Особистісні детермінанти формування материнського ставлення жінки до дитини в пренатальний період

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ»

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

«ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ МАТЕРИНСЬКОГО СТАВЛЕННЯ ЖІНКИ ДО ДИТИНИ В ПРЕНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД»

ДАНИЛОВА МАРГАРИТА ОЛЕКСАНДРІВНА

Київ - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Соціально-економічні умови розвитку сучасного суспільства, демографічна ситуація, що склалася в країні за останні роки, свідчать про необхідність пошуку ефективних шляхів допомоги молодим сім'ям. Проблема народження та розвитку дитини в сім'ї потребує пильної уваги з боку фахівців різних сфер професійної діяльності. Інтерес до питань пренатального розвитку та дитячо-батьківської взаємодії в цей період з боку психологічної науки обумовлений необхідністю формувати свідоме ставлення сучасних батьків до питань планування, народження та виховання дітей.

Вивчення психологічних особливостей формування материнського ставлення жінки до дитини в пренатальний період набуває особливої актуальності у зв'язку зі збільшенням різних видів патології вагітності та пологів, великим числом матерів-одиначок та сімей, що розпалися, наявністю суперечливих даних про віковий оптимум для освоєння жінкою ролі матері, зміною традиційних вікових рамок для народження першої дитини. Сучасні соціальні проблеми, і в той же час, новітні досягнення в галузі педагогічної та вікової психології, акушерства і гінекології, підвищення наукового і технічного рівня допомоги пологів і неонатальних практик детермінують соціальний запит на психологічний супровід материнства на початкових етапах його онтогенезу.

Актуалізація потреб населення у кваліфікованій психологічній допомозі фахівців з питань народження та раннього розвитку підтверджується активним зростанням пренатальних центрів у нашій країні, де разом з медичними послугами, затребувані послуги психолога. Вторгнення процесів усвідомлення у сферу взаємин матері і дитини вимагає ретельної наукової рефлексії як самих цих взаємин, так і способів їх супроводу з метою діагностики, психологічної корекції та профілактики. На жаль, у вітчизняній практиці надання даного виду психологічних послуг виявляється нестача теоретичного, методичного та організаційного забезпечення. Зокрема, існує дефіцит психологічного інструментарію та навчально-методичних розробок щодо консультативної роботи з вагітними жінками з урахуванням їх вікових та особистісних особливостей.

Стан наукової розробки проблеми. Аналіз наукової літератури показав висвітлення низки аспектів досліджуваної проблеми в галузі загальної, педагогічної та вікової, а також медичної психології. Питання розвитку та становлення особистості досліджувались у роботах (Г. О. Балла, О. І.Бондарчук, Н. Ю. Волянюк, В. І. Гордієнко, Л. М. Карамушки, О. В. Киричука, Г. В. Ложкіна, П. В. Лушина, С. Д. Максименко, В. Ф. Моргуна, В. А. Семиченко, Є. Є. Сіманюк, Л. А. Снігур, Т. М. Титаренко, Т. С. Яценко) та ін., в тому числі, гендерні аспекти вивчення особистості (О. І. Бондарчук, Т. П. Вівчарик, Т. В. Говорун, В. В. Москаленко, В. І. Сіляєвої), проблеми саморегуляції та самосвідомості особистості (М. Й. Боришевський, Т. М. Титаренко), проблеми особистісних змін (П. В. Лушин), емоційність у структурі особистості (О. П. Саннікова та ін.), проблеми оцінних ставлень (О. В. Башмакова).

З іншого боку, досліджувалися питання психологічної підготовки до материнства і перших пологів (О. В. Баженова, Л. Л. Баз, В. І. Брутман, Н. В. Даниленко, О. Ю. Іщук, Л. В. Копил, Ю. М. Мальована, С. О. Мінюрова, Г. Г. Філіппова, Ю. І. Шмурак, Н. В. Яремчук), психологічні проблеми порозуміння в сімейних стосунках (Н. А. Давидюк, В. А. Семиченко та ін.), динаміка ціннісно-смислової сфери жінок, які користуються допоміжними репродуктивними технологіями (О. О. Мурашко та ін.).

Водночас, особистісні детермінанти формування материнського ставлення жінки до дитини в пренатальний період з урахуванням віку жінок не виступали раніше як предмет психологічних досліджень. Актуальність і недостатня розробленість проблеми визначили вибір теми дисертаційного дослідження: «Особистісні детермінанти формування материнського ставлення жінки до дитини в пренатальний період».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної науково-дослідної теми ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» «Методичні засади підготовки педагогів до попередження насильства та агресії у сім'ї» (державний реєстраційний номер 0104U004444, 2008-2010 рр.).

Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (протокол № 10 від 18.12.2007 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1341-к (г) від 26.05.2008 р.).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально дослідити особистісні детермінанти та умови формування материнського ставлення до дитини в пренатальний період з урахуванням віку жінок.

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми материнського ставлення жінки до дитини в пренатальний період розвитку.

2. Визначити психологічну структуру та критерії диференціації типів материнського ставлення.

3. Дослідити особливості типів материнського ставлення залежно від віку жінок.

4. Виявити особистісні детермінанти, що обумовлюють формування певного типу материнського ставлення у жінок.

5. Розробити і експериментально апробувати різні варіанти програми розвитку материнського ставлення в умовах психологічної підготовки до материнства з урахуванням особистісних характеристик та віку майбутніх матерів.

Об'єкт дослідження - процес формування материнського ставлення жінки до дитини в пренатальний період розвитку.

Предмет дослідження - особистісні детермінанти формування материнського ставлення з урахуванням віку жінок.

Теоретико-методологічною базою дослідження виступили: теорія ставлень особистості (В. М. Мясищев); діалогічний підхід до аналізу міжособистісних відносин (М. М. Бахтін, М. Бубер, С. Л. Рубінштейн та ін.); теорія емоційної прихильності (M. Ейнсворт та ін.), аналіз змісту, структури і типів материнського ставлення в процесі материнсько-дитячої взаємодії (Д. Баумринд, Г. Я. Варга, О. В. Могилевська, О. О. Смирнова, М. В. Соколова та ін.); психоаналітичний та етологічний підходи до вивчення ролі матері у формуванні ранніх особистісних структур (Дж. Боулбі, Д. Віннікотт, М. Кляйн, З. Фрейд, К. Хорні, Е. Еріксон, та ін.); аналіз материнства як складової особистосної сфери жінки (В. І. Брутман, С. О. Мінюрова Г. Г. Філіппова, Ю. І. Шмурак, та ін.)

Для нашого дослідження велике значення мали роботи, в яких було визначено окремі психологічні умови формування материнського ставлення жінки до дитини в пренатальний період (О. В. Могилевська, Г. Г. Філіппова, та ін..); особливості психологічної готовності до материнства (О. В. Баженова, Л. Л. Баз, Н. В. Даниленко, Л. В. Копил, С. Ю. Мещерякова, Г. Г. Філіппова); вчення про базові материнські якості (Т. І. Барановська, О. І. Ісеніна, О. В. Попцова); структуру та типи материнського ставлення жінки до дитини в пренатальний період (В. І. Брутман, Е. В. Васічкіна, І. В. Добряков, М. С. Радіонова, Г. Г. Філіппова, І. Ю. Хамітова, Ю. І. Шмурак); особливості особистості жінки, що сприяють адаптації до ситуації вагітності (О. І. Захаров, Н. П. Коваленко, Ю. В. Ковальова); роль особистісних структур у спілкуванні зі «значущими іншими» (О. О. Бодалєв, Ф. Зімбардо, Ю. М. Мальованая); роль вікових особливостей у підготовці жінок до майбутнього материнства (І. В. Добряков, О. Ю. Іщук, О. Б. Подобіна, Н. В. Яремчук та ін).

У ході дослідження були використані такі методи:

· теоретичні - теоретичний аналіз, узагальнення та систематизація наукових даних з проблеми дослідження;

· емпіричні - спостереження, анкетування, бесіда, контент-аналіз, тестування. Структурні компоненти материнського ставлення в пренатальний період вивчалися за допомогою психодіагностичного комплексу методик, зокрема, для: а) визначення когнітивного компонента материнського ставлення: методика незакінчених речень «Діагностика материнського ставлення» (авторська розробка); б) визначення емоційного компонента: проективний тест «Фігури» (В. І. Брутман), методика «Страхи у зв'язку з материнством» (авторська розробка), вивчення особливостей стилю переживання вагітності за допомогою відповідних речень методики «Діагностика материнського ставлення»; в) визначення поведінкового компонента: тест-опитувальник І. В. Добрякова «Тест ставлень вагітної», методика діагностики типів батьківської поведінки (О. О. Смирнова, М. В. Соколова), відповідні речення методики «Діагностика материнського ставлення»; г) визначення особистісних детермінант: 16 PF опитувальник Р. Кеттелла (варіант С), методика РСК, спрямована на визначення локусу контролю; методика Дембо-Рубінштейн у модифікації Г. М. Прихожан для вимірювання самооцінки окремих особистісних якостей.

· констатувальний та формувальний експерименти;

· методи активного соціально-психологічного навчання - соціально-психологічний тренінг, рольові ігри, мозковий штурм, арттерапія тощо;

· методи математичної статистики: (оцінка достовірності відмінностей за допомогою t-критерію Стьюдента та критерію кутового перетворення Фішера, факторний аналіз) із подальшою їх якісною інтерпретацією та змістовним узагальненням.

Статистична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою пакета статистичних програм Stat.Soft 6.0.

Організація дослідження. Експериментально-дослідна робота проводилася у чотири етапи протягом 2006-2010 років.

Перший етап (2006-2008 рр.) - вивчення та аналіз психологічної літератури з проблеми дослідження: обґрунтування вихідних теоретичних положень, визначення об'єкта, предмета, мети і завдань дослідження, розробка теоретичної моделі структури материнського ставлення жінки до дитини в період пренатального розвитку, аналіз основних напрямків дослідження особистісних характеристик і віку жінок в період вагітності.

Другий етап (2007-2008 рр.) - розробка програми діагностики особистісних характеристик жінок і компонентів структури материнського ставлення, апробація авторських методик.

Третій етап (2008-2009 рр.) - здійснення констатувального експерименту, опис типів материнського ставлення у жінок різних вікових груп, виявлення особистісних детермінант, що обумовлюють формування певного типу материнського ставлення.

Четвертий етап (2009-2010 рр.) - розробка і реалізація двох варіантів програми розвитку материнського ставлення в умовах психологічної підготовки до материнства для жінок різних вікових груп, аналіз матеріалів формувального експерименту, отримано та узагальнено контрольні діагностичні результати, оформлено дисертаційну роботу.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось у жіночій перинатальній консультації м. Сімферополя, громадській організації «Сім'я від А до Я», пологовому будинку № 2 м. Сімферополя, Таврійському гуманітарно-екологічному інституті, Кримському гуманітарному факультеті НПУ ім. М. П. Драгоманова, на психолого-педагогічному факультеті Республіканського вищого навчального закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет». Дослідженням було охоплено 296 жінок віком від 18 до 38 років.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше: розроблено комплексну модель структури материнського ставлення жінки до дитини в пренатальний період; виділено змістові складові когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів, уточнено критерії диференціації типів материнського ставлення; розроблено та апробовано програму розвитку материнського ставлення з урахуванням особистісних характеристик та віку майбутніх матерів; розширено наукові уявлення про зміст поняття «материнське ставлення жінки до дитини в період пренатального розвитку», роль особистісних детермінант і віку у формуванні типологічних особливостей материнського ставлення, особливості психологічної підготовки жінок до майбутнього материнства.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що апробований у роботі методичний інструментарій може стати складовою моніторингу психологічної підготовки жінок до майбутнього материнства. Розкриті закономірності можуть бути покладені в основу формування психологічної готовності до материнства у жінок різних вікових груп. Результати дослідження можуть бути використані у вищих навчальних закладах у процесі викладання курсів психології сім'ї, педагогічної та вікової психології, психологічних проблем сімейного виховання. Матеріали дослідження можуть бути застосовані у діяльності психологів з метою психологічного супроводу вагітних жінок в межах курсів допологової підготовки.

Матеріали дослідження впроваджено автором у навчальний процес Таврійського гуманітарно-екологічного інституту (довідка 82-148/1 від 22.09.2010 р.); Кримського гуманітарного факультету НПУ ім. М. П. Драгоманова (довідка 217/10 від 10.11.2010 р.), Севастопольського міського гуманітарного університету (довідка 20 від 10.11.2010 р); кафедри психології психолого-педагогічного факультету Республіканського вищого навчального закладу «Кримського інженерно-педагогічного університету» (довідка 07-08/988 від 10.11.2010 р.)

Авторські розробки знайшли своє відображення у програмах спецкурсів «Психологія батьківства та перинатальна психологія», «Психологія ставлень», «Психологія материнства».

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалась методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій, відповідністю методів меті, предмету та завданням дослідження; репрезентативністю вибірки; якісним та кількісним аналізом отриманих теоретичних та емпіричних даних.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення дисертації знайшли своє відображення в публікаціях автора, в доповідях й обговорюваннях під час засідань кафедр психології управління Університету менеджменту освіти НАПН України, а також на наступних наукових форумах: на міжнародних конференціях, серед яких: І Міжнародний конгрес з психології та психотерапії (Артек, 2008 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Психологічні проблеми становлення фахівця в умовах соціальних трансформацій» (Київ, 2009 р.), II Міжнародна науково-практична конференція «Психолого-педагогічний супровід підготовки спеціаліста та підвищення кваліфікації особистості в умовах трансформації освіти», (Київ, 2010 р.); на Всеукраїнських конференціях, серед яких: Всеукраїнська наукова конференція «Розвиток післядипломної педагогічної освіти в Україні: стан, проблеми, перспективи» (Київ, 2009 р.); Всеукраїнська наукова конференція «Перші Сіверянські соціально-психологічні читання» (Чернігів, 2010 р.); на Всекримських конференціях, серед яких: II Всекримська наукова конференція «Проблеми наукового росту молодих учених» (Сімферополь, 2006 р.); Кримська республіканська науково-практична конференція студентів і аспірантів (Сімферополь, 2007 р.); на науково-практичних конференціях і семінарах, серед яких: звітно-наукова конференція викладачів «Єдність навчання і виховання - головний принцип університету» (Артек, 2010 р.), щорічні науково-практичні конференції Таврійського гуманітарно-екологічного інституту (Сімферополь, 2006-2010 рр.).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження, його результати та висновки відображено у 7 наукових публікаціях, у тому числі 5 - у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Основний зміст дисертації викладено на 181 сторінці. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел, що налічує 273 найменування. У дисертації наведено 15 таблиць та 11 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

материнський ставлення вагітність пренатальний

У вступі обґрунтовано актуальність теми; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дисертаційного дослідження; теоретико-методологічні основи та методичну базу дослідження. Викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику, публікації за темою дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічний аналіз проблеми формування материнського ставлення в період пренатального розвитку дитини» висвітлюються питання вивчення феномену материнського ставлення загалом та материнського ставлення жінки до дитини в пренатальний період зокрема. Проаналізовано зміст основних концепцій материнського ставлення в рамках психологічної науки. Обґрунтовано специфіку материнського ставлення жінки до дитини в пренатальний період розвитку, здійснено аналіз досліджень, спрямованих на вивчення особистісних та вікових особливостей жінок у зв'язку з перебігом вагітності та формуванням психологічної готовності до материнства.

Материнське ставлення розглядається у контексті батьківського ставлення, де материнське ставлення та ставлення батька виступають як взаємодоповнюючі і взаємозалежні феномени, що забезпечують повноцінний розвиток особистості дитини. Спираючись на роботи А. Адлера, Д. С. Аківіса, К. Вітакера, В. М. Дружиніна, А. С. Співаковської, Е. Фрома, та ін., зроблено порівняльний аналіз ставлень до дитини матері і батька.

Констатовано, що материнське ставлення дозволяє охарактеризувати певний тип поведінки, який мати демонструє стосовно дитини (Д. Баумрінд, Г. Я. Варга, С. В. Ковальов, Р. В. Овчарова, О. О. Смирнова, М. В. Соколова та ін.). У процесі материнсько-дитячої взаємодії тип материнського ставлення може визначатися характером реагування матері на потреби дитини (А. Адлер, С. Броді, Д. Віннікотт, М. Ейнсворт), загальним характером рольової структури сім'ї (В. М. Дружинін та ін).

У психоаналітичному підході материнське ставлення трактується як умова для повноцінного розвитку дитини (В. Р. Байон, Д. Віннікотт, М. Кляйн, З. Фрейд та ін.). У рамках психології спілкування взаємодія у діаді «мати-дитина» розглядається як самостійна діяльність, де умовами повноцінного спілкування є ставлення матері до дитини як до суб'єкта, особистості, наділеної власною активністю, переживаннями і бажаннями (Д. Б. Ельконін, М. І. Лісіна, С. Ю. Мещерякова). Обґрунтовано, що у межах вивчення материнства як стадії статево-вікової та особистісної ідентифікації жінки, материнське ставлення визначається як складова системи ставлень особистості матері, що відображає її особистісні особливості та досвід спілкування із «значущими іншими» (О. В. Баженова, Л. Л. Баз, О. І. Захаров, О. А. Копил, С. Ю. Мещерякова, Г. В. Скобло, Г. Г. Філіппова).

Показано, що формування материнського ставлення здійснюється на всіх етапах онтогенезу материнської сфери особистості жінки. Визначено фактори, що ускладнюють процес формування материнського ставлення на етапах, що передують актуальному материнству у сучасних соціокультурних умовах (Е. Бадінтер, В. В. Бойко, Т. О. Гурко, Г. Г. Філіппова, Л. Б. Шнейдер та ін.).

У процесі дослідження проаналізовано зміст поняття «материнське ставлення жінки до дитини в пренатальний період розвитку». Констатовано, що материнське ставлення є одним із компонентів психологічної готовності до материнства, початком реалізації виховних функцій матері в період пренатального розвитку дитини, яке після народження дитини проектується в реальну материнську поведінку. Материнське ставлення включає в себе уявлення про себе як майбутню матір, образ майбутньої дитини та різні типи приписування, домінуючий емоційний фон, форми та способи підтримки контакту з дитиною. Розроблена комплексна структурна модель материнського ставлення, яка містить когнітивний, емоційний та поведінковий компоненти (табл. 1).

Таблиця 1. Теоретична модель материнського ставлення до дитини в пренатальний період розвитку

Виокремлено змістові критерії диференціації типів материнського ставлення за структурними компонентами. Критерії диференціації типів за когнітивним компонентом - наявність або відсутність опису досліджуваних образів, присутність ідеалізації, особливості образу майбутньої дитини (ступінь вираженості особистісного або предметного начала, вік дитини), характеристики, що приписуються дитині в процесі взаємодії, ступінь розгорнення уявлень про базові материнські якості в образі матері, особливості образа батька (особливості якостей та валентність образу).

За емоційним компонентом - домінуючий стиль переживання вагітності, страхи у зв'язку з материнством (якісна і кількісна характеристика страхів), рівень цінності майбутньої дитини.

За поведінковим компонентом - особливості спілкування з дитиною в період вагітності (способи спілкування, орієнтація на свій стан, або стан дитини під час вагітності, особливості психологічного компоненту гестаційної домінанти, орієнтація на тип батьківської поведінки при взаємодії з дітьми раннього віку).

Аналіз напрямків вивчення особистісних характеристик жінок у період вагітності показав, що основний інтерес дослідників спрямований на дослідження особистісних якостей майбутніх матерів у зв'язку з особливостями перебігу вагітності. Констатовано значення для особливостей перебігу вагітності таких особистісних параметрів, як емоційна стійкість, особистісна зрілість, рівень тривожності, впевненість у собі, локус контролю, активність, життєрадісність, оптимізм, гнучкість мислення (Ж. В. Зав'ялова, О. І. Захаров, Н. П. Коваленко, Ю. В. Ковальова та ін.).

При дослідженні материнського ставлення в період вагітності автори (В. І. Брутман, Г. Я. Варга, С. М. Еніколопов, М. Г. Панкратова, М. С. Радіонова, І. Ю. Хамітова, та ін.) акцентують свою увагу на виявленні особистісних детермінант порушеного материнського ставлення. Виділено особистісні характеристики матерів-відмовниць, серед яких відзначається егоцентризм, низький рівень особистісної зрілості, низька толерантність до стресів, страх відповідальності, конформність, вольова недостатність, нестриманість афектів.

Показано, що особливої актуальності для вивчення материнського ставлення набуває фактор віку. Зокрема, отримані дані щодо впливу фактору віку на особливості формування психологічної готовності жінок до материнства (О. Ю. Іщук, Н. В. Яремчук та ін.), на основні психологічні новоутворення, що відображаються в особистісних характеристиках майбутніх матерів (Т. І. Барановська, І. В. Добряков, О.Б.Подобіна).

Загалом, констатовано, що вік та особистісні властивості жінок можна розглядати як детермінанти формування особливостей материнського ставлення до дитини у пренатальний період розвитку.

У другому розділі «Емпіричне дослідження особливостей материнського ставлення та його особистісних детермінант» викладено загальну стратегію експериментального дослідження, обґрунтовано методичний інструментарій дослідження структури материнського ставлення, особистісних і соціально-демографічних характеристик жінок з урахуванням фактору віку. Подано кількісний і якісний аналіз результатів експерименту з використанням методів математичної статистики.

Для реалізації завдань констатувального експерименту було сформовано вибірку, загальний обсяг якої склав 202 особи. Досліджувана вибірка була розділена на 3 групи: 1 група - вагітні жінки, які народжують вперше (39,1 %), 2 група - вагітні жінки, які народжують повторно (16,3 %), 3 група - жінки, які ще не мають дітей (44,6 %); в свою чергу в кожній групі були виокремлені вікові групи: жінки до 21 року (29,7 %), жінки від 22 до 27 років (42,6 %), жінки від 28 років (27,7 %).

Аналіз загальних особистісних особливостей жінок засвідчив наявність статистично значущих відмінностей при порівнянні середніх показників у досліджуваних групах. Так, за методикою Дембо-Рубінштейн, була визначена висока самооцінка більшості вимірюваних параметрів у вагітних жінок всіх вікових груп, що відображує їх прагнення підтримувати стан емоційного комфорту під час вагітності. При порівнянні показників за 16-факторним опитувальником Р.Кеттелла були виявлені статистично значущі відмінності за факторами «Сміливість-боязкість» (р < 0,01) і «Прямолінійність-дипломатичність» (р < 0,05). Більш низькі значення за показником «сміливість» у вагітних жінок свідчать про прагнення бути в тіні, стриманість, боязкість, підвищену чутливість до загрози, вибірковість у спілкуванні. Більш високі значення за показником «дипломатичність» свідчать про більш виражену сентиментальність, розумність і проникливість щодо подій та оточуючих людей. Усією своєю поведінкою вагітна жінка налаштована на народження майбутньої дитини, звідси - бажання усамітнення, прагнення уникати конфліктів у стосунках з оточуючими.

Спираючись на визначені критерії, виділено адекватний, ідеалізований, амбівалентний і відсторонений типи материнського ставлення, відзначена специфіка кожного типу за окремими компонентами структури материнського ставлення. Встановлено, що адекватний тип материнського ставлення спостерігається лише у 31,6 % досліджуваних, характеризується чіткістю і конкретизацією, наявністю базових материнських та батьківських якостей в описі образів матері та батька; жінки бачать майбутню дитини як немовля, яке потребує постійної турботи та уваги; в ставленні до дитини спостерігається вираженість особистісного начала. Специфіка емоційного компонента даного типу полягає в адекватній цінності майбутньої дитини, незначної кількісної вираженісті страхів у зв'язку з майбутнім материнством (страхи за майбутню дитину); переважанні адекватного стилю переживання вагітності. За поведінковим компонентом визначено домінування оптимального типу психологічного компонента гестаційної домінанти; застосування традиційних способів спілкування з дитиною під час вагітності (розмови, погладжування); орієнтацію на сприяючий тип батьківської поведінки.

Ідеалізований тип материнського ставлення (24,8 % досліджуваних) характеризується переважною ідеалізацією в описі образів матері, батька, майбутньої дитини. Разом зі страхами про майбутню дитину, присутні страхи, пов'язані з ускладненням сімейних взаємин та наявністю конкуруючих потреб (самотність і незахищеність, матеріальне неблагополуччя, втрата привабливості). Майбутня дитина має підвищену цінність. Ейфорійний стиль переживання вагітності та ейфорійний тип психологічного компонента гестаційної домінанти. Різноманітність у способах спілкування з дитиною, присутня орієнтація на власний стан. Визначена орієнтація на сприяючий тип батьківської поведінки.

Амбівалентний тип (29,3 % досліджуваних) характеризується присутністю соціальної бажаності? та наявністю маскулінних характеристик в образі матері, амбівалентністю в образі батька. В ставленні до майбутньої дитини спостерігається вираженість предметного начала, присутні уявлення про дитину як вже дорослу і самостійну. Високий ступінь вираженості страхів у зв'язку з материнством (переважають страхи, пов'язані з ускладненням сімейних взаємин та наявністю конкуруючих потреб). Майбутня дитина має амбівалентну цінність. ?Переважають тривожний та амбівалентний стилі переживання вагітності, тривожний та гіпогестогнозічний типі психологічного компонента гестаційної домінанти. Визначена орієнтація на ситуативний та пояснювальний типи батьківської поведінки при взаємодії з дітьми раннього віку.

Відсторонений тип (14,3 % досліджуваних) характеризується відсутністю чітких описів образів матері і дитини. Образ батька має суперечливий характер. Присутні всі групи страхів у зв'язку з материнством (страхи за майбутню дитину, страх бути поганою матір'ю, страх ускладнення сімейних взаємин, страхи, пов'язані з наявністю конкуруючих потреб). Переважання депресивного і тривожного стилів переживання вагітності, виразність гіпогестогнозічного типу психологічного компонента гестаційної домінанти. Майбутня дитина має низьку цінність. У спілкуванні з дитиною присутня орієнтація на власний стан. Визначена орієнтація на пояснювальний, суворий, автономний типи батьківської поведінки. Спостерігається відсутність досвіду взаємодії з дітьми раннього віку.

Узагальнений аналіз розподілу за типами материнського ставлення у зв'язку з віком учасниць дослідження дозволив зазначити домінування відстороненого типу материнського ставлення у віковій вибірці від 18 до 21 року (з них: 35 % жінок, що не мають дітей, 25 % жінок, що народжують вперше) вираженість адекватного типу материнського ставлення у віковій вибірці від 22 до 27 років (з них: 36,7 % жінки, що не мають дітей, 28,6 % жінки, що народжують вперше, 38,4 % жінки, що народжують повторно), амбівалентного типу материнського ставлення у вибірці від 28 до 38 років (з них: 50 % жінки, що не мають дітей, 47 % жінки, що народжують вперше, 25 % жінки, що народжують повторно) (рис. 1).

Рис. 1. Розподіл за типами материнського ставлення у зв'язку з віком

У результаті факторного аналізу методом головних компонентів із наступним варімакс-обертанням було встановлено комплекс особистісних властивостей, що детермінують формування певного типу материнського ставлення. Жінки з адекватним типом материнського ставлення характеризуються таким комплексом особистісних властивостей, як радикалізм і відповідальність (фактор 1), задоволеність собою та наявними взаємовідносинами (фактор 2), емоційною стабільністю і здатністю добре взаємодіяти з іншими людьми (фактор 3). Висока питома вага факторного навантаження за змінною вік (0,790) дозволяє дійти висновку, що зі збільшенням віку жінки більшою мірою готові до формування адекватного материнського ставлення. Усі фактори мали приблизно рівний відсоток дисперсії, загальна дисперсія склала 39 %: фактор 1 - 14 %; фактор 2 - 14 %; фактор 3 - 11 %.

Для жінок з ідеалізованим типом материнського ставлення характерний такий комплекс особистісних властивостей, як висока самооцінка (фактор 1), соціальна сміливість і відповідальність за те, що відбувається в сім'ї (фактор 2), залежність від інших, сугестивність і консерватизм (фактор 3). Фактори склали 46 % загальної дисперсії: фактор 1 - 17 %; фактор 2 - 16 %; фактор 3 - 13 %. При цьому можна констатувати суперечливість окремих особистісних характеристик: схильність до ризику і переконаність у здатності контролювати події, що відбуваються поєднується з сугестивністю, залежністю від чужої думки, мрійливістю, непрактичністю, конформністю, консерватизмом.

Для жінок з амбівалентним типом материнського ставлення властиве поєднання амбівалентних особистісних властивостей, що проявляються в прагненні до гармонійних взаємин (фактор 1), схильністю до лідерства (фактор 2), високій інтернальності (фактор 3), наявності досвіду негативних стосунків у батьківській родині (фактор 4). Фактори склали 50 % загальної дисперсії: фактор 1 - 16 %; фактор 2 - 13 %; фактор 3 - 13 %, фактор 4 - 8 %. Зміст факторів свідчить про суперечливий характер спілкування жінок з іншими особами. З одного боку, жінки прагнуть до високого рівня взаєморозуміння в сім'ї, хочуть бачити себе залежними, жіночними, здатними до емпатії, співпереживання, співчуття та розуміння людей, врівноваженими і приймаючими. Водночас, жінкам властива домінантність, самостійність, незалежність у поглядах.

При вивченні особистісних характеристик жінок з відстороненим типом материнського ставлення було виділено такий комплекс особистісних властивостей, як труднощі в побудові стосунків (фактор 1) і нечутливість до думки про себе (фактор 2). Фактори склали 46 % загальної дисперсії: фактор 1 - 24 %; фактор 2 - 22 %. Учасниці з відстороненим типом материнського ставлення не вважають за можливе контролювати свої сімейні стосунки, відкритість у спілкуванні поєднується у таких досліджуваних з боязкістю, залежністю від інших, сугестивністю, низькою самооцінкою за шкалою «Чуйність». Факторне навантаження зі змінною вік (-0,587) свідчить про те, що відсторонений тип материнського ставлення пов'язан з юним віком та підтверджує дані розподілу за типами материнського ставлення у вікових групах. Водночас жінки характеризуються емоційною нестабільністю, надмірною самовпевненістю, незалежністю, схильністю до ризику й експериментування, вихованням в умовах неповної сім'ї.

Таким чином, на констатувальному етапі дослідження визначені особливості типів материнського ставлення залежно від віку жінок, виявлено комплекс особистісних характеристик, що обумовлюють формування певного типу материнського ставлення. Отримані результати зумовлюють необхідність визначення психологічних умов розвитку материнського ставлення з урахуванням особистісних характеристик та віку жінок.

У третьому розділі «Розвиток материнського ставлення до дитини в умовах психологічної підготовки жінок до материнства» викладено загальну стратегію, мету та завдання формувального експерименту, висвітлено програму розвитку материнського ставлення у майбутніх матерів різних вікових груп, наведено дані щодо результатів її впровадження.

Формувальний експеримент тривав упродовж 2009-2010 років. До експериментальної групи було включено 30 дівчат віком від 18 до 21 року, які ще не мають дітей, та 24 жінки у віці від 28 до 38 років, які народжують вперше та перебувають на пізніх термінах вагітності (30-32 тижні). До контрольної групи було включено 20 дівчат у віці від 18 до 21 року, та 20 вагітних жінок у віці від 28 до 38 років.

Спираючись на досвід практики психологічної підготовки жінок до майбутнього материнства (І. В. Добряков, Ж. В. Зав'ялова, Н. В. Даниленко, М. Є. Ланцбург, Ю. М. Мальована, О. В. Тіунова, Ж. В. Цареградська, Н. В. Яремчук та ін.), враховуючи результати констатувального етапу дослідження було розроблено програму «Основи формування материнського ставлення» для дівчат у віці від 18 до 21 року, та програму «Стати успішною матір'ю» для вагітних жінок у віці від 28 до 38 років, які народжують вперше. При цьому вагітні жінки експериментальної та контрольної групи відвідували курси допологової підготовки на базі громадської організації «Сім'я від А до Я». Жінкам контрольної групи була запропонована стандартна форма проведення занять, що складалась з 4 інформаційних блоків: особливості проходження вагітності; ази грудного вигодовування, процес пологів і післяпологовий період, педіатричний блок.

Програма розвитку материнського ставлення у майбутніх матерів передбачала реалізацію відповідних принципів організації та роботи тренінгової групи: добровільність участі, взаємодія в стилі діалогу, постійний склад групи, постійний зворотний зв'язок, принцип образності, принцип спрямованості на застосування результатів тренінгу в житті.

Визначено психологічні умови розвитку материнського ставлення в межах психологічної підготовки дівчат до майбутнього материнства: використання завдань для розуміння особливостей власної особистості та специфіки відображення особистісних характеристик у процесі спілкування зі значущими іншими; рефлексія специфіки стосунків у батьківській родині та формування реалістичних уявлень про себе як майбутню матір; формування уявлень про особистісні якості, необхідні для успішної реалізації ролі матері та формування адекватного материнського ставлення; підвищення цінності майбутнього материнства, визначення ступеня пріоритетності материнства в плані майбутньої життєвої перспективи; рефлексія причин виникнення страхів у зв'язку з материнством, ознайомлення з конструктивними способами усунення страхів.

У процесі тренінгових занять використовувалися індивідуальна форма роботи (самостійна робота учасниць на кожному тематичному занятті, виконання домашніх завдань, ведення щоденникових записів), групові форми (одночасна робота всієї групи, робота в парах і малих групах). На заняттях, присвячених процесу народження дитини і допологовій підготовці, використовувався перегляд відеофільмів і наочних матеріалів.

Окрему увагу було приділено розвитку таких якостей, як чуйність, вдячність, прийняття. Пропонувалися вправи на усвідомлення ступеня особистої відповідальності в розвитку подій, підвищення самостійності та незалежності від чужої думки, формування готовності адекватно сприймати нові життєві ситуації. Програма була розрахована на 12 групових занять, які проводилися щотижня протягом 3,5 місяців. Тривалість кожного заняття - 2,5 години.

Розробка програми психологічного супроводу вагітних жінок від 28 до 38 років була спрямована на формування та закріплення образу успішного материнства, зниження амбівалентності стосовно майбутнього материнства. Визначено психологічні умови підготовки до майбутнього материнства для вагітних жінок цієї вікової групи: створення та підтримка позитивної атмосфери в ході групових занять; закріплення образу успішного материнства через спілкування з жінками, що мають досвід материнства; усвідомлення особистісних рис, що детермінують формування адекватного материнського ставлення; використання завдань спрямованих на усвідомлення очікувань та уявлень у зв'язку з образами майбутніх батьків; розвиток здібностей до спілкування з дитиною (зміцнення двостороннього зв'язку, формування готовності до прийняття дитини та прийняття материнської ролі); навчання прийомам підтримки гармонійних сімейних взаємин; умінь та навичок взаємодії з новонародженим.

У ході занять експериментальної групи використовувалися рольові ігри, тренінги умінь, релаксаційні техніки, арттерапія, музичний супровід, візуалізація, медитативні вправи. Окрема увага приділялася формуванню здатності до відкритого прояву почуттів за допомогою мови невербальної взаємодії (техніки тілесно-орієнтованої терапії, тренінги навичок невербального спілкування).

Загальна тривалість програми - 36 годин (18 двогодинних занять протягом 2 місяців). Реалізація програми включала в себе організаційно-підготовчий, основний та завершальний етапи.

Основний етап складався з трьох навчальних модулів, які було розроблено відповідно до теоретичної моделі структури материнського ставлення та з урахуванням результатів констатувального експерименту. Перший модуль «Формування уявлень про себе як майбутню матір» був спрямований на усвідомлення образу себе як матері, образу майбутньої дитини, активізацію думок, почуттів, емоцій у зв'язку з образом материнства, аналіз уявлень про материнство в батьківській родині. Використовувалися медитативні вправи, групова дискусія, техніки арттерапії.

Зміст занять другого модулю «Закріплення образу щасливого материнства» передбачав зниження амбівалентності, тривожності та страхів у зв'язку з майбутнім материнством, розуміння якостей, необхідних для успішної реалізації ролі матері. Використовувалися вправи спрямовані на регуляцію власного емоційного стану, релаксаційні та дихальні техніки, візуалізація.

У третьому модулі «Сім'я після народження дитини» здійснювалося формування вмінь і навичок взаємодії з дитиною після її народження, навчання прийомам підтримки гармонійних сімейних взаємин. Присутність сімейної пари на окремих заняттях сприяло усвідомленню взаємних очікувань у майбутніх батьків. На заняттях використовувалися тренінги вмінь, вправи з наочними матеріалами, перегляд відеоматеріалів, рольова гра.

Аналіз результатів впровадження програми розвитку материнського ставлення у роботі з дівчатами від 18 до 21 року дозволив встановити зниження ідеалізованого (з 30 % до 23,3 %), амбівалентного (з 36,7 % до 30 %), відстороненого (з 13,3 % до 10 %) за рахунок підвищення адекватного типу материнського ставлення (з 20 % до 36,7 %) у експериментальній групі. У контрольній групі дівчат змін зафіксовано не було.

Аналіз результатів впровадження програми психологічного супроводу вагітних жінок дозволив встановити статистично значущі зміни у материнському ставленні, особливо за емоційною складовою. Так, у досліджуваних експериментальної групи встановлено статистично значущі зміни (р < 0,05) щодо зниження страхів у зв'язку з материнством, у досліджуваних контрольної групи статистично значущих змін у даному показникові зафіксовано не було (рис. 2).

Рис. 2. Розподіл учасниць за кількісним показником страхів у зв'язку з материнством в експериментальній і контрольній групі до та після формувального експерименту: 1 - низький рівень; 2 - середній рівень; 3 - високій рівень

Встановлено зниження ідеалізованого (з 25 % до 16,7 %), амбівалентного (з 50 % до 25 % при р < 0,05), відстороненого (з 12,5 % до 8,3 %), за рахунок підвищення адекватного типу материнського ставлення (з 20,8 % до 41,7 %) у експериментальній групи вагітних жінок. У контрольній групи не було встановлено статистично значущих змін. Отримані результаті свідчать про можливість застосування розроблених програм у рамках психологічної підготовки жінок до майбутнього материнства.

Проведений науково-теоретичний аналіз проблеми формування материнського ставлення жінки до дитини в пренатальний період та результати експериментального дослідження дозволили зробити загальні висновки та окреслити перспективи подальшої розробки проблеми.

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:

1. На основі аналізу психологічної літератури материнське ставлення жінки до дитини в пренатальний період розуміється як один із компонентів психологічної готовності до материнства, початок реалізації виховних функцій матері в період пренатального розвитку, яке після народження дитини проектується в реальну материнську поведінку. Материнське ставлення включає в себе уявлення про себе як матір та майбутню дитину, домінуючий емоційний фон у зв'язку з вагітністю та майбутнім материнством, форми і способи підтримки контакту з дитиною та орієнтацію на тип батьківської поведінки після народження дитини.

Формування материнського ставлення здійснюється на всіх етапах онтогенезу материнської сфери особистості жінки. Динаміка материнського ставлення у вагітних жінок обумовлена як етапами розвитку дитини в пренатальний період, так і індивідуально-психологічними особливостями майбутньої матері, наявним досвідом побудови стосунків.

2. На основі теоретичного аналізу розроблена модель материнського ставлення до дитини в пренатальний період розвитку, визначені змістові складові компонентів структури материнського ставлення: когнітивного (образ матері, образ батька, образ майбутньої дитини, якості, що приписуються дитини у процесі взаємодії під час вагітності), емоційного (цінність майбутньої дитини, стиль переживання вагітності, страхи у зв'язку з материнством), поведінкового (способи спілкування з дитиною під час вагітності, особливості психологічного компонента гестаційної домінанти, орієнтація на тип батьківської поведінки при взаємодії з дитиною раннього віку). Систематизація та аналіз існуючих типологій материнського ставлення дозволили визначити критерії для диференціації типів материнського ставлення відповідно до розробленої моделі.

3. За результатами емпіричного дослідження виділено адекватний, ідеалізований, амбівалентний і відсторонений типи материнського ставлення, відзначена їхня специфіка в досліджуваних групах. Аналіз розподілу типів материнського ставлення у жінок різних вікових груп дозволив визначити домінування відстороненого типу материнського ставлення у віковій вибірці від 18 до 21 року (з них: 35 % жінок, що не мають дітей, 25 % жінок, що народжують вперше) вираженість адекватного типу материнського ставлення у віковій вибірці від 22 до 27 років (з них: 36,7 % жінки що не мають дітей, 28,6 % жінки, що народжують вперше, 38,4 % жінки, що народжують повторно), амбівалентного типу материнського ставлення у вибірці від 28 до 38 років (з них: 50 % жінки, що не мають дітей, 47 % жінки, що народжують вперше, 25 % жінки, що народжують повторно).

4. Встановлено комплекс особистісних властивостей, що детермінують формування певного типу материнського ставлення. Констатовано, що жінки з адекватним типом материнського ставлення характеризуються здатністю адаптуватися до змін, відповідальністю, задоволеністю собою та наявними взаємовідносинами, емоційною стабільністю і здатністю добре взаємодіяти з іншими людьми. В якості детермінант ідеалізованого материнського ставлення було визначено поєднання високої самооцінки з більшості вимірюваних самооцінних параметрів, схильності до ризику і переконаності у здатності контролювати події, що відбуваються, з сугестивністю, залежністю від чужої думки, мрійливістю, непрактичністю, конформністю, консерватизмом.

В якості детермінант амбівалентного типу материнського ставлення було визначено поєднання прагнення до гармонійних взаємин (прагнення до високого рівня взаєморозуміння в сім'ї, бажання бачити себе залежними, жіночними, здатними до емпатії, співпереживання, співчуття) зі схильністю до лідерства (домінантність, самостійність, незалежність у поглядах, схильність звинувачувати в конфлікті іншу сторону), наявність високої інтернальності. В якості детермінант відстороненого типу материнського ставлення було визначено наявність таких рис як боязкість, залежність від інших, сугестивність, низька самооцінка за шкалою «Чуйність», емоційна нестабільність, надмірна самовпевненість, нечутливість до думки про себе, незалежність, схильність до ризику і експериментування, виховання в умовах неповної сім'ї.

5. Визначено психологічні умови розвитку материнського ставлення в межах психологічної підготовки дівчат від 18 до 21 року до майбутнього материнства: використання завдань для розуміння особливостей власної особистості та специфіки відображення особистісних характеристик у процесі спілкування зі значущими іншими та наявних відносинах; рефлексія специфіки стосунків у батьківській родині та формування реалістичних уявлень про себе як майбутню матір; формування уявлень про особистісні якості, необхідні для успішної реалізації ролі матері та адекватного материнського ставлення; підвищення цінності майбутнього материнства, визначення ступеня пріоритетності материнства в плані майбутньої життєвої перспективи; рефлексія причин виникнення страхів у зв'язку з материнством, ознайомлення з конструктивними способами усунення страхів.

Визначено психологічні умови розвитку материнського ставлення у вагітних жінок що народжують вперше у віці від 28 до 38 років: створення та підтримка позитивної атмосфери в ході групових занять; закріплення образу успішного материнства через спілкування з жінками, що мають досвід материнства; усвідомлення особистісних рис, що детермінують формування адекватного материнського ставлення; використання завдань спрямованих на усвідомлення очікувань та уявлень у зв'язку з образами майбутніх батьків; розвиток здібностей до спілкування з дитиною (зміцнення двостороннього зв'язку, формування готовності до прийняття дитини та прийняття материнської ролі); навчання прийомам підтримки гармонійних сімейних взаємин; умінь та навичок взаємодії з новонародженим.

6. Розроблено різні варіанти програми розвитку материнського ставлення з урахуванням особистісних характеристик та віку майбутніх матерів. Було встановлено підвищення адекватного типу материнського ставлення в експериментальній групі дівчат від 18 до 21 року. Виявлено, що реалізація запропонованої програми психологічної підготовки до майбутнього материнства для вагітних жінок від 28 до 38 років підвищила вираженість адекватного типу материнського ставлення, дозволила знизити амбівалентний тип материнського ставлення. Зокрема, спостерігалось значне зниження страхів у зв'язку з майбутнім материнством. Отримані результати свідчать про можливість застосування розроблених програм в рамках психологічної підготовки жінок до майбутнього материнства.