Особистісні детермінанти ризикованої поведінки в екстремальних видах спорту (на прикладі підводного плавання)

Обґрунтовані автором положення і рекомендації апробовані та впроваджені в процес психологічної підготовки спортсменів-підводників. Впровадження підтверджено відповідними актами.

Особистий внесок здобувача. У публікації, підготовленій у співавторстві доробок автора полягає у постановці проблеми та інтерпретації отриманих даних.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення роботи були представлені для обговорення на другій та третій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми психології діяльності в особливих умовах” (2007, 2008 р, м. Київ) НАУ; на третій та четвертій Міжнародній науково-практичній конференції “Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми” (2008, 2009 р. Київ) ДВНЗ “УМО” АПН України; на Міжнародній науково-практичній конференції “Професійна психологія: реалії та перспективи розвитку”(2008 р. Луцьк); на XXIX Міжнародному конгресі з психології (ICP) (2008 р. Берлін), на Міжнародному науковому форумі “Другі Коломінські читання” (2008 р., Київ); на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми духовності в психології розвитку особистості” (2008 р., Ніжин).

Публікації. Зміст та результати дисертації відображено у 7 наукових роботах (наукові статті та тези), з них п'ять у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, 1 додатку, списку використаних літературних джерел (205 найменувань). Основний зміст роботи викладено на 184 сторінках друкованого тексту, він містить 16 таблиць, 10 рисунків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об'єкт, предмет та методологічні засади, сформульовано мету та завдання роботи, визначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, особистий внесок автора, наведено дані про апробацію та впровадження здобутих результатів у практику.

У першому розділі - “Теоретичні засади проблеми ризику в психологічній науці” - подається аналіз основних напрямів вивчення проблеми ризику та схильності до нього як властивості особистості, розглянуто теоретичні підходи щодо природи та гносеологічних характеристик ризику в роботах вітчизняних та зарубіжних науковців, розкрито змістову, структурну та функціональну характеристики ризикованої поведінки суб'єкта діяльності.

У сучасній психологічній, економічній, юридичній, медичній літературі термін “ризик” є досить поширеним, проте більшість його гносеологічних характеристик знаходяться в межах уявлень, які співвідносяться із дослівним перекладом цього слова, яке в перекладі з французької мови (risque) означає “наражатися на небезпеку”

Рефлексивний аналіз спеціальної літератури уможливив дійти висновку, що спочатку ризик розумівся як смілива, імпульсна дія без достатнього аналізу ситуації, з надією на випадковий вдалий зиск або як дія, що здійснюється в небезпечних умовах. Деякі з сучасних вчених і дотепер дотримуються подібного тлумачення ризику. Так, С. А. Манічев характеризує ризик як свідомий акт переваги, що виявляється в “зниженні рівня самоконтролю”, тобто зменшенні питомої ваги орієнтовних і контрольних операцій.

Нині розуміння сутності ризику більшістю вчених змінилося. Дуже важливою в контексті даного дослідження є ідея Т. В. Корнілової щодо розуміння ризику як особливої форми прояву активності суб'єкта, пов'язаної з існуванням надситуативної активності, що репрезентує собою здатність людини піднятися над ситуацією, ставити цілі, надлишкові з точки зору вихідної задачі.

Розглядаючи психологічну сутність поняття “ризик”, умовно виділено щонайменше три основні напрями. Перший визначає ризик як ситуативну характеристику дій людини, що відображає невизначеність результату для діючої особи і можливість негативних наслідків у ситуаціях неуспіху. Ризик розглядається в межах концепції надситуативної активності і теорії мотивації досягнення. Другий напрям розглядає ризик з точки зору теорії прийняття рішення як ситуації вибору між альтернативними варіантами дій. Ця позиція пов'язана із дослідженням імовірності похибки прийняття рішення в ситуації з декількома альтернативами. Третій напрям вивчає взаємозв'язок індивідуальної і групової поведінки в ситуаціях ризику і репрезентує собою соціально-психологічний аспект ризику. Ризик відображає “прогностичну оцінку імовірності негативних наслідків ситуації, що розгортається”.

Спільним у вище перерахованих концепціях є те, що вони одностайно вважають ситуацію ризику ситуацією оцінки. Ризик відображає “прогностичну оцінку імовірності негативних наслідків ситуації, що розгортається. Ризик - не атрибутивна характеристика ситуації, а оціночна категорія, що нерозривно пов'язана з діями суб'єкта, з його оцінкою, “оцінкою себе”. Іншими словами ризик - це прогностична оцінка, що формується на стадії організації або планування дії.

Досить цікавим є погляд Р. Трімпопа щодо існування постійного, індивідуально прийнятного людиною суб'єктивного рівня ризику. На його думку, цей рівень є різним для фізичних, соціальних і фінансових сфер людського життя і є таким, який залежить від психологічного і фізичного стану індивідуума.

Здійснений логіко-семантичний аналіз дозволив встановити, що ризик характеризується такими рисами, як суперечливість і альтернативність. Суперечливість як атрибут ризику має прояв у різних аспектах. Репрезентуючи собою різновид діяльності в особливих умовах і виконуючи певні функції, ризик, з одного боку, орієнтований на отримання високих спортивних результатів неординарними способами в умовах невизначеності. Ризик може призводити до авантюризму, суб'єктивізму, гальмування, якщо в умовах неповної вихідної інформації альтернатива обирається без врахування об'єктивних закономірностей розвитку “явища” по відношенню до якого приймається рішення.

Теоретично і емпірично доведено, що величина ризику є не лише суб'єктивною, але й об'єктивною, оскільки вона є формою кількісно-якісного вияву реально існуючої невизначеності. Об'єктивний ризик - це вимірюваний компонент, а суб'єктивний ризик відображає реакцію спортсмена на об'єктивний ризик.

Аналіз показав, що ризик у структурі діяльності може виконувати різні психологічні функції, по-різному в ній виявлятися, по-різному відбиватися на її перебігу та результатах. Втім поведінка суб'єкта в невизначеній ситуації залежить не лише від її об'єктивних умов, але і від того, наскільки адекватно ці умови відображаються в свідомості спортсмена. До загальних джерел, що сприяють зростанню невизначеності і, як наслідок, ризику, належать: обмеженість ресурсів на стадіях прийняття рішення або реалізації рішень, суб'єктивність процесу пізнання спортсменом ситуації, в якій він перебуває, відносна обмеженість свідомої діяльності підводника, існуючі розбіжності в соціально-психологічних настановах і стереотипах поведінки індивідуального і колективного суб'єкта.

Якість і спрямованість вибору спортсменом конкретної альтернативи, орієнтація при цьому на ризик або неприйняття його детермінується не лише впливом зовнішнього середовища. Вибір завжди тією або іншою мірою несе на собі відбиток індивідуальності, індивідуально-типологічних рис особистості, психічних процесів, станів у момент вибору. Саме тому знання основних параметрів, обставин, що впливають на вибір спортсменом лінії поведінки, альтернативи, пов'язано із визначенням реальної ролі індивідуально-психологічних особливостей.

В цьому дослідженні під ризиком розуміється сукупність об'єктивних та суб'єктивних компонентів середовища, які впливають на якість і складність тренувальної та змагальної діяльності спортсменів-підводників як однієї із різновидностей діяльності в особливих умовах.

Закономірним є висновок про те, що схильність до ризику значною мірою залежить від особистісних детермінант та особливостей суб'єкта спортивної діяльності. Конкретному розкриттю такої залежності стосовно спортсменів-підводників присвячено наше емпіричне дослідження.

У другому розділі - “Організація роботи та емпіричні методи психодіагностики ризикованої поведінки спортсменів підводного плавання” - викладено принципи організації емпіричного дослідження, визначено основні його напрями, обґрунтовано репрезентативність вибірки, методичну процедуру дослідження ризикованої поведінки спортсменів-підводників і широкого кола властивостей, що пов'язані з її показниками, подано результати та їх обговорення.

З метою формування груп досліджуваних із високим та низьким рівнем індексу схильності до ризику враховано результати діагностики, які були отримані за допомогою оригінального теста-опитувальника О. П. Саннікової-С. В. Бикової. Відбір досліджуваних проводився за поширеним в диференціальній психології методом “асів”. Суть цього методу полягає у виокремленні серед досліджуваних осіб, які мають різні комбінації високих і низьких значень показників, що вивчаються (в цьому випадку якісних показників схильності до ризику).

Максимальне вираження певного показника відповідає значенню, що досягає 75 процентиля і вище (четвертий квартиль розподілу), мінімальне - від нуля до 25 процентиля (перший квартиль). Варто зазначити, що перед тим значення всіх показників схильності до ризику випробуваних всієї вибірки, яке було виражене в первинних балах, переводилися в процентилі. Це необхідно було для корекції розподілу значень показників, для наближення цього розподілу до нормального.

Застосування цього методу дозволило з основної вибірки досліджуваних обрати 18 спортсменів з максимальними значеннями композитної оцінки (КОР-max) більше ніж 75 процентилів - четвертий, 5 квартиль розподілу) і 12 осіб з мінімальним вираженням схильності до ризику (КОР-min) (менш ніж 25 процентилів - перший квартиль розподілу).

Наступний крок дослідження полягав у визначенні компонента (емоційного, когнітивного, поведінкового та регулятивного), що є стрижневим, домінуючим в індивідуальній структурі схильності до ризику у спортсменів-підводного плавання. Отримана конфігурація відображає якісну своєрідність схильності до ризику і виявляється в особливостях вибору індивідуальних стратегій і способів поведінки особистості в різних екстремальних ситуаціях.

Застосування методу середніх величин дозволяє виявити показники, досягнуті межі яких можуть свідчити про розподіл мінімально низьких та максимально високих значень компонентів схильності до ризику у спортсменів підводного плавання (табл. 1).

Таблиця 1 Рівень виразності показників складових компонентів схильності до ризику (n=98)

Із результатів, поданих у табл. 1, видно, що найвищий ранг (у групі спортсменів із максимальною вираженого схильністю до ризику) зафіксовано за показником емоційного компонента, що дозволяє говорити про різноманітність, насиченість, силу емоційних переживань, пов'язаних з ризиком. Високі значення показника свідчать про яскраву емоційну палітру (різного знака і модальності), яка супроводжує схильність до ризику (ЕСР). Друге рангове місце посів показник дійового компонента схильності до ризику. Високі значення показника (ДКР) свідчать про те, що схильність до ризику має досить яскраве експресивне забарвлення, що ззовні має вияв у виразних рухах, міміці, жестах, поведінці в конкретних ризикових діях. Третю рангову позицію займає показник когнітивного компонента, що свідчить про розумові характеристики схильної до ризику людини, за допомогою яких вона може в нейтральній ситуації знайти можливість для міркувань про ризик. Останню рангову позицію займає показник контрольно-регулятивного компонента схильності до ризику, основне призначення якого вбачається у самоконтролі і саморегуляції. Високі значення показника (КрКР) засвідчують прагнення спортсмена до оцінки і контролю власних “ризикових” переживань, думок, дій або вчинків.

У групі спортсменів із мінімальною вираженою схильністю до ризику перше рангове місце посів показник контрольно-регулятивного компонента, що вказує на відсутність активності, спрямованої на контроль над схильністю до ризику (над переживаннями, думками, діями тощо). Друге рангове місце займає когнітивний компонент схильності до ризику, який відображає відсутність думок, фантазій, переживань, предметом яких є ризик. Третє рангове місце займає дійовий компонент, що вказує на відсутність схильності до ризикових вчинків, дій або ризикованої поведінки. Четверте рангове місце займає емоційний компонент схильності до ризику, що засвідчує про відсутність або слабкий прояв емоційних переживань.

З метою поглибленого вивчення чинників, що забезпечують успіх спортивної діяльності, реалізацію внутрішніх потенцій спортсменів і досягнення ними стратегічних цілей, було використано серію діагностичних методик, спрямованих на вивчення особистісних характеристик. Саме індивідуально-психологічні властивості особистості, які з одного боку, забезпечують адекватну поведінку, а з іншого - релевантні спортивній діяльності спортсмена-підводника, виступили предметом подальшого аналізу емпіричного дослідження.

Аналіз індивідуально-психологічних особливостей спортсменів, які розрізняються між собою високим і низьким рівнем загального показника схильності до ризику, здійснювався за допомогою методу профілів (рис. 1).

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо визначення особистісних детермінант ризикованої поведінки в екстремальних видах спорту (на прикладі підводного плавання). У результаті вивчення та вирішення вказаного наукового завдання зроблено такі висновки:

1. Розглядаючи психологічну сутність поняття „ризик”, умовно можна виділити три основні напрями його вивчення. Перший визначає ризик як ситуативну характеристику дій людини в межах концепцій надситуативної активності і теорії мотивації досягнення. Другий напрям розглядає ризик з точки зору теорії прийняття рішення як ситуації вибору між альтернативними варіантами дій. Третій напрям вивчає взаємозв'язок індивідуальної і групової поведінки в ситуаціях ризику і репрезентує собою соціально-психологічний аспект ризику. В цьому дослідженні під ризиком розуміється схильність суб'єкта до вияву активності в умовах небезпеки, невизначеності, що обумовлюється його особистісними особливостями.

2. На основі аналізу індивідуально-психологічних властивостей спортсменів-підводників, у яких максимально виражена схильність до ризику (КОР-max), побудовано психологічний портрет, основними рисами якого є: незалежність, агресивність, домінантність, впертість (Е+); соціальна сміливість, авантюрність, спонтанність (Н+); практичність, реалістичність, незалежність, відповідальність, твердість, самовдоволеність (І-). Спортсмени-підводники з мінімальною вираженою схильністю до ризику характеризуються: залежністю, недостатньою самостійністю, безпорадністю, сензитивністю (І+); проникливістю (N+); консервативністю (Q1-). Крім того, такі спортсмени невпевнені у своїх силах, стримані у прояві своїх відчуттів, мають вузьке коло спілкування (Н-). Їм притаманна покірність, що виявляється в залежності від інших людей, вони потребують підтримки та шукають її у соціальному оточенні, схильні орієнтуватися на групові норми, конформні, скромні, м'які (Е-).

3. Змістовий аналіз кореляційних зв'язків між індивідуально-психологічними властивостями й показниками схильності до ризику показав, що багатозначні зв'язки кількісно й якісно повніше представлені у спортсменів-підводників із високим ступенем прояву ризикованої поведінки. Так, найбільшу кількість статистично вірогідних інтеркореляційних зв'язків (0,05) зафіксовано у спортсменів із високим проявом ризикованої поведінки (37), у той же час у спортсменів із низьким ступенем прояву ризикованої поведінки таких зв'язків відмічено лише 29.

4. Виділено чотири групи спортсменів-підводників з домінуванням мономодального типу схильності до ризику: ЕКР - група із домінуванням емоційно-ризикованого типу схильності до ризику, ККР - група із домінуванням когнітивного компонента схильності до ризику, ДКР - група із домінуванням дійового компонента схильності до ризику КрКр - група із домінуванням контрольно-регулятивного компонента схильності до ризику. Спортсмени, які увійшли у групу емоційного типу схильності до ризику (ЕКР) характеризуються роздратованістю, емоційною нестійкістю, в них спостерігається низький рівень саморегуляції. Представники даного типу мають низький рівень сором'язливості. Схильні до афективного реагування, не схильні до депресій. Спортсмени, які утворили групу когнітивного типу, схильності до ризику (ККР), мають мінімальний ступінь невротичності, відсутня спонтанна та реактивна агресивність, їм властива інтроверсія й емоційна стійкість. Спортсмени, які належать до дійового типу схильності до ризику, проявляють значну потребу у спілкуванні, вдля них характерні агресивне ставлення до оточуючих та схильність до домінування. Ці спортсмени емоційно нестійкі, дратівливі. Спортсмени, які увійшли до контрольно-регулятивної групи, схильні до ризику, врівноважені, у них відсутня дратівливість, агресивність, невпевненість, їм властиві висока стабільність емоційних станів, здатність володіти собою.

5. Встановлено, що локалізація контролю над значущими подіями у спортсменів із мінімальною вираженою схильністю до ризику (КОР min) перебувають у сфері інтернальності. У спортсменів з максимальною схильністю до ризику (КОР max) зафіксовано екстернальний локус контролю.

6. Зіставлення середніх показників емоційної оцінки впевненості в успіху у спортсменів із різним індексом схильності до ризику дозволило виявити, що для спортсменів-підводників із КОР-max характерна оптимальна виразність впевненості (68%), що свідчить про активне цілепокладання, високу готовність та результативність. Самооцінка впевненості у спортсменів із мінімальною схильністю до ризику КОР-min (58%) є значно меншою і вказує на відносно нижчу готовність до дій в екстремальних умовах.

7. Програма тренінгу передбачала чотири блоки, що складалися із дванадцяти взаємопов'язаних за змістом занять. Основне призначення вправ I блоку - “Рефлексія внутрішніх ресурсів” - полягало у розширенні та поглибленні уявлень про самого себе. II блок - “Знайомство із теоріями рішень та обґрунтованих дій” - спрямований на засвоєння алгоритму прийняття раціонального рішення. III блок - “Способи розвитку та корекції особистісних детермінант ризикованої поведінки” - мав за мету актуалізацію індивідуально-психологічних особливостей спортсменів-підводників, що обумовлюють прояв когнітивного та контрольно-регулятивного типів схильності до ризику. IV блок - “Усвідомлена трансформація” - присвячений закріпленню змін, що відбулися в процесі реалізації програми. Формувальний експеримент довів ефективність запропонованої програми підвищення рівнів стрижневих компонентів схильності до ризику.

Перспективними напрямами подальшої роботи з дослідження готовності до ризику можуть бути: поглиблення існуючих уявлень про механізми, які визначають динаміку його зростання; створення більш ефективних психологічних засобів актуалізації цих механізмів.