Теоретичні основи інформатики, комп’ютерна техніка та програмне забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ "Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана"

Кафедра інформатики

Реферат

Теоретичні основи інформатики, комп'ютерна техніка та програмне забезпечення

Виконав: Волинець А.В.

студент 1-ї групи І-го курсу

спеціальності 6506

Перевірив: Кравченко В.Г.

Київ - 2012

План

інформатика комп'ютер програмний клавіатура

1. Теоретичні основи інформатики

2. Програмне забезпечення

3. Комп'ютерна техніка

4. Перспективи розвитку



1. Теоретичні основи інформатики

Інформатика вивчає інформаційні технології, інформаційні системи, сучасні засоби та методи опрацювання даних, системи штучного інтелекту, комп'ютерні комунікації.

Термін інформатика виник на початку 60-х років у Франції (від фр. (informatiоn - інформація та automatique - автоматика) для позначення автоматизованого опрацювання різноманітних даних. У англомовних країнах цьому слову відповідає синонім Computer Science ( комп'ютерні науки), оскільки термін інформатика означає не тільки відображення досягнень комп'ютерної техніки, але й пов'язаний з процесами передавання та опрацювання даних різної природи.

"Інформатика - це технічна наука, що систематизує прийоми створення, збереження, накопичення, опрацювання та передачі даних засобами обчислювальної техніки, а також принципи функціонування цих засобів і методи управління ними".

Інформатика досить близька до технології, тому її предмет часто називають інформаційними технологіями, яка займається створенням нових технологій для розв'язання проблем у різних галузях наук.

Предмет інформатики складають такі поняття:

1.- апаратне забезпечення засобів обчислювальної техніки;

2.- програмне забезпечення засобів обчислювальної техніки;

3.- засоби забезпечення апаратної та програмної складових;

4.- засоби взаємодії людини з апаратними та програмними складовими.

Засоби взаємодії в інформатиці є поняття - інтерфейс. Тому засоби взаємодії апаратного та програмного забезпечення інколи називають також програмно-апаратним інтерфейсом, а засоби взаємодії людини з апаратними та програмними засобами - інтерфейсом користувача.

Основним завданням інформатики є систематизація прийомів та методів роботи з апаратними та програмними засобами обчислювальної техніки. Мета систематизації полягає у виділенні, впровадженні і розвиткові передових, найбільш ефективних технологій, в автоматизації опрацювання даних, а також методичному забезпеченні нових досліджень.

Інформатика - практична наука. Її досягнення повинні підтверджуватись практикою і прийматись в тих випадках, коли вони відповідають критеріям підвищення ефективності. Основними завданнями для практичних застосувань є:

- архітектура обчислювальних систем;

- інтерфейси обчислювальних систем;

- програмування;

- перетворення даних;

- захист інформації від несанкціонованого доступу;

- автоматизація опрацювання даних.

При цьому головним є не як виконати ту чи іншу операцію, а як виконати її ефективно.

Ми живемо в матеріальному світі, і все, що нас оточує, можна віднести до фізичних тіл або до фізичних полів. З курсу фізики відомо що фізичні тіла та поля перебувають у стані безперервних змін, пов'язаних з обміном енергією та її переходом з однієї форми в іншу. І зміна тіл і зміна полів можуть супроводжуватись появою сигналів. Усі види сигналів можна реєструвати. В момент реєстрації сигналів утворюються дані. Коли ці дані починає використовувати людина, вони стають для неї інформаційними даними, або інформацією.

Інформація є фундаментальним науковим поняттям. Воно є первинним і не має строгого наукового визначення. Особливість цього поняття є його універсальність - воно використовується практично у всіх сферах людської діяльності: природничих науках, філософії, біології, економіці. Разом з тим фундаментальної природничо-наукової дисципліни, яка б займалась природою інформації, не існувало. Фізика, хімія, біологія вивчають властивості інформації, а не її природу. Конкретний зміст поняття "інформація" залежіть від того, в якому контексті воно використовується.

В останні роки інформатика почала формуватись як природничо-наукова дисципліна, однак вона не вийшла ще за межі прикладної технічної науки, тому також не увела до цих пір строгого поняття інформації. В кращому випадку її розглядають як змістовну частину даних, яка інтерпретується людиною.

Однак, наукове визначення інформації дається досить просто, якщо припустити, що інформація - це динамічний об'єкт, не існуючий в природі сам по собі, а той, що утворюється в результаті взаємодії даних та методів. Він існує стільки, скільки триває ця взаємодія, а весь інший час він перебуває у вигляді даних.

Отже, інформація - це продукт взаємодії даних та методів, який розглядається в контексті цієї взаємодії.

Наприклад, книга - це сховище даних. Вона призначена для одержання інформації візуально, шляхом читання. Якщо спробувати різні книжки навпомацки, також можна одержати інформації, хоча напевне не ту, яка передбачалась авторами. Даний приклад пояснює сутність контексту взаємодії даних та методів.

Контекстний метод опрацювання даних - це той метод, який призначений для обробки даних певного типу. Цей метод відомий як тому, хто створює дані, так і тому, хто їх використовує. Для графічних даних контекстним є метод спостереження. Для текстових даних контекстним є метод, оснований на зорові та знання мови тексту. Для даних, що подаються радіохвилями, контекстними є методи перетворення даних за допомогою радіо або телевізійного приймача.

Є свої особливості і для комп'ютерної інформації. Для даних, що подаються в числовій формі і зберігаються у вигляді сигналів, зареєстрованих на магнітних ( або інших) носіях, контекстними є методи апаратні та програмні методи обчислювальної техніки.

З визначення інформації випливає важлива властивість інформації - динамічність. Тобто, інформація існує досить нетривалий термін часу - рівно стільки, скільки триває взаємодія даних та методів під час її створення, споживання та перетворення. Як тільки це ця взаємодія завершується, ми знову маємо справу з даним, але поданими вже в іншій формі. В даному випадку ми маємо справу з інформаційним процесом. Такий процес являє собою цикл утворення інформації з даних і збереження її у вигляді нових даних. Тому до інформаційних процесів належить: створення, пошук, збирання, зберігання, опрацювання, кодування, відображення, передавання й використання даних. Інформація існує досить нетривалий термін часу, але інформаційний процес триває стільки, скільки існують носії інформації. Наприклад, вивчаючи старовинні надписи, вчені продовжують інформаційний процес, розпочатий багато років тому.

Особливість інформаційного процесу в обчислювальній техніці полягає у тому, що певні його етапи відбуваються автоматично, без участі людини. В ході цих етапів дані, подані у вигляді зареєстрованих сигналів. взаємодіють як з апаратними методами (комп'ютерами та іншим обладнанням), так і з програмними методами (комп'ютерними програмами). При цьому важливою особливістю комп'ютерних програм є їх двоїстість. З одного боку, вони ведуть себе як дані, а з іншого - як методи опрацювання даних.

Дані - діалектична складова інформації. Вони являють собою зареєстровані сигнали. При цьому фізичний метод реєстрації може бути довільним: механічним, електричним, магнітним, оптичним, тощо. Відповідно до методу реєстрації дані можуть зберігатись і транспортуватись на носіях різних видів. Самим розповсюдженим видом носія, хоча і не самим економічним та надійним, є папір. В обчислювальній техніці в ролі носіїв інформації виступають різноманітні магнітні диски, стрічки, оптичні диски, тощо.

В ході виконання інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший за допомогою методів. Опрацювання даних містить в собі багато операцій, серед яких можна виділити наступні:

- збір даних - накопичення даних з метою забезпечення їх повноти для прийняття рішень;

- формалізація даних - зведення даних, одержаних з різних джерел, до однакової форми;

- фільтрація даних - відкидання "зайвих" даних, які не потрібні для прийняття рішення;

- сортування даних - впорядкування даних за певною ознакою;

- групування даних - об'єднання даних за певною ознакою з метою їх більш зручного використання;

- архівація даних - організація збереження даних в зручній та легкодоступній формі, як правило, в більш економному форматі;

- захист даних - комплекс заходів, направлених на запобігання втрати, модифікації або відтворення даних;

- транспортування даних - прийом та передача даних між віддаленими учасниками інформаційного процесу;

- перетворення даних - перевід даних з однієї форми або однієї структури до іншої.

Повний перелік операцій з даними набагато більший. Тому можна зробити висновок : опрацювання інформації має високу трудомісткість і тому її потрібно автоматизувати. Для автоматизації опрацювання даних різних типів їх потрібно подати в єдиній формі. Для цього використовують кодування даних. Звичайна людська мова є прикладом кодування даних. Азбука Морзе, нотна грамота, малюнки є також прикладами систем кодування. Своя система існує і в обчислювальній техніці. Вона основана на використанні двійкової системи числення. Для подання інформації використовується дві цифри : 0 та 1. Ці цифри називаються двійковими цифрами, або бітами. Таке подання є досить зручним. По-перше, одним бітом може бути виражене одне з двох понять : так (1) або ні (0). Один біт легко подати у вигляді сигналів різної фізичної природи : намагнічено (1) - не намагнічено (0); є струм (1) - немає струму (0); високий рівень напруги (1) - низький рівень напруги (0).

Двома бітами можна подати вже чотири стани, трьома - 8. Всього n бітами можливо подати 2ⁿ різних станів. Збільшуючи кількість розрядів на один, ми збільшуємо кількість можливих станів удвічі.

Біт є досить дрібною, а отже, і незручною одиницею виміру даних. Тому біти об'єднується у групи по 8 біт - байти. Два байти називаються машинним словом. Байти об'єднуються в кілобайти (1Кб = 1024 1000 байт), мегабайти (1 Мб = 1024 1000 Кб 1000 000 байт), гігабайти , терабайти і т. д. Враховуючи сучасні можливості виготовлення носіїв інформації і об'єми даних, які потрібно зберігати, найбільш вживаними одиницями виміру даних є мегабайти та гігабайти.

Для кодування числової інформації групи з декількох байт. При цьому як правило, старший біт відповідає за знак числа: 0- число додатне, 1 - число від'ємне. Так, для цілих чисел використовується два байти, для дійсних чисел - 10 байт. В такому випадку деяка кількість біт відводиться під мантису (тобто, значущі цифри числа), а інші - під порядок (разом за знаком).

Для кодування текстової інформації кожному символу ставиться у відповідність деяке ціле додатне число - його код. Так, одним байтом можна подати 256 різних символів. Цього достатньо для запису всіх символів англійського, російського (українського) алфавітів, цифр та спеціальних символів типу знаків арифметичних операцій, дужок, розділових знаків, тощо. Кодування символів визначається стандартом, яких на даний час існує досить багато. Це призвело до певних суперечностей - текст, поданий в одній кодовій таблиці, неправильно відтворювався в іншій. Для позбавлення цього недоліку в даний час використовується універсальна таблиця кодування UNICODE, яка основана на 16-бітному поданні символів. Цього достатньо для розміщення в одній кодовій таблиці символів більшості мов нашої планети.

Графічне зображення на екрані складається з дрібних точок, які називаються пікселями. Вони утворюють характерний візерунок, який називається растром. Для кодування графічної інформації використовується принцип декомпозиції. Його сутність полягає у тому, що будь-який колір подається у вигляді комбінації трьох основних кольорів: червоного, зеленого та блакитного. Якщо для кодування інтенсивностей кожної складової використовувати 8 біт (256 різних значень), то на кодування однієї точки екрану потрібно 24 розряди. При цьому така система забезпечує кодування близько 16,5 млн. кольорів. Такий режим подання графічного зображення називається повнокольоровим (True Color).

Всі дані зберігаються на зовнішньому носієві. Для одержання швидкого доступу до даних потрібно, щоб вони мали впорядковану структуру. В ролі такої структури використовується об'єкт змінної довжини, який називається файлом. Отже, файл - це послідовність довільної кількості байт, записаних на зовнішньому носієві даних, яка має ім'я. Тип даних визначає тип файлу.

Збереження файлів організовується в ієрархічній структурі, яка називається файловою системою. Для зручності роботи файли групуються в каталоги, які , в свою чергу, можуть містити інші каталоги. Вони являють собою іменовані сукупності файлів. На найвищому рівні ієрархії розташований кореневий каталог. Унікальність імені файлу полягає у тому, що повне ім'я файлу містить як власне його ім'я разом з маршрутом доступу до файлу. Маршрут завжди починається з логічного імені носія.

2. Програмне забезпечення

Призначення комп`ютера - виконання програм. Сукупність програм є програмним забезпеченням (software) комп`ютера.

За функціональною ознакою програмне забезпечення поділяється на системне і прикладне.

Системне (базове)програмне забезпечення включає:

1. Операційна система (OC), основною функцією яких є керування ресурсами (фізичними та логічними) і процесами лічильних систем. Існують такі ОС, як Windows 95 (98,2000), Windows NT, Unix, OS/2.

2. Мережне програмне забезпечення, призначене для керування спільними ресурсами в розподілених лічильних системах (NetWare 4.1, Windows NT Server, LAN Server 4.0 Advanced, Windows 2000).

3. Cервісні програми, до складу яких входять: файлові менеджери (Window Commander), утиліти (антивіруси, архіватори, програми для обслуговування дисків). Ці програми створюють і реалізують додаткові можливості для роботи комп`ютера.

4. Засоби для розробки програм - нового системного або прикладного програмного забезпечення (С++, Visual Basic, Visual C++, Java, Delphi).

Прикладне програмне забезпечення призначається для розв`язання певної цільової задачі проблемної сфери. Сюди можна віднести:

1. Текстові редактори (Word, WordPad, Блокнот).

2. Табличні процесори (Excel, Lotus).

3. Системи ілюстративної та ділової графіки та видавничі системи (Соrel Draw, PageMaker, Adobe Photoshop, Adobe Acrobat, Macromedia Flash, QuarkXPress).

4. Системне управління базами даних (Visual Foxpro, Paradox, Access, Oracle).

5. Експертні системи.

6. Системи автоматизованого проектування (AutoCAD).

7. Програми створення презентацій (Power Point).

8. Системи ведення бухгалтерського обліку (1С-бухгалтерія).

9. Правові БД (Лига, Право).

10. Програми розпізнавання символів (Fine Reader).

11. Програми -перекладачі (PROMT, LINGVO).

12. Програми оброблення відео- та звукових файлів (Cool Edit, WinAMP).

13. Навчальні системи іноземних мов.

14. Програми математичних розрахунків, моделювання та аналізу експериментальних даних.

3. Комп'ютерна техніка

Модульна структура комп`ютера дає змогу адаптувати її до потреб користувача.

Апаратні засоби (hardware) - сукупність усіх пристроїв, з яких складається комп`ютер, або які можуть додаватися до нього за необхідності.

До основних пристроїв комп`ютера належать:

- процесорний, або системний, блок;

- дисплей (монітор);

- клавіатура.

Додатково до комп`ютера можна підключити:

- принтер - пристрій для виведення інформації на паперовий аркуш або на спеціальну термостійку плівку. Принтери бувають матричні, струминні, лазерні, світлодіодні. Характеристикою принтера є швидкість (кількість сторінок за хвилину) та якість друку (роздільна здатність). Роздільна здатність матричних принтерів - 244 точки на дюйм (dpi) або 360 dpi, струминних - 1440х720 dpi, лазерних - 1200х1200 dpi;

- маніпулятор "миша"- пристрій для керування положенням курсора на екрані дисплея та для роботи з програмами;

- сканер - пристрій для введення з паперових носіїв у комп`ютер графічних зображень і тексту. Характеристика - роздільна здатність (1200х2400, 2400х2400 dpi), роздільність кольору, який обробляється (42 або 48 бітів), швидкість попереднього перегляду (4с.), час розпізнання повної сторінки тексту (25сю) або рисунка (20сю);

- пристрій для роботи з лазерними та цифровими дисками (CD-RW, DVD-ROM)

- пристрій для роботи з накопичувачами великих обсягів інформації (ZIP) ємністю 100 або 250 Мбайт;

- пристрої мультимедіа. Мультимедія - це спеціальна технологія, яка за допомогою програмного забезпечення і технічних засобів дає змогу використовувати на комп`ютері інформацію у вигляді звуків на рухових зображень (відео). Апаратними складовими мультимедіа є акустичний адаптер, мікрофон, акустичні колонки;

- модем - пристрій для обміну інформацією між комп`ютерами за допомогою каналів зв`язку (телефонної лінії, виділені канали);

- стример - пристрій для резервного копіювання великих обсягів інформації (до 10 Гбайт) на магнітній стрічці;

- плотер - пристрій для виведення графічної інформації на спеціальну плівку або пластик. Застосовується при виконанні проектно-конструкторських робіт, виготовленні рекламних плакатів тощо;

- джерело безперебійного живлення - пристрій, який протягом певного часу забезпечує комп`ютер електрострумом при його зникненні в електромережі. Він дає змогу коректно завершити всі працюючі програми комп`ютера. Залежно від потужності цього пристрою та потужності комп`ютера робота може тривати кілька годин;

- відеопроектор - пристрій для передачі зображення з екрана комп`ютера на настінний екран або на спеціальну відеостіну;

- ТВ-тюнер - пристрій для перегляду на екрані комп`ютера телевізійних передач;

- Web-камера - застосовується при проведенні відео-конференцій в мережі Internet;

- графічний планшет - пристрій для створення і роботи з графічними зображеннями (маніпулятором є багатокнопкова миша або перо для чіткішого позиціювання курсора на екрані дисплея);

- мережний фільтр - пристрій для захисту від перепадів напруги електроструму, а також для послаблення завад.

Системний блок. До його складу входять:

- материнська плата;

- жорсткий (твердий) диск ( вінчестер);

- пристрій для роботи з CD- та DVD-дисками;

- дисководи для гнучких дискет;

- блок живлення.

Материнська плата. Характеристикою її є архітектура. Застарілі моделі шини - ISA та VESA, останні - PCI, AGP. До складу материнської плати входять такі основні компоненти:

- процесор, який виконує всі розрахунки та оброблення інформації. Параметрами процесора є тактова частота і тип (модель). Тактова частота характеризує швидкість роботи процесора і виражається в мегагерцах.

- оперативна пам`ять (RAM) - містить програми ОС, прикладні програми, а також результати роботи процесора. Обмін інформацією відбувається дуже швидко, оперативно, але дані зберігаються тільки до перезавантаження або вимикання комп`ютера, тобто тимчасово. Ємність RAM - 16, 32, 64, 128, 256, 512 Мбайт;

- відеокарта - використовується для роботи з графічними зображеннями. Має ємність пам`яті до 64 Мбайт;

- звукова карта - виконує оброблення звуків, мови;

- мережна карта - застосовується при роботі в комп`ютерній мережі;

- перезаписуючий постійний запам`ятовуючий пристрій (ППЗП) - містить програми та дані, занесені під час виготовлення комп`ютера, за допомогою яких відбуваються вмикання комп`ютера та тестування його пристроїв. У ППЗП зберігається базова система введення-виведення (BIOS), що контролює роботу усіх складових комп`ютера;

- контролери (адаптори) - електроні плати для виконання обміну даними між процесором і зовнішніми пристроями. Контролери взаємодіють із процесором та оперативною пам`яттю через системну магістраль, передачі даних, яка називається шиною;

- порт - засіб для підключення периферійних пристроїв до материнської плати. Порти бувають паралельні - LPT1 та послідовні - COM1. Останній часом набуває популярності порт USB, який дає змогу підключитися до 256 пристроїв.

Жорсткий диск (вінчестер). Він використовується для постійного зберігання інформації. При форматуванні диска на ньому формуються концентричні кола - доріжки, які розбиваються на сектори. Обмін інформацією між оперативною пам`яттю та диском відбувається секторами. Сектор стандартного розміру зберігає 512 байтів даних. Кожний системний диск містить власну систему для збереження файлів, яка називається таблицею розміщення файлів (File Allocation Table, скорочено FAT). Вінчестер характеризується інтерфейсом, ємністю пам`яті, частотою обертання шпинделя, розміром кеш-пам`яті, часом пошуку, швидкістю обміну даними, шумовим рівнем та деякими іншими параметрами.

Пристрій для роботи з оптичними та лазерними накопичувачами. Він використовується для збереження великих обсягів інформації (1-3 Гбайт), характеризується збільшеною у 8, 24, 40, 48, 52 рази мінімальною швидкістю 150 Кбайт/с для введення-виведення інформації

Дисплей. Він призначається для відображення текстової, графічної та відеоінформації. Основними характеристиками дисплея є роздільна здатність, кількість кольорів(палітра), розмір екрана.

Клавіатура. Вона служить для введення в комп`ютер інформації для користувача. Клавіатури умовно можна поділити на такі блоки:

1. функціональні клавіші;

2. алфавітно-цифровий блок;

3. блок клавішей керування курсором;

4. блок цифрової клавіатури.

Американський вчений Джон фон Нейман у 1946 році сформулював загальні принципи організації та функціонування комп`ютерів, тобто він описав архітектуру комп`ютерів, яку прийнято називати фонейманівською.

Згідно з його працею до складу апаратної частини комп`ютера повинні входити такі основні пристрої (функціональні блоки): пристрій управління, арифметико-логічний пристрій (здебільшого АЛП та пристрій управління об`єднується одним словом "процесор"), оперативна пам`ять та пристрої введення і виведення.

Щоб розв'язати певну задачу, до пам`яті комп`ютера потрібно ввести програму, яка визначає процес розв`язування, а також потрібні дані. Команда і дані, які вона має обробити, вводяться до АЛП, після чого команда виконується, і її результат записується в оперативну пам`ять. Пристрій управління визначає адресу наступної команди в пам`яті комп`ютера, і вона в свою чергу надходить до АЛП. Процес виконання програми послідовно триває доти, доки не трапиться команда завершення роботи програми.

За Дж. Фон Нейманом робота комп`ютера базується на двох принципах - програмного управління та збереження програми у пам`яті. Тобто, пам`ять це пристрій для збереження інформації, а центральний процесор обробляє інформацію.

Тобто, в основу побудови програмного управління більшості комп`ютерів покладені наступні принципи:

1. Принцип програмного управління. Програма складається з набору команд, які виконуються процесором автоматично у певній послідовності.

2. Принцип однорідності пам`яті. Програми та дані зберігаються в одній і тій же пам`яті. Тому комп`ютер не розрізняє, що зберігається у даній ячейці пам'яті - число, текст, команда. Над командами можна виконувати дії, як над даними.

3. Принцип адресності. Структурно основна пам`ять складається з нумерованих ячейок; процесору у довільний момент часу доступна будь-яка ячейка.

Революційність ідей Дж. Фон Неймана полягає в тому що, щоб зберігати в пам`яті не тільки інформацію, а й команди для її обробки!



4. Перспективи розвитку

Наслідком об`єктивного процесу інформатизації суспільства та освіти є поява дистанційного навчання як найбільш перспективної, гуманістичної, інтегральної форми освіти, орієнтованої на індивідуалізацію навчання.

Передумовами розвитку дистанційного навчання є:

- бурхливий розвиток інформаційних технологій;

- поступове і неперервне зниження вартості послуг на підключення та використання глобальної мережі Internet, її ресурсів і серверів;

- суттєве поглиблення процесів упровадження інформаційних технологій в освітню практику;

- значне поширення засобів комп`ютерної техніки серед населення.

Дистанційне навчання - нова організація освітнього процесу, що ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання, так і нових інформаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання, і призначається для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров`я. Дистанційне навчання дає змогу впроваджувати інтерактивні технології викладення матеріалу, здобувати повноцінну освіту, підвищувати кваліфікацію співробітників у територіально розподілених місцях.

У дистанційному навчанні змінюється роль і вимоги до викладачів Лекції складають лише невелику частку, процес навчання орієнтується на творчий пошук інформації, вміння самостійно набувати необхідних знань і застосовувати їх до вирішення практичних завдань, використовуючи сучасні технології. Викладачі дистанційних курсів повинні мати універсальну підготовку, володіти сучасними педагогічними та інформаційними технологіями, бути психологічно готовими до роботи зі студентами у новому навчально-пізнавальному середовищі. Завдяки таким засобам дистанційного навчання як дискусійні форуми, електронні обговорення засвоєного матеріалу,спискам розсилання, створюється нове навчальне середовище, в якому студенти почувають себе невід`ємною частиною колективу, що різко збільшує мотивацію до навчання. Викладачі повинні володіти методами для створення і підтримки такого навчального середовища, розробляти стратегії проведення такого типу взаємодії між учасниками навчального процесу, підвищувати творчу активність та власну кваліфікацію.

Дистанційну освіту забезпечують такі технології:

- кейстехнологія - видача портфеля з повним набором навчально-методичних матеріалів із кожної дисципліни. Інформація подається як у вигляді книжок, методичок, так і на СD-дисках, аудіо- та відеокасетах, у вигляді мультимедійних програм.

- мережна - використання засобів віддаленого доступу для одержання потрібної навчальної інформації, проведення індивідуальних консультацій з викладачами, контролю знань. Ця технологія значно ефективніша за традиційну, тому що вона орієнтується на індивідуалізацію навчання;

- телевізійна - можна одночасно охопити процесом навчання велику кількість населення. Ця технологія має більш інформаційний характер.

Размещено на Allbest.ru

...