Психологічні основи міжнародних реабілітаційних програм для потерпілих від крупномасштабних критичних інцидентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство Внутрішніх Справ України

УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Міністерство охорони здоров'я України

Міжнародний дитячий медичний центр “Євпаторія”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

ПСИХОЛОГIЧНI ОСНОВИ МIЖНАРОДНИХ РЕАБIЛIТАЦIЙНИХ

ПРОГРАМ ДЛЯ ПОТЕРПIЛИХ ВIД КРУПНОМАСШТАБНИХ КРИТИЧНИХ IНЦИДЕНТIВ

Спеціальність 19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Лоренсо Руіс Алексіс

Харків 2000



УДК 159.922:614.876:615.8

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, Христенко Віталій Євгенович, доцент кафедри прикладної психології Університету внутрішніх справ.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Дусавицький Олександр Костянтинович, професор кафедри психології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна , м. Харків;

кандидат психологічних наук Гарнець Оксана Миколаївна, координатор програми “Юнеско - Чорнобиль”, м. Київ.

Провідна організація:

Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, кафедра психології, м. Харків.

Захист відбудеться 22 квітня 2000 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.64.700.04 при Університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 21 березня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат психологічних наук, доцент Тімченко О.В.

психологічний реабілітаційний шок культуральний



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В останні роки перед психологічною наукою зросли проблеми, пов'язані з різними аспектами наслідків від крупномасштабних критичних інцидентів, які впливають на соматичне та психічне здоров'я потерпілих (А.В. Кірічук, С.Д. Максименко, Л.А. Пергаменщік, С.І. Яковенко). У дев'яності роки в рамках ООН все більше вчених почали займатися дослідженнями психологічних проблем стихійного лиха, катастроф, міжнаціональних конфліктів і багатьох інших крупномасштабних критичних інцидентів (R.E. Cohen, Fr. Ahearn, B.R. Lima, J. Mitchell).

Актуальність теми. Розуміння наслідків крупномасштабних критичних інцидентів вимагає поступового розвитку міжнародних програм допомоги потерпілим. Поява останнім часом значної кількості різноманітних катастроф техногенного і природного характеру призводить до того, що велика кількість людей опиняється в ролі постраждалих. Все більше місце займають Міжнародні реабілітаційні програми для постраждалих від наслідків крупномасштабних критичних інцидентів із залученням фахівців з різних країн.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Психологічні дослідження були виконані в рамках Президентської програми України Л. Кучми “Діти України”; міждержавної угоди між Міністерствами охорони здоров'я України і Республіки Куби, яка направлена на спільне наукове обгрунтування і проведення методик відновлювального оздоровлення і лікування дітей, що проживають на територіях з радіонуклідним забрудненням; відповідно до науково-дослідних розробок Національної Групи Психології Міністерства Охорони Здоров'я Куби.

Об'єкт дослідження - процес психологічної реабілітації осіб, які потерпіли від крупномасштабних критичних інцидентів.

Предмет дослідження - структура, особливості і динаміка психологічної складової Міжнародних програм реабілітації для осіб, які потерпіли від крупномасштабних критичних інцидентів.

Мета дослідження - визначення принципів і методів психологічних робіт при розробці і проведенні Міжнародних реабілітаційних програм на основі комплексної психологічної діагностики і реабілітації психологічного стану осіб, які потерпіли від наслідків крупномасштабних критичних інцидентів.

Гіпотеза дослідження - визначальним чинником дестабілізації особистості, яка потерпіла від крупномасштабних критичних інцидентів, є психологічний. Виділення в рамках Міжнародних реабілітаційних програм психологічної складової як самостійного компонента надає істотну допомогу в найшвидшому виході постраждалих з кризової ситуації.

Для досягнення поставленої мети і перевірки запропонованої гіпотези в ході дослідження були поставлені завдання:

Проаналізувати зміни в психологічному стані осіб, які потерпіли від наслідків крупномасштабних критичних інцидентів, визначаючи всі найбільш значущі чинники і обставини, які призводять до психоемоційного неблагополуччя.

Експериментально вивчити психологічний статус потерпілих від наслідків крупномасштабних критичних інцидентів, які проходять Міжнародні реабілітаційні програми.

Розробити і випробувати програму психологічної реабілітації постраждалих від наслідків крупномасштабних критичних інцидентів, які знаходяться в умовах Міжнародних реабілітаційних програм.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що проведена оцінка психологічного культурального шоку у постраждалих від наслідків крупномасштабних критичних інцидентів і механізмів його прояву в умовах Міжнародних реабілітаційних програм. Вивчено і теоретично пояснено психологічне новоутворення “психологічний культуральний шок” у постраждалих від наслідків крупномасштабних критичних інцидентів. Виділено ряд властивих їм особливостей при проведенні Міжнародних реабілітаційних програм. Розроблені і запропоновані керовано-інтенсивна інтерактивна модель психологічної допомоги і принцип “амортизації негативного психологічного впливу”.

Практична значення отриманих результатів. Розроблено алгоритм збирання і обробки психодіагностичних даних для здійснення психореабілітаційних заходів під час проведення Міжнародних реабілітаційних програм для постраждалих від наслідків крупномасштабних критичних інцидентів. Представлена і впроваджена керовано-інтенсивна інтерактивна модель організації психологічної допомоги постраждалим від наслідків крупномасштабних критичних інцидентів. Розроблена і впроваджена програма психологічної підготовки осіб і професіоналів “особливого ризику”, які пов'язані з крупномасштабними критичними інцидентами.

Особистий внесок здобувача. Під особистим керівництвом автора, який займає посаду завідуючого Відділенням психологічної служби реабілітаційного центра “Тарара” і головного психолога Міжнародної державної програми медико-психологічної реабілітації постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи - “Діти Чорнобиля” з початку її організації (в 1990 р.), були організовані і проводяться такі Міжнародні психологічні реабілітаційні програми на Кубі: в 1991 р. - з постраждалими від наслідків землетрусу в Вірменії (1988 р.); в 1992 р. з бразильською групою постраждалих від наслідків радіологічного інциденту м. Гоаянія (1987 р.); в 1997 р. з постраждалими від виверження вулкана на острові Монтсеррат. У 1994 р. за активною участю автора створений Національний центр психологічної підготовки фахівців професій “особливого ризику”, пов'язаних з крупномасштабними критичними інцидентами в рамках Кубинського Національного Товариства Червоного Хреста. З лютого 1998 р. працює психологом консультантом Міжнародної українсько - кубинської реабілітаційної програми в Міжнародному дитячому медичному центрі “Євпаторія”, м. Євпаторія.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження були докладені на 26 Міжнародних конференціях: “PsicoHabana '92, ' 94, `96 (Гавана, Куба); “Охорона здоров'я дітей” (Київ, 1992); “Менталітет і духовність людини” (Луцьк, 1994); конференція з плацентарної гістотерапії в області дерматології (Гавана, Куба, 1995); “Наслідки на стан здоров'я людини і його оточення десять років після Чорнобильської аварії” (Київ, 1996); 4- ий Міжнародний конгрес з питань бід і 1-а Міжнародна наукова конференція пожежників-рятівників (Гавана, Куба, 1996); “Десять років після радіологічного інциденту м. Гоаянія: аналіз наслідків на здоров'ї людини і навколишній екології” (Гоаянія, Бразілія, 1997); “Acta Evpatorica” (Євпаторія, 1998); презентація і відкриття Міжнародного дитячого медичного центра “Євпаторія” (Євпаторія, 1998); “Соціально-психологічна реабілітація населення, потерпілого від екологічних і техногенних катастроф” (Мінськ, 1998, 1999); “Медико-соціальна реабілітація дітей і підлітків” (Харків, 1998); “Актуальні проблеми юридичної психології” (Київ, 1999); “Діти Чорнобиля” (Гавана, 1990-1997, 1999); наукове читання Інституту Психології АПН України ім. Г.С. Костюка (Київ, 1994).

Публікації. Зміст і результати досліджень відображені в 14 публікаціях.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 136 сторінках і складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 7 додатків. Список використаних джерел містить 487 найменувань; додатки подані на 33 сторінках.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі описується актуальність проблем, сформульована мета роботи, визначений об'єкт і предмет досліджень, виявлені наукова новизна і практична значущість, представлені положення, які виносяться на захист, наведена структура дисертації.

У першому розділі “Виникнення і вияв комплексу жертви у постраждалих від наслідків крупномасштабних критичних інцидентів” проводиться аналіз досліджень основних напрямів психологічних характеристик осіб, які потерпіли від наслідків крупномасштабних критичних інцидентів.

У дослідженнях були використані принципи теорії загальної, вікової і соціальної психології, які були розроблені: Б.Г. Ананьєвим, М.Я. Басовим, Л.І. Божович, Л.Ф. Бурлачуком, Ф.Е. Василюком, Л.С. Виготським, І.В. Дубровіною, Я.Л. Коломінським, Г.С. Костюком, А.В. Кукурузою; А.Н. Леонтьєвим, С.Д. Максименком, В.Н. Мясищевим, С.Л. Рубінштейном, Д.І. Фельдштейном, M. Calvino, R. Cura, T. Cordero, G. Farinas, M. Fuentes, F.L. Gonzalez Rey, T. Ibanez, E. Pichon Riviere, A. Quiroga, A. Alonso, E. Cairo Varcacel, J. Grau, L.F. Herrera Gimenez, M. Martin, F. Morales Calatayud, R. Perez Lovelle, W. Riso, M.A. Roca, D. Zaldivar.

Стихійне лихо і катастрофи мають свою специфіку з психологічної точки зору: відмінності від інших видів кризових і екстремальних ситуацій за своїми індивідуальними і соціальними реакціями; присутність типових і нетипових психологічних реакцій внаслідок стихійного лиха і катастроф; специфічність професійної допомоги постраждалим і рятувальникам. Треба зазначити, що техногенні аварії та катастрофи складають 70 - 80 % всіх відомих надзвичайних ситуацій.

Психологічний термін, який більш адекватно узагальнює психотравмуючий характер бід і катастроф, має назву - “крупномасштабний критичний інцидент” (ККІ). Він є причиною порушення нормативного коридору життєвого шляху людини та її оточення. Ці порушення можуть бути у вигляді психофізіологічної і психосоціальної форм, які відбиваються на індивідуально - особистісному, окремо - груповому і суспільному рівні: боязнь, паніка, тривожність, депресія, небажання жити на потерпілих територіях. ККІ розвивається поетапно в три основних етапи: докритичний, критичний і пост- критичний.

У посткритичному етапі звичайно у постраждалих розвивається “комплекс жертви”, який часто пов'язаний з конкретним ККІ (Хіросіма, Нагасакі, Чорнобиль, Гоаянія та ін.). Це проявляється у вигляді зміни суб'єктивного світовідчування і процесу реадаптації у постраждалих. Серед багатьох причин цього виділяється “пресинг” психосоціального впливу від ККІ. Цей “пресинг” може викликати масову мобілізацію на розв'язання проблем, що виникли, або порушення психічного здоров'я у постраждалих, що викликає необхідність надання їм кваліфікованої допомоги. Самою вразливою категорією постраждалих є діти і люди старшого віку. При наданні психологічної допомоги необхідно враховувати специфічні психологічні реакції у них і їх оточення.

Комплекс впливів наслідків ККІ на постраждалих викликає у них психологічне новоутворення у вигляді “психологічного культурального шоку” (ПКШ). Це новоутворення визначається нами як несподіване прогресуюче погіршення загального психічного стану у значної частини членів даного суспільства. ПКШ протікає в фазовий формі. У першій фазі - “еректильній”, потерпілі збуджені, ейфоричні, не здатні усвідомлювати важкості свого стану і отриманих від ККІ психологічних ушкоджень. Основним процесом цієї фази є збудження. Друга, “торпідна”, фаза характеризується загальмованим, апатичним станом потерпілого, який ще не здатний адекватно і швидко реагувати на ситуацію, що виникла. Основоположний процес цієї фази - гальмування. Третя фаза, “екзистенціальна”, виникає внаслідок загрози існування потерпілого і його оточення, і характеризується невизначеною рівновагою між збудженням і гальмуванням.

Звичайно у постраждалих даний критичний інцидент є для них точкою відліку всіх своїх проблем, які зв'язуються ними безпосередньо з ККІ. Таке явище позначене як “первинний психологічний культуральний шок” (ППКШ). Сукупність психотравмуючих реакцій, викликаних з суб'єктивної точки зору потерпілих не ККІ, а подальшими новими умовами життєдіяльності, визначено як “вторинний психологічний культуральний шок” (ВПКШ).

Аналіз міжнародного досвіду дозволяє встановити, що одні й ті ж ККІ стають причиною різних реакцій у представників різних культур. Це викликане тим, що для одних культур ця психотравмуюча подія є несподіваною, а для інших - “звична”. У другому випадку більшість членів суспільства більш підготовлена до ситуацій і подіями надзвичайного характеру. Таке явище позначене як “культурний історичний тренінг” (КІТ).

Для досягнення нормативного “коридору життєвого шляху” у постраждалих необхідно використати програми допомоги, в основі яких лежить принцип “амортизації” натиску психосоціального впливу ККІ. Цей принцип полягає в своєчасному, адекватному, науковому конкретно - історичному впливі на потерпілого.

Аналіз існуючих Міжнародних реабілітаційних програм дає можливість узагальнити основні напрями їх розробки і деякі недоліки. Міжнародні реабілітаційні програми (МРП) - це спеціально розроблені програми надання допомоги потерпілим від крупномасштабних критичних інцидентів, які включають в себе різні види і форми допомоги (гуманітарно - матеріальне; дослідницько - епідеміологічне; медичне; психологічне; виховно - педагогічне). Дані програми розробляються фахівцями однієї або декількох країн і застосовуються на території потерпілої країни, або за її межами. Фахівцями - розробниками враховується як національний досвід, так і досвід міжнародного наукового співтовариства, однак в більшості випадків не приділяється належної уваги питанням впливу ККІ на психіку постраждалих, що призводить до деякої “однобічності” в організації надання їм допомоги.

У другому розділі “Особливості психічного стану дітей, потерпілих від крупномасштабних критичних інцидентів” представлені методи психологічних досліджень, проведених з різними групами постраждалих від наслідків ККІ в умовах МРП на Кубі і їх результати.

Були використані дві групи психологічних методів і методик. Перша група - випробувані в літературі і на практиці з постраждалими від ККІ: опитувальник Айзенка (варіант, розроблений колективом НДІ ім. В.М. Бехтерева); тест тривожності Ч.Д. Спілбергера в дитячому варіанті (State Trait Anxiety Inventory for Children STAIC); методика оцінки способів реакції на конфлікти Томаса Кілменна, шкали самооцінки Дембо-Рубінштейна.

Другу групу складають методики, розроблені і випробувані в реабілітаційному центрі “Тарара” (Республіка Куба): опитувальники “Мої особливі побажання під час перебування на Кубі” і “Мої особливі спогади про Кубу”; дитячий варіант опитувальнику по депресії (Inventario de Depresion Rasgo/Estado en el Nino IDEREN); психологічний опитувальник. Інформація оброблялася на ЕОМ за допомогою пакету програми Software Statgraft 4.1 1992.

Психологічні дослідження були проведені на контингенті - 924 потерпілих дітей від наслідків ККІ, які знаходилися в момент психологічних досліджень в умовах МРП. Вибірка ділиться на дві групи: група А і група Б.

Група А - 477 дітей у віці 9-17 років, які проходили МРП на Кубі, поділяється на: А(I) - 404 "чорнобильці"; А (II) - 22 особи, які постраждали від радіологічного інциденту м. Гоаянія; А (III) - 9 постраждалих від землетрусу в Вірменії; А (IV) - 42 постраждалих від виверження вулкана на острові Монтсеррат.

Група Б - 447 постраждалих аналогічного віку від наслідків Чорнобильської катастрофи, які проходили психореабілітаційні заходи в рамках українсько - кубинської МРП в Міжнародному дитячому медичному центрі (МДМЦ) “Євпаторія”.

Проведені дослідження показали, що у потерпілих дітей (групи А) спостерігається високий рівень емоційної лабільності, що проявляється: у високих показниках тривожності і депресії (особистісної і реактивної); тенденції до підвищеному нейротизму; в неадекватності стилів володіння конфліктними ситуаціями, в заниженої самооцінці. Все це призводить до зниження адаптаційних можливостей потерпілих.

46.7 % потерпілих дітей тільки згодом відносилася довірливо до факту реальності випадку ККІ. Таке недовірливе відношення виявляється більше у постраждалих від наслідків ККІ, пов'язаних з радіоактивними речовинами. Серед чорнобильських дітей 50.2 % відразу не повірили в реальність факту про аварію на ЧАЕС в 1986 р. Таке ж відношення спостерігається у бразильських дітей (45.4 %). Таке недовірливе відношення і заперечення реальності походження конкретних крупномасштабних критичних інцидентів потрібно вважати, швидше усього, виявом захисного механізму.

Більшість потерпілих (68.6 %) вважають інформованість про наслідки ККІ недостатньою. Недостачу інформованості в більшій мірі відмітили постраждалі від наслідків радіоактивних ККІ. 82.2 % вважали можливим понести великі “глобальні втрати” (будинок, роботи батьків, екологічне забруднення і корінні зміни співтовариства) від наслідків ККІ. Постраждалі від наслідків природного і стихійного лиха більш значуще оцінювали присутність глобальних втрат, ніж постраждалі від наслідків радіоактивних ККІ.

У системі психосоціальних відносин від наслідків ККІ 68.3 % постраждалих вважають свої втрати значущими. Це іноді веде до того, що самі постраждалі або їх оточення намагаються узагальнити всі ці психосоціальні втрати в єдине ціле (наприклад, у вигляді “комплексу жертви” або “нещасного). Негативне відношення до наявності всіляких ярликів, пов'язаних з конкретним виглядом ККІ (“чорнобилець”, “радіаакцидентований”, “інвалід”, “біженець”), виявляється у 71.7 % постраждалих. Суб'єктивне відношення до впливу наслідків ККІ на екологічні чинники відзначене у 61.6 % учасників, які далі середні і високі суб'єктивні оцінки пошкодження екологічних чинників в їх зонах мешкання від наслідків ККІ.

Оцінка психотравмуючого впливу наслідків ККІ на розвиток дитячої особистості показала: 47.3 % учасників заперечували особистісний досвід якихсь життєво-значущих стресових подій в період “до - ККІ”; 71 % дітей відмітили наявність особистісного досвіду з двома або більше вказаних життєво-значущих стресових подій в період “після - ККІ”. Негативний вплив наслідків ККІ на їх найближче майбутнє постраждалі оцінювали у 69.1 % випадків.

На основі всіх вказаних критеріїв більшість потерпілих дітей груп А в момент психологічного дослідження на Кубі знаходилися в екзистенціальній фазі розвитку психологічного культурального шоку, незважаючи на різницю між ними по часових періодах “пост - ККІ” і специфічності кожної події. Інтеграція і співвідношення всіх теоретико-методологічних критеріїв і результатів психологічних досліджень дає нам можливість ранжувати всіх постраждалих за принципом виявів психологічного культурального шоку: діти з о. Монтсеррат; з Вірменії; постраждалі від аварії на ЧАЕС і діти з Бразилії відповідно.

Постраждалі оцінюють тенденцію до погіршення екологічної ситуації в своїх країнах незалежно від об'єктивного ушкодження їх життя від наслідків ККІ. Найчастіше спостерігається явно низька самооцінка, виражена в песимістичних настроях, що підтверджується збільшенням і різноманітністю функціональних скарг і симптомокомплексів. Це є загальною закономірністю для всіх груп потерпілих. У них переважає завищена суб'єктивна оцінка ККІ в порівнянні з об'єктивними експертними думками.

При перебуванні постраждалих на Кубі (групи А) з ними були проведені психореабілітаційні заходи. Необхідно виділити конкретні цілі цієї психологічної реабілітації: мотивування постраждалих до активної участі в процесі роботи; створення і розвиток навичок і умінь для розуміння і опору ККІ; розвиток здатності до адекватного самоаналізу і самооцінці; сприяння контролю над їх нинішнім і майбутнім життям.

Реабілітація повинна носити комплексний характер. Досягнути комплексності можливо застосуванням інтенсивно - керованої інтерактивної моделі організації психологічної допомоги. Під цією моделлю розуміється повноцінне, цілісне, рівноправне активне підключення психологічних реабілітаційних програм в роботу у всіх структурах МРП. Інтенсивність викликана обмеженим часом для проведення реабілітаційних заходів, і полягає в прагненні до постійному, безперервному взаємообміну і взаємовідношенню між цими заходами. Вона повинна мати і динамічний характер і постійно розвиватися. З метою управління реабілітаційним процесом він повинен носити інтерактивний характер, який виявляється у взаємних відносинах між потерпілим і реабілітатором, який надає психологічну допомогою. Ведучим принципом психореабілітаційної роботи в рамках цієї моделі вважається принцип “амортизації”. Це дозволить в самому найближчому часі і адекватній формі отримати відновлення нормального образу життя в потерпілому суспільстві.

Розроблена модель психологічної допомоги враховує процес формування ПКШ з метою його контролю і досягнення благополучної психосоціальної адаптації постраждалих. Дана модель передбачає розвиток двох напрямів психологічної реабілітації: психологічна підтримка постраждалих і цілеспрямована психологічна допомога постраждалим з різними захворюваннями.

Психологічна реабілітація в рамках когнітивно - інформаційного підходу, розробленого У. Рісо, має чотири рівні: 1. Активація когнітивно - афективної системи. 2. Формування інформаційної суперечності. 3. Когнітивне рішення або афективна переробка інформації. 4. Створення і усвідомлення нового особистісного значення.

Психореабілітаційні заходи проводилися як в індивідуальній, так і в груповій формі і звичайно плануються в кількості 10 сеансів. Сеанс триває 30-40 хвилин. Періодичність сеансів протягом тижня залежить від типу потерпілого і часу перебування його в даній установі.

Всі сеанси мають загальні наступні моменти: перша частина направлена на визначення самопочуття у потерпілого і динаміки симптомокомплексів (когнітивних, афективних, поведінкових); обговорення виконання і ефективності призначених терапевтичних рекомендацій; основна частина сеансу; підведення підсумків сеансу; призначення певних психотерапевтичних рекомендацій і завдань. Також розроблена програма цілеспрямованої психологічної допомоги постраждалим з різними захворюваннями.

З групи А психологічну реабілітацію одержало 76.1 % постраждалих. Вони були включені до груп ризику за своїми показниками, які мали більш психотравмуючий характер, і у них виявлені більш значущі оцінки за всіма психофізіологічними і психосоціальними показниками.

Психологічна допомога надавалася відносно здоровим чорнобильським дітям (А-I.1 - 150 чоловік) і дітям з хронічними захворюваннями (А-I.2 - 140 чоловік). Психореабілітація дітей групи А-I.1 проходила у вигляді 10 сеансів: “Психосоціальне взаємне знайомство”, “Психосоціальна адаптація”, “Психологічні реакції”, “Особистісні характеристики”, “Скрутні ситуації”, “Як бути перед скрутними ситуаціями”, “Самоаналіз і самоконтроль над нинішнім життям”, “Самоаналіз і самоконтроль над майбутнім життям”, “Моя самооцінка”, “Я тут і тепер”. Психореабілітаційна робота з дітьми з хронічними захворюваннями (група А-I.2) також організувалася у вигляді 10 сеансів. Загалом зміст кожного сеансу не відрізнявся від попередніх, але з урахуванням специфіки психосоціального статусу цих постраждалих.

Психореабілітаційні заходи з бразильськими постраждалими в основному носили груповий характер (А-II). Враховуючи специфічність цієї групи паралельно було проведено: шість сеансів у вигляді сімейної психотерапії і 10 сеансів групової психотерапії, які не відрізняються від сеансів з групою відносно здорових постраждалих від наслідків Чорнобиля.

Психореабілітація постраждалих з Вірменії (група А-III) проходила протягом 8 сеансів: “Психосоціальне взаємне знайомство”, “Адаптація”, “Здоров'я”, “Емоційні стани”, “Стилі володіння конфліктною ситуацією”, “Перспектива”, “Самооцінка”, “Тут і тепер”. Зменшення кількості сеансів не суперечить суті даного підходу, а викликане підвищеною зайнятістю постраждалих медичними спеціалізованими процедурами.

Психологічна реабілітація з постраждалими з о. Монтсеррат (група А-IV) проходила у вигляді 7 сеансів: “Знайомство”, “Домагання”, “Переживання”, “Емоційна експресивність”, “Світосприймання”, “Особисте вірування”, “Спогади”. Скорочення кількості сеансів викликане двома причинами: скорочений період перебування постраждалих на Кубі (21 день) і прагненням постраждалих отримати саме психологічну допомогу.

Після проходження МРП на Кубі у потерпілих груп А спостерігається тенденція до зменшення психосоціальних проблем. Відмічається придбання з боку потерпілих нових знань, навичок, умінь, підвищується стресо-стійкість. Прикладом цього є зміни показників самооцінки по 10 бальній шкалі, що проводяться в кожному сеансі. Більш помітні позитивні зсуви самооцінки виявляються у чорнобильських дітей з хронічними захворюваннями (група А-I.2). В меншій мірі спостерігалися зміни у чорнобильських дітей відносно здорових (група А-I.1).

Психологічні дослідження показують, що криза життєвого шляху, яка спостерігається, є виявом ПКШ. Він у більшості постраждалих виявляється в зв'язку з різкими змінами звичайних умов життєдіяльності від наслідків ККІ. У залежності від своєчасного прийняття сукупності необхідних заходів ПКШ може бути керованим або не керованим; розвиватися з негативною або з позитивною спрямованістю. Постраждалі вважають ККІ початковою точкою відліку всієї психотравмуючої їх проблематики. Фактично це є вияв “первинного” ПКШ, який присутній у більшості контингенту груп А і є в даний момент некерованим з негативною спрямованістю.

Більшість постраждалих заперечують наявність “натиску” психотравмуючого впливу також з боку інших чинників. Такий ПКШ потрібно вважати “вторинним”, оскільки ці вияви не відносяться до безпосередньої психотравмуючої суті ККІ. Наявність ВПКШ постраждалі не хочуть вважати “точкою відліку” своїх порушень життєвого шляху. Якщо ж вони визнають це, то тільки при переоцінці і гіперсуб'єктивізмі значущості “пресингу” психотравмуючих впливів від ККІ (ППКШ) і з позиції гіпоактивності і гіперсамокритичності до самого собе загалом. ВПКШ розвивається некерованим образом і з “негативною спрямованістю”, як і ППКШ.

Для постраждалих від наслідків груп А-I і А-II таким чинником є радіація, тобто явище техногенного характеру. Для потерпілих груп А-III і А-IV природним чинником виступають стихійне лихо і катастрофи. При цьому спостерігається цілісне співвідношення всіх характеристик між особистістю, суспільством і особливостями ККІ.

У постраждалих групи А-І в більшій мірі, ніж серед інших учасників виявляються результати психотравмуючого впливу ККІ на психофізіологічному, психосоціальному, соціально-психологічному рівнях. Потерпілі групи А-II вважають аварію на ЧАЕС точкою відліку для аналізу всіх своїх проблем. Спостерігаються загальні характеристики у постраждалих від Чорнобиля і Гоаянія - висока психотравмованість, зумовлена непередбачуваністю і неможливістю безпосереднього почуттєвого сприйняття радіації, малою популярністю і незвичністю цього феномена. У них присутнє масово-стереотипне уявлення про радіацію як дуже небезпечний і ризикований факт для здоров'я і життя людини. Дітям цих двох груп не вистачало достатнього культурно-історичного тренінгу (КИТ) і психологічної попередньої підготовки.

Групою А-III інцидент оцінюється як дуже психотравмуючий у всіх рівнях і напрямах їх життєдіяльності. Колишній культурно-історичний досвід в цій області в країні для них був недостатнім і віддаленим у часі. Потерпілі групи А-IV, на відміну від всіх, все своє життя прожили в особистому контакті з наслідками стихійного лиха і катастроф. У них розвинений КИТ цієї області, в тому числі і знайомство з професійною психологічною допомогою. Постраждалі груп А-ІІІ і А-IV мали можливість спостерігати безпосередній зв'язок самого ККІ з процесом погіршення стану здоров'я їх і навколишніх. Вони на відміну від інших груп, безпосередньо сприймали за допомогою органів почуттів сам процес ККІ, який для них не був таким незвичайним як у інших. У них переважає більш високий об'єктивізм оцінки самого себе і наслідків ККІ.

Високий рівень задоволення заходів МРП проявляють 70 % потерпілих всіх груп. Величина показників рівнів реактивної тривожності і депресії, неадекватності стилів володіння конфліктними ситуаціями до кінця перебування на Кубі значно меншає. Діти Чорнобиля на Кубі пристосовувалися не тільки досить швидко, але і адекватно. За цими результатами видно, що перебування в умовах МРП на Кубі виявляється більше у бік психосоціальної адаптації, чим в сторону передбачуваної дезадаптації.

У третьому розділі “Розробка, проведення і супровід українсько - кубинської міжнародної реабілітаційної програми” представлені наукове обгрунтування, принципи розробки, планування і супровід Міжнародної українсько - кубинської програми реабілітації дітей, які потерпіли від наслідків чорнобильської катастрофи.

Аналіз міжнародного досвіду показує, що в реабілітаційні програми для дітей необхідно залучати педагогів і медичних працівників. Прикладом цього є санаторно-курортний етап реабілітації, який поліпшує функціонування гормональної, ендокринної і імунної систем регуляції, дозволяє домогтися позитивної динаміки як фізіологічного, так і психологічного статусу постраждалих.

Міжнародна українсько-кубинська реабілітаційна програма почала свою роботу з лютого 1998 р. в МДМЦ “Євпаторія”. Результати досліджень з групою Б показують: у 21.7 % дітей - неадекватність динаміки сімейних відносин; у 17.6 % виявлені ситуативно - реактивні стани тривожного депресивного характеру; 13.1 % дітей мають відхилення в поведінці; у 12.5 % дітей спостерігаються розлади механізмів сновидіння; 5.5 % дітей мають труднощі в психосоціальній адаптації. Дуже тісно пов'язані з цими відхиленнями низька і нестабільна самооцінка, пасивність і песимізм до майбутнього, недооцінка особистісних ресурсів. Діти цієї групи відмічають: стійку недовірливість, незадоволення інформованістю, різноманітність видів втрат, високу міру негативного відношення до ярликів, підвищеного світосприймання радіаційного ризику.

Все це підтверджує виникнення і розвиток у більшості з них психологічного новоутворення “психологічного культурального шоку”, який народжується результаті феномена “пресингу” психотравмуючого впливу сукупностей вказаних чинників. Виявляється зростання гіперсуб'єктивізму, гіпосамоактивності, гіпосамокритичності, переоцінки реальних порушень нормативного коридору життєвого шляху під впливом “пресингу”. Як і серед дітей груп А, ППКШ і ВПКШ проявляються в екзистенціальній фазі розвитку і розвиваються некерованими з негативною спрямованістю.

Психореабілітація в МДМЦ проводилася на тих же принципах, що і з дітьми (груп А) в МРП на Кубі. За психологічними характеристиками були вибрані 371 потерпілий (74.9 %). У більшості дітей МДМЦ відсутній особистий досвід попереднього проходження спеціалізованої психологічної допомоги. Психореабілітаційні заходи з групою Б проводилися в напрямах: з відносно здоровими дітьми (198 дітей група Б.1); з потерпілим з найбільш високими показниками психологічних розладів (173 дітей група Би 2.1); з дітьми з хронічними захворюваннями (18 чоловік - група Б.2.2); в формі сімейної психотерапії з 87 постраждалими (група Б.3).

Після проходження МРП в МДМЦ “Євпаторія" у більшості дітей відмічається придбання нових психологічних знань, навичок, умінь і стресо-стійкість. Це підтверджується порівняльним аналізом змін самооцінки з першого до останнього сеансу програми: в заключному сеансі в середній самооцінка зростає до 9 балів. Найбільш значні поліпшення показують постраждалі з хронічними захворюваннями. Схожий результат отриманий при роботі з дітьми груп А.

Накопичений досвід показує нестачі традиційно існуючої моделі “комплексних” МРП. Серед існуючих програм переважають програми реабілітаційного, відновного пост- критичного характеру, в яких недостатньо передбачена орієнтація на цілеспрямований і багатосторонній розвиток психосоціальних навичок і умінь у постраждалих; відсутня повнота обліку чинника цілеспрямованої міжпрограмної і міждисциплінарної інтеграції всієї сукупності заходів. Результати МРП на Кубі і на Україні дозволяють вважати найбільш перспективним напрямом проведення комплексної медико-психологічної реабілітації.

Нами розроблена система комплексних психосоціальних заходів, що розвивають психологічний супровід при проведенні МРП: екологічні, рекреативні і культурні тематики; передача навичок і умінь соціально-психологічного змісту медичному і службовому персоналу; учбово-виховні заходи, що стосуються психосоціальних впливів від наслідків крупномасштабних критичних інцидентів. Також була розроблена спеціалізована програма по психологічній підготовці представників професій “особливого ризику”, яка застосовується в діяльності Національного Центра психологічної підготовки до надзвичайних ситуацій Національного Товариства Червоного Хреста Республіки Куба.



ВИСНОВКИ

Внаслідок проведених досліджень встановлені психологічні особливості у постраждалих від крупномасштабних критичних інцидентів: високі рівні домагання на отримання допомоги, підвищена тривожність, депресивність, тенденція до нейротизму, непідготовленість до скрутних ситуацій. Це призводить до неадекватності психологічної оцінки навколишнього світу і самого себе, що виявляється в дезадаптації з психосоматичною і психосоціальною спрямованістю.

Виявлений феномен “психологічного культурального шоку” є психологічним новоутворенням і виражається у вигляді несподіваного і прогресуючого погіршення загального стану у постраждалих. Цей феномен має фазовий характер. “Первинний психологічний культуральний шок” є сукупністю безпосередніх психотравмуючих впливів інцидентів. “Вторинний психологічний культуральний шок” є результатом “пресингу” психотравматичних впливів в пост- критичний період.

Запропонований алгоритм психодіагностичного дослідження постраждалих від наслідків крупномасштабних критичних інцидентів дозволяє оперативно отримувати обсяг психологічної інформації, необхідної для цілеспрямованого проведення психореабілітаційних заходів в умовах Міжнародних реабілітаційних програм.

Розроблена інтенсивно-керована інтерактивна модель організації психологічної допомоги постраждалим від крупномасштабних критичних інцидентів забезпечує швидке відновлення у них психологічного статусу за допомогою психологічної “амортизації” “пресингу” психотравмуючого впливу в умовах Міжнародних реабілітаційних програм.

Створена спеціалізована Міжнародна реабілітаційна програма допомоги потерпілим дозволяє компенсувати психологічний культуральний шок, що виникає у більшості постраждалих, і приводить до оптимальної психосоціальної адаптації в умовах нового психокультурального середовища.

CПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Lorenzo Ruiz A.; Perez L.R.; ет.аl. Psychological study of the Children from the areas affected by the Nuclear Accident in Chernobyl who were treated in Cuba. I/A/E/A/ - TECDOC-958. Viena, Austria - Р.69-87.

2. Лоренсо Руис А. Программа изучения психосоциальной реабилитации детей, пострадавших от Чернобыльской катастрофы //Актуальные проблемы кризисной психологии: Сб. науч. тр. Министерства образования Республики Беларусь.- Мн.: НИО, 1999. - С.161-167.

3. Лоренсо Руис А. Теоретико-практические аспекты психологической реабилитации детей в Международном детском медицинском центре “Евпатория”//Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб.наук.пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. Максименка С.Д. - К., Вид-во “Любіть Україну”. 2000.- т.1.- ч.2 - С. 44-48.

4. Лоренсо Руис А., Лысенко В.И., Теличкин А.А., Тимченко А.В., Харченко С.В., Христенко В.Е. Психологическая диагностика посттравматических стрессовых состояний. - Харьков, изд-во Университета внутренних дел, 1998. - 67с.

5. Шестопалова Л.Ф., Лоренсо Руис А., Лысенко В.И., Теличкин А.А., Тимченко А.В., Харченко С.В., Христенко В.Е. Дебрифинг как метод психологической коррекции посттравматических стрессовых нарушений. - Харьков, изд-во Университета внутренних дел, 1998. - 19с.

6. Lorenzo Ruiz A. La Psicologia de la Salud у su rol en las situaciones de desastre; antecedentes, resultados y perspectivas//Tesis para Optar por el Titulo de Especialista en Psicologia de la Salud. Facultad de Ciencias Medicas “General Calixto Garcia''. Instituto Superior de Ciencias Medicas de la Habana, Cuba. sept. 1997. - 135p.

7. Lorenzo Ruiz A. La preparacion psicologica ante situaciones de desastre: necesidades y realidades//In, Abstracts IV Congreso Internacional sobre desastres. I Conferencia Internacional de Bomberos. 12-15 nov. 1996. La Habana (Cuba).- Р.53.

8. Лоренсо Руис А. Психосоциальная программа реабилитации на Кубе детей, пострадавших от Чернобыльской катастрофы //Социально - психологическая реабилитация населения, пострадавшего от экологических и техногенных катастроф: Матер. V Междунар. конфер. - Минск: НИО, 1998.- С.116.

9. Лоренсо Руис А. Практическая необходимость психологической реабилитации населении, пострадавшего от катастроф //Социально - психологическая реабилитация населения пострадавшего от экологических и техногенных катастроф: Матер. VI Междунар. конфер. - Минск: НИО, 1999.- С.153.

10. Лоренсо Руис А. Комплексная медико-психологическая программа реабилитации детей, пострадавших от Чернобыльской катастрофы на Кубе //Медико - социальная реабилитация детей и подростков: Матер. междунар. научн. - практ. конф. -Харьков - октябрь, 1998.- С.65.

11. Лоренсо Руис А. Психологическая реабилитация детей из Украины и Белоруссии в МДМЦ “Евпатория” //Вопросы организации оздоровления детей, пострадавших от последствий Чернобыльской катастрофы: Матер. науч. межгос. конф.- К.: “Чернобыльинтеринформ”. 3-5 ноября 1998.- С.73-79.

12. Лоренсо Руис А. Когнитивно-информационный подход при коррекции психических травм //Актуальнi проблеми юридичної психологiї: Матер. мiжн. наук. - практ. конф. - 18 - 28 травня. - К., 1999.- С.66-68.



АНОТАЦІЇ

Лоренсо Р.А. Психологічні основи міжнародних реабілітаційних програм для потерпілих від крупномасштабних критичних інцидентів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01. - загальна психологія, історія психології. - Університет внутрішніх справ, Харків, 2000.

Дисертацію присвячено питанням надання психологічної допомоги постраждалим від наслідків крупномасштабних критичних інцидентів в умовах Міжнародних реабілітаційних програм. У роботі досліджується механізм формування і розвитку психологічного культурального шоку у постраждалих. Розроблено алгоритм психодіагностики і принципи їхньої психологічної реабілітації. Запропоновано модель організації програм психологічної допомоги постраждалим.

Ключові слова: постраждалий, психологічна допомога, крупномасштабний критичний інцидент, міжнародна реабілітаційна програма.

Лоренсо Р.А Психологические основы международных реабилитационных программ для пострадавших от крупномасштабных инцидентов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01. - общая психология, история психологии. - Университет внутренних дел, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена вопросам оказания психологической помощи пострадавшим от последствий крупномасштабных критических инцидентов в условиях Международных реабилитационных программ. В работе исследуется механизм формирования и развития у пострадавших психологического культурального шока, который определяется как неожиданное прогрессирующее ухудшение общего психического состояния у большинства пострадавших данного общества. Этот шок протекает в фазовой форме.

В первой фазе “эректильной”, пострадавшие возбуждены, эйфоричны, не способны осознавать тяжесть своего состояния и полученных психологических повреждений. Основным процессом этой фазы является возбуждение.

Вторая, “торпидная”, фаза характеризуется заторможенным, апатичным состоянием пострадавшего, который еще не способен адекватно и быстро реагировать на возникшую ситуацию. Основопологающий процесс этой фазы - торможение.

Третья фаза, “экзистенциальная”, возникает вследствие угрозы существованию пострадавшего или его окружения и характеризуется неопределенным равновесием между возбуждением и торможением.

Разработаны алгоритм психодиагностики и принцип психологической реабилитации пострадавших. Данный алгоритм позволяет оперативно получить необходимую психологическую информацию при первоначальном психодиагностировании пострадаших от крупномасштабных критических инцидентов. Основополагающим принципом психологической реабилитации является принцип амортизации “прессинга” психотравмирующего воздействия, вызванного последствиями крупномасштабных критических инцидентов.

Предложена интенсивно-управляемая интерактивная модель организации программ психологической помощи пострадавшим. Эта модель, основанная на принципах когнитивно-информационного подхода, модифицирована автором и эффективно применяется при разработке и реализации международных реабилитационных программ.

Ключевые слова: пострадавший, психологическая помощь, крупномасштабный критический инцидент, международная реабилитационная программа.

Lorenzo Ruiz A. Psychological base international rehabilitation programs for people who had suffered after the biggest critical incidents. - Manuscript.

Thesis for a scientific degree of the candidate of psychological sciences in speciality 19.00.01 - general psychology, history of psychology. - University of Internal Affairs, Kharkov. 2000.

The dissertation is devoting to the questions of practice psychological help for people who had suffered after the biggest critical incidents in conditions international rehabilitation programs. The author research mechanism formation and development psychological cultural shock for people who had suffered. Created algorithm of psychodiagnostic and principles psychological rehabilitation for him. The approaches model for organization programs for people who had suffered after the biggest critical incidents.

Key words: people who had suffered, psychological help, the biggest critical incidents, international rehabilitation program.

Размещено на Allbest.ru

...