Ідеї толерантності в ранньому лібералізмі

Становлення толерантності як цінності і норми культури та права Британії, а згодом як новоєвропейської універсалії, що опирається на засади лібералізму. Концепція віротерпимості Джона Локка. Проблема браку культури толерантності в українській політиці.

Рубрика Политология
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 20.08.2013
Размер файла 27,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ідеї толерантності в ранньому лібералізмі

Ханстантинов В.О.

Останнім часом спостерігається справжній сплеск уваги до феномена толерантності як з боку широкої громадськості, так і науковців, що працюють у галузі філософії, соціології, педагогіки, психології, комунікативістики і, особливо, політичних наук. Світ, що глобалізується, суспільства в ньому, що ступають до доби постмодернізму, стикаються з необхідністю вироблення і оптимізації свого способу взаємодії із багатоманітністю, які відповідали б уявленням про цінності та норми цивілізованого життя.

Для суспільств демократичного транзиту зазначене завдання додатково ускладнюється проблемами, породженими радикальними перетвореннями в різних їх сферах, протиріччями між старим і новим, між інерцією мислення і потребою у новаціях, а також тиском традицій культури тоталітарного минулого.

В незалежній Україні демократичні зміни відбуваються болісно, не завжди послідовно, ініціюються і здійснюються головним чином "згори", а не завдяки активній участі громадянського суспільства. Як свідчать події останнього часу, різні угруповання в українському правлячому класі через запеклу боротьбу за владу виявляють нездатність до консолідації, до забезпечення пріоритету загальнодержавного над вузькогруповим, корпоративним, регіонально-клановим інтересом. Брак культури толерантності в українській політиці набув значення негативного чинника, який помітно гальмує економічний розвиток, псує імідж країни на міжнародній арені, постійно провокує політичну нестабільність, негативне соціальне самопочуття, шкодить суспільній моралі.

Зазначені обставини, таким чином, актуалізують потребу у подальших розвідках проблеми толерантності, у напрацюваннях, які б сприяли формуванню в політикумі консенсусної культури, усталених практик пошуку компромісів, без включення котрих в правила політичної гри, її норми та принципи залишатимуться недемократичними, несучасними.

Мета даної статті полягає в тому, щоб прослідкувати віхи і умови становлення концепту толерантності як інтелектуально оформленої рефлексії опанування свободою індивідом, що здійснювалося зусиллями видатних представників новоєвропейської суспільної думки. Гадаємо, що цінними і корисними для розв'язання нагальних проблем сьогоднішньої політики можуть бути сформульовані ними положення.

Зародки новоєвропейського мислення і становлення нових суспільно-політичних практик справедливо пов'язують із світоглядно-духовними змінами, що відбулись у часи Відродження. Крізь призму антропоцентричних устремлінь стала дещо по-іншому тлумачитись ідея християнської любові, до її змісту все більше вносяться природні людські риси. Наголошується на самоцінності та неповторності особи, її креативній природі, її природженому праву бути. У зв'язку з цим зауважимо: бути - значить відрізнятися від інших. Без цих ренесансних аксіологічних новацій гуманістично-індивідуалістичного спрямування навряд чи сформувалася б в європейській культурі Нового часу ідея толерантності як цінності - в - собі.

Якщо в часи Середньовіччя кожна людина сприймалась як невід'ємна клітина єдиного духовного тіла Христового, цілісність котрого уявлялась абсолютно непорушною і безумовною, а будь-які індивідуальні відхилення жорстко переслідувалися, то Новий час з його рухом Реформації означав раціоналізацію духовного життя і по-новому репрезентував видиму земну єдність містичного духовного Христового тіла. По-новому було поставлене і питання про свободу. Якщо античність відкрила людині феномен свободи, пов'язавши її, передовсім, з розумом, а християнство своїм постулатом про рівність душ і вченням про есхатологічну перспективу повідомило, що свобода дарована людині Богом і вже від неї самої залежить як скористатися нею через свій вибір, то в Новий час відбувається поступове оволодіння свободою самою людиною як самодостатнім суб'єктом мислення, волі, дії.

Економічно активна верства населення - буржуазія, що народжувалась, напевно, добре усвідомлювала, що "дарована свобода все ж не є свободою, адже лише та свобода справжня, дієва. яку самі для себе беруть, отже - це свобода егоїста" [1,202], що "моя свобода стає повною лише тоді, коли вона перетворюється на мою силу і тоді я перестаю просто бути вільним, а стаю власником" [1,200]. Подібне розуміння свободи людини в категоріях сили та власності новий суспільний клас підприємців поширив і на сферу свого відношення до Бога. Реформація започаткувала процес набуття віруючими (і не тільки ними !) суверенних прав на екзистенційну духовну свободу. Протестантизм, запровадивши через хрещення за кожним принцип всезагального священства, фактично закріпив можливість безпосереднього євхаристичного зв'язку із духовним Абсолютом. За цих умов єдність містичного духовного тіла Христового не розпалась, як вважає дехто з вчених, а просто набула нової якості - за кожним, хто належить до цієї єдності в силу сповідування єдиного для всіх Бога, визнається право раціонально-прагматичним чином упорядковувати свої відносини з духовним Абсолютом, тобто чинити свободу і послугуватися нею за аналогією із своєю власністю. толерантність лібералізм культура політика

У певному смислі прикладом подібного розуміння основи, що може єднати християн, є програмні документи англійських правителів другої половини XVII ст., присвячені віротерпимості. Особливо показовим в цьому плані є зміст Декларації вірності (Declaration of Fidelity) Вільгельма Оранського, яку повинні були підписати всі ті, хто прагнув отримати статус толерованих. Одеська дослідниця Оксана Довгополова в одній із своїх статей наводить відповідний текст Символа віри: "Вірую в Бога Отця, в Ісуса, Його вічного Сина, Бога істинного, і в Дух Святий, Бога єдиного у віки віків, та визнаю Святе Письмо Старого та Нового Заповіту як дане Божим натхненням" і робить справедливий висновок, що він "містить найбільш загальні постулати християнства, з яким погоджувався практично кожний християнин"[2,100]. Такий підхід безумовно зміцнював ідейні передумови для сприйняття у подальшому толерантності як пов'язаної із правом суб'єкта закріплювати за собою свободу на самобутність, на несхожість з іншими.

Відповіддю на кардинально нову світоглядну коллізію в суспільній свідомості пореформаційної Європи і на жахливі наслідки релігійних війн в ній стало вчення про віротерпимість - історично перша версія сучасного концепта толерантності. Слід зазначити, що деякі окремі ознаки віротерпимості можна вже побачити у практиці ставлення до євреїв в Іспанії в часи раннього Середньовіччя. Так, правління Свинтили (621 - 631 рр.) ознаменувалося деяким пом'якшенням відношення до іудаїської меншини, коли було заборонено примушувати євреїв до прийняття християнства, а при королі Реценсвинті (649 - 672 рр.) їм було дозволено не їсти свинину [3,121].

Іншим прикладом міжконфесійного плюралізму були вердикти про толерантність в контексті Аугзбургського релігійного миру (1555 р.) і Нантського едикту (1592 р.). Однак відомо, що дії цих рішень (як і попередніх в Іспанії) не були тривалими у часі, а переслідування і ворожнеча на міжрелігійному грунті відновлялися знову і знову.

На відміну від країн континенту в Британії склались більш сприятливі об'єктивні передумови для утвердження толерантності і сприйняття її як певної політичної необхідності, зважаючи на багатоконфесійний склад суспільства. Слід зазначити, що не всі вони відігравали першочергову роль, і, напевно, тому на них не завжди звертають увагу дослідники. Але, на нашу думку, їх сукупна дія сприяла становленню толерантності - спочатку як цінності і норми культури та права Британії, а згодом і як новоєвропейської універсалії, що опирається на засади лібералізму.

В Британії ще задовго до нормандської навали існувала традиція природжених прав, що живила цінності індивідуальної свободи, з якої виводиться концепт права людини на самобутність і, відповідно, її право на терпимість, на толерантне ставлення до себе.

Приблизно кожна п'ята родина в XVII ст. існувала за рахунок торгівлі, а "культ торгівлі долав усі партійні відмінності і соціальні межі" [4,67].

Піддані королівства, що належали до усіх верств, мандрували у більших кількостях і набагато частіше, ніж жителі інших країн Європи [4,66], а це, як відомо, збагачує досвід спілкування і робить людину більш терпимою до Іншого.

На відміну від своїх континентальних братів англійські католики самі закликали до терпимості і широкого погляду на догматичні питання, демонстрували свою повагу до науки і вільного стилю пізнання.

І, нарешті, головне. Завдяки особливостям англійської революції, в якій поєдналися кальвіністська етика і новий оптимістичний гуманізм, склалося так, що "відчуття досягнення великої мети ставило народ на новий щабель усвідомлення ним своєї гідності - бути не просто об'єктом історії, але нацією, суб'єктом історії, призначеним для здійснення великих справ, в котрих кожен покликаний взяти участь" [4,44].

Зазначені обставини відбилися на особливостях британської соціально-політичної думки загалом і підходах до проблеми толерантності, зокрема. Прийнято вважати, що першим мислителем, хто концептуально виклав ідею віротерпимості - толерантності, був Джон Локк. І це справедливо. Але у кожної значної суспільно важливої ідеї завжди є предтечі - та чиста джерельна вода, яка надає сили і впевненості наступним поколінням авторів крокувати до нових дослідницьких цілей.

Попередниками локківського вчення про віротерпимість були Микола Кузанський і Жан Боден. Кардинал католицької церкви, особистий друг Папи Римського Пія ІІ, глибокий філософ М. Кузанський під тиском загрози з боку турецької навали багато думав над тим, як забезпечити співіснування вір і досягти злагоди між ними. Для цього він закликав виходити з того, що в основі різних вірувань лежать ті самі засновки. Теоретичні відмінності між ісламом, іудаїзмом, зороастризмом і навіть язичництвом і філософією - це лише відмінності на рівні ритуалу. Всі названі релігії мають глибинні зв'язки із християнством, завдяки чому утворюється поле загальної віри. І хоча Микола Кузанський зберігає за християнством особливу роль, "його прагнення до філософського осмислення розмаїття релігій стало однією з найбільш рішучих і новаторських спроб, що робилися в цьому напрямі" [5,276], що дозволило автору наведених слів видатному французькому історику Жаку ле Гоффу дійти, можливо, неочікуваного для нас висновку: "Микола Кузанський. заклав основи толерантності, яку не знало Середньовіччя" [5,276].

Іншим мислителем, хто активно відстоював ідею віротерпимості, був Жан Боден. В своїй роботі "Бесіда семи персон" він описав суперечку стосовно релігійної терпимості між послідовниками різних конфесій: римського католицизму, лютеранства, кальвінізму, іудаїзму, ісламу, язичництва, раннього племінного вірування. Врешті-решт виявляється, що існує природний фундамент спільний для всіх релігій і на цій основі уможливлюється релігійна згода, за межами кола якої, щоб не шкодить їй, залишаються сповідувані відмінності та особливості.

Отже, для толерантності, навіть у разі світоглядно-ціннісних розбіжностей можна завжди віднайти те спільне, з чим не можуть не погоджуватися носії різних поглядів і на чому, власне, тільки й може розбудовуватися згода між ними. Це повинно стати повчальним уроком і для сучасних політичних акторів.

А тепер повернемося до ідей Джона Локка. Базисом терпимості у нього виступає категорія природного розуму, яка дає нам уявлення про моральний закон природи - прояв божественної волі, якою мають керуватися у своїх рішеннях люди. Той факт, що вони усвідомлюють необхідність погоджувати свої дії із вимогами совісті, служить доказом існування такого закону природи. Проте, не всі люди через різні причини здатні бачити і відчувати в собі цей закон природи, закон совісті [6,6]. І все ж, опираючись на розум, можна визначити межі свавілля і покірності [7,66], окреслити думки та вчинки людей, які мають абсолютне та всезагальне право на терпимість. До їх числа Локк включає ті способи віросповідування, які не порушують спокій суспільства, не створюють загрози миру в державі [7,69], а також практичні питання, що стосуються шлюбу, розпорядження майном, що в практиці культа та богослужіння не суперечить закону, не спричиняють шкоди державі та суспільству [8,114].

За Локком виходить, що нетолерантність, як відношення до недозволеного правителем, законом у державі, автоматично передбачає таку ж нетолерантність до недозволеного і у справах віри, якщо це може призвести до загрози і порушення законів у державі. Отже, жодна категорія людей, в тому числі, віруючі не можуть бути наділені правом на терпимість лише через їхній особливий порівняно з рештою людей статус меншини, якщо вони виходять за межі державного закону, і такі їхні дії правитель має право заборонити [7,72]. По відношенню до таких людей влада може застосовувати примушення, а у разі необхідності - і силу.

Локк вважає, що в принципі можливий моральний консенсус у суспільстві і це дозволяє досягати злагоди не лише на заснованих на християнській релігії засадах, а і у межах більш широкого контекста норм та цінностей, на яких базується співжиття людей. Мислитель стверджував, що на етапі утворення громадянського суспільства індивіди через укладання угоди один з одним об'єднуються для зручного благополучного і мирного співжиття, користування власністю і забезпечення більшої безпеки [9,318]. Ті, хто самі виявляють нетерпимість, не заслуговують, на думку Локка, права на терпимість. Наприклад, позбавляє цього права англійський філософ ревних католиків, адже, там, де вони при владі, вони заперечують право на віротерпимість стосовно інших. Важливим уроком для нас, значення якого сьогодні все більше актуалізується, є сформульований Джоном Локком прагматичний принцип толерантного/ нетолерантного відношення: він закликав карати за бунтівні промови і переслідувати за це як за злочин незалежно від того, де такі підбурювання до повстання відбуваються в церві або на базарній площі [7,129].

Аналіз терпимого/нетерпимого у Дж. Локка виходить із пріоритету прагматичних міркувань і позбавлений зайвого у даному випадку морального ригоризму, через що за колом суспільно прийнятного може опинитися надто значний масив проявів людської натури. Оцінюючи відношення до деяких явищ, які з морально-релігійного погляду є очевидними людськими пороками, Дж. Локк зазначає, що держава, подеколи, відмовляється з ними вести боротьбу. І навіть Бог, виявляється, інколи допускає існування того, що є моральною вадою в Його очах, тим самим підлаштовуючись під людські закони [7,76]. Причому поблажливість Бога (а разом з ним і правителя) не є необмеженою. Навіть той правитель, якій міг би попускати крадію, все ж ніколи не зробить законом клятвопорушення чи зраду, оскільки вони руйнівні для людського суспільства.

Вустами Дж. Локкаранній лібералізм пов'язує можливість бути собою з "правом свободи особистості", якою розпоряджатися вільно може тільки вона сама [10,374]. Мислитель впевнений, що людина народжується з цією свободою і відпочатково є суверенним суб'єктом її, що дозволяє їй "не бути залежною од мінливої, непевної, невідомої самовладної волі іншої людини" [9,275]. Тобто, природна свобода людини легітимізує її право на самодетермінацію у відносинах з іншими в соціально упорядкованому, політично організованому середовищі. Ясна річ, при цьому не можна виходити за межі, визначені загальним для усіх законом. Отже, все індивідуальне, що маніфестує себе в межах закону, тобто, дозволеного, будучи корелятом свободи, має законне право бути терпимим з боку інших. Звідси випливає логічний висновок: свобода є основою терпимості. Це абсолютно необхідна основа, але не єдина. Іншою, органічно пов'язаною з нею, Локк вважає рівність людей - їх рівність як власників. Він зазначає: "Все ж таки кожна людина володіє деякою власністю, що полягає в її власній особистості, на яку ніхто, за виключенням самої людини, не має ніяких прав" [9,277].

Утвердження принципу рівності різних людей як носіїв, як власників загального для усіх них статусу особистості, уможливлює активну позицію їх у суспільстві, у взаємодії між собою. Воно обґрунтовує право конструктивно, відкрито, не побоюючись покарання, бути собою, пред'являти як легітимну, як рівноцінну у взаєминах з іншими специфічність своєї расової чи національної належності, мови або культури, сповідуваної релігії чи політичних уподобань, світоглядних принципів або особливостей побуту і т.д.

Неабияку цінність та перевагу локківському аналізу надає те, що він не обмежується умоглядно-спекулятивним теоретизуванням, а розгортається в живому контексті політичної боротьби в тогочасному англійському суспільстві, ідейно перегукується з діями короля, парламенту і має практичну спрямованість - обґрунтувати оптимальні засади державної політики щодо різних конфесій.

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що в концепції віротерпимості Дж. Локка толерантність набуває змісту соціально обумовленої категорії, оскільки має стосунок не тільки до окремих індивідів, а й до соціальних груп та групових інтересів і через розрізнення терпимого та відторгнутого вона виконує роль регулятива відносин між ними. Крім того, за Дж. Локком режим толерантності має бути вбудованим у практику діяльності держави і влади, і в цьому смислі ця категорія набуває значення як одна із важливих в системі політичної науки.

Протестантсько-католицьке протиборство XVI - XVII ст. вийшло за межі суто канонічних розбіжностей. Воно зачепило широке коло питань, які потребували суспільного узгодження. Уявлення про толерантність долало свій релігійний зміст та оболонку і з розвитком ліберальної думки охоплювало всі ті суспільні коллізії, де відмічалося зіткнення груп с протилежними економічними, світоглядними, національними, мовно-культурними типами їх самоідентифікації.

Класичний лібералізм ХІХ ст. остаточно пов'язав толерантність із концептом свободи. Дж. Ст. Мілль в праці "Про свободу" акцентує пріоритет індивідуальної свободи щодо колективної думки маси і утверджує принцип індивідуальної автономії особи як носія невідчужуваних прав. Свободу Мілль трактує у позитивному плані, для котрої характерна важливість саме відмінності. Йдеться про свободу думки, почуттів, сумління, про свободу вибора певної мети і свободу упорядковувати своє життя на власний розсуд. Всі ці ракурси реалізації свободи мають безпосередній стосунок до індивіда, утворюючи сферу його індивідуальної свободи.

Формуванню активної інтерпретації толерантності сприяли ідеї багатьох представників лібералізму, в тому числі, Е. Фаге, Л. Гобхауса, Е. Трьольча, Г. Де Руджеро. Останній, приміром, писав про необхідність для людини осягнути цінність власної розумної і незалежної особистості як передумови визнання за іншими права на їх унікальність [11,228].

Обстоюючи пріоритет свободи, італійський філософ попереджав про можливість демократичної тиранії, що загрожує свободі і спричиняє нетерпимість [11,244].

Зробимо деякі висновки. Тисячолітня європейська практика врегулювання взаємодії з Іншим, пошуку державною владою оптимального способу реакції на Інаковість призвели до формування в річищі лібералізму в Новий час концепту толерантності. Шлях до його легітимації у якості новоєвропейської універсалії був складним. На початковому етапі (приклад - відношення іспанської влади до євреїв) толерантність залежала головним чином від волі конкретного суб'єкта нормотворення, і тому така політика була ситуативною, неукоріненою в культурній традиції суспільства. В добу Реформації режим толерантності виглядав як очікувана клієнтом пільга. Причому той, хто надавав таку пільгу внутрішньо сприймав отримувача її як нерівноцінного собі, а його несхожість як вимушено, у певних межах дозволену. І, нарешті, по мірі усвідомлення свободи як невід'ємної сутності людини та її природи, по мірі опанування свободою як невідчужуваним правом толерантність поступово стає на цей надійний фундамент, набуває рис цінності - в - собі і долає вузькі межі бути амортизатором міжконфесійних відносин, зіткненням в сфері котрих вона була зобов'язана своїм народженням. Суттєвим внеском в розроблення поняття толерантності був започаткований Дж. Локком погляд на неї в контексті її зв'язку із категоріями свободи, рівності, природженого права людини, які в ліберальній думці набули статусу підгрутня толерантності. Саме у такому смислі зміст толерантності та її обґрунтування зафіксовані Декларацією принципів толерантності, ухваленою ЮНЕСКО у 1995 році.

Література

1. Штирнер М. Единственный и его собственность/Пер. с нем. Б.В. Гиммельфарба, М.Л. Гохшиллера. - СПб.: Азбука, 2001. - 448 с.

2. Довгополова О.А. Толерантність та відторгнення в культурі раннього Нового часу// Філософська думка. - 2007. - № 2. - С.96 -111.

3. Лазутин А.В. Конфликт между христианами и иудеями Испании до мусульманского завоевания// Межкультурная дистанция и межкультурный диалог в истории и современности. Материалы открытого регионального молодёжного научного форума. - Самара: ООО "Издательство Сам НЦ РАН", 2008. - 330 с.

4. Национальная идея в Западной Европе в Новое время. Очерки истории / Отв. ред. В.С. Бондарчук. - М.: НКД "Зерцало - М", "Издательский дом "Вече", 2005. - 496 с.

5. ЖаклеГофф. Рождение Европы /Серия "Становление Европы"/Пер. с фр. А.И. Поповой. - СПб.: "Александрия", 2008. - 398 с.

6. Локк Дж. Опыты о законе природы//Сочинения: В 3 т./Пер. с англ. и лат. Т. 3 / Ред. и сост., авт. примеч. А.Л. Субботин. - М.: Мысль, 1988. - 688 с.

7. Локк Дж. Опыт о веротерпимости. - Т.3 / Ред. и сост., авт. примеч. А.Л. Субботин. - М.: Мысль, 1988. - 688 с.

8. Локк Дж. Послание о веротерпимости. - Т.3 / Ред. и сост., авт. примеч. А.Л. Субботин. - М.: Мысль, 1988. - 688 с.

9. Локк Дж. Два трактата о правлении. - Т.3 / Ред. и сост., авт. примеч. А.Л. Субботин. - М.: Мысль, 1988. - 688 с.

10. Локк Дж. Два трактата о воспитании. - Т.3 / Ред. и сост., авт. примеч. А.Л. Субботин. - М.: Мысль, 1988. - 688 с.

11. Гвидо Де Роджеро. Что такое либерализм// О свободе. Антология мировой либеральной мысли (I половина ХХ века). - М.: Прогресс - Традиция, 2000. - 696 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Розвиток теорії політичної культури в індустріальному суспільстві, її типи. Дослідження політичної культури американськими вченими С. Вербою та Г. Алмондом в питаннях проектування його результатів на сучасний етап політичного розвитку суспільства.

    курсовая работа [96,1 K], добавлен 19.05.2015

  • Специфічні ознаки та передумови становлення класичного лібералізму. Ліберальні принципи, які визначають відношення влади до суспільства та свобод і рівності людини. Значення розвитку ліберальної ідеології та її вплив на інші суспільно-політичні течії.

    курсовая работа [54,3 K], добавлен 11.12.2013

  • Партії як політичні угрупування. Представництво партій у парламенті. Період становлення двопартійної системи. Походження та політичні погляди торі та вігів. Торі при владі в історії Британії. Головні відмінності між торі та вігами на початковому етапі.

    курсовая работа [45,9 K], добавлен 10.04.2011

  • Социальная, политическая и экономическая атмосферы XVII века. Джон Локк как основоположник либерализма. Учение о происхождении и сущности государства. Проблема соотношения права и закона. Политический идеал Локка. Концепция представительного правления.

    курсовая работа [49,5 K], добавлен 16.11.2014

  • Биография британского педагога и философа Джона Локка. Анализ взглядов мыслителя на происхождение и формы государства. Обоснование им принципа разделения властей. Роль его идей в развитии правовых и политических теорий других философов и просветителей.

    реферат [24,1 K], добавлен 17.04.2014

  • Краткая биография, особенности личностного и идейного становления великих представителей политической мысли Возрождения и буржуазных революция Томаса Мора и Джона Локка. Анализ сочинений и трудов, описание форм и характеристик государства в них.

    презентация [411,7 K], добавлен 18.10.2013

  • Сутність, функції та типологія політичної культури як складової частини культури суспільства. Процес формування політичної культури. Особливості та специфіка політичної культури сучасної України, її регіональні відмінності після здобуття незалежності.

    реферат [35,8 K], добавлен 07.04.2012

  • Зародження ідей державності в українській суспільно-політичній думці ХІХ ст.: передумови виникнення та етапи становлення. М. Драгоманов – державницький підхід у націонал-лібералізмі. Еволюція державницьких поглядів, моделі української державності.

    курсовая работа [68,0 K], добавлен 02.06.2010

  • Історія виникнення лібералізму в США як політичної течії. Характерні ідеї класичної і сучасної ідеології. Основні характеристики, сутність та форми американського лібералізму, його значення в умовах глобалізації і сучасної комунікативної революції.

    курсовая работа [39,6 K], добавлен 03.01.2014

  • Політичні ідеї Стародавнього світу, вчення епох Середньовіччя і Відродження, Нового часу. Основні напрями західноєвропейської політичної думки ХІХ – початку ХХ ст.. Концепція тоталітаризму. Крах комуністичних режимів. Концепція політичного плюралізму.

    реферат [66,5 K], добавлен 14.01.2009

  • Історія виникнення лібералізму як політичної течії з схематичною візуалізацією, а також його порівняння із іншими світовими політичними ідеологіями. Аналіз місця у світовій історії та значення поширення ліберальної демократії та економічного лібералізму.

    реферат [1,6 M], добавлен 04.12.2010

  • Політичні погляди Н. Макіавеллі, оригінальність його ідей. Макіавелізм як маніпуляція поведінкою. Аналіз форм правління, місце релігії в політиці. Засоби досягнення цілей у політиці: про жорстокість і милосердя, отримувана насиллям влада, любов народу.

    курсовая работа [45,4 K], добавлен 08.10.2014

  • Дослідження різних підходів до визначення сутності політики. Взаємозв'язок політології з іншими науками. Зміст політичної філософії Макіавеллі. Поняття легітимності влади та ідеології лібералізму, типи політичних партій. Принципи і види виборчого права.

    контрольная работа [42,5 K], добавлен 21.05.2012

  • Політичні ідеї даосизму. Політико-правові ідеї Конфуція. Політико-правові ідеї легізму. Визначальні чинники поступального розвитку права, його ідейних основ, принципів і інститутів, механізмів правозастосування.

    контрольная работа [17,2 K], добавлен 21.09.2007

  • Політичні ідеї мислителів Княжої Русі та козацької держави 1648-1764рр. Демократично-народницькі погляди у ХХ ст. Державницька концепція С. Томашівського. Ідеї Братства тарасівців. Національно-державницька ідеологія. Причини виникнення націонал-комунізу.

    реферат [35,8 K], добавлен 13.06.2010

  • Діяльність українських таємних товариств та політичні ідеї його учасників в середині XIX ст. Проблеми ліквідації кріпацтва, відстоювання інтересів і прагнень селянської маси, поширення та втілення в життя ідей європейського лібералізму і просвітництва.

    реферат [21,3 K], добавлен 16.04.2011

  • Політико-правова думка Західної Європи, як базис виникнення договірної концепції походження держави. Поняття концепцій походження держави, їх види. Модель держави, яка утворилася внаслідок "суспільної угоди". Формування політико-правової культури України.

    курсовая работа [45,7 K], добавлен 12.02.2011

  • Особливості формування демократичного народнічества. Загальна характеристика інтегрального націоналізму. Головні ідеї лібералізму: свобода, рівність і братерство. Консерватизм. Націонал-комунізм. Національна ідея в діяльності українських партій.

    контрольная работа [43,8 K], добавлен 31.12.2008

  • Лібералізм як соціокультурний феномен, його значення в контексті глобалізації. Історія виникнення та розвитку політичного лібералізму. Аналіз сучасного положення неолібералізму в Англії, Німеччині, Франції та Америці. Місце ліберальних ідеї в Україні.

    реферат [89,4 K], добавлен 16.11.2010

  • Дослідження проблеми особи в політиці. Шляхи політичної соціалізації. Основні аспекти взаємозв'язку добробуту суспільства та його політичної системи. Агресивні форми поведінки в політиці. Основні методи політичної боротьби терористичних організацій.

    реферат [25,0 K], добавлен 28.09.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.