Методологічно-ціннісні аспекти дослідження ґендерної ідентичності

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДОЛОГІЧНО-ЦІННІСНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ҐЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Статтю присвячено обміркуванню діалектики природного та соціокультурного аспектів у самоідентифікаційних процесах людини. Автор вказує на специфіку змін у об'єктиваціях в людині чоловічого та жіночого - симбіози природи й культури, тому пропонує теоретичний конструкт «третього» для позначення та дослідження цих феноменів. Йдеться про іншу конфігурацію нормативності ідентичностей людини, що позначають префіксом транс-. Автор допускає можливість іншої методологічної моделі філософського осмислення феномену людини в гендерній типологізації і намагається довести, що вона доповнює методологію диференціації гендерних ідентичностей та збагачує смисловим багажем процеси людиноперетворення та людинопізнання, а саме: обґрунтовано ціннісно-методологічний потенціал граматичного конструкту «воно»/«es» або «вони»/«sie» у дослідженні ідентичностей, які можна назвати симбіотичних. Вказано, відповідно, на зміни особливостей в методологічних константах дослідження ідентифікацій в людині стать, сексуальність і гендер. Окреслений методологічний конструкт вимагає орієнтації на ключову настанову свободи та поваги як способи самоутвердження людини, тому розвідка передбачає необхідність продовження нарису з морально-етичної позиції толерування симбіотичних ідентичностей.

Ключові слова: автентичність, ідентичність, стать, сексуальність, гендер, трансгендер.

Vitalii Mudrakov.

METHODOLOGICAL AND VALUE ASPECTS STUDYING GENDER IDENTITY.

The article is devoted to the consideration of the dialectic of natural and socio-cultural aspects in the self-identification processes of a person. The author points out the specifics of changes in objectification of man and woman and symbiosis of nature and culture. Therefore he proposes the theoretical construct of the «third» for the identification and study of these phenomena. It is a different configuration of the normativity of human identities, denoting the prefix of Trans-. The author admits the possibility of another methodological model of philosophical comprehension of the phenomenon of man in gender typology and tries to prove that it complements the methodology of differentiation of gender identities and enriches the processes of human transformation and knowledge of man with semantic luggage, namely: The value methodological potential of the grammatical constitution «it» / «es» or «they»/ «sie» in the study of identities, which can be called symbiotic. It is indicated accordingly, that changes in the peculiarities in the methodological constants of the research of identification in a person -- sex, sexuality and gender. An explicit methodological construct requires an orientation towards a key guideline of freedom and respect as a means of self-affirmation of a person, therefore, intelligence requires the continuation of an essay from the moral and ethical position of the tolerance of symbiotic identities.

Key words: authenticity, identity, sex, sexuality, gender, transgender.

Людина завжди постає проблемою для самої себе. Саме таким вихідним постулатом починаються філософсько-антропологічні та соціо-культурні розвідки, які намагаються прояснити різні грані людського. Сучасний погляд на ці напрями проблематик зумовлений цілою низкою світоглядно-ціннісних трансформацій, що знаменують собою кризи ідентифікаційних процесів. Одне із найфундаментальніших питань «хто я?», сформульоване І. Кантом, із кожним кроком людства у майбутнє звучить гостріше і тривожніше. У відповідях на це питання сучасник вельми неоднозначний і хиткий, що засвідчує ситуацію духовно-моральної плинності та суспільну підваженість. Це, у свою чергу, лиш загострює інші фундаментальні питання поставлені німецьким філософом: «що я можу знати?», «що я мушу робити?» і «на що я можу сподіватися?».

Ідейно-смислові умови, у яких людина творила себе, були надзвичайно різноманітними. Незмінним залишалося тільки її невгавуще прагнення пояснити світ та пізнати саму себе. Самопізнання формування власних меж та можливостей, утвердження своїх характеристик та усвідомлення відмінних якостей. Себто, самопізнання це не тільки власне самоствердження, але й прийняття відмінної самобутності. Тому, цілком виправдано казати, що ствердження ідентичності культура меж. Пізнати себе здатен той, хто готовий приймати іншого, інакшого, ніж він сам. Пізнати себе означає побачити краще в іншому для самого себе: чужа ідентичність моя можливість. Означене постає не тільки пізнавальною настановою, але й етичною константою. Наголосимо: справжнє пізнання людського постає процесом толерантної взаємодії.

Вельми актуальними постають ті моменти толерантного співжиття, які нині у реальній культурно-соціальній практиці презентовані багатоманітністю процесів гендерної самоідентифікації. Активність публічно-культурного життя груп людей не традиційних орієнтацій, а також реакції радикально-консервативних верств на ці процеси змушують говорити про згадані феномени на різних рівнях їх розуміння та сприймання. Ґендерна ідентичність, отже, постає одним із ключових питань сучасного соціо-гуманітарного дискурсу, бо, з одного боку, впливає на внутрішню архітектоніку антропологічного дискурсу, з іншого визначає «градус (не)терпимості» у житті суспільства. Й справді, шукаючи й утверджуючи себе, відповідаючи на питання «хто я?» ствердженням «я чоловік!», «я жінка!» або «я чоловік у тілі жінки!» чи навпаки «я жінка у тілі чоловіка!», опираючись на певні соціо-культурні визначеності, людина не завжди може вписуватися у ті нормативні рамки, що є традиційними. У цій динаміці найголовніше бути чесним у своїй волі та поважати свободу інших, що, власне, й наголошує на актуальності ще одного питання: «як нам далі співіснувати?». Відтак, рефлексія над тими процесами, що бодай побічно пов'язані з ідентифікацією у світлі таких викликів, відкриває нові горизонти для розуміння людиною самої себе: конфігурація процесів ідентичності змінюється постійно як на індивідуальному так й на соціальному рівнях, засвідчуючи певні метаморфози у єстві самої людини.

Зазначимо: філософська аналітика таких процесів потребує постійної підтримки саморефлексією, а також оновлень з боку світоглядних студій різного спрямування, адже це сприятиме чіткішій експлікації смислотворчого потенціалу їх змісту, а відтак й осмисленню більшості проблемних місць, що презентуються сьогодні особливостями рівноправного співіснування чи проблемами сексизму. Така ситуація актуалізує ревізії не тільки усталених моделей гендерних розбіжностей, але й тих, які мають чи можуть мати місце у найновіших інтелектуальних розвідках.

Реалізація окресленого наміру увиразнюватиме методологічні аспекти філософського осмислення феномену людини у нових, зовсім інших вимірах, а відтак, сприятиме усвідомленню його концептуального ядра з позиції морально-етичного визнання та співжиття. Окреслене й зумовлює мету цієї статті окреслити пізнавально-сутнісні характеристики гендерних ідентичностей, що максимально широко висвітлюють традиційні моделі їх диференціацій і, щонайголовніше, змоделювати інші способи таких розрізнень, які розширювали б старі та збагачували б новими сенсами процес людинотворчості та людинопізнання. Ключовим завданням, отже, постає висвітлення методологічної канви іншої теоретичної моделі класифікацій гендерних ідентичностей як процесу, що має постійний простір для змін та уточнень.

Складність пізнавального процесу особливостей гендерної розбіжності, пов'язана із мовно-семантичними особливостями входження цього поняття у академічно-науковий вжиток. Так, у другому томі Європейського словника філософій (2011) цій проблематиці виділено цілий розділ за найменуванням «Людська природа». Йдеться перш за все про складність перекладу цього терміну та специфіку його значень: «[...] досі нема одностайності щодо перекладу терміна gender, скажімо, у французькій мові через «genre», в італійській через genere, в іспанській через genero, у німецькій через Geschlecht. Така ухильність пояснюється значенням, що його англосаксонські автори, а пізніше передовсім американські феміністки, надавали термінови gender порівняно з тим, що в англомовному світі називають sex, а французькою «сексуальність». [...] Gender має репутацію неперекладного терміна через те, що не охоплює всього змісту терміна «сексуальність». Справді, сексуальність, як її розуміє психоаналіз, зникає у запровадженому американськими авторами розрізненні між біологічною статтю та соціальною конструкцією чоловічої та жіночої ідентичності» [1, с. 385]. Зазначимо, що у вжиток української гуманітаристики це поняття увійшло неологізмом «гендерр», яке відповідає за ті ідентифікаційні сенси, що відрізняють чоловіче та жіноче як набуті соціокультурні конструкти. Саме соціокультурний простір є умовами формування гендерної ідентичності, тобто культура та суспільство постають джерелами нормативності для її розрізнення. Поступ гендерної теорії фіксує цілу низку змін аргументів в обґрунтуваннях підстав для такого поділу. Одним із перших і найфундаментальніших вихідних пунктів-підстав у цьому розрізненні є природа розрізнення людських істот за статтю. Отже, статеві відмінності є природним розрізненням чоловічого та жіночого. Традиційно склалося так, що особливості природного розрізнення людських істот стали орієнтувальною проекцією у диференціації гендерної ідентичності як культурної конструкції. Поясненням цьому, на нашу думку, є притаманна кожній людині саме та її домінантна ознака родової екзистенції, що постає водночас і підґрунтям, і причиною формування найбільш потужних за силою вираження інтенцій, які пов'язані з підкоренням, утриманням в полі уваги, розпорядженням і оволодіванням іншої ідентичності. Йдеться про сексуальність як певну сукупність біологічних, психофізіологічних та емоційних акцій та реакцій, чуттєвих переживань та вчинків людини. Тобто сексуальність, будучи укорінена у статі людини, через специфіку свого біологічного та психофізіологічного прояву наклала певний відбиток на нормативність гендерної ідентичності. Однак, психоаналітичні дослідження поведінкових моделей підважують цю теоретичну конструкцію, вказуючи на можливість невідповідності поведінкових моделей статям. Йдеться про ті розбіжності, що у своїй сукупності фіксують феномени інших конфігурацій сексуальної нормативності.

Тож, окреслимо ті методологічні константи, що сьогодні вважаються вихідними для ідентифікацій в людині чоловічого та жіночого: стать біологічне або природне розрізнення; сексуальність розрізнення, що пояснює людину виходячи із її психофізіологічних особливостей; ґендер соціокультурний конструкт ідентичності. Найгостріша проблема, однак, постає при застосовності такого методологічного каркасу у тих випадках, які вище окреслилися як «феномени іншої конфігурації нормативності» у тому числі й сексуальної. Маємо на увазі тих людей, у яких не співпадає біологічна стать із гендерною ідентичністю трансгендерність. Це поняття надзвичайно містке, тому часто-густо викликає плутанину не тільки у повсякденності, але й у науковому дискурсі. Тож зазначимо, що окрім неспівпадіння природи із культурою в самоідентифікації, під ним можуть розуміти ту частину конструкту ідентичності, яка укорінена й у природі, й у соціокультурній площині водночас сексуальність людини, а точніше кажучи «іншу конфігурацію її нормативності». Однак, наголосимо, що характерологічно поняття «трансгендерність» аж ніяк не залежить від сексуальної орієнтації: такі люди можуть ідентифікувати себе як гетеросексуалами так й гомосексуалами чи бісексуалами. Втім, для нас важливо інше можливість виокремлення третього стану, іншої ґендерної ідентичності та фіксація її конструкту в класифікаційній моделі як рівноцінно значущу, а також методологічну спроможність цього виокремлення: ціннісно-пізнавальний аспект того людського, яке сьогодні постає результатом різних синтезів чоловічого та жіночого чи, припустимо, постає самим собою, вбираючи просто ознаки їх обох.

Для згаданого виокремлення більшого пізнавального потенціалу додає сьогоднішня класифікація трансгендерності як специфічного стану, який характеризує сексуальне здоров'я людини за кодовим маркуванням HA8Y, а не як психічного розладу [5]. Щораз новий підхід продукується Всесвітньою організацією охорони здоров'я (WHO) шляхом визначення нової стандартизації міжнародної класифікації хвороб (ICD): останню впроваджено під номером 11 [4]. Таке переформулювання означає готовність до розгляду цього феномену у іншій перспективі рівноцінного стану інших ідентифікацій. У контексті нашого завдання це ще один крок у бік пізнання людського, і, щонайголовніше, це дозволяє запропонувати іншу класифікаційну модель ґендерних ідентичностей. Її схематичний конструкт можна презентувати мовно-граматичними структурами: мовою висвітлити людське. Так, М. Гайдеґґер з цього приводу зазначає: «У кожному разі мова перебуває у найближчому сусідстві з людською сутністю. Мова повсюдна. [...] Пролити світло на мову означає не так її, як нас самих розглянути у світлі її сутності: збирання у з'яву» [6, s. 9-10].

Кажучи про мову, маємо на увазі передовсім граматичні роди, які віддзеркалюють диференціацію ідентичностей чоловічого та жіночого. Зрештою, «[...] дрейф до граматичного роду знову запроваджує не просто абстрактне, а сувору дуальність поділу на статі; водночас граматика зі своїми двома, ба навіть трьома родами чоловічим, жіночим, середнім могла би бути ідеальним місцем для динамічного вибудовування уявлення про статі» [2, с. 398]. Ключовий сенс цієї тези для нас «можливість динамічного вибудовування уявлення», адже це простір не тільки для окреслення множини ідейно-смислових граней чоловічого чи жіночого, що визначені природою, але й позначити ті стани людської самоідентифікації, які за традиційно-нормативними критеріями постають симбіотичними. Йдеться про цілу низку станів сексуальні орієнтації, що можуть класифікуватися як трансґендерні особливості: транссексуали, трансвестити, ґендерквіри, андрогіни, інтерсексуали, біґендери, аґендери. Тобто граматичні норми містять потенціал чіткого позначення згаданих особливостей як цілісного конструкту, що був би рівноправним у ціннісно-антропологічному сенсі. Так, з оглядну на українську граматику чи, скажімо, німецьку, виявляємо два шляхи: займенники «воно»/«es» та «Вони»/«8ІЄ».

Тож, перший варіант «воно»/«es» це граматично-смисловий простір, що вміщував би в собі природні та культурні варіації ідентичностей, які, власне, й постають симбіотичними феноменами. Їх орієнтаційні особливості виступають для своїх носіїв джерелами їх автентичності. Простіше кажучи, виникає пропозиція граматичним родом «воно»/«es» позначати трансгендерних людей. Конструкт «воно»/«es», що від латині ne-uter означає «ані той, ані інший», позначає водночас «і той, і інший», оскільки за неприналежності до жодного в умовах критеріїв «або цей, або той» розміщується у них обох, поєднуючи характеристики обох, будучи «ані тим, ані іншим». У цьому моменті вбачаємо одразу ж дві проблеми. Перша чи справедливо буде достатньо велику кількість можливих симбіотичних ідентичностей «заганяти» під один термін. Друга пов'язана із толерантністю негативні сенсові відтінки від «воно»/«es», що їх містять як українська, так й німецька конотації неживого. Врегулювання цих моментів щодо українського контексту вбачаємо можливим у часовому полі зміни ментально-світоглядного наративу: тільки через певний час і при певній навчально-виховній підтримці ця побудова може позбутися вказаних негативних сенсів. трансгендерність сексуальне здоров'я жіночий

Інший варіант «вони»/«sie» є більш толерантний, позаяк не несе в собі негативної конотації неживого, а також передбачає наявність більше одної варіації симбіотичної ідентичності. Тобто займенник «вони»/«sie» треба розуміти як граматичний рід і категорію однини, що поєднує у собі кілька різновидів поєднання чоловічого та жіночого. Це рід, який у філософсько-антропологічному сенсі позначає водночас усі особливості самовідчуття людиною, що відображаються префіксом-поняттям «транс» та методологічну категорію, що містить усі варіації таких симбіозів природи та культури. У будь-якому разі, як зазначалося вище, толерантне прийняття чи першого варіанту «воно»/«es», чи другого «вони»/«sie» можлива при широкій просвітницькій роботі. Ця підтримка має відбуватися комплексно: філософська освіта і наука гуманізм як світогляд, поступ філософсько-антропологічного дискурсу мета-антропологія як джерело концептів гендерного партнерства [3, с. 96-111].

Звернемо увагу на те, що подібне вже має реалізований потенціал. Йдеться, зокрема, про шведське мовне нововведення: у цій мові не було слова для позначення середнього роду, але нещодавно його було впроваджено і, щонайпримітніше, саме для позначення іншого стану самоідентифікації. Це вельми широко висвітлювалося найавторитетнішими європейськими ЗМІ: «Оскільки мова створює факти, [...] у новій редакції словника «Sven8ka Akademien8 ordli8ta» з'явився займенник «hen». [...] На додаток до слів «hon» для «вона» і «han» для «він», шведи тепер мають гендерно-нейтральне слово для опису людини» [12]. Цьому ноу-хау послідували німці, які законодавчо [13] закріпили можливість визначати третю стать чи трансґендерні ідентичності, визнаючи наявність лише двох дискримінацією [7]. Цікаво і важливо те, що в Німеччині цей процес відбувається у такий спосіб, який ми вище пойменували «комплексним», тобто через освітні реформи: у вчительський штат шкіл, наприклад, землі Берлін-Бранденбург, введено спеціальну посаду, обіймаючи яку, відповідальний проводить спеціальні уроки для роз'яснення суті й толерантного ставлення до дітей у яких може проявлятися інший набір ідентифікаційних особливостей, зокрема сексуальна орієнтація [8]. Цей процес забезпечується відповідною допоміжною літературою [9], [11], [10].

Отже, граматична укріпленість окреслених симбіотичних феноменів новим смислом дає змогу не тільки окреслити ще один вияв людського, який сьогодні постав, але й по-новому актуалізувати проблему толерантності, формуючи її дієвість, тобто у реальному просторі й до реальних людей, починаючи вже із перших кроків мисленнєвих процесів, тобто із мовною практикою. Усе це відбивається, щонайголовніше для виконання поставленого завдання, такими змінами особливостей в методологічних константах для дослідження ідентифікацій в людині: (І) стать біологічне або природне розрізнення у філософсько-антропологічному дискурсі набуває нового ціннісно-смислового виміру за рахунок розширення її як об'єкту дослідження філософії статі. Це, у свою чергу, позначає розрив із панівною традицією, фіксуючи, що у стосунку між статями природна належність може ще більш плюрально вирізнятися і у такий спосіб вказувати на різниці від культурно-соціальних конструкцій, а відтак і на їх внутрішній детермінізм. Такий плюралізм, щоправда, посилює проблему «даності» чи «набутості» статі, проте, підважує водночас антропологічний есенціалізм. Крім усього, оскільки конструкція третього граматичного роду позначаючи й третю стать і трансґендер є бранкою проблематики ідентичності, остільки й змінюється перспектива погляду проблема інакшості: стосунки істот як емансипація усіх. Тобто людина є людиною не лише при її сутнісно-статевому ригоризмі, але й при можливості, за її доброї волі та внутрішнього самовідчуття, поєднувати ознаки таких сутностей. Це випадок коли психо- і соціокультурна автентичність (пере)визначає природну, яка визнається і толерується іншими; (ІІ) сексуальність розрізнення, що пояснює людину виходячи із її психофізіологічних особливостей психоаналіз (а також біхевіоризм) наявність третього має потенціал зняти напругу протистояння патріархального із феміністичними культуротворчими домінантами. Відбувається зміна не тільки сутнісних ознак як творчо-продуктивних символічно-культурних регуляторів, але й, варто допустити, їх екзистенційна специфіка. Префікс транс не просто зміна якості символу, але й його масштабів: уможливлюється інший вимір екзистенційної реалізації перебільшених символів сексуальності транссексуальність. У цьому сенсі позитивним є також наявність емпіричної даності для дослідження та кращого розуміння таких просторів як естетика чи, щонайголовніше, таких якостей як (іронічна) байдужість; (ІІІ) ґендер соціокультурний конструкт ідентичності розширенням своїх класифікаційних меж уможливить ревізію теорій радикального фемінізму одразу у двох аспектах: перший перегляд позиції щодо соціалізації, а саме її процесуальних детермінант як джерела формування гендерних відмінностей; другий перевірка на готовність давати те, що вимагає сам рівність. Останнє є особливо важливим з погляду на можливість партнерського взаємовизнання і взаємодії на психологічному, соціальному та екзистенціальному рівнях. Це, відображаючи сутність андрогін-аналітичного підходу, відкриває обшир для досліджень у його предметній площині.

1. Давід-Менар М., Детшер П. Gender. Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей / пер. з фр. Том другий. Київ: Дух і літера, 2011. С. 385-388.

2. Фрес Ж. Стать. Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей / пер. з фр. Том другий. Київ: Дух і літера, 2011. С. 397-402.

3. Хамітов Н., Крилова С. Філософська освіта та наука в Україні: відповіді на нові виклики глобалізації ХХІ століття. Європейські педагогічні студії. 2015. Вип. 5-6. С. 96-111.

4. Classifying disease to map the way we live and die. World Health Organization. URL: https://www.who.int/ health-topics/international-classification-of-diseases

5. HA8Y // Other specified conditions related to sexual health. URL: https://icd.who.int/dev11/l-m/en#/http:// id.who.int/icd/entity/577470983/mms/other

6. Heidegger M. Unterwegs zur Sprache. Pfullingen: Gunther Neske 1959 & der Gesamtausgabe Frankfurt am Main: Vittorio Klostermann GmbH 1985. 262 S.

7. Heidenreich U. Mannlich, weiblich, divers Vielfalt ist normal. Sйddeutschen Zeitung. URL: https://www. sueddeutsche.de/leben/drittes-geschlecht-maennlich-weiblich-divers-vielfalt-ist-normal-1.4253416

8. Kontaktpersonen fur sexuelle und geschlechtliche Vielfalt/Diversity. Drs. Nr. 16/2291. April 2009: Initiative «Berlin tritt ein fur Selbstbestimmung und Akzeptanz sexueller Vielfalt». URL: https://bildungsserver.berlinbrandenburg.de/themen/bildung-zur-akzeptanz-von-vielfalt-diversity/sexuelle-vielfalt/kontaktpersonen-fuer-sexuelleund-geschlechtliche-vielfalt-diversity/

9. Mayer-Rutz A. Bitte liebt mich, wie ich bin: Homosexuelle und ihre Familien berichten. Verlag: G.H. Hofmann, 2010. 86 S.

10. Rattay, Thomas, Jugendnetzwerk Lambda: Volle Fahrt Voraus! Schwule und Lesben mit Behinderung Querverlag. 2007. 224 S.

11. Rauchfleisch U. Mein Kind liebt Anders. Ein Ratgeber fur Eltern homosexueller Kinder. Patmos Verlag, 2012. 184 S.

12. Salvesen I. Schweden akzeptiert offiziell das dritte Geschlecht. Welt. URL: https://www.welt.de/politik/ausland/ article139628553/Schweden-akzeptiert-offiziell-das-dritte-Geschlecht.html

13. Steffen P Bundestag beschlieht drittes Geschlecht im Geburtenregister. Stiddeutschen Zeitung. URL: https:// www.zeit.de/politik/deutschland/2018-12/personenstandsrecht-geburtenregister-geschlecht-divers-bundestag

Размещено на Allbest.ru