і, хоча все це жодним чином не має відношення до безпеки, люди працюють, щоб забезпечувати ці структури, які можуть тільки вибудовувати причино-логікові зв'язки після інциденту та хвалитися рівнем розкриття злочинів, що аж ніяк не зменшує кількість злочинів.

Філософ уводить у свої трактати поняття «симулякр», щоб сильніше підкреслити міфічність знань і суджень суспільства споживання. О. Дугін аналізує еволюцію сенсу цього поняття у філософії Ж. Бодріяра від визначення копії оригіналу, що перекликається з ідеєю тіней на стіні печери у Платона, до взагалі - визначення симулякру як копії того, що не мало ніколи оригіналу чи багатьох копій копії, коли оригінал вже непізнаний, а перша копія визначається оригіналом [11, с. 277-278]. Ніхто вже не в змозі звірити копії з оригіналом, який припинив існування, як оригінал, і самі копії між собою не порівнюються, а вже кожна посягає на статус оригіналу. Так церква століттями спирається на визначення текстів Біблії як істинних прав та заповіту Божого, проте уся Біблія уявляє собою копію копій оригіналу повідомлення від Бога. І питання не тільки в проблемі лінгвістичного перекладу текстів, чи історико-культурологічного простору часів творення текстів, питання у тому, чи дійсно відбувалися події, що зображуються в Біблії, і навіть, якщо їх прийняти за Декартову точку руху раціонального доказу, ще невідомо, чи правильно записали повідомлення самі пророки.

Ж. Бодріяр визначає проблему права людини єдиною актуальною на сьогодні ідеологією нуля історії людства, знецінення усієї історії. «Головні, основні права - право на нещасний випадок, право на злочин, право на помилку, право на зло, право на найгірше, а не тільки на найкраще: все це більшою мірою, ніж право на щастя, робить вас людиною, гідною цього імені» [3, с. 130]. Добро визначено базою прав людини, а прояв Зла лише рудиментом, слабкістю закону, низької рівності інформованості людини щодо їх прав та обов'язків, байдужістю правителів, низьким рівнем освіти населення, та іншими сформованими вченими визначеннями, що уводяться в людську свідомість як матриця. На жаль, всі ці вченні й досі не можуть пояснити, чому жодна відсутність цих факторів посилення рудименту Зла не вирішують остаточно ситуацію на користь Добра, бо виходить так, що хвіст відпав, а спокуса виляти їм залишилася. Адже насилля відбувається і в тих країнах, де матеріальний добробут доволі високий, а можливості реалізовуватися та розвиватися людині через дотримання прав і принципів відповідають вимогам людей. Більш того насилля використовує усі ці можливості собі на користь, воно навіть виникає завдяки цьому добробуту. Бунти молоді в багатих столицях світу, створення бандитських формувань, структур мафій, поява маніяків, терористичні акти - все це сприймається суспільством споживання, як незрозумілий, малоймовірний прояв рудименту Зла. Самі акти насилля відносять до чогось диявольського, абсурдного з позиції ілюзії благополуччя суспільства споживання та його морального симулякру виключного Добра для усіх [2, с. 221]. Матриця привчила вірити у моральний міф споживання благ, що зародився ще в давній історії про Золоту еру чи ідеальну людину, орієнтовану виключно на Добро при наявності правильних можливостей. От тільки правильні можливості благодушного споживання, пережовування готової продукції Добра не спрацьовує. Натомість спрацьовує інше - збільшення Добра у світі, веде до збільшення Зла в тій самій пропорції.

Саме в цьому й покладається принцип Зла: «Існує один жахливий наслідок безперервного створення позитивного. Якщо негативне породжує кризу та критику, то позитивне, що піднесене до рівня гіперболи, породжує катастрофу в наслідок неможливості виокремити кризу та критику навіть у гомеопатичних дозах» [3, с. 157]. Принцип Зла позбавлений моралі, він пов'язаний з процесом пізнання. Як ядро спокуси - прагнення пізнати, доторкнутися чи випити до дна те, що тебе спокушає, так і пізнання - невіддільна частина Зла, що містить власні резерви відновлення, а отже Зло є абсолютним продуктом кожної речи, її прозорий покров, який приховує непрозору стійкість Зла. Зло - самовідновлювальне, воно містить енергію відновлення в кожній речі завдяки власному витрачанню. На суб'єктивному рівні Зло послаблене, а на об'єктивному - безмежне. Філософ упевнений, що будь-яке явище, зміна зачіпає в рівній мірі Добро і Зло [3, с. 161-163]. А тому виокремити Добро від Зла - утопічна мрія людства, ці дві субстанції постійно відновлюються так, щоб не перевищити одна одну.

Суспільство споживання намагається побудувати новий світ, виключно на принципах існування Добра, і заперечення Зла. Людина споживання занурюється в життя спокус солодощів, коли рекламні агенти нашіптують на вухо, як вони піклуються про тебе, як вони думають про тебе, коли створюють середовище комфорту, коли розробляють диван саме таким, щоб він був зручним для твоїх сідниць, а запальничку роблять такою, щоб дотик до неї нагадував тобі твій фалос і це дарувало приємні відчуття. Далі вони м'яко нав'язують тобі думки, бажання, мрії. Рівно настільки, наскільки вони в спромозі здійснити їх реалізацію [2, с. 215-217]. Усе це перетворюється на контракт з чортом, який за незначну поступливість людини починає пропанувати реалізацію всіх її бажань, які ж сам і нав'язує. От тільки цьому сучасному чорту потрібна не твоя душа, а твоя свобода мислення, що буде замінена на штучне мислення через ЗМІ, а сам чорт визнаватиметься як великий благодійник і меценат. Рекламний агент вдало замінює чорта чи Великого інквізитора, який точно знає, що хоче жалюгідна людина, особливо, якщо підготувати спокуси для бажань заздалегідь. У такому разі, головне, щоб вибір був, але в межах контрольованості варіацій, тому все, що пропонуватиметься поза цими варіантами відкидатиметься та буде звинувачене в загрозі для моральних принципів життя суспільства. Відкидатися може й істинний Бог, якщо йому, як в легенді про Великого інквізитора Ф. Достоєвського захочеться навідати людей. Сама матриця Бога ще з давніх часів прив'язана до хреста церкви та як штандарт розвівається над вірянами, що низько вклоняються перед нею, виставляю рудимент Зла на суспільний огляд.

зло добро рудимент споживання

Висновки

Отже, визначення Зла рудиментом сучасного суспільства породжує трагедію емоційної вихолощеності суспільства споживання, пережовування Добра як фастфуду обмеженості свобод правами, а також посилення девіантної поведінки розкоханих матеріальними благами молодих поколінь, що призводить до посилення впливу Зла, впливає на розвиток фобій та шиз у суспільстві споживання. Разом з тим Добро перестає сприйматися, як результат індивідуальних та колективних зусиль, свобода творчості заганяється в межі виготовлення речей спокус споживання з коротким терміном використання, а наївно-дитячі фантазії щодо Бога - абсолюту Добра перетворюються на стосунки домовленості наперед. Ж. Бодріяр пропагує повернення до точки визначення дуалістичності та абсолютності Зла, що сприятиме переосмисленню та перезавантаженню людської матриці на принципах визначеності Випадковості як бездоказового існування реальності. Проте це знову веде до проблеми вбивства Бога як християнського стереотипу, до відрізання Добра і Зла від облич мімів, якими стали Бог та Люцифер.

Список використаних джерел

1. Бодрияйр, Ж., 2016. `Меланхоличный Ницше', Бодрийяр Ж. Дух терроризма. Войны в заливе не было, Пер. с фр. А. Качалова, Москва: РИПОЛ классик, с.189-204.

2. Бодрийяр, Ж., 2006. `Общество потребления. Его мифы и структуры', Пер. с фр., послесл. и примеч. Е. А. Самарской, Москва: Республика; Культурная революция, 269 с.

3. Бодрийяр, Ж., 2000. `Прозрачность Зла', Москва: Добросвет, 258 с.

Размещено на Allbest.ru