Аналіз наукових підходів щодо визначення поняття сучасного тероризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ СУЧАСНОГО ТЕРОРИЗМУ

В. Канцір

Наявність значної кількості визначень тероризму свідчить, з однієї сторони, про неоднозначний зміст терміна, з іншої сторони, така розпливчастість (розмитість) змісту цієї категорії відкриває широкі можливості для політичних спекуляцій і подвійних стандартів в політиці, як це, доволі часто, роблять, користуючись невизначеністю, нечіткістю змісту таких термінів як "свобода", "демократія", "права людини" тощо.

Різні аспекти сучасного тероризму досліджувалися у працях таких зарубіжних авторів: Б. Дженкіса, Р. Бейс- нера, Д. Белла, Р. Хантера, Г. Ангейєра, М. Гласіуса, М. Келдора, С. Гука, Дж. Спеніера, Р. Кагана, Р. Родме- на, А. Гарфінкла, Дж. Торопа, В. Подгореца, Д. Пайпса, С. Хантінгтона, С. Купчана, І. Валлерстайна, К. Хіршма- на, А. Конте, П. Девіса.

Цілий ряд російських науковців також зосереджувалися на питаннях сучасного тероризму. Передусім, про це йдеться у працях проф. Ю. Антоняна, С. Беглова, Е. Ляхова, В. Лапкіна, В. Пантіна, В. Максименка, М. Ільїна, М. Чешкова, А. Владимирова, Ф.Толіпова, В. Устинова та інших; серед вітчизняних науковців можна назвати вчених В. Ліпкана, Д. Никифорчука, М. Руденка, Б. Канцелярука, В. Грєбцова, О. Сушка, Г. Токаревського.

Мета статті полягає у дослідженні тероризму в усіх його формах і проявах, який за своїми масштабами та інтенсивністю, за своєю жорстокістю перетворився сьогодні на одну з найбільш гострих та нагальних проблем глобальної значимості.

У документах ООН зазначається, що "було б зовсім даремно пробувати встановити причини терористичних дій або методів їх ліквідації без встановлення точних меж понять, що використовуються у даному випадку". Така позиція знаходить своє підтвердження і в тематиці діяльності Спеціального Комітету з питань міжнародного тероризму (створеного ще в 1972 році, на підставі п. 9 резолюції 3034 (ХХVII), який поділяється на три підкомітети повного складу: з питань визначення міжнародного тероризму, з питань вивчення першопричин міжнародного тероризму та з питань вивчення заходів щодо запобігання міжнародному тероризму. Про гостроту постановки питання свідчить резолюція 42/159 Генеральної Асамблеї ООН, в якій зафіксоване рішення про розгляд питання можливості скликання міжнародної конференції з питань міжнародного тероризму з метою вироблення визначення тероризму та проведення відмежування між ним і національно-визвольною боротьбою.

Упродовж 50 років (з 1936 по 1986 роки) за підрахунками індійського юриста E. Туагі, було розроблено близько 115 різноманітних варіантів визначення тероризму, перше з яких було запропоноване Лігою Націй у 1937 році в "Конвенції по запобіганню та покаранню актів тероризму". Згідно з цією Конвенцією, під терористичними актами розуміються "злочинні дії, що здійснюються проти іншої держави або населення будь-якої держави з тим, щоб викликати страх серед окремих осіб, груп осіб або більшості населення" [15, с.119].

Індійський учений скептично ставиться до принципової можливості вироблення загально прийнятного визначення тероризму. "Існують відповідні поняття, - вважає він, - що не піддаються визначенню. До них, зокрема, відносяться: законний порядок, права людини, демократія і порнографія ... Навіть у випадку успіху, юридичне пояснення тероризму буде штучною конструкцією" [15].

Проф. Дж. Сеймовськи, виступаючи на 5-й сесії Міжнародної школи із роззброєння і конфліктів в Урбіно (Італія, 1974 р., 12-24 серпня), зазначив: "Досить ймовірно, що ми ніколи не знайдемо юридичного критерію для тероризму, як ми не знайшли його для хуліганства. Існує крадіжка, вбивство, підпал, викрадення, тероризм же з точки зору юриста, - тавтологія" [8].

Інший напрям - пошук шляхів щодо вироблення єдиної конвенції щодо боротьби з міжнародним тероризмом, що, природно, передбачає і розробку відповідного єдиного визначення тероризму. На думку вченого - дослідника У. Лакьора, досягти цього в найближчій перспективі досить проблематично, що однак не повинно слугувати перешкодою для комплексного дослідження проблем тероризму. "Будь-яке визначення тероризму, - вважає вчений, - неповне з огляду на складності та неоднозначності самого явища" [9, с.92]. "Всі визнають, що тероризм - небезпечний феномен, - зазначалося на конференції "Тероризм і міжнародне право", що проходила в Сан - Ремо у 1988 році, - однак різні держави вкладають різний зміст у це поняття. Дуже складно засуджувати тероризм, коли саме вживання цього терміну передбачає політичний вибір" [10]. На конференції проголошувалась необхідність пошуку нових концептуальних рамок для аналізу тероризму як засобу міжнародної політики.

Разом із тим, незважаючи на виняткову складність питання та певний песимізм окремих терорологів, вважаємо, що зусилля, спрямовані на вироблення загально прийнятного понятійного апарату дослідження проблем тероризму виправдані, оскільки поряд із полегшенням суто дослідницької роботи, вони сприяли б досягненню єдиного підходу в питаннях боротьби з тероризмом, що виступає необхідною умовою успіху у справі викорінення тероризму із життя світового співтовариства.

Етимологія слова "тероризм" пов'язана зі значенням слова "терор" (лат. terror - страх, жах). Виникнення цих термінів пов'язується з періодом якобінського терору у Франції, відправною точкою якого вважається 1793 рік. До цього часу чіткої загальноприйнятої дефініції між ними не існує. Поняттям "тероризм" на думку проф. В. Вітюка та С. Ефірова, стали називати опозиційні організації, що практикували політичні вбивства та їх тактику, а поняття "терор" закріпилося за репресивними діями держави [1]. У цілому ж, зазначають згадані дослідники, склалась тенденція вживати ці терміни з урахуванням конкретного контексту. Поняття "терористичний акт" набуває особливого значення в юридичному лексиконі, особливо у зв'язку з виробленням правових заходів щодо боротьби з терористичною діяльністю.

Принципово інший взаємозв'язок основних понять пропонують проф. І. Бліщенко та М. Жданов. "Терор, - зазначають вони, - використовується як метод насильства, у той час як тероризм виступає як застосування цього методу шляхом індивідуальних терористичних актів" [4].

До недавнього часу практично паралельно з тероризмом у спеціальній літературі вживався термін "екстремізм". Подібна підміна навряд чи допустима, оскільки близькість термінів не означає їх адекватність. У словнику іншомовних слів "екстремізм" як похідне від латинського ехtrеmus (крайній) визначається як "прихильність до крайніх поглядів і методів (переважно в політиці)". Тобто екстремізм - явище ширше і багатозначніше, ніж тероризм, яке виступає швидше як крайня форма, логічний, але не обов'язковий розвиток екстремізму. Широкого розповсюдження в останні роки набув термін "міжнародний тероризм", дещо рідше використовується термін "транснаціональний тероризм", про які мова буде вестися окремо. Зупинимося на найсуттєвіших рисах тероризму, що отримали відображення у різноманітних варіантах його визначення. На думку У. Лакьора, "тероризм зазвичай означає приховане використання насильства відповідною групою для досягнення політичної мети, як правило він спрямований проти влади, рідше проти інших груп, класів або партій" [9, с.79]. Інший відомий американський тероролог Є. Александер визначає тероризм як "загрозу застосування або застосування сили для досягнення політичної мети шляхом усунення, примушування або погрози такого" [14, с.4].

Проф. Д. Джавіц та А. Рібікофф пропонують наступне визначення тероризму: "Тероризм включає, але не обмежується, продуманим використанням насильства або погрози насильством для досягнення політичної мети шляхом залякування і примушування" [2].

На міжнародній конференції з питань боротьби з тероризмом, що відбулася у липні 1979 році в Єрусалимі, тероризм був охарактеризований як попередньо сплановані систематичні вбивства, нанесення тілесних ушкоджень і створення загрози ні в чому не винним людям для їх залякування з метою досягнення певних політичних цілей.

Наведеним прикладам визначення тероризму, безсумнівно, притаманна певна односторонність та обмеженість. Однак їх автори, на нашу думку, виділяють декілька найсуттєвіших ознак міжнародного тероризму.

Насамперед, не викликає жодного сумніву, що обов'язковим атрибутом сучасного тероризму виступає політичне мотивування, тобто наявність політичних цілей. Тому ми не будемо спеціально виокремлювати термін "політичний тероризм". Це дуже важливий момент, оскільки саме тут проходить одна із зовнішньо розпізнаваних граней між діяльністю терористів і кримінальних злочинців, оскільки арсенал засобів, що використовується і тими й іншими, досить часто один і той же: захоплення заручників, викрадення засобів сполучення, вбивства тощо. Тому для розмежування цих двох понять необхідно виходити перш за все із мети та мотивів насильницьких акцій. У деяких випадках важливу роль відіграє і вибір об'єкта терористичних дій. Якщо при здійсненні подібної операції, що поєднується з отриманням грошей, для кримінальних злочинців отримання грошей самоціль і результат, то для терориста вона, як правило, носить проміжний характер, оскільки гроші необхідні винятково для реалізації тих або інших політичних проектів. Здійснюючи терористичний акт, терорист, насамперед, намагається досягти максимального розголосу (публічності), що виступає чи не найголовнішою метою терористичного акту, кримінальний злочинець навпаки - ніколи не афішує своєї діяльності.

Політичне підґрунтя тероризму полягає також у тому, що будь-який терористичний акт так чи інакше пов'язаний з політичною системою, яку він в кінцевому результаті намагається або розхитати, або зміцнити, для злочинця ж вплив його діяльності на політичну систему не відіграє суттєвої ролі, оскільки він намагається досягти лише суто своєї корисливої мети. Більше того, злочинці намагаються не посягати на основи суспільства, в рамках якого вони тільки й можуть здійснювати свою злочинну діяльність.

Необхідно також зазначити, що окремі випадки втяг- нення кримінальних злочинців у терористичну діяльність, а також маскування злочинців під терористів не можуть докорінно впливати на принципові розбіжності між ними.

Інший невід'ємний компонент сучасного тероризму, що відзначається практично усіма його дослідниками, це наявність елемента залякування, намагання створити соціальну і психологічну атмосферу страху, залякування або уряду, або представників тих чи інших соціальних прошарків, груп, партій, населення в цілому. У цьому, зокрема, полягає принципова відмінність тероризму від поодиноких політичних убивств.

Деякі зарубіжні автори відносять цю функцію тероризму до розряду цілей, однак, якщо і розглядати її як кінцеву мету, то винятково як опосередковану, проміжну, адже залякування слугує засобом досягнення набагато далекоглядніших цілей. У політичному тероризмі, - зазначає польський тероролог А. Бернард, - наслідки проведених акцій служать лише відправним пунктом для реалізації більш широких політичних завдань. Тероризм, - вважає він, - це, насамперед, маніпулювання страхом [3].

Відзначаючи виняткове значення в тероризмі стратегії залякування, Б. Дженкінс підкреслює, що страх - це запланований, передбачуваний результат, а не побічний продукт тероризму. Характерно, що атмосфера страху - найнеобхідніший елемент практично всіх різновидів тероризму. Однак, найповніше та найрезультативніше ця функція терору спрацьовує при державному тероризмі. Без системи тотального залякування, функціонування апарату державного примусу просто неможливе. "Тероризм, - зазначає П. Уїлкінсон, - має свою специфіку, яка відрізняє його від інших форм насильства. Він виходить із постулату: ніхто не вільний від вини" [16].

"Терорист, - зазначає проф. В. Сміт, - намагається навіяти страх, що будь-який дипломат може піддатися нападу, будь-який літак може бути викраденим, будь- який громадянин ... може бути вбитим або пораненим" [13, с.139]. Зневага до людського життя, абсолютна не- виправданість і непередбачуваність жертв - елементи соціально-психологічного клімату залякування. Створюючи загрозу для життя будь-якої людини, тероризм відмовляє людині в її основному праві - праві на життя.

Особливої небезпеки сучасний тероризм набув і в силу того, що вийшовши за національні рамки, він перетворився на елемент міжнародних відносин, став загрозою не лише для життя окремої людини, але й загрозою міжнародному миру, порядку та стабільності. Якщо феномен власне тероризму являє собою надзвичайно складне явище, що зачіпає майже всі сфери соціально-політичного життя суспільства, то міжнародний тероризм ніби "поглиблюється" залученням міжнародного елемента і впливає вже на всю систему міжнародних відносин в цілому.

Цілком закономірно, що певні труднощі при виробленні визначення тероризму розповсюджуються і на формування визначення міжнародного тероризму. Разом із тим, необхідно зазначити, що не всі дослідники вважають за необхідне чітко розмежовувати дані поняття. До таких, зокрема, відносяться найбільш відомі дослідники тероризму проф. В. Вітюк та С. Ефіров, які трактують міжнародний тероризм як один із різновидів державного тероризму [1, с.3]; натомість проф. А. Грачов обмежує сферу міжнародного тероризму одним аспектом: "Міжнародний терор може виступати інструментом придушення національно - визвольної боротьби народів" [6]. тероризм екстремізм жорстокість

Переважна ж більшість дослідників тероризму сходяться на необхідності розрізняти поняття тероризму "внутрішнього" і "міжнародного". З цією метою ними висувається ряд критеріїв "міжнародності". Так, проф. В. Сміт уважає, що тероризм "міжнародний, коли терорист однієї національності, а хоча б дехто із його жертв іншої, а також коли терористами переслідується мета міжнародного характеру, тобто присутні наміри змінити міжнародну політичну ситуацію" [13, с.140-141]. Ще один фахівець у даній сфері проф. А. П'єре дотримується точки зору, згідно з якою тероризм може вважатися міжнародним, коли "акти насильства перетинають національні кордони, зачіпаючи або територію, або громадян третьої сторони, що не є безпосереднім учасником конфлікту, а також. коли терористичний акт має чіткий міжнародний відгук " [11, с.79].

Проф. Р. Фірі у збірнику "Міжнародний тероризм у сучасному світі" виділяє три обов'язкові властивості міжнародного тероризму:

"1) кримінальність: терористичний акт здійснюється у формі вбивства, викрадення, вимагання, підпалу, нанесення тілесних ушкоджень;

2) наявність політичної мотивації;

3) трансцендентальність, тобто вихід за рамки національних кордонів шляхом вибору іноземної жертви або цілі, або здійснення терористичного акту в іноземній державі, або спроба впливу на політику іноземного уряду" [7, с.1].

"Трансцендентальність", як вихід в тій чи іншій формі за межі національних кордонів, вважає основним критерієм "міжнародності" тероризму і професор Л. Бейчман. Проф. Дж. Слівовскі у статті "Правові аспекти тероризму" приводить два фактори "міжнародності": відмінності у національній приналежності терористів та їх жертв і втя- гнення в орбіту терористичного акту іноземної держави [12, с.31]. Проф. В. Сміт звертає увагу на ту обставину, що елемент "міжнародності" привноситься у терористичні акти винятково з метою посилення впливу або на свою власну, або іноземну владу. У подібних випадках, - підкреслює він, - часто терористами використовується більша відповідальність влади за відповідні категорії осіб (дипломатів, іноземних громадян), ніж за своїх власних громадян [13]. У той же час, індійський юрист Е. Туагі вважає досить умовним розподіл тероризму на "внутрішній" і "міжнародний", оскільки "це дві сторони однієї і тієї ж проблеми. Тероризм, - підкреслює він, - не визнає національних кордонів" [15, с.3].

Таким чином, наводячи різноманітні критерії "міжна- родності", як правило, терорологи досить часто акцентують увагу на так званих опозиційних видах тероризму у тих випадках, коли він виходить за національні межі. До більш широкого підходу щодо даної проблеми закликає в своїй праці "Тероризм і аналіз міжнародної політики" Л. Бонанате. Тероризм, - вважає автор, - стає серйозним засобом політичної боротьби на міжнародній арені. Розглядаючи взаємозв'язок внутрішньодержавного і міжнародного тероризму з урахуванням їх ставлення до державної системи, основним критерієм "міжнародності" він уважає фактор впливу тероризму на сучасні міжнародні відносини. "Тероризм, - підкреслює Л. Бонанате, - необхідно вважати міжнародним не лише тоді, коли він здатний набувати таких розмірів, які зачіпають все міжнародне співтовариство, але й тоді, коли він здатний на акцію, яка не тільки об'єктивно, але й суб'єктивно впливає на міжнародну систему" [5].

З юридичної точки зору керуватися цим критерієм надзвичайно складно. Однак, звуження критеріїв "міжнародності" рамками втягнення держав, розбіжностями в національній приналежності та подібними факторами може призвести до недооцінки одних і переоцінки інших подій для міжнародної політики.

Як правило, зарубіжні дослідники тероризму вважають за необхідне розрізняти власне міжнародний тероризм, відносячи до цієї категорії тероризм, відкрито або приховано інспірований державою, і так званий транснаціональний, пов'язаний з діяльністю приватних осіб або груп, а інколи й екстремістських напрямів у національно-визвольних рухах. Дослідник А. П'єре, наприклад, визначає транснаціональні групи як "організації, в яких беруть участь особи, які приналежні до різних держав і діють з метою зруйнувати міжнародну політичну систему" [11], зберігаючи таким чином за транснаціональним тероризмом його міжнародну спрямованість.

У формулюванні, поданому проф. Б. Кроз'є, який дотримується позицій необхідності виокремлення транснаціонального тероризму з міжнародного, транснаціональні терористи трактуються як групи, що діють не в своїх країнах при допомозі аналогічних груп у різних регіонах світу. Транснаціональна характеристика може означати експортування терористичного насильства за кордони власної держави та убивства або нанесення тілесних ушкоджень іноземцям, не пов'язаних із терористичною боротьбою. "Транснаціональний тероризм, - вважає М. Хатчинсон, - виступає уособленням внутрішніх воєнних дій, що умисно ігнорують національні кордони" [17].

На нашу думку, виглядає цілком логічним, що розглядаючи такий критерій транснаціональності тероризму як його вплив на міжнародні відносини, необхідно враховувати, що в сучасному світі практично будь-який терористичний акт, особливо пов'язаний із міжнародним фактором, навіть якщо він безпосередньо не ставить за мету впливати на міжнародні відносини, може побічно суттєво вплинути на міждержавні відносини і на світове співтовариство, а в окремих випадках відіграти роль детонатора міжнародного конфлікту. Саме тому, видається. що кінцева міжнародна спрямованість зберігається й у випадку з транснаціональним різновидом міжнародного тероризму.

Однак, на нашу думку, тероризм - це правило в якому немає винятків. Ставка на нього апріорі програшна. Крім того, навіть у тих випадках, коли тероризм "виникає із бідності, безвихідності, бід і розчарувань.", він не може бути виправданий якщо гинуть невинні люди. Як підкреслює проф. Е. Туагі, "акти, що вчиняються борцем за свободу, повинні бути сумісними зі Статутом ООН, Декларацією про дружні відносини між країнами і міжнародним гуманітарним правом. Право на самовизначення не дає свободу на участь у будь-якій протиправній діяльності" [15].

Підсумовуючи викладене вище можемо констатувати, що сучасний тероризм можна визначити як систему використання насильства для досягнення політичної мети за рахунок примусу державних органів, міжнародних і національних організацій, державних і громадських діячів, окремих громадян або їх груп до здійснення тих або інших дій на користь терористів, з метою запобігання реалізації погроз стосовно конкретних осіб або груп, об'єктів життєзабезпечення суспільства, джерел підвищеної небезпеки для людей або навколишнього середовища.

Література

1. Витюк В.В. "Левый" терроризм на Западе: история и современность / Витюк В.В., Эфиров С.А. - М.: Наука, 1987. - С. 3, 221.

2. Bebhman A.A war without end / A. Bebhman // Quadrant Sydney. - 1978. - Vol. 22. - № 7.

3. 3. Bernard А. Strategia terrorysmu / Аndrzej Bernard. - Warszawa: Wydaw. Ministerstwa Obrony Narodowej, 1978. - P. 221.

4. 4. Blishehenko I. Terrorism and International Law / I. Blishehenko, N. Zdanov. - M.: Progress Publishers, 1984. - P. 39.

5. 5. Bonanate L. Terrorism and International Analysis / L. Bonanate // Terrorism: an International Journal. - 1979. - Vol. 3. - № 1-2. - P. 56.

6. 6. Грачев А.С. Политический экстремизм. - М.: Мысль, 1986. - С. 234.

7. Feary R. Introdudion to International Terrorism / R. Feary // International Terrorism in the іntemporary World/Livingstone M., Kress L., Wanek M. L.: Westport, 1978. - P. 1.

8. International terrorism and World serity / Carlton O.L.: Helm, 1975. - P.71.

9. Laquer W. Terrorism / W. Laquer. - L.: Mbheael Joseph, 1977. - P. 79, 92.

10. Patrnogb J., Meriboute Z. Terrorism and International Law. San-Remo: Internal. Institute of Humanitarian Law, 1986.P. 1.

11. Pierre A. The politbs of International Terrorism / A. Pierre // Orbis. - 1976. - Vol. 19. - № 4. - P. 1259.

12. Поспелов Б.В. Идеология "левого" радикализма в Японии и ее социально-классовая роль / Б.В. Поспелов // Ежегодник "Япония", 1975. - М.: Наука, 1976. - С.119.

13. Smith W. International Terrorism / W. Smith // Yearbook of World Affairs, 1977. - Bd. 31. - P. 138-157.

14. Terrorism: Theory and pradbe / Alexander Y. - Boulder: Westview press, 1979. - P. 4.

15. Tuagi Y. Politbal Terrorism: National and International dimentions / Y. Tuagi // Twenty first annual ^Пєгєпсє of Indian sodety on International Law. - New Dehli, 1987. - P. 3.

16. Wilkinson P. Terrorism versus liberal democracy: The problem of response / P. Wilkinson // The new terrorism: For the Institute for the Study of ^nflbt / Gutteridge W.L.: Mansell, 1986. - P. 3.

17. Wilkinson P. Politbal Terrorism / P. Wilkinson. - N. Y.: Jotn Wizey & Sons, 1974. - P. 122.

Размещено на Allbest.ru